Добірка наукової літератури з теми "Форма об’єктів"

У статті розкривається, що концесія – це надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб’єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об’єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб’єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов’язань щодо створення (будівництва) та (або) управління (експлуатації) об’єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику; визначено, що концесія є одним із ефективних інструментів оновлення портової інфраструктури; розглянуто основні організаційні типи концесій, визначено переваги концесії в морських портах; проаналізовано міжнародний досвід, який засвідчив, що залучення приватних суб’єктів як до безпосередньо здійснення господарської діяльності, так і до створення й модернізації інфраструктури морських портів надзвичайно підвищує прибутковість останніх; на основі аналізу світового досвіду також визначено чинники, які слід ураховувати при визначені терміну концесії та розміру платежів; установлено, що концесія, як і будь-який інвестиційний проект, супроводжується значною групою ризиків, що можуть вплинути на її прибутковість та ефективність; на прикладі передачі в концесію ДП «Херсонський морський торговельний порт» та ДП «СК» «Ольвія» показано, що передача державою портів в концесію дасть можливість повною мірою використовувати їх потенціал і відновити інфраструктуру портових об’єктів, що були в занепаді багато років поспіль, а також значно поліпшити інфраструктуру міст, де розташовані ці порти. Одна з головних переваг концесії – об’єкти підприємств в які інвестує концесіонер залишаються у власності держави. В той же час, концесійні платежі до бюджету надходять незалежно від результатів його комерційної діяльності.

Дана стаття присвячена дослідженню актуального питання про часовий елемент існування матерії. Позаяк час – то форма координації змін об’єктів та їхнього стану, важливим є наукове оформлення процесу пізнання темпоральної форми буття, що проявляється у тривалості сущого та послідовності зміни станів усіх матеріальних систем і процесів у світі. У роботі основна увага приділена вивченню співмірностей у перцепції таких станів реально наявних явищ, які охоплюються поняттями «сучасне», «минуле» та «майбутнє». Адже теоретичне співвідношення даних трьох часових суперпозицій завжди були одним із актуальних аспектів, що гарантувало науковий інтерес у процесі сприйняття темпоральних властивостей. Проаналізовано різні доктринальні підходи темпорального опосередкування сущого, що спрямовані на окремі аспекти феноменальності часового усвідомлення характеру подій, їх розмежування на минулі, сучасні та майбутні. Вивчена цікава філософська думка, згідно з якою не тільки властивості та стан об’єктів можуть мати вплив на час як характеристику матерії. За подібною тезою у природі можливий і зворотній зв’язок: час як відносно самостійне явище, яке наділене власною енергією, може проявляти вплив на певні процеси та об’єкти, що існують у природі. Також розглянута концепція противників цією теорії, які визначають час виключно як форму існування матерії, яка, виходячи із сенсу матеріалізму проявом змісту, тобто самої матерії. Як наслідок, дані вчені категорично відкидають субстанціалізацію часу, тобто надання йому якостей особливої об’єктивної субстанції, об’єкта. Також досліджене питання про порядок зміни певних темпоральних станів певного явища. Встановлено, що час є взаємодіючим триваючим процесом, спрямованим від минулого до майбутнього через нинішнє. При цьому остання категорія і є тією точкою відліку, від якої ми пізнаємо попередні чи наступні події. Приділена увага властивості часу щодо його руху від минулого до майбутнього в порядку причинно-наслідкової взаємодії. У просторі завжди є певні позиції, які можуть характеризуватися як «до чогось» чи «після чогось». Якщо зафіксувати конкретний момент подій, всі інші явища по відношенню до них будуть по різні сторони такого зрізу: минуле – з одного боку, майбутнє – з іншого.

