Добірка наукової літератури з теми "Функціонування органів"

У статті проаналізовано нормативне регулювання діяльності Бюро економічної безпеки України як органу, який здійснюватиме розслідування кримінальних правопорушень у сфері економіки, створення якого передбачене Законом України «Про Бюро економічної безпеки України». Актуальність описаної у статті проблеми пояснюється тим, що належне забезпечення економічної безпеки держави є ключовою умовою розвитку останньої, де правоохоронні органи виступають основними суб’єктами забезпечення економічної безпеки України, а створення Бюро економічної безпеки України безпосередньо спрямоване на підвищення ефективності розслідування злочинів, які посягають на економічну безпеку держави. Водночас метою роботи є аналіз потенційних недоліків у діяльності Бюро економічної безпеки як суб’єкта забезпечення економічної безпеки України із наступним визначенням перспектив його діяльності. Проаналізовано підходи до визначення поняття «економічна безпека держави», а також з’ясовано, що розуміють під забезпеченням національної економічної безпеки України. Зосереджено увагу на завданнях, повноваженнях і функціях, покладених на Бюро економічної безпеки України. Визначено проблемні питання про функціонування досліджуваного органу. Наголошено на перспективах та перевагах діяльності Бюро економічної безпеки України. Проаналізовано досвід зарубіжних країн щодо функціонування органів, які забезпечують економічну безпеку країни, та наголошено, що кожна держава застосовує різні методи для протидії злочинності у сфері економічної безпеки країни. Зроблено висновок, що Бюро економічної безпеки України має стати органом, який поєднає повноваження для розгляду всіх економічних злочинів. Однак невирішеними залишилися деякі проблемні питання, зокрема щодо застосування ризик-орієнтованого підходу і процедури передачі справ іншими органами до Бюро економічної безпеки України. Водночас указаний орган – це нова модель кримінальної розвідки у поєднанні із кримінальним аналізом. За умови його належного функціонування підвищиться рівень довіри до діяльності правоохоронних органів і збільшиться ефективність розслідування економічних злочинів.

У статті досліджено правовий статус та компетенцію центральних органів виконавчої влади, з'ясовано правову природу та функції кожного з видів цих органів на основі аналізу практики їх функціонування. Встановлено, що основними завданнями центральних органів виконавчої влади є: надання адміністративних послуг; здійснення державного нагляду (контролю); управління об'єктами державної власності; внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики на розгляд міністрів, які спрямовують та координують їх діяльність; здійснення інших завдань, визначених законодавством України. Наголошено, що від організації та діяльності центральних органів виконавчої влади залежить рівень забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Окрім цього, досліджено ознаки поняття «виконавча влада», зроблено висновок про змістові відмінності, які розкривають природу кожного з них, при цьому доведено, що публічне управління фактично є засобом досягнення мети функціонування виконавчої влади. Особливу увагу приділено аналізу такого виду центральних органів виконавчої влади, як служба, передусім через призму його призначення - надання якісних адміністративних послуг. Обґрунтовано висновок щодо недоцільності існування в межах виконавчої влади такого виду органів, як центральні органи зі спеціальним статусом з огляду на особливі функції, покладені на них законодавством. У зв'язку з цим запропоновано обмежити центральний рівень органів виконавчої влади чотирма видами (міністерства, служби, агентства та інспекції). Підкреслено факт відсутності в законодавстві визначення міністерств як головних центральних органів виконавчої влади та запропоновано доповнити спеціальний закон відповідною нормою, оскільки міністерства наділені лише функцією щодо формування державної політики в окремих сферах. Проаналізовано також правовий статус міністра та керівника іншого центрального органу виконавчої влади. Звернуто увагу на важливість врахування характеру зв'язків між елементами системи органів виконавчої влади в Україні залежно від конкретних цілей та завдань, що покладаються на владу на певному етапі розвитку. У зв'язку з цим обґрунтовано висновок, що з огляду на сучасний «сервісний» складник функціонування органів виконавчої влади, на перше місце виходить такий вид зв'язків, як реординаційний. Надані пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правового забезпечення організації центральних органів виконавчої влади.

У статті розглянуто умови створення та визначено аспекти функціонування асесмент-центрів як чинника ефективного розвитку служб управління персоналом державних органів у процесі реформування державного управління. Ці нові структурні підрозділи мають зосередити на собі ключові функції щодо реалiзацiї державної політики з питань управління персоналом у державних органах. Асесмент-центри орієнтовані на оцінювання та діагностику реальних якостей працівників та кандидатів на посади державних службовців, їх психологічних і професійних особливостей. Ефективна реалізація методик оцінювання та діагностики працівників залежить від рівня підготовки фахівців асесмент-центрів, які повинні бути представлені своє­рідною тріадою: безпосередньо працівниками служби управління персоналом, керівниками структурних підрозділів державного органу та залученими зовнішніми експертами високої та вищої кваліфікації. Визначено, що для створення і функціонування асесмент-центрів повинні бути створені нормативно-правові, кадрові та методологічні умови. Доведено, що створення і функціонування асесмент-центрів у структурі служб управління персоналом дозволять комплексно та різнобічно дослідити компетентності працівників і кандидатів на посади, визначити напрями подальшого розвитку їх професійної кваліфікації, а також стануть значним поштовхом ефективного розвитку служб управління персоналом державних органів.

