Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Усунення завад.
Статті в журналах з теми "Усунення завад"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-20 статей у журналах для дослідження на тему "Усунення завад".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Федій, О. Д., та Л. М. Божуха. "ПРО ПІДХОДИ ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ОБ'ЄКТІВ". Математичне моделювання, № 2(45) (13 грудня 2021): 39–47. http://dx.doi.org/10.31319/2519-8106.2(45)2021.246874.
Повний текст джерелаАнотація:
Останнім часом значно збільшився інтерес до систем контролю персоналу, визначення місця розташування об'єкта, визначення місця розташування людини для розрахунку дистанції між людьми. На перший план виходять системи позиціонування в режимі реального часу. Актуальним питанням при проєктуванні системи є обрання технологічних підходів пошуку відстані до об’єкту та методів пошуку та усунення завад при визначенні місцезнаходження об’єктів. У роботі виконаний аналіз сучасних технологій та програмних засобів щодо визначення місцезнаходження об’єкта, що рухається. Пропонуються підходи щодо формування стратегії обрання принципів архітектури мережі при проєктуванні системи для подальшого розроблення технології усунення всіх можливих факторів, які впливають на визначення місця розташування з максимальною точністю. Проведено експерименти і надані результати порівняння використання різних підходів.
2
Шмаков, В. В., В. В. Бараннік, А. О. Красноруцький, О. В. Федоровський та О. О. Олексін. "Методика перевірки та військового ремонту блоку гетеродинів станції РЕБ СПС-99 вертольоту Ми-8МТПИ (“Икебана”)". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 2(64), (15 червня 2020): 81–88. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2020.64.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Розкрита методологія радіотехнічної розвідки та постановки завад з наземного положення та з зони баражування вертольоту. Пропонується метод військового ремонту блоку гетеродинів станції СПС-99, що забезпечує зменшення працевтрат на усунення несправності та збільшення коефіцієнту безвідмовної роботи станції в цілому. Надано модель виміру поточних параметрів та корегування їх номінальних значень блоку гетеродинів Л161-23. Запропонована модель роботи функціональної схеми автогенератора з фазовим автоматичним налаштуванням частоти станції СПС-99.
3
Kunakh, Nataliia, Liudmila Kharlai, Оleksii Konovalov, Kostiantyn Nikiforenko, Yuliia Sotnichenko та Yurii Matiushychev. "ОСОБЛИВОСТІ БЕЗПРОВІДНОГО АБОНЕНТСЬКОГО ДОСТУПУ З ВИКОРИСТАННЯМ ОПТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOG IES, № 2 (12) (2018): 127–35. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2018-2(12)-127-135.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Технологія Wi-Fi використовується для побудови безпровідних локальних мереж Wi-Fi. Недоліками Wi-Fi технології є використання радіоканалу, інтерференція, низька безпека й захищеність даних і самих мереж Wi-Fi. Тому є потреба в модифікації безпроводового доступу. Постановка проблеми. Усунення недоліків дасть змогу забезпечити користувачів високонадійним та швидкісним зв’язком. Запропоновано модифікацію безпроводового доступу. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Були розглянуті останні публікації з досвіду використання в локальних мережах оптичних технологій. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Можливість перехоплення інформаційних сигналів, що випромінюються через віконні отвори. Відсутність всеспрямованих оптичних антен. Постановка завдання. Вдосконалення параметрів та характеристик локальних оптичних мереж доступу, зокрема підвищення рівня інформаційної захищеності. Виклад основного матеріалу. У роботі проведено порівняльний аналіз двох систем безпровідного абонентського доступу. Показано, що система безпровідного доступу з використанням оптичних технологій має певні переваги, серед яких можна відзначити відсутність завад від сусідніх мереж та практично повну захищеність від перехоплення інформації. Запропоновано застосування світлодіодів ультрафіолетового діапазону для забезпечення відсутності витоку світлового сигналу через віконні отвори. Для побудови багатоточкових систем локального оптичного зв’язку з випадковим розташуванням абонентів запропоновано використання оптичних циліндричних елементів із високим показником заломлення. Висновки відповідно до статті. Побудова оптичних систем безпровідного зв’язку з використанням оптичних технологій має певні переваги перед безпровідними системами, що використовують радіотехнології.
4
Mykhalkiv, Serhii, Anatoliy Falendysh, Vladyslav Bulba та Andrii Khodakivskyi. "ЗАСТОСУВАННЯ СПЕКТРАЛЬНОГО ЕКСЦЕСУ ДЛЯ ВІБРОДІАГНОСТУВАННЯ ТЯГОВОГО РЕДУКТОРА ЕЛЕКТРОПОЇЗДА". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 1 (15) (2019): 73–79. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2019-1(15)-73-79.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Установлено, що запровадження дієвих вібродіагностичних заходів із вчасного виявлення відмов вузлів тягової зубчастої передачі електропоїздів є актуальним завданням. Постановка проблеми. Вібродіагностування механічних вузлів електропоїздів вважається ефективною процедурою, яка здатна виділяти імпульсні складові, які періодично повторюються відповідно до обертання пошкоджених частин зубчастого зачеплення або підшипників. Основною проблемою є розробка ефективних методів з усунення завад і встановлення ознак технічного стану підшипників кочення й редукторів. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останніми роками розрахунок величини ексцесу посів провідне місце у виділенні слабких періодичних імпульсів, однак нечіткі рекомендації з підвищення точності цих розрахунків потребували удосконалення, що спричинило появу методу спектрального ексцесу, заснованого на залученні фільтрів для відновлення сигналів, що носять випадковий характер і заповнені високим рівнем адитивного стаціонарного шуму. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Недостатньо досліджено виявлення підшипникової складової вібрації і вплив на неї редукторної складової у високочастотному діапазоні. Постановка завдання. Метою статті є визначення інформативної частотної смуги збудження підшипникової вібрації за допомогою методу спектрального ексцесу. Виклад основного матеріалу. У статті за допомогою спектрального ексцесу обирається найкраща ширина вікна процедури віконного перетворення Фур’є, що дозволяє виявити найбільший рівень спектрального ексцесу й відшукати відповідний частотний діапазон. Висновки відповідно до статті. Завдяки фільтру Вінера вдалося виявити широкосмугові структури вібрації тягової зубчатої передачі електропоїзда й зафіксувати частотну смугу з добре вираженою резонансною складовою підшипникової вібрації.
