Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Формування лідерських навичок.
Статті в журналах з теми "Формування лідерських навичок"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-24 статей у журналах для дослідження на тему "Формування лідерських навичок".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Стрельніков, Віктор, Леся Лебедик та Лідія Вонсович. "ФОРМУВАННЯ ЛІДЕРСЬКИХ НАВИЧОК МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ І ФАХОВОЇ ПЕРЕДВИЩОЇ ОСВІТИ". Гуманізація навчально-виховного процесу, № 1(100) (3 грудня 2021): 34–44. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.1002021.245391.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто нове розуміння сутності феноменів «лідерство» і «лідерські навички» та теоретичні засади формування лідерських навичок шляхом індивідуального підходу в навчанні майбутніх фахівців у закладах вищої і фахової передвищої освіти. Запропоновано до означених теоретичних засад віднести інтегрованість індивідуального навчання у професійну діяльність майбутніх фахівців-лідерів. Визначено, що підготовка майбутніх фахівців як керівників до лідерства у колективі є соціально-педагогічною системою, яка сприяє опануванню студентами у закладах вищої і фахової передвищої освіти трьома базовими лідерськими навичками: проведенні діагностування рівня розвитку колективу працівників, гнучкістю й партнерством. З’ясовано, що шляхом організації індивідуального навчання фахівців-лідерів формуються ще три базові навички лідерства «в собі» – кидати виклик прийнятим обмеженням, визначати рівні своєї влади й співробітничати заради успіху. Визначено, що майбутній фахівець у закладі вищої чи фахової передвищої освіти має навчитися збільшувати джерела власної влади, особливо влади знання (добре розбиратися у власній справі, комп’ютерах, іноземних мовах тощо), особистої влади (розвиваючи свою особистість і міжособистісні вміння). Доведено, що ефективне формування лідерських навичок має відбуватися на всіх чотирьох рівнях: з управління собою; окремими колегами; колективом (командою) і організацією.
2
ЄРМАК, Тетяна. "ГОТОВНІСТЬ ВЧИТЕЛІВ ДО ФОРМУВАННЯ ЛІДЕРСЬКИХ НАВИЧОК УЧНІВ". Humanities science current issues 1, № 28 (23 липня 2020): 252–56. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.1/28.208592.
Повний текст джерела
3
ЖАДАН, Олександр, та Марія УШАКОВА. "Підвищення якості професійного навчання на державній службі". EUROPEAN HUMANITIES STUDIES: State and Society 3, № II (30 листопада 2019): 45–58. http://dx.doi.org/10.38014/ehs-ss.2019.3-ii.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу системи професійного навчання для державних службовців. Спроможність ефективно управляти складними, багаторівневими процесами, такими як реформа державного управління, є ключовою для ефективного впровадження реформ. Тому створення ефективної системи навчання державних службовців має бути не наслідком, а передумовою цієї реформи, адже саме ефективна система навчання може посилити державну службу через формування лідерських навичок, спроможність ефективно управляти змінами та надання важливих технічних навичок персоналу в усій системі державного управління. Наразі в Україні не існує системи виявлення та визначення навчальних потреб державних службовців. Існуюча пропозиція навчальних програм ґрунтується на традиційних підходах до визначення навчальних тематик, що оновлюються ситуативно шляхом додавання курсів з різних тем.
4
Валієв, О. Р. "Актуальність формування лідерських навичок у військових керівників на сучасному етапі розвитку Збройних сил України". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Військово-спеціальні науки, Вип. 8/9 (2005): 81–84.
Знайти повний текст джерела
5
Рєпнова, Тетяна. "ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ У СТАНОВЛЕННІ ПРОФЕСІЙНО-ОСОБИСТІСНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ ЛІДЕРІВ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ". Психологія: реальність і перспективи, № 16 (1 липня 2021): 173–79. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i16.225.
Повний текст джерелаАнотація:
Інноваційна перебудова суспільства потребує ефективного державногоуправління, ключовим елементом реалізації якого є професійна діяльність лідерів публічноїслужби, заснована на самоактуалізації їх професійно-особистісних компетенцій.Необхідною умовою таких перетворень є належний професійний рівень публічногослужбовця, що підкріплений відповідними професійними навичками та лідерськимиякостями особистості, зокрема достатнім рівнем розвитку емоційного інтелекту. Уроботі розглянуто проблему емоційного інтелекту у становленні професійно важливихякостей особистості лідерів публічної служби, проаналізовано структуру емоційногоінтелекту та його значення в лідерських якостях публічних службовців. Для удосконаленнярізних сторін емоційного інтелекту лідерів публічної служби важливим є розвиток йогоскладових та пов’язаних з ними навичок. Розвиток емоційного інтелекту, у свою чергу,підсилює становлення професійно-особистісних компетенцій та підвищує ефективністьпублічних службовців у діяльності різних рівнів органів публічної влади. У статтіпредставлено результати впровадження психолого-педагогічних заходів щодо формування тарозвитку емоційного інтелекту як складової професійно-особистісних компетенцій студентів таслухачів спеціальності «Публічне управління» у навчальному процесі.
