Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Утворення водню.
Статті в журналах з теми "Утворення водню"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-33 статей у журналах для дослідження на тему "Утворення водню".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Litvinov, V. A., I. I. Okseniuk, D. I. Shevchenko та V. V. Bobkov. "Дослідження системи LaNi5-водень-кисень методом вторинної іонної мас-спектрометрії". Ukrainian Journal of Physics 66, № 8 (8 вересня 2021): 723. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe66.8.723.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботi представлено результати дослiдження поверхнi сплаву LaNi5 методом мас-спектрометрiї вторинних iонiв. Показано, що одночасний вплив водню i кисню на поверхню сплаву приводить до утворення складної поверхневої хiмiчної структури, що складається з гiдридiв, гiдроксидiв i оксидiв лантану та нiкелю. Стехiометричнi спiввiдношення у цих сполуках визначаються долями водню i кисню у газовiй сумiшi. Взаємодiя кисню з поверхнею сплаву викликає поверхневу сегрегацiю i угруповання атомiв нiкелю з утворенням великих нiкелевих кластерiв. Доки на поверхнi таких кластерiв є вiльнi вiд оксидiв i гiдроксидiв дiлянки, вони виступають каталiтично активними центрами для дисоцiативної хемосорбцiї молекул водню i, таким чином, сприяють процесам гiдрування.
2
Кухарець, С. М., О. М. Cукманюк, Я. Д. Ярош та М. М. Кухарець. "ОЦІНКА ПОТЕНЦІАЛУ ТА ШЛЯХІВ ВИРОБНИЦТВА ВОДНЮ ІЗ АГРАРНОЇ БІОМАСИ". Vidnovluvana energetika, № 4(63) (28 грудня 2020): 89–99. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2020.4(63).89-99.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є оцінка потенціалу виробництва водню із аграрної біомаси та визначення напрямків технічного забезпечення реалізації цього потенціалу. В статті наведено перспективну модель виробництва та використання біопалива аграрного походження. Згідно до цієї моделі доречно виробляти дизельне біопаливо, біоетанол (в кількості необхідній для забезпечення роботи мобільної техніки), біогаз, біоводень, генераторний газ, тверде біопаливо (рулони, паливні гранули, брикети із соломи).
Встановлено, що виробництво водню в аграрному виробництві можливе із використанням, як способу термохімічного перетворення біомаси, так і способу ферментації біомаси. При використанні термохімічного способу частка рослинної біомаси використовується для виробництва паливних гранул. Із гранул виробляється генераторний газ. Генераторний газ використовується для виробництва біоводню. Крім того частка біомаси рослинного походження, а також побічна продукція тваринництва може бути перероблена в біогаз за допомогою темнової ферментації. Для виробництва біоводню термохімічним способом пропонується використання удосконалених газогенераторів, конструкція яких перешкоджає утворенню твердих відкладень на робочих поверхнях в камері утворення газу. Для виробництва біоводню способом ферментації пропонується використання обертових біореакторів.
Встановлено, що теоретичний потенціал виробництва водню із аграрної біомаси рослинного походження за допомогою термохімічного перетворення становить біля 4,8 млрд.м3 водню за рік. Теоретичний потенціал отримання водню за способом ферментації становить близько 1,4 млрд.м3 за рік.
Для практичної реалізації теоретичного потенціалу водню необхідні подальші теоретичні та експериментальні дослідження обох способів отримання водню в умовах аграрного виробництва. Бібл. 31, рис. 9.
3
Павлов, Василь Володимирович, Віктор Олексійович Скачков та Тарас Богданович Янко. "ГІДРУВАННЯ АКТИВОВАНОГО ГУБЧАСТОГО ТИТАНУ". Scientific Journal "Metallurgy", № 1 (22 липня 2021): 38–44. http://dx.doi.org/10.26661/2071-3789-2021-1-05.
Повний текст джерелаАнотація:
Процес гідрування виконували у три етапи на губчастому титані марки ТГ-100 з розміром часточок в інтервалі від 2 до 5 мм. На першому етапі процес гідрування здій- снювали на вихідному матеріалі – губчастому титані з розмірами часточок –12 +5 мм і –30 +10 мм. На другому етапі гідрування використовували механічно активований ТГ-100. На третьому етапі гідруванню піддавали суміш механічно активованого ТГ-100 з гідридом титану. В процесі утворення гідриду титану виділено чотири основні стадії: фізичну адсорбцію молекул водню на поверхні металу; дисоціацію молекул водню на активних центрах металевої поверхні; дифузію атомів водню всередину поверхневого шару металу та впорядковане розміщення водню в порожнечах металевої матриці з утворенням гідриду (β-фази). Встановлено, що температура початку активного погли- нання водню для початкового ТГ-100 складає 793 К, для механічно активованого губчас- того титану – 573 К, а для механохімічно активованого матеріалу – 503 К. При цьому повний час гідрування початкового ТГ-100 складає 1380 хвилин, для механічно акти- вованого – 1140 хвилин і для механохімічно активованого – 780 хвилин. Механохімічна активація губчастого титану дає змогу скоротити тривалість процесу гідрування прак- тично на 46%. При цьому масова доля водню в гідриді титану складає від 3,63 % до 3,84 % за масою, максимальна температура процесу встановилася в межах від 863 К до 918 К, а час досягнення максимальної температури складає від 120 хв. до 240 хв. Вихід гідриду титану до досягнення максимальної температури складає для початкового ТГ-100 35,4 %, для механоактивованого – 50 %, механохімічно активованого – 59,4 %.
4
Юрженко, А. В., Є. Я. Костенко, С. Б. Костенко та М. О. Стецик. "Довготривалий вплив малих доз іонізуючого випромінювання на ліпідний комплекс мембран еритроцитів". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 60, № 2 (31 грудня 2019): 54–56. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2019.60.54-56.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасні умови життя неможливі без науково-технічого прогресу. При цьому в останні роки значно зросла імовірність масштабних техногенних катастроф. Опосередкована дія іонізуючого випромінювання зводиться до радіолізу води, до утворення вільних водневих, гідроксильних радикалів, пероксиду водню, супероксидного аніон-радикалу. У осіб, котрі проживаючих у зоні радіаційного забруднення значно інтенсифікувались вільно-радикальні процеси пероксидації ліпідного комплексу еритроцитів, що в свою чергу призводило до модифікації і дестабілізації біомембран клітин. Активація процесів ліпопероксидації є одним із чинників формування запальних і дистрофічних процесів пародонта, які виявлено у осіб обстежених груп. Ключові слова: радіація, пародонт, зубоальвеолярний комплекс, перекисне окислення ліпідів, еритроцити.
5
Патлун, Д. В., та Л. Г. Щербакова. "Дослідження процесів утворення та накопичення водню сплавами типу AB5 при контактному заряді з цинковим електродом". Bulletin of the Kyiv National University of Technologies and Design. Technical Science Series 140, № 6 (13 лютого 2020): 125–33. http://dx.doi.org/10.30857/1813-6796.2019.6.12.
Повний текст джерелаАнотація:
The purpose of the work was to determine the optimal composition of hydrogen storage alloy AB5-type for the efficient hydrogen production and accumulation upon the contact charge with a zinc anode. The structure and phase composition of the alloys, which were obtained using argon arc melting, were studied using x-ray phase analysis. To conduct electrochemical studies, composite electrodes were made from a mixture of alloy powder (d <40 μm) and copper (99.9% purity) in a ratio of 1 to 3. Electrochemical properties were studied using voltammetry, chronopotentiometry and chronoamperometry in a standard three-electrode cell with a Pt (or Zn) counter electrode and a mercury oxide (Hg / HgO) reference electrode . Hydrogen capacity of the alloys was examined by galvanostatic cycling using 100 mA•h-1 current. A comparative analysis of the contact charge efficiency of electrodes made of hydrogen-absorbing alloys of AB5 alloys paired with a Zn anode was carried out. First of all, we investigated the fundamental possibility and efficiency of a charge in this way of an electrode made using the initial LaNi5 alloy. It was shown that for LaNi5-xMx alloys (where M is Co, Al, Mn), the electrochemical and sorption properties substantially depend on the nature and amount of the substituent. Based on the research results, a multicomponent alloy MmNi3.6Co0.7Mn0.3Al0.4 was obtained and it was shown that it has good abilities and can be used for contact hydrogen production. The method of contact charge (internal electrolysis) has been first used to obtain hydrogen by AB5-type intermetallic alloys. We have shown the dependence of the alloy composition on the efficiency of such a charge method. A new method of producing and storing hydrogen is proposed, which does not require an electric energy source. This method can be used for backup or emergency charging of nickel-metal hydride batteries. The high purity of the resulting hydrogen allows it to be used for fuel cells or chemical synthesis.
