Статті в журналах з теми "Функції СУО"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Функції СУО.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Функції СУО".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Прохоров, П. "Проблемні питання розгляду і вирішення справ присяжними у цивільному процесі в Україні". Юридичний вісник, № 1 (12 квітня 2021): 174–83. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.2096.
Повний текст джерелаАнотація:
У статі досліджується прак-тика розгляду судами цивіль-них справ за участю присяжних. Окрім функції відправлення пра-восуддя, можна виділити такі функції інституту присяжних, як: 1) політична, 2) правотворча; 3) сприяння примиренню сторін; 4) підвищення довіри до судів; 5) забезпечення незалежності суду; 6) виховна функція та підвищення правосвідомості громадян; 7) легі-тимація судових рішень.
Політична функція інституту присяжних в Україні спрямована, в тому числі, на формальне вико-нання вимог Конституції України щодо забезпеченні участі народу у здійсненні судочинства. Пра-вотворча функція та сприяння примиренню сторін, характерні для класичного інституту при-сяжних на підставі аналізу ста-тистики винесених вердиктів, доз-воляють державі вдосконалювати законодавче регулювання певних відносин, а сторонам – визначати перспективи судового розгляду.
Стверджується, що функція підвищення довіри до судів та забезпечення незалежності суду за вітчизняного законодавчого регулювання у повному обсязі забезпечені інститутом присяж-них не можуть бути, оскільки вну-трішня незалежність присяжних як осіб, що наділені усіма правами судді, так само може бути пору-шена професійним суддею. Ствер-джується, що «домінування» професійного судді призводить до того, що присяжні не схильні уважно стежити за процесом, вони задають мало запитань і, як правило, погоджуються з профе-сійними суддями, саме тому біль-шість рішень є одностайними, а в разі розходження думок найчас-тіше позицію змінюють не судді, а присяжні.
Виховна функція та підви-щення правосвідомості громадян реалізується за рахунок озна-йомлення присяжних із судовою процедурою та законодавством, усвідомлення ними своїх прав та обов’язків як громадянина, однак незначна кількість справ, що роз-глядаються присяжними, не доз-воляє стверджувати про підви-щення правосвідомості в цілому. Легітимація судових рішень про-являється в тому, що колективна справедливість є важливішою за юридичну правильність кваліфі-кації.
Отже, ті функції, які виконує класичний суд присяжних, у пере-важній більшості в Україні не можуть бути реалізовані, однак існують й інші суто процесуальні недоліки, які перешкоджають ефективності такого інституту: неможливість своєчасного виклику і заміни присяжних, що перешкод-жає своєчасному розгляду деяких категорій справ окремого провадження. Із наведеного зроблено висновок щодо доцільності виклю-чення участі присяжних у цивіль-них справах і в Україні.
2
Petryk, Sergiy. "ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК ІНСТРУМЕНТ ТРАНСФОРМАЦІЇ ФОРМ РЕАЛІЗАЦІЇ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ". Public Administration and Regional Development, № 7 (7 квітня 2020): 309–33. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.07.15.
Повний текст джерелаАнотація:
Роль держави постійно змінюється в системі реалізації проектів державно-приватного партнерства. Функції держави маючи суто теоретичне підґрунтя розвитку державного управління про трансформуються через практичну реалізацію механізмів. Так, формування інноваційних механізмів державного управління в сфері охорони здоров’я вимагає перегляду змісту та форуми реалізації функцій держави.
Зміна функцій держави понукає до трансформації системи державного управління, які пов’язують зі зміною геополітичних викликів, що змінюють ідеологічні, соціальні та політичні процеси в державах. Зміст та склад основних функцій держави є мінливим до історичного розвитку суспільства в більшій мірі функції змінюють форми своєї реалізації зі зміною політичних, ідеологічних та економічних умов. Через реалізацію проектів державно-приватного партнерства в сфері охорони здоров’я реалізуються сукупність функцій держави, що обумовлено функціональною спрямованістю, об’єктною приналежністю, формою реалізації соціальної функції.
В контексті дослідження ролі держави в реалізації проектів державно-приватного партнерства вагоме значення надається трансформації функціональної ролі держави. Для визначення напрямів трансформації функцій держави в статті розглянуто підходи до їх класифікації, в результаті чого виділено пріоритетні функції, до яких віднесено забезпечення національної безпеки в умовах зовнішніх загроз (військових); економічна політика держави в умовах світової фінансової кризи та високого ризику дефолту; реалізація політки сталого розвитку в умовах екологічної кризи; політика щодо біженців, яка характерна для окремих країн Європейського Союзу в умовах напливу біженців з країн Близького Сходу; політика сфері охорони здоров’я в умовах пандемії коронавірусу.
Окрім того, визначено функції держави за характером їх реалізації в контексті впровадження механізмів державно-приватного партнерства в сфері охорони здоров’я.
3
Мажгихова, М. Г. "КРАЕВАЯ ЗАДАЧА СО СМЕЩЕНИЕМ ДЛЯ ЛИНЕЙНОГО ОБЫКНОВЕННОГО ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНОГО УРАВНЕНИЯ С ПРОИЗВОДНОЙ РИМАНА-ЛИУВИЛЛЯ С ЗАПАЗДЫВАЮЩИМ АРГУМЕНТОМ". Известия Чеченского государственного университета, № 4/20 (14 грудня 2020): 12–18. http://dx.doi.org/10.36684/12-2020-20-4-12-18.
Повний текст джерелаАнотація:
В данной работе исследована краевая задача со смещением для линейного обыкновенного дифференциального уравнения с дробной производной Римана-Лиувилля порядка 1<α≤2 с запаздывающим аргументом с постоянными коэффициентами. Условие однозначной разрешимости поставленной задачи получено в виде ∆≠0. Для решения исследуемой задачи был применен метод функции Грина, в терминах которой и выписано решение краевой задачи. Функция Грина, в свою очередь записана в терминах обобщенной функции Миттаг-Леффлера. Сформулирована и доказана теорема существования и единственности решения исследуемой задачи. Используя запись обобщенной функции Миттаг-Леффлера через обобщенную функцию Райта, изучены также свойства функции ∆ при больших значениях λ (при λ→∞ и при λ→-∞).
4
Matvieieva, A. V., and L. V. Yerofyeyenko. "THE ROLE AND IMPORTANCE OF THE FUNCTIONS OF ECONOMIC PROCEDURAL LAW." Актуальні проблеми держави і права, no. 93 (April 20, 2022): 30–36. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i93.3311.
Повний текст джерелаАнотація:
Матвєєва А. В., Єрофєєнко Л. В. Роль та значення функцій господарського процесуальногоправа. – Стаття.Стаття присвячена основним проблемам правового визначення місця та ролі функції в системі господарського процесуального права. Авторами проаналізовано історико-правові підвалини розвитку процесуального права, а також розуміння сутності функцій господарського процесу та їх видів. Надано пропозиції щодо тлумачення та класифікації функцій господарського процесуального права.
Сьогодні надзвичайно актуальним є визначення та класифікація функцій господарського процесуального права з метою визначення їх місця та ролі в розрізі аналізу сучасного процесуального права.Природа галузі господарського процесуального права виявляється як соціально-нормативного регулятора. Виходячи з цього, його функції мають велике значення для ефективності захисту прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб, громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та набули в установленому порядкустатусу суб’єкта господарювання. суб’єкт господарювання, державні та інші органи, фізичні особи,які не є суб’єктами господарювання. Проте зараз проблема полягає в тому, що результати інтелектуальної праці, виражені в інтелектуальній власності, хоч і повинні приносити відчутний дохід, але незавжди на практиці. Необхідною передумовою отримання прибутку є використання майна, введення його в господарський обіг.Важливим для розуміння сутності функцій господарського процесу є періодизація етапів становлення процесуального права на українських землях: 1) перший період – це часи Київської Русі(давньоруського), коли суд був підпорядковувався адміністрації, тобто був її невід’ємною частиною;2) II період – XIV–XIX ст. (дореволюційний). Створення державних інституцій для вирішення справ, закріплення українського звичаєвого права в нормативно-правових актах та адміністративно-судовій практиці (друга половина XVII ст.), формування т.зв. писаного права; 3) III період – 1917–1991 рр. (радянський). Запровадження нових методів організації економіки та централізованого планування призвело до створення системи державних судів, для яких характерне використання їх як засобу непрямого впливу на суспільні відносини з боку органів державної влади; 4) IV період – з 1991 р. по теперішній час (пострадянський), пов’язаний із здобуттям незалежності України та створенням.Функції держави класифікують за їх соціальною значущістю, тривалістю дії, сферою діяльності, формою консолідації тощо. Переважно всі ці критерії можна застосувати до класифікації функцій економічного процесу з урахуванням його особливостей. Наприклад, за критерієм тривалості функції господарський процес можна поділити на постійні та тимчасові. До постійних належать регуляторна, охоронна, економічна, політична, інформаційна функції, а до тимчасових – моніторингова та інтеграційна. За критерієм меж права функції поділяються на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх функцій економічного процесу відносять економічну, політичну, а внутрішню – регулятивну, охоронну, компенсаційну та оздоровчу.