5
Бабінська, А. "Шляхи вдосконалення адміністративно-правових засад кадрового забезпечення органів прокуратури України". Юридичний вісник, № 1 (7 серпня 2020): 298–305. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1637.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті з урахуванням реформ окремих елементів вітчизняної системи правоохоронних органів проведено системний правовий аналіз положень чинного законодавства та зроблено спробу пошуку шляхів удосконалення адміністративно-правових засад кадрового забезпечення органів прокуратури України. Доведено безпосередній взаємозв'язок між якістю кадрового забезпечення та належним рівнем виконання завдань прокуратури. Звернуто увагу на те, що актуальність і необхідність удосконалення адміністративно-правових засад кадрового забезпечення органів прокуратури визначається сучасними викликами, що сформовані реформаційними процесами у суспільстві, політиці, правовій системі, ставленні до діяльності правоохоронних органів як пересічних осіб, так і міжнародних організацій. В якості мети роботи визначено пошук шляхів удосконаленням адміністративно-правових засад кадрового забезпечення органів прокуратури України з урахуванням відповідних нормативно-правових змін на підставі аналізу наявних наукових, публіцистичних, нормативних джерел, правозастосовчої практики.
У статті в цілому позитивно оцінено адміністративно-правове регулювання кадрового забезпечення органів прокуратури України, проте виокремлено низку проблем, які виникають у цій сфері, та акцентовано увагу на необхідності вдосконалення окремих складових частин кадрового забезпечення органів прокуратури. Напрями такого вдосконалення умовно поділено на три групи: 1) вдосконалення офіційного термінологічного ряду задля усунення суб'єктивного тлумачення та понятійної плутанини, зокрема закріплення у Законі України «Про прокуратуру» окремих понять;2) вдосконалення переліку вимог до кандидатів на посаду прокурора; 3) вирішення процедурних проблем, що виникають під час проведення атестації прокурорів. Наведені конкретні пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правових засад кадрового забезпечення органів прокуратури України.
6
Сироваткін, C. "КРЕДИТУВАННЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ НЕРЕЗИДЕНТАМИ". Юридичний вісник, № 2 (6 липня 2021): 230–36. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.2177.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено визначення проблем правового регулювання питання кредитування юридич¬них осіб нерезидентами в Україні, сформульовано шляхи їх вирішення. Визначено, що серед основних про¬блем зазначеної категорії виділено: встановлення процентних ставок за кредитними договорами між кредиторами (нерезидентами) та юридичними осами (позичальни¬ками), які б відповідали вимогам ринкових умов; невідповідність нор¬мативно-правового регулювання прав резидентів (позичальників) України щодо відкриття рахун¬ків за кордоном для отримання, повернення кредитних зобов’язань в іноземній валюті; забезпечення зобов’язання (або підстави) клі¬єнтами банківських установ Укра¬їни при купівлі іноземної валюти. У рамках вирішення вказаних про¬блем запропоновано та обґрунто¬вано зміни до нормативно-правових актів стосовно усунення невідпо¬ відностей, для створення спри¬ятливих правових засад розвитку зазначених правовідносин. Відмі¬чено такі оптимізаційні шляхи, зокрема: закріплення в Постанові НБУ № 8 додатку, який би визна¬чав правові засади регулювання механізму встановлення процент¬них ставок за кредитними дого¬ворами між кредиторами (нерези-дентами) та юридичними особами (позичальниками), які б відпові¬дали вимогам ринкових умов і за якими уповноважені банки могли б оцінювати дотримання зазначе¬них умов; затвердження створення офіційної інформаційної статис¬тичної аналітичної бази, що може бути керівництвом для українських позичальників під час визначення процентної ставки за кредитними договорами в іноземній валюті і яка б містила відкриті дані для таких користувачів тільки сто¬совно параметрів договорів, за наповнення якої відповідали б упов¬новажені установи; усунення поло¬ження, яке передбачає необхідність здійснення інформування позичаль¬никами уповноважених установ (банків) до моменту початку кре¬дитних правовідносин, встановлене в Листі НБУ № Р/25-0006/2831 від 17.01.2019 р.; усунення поло¬ження п. 1.6 Постанови НБУ № 5, в якому визначено вимоги до укра¬їнських резидентів, здійснення розрахунків за зовнішньоекономіч¬ною діяльністю (в тому числі кре-дитуванням в іноземній валюті) виключно на рахунках, відкритих в українських банках; усунення дискримінаційної норми, наведеної в п. 4 Постанови НБУ № 5, яка передбачає надання необхідність забезпечення зобов' язання (або підстави) при купівлі іноземної валюти в Україні.
