Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Управлінський інструментарій.
Статті в журналах з теми "Управлінський інструментарій"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Управлінський інструментарій".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Pylypiv, N. І., та I. D. Pіatnychuk. "СТРАТЕГІЧНИЙ УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК: ВИЗНАЧЕННЯ ТА ІНСТРУМЕНТАРІЙ". Actual problems of regional economy development 2, № 13 (26 червня 2017): 90–100. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.13.90-100.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті вивчено сутність дефініції “стратегічний управлінський облік” у вітчизняній та зарубіжній літературі. Досліджено інструментарій стратегічного управлінського обліку та визначено обмеження, які впливають на його вибір. За результатами проведеного дослідження сформоване авторське бачення розуміння стратегічного управлінського обліку. Визначено інструментарій, який є спільним як для традиційного управлінського обліку, так і стратегічного, та виокремлено специфічний інструментарій, необхідний для досягнення управлінських цілей щодо майбутніх напрямів розвитку бізнес-партнерства.
2
Filippov, Volodymyr. "MANAGEMENT TOOLS OF SYSTEM-INTEGRATED ENTERPRISE DEVELOPMENT MANAGEMENT." Economic journal Odessa polytechnic university 1, no. 11 (January 28, 2020): 64–76. http://dx.doi.org/10.15276/ej.01.2020.8.
Повний текст джерела
3
Пузько, С. Г. "Інноваційні технології валідації ідеї до виведення продукту на ринок". Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, № 7 (14 вересня 2021): 126–39. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.7.2021.126-139.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено характеристики інноваційних технологій валідації ідеї до виведення продуктів на ринок. Охарактеризовано етапи стартапування та ключові ризики у життєвому циклі реалізації інновацій, наведено управлінський інструментарій, який дозволяє убезпечити негативні тенденції ризиків в інвестуванні венчурного капіталу. Представлено статистичні дослідження щодо сегментації факторів вагомості успіху ідеї до виведення нового продукту на ринок. Розглянуто різні методики реалізації стартап-проєктів, у рамках яких наведено найбільш ризикові зони. Виділено основну мету валідаційного процесу у процесі виведення нового продукту на ринок та запропонованотаксономію валідації інновацій. Наведено, що заходи валідації ідеї до виведення продукту на ринок у рамках інноваційної діяльності потребують чіткої ідентифікації завдань та плану можливих дій, оскільки існує постійний ризик у стартап діяльності. Наведено пропозиції щодо упередження ризиків та впровадження системи валідації у стартап-проєктах для цілей конкурентоспроможності підприємницьких структур.
4
Дмитрук, Сергій. "УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В СИСТЕМІ СТРАТЕГУВАННЯ БЕЗПЕКОВОГО СЕРЕДОВИЩА: ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ". Public management 23, № 3 (20 березня 2020): 95–108. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-95-108.
Повний текст джерелаАнотація:
Стратегія національної безпеки України та Концепція роз- витку сектору безпеки і оборони України передбачає необхідність пошуку наукових підходів до стратегування безпекового середовища задля мініміза- ції ризиків та протидії загрозам національній безпеці. Особливої уваги по- требує проблема непередбачуваності безпекового середовища, яка пов’язана з асиметрією загроз і дій. Розроблено методики та моделі опису майбутньо- го безпекового середовища, формування їх бачення та моделі того безпеко- вого стану, в якому буде розвиватись Україна в стратегуванні безпекового середовища, залежатиме від розроблення подальших політичних та страте- гічних документів (державно-управлінських рішень), в яких буде задекла- ровано мета, цілі та зобов’язання.
Для цього необхідно розробити відповідний дієвий інструментарій у вигляді механізму з розроблення ефективних стратегій та процедур здійс- нення їх, а також вимог до робочих команд і координаційного (об’єднаного) ситуаційного центру для вирішення завдань прогнозування майбутнього безпекового середовища України. Це надасть можливість удосконалити за- сади галузі знань “Публічне управління та адміністрування”.
Розроблено удосконалену модель державного управління у секторі без- пеки і оборони України, яка ґрунтується на запропонованих вище механіз- мах і принципах розробки та здійснення ефективної стратегії державного управління у сфері національної безпеки України, а саме: представлено схе- му проходження інформаційних потоків за етапами управління ризиками та запобіганню загроз і алгоритм функціонування інформаційної системи стратегування безпекового середовища України. Крім того, представлено структурно-функціональну схему прийняття рішень з управління ризика- ми в інформаційній системі стратегування безпекового середовища України та вдосконалено загальну модель державного управління у секторі безпеки і оборони України. Виходячи з проведеного дослідження, запропоновано створити в системі Апарату Ради національної безпеки і оборони України — Об’єднаний ситуаційний центр.
Запропоновано практичні рекомендації, що сприятимуть удосконаленню та підвищенню ефективності стратегування безпекового середовища.
5
Diachenko, O. P., O. G. Gab, and P. V. Marchuk. "Adaptive management approach development of sea ports." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 2 (March 13, 2020): 121–28. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.02.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено опрацюванню процесу розробки відповідних механізмів адаптування системи управління розвитком морських портів. Тенденції, які відбуваються в системі розвитку вітчизняної морської портової інфраструктури, впливають на комплементарний зв’язок між виробничою та організаційною підсистемами управління її підрозділами. Це вимагає створення систем адаптивного управління діяльністю морських портів, враховуючи специфіку розвитку на сучасному етапі національної морської індустрії.
Метою статті є розробка та запровадження адаптивного підходу до управління розвитком морських портів, використання якого підвищить можливість підприємств своєчасно впроваджувати ефективні адаптивні заходи до кризових явищ зовнішнього та внутрішнього бізнес-оточення.
Наукова новизна. Дослідивши ключову ціль та напрямки використання адаптивного підходу до управління розвитку морських портів, визначено таку відповідність:
– за умов перебування у фазі глибокої кризи морського порту, стан розвитку якого визначається як неплатоспроможний, перевага надається використанню саме організаційно-правового інструментарію, ціль використання якого криється у виведенні морського порту з кризи та створенні умов для його сталого розвитку;
– за умов, коли фактичний стан розвитку морського порту характеризується, як задовільний, але при цьому перспектива його подальшого функціонування є непередбачуваною, перевага надається використанню саме техніко-технологічного чи управлінського інструментарію, ціллю використання яких є відновлення стану платоспроможності морського порту та підвищення рівня його конкурентоспроможності;
– техніко-технологічний та управлінський інструментарій також використовується у разі перебування морських портів у стані розвитку, який характеризується як успішний, з метою посилення ринкових позицій підприємства на ринку морських транспортних послуг.
Висновки. Відповідно до проведеного дослідження нами обґрунтовано актуальність застосування адаптивного підходу до управління розвитком морських портів, визначено напрямки введення відповідних трансформаційних змін із використанням набору конкретного інструментарію. На основі означених домінант виокремлено концепт «адаптивний підхід до управління розвитком морського порту» як комплекс адаптивних заходів управління, орієнтованих на розв’язання двох ключових проблем: забезпечення виживання порту в умовах дії кризових явищ шляхом запровадження необхідних захисних реакцій; у разі потреби оновлення чи удосконалення процесу адаптації порту з метою забезпечення реалізації стратегії його розвитку.
6
Goncharenko, Tetiana Petrivna. "ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ БІЗНЕС-СТРАТЕГІЙ БАНКІВ В УКРАЇНІ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 1(20) (2020): 75–84. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2020-2-1(20)-75-84.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження полягає в необхідності розширення існуючих методичних засад визначення бізнес-стратегій з метою розвитку ринку банківських послуг в Україні. Постановка проблеми. З метою активізації фінансово-економічних процесів в Україні необхідно сформувати ґрунтовний інформаційний базис прийняття ефективних управлінський рішень в сфері банківського менеджменту. Аналіз останніх досліджень і публікацій. У науковій та фаховій літературі питанням дослідження бізнесстратегій банків присвячено увага таких вчених, як Гриджук Д. М., Деркаченко А. В., Худолій Ю. С., Заруцька О. П., Пантєлєєва Н. М., Рашкован В. та інші. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Не применшуючи значення отриманих наукових результатів слід відмітити, що на сьогоднішній день недостатньо розвинуті методичні засади визначення бізнес-стратегій банків в Україні. Постановка завдання. розробка науковометодичного підходу до ідентифікації бізнес-стратегій банків в Україні. Виклад основного матеріалу. Зважаючи на загальну практику діяльності банків, обрання показників характеристики їх бізнес-стратегій повинні сформувати два напрямки: джерела формування банківських ресурсів та напрямок фінансування (кредитування). Математичний інструментарій ідентифікації бізнес стратегій банків виступає: дівізівний метод k-середніх в розрізі множини багатомірних дослідницьких методів та дисперсійний аналіз. Висновки. Визначення бізнес-стратегій банків в Україні дозволить як його учасникам, так і державним органам регулювання сформувати в майбутньому найбільш ефективне ринкове середовище. Це дозволить інтенсифікувати не тільки процеси розвитку банківського ринку, але й простимулювати діяльність економічних агентів.
7
Мізюк, Б. М. "ПОТЕНЦІАЛ ТУРИСТИЧНО-ГОТЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА КІНЕТИЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЙОГО ПЕРЕТВОРЕННЯ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 65 (28 січня 2022): 33–38. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-65-04.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті - наукове обгрунтування теоретико-змістовних характеристик потенціалу підприємства чи організації, яке займається бізнесом в сфері обслуговування, що є основою їх ефективного управління. У статті розглянуто фундаментальний базис формалізації механізму формування та використання інструментарію управління. У дослідженні акцент на потенціал зроблено з енергетичної точки зору, коли ресурсна складова потенціалу, наряду з виробничим та економічним компонентом, перетворюється в кінетичну енергію за рахунок управлінської складової потенціалу. В статті увага звертається на те, що саме управлінська складова приводить у дію усю решту компонентів повного потенціалу за допомогою певного механізму. Його узагальнена модель являє собою взаємопов’язану сукупність ресурсної, виробничої та економічної складових, які через управлінський компонент перетворюють скриті потенційні можливості в бажані результати. Графічно зображено структурно-ієрархічну побудову такої моделі. Подальші дослідження повинні бути спрямовані на проектування побудови системи управління запропонованої моделі, пошук та використання ресурсів зовнішнього середовища, які б могли з успіхом використовуватись у веденні готельно-ресторанного бізнесу. При цьому заслуговує на увагу використання операційного підходу до побудови системи управління. Він дає можливість систематизувати знання стосовно теорії менеджменту і розробити алгоритми виконання завдань практичної управлінської діяльності туристично-готельних підприємств.