5
Абрамова І.О. "ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТ СИСТЕМИ БАНКІВСЬКОГО МЕНЕДЖМЕНТУ". Економічний форум 1, № 1 (26 лютого 2021): 160–66. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-20.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі проведеного аналітичного дослідження з використанням методу синтезу сформовано теоретичні підходи до трактування поняття «банківський менеджмент» з точки зору дискусійних аспектів в частині дефініції, принципів та функцій.
За результатами проведеного дослідження теоретичних аспектів банківського менеджменту систематизовано наукові підходи до формування поняття «банківський менеджмент», зокрема: системний, маркетинговий, ситуаційний, функціональний, процесний, нормативний та адміністративний підходи. Визначено елементи банківського менеджменту з точки зору об`єкта та суб`єкта.
Обгрунтовано, що ефективність реалізації банківського менеджменту залежить від комплексності сформованих принципів та реалізації загальних функцій банківського менеджменту, що сприятиме швидкому досягненню цілей з мінімальними затратами усіх ресурсів. Відповідно у статті виокремлено зальні функції банківського менеджменту та сформовано принципи реалізації механізму банківського менеджменту.
6
Марченко, Людмила. "ДЕРЖАВНА КАЗНАЧЕЙСЬКА СЛУЖБА УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТ НАДАННЯ ПУБЛІЧНИХ ПОСЛУГ В СУЧАСНОМУ — ПОСТМОДЕРНОМУ СУСПІЛЬСТВІ (АРХЕТИПНИЙ ПІДХІД)". Public management 21, № 1 (29 травня 2020): 192–202. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-1(21)-192-202.
Повний текст джерелаАнотація:
Схарактеризовано ознаки постмодернового суспільства: змен- шення ролі матеріального виробництва; стрімкий розвиток сектору послуг та інформації; зміна характеру людської діяльності та типів ресурсів, що залучаються до виробництва; суттєва модифікація традиційної соціальної структури, і наголошено на важливості ролі архетипів. Архетипіка як наука та архетипи розглядаються як рушій прогресу в сучасному процесі держа- вотворення. Визначено завдання та повноваження Державної казначейської служби України відповідно до існуючих законодавчих актів. Узагальнено теоретичні підходи до виконання функцій Державної казначейської служби України. Обґрунтовано включення обслуговуючої функції. Запропонова- но закріпити на законодавчому рівні такі функції Державної казначейської служби України: нормотворча; обслуговуюча; облікова; контрольна; профі- лактична (превентивна); інформаційна; управлінська. Зазначено, що в пост- модерному суспільстві ефективність функціонування Державної казначей- ської служби України залежить від професійного, якісного складу персоналу. Зазначено, що людина — працівник Казначейства, який виконує завдання і функції, покладені на Казначейство, відіграє досить важливу роль в порядку взаємодії з урядом, органами державної влади та органами місцевого само- врядування, бюджетними установами, організаціями, підприємствами, фі- зичними особами — підприємцями та громадянами з метою прийняття сво- єчасних та ефективних управлінських рішень. Обґрунтовано необхідність професійного навчання державних службовців на основі компетентнісного підходу. Визначено сучасні форми навчання та освітні програми, за якими відбувається підвищення кваліфікації державних службовців. Проаналізо- вано процедуру прийняття на роботу до органів Казначейства на конкурс- них засадах, яка засвідчує проблему в частині тестових завдань, які мають не предметний, а загальний характер. Рекомендовано наблизити зміст завдань в тестах до виконуваних функцій в органах Казначейства.
7
ШЛЯХТУН, ПЕТРО, та ВАЛЕРІЙ КОЛЮХ. "Конституційний Суд України як надпарламентський орган законодавчої влади". Право України, № 2021/01 (2021): 215. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-01-215.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження є з’ясування впливу рішень Конституційного Суду України (КСУ) на систему права України та окреслення правових засобів обмеження можливих негативних наслідків їх ухвалення з урахуванням відповідного зару біжного конституційного досвіду. Рішення КСУ з питань антикорупційного законодавства аналізуються під кутом зору їхньої відповідності принципам правової держави та завданням щодо протидії корупції в Україні. Звертається увага на місце рішень КСУ в системі права України, правові та політичні наслідки їх ухвалення. Обґрунтовується необхідність реформування конституційного статусу КСУ. На основі аналізу зарубіжного конституційного досвіду окреслюються можливі шляхи обмеження компетенції КСУ, передусім у частині його функції наступного конституційного контролю та остаточного характеру ухвалених ним рішень. У висновку зазначається, що наділений функцією наступного конституційного контролю, повноваженнями щодо тлумачення Конституції і – до червня 2016 р. – законів України, ухвалюючи відповідні рішення, КСУ тією чи тією мірою виконує і правотворчу функцію, а оскільки його рішення мають вищу від прийнятих пар-ламентом законів юридичну силу, то це означає, що він певною мірою виступає і як надпарламентський орган законодавчої влади. Така “законотворчість” КСУ може негативно впливати на систему права і суспільні відносини в Україні. Рішення суду нерідко є політично і корпоративно вмотивованими, значний вплив на їх прийняття справляє політична обстановка в країні, незаконний тиск на суд та ідеоло гічні переконання і політичні позиції самих суддів. Для істотного обмеження можливих негативних наслідків діяльності КСУ потрібна буде згода його самого, оскільки будь-яке обмеження конституційних повноважень, особливо після запровадження інституту конституційної скарги, він може сприйняти як обмеження прав і свобод людини та громадянина, що унеможливить внесення відповідних змін до Конституції України.
8
Коваленок, Татьяна В., А. А. Шабанова, И. О. Богданова, Т. С. Сюняков, Н. Ю. Ивашкина, Н. Г. Богдан та Г. Г. Незнамов. "Влияние оригинального антипсихотического препарата Дилепт® на когнитивные функции у больных псевдоневротической шизофренией". Экспериментальная и клиническая фармакология 80, № 8 (28 серпня 2017): 8–14. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2017-80-8-8-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Приведены результаты психологического исследования влияния препарата Дилепта® на когнитивные функции у больных малопрогредиентной шизофренией, являющегося фрагментом пилотного изучения нового препарата пептидной природы в качестве антипсихотического средства (II фаза), обладающего по экспериментальным данным положительным влиянием на когнитивные функции. Исследование проведено на выборке из 25 пациентов, средний возраст (33,4 ± 10,0) лет, с диагнозом псевдоневротической шизофрении (F21.3 по МКБ-10) без сопутствующих психических и соматических расстройств. Когнитивные функции оценивали с использованием теста Векслера (WAIS). Контрольную группу составили 70 здоровых испытуемых, средний возраст (30,2 ± 8,1) лет. При поиске терапевтически эффективной дозы препарата по 5 пациентов получали дилепт в дозах 60 и 120 мг/сут, 15 — в дозе 200 мг/сут. Длительность терапии Дилептом® составляла 28 дней. В соответствии с протоколом исследования при недостаточной эффективности дилепта, усилении тревоги и нарушениях сна 19 пациентов с 15 дня терапии получали феназепам (0,5 – 2 мг/сут). Установлено достоверное снижение большинства показателей теста WAIS у исследованных больных, по сравнению со здоровыми испытуемыми. Показано независимое от действия феназепама более значительное позитивное изменение разных параметров когнитивного функционирования при применении дилепта в терапевтически эффективной дозе 200 мг/сут по сравнению с дозами 60 и 120 мг/сут, проявляющееся в улучшении скорости психомоторных реакций, внимания, памяти, мышления, социальных когнитивных функций. По результатам психологических исследований установлено наличие у дилепта антипсихотического, психостимулирующего и прокогнитивного действия.
9
Колодій, О. "Сутність конституційно-правового статусу Українського народу". Юридичний вісник, № 1 (12 квітня 2021): 36–41. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.2078.
Повний текст джерелаАнотація:
У цій науковій статті розкрито сутність конституційно-правового статусу Українського народу.
Визначено, що сутність демон-струє найголовніші, найвизначніші характеристики та якості певного предмета, у цьому разі конституційно-правового статусу Українського народу. Вона демон-струє, що являє собою такий пред-мет, його походження, буття, функ-ціонування, перспективи розвитку, місце і роль у житті суспільства, дер-жави, особи. Тобто сутність як соці-ально-цілісна система включає у себе певні різні взаємопов’язані ознаки та елементи предмета, що і становлять його внутрішню сторону.
Наголошено, що сутністю кон-ституційно-правового статусу Українського народу є визнання його повноцінним суб’єктом всіх (політичних, економічних, право-вих, духовних та інших) суспіль-них відносин, що мають місце у соціальному житті, гарантування його системоутворюючого права бути носієм суверенітету, єди-ним джерелом влади, здійснювати владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місце-вого самоврядування, визначати і змінювати конституційний лад в Україні, утворювати власне суспільство, державу, право, кон-тролювати та змінювати їх.
Акцентовано увагу, що необхідність визнання принципів еле-ментами конституційно-право-вого статусу Українського народу зумовлюється тим, що саме вони спільно із функціями демонстру-ють сутність, соціальне призна-чення та соціальну цінність кон-ституційно-правового статусу Українського народу.
Наголошено, що у сучасних інтерпретаціях функцій їх зде-більшого розглядають як напрям діяльності. Проте хотілося б зазначити, що не всякий напрям діяльності Українського народу можна визнати його функцією, а тільки найбільш важливий із них, той, який демонструє його сут-ність і соціальне призначення. І навіть за такого підходу не забезпечується абсолютна рівнозначність функцій за своєю вагомістю й значущістю для Українського народу. Саме тому і можна вести мову про основні та неосновні функції Українського народу.