6
Каменський, Артем, Олег Ольшевський, Володимир Починок та Віталій Вязовик. "ЕЛЕКТРОННО-КАТАЛІТИЧНА ПЕРЕРОБКА ВУГЛЕКИСЛОГО ГАЗУ В МЕТАНОЛ ТА ФОРМАЛЬДЕГІД". Science and Innovation 17, № 5 (12 жовтня 2021): 73–82. http://dx.doi.org/10.15407/scine17.05.073.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Починаючи з середини XIX століття спостерігається стійке зростання кількості СО2в атмосфері, яке може призвести до глобального потепління, спричиненого парниковим ефектом. Міжнародні експерти зі зміни клімату в 2018 році зазначали, що при поточних темпах викидів СО2 в найближчі 10 років у світі температура підвищиться на1,5 °C, що призведе до танення льодовиків і підвищення рівня моря.Проблематика. Оксид карбону може бути використано для отримання значної кількості органічних сполук, утворення яких залежить від методу його переробки. До останніх належать такі методи як біологічні, термічна конверсія, фотохімічні, плазмові. Більшість з них потребують застосування каталізаторів. Одним із плазмових методів є електронно-каталітичний метод з використанням бар’єрного розряду.Мета. Визначення основних фізико-хімічних закономірностей процесу електронно-каталітичного перетворення СО2 в органічні сполуки, а саме в метанол та формальдегід, з використанням двох розрядників — джерела низькотемпературної плазми.Матеріали й методи. Дослідження електронно-каталітичного перетворенню СО2в метанол та формальдегід здійснювали на лабораторній установці, до складу якої входили два джерела низькотемпературної плазми — розрядників, в одному з яких знаходиться гетерогенний каталізатор. Як джерело водню використовувалися пари води.Результати. Досліджено два зразки каталізаторів за різних температур реакційної зони і напруг бар’єрного розряду. Отримано залежності утворення метанолу та формальдегіду при різних режимах роботи установки. Визначено залежності енергетичних витрат при отриманні метанолу та формальдегіду з СО2.Висновки. Використання електронно-каталітичного методу дозволяє переробляти СО2 в різноманітні органічні сполуки, які в подальшому можуть бути використані як сировина для різноманітних хімічних процесів або як паливо. Ця переробка дозволяє зменшити викиди СО2 в навколишнє середовище та підвищити асортимент продукції хімічної промисловості.
7
Kostiuchenko, Serhii, Viktor Hudyma, Anatolii Ostrovskyi та Iryna Novikova. "Обґрунтування рекомендацій щодо запровадження використання активного вугілля під час тривалого зберігання бронетанкового озброєння та техніки". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 1 (20 лютого 2021): 87–93. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.1.9.
Повний текст джерелаАнотація:
Навколишнє середовище є постійно діючим носієм агресивних корозійних реагентів. В цілому воно в себе включає атмосферне повітря, якій складається з азоту, кисню, водню, вуглекислого та інертних парів, газів та тверді частини (пил). Майже всі компоненті впливають на протікання корозійних процесів.
Деталі сучасних машин виготовляють в більшій частині зі сплаві різних металів. Використання сплавів підвищує міцність виробів, покращує їх знос та інші властивості.
Основним видом руйнування металічних виробів є електрохімічна корозія. Для її протікання необхідні електроліт, якій може утворитись на поверхні деталей у вигляді маленьких краплин атмосферної вологи, а також анодні та катодні ділянки. Анодні та катодні ділянки на поверхні деталей з’являються не тільки за рахунок зіткнення різних матеріалів, але й не однакового ступеню обробки поверхонь. Практично мікрогальванопари виникають всюди, де на металі є краплини вологі.
Найбільш ефективно захист машин від корозії забезпечується шляхом утворення на поверхні деталей механічного бар’єру, але об’єктах бронетанкової техніки існує ряд деталей які неможна покривати маслом, а цілий ряд систем (головним образом радіоелектронна апаратура та оптичні прилади) дуже чутливі до впливу атмосфери і не може бути захищеним маслами. Тому знайшли так званий спосіб обробки навколишнього середовища. Прикладом такого способу може служити герметизація танка та осушення повітря всередині з допомогою силікагелю ( SiO2·3Н2О).
Для осушення повітря в середині використовується силікагель марок МСК та КСМ (кусковий та гранульований), який являє собою висушений гель кремнієвої кислоти.
8
Yarotskyi, S., та B. Tselen. "ПЕРСПЕКТИВА ВИКОРИСТАННЯ СПОСОБУ ДИСКРЕТНО-ІМПУЛЬСНОГО ВВЕДЕННЯ ЕНЕРГІЇ ДЛЯ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ КИСЛИХ ВОДНИХ РОЗЧИНІВ". Industrial Heat Engineering 37, № 4 (15 листопада 2017): 23–30. http://dx.doi.org/10.31472/ihe.4.2015.03.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано ефективність впливу способу дискретно-імпульсного введення енергії на водні розчини. Розглянуто механізми радикального розпаду води з утворенням пероксиду водню під впливом кавітації, а також роль гідрокарбонат-іонів та іонів заліза, що містяться у воді на зміну її рН. Запропоновано нові напрямки застосування дискретно-імпульсного введення енергії з використанням роторно-імпульсного апарата типу ротор-статор-ротор.
9
Kosakivska, I. V., V. A. Negretsky, V. M. Pushkarev, O. A. Konturska, J. B. Rakhmetov, and A. Yu Ustinova. "Effect of short-term temperature stresses on HSP70 synthesis and level of hydrogen peroxide in Amaranthus caudatus L. seedlings." Ukrainian Botanical Journal 70, no. 4 (August 30, 2013): 552–56. http://dx.doi.org/10.15407/ukrbotj70.04.552.
Повний текст джерела
10
Чугай, А. В. "Особливості техногенного впливу на довкілля Херсонської області". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 3 (4 червня 2020): 60–65. http://dx.doi.org/10.36930/40300310.
Повний текст джерелаАнотація:
Херсонська область територіально належить до регіонів Північно-Західного Причорномор'я. Херсонщина має унікальний рекреаційний потенціал. При цьому промисловий комплекс регіону формують понад 200 підприємств різних галузей. В області існують певні екологічні проблеми, що призводять до виникнення несприятливих екологічних ситуацій (відведення земельних ділянок під полігони твердих побутових відходів, умови та стан зберігання непридатних для використання пестицидів; очисні споруди і каналізаційні мережі населених пунктів області тощо). Для оцінювання особливостей техногенного впливу на довкілля Херсонської області в роботі застосовано принцип розрахунку модуля техногенного навантаження. Розраховували окремі модулі на складники довкілля (повітряний басейн, водні об'єкти, геологічне середовище). За результатами аналізу з'ясовано, що в разі істотного зменшення кількості джерел значно збільшуються викиди забруднювальних речовин. У 2003–2011 рр. відзначено загальне збільшення рівня техногенного навантаження на повітряний басейн, з 2012 р. – зменшення зі збільшенням викидів від стаціонарних джерел. У разі загального збільшення водозабору відзначено зменшення скидів стічних вод. Рівень техногенного навантаження на поверхневі водні об'єкти істотно зменшився. Максимального техногенного впливу водні об'єкти регіону зазнають від діяльності комунального підприємства Херсона. Максимуми утворення відходів в регіоні зафіксовано у 2012–2014 рр. Переважну кількість у складі утворених відходів становлять відходи IV класу небезпеки. Збільшення нагромаджених відходів становить до 70 тис. т щороку. Кількість нагромаджених відходів останніми роками в 3 рази перевищує показники з утворення. За постійного збільшення нагромаджених відходів на території області рівень техногенного навантаження на геологічне середовище регіону щорічно зростає. Найбільшого навантаження Херсонська область зазнає за показниками скидів стічних вод і утворення відходів. Загалом з 2007 р. встановлено тенденцію до зменшення рівня техногенного навантаження на довкілля. Це зумовлено переважно зменшенням обсягів скидів стічних вод.
