Статті в журналах: "Формальний рівень"

1

Піхтовнікова, Л. С. "СИНЕРГЕТИКА КОМПОЗИЦІЇ НІМЕЦЬКОЇ ФАЦЕТІЇ: АСПЕКТ САМООРГАНІЗАЦІЇ". Nova fìlologìâ, № 82 (11 серпня 2021): 221–27. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-36.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено чотирирівневу композицію сатиричного жанру фацетії. Найбільш широкий зміст поняття «композиція» отримує в концепції Е. Різель, доповненій Л.С. Піхтовніковою. За цією концепцією композиція кожного художнього твору є структурним упорядкуванням, ієрархією формальних, змістових та образних складників, що утворюють формальний, формально-змістовий, змістовий та асоціативно-образний рівні, які взаємозумовлені і разом системно відображають структуру і зміст художнього твору. Рівні композиції у художніх жанрах є постійними, а обсяг змісту кожного рівня характерний для кожного жанру. Попередньо у статті охарактеризовано жанр фацетії та надано системне визначення (виходячи з характеристик та соціальних і естетичних цілей цього жанру). Звернено увагу на базовий рівень композиції – формально- змістовий, на якому формуються основні мовленнєві форми для передання змісту (композиційно- та архітектоніко-мовленнєві форми). Із лінгвосинергетичної точки зору самоорганізація рівнів композиції та їх системна взаємодія відбувається під час розв’язання суперечностей цих рівнів. Описано суперечності, які постійно присутні в композиції не тільки фацетії, а й будь-якого художнього тексту. Особливу роль у розв’язанні суперечностей рівнів композиції відіграють вербальні маркери в тексті фацетії. Пояснено семіотичну природу вербальних маркерів, їх навантаження різними функціями на кожному рівні композиції. У статті наведено приклади рівнів композиції у фацетіях, зокрема приклади мовленнєвих форм на формально-змістовому рівні композиції, а також у текстах указано вербальні маркери, з’ясовано їх ієрархічні значення у самоорганізації сенсу фацетії. Перспективами подальших досліджень є вивчення із синергетичної точки зору композиції художніх жанрів, споріднених із фацетією малих форм, таких як шванк, байка, притча, анекдот, епіграма. Перспективою є також поглиблена студія таких механізмів самоорганізації змістового та асоціативно-образного рівнів композиції фацетії, які реалізуються атракторами і репелерами фацетії, виявляються в біфуркації (розгалуженні) уявлень персонажів, у параметрах порядку цього жанру.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Котов, Ігор Анатолійович, та Дмитро Миколайович Дудченко. "Методологічне забезпечення викладання у ЗВО технологій штучного інтелекту на основі уніфікації знань". New computer technology 16 (14 травня 2018): 36–40. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v16i0.813.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою дослідження є розробка методологічного забезпечення формальної структурно-логічної моделі уніфікації форм подання знань в системах штучного інтелекту. В роботі розглядається використання форм подання професійних знань для автоматизації прийняття управлінських рішень. Задачами дослідження є обґрунтування та розробка моделей уніфікації подання знань в системах підтримки рішень з використанням формально-лінгвістичного підходу. Теоретична розробка і практичне впровадження уніфікованої моделі репрезентації професійних знань у системах підтримки рішень є актуальною науковою проблемою. Об’єктом дослідження є процес моделювання і побудови інтелектуальних систем підтримки рішень на основі використання уніфікованих форм подання знань. Предметом дослідження є формальні моделі уніфікації подання знань в інтелектуальних системах підтримки прийняття рішень. Обґрунтовується необхідність розробки уніфікованих програмних систем, заснованих на знаннях, для автоматизації процесів керування прийняттям рішень. При такому підході кожна використовувана форма представлення знань повинна розглядатися окремим випадком (частковою формою) загальної моделі. Результати дослідження полягають у розробці моделі єдиного системно-діалектичного підходу до інкорпорації подання професійних знань. Запропонована структурно-логічна модель подання професійних знань може використовуватися в якості методологічного забезпечення викладання у ЗВО технологій штучного інтелекту на основі уніфікації знань. Розроблена формальна модель подання знань на рівні графів і рівні формальної мови. Створена формальна модель онтології, що регламентує механізм побудови баз знань декларативного характеру.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Kolisnyk, Valery G. "ФОРМАЛІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ДЕКОМПОЗИЦІЇ". Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 3, № 2 (20 грудня 2020): 26–43. http://dx.doi.org/10.15421/342030.

Повний текст джерела

Анотація:

Робота присвячена формальному опису процедури і схеми декомпозиції довільних об’єктів: предметів, явищ, організмів, процесів в живій і неживій природі. Наведені і формально описані атрибути схеми декомпозиції: властивість об’єкта; різні види залежностей, що можуть зв’язувати властивості об’єкта; механізм декомпозиції; графічне зображення схеми декомпозиції. Описано різновиди схеми декомпозиції такі як декомпозиція ділення і декомпозиція з включення. Показано різноманіття схем декомпозиції і різноманіття механізмів декомпозиції. Формальний опис розглядається як передумова для аналізу і синтезу складних об’єктів на рівні, що відповідає рівню математичної точності і строгості. Формальне і систематичне визначення процесу декомпозиції може також сприяти синтезу знань і ефективному міждисциплінарному спілкуванню.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Шаповалов, Микола, та Руслана Сушко. "Особливості організації дистанційного навчання як форми проведення уроків фізичної культури". Слобожанський науково-спортивний вісник 6, № 81 (22 лютого 2021): 42–46. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2021-1.006.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: дослідити сучасні підходи до дистанційного навчання на уроках фізичної культури у закладах загальної середньої освіти. Матеріал і методи: застосовано аналіз науково-методичної літератури та інформативних даних мережі Інтернет; анкетування за допомогою google-форми; методи математичної статистики, організовано анкетування 95 учнів загальноосвітніх шкіл міст Києва і Білої Церкви. Результати: проаналізовано сучасний стан питання щодо організації і проведення дистанційного навчання. Визначено, що організація уроків фізичної культури носить переважно формальний характер, є малоефективною і повинна зазнати кардинальних змін, не може бути альтернативою практичним заняттям в спортивному залі, а лише їх доповненням. Оцінка задоволеності учнями проведенням уроків фізичної культури надала обґрунтовані підстави зрозуміти проблеми організації дистанційних уроків, необхідність змін у підходах до навчання фахівців фізичного виховання, що саме доцільно додати в організації уроків фізичної культури під час дистанційного навчання задля ефективної відповідності вимогам та потребам сучасного школяра. Висновки: виявлено, що рівень задоволеності учнів проведенням уроків фізичної культури в умовах карантинних обмежень, напряму залежить від зацікавленості, відповідальності, професіоналізму наставника та активного зворотного зв`язку учень-вчитель. Відсутність зазначених складових нівелює гармонійний розвиток школяра і провокує негативні наслідки. З’ясована переважна зацікавленість учнів у отриманні знань, вмінь та навичок, носіями яких є вчитель фізичної культури. Ключові слова: фізична культура, урок, дистанційне навчання, коронавірус.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Bochkovckyi, Andrii, Natalia Sapozhnikova, Dmytro Nikolaiev та Olena Savichevych. "“Людський фактор” в сфері охорони праці: причини виникнення та напрями мінімізації". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, № 6 (31 грудня 2020): 127–43. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.6.12.

Повний текст джерела

Анотація:

В рамках дослідження встановлено, що під час визначення проблематики причин виникнення та мінімізації проявів “людського фактора” доцільним є вивчення не окремих особистісних причин, що спонукали людину до певних небезпечних дій (бездіяльності), а загальних причин, що притаманні певному трудовому соціуму. З метою дослідження причин виникнення проявів “людського фактора” та розробки напрямів їх мінімізації, за допомогою методу анкетування було проведено опитування 1565 респондентів – представників трудових колективів м. Одеси та Одеській області, що розподілені за гендерною, віковою та професійною ознаками. За результатами опитування встановлено, що основними причинами виникнення проявів “людського фактора” є недотримання керівництвом підприємств вимог нормативно-правових актів з охорони праці, порушення правил та регламенту проведення інструктажів, свідоме порушення вимог інструкцій з охорони праці працівниками підприємств, формальний характер перевірки знань працівників з охорони праці, низький рівень соціальної відповідальності керівників та нерозуміння ними економічної вигоди від поліпшення стану охорони праці на підприємстві. Визначено основні напрями мінімізації проявів “людського фактора”, які полягають у необхідності: переходу існуючої в Україні системи загальнообов’язкового соціального страхування, що передбачає сплату роботодавцем єдиного соціального внеску, до системи диференційного, ризик-орієнтовного підходу визначення розміру (для кожного підприємства) страхових тарифів, з одночасним впровадженням системи тарифних коефіцієнтів “бонус-малус”; реформування системи вищої та професійної технічної освіти, шляхом повернення циклу дисциплін з охорони праці статусу нормативних з встановленням єдиних, для всіх закладів освіти відповідних рівнів акредитації, типових програм з вивчення зазначених дисциплін, що враховують напрями підготовки (спеціальності) майбутніх фахівців, а також вирішення проблеми невідповідності спеціальності (фахової освіти) викладачів закладів освіти фахової спрямованості циклу дисциплін з охорони праці; загальної популяризації охорони праці у суспільстві шляхом інформаційної підтримки, на державному рівні, концепції безпечного труда тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Shaulska, H. M. "Деякі сучасні механізми взаємодії влади і громадянського суспільства в Україні: аналіз ефективності". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (25 квітня 2019): 180–89. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.02.19.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті автор досліджує механізми взаємодії влади і громадянського суспільства на сучасному етапі розвитку України. Від ефективної взаємодії залежить якість державної політики, відсутність дієвої комунікації влади і суспільства призводить до ухвалення неефективних рішень в управлінні, розчарувань, зростання протестів у суспільстві у самих різноманітних формах. Тому аналіз практичності сучасних механізмів взаємодії потрібен протягом усього перехідного періоду від однієї моделі управління до іншої з метою їх корегування, модернізації та удосконалення. Метою дослідження є аналіз сучасних вертикальних і горизонтальних механізмів взаємодії влади і громадянського суспільства, а також з’ясування загальних негативних тенденцій, що впливають на стан та якість цієї взаємодії. Такий аналіз допомагає процесам реформ, сприяє модернізації системи публічного управління і розвиткові громадянського суспільства в країні. Наукова новизна статті полягає в сучасному переосмисленні функціональності діючих механізмів співпраці органів влади з інститутами громадянського суспільства, зокрема таких, як: механізм реалізації виборів; створення та діяльність консультативно-дорадчих органів при органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування; громадські слухання, публічні обговорення, конференції, семінари, «круглі столи»; підписання угод та договорів про співпрацю на міжрегіональному рівні; механізм фінансової підтримки проектів, програм, заходів об’єднань і організацій громадян; моніторинг громадської думки та проведення різноманітних соціологічних досліджень; просвітницький механізм формування громадянських компетентностей; механізм обміну інформацією тощо. Такий аналіз дозволяє виділити як позитивні зміни у динаміці їх розвитку і удосконалення, так і проблемні аспекти. Висновок. Співпраця органів влади з організаціями громадянського суспільства стала більш активною: від використання експертного потенціалу ОГС для вирішення проблемних питань – до залучення їх органами влади до розробки нормативно-правових актів. На сьогодні ця співпраця набула такого рівня, щоб ставити питання підвищення її результативності. Проблемними залишаються такі аспекти взаємодії, як: недостатні відкритість та політична незалежність; узгодженість інтересів; взаємна відповідальність щодо вирішення суспільно значущих питань; низький вплив громадських консультативно-дорадчих органів на ухвалення рішень; формальний підхід органів влади до співпраці; недостатній рівень комунікативних, професійних, фахових навичок у представників обох сторін тощо. Отже, у перехідний період від застарілої моделі управління до більш ефективної необхідно приділяти увагу питанням функціональності діючих вертикальних і горизонтальних механізмів взаємодії влади і громадянського суспільства з метою їх корегування та удосконалення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Zhuravlova, L. P., та O. M. Haletskyi. "ЧИННИКИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО СІМЕЙНОГО ЖИТТЯ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 43, № 1 (5 березня 2020): 20–25. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2020.43.03.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено дослідженню чинників психологічної готовності до сімейного життя в зрілому юнацькому віці. Сучасна статистика репрезентує тривожні ознаки дезорганізації інституту сім’ї: збільшення кількості розлучень, деструктивних конфліктів, формальних стосунків, зниження рівня народжуваності тощо. Для створення повноцінної сім’ї потрібна попередня підготовка до шлюбу: вивчення та врахування системи чинників, що обумовлюють психологічну готовність до сімейного життя. Завданнями дослідження були наступні: вивчення особливостей психологічної готовності осіб зрілого юнацького віку до сімейного життя; виокремлення значущих чинників готовності до сімейного життя молоді; емпіричне визначення критеріїв високої психологічної готовності до сімейного життя. За результатами діагностики психологічної готовності до сімейного життя показано, що переважна більшість молодих людей має високий чи середній рівні розвитку цієї готовності. Виявлено статеві відмінності в показниках психологічної готовності до сімейного життя: достовірно більша кількість юнок має високий рівень готовності до створення сім’ї, порівняно з юнаками. Доведено існування позитивних статистично значущих лінійних кореляційних взаємозв’язків між рівнем психологічної готовності до сімейного життя та рівнем розвитку емоційного інтелекту, домінуванням стратегій компромісу, співпраці та пристосування в конфліктних ситуаціях, а також обернений пропорційний взаємозв’язок між рівнем психологічної готовності до сімейного життя та стратегією суперництва (домінування). Емпірично доведено, що значущими чинниками готовності до сімейного життя є емоційний інтелект, стратегії вирішення конфліктних ситуацій та уявлення про майбутню сім’ю. Критеріями розвинутої психологічної готовності сучасної молоді до сімейного життя є високий рівень їх емоційного інтелекту, домінування стратегій компромісу й співробітництва в конфліктних ситуаціях та позитивні уявлення про майбутню сім’ю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Meleschuk, A. A. "Концепція органічної єдності суспільства та її репрезентація в історіософії В. Соловйова і ранніх слов’янофілів". Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, № 12(140) (10 листопада 2016): 82. http://dx.doi.org/10.15421/1716144.

