Статті в журналах з теми "Успішність студентів"

Мета роботи – визначити фактори, що впливають на успішність студентів-медиків. Основна частина. Навчання у вищому навчальному закладі, з одного боку, є необхідністю сучасності, з іншого – складним етапом життя молоді. Студенту перших курсів необхідно пристосуватися до нових умов існування, динаміки навчання, змінити спосіб життя та праці, свою поведінку. Великий об’єм нової інформації, фізичні та психологічні труднощі, з якими стикається студент, призводять до постійного напруження, відчуття тривоги та, як наслідок, стану хронічного стресу. Сучасна освітня система безперервно змінюється, що веде за собою необхідність з боку студента постійно адаптуватися до нововведень. Студентський вік характеризується різноманіттям емоцій, відчуттів та засобів їх прояву. Тому на сучасному етапі актуальним залишається вивчення проблеми стресу в навчальній діяльності студентів. У статті наведені дані анонімного опитування 163 студентів 1–2 курсів медичного університету щодо причин незадовільної успішності з вивчення теоретичної дисципліни “Анатомія людини”. Респондентам було запропоновано самостійно визначити причини неадекватного засвоєння матеріалу з дисципліни на практичних заняттях та лекціях. Висновок. Отримані результати свідчать про стан хронічного напруження студентів, перебування в стані навчального стресу за рахунок недосконалості навчальної системи, великого об’єму інформації, загострення хронічних захворювань, психологічних проблем у родині та колективі.

АНОТАЦІЯ У статті на основі аналізу наукової літератури визначено діяльнісні та психологічні компоненти процесу аудіювання, які обумовлюють успішність навчання нерідної мови іноземних студентів. Актуальність наукових пошуків підвищення результативності навчання іноземців обумовлюється чисельними труднощами лінгвістичного та екстралінгвістичного характеру, з якими стикається студент-початківець під час включення в нове освітнє середовище. Формування комунікативної компетенції аудіювання до рівня адекватного сприйняття та розуміння навчальної лекції є однією з нагальних потреб та умов успішності професійної підготовки іноземців. У статті розглядаються особливості функціонування процесів, за допомогою яких забезпечується успішність усного сприйняття інформації, та труднощі, що викликаються недостатнім рівнем сформованості цих механізмів для сприйняття повідомлення нерідною мовою. Авторами обґрунтовується виникнення найбільшої у порівнянні з іншими видами мовленнєвої діяльності психічної напруги та активної розумової діяльності студента під час аудіювання. На думку авторів, виокремлення складових процесу сприйняття усного повідомлення визначає вибір ефективної системи завдань та вправ для усунення невідповідності розвитку механізмів аудіювання та формування необхідних навичок та вмінь, враховуючи індивідуальні особливості та потреби студентів-іноземців. Автори також приходять до висновку, що побудова мовної підготовки повинна враховувати минулий особистий досвід мовних мігрантів та особистісні вподобання, які вони застосовують для набуття комунікативних компетенцій зокрема в аудіюванні. Зазначено, що завданням викладача є організація та управління навчальною діяльністю студента, орієнтація його діяльності на досягнення бажаного результату під час вирішення студентом спеціально організованих навчальних завдань різного ступеню складності, метою яких є засвоєння студентом предметних знань, практичних умінь, навичок, розвиток його особистості в цій діяльності та спілкуванні з іншими людьми. У статті наголошується, що послідовне формування аудитивних навичок та вмінь у відповідності до основ особистісно-діяльнісного підходу побудови процесу мовної підготовки є одним з ефективних способів досягнення необхідного рівня комунікативної компетенції в області аудіювання. Ключові слова: іноземні студенти, мовна підготовка, мовленнєва діяльність, аудіювання, аудитивні вміння, особистісно-діяльнісний підхід.

У сучасному світі вища освіта надає людині можливість самореалізуватися і досягти успіху. Зі зміною перспективи успіх означає більше, ніж оцінки, і включає емоційний, соціальний, пізнавальний і академічний розвиток. Численні дослідження підтверджують багатокомпонентність поняття “успішність” в академічному середовищі і доводять факт впливу різноманітних чинників на досягнення успіху. На думку американських дослідників, існують три загальних компонентів, що впливають на успішність студентів. Вони включають: фактори здібностей (успадковані або раніше здобуті), фактори зовнішніх обставин та особистісні фактори. Усі три компоненти впливають на успішність різним чином. Але найважливіший вплив (до 40 %) мають особистісні фактори, тобто індивідуальні відмінності, які залежать від здатності людини впливати на них певним чином. У статті аналізується роль таких особистих змінних, як академічна самоефективність, уміння організовувати навчання та приділяти йому достатню увагу, стресостійкість та уміння організовувати час, рівень соціальної активності в межах університету, емоційне задоволення і уміння спілкуватися під час навчання. Саме ці фактори, на думку вчених, відіграють вирішальну роль у прогнозуванні успішності студентів. Для діагностики цих якостей і умінь у студентів дослідниками Канзаського державного університету (США) було розроблено у 2008 році “Опитувальник ефективності навчання у вищому навчальному закладі” (The College Learning Effectiveness Inventory (CLEI), який був побудований з використанням емпіричних підходів, заснованих на концептуальній моделі. Використання CLEI дозволяє отримати індивідуальний профіль студента з результатами сильних та слабких сторін за шістьма факторами, що може слугувати інструментом для подальшої розробки заходів щодо поліпшення академічних досягнень і успіху студентів. Ключові слова: успішність, студенти, компоненти успіху, особисті фактори, інструмент оцінювання, Опитувальник ефективності навчання у вищому навчальному закладі.

У роботі розглядаються особливості методологічних підходів до розробки психолого-педагогічних аспектів розвитку правосвідомості студентів у вищому навчальному закладі як майбутніх фахівців юридичного профілю. Описано компоненти розвитку правосвідомості, тому що розвиток правосвідомості юристів має вагоме практичне значення, оскільки правосвідомість є орієнтиром для суб’єктів права в соціально-правових ситуаціях, дозволяє їм робити відповідний етичний і правовий вибір, на підставі якого вони можуть ухвалювати юридично значущі рішення. У формуванні правової свідомості студентів має бути акцентовано на контрольно-оціночному компоненті, тому що про рівень розвитку правової свідомості студентів можна судити з об’єктивних і суб’єктивних показників. Об’єктивними показниками правової вихованості є показники навчальної діяльності студента (успішність, дисципліна, активність у різних сферах життя, правові знання, вміння). Суб’єктивні показники правової вихованості – це ставлення до права, оцінка права, правові цінності, правові установки, мотиви. Головним підсумком розвитку правосвідомості студентів має стати розуміння пріоритетності правових норм, особлива значущість права і освоєння правових засобів його дії в сучасному суспільстві. Правова сформованість студента виявляється в інтеграції правових знань, умінь, навичок, досвіду правомірної поведінки, особистісних установках. Успішність розвитку правосвідомості студентів залежить від організації навчально-пізнавальної діяльності, врахування особливостей психології студентів, використання сучасних інтенсивних психолого-педагогічних технологій, побудови освіти на принципах гуманізму, демократизму і плюралізму, використання технологій співробітництва, розвитку потреби студентів у безперервному навчанні і самоосвіті.

Часова Е. В., Івчук В. В. Актуальні питання викладання початкового курсу хімії іноземним студентам інженерних спеціальностей на підготовчому відділені ВНЗ. У статті розглянуто основні проблеми навчання студентів-іноземців в іншомовних вищих навчальних закладах. З’ясовано деякі чинники, що впливають на успішність навчального процесу. Показана функція адаптованого ефективного навчально-методичного забезпечення, спрямованого на інтенсифікацію процесу вивчення азів хімії. Розглянута ключова роль викладача у формуванні здатності студента до психологічного самоуправління та як носія інформації.

Метою статті є демонстрація особливостей фахової комунікації, яка реалізується у музичному закладі вищої освіти за участі іноземних студентів. Об'єкт вивчення — фахова мовленнєва взаємодія музичного педагога та іноземних студентів з різними рівнями володіння мовою навчання. Предмет дослідження — комунікативна роль та характеристики третього учасника фахової мовленнєвої ситуації, у ролі якого діє іноземний студент. У дослідженні застосовано методи спостереження, аналізу та синтезу, зіставлення, узагальнення, а також описовий метод. Результати дослідження: оприявнено реальні комунікативні потреби, які формуються у процесі академічного фахового навчання і мають враховуватися в обґрунтуванні мовних та мовленнєвих компетенцій, необхідних іноземному студентові музичного ЗВО. Типологізовано фахові музично-педагогічні комунікативні ситуації. З'ясовано причини появи ситуації з третім активним учасником. Визначено роль і значення третього комуніканта та необхідні йому мовні компетенції. На підставі вивчення академічних комунікативних ситуації зроблено висновки про фактори, що зумовлюють успішність фахової взаємодії музичного/вокального педагога й іноземних студентів.

З метою підвищення якості викладання циклу «Акушерство та гінекологія» на кафедрі акушерства та гінекології ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» використовуються спеціальні методи мотивації роботи студентів, що значно підвищило ефективність та якісну успішність студентів медичного факультету 4 та 5 курсів навчання. Студенти отримують знання під час перегляду демонстрацій, навчальних відеофільмів, беруть участь в обговореннях, вправах або ролевих іграх, що симулюють конкретні клінічні випадки, та практикуються у використанні отриманих навичок. Після опанування практичних навичок студенти практикуються в їх використанні в симуляційних класах згідно з програмою OSKI, максимально наближених до реальних клінічних умов, під наглядом викладачів, які слідкують за якісним виконанням методик клінічних вмінь. З метою підвищення мотивації студентів до навчання використовуються такі методи, як заохочення спілкування між студентом та викладачем, а також у групі за темою заняття, прояв інтересу до кожного студента зі сторони викладача, відкритість для порад і допомоги, включення студентів до обговорення теми, включаючи в роботу всіх студентів групи, особливо тих, хто відчуває невпевненість. Заняття повинно бути цілеспрямованим і проводитися в доброму темпі, що передбачає існування чіткого плану та хронометражу. В структурі заняття повинні використовуватися ігрові вправи, які модулюють клінічні випадки. Викладач повинен вміти виявляти активних студентів та мотивувати їх виступати в ролі експертів при вирішенні важких ситуацій. Така методика викладання, в якій немає чіткого розділу на вчителя та учня, – метод горизонтальної комунікації, який використовується для роботи з дорослими людьми, при якому заняття виглядає не як стандартний урок, а скоріш як передача знань від досвідченого наставника до учня, дозволяє встановити позитивний емоційний контакт між викладачем та студентами, значно підвищує вмотивованість та результативність навчального процесу. З метою підвищення якості навчання студентів-медиків у вищих навчальних закладах України доцільно використовувати передовий досвід та технології, які базуються на сучасних методах проведення педагогічного процесу. Заохочення та мотивація студентів до навчання повинні базуватися на принципах максимального розкриття творчих можливостей студентів, вмінні спілкуватися в групах, використанні отриманих практичних навичок при симуляції клінічних випадків та роботі на симуляційному обладнанні. Наш досвід підготовки студентів-медиків з дисципліни «Акушерство та гінекологія» показав високий рівень задоволеності й засвоєння навчального матеріалу при використанні методів мотивації та горизонтальної комунікації між викладачами і студентами.

У даній статті розглянута проблема мотивації навчання іноземних студентів, зокрема мотивації навчання природничо-математичних дисциплін. Проаналізовано сутність мотивації іноземних студентів, що розглядається в якості умови, що сприяє адаптаційному процесу навчання та підвищенню якості засвоєння іноземними студентами природничо-математичних знань. Розглянуто значення зовнішньої та внутрішньої мотивації іноземних студентів. Визначені умови позитивної мотивації в навчальній діяльності студентів-іноземців при вивченні природничоматематичних дисциплін.

У статті аналізується доробок західних вчених щодо успішності студентів у закладах вищої освіти. Автор визначає успішність студентів як інтегрований продукт, сукупну відповідальність освітньої установи за успішну адаптацію студентів до навчального процесу та відповідальність самих студентів. У цьому сенсі інституційна відповідальність є передумовою успішності студентів. Стаття пропонує класифікувати інституційні ініціативи підвищення успішності студентів на інформаційно-­пошукові, ініціативи надання підтримки та підвищення якості послуг. Наводяться приклади кращих практик західних університетів у межах запропонованих категорій. На основі їх аналізу автор виділяє основні принципи, на яких ґрунтуються ефективні інституційні ініціативи підвищення успішності студентів.