7
Пось, Андрій, та Тетяна Кобзєва. "АНТИКОРУПЦІЙНА СТРАТЕГІЯ ЯК ОСНОВНИЙ ПРОГРАМНИЙ ДОКУМЕНТ В БОРОТЬБІ З КОРУПЦІЄЮ, ТА ШЛЯХИ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ". Молодий вчений, № 1 (101) (31 січня 2022): 207–11. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-1-101-43.
Повний текст джерелаАнотація:
Корупція стала однією з основних загроз національній безпеці України, провідним фактором стагнації економіки, збереження і розвитку вираженого соціальної нерівності всупереч зусиллям держави. У зв'язку з цим потрібно вироблення і здійснення цілеспрямованої антикорупційної політики держави. Корупція постійно еволюціонує і як будь-яке складне соціальне явище не має кордонів. Вона характеризується універсальністю - існує у всіх державах незалежно від ступеня соціально-економічного і політичного розвитку, набуває все нові транснаціональні форми. У зв'язку з цим протидія корупції та боротьба з нею придбали в Україні системний і наступальний характер. Антикорупційна стратегія сучасного правотворчості і правозастосування спрямована не тільки на невідворотність покарання за корупційні дії, а й на послідовну ліквідацію умов виникнення корупції. Антикорупційна політика полягає в розробці і здійсненні різнобічних і послідовних заходів держави і суспільства по усуненню (мінімізації) причин і умов, що породжують і живлять корупцію в різних сферах життя. З огляду на, що корупція без постійного протидії їй має властивість розширюватися, необхідно, щоб з часом була виділена антикорупційна функція держави як одна з його базових задач. У цій статті розглядаються такі поняття, як корупція, антикорупційна політика, її основні принципи, цілі та завдання антикорупційної стратегії, аналізується її ефективність. Пропонуються варіанти, спрямовані на боротьбу з корупційними правопорушеннями. У статті акумульовані результати міждисциплінарних наукових досліджень правових та інституційних засад протидії корупції, отримані в рамках реалізації Національної стратегії та національних планів протидії корупції. Розкрито підходи до протидії корупції з урахуванням нових загроз і чинників, що сприяють поширенню цього негативного соціального явища. Відображено теоретико-методологічні основи моніторингу проявів корупції та антикорупційних заходів, сформульовані пропозиції щодо їх орієнтації на усунення причин і умов корупції. Розглядаються традиційні та нові технології протидії корупції, потенціал заходів юридичної відповідальності за корупційні правопорушення. На підставі тенденцій розвитку міжнародного права і позитивного досвіду розвитку законодавства розглядаються рекомендації щодо вдосконалення національної антикорупційної політики.
8
Данілєвська, Оксана, та Віолета Мараєва. "ІНТЕГРАЦІЯ ЖІНОК ДО ЗБРОЙНИХ СИЛ: ДОСВІД РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА". Молодий вчений, № 10 (98) (31 жовтня 2021): 22–25. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-10-98-6.
Повний текст джерелаАнотація:
Висвітлено правові аспекти інтеграції жінок до Збройних сил Польщі, зміни щодо військової служби жінок, пов’язані з професіоналізацією польської ар-мії. Проаналізовано дані щодо кількості жінок у Збройних силах Польщі та умов проходження військової служби у різні періоди. Акцентовано увагу на існуванні ряду перешкод, що ставали на заваді військовій службі жінок та заходах, які ця країна зробила щодо їх подолання. Визначено пріоритетні напрямами інтеграції жінок до польських Збройних сил. Перспективними на-прямами подальших наукових студій можуть стати дослідження гендерної та релігійної різноманітності в армії, стану міжособистісних відносин жінок та чоловіків у військовому середовищі, визначення заходів, спрямованих на усунення гендерних стереотипів і протидію дискримінації у Збройних силах Польщі.
9
Mishchenko , E. E. "Значення дійового каяття для призначення покарання". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (24 лютого 2021): 67–74. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.01.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є встановлення значення дійового каяття для призначення винному покарання. Наукова новизна полягає у тому, що стаття є першим комплексним дослідженням врахування елементів дійового каяття для призначення винному покарання.Висновки. Встановлено два основні напрямки впливу елементів дійового каяття на обрання судом виду й міри призначуваного винному покарання: через застосування загальних засад та спеціальних правил призначення покарання.Вплив елементів дійового каяття на застосування загальних засад призначення покарання проявляється у необхідності врахування судом пом’якшуючих обставин, передбачених п. 1-21 ч. 1 ст. 66 КК України, та у можливості врахування примирення винного з потерпілим на підставі ч. 2 ст. 66 КК України. Крім того, визначено, що навіть часткове відшкодування збитку або усунення заподіяної шкоди як форма прояву дійового каяття є достатнім для його врахування як обставини, що пом’якшує покарання. Це відрізняє відшкодування шкоди як пом’якшуючу обставину від схожого чинника як елемента підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК). У статті обґрунтовано доцільність розглядати примирення винного із потерпілим як форму прояву ним дійового каяття і сформульовано рекомендацію щодо врахування цього як обставини, що пом’якшує покарання.Вплив дійового каяття на застосування спеціальних правил призначення покарання проявляться у тому, що наявність його елементів у сукупності з іншими умовами дає суду підстави призначити менш суворе покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України), а також знизити максимальний строк та розмір найбільш суворого покарання, передбаченого законом (ст. 691 КК України). Підтверджено, що в цілях застосування ст. 691 КК України немає потреби встановлювати наявність всіх пом’якшуючих обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 66 КК, а достатньо встановлення наявності хоча б однієї з них. Водночас обґрунтовано доцільність переліку підстав для застосування ст. 691 КК України шляхом додавання до неї надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення (п. 21 ч. 1 ст. 66 КК) як альтернативи добровільного відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди (п. 2 ч. 1 ст. 66 КК).