Повний текст джерела

Анотація:

Розкрито зміст концепції органічної єдності суспільства, яка в середині XIX ст. стала частиною російської релігійної філософії. З’ясовано, що основними джерелами концепції органічної єдності була ідеалістична філософія Ф. Шелінга і Г. Гегеля, а також православна теологічна традиція. Проаналізовано характер і форми репрезентації концепції органічної єдності у соціальній філософії та історіософії Володимира Соловйова і основних представників раннього слов’янофільства. Так, у Соловйова суб’єктом історичного розвитку виступає людство як цілісне, органічне явище, що прагне подолати формальну єдність і досягти її духовного рівня у формі «Боголюдства». Нижчими формами єдності Соловйов називає економічну і правову, а вищою, що досягає органічного, свідомого рівня, – духовну єдність. В філософії Івана Кіреєвського органічна єдність суспільства протиставлена формальній, раціональній єдності, що була успадкована Європою від Стародавнього Риму. У філософії Олексія Хом’якова протиставлено дві моделі цінностей – іранська і кушитська. Перша веде до духовної, свідомої єдності, а друга – до вимушеної, формальної сукупності індивідів. Костянтин Аксаков протиставляє формалізм державних інституцій органічній єдності общини. Тим самим доведено спорідненість філософії ранніх слов’янофілів і Вол. Соловйова за рахунок їх звернення до концепції органічної єдності суспільства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

МІШИНА, НАТАЛЯ. "Муніципальна реформа в Україні: стан і перспективи". Право України, № 2018/04 (2018): 126. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-04-126.

Повний текст джерела

Анотація:

Місцеве самоврядування посідає важливе місце у житті кожної демократичної держави. Органи місцевого самоврядування є найбільш наближеними до населення, у зв’язку з чим на них покладено значну кількість повноважень, ефективне виконання яких підвищує рівень довіри населення до органів публічної влади та сприяє його залученню до участі у вирішенні важливих питань на місцевому рівні. Місцеве самоврядування та його організація привертають увагу дослідників, особливо фахівців у сфері конституційного та муніципального права, і ця увага підвищується у період реформування органів публічної влади; не є винятком і Україна. Муніципальна реформа (реформа місцевого самоврядування) в Україні триває вже доволі давно, але не втрачає актуальності – можливо тому, що поки що жоден з її етапів не закінчився, продемонструвавши такі значні успіхи, які б надали підстави для її завершення. Вагому роль у проведенні муніципальної реформи відіграють затверджені органами державної влади концепції цієї реформи, у зв’язку з чим важливим науковим завданням є доктринальний аналіз цих документів. Наявність чіткого, послідовного, без внутрішніх протиріч проекту (концепції) муніципальної реформи сприятиме вирішенню низки проблем, які постали перед місцевим самоврядуванням в Україні. Ці проблеми гальмують його подальший розвиток. Метою статті є телеологічний і формальний аналіз затверджених різними органами державної влади у різні часи концепцій, які стосуються муніципальної реформи, що сприятиме кодифікації їхніх норм в одному документі, та визначення органу державної влади, якому доречно надати відповідні систематизаційні повноваження. За підсумками проведеного аналізу виявлено відсутність: а) послідовності у скасуванні попередніх актів при прийнятті нових аналогічного змісту; б) визначеності з тими суб’єктами, до повноважень яких належить прийняття концептуальних актів про реформування місцевого самоврядування в Україні; в) уніфікованості родових найменувань досліджуваних актів; г) точності їх індивідуальних найменувань. Більшість недоліків, виявлених у процесі аналізу затверджених різними органами державної влади у різні часи концепцій, які стосуються муніципальної реформи, виправити доволі швидко – наприклад, скасувати три застарілі акти-концепції, які й досі залишаються чинними, незважаючи на втрату актуальності, або переглянути їх з метою виключення з їхнього складу норми про муніципальну реформу (Концепція адміністративної реформи в Україні 1998 р., Концепція державної регіональної політики 2001 р., Концепція щодо внесення змін до Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації 2001 р.). Відповідно, залишиться чинною лише Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні 2014 р. (Концепція реформи місцевого самоврядування 2009 р. була скасована у 2012 р.). Якщо у трьох застарілих актах-концепціях буде виявлено актуальні положення, то доцільно кодифікувати їх в одному документі – зокрема, у Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні 2014 р. Незважаючи на значну нормотворчу активність у цій сфері органів виконавчої влади та глави держави, концептуальну регламентацію реформи місцевого самоврядування в Україні та зазначені вище систематизаційні повноваження доцільно покласти на Верховну Раду України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Bulatevych, Nataliya, та Ielyzaveta Batrakina. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСІБ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ ВОЛОНТЕРСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ". Psychological Prospects Journal, № 33 (9 червня 2019): 10–23. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-33-10-23.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено психологічні особливості осіб, які залучені до волонтерської роботи, та ціннісно-мотиваційні чинники добровольчої діяльності. На підставі аналізу ступеня афіліації й потреби в збереженні та встановленні контактів з іншими в групі респондентів, котрі займаються волонтерською роботою, та тих, які не беруть участі в добровольчій праці, установлено, що волонтери мають вищий рівень афіліації, порівняно з групою осіб, не залучених до цієї діяльності. У результаті дослідження рівня суб’єктивного контролю та особистої відповідальності групи осіб, котрі займаються волонтерською роботою, і тих, що не залучені до добровольчої діяльності, показано, що волонтери мають вищий показник за шкалами загальної інтернальності. Це свідчить про високий рівень відчуття суб’єктивного контролю над життєвими подіями; за шкалою міжособистісних відносин, що є показником вищого рівня відчуття контролю за неформальними та формальними стосунками з іншими, можливості контролювати повагу й симпатію з боку навколишніх; за шкалою інтернальності стосовно невдач, що означає сприйняття суб’єктами неприємних подій як результату власних дій. Аналіз результатів діагностики самовідношення засвідчив, що найбільший розрив між двома групами респондентів маємо за шкалою відображеного самовідношення: волонтери володіють вищим рівнем відчуття соціальної прийнятності та суспільного схвалення власної життєдіяльності. На засаді діагностики соціально-психологічних установок двох груп респондентів у мотиваційно-потребнісній сфері встановлено, що в осіб, залучених до волонтерства, спостерігаємо домінування альтруїстичних цінностей, високі показники в орієнтаціях на процес (інтерес до справи), а також на свободу (незалежність, протидія обмеженням).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Пасісниченко, В. Л., та І. М. Пасісниченко. "СУЧАСНА КОНЦЕПТАЛІЗАЦІЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: РУХ ПОЗА МЕЖІ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОГО ПІДХОДУ". Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки 2, № 1-18 (2019): 128–34. http://dx.doi.org/10.34142/24130060.2019.18.2.12.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається сучасна концептуалізація громадянського суспільства як реакція на усвідомлення обмеженість його ліберальної теоретичної традиції з її спрощеним інституціональним ототожненням громадянського суспільства з добровільними асоціаціями та НДО. Зокрема, аналізується заклик Дж. Александера відмовитись від фокусу виключно на формальних інституціях демократії. Цей рух поза інституціональний підхід дозволяє відкрити другий культурний, вимір громадянського суспільства як солідарності спільноти, що спирається на цивільний культурний код всупереч нецивільному. В запропонованій теоретичній схемі бінарних культурних кодів громадянського суспільства детально відстежується просування з рівня мотивів діючого актора через рівень відносин до третього рівня інститутів, реальний зміст яких визначається відповідним сакральним культурним кодом. Доповнення інституційного рівня громадянського суспільства аналізом його культурного рівня також дозволяє дослідити більш складну взаємодію громадянського суспільства та демократії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Petrov, P. H. "Політичні інститути: узагальнення змісту підходів до визначення поняття". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 9 (15 вересня 2017): 64–71. http://dx.doi.org/10.15421/1717123.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведено дослідження щодо узагальнення розуміння змісту поняття політичного інституту. Проаналізовано етапи розвитку наукового дослідження політичних інститутів. Проведено аналіз концептуальних підходів до їх визначення, а саме, в першу чергу, як сукупність формальних та неформальних правил створених суспільством для регулювання відносин в ньому, а також політичних інститутів як організацій, що володіють певною структурою, діяльність котрих ґрунтується на загальноприйнятих законах та спрямована на регулювання суспільних відносин. Також досліджується поняття «інститут», визначаючи його сутність, структуру та характер формування. Окремо визначено відмінності понять «інститут» та «організація». В рамках дослідження також було визначено процеси, що сприяють формуванню та модернізації політичних інститутів, їх мету, складові елементи. Проаналізовано роль політичних інститутів, як суб’єктів політичного життя держави, критерії, що визначають рівень їх інституціоналізації. Досліджено поділ політичних інститутів на формальні, тобто такі, що мають визначену структуру і в своїй діяльності керуються законами, та неформальні політичні інститути, що здебільшого відіграють роль додаткових.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Костиря, О. В. "Лідерство в багатонаціональному екіпажі: вимоги Міжнародної морської організації". Прикарпатський юридичний вісник, № 4(33) (25 листопада 2020): 122–27. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i4.635.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуті вимоги Міжнародної морської організації до лідерства й керівництва (менеджменту) в морських екіпажах, які мають свої особливості й відрізняються від менеджменту берегових організацій. Відповідно до вимог переглянутої Міжнародної Конвенції зі стандартів підготовки, дипломування моряків і несення вахти й однойменного Кодексу (ПДНВ-95), суднові спеціалісти операторського рівня (вахтові офіцери-судноводії та механіки) повинні не лише мати відповідні професійні знання та практичні навички, але й вміти піклуватися про здоров'я, безпеку підлеглих і членів екіпажу, забезпечувати виконання чинних дисциплінарних правил, підтримувати в судновому колективі обстановку взаєморозуміння, доброзичливості, взаємовиручки, дотримання громадських норм і людських відносин. Основними нормативними документами, що визначають систему порозуміння на судні, є Міжнародний кодекс з управління безпекою - МКУБ, що вимагає впровадження на судні Системи Управління Безпекою (СУБ) і Кодексу ПДНВ-95, що визначає рівні взаємин. Формальне лідерство на судні існує на різних рівнях. Опис таких рівнів наведено в Конвенції ПДНВ 78/95. Рівні відповідальності визначені на трьох рівнях (levels):1. Управління (management): означає рівень відповідальності, пов'язаний із:а) роботою як капітана, старшого помічника капітана, старшого механіка або 2-го механіка;б) забезпеченням того, що всі функції в межах визначеної сфери відповідальності виконуються належним чином. Це особи, які відповідають за виконання обов'язків екіпажем.Рівні відповідальності визначені на трьох рівнях (levels):1. Управління (management): означає рівень відповідальності, пов'язаний із:а) роботою як капітана, старшого помічника капітана, старшого механіка або 2-го механіка;б) забезпеченням того, що всі функції в межах визначеної сфери відповідальності виконуються належним чином. Це особи, які відповідають за виконання обов'язків екіпажем.2. Експлуатація (operational): означає рівень відповідальності, пов'язаний із:а) роботою на посаді вахтового помічника капітана або вахтового механіка суден із періодично безвахто-вим обслуговуванням машинного відділення або роботою радіооператора на морському судні;б) здійсненням безпосереднього контролю за виконанням усіх функцій у межах визначеної сфери відповідальності відповідно до належних процедур і під контролем особи, що працює на рівні управління в цій сфері відповідальності. Це помічники капітана, механіки, радисти, особи, що забезпечують навігаційну, машинну вахту або радіовахту, виконання робіт з обслуговування судна, вантажних операцій.3. Допоміжний (support) рівень: означає рівень відповідальності, пов'язаний із виконанням призначених завдань, обов'язків, або відповідальності на морському судні під контролем особи, що працює на рівні експлуатації або управління. Це рядовий склад, що бере участь у несенні навігаційної або машинної вахти, вахти в порту, у вантажних операціях, обслуговуванні судна тощо. Капітан судна є стратегічним і командним лідером -керує всім судном. Рівень командний - це коли лідер відповідає за екіпаж у цілому або підрозділ на судні (капітан, старший помічник - палуба, старший механік - машина). Операційний лідер (помічники капітана, механіки) відповідає за частину суднової організації - вахту, суднові роботи. Кожному командному лідерові підпорядковуються декілька операційних. Для успіху організації важливо, щоб сильні лідери були на всіх трьох рівнях. Вони повинні спільно працювати як лідерська команда.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Тютюник, Вадим, Ольга Тютюник, Микола Удянський та Олександр Ященко. "Кластеризація регіонів України за рівнем небезпеки та шляхи підвищення ефективності функціонування єдиної державної системи цивільного захисту в умовах невизначеності вхідної інформації про виникнення надзвичайних ситуацій". Науковий вісник: Цивільний захист та пожежна безпека, № 1(11) (6 липня 2021): 75–84. http://dx.doi.org/10.33269/nvcz.2021.1(11).75-84.