Формування іншомовної компетенції студентів пов’язане з певними психологічними чинниками, що можуть гальмувати навчальний процес і демотивувати студентів під час навчання, а також психолого-педагогічними складовими, які здатні корегувати процес формування іншомовної компетенції. Визначення, вивчення і узагальнення природи і способів урахування впливу психологічних факторів на процес навчання іноземної мови і формування іншомовної компетенції в межах створення психолого- педагогічних умов сприятиме не лише глибшому розумінню цих процесів, але й покращенню результатів. У статті було проаналізоване дослідження педагогічного впливу методів і форм роботи, впроваджених з урахуванням психологічних чинників формування іншомовної компетенції на якість формування лексичної компетенції як складової іншомовної компетенції в процесі навчання іноземних мов студентів немовних спеціальностей. Гіпотеза про те, що створення належних психолого-педагогічних умов з урахуванням у навчальному процесі психологічних чинників і використанням методики «оберненого» навчання і роботи з технікою ментального мапування у процесі навчання іноземної мови знижують рівень ситуативної тривожності і покращують успішність і результати навчання, була доведена позитивними результатами дослідження. Було показано, що студенти з експериментальної групи, які впродовж роботи над темою опрацьовували навчальний матеріал за умовами «оберненого» навчання, а також розробляли власні ментальні карти на базі тематичного лексичного матеріалу, продемонстрували зниження рівня ситуативної тривожності та кращу успішність і володіння матеріалом. В результаті дослідження було виявлено, що зменшення рівня ситуативної тривожності у студентів контрольної групи за середнім значенням склало лише 2,41, тоді коли у студентів експериментальної групи цей покажчик становив 10,22, що є суттєво більшим. Також, середнє значення тестової оцінки у студентів експериментальної групи виявилося вище на 0,6 бала, що свідчить про кращій загальний рівень опанування лексичного матеріалу і сформованості лексичної компетенції як складової іншомовної компетенції студентів немовних спеціальностей закладів вищої освіти. За результатами дослідження було підсумовано, що використання на заняттях з іноземної мови ментальних карт і впровадження методики «оберненого» навчання допоможе знизити рівень ситуативної тривожності на заняттях і покращити запам’ятовування й відтворення лексичного матеріалу, тим самим підвищуючи ефективність навчального процесу і результативність у формуванні як лексичної компетенції, так й іншомовної компетенції студентів немовних спеціальностей.

Бугра А. В. Психолого-педагогічні особливості самостійної навчальної діяльності студентів у процесі вивчення математичних дисциплін. У статті проаналізовані дидактичні особливості математичних дисциплін, які вивчаються у вищих технічних навчальних закладах. З’ясована сутність психолого-педагогічних чинників, які впливають на успішність самостійної навчальної діяльності студентів при вивченні цих дисциплін (дисперсія в рівнях підготовки та мотивації довивчення математики, особливості адаптації першокурсників до умов навчання у ВТНЗ, стилі навчання). Автором доведена необхідність індивідуалізації самостійної навчальноїдіяльності студентів ВТНЗ під час вивчення математики.

Підготовка фахівця, який творчо мислить, самостійно поповнює свої знання та застосовує їх на практиці є основним завданням сучасної вищої школи. Однією з форм організації освітнього процесу у вищому закладі освіти, яка особливо затребувана на даний час, є самостійна робота студентів (СРС). Впровадження її в навчальний процес є невід’ємною складовою вивчення кожної дисципліни. Успішність здійснення СРС пов’язана з виконанням таких організаційних умов, як: забезпечення співвідношення обсягів аудиторної і самостійної роботи; підготовка навчальних матеріалів і забезпечення студентів методичними і навчальними завданнями, здійснення контролю і керівництво самостійною роботою студентів. В статті проаналізовано та представлено можливості використання інноваційного сервісу Google Classroom для ефективної організації поза аудиторної СРС з іноземної мови у ЗВО. Інтерфейс програми оптимізований для роботи на мобільних пристроях, тому студенти можуть навчатися будь-де і будь-коли. Результативність СРС передбачає: індивідуалізацію та автономність навчання; високу внутрішню мотивацію; регуляцію пізнавальної діяльності; вміння самостійно виконувати різні типи завдань і здійснювати самоконтроль і самооцінку, – тому можна впевнено стверджувати, що Глобальна система надає необмежені можливості і ресурси для задоволення загальнодидактичних принципів організації самостійної роботи студентів.

У статті аналізуються дослідження американських педагогів щодо визначення успіху в системі вищої освіти. Значне зростання кількості студентів наприкінці ХХ століття призвело до появи нового типу студентів, які відрізнялися за певними ознаками від «традиційних» американських студентів. Це суттєво вплинуло на політику університетів і змусило шукати нові форми і засоби навчання з урахуванням різноманіття етнічних, вікових та соціальних особливостей студентів, політичної та соціально-економічної ситуації в країні. Високі кількісні показники утримання і випуску студентів довгий час визначали успіх закладу вищої освіти, але увагу освітян на початку ХХІ століття привертають інші фактори успішності. У 2004 році Американська асоціація державних коледжів і університетів разом з організацією «Довіра до освіти» та Національною Асоціацією керівників системи освіти створила проєкт щодо вивчення та поширення позитивного досвіду успішності окремих закладів вищої освіти США. У цьому дослідженні було розкрито поняття успішності як сукупності факторів культури освітнього середовища та вдалого керівництва. У 2006 році Національне товариство закладів вищої освіти оприлюднило результати проєкту дослідження успіху студентів. У 2007 році було опубліковано звіт про роботу Симпозіуму з питань успішності здобувачів вищої освіти, в якому було продемонстровано різні підходи до визначення цього поняття з урахуванням багатьох факторів. Заради реформування умов навчання, модернізації освіти Американська федерація вчителів у 2010 році теж провела власне дослідження успіху студентів вищих навчальних закладів. Таким чином, на початку ХХІ століття поняття успішності набуло іншого значення, що спонукало науковців до подальших розвідок у цьому напрямку. Ключові слова: успішність, вища освіта США, заклади вищої освіти, студенти, визначення успіху.

Стаття спрямована на розробку моделі виявлення та розвитку обдарованості студентів шляхом контролю, моніторингу та коригування освітніх процесів. У сучасному світі високій рівень інтелекту стає запорукою нових можливостей, досягнень, перспектив статусу в соціальному середовищі. Крім того, багатьма вченими, які вивчають педагогічні системи в різних умовах розвитку, визначається така класифікація обдарованості, яка фактично вказує, що кожний індивідуум обдарований, тільки потрібно визначити категорію та напрям, де він може це продемонструвати. Для досягнення мети дослідження визначаються п'ять умов розвитку обдарованості, які включають зовнішні і внутрішні якості студентів: загальні здібності; спеціальні здібності в конкретній області; спеціальні здібності неінтелектуального характеру; стимулююче оточення; випадкові фактори. Наводиться приклад виявлення обдарованості та етапи її розвитку. В основі розробленої двоетапної моделі лежить ступенева система виявлення, моніторингу та корекції педагогічної системи, спрямованої на зростання творчого потенціалу, пізнавальної діяльності та мотивації студентів до самовдосконалення.Модель першого етапу виявлення та розвитку обдарованості розкриває особливості роботи шкільної педагогічної системи. Традиційне визначення рівня інтелектуальної зрілості, первинної сформованості пізнавальних процесів, які забезпечують шкільну успішність, починається зі співбесіди, що дає змогу виявити сфери, в яких учень найбільш комфортно себе почуває.Модель другого етапу зосереджена на специфіці вищого навчального закладу та вимагає від студента емоційної зрілості, готовності до серйозного навантаження. У процесі навчання для кожного студента куратор або психолог заводить персональну картку, до якої упродовж усього навчання заносяться всі дані його інтелектуального розвитку, а потім разом з методичною радою вибудовується індивідуальний профіль його розвитку та обираються прийоми і способи подальшої роботи.

У статті розкрито зміст самостійної роботи студентів у закладах вищої освіти, зосереджено увагу на її основних видах; висвітлено форми організації самостійної діяльності під час навчання; зазначено, що її ефек- тивність та результативність залежить від активності викладача та самого студента. Підкреслено, що залу- ченість до самостійної навчальної діяльності позитивно впливає на рівень формування самостійності та твор- чості майбутнього фахівця. З’ясовано, що самостійна діяльність – вид навчальної праці студента в закладі вищої освіти під час ауди- торних та позааудиторних занять, із метою засвоєння професійних знань, умінь і навичок та формування само- стійності. Схарактеризовано її види, залежно від характеру керівництва, рівня обов’язковості чи рівня ініціа- тивності, активності та творчості студента в освітньому процесі вищої школи. Зазначено, що показниками самостійності особистості під час навчання є вміння самостійно здобувати знання та накопичувати досвід, застосовувати їх для самоосвіти, використовувати у практичній діяльності. Акцентовано на тому, що успішність самостійної роботи залежить від поступовості залучення до неї: «пре- зентації» викладачем свого предмета (подачі матеріалу, роз’яснення способів його опрацювання та ін.); участі студента в опануванні та перетворенні інформації; контролю педагога та самоконтролю. При цьому навчальна діяльність самого студена передбачає підготовчий, тренувальний і творчо-дослідницький етапи. Виокремлено умови ефективної організації самостійної роботи студентів у закладах вищої освіти: зручне освітнє середовище вишу (систематичність, послідовність, поетапність, безперервність навчання); належне керівництво з боку викладача, доцільність застосування конкретних способів навчальної праці; збалансованість самодіяльності студента в аудиторний та позааудиторний час, раціональне використання часу; мотивація до самоосвіти тощо.