10
Васильців, Т. Г. "СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ ПОЛІТИКИ ЗМІЦНЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОДУКЦІЇ УКРАЇНИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 64 (7 жовтня 2021): 14–18. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-02.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано важливість формування та реалізації стратегічних пріоритетів державної по-літики посилення конкурентоспроможності вітчизняної агропродовольчої продукції на внутрішньому та зов-нішніх ринках. Вказано на потенціал вітчизняного агропродовольчого сектора на зовнішніх ринках збуту аг-рарної та продовольчої продукції. Виявлено недоліки системи державної політики програмування розвитку та посилення конкурентних позицій вітчизняного сектора агропродовольчої продукції. Виявлено слабкі місця стратегічного програмування державної політики формування засад конкурентоспроможності вітчизняної агропродовольчої продукції. Визначено напрями та заходи усунення перешкод зміцнення конкурентоспромож-ності агропродовольчої продукції в Україні та її регіонах. Доведено, що пріоритетними напрямами державної політики у цьому руслі потрібно розглядати: удосконалення макроекономічних характеристик середовища виробництва та збуту продукції агропродовольчого комплексу; зміцнення фінансової безпеки суб’єктів – ви-робників агропродовольчої продукції; розвиток експортного потенціалу агропродовольчої продукції; поліпшен-ня інвестиційного середовища в агропромисловому секторі; забезпечення науково-технологічної компоненти розвитку сектора; зміцнення виробничого складника конкурентоспроможності агропродовольчого підкомп-лексу АПК; посилення енергетичної забезпеченості та зростання енергоефективності в підкомплексі; покра-щення екологічної безпеки агропродовольчого сектора. Визначено стратегічні засади політики забезпечення конкурентоспроможності агропродовольчої продукції України, зокрема за такими елементами, як мета стратегії, її нормативно-правова основа та напрями реалізації, засоби забезпечення і засоби контролю реалі-зації стратегії.
11
Луценко, Ю. В. "Теоретико-правові аспекти воєнної сфери в системі державної безпеки України". Прикарпатський юридичний вісник, № 3(32) (16 жовтня 2020): 49–53. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i3(32).602.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено теоретико-правові аспекти воєнної сфери в системі державної безпеки України. У ході наукового дослідження з'ясовано, що незалежний розвиток України неможливий без належного забезпечення воєнної сфери, що насамперед напряму пов'язано з низкою складових частин державної безпеки України, зокрема: політичною, економічною, екологічною, соціальною, інформаційною, продовольчою та ін. Лише за умови належного існування воєнної сфери можливе вирішення багатьох завдань щодо забезпечення державної безпеки та створення необхідних умов для стабільного розвитку політичних, економічних, соціальних, екологічних, духовних, інтелектуальних, демографічних засад життєдіяльності суспільства.
Воєнна сфера не може досягатися лише за рахунок організації оборони держави, оскільки передбачає ефективні заходи у всіх напрямах життєдіяльності суспільства. У своєму формуванні воєнна сфера залежить від багатьох соціально зумовлених факторів, серед яких важко виокремити головні, оскільки другорядність у забезпеченні воєнної сфери є неприйнятною.
Отже, воєнна сфера України як одна з найважливіших складових частин державної безпеки підтримується складним комплексом політичних, економічних, соціальних, військових та інших заходів. Велике значення надається заходам політичного характеру, спрямованим на створення сприятливої для країни зовнішньої та внутрішньої обстановки, зміцнення міжнародного авторитету держави, усунення наявних і потенційних конфліктних ситуацій. Водночас ефективність цих заходів досягається лише за умов, якщо вони збігаються з діями оборонного характеру, які спрямовані на силове стримування можливого агресора та блокування його спроб домогтися політичних цілей за допомогою зброї.