У статті проведено аналіз кримінально-правових положень зарубіжних країн, які відображають основні нетипові форми посягань на об’єкти права інтелектуальної власності. Автором визначено, що основні нетипові форми посягань на об’єкти права інтелектуальної власності визначені у кримінально-правових нормах, які передбачають відповідальність за: 1) діяння, пов’язані із підробленням і незаконним отриманням прав на об’єкт права інтелектуальної власності; 2) діяння, пов’язані із незаконним володінням об’єктом та ненаданням інформації щодо незаконно створеного об’єкта; 3) діяння, пов’язані із введенням в оману споживача щодо об’єкта права інтелектуальної власності; 4) діяння, пов’язані із незаконним наданням і отриманням доступу до об’єкта права інтелектуальної власності; 5) посягання на об’єкти права інтелектуальної власності, що розцінюються як крадіжки об’єктів права власності; 6) діяння, що посягають на об’єкти, які не підлягають правовій охороні у більшості країн світу; 7) діяння, пов’язані із перешкоджанням реалізації законних прав суб’єкта права інтелектуальної власності; 8) діяння, що полягають у обмеженні прав суб’єкта права інтелектуальної власності на отримання винагороди; 9) діяння, які полягають у спричиненні фізичних змін об’єктам права інтелектуальної власності (знищення, руйнування, пошкодження, понівечення). З’ясовано, що інтелектуальна, або нематеріальна, власність розглядається законодавцем Сполученого Королівства Великої Британії на Північної Ірландії як різновид права власності. Саме нематеріальна власність включає в себе патенти та авторські права. З огляду на це особа, яка здійснила присвоєння законного права іншої особи, підлягає кримінальній відповідальності за крадіжку права інтелектуальної власності. Водночас особа, яка порушує авторські права, не вчиняє крадіжки. Це пояснюється тим, що така особа не присвоює собі авторського права. Вона порушує авторське право. Отже, така особа зобов’язана відшкодувати усі збитки у межах цивільно-правового спору, але не може підлягати відповідальності за крадіжку.

Питання щодо системи суб’єктів захисту об’єк-тів критичної інфраструктури має не тільки власно наукове, а й суттєве прикладне значення. Особливо воно актуалізується на етапі обговорення проекту Закону України «Про критичну інфраструктуру та її захист». Автор статті насамперед звертається до мето-дології науки, до концепції системи та системології. Це наочно демонструє, що суб’єкти захисту критич-ної інфраструктури мають усі ознаки системності. Дослідник демонструє взаємозв’язок цієї системи з системою національної, міжнародної та глобальної безпеки. У той же час аналіз наукових джерел свід-чить про те, що правові експерти вважають за краще вивчати окремі фрагменти цієї системи, а не її ціліс-ний стан. Це призводить до того, що на практиці коор-динація та взаємодія партнерів є складною. Порів-няльний аналіз законопроекту з ключовими законами України у сфері безпеки показує, що ці документи в ряді позицій не узгоджуються між собою. У зв’язку з цим автор представляє власну класифікацію, в якій предмети розподіляються за такими критеріями, як: сфера, галузь та сектор об’єктів; рівні управлін-ня; категорії критичності об’єктів; форма власності на об’єкти; режим захисту; функціональне призна-чення. Нововведення полягає в тому, що в системі предметів за функціональною ознакою розрізняють дві підсистеми. Перша з них об’єднує структури, які безпосередньо захищають критичну інфраструкту-ру. Друга – охоплює ті сутності, які опосередковано забезпечують захист таких об’єктів. Кожна з підсис-тем містить власні категорії сутностей, автор яких визначає юридичні характеристики у статті. Дослід-ник формулює висновок, що лише системний підхід до розуміння суб’єктів критичної інфраструктури на практиці ефективно виконуватиме завдання забез-печення національної безпеки.