6
Iermak, Tetiana. "TEACHER TRAINING FOR THE FORMATION OF LEADERSHIP SKILLS IN STUDENTS BASED ON THE PROGRAM «LEADER IN ME»." B U L L E T I N OF OLEKSANDR DOVZHENKO HLUKHIV NATIONAL PEDAGOGICAL UNIVERSITY 46, no. 2 (2021): 188–95. http://dx.doi.org/10.31376/2410-0897-2021-2-46-188-195.
Повний текст джерела
7
Гринькова, Надія Михайлівна, Жанна Стельмашук та Аліна Ваколюк. "РОЛЬ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ФОРМУВАННІ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ". Інноватика у вихованні 2, № 11 (30 травня 2020): 93–101. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i11.253.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. У статті обґрунтовано роль волонтерської діяльності у становленні особистості майбутнього педагога початкової школи. Здійснений аналіз нормативно-правових документів з питань освіти дав змогу констатувати, що вчителем повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, забезпечує результативність та якість своєї роботи. З’ясовано, що волонтерська діяльність є способом підтримки, піклування, надання допомоги тим, хто потребує. Схарактеризовано досвід діяльності студентського волонтерського центру «Від серця до серця», який засвідчив значний потенціал волонтерської діяльності як одного із шляхів формування особистості майбутнього педагога Нової української школи. Практично доведено, що благодійна діяльність має значний потенціал для розвитку базових моральних цінностей особистості, соціальної компетентності студентів педагогічного факультету (навичок взаєморозуміння, співпраці; поваги, толерантності, емпатії, відповідальності, уміння працювати в групах); сприяє розвитку лідерських якостей, творчого потенціалу, критичного мислення; сприяє удосконаленню педагогічної майстерності, розвитку стресостійкості та емоційного інтелекту майбутніх учителів початкової школи.
Констатовано, що волонтерська діяльність є одним із головних напрямів діяльності закладів вищої освіти і відіграє важливе значення для підготовки майбутнього вчителя початкової школи, його саморозвитку та самовдосконалення.
8
Kos, Mykola. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВИКОРИСТАННЯ ІМІТАЦІЙНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ТАКТИЧНОГО РІВНЯ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 16 (6 грудня 2018): 136–41. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.16.136-141.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано педагогічні умови використання імітаційного моделювання тактичних дій у професійній підготовці майбутніх офіцерів у вищих військових закладах освіти (ВВЗО) Збройних Сил (ЗС) України: використання адаптованих для українських збройних сил методик НАТО для навчання майбутніх офіцерів; максимальне наближення до реальних бойових ситуацій в імітаційних комп’ютерних іграх (ІКІ) шляхом використання конкретних сценаріїв, які передбачають багаторазове повторення та коригування професійних дій; розроблення консультативних матеріалів для підготовки викладачів та психологічний супровід, спрямований на усвідомлення майбутніми офіцерами ролі ІКІ, як засобу збереження живої сили в реальних бойових ситуаціях, формування лідерських якостей офіцерів, формування креативного професійного мислення. Охарактеризовано вихідні концептуальні засади розроблення моделі процесу тактичної підготовки засобами імітаційного моделювання: процес навчання – це управління процесом поетапного засвоєння професійної діяльності, що виконується при заданих показниках та критеріях якості засвоєння; засвоєна діяльність – це відображення діяльності в поєднанні з досвідом її застосування для вирішення практичних задач, а показники якості засвоєння – міра сформованості властивостей дій. Моделювання процесу тактичної підготовки інтерпретується як побудова моделі управління складним об’єктом, що включає: формування цілей навчання; виділення показників якості засвоєння задач діяльності; структурний синтез моделі процесу тактичної підготовки, вибір структурних елементів і виявлення їх взаємозв’язків, декомпозиція моделі, опис її структурних елементів; параметричний синтез моделі; синтез алгоритму, визначення змісту й реалізація навчання; корекція усіх етапів управління (навчання). Акценовано увагу на важливості: всебічної роз’яснювальної роботи щодо необхідності та доцільності моделювання професійних ситуацій та варіантів їх розв’язання; визначення мети навчальної діяльності з урахуванням вже наявного рівня сформованості вмінь та навичок; організації самодіагностики, самоаналізу своїх досягнень, можливостей, проблем і труднощів; аналізу рефлексії навчальної діяльності.