Повний текст джерела

Анотація:

Представлено результати класифікації території України за рівнем небезпеки життєдіяльності населення в умовах виникнення надзвичайних ситуацій (НС) різного походження. Аналіз проведено шляхом комплексного розгляду кількості виникнення НС природного та техногенного характеру за 2015–2019 рр. Класифікацію регіонів держави виконано за допомогою кластерного аналізу, який полягає у знаходженні груп схожих об’єктів у вибірці даних, так званих кластерів. У результаті класифікації за кількістю виникнення НС природного характеру області України об’єднано у три кластери. До першого кластеру, з високим рівнем виникнення НС, віднесено області де кількість виникнення НС природного характеру знаходиться на рівні 7–8 подій на рік. До другого кластеру, з середнім рівнем виникнення НС, віднесено області де кількість виникнення НС природного характеру знаходиться на рівні 4–6 подій на рік. До третього кластеру, з відносно низьким рівнем виникнення НС, віднесено області де кількість виникнення НС природного характеру знаходиться на рівні до 3 подій на рік. У результаті класифікації за кількістю виникнення НС техногенного характеру області України об’єднано у три кластери. До першого кластеру, з високим рівнем виникнення НС, віднесено області де кількість виникнення НС техногенного характеру знаходиться на рівні 5–6 подій на рік. До другого кластеру, з середнім рівнем виникнення НС, віднесено області де кількість виникнення НС техногенного характеру знаходиться на рівні 3–4 подій на рік. До третього кластеру, з відносно низьким рівнем виникнення НС, віднесено області де кількість виникнення НС техногенного характеру знаходиться на рівні до 2 подій на рік. За результатами проведеного кластерного аналізу регіонів України дана оцінка ефективності функціонування Єдиної державної системи цивільного захисту (ЄДСЦЗ). З урахуванням невизначеності параметрів, які впливають на умови нормального функціонування території держави, запропоновано створення ефективної інформаційно-аналітичної підсистеми управління процесами запобігання та ліквідації НС при комплексному включені в діючу ЄДСЦЗ по вертикалі від об’єктового до державного рівнів, різних функціональних елементів територіальної системи моніторингу НС та системи ситуаційних центрів. Виходячи з проведеного аналізу встановлено, що функціонування ЄДСЦЗ, а відповідно й інформаційно-аналітичної підсистеми управління процесами запобігання та ліквідації НС, відбувається в умовах імовірності виникнення небезпек для регіонів держави. Така динаміка обумовлюється невизначеністю параметрів, які впливають на умови нормального функціонування території України. У зв’язку з цим виникає проблема прийняття оптимальних антикризових рішень в умовах невизначеності щодо забезпечення відповідного рівня безпеки життєдіяльності держави. Показано, що процедура прийняття управлінських рішень ускладнюється тим, що необхідними умовами ефективності рішень є їх своєчасність, повнота й оптимальність. Тому, підвищення ефективності прийнятих рішень пов'язане з необхідністю рішення задачі багатокритеріальної оптимізації в умовах невизначеності, що потребує розробки формальних, нормативних методів і моделей комплексного рішення проблеми прийняття рішень в умовах багатокритеріальності й невизначеності при управлінні процесами запобігання та ліквідації НС для забезпечення ефективного функціонування ЄДСЦЗ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Povna, Svitlana. "ВПЛИВ РІВНЯ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ РЕСУРСАМИ КРАЇНИ НА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 1(25) (2021): 33–44. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2021-1(25)-33-44.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проведено порівняльний аналіз України, Білорусі та Казахстану для з’ясування, наскільки багатство країни на природні ресурси впливає на особливості її інноваційного розвитку. Дослідження підтвердило зворотний зв’язок рівня забезпеченості країни ресурсами з темпами її інноваційного розвитку: чим багатша країна на природні ресурси, тим нижче рівень розвитку інновацій у ній. Ця тенденція, що називається «ресурсним прокляттям», найбільшою мірою проявила себе на теренах Казахстану через суттєву залежність від експорту нафти, а також в Україні – через залежність від експорту зернових культур. Основні фактори, що впливають на характеристики економічного розвитку країни в таких умовах, – це рівень людського капіталу, що проявляється через формальну освіту, сформовані уміння та навички, а також досконалість інституційного середовища, що має створити стимули для розвитку високотехнологічних виробництв обробної промисловості. Для подолання негативних ефектів «ресурсного прокляття» необхідна воля та системні організаційні зусилля держави щодо перенаправлення рентного доходу на розвиток сучасних виробництв, а також допомога щодо їх виходу на зовнішні ринки. Але проблемою тут є незацікавленість держави в покращенні інституційного середовища за наявності високої природноресурсної ренти, тобто виникає взаємозв’язок між наявністю сировинної ренти та недосконалими інститутами. Позитивною тенденцією в Україні можна вважати розвиток сектора ІКТ, що в потенціалі може запобігти різкому зниженню рівня розвитку людського капіталу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Борковська, І. П., та Ю. Г. Карачун. "КОМПОЗИЦІЙНИЙ І ФОРМАЛЬНИЙ РІВНІ КОГЕЗІЇ В АНГЛІЙСЬКОМОВНИХ ТЕКСТАХ ТЕНДЕРНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 2 (9 квітня 2021): 16–21. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-2.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено опису категорії когезії в ділових текстах англійської мови. На прикладі текстів тендерної документації виявлено текстоутворювальну роль цієї категорії. Визначено, що в основі когезії знаходяться граматичні взаємовідношення. Завдяки лінгвістичному характеру категорії зв’язності, що проявляється на різних мовних рівнях, виокремлюють такі види зв’язності: лексико-граматичні і функційно-синтаксичні засоби когезії. Вибір засобів когезії визначено специфікою стилю. Представлено трактування когезії ділових текстів як структурної організації окремих блоків тексту за допомогою лексико-граматичних зв’язків. Виокремлено два рівні когезії: композиційний та формальний. З’ясовано, що когезіальна зв’язність на композиційному рівні акцентується у розташуванні двох блоків тексту з чітким розташуванням структурних частин. Перший блок містить вступ “Preface”, а наступний блок, своєю чергою, складається з трьох розділів. Підкреслюється важливість композиційної когезії у формуванні зв’язності ділового тексту. Проведено аналіз формального складника ділового тексту в такому напрямі: виявлено традиційні функційно-синтаксичні засоби когезії, серед яких виокремлено сполучники (сурядні, підрядні та парні) і сполучникові слова. Обґрунтовано вживання відповідних сполучних засобів у тендерній документації як жанру ділової кореспонденції, які легко ідентифікувати без контексту або певних лексичних маркерів, підкреслено важливість однозначності таких сполучних засобів у жанрах ділових текстів. Представлено розгорнутий список сурядних та підрядних сполучників, які засвідчують досліджувані тендерні документи. Визначено роль сурядних сполучників у нанизуванні фрагментів інформації, що допомагає пов’язати текст і забезпечує ритмічність ділового мовлення. Проаналізовано підсилювальну роль підрядних сполучників та їх значення для зв’язку від попередньої до нової ідеї у документації. Можна спостерігати системний характер використання когезійних мовних засобів, серед яких сполучники відіграють суттєву роль в автоматизації вибору слів і характеру їх вживання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Білоус, А. О. "Рівні формально–логічного аналізу інтернет-дискурсу". Гілея, Вип. 121 (№ 6) (2017): 115–19.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Букач, М. М. "ВЧИТЕЛЬ ЯК СОЦІАЛЬНА ЦІННІСТЬ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, № 2(Ч.2) (28 вересня 2021): 14–23. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_2-14-23.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена проблемі соціальної цінності професії вчителя та залежності цієї категорії від дотримання духовно-моральних принципів у роботі. Вчитель – основний носій і провідник духовно-моральних цінностей суспільства, а отже, його призначення – творення і зміцнення ціннісних основ держави. Проте економічні проблеми в освітянській сфері ставлять вчителя перед тим, що обирати – духовно-моральну чи зручну позиції. Простежується невідповідність суспільного призначення професії вчителя і тих соціальних умов сьогодення, в яких відбувається втілення ціннісної функції. Важливим є те, що ці процеси відбуваються на тлі активних соціальних змін, які вимагають більш чітких і цілеспрямованих аксіологічних наголосів у державній освітній політиці та акцентуванні уваги на духовно-маральних питаннях на рівні практики роботи освітніх закладів. Послаблення з боку держави уваги до духовно-моральної складової в освіті призвело до активізації неформальної складової в морально-етичній сфері. Склалася ситуація, в якій формальне законодавство вказує на необхідність і обов’язковість дотримання вчителями у роботі етичних принципів, але на практиці, мають вплив неформальні закони, які виявляються в певних ситуаціях більш дієвими, ніж формальні, що послаблює ефективність роботи вчителя. Проведена робота дає підстави стверджувати про доцільність вивчення причин залежності демократичного розвитку, перебудови суспільних відносин і ставлення в суспільстві до вчителя як соціальної цінності. Акцентовано увагу на взаємозалежності таких якісних показників, як міцність держави, якість освіти та рівень соціальної цінності професії вчителя. Зокрема показано, що престижність педагогічної діяльності, а отже, і її соціальна цінність серед українського суспільства, на сучасному етапі розвитку має тенденцію до погіршення. Звертається увага на необхідності активізації державної підтримки духовно-морального аспекту в освітній сфері через створення таких умов, за яких головним показником якості роботи вчителя має стати духовно-моральна складова його діяльності, а економічна складова має носити допоміжний характер.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Рябенко, М. І. "ПРИЧИНИ ПРАВОПОРУШЕНЬ АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 3 (29 квітня 2021): 110–15. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-16.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено проблемі правопорушень академічної доброчесності у закладах вищої освіти України. Зокрема, аналізуються основні причини, що спричиняють відповідне діяння. У статті висвітлено сутність поняття «академічна доброчесність» та відповідно те, що вважається порушенням академічної доброчесності та до якої відповідальності можуть притягнути основних учасників освітнього процесу у відповідності до чинного законодавства. Визначено сутність поняття «правопорушення» та тлумачення поняття «причина». У ході дослідження виявлено, що порушення норм академічної доброчесності в закладі вищої освіти являють собою складний причинний комплекс, що включає безліч різноманітних за змістом, характером, часом і місцем тощо чинників. Проаналізовані основні суб’єктивні та об’єктивні чинники, що спонукають учасників освітнього процесу до порушення правових норм щодо дотримання стандартів академічної доброчесності під час навчальної та наукової діяльності у закладі вищої освіти. До суб’єктивних чинників належать обставини, що залежать від учасників освітнього процесу закладу вищої освіти: духовно-моральний рівень, мотиви зайняття відповідною діяльністю, небажання працювати, низький рівень правосвідомості, невміння провадити наукові дослідження тощо. До об’єктивних чинників належать обставини, які не залежать від учасників освітнього процесу: відповідні суперечності в колективі, соціальне становище, незадовільний рівень матеріально-технічного забезпечення тощо. Чинники об’єктивно-суб’єктивного характеру, які лише певною мірою залежать від конкретного учасника освітнього процесу: внутрішня дисципліна, відсутність належного відбору на посади наукових та науково-педагогічних працівників, зокрема щодо етичного рівня, недостатня поінформованість учасників освітнього процесу щодо вимог норм чинного законодавства щодо стандартів академічної доброчесності, неналежний контроль керівництва відповідних підрозділів та органів управління закладом вищої освіти, вимога формальних кількісних показників (публікацій, методичного забезпечення тощо).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Білецький, Павло, Євгенія Каширіна, Ольга Біліченко, Дар’я Михайловська, Олександра Панасенко та Римма Юшина. "Сутність соціально-психологічної програми профілактики та корекції психосоматозів особистості". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T2 (2019): 73–81. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-73-81.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті розкрито сутність соціально-психологічної програми профілактики та корекції психосоматозів особистості. Встановлено зв’язок між наявністю психосоматичних розладів з низьким соціометричним статусом особистості та високим рівнем тривожності, низьким соціометричним статусом та неадекватною (заниженою або завищеною) самооцінкою, а також з рівнем розвитку соціального середовища групи. Виокремлено системоутворюючі соціально-психологічні чинники психосоматозів особистості та розроблена структурна модель їхньої диференціації, яка складається з внутрішніх (високий рівень тривожності та сенситивності, емоційна нерівновага; невпевненість, почуття неповноцінності та провини; підвищена ригідність й конформність; неузгодженість різних аспектів «Я» (цілісності, інтегрованості); неадекватна самооцінка; нестабільність психологічного базису автономності; низькі адаптивні можливості; зниження здібності до рольової взаємодії; вразливість у стресогенних ситуаціях; зниження гнучкості та мобільності соціальної поведінки) та зовнішніх (недостатня підтримка й прийняття, незадовільні емоційні стосунки, пов’язані із психологічним симбіозом «мати-дитина» з раннього онтогенезу; несприятлива сімейна обстановка, недостатня емоційна близькість з батьками, батьківська критика; психотравмуючі події (стресори); низький соціометричний статус («ізольовані», «відторгнуті»); несприятливий соціально-психологічний клімат групи) чинників. Основними принципами побудови соціально-психологічної програми профілактики та корекції психосоматозів виступали: принцип системності, який полягав у тому, що процес профілактики та корекції психосоматичних розладів був спрямований не тільки на самих досліджуваних, але й такою ж мірою включав цілісну систему соціальних відносин, суб'єктами якої вони є, і насамперед найближче оточення; принцип перспективності, сутність якого полягала у створенні для досліджуваних позитивної картини майбутнього, що слугувало стимулом реконструкції особистості з психосоматичною дисфункцією відповідно до постійного оновлення їх життєвого контексту; принцип динамічності, згідно з яким вся процедура психопрофілактики та корекції психосоматичних розладів розглядалася як поетапний пролонгований процес, що передбачав раціональну послідовність заходів формувального впливу, моніторинг динаміки змін показників функціонування психосоматичних розладів; принцип диференційованого прогнозування, який полягав у визначенні змістовних і формальних аспектів соціально-психологічної програми профілактики та корекції відповідно до рівня розвитку соціального середовища групи та соціометричного статусу особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