Органи юстиції виконують низку важливих функції із забезпечення реалізації державної правової політики. У процесі становлення сучасної системи органів юстиції їх статус, структура, обсяг повноважень неодноразово змінювалися. З 2015 року розпочато масштабну реформу структури органів Міністерства юстиції України. Реформування відбувається шляхом оптимізації органів юстиції з урахуванням особливостей проведення адміністративно-територіальної реформи. Мета реформування територіальних органів Міністерства юстиції України, окрім оптимізації, полягає в скороченні видатків державного бюджету на їх функціонування, розширенні доступу до електронних сервісів Міністерства юстиції України та безоплатної правової допомоги, а також підвищенні якості цих послуг. Наразі науковцями та правниками-практиками відзначається розгалуженість розуміння сутності та місця органів юстиції в системі органів виконавчої влади, відсутність ефективного результату від проведених реформ, зокрема щодо досягнення цілей та завдань Проекту ЄС "Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні", який завершив свою діяльність ще у грудні 2017р. У статті проаналізовано особливості реформування територіальних органів Міністерства юстиції України, ознаки, які притаманні органам юстиції, уточнено їх значення, враховуючи реалії сьогодення. Здійснено аналіз нормативних підстав реформування територіальних органів Міністерства юстиції України, особливостей комунікації та взаємодії з партнерами, громадськими організаціями, юридичними кініками при закладах вищої освіти та іншими суб’єктами. Ключові слова: органи юстиції, Міністерство юстиції України, юстиція, міжрегіональні управління, оптимізація.

Вітчизняне публічне управління на рівні територіальних громад сьогодні зустрілося з проблемою забезпечення результативного і ефективного виконання своїх функцій щодо суспільних трансформацій в процесі місцевого економічного розвитку. Мета роботи. Обґрунтування і апробація для органів місцевого самоврядування таких індикаторів для оперативного оцінювання ефективності їх управління діяльністю ТГ, які б демонстрували реальний зв’язок між результатами місцевого економічного розвитку і вкладу в цей розвиток органу публічного управління. Методологія. У статті досліджено сутність відомих підходів і показників результативності функціонування територіальної громади та оцінок ефективності управління її функціонуванням органом місцевого самоврядування, на основі чого запропоновані такі нові індикатори, як коефіцієнт трансформації ТГ і коефіцієнт ефективності управління ОМС. Наукова новизна. В якості таких показників обґрунтовано доцільність використання коефіцієнта трансформації у вигляді відношення вартості всіх генерованих населенням ТГ товарів і послуг до вартості всіх витрачених ними для цього ресурсів, коефіцієнт ефективності управління органу місцевого самоврядування у вигляді відношення сплачених до загального фонду громади податків і зборів від генерованих і реалізованих її населенням товарів та послуг до суми витрат, понесених для утримання цього органу, показник завантаженості працівників органу місцевого самоврядування у вигляді відношення чисельності населення в громаді до числа всіх працівників за штатним розписом ОМС, а також вартість утримання органу управління для одного жителя громади у вигляді відношення всіх видатків на його утримання до кількості жителів в громаді. Висновки. На прикладі територіальних громад Івано-Франківської області продемонстровано доцільність використання запропонованого переліку показників для оцінювання і порівняльного аналізу результативності та ефективності функціонування територіальних громад та їх органів управління з можливістю розрахунку цих показників на основі доступних статистичних даних для кожної громади, встановлення її місця в загальному рейтингу та виявлення проблемних ситуацій з метою формулювання пропозицій щодо удосконалення роботи органу управління, його лідерів, функціонерів і населення громади.

Запропоновано нестандартні погляди на процес здійснення де- централізації в Україні. Проаналізовано процеси налагодження комунікації у новостворених громадах. Доведено, що ретельне планування і впроваджен- ня комунікативних стратегій є необхідним для прийняття управлінських рішень. Здійснюється воно через проведення інформаційних та просвіт- ницьких заходів з метою зростання рівня громадської культури, посилення самоорганізації населення, громадської активності. Серед необхідних заходів пропонується: внести зміни в положення про старосту; визначити механізми взаємодії органу місцевого самоврядування об’єднаної територіальної громади і старост з органом самоорганізації насе- лення, розробити та затвердити Положення, в якому регламентувати проце- дуру створення та функціонування органу самоорганізації населення; в Ста- туті об’єднаної територіальної громади закріпити процедуру та визначити механізм участі в процесі прийняття рішень жителів периферійних населе- них пунктів, сприяти забезпеченню громадян, у т. ч. мешканців периферій- них населених пунктів, якісним інтернет-зв’язком, організувати проведення навчальних заходів з надання населенню базових знань по роботі з персо- нальним комп’ютером та в Інтернеті; створити окремий комунікаційний підрозділ органу місцевого самоврядування для сприяння функціонуван- ня та розвитку органів самоорганізації населення периферійних населених пунктів, забезпечення комунікацій між ними. Автори акцентують увагу на необхідності формування комунікативної політики органів місцевого само- врядування, з одного боку, та культури громадської участі мешканців терито- ріальних громад, з іншого боку, що має забезпечити прозорість і відкритість діяльності органів місцевого самоврядування, знижувати соціальну напру- женість та забезпечити подальший рух у сфері демократичних перетворень.