11
Roslyk, Iryna. "НОВІ НАНОКОМПОЗИТИ НА МІДНІЙ ОСНОВІ, АРМОВАНІ ВУГЛЕЦЕВИМИ НАНОТРУБКАМИ". Metallurgicheskaya i gornorudnaya promyshlennost, № 3 (30 вересня 2020): 18–27. http://dx.doi.org/10.34185/0543-5749.2020-3-18-27.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета - отримання методами порошкової металургії композитного матеріалу на основі міді з додаванням у якості армуючого компоненту вуглецевих нанотрубок та дослідження структури цього матеріалу. Методика. Дослідні зразки виготовляли з порошку міді марки ПМС-1 (ГОСТ 4960-2009) фракції менше 45 мкм. В якості армуючого компонента використані багатостінні ВНТ діаметром від 8 до 28 нм, , які були отримані CVD методом. Вуглецеві нанотрубки додавали в шихту у кількості 0,08 мас. % у стані суспензії в розчині полівінілового спирту та додатковою обробкою ультразвуком упродовж 15 хвилин при частоті коливань 14,1 кГц. Приготовлену суміш просушували при температурі 150 °С для виділення зайвої вологи. Зразки для досліджень виготовляли у вигляді таблеток діаметром 12 мм і висотою 6 мм однобічним пресуванням з подальшим спіканням у атмосфері водню. Дослідні зразки виготовляли за двома технологічними схемами, які включали двократне пресування та спікання. При другому спіканні за схемою 1 температура складала 950 °С, а за схемою 2 температура була більш висока , а саме 1050 °С. Дослідження структурних характеристик порошку міді виконані з використання електронного скануючого мікроскопу (Tescan Mira 3 LMU). Для визначення елементного складу зразків використовували метод енергодисперсійної спектроскопії з використання систем локального аналізу (ЕДС), використовували детектор випромінювання «X-max 80» ("Oxford Instruments" Англія).Результати. Експериментально встановлено, що спосіб додавання ВНТ до порошку міді шляхом рідкофазного змішування в розчині полівінілового спирту та обробкою суспензії ультразвуком сприяє рівномірному розподілу ВНТ в об’ємі спеченого матеріалу. Вуглецеві нанотрубки після спікання розташовуються в мідній матриці по границях зерен та в порах, переважно у вигляді скупчень. Високотемпературне друге спікання при температурі, наближеної до температури плавлення міді, призводить до зниження пористості спеченого матеріалу з мікроструктурою, що відповідає структурі дисперснозміцнених композитів. В мідній матриці рівномірно розташовані пори, які заповнені скупченнями ВНТ.Наукова новизна. Вперше встановлено, що спосіб обробки ультразвуком суспензії ВНТ в розчині полівінілового спирту під час приготування шихти перед пресуванням та застосування другого високотемпературного спікання при температурі наближеної до температури плавлення металу-матриці призводить до утворення структури, яка характерна дисперсно-зміцненим матеріалам. Практична цінність. Результати роботи можуть бути використані для виготовлення матеріалів електротехнічного призначення.
12
Schur, D. V., Z. Z. Matysina, S. Y. Zaginaichenko, N. P. Botsva та О. V. Elina. "Фулерени: перспективи практичного застосування в медицині, біології та екології". Biosystems Diversity 20, № 1 (12 лютого 2012): 139–45. http://dx.doi.org/10.15421/011220.
Повний текст джерелаАнотація:
Узагальнено результати власних досліджень і дані наукової літератури останнього десятиліття про властивості фулеренів і вуглецевих нанотрубок. Хімічна стабільність структури та низька токсичність фулеренів визначають їх застосування у медичній хімії, фармакології, косметології. Завдяки механічній міцності нанотрубки стали основою екологічно чистих конструкційних і захисних матеріалів. На основі фулериту С60 можна отримати матрицю, що дозволяє накопичувати до 7,7 мас. % гідрогену з утворенням гідрофулериту С60Н60. Застосування фулеренів для накопичення та збереження водню перспективне для розвитку екологічно чистої водневої енергетики.
13
Ternovoy, Yurii, Gennadii Baglyuk та Vera Panova. "ОДЕРЖАННЯ ПОРОШКІВ ПІДВИЩЕНОЇ ПЛИННОСТІ РОЗПИЛЕННЯМ МЕТАЛЕВИХ РОЗПЛАВІВ ВОДОЮ ВИСОКОГО ТИСКУ ЗА УМОВ ПОДВІЙНОГО ПОВІТРЯНО-ВОДЯНОГО СМЕРЧУ". Scientific Journal "Metallurgy", № 1 (17 лютого 2021): 19–26. http://dx.doi.org/10.26661/2071-3789-2020-1-03.
Повний текст джерелаАнотація:
На основі моделі водяного розпилення високотемпературних розплавів, а також зурахуванням експериментальних і літературних даних розроблено модель розпиленнярозплавів водою в «смерчі». Стабільний режим розпилення з утворенням сфероїдальнихчастинок забезпечується мінімальною відстанню між струменем розплаву і потоком води,що обертається, за якої в пограничному шарі газового потоку досягається швидкість бли-зько 90…100% від швидкості води. Розглянуто причини перетворення форми частинок, щоутворюються, під час переходу від розпилення кільцевою форсункою до розпилення в«смерчі». Головною причиною є відсутність прямого контакту струменя розплаву та рідкихкрапель металу з водою. З урахуванням запропонованої моделі та технічних параметріврозпилення було отримано формулу для визначення медіанного діаметра частинок поро-шку.
14
Боледзюк, В. Б., А. В. Заслонкін, З. Д. Ковалюк та М. М. Пирля. "Електричні властивості інтеркальованих шаруватих кристалів In2Se3". Ukrainian Journal of Physics 56, № 4 (14 лютого 2022): 376. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe56.4.376.
Повний текст джерелаАнотація:
У діапазоні 80–400 К досліджено електричні властивості, анізотропію шаруватих кристалів In2Se3, їх літієвих та водневих інтеркалятів. Встановлено, що зі зростанням температури електропровідність та рухливість вздовж шарів зменшуються, а концентрація вільних електронів практично не змінюється. Отримана температурна залежність рухливості електронів пояснена їх взаємодією з гомополярними оптичними фононами. Зміна електропровідностігідрованих кристалів In2Se3 залежно від часу відпалу пояснюється утворенням нових рівнів у забороненій зоні та впливом впровадженого водню на величину деформаційного потенціалу кристала. Встановлене зменшення анізотропії для інтеркаляту Li1,5In2Se3 порівняно із In2Se3 в діапазоні температур 250–400 К пояснюється переважаючим зменшенням електропровідності перпендикулярно шарам над незначним зменшенням електропровідності вздовж шарів.
15
Грайворонська, І., Е. Хоботова, В. Даценко та І. Черепньов. "Гранульований доменний шлак як сорбент органічних барвників". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 4(18) (11 лютого 2021): 53–59. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.4(18).53-59.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначено властивості гранульованого доменного шлаку «АрселорМіттал Кривий Ріг», що зумовлюють його сорбційну активність. У складі фракцій шлаку ідентифіковані мінерали: окерманіт Ca2MgSi2O7, геленіт Ca2Al(Al,Si)2O7, ранкініт Ca3Si2O7, псевдоволластоніт CaSiO3, мервініт Ca3MgSi2O8, мікроклін КAlSi3O8, кальцит CaCO3, ольдгаміт CaS з вмістом алюмосилікатів кальцію і магнію > 50 %. Деякі фази знаходяться в аморфному сорбційно-активному стані. Показана доцільність активації водою протягом 1 доби, в результаті якої на поверхні утворюються і дисоціюють гідроксильні і гідрофільні силанольні групи з формуванням негативного заряду поверхні шлакових частинок, що характерно для алюмосилікатів Са і Mg, а також мінералів кальциту і ольдгаміту. Форма ізотерми адсорбції свідчить про утворення полімолекулярних шарів органічного барвника метиленового синього (МС), що збільшує ефективність шлакового сорбенту. Величина адсорбції МС не менш 2 мг/г. Показано відсутність десорбції МС з шлаку, що забезпечує безпеку як захоронення відпрацьованого сорбенту, так і його утилізації в якості наповнювача будівельних матеріалів. Доведено радіаційну безпеку шлаку. Питома ефективна активність фракцій шлаку не перевищує 370 Бк/кг, що дозволяє його використання в якості технічних матеріалів без обмежень. Запропоновано технологічну схему адсорбційної очистки стічних вод підприємств органічного синтезу і текстильної промисловості, що містять органічні барвники, за допомогою шлакового сорбенту.Стадії технологічного процесу: надходження шлаку з відвалу, аналіз мінерального складу шлаку, водна активація шлаку, статична сорбція барвників в відстійнику, подальша утилізація шлаку і надходження очищених вод в первинне виробництво. Технологія передбачає видалення органічних барвників із стічних вод і їх повторне використання, що забезпечує замкнутість циклу оборотного водоспоживання, відсутність витрат хімічних реагентів на активацію шлакового сорбенту, поліпшення екологічної ситуації в місцях розташування шлакових відвалів за рахунок використання шлаків в якості сорбентів.