9
ЦИПЛЮК, А. М., А. О. БУБІН та С. І. БОЯРЧУК. "ПРОЦЕСУАЛЬНО-ДІЯЛЬНІСНИЙ КОМПОНЕНТ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, № 4 (18 квітня 2022): 190–97. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.1.28.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено характеристику процесуально-діяльнісного компонента готовності майбутніх вихователів до професійної діяльності у закладі дошкільної освіти, яку потрактовано як динамічну інтегративну особистісно- професійну якість, якій властива певна структура. Розглянуто погляди науковців на зміст поняття «готовність вихователя до професійної діяльності», розкрито її структурні компоненти. На основі аналізу наукового фонду з означеної теми визначено змістову складову частину процесуально-діяльнісного компонента, яка передбачає сформованість рефлексивних, комунікативних та організаційних умінь і навичок майбутньої професійно-педагогічної діяльності. Проаналізовано змістову сутність понять «суб’єкт-суб’єктні відносини» та «суб’єкт-суб’єктна взаємодія». Акцентовано на важливості усвідомлення студентами необхідності суб’єкт-суб’єктної взаємодії як основи майбутньої педагогічної діяльності. Підкреслено значущість формування у майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти рефлексивних та емпатійних вмінь як необхідного інструментарію професійної діяльності, який дозволяє майбутнім педагогам- вихователям усвідомити справжню сутність педагогічної діяльності, усвідомити мотиви як власних учинків, так і мотиви поведінки вихованців, уявити можливі наслідки особистісного впливу, а також прийняти свою відповідальність за розвиток особистості вихованців. Обґрунтовано, що важливими показниками професійної компетентності майбутнього вихователя є розвинені комунікативні та організаційні уміння. Особливу увагу приділено розкриттю сутнісних характеристик вищезазначених понять. Звернено увагу на те, що процес формування організаційних умінь тісно пов’язаний із розвитком лідерських якостей у майбутніх вихователів, які є різновидом соціально-психологічних властивостей особистості, що допомагають їй займати позицію лідера в групі, виявляються в організаторських здібностях, умінні суттєво впливати на поведінку й настрій людей, бути прикладом для наслідування.
10
ДІДЕНКО, Олександр, та Світлана ШУМОВЕЦЬКА. "АКМЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ ТА ЛІДЕРСТВА МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 26, № 3 (5 листопада 2021): 41–53. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v26i3.878.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті узагальнено результати досліджень та публікацій з проблеми професійного зростання та формування лідерства майбутніх офіцерів на засадах акмеологічного підходу. З’ясовано, що вдосконалення освітнього процесу у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти зі специфічними умовами навчання), забезпечення державної політики у сфері національної безпеки та оборони, інтеграція до стандартів НАТО, а також імплементація стандартів підготовки офіцерських кадрів, що діють у державах-членах Північноатлантичного альянсу, потребує урахування рекомендацій щодо активізації мотивації курсантів і слухачів до професійного зростання та формування лідерства. Професійне зростання майбутніх офіцерів запропоновано розглядати як процес і результат набуття ними нових компетенцій (знань, умінь, навичок, здатностей), які будуть необхідні у професійній діяльності для виконання завдань за призначенням. Лідерство офіцера дослідники розглядають як інтегроване поняття, що охоплює його професійну компетентність, професійну мобільність, а також здатність швидко адаптуватися до нових умов, орієнтуватися в інформаційних потоках, оптимально вирішувати професійні і соціальні проблеми. Ефективне лідерство залежить від сформованих професійних і морально-вольових властивостей, зокрема відповідальності за рішення, їхні результати й наслідки. У комплексі всі ці компоненти дозволяють офіцеру діяти ініціативо в різних сферах діяльності (професійній, управлінській, навчальній, виховній тощо). Автори пропонують розглядати лідерство і професійне зростання як пов’язані між собою. Вказано на важливість для активізації професійного зростання та лідерства урахування чинників, що впливають на цей процес, а також впровадження кращих світових і вітчизняних освітніх традицій розвитку лідерського потенціалу, використання можливостей сучасних контекстних і професійно орієнтованих педагогічних технологій. З’ясовано, що під час навчання у вищих військових навчальних закладах ефективними методами формування лідерських якостей є коучинг, тренінг, наставництво, діяльнісне та емпіричне навчання, кейс-технології, моделювання дій і використання електронних освітніх ресурсів.
11
Зленко, Алла, та Олена Ісайкіна. "СТУДЕНТСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ ЯК СЕРЕДОВИЩЕ ФОРМУВАННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДІ: ІСТОРИЧНИЙ ДИСКУРС". Society. Document. Communication, № 11 (3 травня 2021): 285–315. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-11-285-315.
Повний текст джерелаАнотація:
Поняття «самоврядування» визначається як соціальний інститут, що забезпечує цілісність суспільного організму, виявлення інтересів і волі різних спільнот, участь усіх верств населення у здійсненні влади, прийнятті управлінських рішень і їхньої реалізації. Самоврядування базується на тих самих принципах, що й демократія: пріоритет більшості, формальна рівність, вільне виявлення інтересів, загальноприйняті права й обов’язки, поєднання елементів представництва та прямого волевиявлення. Студентське самоврядування як один з найдієвіших напрямків соціального становлення молоді на території нашої держави бере початок з другої половини ХІХ - поч. ХХ ст. В соціально-політичних умовах розвитку країни цього періоду студентські автономні кооперації стали основою сучасних студентських організацій. Особливістю цих об’єднань була організація культурно-освітньої діяльності, а також активна боротьба за демократію та автономію університету, захист прав та інтересів студентів.
Історичне походження сучасної моделі студентського самоврядування можна простежити з останніх років Радянського Союзу, розвитку молодіжного руху опору та політизації студентського середовища. Здатність до самоорганізації та рішучість молодих людей свідчать про те, що народження в Україні нового покоління акумулювало необхідні ресурси для іншого шляху національного розвитку.
Студентське самоврядування у ЗВО – це особлива форма самостійної суспільної діяльності студентів і аспірантів з реалізації функцій управління життям студентського колективу у відповідності з метою і задачами, що стоять перед ним. Метою студентського самоврядування є створення умов для самореалізації особистості студентів і формування в них організаторських навичок, лідерських якостей, відповідальності за результат своєї праці тощо. Діяльність органів студентського самоврядування спрямована на удосконалення навчального процесу, підвищення його якості, забезпечення виховання духовності та культури студентів, зростання у студентської молоді соціальної активності.