Проаналізовано основні аспекти функціонування телефонних “гарячих ліній” органів державної влади в Україні. Акцентовано увагу на виявлених недоліках у досліджуваній сфері. Розглянуто основну інформа- цію щодо функціонування “гарячих ліній” органів виконавчої влади. Роз- крито питання необхідності висвітлення інформації щодо функціонуван- ня “гарячих ліній” та їх контактів на офіційних сайтах деяких державних органів. У ході дослідження особливу увагу звернено на існування розбіжностей між назвами “гарячих ліній”, а також номерами їх телефонів. Зроблено висновок щодо необхідності висвітлення на стартових сторін- ках офіційних сайтів виконавчих органів інформації про наявність “гарячої лінії” або посилання на неї. Головний акцент зроблено на суттєве обмеження можливості пря- мого звернення на “гарячі лінії” більшості центральних органів виконав- чої влади у зв’язку з відсутністю можливості здійснення безкоштовних дзвінків. З’ясовано, що в деяких випадках відбувається невчасне оновлення інфор- мації на офіційних сайтах, не зазначається чіткий режим роботи лінії, а та- кож наведено перелік кількох “гарячих ліній”. У процесі дослідження телефонних розмов з працівниками “гарячих лі- ній” виявлено, що змога дотелефонуватись до деяких виконавчих органів взагалі відсутня, оскільки лінія постійно зайнята. Також привернула увагу наявність автовідповідача з повідомленням про можливість запису розмови з метою покращення якості розмов. Позитивним результатом при цьому можуть похвалитися лише 10 органів виконавчої влади. Проаналізовано початок розмови, який дозволив дійти висновку, що біль- шість фахівців “гарячих ліній” не повідомляють ні власного імені, ні навіть табельного номера. Водночас слід відзначити ввічливу манеру спілкування та доброзичливе ставлення до громадян з боку працівників більшості ліній органів влади, а також коректне та толерантне завершення розмови. Висвітлено необхідність удосконалення функціонування телефонних “гарячих ліній” органів державної влади в таких напрямах: налагодження та відпрацювання єдиних стандартів роботи; запровадження спеціальних кур- сів підвищення кваліфікації для працівників зазначених ліній; постійний контроль якості обслуговування громадян; осучаснення програмно-техніч- ного забезпечення тощо. Загалом зроблено висновок, що основна проблема полягає у відсутності чіткої координації роботи таких ліній з боку держави.

Стаття присвячена дослідженню формування та реалізації публічно-управлінської діяльності в системі правоохоронних органів. Встановлено залежність стану забезпечення суспільної безпеки і правопорядку від раціонального перебігу реформи правоохоронних органів. Доведено, що реформа правоохоронних органів набула особливої актуальності в умовах децентралізації та цифровізації, оскільки були утворені нові правоохоронні органи в системі виконавчої влади, діяльність яких мала забезпечити ефективність правоохорони в Україні. Наголошено, що в системі правоохоронних органів важливим виcтупає завдання реформування функцій, структури та повноважень таких органів з метою підвищення ефективності та сталості їх функціонування. Встановлено, що у сучасних умовах реформи децентралізації особливого значення набуває здатність системи публічного управління зберігати рівновагу в умовах суттєвої зміни норм і процедур управлінської діяльності. Обгрунтовано, що реалізація функції сучасного правоохоронного органу у сфері публічного управління повинна бути забезпечена дієвими механізмами та раціональними моделями організації управлінської діяльності на основі удосконалення системи публічно-службових відносин, через впровадження принципу інтероперабельності. У статті проаналізовано інституціональну основу сучасних правоохоронних органів, розвиток публічно-управлінських механізмів в системі спеціалізованих правоохоронних органів. Встановлено, що нагальною проблемою виступає несистемність забезпечення реформування правоохоронних органів, подовження у часі структурних реформ, суб’єктна невизначеність реформування. У статті вказані нагальні завдання діяльності правоохоронних органів, зокрема, оптимізація територіальних підрозділів правоохоронних органів в умовах децентралізації; формування засад взаємодії правоохоронних органів та органів виконавчої влади з метою раціоналізації надання публічних послуг; удосконалення нормативно-правового забезпечення реформування правоохоронних органів.