16
Босий, М. В., В. В. Клименко, С. О. Магопець, Н. Ю. Гарасьова та А. О. Овчаренко. "Підвищення ефективності автомобільної газонаповнювальної компресорної станції шляхом застосування газогідратного акумулятора". Refrigeration Engineering and Technology 57, № 1 (11 лютого 2021): 45–54. http://dx.doi.org/10.15673/ret.v57i1.1978.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається проблема підвищення ефективності роботи автомобільної газонаповнювальної компресорної станції (АГНКС) в умовах наявності пікових навантажень внаслідок нерівномірного надходження на заправку автомобільного транспорту на протязі доби. Для підвищення ефективності використання обладнання АГНКС в умовах нерівномірної добової заправки автомобільного транспорту стиснутим природним газом (СПГ-CNG) запропоновано застосовувати газогідратний акумулятор (ГА). В ГА реалізуються процеси утворення газогідратів природного газу при низькому тиску, їх накопичення і зберігання та наступне плавлення з виділенням стиснутого природного газу при тиску 25 МПа, достатньому для повної заправки автомобільного транспорту. Процес утворення газогідрату відбувається з виділенням теплоти, а його розкладання з поглинанням теплоти. Відводити теплоту процесу гідратоутворення пропонується пропановою холодильною машиною (ХМ). Однак при температурі довкілля ≤ 1 °С процес утворення газогідратів в ГА можна здійснювати при тиску ≤ 1,2МПа без застосовування ХМ. При температурах ≤ 0 °С замість води в ГА необхідно застосовувати водні розчини, наприклад, етанолу чи метанолу. У статті надано схемно-технологічне рішення та описано принцип дії АГНКС з ГА, показано на діаграмі тиск-температура основні термодинамічні процеси, що в ній здійснюються. Запропоновано методику визначення питомих енерговитрат (lпит) і ексергетичного ККД (ηex) ГА та на конкретному прикладі показано, що lпит газогідратного стиснення газу менші на 15% порівняно з компресорним стисненням, а ηex більший на 12%. Застосування ГА, як альтернативного доповнення до компресорного стиснення природного газу в пікові періоди заправки автомобілів, дозволить підвищити ефективність використання обладнання АГНКС і зменшити енерговитрати на заправку автомобільного транспорту стисненим природним газом
17
Дмухальська, Є. Б., та Т. Я. Ярошенко. "ОКИСНЮВАЛЬНА МОДИФІКАЦІЯ ПРОТЕЇНІВ У ЩУРІВ РІЗНОГО ВІКУ ЗА УМОВ ХРОНІЧНОГО УРАЖЕННЯ ВАЖКИМИ МЕТАЛАМИ І ГЛІФОСАТОМ". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (4 серпня 2021): 92–97. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i2.12245.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Відомо, що вплив різних забруднювачів навколишнього середовища, таких, як важкі метали і фосфорорганічні сполуки, викликає різні зміни в організмі людини, які супроводжуються порушенням балансу між процесами окиснення і відновлення, утворенням активних форм Оксигену, що пояснює розвиток оксидантного стресу. Іони важких металів можуть індукувати утворення активних форм Оксигену. На сьогодні корекція порушень вільнорадикальних та антиокситантних процесів за комбінованої дії важких металів і фосфорорганічних пестицидів залишається не до кінця вивченою.
Мета дослідження – вивчити вплив Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату в формі раундапу та коригувальну дію цистеїл-гістидил-тирозил-гістидил-ізолейцину на окиснювальні процеси в щурів різного віку.
Методи дослідження. Досліди проводили на лабораторних нелінійних білих щурах-самцях 3 вікових груп: статевонезрілих, статевозрілих і старих, яким внутрішньошлунково протягом 30 днів вводили водні розчини Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату (у формі гербіциду раундапу). З метою корекції на 21-й день через 6 год після введення токсикантів протягом 10 днів вводили пептид цистеїл-гістидил-тирозил-гістидил-ізолейцин. Оксидантний стрес оцінювали за рівнем окисномодифікованих протеїнів, вмістом ТБК-активних продуктів і дієнових кон’югатів у сироватці крові та гомогенатах печінки.
Результати й обговорення. Встановлено, що при введенні щурам водних розчинів Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату (у формі гербіциду раундапу) в комбінації активувалися окиснювальні процеси у сироватці крові та гомогенаті печінки уражених щурів. Одночасне введення досліджуваних ксенобіотиків тваринам усіх вікових груп викликало збільшення вмісту ТБК-активних продуктів і дієнових кон’югатів у сироватці крові та гомогенаті печінки. Інтоксикація Купруму сульфатом, Плюмбуму ацетатом і фосфорорганічним пестицидом супроводжувалася порушенням балансу між про- й антиоксидантами, розвитком оксидантного стресу, що може викликати функціональні та структурні ушкодження клітинних мембран і накопичення токсичних метаболітів. При використанні пептиду як чинника корекції зменшувався вміст активних форм Оксигену та продуктів пероксидного окиснення ліпідів.
Висновок. Введення пептиду як коригувального чинника щурам із токсичним ураженням печінки знижує генерацію активних форм Оксигену та вміст продуктів вільнорадикального окиснення ліпідів.
18
Dubinina, Antonina, Tatiana Letuta та Vira Novikova. "ЗБЕРІГАННЯ ПЛОДІВ АБРИКОСА З ВИКОРИСТАННЯМ ЛІКАРСЬКО-РОСЛИННИХ ЕКСТРАКТІВ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 4(18) (2019): 192–208. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2019-4(18)-192-208.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Абрикос характеризується високою інтенсивністю дихання та метаболізму, й найбільшою чутливістю до етилену серед усіх кісточкових плодів – це зумовлює надзвичайно короткий термін зберігання плоду. Раніше недостатньо уваги приділяли подовженню терміну зберігання абрикоса як окремого плоду, тому найчастіше для його зберігання використовували відомі технології: швидке заморожування, регульовану атмосферу та зберігання у спеціальній тарі. Постановка проблеми. Однак такі технології не передбачають запобігання утворенню або розповсюдженню основних грибкових інфекцій абрикоса. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Багаторазове застосування деяких системних фунгіцидів у аграрних господарствах призвело до появи фунгіцид-стійких патогенів. Деякі фунгіциди, особливо фталімідні, спричиняють хімічні травми епідермісу абрикосів. Оскільки використання фунгіцидів під час заготівлі абрикосів є необхідним, але потенційно шкідливим, у країнах Європи вже давно були ініційовані дослідження з розробки природних, ефективних і нетоксичних для плодів абрикоса й споживача фунгіцидних засобів. Уже багато років пріоритетними технологіями зберігання плодів абрикоса є швидке заморожування, регульована атмосфера, зберігання у спеціальній тарі. Однак сучасні технології зберігання не передбачають знищення або пригнічення грибкових інфекцій плодів. Постановка завдання. Метою статті є аналіз літературних джерел щодо існуючих технологій зберігання абрикоса та використання лікарсько-технічної сировини як компонента, що пригнічує основні грибкові інфекції, для подовження зберігання фрукта у свіжому вигляді. Виклад основного матеріалу. Для подовження терміну зберігання нами запропоновано використовувати захисний засіб з антибактеріальними властивостями проти основних грибкових інфекцій абрикоса – грибків роду Monilinia (Monilinia laxa, Monilinia fructicola) та Rhizopus stolonifer. Оскільки важливою характеристикою безпечності речовин, що контактують безпосередньо з продуктами харчування, є мінімальна токсичність і високі антибактерицидні властивості, для застосування в розробці нової технології рекомендовані водні та водно-спиртогліцеринові екстракти рослинної сировини – листя меліси та шавлії, трава вербени. Висновки відповідно до статті. На основі аналізу сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури робимо висновок, що засіб із використанням таких екстрактів може стати новим ефективним антибактерицидним препаратом для зберігання плодів абрикоса у свіжому вигляді.
19
Стороженко, Д. О., Н. В. Бунякіна, О. Г. Дрючко, І. О. Іваницька та Н. М. Гринчишин. "Вплив катіону лужного металу на утворення подвійних солей у системах MCl − Nd(Gd)Cl3 − H2O (M− Li,Na,K,Rb,Cs) при 25–100 °С". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1-2 (24 червня 2016): 81–84. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2016.1-2.16.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі методом ізотермічної розчинності досліджено фазові рівноваги у водно-сольових системах хлоридів лужних металів і рідкісноземельних елементів (неодиму, гадолінію) при 25–100 °С. Установлено температурні та концентраційні межі кристалізації вихідних солей і подвійних сполук. Виявлені подвійні хлориди синтезовані та ідентифіковані фізико-хімічними методами аналізу.
We investigated phase equilibrium in aqueous systems chloride salt and alkali metal and rare earth elements (neodymium, gadolinium) at 25–100 °C by isothermal solubility in the article. Temperature and concentration limits of crystallization of initial salts and double compounds. We identified double chlorides which were synthesized and identified by physical and chemical methods of analysis.
