Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Учнівство.
Статті в журналах з теми "Учнівство"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-15 статей у журналах для дослідження на тему "Учнівство".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Ishchuk, Nataliya. "Культурно-історичні контексти розвитку койнонійної соціальності". Multiversum. Philosophical almanac, № 3-4 (30 листопада 2018): 136–51. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2018.3-4.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджується становлення та розвиток традиції християнської койнонії-громади як діалогічної форми соціальності: від часів перших століть християнства до доби Нового часу. Доведено, що койнонійний тип соціальності, сформувавшись за часів есхатологічного християнства, заснований на безпосередньому не відчуженому спілкуванні в модусах «учнівство» та «братство». За мірою трансформацій християнської громадськості та перетворенням християнства на державну релігію, відбулося посилення діалогу церкви з державою. Християнська громадськість перетворилася на об’єкт впливу й патерналістського піклування з боку означених комунікуючих сторін. Поступово формалізувався й статус православної громади, яка набула топологічних і організаційних конотацій: спочатку у зв’язку з її міським розташуванням; потім із приналежністю до певного храму як осередку громади. Це й ознаменувало поступовий перехід від громади-койнонії до сучасної моделі – громади-парафії. Більш точно, враховуючи не лише парафіяльний, а й рівень єпископської громади – громади-еклезії. Що й узасадничило семантичний «дрейф» – від співжиття християнської громадськості як братерства у бік його топологічного (такого, що прикріплено до певного місця) або ж організаційного (такого, що прикріплено до організації) функціонування. Реформація поєднала християнську соціальну традицію з новою капіталістичною реальністю. Реформаторський рух XVI ст., ставши бунтом проти клерикалізму та ієрархічного свавілля, утворив новий консенсус між кліром та громадою, намагаючись відтворити первинний зразок громади-койнонії. У подальшому відбулися процеси адаптації протестантських церков до новочасних умов – у діалозі як з державою, так і з громадянським суспільством.
2
Чайка, Т. "Бесіди з Кримським. Час учнівства". Філософська думка, № 4 (2011): 128–32.
Знайти повний текст джерела
3
Бондаренко, Н. "Читацька грамотність українського учнівства: акценти PISA-2018". Український педагогічний журнал, № 2 (2020): 95–103.
Знайти повний текст джерела
4
Bondarenko, N. "Reading literacy of Ukrainian pupils: highlights of PISA-2018." Ukrainian Educational Journal, no. 2 (2020): 95–103. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1317-2020-2-95-103.
Повний текст джерела
5
Пустовіт, Григорій. "МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ САМОВИХОВАННЯ ЗРОСТАЮЧОЇ ОСОБИСТОСТІ В КОЛЕКТИВІ: РЕТРОСПЕКТИВА ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО". New pedagogical thought 99, № 3 (10 лютого 2020): 23–27. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2019-99-3-23-27.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті виокремлено й охарактеризовано методичні засади самовиховання зростаючої особистості в учнівсько-педагогічному колективі закладів позашкільної освіти у вільний від навчання в загальноосвітній школі час саме у процесі педагогічно спрямованого дозвілля. Розкрито провідні ідеї й методичні прийоми, упроваджені В. Сухомлинським у практику з організації дозвіллєвої діяльності дітей та учнівської молоді, спрямовані на підвищення якості процесів виховання, а головне – самовиховання, і які, на нашу думку, найбільш яскраво простежуються в діяльності закладів позашкільної освіти. Актуалізовано роль учнівсько-педагогічного колективу як провідного чинника ефективності цих процесів.
6
Грабовський, В. "Парадигма "вічного" учнівства Вчителя. Спогади про Олександру Цалай-Якименко". Українська музика, Число 1 (35) (2020): 10–14.