Органи самоорганізації населення за рахунок активізації інтересу населення до місцевих справ, місцевих проблем та до пошуку оптимальних шляхів їх вирішення сприяють підвищенню рівня громадської свідомості і подальшому розвитку громадянського суспільства в Україні. Саме тому видається доцільним звернути увагу на доктринальне забезпечення функціонування інституту самоорганізації населення у частині територіальних мікроколективів. Метою статті є сприяння введенню в доктринальний та нормативний обіг терміна «територіальний мікроколектив» для визначення кола осіб, інтереси яких представляє орган самоорганізації населення, та розвинення доктрини територіальних мікроколективів шляхом їхньої типологізації та класифікації. Територіальний мікроколектив - це з'єднані відносно стійкими соціальними зв'язками жителі населеного пункту або його частини, границі якої не співпадають з границями діяльності будь-якого органу місцевого самоврядування. У процесі дослідження територіальних мікроколективів видається доцільним класифікувати їх за такими підставами:- за кількістю членів територіального мікроколективу, які мають право голосу на місцевих виборах (на невеликі територіальні мікроколективи (територіальний мікроколектив налічує до 150 членів, які мають право голосу на місцевих виборах) та великі територіальні мікроколективи (територіальний мікроколектив налічує більш як 150 членів, які мають право голосу на місцевих виборах));- за видом населеного пункту, в межах якого існує територіальний мікроколектив (на територіальні мікроколективи сільської місцевості та міські територіальні мікроколективи);- за наявністю або відсутністю у територіального колективу власних легалізованих органів - органів самоорганізації населення (на територіальні мікроколективи, які мають свої легалізовані органи та територіальні мікроколективи, які не мають своїх легалізованих органів);- за наявністю або відсутністю у територіального мікроколективу власних постійно діючих органів (на територіальні мікроколективи, які мають свої постійно діючі органи та територіальні мікроколективи, які не мають своїх постійно діючих органів).

У статті досліджено питання практичного відображення впливу органу конституційної юрисдикції в Україні на функціонування державного механізму влади. Визначено основні функціональні аспекти діяльності Конституційного Суду України та їх відображення в його діяльності як єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні. Встановлено, що Конституційний Суд України відіграє особливо важливу роль у процесі взаємодії різних гілок влади та окремих вищих органів державної влади. Практичний досвід діяльності Конституційного Суду України підтверджує тезу про обґрунтованість твердження, яке вказує на особливий статус та важливість органу конституційної юрисдикції для забезпечення конституційного ладу та збалансованості механізму стримувань і противаг. Здійснення конституційного контролю за належним дотриманням конституційно встановлених меж діяльності органами державної влади забезпечує дотримання принципів демократичної та правової держави. Проаналізовано практичні аспекти діяльності Конституційного Суду України, які відображають реалізацію окремих функціональних повноважень, що безпосередньо впливають на механізм державної влади та взаємодію із вищими органами державної влади. Метою статті є дослідження практичних аспектів діяльності Конституційного Суду України в державному механізмі влади. Наукова новизна полягає у дослідженні та встановленні механізму реалізації функціональних повноважень Конституційного Суду України, як органу з особливим статусом, у механізмі державної влади через сформовану практику взаємодії із вищими органами державної влади. Висновки. У системі органів державної влади Конституційний Суд України має можливість впливати на функціонування системи органів державної влади в цілому через прийняття рішень, які є обов’язковими до виконання. Через особливе місце КСУ в системі органів державної влади та наділення виключними повноваженнями його рішення значним чином можуть вносити суттєві трансформації в механізм державної влади та в подальшому можуть бути використані при реалізації своїх повноважень органами державної влади. Через низку факторів, у тому числі й у зв’язку з низьким рівнем формування правової свідомості та відданості основним принципам функціонування державної влади, органи державної влади в Україні схильні до прийняття нормативних актів, що ґрунтуються на «політичній волі», «політичній доцільності» та інших неконституційних мотивах. Не минає така мотивація і КСУ при прийнятті окремих рішень, що мають значний суспільний чи політичний інтерес. Слід звернути увагу на таких ризиках, зокрема, через політичний принцип формування КСУ. Таким чином, рішення, що приймаються КСУ, можуть будуватися як на основоположних принципах, закріплених у Конституції, так і на оціночних судженнях та поняттях, що дають поле для «доцільного» в конкретних умовах часу трактування. У зв’язку із викладеним основною проблемою та, напевне, найбільшою загрозою діяльності КСУ є політизація його як державного органу та політизація його рішень, які, фактично, можуть внести суттєві зміни як в суспільно-політичне життя, так і в механізм функціонування державної влади.