12
Rekova, Nataliia Yuriyivna, Hanna Volodymyrivna Telnova та Andrei Pavlovych Kislyuk. "СИСТЕМА ІНСТРУМЕНТІВ МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ ВОЛАТИЛЬНОСТІ ПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ УКРАЇНИ ДО 2020 Р." SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 3(15) (2018): 96–103. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2018-3(15)-96-103.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Економіка України нещодавно зазнала чергової рецесії, що обумовлює необхідність усунення структурних проблем, стабілізації або збільшення податкових надходжень. Постановка проблеми. Динаміка і структура вітчизняної податкової бази і об’єктів оподаткування стають все більш нестабільними та непередбачуваними. Подолання цього явища є науковою задачею, на вирішення якої мають спрямовуватися зусилля науковців. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розробці теоретичних та методологічних засад податкової статистики, які створюють підґрунтя виміру мінливості податкових надходжень, присвячені вітчизняні дослідження Ю. Бойко, О. Гірської та Г. Цегелик, М. Дєдушевої, К. Ілляшенка та Г. Левченка, Г. Кучерової, В. Лукіна та В. Савченко, В. Мартинюка, П. Чернова та інших вчених. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Термін «волатильність», під яким розуміється мінливість, рухливість, нестійкість показника, майже не застосовується вітчизняними дослідниками відносно податкових надходжень. Постановка завдання. Формалізація системи інструментів механізму регулювання волатильності податкових надходжень в розрізі окремих податків. Виклад основного матеріалу. У статті встановлено, що кожен податок має свою суттєву роль у виконанні функцій регулювання волатильності податкових надходжень. Фіскальна функція реалізується в основному через ПДВ та акцизний податок; розподільча – через ПДФО, регулююча стимулююча та дестимулююча – через податок на прибуток підприємств, економічна відновлювальна та превентивна – через податок на прибуток підприємств та ПДФО. Висновки. В процесі дослідження отримала подальший розвиток формалізована система інструментів механізму регулювання волатильності податкових надходжень до 2020 р., яка включає конкретні заходи з встановлення ставок податків, надання податкових пільг, регулювання податкового навантаження основних податків, враховуючи специфічні функції, що ними реалізуються. Наведене дозволить підвищити дієвість податкового регулювання з урахуванням поточної та майбутніх фаз економічного циклу в економіці України.
13
ТЕПЛЮК, МИХАЙЛО. "Конституційне визначення публічної влади – ключова ланка юридичної доктрини України". Право України, № 2021/02 (2021): 29. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-02-029.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено проблемі конституційного визначення системи публічної влади в Україні в контексті юридичної доктрини України. Метою статті є визначення поняття публічної влади та методологічних підходів до конституційного закріплення її системи в Україні. У статті підкреслено потребу в наукових дослідженнях конституційних засад організації та функціонування публічної влади в Україні, з’ясування сутності цієї влади та особливостей її виявлення в українському суспільстві, необхідність дослідження закономірностей функціонування публічної влади в системі конституційного ладу України та напрямів її реформування. Розглянуто поняття публічної влади у зв’язку з політичною владою та основні форми здійснення публічної влади в сучасних суспільствах, якими є державна влада та місцеве самоврядування. Відзначено негативну закономірність погіршення якості публічної влади через нерозвинену політичну систему, зумовлену недосконалістю визначення конституційного ладу України. Стверджується, що однією з таких обставин є та, що Конституція України ґрунтується на суперечливій, принципово хибній концепції конституційного процесу. Наголошено, що ключовою ланкою стратегії конституційного процесу, від якої залежить успішність політичної та правової реформ, а з ними – реформування економічної, соціальної, гуманітарної та інших сфер, стає ухвалення всеукраїнським референдумом Конституції України в новій редакції. Лише через конституційні зміни відкривається можливість системно, послідовно і виключно на правовій основі провести реформи публічної влади. Вказано на пріоритетний характер формулювання в юридичній доктрині України засадничих конституційних положень щодо організації політичної системи, а також розроблення на її основі загальної концепції політичної реформи. Визначено головні завдання реформи політичної системи України, якими є усунення або зменшення впливу відповідних суспільно-політичних факторів, що живлять неякісну владу, визначено концептуальні основи політичної реформи. Наголошено, що реформована таким чином політична система є необхідною умовою здійснення правової реформи як неодмінної передумови реформ в інших сферах. Визначено головну мету правової реформи та її концептуальні засади згідно з юридичною доктриною України. Охарактеризовано різні аспекти зазначених засад. Розгля нуто питання установчої влади, зокрема, доктринальне визначення взаємовідносин держави і народу в частині участі державної влади в реалізації установчої влади безпосередньо народом. Відзначено необхідність, відповідно до юридичної доктрини України, реального втілення в життя принципу конституційної законності, неухильного виконання Конституції України, імперативність застосування конституційних норм і необхідність забезпечити реальну охорону Конституції від протиправної зміни та інших порушень її вимог. У зв’язку з цим у новій редакції документа слід передбачити розділ “Охорона Конституції”, на основі якого має бути розроблений і запроваджений належний юридичний механізм, та надано характеристику останнього. Критично розглянуто поняття “конституційна реформа”, запропоновано визначення її об’єкта і предмета.