Знайти повний текст джерела
7
Gordienko, Natalia. "Формування життєвих траєкторій учнів інтернатних закладів на засадах компетентнісного підходу до освіти". Sociological studios, № 1(6) (17 травня 2018): 52–57. http://dx.doi.org/10.29038/2306-3971-2015-01-52-57.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано специфіку та позитивну динаміку формування в учнів трьох інтернатних закладів східної України їхніх життєвих траєкторій на засадах компетентнісного підходу до освіти шляхом застосування методики моніторингу рівня сформованості в школярів ключових життєвих компетенцій (В. Нечипоренко); визначено чинники ефективності цього процесу: використання сучасних освітньо-реабілітаційних технологій, організація особистісно зорієнтованого навчання, упровадження у виховний процес цільових життєтворчих програм, залучення учнів до соціальної та життєвої практики, функціонування системи учнівсько-студентського самоврядування, діяльність дитячого реабілітаційного театру.
8
Perga, Tatiana. "Participation of Jewish Youth in the Schools of Factory Apprenticeship in USSR at the Аnd of the 1920s – at the Beginning of the 1930s". Scientific Papers of the Vinnytsia Mykhailo Kotsyiubynskyi State Pedagogical University. Series: History, № 35 (2021): 79–86. http://dx.doi.org/10.31652/2411-2143-2021-35-79-86.
Повний текст джерелаАнотація:
The purpose of the article is to examine the policy of the USSR to attract Jewish youth in the schools of factory apprenticeship (FZU) during the first five-year plan (1928 - 1932), its causes and consequences. The research methodology is based on the analysis of little-known and unknown archival sources of the Komzet organization. Scientific novelty of the work is that this problem has not been studied in Ukrainian Judaism despite wide attention that had been paid to the investigation of Jews education. Conclusions. The author concluded that FZU in the USSR was tasked with both economic and political tasks, as they were obliged to educate not only masters and representatives of junior technical staff, but also conscious, literate, technically qualified workers. Accordingly, the number of FZU and students who studied there grew from year to year in the USSR and Ukrainian SSR. The fastest speed of growing demonstrated FZU established in the heavy industry and transport. The process of recruiting Jewish youths to FZU has been somewhat chaotic due to objective and subjective reasons, including high plans to recruit those wishing to study in apprenticeship schools, imposing students on enterprises despite their financial unwillingness to accept them, negligence of some Ukrkomzet employees and representatives of enterprises. As a result, the Soviet government's plans to involve Jewish adolescents to the education in the apprenticeship schools were not always fulfilled. A number of problems were encountered by some teenagers during their trips to these schools and training there, including the non-payment of secondment costs, non-provision of food cards, heavy physical labor, inability to live in other climatic zones for health reasons. It has been proven that technical and vocational education, including FZU schools, has not been very popular among Jewish youth, but in order to find a place in the Soviet society, to find employment and to have certain prospects, many adolescents have finished education, although their number has significantly decreased in the second half of the 1930s.
9
Радкевич, Олександр. "ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ СИСТЕМ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ І НАВЧАННЯ В КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 15 (14 травня 2018): 162–68. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.15.162-168.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкриваються питання правового забезпечення розвитку професійної освіти і навчання в країнах Західної Європи. Приділено увагу основним законодавчим актам, що регулюють розвиток загальної та професійної освіти в Австрії, Люксембурзі, Німеччині, Франції. Схарактеризовано додаткові джерела права в частині функціонування професійної освіти і навчання.Розкрито особливості вертикального та горизонтального управління закладами професійної освіти і навчання із залученням представників різних громадських організацій, земель, кантонів тощо. Зосереджено увагу на взаємодії соціальних партнерів у частині консультування Уряду країн щодо цілей розвитку професійної освіти і навчання та планування ресурсів для цього.Приділено увагу питанню підготовки кваліфікованих працівників (учнів, студентів) в системі двоступеневого учнівства та розвитку системи безперервного професійного навчання. Розглянуто питання професійного навчання дорослого населення для здобуття ними професійних кваліфікацій.Представлено інформацію про професійну спрямованість навчання учнів, починаючи з початкової школи. Розкрито особливості об’єднання навчальних закладів у регіональні центри професійного навчання. Акцентовано увагу на питаннях створення для промисловості нових мульти-кваліфікацій, що сприятиме збільшенню інвестицій у розвиток професійної освіти і навчання.