Дивнич, Г. А. Англомовна компетентність як чинник функціонування механізмів державного управління в умовах євроінтеграції України : дис. ... канд. наук з держ. управління : 25.00.02 / Г. А. Дивнич. – Чернігів, 2018. – 217 с.
Дисертація присвячена розробленню практичних рекомендацій щодо удосконалення англомовної компетентності працівників органів державної влади України як чинника функціонування механізмів державного управління в умовах євроінтеграції України. У роботі узагальнено та обґрунтовано визначення понять «компетентність» і «англомовна компетентність» у контексті функціонування механізмів державного управління. Узагальнено практичний досвід використання англійської мови у діяльності органів державного управління країн-членів ЄС та проаналізовано сучасні тенденції використання англійської мови у функціонуванні механізмів державного управління України. Обґрунтовано вплив англомовної компетентності працівників органів державної влади на функціонування механізмів державного управління в умовах євроінтеграції України. Визначене місце англомовної компетентності у системі кваліфікаційних вимог співробітників державних інститутів у контексті сучасних тенденцій розвитку державного управління. Узагальнено наявні підходи до проведення оцінювання компетентностей та запропоновано критерії, принципи та шляхи оцінювання англомовної компетентності у діяльності працівників державного управління. Розроблено відповідну програму оцінювання англомовної компетентності співробітників органів державного управління, яка містить підготовчий етап, етап безпосереднього оцінювання, етап перевірки результатів оцінювання та додатковий етап «оцінки практикою». Визначено наявні програми та методи формування англомовної компетентності працівників органів державної влади України та запропоновано конкретні шляхи її підвищення в контексті функціонування механізмів державного управління.
Диссертация посвящена разработке практических рекомендаций по совершенствованию англоязычной компетентности сотрудников органов государственной власти Украины как фактора функционирования механизмов государственного управления в условиях евроинтеграции Украины. В работе обобщено и обосновано определение понятий «компетентность» и «англоязычная компетентность» в контексте функционирования механизмов государственного управления. Представлен обзор практического опыта использования английского языка в деятельности органов государственного управления стран-членов ЕС и проанализированы современные тенденции использования английского языка в функционировании механизмов государственного управления Украины. Обосновано влияние англоязычной компетентности сотрудников органов государственной власти на функционирование механизмов государственного управления в условиях евроинтеграции Украины. Определено место англоязычной компетентности в системе квалификационных требований сотрудников органов государственной власти в контексте современных тенденций развития государственного управления. Обобщено имеющиеся подходы к проведению оценки компетенций и предложены критерии, принципы и пути оценки англоязычной компетентности в деятельности сотрудников органов государственной власти. Разработана соответствующая программа оценки англоязычной компетентности сотрудников органов государственной власти, которая содержит подготовительный этап, этап непосредственного оценивания, этап проверки результатов оценки и дополнительный этап «оценки практикой». Определены имеющиеся программы и методы повышения эффективности функционирования механизмов государственного управления путем развития англоязычной компетентности государственных служащих Украины и предложены конкретные пути повышения англоязычной компетентности сотрудников органов государственной власти
The thesis is devoted to the development of practical recommendations for the improvement of English language competence of Ukrainian officers of state authorities in the context of functioning of public administration mechanisms under Ukraine's Eurointegration. The definition of the concepts “competence” and “English language competence” is generalized and grounded in the context of the functioning of public administration mechanisms. Understanding competence as a complex unity, internal formation of personal knowledge, experience and activity, the conclusion is made regarding English language competence influence on the worldview and professional activity of a specialist in the English language context and public administration on the international level. The review of practical experience of using English in the activity of the government bodies of the EU member states is presented, with reference to such countries as Germany, Luxembourg, Switzerland, Denmark, Czech Republic, Latvia and Poland. Current trends in the use of English in the functioning of the mechanisms of public administration of Ukraine are analyzed. The influence of the English language competence of officers of state authorities on the functioning of the mechanisms of public administration under the conditions of Ukraine's Eurointegration is grounded. The interrelation is found between the English language competence among state bodies’ personnel and functioning of political, economic, informational, organizational and other kinds of mechanisms in the sphere of Eurointegration. The place of English language competence in the system of qualification requirements of officers of state authorities is determined in the context of modern trends in the development of public administration. The available approaches to the assessment of competencies are generalized and criteria, principles and ways of assessing English language competence in the activity of public administration employees are proposed. A corresponding program for evaluating the English language competence of officers of state authorities has been developed, which contains a preparatory stage, a stage of evaluation, a stage of checking the results of the evaluation, and the additional stage of “assessment in practice”. The latter is considered as the main factor in evaluating the level of development of English language competence, resulting in efficient professional activity of a public administration worker in the English speaking community. The available programs and methods for increasing the effectiveness of the functioning of public administration mechanisms by developing the English language competence of Ukrainian officers of state authorities are outlined. The concrete ways to enhance the English language competence of public authorities are offered, such as: legislative consolidation of English language competence among the required ones of a public officer on the level B2 for all categories and C1 as a competitive advantage of candidates to work in the public administration bodies; introduction of separate services to the public in English; continuous English language training both before and during the professional activity in the sphere of public administration; using different motivational techniques (psycho-sociological and career).

У сучасній правовій доктрині вивчення системи суб’єктів адміністративної юрисдикції потребує значної уваги, оскільки на сьогодні існує велика кількість органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні, норми щодо регулювання правового статусу та діяльності яких часто бувають колізійними та суперечливими.
В современной правовой доктрине изучения системы субъектов административной юрисдикции требует значительного внимания, поскольку на сегодняшний день существует большое количество органов государственной власти и местного самоуправления в Украине, нормы по регулированию правового статуса и деятельности которых часто бывают коллизионными и противоречивыми.
In the modern legal doctrine, the study of the system of subjects of administrative jurisdiction needs considerable attention, since today there are a large number of state and local government bodies in Ukraine, the norms for regulating the legal status and activities of which are often conflicting and contradictory.