20
БАБІН, БОРИС. "Міжнародно-правові аспекти реінтеграції територій". Право України, № 2020/12 (2020): 63. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-12-063.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу міжнародно-правового виміру механізмів реінтеграції територій, відторгнутих від держав через їхню окупацію, спробу анексії або формування на цих територіях квазідержавних утворень чи частково визнаних держав. Особлива увага приділена правовим механізмам, які були застосовані Федеративною Республікою Німеччина стосовно возз’єднання зі Східною Німеччиною, та Хорватією щодо відновлення сталого розвитку й усунення наслідків конфлікту на деокупованих територіях. Висвітлено позиції пострадянських країн, а саме Азербайд жану, Грузії та Молдови, щодо перспектив реінтеграції окупованих територій, правової оцінки режиму таких територій, захисту населення та відновлення їхніх прав. Досліджено універсальні норми міжнародного права, застосовні до питань реінтеграції територій. Окреслено ситуацію, яка постала перед Україною щодо реінтеграції власних територій, зокрема у міжнародно-правовому вимірі, та вказано на її об’єктивні особливості. Порушені у статті питання ускладнюються їх істотним політико-правовим значенням, зокрема для науковців, залежно від країни їхнього походження, що зумовлює порівняно невелику кількість об’єктивних праць із окресленої проблематики. При цьому дослідження, здійснені неупередженими авторами третіх країн, як правило, не претендують на глибоке знання передумов конфліктів, національного законодавства залучених у ці конфлікти територій і тим паче на відображення практичної розбудови управління у квазідержавних утвореннях, які формуються на територіях, що підлягають реінтеграції. Крім того, в Україні зазначена проблематика не отримала належного рівня наукового аналізу до 2014 р. Метою статті є визначення міжнародно-правових викликів, пов’язаних із реінтегра цією державами непідконтрольних територій, зокрема на етапах підготовки реінтеграції та її здійснення, під час та після відновлення контролю над територією, а також зовнішнього реагування на наслідки реінтеграції. Основні результати дослідження полягають у характеристиці таких викликів і формуванні рекомендацій для реагування на них органами державної влади України. У висновках зазначається, що реінтеграція територій породжує низку міжнародно-правових викликів, які мають різну природу на етапах підготовки до реінтеграції, під час та після відновлення контролю над територією. Основним із них євідповідальність держави за відповідну територію та її населення до, під час та після процедури реінтеграції, а також питання правонаступництва та відповідальності. При цьому вказується, що переговорні процеси з питань припинення вогню та деескалації конфлікту не мають ознак заходів реінтеграції, а захист прав переміщених осіб не завжди є фактором реінтеграції територій.
21
Молчанова, А. В. "Екологічні аспекти впливу полігонів твердих побутових відходів на агроландшафт, водне середовище та атмосферне повітря". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (29 грудня 2016): 106–10. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2016.04.23.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах структурної перебудови економіки України, впровадження нових способів, методів та форм господарювання призводить до зростання кількості сучасних промислових та продовольчих товарів для населення і, відповідно, до зростання утворення твердих побутових відходів. У процесі розвитку цивілізації людство неминуче перетворює свою планету на величезний смітник, а природа не має механізмів утилізації і знищення відходів, вироблених суспільством, тому останні накопичуються в біосфері у геометричній прогресії. На даний час проблема поводження з відходами знаходиться поруч з охороною навколишнього середовища від забруднення хімічними та біологічними компонентами, що постійно присутні в них, а також із захистом здоров’я населення, яке перебуває в зоні їхнього безпосереднього чи непрямого впливу. Проблема поводження з відходами є однією з ключових екологічних проблем, і усе більш вагомою в ресурсному аспекті. Полігони твердих побутових відходів – типовий приклад антропогенної діяльності. Для них характерні низка ознак хімічного забруднення ґрунтів, поверхневих, ґрунтових та підземних вод, рослинних груп, атмосферного повітря, які є об'єктами різноманітних екологічних досліджень.
In terms of economic restructuring of Ukraine, new ways, methods and forms of management leads to a growing number of modern industrial and food for the population and, consequently, the growth of solid waste. In the development of human civilization inevitably turns our planet into a huge trash, and nature has no mechanisms of recycling and disposal of waste produced by society because last one accumulates in the biosphere exponentially. Currently, the issue of waste management is next to the environmental pollution from chemical and biological components that are constantly present in them, as well as the protection of public health, which are in the zone of their direct or indirect influence. The problem of waste is a key environmental issues, and all more significant in terms of resource. Landfill – a typical example of human activities. They are characterized by a number of signs of chemical contamination of soil, surface water, soil and groundwater, plant groups of air that are the subject of various environmental studies.
22
Korzhov, Volodymyr, та Vasyl Kudra. "Особливості техногенного впливу лісокористування на чистоту води у гірських лісових водотоках". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 20 (4 червня 2020): 141–48. http://dx.doi.org/10.15421/412013.
Повний текст джерелаАнотація:
Під час здійснення лісозаготівель у гірських умовах із застосуванням наземного транспортування деревини відбувається трансформація лісового ґрунту як у межах лісосіки, так і на трелювальних волоках. Трелювальні волоки, по яких заготовлена деревини доставляється до навантажувальних майданчиків, прокладаються на схилах різної стрімкості, що спричиняє порушення монолітної структури ґрунту та утворення значних обсягів експлуатаційної ерозії. Внаслідок багаторазового проїзду лісових машин по волоках формуються глибокі колії, по яких відбувається поверхневий стік води до підніжжя схилу, яка потрапляє у водотоки. Тому волоки одночасно є і руслами стоку води, яка концентрується на них у разі виникнення інтенсивних опадів та внаслідок cніготанення. При цьому разом із водою виносяться і частинки лісового ґрунту, що призводить до забруднення води.
Дослідженнями зарубіжних і вітчизняних науковців встановлено, що основним потенційним впливом на чистоту води внаслідок лісогосподарської діяльності є потрапляння у річки частинок землі з доріг і трелювальних волоків. Тому одним із важливих завдань є встановлення ступеня впливу техногенних чинників, які виникають під час лісокористування, на ступінь забруднення води в лісових водотоках. З огляду на це, були здійснені чотирирічні дослідження на двох лісових водозборах з метою вивчення ступеня каламутності води в руслах рік. У результаті дослідження встановлено чітку тенденцію щодо збільшення каламутності води в робочі дні (понеділок-п’ятниця) та її суттєве зменшення під час не робочих днів (субота, неділя). При цьому характерним є зростання забруднення води, починаючи з вранішніх годин з поступовим його зменшенням наприкінці робочого дня.
23
Турчина, Тетяна Яківна, Едуард Костянтинович Жукотський, Ганна Валеріївна Декуша та Андрій Анатолійович Макаренко. "ВПЛИВ СТУКТУРУЮЧОЇ ДОБАВКИ НА ВИХІД ГРИБНОГО ПОРОШКУ ПРИ СУШІННІ МЕТОДОМ РОЗПИЛЮВАННЯ". Scientific Works 84, № 2 (29 грудня 2020): 67–75. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v2i84.1891.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена експериментальним дослідженням тепломасообмінних процесів при сушінні методом розпилювання складної за реологічними властивостями гетерогенної системи – суспензії з гриба шиїтаке. В дослідженнях використовувались водні суспензії із цілісного плодового тіла гриба шиїтаке та окремо його шапинок, підготовлені шляхом їх обробки методом дискретно-імпульсного введення енергії (ДІВЕ).
Дослідження процесу сушіння грибних суспензій проводились на розпилювальній сушарці РЦ-1,3 у три етапи. На І-му етапі апробація процесу сушіння грибних суспензій, виготовлених з цілісного гриба без біополімерної добавки, підтвердила необхідність її застосування, оскільки порошок характеризувався полідисперсним складом і високою вологістю. Це спричинило погіршення структурно-механічних характеристик порошку, утворення відкладень на стінках камери та низький вихід з сушарки. На ІІ-му етапі досліджень використання біополімерної добавки у складі суспензії з цілого гриба дозволило підвищити температурні режими сушіння і сприяло значному покращенню органолептичних і структурно-механічних характеристик порошків. Встановлено, що використання добавки в кількості ≥10% є недоцільним через посилення адгезійних та когезійних явищ в камері сушарки, агрегації частинок порошку, підвищення вологості і зменшення його виходу. На ІІІ-му етапі досліджень використання виключно шапинок гриба з додаванням біополімерної добавки дозволило забезпечити однорідність дисперсного складу крапель суспензії у факелі розпилу та рівномірність їх висушування, уникнути відкладень на стінках камери сушарки і підвищити вихід порошку до 92%. Отриманий грибний порошок характеризувався високою якістю, покращеними органолептичними характеристиками і збільшенням терміну зберігання до 1 року. А його переважною особливістю є збільшення у 6 разів вмісту біодоступного лікувального полісахаридного комплексу.