14
Стрюк, М. П. "Досвід США в системі управління сектором безпеки і оборони". Актуальні проблеми держави і права, № 87 (5 листопада 2020): 172–78. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i87.2815.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йдеться про нормативні засади й доктринальні документи, які визначають основні пріоритети та принципи, що використовуються під час реалізації зовнішньої та внутрішньої політики Сполученими Штатами Америки у сфері національної безпеки і оборони. Зазначаються принципи, які сформулювались в США під час Холодної війни з Радянським союзом (пріоритет усунення військових загроз США та союзників, принцип стримування та залякування супротивників США в засадни-чих документах, принцип переваги жорстких дій у вирішення конфліктів, які можуть загрожувати національній безпеці США). Акцентовано увагу, що після розпаду Радянського союзу загроза пов-номасштабної військової агресії проти США постає в документах на другий план, а на перший виходять тероризм, економічні та екологічні проблеми. Наголошується, що в США, окрім доктринальних та концептуальних документів, щодо сектору безпеки і оборони діє закон 1947 р. «Про національну безпеку», який чітко визначає процедурні аспекти взаємодії та повноваження усього інституту сектору безпеки і оборони. Вказуються основні відмінності та зміст понять «концепція», «доктрина», «стратегія» в теорії державного управління сектором безпеки і оборони. Наголошується, що в США існують загальні елементи та закономірності щодо цілей Стратегії національної безпеки у вигляді фундаментальних інтересів США: забезпечення національної безпеки, процвітання та свободи американських громадян, доктрини про національні інтереси в розумінні кожного президента, визначення цілей та завдань, місця США у світовому порядку, визначення завдань, які будуть реалізовуватись суб'єктами сектору національної безпеки та оборони США. Наводяться в дослідженні відмінності щодо основних засад стратегій національної безпеки від адміністрацій Б. Обами 2010 р. та 2015 р., а також Д. Трампа 2017 р. Наводяться особливості механізму прийняття управлінських рішень у відповідності до законодавства у сфері безпеки і оборони США.
15
Рудницький, В., С. Свірко, Л. Гордієнко, А. Поплюйко та В. Паршаков. "КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ СТРАТЕГІЧНОГО АУДИТУ ДІЯЛЬНОСТІ ЕКОНОМІЧНИХ СУБ'ЄКТІВ". Financial and credit activity problems of theory and practice 4, № 39 (10 вересня 2021): 167–74. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241305.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. На розбудову тезаурусу стратегічного аудиту діяльності економічних суб’єктів запропоновано визначення останнього, під яким пропонуємо розуміти важливий елемент системи їхнього стратегічного управління, що покликаний забезпечити реалізацію загальних стратегічних цілей, стратегічних планів розвитку їхньої економічної діяльності в розрізі її функціональних видів, стратегічних рішень у межах останніх через сукупність специфічних методів і прийомів оціночно-діагностичного та аналітично-підтверджувального характеру. З метою формування концептуальних засад стратегічного аудиту: предметом стратегічного аудиту діяльності економічних суб’єктів пропонуємо вважати їхню економічну діяльність у динаміці в часі та просторі в певних умовах, репрезентовану через сукупність планових, прогнозних і фактичних показників у відповідних вимірниках; об’єктами стратегічного аудиту діяльності економічних суб’єктів вважати: а) функціонально — види бізнес-процесів у межах діяльності у їхньому стратегічному розвитку; б) процесно- стратегічне планування і прогнозування, стратегічний облік, стратегічний аналіз, стратегічний контроль діяльності вказаних суб’єктів господарювання; в) векторно-стратегічне зовнішнє середовище, стратегія розвитку, стратегічні прогалини; метою стратегічного аудиту діяльності економічних суб’єктів пропонуємо обрати опрацювання положень стратегічного економічного розвитку вказаних суб’єктів через застосування сукупності аудиторських методів і процедур задля визначення їхніх слабких сторін та послідовному створенні інформаційного забезпечення ухвалення управлінських рішень щодо усунення або подолання останніх на забезпечення підвищення конкурентоздатності, адаптації до мінливих зовнішніх умов функціонування і довгострокового розвитку. Запропоновано сукупність специфічних функцій і завдань, а також принципів методики та організації стратегічного аудиту діяльності економічних суб’єктів. На розбудову базових положень організаційної площини стратегічного аудиту запропоновано систему ранжування ступеня об’єктного охоплення стратегічного аудиту діяльності економічних суб’єктів, а також розроблено інтегрований бальний підхід щодо останнього. Ключові слова: стратегічний аудит, економічні суб’єкти, мета, предмет, об’єкти, функції, принципи. Формул: 1; рис.: 0; табл.: 4; бібл.: 26.
16
Конюшенко, Я. Ю. "ВІДОМЧИЙ КОНТРОЛЬ В СИСТЕМІ ГАРАНТІЙ ПРАВ ОСОБИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ". Juridical science, № 2(104) (15 липня 2021): 367–77. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.41.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті визначено доктринальні підходи до поняття «забезпечення прав і свобод людини». Встановлено, що сфера кримінального провадження є такою, в якій найбільш звужуються та можуть бути порушені конституційні права і свободи особи, оскільки діяльність органів досудового розслідування пов’язана із застосуванням обмежень прав людини та у визначених випадках. Виходячи з цього, запропоновано визначати забезпечення прав і свобод людини в сфері кримінального провадження як діяльність уповноважених органів (органи досудового розслідування, прокуратура, суд), спрямовану на недопущення порушень прав і свобод кожного учасника кримінального провадження, контроль за додержанням прав людини та захист порушених прав. Щодо визначення гарантій прав учасників кримінального провадження під час проведення слідчих (розшукових) дій, автор дійшов висновку про те, що вони є складовою частиною гарантій кримінального провадження в цілому. Такі гарантії спрямовані на забезпечення виконання завдань кримінального провадження, реалізацію його засад, додержання належної правової процедури та недопущення порушень прав і свобод учасників слідчої (розшукової) дії та в необхідних випадках сприяють відновленню порушених прав учасників кримінального провадження. Розглянуто відомчий контроль за проведенням слідчих (розшукових) дій як одну з основних гарантій забезпечення прав, свобод та законних інтересів особи. Запропоновано визначати відомчий контроль як управлінську функцію керівників органів дізнання або досудового розслідування з метою виконання завдань кримінального провадження, додержання прав і свобод учасників дізнання та досудового розслідування, визначення законності дій слідчого або дізнавача, а також недоліків у здійсненні досудового розслідування з метою якнайшвидшого їх усунення. Окреслено ряд проблемних питань під час здійснення відомчого контролю за проведенням дізнавачем та слідчим слідчих (розшукових) дій, зокрема, щодо надання вказівок, витребування матеріалів кримінального провадження керівником органу дізнання або досудового розслідування вищого рівня, співвідношення повноважень слідчого та керівника органу досудового розслідування. На підставі проведеного дослідження запропоновано внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України.