ЮЩИК, ОЛЕКСІЙ. "Спортивне право: визначення поняття в контексті правової системи". Право України, № 2019/10 (2019): 267. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-10-267.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є формування нового підходу до визначення поняття спортивного права з погляду його галузевої специфіки в правовій системі. Відзначено, що розуміння спортивного права як галузі права в теорії традиційно базується на виокремленні предмета правового регулювання – спортивних відносин, які регулюються сукупністю норм спортивного права. Стверджується, що особли вістю останніх є їхня диспозиція, тобто відношення прав та обов’язків суб’єктів спорту в їх спортивних відносинах між собою. Зважаючи на це, спортивне право виступає як така система правових норм, яка регулює вказані права та обов’язки і є однією з підсистем більш загальної правової системи, а тому може розглядатись як одна з її галузей. У зв’язку з цим аналізується поняття “правова система” в теоретико-правовій науці, наголошується на необхідності застосовувати соціологічний підхід до розгляду правової системи, в якій виокремлюється спортивне право як одна з її підсистем. Відзначено, що соціологія права відмовляється від використання поняття правової системи в її формально-юридичному аспекті, використовуючи ідеї про плюралістичний характер права, важливі для розуміння феномена спортивного права. У статті пропонується не обмежуватися лише формальною логікою при визначенні поняття “правова система”, а використовувати діалектичну логіку, розглядати вказане поняття як єдність загального, особливого та одиничного. Обґрунтовується думка щодо помилковості обмеження підсистеми спортивного права рамками виключно національної правової системи, надання останній глобального значення. Загальним у понятті “правова система” є не національний, а наднаціональний, загальнолюдський рівень правових явищ єдиної сфери світового спорту. Не випадково в літературі розглядаються такі спортивноправові феномени, як “міжнародне спортивне право”, “європейське спортивне право” тощо. Зроблено висновок, що поняття “спортивне право” необхідно визначати не в підсистемі національного права, а в контексті підсистеми більш високого рівня, розглядати його взагалі як підсистему глобальної (світової) системи права. Доводиться, що спортивне право становить галузь усієї правової системи світу, а не суто галузь національної правової системи. Автором запропонована дефініція наукового поняття спортивного права, яка розкриває його сутність як специфічної галузі права.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Диховичний, Олександр Олександрович, Максим Олександрович Шепель та Анна Федорівна Удовенко. "Політомічні моделі мастерса та андерсена в аналізі якості тестових завдань". Theory and methods of e-learning 3 (10 лютого 2014): 83–87. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v3i1.321.

Повний текст джерела

Анотація:

В роботі [1] було проінформовано про застосування політомічної моделі Г. Раша до статистичного аналізу якості тестових завдань комплекту «Вища математика», створеного в НТУУ «КПІ» на кафедрі математичного аналізу та теорії ймовірностей.Зробимо деяке пояснення щодо суті питання. Політомічна модель Partial Credit Scoring застосовує базову ідею моделі Г. Раша [2] і детально вивчена у роботі Дж. Мастерса [3]. В подальшому назвімо її моделлю Раша-Мастерса.Нехай N іспитників виконують тест, що складається з L завдань, кожне i-те завдання має mi підрівнів. Впроваджуються дві множини латентних параметрів: θn – параметри підготованості n-го іспитника, n = 1, 2, ..., N, де N – кількість іспитників; βij – параметри складності j-го рівня i-го завдання, де i = 1, 2, ..., L; j = 1, 2, ..., mі. Тут mi – максимальний рівень i-го завдання.Кожен іспитник отримує за i-те завдання j = 1, 2, ..., mi балів.Тоді ймовірність отримання n-м іспитником j балів за i-е завдання означується наступним чином: Для оцінювання відповідних латентних параметрів було застосовано методи роботи [3], згідно з якою оцінки параметрів можна отримати шляхом розв’язання наступної нелінійної системи рівнянь: де– кількість балів n-го іспитника за тестову роботу;Sij – кількість іспитників, які отримали за i-е завдання не менш як j балів.Систему можна розв’язати, приміром, методом Ньютона-Рафсона, який дає наступні ітераційні формули: за такої умови завершення ітераційного процесу: де ε – заздалегідь задана точність обчислення.Але широке впровадження в практику такого підходу виявило ряд проблем, що призводять до спотворення результатів оцінювання та розбіжності ітераційного процесу:вибір початкових значень;зсув розв’язків;поява тривіальних рівнів.1. Вказані в роботі [1] рекомендації щодо вибору початкових значень містили неточності. Встановлено наступне узагальнення відповідних початкових значень параметрів дихотомічної моделі на випадок політомічної: де M – максимальний бал за тестову роботу. Такі значення у більшості випадків при виконанні інших умов забезпечують збіжність ітераційного процесу.2. Специфіка системи рівнянь призводить до появи наступного ефекту: якщо θ=(θ1, θ2, ..., θN), – розв’язки системи рівнянь, то θ*=(θ1+C, θ2+C, ..., θN+C), , С – довільна стала, також є розв’язками системи рівнянь, тобто зсунуті параметри є розв’язками системи. Шляхом проведення процедури усереднення [3]: забезпечується вибір правильного значення оцінених параметрів.3. Якщо всі іспитники не досягли певного рівня, або всі подолали певний рівень, то виникає явище так званих тривіальних рівнів. Формально це визначається наступним чином.Нехай Rij ‑ кількість іспитників, які в i-му завданні здобули результат j. Тоді j-й рівень i-го завдання називається тривіальним, якщо Rij = 0. Відповідні ймовірності дорівнюють нулеві: Це спричиняє розбіжність ітераційного процесу: де t – номер кроку ітерацій.Найпростіший спосіб усунення цього явища – об’єднання тривіальних стовпців з сусідніми. Але, згідно [4], це призводить до спотворення результатів оцінювання.Альтернативним шляхом подолання вказаних проблем є впровадження іншої моделі Е. Андерсена [5], згідно якої ймовірність отримання n-м іспитником j-го рівня за i-е завдання визначається наступним чином: де ηi0≡0; θn, n=1, 2, ..., N – параметр підготованості n-го іспитника; ηij, i=1, 2, ..., L, j=1, 2, ..., mi – параметр складності j-го рівня i-го завдання; aij, i=1, 2, ..., L, j=1, 2, ..., mi ‑ бал за досягнення j-го рівня i-го завдання; d=aij–ai(j–1), i=1, 2, ..., L, j=2, 3, ..., mi.Якщо покласти aij=j, i=1, 2, ..., L, j=0, 1, ..., mi та то модель Андерсена збігається з моделлю Раша-Мастерса.Для тривіального рівня exp(–ηij)≡0, aij≡0. Окрім того, де bi – порядковий номер найнижчого нетривіального рівня i-го завдання. Таким чином, модель Андерсена охоплює випадок виникнення появи тривіальних стовбців у моделі Раша-Мастерса.Значення параметрів знаходяться з системи де xni – кількість балів n-го іспитника за i-е завдання.Ітераційні формули оцінювання параметрів набувають вигляду: За відповідної умови збіжності ітераційного процесу: де ε – заздалегідь задана точність обчислення.Наведені алгоритми разом із графічними засобами інтерпретації результатів покладено в основу комплексу програм для пакету MATLAB.Порівняння результатів обробки еталонних прикладів на підставі моделей Раша-Мастерса та Андерсена підтвердило з точністю ε=10–3 тотожність оцінок параметрів у випадку відсутності тривіальних стовпців та відмінність оцінок у випадку їх наявності.На підставі розроблених методик був проведений аналіз результатів електронних контрольних робот за різною тематикою, якими було охоплено більш як 200 студентів ІТС та ФАКС НТУУ «КПІ».Контрольна робота містила як дихотомічні, так і політомічні тестові завдання, які включали завдання з множинним вибором або завдання на відповідність. Кожне завдання мало по декілька підрівнів складності. На підставі такого аналізу можна зробити наступні висновки:1. Застосування IRT-методів дозволяє більш об’єктивно поглянути на тестові завдання, які в більшості складаються на підставі досвіду та інтуїції викладача, та суттєво спрощує первинний аналіз результатів тестів.2. Впровадження методики оцінювання параметрів за моделлю Андерсена доводить її зручність та ефективність у порівнянні з моделлю Раша-Мастерса.3. Збільшення кількості студентів, охоплених тестуванням підвищило вірогідність результатів.4. Автори вбачають подальшу перспективність втілення відповідних методик для аналізу контролю знань студентів різних форм навчання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Міщук, Інна Володимирівна. "ЯКІСТЬ ЗАКОНОДАВСТВА КРІЗЬ ПРИЗМУ ДОТРИМАННЯ ПРАВИЛ ТА ЗАСОБІВ ЗАКОНОДАВЧОЇ ТЕХНІКИ". New Ukrainian Law, № 4 (1 жовтня 2021): 92–97. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.4.14.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовані наукові підходи до визначення поняття «якість законодавства» та зроблено висновок, що якість закону включає його змістову досконалість, відповідність формальним вимогам, дотримання процедурних аспектів на етапі прийняття, а також від- повідність суспільним потребам та дотримання на етапі правореалізації. Правила та засоби законодавчої техніки віднесені до однієї з характеристик якості законодавства. Запропоновано правила законодавчої техніки умовно поділити на вимоги щодо змісту (системна узгодженість, відповідність суспільним потребам та актуальність, обґрунтованість, однозначність положень, логічність та ін.) та вимоги щодо форми (мовна досконалість, струк- турованість, які покликані забезпечити досконалість нормативно-правового акта тощо). Доведено, що недотримання правил та засобів законодавчої техніки – поширене явище сучасного законотворчого процесу, що негативно впливає на якість усього законодавства. Встановлено, що основними порушеннями є недотримання правила системної узгодженості законодавства, дублювання положень інших нормативно-правових актів, порушення фор- мальних вимог, помилки в термінології. Проаналізовано причини виникнення помилок, серед яких особливе місце посідає низь- кий рівень культури законотворчості та професіоналізму законотворців, відсутність єдиного системного документа, що узагальнював би чинні правила та засоби конструювання законів. У свою чергу основними напрямками, спрямованими на забезпечення дотримання правил та засобів законодавчої техніки є, по-перше, оволодіння депутатами необхідними правови- ми знаннями і застосування їх у практичній діяльності та, по-друге, вдосконалення норма- тивно-правового регулювання правил та засобів законодавчої техніки, зокрема, розробка та ухвалення спеціального законодавчого акта, в якому знайдуть відображення формальні та змістові вимоги до нормативно-правових актів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Якимчук, Анатолій. "ВИКОНАВСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ-ПРИКОРДОННИКА ЯК СФЕРА РЕАЛІЗАЦІЇ ЙОГО ОСОБИСТІСНОГО РЕСУРСУ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 13, № 2 (20 лютого 2020): 378–91. http://dx.doi.org/10.32453/5.v13i2.186.