10
Danylyuk, Tatyana. "УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ПРИКАРПАТТЯ ЯК ЧИННИК НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 21 (27 листопада 2019): 60–64. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2019.21.60-64.
Повний текст джерелаАнотація:
Українознавство, його складник народна педагогіка, зокрема усна народна творчість, слугують вагомим чинником виховання любові до рідного краю, малої Батьківщини, яка формує високі патріотичні почуття – любові до України, розуміння важливості не тільки любити рідну країну, а й уміти відстояти її незалежність тощо.
Цю проблему актуалізують базові державні документи (Закон України «Про освіту»; Закон України «Про позашкільну освіту»; Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді; Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах; Концепція позашкільної освіти й виховання; Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року та ін.), у яких наголошується, що стрижнем системи виховання учнівства є національна ідея, патріотизм, що передбачають формування любові й готовності до захисту Батьківщини, громадянського обов’язку, інтересу і прагнення до збереження національної історії, культури, традицій та поваги до культурних цінностей інших народів.
Усна народна творчість, як i ввесь змiст навчання та виховання в початковій школi, здатна сприяти нацiонально- культурному вiдродженню України. Це стосується насамперед повернення тих культурних цiнностей Прикарпатського краю, які за доби радянського тоталітаризму активно не використовувалися в навчально-виховному процесі, нині вони спроможні збагатити освітній процес початкової школи своїм регіональним колоритом, стати важливим чинником формування та розвитку національної самосвiдомостi юних українцiв.
Мета дослідження – проаналізувати теоретичні засади використання засобів народознавства / гуцульщинознавства в навчально-виховному процесі сучасної початкової школи, схарактеризувати систему роботи з патріотичного виховання учнів Яворівської ЗОШ І-ІІІ ст. Косівського району Івано-Франківської області на уроках, позаурочній діяльності, позашкільній діяльності, спрямовану на створення етнонасиченого середовища.
11
Радкевич, Олександр. "ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ВИКЛАДАЧІВ І ТРЕНЕРІВ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 14 (30 жовтня 2017): 133–39. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2017.14.133-139.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкриваються питання професійного розвитку викладачів і тренерів закладів професійної освіти в країнах Європейського Союзу (ЄС). Приділено увагу функціональним обов‘язкам, які виконують в закладах професійної освіти викладачі і тренери. Акцентовано увагу на тому, що викладачі і тренери зміцнюють зв'язки між професійною освітою та роботодавцями шляхом створення нових навчальних програм, надання більш якісних освітніх послуг, забезпечення високоякісного учнівства в системі дуального професійного навчання, здійснення інших форм навчання на робочому місці тощо.
Розкрито положення Брюгського комюніке в частині гнучких систем підготовки педагогічного персоналу. Досліджено, що викладачі, які працюють в закладах професійної освіти ЄС, зазвичай, там і вдосконалюють свої знання, вміння, навички і на основі цього здобувають нові кваліфікації. На відміну від цього, тренери здійснюють свій професійний розвиток там, де вони працюють, зокрема, в компаніях / фірмах / на підприємствах.
Проаналізовано кваліфікаційні вимоги до викладачів закладів професійної освіти, які встановлюються законодавством країн ЄС. Охарактеризовано програми підготовки викладачів. Акцентовано увагу на тому, що підвищення кваліфікації викладачів і тренерів у сфері професійної освіти є їхнім правом, яке не завжди охороняється колективними договорами. Приділено увагу програмам підвищення кваліфікації викладачів закладів професійної освіти в країнах ЄС, котрі реалізуються в університетах, інститутах та інших навчальних закладах.