8
Хитра, О. В. "ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МЕНЕДЖМЕНТУ ВРАЖЕНЬ У ТУРИСТИЧНОМУ БІЗНЕСІ". Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі, № 3 (21 грудня 2021): 49–60. http://dx.doi.org/10.36477/tourismhospcee-3-8.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються базові положення економіки вражень, що виникла під впливом зміни системи цінностей у постіндустріальному суспільстві, трансформації вільного часу людини та її прагнення до позитивних емоцій, комфорту, задоволення. Доведено, що туристичний продукт характеризується усіма суттєвими передумовами для того, щоб трансформуватися у незабутні враження від подорожі та супутніх послуг сфери гостинності. Ознаками економіки вражень є висока чутливість до потреб, інтересів, переживань, емоцій споживачів, орієнтація на унікальність (ексклюзивність) товарної пропозиції, безпосередній зв’язок з інформаційно-культурним, комунікативним середовищем життєдіяльності людини, поєднання проявів емоційності та раціональності у поведінці суб’єктів ринкового обміну. В умовах економіки вражень у зв’язку з відносною ірраціональністю споживчої поведінки відбувається самовільне і водночас кероване формування мереж споживачів на засадах “масової персоналізації” та синергетичності “колективного споживчого враження”, яке може непередбачуваним чином вплинути на імідж туристичного підприємства. В таких умовах виникає закономірна потреба формування на туристичних підприємствах особливої системи – менеджменту вражень, що означає цілеспрямований управлінський вплив на поведінку споживачів туристичних послуг на основі детального дослідження їх інтересів, мотивів, установок, бажань та емоційних станів. Особливу роль у менеджменті вражень відіграє формування у співробітників емоційної компетентності, що означає здатність здійснювати оптимальну координацію між емоціями і цілеспрямованою поведінкою, приймати обґрунтовані рішення на підставі обробки внутрішньої і зовнішньої емоційної інформації. До специфічних прийомів менеджменту вражень віднесено цифровий інструментарій маркетингових комунікацій, емоційного маркетингу, маркетингу взаємовідносин та івент-маркетингу, клієнтоорієнтованого сервісу, туристичного брендингу, а також тотального менеджменту якості. У результаті впровадження менеджменту вражень очікується, з одного боку, підвищення конкурентоспроможності туристичного бренду, а з іншого – підвищення якості життя населення внаслідок успішного розвитку туризму.
9
Гріщенко, І. В., Н. В. Білецька, В. А. Циганчук та О. В. Мазур. "МЕТОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 60 (3 липня 2020): 30–34. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-60-05.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розкрита актуальність дослідження сучасного стану економіки, на якому форму-ються конкурентні переваги окремих галузей, суб’єктів господарської діяльності, а також самої держави. Відмічено, що в економічній літературі відсутній єдиний підхід серед науковців до визначення методів забезпе-чення ефективності інвестиційно-інноваційних проектів у сучасних умовах господарювання. Методичний ін-струментарій забезпечення ефективності інвестиційно-інноваційних проектів в сучасних умовах економічного розвитку нашої держави визначає принципи реалізації, завдання управління, повноваження і зобов’язання учас-ників та комплекс управлінських рішень, спрямованих на забезпечення ефективності реалізації. Узагальнені основні користувачі методичного інструментарію процесу забезпечення ефективності інвестиційно-інноваційних проектів. Розкрита роль суб’єкта управління проектами. Досліджено рівень соціального ефекту в процесі реалізації інвестиційно-інноваційного проекту. Розкрита роль суб’єкта державного управління, який визначає поведінку учасників галузевого кластера в процесі досягнення цілей за рахунок розробки відповідного нормативного і методичного забезпечення їх діяльності, а також прямої адміністративної дії. Досліджено складові забезпечення ефективності інвестиційно-інноваційних проектів: організаційну, управлінську, економі-чну. Наведено етапи організаційної, управлінської, економічної складової забезпечення ефективності проектів. Виділені завдання підприємств – учасників проектів. Запропоновано шляхи єдиної державної політики у сфері підтримки соціально-економічних ініціатив органами державної влади. Рекомендовано систему інформаційно-го забезпечення інвестиційно-інноваційних проектів. На думку авторів, запропонований комплекс методів за-безпечення ефективності інвестиційно-інноваційних проектів, що містить організаційну, управлінську й еко-номічну складові, дозволить забезпечити ефективну реалізацію функцій управління на кожному з етапів реалі-зації проектів, а також забезпечити і ефективність самих проектів.
10
Бужимська, Катерина Олександрівна, та Ірина Михайлівна Царук. "Формування та розвиток системи контролінгу на промислових підприємствах". Економіка, управління та адміністрування, № 1(95) (12 березня 2021): 3–7. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-1(95)-3-7.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано необхідність використання в практиці вітчизняних підприємств системи контролінгу. Визначено її характерні складові та запропоновано методичний інструментарій, який дозволить вчасно коригувати розвиток підприємства в процесі його виробничо-господарської діяльності. Формування та розвиток систем та інструментів контролінгу, що включає постійний збір та обробку інформації, яка використовується для прийняття як оперативних, так і стратегічних управлінських рішень, представлено одним із напрямів удосконалення управлінської діяльності на промислових підприємствах.
Уточнено поняття «контролінгу» як основи концепції ефективного управління промисловим підприємством. Представлено авторське визначення контролінгу як функціонально відокремленої сфери економічної роботи на підприємстві, пов’язаної з реалізацією фінансово-економічної коментуючої функції в управлінні для прийняття оперативних і стратегічних рішень. Визначено головну мету впровадження контролінгу на підприємствах, яка полягає у побудові ефективної системи для прийняття, впровадження, контролю та аналізу управлінських рішень на підприємстві. Сформульовано основні постулати сучасної філософії контролінгу через взаємозв’язок напрямів зростання ефективності діяльності підприємства в цілому та його підрозділів. Обґрунтовано характерні особливості концепції контролінгу, серед яких найголовнішою визначено орієнтацію на майбутнє, тобто зауважено, що контролінг, використовуючи управлінську інформацію, прагне зменшити невизначеність майбутнього та адаптувати дії підприємства до постійно мінливих умов.
За результатами проведеного дослідження ідентифіковано низку завдань, які необхідно вирішити, впроваджуючи контролінг на підприємстві, основними з яких встановлено: оптимізацію управління організаційною структурою підприємства; організацію ефективної системи обліку операцій та результатів; впровадження систем планування, контролю та аналізу діяльності; забезпечення мотивації персоналу у підвищенні ефективності роботи підприємства; автоматизацію систем бухгалтерського обліку та управління підприємством. Визначено результативні аспекти функціонування системи контролінгу та обґрунтовано новітні концепції контролінгу, які можна успішно використовувати на вітчизняних промислових підприємствах.
11
Shaulska, L., та R. Hrynkevych. "Забезпечення справедливої винагороди персоналу на рівні інституційного регулювання та нr-менеджменту". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 4 (82) (23 грудня 2019): 123–28. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.4.24.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано, що забезпечення справедливої винагороди персоналу вимагає консолідації інституційної сфери механізму державного регулювання (профспілкових організацій як юридично встановлених структур захисту прав працівників; органів державної влади, які через створення умов бізнес-середовища та регламентацію концептуальних засад управління персоналом мотивують роботодавців до відповідних кроків) та HR-менеджменту (роботодавців як суб’єктів господарювання). Деталізовано процес забезпечення справедливої винагороди персоналу за інституційним, функціональним, ресурсним забезпечення, управлінським інструментарієм та поточними управлінськими діями. Охарактеризовано механізм нової системи мотивації та оплати праці персоналу, що включає: диференціацію персоналу; проведення оцінювання посад працівників; вибір системи оплати праці, її форм, видів; вибір системи додаткових пільг і нематеріальної мотивації; формування структури компенсаційних пакетів.
12
Головацька, С. І. "МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ У СИСТЕМІ КОНТРОЛІНГУ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 61 (22 грудня 2020): 78–83. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Контролінг може сприяти забезпеченню гарантованого зростання якості системи управління, удосконаленню етапів процесу управління і може бути орієнтованим на перспективний розвиток підприєм-ства, основною метою якого є забезпечення рентабельності підприємства та ефективного використання ресурсів. Упровадження контролінгу дозволить підприємствам виконати наступні завдання: координацію управлінської діяльності з метою досягнення цілей підприємства; інформаційну і консультаційну підтримку прийняття управлінських рішень; створення і забезпечення функціонування загальної інформаційної системи управління підприємством; забезпечення раціональності управлінського процесу; забезпечення мотивації пер-соналу щодо підвищення ефективності функціонування підприємства. У сучасних умовах раціональним підхо-дом є запровадження міжнародних положень з контролю та ефективних моделей управління. У статті уза-гальнено характерні риси сучасних концепцій внутрішнього контролю, визначено організаційно-методичні етапи внутрішнього контролю витрат діяльності підприємства, систематизовано їх зміст, побудовано логіко-структурну схему внутрішнього контролю витрат та розроблено матрицю елементів системи внутрішнього контролю витрат підприємств. Рівень складності контролю у системі управління витратами залежить від: галузево-технологічних особливостей діяльності підприємств, їх організаційної структури; обсягів діяльності; рівня організації управлінського обліку. Обгрунтовано, що за результатами внутрішнього контролю витрат здійснюється коригування діяльності підприємства, модифікація його стратегії, цілей діяльності, перегляд планів, перерозподіл завдань і контрольних повноважень, удосконалення технології вироб-ництва й управління. Зроблено висновок, що раціональна організація внутрішнього контролю повинна забезпечу-вати: чітку структуру контрольного процесу і його технологій; логічну послідовність контрольних операцій; взаєм-не узгодження дій працівників, які виконують контрольні функції у межах повноважень; чіткий вибір та оп-тимізацію виконання контрольних процедур; розробку об’єктів контролю для кожного етапу контрольного про-цесу, а також побудову форм відображення і носіїв контрольної інформації; застосування ефективних методів контролю.