Дисертаційна робота присвячена визначенню адміністративно-правових засад діяльності єдиного правоохоронного органу, що забезпечує фінансову безпеку України. Досліджено адміністративно-правовий механізм забезпечення фінансової безпеки України. Проведено аналіз адміністративно-правового статусу правоохоронного органу, що забезпечує фінансову безпеку України. Розкрито адміністративно-правовий механізм функціонування єдиного правоохоронного органу, що забезпечує фінансову безпеку України. Розроблено Концепцію реформування системи фінансової безпеки України. Встановлено, що Україна визначена як держава з найслабшим рівнем фінансової безпеки в світі, у зв’язку із економічною кризою в державі, яка прямо вплинула на інвестиційний клімат, збільшення розміру державного боргу, зростання рівня корупції тощо. В ході дослідження обґрунтовано, що фінансова безпека – це законодавчо встановлений механізм (система) забезпечення сталого розвитку фінансової системи держави, діяльність якого направлена на збереження її цілісності та єдності. Систему фінансової безпеки держави утворюють: кредитно-банківська, бюджетна, податкова, боргова, грошово-валютна, страхова, фондово-інвестиційна безпеки та безпека небанківського фінансового сектору економіки. В ході дисертаційного дослідження встановлено, що сучасна вітчизняна законодавча база не завжди може швидко реагувати на зміни в суспільстві, цим самим створюються прогалини та колізії в правовому регулюванні. Враховуючи дію всіх законодавчих актів щодо врегулювання питання фінансової безпеки запропоновано виокремити п’ять рівнів правового регулювання: визначальний, основний, концептуальний, стратегічний, методичний. Кожен з цих рівнів базується на відповідних законодавчих актах, які у відповідній мірі утворюють систему правового регулювання даної сфери. Визначено, що суб’єкти забезпечення фінансової безпеки держави – це суб’єкти фінансових відносин, діяльність яких спрямована на своєчасне виявлення, попередження, нейтралізацію та ліквідацію загроз фінансовій безпеці держави та проявляється через застосування системи інституційно-правових та організаційних заходів впливу, або є тими суб’єктами, які своїми діями реалізувати конституційне право на формування органів державної влади, діяльність яких в подальшому в тій чи іншій мірі буде направлена на забезпечення фінансової безпеки держави. При цьому, обґрунтовано, що правоохоронний орган, що забезпечує фінансову безпеку держави – це система державних органів, основним завданням діяльності яких є виконання функції правоохоронної діяльності у сфері публічних фінансів та фінансової безпеки, що полягає у гарантуванні такої безпеки та захисті прав, свобод і законних інтересів держави і населення. Досліджено необхідність функціонування в Україні єдиного правоохоронного органу, що забезпечує фінансову безпеку держави, завданнями якого стануть: захист конституційних прав і свобод громадян; запобігання, попередження, виявлення, припинення кримінальних правопорушень у сфері публічних фінансів та забезпечення фінансової безпеки держави; здійснення оперативно-розшукові заходи, направлені на розслідування та розкриття кримінальних правопорушень у сфері публічних фінансів та забезпечення фінансової безпеки держави; здійснювати заходи, направлені на протидію кримінальним правопорушенням у сфері публічних фінансів та забезпечення фінансової безпеки держави; приймати участь у формуванні державної політики у сфері публічних фінансів та забезпечення фінансової безпеки держави. Запропоновано під адміністративно-правовим статусом правоохоронного органу, що забезпечує фінансову безпеку держави розуміти систему суспільних відносин правоохоронного характеру, що визначається державою, шляхом закріплення в положеннях чинного законодавства завдання, функції, повноваження та відповідальність, котрі реалізуються через діяльність суб’єктів таких відносин. Наголошено на важливості зарубіжного досвіду функціонування єдиного правоохоронного органу, що забезпечує фінансову безпеку держави. При цьому, використання іноземного досвіду допоможе не лише в інституційно-організаційному аспекті функціонування системи, а й в процесі розробки законодавчої бази. В ході дослідження розглянули досвід функціонування Фінансової гвардії Італії, Національної кримінальної агенції Великої Британії, Фінансової гвардії Румунії, Фінансової гвардії Румунії, Бюро Македонії, Фінансової поліції Хорватії, Фінансової поліції Австрії, Департаменту економічних розслідувань Казахстану, Державної служби боротьби з економічними злочинами Киргизстану, Слідчої служби Міністерства фінансів Грузії, Служби розслідування фінансових злочинів Литви та Служби державних доходів Республіки Латвії. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертаційна робота є одним із перших в Україні досліджень, де обґрунтовується необхідність прийняття Концепції реформування системи фінансової безпеки України із визначенням змісту такої Концепції. Доведено, що завданнями Концепції реформування системи фінансової безпеки України є: 1) формування сучасної ефективної системи забезпечення економічної безпеки України; 2) запровадження нової ідеології функціонування єдиного правоохоронного органу, що забезпечує фінансову безпеку України як діяльності щодо забезпечення реалізації прав, свобод громадян, зміцнення демократичних інститутів, запобігання можливих зловживанням; 3) організація функціонування всієї системи правоохоронних та контролюючих органів на засадах реалізації завдань та функцій новоствореного правоохоронного органу; 4) побудова сучасної системи підготовки та перепідготовки кадрів, з метою забезпечення ефективної роботи єдиного правоохоронного органу; 5) запровадження дієвої та ефективної системи державного та громадського контролю за діяльністю новоствореного правоохоронного органу. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес, зокрема, викладені в дисертації положення можуть бути використані у: науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації є основою для подальшої розробки адміністративно-правових засад діяльності єдиного правоохоронного органу, що забезпечує фінансову безпеку України (акт впровадження Сумського державного університету від 10.02.2021 р.); навчальному процесі – при підготовці та проведенні лекцій, семінарських і практичних занять зі студентами з дисциплін "Адміністративне право", "Спеціальне адміністративне право", "Органу публічної влади та інститути громадянського суспільства" (акт впровадження Сумського державного університету від 15.03.2021 р.); практичній діяльності – під час розробки пропозицій щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств; взаємодії та здійснення обміну інформації з органами державної влади; вжитті заходів для виявлення, аналізу та перевірки фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму (акт впровадження Головного управління ДФС у Сумській області від 24.02.2021 р.).
The dissertation is devoted to the definition of administrative and legal bases of activity of the single law enforcement agency, which provides financial security of Ukraine. The administrative and legal mechanism for ensuring the financial security of Ukraine has been studied. An analysis of the administrative and legal status of the law enforcement agency that ensures the financial security of Ukraine is performed. The administrative and legal mechanism of functioning of the single law enforcement body that ensures the financial security of Ukraine is revealed. The Concept of reforming the financial security system of Ukraine has been developed. It is found out that Ukraine is defined as the country with the weakest level of financial security in the world, due to the economic crisis in the country, which directly affected the investment climate, increasing public debt, rising corruption, etc. In the course of the research it is substantiated that financial security is a legally established mechanism (system) of ensuring the sustainable development of the financial system of the state, the activity of which is aimed at preserving its integrity and unity. The system of financial security of the state is formed by: credit and banking, budget, tax, debt, monetary, insurance, stock and investment security and security of the non-banking financial sector of the economy. In the course of the dissertation research it was established that the modern domestic legal framework can not always quickly react to changes in society, thus creating gaps and conflicts in legal regulation. Taking into account the effect of all legislative acts on the regulation of financial security, it is proposed to distinguish five levels of legal regulation: defining, basic, conceptual, strategic, methodological. Each of these levels is based on the relevant legislation, which to the appropriate extent form a system of legal regulation in this area. It is determined that the subjects of financial security of the state are the subjects of financial relations, whose activities are aimed at timely detection, prevention, neutralization and elimination of threats to financial security of the state and is manifested through the application of institutional, legal and organizational measures, or are the subjects whose actions exercise the constitutional right to form public authorities, whose activities in the future to some extent will be aimed at ensuring the financial security of the state. At the same time, it is substantiated that the law enforcement body that ensures the financial security of the state is a system of state bodies whose main task is to perform the function of law enforcement in the field of public finance and financial security, which is to ensure such security and protection of rights, freedoms and legal interests of the state and the population. The necessity of functioning of a single law enforcement body in Ukraine is researched, which ensures the financial security of the state, the tasks of which will be: protection of constitutional rights and freedoms of citizens; prevention, detection, cessation of criminal offenses in the field of public finance and ensuring the financial security of the state; implementation of operational and investigative measures aimed at investigating and disclosing criminal offenses in the field of public finance and ensuring the financial security of the state; to take measures aimed at combating criminal offenses in the field of public finance and ensuring the financial security of the state; to take part in the formation of state policy in the field of public finance and ensuring the financial security of the state. It is proposed to understand the administrative and legal status of the law enforcement body, which ensures the financial security of the state, as a system of public relations of law enforcement nature, determined by the state, by enshrining in the current legislation the tasks, functions, powers and responsibilities of the subjects of such relations. The importance of foreign experience in the functioning of a single law enforcement agency that ensures the financial security of the state is emphasized. At the same time, the use of foreign experience will help not only in the institutional and organizational aspect of the system, but also in the process of developing the legal framework. The study examined the experience of the Financial Guard of Italy, the National Criminal Agency of Great Britain, the Financial Guard of Romania, the Financial Guard of Romania, the Bureau of Macedonia, the Financial Police of Croatia, the Financial Police of Austria, the Department of Economic Investigations of Kazakhstan, the State Service for Combating Economic Crimes of Kyrgyzstan, the Investigation Service of the Ministry of Finance of Georgia, the Financial Crimes Investigation Service of Lithuania and the State Revenue Service of the Republic of Latvia. The scientific novelty of the obtained results is that the dissertation is one of the first researches in Ukraine, which substantiates the need to adopt the Concept of reforming the financial security system of Ukraine with the definition of the content of such a Concept. It is proved that the tasks of the Concept of reforming the financial security system of Ukraine are: 1) formation of a modern effective system for ensuring the economic security of Ukraine; 2) introduction of a new ideology of the functioning of a single law enforcement body that ensures the financial security of Ukraine as an activity to ensure the realization of rights, freedoms of citizens, strengthening democratic institutions, preventing possible abuses; 3) organization of functioning of the whole system of law enforcement and controlling bodies on the basis of realization of tasks and functions of the newly created law enforcement body; 4) construction of a modern system of training and retraining, in order to ensure the effective operation of a single law enforcement agency; 5) introduction of an effective and efficient system of state and public control over the activities of the newly created law enforcement body. The practical significance of the obtained results is that they are of both scientific-theoretical and practical interest, in particular, the provisions set out in the dissertation can be used in: research area – the provisions and conclusions of the dissertation are the basis for further development of administrative and legal principles of a single law enforcement agency that ensures the financial security of Ukraine (the act of implementation of Sumy State University dated 10.02.2021); educational process – in the preparation and conduct of lectures, seminars and practical classes with students in the disciplines “Administrative Law”, “Special Administrative Law”, “Public Authorities and Civil Society Institutions” (Act of Implementation of Sumy State University dated 15.03.2021); practical activity – during the development of proposals for the improvement of legislative acts, acts of the President of Ukraine and the Cabinet of Ministers of Ukraine, normative legal acts of ministries; interaction and exchange of information with public authorities; taking measures to identify, analyse and verify financial transactions that may be related to the legalization (laundering) of proceeds from crime or terrorist financing (act of implementation of the Main Department of the State Fiscal Service of Ukraine in Sumy region dated 24.02.2021).