Зосереджено увагу на партнерських відносинах між закладами професійної освіти та учасниками ринку праці, що є важливими в забезпеченні якості підготовки майбутніх фахівців та відповідності вимогам роботодавців. З‘ясовано, що такі країни ЄС, як: Бельгія, Німеччина, Хорватія, Австрія, Швеція реалізують програми, які фінансуються за рахунок державних коштів, що підтримують професійний розвиток викладачів і тренерів.
12
Borodiyenko, Oleksandra. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ПІДГОТОВКИ ПЕДАГОГІВ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ: АНАЛІЗ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 16 (6 грудня 2018): 152–61. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.16.152-161.
Повний текст джерелаАнотація:
На основі аналізу наукової літератури з’ясовано чинники, які визначають специфіку підготовки педагогів професійного навчання у країнах ЄС, зокрема: низька привабливість професії педагога та сфери професійної освіти і навчання (далі: ПОН), впровадження концепції професіоналізації, низький рівень наукового інтересу до проблем підготовки педагогів професійного навчання, існуюча невідповідність програм підготовки сучасним вимогам ринку праці. Представлено специфічні особливості національних моделей (іспанської, французької, фінської) відповідної підготовки. Схарактеризовано сучасні європейські концепції та принципи забезпечення якості підготовки педагогів професійного навчання у загальноєвропейському просторі вищої освіти (відповідальність за ефективність процесу забезпечення якості; врахування відмінностей у типах навчальних закладах, програмах, системах, контингенті студентів; упровадження культури та філософії якості; базування систем забезпечення якості на потребах та очікуваннях студентів, стейкхолдерів та суспільства). Представлено інструменти, які уможливлюють якість підготовки педагогів: стандартизація, моделі компетенцій, області якості, системи забезпечення якості тощо. Визначено поліфункціональну природу стандартів з функцією забезпечення якості підготовки педагогів професійного навчання та базою для порівнюваності (у процесі створення міжнародних програм обміну) та визнання кваліфікацій. Представлено базову модель компетенцій педагога професійного навчання.
Схарактеризовано превалюючі перехідні моделі від етапу навчання до етапу професійної діяльності (school-to-work-transition): модель учнівства (дуальна модель підготовки), модель підготовки на базі закладу професійної освіти (Франція), пряма перехідна модель від етапу навчання до етапу роботи на підприємстві (Японія), модель поступової інтеграції у професійне життя (США).
Представлено альтернативний підхід до забезпечення якості, суть якого полягає у виокремленні так званих областей якості з метою їх покращення: роль педагога та тренера; навчальний процес; методи навчання; аналіз процесу навчання; зміст навчання; освітнє середовище та умови здійснення навчального процесу в умовах закладу і на виробництві.
13
Maksyuta, Mykola. "Філософія гідності: до єдності морально-етичних та навчально-виховних конотацій". Multiversum. Philosophical almanac, № 3-4 (18 травня 2018): 117–28. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2016.3-4.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена висвітленню життєвої важливості формування та зміцнення, зокрема в умовах педагогічного процесу, почуття гідності, нерозвиненість якого супроводжується й нездатністю самостійно, обгрунтовано визначати морально виправдані засади та орієнтири життєздійснення. В умовах постійних ускладнень суспільних процесів це спонукає до використання ерзац-цінностей репродукованої, скажімо, ЗМІ інформації з метою відшкодування браку внутрішньої повноти і, принаймні, позірного подолання неспроможності самостійно підноситись до рівня екзистенційно важливих поваги та самоповаги як вирішальних передумов здатності людини встояти, до «онтологічної налаштованості», особливо насущної за сучасних техніко-інформаційних здобутків. Наголошується на істотних можливостях зміцнювати гідність майбутніх учених завдяки дослідницькій діяльності в сфері наукової освіти. У кожній конкретній дослідницькій ситуації викладач покликаний максимально демонструвати евристичні ходи своєї думки, мистецтво синтезувати різні ідеї та