Одним із перспективних підходів до організації навчального процесу є модель інтеграції технологій навчання: традиційного та дистанційного, електронного, мобільного. Інтеграція аудиторної та позааудиторної роботи в процесі навчання можлива за рахунок використання педагогічних технологій та сучасних ІКТ, зокрема, засобів електронного, дистанційного, мобільного навчання. Для того, щоб процес інтеграції був найефективнішим, викладачу необхідно управляти, регулювати та контролювати діяльність студентів [1].З практичної точки зору класичний підхід до ІКТ в освіті включає «політику / стратегію – вклад – процес – продукт / результати». Для того, щоб інтеграція ІКТ в національні системи освіти стала ефективною, потрібно відповідне поєднання наступних політичних і практичних чинників [2]: 1) чіткі цілі та створення національної програми по підтримці використання ІКТ в освіті; 2) допомога та стимулювання як державних, так і приватних навчальних закладів до придбання обладнання ІКТ (наприклад, шляхом цільового державного фінансування, включаючи кошти на технічне обслуговування; податкових знижок на обладнання ІКТ та програмне забезпечення для навчальних закладів; інвестицій або спонсорства досліджень з розвитку недорогого обладнання та програмного забезпечення ІКТ, тощо); 3) пристосування навчальних програм до впровадження ІКТ, розвиток і придбання стандартних якісних електронних навчальних посібників та програмного забезпечення; 4) розробка програм масової підготовки викладачів до використання ІКТ; 5) умотивованість викладачів та студентів організовувати процес навчання із залученням ІКТ; 6) адекватний рівень національного моніторингу та система оцінки, що дозволяють регулярно визначати результати та дієвість, а також заздалегідь виявляти недоліки з метою підвищення ефективності стратегії.Виданий Департаментом освіти США Національний план освітніх ІКТ у 2010 році являє собою модель навчання, що базується на використанні ІКТ та включає в себе цілі і рекомендації в п’яти основних областях: навчання, оцінювання, викладацька діяльність, засоби і продуктивність [3]. Розглянемо, як інтерпретується кожна із зазначених областей.Навчання. Викладачі мають підготувати студентів до навчання впродовж всього життя за межами аудиторії, тому необхідно змінити зміст та засоби навчання для того, щоб відповідати тому, що людина повинна знати, як вона набуває знання, де і коли вона навчається, і змінити уявлення про те, хто повинен навчатися. В XXI столітті необхідно використовувати доступні ІКТ навчання для мотивації й натхнення студентів різного віку.Складні і швидко змінні потреби світової економіки говорять про необхідний зміст навчання і про тих, кого потрібно навчати. Використання ІКТ дозволяє впливати на знання і розуміння навчального матеріалу.На рис. 1 показана модель навчання, що базується на використанні ІКТ. На відміну від традиційного навчання в аудиторії, де найчастіше один викладач передає один і той же навчальний матеріал всім студентам однаково, модель навчання із використанням ІКТ ставить студента у центр і дає йому можливість взяти під контроль своє індивідуальне навчання, забезпечуючи гнучкість у кількох вимірах. Основний набір стандартних знань, вмінь та навичок утворюють основу того, що всі студенти повинні вивчати, але, крім того, студенти та викладачі мають можливість вибору у навчанні: великі групи чи малі групи, діяльність у відповідності з індивідуальними цілями, потребами та інтересами.В цій моделі навчання підтримується ІКТ, надаючи зручні середовища та інструменти для розуміння і запам’ятовування змісту навчання. Залучення ІКТ навчання забезпечує доступ до більш широкого і більш гнучкого набору навчальних ресурсів, ніж є в аудиторіях, підключення до ширшої і більш гнучкої кількості «викладачів», включаючи викладачів ВНЗ, батьків, експертів і наставників за межами аудиторії. Досвід ефективного навчання може бути індивідуальним або диференційованим для окремих однолітків, персональних навчальних мереж, онлайн навчання та керованих курсів, експертизи та авторитетних джерел, однолітків із подібними інтересами, даними та ресурсами, навчальних спільнот, засобів навчання, управління інформацією та засобів зв’язку, викладачів, батьків, тренерів та інструкторів і студентів.Для конкретних дисциплін, хоча і існують стандарти змісту навчання, модель навчання із використанням ІКТ дає зрозуміти, яким чином можна проводити навчання. Серед всіх можливих варіантів будується власний проект навчання, що розв’язує проблеми реальної значимості. Добре продумані плани індивідуального навчання допомагають студентам отримати знання з конкретних дисциплін, а також підтримують розробку спеціалізованого адаптивного досвіду, що може бути застосований і в інших дисциплінах. Рис. 1. Модель навчання із використанням ІКТ у США [3] Згідно з Національним планом освітніх ІКТ Департаменту освіти США індивідуалізація, диференціація і персоналізація стали ключовими поняттями у сфері освіти [3]. Індивідуалізація розглядається як підхід, що визначає потрібний темп у навчанні різних студентів. При цьому навчальні цілі однакові для всіх студентів, але студенти можуть вивчати матеріал з різною швидкістю в залежності від їх потреб у навчанні. Диференціація розглядається як підхід, що ураховує переваги різних студентів. Цілі навчання однакові для всіх студентів, але методи навчання варіюються в залежності від уподобань кожного студента або потреб студентів. Персоналізація розглядається як підхід, за якого вивчаються навчальні потреби студентів із урахуванням навчальних переваг та конкретних інтересів різних студентів. Персоналізація включає в себе диференціацію та індивідуалізацію.Викладачі постійно мають визначати необхідний рівень знань та вмінь студентів. На сучасному етапі в навчанні, крім знань з конкретних дисциплін, студент має володіти критичним мисленням, умінням комплексно вирішувати проблеми, бути готовим до співпраці. Крім того, студент має відповідати таким категоріям: інформаційна грамотність (здатність ідентифікувати, знаходити, оцінювати та використовувати дані для різних цілей); медіаграмотність (здатність до використання і розуміння засобів масової інформації, а також ефективного спілкування, використовуючи різні типи носіїв); можливість оцінювати і використовувати інформаційно-комунікаційні технології, відповідно вести себе в соціально прийнятних Інтернет-спільнотах, а також розумітися в питанні навколишньої конфіденційності та безпеки. Все це вимагає базового розуміння самих ІКТ і здатності використовувати їх в повсякденному житті.Навчаючи, викладачі мають враховувати те, що студенти не можуть вивчити все, що їм потрібно знати в житті, і економічна реальність така, що більшість людей будуть змінювати місце роботи протягом всього життя. Тому необхідно привити адаптивні навички навчання, що поєднують зміст знань із можливістю дізнатися щось нове.Найчастіше у навчанні прийнято використовувати такі веб-ресурси і технології, як вікі, блоги та інший вміст, що створюють користувачі для дослідження та підтримки співпраці і спілкування у роботі. Для студентів ці інструменти створюють нові навчальні можливості, що дозволяють їм подолати реальні проблеми, розробити стратегії пошуку, оцінити довіру і авторитет веб-сайтів і авторів, а також створювати і спілкуватися за допомогою мультимедіа. Так, при вивченні вищої математики, інтерактивні графіки та статистичні програми роблять складні теми більш доступним для всіх студентів і допомагають їм підключатися до навчального матеріалу, що має відношення до їх спеціальності.ІКТ можуть бути використані для забезпечення більших можливостей у навчанні у поєднанні з традиційним методам навчання. Із використанням ІКТ можна подавати навчальні матеріали, вибираючи різні типи носіїв, та сприяти засвоєнню знань, вибираючи інтерактивні інструменти, до яких відносяться інтерактивні тематичні карти, хронології, що забезпечують візуальний зв’язок між наявними знаннями і новими ідеями.Із використанням ІКТ розширюються засоби навчання студентів: 1) забезпечується допомога студентам у процесі навчання; 2) надаються інструменти для спілкування у процесі навчання (це можна зробити через веб-інтерфейс мультимедіа, мультимедійні презентації, тощо); 3) сприяють виникненню Інтернет-спільнот, де студенти можуть підтримувати один одного у дослідженнях та розвивати більш глибоке розуміння нових понять, обмінюватися ресурсами, працювати разом поза ВНЗ і отримувати можливості експертизи, керівництва та підтримки.Для стимулювання мотивації до взаємодії із використанням ІКТ можна: 1) підвищувати інтерес та увагу студентів; 2) підтримувати зусилля та академічну мотивацію; 3) розробляти позитивний імідж студента, який постійно навчається.Оскільки людині впродовж всього життя доводиться навчатися, то ключовим фактором постійного і безперервного навчання є розуміння можливостей ІКТ. Використання ІКТ в навчанні надає студентам прямий доступ до навчальних матеріалів та надає можливості будувати свої знання організовано і доступно. Це дає можливість студентам взяти під контроль і персоналізувати їх навчання.Оцінювання. В системі освіти на всіх рівнях планується використовувати можливості ІКТ для планування змісту навчального матеріалу, що є актуальним на момент навчання, і використовувати ці дані для безперервного вдосконалення навчальних програм. Оцінювання, що проводиться сьогодні в ВНЗ, спрямоване показувати кінцевий результат процесу навчання. При цьому не відбувається оцінка мислення студента в процесі навчання, а це могло б допомогти їм навчитися краще.У процес оцінювання необхідно уводити поліпшення, що включають в себе пошук нових та більш ефективних способів оцінювання. Необхідно проводити оцінювання в ході навчання таким чином, щоб мати змогу поліпшити успішність студентів в процесі навчання, залучати зацікавлені сторони (роботодавців) у процес розробки, проведення та використання оцінок студентів.Існує багато прикладів використання ІКТ для комплексного оцінювання знань студентів. Ці приклади ілюструють, як використання ІКТ змінило характер опитування студентів, воно залежить від характеру викладання та апробації теоретичного матеріалу. Впровадження ІКТ дозволяє представити дисципліни, системи, моделі і дані різними способами, що раніше були недоступними. Із залученням ІКТ у процес навчання можна демонструвати динамічні моделі систем; оцінювати студентів, запропонувавши їм проводити експерименти із маніпулюванням параметрів, записом даних та графіків і описом їх результатів.Ще однією перевагою використання ІКТ для оцінювання є те, що з їх допомогою можна оцінити навчальні досягнення студента в аудиторії та за її межами.В рамках проекту «Національна оцінка освітніх досягнень» (The National Assessment of Educational Progress – NAEP) розроблено і представлено навчальні середовища, що надають можливість проводити оцінювання студентів при виконанні ними складних завдань і вирішенні проблемних ситуацій. Використання ІКТ для проведення оцінювання сприяє поліпшенню якості навчання. На відміну від проведення підсумкового оцінювання, використання корекційного оцінювання (тобто оцінювання, що дозволяє студенту побачити та виправити свої помилки в процесі виконання запропонованих завдань, наприклад, тестування з фізики, запропоноване Дж. Р. Мінстрелом (J. R. Minstrell) – www.diagnoser.com), може допомогти підвищити рівень знань студентів.Під час аудиторних занять викладачі регулярно намагаються з’ясувати рівень знань студентів, проводячи опитування. Але це надає можливість оцінити лише незначну кількість студентів, нічого не говорячи про знання та розуміння навчального матеріалу іншими студентами. Для вирішення цієї проблеми вивчається можливість використання різних технологій на аудиторних заняттях в якості «інструменту» для оцінювання. Одним із прикладів є використання тестових програм, що пропонують декілька варіантів відповідей на питання, до складу яких включено як істинні так і неправдиві відповіді. Студенти можуть отримати корисні відомості із запропонованих відповідей на подібні питання, якщо вони ретельно розроблені.При навчанні студентів із використанням засобів Інтернет існують різні варіанти використання доступних Інтернет-технологій для проведення формуючого оцінювання. Використовуючи онлайн програми, можна отримати детальні дані про рівень досягнень студентів, що не завжди можливо в рамках традиційних методів навчання. При виконанні завдань студентами програмно можна з’ясувати час, що витрачають студенти на виконання завдань, кількість спроб на розв’язання завдань, кількість підказок даних студенту, розподіл часу в різних частинах даного завдання.У моделі навчання, де студенти самі обирають доступні засоби навчання, оцінювання виступає в новій ролі – визначення рівня знань студента з метою розробки подальшого унікального плану навчання для конкретного студента. Із використанням такого адаптивного оцінювання забезпечується диференціація навчання.В системі освіти в США на всіх рівнях застосовуються можливості Інтернет-технологій для вимірювання знань студентів, що надає можливість використовувати дані оцінки для безперервного вдосконалення процесу навчання.Для проведення вдосконалення процесу навчання необхідні наступні дії [3]:1) на рівні держави, районів необхідно проектувати, розробляти і здійснювати оцінювання, що дає студентам, викладачам та іншим зацікавленим сторонам своєчасні та актуальні дані про навчальні досягнення студентів для підвищення рівня та навчальної практики студентів;2) науковий потенціал викладачів освітніх установ, а також розробників Інтернет-технологій використовувати для поліпшення оцінювання в процесі навчання. Із використанням Інтернет-технологій можна проводити вимірювання ефективності навчання, забезпечуючи систему освіти можливостями проектування, розробки та перевірки нових і більш ефективних методів оцінювання;3) проведення наукових досліджень для з’ясування того, як із використанням технологій, таких як моделювання, навчальні середовища, віртуальні світи, інтерактивні ігри та навчальні програми, можна заохочувати та підвищувати мотивацію студентів при оцінці складних навичок;4) проведення наукових досліджень і розробок із проведення об’єктивного оцінювання (без оцінювання сторонніх здібностей студента). Для того, щоб оцінки були об’єктивними, вони повинні вимірювати потрібні якості та не повинні залежати від зовнішніх факторів;5) перегляд практики, стратегії і правил забезпечення конфіденційності та захисту даних про одержані оцінки студентів, при одночасному забезпеченні моделі оцінок, що включає в себе постійний збір і обмін даними для безперервного вдосконалення процесу оцінювання.Всі студенти повинні мати право на доступ до даних про власні оцінки у вигляді електронних записів, дізнаючись таким чином рівень своїх знань. У той же час, дані по студентам повинні бути відкритими і для інших студентів.Викладацька діяльність. Викладачі можуть індивідуально або колективно підвищувати свій професійний рівень, використовуючи всі доступні технології. Вони можуть отримати доступ до даних, змісту, ресурсів, відомостей і передового досвіду навчання, що сприяє розширенню можливостей викладачів і надихає їх на забезпечення більш ефективного навчання студентів.Багато викладачів працюють поодинці, не спілкуючись з колегами або викладачами з інших ВНЗ. Професійний розвиток зазвичай проводиться на короткому, фрагментарному і епізодичному семінарі, що пропонує мало можливостей для використання отриманих матеріалів на практиці. Основна аудиторна робота викладача на практиці зводиться до перевірки набутих знань студентами. Багато викладачів не мають відомостей, часу, або стимулу для постійного підвищення свого професійного рівня щороку. Так само, як використання ІКТ може допомогти поліпшити процес навчання та оцінювання, використання ІКТ може допомогти краще підготуватися до ефективного викладання, підвищити професійний рівень. Використання ІКТ дозволяє зробити перехід до нової моделі зв’язаного навчання.У зв’язаному навчанні викладачі мають отримувати повний доступ до даних про процес навчання студентів та аналітичні інструменти для обробки цих даних. Їм необхідно забезпечити комунікацію зі своїми студентами, доступ до даних, ресурсів і систем підтримки навчання, що дозволить їм створювати, управляти і оцінювати досягнення навчання студентів в позааудиторний час. Викладачі також можуть отримати доступ до ресурсів, що надають можливість підвищити свій професійний рівень (рис. 2). Рис. 2. Модель зв’язаного навчання викладачів Оскільки середовище навчання постійно ускладнюється, у зв’язаному навчанні забезпечу

У статті висвітлено досвід упровадження в Рівненській медичній академії інноваційної технології навчання на базі платформи MOODLE. Досліджено вплив використання електронних навчально-методичних комплексів на успішність студентів. Встановлено, що застосування інноваційної технології навчання на платформі MOODLE забезпечує високий рівень засвоєння теоретичного матеріалу, оволодіння професійними вміннями й навичками та сприяє підвищенню якості професійної підготовки.

Обґрунтовано актуальність питання щодо формування нових ідентичностей в особистості молодої людини епохи постмодерну (на прикла- ді студента/школяра за обміном). Для суспільства постмодерну характерні рухливість, ефективність, різноманітність, особиста активність. Найбільш рухливою й активною є студентська та шкільна молодь, зокрема, студенти/ школярі за обміном. Формування нових ідентичностей в умовах навчання в країнах, де вони не є громадянами, в умовах необхідності виявляти і роз- вивати у себе здатність долати міжнародні мовні та міждержавні бар’єри, оперативно встановлювати контакти, успішно адаптуватися до іншого ос- вітнього простору є можливим завдяки достатньо складним психологічним та поведінковим механізмам. У фокусі механізмів зміни ідентичності, як: успішність вирішення проблем, поведінка в ситуації вибору, особисті яко- сті. Проаналізувавши проведене опитування, виявилося, що 97,5 % учасни- кам довелося долати труднощі під час навчання/проживання за кордоном і 22,3 % зазначили, що не повністю їх подолали. Більшість (72,8 %) студентів під час вирішення проблем віддавали перевагу раціональному підходу. Про- те, конкретизація емоційних почуттів виявила їх повний спектр: підвищене занепокоєння, безпорадність, зниження самооцінки, агресія, сильне бажан- ня вирішити проблему якнайшвидше, страх звернутись за допомогою, апа- тія, азарт вирішити проблему, роздратування. Результати опитування підтвердили необхідність цілеспрямованого фор- мування у студентів/школярів національної та власної гідності, потреби пізнавати світ, себе, мати сенс власного життя, уміння адаптуватися до змін та існувати в полікультурному просторі. Зрештою, зумовлюючи необхід- ність змін у вищій освіті, політики у сфері вищої освіти.