13
Chernoivanova, A. S. "КАТЕГОРІЙНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ПРАЦІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ". Actual problems of regional economy development 1, № 13 (25 квітня 2017): 97–111. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.13.97-111.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття спрямована на обґрунтування теоретичних засад забезпечення інноваційної праці в сучасних умовах на основі систематизації категорійного інструментарію. За результатами проведненого дослідження: виявлено особливості інноваційної праці та виокремлено її серед інших споріднених категорій: “творча праця”, “інтелектуальна праця”, “управлінська праця”; узагальнено теоретичні положення щодо сутності інноваційної праці та уточнено її визначення; обгрунтовано класифікацію видів інноваційної праці; визначено особливості інноваційної праці та виокремлено її місце серед інших споріднених видів праці.
14
Kostelniuk, M. M. "Маніпуляційні технології в політичних процесах: термінологічний інструментарій". Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, № 5 (14 червня 2018): 123–32. http://dx.doi.org/10.15421/171877.
Повний текст джерелаАнотація:
Здійснено термінологічний аналіз понять «маніпуляція», «маніпулювання», визначено мету маніпулювання як технології впливу на політичний процес, а також спробу розкрити об’єктивні передумови виникнення феномену маніпуляції в сучасній політиці. Охарактеризовано маніпулювання як важливий чинник сучасного політичного процесу. Проаналізовано основні етапи підготовки й реалізації маніпулювання та визначено основні функції, які виконує маніпулювання як специфічна форма політичного впливу. Висвітлено концептуальні підходи до розуміння сутності проблеми політичного маніпулювання. Наголошено, що вивчення та використання механізмів маніпулювання відкриває можливості для впливу на велику кількість людей і дає змогу досягати поставленої мети. Проаналізовано найбільш поширені прийоми політичних маніпуляцій свідомістю виборців. Здійснено аналіз місця та ролі маніпулятивних технологій у контексті політичних виборчих технологій. Досліджено методи впливу політичного маніпулювання на суспільну підтримку прийняття політико-управлінських рішень та умови й механізми маніпуляції свідомістю в політичному процесі. Встановлено фактори, що створюють умови для існування політичних маніпуляцій. Визначено шляхи й методи вивчення та врахування громадської думки, обмежень впливу політичних маніпулювань.
15
Рудакова, Т. В. "Концептуальні засади розробки інструментарію прийняття управлінських рішень соціально-економічного розвитку регіону". Формування ринкових відносин в Україні, № 9 ( 100) (2009): 130–34.
Знайти повний текст джерела
16
Піскурська, Г. В. "ТЕХНОЛОГІЯ ОНЛАЙН-ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІН". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 94, № 1 (4 березня 2020): 192–201. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-94-1-192-201.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено актуальне питання залучення студентів до оцінювання якості діяльності викладача, оскільки саме зараз ЗВО запроваджують технології систематичного вивчення думки студентів про якість викладання і розробляє механізми прийняття управлінських рішень на цій основі. Автором представлено технологію моніторингу якості викладання дисциплін у ЗВО на основі онлайн-анкетування студентів. Надано детальну характеристику етапів, які необхідно пройти для її реалізації на внутрішньоуніверситетському рівні: уточнення суб’єктів оцінювання, визначення змісту моніторингу, вибір діагностичного інструментарію, планування термінів проведення анкетування, його організація, обробка результатів і прийняття управлінських рішень щодо поліпшення якості викладання в університеті. В якості діагностичного інструментарію моніторингу запропоновано використовувати такий метод опитування, як онлайн-анкетування за допомогою сервісу GoogleForms. Описано специфіку розробки анкети з метою вивчення рівня задоволеності студентів якістю викладання у ЗВО, визначені її структурні елементи: звернення до респондента, інформація про організаторів опитування, мета моніторингу, інструкція, об’єкти моніторингу, пропозиції респондента щодо поліпшення якості викладання в університеті. Параметрами оцінки об’єктів моніторингу обрані закриті висловлювання з якісно-кількісними оціночними шкалами, що виражають різний ступінь згоди, а також відкриті питання, які надають можливість студенту висловити свою точку зору. Зроблено висновок, що онлайн-анкетування є дієвим інструментом внутрішнього моніторингу якості освіти в ЗВО в контексті подальшого прийняття більш ефективних управлінських рішень.
17
Кондисюк, Ігор. "Класифікація гібридних проєктів автотранспортних підприємств та обґрунтування структури їх портфелів". Bulletin of Lviv National Agrarian University Agroengineering Research, № 25 (20 грудня 2021): 167–73. http://dx.doi.org/10.31734/agroengineering2021.25.167.
Повний текст джерелаАнотація:
Виконано аналіз предметної галузі. Встановлено, що автотранспортні підприємства у своїй діяльності реалізовують гібридні проєкти. Такі проєкти мають свою специфіку та особливості. Їх врахування лежить в основі розроблення інструментарію для якісного управління гібридними проєктами. Виконано аналіз наукових праць. Встановлено, що задачі класифікації гібридних проєктів автотранспортних підприємств та обґрунтування структури гібридних проєктів автотранспортних підприємств залишилися поза увагою науковців. Запропонована класифікація гібридних проєктів автотранспортних підприємств передбачає їх виявлення за десятьма класифікаційними ознаками. Виконана класифікація забезпечує ідентифікацію гібридних проєктів та розробку інструментарію для управління ними. Вона лежать в основі формування портфелів гібридних проєктів автотранспортних підприємств. На підставі запропонованої класифікації можна означити напрями дослідження та окреслити задачі, розв’язання яких забезпечить прийняття безпомилкових управлінських рішень та отримання максимальної цінності для стейкхолдерів. Встановлено, що гібридні проєкти автотранспортних підприємств мають свої особливості. Вони відображаються запропонованими класифікаційними ознаками. Означено шість груп особливостей гібридних проєктів автотранспортних підприємств. Врахування зазначених особливостей під час розроблення інструментарію для управління гібридними проєктами забезпечить відповідну якість їх реалізації та прийнятих управлінських рішень. Обґрунтована структура гібридних проєктів автотранспортних підприємств. Вона забезпечує узгодження множини гібридних проєктів, що ініціюються замовниками транспортних послуг, із доступними ресурсами автотранспортних підприємств у прогнозованому мінливому проєктному середовищі. Встановлено, що існує потреба в обґрунтуванні та використанні ціннісно-ризикового підходу. Він забезпечить формування ефективних портфелів гібридних проєктів автотранспортних підприємств із максимальною цінністю для всіх стейкхолдерів.
18
Топило, Вікторія Анатоліївна. "Порядок вибору концепції бюджетування у вертикально інтегрованих структурах". Економіка, управління та адміністрування, № 3(97) (13 жовтня 2021): 53–60. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-3(97)-53-60.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність дослідження питань бюджетування у вертикально інтегрованих структурах обумовлена важливістю впровадження ефективних інформаційно-управлінських систем для підтримки та розвитку фінансового потенціалу; наявністю проблеми неекономного використання ресурсів для одержання майбутніх конкурентних переваг; необхідністю запровадження ефективної системи бюджетів для мотивації персоналу вертикальної структури на отримання єдиного фінансового результату в межах сформованої стратегії. Метою статті є оцінка концептуальних підходів до впровадження системи бюджетування на підприємствах та наукове обґрунтування вибору ефективної концепції формування бюджетів у вертикально інтегрованих структурах на основі ідентифікації детермінант впливу на підприємство та існуючих обмежень. У статті запропоновано порядок вибору концепції бюджетування у вертикально інтегрованих структурах на підставі оцінки впливу системоутворюючих факторів внутрішнього (управлінські, технологічні, організаційні) та зовнішнього (галузеві, правові, економічні) середовищ, яка є теоретичним базисом створення індивідуальної моделі бюджетування, сформованої з урахуванням існуючих обмежень, методичного інструментарію, і структурованою у контур системи управління суб’єкта господарювання. Впровадження індивідуальної концепції бюджетування у вертикально інтегрованих структурах має бути спрямоване на вирішення таких завдань: системне охоплення всіх видів і напрямів діяльності вертикально інтегрованої структури; транспарентність звітної інформації; чіткий порядок формування облікової інформації; забезпечення інформаційної безпеки; гнучкість системи бюджетування, що надає можливість пристосувати окремі бюджети та генеральний бюджет до трансформацій зовнішнього і внутрішнього середовищ; оперативність системи бюджетування.
19
Yushchenko, Nadiia. "ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ТА РОЗМІЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ІЗ ПЕРЕРОБКИ СМІТТЯ В УКРАЇНІ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 1(17) (2019): 96–106. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-1(17)-96-106.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано необхідність поширення в Україну досвіду країн Європейського Союзу, де діють організаційно-правові механізми, що забезпечують мінімізацію утворення відходів та залучення їх до повторного використання як сировини. А також доцільність застосування економіко-математичного інструментарію в процесі прийняття управлінських рішень, спрямованих на створення й розвиток потужностей із переробки сміття, зокрема, для виробництва енергії в Україні.
20
Галгаш, Р. А., та Я. Ю. Білоус. "Оцінювання розвитку територіальних громад як основа для ухвалення управлінських рішень органами публічної влади". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 6 (270) (10 листопада 2021): 82–89. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-270-6-82-89.