Метою наших досліджень було концептуальне узагальнення найважливіших розробок І. В. Гузєва з питань збереження генофонду тварин. У дослідженні використано аналітичний та історичний методи, які дали змогу концептуально узагальнити особистий внесок доктора сільськогосподарських наук І. В. Гузєва у методологію, теоретичне обґрунтування потреби, планування і практику збереження генофонду порід сільськогосподарських тварин. Основою джерельної бази (матеріали) досліджень склали наукові праці (публікації) автора, матеріали його доповідей та спогади колег про талановитого вченого. Ігор Вікторович був Національним координатором від України для ФАО з управління генетичними ресурсами тваринництва (ГРТ), зокрема з їх збереження. Ним розглянуто методологічні аспекти глобальної проблеми збереження генетичної різноманітності тварин у контексті узагальнення і реалізації рекомендацій ФАО та інших міжнародних організацій, запропоновано цілісну науково обґрунтовану методологію збереження біорізноманіття ГРТ України із застосуванням комплексу нових методичних підходів. І. В. Гузєвим був закладений надійний фундамент задля негайного старту довгострокового збереження всього біорізноманіття (зокрема сільськогосподарських тварин нашої країни) та сформульовано основний стратегічний постулат: «Зберігаємо всю, що дійшла до наших днів, селекційну спадщину нації, а також резервний чистопородний генофонд вітчизняних мікропопуляцій кращих світових генетичних ресурсів». Для цього у термінологію ним були введені нові наукові поняття, зокрема генофондові об’єкт, статус і суб’єкт. Генофондовий об’єкт – визначений селекціонерами задля тривалого зберігання мінімально необхідний об’єм племінних (мікропопуляція в умовах insitu) і генетичних (умови exsitu, зокрема у кріобанку) ресурсів певного роду, виду, підвиду, породи, відріддя або типу сільськогосподарських тварин. Запропоновано розрізняти три категорії генофондових об’єктів і сім генофондових статусів. До першої категорії віднесено вітчизняні генофондові об’єкти, що вже зараз перебувають на межі зникнення. До другої − вітчизняні поліпшу вальні породи (або їхні внутрішньо порідні типи, відріддя, популяції), які на даний час мають відносно нормальну чисельність, генеалогічну структуру та комерційний статус. До третьої категорії запропоновано відносити резервний генофонд кращих зарубіжних поліпшувальних порід (відрідь, популяцій). Генофондовий статус розглядається як організаційна форма збереження генофондових об’єктів (певний стан суб’єкта племінної справи у тваринництві, який визначається видом і напрямом його діяльності, спрямованої на збереження генофонду). Генофондовий суб’єкт – суб’єкт племінної справи у тваринництві, якому за напрямом його діяльності присвоєно генофондовий статус, внаслідок чого він виступає носієм юридичних прав і обов’язків щодо утримання (забезпечення функціонування) певної організаційної форми збереження генофонду. І. В. Гузєвим вперше у світовій практиці були комплексно розроблені нормативи основних кількісних параметрів генофондових елементарних мікропопуляцій для 35 різних видів сільськогосподарських тварин задля довготривалого їх збереження методом insitu на основі трьохетапної процедури визначення ефективної чисельності популяцій.

В статті розглядаються особливості створення структурно-функціональної моделі процесу навчання хімії з використанням інформаційних технологій навчання у закладі вищої освіти. Виокремлено основні напрями застосування інформаційно-освітнього середовища в процесі навчання дисциплін хімічного циклу. Визначено умови ефективності запровадження інформаційних технологій у навчальний процес. Розроблена теоретична модель методичної системи додаткової хімічної освіти на основі інтеграції змісту навчання і активного застосування інформаційно-освітнього середовища (ІОС) і засобів інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Протягом десятиліть моделювання є одним з найактуальніших методів наукового дослідження та широко застосовується в педагогічних дослідженнях. Використання методу моделювання дає можливість об’єднати емпіричні результати і теоретичні положення в педагогічному дослідженні. Моделювання як універсальна форма пізнання застосовується під час дослідження і перетворення явищ в будь-якій сфері діяльності, це найбільш поширений метод дослідження об’єктів різної природи, в тому числі й об’єктів складної соціальної системи, тому цим методом широко користуються студенти, магістранти, аспіранти, докторанти під час проведення наукових досліджень. Застосування моделювання дуже тісно пов’язане з глибоким пізнанням сутності навчально-виховних явищ і процесів, поглибленням теоретичних основ дослідження. Також, було наведено основні форми самостійної роботи студентів із використанням мультимедійних технологій. Одним з найбільш доцільних і ефективних методів збирання і систематизації факторів є метод інформаційного моделювання. У розвитку теорії і практики моделювання процесу навчання хімії в університеті задіяні наукові дослідження та виконання завдань з різних предметних галузей, спеціальні методи подання даних для побудови електронних засобів, задіяних під час автоматизації виконання завдань інформаційного характеру.