17
Kindrat, Pavlo, та Vadym Kindrat. "Інформаційно-аналітичний комплекс оцінювання у фізичному вихованні". Physical education, sport and health culture in modern society, № 2(54) (1 липня 2021): 19–24. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2021-02-19-24.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Упровадження сучасних інформаційних технологій у навчальний процес покликане автоматизувати рутинну діяльність та підвищити якість сприйняття отримуваної інформації. Розкриття повного потенціалу застосування інформаційно-комунікаційних технологій у фізичному вихованні потребує доповнення навчальних матеріалів аналітичними комплексами, орієнтованими на допомогу в здій- сненні поточного моніторингу фізичного стану учнів й приведення навчального навантаження у відповідність до їхніх можливостей. Мета дослідження – установлення методичного підґрунтя та ключових засад функціонування інформаційно-аналітичного комплексу оцінювання показників фізіологічного розвитку учнів і їхньої фізичної підготовленості в процесі фізичного виховання. Методи дослідження – аналіз науково- методичної літератури, абстрагування, синтез й узагальнення. Результати роботи. Визначення інформаційно- аналітичного комплексу оцінювання у фізичному вихованні як зручного інструменту діагностики фізичного розвитку учнів та індивідуалізації навчального процесу, зумовлює необхідність застосування в ньому алгорит- мів, що ґрунтуються на математичних моделях і реалізовуються через інтуїтивно-зрозумілий програмний інтерфейс. Для забезпечення функціонального наповнення цього комплексу в ньому виокремлено три підсистеми: програмне втілення математичних моделей, базу даних кінцевих і проміжних результатів, систему візуалізації отриманих результатів. За основу й перший етап створення комплексу запропоновано обрати моніторинг фізичного розвитку та фізичної підготовленості як таких, що представляють найбільший інтерес в парадигмі фізичного виховання. Урахування представлених у науково-методичній літературі методик обчис- лень зазначених параметрів дало змогу розробити схему модулів оцінювання, а також установити взаємозв’язки між вихідними антропометричними та фізіологічними параметрами учнів. Ключові висновки. Результатом реалізації інформаційно-аналітичного комплексу стає можливість здійснювати індивідуальну оцінку гармоній- ності фізіологічного розвитку учнів, їхньої фізичної підготовленості, прогнозування оптимальних результатів підсумкових випробувань, виходячи з їх антропометричних даних та функціонального стану серцево-судинної й дихальної систем. Обґрунтовані переваги й недоліки запропонованої моделі інформаційно-аналітичного комплексу дали змогу встановити перспективні напрями його подальшого вдосконалення, зокрема узгодження та усунення неточностей у наявних методиках оцінювання фізичної підготовленості й фізичного розвитку учнів, удосконалення застосованих оцінних та прогностичних моделей.
18
Баранов, П. М., Р. С. Кірін, В. М. Коротаєв та С. В. Шевченко. "ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЕКСПЕРТНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ ВАРТОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗРАЗКІВ БУРШТИНУ". Криміналістичний вісник 36, № 2 (13 грудня 2021): 44–58. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2021-36-2-44.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – здійснити комплексний аналіз чинної нормативно-правової бази та виявити прогалини у законодавстві в контексті вдосконалення гемолого-споживчого оцінювання вартості індивідуальних зразків бурштину, сформулювати відповідні рекомендації. Методологія. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено використанням комплексу загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Зокрема, за допомогою діалектичного методу як загального методу пізнання виокремлено об’єктний склад зразків органогенного утворення в сировині, необробленому та обробленому вигляді для різних видів і методів експертних досліджень, завдяки застосуванню методів системного й порівняльного аналізу, формальної логіки, аналогії, узагальнення й класифікації у контексті формування вартості індивідуальних зразків бурштину розкрито сучасні проблеми нормативно-правового забезпечення цієї сфери відносин, виявлено особливості сучасних систем експертного оцінювання. Наукова новизна. Розроблено класифікацію об’єктів гемологічної та товарознавчої судових експертиз, представлену загальним, родовим та безпосереднім рівнями. Виявлено прогалини в чинному законодавстві у сфері оцінювання вартості індивідуальних зразків бурштину, запропоновано їх усунення на базі авторського методу гемолого-споживчих індикаторів. Висновки. У контексті окресленої проблематики засвідчено, що нормативно-правове забезпечення вартісного оцінювання бурштину потребує суттєвого вдосконалення: насамперед узгодження позицій суб’єктів незалежної та судової мологічної експертизи, які через неоднозначність правової бази використовують різні методи та методики їх проведення щодо однакових об’єктів гемологічної експертизи, що позначається на експертних висновках (результатах). На часі також питання витлумачення та системного застосування, зважаючи на міжгалузеві зв’язки, термінів (як-то: «вартість бурштину»; «ринкові ціни на дорогоцінне каміння»; «оцінювання вартості об’єктів експертизи за нормативними ціновими показниками»; «фактурна вартість»; «прогнозна вартість»; «оцінна вартість»; «комерційна вартість»). Крім того, термінологія потребує упорядкування відповідно до сучасних норм української мови (оціночна – оцінна вартість; оціночна – оцінювальна діяльність; оцінка – оцінювання майна; акт оцінки – оцінювання майна; оціночні – оцінювальні процедури тощо). Виявлено особливості сучасних систем експертного оцінювання вартості зразків бурштину. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення правових засад експертного забезпечення формування вартості індивідуальних зразків бурштину у сфері загального експертного оцінювання, оцінювання рідкісних і унікальних зразків, класифікації груп зразків у методиках оцінювання.