Повний текст джерелаАнотація:
Для ухвалення ефективних управлінських рішень щодо розвитку територіальних громад (ТГ) органам публічної влади необхідно здійснювати всебічний моніторинг, діагностику та оцінку розвитку територіальних громад. Метою статті є аналіз основних методик оцінки розвитку територіальних громад регіонів України. Для досягнення поставленої мети всю сукупність підходів до оцінювання стану та розвитку територіальних громад в Україні з методичної точки зору було поділено на підходи, які пропонують органи держаної влади, міжнародні організації та науковці. В статті проаналізовано методики оцінювання формування, спроможності та розвитку територіальних громад як самостійно органами центральної влади, так і за допомогою міжнародних організацій. Зазначено, що дані методики дають органам управління у територіальних громадах більше можливостей для визначення своїх конкурентних позицій. Зроблено висновок про те, що методики, які застосовують органи державної влади (розроблені Міністерством розвитку громад і територій України (Мінрегіон)) для проведення оцінювання стану та розвитку громад та регіонів більше орієнтовані на оцінювання та порівняльний аналіз спроможності ТГ між собою. У той же час, методики, розроблені міжнародними експертами і науковцями можуть бути застосовані для оцінювання систем управління територіальних громад. Аналіз існуючих методичних підходів дав можливість виокремити альтернативні підходи до оцінювання розвитку територіальних громад. Серед головних проблем оцінювання розвитку територіальних громад визначено відсутність статистичної бази на місцевому рівні, що значно ускладнює збір та аналіз інформації, зокрема для оцінювання конкурентних перевагв контексті розвитку територіальних громад для ухвалення ефективних управлінських рішень органами публічної влади. Авторами зазначено, що питання використання ефективного інструментарію економічної та організаційно-управлінської діагностики на сьогодні все ще залишається остаточно не вирішеним. Запропоновано враховувати принципи інклюзивності при визначенні показників розвитку територіальних громад, що дасть змогу переорієнтувати пріоритети економічної політики на більш ефективну протидію незахищеності та нерівності, змістити акценти на розвиток людини й підвищення її добробуту в громаді.
21
Островерха, Р. Е. "ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ЯК ІНФОРМАЦІЙНОЇ БАЗИ УПРАВЛІННЯ". Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, № 5 (4 липня 2020): 127–38. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.5.2020.127-138.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються перспективи розвитку бухгалтерського обліку як інформаційної бази управління бізнесом. Критично оцінено заяви щодо непридатності облікової інформації для прийняття управлінських рішень. Доведено сутність бухгалтерського обліку як цілісної інформаційної системи, призначеної для формування інформації про господарську діяльність підприємства. Із застосуванням системного підходу запропоновано шляхи адаптування методологічного, методичного і практичного інструментарію бухгалтерського обліку до вирішення завдань управління бізнес-структурами.
22
Galіuk, I. B. "ІННОВАЦІЙНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ У ПРОЦЕСІ ЛОГІСТИЗАЦІЇ БІЗНЕС-ДІЯЛЬНОСТІ". Actual problems of regional economy development 1, № 15 (4 листопада 2019): 169–73. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.15.169-173.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасний характер підприємницької діяльності передбачає інноваційну поведінку на ринку. Ступінь підприємливості визначається наявністю творчого початку в діяльності бізнесмена. І в цьому контексті виникає питання про співвідношення в мотиваційному механізмі підприємництва креативних і корисливих аспектів, тобто визначальної орієнтації на отримання прибутку. В умовах конкурентного ринку передумовою забезпечення даного співвідношення є інноваційна складова діяльності. При цьому повинно забезпечуватися раціональне використання існуючих ресурсів, для чого обов’язковим моментом стає застосування логістизації бізнес-процесів як основи підвищення конкурентоспроможності підприємницької структури.Відносно нове поняття інноваційного потенціалу підприємницької логістики розглянуто у статті у трьох аспектах: як функціональний менеджмент, що забезпечує дистрибуційний процес нової продукції; як новітній інструментарій управління економічними потоками у підприємництві, що виступає більш ефективною управлінською технологією у порівнянні з традиційними методами управління рухом товарів; як прояв процесу удосконалення логістичної інфраструктури ринку товарів і послуг.Визначено основні напрямки впливу інноваційного фактора у системі підприємницької логістики, що визначають потенціал її розвитку, а саме: здатність підприємницьких структур генерувати, знаходити, абсорбувати і використовувати знання детермінують їх живучість в умовах всеосяжної невизначеності і мінливості ринкового середовища; процес інформатизації економічних потоків підприємницької діяльності на базі створення інформаційно-логістичних систем; модернізація діючої інституційної структури ринку; розвиток технічного прогресу безпосередньо в процесі руху товару; злам багатьох управлінських стереотипиів, боротьба з корпоративним сепаратизмом і опортунізмом всередині підприємницьких структур, реформування системи цілевизначення і взаємодії у бізнесі, насаджування і культивування нових ціннісних орієнтирів у економіці.
23
Khazratova, Nigora, Liudmyla Malimon, Oksana Voitsekhovska та Natalia Borysenko. "Сприймання державної влади як чинник формування громадянської ідентичності особистості". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 47(50) (3 липня 2021): 96–105. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi47(50).215.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження був теоретичний аналіз впливу сприймання державної влади та їїрішень на характеристики громадянської ідентичності. Методологічно дослідженняґрунтується на вченні про суб’єктність як іманентно притаманну особистості/групі/організаціїпрагнення-здатність бути автором свого життя, джерелом активності, спрямованої нареалізацію свого потенціалу. Звертається увага на те, що сприймання влади часто пов’язане зфрустрацією, спричиненою зовнішнім контролем і примусом. Специфіка образу державноївлади актуалізує ту чи ту парадигму відносин особистості з державою, а залежно від неїформуються певні характеристики громадянської ідентичності. Як один із каналівсприймання державної влади розглядаються ухвалені нею рішення. Зауважено, що політичнірішення сприймаються більш негативно, ніж управлінські, бо передбачають прихованиймотив, пов’язаний з боротьбою за владу, її зміцнення і поширення. Це актуалізує парадигмуоб’єкт-суб’єктних відносин, за яких у сприйманні особистості суб’єктом виступає державнавлада, а об’єктом – громадянин. Таке сприймання зумовлює протестність або, навпаки,громадянську конформність як характеристики громадянської ідентичності. Обидві несприяють діалогу і розробці адекватних способів вплив на владу. Готовність до діалогу звладою має ґрунтуватися на притаманній громадянській зрілості суб’єкт-суб’єктній парадигмівідносин. Результати дослідження можуть бути використані для розробки програмгромадянської освіти; психодіагностичного інструментарію для визначення громадянськоїконформності, протестності, зрілості як характеристик громадянської ідентичності. Основнийнапрям подальших досліджень – встановлення психологічних закономірностей перцепціїгромадянином ухвалених рішень як управлінських чи політичних, а також вивчення впливуперцепції правового поля держави на характеристики громадянської ідентичності. Соціальнінаслідки таких досліджень лежать у полі ціннісного об’єднання громадян і державної влади,що уможливлює спільне бачення проблем і моделей розвитку держави.
24
Траченко, Л. А., та Н. В. Доброва. "ПРОЦЕСНИЙ ПІДХІД У ФОРМУВАННІ ПРОГРАМИ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 64 (7 жовтня 2021): 82–87. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті доведено, що процесний підхід є основою сучасного інструментарію прийняття управлінських рішень на підприємствах різних сфер діяльності. Обґрунтовано, що використання процесного підходу в формуванні виробничої програми підприємства визначається тим, що його розробка потребує визна-чення чіткої послідовності окремих етапів, процедур і планових розрахунків. Розглянуто застосування систем-ного підходу щодо розробки комплексно обґрунтованої виробничої програми підприємства. Наголошено на до-цільності застосування традиційного, цільового та оптимального методів реалізації процесного підходу щодо формування виробничої програми підприємства і розкрито сутність кожного з них. Проаналізовано склад і послідовність основних етапів процесу формування виробничої програми підприємства з визначенням методів їх реалізації. Запропоновано програму операційної діяльності для підприємств сфери інжинірингових послуг з урахуванням вимог міжнародного стандарту ISO 9001:2015 щодо формування систем управління якістю. До-ведено, що суттєвим доповненням до складу основних етапів програми операційної діяльності підприємств сфери інжинірингових послуг є експертне оцінювання бізнес-процесів і формування та впровадження коригува-льних дій, які реалізуються за допомогою цільового методу. Запропоновано логіко-структурну схему експерт-ного оцінювання бізнес-процесів як засобу реалізації важливого етапу формування виробничої програми підпри-ємств сфери інжинірингових послуг та поліпшення їх систем управління якістю. У результаті проведених дос-ліджень зроблено висновок, що запровадження логіко-структурної схеми експертного оцінювання бізнес-процесів дозволить підприємствам своєчасно виявляти проблеми формування програми операційної діяльності, приймати управлінські рішення щодо усунення причин їх виникнення та забезпечувати більш ефективну реалі-зацію процесного підходу в їхніх системах управління якістю.
25
Kosenko, А. V., та Y. A. Vanina. "Особливості організації бізнесу в мережі Інтернет". Theory and Practice of Public Administration 2, № 65 (15 травня 2019): 143–50. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.02.18.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглядаються питання пов’язані з особливостями організації бізнесу в мережі Інтернет. Також досліджено теоретичні засади та практику розвитку Інтернет-підприємництва в умовах глобалізації товарних ринків, інтернаціоналізації та стандартизації управлінських механізмів маркетингової діяльності, розглянуто сутність, специфіку, основні прояви електронного бізнесу, а також інструментарій ефективного просування товарів у віртуальному просторі. Проведено аналіз сучасного стану інтернет-торгівлі товарами, розкрито особливості і окремі аспекти товарної інтернет-торгівлі в міжнародному вимірі на сучасному етапі. Проаналізовано сучасні підходи до вивчення інтернет-торгівлі. Охарактеризовано переваги реалізації продукції через інтернет-магазин. Проаналізовано розвиток електронної комерції в Україні.