Використання всіх можливостей студентського самоврядування згідно з чинним законодавством дозволить: налагодити ефективну співпрацю між адміністрацією ЗВО і студентами з широкого спектру питань; створити додаткові умови для зростання якості підготовки фахівців у системі професійної освіти в Україні; забезпечити подальшу інтеграцію національної освітньої системи до європейського та світового освітнього простору.
Таким чином, з огляду на вищевказане, можна стверджувати, що від того, наскільки буде усвідомлена необхідність в ефективній системі студентського самоврядування в Україні, значною мірою залежить успішність подальшої інтеграції нашої держави до європейського та світового освітньо-наукового простору.
12
ВОРОХОБІНА, Діана. "ЛІДЕРСЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ФАХІВЦІВ З НАВІГАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ СУДНОМ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 28, № 1 (20 квітня 2022): 20–33. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v28i1.953.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті узагальнено результати досліджень, публікацій та нормативно-правових актів, у яких розкриваються теоретичні аспекти лідерської компетентності фахівців з навігації та управління судном. З’ясовано, що лідерство є одним з найважливіших компонентів професійної компетентності фахівців з навігації та управління судном. На це наголошується у сучасних нормативно-правових документах, що регламентують підготовку майбутніх судноводіїв. У зв’язку із цими вимогами, а також сучасними викликами і загрозами у сфері судноплавства потребують ретельного аналізу результати навчання – знання, уміння, навички, способи мислення, ціннісні орієнтації, професійно важливі властивості фахівцівз на вігації й управління суднами, які складають зміст лідерської компетентності. З’ясовано, що важливі аспекти професійної підготовки майбутніх фахівців річкового та морського транспорту неодноразово привертали увагу науковців. Однак наукове завдання щодо формування і розвитку лідерської компетентності майбутніх фахівців з навігації та управління судном у процесі професійної підготовки не було предметом окремого дослідження. Зроблено висновок, що лідерська компетентність – це інтегроване поняття, що охоплює професійну компетентність і професійну мобільність, а також здатність швидко адаптуватися до нових умов, орієнтуватися в інформаційних потоках, оптимально вирішувати професійні й соціальні проблеми, здійснювати ефективне управління персоналом і вміння працювати в команді. Лідерська компетентність фахівців з навігації та управління судном охоплює досить значний перелік компонентів, серед яких знання (психології роботи з персоналом, особливостей управління людськими ресурсами, комунікації, особливостей формування команди тощо), уміння та навички (підтримувати серед членів суднової команди атмосферу взаєморозуміння, доброзичливості, взаємодопомоги, навички керівника і вміння працювати в команді, застосовувати методи ефективного управління ресурсами, здійснювати менеджмент та мотивацію персоналу суднової команди тощо), а також лідерські якості (організаторські, професійно-ділові, емоційно-комунікативні, інтелектуально-креативні та морально-вольові). Важливе значення в умовах сучасного мореплавання є володіння капітанами суден та їх помічниками міжкультурною та етнічною толерантністю.
13
Зленко, Алла, та Олена Ісайкіна. "СОЦІОКОМУНІКАТИВНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ВИШІВ". Society. Document. Communication, № 7 (19 листопада 2019): 137–59. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-7-137-159.
Повний текст джерелаАнотація:
Студентське самоврядування у ВНЗ – це особлива форма самостійної суспільної діяльності студентів і аспірантів з реалізації функцій управління життям студентського колективу у відповідності з метою і задачами, що стоять перед ним. Метою студентського самоврядування є створення умов для самореалізації особистості студентів і формування у них організаторських навичок, лідерських якостей, відповідальності за результат своєї праці тощо. Діяльність органів студентського самоврядування спрямована на удосконалення навчального процесу, підвищення його якості, забезпечення виховання духовності та культури студентів, зростання у студентської молоді соціальної активності.
В сучасній Європі студенти беруть доволі активну участь у забезпеченні якості вищої освіти та управлінні вищими навчальними закладами, яке здійснюється, зокрема, через органи студентського самоврядування. Натомість в Україні функціонування інституцій студентського самоврядування досить малоефективне, причому як для вирішення власне студентських проблем, так і з точки зору оптимізації навчального процесу. Однією з найсуттєвіших перешкод залишається майже повна залежність студентських самоврядних інституцій (студентського самоврядування, профспілок, професійних і громадських товариств, університетських ЗМІ тощо) від адміністрації ВНЗ.
Істотною проблемою залишається пасивність, інертність, індиферентність студентської спільноти у ставленні до багатьох актуальних проблем студентського самоврядування. Частково це може пояснюватися недостатньою поінформованістю студентів щодо можливостей студентського самоврядування. Зараз далеко не всі студенти усвідомлюють, яким чином студентське самоврядування може покращити їхнє становище чи вирішити конкретні проблеми. Те ж саме стосується представників адміністрацій ВНЗ та подекуди органів державного управління.