Повний текст джерела

Анотація:

Виконавська діяльність військовослужбовця ‒ це сукупність дій і операцій у процесі взаємодії начальника та підлеглого, спрямованих на виконання поставлених завдань, наказів і розпоряджень, що опосередковані індивідуально-психологічними характеристиками тими, хто їх виконує, їхнім ставленням до цих завдань, прийняттям спільної мети як мотиву до дії. Основними групами типових ситуацій військово-професійної діяльності, що диференціюються за критеріями складнощів, способів і засобів виконання, регламентованості, новизни цих самих завдань, в яких виявляється виконавська діяльність, можуть розглядатися: ситуації повсякденної життєдіяльності військовослужбовців, ситуації несення служби у добовому наряді, обслуговування військового озброєння і бойової техніки, а також навчально-бойової діяльності. Домінуючими типами виконавців серед військовослужбовців є: формально-виконавський, який характеризується вираженою екстраверсією, чутливістю, незалежністю і середнім рівнем тривожності; нормативно-виконавський, що характеризується інтровертованістю, високим рівнем тривожності, конформності і чутливості; маніпулятивний, якому притаманні виражена екстраверсія, незалежність, чутливість і середній рівень тривожності. Найбільш вираженим є нормативно-виконавський тип, найменш вираженим – маніпулятивний. Кількість військовослужбовців, які належать до нормативно-виконавського типу, є дещо вищою саме серед військовослужбовців строкової служби. Виконавська діяльність військовослужбовців строкової служби має певні психологічні особливості. Найбільш важливими для виконавця якостями є дисциплінованість, відповідальність, терплячість, надійність, цілеспрямованість, ініціативність, завзятість, самовладання, самостійність, наполегливість, витримка, витривалість, рішучість, принциповість, стійкість, мужність і сміливість.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

БЛАЖІВСЬКА, НАТАЛІЯ. "Захист гудвілу та клієнтури відповідно до практики Європейського суду з прав людини". Право України, № 2018/05 (2018): 224. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-05-224.

Повний текст джерела

Анотація:

Доба інформаційного суспільства та сучасний рівень глобалізації надає невідомого досі значення нематеріальним активам, подекуди навіть більш вагомого, ніж значення матеріальних активів. Це зумовлює необхідність створення та вдосконалення правових конструкцій володіння і користування такими активами, а також їх захисту від протиправного втручання. Це повною мірою стосується закріплення права на гудвіл і клієнтуру, їх цивільно-правового захисту. Метою статті є дослідження поняття, підстави та умови захисту гудвілу й клієнтуру відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ). Встановлено, що практика ЄСПЛ щодо визнання таких нематеріальних активів, як гудвіл та клієнтура, майном у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є достатньо усталеною. З’ясовано, що практика ЄСПЛ визнає право на гудвіл (клієнтуру) незалежно від його формального закріплення на рівні національного законодавства. Суб’єктами такого права можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які здійснюють певний вид професійної та (або) підприємницької діяльності, яка приносить їм прибуток. Перелік видів такої діяльності не є вичерпним і може бути продовжений. Виникнення права на гудвіл (клієнтуру) може бути обумовлене як об’єктивними (тривале здійснення відповідної діяльності; набуття спеціального правового статусу; отримання передбачених законом ліцензій та дозволів), так і суб’єктивними (власне ділова репутація суб’єкта) факторами. Доведено, що практика ЄСПЛ виділяє такі умови захисту гудвілу: заявник повинен володіти певним рівнем гуд вілу; заявник повинен мати можливість використовувати свій гудвіл при здійс ненні конкретного виду діяльності; слід встановити факт протиправного втручання у право заявника на володіння та користування своїм гудвілом; таке втручання призвело до заподіяння заявнику майнової шкоди. Проаналізовані способи захисту “гудвілу”, якими можуть бути як відшкодування майнової шкоди, так і компенсація моральної шкоди. Оскільки практика ЄСПЛ застосовується як джерело права в Україні, то гудвіл та (або) клієнтура повинні забезпечуватись цивільно-правовим захистом. Допоки право на гудвіл та (або) клієнтуру формально незакріплено на рівні національного законодавства, можливість володіння, користування гудвілом та (або) клієнтурою, їх захист повинен визнаватись охоронюваним законом інтересом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Субіна, Т. В. "МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ В ОРГАНАХ ДФС УКРАЇНИ". Ірпінський юридичний часопис, № 1(5) (7 вересня 2021): 123–35. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154.1(5).2021.123-135.

Повний текст джерела

Анотація:

Формування інформаційного права як науки створює базис для формування у майбутньому комплексної галузі інформаційного права, тим самим формуючи новий рівень правового регулювання суспільних відносин в інформаційній сфері із забезпеченням інформаційної безпеки суспільства і держави. У статті проаналізовано генезис наукових думок щодо аналізу правового регулювання інформаційних відносин та ряду основоположних методичних, принципових положень інформаційного законодавства, яке є публічно-правовою основою такої юридичної інституції, як інформаційне право. Актуальним для цього дослідження є застосування синергетичного методу до визначених передумов, що утворюють і розвивають систему інформаційної безпеки органів ДФС України. Під час дослідження особливо звертали увагу на системний підхід дослідження, що полягає у з’ясуванні організації ДФС України як цілісної системи, яка має своїх суб’єктів, об’єктів, форми, методи, цілі, завдання, функції. При дослідженні системних ознак ДФС України окрема увага зверталася на статистичні, структурні, динамічні компоненти та властивості, їх внутрішні та зовнішні прояви, функціональні зв’язки, взаємодію з середовищем. При цьому також застосовано методи аналізу, синтезу та інші. На нашу думку, одним із найголовніших методів дослідження інформаційної безпеки органів ДФС України є кібернетичний. Він розглядає правові реальності з позиції соціального управління. У межах кібернетичного підходу важливу роль відіграють знання законів та ін. Предмет дослідження у межах кібернетичного підходу окреслюється проблемами системності дії права, механізму правотворчості та правозастосування. Досліджено природу фінансового та адміністративного права, що ґрунтується на методі кібернетики – на владному (управлінському) методі. Природа цивільного права базується переважно на методі енергетики – самоорганізації, першоджерела якої формуються у приватному праві. Визначено методи евристики: формально-евристичного та інтуїтивно-евристичного. Домінуюче положення серед цих методів займають такі: експертних оцінок і оцінки критичної маси інформації. За допомогою цих методів, зокрема, здійснюється оцінка функціонування систем інформаційної безпеки, когнітології – науки про знання та морально-етичні методи. У статті досліджено організацію інформаційного забезпечення управлінської діяльності, яка базується на принципах логістичного підходу та герменевтичного підходу, зазначено найбільш поширений підхід дослідження – історичний, що дозволяє дослідити еволюцію розвитку та змін органів ДФС України, формально-логічний метод передбачає вивчення функціонування органів ДФС України як окремого інституту державної служби за допомогою законів формальної логіки через використання понять, суджень, висновків, аналізу, синтезу, індукції, дедукції та інших засобів формальної логіки та нормативно-логічний аналіз, який дозволяє оцінювати ефективність нормативно- правового забезпечення органів ДФС України. Експеримент передбачає можливість перевірки обґрунтованості й доцільності будь- яких структурних змін в органах ДФС України. Метод показників дозволяє отримувати інформацію на основі аналізу показників у різних типах документів. Важливим є також використання методів економічного аналізу (балансовий, нормативний, програмно-цільовий); економіко-математичні методи (лінійного програмування, кореляційно-регресивний тощо); методи моделювання (планування, матричні, економіко-статистичні); метод історичних аналогій; метод експертних оцінок.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Ганьба, О. "Особливості застосування трьохрівневої системи методів наукового пізнання правових відносин у сфері прикордонної безпеки України". Юридичний вісник, № 3 (4 лютого 2020): 44–49. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.934.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті узагальнюються та аналізуються особливості застосування трьохрівневої системи методів наукового пізнання правових відносин у сфері прикордонної безпеки України. Наголошується, що від правильного та продуманого підбору методологічного інструментарію залежатиме результативність наукового пізнання, ступінь і глибина його проникнення в сутність правовідносин у досліджуваній сфері, окреслення їх специфіки, особливостей прояву та реалізації змісту, з урахуванням перебування України в стані гібридної війни. Стверджується, що методологічна система наукового дослідження правових відносин у сфері прикордонної безпеки України складається з трьох рівнів методів наукового пізнання. При цьому перший рівень охоплює філософські (світоглядні) методи, а саме: діалектичний (всезагальний) метод, метафізичний метод і синергетичний метод. Другий рівень методів окресленої методології пізнання охоплює загальнонаукові (міждисциплінарні) методи, серед яких у дослідженні правових відносин у сфері прикордонної безпеки України варто використовувати такі, як: соціологічний, метод структурно-функціонального аналізу, метод абстрагування, формально-логічний метод, статистичний метод. Третій рівень методів пропонованого автором методологічного інструментарію складають спеціально-наукові (власні) методи дослідження, до яких належать: спеціально-юридичний метод, формально-юридичний (догматичний) метод, порівняльно-правовий метод. Зауважується, що методи дослідження усіх трьох рівнів системи наукового пізнання правових відносин у сфері прикордонної безпеки України доцільно застосовувати одночасно у поєднанні, у різних комбінаціях залежно від особливостей змісту складових предмета дослідження. Акцентується увага також на тому, що методологія дослідження правових відносин у досліджуваній сфері повинна ґрунтуватися на системності та комплексності наукового пізнання з урахуванням військових реалій сьогодення у прикордонному просторі України та з використанням досягнень як вітчизняної, так і зарубіжної теорії, а також практики регулювання прикордонних відносин у високорозвинених державах сучасного світу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Moskotina, Ruslana. "Формалізація соціологічної теорії за допомогою агентного моделювання". Sociological studios, № 1(18) (28 червня 2021): 41–48. http://dx.doi.org/10.29038/2306-3971-2021-01-41-48.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті охарактеризовано процес розробки агентної моделі. Вона розглядається як формальна теорія, представлена у вигляді програмного коду, для створення якої потрібна вербальна теорія. Було визначено, що теорія середнього рівня є такою соціологічною теорією, яку можна представити у вигляді агентної моделі. Вона дозволяє пояснити виникнення соціальних явищ або процесів макро-рівня з дій і взаємодій агентів на мікро-рівні. Теорія середнього рівня не спрямована на пояснення всіх можливих соціальних явищ чи процесів, стосується лише обмеженого їх кола та дозволяє надавати часткові пояснення. Вона має таку структуру: агенти, середовище, правила. Також було виокремлено етапи формалізації теорії середнього рівня. Вони стосуються випадків, коли ми реалізуємо агентну модель у середовищі R і розглядаємо її як функцію в R. Ці етапи наступні: 1) специфікація моделі; 2) представлення характеристик агентів у вигляді програмного коду в R; 3) представлення середовища у вигляді програмного коду в R; 4) представлення правил у вигляді програмного коду в R; 5) створення візуалізації; 6) обчислення числових показників; 7) виявлення та виправлення помилок у програмному коді в R. В результаті буде отримано агентну модель, з якою можна проводити комп’ютерні експерименти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Trotsenko, V. A., та Yu V. Trotsenko. "Структура інтегралів рівнянь коливань замкненої у вершині конічної оболонки". Ukrains’kyi Matematychnyi Zhurnal 73, № 10 (17 жовтня 2021): 1414–22. http://dx.doi.org/10.37863/umzh.v73i10.6702.

Повний текст джерела

Анотація:

УДК 539.3:534.13 Розглядається система диференцiальних рiвнянь, яка описує вiльнi коливання тонкостiнної конiчної оболонки обертання з вершиною. Виходячи з аналiтичної теорiї систем диференцiальних рiвнянь з малим параметром при старшiй похiднiй i рiвнянь з регулярною особливою точкою встановлена формальна структура регулярних iнтегралiв початкових рiвнянь

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

ШУПЛАТ, А. І. "ВИКОРИСТАННЯ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛІВ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, № 4 (19 квітня 2022): 184–91. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.2.27.