10
Хоцкина, Валентина Борисовна, та Жанна Владимировна Цымбал. "Решение задач линейного программирования с использованием MATLAB и надстройки «Поиск решения» Excel (на примере задачи со смешанными ограничениями)". New computer technology 16 (14 травня 2018): 165–74. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v16i0.833.
Повний текст джерелаАнотація:
Целью исследования является изучение методов оптимизации, современных программных средств поддержки принятия решений с помощью систем компьютерной математики MATLAB и GNU Octave, а также табличных процессоров Microsoft Excel и LibreOffice Calc. Задача исследования – анализ существующих подходов к решению задач линейного программирования и определению оптимального решения. Объект исследования – процесс нахождения оптимального решения задачи линейного программирования. Предмет исследования – решение задач линейного программирования с использованием функций пакетов MATLAB, GNU Octave, надстройки «Поиск решения» MS Excel и компонента «Решатель» LibreOffice Calc. На примере конкретной задачи составлена система неравенств и построена целевая функция. С помощью функции linprog пакета MATLAB вычисляется оптимальное значение искомых неизвестных задачи и экстремальное значение целевой функции. Аналогичное решение осуществляется с использованием пакета GNU Octave. Вычисления выполняются при помощи функции glpk. Далее выполняется решение данной задачи с помощью надстройки MS Excel «Поиск решения», и аналогично, с помощью компонента «Решатель» LibreOffice Calc. В результате сравнения результатов решения, полученных при использовании различных средств, приходим к выводу о совпадении результатов. Результаты исследования планируется обобщить при выполнении индивидуальных и курсовых работ, написании квалификационных бакалаврских и магистерских работ.
11
Рахмелевич, И. В. "МНОГОМЕРНОЕ НЕАВТОНОМНОЕ УРАВНЕНИЕ ВТОРОГО ПОРЯДКА СО СТЕПЕННЫМИ НЕЛИНЕЙНОСТЯМИ". Прикладная математика & Физика 52, № 2 (6 липня 2020): 93–104. http://dx.doi.org/10.18413/2687-0959-2020-52-2-93-104.
Повний текст джерелаАнотація:
Исследовано пеавтопомпое многомерное уравнение в частных производных второго порядка, правая часть которого содержит произвольную пелипейпость по неизвестной функции и степенные нелинейности по её первым производным. Найдено решепие этого уравпепия типа бегущей волны в неявном виде. Для случая степенной пелипейпости по неизвестной функции получены явные решепия типа бегущей волны, в частности, в виде степенной, экспопепциальпой и логарифмической функций. Также получены решепия в виде квадратичного полинома и обобщённого монома, определены условия па параметры и правую часть уравпепия, при которых данные решепия существуют. Найдены частные решепия, выраженные через функции от подмножеств независимых перемеппых, а также решепия в виде линейной комбинации некоторых экспоненциальных функций. Проанализированы свойства пайдеппых решений при различных параметрах уравпепия.
12
Сипров, Александр Владимирович, Владимир Андреевич Масягин, Евгений Владимирович Тютяев та Илья Владимирович Сюсин. "Морфофункциональные особенности эритроцитов у крыс с карциномой Walker-256 при сочетанном применении доксорубицина и ксимедона". Экспериментальная и клиническая фармакология 83, № 1 (17 березня 2020): 7–12. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2020-83-1-7-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Изучено влияние ксимедона (100 мг/кг однократно ежедневно 10 дней внутримышечно, начиная с 11 сут после имплантации опухолевых клеток) в сравнении с мексидолом (50 мг/кг однократно ежедневно 10 дней внутримышечно с 11 сут после имплантации опухолевых клеток) на морфометрические показатели эритроцитов и кислородтранспортную функцию гемоглобина у крыс с карциномой Walker-256 на фоне доксорубицина. Показано, что ксимедон сопоставимо с мексидолом предупреждает изменения геометрии эритроцитов, ассоциированные с использованием доксорубицина (уменьшение площади и объема эритроцитов) и опухолевой прогрессией (уменьшение объема эритроцитов), восстанавливая площадь и объем эритроцитов на 21 и 22 %, соответственно на 14 сут после введения опухолевых клеток. Ксимедон эффективнее мексидола оптимизирует кислородтранспортную функцию гемоглобина в ранние сроки после введения доксорубицина (14 сут эксперимента), увеличивая на 9 % и нормализуя таким образом способность гемоглобина отдавать кислород (на 7 % больше в сравнении с мексидолом, p < 0,05) при умеренном росте на 17 % сродства гемоглобина к кислороду (на 28 % меньше относительно мексидола, p < 0,05). В поздние сроки исследования (22 сут) ксимедон уступает мексидолу в коррекции кислородтранспортной функции гемоглобина (способность гемоглобина связывать и отдавать кислород снижается на 13 и 6 %, соответственно, относительно монотерапии доксорубицином, и на 22 и 6,5 % в сравнении с мексидолом, p < 0,05).
13
Колесник, Володимир. "СУБ’ЄКТ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ЯК СТОРОНА ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ: ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ". Public management 22, № 2 (26 лютого 2020): 105–18. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-2(22)-105-118.
Повний текст джерелаАнотація:
Порушена проблематика застосування публічно-правових спо- рів як можливого механізму встановлення, формування та реалізацій по- вноважень органів публічної влади. Зокрема, йдеться про поняття “суб’єкт владних повноважень” з позиції аналізу його інституційних та статусних змістових характеристик як однієї зі сторін публічно-правового спору з ме- тою можливого подальшого застосування у сфері встановлення, розмежу- вання та реалізації компетенцій, а у вузькому значенні повноважень органів публічної влади.
У статті здійснено узагальнену характеристику суб’єктного складу пу- блічно-правових спорів. Зокрема, йдеться про статус суб’єктів владних по- вноважень, який є однією з основних ознак для питань визначення, аналізу та вивчення способів вирішення публічно-правових спорів. Публічно-право- ві спори виникають між фізичними та юридичними особами, з одного боку, та органами публічної влади, з іншого. У статті піднято проблематику визна- чення суб’єктної складової публічно-правових спорів як органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб та інших суб'єктів, які здійснюють владні управлінські функції на основі зако- нодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. За функціо- нальною ознакою виявлено інституції, які наділені представницькими функ- ціями, у той час як інші суб’єкти володіють управлінськими функціями, що вказує на наявність владних повноважень для їх реалізації.
Акцентовано увагу на такій позиції, за якою захист інтересів держави ма- ють здійснювати відповідні суб'єкти владних повноважень та розглянуто випадки неможливості здійснення такого захисту. Узагальнення норматив- но-правової основи діяльності суб’єкта владних повноважень як однієї зі сто- рін у розгляді публічно-правових спорів дозволило виявити особливості та недоліки інституційного та статусного характеру у формуванні суб’єктного складу правовідносин у публічно-правових спорах.
14
Тимофеев, Николай Михайлович, Nikolai Michailovich Timofeev, Марина Борисовна Хрипунова та Marina Borisovna Khripunova. "О функции концентрации для аддитивных функций со специальным весом". Matematicheskie Zametki 76, № 2 (2004): 265–85. http://dx.doi.org/10.4213/mzm105.
Повний текст джерела
15
Краснопольська, Людмила. "ОСОБЛИВОСТІ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ЗВ'ЯЗКУ З ПРИМИРЕННЯМ ВИННОГО З ПОТЕРПІЛИМ". KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 2, № 8 (13 липня 2021): 235–40. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.2.38.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто питання щодо сприйняття звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим як суто процесуального порядку дій органів які виконують право- охоронну функцію, як альтернативу кримінальному переслідуванню та форму припинення кримінального про- вадження тощо. Обумовлено, що завдяки комплексному врегулюванню нормами кримінального та кримінального процесуального законодавства порядку звільнення від кримінальної відповідальності, цей правовий інститут вважається міжгалузевим. Приділено увагу звільненню від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим як одному із заходів у системі кримінально-правового впливу. Оскільки законодавством чітко окреслено, обставини (підстави та умови) звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з прими- ренням винного з потерпілим, зазначено, що суд має своєю ухвалою закрити кримінальне провадження звільнив- ши обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
16
Торбас, О. "Сутність і суб’єкти суддівського розсуду в кримінальному процесі України". Юридичний вісник, № 1 (31 липня 2020): 65–69. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1561.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу сутності суддівського розсуду в кримінальному процесі України. В статті автор вказує, що на сьогодні в правовій доктрині немає єдиного підходу щодо використання термінології в оцінці такого розсуду, хоча більшість науковців використовує поняття «суддівський розсуд». Також автор звертає увагу на той факт, що в правовій доктрині суддівському розсуду було приділено значно більше уваги, ніж розсуду інших уповноважених суб'єктів кримінального процесу. Дійсно, саме на суд покладається обов'язок вирішення провадження по суті, і виключно суд може остаточно встановити винуватість чи невинуватість особи. Проте в цьому випадку необхідно зробити застереження щодо неправильності ототожнення остаточно характеру суддівського розсуду з розумінням того, що такий розсуд є головним у кримінальному процесі. Суб'єкти, уповноважені на застосування розсуду для прийняття юридично значущих рішень, застосовують його для виконання покладених на них завдань у тому обсязі, у якому це дозволено кримінальним процесуальним законодавством.