Павленко Є.А. Місце та особливості функціонування органів Національної поліції України в системі суб`єктів протидії корупції: кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник Ю.В. Пирожкова. Запоріжжя, 2020. 97 с.
UA: Кваліфікаційна робота складається з 97 сторінок, містить 93 джерела використаної інформації. У сучасних умовах корупція стала чинником, який реально загрожує національній безпеці, демократичному розвитку держави та суспільства, конституційному ладу, адже підриває авторитет країни, завдає шкоди функціонуванню державного апарату, обмежує конституційні права і свободи людини та громадянина, порушує принципи верховенства права, встановлений порядок здійснення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади, управлінських структур приватного сектору, руйнує моральні та суспільні цінності, дискредитує державу на міжнародному рівні. Мета роботи полягає у тому, щоб на основі комплексного аналізу чинного національного законодавства, що регламентує діяльність із запобігання та протидії корупції, визначити місце, завдання та особливості функціонування органів Національної поліції України в системі суб’єктів протидії корупції, сформулювати рекомендації щодо оптимізації її діяльності в зазначеній сфері суспільних відносин. Об’єктом кваліфікаційної роботи є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з протидією корупції органами Національної поліції України. Предметом дослідження є місце та особливості функціонування органів Національної поліції України в системі суб’єктів протидії корупції.
EN: The qualifying work consists of 97 pages, containing 93 sources of information used. In modern conditions, corruption has become a factor that really threatens national security, democratic development of the state and society, constitutional order, because it undermines the authority of the country, damages the functioning of the state apparatus, limits the constitutional rights and freedoms of man and citizen, violates the principles of rule of law powers of officials and officials of public authorities, management structures of the private sector, destroys moral and social values, discredit the state at the international level. The purpose of the work is to formulate, on the basis of a comprehensive analysis of the current national legislation governing the prevention and counteraction of corruption, the place, tasks and peculiarities of the functioning of the bodies of the National Police of Ukraine in the system of subjects of combating corruption. the area of public relations. The object of the qualification work is the public relations that arise in connection with the fight against corruption by the bodies of the National Police of Ukraine. The subject of the research is the place and peculiarities of functioning of the bodies of the National Police of Ukraine in the system of subjects of combating corruption.