У статті за допомогою семантичної метамови (найважли- вішими компонентами якої є спостерігач; вертикальність; поверхня; фасад (перед, лице) і протилежний йому тильний бік (тил, зад) об’єктів; внутріш- ність; порожнє/повне (категорії опису об’єктів у формі контейнерів); кон- тейнер, або умістилище; межі; тло; частина/ціле, множина, маса/дискретні (раховані) об’єкти, а також люди та частини тіла людини) побудовано лек- сичну типологію прототипових (предметних), розширених (непредметних) та метафоричних уживань прикметників та відад’єктивних іменників сучасних української, перської та азербайджанської мов. Єдина методика паралельних описів у зазначених мовах дала змогу, по-перше, виявити три типи вживань лексем на позначення висоти: 1) для опису вертикально витягнутих знизу вгору об’єктів жорсткої конфігурації, або типу «шпилі»: дерево, труба, шафа, шапка, пшениця, будинок та под.; 2) з іменами на позначення об’єктів тополо- гічного типу, так званих піднесених над поверхнею «опор»: високе крісло, висо- кий стіл, високі поручні (їхньою головною функцією є слугувати поверхнею, на яку можна спертися, виконуючи певну дію); 3) з іменами на позначення топо- логічного типу об’єктів, що постійно розташовані над поверхнею, основою: високе гілля, високі хмари. По-друге, виявлено шість регулярних семантичних переходів у досліджуваних мовах: високий «шпиль» – піднесена над поверхнею «опора» (високе дерево – високі поручні); високий «шпиль» – постійно розта- шований об’єкт угорі (високе дерево – високі хмари); постійно розташова- ний об’єкт угорі – кількісно високий рівень, результат (високе гілля – високий урожай); високий «шпиль» – якісне явище, процес (висока пшениця – високі почуття); піднесена над поверхнею «опора» – вважливий, поважний результат (високий стіл – високий престол); постійно розташований об’єкт угорі – важкодосяжний результат (високі хмари – висока культура). Настільки екс- пліцитний опис (у ньому явно вказано на умови реалізації кожної форми) дає змогу створювати високоякісні словники і граматики досліджуваних мов.

У статті досліджено основні правові форми участі держави в господарській діяльності у сфері транспорту, охарактеризовано стан та перспективи розвитку відповідного законодавства. Зазначається, що відповідно до чинного законодавства низку державних підприємств у сфері транспорту (залізниця, морські порти тощо) уналежнено до об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, таке майно не підлягає приватизації та відчуженню. Однак у перспективному законодавстві, зокрема проєкті закону «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період» (реєстр. № 6013 від 09.09.2021 р.), запропоновано істотні зміни щодо форм здійснення господарської діяльності у сфері транспорту. До таких пропозицій належать: заборона створення юридичних осіб у формі державного підприємства, реорганізації дійсних державних підприємств у господарські товариства; запровадження нових конструкцій передання державного майна; доповнення чинного законодавства конструкцією договору управління державним майном; затвердження типових умов такого договору Кабінетом Міністрів України. За результатами дослідження встановлено, що внаслідок особливої економічної значущості об’єктів стратегічної інфраструктури транспорту для публічних інтересів і виконання державних функцій зміна форми власності на майно, яке за своєю сутністю є надбанням усього суспільства, держави, звуження титульних прав та дійсних організаційно-правових форм підприємництва становить ризик для цих інтересів в умовах політичної нестабільності та соціально-економічної кризи, може загрожувати економічному суверенітету країни. Об’єкти стратегічної інфраструктури транспорту, які доцільно залишити об’єктами права державної власності з обмеженим господарським обігом, потребують закріплення на рівні закону як такі, що не підлягають приватизації.

В умовах зношеності житлового фонду в Україні ефективне управління його збереженням вимагає удосконалення законодавства, а на рівні власників житла – пошуку нових організаційно-правових форм управління багатоквартирними будинками. У статті розглянуто комбінації моделей спільної власності на об’єкти житлової нерухомості з організацією управління без створення та зі створенням юридичної особи. Порівняно з недоліками організації вітчизняних ОСББ проаналізовані дуалістична модель кондомініуму, в якій поєднано спільну власність на будинок і ділянку, індивідуальну власність на квартиру та організаційну форму асоціації власників; унітарна модель асоціації зі спільною власністю на увесь об’єкт нерухомості та правами користування квартирою; фінська унітарна модель житлового підприємства зі створенням товариства з обмеженою відповідальністю. У розглянутих моделях порівняні механізми мобілізації коштів власників та можливості залучення зовнішнього фінансування для здійснення капітальних ремонтів. Зроблені висновки про численні переваги фінської моделі, зокрема для нових склад-них житлових об’єктів та комплексів.