Використання всіх можливостей студентського самоврядування згідно з чинним законодавством дозволить: налагодити ефективну співпрацю між адміністрацією ВНЗ і студентами з широкого спектру питань; створити додаткові умови для зростання якості підготовки фахівців у системі професійної освіти в Україні; забезпечити подальшу інтеграцію національної освітньої системи до європейського та світового освітнього простору.
Таким чином, з огляду на вищевказане, можна стверджувати, що від того, наскільки буде усвідомлена необхідність в ефективній системі студентського самоврядування в Україні, значною мірою залежить успішність подальшої інтеграції нашої держави до європейського та світового освітньо-наукового простору.
14
Іванчук, С. А. "ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНО ДОЦІЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЯК РЕЗУЛЬТАТ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, № 3 (30 грудня 2021): 123–35. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-123-135.
Повний текст джерелаАнотація:
Параметри результативності (ефективності) професійної підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти презентовано у різних вимірах. У статті означено феноменологію еколого-професійної та еколого-педагогічної компетентності. Проаналізовано екологічну домінанту у професійній підготовці майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти.
Визначено новий підхід до підготовки фахівців дошкільної освіти – лідерської діяльності педагога в екологічній освіті дошкільників, яка представляє цілісну модель, що включає мотиваційно-ціннісну, емоційно-вольову, змістову та діяльнісну підструктури та критерії до них.
Окреслені ключові атрибути та екологічні домінанти у професійній підготовки майбутнього фахівця дошкільної освіти до здійснення еколого-педагогічної діяльності.
Акцентовано увагу на таких поняттях, як екологічна культура, соціально-екологічна компетентність, еколого-педагогічна компетентність майбутніх вихователів, еколого-педагогічна готовність, професіоналізм вихователів дошкільних закладів у формуванні екологічно доцільної поведінки дошкільників, готовності майбутніх вихователів до формування в старших дошкільників навичок, орієнтованих на сталий розвиток.
Подано власне ставлення до розуміння «готовність до формування екологічно доцільної поведінки дітей дошкільного віку» – професійно-особистісне цілісне інтегративне новоутворення, яке характеризується наявністю сформованих (привласнених) мотиваційно-ціннісних диспозицій, когнітивно-інтелектуальних характеристик, поведінкових патернів і рефлексивно-оцінних дій, що розкриваються у здатності суб’єкта професійної діяльності до ефективного формування означеного сегменту життєдіяльності дошкільників.
15
ЯРМОЛЕНКО, Марія. "РОЛЬ ГУМАНІТАРНОЇ ОСВІТИ У РОЗВИТКУ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИХ ФАХІВЦІВ МОРСЬКОЇ ГАЛУЗІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 28, № 1 (20 квітня 2022): 232–44. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v28i1.966.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено міркування щодо ролі гуманітарної освіти у розвитку ключових компетентностей конкурентоспроможних фахівців морської галузі. Гуманітарну освіту визначено як сукупність знань у сфері суспільних наук і пов’язаних з ними практичних умінь і навичок. Її забезпечують дисципліни гуманітарного циклу, зокрема філософія, культурологія, соціологія, психологія, педагогіка, історія, політологія, іноземні мови. Ці дисципліни мають об’єктивний змістовий потенціал, що впливає на формування всебічно розвиненої, високодуховної, гармонійної особистості. Результатом гуманітарної освіти є ключові компетентності, які, відповідно до рекомендацій Європейського Парламенту та Ради ЄС, необхідні для особистої реалізації та розвитку, активного громадянського життя, соціальної єдності та можливості працевлаштування. Ідеться про спілкування рідною мовою; спілкування іноземними мовами; знання математики та загальні знання у сфері науки і техніки; навички роботи з цифровими носіями; навчання заради здобуття знань; соціальні та громадянські навички; ініціативність і практичність; обізнаність і самовираження у сфері культури. Гуманітарна компонента освіти має важливе значення під час підготовки майбутніх фахівців морської галузі. Це пов’язано з тим, що у вимогах Міжнародної Конвенції зі стандартів підготовки, дипломування моряків і несення вахти й однойменного Кодексу наголошується на необхідності підготовки фахівців морського транспорту з високим рівнем сформованості як професійних знань і практичних навичок, так і гуманітарних знань. Серед переліку компетентностей у цих документах містяться вимоги щодо знань, умінь і навичок, які формуються в майбутніх фахівців морської галузі під час вивчення дисциплін гуманітарного спрямування. Ідеться про знання принципів, методів і особливостей управління персоналом на судні та його підготовки; знання відповідних міжнародних морських конвенцій і рекомендацій, а також національного законодавства; знання методів ефективного управління ресурсами та вміння їх застосовувати; уміння здійснювати ефективну комунікацію, підтримувати серед членів суднової команди атмосферу взаєморозуміння та доброзичливості, дотримання загальнолюдських відносин і громадянських норм; володіння іноземною (англійською) мовою тощо. Крім цих компетентностей, майбутні фахівці мають володіти сформованими ціннісними орієнтаціями, високим рівнем загальної, комунікативної та професійної культури та бути цілісною особистістю з лідерським потенціалом.