Об’єктом дослідження є процес забезпечення ефективності функціонування суб’єктів місцевого самоврядування. Предмет дослідження – теоретико-методичні та практичні аспекти зростання ефективності органів місцевого самоврядування на прикладі Іваничівської об’єднаної територіальної громади. Мета дослідження - формування теоретичних підходів та розробка практичних рекомендацій щодо напрямів підвищення ефективності функціонування суб’єктів місцевого самоврядування на прикладі Іваничівської ОТГ. Методи дослідження: методи системного підходу, аналізу, синтезу, порівняння, опитування, деталізації.
Вступ..8 Розділ 1 Теоретичні основи ефективності функціонування органів місцевого самоврядування..11 1.1 Наукові погляди на поняття ефективності діяльності суб’єктів місцевого самоврядування.. 11 1.2. Основні критерії ефективності роботи органів місцевого самоврядування .14 1.3 Нормативно-правова база діяльності суб’єктів місцевого самоврядування.22 Розділ 2 Аналіз ефективності функціонування Іваничівської ОТГ.26 2.1 Загальна характеристика діяльності Іваничівської громади..26 2.2 Аналіз фінансового забезпечення заходів у сфері ефективного функціонування громади.32 2.3 Оцінка ефективності заходів у сфері функціонування та розвитку Іваничівської ОТГ..41 Розділ 3 Шляхи підвищення ефективності функціонування Іваничів- ської ОТГ47 3.1 Пропозиції щодо визначення переліку існуючих проблем, що переш-коджають підвищенню ефективності функціонування громади..47 3.2 Напрями зростання ефективності кадрового забезпечення діяльності Іваничівської селищної ради..54 3.3 Впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій та е-урядування з метою підвищення ефективності надання послуг в Іваничівській ОТГ..59 Розділ 4 Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях..70 4.1 Організація охорони праці в Іваничівській селищній раді..70 4.2 Напрацювання та проведення комплексу заходів з організованого вивезення (виведення) населення об’єднаної територіальної громади з районів, зон можливого впливу НС, їх планування та порядок проведення..73 Висновки та пропозиції..77 Бібліографія..80 Додатки..85

Розкрито основні правові засади функціонування органів нотаріату та нотаріусів у незалежній Україні. Це перший підручник, у якому аналізуються структурні елементи матеріального та процесуального права, подаються загальна та особлива частини нотаріального права та процесу