24
К.О. БЕЛІНСЬКА та Т.В. МАРУСЕЙ. "ДОСЛІДЖЕННЯ КІНЕТИКИ НАБРЯКАННЯ ЕКСТРУДАТІВ У РІЗНИХ ВИДАХ ВІДНОВЛЕНОГО МОЛОКА". Товарознавчий вісник 1, № 15 (18 лютого 2022): 103–12. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2022-15-9.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою роботи є дослідження кінетики набрякання екструдатів рису і гречки увідновленому овечому, козячому та коров’ячому молоці, вплив екструдатів та різнихвидів відновленого молока на реологічні властивості молочно-борошняних каш.Методика: основні реологічні параметри каш досліджувалися на ротаційномувіскозиметрі «Реотест-2» з системою коаксіальних циліндрів S/S2 в діапазоні швидкостідеформації 3-1312 с-1.Результати. Актуальним питанням сьогодні є пошук інших видів молока длядитячого харчування.Вводити прикорм педіатри рекомендують лише у віці 6 місяців.Першим прикормом зазвичай є злакові молочні каші. Оскільки в Україні та і в багатьохкраїнах світу молочні дитячі кухні не функціонують, то найкращим харчуванням є сухімолочні каші, що не потребують варіння, а лише відновлюються теплою водою. Згіднотрадиційних технологій як зернову сировину використовують сухі відвари круп тадієтичне борошно. У даний час прогресивною технологією є використанняекструдованого борошна. Використання екструдованого борошна дає можливістьотримати високозасвоюваний та швидкорозчинний продукт. З’ясовано, що процеснабухання екструдатів у овечому та козячому молоці проходить з меншою інтенсивністю,ніж у коров’ячому. Встановлено, що з підвищенням напруги зсуву в’язкість досліднихсистем знижується. Руйнування структури відбувається за відносно низької напругизсуву (700…750 Па), зростання якої призводить до утворення практично повністюзруйнованої структури дослідних систем, що характеризується сталим значеннямефективної в’язкості.Наукова новизна: вперше досліджено поведінку екструдатів у молоці овечому такозячому. На основі отриманих даних розроблено рецептури молочно-борошняних каш ідосліджено їх реологічні властивості.Практична значимість: розроблено нові продукти для дитячого харчування вікомдо 1 року на основі нетрадиційних видів молока для покращення якості харчування тарозширення асортименту продуктів для дитячого харчування.
25
Bordunova, Olga, Evgeniya Samokhina, Leontiy Khmelnychyi, Mykola Povod, Victoria Vechorka та Vyacheslav Popsuy. "БІОТЕХНОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ КОНСТРУЮВАННЯ «GREEN ARTICLE» ДЛЯ УПРАВЛІННЯ ХАРАКТЕРИСТИКАМИ БІОКЕРАМІЧНОГО ЗАХИСНОГО ШАРУ ШКАРАЛУПИ ЯЄЦЬ КУРЕЙ В ТЕХНОЛОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ ІНКУБАЦІЇ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 3 (42) (30 листопада 2020): 27–32. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2020.3.5.
Повний текст джерелаАнотація:
Авторами теоретично обґрунтована та практично доведена ефективність застосування розробленого способу передінкубаційної обробки яєць з використанням біоміметичної технології «штучна кутикула» «ARTICLE» («ARTIficial cutiCLE») «GREEN ARTICLE» для поліпшення структурних і фізіологічних характеристик шкаралупи як біокерамічного захисного шару інкубаційних яєць, котра полягає в утворенні на поверхні яйця захисної плівки з суміші штучних і природних матеріалів, що регулює рівень газопроникності шкаралупи пташиного яйця. Захисна плівка являє собою полікомпонентне покриття для відновлення та посилення бар’єрних властивостей біокерамічних структур шкаралупи і шкаралупних мембран, якому притаманна біоцидна (антибактеріальна та антивірусна) активність, а також здатність оптимізувати газообмін ембріонів протягом інкубації та поліпшувати процеси обміну речовин ембріона і якість молодняка птиці. Метою нашої роботи була розробка технології передінкубаційної обробки курячих яєць «GREEN ARTICLE» з використанням захисних нанокомпозитних покриттів «Штучна кутикула», що були створені за біоміметичним принципом, для зниження контамінації патогенною мікрофлорою та підвищення виводимості яєць. Для проведення досліду було сформовано три партії яєць, котрі були отримані від курей-несучок Легорн білий, по 540 штук в кожній групі. В кожній партії був контроль і дослідна група. Інкубацію проводили в інкубаторі «Універсал» протягом 21 доби згідно методики. Першу групу яєць перед закладкою на інкубацію обробляли кислото розчинним хітозаном, другу – водорозчинним хітозаном, третю – водорозчинним хітозаном сукцинат. Рахували відсоток браку інкубації, вивід та виводимість курчат. Перед закладкою на інкубацію, а також на сьому та вісімнадцяту добу інкубації, перед перенесенням яєць у вивідну шафу, брали змиви з поверхні шкаралупи і досліджували їх на наявність мікробної контамінації. Доведено, що використання для передінкубаційної дезінфекції курячих яєць композиції на основі кислоторозчинного хітозана з додаванням надоцтової кислоти, пероксиду водню (H2O2) та наночасток металів (нанодисперсного діоксиду титану TiO2, оксиду заліза Fе2O3 та сульфату міді CuSO4), стимулює розвиток ембріонів та забезпечує підвищення виводимості яєць на 7,7 % відносно контролю. Технологія «GREEN ARTICLE» для передінкубаційної обробки яєць з використанням препарату «Штучна кутикула» призводить до значного зниження кількості патогенних мікроорганізмів на поверхні шкаралупи, що призводить до підвищення виводимості яєць.
26
Краснова, Ю. "Правові засади визначення джерел та об’єктів шкідливого впливу водного транспорту України на довкілля". Юридичний вісник, № 3 (5 жовтня 2020): 86–94. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1908.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті акцентується увага на особливостях впливу водного тран-спорту на довкілля шляхом право-вого визначення екологічно шкід-ливих джерел та об’єктів водного транспорту. На підставі аналізу сучасного нормативно-правового регулювання екологічної безпеки на водному транспорті з’ясовано, що сфера небезпечного впливу водно-го транспорту на довкілля досить розгалужена і включає в себе такі види діяльності (джерела):1) будівництво, реконструк-ція, реставрація, капітальний ремонт морських і річкових портів, пристаней для завантаження і розвантаження (за винятком при-станей паромних переправ); 2) використання, зберігання та транспортування шкідливих (небезпечних) речовин, небезпечних вантажів; 3) використання спеціальних технічних засобів, необхідних при експлуатації морських і річкових суден, які призводять до утворен-ня фізичних (електромагнітних, іонізуючих) впливів – радіоцентри; 4) скидання небезпечних від-ходів.Встановлено, що шкідливі впли-ви на водному транспорті ство-рюються об’єктами, якими висту-пають: 1) небезпечні речовини, відходи, вантажі, які використо-вуються, утворюються або тран-спортуються морськими та річко-вими суднами; 2) морські та річкові судна; 3) об’єкти інфраструктури водного транспорту. Правове регулювання таких видів діяльності має здійснювати-ся в межах механізму правового забезпечення екологічної безпеки, який визначається як сукупність державно-правових засобів, спря-мованих на регулювання діяльно-сті, спроможної посилювати рівень екологічної безпеки, попередження погіршень екологічної обстановки та виникнення небезпеки для насе-лення й природних систем, локалі-зацію виявів екологічної небезпеки. Автор доходить висновку, що сучасне вітчизняне законодавство про водний транспорт потребує удосконалення шляхом закріплення прямих правових норм про джерела та об’єкти шкідливого впливу на довкілля.