Порівняльно-правове дослідження законодавства зарубіжних держав про кримінальну відповідальність за погрозу або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, дало мож­ливість з’ясувати позитивні аспекти щодо визначення: об’єктів посягання; форм проявів об’єктивної сторони, її факультативних ознак; суб’єкта кримінального правопорушення та його ознак; форми вини та її ознак. Родовим об’єктом погрози або насильства щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, є державна влада (порядок здійснення державної влади), а видовим об’єктом - порядок управління (порядок державного управління). Потерпілим може бути посадова особа, представник влади, їхні родичі. Об’єк­тивна сторона досліджуваного кримінального правопорушення проявляється у таких формах, як: заподіяння тілесних ушкоджень, застосування насильства або напад із застосуванням насильства; погроза застосування насильства, застосування насильства або заподіяння тілесних ушкоджень; погроза застосування насильства чи знищення або пошкодження майна, застосування насильства або заподіяння тілесних ушкоджень; шантаж або погроза застосування насильства, застосування насильства або заподіяння тілесних ушкоджень; психічний тиск, застосування насильства або заподіяння тілесних ушкоджень. Суб’єкт зазначеного кримінального правопорушення загальний. Вчинення погрози або насильство щодо служ­бової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, службовою особою є кваліфікуючою ознакою. Суб’єктивна сторона характеризується виною у формі умислу (як прямого, так і непрямого). Мотивом вчинен­ня досліджуваного кримінального правопорушення є невдоволення діяльністю представника влади (державного службовця), а метою - перешкоджання здійсненню законної діяльності такими особами або змінення характеру такої діяльності (вчинення чи не вчинення певних дій). Зазначені результати використані під час формулювання пропозицій щодо вдосконалення ст. 350 КК України, що передбачає кримінальну відповідальність за погрозу або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок.

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-ІV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi- bin/laws/main.cgi?nreg=435-15 2. Уварова О. Інтелектуальна власність / О. Уварова, А. Свіріденко, А. Іванченко // Податки й бухгалтерський облік. Спецвипуск. – 2008. – № 2. – С. 6–107. 3. Ходаківський Є.І.,Якобчук В.П., Литвинчук І. Л. Інтелектуальна власність економіко – правові аспекти: навч. посіб.: Київ, «Центр учобової літератури»,2014, с. 130. 4. Національна стратегія розвитку сфери інтелектуальної власності в Україні. Київ, 2014. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://uba.ua/documents/ ip-strategy28082014.pdf 5. Манухіна М.Ю. Інтелектуальна власність як нематеріальний об’єкт управління на промисловому підприємстві - 2018. С. 80–87. 6. Манухіна М.Ю. Дослідження взаємозв’язку понять «інтелектуальна власність», «нематеріальні активи», «інтелектуальний капітал» в сучасних економічних умовах: Науковий вісник Чернівецького університету. Серія Економіка — 2018. — № 10, — С.66-70.
У статті розглядається теоретичне дослідження з захисту і охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. Наведено основні підходи правового регулювання, виявлено низку проблем та надано рекомендації щодо їх вирішення.

У магістерській роботі розв’язано задачу розроблення автоматизованого методу обробки сигналів та аналізу зображень при фрактографічних дослідженнях поверхонь в’язкого руйнування матеріалів, що дозволяє, у порівнянні з відомими методами, підвищити якість формування та відновлення морфологічних ознак в умовах часових та апаратних обмежень.

Надано результати дослідження методу трансформації об’єктів архітектури в процесі дизайн-проектування сучасного жіночого одягу. Визначено основні художньо-композиційні ознаки та характерні особливості напряму "сюрреалізм". На основі проведених досліджень розроблено варіанти поєднання композиційних ідей сюрреалізму з трансформованими елементами архітектури бароко та сучасними модними тенденціями. Показано шляхи вдосконалення естетичних, конструктивних та технологічних рішень в проектуванні авторської колекції одягу засобами морфологічного аналізу. Результати дослідження використані в ескізній розробці колекції жіночого одягу.
The results of the study of the method of transformation of architectural objects in design for the improvement of women's clothing granted by identifying the artistic and compositional features and characteristics of the direction of "surrealism". Based on the research, variants of combining compositional ideas of surrealism with transformed elements of Baroque architecture and modern fashion trends by morphological analysis have been developed to improve aesthetic, constructive and technological solutions in designing the author's clothing collection. The results of the study were used in the sketch development of a collection of women's clothing.

Предметом дипломної роботи є теорія, методика та практика обліку і контролю основних засобів підприємств, що здійснюють виробничо-господарську діяльність. Об'єктом дослідження в дипломній роботі є процеси обліку і контролю основних засобів на прикладі КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни», с. Ружичанка, Хмельницької обл. Результатами дипломної роботи є теоретичні обґрунтування, систематизація теоретичних положень та висновки, основні узагальнення та розв’язання завдань обліку і контролю основних засобів на підприємствах, що здійснюють виробничо-господарську діяльність. Одержані у цій роботі теоретико-методичні та практичні результати можна використовувати для удосконалення обліку та контролю основних засобів на підприємствах, що здійснюють виробничо-господарську діяльність.