26
Nahorniak, H. S. "РЕАЛІЗАЦІЯ КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯК СКЛАДОВОЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ ВІТЧИЗНЯНОЇ МАШИНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ: ІНСТРУМЕНТАРІЙ УДОСКОНАЛЕННЯ". Actual problems of regional economy development 2, № 14 (27 липня 2018): 142–50. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.14.142-150.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню змісту кадрового забезпечення як складової інтелектуального капіталу підприємств вітчизняної машинобудівної галузі, запропоновано інструментарій його удосконалення. Встановлено, що розвиток сучасного підприємства забезпечується соціальною взаємодією її працівників і взаємодією самого підприємства з навколишнім середовищем. Обмін суб'єктивних цінностей працівників дозволяє значною мірою реалізовувати трудовий потенціал підприємства. Сам по собі процес формування інтелектуального капіталу підприємства представляє собою організаційно-управлінські інновації, які визначаються потребами інноваційного розвитку у виробничо-технологічній сфері. Обмін знаннями та навичками індивідуумів у процесі взаємодії є одним з найважливіших чинників розвитку національної інноваційної системи.Необхідною умовою модернізації української економіки є підвищення результативності інноваційної діяльності, яка в значній мірі визначається здібностями економічних суб'єктів до використання та генерації нових знань, отриманими інтелектуальними результатами, отриманими продуктивними відносинами із зовнішнім середовищем, що в трактується, як кадрове забезпечення, яке є необхідною складовою інтелектуального капіталу. Оцінка зазначеної складової інтелектуального капіталу є найважливішим інструментом ефективного управління його якістю в інтересах інноваційного розвитку машинобудівних підприємств і забезпечує зворотний зв'язок у людино-орієнтованому управлінні інноваційною діяльністю. У зв'язку з цим, розробка інструментарію удосконалення кадрового забезпечення як складової інтелектуального капіталу на сьогодні є актуальним завданням, що має вагоме наукове та практичне значення.Конкретизовано зміст поняття “кадрове забезпечення як складова інтелектуального капіталу”, дано авторське трактування поняття “кадрове забезпечення як складова інтелектуального капіталу машинобудівних підприємств”. Розкрито питання управління кадровим забезпеченням як складової інтелектуального капіталу вітчизняних підприємств машинобудування. Окреслено ряд проблем, які безпосередньо впливають на зростання інтелектуального капіталу в машинобудуванні України. Подано інструментарій розвитку машинобудівної галузі за рахунок удосконалення кадрового забезпечення як складової інтелектуального капіталу.Визначено модель інтелектуального капіталу, яка може бути інтерпретована за допомогою трьох основних складових: людський капітал (містить таку складову, як кадрове забезпечення); організаційний капітал (корпоративні інформаційні системи, бази даних, технічне і програмне забезпечення, організаційні структури, патенти, ноу-хау, ліцензії, товарні знаки, корпоративна культура); споживчий капітал (капітал відносин, що представляє причинно-наслідкових механізм взаємодії компанії зі споживачами, постачальниками, конкурентами, також соціально-економічний потенціал її брендів, торгових марок, іміджу та репутації). Зазначено, що в узагальненому вигляді структура кадрового забезпечення представляє собою чотири взаємодіючих компонента: моральні цінності (моральний і культурний рівні); творчі здібності (у тому числі, креативність); освіту (знання, отримані у процесі навчання); професіоналізм (досвід роботи з урахуванням виконаних трудових завдань).
27
Levytska, S. O., та D. M. Sych. "ІНФОРМАТИВНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ В СИСТЕМІ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, № 81 (26 квітня 2018): 117. http://dx.doi.org/10.31713/ve1201813.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено вивченню питань практичного застосування інструментарію управлінського аналізу фінансових результатів діяльності виробничих підприємств України. Узагальнено методику та організацію зазначеного виду економічного аналізу за даними управлінського обліку. Розкрито фактори формування необхідного рівня деталізації та цільової направленості аналітичних процедур. Розглянуто міжнародну практику функціонування центрів відповідальності за пріоритетними напрямками розвитку бізнесу, альтернативні методи калькуляції собівартості готової продукції. Формування виважених, оперативних та повних причинно-наслідкових тенденцій, установлених управлінським аналізом, дозволить сучасному менеджменту такого підприємства передбачити та забезпечити результативні заходи щодо збалансованого використання виробничих ресурсів.
28
Черленяк, І. І., О. А. Курей та В. П. Федурця. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ ТА ЕКОНОМІЧНИХ РІШЕНЬ СТРУКТУРАМИ ТА ІНСТИТУТАМИ ЄС НА ПЕРШИХ ЕТАПАХ КРИЗИ «COVID-19»". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Економіка», № 2(56) (22 березня 2021): 89–97. http://dx.doi.org/10.24144/2409-6857.2020.2(56).89-97.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття є актуальним дослідженням рівня рефлективності, реактивності (своєчасності) та результативності управлінських рішень державної та самоврядних влад країн Європейського Союзу на виклики стартового етапу кризи, викликаної тригером коронавірусу. У роботі проведене оцінювання змісту інструментів антикризової політики, стратегій подолання кризи в країнах-членах та в ЄС як у цілісній організаційній системі. Здійснений аналіз доцільності запозичення певних рішень та прийомів із застосованого в країнах ЄС управлінського інструментарію; виявлення та прогнозування підходів, придатних для використання в умовах сучасної кризи в Україні, яка декларує в якості цілей розвитку економічне та політичне асоціювання з ЄС.
29
Дебела, І. М. "ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ПОБУДОВИ МАТЕМАТИЧНИХ МОДЕЛЕЙ ПРОГНОЗТИЧНИХ ТЕНДЕНЦІЙ ЕКОНОМІЧНОЇ ДИНАМІКИ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 6 (28 травня 2021): 113–20. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.6.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Математичне моделювання економічних явищ та процесів шляхом послідовного встановлення логічних причинно-наслідкових зв’язків є найбільш ефективним засобом рішення різноманітних проблем економічно розвинутого суспільства. Прогнозування розглядається як система методів та математичних моделей, що виводить управління масовими економічними явищами та процесами на якісно вищий рівень. Створення математичних моделей та прогнозування на їх основі передбачає застосування статистичних категорій, методів, інструментарію, вибір яких визначається особливостями та структурою предмету дослідження, впливом зовнішніх передбачуваних та випадкових чинників. Метою дослідження є практичні аспекти застосування математичних методів аналізу формалізованих тенденцій економічних показників, обґрунтування вибору статистичних критеріїв оцінки математичної моделі прогностичних альтернатив управлінських рішень.
30
Копієвська, Ольга. "ІННОВАЦІЙНИЙ ФОРМАТ КЛУБНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ: ВИКЛИКИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 39 (31 січня 2022): 108–13. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v39i.505.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглядається основні підходи до розуміння інноваційного формату клубної справи в Україні, викликані процесами децентралізації. Виокремлюються рушійні виміри інноваційного формату клубної справи, які є пріоритетними для культурної розбудови об’єднаних територіальних громад. Крізь призму теоретичного осмислення українського правового інструментарію, всесвітньо визнаних управлінських, мотиваційних теорій аналізуються такі виміри інноваційного формату клубної справи, як: людські ресурси, привабливі дослідницькі системи, інноваційно сприятливе середовище, фінанси та підтримка, фінансові інвестиції, розвиток інноваторства, партнерські зв’язки, захист інтелектуальної власності, вплив на культурну зайнятість, якісне і кількісне споживче зростання клубної послуги. Акцентується увага на пріоритетності прикладних культурологічних досліджень з окреслених у статті теоретичних позицій.
31
Kovalova, O. V. "Інноваційний інструментарій структурної політики управління розвитком аграрного сектору економіки". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (13 березня 2020): 99–108. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.02.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню питань інноваційного інструментарію структурної політики управління розвитком аграрного сектору економіки.
Метою статті є дослідження та застосування інноваційних інструментів структурної політики управління розвитком аграрного сектору економіки.
Наукова новизна. Визначено, що існує взаємозв’язок між типом економічних відносин та моделлю управління, періодичністю процесів ускладнення та спрощення систем управління, пов’язаних із базовим розподілом праці. При спрощені (скороченні) функцій державного управління на перший план виходять альтернативні організації. Тому актуалізуються принципи належного врядування як елемент організаційно-управлінської системи політики, притаманний сучасним системам державного управління. Визначено логічні підсистеми структурної політики управління розвитком аграрного сектору економіки. Розроблено та обґрунтовано напрями і стратегічні пріоритети модернізаційної структурної політики в аграрному секторі економіки України.
Висновки. Забезпечення сталого розвитку аграрного сектору – визначальний пріоритет, який повинна враховувати держава при розробці і здійсненні структурної політики. Реалізація концепції сталого розвитку за рахунок раціонального використання потенціалу сільського сектору, сільського господарства й суміжних галузей має стати головною компонентою національного соціально-економічного зростання. Без відповідної структурної політики розвитку аграрного сектору рух в заданому напрямі є проблематичним. На такому баченні перспективи сьогодні наполягає усе передове світове співтовариство тому, що до аграрного сектору сформовані принципи економічної, екологічної та соціальної сталості. Усі вони пов’язані з природою та діяльністю людини, а сільське господарство – частина природи, яка задіяна у формуванні системи забезпечення головною компонентою людського існування – продовольством. Сталий розвиток аграрного сектору економіки нерозривно пов'язаний із забезпеченням сталого розвитку сільських територій. І тут необхідним є врахування зарубіжного, зокрема Європейського досвіду вирішення цієї проблеми. Вирішення даного питання вважаємо стратегічним для забезпечення конкурентоспроможного розвитку агропродовольчого комплексу та сільських територій. Стратегічні пріоритети сталого розвитку аграрного сектору економіки мають узгоджуватися з глобальними рішеннями, які прийняті світовою спільнотою, зокрема Цілями сталого розвитку 2030.
32
Григорків, М. В. "МОДЕЛЬ ДИНАМІКИ ОДНОСЕКТОРНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКОНОМІКИ". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Економіка», № 1(57) (2 липня 2021): 13–17. http://dx.doi.org/10.24144/2409-6857.2021.1(57).13-17.