положення, формулювати нові висновки. Незвичний синтез відомих тверджень, як спосіб вирішення наукової проблеми у процесі дослідницької діяльності, він демонструє в ході вирішення проблеми педагогічної, будучи постійно зорієнтованим на донесення думки до студентів, що, відповідно, потребує належної методичної компетентності. Володіючи компетентністю стосовно педагогічної, так і стосовно науково-дослідницької діяльності, викладач діє відповідно до рівня розуміння студентами нової ситуації, а також труднощів і перешкод у використанні наявних знань. Відтак дослідницьку діяльність у педагогічному процесі можна розглядати і як засіб поглиблення «етосу гуманітарної освіти» (К. Ясперс), сприяння зміцненню важливої «інтелектуальної напруженості» у відносинах між викладачем і студентом. Але при цьому перший також не може не бути учнем, поглиблюючи щоразу своє розуміння як необхідності конкретних педагогічних дій з метою забезпечення здійснення студентами «когнітивного стрибка», так і з’ясування особливостей досліджуваної проблеми. За великим рахунком, ефективність викладання зміцнюється мірою реалізації викладачем свого «потенціалу учнівства», виявів його відкритості, прийнятності щодо знань і висвітлюваних проблем, і педагогічних ситуацій, мірою поглиблення здатності студентів сприймати, засвоїти запропоновані нові знання. Педагог повинен уміти постійно вчитися адекватно оцінювати ситуації спілкування зі студентами, доносити знання та, відповідно, обґрунтовано змінювати акценти. Це – більш широке, порівняно зі студентським, «навчання» спрямоване на забезпечення та підтримання гідної атмосфери, відповідної «освітній» та «культурній» природі знань. Це – «простір» максимально сприятливого існування, «міграції» знань, поза яким останні втрачають свою життєвість як чинників особистісно когнітивного розвитку. «Навчаючись», викладач реально, «наочно» демонструє спроможності зініціювання, формулювання знань, а студенти, перебуваючи під безпосереднім його впливом, також поступово наслідують вияви цих здібностей.
14
КОВАЛЕНКО, Ія. "Педагогічні основи професійної орієнтації учнівства як наукова проблема дисертації П. І. Шевченка". Humanities science current issues 3, № 34 (2020). http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863/34-3-34.
Повний текст джерела
15
Суховерхова, Олена. "Аспекти профорієнтаційної роботи в школі". Adaptive Management Theory and Practice Pedagogics 10, № 19 (27 листопада 2020). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0255-10(19)-26.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Стаття подає деякі аспекти профорієнтаційної роботи в закладах загальної середньої освіти. Висвітлює та актуалізує профорієнтаційну діяльність як складову навчального процесу, що має надати учням навички та знання, необхідні для самовизначення своєї майбутньої діяльності, розвинути вміння, необхідні для професійної активності та творчості. Метою професійної орієнтації є пошук оптимального співвідношення між здібностями, особистими бажаннями, можливостями та потребами суспільства, його розвитком. Саме так характеризується профорієнтаційний компонент майбутнього, який має бути інтегрований повністю в навчальний процес закладів загальної середньої освіти. Надана інформація про важливість змінення парадигми від просто використання-прослуховування професійної орієнтації, як складової навчального процесу, до активного використання та залучення учнівства до профорієнтаційної роботи, як засобу самопізнання, можливості саморозвитку. Проаналізовано нові види зайнятості та навички потрібні для успішного просування кар’єри в майбутньому. Зазначено важливість формування позитивного відношення до процесу самопізнання серед учнів закладів загальної середньої освіти, що є невід’ємною частиною процесу профорієнтації взагалі. Вказано на необхідність використання сучасних прийомів та кейсів з життя, для залучення школярства до ідей активної профорієнтації, в т. ч. через використання проєктів. Надана пропозиція для покращення профорієнтаційної діяльності в закладах загальної середньої освіти шляхом інтегрування її до навчальної діяльності під час уроків в закладах загальної середньої освіти.
Ключові слова: профорієнтація, навички, знання, профорієнтаційний компонент, саморозвиток, самоефективність.