Метою проєкту є розробка сучасного жіночого одягу у техніці сюрреалістичного перетворення. Досліджено всі аспекти художнього напряму сюрреалізм включно з проявом стилю у різних сферах дизайну. Визначено характерні риси пластичної трансформації архітектури бароко, проведено огляд художніх творів, створених у комбінації сюрреалізму та бароко. Проведено анкетне опитування для визначення сегменту зацікавлених споживачів. Для отримання складових форм костюма застосовано метод системно-структурного та морфологічного аналізу. Визначено сучасні тенденції в проєктуванні одягу та досліджено актуальність сюрреалістичної тематики. Сформовано дизайн-концепцію та розроблено ряд ескізів колекції. Представлено повноцінний пакет конструкторських матеріалів та технологічної документації згідно з яким виготовлено виріб у матеріалі. В останню чергу розроблено фірмовий стиль згідно з концепцією.
Целью проекта является разработка современной женской одежды в технике сюрреалистического преобразования. Исследованы все аспекты художественного направления сюрреализма, включая проявление стиля в различных сферах дизайна. Определены характерные черты пластической трансформации архитектуры барокко, проведен обзор художественных произведений, созданных в комбинации сюрреализма и барокко. Проведен анкетный опрос для определения сегмента заинтересованных потребителей. Для получения составляющих форм костюма применен метод системно-структурного и морфологического анализа. Определены современные тенденции в проектировании одежды и исследована актуальность сюрреалистической тематики. Сформирована дизайн-концепция и разработан ряд эскизов коллекции. Представлен полноценный пакет конструкторских материалов и технологической документации согласно которому изготовлено изделие в материале. В последнюю очередь разработан фирменный стиль согласно концепции.
The aim of the project is to develop modern women’s clothing in the technique of surreal transformation. All aspects of the artistic direction of surrealism are investigated, including the manifestation of style in various areas of design. The characteristic features of the plastic transformation of baroque architecture are determined, a review of works of art created in a combination of surrealism and baroque is carried out. A questionnaire survey was conducted to determine the segment of interested consumers. To obtain the constituent forms of the suit, the method of system-structural and morphological analysis was applied. Current trends in clothing design are identified and the relevance of surrealistic themes is investigated. A design concept has been formed and several sketches for the collection have been developed. A full-fledged package of design materials and technical documentation is presented, according to which the product is manufactured in the material. Finally, the corporate identity was developed according to the concept.

Дисертацію присвячено аналізу адміністративно-правових засад організації та функціонування системи економічної безпеки України. У роботі запропоновано авторське бачення періодизації становлення системи економічної безпеки сучасної України. Доведено важливу роль економічної безпеки України для сучасної національної економіки – як основи функціонування держави. Запропоновано авторське визначення дефініції "система економічної безпеки України". Оцінено роль структури системи економічної безпеки України як ключового та невід’ємного її елементу. Визначено ключових її суб’єктів та виділено основні загрози і ризики системі економічної безпеки України та запропоновані види класифікацій останніх. Сформульовано авторське визначення адміністративно-правового механізму забезпечення організації та функціонування системи економічної безпеки України. Досліджені провідні іноземні практики правового забезпечення процедур організації і функціонування систем економічної безпеки держави та здійснено порівняльну характеристику з окремими національними аспектами. Визначено роль суб’єктів із забезпечення організації та функціонування системи економічної безпеки України. Встановлено та охарактеризовано ключові напрями діяльності останніх у цій сфері. Визначені ключові напрями реформування адміністративно-правового забезпечення організації та функціонування системи економічної безпеки України. Аргументується доцільність вдосконалення адміністративно-правового забезпечення взаємодії та координації суб’єктів системи економічної безпеки України. Автором визначені основні групи показників, які впливають на рівень економічної безпеки країни. Наголошено на необхідності комплексного удосконалення адміністративно-правового забезпечення процедур організації і функціонування системи економічної безпеки України та запропоновано авторські шляхи підвищення рівня ефективності такої системи.
Диссертация посвящена анализу административно-правовых основ организации и функционирования системы экономической безопасности Украины. В работе предложено авторское видение периодизации становления системы экономической безопасности современной Украины. Доказана важная роль экономической безопасности Украины для современной национальной экономики – как основы функционирования государства. Предложено авторское определение дефиниции "система экономической безопасности Украины". Оценена роль структуры системы экономической безопасности Украины как ключевого и неотъемлемого её элемента. Определены ключевые субъекты, уполномоченные на обеспечение организации и функционирования системы экономической безопасности. Выделены основные угрозы и риски системе экономической безопасности Украины, а также предложены виды классификаций последних. Сформулировано авторское определение административно-правового механизма обеспечения организации и функционирования системы экономической безопасности Украины. Исследованы ведущие иностранные практики правового обеспечения процедур организации и функционирования систем экономической безопасности государства и осуществлено сравнительную характеристику с отдельными национальными аспектами. Определена роль субъектов по обеспечению организации и функционирования системы экономической безопасности Украины. Установлено и охарактеризованы ключевые направления деятельности последних в этой сфере. Определены ключевые направления реформирования административно-правового обеспечения организации и функционирования системы экономической безопасности Украины. Аргументируется целесообразность совершенствования административно-правового обеспечения взаимодействия и координации субъектов системы экономической безопасности Украины. Автором определены основные группы показателей, влияющих на уровень экономической безопасности страны. Отмечена необходимость комплексного совершенствования административно-правового обеспечения процедур организации и функционирования системы экономической безопасности Украины и предложены авторские пути повышения уровня эффективности такой системы.
The dissertation is devoted to the research of administrative and legal bases of organization and functioning of the system of economic security of Ukraine. The author’s vision of periodization the system of economic security of modern Ukraine formation depending on certain key historical stages of development of the Ukrainian lands is offered in the work for the first time. The paper proves the role of economic security of Ukraine for the modern national economy as the basis of the state functioning. The author formulated the concept of “administrative and legal bases of functioning of economic security of Ukraine” for the first time. The author’s definition of the “system of economic security of Ukraine” is offered in the study. The key properties, purpose, tasks, principles and main functions of the economic security system of Ukraine are determined. The role of the structure of the economic security system of Ukraine as a key and integral element of it is assessed. The concept of security objects of the economic security system of Ukraine is formulated and the criteria for gradation of the latter are proposed. It is emphasized that depending on the consequences of many such and other concomitant threats, new or existing risks may arise for the analysed system. Proposals for risk to the economic security system of Ukraine differentiation are given in the study. The author’s definition of the administrative-legal mechanism of ensuring the organization and functioning of the economic security system of Ukraine. Leading foreign practices of legal support of procedures of organization and functioning of systems of economic security of the state are investigated and the comparative characteristic with separate national aspects is carried out. The role of the subjects for ensuring the organization and functioning of the economic security system of Ukraine is determined. The key areas of activity of the latter in this area have been identified and characterized. The key directions of reforming the administrative and legal support of the organization and functioning of the economic security system of Ukraine in the conditions of realization of the pro-European vector of development of our country are determined. The expediency of improving the administrative and legal support of interaction and coordination of the subjects of the economic security system of Ukraine is argued. The author’s definition of the term of coordination of activity of subjects on maintenance of the organization and functioning of system of economic safety of Ukraine. The author identifies the main groups of indicators that affect the level of economic security of the country. The need for comprehensive improvement of administrative and legal support of procedures for the organization and functioning of the economic security system of Ukraine is emphasized and the author’s ways to increase the level of efficiency of such a system.

Методичні рекомендації призначені для використання співробітниками наукових і практичних підрозділів наукових закладів охорони здоров’я та їх керівниками, з метою визначення наявності в наукових результатах, нових знаннях та інформації, виробленими в процесі діяльності цих підрозділів об’єктів, які можуть отримати захист в якості об’єктів права інтелектуальної власності. Результатом застосування методичних рекомендацій може бути прийняття управлінського рішення про надання науковому результату, знанням, інформації форми об’єкта інтелектуальної власності з подальшою постановкою цього об’єкта на бухгалтерський облік медичного закладу та отримання економічного результату від його реалізації або впровадження.

У статті осмислено та об’єктивно оцінено роль культурної спадщини України у процесах консолідації української нації як неповторного історико-культурного середовища. Доведено, що значення культурної спадщини як сукупності успадкованих людством від попередніх поколінь полягає не лише в збереженні ідентичності та історії, а передусім формує нашу особистість і визначає повсякденне життя суспільства, є джерелом всеохоплюючого зростання, а національні традиції, обряди, кухня, мистецтво несуть не менше інформації про країну, ніж її політичний курс чи географічне розташування. Представлено перелік об’єктів, що внесені до Списку світової спадщини ЮНЕСКО в Україні, серед яких: Собор Святої Софії із прилеглими монастирським спорудами та Києво-Печерська лавра; ансамбль історичного центру Львова; транскордонний об'єкт «Дуга Струве»; об’єкт природної спадщини «Букові праліси Карпат»; резиденція митрополитів Буковини і Далмації; дерев’яні церкви Карпатського регіону України і Польщі; античне місто-держава Херсонес Таврійський та його хора. Схарактеризовано дефініції «матеріальна культурна спадщина» та «нематеріальна культурна спадщина», під якою зокрема розуміємо культурно-духовні особливості, які передаються від покоління до покоління і постійно відтворюються, вирізняють один етнос від іншого, формуючи його національну ідентичність. Представлено елементи, внесені до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України, а також до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства від України.

У даній науковій статті досліджена тема «формування щільної забудови, середньої поверховості». Актуальність на сьогодні, неймовірно висока, у зв’язку з негативними наслідками швидкої індустріалізації суспільства. Старі індустріальні райони занепадають і не використовуються належним чином. Крім того, у зв’язку з високою ціною на земельні ділянки, правильне використання функціональних зон при проектуванні та їх ущільнення, допоможе сформувати зручне та щільне житло. Дослідження було проведено аналітичним методом, через аналіз існуючих закордонних об’єктів. Це дало змогу проаналізувати реальний стан ситуації, оскільки сучасні норми проектування не відображають реальних побажань мешканців. А це дослідження показує, що люди згідні на деякі не нормативні рішення (наприклад зменшення розривів між будинками, фасади яких не глухі), але в заміну вони мають отримати рішення їх реальних потреб: хороша організація сміттєзбирання, змога паркування при відсутності машин у внутрішньому дворі і тощо).

Об’єктом дослідження були вибрані ґрунти територій, що межують з Північним гірничозбагачувальним комбінатом Криворізького залізорудного басейну. Кислоторозчинну витяжку для визначення вмісту рухливих форм важких металів (заліза, марганцю, цинку, нікелю, міді, свинцю, кадмію) одержували шляхом спалювання зразка ґрунту в однонормальній азотній кислоті. В результаті дослідження встановлено, що в грунтах відбувається як вилуговування, так і накопичення рухливих форм важких металів.

У статті розкрито можливості самоосвітньої діяльності у професійному становленні майбутніх вчителів та показано, що активізація їх професійної позиції є результатом ефективного управління самоосвітньою діяльністю. Виділено критерії розвитку професійної позиції майбутнього учителя. Уточнено поняття самоосвітньої діяльності як об’єкта управління, виділено етапи, форми і методи управління самоосвітньою діяльністю, які впливають на формування професійної позиції майбутнього вчителя.

У статті розглянуто особливості психолінгвістичного образу кіноперсонажів відповідно до психологічного архетипу «Проблемна юначка» (the Troubled Teen). Робота є частиною дослідження системи психолінгвістичних кінообразів англомовних фільмів масової культури ХХІ сторіччя. Матеріалом роботи є американський супергеройський комедійний фільм «Дедпул» (Deadpool), фентезі фільм «Гаррі Поттер і Таємна кімната» (Harry Potter and the Chamber of Secrets), романтичний фентезі фільм «Сутінки. Сага: Молодий місяць» (The Twilight Saga: New Moon) та американський комп'ютерно-анімаційний комедійно-драматичний фільм «Думками навиворіт» (Inside Out). Об’єкт роботи: репліки Надзвукової (Negasonic), Плаксивої Мірти (Moaning Myrtle), Белли Свон (Bella Swan) та Райлі (Riley), які належать у досліджуваному матеріалі до архетипу «Проблемна юначка». За основу визначення психологічного архетипу персонажів взято класифікацію В. Шмідт (2007). Визначальними рисами архетипу є такі. «Проблемна юначка» сконцентрована на власних проблемах та емоціях, вона часто страждає від депресії, що зумовлює частотне використання займенників першої особи однини, лексики на позначення негативних емоцій, лексико-семантичних груп DEATH та LONELINESS, окличних речень. «Проблемна юначка» демонструє пасивно-агресивну поведінку у стосунках з родиною; відповідно, використовує конфронтативний стиль спілкування, тактики образи, звинувачення та ухилення від розмови, знижену лексику, вульгаризми, сарказм. У мовленні членів родини риса реалізована лексико-семантичною групою WORRY. Вона надає перевагу ризикованим розвагам, що відбивається у використанні лексико-семантичних груп DANGEROUS та RUSH. «Проблемна юначка» не переймається майбутнім; відповідно у репліках персонажів цієї групи переважають дієслова у формі теперішнього часу, а використання дієслів у формах майбутнього часу має найнижчий показник серед архетипів.