Повний текст джерела

Анотація:

Значне обмеження можливостей соціальної взаємодії та поширення моделей дистанційної організації освітніх процесів сприяють розвитку змішаного навчання як перспективної форми, що поєднує у собі переваги традиційного навчання та неформального. Визначено, що змішане навчання є зручним методом організації освітніх процесів, удосконалення професійних компетентностей і навичок, що поширюється не лише серед студентів, але і серед учителів. В умовах відсутності інноваційних методик підготовки, а також дієвих інструментів підвищення рівня конкурентоздатності сучасних учителів, професійний розвиток та рівень кваліфікації яких безпосередньо впливають на процеси формування соціально-орієнтованої, багатофункціональної системи освіти, доцільно звернутись до практичного використання змішаних форм навчання вчителів. У науковій статті представлено результати дослідження змішаних форм і моделей навчання, які мають пріоритети порівняно із традиційними, сприяють удосконаленню та раціоналізації процесів навчання вчителів, а також створюють оптимальні умови для їхнього професійного росту і розвитку. Дослідження проблематики здійснювалось завдяки застосуванню методів порівняння, абстракції, аналізу та узагальнення, а також табличного і графічного моделювання. У ході дослідження було визначено, що є нагальна потреба у вдосконаленні методів навчання вчителів, зокрема модернізації традиційної освіти в умовах обмеження соціальної взаємодії та створення належних умов для ефективного поєднання формальної освіти із неформальною. Автором визначено сутність і риси змішаного навчання, особливості практики використання такої форми навчання в процесах підготовки і підвищення рівня професійної компетентності вчителів. У результаті аналізу було визначено, що методи змішаного навчання в контексті їх застосування для підвищення професійного зростання вчителів мають вагомі переваги над традиційною освітою, а тому їх необхідно продовжувати розвивати.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Фомішина, В. М. "ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ОБМЕЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ЕКСПОРТООРІЄНТОВАНОГО РОЗВИТКУ АПК УКРАЇНИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 60 (3 липня 2020): 5–11. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-60-01.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено роль та значення АПК для економіки України, який поступово стає важ-ливим суб’єктом на світовому ринку сільськогосподарських продуктів. Показано, що успішному експорту за інших рівних умов має сприяти розробка і впровадження інновацій, перехід галузей та підприємств АПК на якісно новий рівень виробничого процесу. Водночас встановлено, що і малі фермерські господарства, і крупні агрохолдинги з обережністю впроваджують інноваційні рішення через недосконалу структуру і низьку якість елементів інституціонального середовища, що, в свою чергу, значною мірою обумовлює сировинну структуру вітчизняного експорту. Показано, що нові можливості експорту продукції, які відкрилися з асоційованим член-ством України в ЄС, використовуються не повністю через наявність невирішених питань та бар’єрів в аграр-ному секторі. Велика кількість проблем, пов’язаних з експортом продукції АПК України, виникає через значні розбіжності в економічних, політичних, соціальних та інших інститутах нашої держави та країн-учасників міжнародної торгівлі. Висвітлено основні інституціональні проблеми, що створюють додаткові бар’єри та перешкоди виходу вітчизняних експортерів інноваційної продукції на іноземні ринки: 1. Інститут власності в АПК України, що перебуває в стані трансформації і створює ситуацію невизначеності; 2. Інститути держа-вної влади, які створюють формальні правила гри на ринку, генерують недосконале законодавство, суперечли-вість окремих законодавчо-правових актів; 3. Інститути забезпечення інноваційних перетворень, які продуку-ють наукові знання та інновації, забезпечують їх комерціалізацію і використання, – формально наявні в країні, проте функціонально малоспроможні; 4. Фінансові інститути, ресурси яких є основним джерелом фінансу-вання інновацій, обмежують можливості залучення ресурсів потенційними експортерами; 5. Інститути адмі-ністрування зовнішньоекономічної діяльності - продукують бюрократію та тривале отримання документів; 6. Інститути освіти, інформації, взаємодії економічних агентів недосконалі. 7. Інститути, що забезпечують відповідність якості та безпеки умовам ЄС, неефективні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Мороз, Є. "ВПЛИВ ІНСТИТУТІВ НА ДИНАМІКУ ПРОЦЕСІВ ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ В УКРАЇНІ". Financial and credit activity problems of theory and practice 4, № 39 (10 вересня 2021): 512–20. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241438.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Акцентовано увагу на важливій ролі ефективної системи інститутів з метою забезпечення економічного розвитку України. Зазначено, що формуванню цієї системи мусить приділятися увага науковців, а також владних структур. Досліджено зміст економічної трансформації постсоціалістичних країн, зокрема України. Проведено дослідження з використанням методики порівняння капіталістичної та соціалістичної систем, а також історичного підходу. Розглянуто зміст категорій «власність» і «трансформація», а також вплив інститутів власності на динаміку трансформаційних процесів, що відбувалися в постсоціалістичних країнах. Визначено взаємозв’язок і взаємозалежність між впливом інститутів і динамікою процесу постсоціалістичної трансформації. Результати дослідження засвідчили невисокий рівень розвитку формальних інститутів в Україні, тоді як неформальні інститути виступають природним гальмом для подальшого економічного розвитку. Наголошено, що вплив інститутів на динаміку процесів постсоціалістичної трансформації має істотне значення і вирішальну роль в Україні. На основі інституту власності розглянуто ефекти власності. Завдяки їхньому повноцінному використанню західні країни здатні генерувати капітал і максимізувати вигоди від використання об’єктів власності. На відміну від західних країн, в Україні власність розглядається виходячи з об’єкта, а не через систему прав, якими може користуватися власник. Детально розглянуто природу легальних та нелегальних відносин власності, а також передумов, що зумовлюють трансформацію інститутів власності. Визначено вплив формальних і неформальних інститутів на динаміку процесів постсоціалістичної трансформації в Україні. Розглянуто появу нематеріальних об’єктів власності на прикладі інтелектуальної власності, а також важливість дотримання та реалізації прав власності законодавчою системою. Зроблено висновки щодо поточного становища соціально-економічної системи України в контексті трансформації формальних і неформальних інститутів. Ключові слова: інститут, власність, трансформація, капітал, підприємництво. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 1; бібл.: 15.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Vasko, Roman. "FUNCTIONAL AND FORMAL APPROACHES TO THE INTERPRETATION OF THE SUBPHONEMIC LEVEL UNITS IN STRUCTURAL LINGUISTICS." PROBLEMS OF SEMANTICS, PRAGMATICS AND COGNITIVE LINGUISTICS, no. 34 (2018): 13–21. http://dx.doi.org/10.17721/2663-6530.2018.34.01.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Shven, Yaroslava. "Рефлексивний аналіз науково-дослідної роботи щодо професійного розвитку педагогічних працівників у системі формальної та неформальної освіти". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 44(47) (20 грудня 2019): 125–34. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi44(47).124.

Повний текст джерела

Анотація:

Модель розвитку суспільства знань потребує від сучасного педагога широкого спектра навичок і компетенцій для успішного виконання своїх професійних функцій. Завданням системи формальної і неформальної освіти є якісний науково-методичний супровід фахівця, а також реалізація змісту і технологій професійного розвитку у варіативних освітніх моделях. У статті висвітлено теоретичні засади та наведено результати аналізу сучасних освітніх варіативних моделей професійного розвитку педагогічних працівників у системі формальної і неформальної освіти у форматі рефлексивного аналізу наукових пошуків у межах науково-дослідної роботи “Професійний розвиток фахівців у системі освіти дорослих: історія, теорія, технології” (2017–2019 рр.). Зокрема, упорядковано категорійний апарат дослідження; підготовлено й проведено стартовий моніторинг з метою виявлення проблем і труднощів у процесі професійного розвитку фахівців, якості науково-методичного забезпечення, з’ясування причин їх виникнення; здійснено комплексне вивчення психолого-педагогічних чинників, за яких професійний розвиток фахівців в освітніх моделях формальної і неформальної освіти здійснюється ефективніше; теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено зміст і технології професійного розвитку педагогічних працівників у системі освіти дорослих. Автором розроблено, експериментально перевірено та апробовано в курсовій і міжкурсовій підготовці науково-методичний супровід неперервного професійного розвитку педагогічних працівників; здійснено кількісний і якісний аналіз результатів експерименту, запропоновано педагогічну інтерпретацію отриманих експериментальних даних; окреслено перспективні завдання подальшого професійного розвитку фахівців у системі формальної і неформальної освіти. Висловлено думку, що якщо систему освіти дорослих озброїти актуальними варіативними освітніми моделями формальної і неформальної освіти, то можна істотно підвищити рівень професійного розвитку науково-педагогічних і педагогічних працівників, забезпечивши таким чином суспільство фахівцями, які вільно орієнтуються в постійно змінних соціально-економічних умовах, оптимально самореалізуються як професіонали в суспільстві економіки знань, здійснюють професійну самоактуалізацію і прагнуть до розвитку професійної самосвідомості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Boiarska-Khomenko, A. V. "ОСВІТА ВПРОДОВЖ ЖИТТЯ ЯК ОСНОВА СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА". Теорія та методика навчання та виховання, № 50 (2021): 9–18. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.50.01.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено навчання впродовж життя – основа сталого розвитку європейського суспільства. Проведено аналіз розвитку навчання впродовж життя в європейських країнах. Проаналізовано генезис навчання протягом усього життя та його детермінанти, розкрито основні етапи розвитку навчання протягом життя. У статті проаналізовано тенденції розвитку освіти протягом усього життя. Доведено, що системи навчання впродовж життя в європейських країнах охоплюють набір компонентів. Це: теоретичні та методологічні основи, нормативне регулювання, організація та управління, стратегії розвитку, інституційна структура, соціально-економічна складова, зміст та технології навчання, забезпечення якості. Визначено особливості формальної та неформальної освіти. Проаналізовано організаційно-дидактичні основи освіти протягом усього життя, як-от: зміст освіти, технологічні аспекти, використання інформаційних технологій для організації як формального, так і неформального освітнього процесу тощо. Проаналізовано особливості практичного навчання в системі освіти протягом життя. Це: відповідність соціально-економічним вимогам та ринку праці, високий рівень матеріального, технічного та освітнього забезпечення навчального процесу, організація, заснована на партнерстві, різноманітна практика залежно від спеціальностей. Виявлено загальні та специфічні особливості розвитку системи освіти протягом усього життя. Доведено, що система освіти протягом життя у Європі охоплює сукупність взаємопов’язаних компонентів: теоретико-методологічний, регулятивний, управлінський, соціально-економічний, інституційний, стратегічний, цільовий, організаційний, змістовно-технологічний, діагностично-ефективний. Зазначені компоненти виступають складовою як загальноєвропейської освітньої політики, так і національних стратегій, що реалізуються на основі чіткої нормативної бази, мають визначену організаційну структуру; спрямовані на розвиток цілісної особистості, формування професійних компетентностей студентів з урахуванням потреб сучасного ринку праці. Система освіти протягом життя у Європі поєднує формальну, неформальну та інформальну форми. Ефективність та якість освіти впродовж життя в Європі забезпечується децентралізацією системи управління, автономією навчальних закладів, диверсифікацією навчальних програм, використанням інноваційних методів навчання та технологій, заснованих на бізнес-навчанні тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Sushkova, Olena, та Liliіa Melnyk. "СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ТА ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ «ПОДАТКОВА КУЛЬТУРА»". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 1(25) (2021): 143–50. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2021-1(25)-143-150.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено й систематизовано наукові підходи до визначення сутності та змісту поняття «податкова культура». А саме, виділено п’ять підходів до трактування податкової культури: частина загальної культури (морально-етичні норми), складова економічної культури, ступінь відповідальності платника податків, культура платника податків і працівника контролюючих органів, формальні й неформальні інституції (інституціональний аспект) Структуровано і виділено основні ознаки «податкової культури». Сформоване власне визначення податкової культури як інструменту, що дозволяє формувати сприятливе ставлення платників податків до обов’язків щодо їх сплати та підтримувати в суспільстві високий рівень податкової дисципліни.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Потапчук, Тетяна Володимирівна. "ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ З ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Інноватика у вихованні 1, № 11 (30 травня 2020): 45–51. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i11.236.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті подано, що майбутній фахівець з інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) у закладі вищої освіти повинен володіти не тільки базовими професійними знаннями і вміннями, а й ціннісними орієнтаціями спеціаліста, мотивами його діяльності, стилем взаємин з людьми та колегами, комунікаційною та інформаційною культурою, здатністю до розвитку свого творчого потенціалу у професійній сфері. Відзначено, що організація професійної підготовки майбутнього фахівця з ІКТ у ЗВО повинна передбачати використання інформаційно-комунікаційних технологій як: знайомство з сучасними методами та технологіями обробки інформації, враховуючи специфіку організації інформаційних процесів у професійному середовищі майбутнього фахівця; інструменту для рішення професійних задач. Зазначено, що в сучасних умовах феномен професійна компетентність майбутнього фахівця з ІКТ придбав небувалу актуальність для педагогічної теорії і практики. Незворотні зміни в житті, зумовлені суспільством з ринковими відносинами, внесли корективи в сутнісні характеристики актуалізованої часом поняття «професійна компетентність майбутнього фахівця з ІКТ: за збереження соціокультурного, морального потенціалу професійна компетентність інтегрується в систему економічних відносин, бо вже сьогодні освіта стає економічною категорією. Тому у цьому сенсі компетенції збігаються з метою освіти, але ця мета формальна, операційно перевіряється. З одного боку, компетенція - більш дрібне ділення узагальнених цілей освіти та більш високий рівень конкретизації, з іншого боку, компетенція - діяльнісна складова отриманої освіти, яка допомагає проявитися (виявити) знання, уміння і навички в незнайомій ситуації, тобто є більш високим рівнем узагальнення останніх.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Толюпа, С., І. Пархоменко та С. Штаненко. "Модель системи протидії вторгненням в інформаційних системах". Information and communication technologies, electronic engineering 1, № 1 (липень 2021): 39–50. http://dx.doi.org/10.23939/ictee2021.01.039.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті запропоновано модель системи виявлення вторгнень (СВВ), яка відображає основні процеси, які відбуваються у системі, з метою оптимізації процесів протидії вторгненням. Такі процеси в загальному вигляді можна розглядати як процеси розподілу і використання ресурсів, виділених на захист інформації. Використання методів моделювання із забезпеченням належного рівня захищеності інформації привело до розроблення множини формальних моделей безпеки, що сприяє підтриманню належного рівня захищеності систем на основі об’єктивних і незаперечних постулатів математичної теорії. Запропонована модель протидії порушенням захищеності інформації в ІС, на відміну від подібних відомих сьогодні моделей, які призначені для оцінювання впливів можливих атак і загроз різних рівнів та прийняття обґрунтованого рішення щодо реалізації систем виявлення вторгнення ІС, надає можливість оперативно оцінювати поточний стан захищеності ІС за умов забезпечення працездатності формальних методів за короткими обмеженими вибірками щодо параметрів засобів захисту ІС та параметрів загроз, що впливають на елементи ІС. Застосування запропонованої моделі дасть змогу отримувати поточні оцінки стану захищеності інформації, надати додатковий час на підготовку та здійснення заходів реагування на загрози з метою підвищення безпеки інформації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Vashai, Y. V., та O. O. Doroshenko. "ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ РОЗВИТКУ ОБЛІКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРУ В УМОВАХ МІЖНАРОДНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 92 (8 квітня 2021): 22. http://dx.doi.org/10.31713/ve420203.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено розгляду ключових елементів облікового забезпечення діяльності суб’єктів державного сектору через призму інституційної теорії. Досліджено завдання інституціональних агентів загальнодержавного рівня щодо облікового забезпечення, вплив глобалізації та міжнародної інтеграції на національну облікову систему. Визначено вплив формальних та неформальних норм на особливості бухгалтерського обліку та звітності в державному секторі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Мирошниченко, Н. А., та Н. В. Басалюк. "Покарання за злочини". Актуальні проблеми політики, № 67 (25 травня 2021): 180–86. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i67.1170.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено розгляду нового концепту системи кримінальних покарань, який підготовлений Робочою групою з розвитку кримінального права Комісії з питань правової реформи, створеної згідно з Указом Президента України від 7 серпня 2019 року № 584/2019, і відображений у Проєкті Кримінального кодексу України. Перехід від монополії «злочину» до дихотомії «злочин − проступок», яка з’явилася в КК у липні 2020 року, повинен супроводжуватися цілим процесом створення теоретичної бази, а не формальним (інколи хаотичним) «підгоном» окремих санкцій статей КК під класифікацію того чи іншого кримінального правопорушення; незавершеність кримінально-правової реформи, формально-юридичні неточності і суперечності, недостатня обґрунтованість окремих норм КК вимагають раціоналізації інститутів кримінального права на рівні законодавства. Реальна можливість, яка може стати дійсністю, – Проєкт КК міг би вирішити більшість із цих проблем, стати квінтесенцією належного осмислення і розумного впровадження, адже він готується шляхом наукового пристосування новел до вітчизняних реалій, аналізу існуючих проблем теорії і практики кримінального права і законодавства, і, що найважливіше, усе це відбувається шляхом наукових дискусій, які зумовлюють відкидання доктрини апріоризму, залишаючи можливість формування критичної думки. Сформований у Проєкті КК доктринальний пласт із втіленням у ньому юридично значущих конструкцій-принципів, які базуються на якісно нових ціннісних орієнтирах та ідейних установках ненасильницького правосуддя, вбачають у покаранні траєкторію майбутньої реінтеграції для деліквента. Розкриття сутності покарання, його правової природи, що провадиться на аналітично-термінологічному рівні, у Проєкті КК є близьким до існуючого у чинному законодавстві. Натомість система покарань за злочини суттєво відрізняється − згідно з Проєктом КК залишаються усього три види покарань за злочини:1) штраф; 2) ув’язнення; 3) довічне ув’язнення. Ця теорія містить не лише позитивні наукові результати, але й ірраціональні елементи, і при детальному аналізі стає очевидним, що оновлена система покарань потребує хоча б ще однієї складової частини, яка могла би стати альтернативою під час призначення покарання за нетяжкі злочини і заміною штрафу у разі неможливості його сплати. У роботі відстоюється теза про те, що таким видом покарання могло би стати обмеження волі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