27
Ляшенко, С., А. Фесенко, В. Юрченко та О. Кись. "Оптимізація екологічних та якісних показників роботи цукрових заводів шляхом удосконалення математичного забезпечення АСУТП цукрового виробництва". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 2(16) (23 грудня 2020): 128–36. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.2(16).128-136.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження є оптимізація екологічних показників і показників енергоефективності цукрового виробництва при забезпеченні випуску продукції високої якості в процесі випарювання соку у багатокорпусній випарній установці цукрового заводу за рахунок удосконалення та впровадження математичного забезпечення в АСУТП.На основі даних про споживання енергії та пари проведено аналіз ефективності цукрового виробництва в цілому і по кожній виробничій ділянці окремо. Розрахунковими методами на основі нормативних інструментів для розрахунку базових, проектних викидів в результаті різних процесів визначено вплив найбільш енерговитратних ділянок цукрового заводу, що впливають на стан довкілля. Шляхом диференціювання якісної моделі у розрахунку матеріального балансу виробничого процесу встановлено вплив впровадження удосконаленого математичного забезпечення АСУТП, в якому враховуються показники якості соку і екологічності, на енергоефективність процесу випарювання.Встановлено що основними складовими впливу на довкілля підприємств цукрової галузі є викиди в атмосферу. Викиди цукрових заводів містять як токсичні речовини (монооксид Карбону, оксиди Нітрогену, Сульфуру та тверді частки), так і парникові гази, що спричинюють зміни клімату (вуглекислий газ, монооксид Нітрогену і метан). Скиди цукрових заводів у водні об’єкти небезпечні високим вмістом органіки (за БПК) і можуть спричиняти евтрофікацію водойм. З метою екологічного обґрунтування застосування обраних показників у математичному забезпеченні автоматизованих систем управління цукрового виробництва проведено визначення обсягів утворення парникових газів у результаті використання електроенергії, виробленої єдиною енергосистемою України, природного газу, декарбонізації вапняку та зберігання жому. Визначено, що впровадження ефективних систем автоматизації технологічних процесів цукрового виробництва здатне скоротити споживання природного газу (до 17%) та електроенергії (близько 4%). Визначено вплив застосування показників якості у математичному забезпеченні АСУТП на оптимізацію процесу випарювання.Наслідками досліджень є розробка математичної моделі технологічного процесу випарювання цукрового соку, яка б доповнювала рівняння матеріального балансу врахуванням показника кольоровості соку. Іншим наслідком оптимізації процесу випарювання є зменшення витрати енергоносіїв, що покращує екологічні показники роботи цукрового заводу. Практична цінність дослідження полягає у вирішенні як нагальних проблем економії енергоносіїв в умовах постійного зростання їхньої вартості, так і забезпечення отримання якісної продукції та виконання екологічних вимог як в межах України, так і міжнародних зобов’язань країни. Застосовано нові підходи до розробки математичного забезпечення АСУТП випарного відділення цукрового заводу на основі нейромережевого підходу з урахуванням якості соку для зниження енергоємності процесу і мінімізації викидів парникових газів.
28
Dmukhalska, Ye B. "ДИНАМІКА ЗМІН ПОКАЗНИКІВ ЦИТОКІНОВОГО ПРОФІЛЮ У ТВАРИН, УРАЖЕНИХ ВАЖКИМИ МЕТАЛАМИ І ФОСФОРОРГАНІЧНИМИ ПЕСТИЦИДАМИ". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (25 серпня 2020): 54–60. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i2.11360.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Відомо, що вплив різних забруднювачів навколишнього середовища, таких, як важкі метали і фосфорорганічні сполуки, викликає різні зміни в організмі людини, які характеризуються вивільненням цитокінів, утворенням активних форм Оксигену, що пояснює виникнення різних імунологічних та запальних процесів. Іони важких металів можуть індукувати або пригнічувати синтез запальних та прозапальних цитокінів. На сьогодні комбінована дія важких металів і фосфорорганічних пестицидів на імунну систему залишається недостатньо вивченою.
Мета дослідження – вивчити вплив Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату в формі раундапу на стан імунної системи та вміст інтерлейкінів у щурів різного віку.
Методи дослідження. Досліди проводили на лабораторних нелінійних білих щурах-самцях трьох вікових груп: статевонезрілих, статевозрілих і старих, яким внутрішньошлунково протягом 30-ти днів вводили водні розчини Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату (у формі гербіциду раундапу). Стан імунної системи оцінювали за рівнем імуноглобулінів класів A, G, M, циркулюючих імунних комплексів та цитокінів у сироватці крові тварин.
Результати й обговорення. Встановлено, що при введенні щурам водних розчинів Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату (у формі гербіциду раундапу) в комбінації й окремо порушилось співвідношення імуноглобулінів та інтерлейкінів, підвищилась концентрація циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові уражених тварин. При введенні досліджуваних ксенобіотиків окремо та в комбінації у тварин усіх вікових груп пригнічувалась гуморальна ланка імунітету, про що свідчили підвищення концентрації циркулюючих імунних комплексів та зниження вмісту імуноглобулінів, особливо в молодих і старих щурів. Результати досліджень показали, що при дії токсикантів у сироватці крові тварин усіх вікових груп збільшувалась концентрація інтерлейкіну-1β, інтерлейкіну-6, фактора некрозу пухлини-α та зменшувався вміст інтерлейкіну-4, інтерлейкіну-10. Інтоксикація Купруму сульфатом, Плюмбуму ацетатом і фосфорорганічним пестицидом супроводжувалася порушенням балансу цитокінів з переважанням прозапальних, розвитком запальних процесів, що може викликати функціональні та структурні ушкодження клітинних мембран і накопичення токсичних метаболітів.
Висновок. Вплив Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і раундапу на запальні процеси призводить до пригнічення імунної системи тварин.
29
Вознюк, Марта, та Тетяна Шаблій. "Забезпечення екологічної безпеки експлуатації водного транспорту". Матеріали міжнародної науково-практиченої конференції "Екологія. Людина. Суспільство", 20 травня 2021, 106–10. http://dx.doi.org/10.20535/ehs.2021.233515.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні світова судноплавна індустрія розвивається досить швидко, що в свою чергу безпосередньо впливає на навколишнє середовище. В цілому, цей вид транспорту вважається більш екологічним, ніж інші види транспорту. Однак, питанню екологічної безпеки водного середовища все ж таки приділяється недостатньо уваги. При експлуатації водного транспорту неодмінно відбувається утворення нафтовмісних вод, зокрема лляльних вод. Нафта, що є основним компонентів даних вод, – один з найбільш небезпечних забруднювачів гідросфери. Тому, питання ефективної очистки лляльних вод є досить актуальним на сьогоднішній день. Представлена стаття розглядає питання поводження з лляльними водами, зокрема щодо способів очищення даних вод. В першу чергу, у статті надається основна інформація про лляльні води: визначено джерела утворення лляльних вод, їх якісний та кількісний склад та умови і особливості їх утворення. Проаналізовано основні нормативно-правові акти, що регулюють норми та визначають вимоги до умов скидання у водні об’єкти забруднюючих речовин, зокрема лляльних вод, та до обладнання суден щодо запобігання забрудненню. Також, варто зазначити, що на основі статистичних даних Державної служби статистики України зведено показники надходження нафтопродуктів у моря та річки України зі зворотними водами у період 2009 – 2019 років. Представлені дані показали, що показники надходження нафтопродуктів до водойм є досить високими. Крім того, розглянуто основні найбільш поширені та ефективні методи, що застосовуються для очистки лляльних вод. Визначено, що серед сучасних технологій очищення нафтовмісних лляльних вод в основному використовують гравітаційне відстоювання, адсорбцію, флотацію, озонування, сорбційні та біологічні методи. Здійснено огляд існуючих систем очистки лляльних вод пропозицій ринку на сьогоднішній день.
30
Дронова, Ірина. "Перспективи і особливості використання різних типів дистанційного зондування Землі для моніторинга екологічних індикаторів болотних та річкових екосистем". Матеріали міжнародної науково-практиченої конференції "Екологія. Людина. Суспільство", 20 травня 2021, 31–36. http://dx.doi.org/10.20535/ehs.2021.233530.
Повний текст джерелаАнотація:
Застосування даних дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) із супутникових, повітряних та незайнятих приладових платформ швидко зростає в різних сферах екологічного моніторингу. Охоплення великих просторових масштабів та можливість повторних спостережень роблять цю технологію економічно вигідною порівняно з польовими дослідженнями. Цей потенціал представляє особливий інтерес для чутливих екосистем з високим рівнем біорізноманіття, але складним доступом в польових умовах, таким як водно-болотні угіддя та річкові системи, що знаходяться під загрозою в усьому світі. Цей огляд обговорює основні сучасні проблеми використання ДЗЗ для таких екосистем та способи їх вирішення, наголошуючи на трьох основних стратегіях. По-перше, використання знімків ДЗЗ що представляють різні пори року замість однієї дати може значно полегшити розпізнавання різних типів рослинності та болотних поверхонь на основі їх сезонних спектральних контрастів. По-друге, як дуже висока, так і дуже низька просторова роздільна здатність зображень може ускладнити картування різноманітних поверхонь в водно-болотних ландшафтах через наявність спектального «шуму» або недостатнє відтворення меж різних ландшафтних елементів. Цю проблему можна полегшити за допомогою об'єктного аналізу зображень, де замість окремих пікселей мінімальними одиницями картування є невеликі обєкти, або групи пікселів утворені за допомогою сегментації, а спектральний шум зменшується за рахунок усереднення спектральної інформації на рівні таких об'єктів. Нарешті, картування та моніторинг водно-болотних угідь можуть інтенсивніше використовувати нові алгоритми машинного навчання, які долають статистичні обмеження попередніх підходів та покращують розпізнавання ландшафтних класів. Найголовніше, ці заходи доповнюють один одного і тому їх слід застосовувати разом, інтегруючи в один робочий процес ландшафтного аналізу.