Повний текст джерелаАнотація:
Розкрито актуальність проблем еколого-економічної взаємодії, вдосконалення методологічних підходів до їх дослідження та розробки інструментарію моделювання економіки, у якій процеси екологізації та соціалізації збалансовані. Запропоновано динамічну модель односекторної економіки, яка займається виробництвом основного агрегованого продукту та утилізацією виробничого забруднення, створеного економікою, та невиробничого забруднення, створеного поза межами виробничо-економічної діяльності. Модель призначена як для теоретичних, так і прикладних досліджень еколого-економічної динаміки. При наявності адекватного інформаційного забезпечення експериментальні дослідження з моделлю у режимі комп’ютерної імітації дозволяють встановити основні закономірності, тенденції та тренди реальної динаміки еколого-економічних систем і розробити сценарії еколого-економічного розвитку, які можуть бути використані при прийнятті відповідних управлінських рішень.
33
Прокопенко, Жанна Володимирівна, та Ірина Миколаївна Мельник. "Механізм формування аналітичного забезпечення управління діяльністю лісогосподарських підприємств". Економіка, управління та адміністрування, № 4(94) (29 грудня 2020): 69–73. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2020-4(94)-69-73.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасних умовах розвитку лісового господарства є потреба в постійній оцінці ефективності системи управління. Це обумовлено тим, що лісогосподарські підприємства є суб’єктами господарювання, діяльність яких направлена на використання, зберігання та примноження стратегічного природного ресурсу України. Мета статті полягає в дослідженні механізму формування аналітичного забезпечення управління діяльністю лісогосподарських підприємств. У процесі дослідження було встановлено, що економічний аналіз є особливою функціональною економічною наукою, яка проявляє себе як сукупність нових знань і на рівні наукових досліджень, і на рівні практики застосування його інструментарію. Встановлено, що отримані в результаті аналітичного інструментарію інформаційні ресурси перетворюються в систему спеціальних знань, що визначає тенденції розвитку економічних систем різних рівнів. Визначено, що економічний аналіз як науку та практичну діяльність можна розглядати з декількох аспектів: економічний аналіз як система генерування нових спеціальних знань, що в результаті визначають тенденції розвитку економічної науки; економічний аналіз як система генерування основного ресурсу постіндустріальної економіки інформації; економічний аналіз як засіб прийняття ефективних управлінських рішень в умовах динамічного розвитку зовнішнього середовища та жорстокої конкуренції. Економічний аналіз дозволяє ідентифікувати напрями розвитку підприємства для забезпечення його стійкого розвитку в умовах невизначеності.
34
Савченко В.Ф. та Маклюк О.В. "ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ". Економічний форум 2, № 2 (12 червня 2021): 154–63. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-2-20.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є аналіз теоретичних положень, світового досвіду та ситуації в Україні щодо соціальної сфери, її показників, досягнень та недоліків, надання і обґрунтування пропозицій відносно шляхів розвитку, окреслення питань подальших наукових досліджень у даному спрямуванні.
Методологічною основою дослідження є використання методів теоретичного узагальнення, системного підходу, аналізу, синтезу, загальнонаукових та спеціальних методів економічного спрямування. В результаті показано можливість вирішення протиріч між ефективністю економіки і соціальною справедливістю, використовуючи різні форми, методи та інструменти. Запропоновано інструментарій державної соціальної політики. Надано певний історичний екскурс щодо програмного вирішення соціальних проблем у країнах світу. Охарактеризовано метод планування і прогнозування організаційно-економічної форми регулювання, наведено приклади програм соціального розвитку, включаючи стратегії, довгострокові програми, а також документи регіонального характеру. Проаналізовано надання населенню субсидій за регіонами у 2019 році, де враховуються пріоритети діяльності, територіальне розташування, зусиль владних верхівок територій. Підкреслено важливість інноваційного інструментарію соціальної політики держави в умовах бюджетного дефіциту і водночас високого рівня бідності населення. Виділено такі складові соціального захисту як соціальна допомога, соціальні послуги, соціальне страхування та соціальне забезпечення. Наголошено на особливій важливості соціальної допомоги, під якою розуміється системи заходів, спрямованих на поліпшення матеріального стану певних груп населення через програми та діяльність соціальних закладів. Доведено, що необхідно впроваджувати принципи стандартизації суспільного життя, основою яких є мотивація людей до підвищення ефективності діяльності. Вказується на основні проблеми фінансування соціальної сфери та способи їх вирішення. З'ясовано взаємодію фіскальної та соціальної політики, коли фіскальна політика має стимулювати ділову активність, а її використання тільки на збільшення надходжень до бюджету призводить до напруження у суспільстві. Підкреслюється, що головними напрямками соціального страхування є захист фізичних осіб під час втрати роботи, здоров’я, засобів існування, працездатності та інше. Зазначається важливість вдосконалення роботи державної служби зайнятості для посилення ефекту від її діяльності, а саме професійної орієнтації пошукачів роботи, забезпечення доступності соціальних послуг, набуття працюючими індивідами додаткової кваліфікації для кар'єрного зростання. Наведені та достатньо аргументовані пропозиції щодо перспектив розробки інноваційного інструментарію соціальної політики нашої держави в умовах бюджетного дефіциту і водночас бідності основної частки населення для максимального забезпечення його захисту, підвищення темпів економічного зростання, коли отримаємо дотримання високих соціальних стандартів, а також інноваційних змін революційного характеру при розробленні соціальних програм, які можуть бути використані в управлінських структурах на всіх рівнях, на підприємствах і в установах соціальної сфери.
Гострота проблеми соціального забезпечення всіх жителів країни, підсилена економічною і політичною нестабільністю протягом багатьох років і пандемією Covid 19 на даному етапі, а також недостатнє наукове і методологічне опрацювання даної проблеми провокують до послідовного вивчення, розробки та застосування у практичних діях зазначеної складової розвитку країни, особливо в частині комплексності, послідовності, реалізації кращих складових світового і багато в чому повчального вітчизняного досвіду.
35
ГЕТМАНЮК, Сергій, Павло Лисак та Віталій Гула. "РОЗРОБКА ІНСТРУМЕНТАРІЮ ВИБОРУ РАЦІОНАЛЬНИХ ПАРАМЕТРІВ СИСТЕМИ ПРИКОРДОННОГО КОНТРОЛЮ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 83, № 2 (21 лютого 2021): 70–81. http://dx.doi.org/10.32453/3.v83i2.559.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено теоретичному дослідженню процесів охорони державного кордону на шляхах міжнародного та міждержавного сполучення, розробці науково-обґрунтованих напрямків удосконалення та розвитку прикордонного контролю в пунктах пропуску.У cтатті проаналізовано пасажиро-транспортний потік на шляхах міжнародного та міждержавного сполучення та виявлені основні загрози і ризики в системі прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон; досліджено можливість наявного науково-методичного апарату щодо обґрунтування параметрів системи прикордонного контролю, обґрунтовано напрями його удосконалення та розвитку. Описуються перспективи удосконалення методу комплексної оцінки ефективності функціонування системи прикордонного контролю а також розроблення методики вибору варіанта побудови раціональної системи прикордонного контролю з урахуванням витрат ресурсів. Сформовано рекомендації щодо реалізації методу аналізу ризиків при виборі варіанту системи прикордонного контролю та розроблення комплексної методики оцінки ефективності функціонування системи прикордонного контролю за множиною показників, сформовано дихотомічний граф показників комплексної оцінки ефективності функціонування системи прикордонного контролю.
Сутність комплексної оцінки та вибору оптимального варіанту побудови СПК за удосконаленим методом зводиться до наступного: 1) формується множина показників оцінки ефективності функціонування системи; 2) будується дихотомічний граф оцінок; 3) розробляються шкали і матриці дихотомічних оцінок за окремими показниками; 4) визначається множина критичних варіантів забезпечення необхідного рівня функціонування системи; 5) визначається оптимальний варіант, який забезпечує заданий рівень функціонування системи в пункті пропуску.
Застосування комплексної методики надає можливість визначення управлінських параметрів, вибору технологій контролю та заходів забезпечення, реалізація яких забезпечить ефективність функціонування системи прикордонного контролю на заданому рівні. Метод комплексної оцінки ефективності функціонування системи прикордонного контролю забезпечує вибір з безлічі критичних варіантів рішень оптимального, при якому досягається заданий рівень функціонування системи прикордонного контролю при найменших витратах ресурсів.
На основі отриманих результатів запропоновано практичні рекомендації посадовим особам органів і підрозділів охорони державного кордону щодо організації оперативно-службової діяльності. Вони розкривають послідовність і зміст роботи по розробці дихотомічного графа показників комплексної оцінки ефективності функціонування системи прикордонного контролю, розробці алгоритмів виконання типових операцій прикордонного контролю, забезпечення пропускної спроможності пункту пропуску, обґрунтуванню параметрів системи прикордонного контролю в пунктах пропуску та підвищенню їх значень.
36
Klimova, A. V. "ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ З МЕТОЮ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІЦЕНЗІЙНОЇ ТА ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, № 90 (2 жовтня 2020): 66. http://dx.doi.org/10.31713/ve220208.
Повний текст джерелаАнотація:
Активне входження закладів вищої освіти України в Європейський освітній простір, демографічний спад, що посилює конкуренцію на ринку освітніх послуг, реформування системи вищої освіти, системи ліцензування освітньої діяльності, запровадження автономії закладів вищої освіти, в т.ч. академічної і фінансової, ставить перед закладами освіти необхідність розробляти нові стратегії розвитку, що вимагає застосування нових інструментаріїв і технологій маркетингу. Маркетинг освітніх послуг має на меті формування закладами вищої освіти стратегії і тактики поведінки на ринку освітніх послуг. Зважаючи, на те, що заклади освіти виходять на ринок зі специфічним товаром, таким як освітня послуга, формування якого має базуватися на потребах внутрішніх і зовнішніх стейкхолдерів, необхідно звернути увагу на повноту інформаційно-аналітичного забезпечення, що передує прийняттю управлінських рішень. У даній статті проведено аналіз достатності інформаційного та аналітичного забезпечення прийняття рішень закладами вищої освіти щодо входження в нові сектори ринку освітніх послуг, прийняття рішень про запровадження нових освітніх програм та удосконалення існуючих. Запропоновано шляхи удосконалення організаційної структури закладів вищої освіти з метою розробки нових стратегій розвитку для стимулювання економічних результатів господарської діяльності та підвищення ефективності ліцензійної діяльності. Описаний соціально-економічний вплив запропонованих заходів з метою прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
37
Мамонов, Константин, Валерія Єсіна, Наталія Матвєєва, Олена Славута та Владислава Троян. "ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ СИСТЕМ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ВПЛИВУ НА НИХ СТЕЙКХОЛДЕРІВ". Financial and credit activity problems of theory and practice 2, № 43 (29 квітня 2022): 193–201. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.2.43.2022.3511.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначено необхідність переосмислення підходів до забезпечення управління підприємствами на основі формування кількісної основи для прийняття обгрунтованих управлінських рішень. Поряд із цим, спостерігаються неоднозначні процеси, що визначають напрями протидії пандемії COVID-19 і характеризуються відсутністю системи та чітких противоепідемілогічних дій та производить до зростання кількості захворівших. Встановлено, що у таких умовах особливого значення має застосування сучасних інтелектуальних систем забезпечення інвестиційної привабливості підприємств як важливих елементів для їх зростання й розвитку економіки країни.