У роботі представлено аналіз результатів ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок М. Лабораторна діагностика» (ЛІІ), які демонстрували студенти, що здобували освітньо-кваліфікаційний рівень «Молодший спеціаліст» за освітньо-професійною програмою «Лабораторна діагностика» спеціальності 224 «Технології медичної діагностики та лікування» у Житомирському базовому фармацевтичному фаховому коледжі (ЖБФФК) за 2015–2020 рр. Тестові завдання ЛІІ містять питання професійно-орієнтованих дисциплін і є критерієм професійної відповідності випускників. У ЖБФФК здійснюється системна робота з підготовки студентів до складання ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок М. Лабораторна діагностика», а саме: індивідуальні та групові консультації, тренувальні тестування у комп’ютерному класі та на платформі LMS Moodle тощо. За результатами складання студентами коледжу ЛІІ, найвищі показники було зафіксовано у 2015–2016 н. р., коли іспит склали усі екзаменовані, а загальна успішність становила 75,8 %. У подальші роки результати проходження ЛІІ «Крок М» були дещо нижчими, а з деяких навчальних дисциплін – критично низькими. У 2019–2020 н. р., коли підготовка до тестування здійснювалася дистанційно через запровадження в країні карантинних обмежень, загальний показник правильних відповідей студентів, за підсумками ЛІІ «Крок М. Лабораторна діагностика», становив 60,9 %, не подолали поріг «склав» 27 % студентів. Серед факторів, які впливають на якісний показник успішності при проходженні ЛІІ «Крок М. Лабораторна діагностика», в першу чергу, слід відмітити заходи з організації підготовки студентів з боку адміністрації, а також роботу викладачів окремих дисциплін, тестові завдання з яких включено в перелік завдань ЛІІ. Важливою умовою успішного проходження атестації у вигляді ЛІІ «Крок М. Лабораторна діагностика» вважаємо вмотивованість студентів до здійснення навчальної діяльності та систематичну роботу з теоретичним матеріалом і базами тестів.

У роботі представлені результати теоретичного дослідження проблеми соціально-психологічної адаптації іноземних студентів до умов освітнього середовища закладу вищої освіти. Зазначено, що якісна підготовка фахівців та відносна доступність вищої освіти заохочують іноземних студентів до навчання в освітніх закладах України. Метою роботи є теоретико-методологічний аналіз вивчення проблеми соціально-психологічної адаптації іноземних студентів до умов освітнього середовища у зарубіжній та вітчизняній психологічній літературі. Для досягнення поставленої мети використано комплекс методів дослідження: аналіз, синтез, порівняння сучасних наукових й емпіричних досліджень з проблеми адаптації студентів, зокрема й іноземних, до навчання у вищих навчальних закладах, а також їх узагальнення й систематизація. Розкрито труднощі адаптації іноземних студентів – вони залежать від національних та регіональних характеристик і змінюються від курсу до курсу. Процес ускладнюється декількома проблемами: налагодженням соціальних контактів, подоланням мовного бар’єру, самореалізацією у новому соціумі та інтеграції у ньому, позбавленням від стереотипного сприйняття представників іншої культури, розвитком толерантного ставлення до учасників міжкультурного спілкування та взаємодії, подоланням культурного шоку, а також пристосуванням до цінностей нового суспільства. Визначено, що соціально-психологічна адаптація є процесом активного пристосування до вимог середовища. З позицій системного підходу це явище розглядається як безперервний процес взаємозумовлювального впливу людини та її соціального оточення, успішність і адекватність якого залежить як від індивідуально-психологічних особливостей, так і від чинників середовища. Зазначено, що психофізіологічна, інтелектуальна, соціокультурна та інші сфери адаптації, постають окремими аспектами єдиного процесу соціально-психологічної адаптації. Як правило, в природних умовах ЗВО щодо іноземних студентів діє не окремий фактор, а багатошаровий комплекс факторів середовища в якому вони опинились. Встановлено, що соціально-психологічна адаптація іноземних студентів, як складне, міждисциплінарне, процесуальне утворення – є результатом активності студента і включає концентрування та використання його особистісних регулятивних можливостей.

У статті обговорюються питання щодо комплексного розгляду студентоцентрованого підходу до процесу навчання іноземній мові у вищій школі. Концепція студентоцентрованого навчання передбачає не лише розвиток компетенцій студента в контексті освітнього процесу, а й комплексний особистісний розвиток. Виникає нагальна потреба перемістити студента до центру освітнього процесу та забезпечити його не лише професійними знаннями, вміннями та навичками, а й сформувати такі якості, як самостійність, оригінальність мислення, креативність, здатність до незалежної генерації ідей, організації свого власного режиму навчання, комунікації у суспільстві, вміння виходити із «зони комфорту». У статті визначаються переваги та труднощі застосування студентоцентрованих педагогічних стратегій у процесі викладання іноземної мови у вищих навчальних закладах. Автори підкреслюють, що під час реалізації студентоцентрованого навчання підвищуються вміння студентів самостійно визначати успішність педагогічного процесу, проводити рефлексію, корекцію, використовувати суб'єктнодіяльнісні технології, з’являється бажання до самоосвіти. Студенти прагнуть досягти високих результатів, та спостерігається особиста зацікавленість у якості професійної іншомовної підготовки. Реалізація студентоцентрованого навчання у вищому навчальному закладі повинна сприяти: підвищенню відповідальності за одержувану освіту; розвитку здібностей для самоорганізації й самоконтролю; постановці чітких цілей навчання, розробленню стратегій навчання, які включають аудиторну й позааудиторну роботу, оцінку досягнень у рамках освітнього процесу. У роботі зроблено висновки, що переорієнтація системи вищої освіти на студентоцентровані технології викладання іноземної мови у вищій школі, які відносяться до активних методів навчання, дає змогу активізувати навчальний процес. Навчання перестає носити репродуктивний характер та перетворюється на довільну внутрішньодетерміновану діяльність студентів із напрацювання та перетворення власного досвіду й компетентності. Під час застосування активних методів навчання з'являється пізнавально- спонукальна мотивація, яка перетворюється на чинник активізації навчального процесу та ефективності навчання. Із появою пізнавально- спонукальних мотивів відбувається перебудова сприйняття, пам'яті, мислення, переорієнтація інтересів, активізація здібностей студента, що створює передумови успішного виконання іншомовної діяльності.

Під час проведення підготовки здобувачів вищої освіти у галузі машинобудування дуже важливо здійснювати потужну практичну підготовку, в межах якої можна підтвердити набуті теоретичні знання та здійснити спробу їх застосування для виготовлення реальних об’єктів. На жаль, у навчальних планах не залишилось місця для будь-якої виробничої практики. Практика, що залишилась, перейшла в розряд непотрібної та безглуздої втрати часу з боку студента, який жодним чином не зацікавлений у набутті нових вмінь та закріпленні вже надбаних. Із боку підприємства також зазвичай нема жодної зацікавленості у якісному проведенні практики. Таким чином, вищий навчальний заклад має самостійно дбати про покращення конструкторської підготовки здобувача. У даній роботі розглянуто вплив участі студентів у гуртках науково-технічного спрямування на успішність засвоєння теоретичних знань. Розглянуто досвід діяльності науково-технічного гуртка «Моделювання складних інженерних систем із застосуванням 3D технологій», який створено при кафедрі лазерної техніки та фізико-технічних технологій Навчально-наукового інституту матеріалознавства та зварювання ім. Є. О. Патона КПІ ім. Ігоря Сікорського задля пробудження у майбутніх фахівців машинобудівної галузі бажання працювати за обраною спеціальністю; розвинення просторового мислення; висвітлення перспективності інженерної справи для подальшого розвитку особистості та суспільства; окреслення основних напрямів розвитку систем автоматизованого проектування та визначення важливості застосування попереднього моделювання складних інженерних систем. Основою роботи гуртка став 3D-принтер, що здатний друкувати достатньо великі моделі з пластикового філаменту. Наведено приклади робіт з проектування та конструювання вузлів, що виконано гуртківцями, та користь із застосування цих розробок у навчальному процесі для демонстрації майбутнім поколінням студентів готових вузлів. Так гуртківці розробили оптико-механічні вузли з двома лінзами та можливістю юстирування однієї з них; спроектували та виготовили кільканадцять юстирувальних вузлів тощо. Робота студентів у гуртку підвищує зацікавленість студентів у результаті своєї діяльності та ініціює саме творчий підхід до праці. Робота гуртка протягом усього двох років переконливо свідчить про позитивні наслідки залучення студентів до науково-технічних гуртків та необхідність більш активного залучення студентів до лав гуртківців. Доведено високу ефективність застосування методу повного циклу виготовлення виробу – від кресленика до готового вузла – на бажання студента засвоювати нові знання та навички у проєктуванні та моделюванні складних вузлів.

Студентське самоврядування у ВНЗ – це особлива форма самостійної суспільної діяльності студентів і аспірантів з реалізації функцій управління життям студентського колективу у відповідності з метою і задачами, що стоять перед ним. Метою студентського самоврядування є створення умов для самореалізації особистості студентів і формування у них організаторських навичок, лідерських якостей, відповідальності за результат своєї праці тощо. Діяльність органів студентського самоврядування спрямована на удосконалення навчального процесу, підвищення його якості, забезпечення виховання духовності та культури студентів, зростання у студентської молоді соціальної активності. В сучасній Європі студенти беруть доволі активну участь у забезпеченні якості вищої освіти та управлінні вищими навчальними закладами, яке здійснюється, зокрема, через органи студентського самоврядування. Натомість в Україні функціонування інституцій студентського самоврядування досить малоефективне, причому як для вирішення власне студентських проблем, так і з точки зору оптимізації навчального процесу. Однією з найсуттєвіших перешкод залишається майже повна залежність студентських самоврядних інституцій (студентського самоврядування, профспілок, професійних і громадських товариств, університетських ЗМІ тощо) від адміністрації ВНЗ. Істотною проблемою залишається пасивність, інертність, індиферентність студентської спільноти у ставленні до багатьох актуальних проблем студентського самоврядування. Частково це може пояснюватися недостатньою поінформованістю студентів щодо можливостей студентського самоврядування. Зараз далеко не всі студенти усвідомлюють, яким чином студентське самоврядування може покращити їхнє становище чи вирішити конкретні проблеми. Те ж саме стосується представників адміністрацій ВНЗ та подекуди органів державного управління. Використання всіх можливостей студентського самоврядування згідно з чинним законодавством дозволить: налагодити ефективну співпрацю між адміністрацією ВНЗ і студентами з широкого спектру питань; створити додаткові умови для зростання якості підготовки фахівців у системі професійної освіти в Україні; забезпечити подальшу інтеграцію національної освітньої системи до європейського та світового освітнього простору. Таким чином, з огляду на вищевказане, можна стверджувати, що від того, наскільки буде усвідомлена необхідність в ефективній системі студентського самоврядування в Україні, значною мірою залежить успішність подальшої інтеграції нашої держави до європейського та світового освітньо-наукового простору.

Мета роботи – діагностика комунікативної компетентності майбутніх лікарів. Основна частина. Успішність фахівця в медицині визначається професійними знаннями й навиками, досвідом і лікарською етикою, а також вмінням реалізувати їх у власній діяльності за рахунок певних особистісних якостей. У структурі комунікативної компетентності ми виокремлюємо комунікативний самоконтроль, толерантність, емпатію, бажання допомогти й орієнтацію на соціальну користь, прагнення до співпраці. У статті описані основні теоретичні підходи до визначення поняття “комунікативна компетентність майбутнього лікаря”, представлено результати діагностики цього особистісно-професійного утворення, описано орієнтовний зміст комунікативних тренінгових вправ для студентів медичного ВНЗ. Наголошено на необхідності формування навиків активного слухання, емпатії, продуктивних стратегій самопрезентації лікаря для успішного виконання своїх професійних обов’язків, для створення довірливих взаємин між лікарем і пацієнтом, для формування авторитету медика. Висновок. Доведено, що цілеспрямована систематична робота з формування комунікативної компетентності майбутнього лікаря впливає на зміни типів комунікативних реакцій, розвиток емпатії, комунікативного самоконтролю студентів медичного університету.

Стаття присвячена актуальній проблемі формування підприємницької компетентності студентів у процесі їхньої професійної підготовки. Автором стверджується, що підприємницька діяльність є одним із важливіших завдань сучасної вищої освіти. Навіть, не займаючись спеціально підприємництвом у професійній діяльності, фахівець постійно вступає в підприємницькі відносини (наприклад, розробляючи або беручи участь у бізнес-проєктах у галузі освіти; вибираючи товари і послуги з різноманітних пропозицій тощо). Отже, на думку автора статті, в умовах ринкової економіки у фахівця з вищою освітою має бути сформована підприємницька компетентність. Утім, проблема формування підприємницької компетентності студентів у процесі професійної підготовки не знайшла достатнього осмислення у вітчизняній педагогічній науці та практиці в контексті сучасних викликів. Підприємницьку компетентність автором визначено як інтегральну характеристику особистості фахівця, що відображає сукупність знань, умінь, досвіду, особистісних якостей, яка забезпечує успішність здійснення підприємницької діяльності в різних сферах життєдіяльності. Структуру підприємницької компетентності майбутнього фахівця представлено як сукупність інтелектуально-когнітивного, діяльнісно-досвідного та рефлексивноособистісного компонентів, які тісно взаємопов’язані між собою. У статті розкрито можливості різних способів забезпечення процесу формування підприємницької компетентності студентів у процесі їхньої професійної підготовки (зустрічі з успішними підприємцями, метод проєктів, «брейнстормінг», вирішення проблемних ситуацій, пов’язаних із підприємницькою сферою, рольові та ділові ігри, case-метод, завдання дослідницького характеру тощо).

У статті висвітлено результати моніторингу розвитку професійної успішності майбутніх учителів у педагогічних закладах вищої освіти. На основі проведено опитування серед студентів педагогічних спеціальностей, виокремлено чинники професійної успішності та уявлення щодо особистісних якостей та компетентностей, які забезпечать успішність професійної діяльності вчителя. Проведене тестування за методиками: рейтингова шкала професійних мотивів; «Мотивація професійної діяльності» (методика К. Замфір у модифікації А. Реан), «Методика аналізу мотивації навчання у ВНЗ» (Т. Ільїна), «Діагностика мотивації успіху» (Т. Елерс), «Методика діагностики особистості на мотивацію до уникнення невдач» (Т. Елерс), тест «Потреба в досягненні» (Ю. Орлов та ін.), «Методика дослідження цін¬нісних орієнтацій» (Ш. Шварц), «Діагностика рівня професійної спрямованості» (Т. Дубовицька), «Діагностика потреб у саморозвитку» (В. Маралов). Це дозволило встановити, що у студентів недостатньо сформовані уявлення та мотивація досягнення професійної успішності, немає відповідних умов у середовищі ЗВО для стимулювання студентів до професійного зростання у напрямі досягнення успіху професійної діяльності. Причинами цього є недостатнє розуміння значущості успішності для особистості, неусвідомленість суспільних та особистісних критеріїв успіху, невисокий статус та престижність професії вчителя у суспільстві тощо. Виявлені недоліки дозволили сформулювати рекомендаційні положення щодо забезпечення необхідних та достатніх умов розвитку професійної успішності майбутніх учителів у закладах вищої освіти, закцентувати увагу на подальшій розробці системи реалізації професійної успішності майбутніх учителів у ЗВО.

У статті аналізується досвід застосування тренувальних тестових завдань у віртуальному навчальному середовищі MOODLE як засобу формування лінгвістичної англомовної компетентності майбутніх учителів, які опановують англійську мову як другу спеціальність. Необхідність використання тестових завдань з дисципліни “Практикум з англійської мови” зумовлена тенденцією до скорочення контактних годин і відповідно зростанням ролі самостійної позааудиторної роботи. За результатами пробного навчання із застосуванням тестових завдань виявлено, що успішність виконання студентами модульних лексичних і граматичних контрольних робіт зросла в середньому на 13,41% порівняно з аналогічним періодом, коли такі тести не використовувались. Результати опитування, проведеного з метою виявлення ставлення студентів до виконання тестових завдань, також позитивні. Отримані дані свідчать, що користування платформою MOODLE з технічної точки зору не становить проблем для переважної більшості студентів. Респонденти вважають використання тестів доцільним, оскільки це допомагає їм навчатися більш ефективно, робить навчання легшим і цікавішим, мотивує до роботи над власними мовними навичками та вміннями. Найефективнішими, на думку студентів, є такі види тестових завдань: на перефразування з використанням активної лексики, на самостійне заповнення пропусків лексичними одиницями або граматичними структурами, на вибір правильної граматичної структури або лексичної одиниці з поданих варіантів і на виправлення помилок. Зазначено, що використання інструментів платформи MOODLE в освітньому процесі сприяє посиленню відповідальності студентів за якість власного навчання та розвиває їх навчальну автономію. Підкреслено, що користування платформою не вимагає від викладачів володіння спеціальними навичками програмування, заощаджує їх час на контролі самостійної позааудиторної роботи студентів за рахунок автоматизованої перевірки та оцінювання тестових завдань, надає можливість отримувати детальну інформацію про виконання завдань як окремими студентами, так і групою в цілому, а також реалізовувати зворотний зв’язок.

У контексті дослідження кінезіологічна компетентність студента, що відображає інтегративний вплив спортивно-педагогічної діяльності на його особистість, розглядається як визначальний чинник формування такого морфофункціонального стану систем організму, що забезпечує успішність реалізації професійної діяльності. Відповідно до системного підходу, під структуризацією розуміють сполучення окремих елементів системи в підсистеми за певними ознаками. Запропонованою методичною системою розвитку функціональних можливостей майбутніх учителів фізичної культури у процесі спортивно-педагогічного вдосконалення передбачено, що визначальними її елементами є антропологічний, культурологічний, особистісно-діяльнісний, компетентнісний підходи. Мета статті – розробити модель формування кінезіологічної компетентності при підготовці майбутніх учителів фізичної культури відповідно їхнім функціональним можливостям. Методологічною основою дослідження є концептуальні ідеї теорії пізнання, принципи науковості, доступності, цілісності, інтегративності, які пояснюють важливі педагогічні аспекти професійної підготовки майбутнього фахівця з фізичного виховання та спорту. Для отримання найбільш значущих результатів дослідження та їх інтерпретації застосовувались такі методи: теоретичний аналіз і синтез, систематизація, узагальнення інформації, викладеної у наукових джерелах. З метою обґрунтування й розроблення методичної системи розвитку функціональних можливостей майбутніх учителів фізичної культури у процесі спортивно-педагогічного удосконалення розглянуто методологічні й емпіричні основи технологічної моделі, які можуть бути реалізовані на основі системного й діяльнісного підходів.

Пандемія, викликана СОVID-19 у світі та Україні, обумовила низку змін у системі надання освітніх послуг загалом і в медичній освіті зокрема. Перехід на дистанційну форму навчання в закладах вищої освіти спричинив низку практичних питань, котрі стосуються оцінки якості навчання. Враховуючи те, що запорукою ефективної роботи закладів вищої освіти є системна та ефективна підготовка висококваліфікованих фахівців, контроль знань є невідʼємною частиною цього процесу. Мікробіологія, вірусологія та імунологія відноситься до фундаментальних дисциплін при підготовці студентів медичного факультету, й остаточним методом оцінки знань з даного предмета є тестовий екзамен «Крок 1. Медицина». Але передумовами якісної підготовки майбутніх фахівців є регулярний та багаторівневий контроль їх успішності, що дозволяє виявити недоліки на ранніх стадіях та їх усунути. Аналіз поточної успішності та підсумки складання іспитів, у поєднанні з опрацюванням складання тестів в on-line режимі, дозволяють спрогнозувати результати складання «Крок 1. Медицина» і вчасно вжити заходів щодо тих студентів, котрі мають високі ризики. На кафедрі мікробіології, вірусології та імунології щосеместрово проводиться опрацювання результатів сесії (тестової та усної співбесіди, результатів складання прекроку) і поточної успішності (динаміка здачі практичних навичок, контроль середнього бала по академічних групах, робота з невстигаючими студентами), обговорення її на методичних нарадах, завдяки чому успішність студентів упродовж останніх кількох років порівняно з іншими предметами з мікробіології, вірусології та імунології знаходиться на стабільному рівні. Такий підхід до контролю якості знань дає змогу більш ретельно підготувати і спланувати щорічні консультації з підготовки до здачі комплексного тестового іспиту та врахувати питання і побажання студентів.

У статті проаналізовано психічне здоров’я: професійні ризики і здоров’я майбутнього фахівця в освітньому просторі. Розглянуто наукові погляди різних дослідників щодо визначення феномену «психічне здоров’я». Метою статті є аналіз психічного здоров’я: професійні ризики і здоров’я майбутнього фахівця в освітньому просторі. Визначено, що стан психічного здоров’я сучасних студентів характеризується великою кількістю індивідуальних якостей, а також, синтезом біологічно та соціально-обумовлених особливостей їх психічної сфери. До основних ознак психічного здоров’я майбутніх фахівців в освітньому просторі належить: успішне пристосування до навчальної діяльності; схвалення колективом; низький рівень тривоги; емоційна рівновага; здатність аналізувати отриману інформацію. Доведено, що для студентів в освітньому просторі характерні підвищені вимоги та різни види навантаження. В процесі навчання у вищому освітньому закладі відбувається становлення майбутнього фахівця, а його стан психічного здоров’я здійснює вплив на успішність навчання та стиль життя загалом. Висновки. До пріоритетних форми з метою збереження психічного здоров’я необхідно включити: просвітницьку діяльність, яка базується на наданні інформації майбутнім фахівцям щодо важливих питань покращення їх здоров’я; профілактику, у формі проведення бесід індивідуально чи для всієї групи; діагностування, психологічне консультування. Особливе значення має адаптації студентів першого курсу, тому їм потрібно приділити важливу увагу, тобто необхідна тісна співпраця з кураторами (наставниками) навчальних груп; вивченню особистісних якостей майбутнього фахівця, інформування студентів. Вважаємо, що необхідно інтегрувати досвід європейських колег в освітній сфері стосовно розв’язання проблеми, перш за все, врахування особливостей психічного здоров’я в національних програмах, нормативно-правових актах. Перспективи подальших досліджень у зазначеному аспекті є вивчення динаміки, соціальних та психологічних напрямів і основних факторів збереження та покращення психічного здоров’я майбутніх фахівців в освітньому просторі.

У статті висвітлено питання культурно-релевантної педагогіки як невід’ємного компонента професійної педагогічної підготовки в Канаді. Актуальність полягає в тому, що освітнє середовище стає все більш різноманітним в культурному сенсі. Така різноманітність робить величезний внесок в організацію освітнього процесу. Автор зазначає, що викладачі несуть відповідальність за досяжність, рівноправність та успішність навчання для всіх учнів, незалежно від культури, етнічної приналежності, раси, соціально-економічного статусу, мови, або релігійного походження. Один із шляхів досягнення цієї мети – застосування культурно-релевантної педагогіки. Головним завданням культурно-релевантної педагогіки є навчання студентів, що належать до різних етнічних груп. Термін також використовується для визначення ефективного використання педагогіки в глобальному мультикультурному освітньому просторі. Викладачі мають бути підготовлені з глибоким розумінням ставитися до різноманітних культур учнів, яких вони навчають. Педагогам в процесі освітньої діяльності треба усвідомлювати, як саме ця культура впливає на навчальну поведінку учнів та як трансформувати навчальний процес в класі таким чином, щоб врахувати відмінності. Викладачі, що поважають культурні особливості, демонструють тверду прихильність підвищенню успішності абсолютно всіх учнів, як представників більшості, так і меншин. Вони усвідомлюють цінність рідної культури учнів, співпрацюють з родинами студентів та прагнуть до расової рівності та соціальної справедливості. Особливе місце орієнтована на культуру педагогіка має для викладачів англійської як другої мови. Культурно-релевантна педагогіка спонукає вчителів сприймати культуру студентів та їх рідну мову як актив і включати питання культури учнів в навчальні програми по вивченню мови.

У представленій статті розглядається результат імплементації гнучкої методології розробки програмного забезпечення – Agile – у процес навчання студентів закладу вищої освіти. Нами представлено підходи до модернізації освітнього процесу, розроблене навчально-методичне забезпечення та підходи до викладання у вищій школі на прикладі навчальної дисципліни «Алгоритмізація і основи програмування» для студентів спеціальності 122 «Комп’ютерні науки» освітньої програми «Прикладне програмування». Проаналізовано широкий спектр публікацій, що окреслюють проблематику розроблення нових методологій викладання, зокрема проблем підготовки фахівців технічних спеціальностей у реаліях трансформації інформаційного суспільства та інформатизації навчального процесу. Проведено аналіз ринку інформаційних технологій та запити провідних компаній на ринку України, а також досліджено рефлексії випускників щодо ефективності навчання в сучасних закладах вищої освіти. У статті описано результати кількарічної поступової адаптації технології Agile до навчального процесу, її введення в навчальний процес та результати апробації розробленої методології. Розглянуто теоретичні основи та переваги Agile-методології над класичною схемою навчання, що визначається нами як «пряма» або «каскадна». З метою ефективного дослідження впливу гнучких методологій на освітній процес представлено підходи до формування експериментальних та контрольних академічних груп студентів. Наведено динаміку виконання лабораторних робіт та порівняння підсумкових результатів навчання академічних груп. Розглянуто вплив Agile-методології на успішність академічних груп та проведено статистичне порівняння з класичним підходом до викладання. Визначено напрями подальших досліджень теми імплементації Agile-методології в освітній процес з огляду на актуальність питання трансформації освіти в Україні та професійної підготовки фахівців інформаційно-технічної галузі.

Професійна діяльність медичних працівників базується на навичках спілкування та вміннях встановлювати контакт з клієнтом, це є важливим інструментом успішної роботи стоматолога. Вміння спілкуватись з клієнтами, швидко знаходити підхід до кожної особистості, створювати позитивну атмосферу взаємодії та довіри, впливати на емоційний стан клієнта, безумовно, є характеристиками комунікативно компетентного лікаря-стоматолога. У статті розкрито феномен «комунікативної компетентності». Проаналізовано підходи до його вивчення в психолого-педагогічній літературі. Наведено власне визначення комунікативної компетентності стоматологів. Визначено основні компоненти та рівні розвитку комунікативної компетентності у лікарів-стоматологів. Проаналізовано вплив рівня комунікативної компетентності стоматолога на успішність його діяльності шляхом організації експериментального дослідження. Для визначення рівня сформованості комунікативної компетентності лікарів-стоматологів та впливу комунікативної компетентності на успішність діяльності стоматолога нами було використано такі методи: стандартизована методика КСК, анкета для клієнтів стоматологів, аналіз динаміки відвідувань пацієнтами лікарів-стоматологів. Наше дослідження показало, що стоматологи з високим рівнем комунікативної компетентності швидко і чітко вміють налагодити ділові та дружні контакти з людьми, лікарі товариські, добре знають особливості комунікації і вміють використовувати ці знання на практиці, мають високий рівень самоконтролю та мають більше клієнтів та їх позитивних відгуків. За результатами проведеного дослідження розроблено та висвітлено рекомендації щодо розвитку комунікативних навичок. Перспективу подальших наукових досліджень бачимо у поглибленому вивченні особливостей розвитку комунікативної компетентності стоматологів та розробці програми її формування у студентів – майбутніх стоматологів.

Проаналізовано резюме, що подали кандидати на навчальні курси в галузі інформаційних технологій. Проаналізовано потенційні фактори, що можуть бути включені до вибірки для проведення експерименту. З цього списку резюме вибрано незалежні неакадемічні фактори, які беруться до уваги в дослідженні. Ці фактори можуть мати вплив на успішність кандидатів, що розпочинають навчання на освітніх програмах із напряму інженерії програмного забезпечення, та можуть бути розглянуті у вирішенні задачі прогнозування успішності. На основі цієї вибірки факторів розглянуто методи інтелектуального аналізу даних для класифікації кандидатів, беручи за основу результати проходження тесту на виявлення початкового рівня знань. Під час експерименту використано алгоритми генерації дерев прийняття рішень. Алгоритми, які застосовувалися під час дослідження: J48, LMT, Random Forest, Random Tree. Для оцінки точності класифікації застосовували метод перехресної перевірки. Проведено оцінку атрибутів, що враховуються під час експерименту. Згенеровано дерево прийняття рішень для аналізу факторів, що впливають на початковий рівень знань. Здійснено порівняння вибраних алгоритмів за точністю та швидкодією. Експериментальним способом виявлено основний фактор, що має найбільший вплив на якість проходження тесту на початковий рівень знань. Виявлено другорядні фактори, що також мають вплив на проходження тесту.

У статті охарактеризовано особливості професійної підготовки студентів до художньо-конструктивної діяль- ності з дітьми дошкільного віку засобами педагогічної практики. Основну увагу зосереджено на тому, що резуль- тативність означеної підготовки залежить від організації практик у різновікових групах закладу дошкільної освіти. Здійснено аналіз методико-педагогічного аспекту підготовки майбутнього вихователя закладу дошкільної освіти до творчого розвитку дітей засобами художньої праці. Наголошено на тому, що зміст художно-конструктивної підготовки майбутніх педагогів містить такі основні компоненти: інтелектуально-змістовий (сформованість необ- хідних знань із основних і вибіркових навчальних дисциплін щодо роботи з дітьми в означеному руслі); органі- заційно-діяльнісний (сформованість належних умінь і навичок щодо художньо-конструктивної діяльності); цін- нісно-орієнтаційний (сформованість необхідних особистісних якостей, які забезпечують успішність в означеній професійній діяльності); мотиваційно-особистісний (освітні та професійні мотиви, що спонукають до належного засвоєння відповідних знань і набуття умінь та навичок щодо керівництва художньо-конструктивною діяльністю дітей). Чималу увагу зосереджено на тому, що під час підготовки майбутніх педагогів до проходження педагогіч- ної практики в означеному руслі значна роль належить організації освітнього процесу, в якому би студент висту- пав як суб’єкт, котрий усвідомлює цінність художно-конструктивного досвіду та його реалізації на практиці. Таку підготовку слід супроводжувати співвіднесенням індивідуальних можливостей і здібностей майбутнього педагога з вимогами змісту й умовами майбутньої професійної діяльності з погляду успішного її виконання. Неабияке зна- чення має побудова освітнього процесу на основі суб’єкт-суб’єктних відносин викладача зі студентами, що поля- гає у забезпеченні належних умов для реалізації потенційних можливостей майбутнього педагога, формуванні його творчої індивідуальності й особистісного розвитку.

У статті розкрито сутність поняття «булінг» як соціального та психолого-педагогічного феномену. Булінг розглянуто як соціально-психологічне явище, яке виникає одноразово або довготривало у шкільному колекти- ві. Вивчено такі змістові характеристики булінгу, як цькування, фізичне насильство, психологічне приниження. З’ясовано, що у ситуаціях булінгу дитина рідко звертається за порадою та допомогою до дорослих, а це значно ускладнює виявлення таких випадків. На основі аналізу наукової літератури нами визначено відмінні ознаки булінгу від конфлікту чи сварки: систематичність дій; умисне заподіяння фізичної або психологічної шкоди; різницю між булером і потерпілим (за фізичним станом, соціальним статусом, станом здоров’я тощо); не визнання своєї провини. У ході дослідження з’ясовано низку причин, які спонукають до вчинення цькування, знущання у класі або школі: зовнішній вигляд, успішність або неуспішність, фізичні вади, матеріальний стан тощо. У процесі професійно-практичної підготовки студентів до роботи з дитячим колективом важливо навчити їх розпізнавати ситуації булінгу та визначати усіх учасників цього процесу. Дослідження засвідчило, що майбутні учителі мають не тільки володіти теоретичним матеріалом, а й бути готовим практично діяти у ситуаціях булінгу. Розглянуто основні компоненти сформованості готовності студентів до роботи із ситуаціями булінгу в освітньому процесі: когнітивний (знання структури булінгу, методів і технік впливу на учасників, профілактику), мотива- ційно-оцінний (ставлення до своєї роботи, оцінку своїх можливостей), операційний (аналіз ситуацій, володіння стилями педагогічного спілкування), емоційний (стресостійкість, врівноваженість, розуміння невербальної кому- нікації учасників), особистісний (прогнозування поведінки учнів, саморозвиток, самовдосконалення).

Поняття «самоврядування» визначається як соціальний інститут, що забезпечує цілісність суспільного організму, виявлення інтересів і волі різних спільнот, участь усіх верств населення у здійсненні влади, прийнятті управлінських рішень і їхньої реалізації. Самоврядування базується на тих самих принципах, що й демократія: пріоритет більшості, формальна рівність, вільне виявлення інтересів, загальноприйняті права й обов’язки, поєднання елементів представництва та прямого волевиявлення. Студентське самоврядування як один з найдієвіших напрямків соціального становлення молоді на території нашої держави бере початок з другої половини ХІХ - поч. ХХ ст. В соціально-політичних умовах розвитку країни цього періоду студентські автономні кооперації стали основою сучасних студентських організацій. Особливістю цих об’єднань була організація культурно-освітньої діяльності, а також активна боротьба за демократію та автономію університету, захист прав та інтересів студентів. Історичне походження сучасної моделі студентського самоврядування можна простежити з останніх років Радянського Союзу, розвитку молодіжного руху опору та політизації студентського середовища. Здатність до самоорганізації та рішучість молодих людей свідчать про те, що народження в Україні нового покоління акумулювало необхідні ресурси для іншого шляху національного розвитку. Студентське самоврядування у ЗВО – це особлива форма самостійної суспільної діяльності студентів і аспірантів з реалізації функцій управління життям студентського колективу у відповідності з метою і задачами, що стоять перед ним. Метою студентського самоврядування є створення умов для самореалізації особистості студентів і формування в них організаторських навичок, лідерських якостей, відповідальності за результат своєї праці тощо. Діяльність органів студентського самоврядування спрямована на удосконалення навчального процесу, підвищення його якості, забезпечення виховання духовності та культури студентів, зростання у студентської молоді соціальної активності. Використання всіх можливостей студентського самоврядування згідно з чинним законодавством дозволить: налагодити ефективну співпрацю між адміністрацією ЗВО і студентами з широкого спектру питань; створити додаткові умови для зростання якості підготовки фахівців у системі професійної освіти в Україні; забезпечити подальшу інтеграцію національної освітньої системи до європейського та світового освітнього простору. Таким чином, з огляду на вищевказане, можна стверджувати, що від того, наскільки буде усвідомлена необхідність в ефективній системі студентського самоврядування в Україні, значною мірою залежить успішність подальшої інтеграції нашої держави до європейського та світового освітньо-наукового простору.

У статті означено та проаналізовано проблему застосування інноваційних технологій, зокрема технологій презентацій, з метою формування готовності фахівців із міжнародного права до професійної діяльності. Розкрито методичні аспекти використання сучасних технологій презентацій під час навчання фахівців із міжнародного права: цілі та головні елементи, вибір формату, конструювання тем, організаційна підготовка, оцінювання результатів та інше. Основну увагу приділено висвітленню особливостей використання скрайбінгу та мнемоніки на лекційних заняттях, впливу технологій презентацій на мотивацію, зацікавленість студентів та якісну успішність. Аналіз педагогічної та правової літератури, а також власний педагогічний досвід свідчать, що проблема впровадження технологій презентацій в освітній процес повністю не вивчена та потребує подальших досліджень. Особливо гостро це відчувається в умовах переходу системи освіти на дистанційне навчання, зокрема у зв’язку з пандемією коронавірусу. Наразі освітній процес уже неможливо уявити беззастосування інноваційних інформаційно-комунікаційних технологій, адже сучасні студенти втратили зацікавленість до традиційних методів навчання, які не дають змоги сформувати готовність фахівців із міжнародного права до практичної діяльності. У процесі аналізу науково-методичних джерел із теми дослідження було виявлено низку проблем,що потребують розв’язання, як-от: недостатня комп’ютерна компетентність у викладачів, щоб швидко адаптуватись до сучасних вимог дистанційного навчання з використанням технологій презентацій; відсутність якісних підручників та навчальних посібників, до яких наведені методичними вказівки щодо використання сучасних технологій презентацій при вивчені юридичних дисциплін; відсутність нових навчальних програм підготовки майбутніх фахівців із міжнародного права, що відповідають вимогам часу.

Мета статті полягає в комплексному аналізі методології рейтингування провідних міжнародних та європейських рейтингів університетів. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні методів абстрагування, аналізу й синтезу, що дало змогу теоретично осмислити явище рейтингування університетів світу. Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці пропозицій з удосконалення міжнародних рейтингів університетів. На підставі аналізу показників, індикаторів і вагових коефіцієнтів найбільш впливових міжнародних рейтингів університетів світу (ARWU, THE, QS World University Rankings, Webometrics, PRSP, CWTS Leiden Ranking, SCImago Institutions Rankings, U-Multirank) констатовано, що склад їх показників варіюється в межах відносно невеликої кількості ключових ознак, вибір яких пов’язаний із мірою доступності даних для аналізу та суб’єктивною позицією розробників щодо першорядних характеристик університету. Зроблено висновок, що рейтингові показники не враховують специфіку організації освітнього, наукового та інноваційного процесів в університеті. У методологіях рейтингування відсутні індикатори, що характеризували б процесс навчання, якість викладання, успішність студентів, міру сформованості їх вміння вчитися та самостійно здобувати нове знання, якщо йдеться про міжнародні рейтинги, і готовність випускників до професійної діяльності в конкретному соціальному контексті конкретної країни, якщо йдеться про національні рейтинги. Наголошено, що маркетинговий механізм оцінювання університетів повинен бути доповнений гуманістичним, який передбачає розуміння процесу навчання як взаємодію студента, викладача й оточуючого середовища. При розробці рейтингів варто чітко визначитися з набором показників для різних за профілем підготовки університетів, обґрунтувати індикатори, їх вагові коефіцієнти та методи підрахунку інтегрального показника.

This article examines the Internet resources as the factors of students’ addictions. A wide implication of informatively-communication technologies in reality at present in various areas of different countries and age categories was given the specific attention.It is indicated that scientific association is interested in studying this topic. The research in the groups of medical workers and students is considered important due to their frequent uses of the Internet resources to satisfy professional requirements in actual information, which is updating all the time. The author pays attention to social networks impact and to both physical and phycological users’ health. In particular, it is stated that the sources of information can lead to anxiety increase, attention decrease, memory disorders and depression.Objective: to analyze popular online resources among medical students and their influence on the Internet addiction formation.Methods: in order to solve the task the complex of theoretical methods of research was used: studying and analyzing literature on phycology regarding the topic of the article, generalization and systematization of materials, which gave an opportunity to describe the basic aspects that are used in the Internet research on addiction.Results: the popular Internet resources and their uses as factors of the Internet addiction were analyzed. It is indicated that a single use of the Internet aiming at medical field can not result in the Internet addiction itself providing it is properly organized in use. It was discovered that the Internet addiction has a negative impact on students’ performance and their professionalism as future doctors.Conclusions: in order to reduce the impact of the Internet on its users including medical students, the complex work of students, tutors and supervisors is necessary. The main task is to reduce time spent online with educational purpose, which enable to preserve future doctors’ health and prevent from reduction of medical care quality,Key words: medical information, education, phycological disease, anxiety, attention, memory, depression, the Internet resources, the Internet addiction, students У статті розглядаються інтернет-ресурси як чинники інтернет-залежності студентів. Особлива увага приділяється широкому використанню інформаційно-комунікаційних технологій у реаліях сьогодення в усіх галузях життєдіяльності населення різних країн світу та вікових категорій.Указано на зацікавленість наукової спільноти у вивченні окресленої теми. Важливим є дослідження в групах медичних працівників та студентів, що зумовлено їх частим звертанням до інтернет-джерел для задоволення професійних потреб в актуальній інформації, яка швидко оновлюється. Автор звер-тає увагу на вплив інтернет-мереж на фізичне та психічне здоров’я користувачів. Так, зазначається, що інформаційні джерела можуть призводити до підвищення тривожності, зниження уваги, розладу пам’яті, депресії.Метою статті є здійснення аналізу популярних серед студентів-медиків інтернет-ресурсів та їх впливу на формування інтернет-адикції в представників цих академічних груп.Методи. Для вирішення поставлених завдань використано комплекс теоретичних методів дослідження: вивчення і аналіз психологічної літератури з теми статті, узагальнення і систематизацію мате-ріалів, що дало можливість охарактеризувати основні аспекти, за якими ведуться наукові дослідження явищ інтернет-залежності. Результати. Проаналізовано популярні інтернет-ресурси та їх використання як чинників формування інтернет-залежності в студентів. зазначено, що поодиноке використання інтернет-ресурсів, спрямованих на медичну галузь, не може призвести до інтернет-залежності (за умови правильної організації та використання). З’ясовано, що інтернет-залежність негативно впливає на успішність студентів та професійність майбутніх лікарів.Висновки. Для зменшення наслідків впливу Інтернету на його користувачів, зокрема студентів-медиків, необхідною є комплексна організаційна робота самих студентів, викладачів та кураторів курсів. Основним завданням є скорочення часу перебування здобувачів освіти в інтернет-просторі для розв’язку навчальних завдань, що дасть змогу зберегти психічне здоров’я майбутніх лікарів та запобігти зниженню якості надання медичних послуг.Ключові слова: медична інформація, навчання, психічне захворювання, тривожність, увага, пам’ять, депресія, інтернет-ресурс, інтернет-залежність, студент.

Актуальність розгляду запропонованої теми визначається важливістю усвідомлення особистості студента як суб’єкта власної інтелектуальної діяльності. Виникає наукова потреба охарактеризувати поняття метапізнавальної діяльності, проаналізувати особливості метакогнітивного моніторингу у навчальній діяльності студентів, визначити його компоненти та місце у структурі метапізнання студентів. У статті автор теоретично аналізує психологічні особливості метакогнітивного моніторингу навчальної діяльності студентів. Зокрема охарактеризовано такі компоненти, як метапізнання, метакогнітивні процеси, метакогнітивний досвід, метакогнітивні стратегії. Розглядається структурно-функціональна модель метакогнітивного моніторингу навчальної діяльності Нельсона та Наренса.Теоретичний аналіз засвідчує позитивний зв’язок між якістю метакогнітивного моніторингу та навчальною успішністю студентів та дозволяє узагальнити, що формування у студентів адекватної самооцінки, стимулювання їхньої навчальної мотивації, розвитку високих показників рефлексивності, здатності до зворотного зв’язку сприяє у формуванні навичок їхнього ефективного метакогнітивного моніторингу навчальної діяльності. У роботі стверджується, що студентам необхідно розвивати здатність до самостійного оцінювання своєї діяльності та їїрезультатів, навчатися використовувати метакогнітивний моніторинг.

Стаття присвячена проблемам розробки і впровадження інформаційних систем підтримки освітньої діяльності закладів вищої освіти в умовах цифрової трансформації. На основі аналізу вітчизняного і закордонного досвіду визначено технічні та функціональні вимоги до таких систем, обґрунтовано необхідність комплексного використання системного, процесного і проєктного підходів при їх проєктуванні, створенні і впровадженні. Метою дослідження є автоматизація опрацювання інформації, що стосується організації освітнього процесу навчальними підрозділами університету, уніфікація процесів електронного документообігу в університеті, забезпечення його статистичної звітності і підтримка прийняття управлінських рішень на основі аналізу даних про успішність здобувачів вищої освіти за рахунок розробки веб-орієнтованої інформаційно-аналітичної системи в рамках концентричної інформаційної технології. У роботі запропоновано модель наповнення бази даних системи інформацією для формування вихідної документації про освітню діяльність студентів, зокрема додатків до диплому європейського зразка. Також змодельовано і спроєктовано бізнес-процеси, що відбуваються в освітньому середовищі університету. На основі цілеспрямованого і комплексного використання сучасних підходів і технологій проєктування та програмування створено базові модулі веб-орієнтованої інформаційно-аналітичної системи підтримки освітньої діяльності закладу вищої освіти, які впроваджено у діяльність структурних підрозділів Черкаського державного технологічного університету.

У статті розглянуто проблему забезпечення якості професійної підготовки та розвитку психолого-педагогічних компетентностей фахівців економічних спеціальностей в процесі ступеневої освіти. Наведено результати аналізу стану та завдань формування психолого-педагогічних компетентностей майбутніх фахівців економічних спеціальностей у процесі ступеневої освіти. Обґрунтовано важливість формування психолого-педагогічних компетентностей сучасних фахівців. Розглянуто зміст та структуру психолого-педагогічної компетентності. Уточнене поняття психолого-педагогічної компетентності як ключової компетентності, яка розглядається як сукупність особистісних характеристик індивіда, володіння психолого-педагогічними знаннями, уміннями і навичками, здібностями і мотиваційно-ціннісними установками, які забезпечують можливість успішної взаємодії, накопичення та обміну досвідом із суб’єктами навколишнього світу та професійної діяльності. Розглянуто місце та роль психолого-педагогічних компетентностей у загальній структурі професійних компетентностей майбутніх фахівців економічних спеціальностей. Показано, що психолого-педагогічна компетентність майбутніх економістів забезпечує ефективнішу реалізацію професійних функцій, особисту успішність та готовність до подальшого професійного розвитку, а також здатність до викладацької діяльності за своїм фахом. Представлено результати кількісно-якісного аналізу представленості психолого-педагогічних компетентностей у змісті професійної підготовки студентів економічних спеціальностей на основі вивчення Стандартів вищої освіти з економічних спеціальностей першого (бакалаврського) та другого (магістерського) рівнів вищої освіти. Окреслено завдання з розвитку психолого-педагогічних компетентностей на різних рівнях професійної підготовки майбутніх економістів у закладах вищої освіти.

Постановка проблеми. Соціально-психологічна адаптація підвищує адап- тивність особистості, тобто міру її пристосованості до життя в соціумі. Варіант соці- ально-психологічної адаптації, при якому особистість може частково змінюватися в ото- ченні та водночас залишатися сама собою, що забезпечує конгруентність і комфортність психологічної рівноваги особистості, є оптимальним для успішної професійної соціалізації майбутнього фахівця, зокрема психолога. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Здат- ність особистості долучатися до адаптивної соціальної поведінки, розуміти інших людей та керувати їх поведінкою, пов’язана із соціальним інтелектом. Для розвитку теорії соці- ально-психологічної адаптації особистості важливість має вивчення Я-концепції особисто- сті. З соціальним інтелектом майбутнього фахівця співвідносяться всі види професійної компетентності. Формулювання мети статті. Мета – розкрити особливості соціаль- но-психологічної адаптації студентів-психологів у процесі їх професійної соціалізації. Виклад основного матеріалу. Соціальний інтелект, як інтегральна інтелектуальна здатність, що визначає успішність спілкування та соціальної адаптації, об’єднує і регулює пізнавальні процеси, пов’язані з відображенням людини як партнера по спілкуванню або групи людей, діагностувався тестом соціального інтелекту Дж. Гілфорда і М. О’Саллівена. Експеримен- тальна група досліджуваних складалася з двох груп, у яких реалізовано формувальні впливи (по 24 особи у кожній), та двох контрольних груп, – загалом 96 осіб. Із демографічних показ- ників, бралися до уваги стать та вік випробуваних. Статистична обробка отриманих ре- зультатів здійснювалася за допомогою методів математичної статистики в програмах Excel та SPSS – 17. Для статистичного аналізу використовувалися U-критерій Манна-Уіт- ні для незалежних і W-критерій Уілкоксона для залежних вибірок. Навчання проводилося в форматі аудиторних занять (лекційних чи лабораторних) за програмою, теоретична основа якої – інтерактивні технології та методи, що реалізують принципи навчання дорослих та акцентовані на розвиток соціального інтелекту. Відбір методів, реалізованих у даній про- грамі, здійснювався на основі: сучасних досліджень у галузі загальної, вікової та педагогічної психології; концепції саморегуляції діяльності та активності суб’єкта; теорій психологічної травми, механізмів психологічного захисту, сучасних теоретичних і емпіричних досліджень соціального та емоційного інтелекту; положень суб’єктного підходу; методологічних і ме- тодичних аспектів реалізації спецкурсів для студентів старших курсів та організації соці- ально-психологічного тренінгу. Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, розвиток соціального інтелекту студентів ефективно здійснювати через створення сприятливого освітньо-культурного середовища з урахуванням особистісних характерис- тик майбутнього фахівця, передусім таких як: попередній соціокультурний досвід, ціннісні орієнтації та смисложиттєві орієнтири студентів, мотиваційні чинники, які є основою роз- витку здатностей до соціально-психологічної адаптації, в основі якої показники соціального інтелекту. Зазначені показники забезпечують адаптацію незалежно від типу соціальної ор- ганізації, в якій доведеться працювати майбутнім психологам, оскільки вони є універсальни- ми. Відповідно, виходячи з отриманих даних, варто конструювати зміст освітніх програм підготовки фахівців таким чином, щоб вони сприяли передусім розвитку їх адаптивних здат- ностей, бо вони є оновою опанування на практиці професійних компетентностей: комуніка- тивних, особистісних, технологічних.

У статті встановлено фактори, що впливають на успішність складання ліцензованих інтегрованих іспитів «Крок 1. Загальна лікарська підготовка» і «Крок 2. Загальна лікарська підготовка» у здобувачів освіти медичного факультету № 1 Української медичної стоматологічної академії, що вступили до ЗВО у 2013 р. Встановлено, що у всій сукупності студентів % ЗНО рівною мірою кореляційно залежав від усіх 3 предметів. Показано першочергову значимість таких трьох освітніх компонентів з циклу загальнонаукових дисциплін, як патологічна анатомія, патологічна фізіологія, фармакологія, в успішному складанні «Крок 2. Загальна лікарська підготовка». При цьому інші фундаментальні дисципліни, які входять до складу тестового екзамену «Крок 1», мали меншу вагомість для успішного складання «Крок 2». Це демонструє, що для засвоєння професійно-орієнтованих дисциплін має немале значення рівень знань з основних фундаментальних дисциплін, а саме патологічної фізіології, патологічної анатомії і фармакології. Серед професійно-орієнтованих дисциплін, що входять до складу «Крок 2», найбільше кореляцій налічував терапевтичний профіль, який міцно корелював з усіма предметами в межах «Крок 2» і патологічною анатомією, патологічною фізіологією та фармакологією. Хірургічний профіль вірогідно корелював з акушерством та гінекологією і педіатричним профілем. При цьому гiгiєна та органiзацiя охорони здоров’я не утворювала сильних кореляційних звʼязків із предметами, що входять до складу «Крок 1». Рівень оволодіння професійно-орієнтованими дисциплінами залежить один від одного, окрім гiгiєни та органiзацiї охорони здоров’я.

The paper conducts an up-to-date study to determine the dependence of average academic performance on the number of students in the subgroup when studying the discipline "Life safety and basics of labor protection" during the training of future radio engineering specialists. In order to determine the dependence of average academic performance on the number of students in the subgroup when studying the discipline "Life safety and basics of labor protection" during the training of future radio engineering specialists, the academic performance of students who studied this discipline was analyzed. The research was conducted separately in academic groups with different quantitative composition, where students received grades on a 100-point scale in the discipline "Life safety and basics of labor protection". The study used the method of regression analysis of the results of univariate experiments and other paired dependencies with the choice of the best type of function from the sixteen most common variants according to the criterion of the maximum value of the correlation coefficient. The regression was performed on the basis of linearization transformations, which make it possible to reduce the nonlinear dependence to a linear one. Determination of the coefficients of regression equations was carried out by the least squares method using the developed computer program «RegAnaliz», which is protected by a certificate of copyright registration for the work. A graphical dependence of average academic performance on the number of students in the subgroup when studying the discipline "Life safety and basics of labor protection" during the training of future radio engineering specialists is constructed, which allows us to clearly illustrate this dependence and show sufficient convergence of theoretical results with actual data. As a result, it was found that with an increase in the number of students in the subgroup, the average academic performance decreases according to the hyperbolic law, which confirms the need to divide large groups into subgroups during laboratory and practical classes during the study of the discipline "Life safety and basics of labor protection" by radio engineering students. In addition, in order to better assimilate the material and increase the average academic performance, it is advisable to perform laboratory work in this discipline in teams of no more than 5 students