МЕЛЬНИК, Т. С., О. В. ХРИСТОФОР та О. М. КРАСНОШТАН. "РОЛЬ ТРАНСПОРТНО-ПЕРЕСАДОЧНИХ КОМПЛЕКСІВ У РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ КРАЇНИ: СОЦІАЛЬНИЙ І СЕРВІСНИЙ АСПЕКТИ". REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, № 5 (21) (17 червня 2021): 59–69. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/224970.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Роботу присвячено обґрунтуванню необхідності і визначенню ролі транспортно-пересадочних комплексів у розвитку транспортної системи країни та у забезпеченні її населення в транспортному обслуговуванні, виконуваному на сучасному рівні, в межах міст, у приміських зонах та на далеких відстанях. Методика. З використанням методів формальної і діалектичної логіки на підставі критичного аналізу положень вітчизняних і зарубіжних дослідників, які вивчали відповідні аспекти створення і діяльності багатофункціональних пунктів пересадки пасажирів між видами транспорту, визначено сутність, функції і різновиди пересадочних вузлів. Для уточнення категорії, що вивчається, та формування науково-теоретичних засад дослідження поведінки клієнтів транспортно-пересадочних комплексів застосовано методи наукової абстракції, індукції і дедукції. Результати показали неспроможність вітчизняного транспорту суспільного користування задовольнити потребу населення великих міст і передмість у просторових переміщеннях, запропонувати своїм клієнтам послуги належного рівня якості, з повним дотриманням вимог безпеки, виправдати їх очікування, а також використати потенціал залізничного транспорту, включаючи потужні вокзальні комплекси, та повернути йому лідерство на ринку пасажирських перевезень. Наукова новизна: доведено, що найбільш поширена практика створення транспортно-пересадочних вузлів на базі станцій міського транспорту або великих вокзалів для вітчизняного транспорту на сучасному етапі його функціонування є нераціональною, не враховує специфіки сегментних груп пасажирів та не відповідає їх особливим вимогам до транспортного обслуговування. Зважаючи на поточний рівень розвитку транспортної системи та її соціально-економічний стан, мережа розміщення пунктів пересадки пасажирів між видами транспорту повинна будуватись, виходячи з кореспонденції пасажиропотоків, з урахуванням найбільш сталих і потужних потоків пасажирів у приміських зонах. Практична значимість: тривалі спостереження за клієнтами залізничного пасажирського транспорту та аналіз кореспонденції пасажиропотоків показали, що найбільш сталими і регулярними, а отже, прогнозованими є переміщення у приміському сполученні, де пасажири задовольняються базовими характеристиками транспортного обслуговування і не потребують широкого спектру додаткових послуг, а фактори економії часу, мінімальної вартості, надійності і безпеки обумовлюють їх транспортну поведінку. Цим критеріям на сьогодні максимально відповідає залізничний приміський транспорт з його інфраструктурою, якісне функціонування яких вже зараз неможливе без докорінних організаційних змін і належного фінансування. Проте споживча поведінка пасажирів та визначення шляхів розвитку мережи транспортно-пересадочних комплексів вимагають відповідних маркетингових досліджень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Pishkovtsi, A.-M. M. "ДО ПИТАННЯ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЧНОЇ РОБОТИ СІМЕЙНИХ ЛІКАРІВ СЕРЕД ДИТЯЧОГО НАСЕЛЕННЯ (ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ)". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 2 (25 вересня 2020): 10–16. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.2.11404.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: дослідити діяльність лікарів загальної практики – сімейних лікарів зі збереження стоматологічного здоров’я дітей. Матеріали і методи. Використано такі методи дослідження: соціологічний, статистичний, структурно-логічного аналізу. Матеріалами дослідження слугували результати проведеного за спеціально розробленою анкетою серед 254 лікарів загальної практики – сімейних лікарів соціологічного дослідження, які працюють в Закарпатській області. Результати. Встановлено, що (59,8±2,5) % опитаних не проходили навчання з питань надання медичної стоматологічної допомоги дітям. Рівень особистих теоретичних знань з питань збереження стоматологічного здоров’я дітей як достатній оцінило (48,8±2,5) % респондентів, рівень особистих практичних навичок як достатній оцінило (42,1±2,5) % опитаних сімейних лікарів. На робочому місці наявні інструменти, які необхідні для проведення профілактичного стоматологічного огляду дітей, в (32,3±2,3) % опитаних сімейних лікарів, стоматологічний кабінет є у (15,3±1,8) % закладів, у яких працюють респонденти, (4,3±1,0) % шкіл мають стоматологічні кабінети. Профілактичні стоматологічні огляди дітей дошкільного віку проводять (51,6±2,5) % опитаних лікарів та (62,6±2,4) % – профілактичні огляди дітей шкільного віку. Із усіх респондентів (8,2±1,4) % при виявленні патології не направляє дітей до лікаря-стоматолога, а (13,2±1,7) % не контролює результати санації порожнини рота у дітей та (42,1±2,5) % контролює їх вибірково. Індивідуальні бесіди з батьками з питань збереження стоматологічного здоров’я дітей проводять (52,8±2,5) % респондентів, а (47,2±2,5) % опитаних вважає це функцією лікаря-стоматолога дитячого. (93,7±1,2) % опитаних сімейних лікарів мають бажання отримати комплексну інформацію про забезпечення гігієни порожнини рота у дітей та про правила догляду за зубами. Бажаними джерелами отримання інформації є одержання методичних рекомендацій – (83,9±1,9) %, проведення практичних занять з лікарем-стоматологом – (40,2±2,5) %, спеціальні тренінги – (35,8±2,4) %. Висновки. У ході соціологічного дослідження встановлено недостатній рівень теоретичної та практичної підготовки сімейних лікарів та їх ресурсної бази до проведення профілактичної роботи серед дітей зі збереження їхнього стоматологічного здоров’я. За результатами соціологічного дослідження встановлено, що рівень профілактичної роботи сімейних лікарів зі збереження стоматологічного здоров’я дітей є низьким і часто формальним.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Середа, О. О., та І. М. Кушал. "Фінансове управління і аналіз прибутком інжинірингових підприємств". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 1(271) (8 лютого 2022): 78–82. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2022-271-1-78-82.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена актуальним питанням фінансового управління прибутком інжинірингових підприємств. Метою дослідження є розвиток теоретико-прикладних положень щодо управління прибутком інжинірингових підприємств. В проведених дослідженнях використані методи співставлення, системного та аналітичного підходів, дедукції, діалектичної і формальної логіки. Визначено сутність та виокремлено відмінні риси інжинірингових послуг, які полягають у нематеріальності, корисному ефекті, виробничому та комерційному характері, професійності та інноваційності. Перевагою запропонованого методичного забезпечення управління прибутковістю є врахування специфіки фінансової діяльності таких підприємств: наявність широкої номенклатури та типів послуг, диференціація послуг інжинірингу залежно від масштабів діяльності та попиту на послуги, різний рівень рентабельності окремих послуг. Доведено, що для управління витратами інжинірингового підприємства найбільш прийнятними є АВС – метод та операційний аналіз. Встановлено послідовність поетапної реалізації моделі беззбитковості, яка враховує особливості діяльності інжинірингових підприємств. З метою оперативного управління запропоновано впровадження моніторингу «витрати – доходи – прибуток» та сформовано систему аналітичних показників з метою оцінки тенденцій зміни минулого та поточного рівня прибутковості, а також прогнозування зміни прибутку в залежності від доходів та витрат на основі сценарного підходу. Надано рекомендації щодо оптимізації доходів інжинірингового підприємства на основі механізму ціноутворення, який враховує фактори, пов'язані з інжинірингом (час, інноваційність, масштаби діяльності потенційного замовника, кількість осіб, що володітимуть новими знаннями) та вибір метода встановлення ціни. Обґрунтовано критерії вибору інструментів стратегічного управління прибутком інжинірингового підприємства, пріоритетним обрано модель економічної доданої вартості. Розвиток теоретико-прикладних положень щодо управління прибутком інжинірингових підприємств має практичну спрямованість, результати можуть бути використані для розвитку інжинірингових підприємств.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Ситнік, С. В. "КОНФЛІКТНА ПОВЕДІНКА У ОСІБ З РІЗНИМ ЛОКУСОМ КОНТРОЛЮ". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 4 (7 квітня 2022): 65–71. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.4.13.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено результати емпіричного дослідження прояву конфліктної поведінки у осіб з різним рівнем суб’єктивного контролю. Для перевірки гіпотези про те, що у осіб з різним локусом контролю поведінка у конфлікті набуває різних форм, аналіз результатів дослідження складався з трьох послідовних кроків. По-перше, це з’ясування загальних тенденцій локалізації контролю у сучасної молоді. По-друге, встановлення характеру взаємозв’язків між локусом контролю та різними формами поведінки у міжособистісному конфлікті. По-третє, порівняння груп досліджуваних з екстернальним та інтернальним рівнями суб’єктивного контролю. У результаті проведеного дослідження показано, що більшість представників студентської молоді має екстернальний локус контролю, не вважають себе здатними впливати вирішальним чином на значущі події життя, розцінюючи їх як результат випадку або дії інших людей. Вони готові визнати власні досягнення, а свої дії вважають важливим фактором організації виробничої діяльності, підтримання формальних і неформальних стосунків з людьми, але не беруть на себе відповідальність за невдачі, особливо у питаннях здоров’я та сімейних стосунків. В процесі кореляційного аналізу встановлено, що рівень суб’єктивного контролю прямо пов’язаний з вибором конкурентної форми поведінки у конфлікті, агресивним захистом у ситуації загрози власному «Я», маніпулятивною спрямованістю особистості у спілкуванні, агресивним та підозрілим ставленням до людей, а також від’ємно – з тенденціями до компромісу та ухилення у конфлікті, миролюбною формою захисту у ситуації загрози власному «Я», альтруїстичним, дружелюбним ставленням до людей, альтероцентричною, конформною комунікативною спрямованістю. Виявлено шляхом порівняння груп досліджуваних з різним рівнем локусу контролю, що інтернали під час конфлікту більшою мірою схильні застосовувати конкурентні форми поведінки, агресивний спосіб захисту в умовах загрози власного «Я», частіше проявляють себе як вимогливі, прямолінійні у взаємодії з людьми, строгі в їхній оцінці, зорієнтовані на рівноправне спілкування, яке базується на взаємній довірі, повазі, взаєморозумінні та відкритості. Екстернали більш налаштовані розв’язувати конфліктні ситуації, обмінюючись поступками, розробляти компромісні рішення. Вони більш доброзичливі, здатні до співчуття, турботи, краще вміють підбадьорити або заспокоїти оточуючих, демонструють добровільну та безкорисливу центрацію на партнері, прагнення зрозуміти його інтереси задля найповнішого їх задоволення, відмову від рівноправності у стосунках, готовність змінити свою точку зору, підпорядкуватися авторитету.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Стеблина, Н. О. "Репрезентація політичних акторів у цифровому політичному дискурсі України у 2019 році: формальний аналіз". Актуальні проблеми політики, № 65 (2 вересня 2020): 83–90. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i65.310.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено формальний аналіз цифрового політичного дискурсу України за 2019 рік. Інформація збиралася за допомогою програми find_political_actors.py, написаної мовою Python. Усього було оброблено більше 21 тис. заголовків новин сайту «Українська правда». Формальний аналіз проводився за трьома показниками, як-от: диверсифікація, унікальність та збалансованість. Середній показник диверсифікації - 1,1, цей показник у 2019 році продовжує знижуватися порівняно з попередніми роками спостережень. Однак бачимо періоди більшої і меншої диверсифікації. У 2019 році вони збігаються з передвиборчою кампанією та виборами. Проте зміна влади не призводить до змін у дискурсі за цим показником. Середній показник унікальності - 17,7%. У 2019 році увага була зосереджена на тих самих політичних акторах. І відсоток унікальних політичних суб'єктів та інститутів знижується із часом. Водночас поява нових політичних акторів у 2019 році не призвела до зміни цього показника. Між показником диверсифікації й унікальності є негативна кореляція (-0,8). Отже, у періоди більшої диверсифікації дискурсу в ньому репрезентовані ті самі особи. Щодо збалансованості ЦПД, фіксуємо збільшення показника до 0,7, однак пізніше спостерігається зниження і стабілізація показника на рівні 0,25. За рейтингом згадуваності фіксуємо чітку, без коливань зміну уваги до президента в місяць переобрання, а також постійну зміну другої за популярністю позиції. Для дискурсу це може означати певний період невизначеності, коли за фігурою президента не стоять інші впливові постаті. Отримані результати означають, що в основному політичний текст містить згадку про одну особу, із часом діалогічність дискурсу зменшується. Окрім того, що в цифровому політичному дискурсі стає все менше діалогічності, взаємодія зводиться до тих самих акторів. Поступово зростає розрив між першою, найбільш впливовою та статусною позицією (зазвичай президент) та другою позицією в рейтингу згадуваності. За таких умов президент має певну монополію на присутність у дискурсі, а отже - на формування порядку денного.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Грукач, Вікторія, Олеся Ткаченко та Тетяна Соловйова. "Стимул «Україна» й асоціативно-смислове поле ментальних лексиконів студентів". PSYCHOLINGUISTICS 26, № 2 (12 листопада 2019): 46–69. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2019-26-2-46-69.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослдіження. Здійснити аспектологічний огляд наукової літератури з увагою до рівня вивченості концепту «Україна», а також опис даних, отриманих у результаті проведення вільного асоціативного експерименту для дослідження індивідуальних моделей ментального лексикону студентів, звернувши увагу на їхні структурні особливості вираження та різновиди семантико-смислових зон, на основі чого висловити пропозиції щодо важливості розвитку рефлексивного асоціативного мислення майбутніх фахівців соціально-комунікативної сфери в системі «людина – людина». Методи. Використано такі загальнонаукові методи, як: а) аналіз вітчизняних і зарубіжних психолінгвістичних джерел і мотивація теоретичних підходів; б) систематизація даних теоретичного аналізу про рівень розробленості проблеми, що задекларована, та конкретизація базових підходів і принципів; в) узагальнення результатів теоретичного аналізу наукових підходів; г) аналіз експериментальних даних, їх систематизація й опис; ґ) моделювання фактичного матеріалу, що є доказовою базою висновків. Серед часткових методів використано широко вживаний метод вільного асоціативного експерименту, його ланцюжковий різновид, на основі якого визначено індивідуальні ментальні моделі, їх різновиди й семантико-смислові зони. Результати дослідження засвідчують неповторну специфіку індивідуальних ментальних сфер і реакцій респондентів. Експериментальним матеріалом підтверджується, що індивідуальне мовлення, на основі якого формується й розвивається ментальний лексикон індивіда, є не просто системою формальних знаків для взаємодії й комунікації: воно одночасно представляє вербальний інтелект носія мови, його систему світоглядних цінностей, емоційно-оцінну палітру реагування; є представником його психіки, досвіду, ерудиції, вербальної пам’яті та здатності її відтворювати. Висновки. Опосередковано через відмінні ВМ та асоціативні ряди робимо узагальнення, що вербально-асоціативне поле пам’яті в учасників сформоване й актуалізоване різною мірою, як і вищі психічні функції, що підтверджує актуальність дослідження вербальної свідомості особистості майбутнього фахівця в процесі професійного становлення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Степаненко, Н. С. "ЛОКАТИВНА ФУНКЦІЯ ЗНАХІДНОГО ВІДМІНКА В УКРАЇНСЬКІЙ І РОСІЙСЬКІЙ МОВАХ: ФАКТИ АСИМЕТРІЇ". Лінгвістичні дослідження, № 52 (2020): 103–14. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2020.52.11.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття має за мету виявити феномени міжмовної асиметрії – встановити факти невідповідності між українськими й російськими акузативними синтаксемами на рівні семантики, формально-граматичної організації, функціональних особливостей та стилістичної спеціалізації. З’ясовано загальні риси симетрії на рівні реалізованих конкретними репрезентантами структурної моделі V+Prep+Nacc диференційованих значень (ідеться про синтаксичні конструкції з прийменниками В/У [рос. В], НА, ЧЕРЕЗ, КРІЗЬ [рос. СКВОЗЬ], ЗА, ПІД [рос. ПОД]). Основну увагу приділено характеристиці семантичної, формально-граматичної, стилістичної асиметрії українських конструкцій V+ПОВЗ+Nacc, V+МІЖ (МЕЖИ)+Nacc, V+ПОМІЖ (ПОМЕЖИ)+Nacc, V+ПЕРЕД+Nacc, V+ПОПЕРЕД+Nacc, V+НАД+Nacc, V+ПОНАД+Nacc. Установлено маркери їхньої семантичності (прийменники, детермінувальні дієслова, детерміновані іменники), функціональний потенціал, стилістичну ієрархію, за потреби – зв’язок з іншими неакузативними експлікаторами того або того просторового значення. Ключові слова: споріднені українська й російська мови, локативні конструкції, локативні прийменники, асиметрія, диференційоване просторове значення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Kryvoborodko, L. M. "РОЛЬОВА ВЗАЄМОДІЯ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТІСНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ:". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 40(43) (17 листопада 2017): 157–71. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi40(43).70.