16
Kulynych, Myroslava, Anatolii Shvorak та Lyudmila Zhilenko. "ВПРОВАДЖЕННЯ ЦИФРОВОЇ ГРАМОТНОСТІ В УМОВАХ МАЙБУТНІХ ЗМІН ПРОФЕСІЇ БУХГАЛТЕРА". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 1, № 21 (30 березня 2020): 216–24. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2020-01-216-224.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються сучасні тенденції змін професії бухгалтера. Консервативний контекст професії бухгалтера змінюється нестандартним мисленням фахівця, який будучи менеджером-управлінцем, аналітиком приймає рішення, обґрунтовані законодавчими вимогами, які мінімізують ризики операційної діяльності, демонструє лідерські та комунікативні навички, вміння швидко оцінювати ситуацію і прораховувати можливі ризики, що особливо важливо в бізнесі. Цифрові трансформації у економіці впливають на професію бухгалтера, зокрема на формування його фахових компетенцій і цифрову грамотність. В умовах цифрових перетворень у економіці різноманітний світ IT-рішень пропонує бухгалтеру безліч інструментів, з яких він повинен вибрати ту комбінацію, яка максимально відображає завдання з організації бухгалтерського обліку на підприємстві.
17
БІДА, Олена, Ільдіко ОРОС, Антоніна ЧИЧУК та Віталій ГОНЧАРУК. "СКЛАДНИКИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ". Acta Paedagogica Volynienses, № 4 (26 листопада 2021): 28–33. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.4.5.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті підприємливість розглядається з точки зору властивостей особистості індивіда та його здатнос- ті до управління роботою команди або колективу. Підприємницька компетентність проявляється у здатності індивіда перетворювати ідеї на дію; вона охоплює творчість, інноваційність та прийняття ризику, як і здат- ність планувати і управляти проєктами для досягнення певної мети. Доведено: щоб формування підприємницької компетентності було успішним варто використовувати найно- віші форми роботи, зокрема тренінги: бізнес-тренінги, управлінські, лідерські та корпоративні тренінги. Підготовка майбутнього педагога повинна включати як формування системи знань та вмінь з обраного фаху, так і розвиток якостей особистості. Підприємницька компетентність передбачає реалізацію здатностей, які розкриті у статті. Розгляд структури підприємницької компетентності служить визначенню провідних завдань і змісту її фор- мування, який повинен характеризуватися спрямованістю на створення умов до самореалізації, саморозвитку, для становлення самобутньої особистості, готової до вирішення життєво важливих проблем. Структуру під- приємницької компетентності складають компоненти, що описані у статті. Представлений перелік складників підприємницької компетентності майбутніх педагогів уможливлює кон- кретизацію педагогічних умов і створення програми розвитку підприємницької компетентності, спрямованої на накопичення практичного досвіду підприємницької діяльності. Серед форм навчання потрібно надавати перевагу залученню студентів до розроблення планів підприєм- ницької діяльності, відпрацювання навичок створення бізнес-проєктів з метою формування підприємницького мислення у процесі планування розвитку комерційних підприємств та у співпраці з підприємцями; моделюван- ню фрагментів підприємницької діяльності під час науково-дослідної роботи, магістерської практики, розробки курсових та інших навчальних проєктів.
18
Іващенко, Андрій, та Альона Іващенко. "СТРУКТУРА ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ ТА ЇЇ РОЛЬ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ". Society. Document. Communication, № 6/2 (3 липня 2019): 77–94. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-6/2-77-94.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається поняття «позааудиторна робота університету», вона вивчається як особлива форма організації студентського життя поза розкладом занять у вищій школі на принципах зацікавленості та добровільності, що створює умови для особистісного розвитку і творчої самореалізації майбутніх психологів.
Позааудиторна робота є логічним продовженням аудиторних занять і проходить паралельно з ними. Вона допомагає успішно навчатись, розвиває ініціативу, сприяє розумовому, фізичному, естетичному зростанню, задовольняє культурні запити та спрямовує енергію на творчу корисну діяльність студентів, зокрема майбутніх психологів. На нашу думку, вона має найбільш ефективний вплив на ціннісну спрямованість особистісного саморозвитку майбутніх психологів. Значення позааудиторної роботи щодо особистісного саморозвитку майбутніх психологів зумовлене тим, що вона ґрунтується не на примусі, а на принципах добровільності, врахуванні їхніх інтересів, здібностей та прагнень. Проте у сучасних умовах в організації позааудиторної роботи вищої школи, вплив на особистісний саморозвиток студентів через недостатню розробку її змістової сторони й методичного забезпечення займає не пріоритетне місце.
В процесі теоретичного аналізу особливостей структури позааудиторної роботи майбутніх психологів було виокремлено такі її складники: культурно-дозвіллєва діяльність за інтересами, спортивно-оздоровча діяльність, самостійна навчально-наукова діяльність, студентське самоврядування. З’ясовано, що за кількістю учасників виділяють такі форми позааудиторної діяльності: індивідуальні, групові, масові та комплексні. Характер позааудиторної роботи університету сприяє практичному застосуванню таких методів: інтерактивних, проблемних, проектних, методів стимулювання й мотивації, самоконтролю та самовиховання тощо. Позааудиторна робота сприяє формуванню моральних якостей майбутніх психологів, розвитку їх творчого потенціалу, формуванню особистісного стилю діяльності та поведінки, розвитку потреби та навичок самоосвітньої діяльності, вихованню здорового способу життя, розвитку вольових, лідерських та організаторських якостей.