19
Шеховцов, В. "Науково-методологічні засади управління у сфері охорони, використання та відтворення тваринного світу: проблеми реалізації та шляхи вдосконалення". Юридичний вісник, № 3 (6 жовтня 2020): 148–55. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1935.
Повний текст джерелаАнотація:
Глобалізація як тенденція сучас-ного цивілізаційного розвитку про-дукує якісно новий рівень взаємовід-носин між людиною та довкіллям. Загострення екологічних проблем, у тому числі перманентна зміна кількісно-якісного стану тварин-ного світу, деструктивний вплив господарської діяльності на сере-довища існування дикої фауни, руйнування природних та природ-но-антропогенних екосистем, вима-гає прийняття ефективних рішень і здійснення кардинальних дій, які забезпечать екологозбалансоване використання тваринного світу з перспективою його збереження для майбутніх поколінь. На думку автора, у вирішенні цього глобаль-ного завдання особлива роль нале-жить екологічному управлінню, яке за умови його належного стану пра-вового забезпечення та визначення основоположних цілей, завдань та засобів реалізації сприятиме побу-дові гармонійного співіснування людини та довкілля. Саме тому статтю присвячено визначенню концептуальних засад екологічного управління крізь призму висвітлен-ня науково-методологічних основ теорії управління, а також з’ясу-ванню сучасних проблем у досліджу-ваній царині. Для сучасного стану реалізації екологічного управління, у тому числі й у фауністичній сфе-рі, є характерною мультисуб’єк-тність, тому у процесі досліджен-ня автор акцентує на необхідності налагодження конструктивного діалогу, симбіозу та скоордино-ваної взаємодії всіх зацікавлених суб’єктів, діяльність яких пов’яза-на з охороною, використанням або відтворенням тваринного світу. Такі відносини повинні базуватися на принципі партнерства та усві-домлення взаємної відповідальності за наслідки своєї діяльності. Поряд із цим ефективна модель екологіч-ного управління передбачає усунен-ня негативних явищ у межах його кожного окремого виду: державно-го (шляхом чіткого розмежування повноважень органів екологічного управління), локального (за допо-могою запровадження інноваційних методик екологічного менеджмен-ту на підприємствах), громадського тощо.
20
Корсак, Костянтин, Тамара Кірик, Анатолій Похресник та Юрій Корсак. "ПРО ТЕМУ «ГЛОБАЛЬНЕ ПОТЕПЛІННЯ» НА ОСНОВІ ЗАСАД ПРАВИЛЬНОГО МИСЛЕННЯ *". ГРААЛЬ НАУКИ, 29 листопада 2021, 434–50. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.19.11.2021.084.
Повний текст джерелаАнотація:
Колектив членів «Київського клубу АНТИКОЛАПС» пропонує актуальне для сучасної інформаційної і культурної сфери України поняття «правильного мислення» як поєднання логіки з усіма наявними на даний час науковими (Sciences&Arts) фактами і досягненнями. Замість великих зусиль для його теоретичного пояснення й пошуків місця серед усіх інших різновидів мислення автори концентруються на його практичному застосуванні. Для цієї статті ми обрали тему «глобального потепління», яка відзначається виключно своєрідним поєднанням міфів і фактів, з кожним роком займаючи все більше місця в тематиці традиційних та електронних ЗМІ. Вказано на те, що Земля здійснює безліч рухів, клімат у кожній точці її поверхні змінний та унікальний, а включена в поняття «глобальне потепління» середня температура нижнього шару тропосфери дуже залежить від понад десяти однаково впливових чинників. Це характеристики багатьох рухів Землі, сонячної активності, молекулярного складу повітря, змінних процесів у глибинах Землі та в літосфері, ще мало вивчених глобальних рухів океанічних товщ та ін. Вказано, що пов’язувати з можливим «глобальним потеплінням» один тільки вміст вуглекислого газу в повітрі є очевидним прикладом неправильного мислення і може розглядатися як переконливий приклад деградації всього людства, як ще один додатковий доказ розвитку духовно-інтелектуального колапсу на основі збереження індустріалізму. Наведено короткий аналіз помилкових пропозицій усунення глобального потепління й вказано на пояснений у публікаціях Клубу єдиний реальний шлях ліквідації загроз для всього людства — розвиток ноонаук і використання ноотехнологій для гарантування ноосимбіозу всього населення планети та її біосфери.