Повний текст джерела

Анотація:

Програмою емпіричного дослідження передбачено визначити структуру рольової взаємодії в учнівському колективі старшокласників, статус кожного з них та характеристики їхньої особистісної ідентичності, обумовленість її формування особливостями рольової взаємодії. Сформульовано основну гіпотезу дослідження, яка полягає в тому, що особливості побудови рольової взаємодії в малій групі, до якої належить особа, визначають рівні сформованості та характеристики її особистісної ідентичності: суб’єктності особистості, усвідомленості Я-образу, інтеграції Я-концепції в часі, цілісності та структурованості Я-концепції за когнітивними, емоційними та поведінковими складовими. Розроблено загальну модель впливу рольової взаємодії старшокласника на формування його особистісної ідентичності, а також часткові моделі, які деталізують особливості взаємодії групових очікувань та індивідуальної рольової Я-концепції в процесі формування ідентичності: від дифузної – до “мораторію” на самовизначення або формування запозиченої ідентичності, а від цих станів – до сформованої ідентичності. Ці типові стани ідентичності юнацького віку за Дж. Марсіа розглянуто як етапи її формування в онтогенезі. Висунуто декілька додаткових гіпотез дослідження: про існування зв’язку між соціометричним статусом учня в шкільному класі, який формується на основі рольової взаємодії, та рівнем сформованості особистісної ідентичності; про вплив змісту ролей, які виконує учень (позитивних, негативних, домінуючих, залежних, соціальних або міжособових, формальних або життєвих), на особливості сформованості особистісної ідентичності; про спроможність учня чинити спротив тиску учнівської групи в процесі рольової взаємодії, узгоджувати власні рольові домагання з груповими очікуваннями як провідними чинниками становлення його зрілої особистісної ідентичності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Полозова, О. О. "МОВНІ ЧИННИКИ Й МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ЯКІСНОЇ ФОРМАЛЬНО-ЗМІСТОВОЇ АСИМЕТРІЇ В ЄДНАЛЬНИХ СКЛАДНОСУРЯДНИХ РЕЧЕННЯХ". Лінгвістичні дослідження 2, № 54 (2021): 57–68. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2021.54.2.06.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті на підставі з’ясування сутності асиметрії форми й змісту на рівні складного речення виявлено коло якісно асиметричних складносурядних єднальних конструкцій в українській мові, схарактеризовано інтрата екстралінгвальні фактори, що зумовлюють виникнення невідповідності синтаксичної форми її ядерному змісту. Виявлено, що в досліджуваному типі речень частотними є випадки актуалізації зіставних, протиставних, приєднувальних, умовно-наслідкових, причиново-наслідкових, допустових значень

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Крижко, О. А. "ПОНЯТТЯ МОТИВАЦІЇ МОВНИХ ОДИНИЦЬ ЯК СПІВВІДНОШЕННЯ МОВНОГО ЗНАКА ТА ЗНАЧЕННЯ". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 2 (9 квітня 2021): 96–105. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-14.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається проблема мотивації мовних одиниць як співвідношення мовного знака та значення. Зокрема, акцентується увага на специфіці самого мовного знака, яка зумовлена передусім його асиметричною природою, оскільки будь-які фактори зміни завжди призводять до зсуву відношень між означуваним і означувальним. Крім того, аналізуються основні властивості й ознаки мовного знака, подаються різноманітні підходи до визначення типів семантичних знакових відношень, виділяються асиметричні відношення у словесному знакові (нульова асиметрія, синтагматична асиметрія, парадигматична асиметрія), вказуються наслідки асиметрії словесного знака. У дослідженні зазначається, що словесні знаки як категорії лексичної семантики одночасно належать і семантичній структурі – одній з окремих субструктур загальної структури мови, і рівню лексики. Як семантичні категорії вони базуються на семасіологічних ознаках, а як категорії лексичного рівня мають також формальне вираження, тобто категоріям лексичної семантики властиве змістовно-формальне відбиття. Необхідно розрізняти семасіологічний і ономасіологічний підхід до їх вивчення, тобто кожну з категорій можна визначити у змістовому та значеннєвому планах. Із семасіологічного погляду гомосемні одиниці – це омолексемні полісемеми, з ономасіологічного – полісемемні омолексеми, а гетерогенні – полілексемні омосемеми й омосемемні полілексеми. З погляду співвідношення словесного знака й лексичного значення категорії лексичної семантики визначаються в аспекті топологічної / диференційної лінгвістики, проте структурний підхід до значення ще повністю не відповідає на питання взаємозумовленості знака та значення. Значення виникає в тих випадках, коли існують концептуальні зв’язки певного виду, що поєднують концепти як дискретні змістові сутності свідомості. Ці зв’язки можуть бути імплікаційними, порівняльно- класифікаційними та семіотичними (знаковими). Одним з основних положень лінгвістичної теорії є принцип довільності мовного знака, тобто як неумотивованість, як відсутність зв’язку між означувальним і означуваним, однак у системі мови мовний знак виявляється відносно мотивованим.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Формальний рівень"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями