Добірка наукової літератури з теми "Функціональний клас хронічної серцевої недостатності"

Наведені сучасні дані про застосування інгібіторів натрійзалежного котранспортера глюкози 2 типу (іНЗКТГ-2) у лікуванні серцевої недостатності у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД) 2 типу. Це новий клас ліків, схвалений для лікування ЦД. Показано, що вони володіють сприятливим метаболічним профілем і значно зменшують атеросклеротичні явища; випадки госпіталізації з приводу серцевої недостатность, серцево-судинну і загальну смертність, а також прогресування хронічної хвороби нирок. Хоча спочатку вважали, що іНЗКТГ-2 є лише гіпоглікемічними препаратами, але їх ефект вийшов далеко за межі цього, і зараз їх використання досліджують у лікуванні серцевої недостатності та хронічної хвороби нирок, навіть у пацієнтів без цукрового діабету. Тому дуже важливо, щоб кардіологи, діабетологи, нефрологи та лікарі первинної ланки були ознайомлені з цим класом ліків.

За результатами множинного аналізу пропорцій-них інтенсивностей Кокса, незалежними предик-торами летального кінця хвороби виявилися лише три параметри, зокрема: наявність набряку ле-гень, стать і функціональний клас хронічної серце-во-судинної недостатності. Розроблена ефектив-на модель прогнозування летальності хворих собак упродовж однорічного спостереження з урахуван-ням основних незалежних предикторів. Отримана модель характеризується високим рівнем інфор-мативності (83,1 %), чутливості (85,4 %) та специфічності (77,8 %). Basing on results of the plural Cox’s analysis of proportional intensities three independent predictors of a lethal outcome of illness are detected. They are: presence of pulmonary edema, sex, functional class of chronic cardiovascular failure. The effective model of a lethality prediction in sick dogs during one year of supervising, taking into account the main independent predictors, is developed. The received model is characterized by high level of self-descriptiveness (83,1 %), sensitivity (85,7 %) and specificity (77,8 %).

Резюме. Мета. Виявити та провести аналіз кореляційних зв’язків між динамікою показників спірографії та передопераційними, інтраопераційними факторами. Методи. Аналіз наукової літератури, статистичні дослідження. Результати. Серед передопераційних факторів найбільшу кількість статистично значимих зв’язків з динамікою показників легеневої функції мав вік, проте вони були слабкими. Маса тіла, фракція викиду лівого шлуночка не корелювали з динамікою показників спірографії, а одиничні зв’язки мали довжина тіла та функціональний клас за NYHA. Отримані результати щодо впливу індексу маси тіла на зниження легеневої функції після кардіохірургічних втручань не узгоджуються з попередніми дослідженнями, оскільки встановлено лише два дуже слабких зв’язки. Показник віку мав обернений зв’язок (чим більший вік, тим менше зниження), що також суперечить попереднім висновкам наукових робіт. Динаміка швидкісних показників спірографії мала менше кореляційних зв’язків з передопераційними факторами. Жодний з розглянутих інтраопераційних факторів не мав взаємозв’язків з показниками динаміки пікової об’ємної швидкості вдиху та резервного об’єму видиху. Проведений кореляційний аналіз не встановив зв’язків між тривалістю перетискання аорти, тривалістю штучної вентиляції легень та післяопераційною динамікою показників спірографії. Отримані результати підтвердили вплив кількості шунтів на динаміку показників спірографії, проте зв’язки були дуже слабкими. Проведений аналіз встановив ряд кореляційних зв’язків між динамікою показників спірографії та передопераційними, інтраопераційними факторами, але усі вони були дуже слабкими. Кількість зв’язків з інтраопераційними факторами була більшою. У ряді випадків відсутність зв’язків, їх сила або напрям не узгоджувалися з представленими у літературі факторами ризику післяопераційних легеневих ускладнень, зокрема ступенем серцевої недостатності та віком пацієнта. Ключові слова: дихання, фізична терапія, реабілітація, кардіореабілітація.

У пацієнтів з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією (ІСАГ) до розвитку хронічної серцевої недостатності (ХСН) призводять тривалий перебіг хвороби, структурно-функціональна перебудова та порушення геометричної моделі серця. Певний внесок у формування ХСН зі збереженою фракцією викиду (ХСНзбФВ) лівого шлуночка (ЛШ) у хворих похилого віку мають вікові зміни серця. Незважаючи на значні успіхи в діагностиці і лікуванні хворих похилого віку з ІСАГ, особливості розвитку та критерії діагностики ХСН у даної категорії пацієнтів на даний час залишаються недостатньо вивченими. Мета – вивчити особливості розвитку та розробити критерії діагностики ХСН у хворих похилого віку з ІСАГ. Матеріал і методи. Обстежили 134 хворих похилого віку з ІСАГ. До основної групи увійшов 91 пацієнт віком (71,1±3,5) років з ІСАГ, з ФВ ЛШ >50 % та рівнем NT-pro BNP>125 пг/мл, в тому числі 61 жінка (67 %) і 30 (33 %) чоловіків. Групу порівняння склали 43 пацієнти (27 жінок і 16 чоловіків віком (70,4±3,7) років) з ІСАГ, ФВ ЛШ>50 % та NT-pro BNP <125 пг/мл. Структурно-функціональний стан серця вивчали за допомогою одно- і двовимірної ехокардіографії. Об’ємні показники ЛШ та лівого передсердя (ЛП) розраховували за методом Simpson. Трансмітральний кровотік оцінювали за рекомендаціями Європейської асоціації кардіоваскулярної візуалізації та Американської асоціації ехокардіографії. NT-pro BNP у плазмі крові визначали за допомогою хемілюмінесцентного імуноферментного аналізу. Результати. У 66 (72,5 %) хворих основної групи діагностовано діастолічну дисфункцію (ДД) за типом порушення релаксації (ПР) ЛШ. У 25 (27,5 %) пацієнтів з ІСАГ і ХСНзбФВ діагностували порушення діастолічної функції (ДФ) за типом псевдонормалізації (ПН). В усіх випадках мала місце концентрична ГЛШ. Незалежно від статі рівень індексу максимального об’єму ЛП (ІОЛПмакс.) перевищував 34 мл/м2. Розроблено критерії діагностики ХСНзбФВ ЛШ у хворих з ІСАГ: наявність клінічних симптомів СН при значеннях ФВ ЛШ >50 %, рівня Nt-pro BNP>125 пг/мл, концентричного варіанта ремоделювання ЛШ, переважно концентричної ГЛШ, ДД ЛШ за типом ПР (Е/А<0,8) або ПН (Е/А>0,8<2,0) та ІОЛПмакс. >34 мл/м2. Висновки. Провідним патогенетичним чинником виникнення ХСНзбФВ є ДД ЛШ. Спектр порушень ДФ ЛШ залежить від профілю його ремоделювання. У 66 (73 %) хворих з ІСАГ і ХСНзбФВ діагностовано ДД за типом ПР ЛШ. У 25 (27 %) хворих спостерігали порушення діастолічного наповнення за типом ПН. Визначення профілю порушень ДФ ЛШ у хворих з ІСАГ і ХСНзбФВ необхідне для подальшого проведення диференційованої медикаментозної корекції його ДД.

Серед коморбідних станів з хронічною серцевою недостатністю, залізодефіцит посідає особливе місце, оскільки на відміну від хронічного обструктивного захворювання легень і хронічних захворювань нирок є можлива його ефективна і безпечна корекція. Поглиблене вивчення поєднання залізодефіциту із хронічною серцевою недостатністю також обумовлено надзвичайно високою поширеністю порушень обміну заліза серед пацієнтів із серцевою-судинною патологією. Крім того, відомо, що саме залізодефіцит при серцевій недостатності, незалежно від наявності анемічного синдрому, сприяє розвитку дисфункції скелетних м’язів, що і обумовлює зниження толерантності до фізичного навантаження та слугує незалежним фактором зниження працездатності, зниження якості життя і несприятливого прогнозу пацієнтів. Однак, незважаючи на низку проведених досліджень, відомості стосовно фізичної здатності пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю зі зниженою фракцію викиду лівого шлуночка залежно від різних варіантів порушень обміну заліза недостатні. Висновки. Пацієнти із хронічною серцевою недостатністю зі зниженою фракцією лівого шлуночка та супутнім залізодефіцитом незалежно від наявності анемії характеризуються більшою частотою ІІІ функціонального класу за NYHA та нижчою толерантністю до фізичного навантаження. При чому функціональний та абсолютний залізодефіцит має однакове клінічне значення з точки зору функціональної здатності пацієнтів. Ключові слова: хронічна серцева недостатність, функціональний стан, латентний залізодефіцит, залізодефіцитна анемія.

Дисертаційна робота присвячена встановленню особливостей змін ФК ХСН та їх значення у медикаментозному супроводі пацієнтів з імплантованими електрокардіостимуляторами (ЕКС). До імплантації ЕКС, в ранньому післяопераційному періоді, через 6 місяців та 1 рік були обстежені 162 пацієнта (89 чоловіків і 73 жінки) у віці 69 ± 10 років. Згідно з класификацією Нью-Йоркської Асоціації Серця (NYHA) були виділені 4 ФК ХСН. Серед пацієнтів з імплантованими ЕКС в ранньому післяопераційному періоді I ФК ХСН зустрічається у 12 % пацієнтів, II ФК ХСН – у 50%, III ФК ХСН – у 33 %, IV ФК ХСН – у 5 %, з якими частіше асоціювалися постінфарктний кардіосклероз (у 17 %), стабільна стенокардія (у 35 %), АГ (у 88 %), ЦД (у 16 %), ФП (у 34 %), ІІА і ІІБ стадії ХСН (у 86 %). Відзначено, що пацієнти з більш високими ФК ХСН після імплантації ЕКС вимагали збільшення частоти призначення та дози антикоагулянтів та блокаторів ß- адренорецепторів, а також збільшення дози інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) і частоти призначення сечогінних препаратів, блокаторів ренін- ангіотензину II (БРА) та інгібіторів гідроксіметілглютарил коензиму А-редуктази (ГМГКоА). На річному етапі апаратної та медикаментозної оптимізації після імплантації ЕКС відзначалося зниження частот зустрічальності більш високих ФК і стадій ХСН,ФК стенокардії напруги, ступенів і стадій АГ за рахунок переходу в більш низькі ФК ХСН. Прогностично значущими показниками медикаментозної підтримки у пацієнтів після імплантації ЕКС у групі I ФК ХСН були частота серцевих скорочень, діастолічний артеріальний тиск, кінцевий систолічний об´єм лівого шлуночка і стадія АГ, у групі II і III ФК ХСН – систолічний АТ, ДАТ, КСО ЛШ, КДО ЛШ, стадія і ступінь АГ, у групі IV ФК ХСН - ЧСС, КСО ЛШ, КДО ЛШ.