Аналізуючи суб'єктивний склад суддівського розсуду, автор доходить висновку, що такий розсуд у кримінальному процесі України застосовують слідчий суддя та суд, адже саме вони приймають юридично значущі рішення або в процесі здійснення судового контролю на стадії досудового розслідування, або під час реалізації функції правосуддя й перегляду судових рішень на судовихстадіях. Очевидно, що слідчий суддя, реалізуючи функцію судового контролю, приймає юридично значущі рішення, які майже постійно вимагають застосування розсуду. Крім того, слідчий суддя відповідно до ст. 94 КПК України є суб'єктом оцінки доказів, що підкреслює значення його процесуальних рішень навіть на етапі дослідження доказів. Відповідно, другим суб'єктом суддівського розсуду є суд. Ознакою, за якою відбувся такий поділ, має бути стадійність, де відбувається відповідний розсуд. Слідчий суддя застосовує розсуд під час здійснення судового контролю на стадії досудового розслідування. Суд своєю чергою реалізовує його на судових стадіях.
17
Кобак, М. В. "ГЕНЕЗИС ІНСТИТУТУ СЛІДЧОГО СУДДІ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ". Прикарпатський юридичний вісник 2, № 3(28) (25 березня 2020): 171–77. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i3(28).382.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена обґрунтуванню визначення етапів становлення та еволюції розвитку інституту судових слідчих в кримінальному процесуально-му законодавстві України. Проаналізовано масив законодавства від реорганізації повітової поліції в дореволюційні часи до сучасного стану – Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, яким запроваджений інститут слідчого судді. Окреслено еволюцію функцій слідчих суддів, які належали в різні періоди різним державним органам. Детально розглянуто перший етап – етап введення інституту судових слідчих. Досліджено Указ «Заснування судових слідчих», «Наказ судовим слідчим», зазначено особливості кримінально-процесуального статусу судових слідчих у дореволюційний період, окреслено характерні функції та взаємодію з іншими державними органами. Самостійна в процесуальному сенсі фігура судового слідчого, який стояв на захисті прав і законних інтересів суспільства і держави, існувала до 1917 року. Другий етап (часи Центральної Ради, Гетьманату Скоропадського, Директорії, Української Народної Республіки, Української Соціалістичної Радянської Республіки) – це поступове скасування інституту судових слідчих. Нормативно-правові акти вказаних часів закріплювали контроль за органами досудового розслідування то у руках суду (Положення про народний суд УРСР від 26 жовтня 1920 року, КПК УСРР 1922 року), то у руках прокуратури (Основи кримінального судочинства Союзу РСР і союзних республік від 31 жовтня 1924 року, КПК УРСР від 20 липня 1927 року). Третій етап (1960–2012 роки) характеризується відсутністю інституту слідчого судді та зародженням ідей щодо його впровадження. Значну роль для майбутньої появи в українському кримінальному процесуальному законодавстві інституту слідчого судді зіграв Конституційний Суд України та Верховний Суд України (суб’єкт права на конституційне подання). Важливим у цьому контексті було рішення від 30 січня 2003 року у справі No 1-12/2003, яким були визнані неконституційними вказані у статті положення Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, які унеможливлювали розгляд судом на стадії досудового слідства скарг на постанови слідчого, прокурора стосовно приводів, підстав і порядку порушення кримінальної справи щодо певної особи. Останній етап (2012 – сьогодення) – це законодавче урегулювання існування слідчих суддів, їх мети, функцій та порядку роботи. Встановлено, що в сучасному кримінальному процесуальному законодавстві відсутня єдина норма щодо повноважень слідчих суддів. Вказане потребує подальшого вирішення через внесення змін у законодавство.
18
ПРИЛУЦЬКИЙ, СЕРГІЙ. "Суд як першооснова предмета судового права України". Право України, № 2018/03 (2018): 26. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-03-026.
Повний текст джерелаАнотація:
Входження України до європейського правового простору вимагає від вітчизняних науковців і практиків переосмислити та по-новому поглянути на вже давно усталені правові інститути, одним із яких є суд. Головна проблема, що порушена у цьому дослідженні, пов’язана з назрілою філософсько-правовою суперечністю між положеннями Конституції України, які встановлюють, що правосуддя в державі здійснюється виключно судами, а делегування функцій судів або привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються, та положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) і практикою Європейського суду з прав людини, у якій втілено цю норму. Суть означеної проблематики полягає у тому, що для вітчизняної правової думки досить сталим (непорушним) є сприйняття того, що суд – це державний орган, правове положення якого визначається межами судової системи, а більшість науковців обстоюють позицію, що суд – це орган державної влади; носієм судової влади як різновиду державної влади є тільки державні суди, визначені Конституцією та законами України, тому жодні інші органи не можуть наділятися функціями зі здійснення судової влади. Інакше розуміє суд західноєвропейська правова доктрин, яка вбачає, що цей правовий інститут може набувати різних організаційних форм, зокрема й позадержавних. Мета та завдання статті полягають у розкритті сутності соціально-правового феномена суду, виявленні його основних ознак та проявів на різних етапах розвитку людства, а також у проведенні всебічного наукового аналізу цього правового інституту. Для досягнення цієї мети необхідно: розкрити етимологію слова “суд” та здійснити філософський, антропологічний та історичний аналіз цього соціального явища; з’ясувати сучасні концепти взаємодії між державою та судом; встановити співвідношення, взаємовплив та залучення міжнародного суду до національної правової системи. У статті обґрунтовується, що суд – це явище, в основі якого лежить природна здатність людини до сприйняття, аналізу та критичної оцінки інформації через призму її соціального світосприйняття. Виникнення суду як окремої форми людських відносин пов’язано з ранніми стадіями не тільки людської цивілізації, а й самого розвитку людини як істоти соціальної. З’ясовано, що цей процес припав на період докласового, родоплемінного устрою, коли основні економічні інститути (власність та засоби виробництва) перебували у зародковому стані. Обґрунтовується, що феномен суду має соціокультурну основу, яка в умовах боротьби “кожного проти кожного” вплинула на консолідацію людей та формування тісних соціальних зв’язків, а з часом і тісних союзів публічної влади. Суд як інститут суспільної організації та взаємодії людей є докласовим, а право на судовий захист стало одним із первісних та природних прав людини “цивілізованої”. Пропонується розмежовувати “суд” як окремий соціальний інститут та “суд” як інститут публічної влади. Саме зі зміцненням держави на основі єдиновладдя державний суд почав перебирати, а згодом практично повністю привласнив функції та роль суду як соціального інституту. Проте в усі історичні епохи ці дві формації суду існували й існують паралельно, впливаючи одна на одну, а часто і зливаючись воєдино. Як унікальний соціальний феномен, суд існує й розвивається за правилами та законами соціального розвитку людей, іноді навіть незалежно та у розріз із позитивним правом держави. Нині суд зберігає та відіграє визначальну роль в існуванні окремих суспільств, держав, побудові новітнього глобального світопорядку. Водночас реалії вказують на те, що суспільства розпадаються, а держави руйнуються, якщо вони втратили чи не зуміли організувати соціально-правові основи справедливого суду. Саме суд, будучи унікальним соціально-правовим феноменом, є першоосновою предмета судового права як самостійної галузі права, що відроджується на тлі сучасних реформаційних перетворень правової системи України.
19
Власенко, М. В. "ВИМОГИ ЩОДО НЕСУМІСНОСТІ ПОСАДИ СУДДІ З ІНШИМИ ВИДАМИ ДІЯЛЬНОСТІ: ТРУДО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 32 (2020): 46–52. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2020.32.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає в характеристиці трудо-правового аспекту вимог щодо несумісності посади судді з іншими видами діяльності. Автор зазначає, що суддя є працівником з особливим правовим статусом, специфіка якого визначається саме своєрідною трудовою функцією, пов’язаною зі здійсненням правосуддя, реалізацією судової влади в межах відповідних судових процедур. Ця специфіка визначається через спеціальні юридичні гарантії реалізації права на працю суддею. Автор статті дійшов висновку, що відповідними гарантіями якісного та ефективного здійснення суддею своїх професійних обов’язків, а отже, й здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, слід вважати встановлення вимог щодо несумісності посади судді із іншими видами діяльності. Адже саме ці вимоги є заходами забезпечення належного виконання правосуддя як специфічної трудової функції судді і, як наслідок, утворюють підґрунтя для гарантування прав фізичних та юридичних осіб. Надаються пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України.
20
Savchuk, V. V. "- норми частинних сум рядів Фур’є за базисом Лагерра для обмежених голоморфних функцій". Ukrains’kyi Matematychnyi Zhurnal 73, № 1 (22 січня 2021): 128–37. http://dx.doi.org/10.37863/umzh.v73i1.2371.
Повний текст джерелаАнотація:
УДК 517.5 Обчислено значення точної верхньої межі -норм частинних сум ряду Фур'є за базисом Лагерра на одиничній кулі простору обмежених голоморфних функцій в одиничному крузі. Наведено застосування основного результату до розв'язання певних екстремальних задач теорії наближення голоморфних функцій.
21
Горбачёв, Дмитрий Викторович, та Валерий Иванович Иванов. "Об условии удвоения для положительно определенных функций на полуоси со степенным весом". Чебышевский сборник 19, № 2 (20 грудня 2018): 90–100. http://dx.doi.org/10.22405/2226-8383-2018-19-2-90-100.
Повний текст джерелаАнотація:
Непрерывные неотрицательные положительно определенные функции удовлетворяютследующему свойству:\[\int_{-R}^{R}f(x)\,dx\le C(R)\int_{-1}^{1}f(x)\,dx,\quad R\ge 1,\tag{$*$}\]где наименьшая положительная константа $C(R)$ не зависит от $f$. При $R=2$ этосвойство хорошо известно как условие удвоения в нуле. Данные неравенства имеютприложения в теории чисел.В одномерном случае неравенство~($*$) изучалось Б.Ф.~Логаном (1988), а такженедавно А.~Ефимовым, М.~Гаалом и Сц.~Ревешем (2017). Было доказано, что$2R-1\le C(R)\le 2R+1$ для $R=2,3,\ldots$, откуда следует, что $C(R)\sim 2R$.Вопрос о точных константах здесь открыт.Многомерный вариант неравенства ($*$) для евклидова пространства$\mathbb{R}^{n}$ исследовался Д.В.~Горбачевым и С.Ю.~Тихоновым (2018). Вчастности доказано, что для непрерывных положительно определенных функций$f\colon \mathbb{R}^{n}\to \mathbb{R}_{+}$\[\int_{|x|\le R}f(x)\,dx\le c_{n}R^{n}\int_{|x|\le 1}f(x)\,dx,\]где $c_{n}\le 2^{n}n\ln n\,(1+o(1))(1+R^{-1})^{n}$ при $n\to \infty$. Отсюда нарадиальных функциях получаем одномерное весовое неравенство\[\int_{0}^{R}f(x)x^{n-1}\,dx\le c_{n}R^{n}\int_{0}^{1}f(x)x^{n-1}\,dx,\quad n\in \mathbb{N}.\]Мы изучаем следующее естественное весовое обобщение данных неравенств:\[\int_{0}^{R}f(x)x^{2\alpha+1}\,dx\leC_{\alpha}(R)\int_{0}^{1}f(x)x^{2\alpha+1}\,dx,\quad \alpha\ge -1/2,\]где $f\colon \mathbb{R}_{+}\to \mathbb{R}_{+}$~--- произвольная четнаянепрерывная положительно определенная функция относительно веса$x^{2\alpha+1}$. Это понятие было введено Б.М.~Левитаном (1951) и означает, чтодля произвольных $x_{1},\ldots,x_{N}\in \mathbb{R}_{+}$ матрица$(T_{\alpha}^{x_i}f(x_j))_{i,j=1}^{N}$ неотрицательно определенная. Здесь$T_{\alpha}^{t}$~--- оператор обобщенного сдвига Бесселя--Гегенбауэра. Левитандоказал аналог классической теоремы Бохнера для таких функций, согласнокоторому $f$ имеет неотрицательное преобразование Ганкеля (в смысле меры).Мы доказываем, что для каждого $\alpha\ge -1/2$\[c_{1}(\alpha)R^{2\alpha+2}\le C_{\alpha}(R)\le c_{2}(\alpha)R^{2\alpha+2},\quadR\ge 1.\]Нижняя оценка тривиально достигается на функции $f(x)=1$. Для доказательстваверхней оценки мы применяем нижние оценки сумм вида$\sum_{k=1}^{m}a_{k}T^{x_{k}}\chi(x)$, где $\chi$~--- характеристическаяфункция отрезка $[0,1]$, а также свойства свертки Бесселя.
22
Лиськова, І. П. "Додаткові функції нотаріуса як суб"єкта нотаріального процесу". Цивілістична процесуальна думка, № 3 (2017): 10–14.
Знайти повний текст джерела
23
Гуменний, О. "Нові суб"єкти судової влади та їхні функції". Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія: Юридичні науки, № 855 (2016): 336–41.
Знайти повний текст джерела
24
Diachenko , O. P., та O. V. Nikoliuk . "Конституційний контроль у механізмі державного управління". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (31 липня 2020): 113–21. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.04.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено питання використання засобів конституційного контролю в процесі функціонування механізмів державного управління в сучасних умовах трансформації взаємовідносин між органами державної влади в Україні. Особливу увагу приділено виявленню місця та ролі конституційного контролю в системі взаємодій між органами державної влади і функціонування політичної системи держави в цілому. Визначено, що Конституційний Суд України володіє особливими повноваженнями, які дають змогу врегульовувати процес взаємовідносин між різними гілками влади та врівноважувати політичну систему держави. У результаті його діяльності забезпечується дотримання основних принципів функціонування механізмів державного управління та створюються умови для забезпечення прав і свобод людини та громадянина, забезпечується принцип поділу влади, усуваються правозастосовні суперечності між органами державної влади. Проаналізовано значення та можливість застосування в Україні обов’язкового попереднього конституційного контролю як важливого запобіжного заходу в умовах реальної можливості зловживання окремими вищими органами державної влади в сучасних умовах.
Метою статті є дослідження конституційного контролю як основного напряму діяльності Конституційного Суду України в механізмах державного управління.
Наукова новизна полягає у дослідженні та визначенні функції конституційного контролю Конституційного Суду України як стримуючого чинника в механізмі державного управління, широке застосування якого дозволяє унеможливити або запобігти зловживанням та перевищенню повноважень при здійсненні функцій державної влади.
Висновки. Поступальний розвиток держави й ефективність механізму державного управління вимірюються в першу чергу злагодженістю та єдиною спрямованістю діяльності органів державної влади. Досягнення високого рівня ефективності функціонування механізмів державного управління є можливим за умови відсутності конкуренції, взаємодії та здатності трансформуватися під вимоги часу державних інституцій, що відіграють провідну роль у забезпеченні діяльності механізмів державного управління. Розбудова механізмів державного управління має відбуватися із використанням інструментів конституційного контролю як засобу, що дає можливість усувати допущені помилки, запобігати можливим та згладжувати процес функціонального протистояння, що завдає шкоди та сповільнює в цілому темпи державного розвитку. Застосування попереднього та наступного конституційного контролю дозволяє вирішувати конфліктні ситуації та запобігати можливому зловживанню, що безумовно відобразиться на якості реалізації механізмів державного управління. Рішення та висновки, що приймаються органом конституційної юрисдикції, мають однозначне розуміння й мають виключну актуальність для органів державної влади та громадян, оскільки володіють якостями та ознаками актів, що дають можливість ефективно реалізовувати свої функції органам державної влади. Застосування засобів конституційного контролю дає можливість об’єктивно вирішувати питання однозначного застосування та розуміння органами державної влади основ, закладених у Конституції України. Водночас дослідження конституційного контролю механізмів державного управління дає підстави стверджувати про те, що можливості органу конституційної юрисдикції в Україні, виходячи з його повноважень, використовуються недостатньо. Розбудова та ефективне функціонування механізмів державного управління потребують подальшого розвитку, зокрема в частині застосування засобів конституційного контролю. Така теза виходить із дослідження зарубіжної практики застосування різних видів конституційного контролю органами конституційної юрисдикції. Особливої актуальності зазначена теза набуває, коли органи державної влади демонструють низьку якість реалізації управлінських функцій та спірність прийнятих рішень, які в окремих випадках несуть суто політичний характер. Функціонування механізмів державного управління в умовах виконання політичної доцільності несе загрозу державності та створює передумови колапсу управлінської системи через відсутність конституційної узгодженості. Аналіз конституційного контролю дає змогу зробити висновок, що цей інструмент може бути більш ефективним за умови обов’язкового застосування до рішень, що приймаються вищими органами державної влади. У зв’язку з цим широке застосування заходів конституційного контролю буде сприяти зміцненню конституційності та посилювати державно-управлінський механізм в інтересах розвитку держави й забезпечення прав громадян.
25
Задорожний, Владимир Григорьевич, та Vladimir Grigoryevich Zadorozhnii. "Математическое ожидание решения линейной системы дифференциальных уравнений со случайными коэффициентами". Teoriya Veroyatnostei i ee Primeneniya 66, № 2 (2021): 284–304. http://dx.doi.org/10.4213/tvp5314.
Повний текст джерелаАнотація:
Рассматривается линейная неоднородная система дифференциальных уравнений специального вида с тремя случайными коэффициентами, заданными характеристическими функционалами. Введены операторные функции, порождаемые функционалами. Проблема нахождения математического ожидания решения задачи Коши сводится к исследованию вспомогательной детерминированной системы дифференциальных уравнений с обычной и вариационными производными. Решение полученного уравнения записывается с помощью операторных функций, порожденных функционалами. Выведены явные формулы для математического ожидания решения при равномерно распределенных случайных коэффициентах, при случайных коэффициентах Лапласа и при гауссовских случайных коэффициентах.
26
Кравчук, В. "Професійні обов’язки суддів в Україні". Юридичний вісник, № 3 (7 жовтня 2020): 156–62. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1936.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується авторське розуміння поняття «професійні обов’язки суддів» і з’ясовується місце та значення професійних обов’язків суддів у структурі їх правосуб’єктності. Важливим складником конститу-ційно-правового статусу суддів, що визначає основи взаємовідно-син між суддями та державою, є професійні обов’язки суддів, які кореспондують їх правам і сво-бодам. Запропоновано професійні обов’язки суддів розглядати як визначену Конституцією України та законами України міру обов’яз-кової, належної поведінки суддів під час здійснення правосуддя.Суддям, як і іншим громадянам, властива низка обов’язків, перед-бачених Конституцією України (наприклад, дотримання Консти-туції та законів України, сплата податків), але зміст зазначених конституційних обов’язків не змі-нюється кардинально у зв’язку з набуттям особою правового ста-тусу судді.Ключовими у правосуб’єктності суддів та їх правовому статусі варто вважати професійні (поса-дові) обов’язки, спрямовані на забезпечення реалізації інтересів суб’єктів, з якими судді вступають у правові відносини при здійсненні професійних функцій. Такі обов’язки можна поділити на загальні та спеціальні (процесуальні). До загальних обов’язків суд-дів варто віднести дотримання Конституції України та законів України при здійсненні правосуд-дя; нерозголошення відомостей, які становлять таємницю, що охороняється законом, в тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання. Загальними доречно вважати про-фесійні обов’язки, притаманні суд-ді незалежно від його спеціалізації, місця роботи чи займаної адміні-стративної посади. До спеціальних варто віднести процесуальні обов’язки, передбачені відповідними галузями законодавства, а також обов’язки, пов’язані із займаною адміністративною посадою чи рол-лю в органах суддівського самоврядування.
27
Задорожний, Владимир Григорьевич, Михаил Евгеньевич Семенов, Игорь Иванович Ульшин та Владимир Сергеевич Ножкин. "Модель адвективных изменений влажности воздуха со стохастическими параметрами". Вестник ВГУ. Серия: Системный анализ и информационные технологии, № 2 (16 березня 2019): 38–48. http://dx.doi.org/10.17308/sait.2019.2/1288.
Повний текст джерелаАнотація:
В работе приведено решение лежащего в основе модели переноса влаги дифференциального уравнения, коэффициентами которого являются случайные процессы. Распределение проекции мгновенного вектора скорости аппроксимировано законом Веге – Изинга, параметры которого идентифицированы на основе бионической модели адаптивного поискового поведения. Предложены явные формулы для математического ожидания и второй моментной функции решения соответствующего уравнения переноса влаги. Определена оценка степени влияния случайных факторов на систему, в случае замены случайного коэффициента уравнения его математическим ожиданием. Приведен пример, в случае гауссова распределения горизонтальной компоненты скорости ветра, позволяющий определить математическое ожидание и вторую моментную функцию в рамках модельных представлений.
28
Микуляк, П. "Підстави самоконтролю суду першої інстанції в цивільному процесі". Юридичний вісник, № 1 (6 серпня 2020): 218–24. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1606.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено підстави самоконтролю суду першої інстанції в цивільному процесі. Автором проводиться розмежування підстав самоконтролю суду першої інстанції як функції та підстав самоконтролю суду першої інстанції як повноваження. На прикладах із положень цивільного процесуального законодавства України робиться висновок, що підстави самоконтролю суду першої інстанції як функція співвідносяться із підставами самоконтролю суду першої інстанції як повноваженнями відповідно як ціле та частина. Відзначається, що одна й та сама підстава самоконтрольних повноважень може охоплюватися різноманітними підставами самоконтролю суду першої інстанції як функції.
Автором підтримується виділення як підстав самоконтролю суду першої інстанції в цивільному процесі судової помилки та зміни обставин цивільної справи. Вперше в теорії цивільного процесу до підстав самоконтролю суду першої інстанції автором пропонується віднести реалізацію учасником справи ряду цивільних процесуальних прав, а також невиконання учасником цивільного процесу деяких цивільних процесуальних обов'язків.
Вказується, що судова помилка виступає найбільш поширеною підставою самоконтролю суду першої інстанції. На підставі численних випадків із положень цивільного процесуального законодавства України аналізуються ознаки судових помилок. Автором підтримується висловлена в теорії цивільного процесу думка, за якою судова помилка в цивільному процесі може вчинятися як за винної, так і за безвинної поведінки судді.
Аргументується, що зміна обставин цивільної справи як підстава самоконтролю суду першої інстанції може мати місце у процесі розгляду цивільної справи та після її вирішення. Наприклад, видужання або значне поліпшення психічного стану особи, котра була визнана недієздатною, зобов'язує суд скасувати своє рішення про визнання фізичної особи недієздатною та поновити її цивільну дієздатність.
На підставі положень ЦПК України автор наводить численні випадки, які підтверджують такі підстави самоконтролю суду першої інстанції, як реалізація учасником справи своїх процесуальних прав (заміна одного заходу забезпечення позову іншим за клопотанням учасника справи) та невиконання учасником процесу своїх процесуальних обов'язків (складення неповного або неясного висновку судового експерта, що дає можливість судді винести ухвалу про призначення додаткової експертизи).
29
Сапожник, Д. І., та Л. Б. Демидчук. "ЗАХИСТ СПОЖИВЧОГО РИНКУ ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ФАКТОР У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ СПОЖИВАЧІВ З БОКУ ДЕРЖАВИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 64 (7 жовтня 2021): 108–15. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-17.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто механізм державного контролю якості продукції як фактор захисту прав спожи-вачів. Охарактеризовано правовий статус споживача на сучасному етапі становлення ринкової економіки. Виявлено ряд проблем, пов’язаних із невідповідністю продукції споживчим вимогам. Запропоновано заходи для підвищення ефективності механізму державного контролю за якістю товарів і послуг у сфері захисту спо живчого ринку. Названо причини того, що виробники товарів, торговельні організації та організації обслугову-вання, а також інші підприємці, використовуючи своє становище на споживчому ринку, порушують права й інтереси споживачів, пропонуючи їм продукцію з явними і прихованими недоліками, з сурогатами з простроче-ним терміном придатності, з недостовірною інформацією про склад, основні властивості, виробника тощо. Показано, що державне регулювання якості в розвинених країнах здійснюється послідовно і суворо, що насті-льки ж необхідно Україні, але внаслідок дій лобістів від промисловості постійно скорочується. Показано, що окремі контрольно-наглядові функції ліквідованих державних контролюючих органів в Україні були передані Держпродспоживслужбі України, що знаходиться у підпорядкуванні Міністерства економіки і здійснює конт-рольно-наглядові функції за виконанням законів у сфері забезпечення прав споживачів, дотримання санітарно-го законодавства та правил продажу товарів, причому в основному харчового та тотожних призначень. Од-нак здійснювати контрольні закупівлі їй заборонено, що істотно обмежує реалізацію контрольно-наглядових функцій. Наслідком такого “розмаїття” відповідальності неминуче стають численні (свідомі або несвідомі) помилки, які призводять до її ослаблення, незадовільного стану з якістю товарів народного споживання на національному ринку. Зроблено висновок, що здійснення реформування системи державного контролю в сфері споживчого ринку може відбуватися за наступними напрямками: усунення і недопущення в майбутньому нее-фективного дублювання повноважень і дій відповідних контролюючих органів; формалізація процедури прове-дення інспекцій (перевірок), включаючи створення чіткої шкали штрафів і покарань, а також прозорість за-стосування інших видів санкцій; створення випробувальної лабораторної бази в кожному регіоні; створення відкритих регіональних інформаційно-аналітичних систем або центрів; створення можливості для недержав-ного (споживчого) контролю на ринку за умови виключення можливості заподіяння шкоди сумлінним учасни-кам ринку.
30
Литвиненко, В. І. "Функції правоохоронних органів як суб"єктів протидії корупції в Україні". Часопис Київського університету права, № 2 (2015): 105–9.
Знайти повний текст джерела
31
Рибальченко, С. "Переваги суб"єктивної функції розподілу при моделюванні неоднорідного страхового портфелю". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, Вип. 132 (2012): 57–59.
Знайти повний текст джерела
32
Булкат, М. "Загальна характеристика зовнішньоекономічної функції України і суб"єкти її реалізації". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки, вип. 93 (2012): 87–91.
Знайти повний текст джерела
33
Андрусенко, Дмитро Володимирович. "ІСТОРИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ПРИНЦИПУ ДОСТУПНОСТІ ПРАВОСУДДЯ". New Ukrainian Law, № 6 (27 грудня 2021): 48–53. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.6.7.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено теоретичні та практичні аспекти становлення та розвитку принципу доступності правосуддя протягом різних конкретно-історичних періодів еволюції держави і права. Проаналізовано різноманітні вектори впливу історичних процесів на прогресивний розвиток судочинства та судоустрою. Показано місце та роль органів та посадових осіб державного управління у реалізації функції правосуддя в державах Стародавнього світу, зокрема в Стародавній Індії, Стародавньому Єгипті, Стародавньому Вавилоні, Стародавній Греції. Наголошується, що визначення оптимальних шляхів реалізації права на доступ до правосуддя, на наш погляд, передбачає використання належних теоретико-методологічних засад, важливим елементом чого є дослідження історико-правових аспектів становлення та розвитку права на доступ до судочинства протягом різних конкретно-історичних етапів еволюції світової та української державності, починаючи з досвіду реалізації правосуддя у державах Стародавнього світу. Визначено, що у світовій історії держави і права визначаються три основні етапи становлення принципу доступності правосуддя: І. Стародавній етап, протягом якого відносна доступність населення до правосуддя в умовах відсутності автономної судової гілки влади забезпечувалася поєднанням управлінських та судових функцій центральними та місцевими загальними органами і посадовими особами публічного управління, включаючи абсолютного монарха (фараона, царя і тому подібного). ІІ. Новий етап (починаючи з 17 ст.), протягом якого судова влада поступово виокремилася з-поміж інших елементів системи публічного управління в якості самостійної, професійно забезпеченої кадрами гілки влади. ІІІ. Новітній етап (з 60-х рр. XX ст. до сьогодні), який характеризується доктринальним розробленням концепції доступності правосуддя, яка згодом набула статусу міжнародно-правового стандарту та принципу національного судочинства правових держав в якості необхідного складового елементу права на справедливий суд.
34
Козоріз, М. Л. "Роль і функції капіталізації в забезпеченні економічного розвитку суб"єктів господарювання". Регіональна економіка, № 2 (2007): 42–48.
Знайти повний текст джерела
35
Александров, О. М. "Дослідження функції розсіяння точки за даними двовимірної спектроскопії в САО РАН". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Астрономія, вип. 37 (2001): 5–8.
Знайти повний текст джерела
36
Огієнко, Олена. "СУСПІЛЬНО-ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В СИСТЕМІ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ: ДОСВІД ШВЕЦІЇ, ДАНІЇ, НОРВЕГІЇ ТА ФІНЛЯНДІЇ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 2, № 16 (28 листопада 2019): 155–66. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(16).2019.155-166.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано підходи до управління системою освіти дорослих у Швеції, Данії, Норвегії та Фінляндії; обґрунтовано сутність суспільно-державного управління системою освіти дорослих; визначено структуру та провідні принципи. Доведено, що саме суспільно-державний характер управління системою освіти дорослих у Швеції, Данії, Норвегії та Фінляндії забезпечує більш повне задоволення освітніх потреб людини, суспільства та держави, гармонійне поєднання децентралізації та централізації, застосування моделі децентралізованого централізму в управлінні освітою дорослих. Структура управління освітою дорослих складається з наднаціонального, національного (державного), регіонального, муніципального рівнів та рівня навчального закладу, що забезпечує перерозподіл функцій між органами управління різних рівнів та активну участь громадян в управлінні, тісний зв`язок освіти дорослих з структурами громадянського суспільства. З’ясовано, що основними принципами управління системою освіти дорослих у Швеції, Данії, Норвегії та Фінляндії є принципи: самоуправління, за яким надається широка автономія навчальним закладам; цілеспрямованості, який орієнтує процес управління системою освіти дорослих на інтереси особистості, суспільства та держави; узгодження державних, регіональних, муніципальних інтересів, без якого неможливо проведення єдиної освітньої політики та забезпечення ефективного управління освітою дорослих; демократизації, що створює умови для залучення громадян у процес управління системою освіти дорослих; партнерства суб`єктів управління, якими є органи центральної, регіональної та муніципальної влади, суспільні об`єднання, організації освіти дорослих, соціальні партнери. Показано, що досвід Швеції, Данії, Норвегії та Фінляндії стосовно управління системою освіти дорослих може бути використаний у розбудові української системи освіти дорослих, і першим кроком повинна стати розробка законодавчою бази, яка регламентує цілі, завдання та функції різних рівнів управління, дає можливість адекватно реагувати на освітні потреби дорослих людей.
Ключові слова: освіта дорослих, управління, управління освітою дорослих, суспільно-державне управління, скандинавські країни (Швеція, Данія, Норвегія), Фінляндія.
37
Tellis , S. О., та D. І. Tkach . "Правові механізми реалізації конституційного статусу президента: досвід Угорщини". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 5 (2 жовтня 2021): 78–88. http://dx.doi.org/10.32886/10.32886/instzak.2021.05.09.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є аналіз правових механізмів реалізації конституційного статусу Президента Угорщини, зокрема у сфері захисту демократичної діяльності державного апарату.
Наукова новизна. Проведено ретроспективний аналіз конституційних норм, що регулюють участь Президента Угорщини в законодавчому процесі.
Висновки. Виокремлено закони конституційного значення, що суттєво впливають на зміст президентських повноважень в контексті визначення впливу президента на формування нормативно-правової бази та визначають акторів на законодавчому полі. На підставі ретроспективного аналізу визначено, що Президент Угорщини виконує другорядну роль у законодавчому процесі, а у період з 1989 по 2010 роки – функцію захисту демократичної діяльності державного апарату та, більш того, захисту конституційних прав і свобод людини від звуження обсягу існуючих соціальних прав з боку законодавця, перебрав на себе Конституційний Суд Угорщини. З цього приводу досліджено спосіб впливу Конституційного Суду на законотворчість та окреслено панівну правову парадигму угорської системи стримувань і противаг та її теоретичний базис у період з 1989 по 2010 роки. Особливий акцент зроблено на способі демонтування «старої» Конституції 1989 року у рамках існуючої системи стримувань і противаг та встановлення нової системи конституційно-правових відносин з Основним Законом 2011 року. У рамках нової політичної кон’юнктури Президент Угорщини залишився поважним суб’єктом конституційно-правових відносин із досить обмеженою правоздатністю. Своєю чергою, дієздатність Конституційного Суду було обмежено правовою конструкцією. На нашу думку, в Угорщині склалася політико-правова система без реалізації концепції взаємних стримувань і противаг між вищими органами державної влади. За цих умов, ефективність демократичного контролю державних інституцій досить невизначена. Серйозність проблематики реалізації Президентом функції захисту демократичної діяльності державного апарату, особливо у контексті актуальних тенденцій розвитку української державно-правової системи, спонукало авторів висловити свої погляди відносно розв’язання зазначеного питання.
38
Ostapenko, S. A. "Practical principles of participle usage and rendering into Ukrainian in the process of literary texts translation." Alfred Nobel University Journal of Philology 20, no. 2 (2020): 311–17. http://dx.doi.org/10.32342/2523-4463-2020-2-20-33.
Повний текст джерелаАнотація:
раматичний аспект перекладу, який передбачає відтворення формальної сторони оригіналу, на сьогодні є актуальною проблемою в перекладознавстві, оскільки перекладознавчий аналіз тексту неможливий без урахування суто лінгвістичної складової. Метою статті є аналіз використання дієприкметника та способів його перекладу українською мовою в романі Вальтера Скотта «Айвенго» і застосування граматичних трансформацій у процесі перекладу. Дієприкметник (the participle) – це неособова форма дієслова, яка має властивості дієслова, прикметника і прислівника. Ці властивості обумовлюють функції, які він може виконувати у реченні: обставини та означення. Чіткого відповідника англійському дієприкметнику в українській мові не існує.
39
Скворцова, Татьяна, та Татьяна Лысенко. "САМОРЕГУЛИРОВАНИЯ В СФЕРЕ ОЦЕНОЧНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ". Научный взгляд в будущее, № 15-02 (10 грудня 2018): 118–21. http://dx.doi.org/10.30888/2415-7538.2019-15-02-035.
Повний текст джерелаАнотація:
В работе рассматривается система саморегулирования в области оценочной деятельности в России. Проанализированы проблемы осуществления саморегулируемыми организациями оценщиков функций по выработке и принятию стандартов СРО и выплатам ущерба заказчикам из
40
Пономаренко, Г. О. "Суб"єкти загальної компетенції та їх функції щодо забезпечення внутрішньої безпеки держави". Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ, № 1 (2007): 18–24.
Знайти повний текст джерела
41
Яременко, Наталія Володимирівна, та Наталія Євгеніївна Коломієць. "Палітра пейзажної лірики М. Вінграновського". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 15 (20 грудня 2016): 258–66. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v15i0.182.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено вивченню колористичних образів у поезіях М. Вінграновського. Акцентовано на особливостях семантичних відтінків образів-інтерферентів, специфіці їх функціонування в пейзажній ліриці поета. З’ясовано, що сприйняття та інтерпретація кольору є процес суто суб’єктивний, вибір митцем кольорової гами, крім власне зображальної функції, здійснює ще й психоемотивний вплив на читача. Зроблені у статті спостереження підтверджують припущення щодо наявності в поезії М. Вінграновського рис синестезії і концепт «природа» постає не як сліпа стихія, бездумна палітра й хаотична звукова какофонія, а як співзвучна людині, одухотворена сутність. Поетові надзвичайно важливі неповторні почуттєві нюанси, що постають суголосно спектральному різноманіттю дійсності.
42
Петросянц, К. О., М. Р. Исмаил-Заде, Л. М. Самбурский, И. А. Харитонов та Д. С. Силкин. "SPICE-МОДЕЛИ ДЛЯ УЧЕТА РАДИАЦИОННЫХ И НИЗКОТЕМПЕРАТУРНЫХ ЭФФЕКТОВ В СУБ-100-НМ МОП-ТРАНЗИСТОРНЫХ СТРУКТУРАХ". Nanoindustry Russia 13, № 5s (28 грудня 2020): 386–92. http://dx.doi.org/10.22184/1993-8578.2020.13.5s.386.392.
Повний текст джерелаАнотація:
С использованием универсального подхода для суб-100-нм МОП-транзисторных структур были разработаны SPICE-модели с учетом радиационных и низкотемпературных эффектов, а также процедура идентификации параметров моделей на основе результатов натурного/машинного эксперимента. Подход состоит в комбинации макромоделирования на базе стандартной модели из состава SPICE-симулятора и введения дополнительных аналитических функций для радиационно-/температурно-зависимых параметров. Возможности разработанных SPICE-моделей и процедуры идентификации параметров проиллюстрированы на примерах расчета ВАХ суб-100-нм МОП-транзисторов.
43
Задоя, К. П. ". ПРОБЛЕМИ ОБҐРУНТОВАНОСТІ РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ ЩОДО ВИЗНАННЯ НЕКОНСТИТУЦІЙНОЮ СТАТТІ 366-1 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ". Знання європейського права, № 1 (27 березня 2022): 99–104. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.329.
Повний текст джерелаАнотація:
У 2020 році Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року. Цим Рішенням Конституційний Суд України визнав неконституційною статтю 366-1 Кримінального кодексу України, яка передбачала кримінальну відповідальність за недостовірне декларування/умисне неподання декларації особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Свій висновок Конституційний Суд України побудував на основоположному принципі верховенства права (стаття 8 Конституції України). Зокрема, Конституційний Суд України констатував, що стаття 366-1 Кримінального кодексу України суперечить таким компонентам верховенства права, як принцип правової визначеності, принципи справедливості та пропорційності, а також суперечить принципу верховенства права як такому. На жаль, усі ці аргументи не виглядають переконливими. По-перше, Конституційний Суд України не пояснив, у чому полягає невизначеність статті 366-1 Кримінального кодексу України. Натомість Суд обмежився декларативним твердженням про невизначеність цього законодавчого положення. По-друге, Конституційний Суд України обґрунтував свій висновок про невідповідність статті 366-1 Кримінального кодексу України принципами справедливості та пропорційності на своїй попередній практиці, яка, однак, не має значення у цій справі. Ця практика стосується призначення покарань, а не криміналізації поведінки. По-третє, Конституційний Суд України надав конституційний статус низці критеріїв криміналізації, які широко визнані доктриною, а суспільна небезпека визнається навіть кримінальним законодавством, однак конституційна генеза цих критеріїв є вкрай неясною. Таким чином, Рішення № 13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року виглядає вкрай непереконливим, і до того ж є вкрай поганим прикладом для подальшої оцінки положень кримінального законодавства щодо конституційності.
44
Грицина, В. І. "Суб"єктвно-модальна функція елементів інфраструктури речення у публіцистичних текстах". Вісник Запорізького державного університету. Філологічні науки, № 2 (1999): 34–37.
Знайти повний текст джерела
45
Криничанский, К. В., та А. В. Безруков. "Построение границы Марковица методом кусочно-нелинейной аппроксимации". Journal of Corporate Finance Research / Корпоративные Финансы | ISSN: 2073-0438 8, № 3 (14 листопада 2014): 114–27. http://dx.doi.org/10.17323/j.jcfr.2073-0438.8.3.2014.114-127.
Повний текст джерелаАнотація:
В работе изложен подход к осуществлению аппроксимации границы допустимого множества портфелей в координатах (доходность, СКО). Авторы показали, что гиперболический вид границы Марковица строго соблюдается лишь для областей, удаленных от оси симметрии гиперболы. Авторы представили вывод функциональной зависимости СКО от доходности портфеля в явном виде. Так как область кривой вблизи оси симметрии может быть описана гиперболой только при нарастании погрешности, предложено на этом участке аппроксимировать ее кубической параболой. Таким образом, реализуется подход к оценке границы Марковица посредством построения кусочно-нелинейной функции.
46
Самарин, Алексей Юрьевич, та Alexey Yur'evich Samarin. "Нелокальное преобразование волновой функции квантовой частицы как отражение трансформации внутренней структуры распределенного в пространстве объекта". Вестник Самарского государственного технического университета. Серия «Физико-математические науки» 20, № 3 (2016): 423–56. http://dx.doi.org/10.14498/vsgtu1484.
Повний текст джерелаАнотація:
Анализ интегрального волнового уравнения с ядром в виде интеграла по траекториям показал, что в основе явления коллапса волновой функции лежит нелокальное изменение внутренней структуры квантовой частицы, которая рассматривается в виде совокупности материальных полей. Эта нелокальность позволяет избежать конфликта постулата редукции волновой функции со специальной теорией относительности (СТО). Представлено обоснование детерминистической природы механизма преобразования волновой функции, соответствующего в традиционной квантовой механике редукции фон Неймана, что непосредственно следует из формы континуального интеграла (ядра интегрального волнового уравнения), а случайность квантово-механических результатов измерения объясняется присутствием в процессе измерения макроскопического прибора. Кроме того, показано, что аналогичный механизм трансформации волновой функции может определять и явление декогеренции. Детально описан эксперимент ЭПР-типа и обоснована возможность передачи информации быстрее скорости света при использовании явления коллапса волновой функции, а также предложены возможные практические способы такой передачи.
47
Юхимюк, О. "Функції принципів права Європейського Союзу в практиці Суду Європейського Союзу". Історико-правовий часопис 14, № 2 (18 лютого 2021): 66–70. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2019-2/12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено функціональний аналіз принципів права Європейського Союзу в практиці Суду Європейського Союзу. Досить загальний вміст норм права Європейського Союзу, їх повна або часткова відсутність призводять до зростання значення принципів права в практиці Суду Європейського Союзу. Принципи права Європейського Союзу в практиці Суду Європейського Союзу реалізують ряд завдань, до яких зокрема належать: заповнення прогалин у праві Європейського Союзу; інтеграція правової системи Європейського Союзу у цілому, правових систем країн-членів Європейського Союзу, а також країн, що прагнуть до членства в Європейського Союзу; установча функція, яка полягає у формуванні окремої правової наднаціональної системи Європейського Союзу. Принципи права Європейського Союзу в практиці Суду Європейського Союзу виступають додатковим, але не другорядним інструментом тлумачення і застосування установчих договорів Європейського Союзу; забезпечення і захист прав людини, формування інституту громадянства Європейського Союзу. Саме принципи права виступають засобом заповнення прогалин як у правозастосовчій діяльності інститутів Європейського Союзу, так і безпосередньо в практиці Суду Справедливості. Завдяки принципам права можуть вирішуватися питання, не врегульовані правом Європейського Союзу, що, однак не означає можливості Суду Справедливості механічно посилатись на принципи права держав-членів. Створюючи і застосовуючи принципи права, Суд Справедливості фактично реалізує квазі-гармонізацію, яка не лише зближує правові системи держав-членів Європейського Союзу, але й країн, що прагнуть до членства в Європейському Союзу. Принципи права також є інструментом не лише застосування, а й належного розуміння і тлумачення права Європейського Союзу. Принципи права мали й матимуть надалі винятковий вплив на доктрину права Європейського Союзу, зокрема принципи верховенства права, недискримінації та інші.
48
ЛУЦЕНКО, П. А. "Формы реализации судебной власти в уголовном судопроизводстве в контексте процессуального статуса суда как участника уголовного процесса". Penitentiary Science 13, № 3 (9 грудня 2019): 376–85. http://dx.doi.org/10.46741/2686-9764-2019-13-3-376-385.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье анализируется процессуальный статус суда как участника уголовного судопроизводства c учетом специфики его правового положения и реализуемых им функций. Правовой статус суда в уголовном судопроизводстве детерминируется отсутствием публичного либо личного интереса в исходе уголовного дела, что не только предопределяет состязательную форму судопроизводства, но и является гарантией независимости судебной власти при осуществлении правосудия. Автор приходит к выводу о том, что понятие «суд» является собирательным, поскольку, с одной стороны, это государственное учреждение, входящее в судебную систему, с другой стороны, судья является носителем власти, рассматривающим уголовное дело по существу и выносящим решения, предусмотренные законом. Судебная система обладает признаком инстанционности, обусловленным ее внутренней иерархической структурой. Наличие судебных инстанций предопределяет движение уголовного дела, является структурным механизмом реализации функции внутреннего судебного контроля и надзора, a также обеспечивает защиту прав и законных интересов участников уголовного судопроизводства и иных заинтересованных лиц. Полномочия суда рассматриваются исходя из функционального критерия, a именно: разрешение уголовного дела по существу; контроль за деятельностью органов предварительного расследования; рассмотрение жалоб на действия (бездействие) и решения должностных лиц, ведущих производство по уголовному делу; реагирование на допущенные в ходе производства по уголовному делу нарушения прав и свобод граждан, принципа законности, установленные обстоятельства, способствовавшие совершению преступления, путем вынесения частного определения или постановления.
49
Безпалова, О. І. "Пріоритетні напрямки діяльності органів прокуратури України як суб"єктів реалізації правоохоронної функції держави". Адміністративне право і процес, № 1 (3) (2013): 81–88.
Знайти повний текст джерела
50
Безпалова, О. І. "Органи судової влади України як один із суб"єктів реалізації правоохоронної функції держави". Вісник Чернівецького факультету Національного університету "Одеська юридична академія", Вип. № 2 (2016): 31–43.
Знайти повний текст джерела