19
Бурак, Валентина. "Специфіка формування компетентності майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи у процесі професійної підготовки в закладах вищої освіти". New pedagogical thought 106, № 2 (5 липня 2021): 32–38. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-106-2-32-38.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено структурно-системний аналіз процесу формування компетентності майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи у процесі професійної підготовки в закладах вищої освіти. На основі опрацювання досліджень науковців із проблеми підготовки майбутніх фахівців сфери обслуговування в закладах вищої освіти здійснено диференціацію низки компетентностей означених фахівців. Дефініцію «компетентність майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи» визначено як полікомпонентну динамічну комбінацію, представлену знаннями, вміннями, навичками, способами мислення, поглядами, цінностями, іншими особистими якостями, зреалізовану наскрізно на рівнях вищої освіти галузі знань 24 «Сфера обслуговування», спеціальності 241 «Готельно-ресторанна справа», формах організації навчання, що є комплексом інтегральної, загальних («м’які» навички) і спеціальних («тверді» фахові, предметні навички) компетентностей та визначає здатність здобувача освіти успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність, самостійно й цілеспрямовано підвищувати фахову компетентність, розбудовувати кар’єру та формувати власну концепцію життєвого успіху. До загальних компетентностей нами віднесено такі: культурологічну, полікультурну, морально-етичну, соціальну, здоров’язбережувальну, громадянську, релігієзнавчу, світоглядну, цивілізаційну, космополітичну, художньо-естетичну, мовно-комунікативну, полілінгвальну, риторичну, гуманітарну, психолого-фасилітативну, емоційно-інтелектуальну, самоосвітню, критичного мислення, креативну, інформаційно-цифрову, медіакомпетентність, інклюзивнау, рефлексивну. Відповідно до спеціальних компетентностей – конкретно-професійну, правову, науково-дослідницьку, експериментальну, екологічну, соціально-економічну, підприємницьку, інноваційну, інструментально-аналітичну, дискурсивну, технічну, технологічну, лідерсько-управлінську, моніторингово-діагностичну, експертну, прогностично-моделюючу, сталості.
20
Плужник, Оксана. "ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ". Society Document Communication, № 14 (5 травня 2022): 266–84. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2022-14-266-284.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено поняття соціальних комунікацій, які через пандемію та стрімкий розвиток і масове використання інформаційних технологій, зазнали значних змін у нинішньому суспільстві. З’ясовано, що сьогодні конкурентоспроможний фахівець будь-якого профілю має досконало володіти фаховими компетентностями, вміти ефективно здійснювати різновиди соціальних дій, виконувати соціальні функції, встановлювати нормальні соціальні відносини, дотримуючись норм соціальної поведінки, взаємодіяти, а отже, бути соціально орієнтованою особистістю. Щоб зрозуміти сутність соціально-комунікативної компетентності здобувачів вищої освіти, було проаналізовано та узагальнено наукові визначення даного поняття та його складових. Слід зазначити, що науковці здебільшого розглядають соціальну та комунікативну компетентність окремо, але визнають їх взаємозумовленість та взаємозалежність. На нашу думку, соціально-комунікативна компетентність – є невід’ємною складовою професійних якостей будь-якого фахівця та виявляється у здатності успішно й ефективно взаємодіяти з конкретними людьми або групами, досягаючи поставлених цілей. В ході дослідження підкреслено, що сучасна вища освіта переходить до нових форматів освіти, які зумовлені глобальною пандемією, тому змінюються і підходи до способів обміну інформацією між викладачем та студентом, а також між студентами. Акцентовано увагу на значне місце соціальних мереж у освітньому процесі під час дистанційного навчання. Розглянуто окремі платформи соціальних мереж, які викладачі можуть використовувати як інструменти навчання. З’ясовано, що для сучасних викладачів та педагогів в соціальних мережах корисними можуть стати такі функції, як: забезпечення відеозв’язку; спілкування та обмін файлами у створених групах, чатах; можливість групової діяльності; публікація навчальних матеріалів; обговорення публікацій, фото та відео; організація опитувань, анкетування та голосувань; пошук освітніх заходів, подій чи конференцій тощо. Використання соціальних мереж для освітніх цілей значно покращує соціально-комунікативні навички, формує лідерські якості, удосконалює цифрову обізнаність
21
Zavolichna, Tetiana, та Iryna Zrybnieva. "Синергія впливу лідерських компетенцій та навичок ведення переговорів на ефективність проєктного менеджменту". Scientific Journal of Yuriy Fedkovich Chernivtsi National University. Economics, № 830 (16 червня 2021). http://dx.doi.org/10.31861/ecovis/2021-830-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено питання лідерських компетенцій та навичок ведення переговорів керівників у процесах управління проєктами. Здійснено аналіз поведінкових моделей лідерів-менеджерів в контексті впливу на продуктивність співпраці з стейкхолдерами та формування дієвої команди. Авторами визначено особливості проєктного менеджменту в площині секторів їх реалізації - бізнесу, державного/муніципального управління та громадської діяльності. Використано семантичний та контекстний аналіз наукових джерел, що індексуються у провідних базах даних SCOPUS, WEB of Science, CEEAS (Central & Eastern European Academic Source), щодо визначення ступеня наукової дослідженості впливу лідерських компетенцій та навичок ведення переговорів на ефективність проєктного менеджменту в медичній сфері. Проведено аналіз проєктного менеджменту обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги», на основі якого встановлено та обґрунтовано, що синергія впливу лідерських компетенцій та переговорних навичок у проєктному менеджменті є найбільш успішною сучасною моделлю управління.
22
Явтушенко, Володимир, Олександр Коплік, Олександр Шевченко, Олексій Шевченко, Анна Моргунова та Альона Моргунова. "НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ КУРСАНТІВ, ЯК МЕТОД ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАНЯТЬ З ВОГНЕВОЇ ПІДГОТОВКИ". InterConf, 11 грудня 2021, 139–52. http://dx.doi.org/10.51582/interconf.7-8.12.2021.017.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто впровадження інтерактивних методів навчання при проведенні занять з вогневої підготовки. Проаналізовано їх вплив на якість та успішність навчання, створення умов для розвитку пізнавальної діяльності тих, хто навчається і шляхи мотиваційної діяльності для досягнення найкращого результату. Зроблено аналіз впливу інтерактивних методів навчання на формування лідерських навичок молодих офіцерів. Викладено результати проведеного експерименту, щодо впровадження інтерактивних форм навчання у проведення занять з вогневої підготовки.
23
Лефтеров, Василь, та Сергій Мул. "Психологічна підготовка керівників правоохоронних органів до управління в кризових умовах". Disaster and crisis psychology problems, № 2 (2021). http://dx.doi.org/10.52363/dcpp-2021.2.4.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглядаються психологічні аспекти управлінської діяльності в кризових умовах. Аналізуються особливості екстремальних, кризових ситуацій та управління в кризових умовах. Обґрунтовується необхідність навчання керівників правоохоронних органів психологічним основам кризового управління. Висвітлюється авторське бачення соціально-психологічних складових управлінської компетентності керівника з екстремальним профілем професійної діяльності. На підставі зазначених складових управлінської компетентності пропонується впровадження в систему підготовки управлінців різних категорій правоохоронних органів психологічного тренінгу “Кризове управління”, як інноваційної технології формування у керівників практичних навичок і вмінь ефективного управління персоналом в екстремальних умовах діяльності. Наводяться результати експериментального дослідженням впливу тренінгу на динаміку особистісних і професійно значущих якостей керівників підрозділів поліції. Встановлено значний позитивний вплив управлінського тренінгу на особистісну сферу керівників, підвищення лідерського потенціалу та розвиток індивідуально-психологічних якостей, які необхідні сучасному управлінцю. Через деякий час після тренінгу у керівників підвищується рівень вольових, лідерських рис, таких як ініціативність, зібраність, цілеспрямованість. Доведено, що психологічна підготовка керівників засобами тренінгу сприяє розвитку у них таких необхідних якостей кризового управління, як стресостійкість та здатність до емоційної саморегуляції. Запропоновані рекомендацій керівникам щодо підвищення ефективності кризового управління.
24
Кравченко, Ганна, та Мейхуань Лю. "Особливості формування професійної компетентності майбутнього вчителя музики". Adaptive Management Theory and Practice Pedagogics) 11, № 21 (10 травня 2021). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0255-11(21)-11.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Вивчення й аналіз педагогічних надбань теоретиків і практиків освіти уможливлює розуміння базових категорій компетентнісного підходу. Одним зі стратегічних напрямів сучасної мистецької освіти є впровадження компетентнісного підходу. Саме орієнтація на досягнення певного освітнього результату, пошук нових форм і методів мистецького навчання в останні десятиліття визначає ключові тенденції сучасної професійної підготовки майбутніх фахівців мистецької освітньої галузі. У змісті статті розкрито значення поняття професійної компетентності вчителя музики. Встановлено, що поняття професійної компетентності вчителя музики разом із близькими йому категоріями фахової, методичної компетентності, а також деякими предметними компетенціями музиканта-педагога останнім часом міцно увійшло до наукового обігу музично-педагогічної теорії і практики.
У статті розглянуто погляди науковців на зміст поняття «професійна компетентність майбутнього вчителя музики» та «професійна компетентність викладача музики». Особливу увагу приділено розкриттю їх сутнісних характеристик із позицій підготовки студентської молоді в університетах Китаю. Враховуючи особливості характеристик змісту зазначених понять визначено: базові здібності, які спираються на фізіологічну здатність, що є основою для всіх видів професійної діяльності вчителів музики; професійні здібності, які передбачають професійну якість як основу різноманітних професійних знань, вмінь та навичок; здібності до викладання, що забезпечуються наявністю сучасних професійних знань, в основу яких покладено міжпредметні інтеграційні зв’язки, оволодіння якими допомагає вчителю збуджувати в учнів естетичні здібності та удосконалити власні освітні методи навчання та виховання; інноваційні здібності передбачають якісну музичну освіту, що змінює статус викладачів та забезпечує реалізацію їх власних творчих ідей; лідерські здібності забезпечують активну позицію викладача та суб’єкт-суб’єктну взаємодію викладача й студента в освітньому середовищі.
Ключові слова: компетенція, компетентність, професійна компетентність вчителя музики, здібності, заклад вищої освіти.