Узагальнюючі існуючи теоретико-методичні положення запропоновано визначення інтелектуальних систем як сучасного комплексного інструментарію, що базується на застосуванні штучного інтелекту, із застосуванням технологічних засобів розробки експертних, рекомендаційних, інтелектуальних інформаційно-пошукових, розрахунково-логічних систем на основі інформаційного базису, які спрямовані на вирішення задач, визначення алгоритмів, програмних систем, що можуть замінити людину та створюють основу для прийняття рішень.
Для оцінки інвестиційної привабливості, як важливого чинника розвитку будівельних підприємств, запропоновано застосовувати інтегральний підхід, який базується на багаторівневій системі показників, що визначаються локальними і узагальнюючими чинниками.
Визначені стейкхолдери будівельних підприємств, їх види, запропоновані локальні й інтегральна моделі до оцінки рівня взаємодії стейкхолдерів. На основі застосування методів економіко-математичного моделювання, визначено рівень впливу рівня взаємодії стейкхолдерів на інвестиційну привабливість будівельних підприємств. Це дозволило сформувати кількісну основу для розробки інтелектуальних систем у контексті прийняття обгрунтованих управлінських рішень.
38
Євсюков, Олександр, та Андрій Гаваза. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВІДБОРУ ЗМІСТУ НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ КАДРІВ СФЕРИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ". Науковий вісник: Державне управління 4, № 6 (1 грудня 2020): 93–121. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-4(6)-93-121.
Повний текст джерелаАнотація:
Реформування системи цивільного захисту держави, яке було проведене останніми роками, життя в умовах ринкових відносин, новітніх інформаційних технологій, закордонний досвід розвинутих держав потребує переосмислення існуючої практики підготовки кадрів для реалізації заходів безпеки населення і територій України з урахуванням європейських стандартів управління ризиками. До основних складових змісту підвищення кваліфікації управлінських кадрів в інститутах підвищення кваліфікації та ЗВО мають відносити змістові модулі: законодавчої, культуротворчої та українознавчої спрямованості; світоглядної (сучасної методологічної), психологічної й фасилітативної підготовки; з філософії, політики, парламентаризму, державного управління, права, інноватики, інформатики тощо. Визначення змісту підвищення кваліфікації керівних кадрів відбувається під впливом політичних і соціально-економічних змін, які відбуваються в суспільстві; виявляє тенденцію орієнтації не лише на вимоги держави, а й на особистісні і професійні запити слухачів; спрямовується на оновлення всієї системи безперервного професійного розвитку управлінських кадрів, а саме: на врахування тенденцій розвитку суспільства, на опанування нового змісту та освітніх технологій, на впровадження інновацій, на розвиток уміння зіставляти локальні проблеми своєї професійної діяльності із загальнодержавними пріоритетами, на вмотивованість власного професійного зростання. Механізмом реалізації безпекової теорії є публічне управління у сфері цивільного захисту, що має мультидисциплінарний характер, поєднуючи методологію та інструментарій суспільно-гуманітарних, природничих і технічних наук, опрацьовуючи новий безпековий світогляд, культуру сталого розвитку. Ефективність професійної діяльності фахівців у сфері цивільного захисту, пов’язана з понаднормованими психоемоційними і фізичними навантаженнями, має бути забезпечена застосуванням високотехнологічних та інноваційних методів навчання з урахуванням специфіки діяльності органів управління і підрозділів служби цивільного захисту. Зважаючи на це, функціональна компетенція, тобто знання і вміння виконувати певні типи діяльності та типові для даної функції завдання діяльності, для публічних управлінців у сфері цивільного захисту стає головним видом компетенції.
39
Мельник, Тетяна Юріївна, та Світлана Володимирівна Свірко. "Теоретико-методичні основи оцінювання майнового стану підприємства". Економіка, управління та адміністрування, № 1(95) (12 березня 2021): 8–16. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-1(95)-8-16.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню сутності поняття «майновий стан підприємства» та обґрунтуванню організаційних аспектів і методичного інструментарію його оцінювання. З’ясовано, що в економічній літературі існують різні підходи як до визначення самого поняття «майновий стан», так і до методів його оцінки. На підставі вивчення існуючих підходів запропоновано визначати майновий стан підприємства як одну із ключових характеристик фінансового стану суб’єкта господарювання, що відображає розміщення, склад, структуру, динаміку і стан майна (активів) та капіталу (пасивів) підприємства, і змінюється з часом за рахунок впливу внутрішніх та зовнішніх факторів. Встановлено, що технологія організації процесу оцінювання майнового стану суб’єктів господарювання передбачає виокремлення та послідовне виконання основних його етапів. Враховуючи зазначене, обґрунтовано алгоритм типової процедури оцінювання майнового стану підприємства на основі реалізації послідовних етапів: організаційно-підготовчого, основного (аналітичного) та заключного. Наведено перелік аналітичних робіт, притаманних кожному з етапів, послідовне виконання яких дозволить створити інформаційний ресурс (результативну інформацію), а саме сукупність якісних і кількісних показників, які характеризують майновий стан суб’єкта підприємницької діяльності. Одним із найважливіших питань під час здійснення оцінювання є обґрунтування методичного інструментарію аналізу майна підприємства та джерел його формування (капіталу). Узагальнення підходів науковців до методології оцінювання майнового стану суб’єктів господарювання дозволило вирізнити окремі напрями та обґрунтувати відповідні методичні способи й прийоми, комплексне використання яких дасть можливість створити якісне та об’єктивне інформаційне забезпечення для прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо виявлення резервів і покращення фінансово-майнового стану підприємства.
40
Зайцев, О. В., та В. В. Могильний. "ФІНАНСОВИЙ ПОГЛЯД НА УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ". Підприємництво та інновації, № 9 (30 грудня 2019): 142–46. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/9.23.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті пропонується погляд на категорію «прибуток» як на фінансовий показник та звернено увагу на його характерні особливості. Метою статті є пропонування та обґрунтування можливостей і доцільності застосування категорії «прибуток» у формі фінансової категорії для розширення фінансового інструментарію впливу на цілеспрямований розвиток суб’єктів господарювання. Представлено класифікацію принципів фінансового та економічного аналізу даних, що можуть бути використані в оцінці поточного стану та прогнозуванні розвитку суб’єктів господарювання. Настав час, на нашу думку, коли необхідно відійти від шаблону, що прибутком характеризується виключно результат, що описує динаміку управління базовими економічними факторами. Існує зворотний регулюючий вплив, а саме управління прибутком як ззовні, так і безпосередньо в межах підприємства. Зроблено висновки стосовно перспектив можливого застосування такого інструменту щодо регулювання діяльності суб’єктів господарювання. Зазначено, що для прийняття управлінських рішень у системі управління та прогнозування суб’єктами господарювання існують важелі як із боку підприємства, так і з боку державного управління.
41
Dashevs’ka, O. V. "Геополітичний статус держави: сутність, фактори та функції". Grani 18, № 9 (30 червня 2015): 33–37. http://dx.doi.org/10.15421/1715172.
Повний текст джерелаАнотація:
В сучасному світі відбувається перерозподіл сфер впливу між найпотужнішими державами світу, закріплення або набуття ролі провідної держави/держав, формування нових геополітичних статусів. Метою дослідження є визначення поняття «геополітичний статус держави», виділення його функцій та сутнісних ознак. Розгляд підходів до визначення поняття «геополітичний статус держави» показав відсутність однозначного тлумачення та обмеженість досліджень розглядом лише геополітичної могутності держави. В роботі проаналізовано моделі до змістового наповнення означеного поняття. В результаті дослідження визначено, що під геополітичним статусом держави слід розуміти позицію, місце держави у світовій геополітичній системі, засновану на наявному геополітичному потенціалі, що змінюється відповідно до міжнародної кон’юнктури. В статті окреслено функції, які може виконувати геополітичний статус держави. Автор наводить конкретні приклади впливу геополітичного статусу держави на його розвиток. Розглянуто фактори, які формують геополітичний статус держави. Відповідно до основних змін умов міжнародної взаємодії держав виділено концептуальні напрямки нової парадигми світоустрою. Визначено перспективні напрямки подальших наукових пошуків, зокрема розробка моделі оцінки геополітичного статусу держави та вироблення практичноорієнтованого аналітичного інструментарію підтримки управлінських рішень державною владою.