Одним із основних завдань вищої школи, що знайшли відображення в Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», є формування особистості, здатної до самостійного вирішення проблем, самовизначення і творчого саморозвитку. Реалізація цього стратегічного завдання неможлива без модернізації навчального процесу з метою розвитку обдарувань, здібностей, індивідуальності студентів.Нові орієнтири розвитку вищої освіти – здійснення інноваційного підходу до освіти, оновлення її змісту, пошук нових методів підготовки, організації практики, засобів навчання тощо [1; 2].Сучасне суспільство, з одного боку, потребує дедалі глибшого особистісного розвитку людини, а з іншого – створює дедалі кращі передумови для цього. Процес глобалізації, який супроводжується розвитком сучасних інформаційних технологій, значно розширює комунікаційне середовище, в якому живе і функціонує людина, і разом з тим розширює можливості навчання.Особистісно-орієнтований підхід «передбачає нову педагогічну етику, визначальною рисою якої є взаєморозуміння, взаємоповага, співробітництво. Ця етика ... зумовлює моделювання життєвих ситуацій, включає спеціально сконструйовані ситуації вибору, авансування успіху, самоаналізу, самооцінки, самопізнання ... Основою всіх перетворень має бути реальне знання дитячих можливостей, прогнозування потреб найближчого розвитку особистості»[3].Особистісно-орієнтований підхід в навчанні, по-перше, сприяє формуванню особистості майбутнього фахівця; по-друге, є одним із факторів підвищення якості та ефективності навчання.При організації навчального процесу за особистісно-орієнтованими технологіями основними орієнтирами мають бути наступні:відмова від абсолютизації моделі навчання і реалізація її індивідуалізованого варіанту;планування цілей навчання має бути комплексним, орієнтованим на особистість кожного студента;урахування рівня складності матеріалу та реальних навчальних можливостей студента;розвиток внутрішньої мотивації;стимулювання особистісного сенсу засвоюваних знань та умінь;розвиток пізнавальної та творчої активності;залучення до діалогу, організації і планування власної навчальної діяльності;відбір таких способів навчально-пізнавальної діяльності студента, які стимулюють розвиток його творчих здібностей;збагачення змісту навчання супутніми знаннями про навколишній світ;організація процесу самостійного навчання та саморозвитку.Тільки комплексне застосування вищезазначених принципів в освітньому процесі забезпечує досить високу його ефективність та особистісний розвиток студента.В Національному університеті біоресурсів і природокористування України загальну та неорганічну хімію студенти вивчають на першому курсі, тому в першу чергу виникає необхідність забезпечення їх адаптації до навчального процесу. Студенти з різним рівнем шкільної підготовки, різними здібностями та здатністю до сприйняття навчального матеріалу. Щоб визначити рівень шкільної підготовки студентів з дисципліни, ми проводимо невелику за обсягом та часом контрольну роботу «Збереження знань». Її результати допомагають спланувати подальшу роботу зі студентами. На підставі цих результатів, застосовуючи індивідуально-диференційований підхід, можна проводити корекцію знань студентів.У навчальних програмах усіх дисциплін за вимогами Болонського процесу збільшується частка самостійної роботи студентів, яка в умовах особистісно-орієнтованої освіти виступає як спосіб формування самостійної особистості [3].Організація самостійної роботи починається з ґрунтовного інструктажу, при якому кожен студент отримує індивідуальне завдання, що враховує його схильності, рівень знань та загальну ерудицію і т.д. Виконання завдання передбачає особисту ініціативу і самостійність виконавця.Так, індивідуальні завдання для самостійної роботи з хімії різного рівня складності:Перший рівень оволодіння знаннями – рівень знайомства з предметом. Це запам’ятовування і розпізнавання інформації, розрізнення об’єктів та їх властивостей. Він розрахований на студентів з невисокою успішністю. Наприклад, тестові завдання з теми «Розчини. Електролітична дисоціація та гідроліз солей»:1. Запишіть формули та розташуйте в порядку зростання сили кислоти: карбонатна, сульфатна, фосфатна, хлорна.2. Які з наведених електролітів у водному розчині дисоціюють ступінчасто (записати формули): сульфітна кислота, хром (ІІІ) сульфат, кальцій гідроксид, калій дигідрогенфосфат?3. Які з наведених солей гідролізують: магній нітрат, манган (ІІ) нітрат, барій нітрат, ферум (ІІІ) нітрат?Другий рівень оволодіння знаннями - рівень умінь. Це здатність самостійно виконувати дії на деякій множині об’єктів. Він розрахований на основну масу студентів із середньою успішністю. Приклади тестових завдань:1. Які йони можуть одночасно міститися в розчині:а) Fe2+ i SO42-; б) Ca2+ i SO42-; в) Cu2+ i SO42- ; г) Pb2+ i SO42 ?2. Які реакції проходять до кінця:а) CaCl2 + (NH4)2SO4; б) Al(NO3)3 + K2SO4; в) (NH4)2SO4 + Na2CO3;г) Ba(CH3COO)2 + Na2CO3?3. Вкажіть продукти гідролізу солі калій фосфату за першим ступенем (записати формули та рівняння реакцій).Третій рівень оволодіння знаннями - рівень творчості. Це продуктивна діяльність на багатьох об’єктах на основі свідомо використаної інформації про ці об’єкти, тобто розуміння діяти творчо. Третій варіант завдань розрахований на успішних студентів. Приклади тестових завдань:1. Під час розчинення у воді не змінюють реакцію розчину солі (записати формули): кобальт (ІІ) сульфіт; кальцій нітрит; алюміній бромід; літій карбонат.2. Скорочене йонне рівняння Zn2+ + CO32- → ZnCO3 відповідає реакції між: а) цинк хлоридом і кальцій карбонатом; б) цинк нітратом і калій карбонатом; в) цинк сульфідом і калій гідрогенкарбонатом; г) цинк нітратом і карбонатною кислотою.3. Встановіть відповідність між значенням рН та водними розчинами солей: А.рН  71.Zn(NO3)2;4.(NH4)3PO4;Б.рН  72.FeCl3;5.KNO3;В.рН  73.Rb2SiO3;6.SnCO3Завдання повинні враховувати майбутню спеціалізацію студентів, тобто бути професійно орієнтованими, а також міжпредметні зв’язки хімії з іншими дисциплінами. Метою самостійної роботи є формування самостійної особистості. Продуктивна особистісно-орієнтована самостійна робота стимулює креативний потенціал студента. Вона сприяє не тільки якісному запам’ятовуванню і засвоєнню навчального матеріалу, а й спонукає студентів до пошуку наукової інформації, а деяких - до самостійної наукової діяльності.Студенти, що добре навчаються, за бажанням мають можливість відвідувати наукові студентські гуртки, що працюють на кафедрі за різними напрямами, зокрема гурток «Чиста вода». Під керівництвом викладача вони вчаться працювати з науковою літературою, готують виступи на цікаві теми, доповіді на студентські конференції, проводять експериментальну роботу. Щорічно проводиться конкурс «Хімічний кросворд», круглі столи та ін.Дистанційні технології навчання дають змогу забезпечити студентів електронними навчальними ресурсами для самостійного опрацювання, завданнями для самостійного виконання, реалізувати індивідуальний підхід до кожного студента тощо. Використання таких технологій у навчальному процесі вищого навчального закладу вносить зміни в елементи традиційної системи освіти. Перш за все – у методику викладання всіх дисциплін. Це пов’язано з тим, що викладач перестає бути для студента єдиним джерелом отримання знань. Багато інформації можна знайти в мережі Інтернет та за її допомогою. Посилюється роль методів активного пізнання та дистанційного навчання. Доступність інформації сприяє розвитку умінь співставлення, синтезу, аналізу та ін. Використання дистанційних технологій змінює методику проведення аудиторних занять та організації самостійної роботи студентів.Існуючий в даний час рівень розвитку інформаційно-телекомунікаційних систем дозволяє реалізувати на практиці всі вищезазначені принципи особистісно-орієнтованого підходу в дистанційному навчанні.Доступність дистанційного навчання визначає глибину проникнення особистісно-орієнтованого підходу в освітній процес. Вона забезпечується: можливістю реалізації освітнього процесу у зручний для студента час; навчання може виконуватися дистанційно в повному обсязі, незважаючи на територіальну віддаленість; контролем освітнього процесу в режимі реального часу; можливістю створити для кожного студента персональний інформаційний навчальний простір.Така програма навчання складається з урахуванням особистісної мотивації студента. Її позитивні сторони та переваги:навчальна інформація може подаватися в різній формі: мовній, письмовій, візуальній та ін.;з урахуванням індивідуальних особливостей сприйняття того, хто користується нею;є можливості достатньо об’єктивно оцінити результати навчання на всіх його етапах;можна коректувати програму індивідуально в ході навчання з метою підвищення ефективності освітнього процесу.Для реалізації особистісно-орієнтованого підходу в дистанційному навчанні необхідно:Адаптувати існуючі методики застосування особистісно-орієнтованого підходу до сучасних комп’ютерних технологій введення, обробки, аналізу та подання інформації.Розробити інтелектуальну систему формування персонального інформаційно-навчального простору.Розробити методи динамічної адаптації програми навчання, що засновані на аналізі результатів проміжного контролю знань.Забезпечити постійно захищений доступ до персонального інформаційно-навчального простору на базі існуючих комунікацій.Опрацювати правовий статус оцінки результатів навчання.Таким чином, для ефективного використання дистанційних технологій у навчальному процесі потрібен системний підхід, який забезпечує вирішення завдань із технічним, програмним, навчально-методичним, кадровим, нормативно-правовим забезпеченням, управлінням процесом дистанційного навчання та розвитком дистанційних технологій [4].Інформаційні технології розвиваються дуже динамічно, так само динамічно має розвиватися і методика їх використання в навчальному процесі.Автори [4 ] виділяють чотири моделі використання інформаційно-комунікаційних та дистанційних технологій у навчальному процесі вищого навчального закладу:Моделі, що передбачають інтеграцію денної форми, інформаційно-комунікаційних та дистанційних технологій навчання.Моделі, що передбачають інтеграцію заочної форми навчання, інформаційно-комунікаційних та дистанційних технологій навчання.Заняття в он-лайн режимі з використанням відеоконференцсистеми (центральний офіс-регіональний офіс).Електронне спілкування, електронні варіанти друкованих посібників, електронні підручники (посібники), комп’ютерні презентації, навчальні компакт-диски, комп’ютерні програми навчального призначення.Для забезпечення студентів денної форми навчання електронними навчальними матеріалами, організації та керування самостійною роботою студентів, автоматизованого тестування використовють модель інтеграції денної форми навчання з інформаційно-комунікаційними та дистанційними технологіями навчання. У Національному університеті біоресурсів і природокористування України створено навчально-інформаційний портал на базі платформи дистанційного навчання Moodle.Електронні навчальні курси, які розробляються на платформі дистанційного навчання Moodle, складаються з електронних ресурсів двох типів: а) ресурси, призначені для подання студентам змісту навчального матеріалу, наприклад, електронні конспекти лекцій, мультимедійні презентації лекцій, методичні рекомендації тощо; б) ресурси, що забезпечують закріплення вивченого матеріалу, формування вмінь та навичок, самооцінювання та оцінювання навчальних досягнень студентів, наприклад, завдання, тестування, анкетування.Особистісно-орієнтований підхід забезпечує індивідуальний розвиток кожного, сприяє успішному навчанню, максимальному розвитку здібностей та обдарувань. Він забезпечує більш високі загальні та індивідуальні результати пізнавальної діяльності; активно впливає на розвиток пізнавальних здібностей, створює умови для того, щоб кожен міг успішно виконувати вимоги навчальної програми, подолати наявні недоліки та розвинути індивідуальні інтереси; забезпечити максимально продуктивну роботу всіх студентів.Однак в реальному навчальному процесі обставини змушують працювати не строго індивідуально, а з групою подібних студентів. Застосування дистанційних технологій дає можливість більше уваги приділяти індивідуальним потребам кожного студента, але відсутність живого спілкування ускладнює завдання викладача, тому що йому важче визначити індивідуальні потреби кожного студента. Тому необхідно поєднувати особливості та переваги особистісно-орієнтованого навчання із комп’ютерними технологіями, що дасть змогу уникнути деяких недоліків.

Мета статті – визначити основні характеристики здоров’я людини як смисложиттєвої цінності та запропонувати напрями її осмислення магістрами під час опану- вання курсу «Філософія здоров’я». Методологічними засадами дослідження стали принципи системності та аксіологічного підходу. Автор стверджує, що усвідомлена орієнтація людини на здоровий спосіб життя є важливим показником розуміння смислу свого життя. Здоров’я людини як індивідуальна і соціальна цінність дає їй можливість пройти життєвий шлях на максимальному рівні самоздійснення. Людині необхідно зрозуміти, у чому смисл подій, що відбуваються в її житті, які фактори сприяють успішності в досягненні мети тієї або іншої діяльності, а які можуть ста- ти перешкодою на життєвому шляху. Процес професійного становлення, досягнення професійних здобутків, повноти відчуття самореалізації неможливий без ціннісного ставлення людини до свого здоров’я як смислоутворювальної цінності життя. Визначено доцільність опанування теми «Здоров'я як смисл і цінність життя людини» у процесі здобуття знань із зазначеного курсу для формування відповідних умінь і навичок у студентів. Основними напрямами опанування курсу стали такі: цінність здоров’я як засіб досягнення мети; цінність здоров’я як результат подолання життєвих труднощів та перешкод; захисні механізми організму; гармонія розвитку особистості як умова самореалізація та усвідомлення смислу життя. Автор наводить приклади висловлювань майбутніх фахівців, які демон- струють результативність запропонованого напряму курсу. Наукова новизна полягає у практичній спрямованості курсу «Філософія здоров’я». Важливою його темою є «Здоров'я як смисл і цінність життя людини». Саме зазначена тема не тільки розкриває зміст основних категорій, а й мотивує майбутніх фахівців на самовдосконалення, на збереження власного здоров’я як умови самоздійснення в житті. Висновок. Спрямованість курсу «Філософія здоров’я» на особистісний розвиток май- бутнього фахівця та його успішність у професіональній діяльності вимагає не тільки ознайомлення з концептуальними основами філософського тлумачення здоров’я людини, суспільства, а й мотиву- вання на здоровий спосіб життя як смисложиттєву цінність.