31
Колесніченко, Світлана Леонтіївна, та Анатолій Тимофійович Безусов. "ВИКОРИСТАННЯ ДЕКСТРАНУ В ЛАМЕЛЯРНИХ КОСМЕТИЧНИХ ЕМУЛЬСІЯХ". Scientific Works 2, № 83 (28 грудня 2019). http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v2i83.1521.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Метою статті було обгрунтування розробки рецептури та технології приготування ламелярного емульсійного косметичного крему по догляду за шкірою тіла та обличчя. В якості біологічно активного компоненту, який включено як активний агент до складу крему, було використано окислений декстран. Спосіб одержання окисленого декстрана включає отримання мікробного декстрана на сахарозних субстратах з використанням бактерій Leuconostoc mesеnteroides в концентраціях 5…10% з молекулярною масою 40…75 кДа та послідуючою обробкою пероксидом водню до концентрацій в розчині 5…7% при температурі (92…97)оС протягом 1 години. Декстран виділяли з ферментованої суміші етанолом, висушували. Аналізували вихід декстрана та його молекулярну масу віскозиметричним методом. Кількість альдегідних груп в окисленому декстрані визначали по реакції 2,3,5 трифеніл тетразолієм хлоридом з утворенням червоного барвника формазану.
На базі наноструктурованої лецитинової композиції, яка включає лецитин сої, воду мінеральну і рослинні олії (оливкову та рижію посівного), при додаванні окремими фазами розчину окисленого декстрану та суміші масла кокоса і какао було розроблено рецептуру та технологію приготування ламелярного косметичного крему Anti-age направленості.
Експериментальним шляхом за допомогою поляризаційної мікроскопії було виявлено, яку максимальну кількість декстрану можливо додати в рецептуру з врахуванням збереження ламелярної (рідкокристалічної) структури емульсійного крему. Наведено мікрофотографії у поляризаційному світлі наноструктурованої основи та одержаного крему, що підтверджують наявність ламелярної структури. Визначено органолептичні та фізико-хімічні показники, мікробіологічну безпечність розробленого ламелярного косметичного крему з окисленим декстраном за догляду за шкірою тіла та обличчя.
32
Smetskov, D. O., N. M. Goncharova та T. P. Yavorska. "Післяопераційний рефлюкс-гастрит у хворих, оперованих з приводу пер-форативної виразки". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (15 січня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2017.4.8258.
Повний текст джерелаАнотація:
Постановка проблеми і аналіз останніх досліджень та публікацій. До теперішнього часу рефлюкс-гастрит - найменш вивчене ускладнення післяопераційного періоду хворих, оперованих з приводу перфоративної пілородуоденальної виразки.Мета роботи – покращення результатів хірургічного лікування хворих, оперованих з приводу перфоративної виразки.Матеріали та методи. Нами прооперовано 204 хворих із приводу перфоративної виразки в період з 2005 по 2015 роки. Пацієнтам виконувались органозберігаючі операції у поєднанні з одним із видів ваготомії, а також висічення виразкового субстрату з одним з видів пілоропластики без ваготомії та ушивання перфоративного отвору, як із традиційного доступу, так і лапароскопічно.Результати досліджень та їх обговорення. При закиданні дуоденального вмісту в шлунок відбувається його взаємодія з вмістом шлунку з утворенням вільних іонів водню Н+, що в свою чергу призводить до різкого підвищення кислотності в цій зоні. Надалі відбувається зворотна перфузія іонів Н + в слизову оболонку. У хворих з рефлюксом II ступеня виявлено площинні ерозії і ерозії змішаного типу, у решти хворих зазначалося наявність дрібнокрапкових ерозій. У хворих з рецидивом виразкової хвороби був рефлюкс II-III ступеня. Аналіз причин рецидиву виразкової хвороби і розвитку езофагогастродуоденіту показав, що ці захворювання розвиваються не тільки на тлі підвищеної кислотопродукції внаслідок неповної ваготомії у 2 (1,9%) хворих, а й при нормальній кислотопродукції у 3 (2,9%) хворих.Висновки: Рефлюкс дуоденального вмісту в порожнину шлунка є пусковим моментом як у розвитку рецидиву виразкової хвороби, так і ерозивного гастродуоденіту. Найбільш дієвим заходом спрямованим на його профілактику є збереження замикальних функції пілоричного жому під час операції. Всім хворим, які перенесли пілорусруйнуючу операцію, слід з першої доби призначати препарати, які нормалізують моторику шлунку і дванадцятипалої кишки. При наявності протипоказань з урахуванням інтраопераційного pH вище 2,0 та експресії антигену Кі-67 більше 20% можна рекомендувати ушивання перфоративної виразки з лапароскопічного або лапаротомного доступів без ваготомії з подальшою терапією блокаторами протонної помпи.
33
Симак, Дмитро Миколайович, та В. І. Склабінський. "КІНЕТИКА ЕКСТРАГУВАННЯ КУПРУМУ СУЛЬФАТУ З ОДИНАРНОГО КАПІЛЯРА В УМОВАХ ВАКУУМУВАННЯ СИСТЕМИ". Scientific Works 82, № 1 (23 серпня 2018). http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v82i1.1002.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджувався процес екстрагування твердої речовини з капілярів циліндричної форми з метою визначення кінетики даного процесу. Твердою фазою служив купруму сульфат, який екстрагувався дистильованою водою. Екстрагування твердої фази складається з процесу розчинення цільового компоненту та дифузії розчиненої речовини у капілярі. Лімітуючою стадією даного процесу є дифузія компоненту всередині капіляру, що відбувається за законом молекулярної дифузії Фіка. У промислових умовах інтенсифікація процесу екстрагування відбувається за рахунок подрібнення твердого матеріалу або збільшення температури. У роботі досліджувався процес екстрагування в умовах вакуумування системи, при якому виникає кипіння рідини та утворення парової фази. Зародження, ріст та відрив парових бульбашок всередині капілярів приводить до переміщення рідини, що сприяє її заміні, створенні умов нестаціонарності, достачанні свіжої рідини до поверхні розчинення. Наведено експериментальну установку, методику виконання досліджень та експериментальні результати для капіляра діаметром 0,8 мм. Представлено графічно залежність переміщення зони розчинення у капілярі для трьох випадків за однакової температури 750С: розчинення під час механічного перемішування, постійного вакуумування та періодичного вакуумування. Найвища швидкість екстрагування відповідає періодичному вакуумуванню. Визначено ефективні коефіцієнти дифузії у капілярах та відношення коефіцієнтів за вакуумування до екстрагування в умовах механічного перемішування. Показано, що за постійного вакуумування процесу екстрагування швидкість екстрагування зростає у 2,8 рази; за періодичного вакуумування, при якому відбувається сплескування парової фази і переміщення рідини у капілярі, у 6,3 рази. The process of extracting of solid substance from cylindrical capillaries to determine the kinetics of this process was investigated. As the solid phase served sulfur sulfate, which was extracted with distilled water. Extraction of the solid phase consists of the process of dissolving of the target component and diffusion of the dissolved substance in the capillary. The limiting stage of this process is the diffusion of a component inside the capillary, which occurs under the law of molecular diffusion of Fick. In industrial conditions, the intensification of the extraction process occurs by grinding of a solid material or increasing of the temperature. In this paper, the process of extraction under conditions of vacuuming of the system, in which occurs boiling of the fluid and formation of a vapor phase, is investigated. The origin, growth and separation of the vapor bubbles within the capillaries leads to the displacement of the fluid, which facilitates its replacement, the creation of non-stationary conditions, the supply of fresh liquid to the surface of the dissolution. The experimental apparatus, methodology of research and experimental results for a capillary with a diameter of 0,8 mm are given. Graphically, the dependence of the displacement of the dissolution zone in the capillary is presented for three cases at the same temperature of 750С: dissolution during mechanical mixing, constant vacuuming and periodic vacuuming. The highest rate of extraction corresponds to periodic vacuuming. The effective coefficients of diffusion in the capillaries and the ratio of the coefficients of vacuuming to extraction under conditions of mechanical mixing are determined. It is shown that during the continuous vacuuming of the extraction process, the extraction rate increases in 2,8 times; for periodic vacuuming, at which there is an explosion of the vapor phase and the movement of liquid in the capillary, in 6,3 times.