42
Knyazkov, Stanislav. "Соціокультурні чинники споживання лікарських засобів у крос-національному та внутрішньоукраїнському вимірах". Sociological studios, № 1(14) (10 червня 2019): 60–68. http://dx.doi.org/10.29038/2306-3971-2019-01-60-68.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто соціокультурні чинники споживання лікарських засобів які стосуються пацієнта та медпрацівника. Проаналізовано релевантний науковий дискурс та досвід емпіричних досліджень, здійснених, зокрема, із використання інструментаріїв дослідження цінностей Р. Інглегарт, Г. Хофстеде, Ш. Шварц, Г. Айзенка й ін. На підставі вторинного аналізу баз даних дослідження «Eurobarometer» розкрито особливості споживання лікарських засобів насленням країн ЄС та України. З‟ясовано, що існують значимі кореляції поміж соці-ально-економічними, інституційними й соціокультурними показника-ми, що характеризують якість життя в досліджених суспільствах і практиками (не)належного споживання лікарських засобів. Виявлені результати вказують на соціальну (соціокультурну, інституційну та економічну) укоріненість практик споживання лікарських засобів. Доводиться, що найбільш адекватною теоретико-методологічною «рамкою» для пояснення виявлених результатів є неоінституціоналізм, який звертає увагу дослідників на соціальні передумови успішності управлінських інновацій. У процесі реформування сектору охорони здоров‟я та інституту фармації зокрема в сучасному українському суспільстві зростає актуальність такого дослідження потенціалу заходів із реформування й труднощів на їхньому шляху.
43
Tsarenko, O. V. "АНАЛІТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЄВОСТІ ТА ЦІЛЕОРІЄНТОВАНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА". Actual problems of regional economy development 1, № 14 (26 квітня 2018): 84–92. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.14.84-92.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто сутність оборотних активів, та ризики, пов’язані з процесом формуванням їх оптимальної структури. Визначено вплив прискорення обіговості оборотних активів на фінансові результати діяльності підприємства. Аргументовано процедури постійного моніторингу і аналізу ефективності використання оборотних активів, що забезпечує керівництво підприємства своєчасною інформацією та дозволяє прийняти обґрунтовані управлінські рішення щодо оптимального формування обсягу оборотних активів. Розкрито дефініцію оборотних (мобільних) активів як системоутворюючого елемента поліфункціональних змін масштабів розвиненості структурних одиниць з одного боку – комерційного продукту(послуги) за ознакою його матеріально-речової форми, з іншого – як діяльність з безпосереднього його створення та реалізації в безперервному кругообігу форм власності, що убезпечує: агломерацію різних за природою суб’єктно-орієнтованих відносин та ущільнення взаємодії між усіма ієрархічними рівнями. З’ясовано, що коли підприємства знаходяться на повному самофінансуванні, визначення оптимальної потреби в оборотних активах як в цілому, так і по кожній складовій, має важливе значення. Збільшення суми оборотних активів вище за цей оптимум приводить до збитку через зайві кошти та невикористання наявних матеріальних ресурсів. У той же час зменшення оборотних активів підприємств, в порівнянні з їх оптимальним значенням, спричиняє простої устаткування і інші втрати, пов'язані з відсутністю тих або інших необхідних матеріальних ресурсів. Раціональне управління оборотними активами припускає їхню оптимізацію виходячи з потреби підприємства. Обґрунтовано напрями підвищення ефективності використання оборотних активів в залежності від стадії кругообігу, що включають економічно-фінансові детермінанти, джерела та інструментарій регулювання для створення результативної політики управління оборотними активами у загальній стратегії управління активами підприємства для формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів, оптимізації джерел їхнього фінансування. Опрацьовано критерії підвищення ефективності використання оборотних активів, що включають: прискорення їх обіговість за допомогою підвищення обсягу реалізованої продукції з забезпеченням довгострокового її випуску на замовлення, а також ретельної і своєчасної добірки продукції на відвантаження; використання методів нормування оборотних активів – метод прямого розрахунку, аналітичний (дослідно-статистичний) метод, коефіцієнтний метод; підвищенням ліквідності та платоспроможність підприємства; дотримання оптимального співвідношення власних і позикових оборотних активів, а також складання бюджетів поточних надходжень і витрат.
Для системної оптимізації структурних одиниць визначені такі шляхи управління дебіторською заборгованістю, як надання знижок за швидку оплату; факторинг; контроль стану розрахунків з покупцями при відстроченій(простроченій) дебіторській заборгованості; системний аналіз співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості; класифікація дебіторської заборгованості залежно від її якості та створення резервів безнадійних боргів; проведення моніторингу дебіторської заборгованості і порівняння її показників з такими ж показниками по галузі, конкурентів та даними минулих років. В залежності від стадії кругообігу визначено пріоритетні шляхи підвищення ефективності використання оборотних активів: скорочення матеріальних запасів на складах за рахунок зниження наднормативних запасів матеріалів, внаслідок поліпшення постачання, за рахунок зниження норм витрат матеріалів на одиницю продукції; зменшення тривалості циклу виробництва основної продукції за рахунок застосування нової техніки і технології, підвищення продуктивності праці, норм витрат ресурсів, зменшення часу перебування в заділах деталей, складальних одиниць; скорочення залишків нереалізованої продукції через прискорення реалізації, підвищення ефективності роботи служби маркетингу, удосконалення розрахунків, поліпшення комплектності постачань; підвищення ритмічності виробництва внаслідок рівномірності випуску і відвантаження продукції, удосконалення планування і організації виробництва.
44
Ларіонова, К., О. Синюк, Т. Донченко та Г. Капінос. "УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ ОЦІНКИ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ". Science and Innovation 18, № 2 (30 квітня 2022): 30–43. http://dx.doi.org/10.15407/scine18.02.030.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Реалізація інноваційної реструктуризації підприємств дозволить досягти позитивних результатів у фінансово-економічному становищі, зростанні питомої ваги наукомісткої конкурентоспроможної інноваційної продукції та інтелектуальних послуг промисловості, що має посилити конкурентоспроможність продукції. Розробка нових механізмів інноваційної реструктуризації підприємств набуває особливої актуальності.Проблематика. Практично не дослідженими залишаються питання визначення та встановлення ролі, складу та основних критеріїв об’єктивної комплексної оцінки реструктуризаційного потенціалу для обґрунтування доцільності проведення інноваційної реструктуризації на підприємстві.Мета. Розробити методичний підхід до оцінки реструктуризаційного потенціалу підприємства, використання якого дозволить комплексно узагальнити отримані результати та прийняти оптимальні управлінські рішення.Матеріали й методи. Застосовано методичний підхід для розрахунку інтегрального показника за допомогою індексного та експертного методів оцінки та інтерпретації його величини лінгвістичними характеристиками шкали рівнів реструктуризаційного потенціалу.Результати. Удосконалено науково-методичний інструментарій оцінки реструктуризаційного потенціалу промислового підприємства, який ґрунтується на обчисленні системи локальних показників, сформованої з урахуванням функціональних складових реструктуризаційного потенціалу. Впровадження системи спостереження за локальними, комплексними показниками і загальним рівнем реструктуризаційного потенціалу дозволило розробити єдинийдля кожної групи підприємств алгоритм вибору відповідного виду реструктуризації та обрати відповідну стратегію розвитку.Висновки. Сформовано систему індикаторів і здійснено моделювання розроблених інтегральних показників реструктуризаційного потенціалу підприємства. Запропоновано методичний підхід щодо вибору стратегії розвитку підприємства для впровадження інноваційної реструктуризації залежно від рівня реструктуризаційного потенціалу.
45
Кормич, Л. І., та А. І. Кормич. "Варіативні можливості реформування вищої освіти України в європейському контексті". Актуальні проблеми політики, № 65 (2 вересня 2020): 18–25. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i65.301.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті показано, що на сучасному етапі розвитку України значну роль в успіху реформ, необхідних для реалізації стратегій євроінтеграції, відіграє система вищої освіти. Функціонування цієї системи забезпечує створення теоретичних засад і формування кадрового ресурсу всієї реформаторської діяльності. Але зростання ролі вищої освіти потребує змін у самій системі. Цей процес визначається низкою тенденцій: розширенням університетської автономії, підвищенням відповідальності за якість освіти, вдосконаленням управлінських моделей, зростанням рівня відповідності потребам ринку тощо. Прояв цих тенденцій диктується як загальним контекстом реформ в Україні, так і впливами глобалізацій-них процесів, передусім інтеграцією нашої держави в європейський освітній простір. Методологічним підґрунтям спроможності закладів вищої освіти бути невід'ємною складовою частиною суспільних реформ є сучасні концепції організаційного розвитку, успішно апробовані європейськими університетами. Вони акцентують на перспективних стратегіях, ефективному управлінні, компетентності персоналу, якості результату, використанні сучасного інструментарію. Це забезпечує баланс гуманного стилю роботи, продуктивності, економії, інновацій та ефективності, впровадженні моделей, поєднують можливості індивідуальної і колективної активності. Важливе значення для вдосконалення вищої освіти має запозичення досвіду європейських країн шляхом імплементації європейських стандартів та найкращих практик у національне освітнє законодавство, участі в різних форматах науково-дослідної та навчально-освітньої взаємодії. І разом із тим цей досвід розкриває нові варіативні можливості практики реформування, враховуючи різні моделі автономії університетів, співвідношення свободи і стандартизації, критерії оцінювання якості та інші важливі параметри, що визначають ролі та міссії закладів вищої освіти.
46
Кузьміна, Олена, та Світлана Яремко. "УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНИМИ БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ". Підприємництво та інновації, № 23 (29 квітня 2022): 144–48. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/23.24.
Повний текст джерелаАнотація:
Механізм ефективного корпоративного управління суттєво розширює можливості залучення інвестицій в український бізнес, сприяє зростанню продуктивності й конкурентоспроможності компаній. Однієї з ключових проблем у менеджменті корпорацій є управління бізнес-процесами. Саме тому найбільшій інтерес для аналітиків компаній становить питання ефективного управління бізнес-процесами. Впровадження процесного підходу в компанії може зробити бізнес більш прозорим і передбачуваним, керованим, контрольованим. Формалізація та інжиніринг бізнес-процесів формують системний підхід до управління процесами з точки зору їх максимальної ефективності. У сучасних умовах цифровізації економіки інтеграція та автоматизація бізнес-процесів стали головними пріоритетами для досягнення ефективності та результативності діяльності компаній. Враховуючи мінливість внутрішнього та зовнішнього середовища, компанії мають швидко адаптуватися до таких змін. Управління бізнес-процесами – дозволяє компаніям моделювати, автоматизувати, виконувати, контролювати, вимірювати та оптимізувати потік ділової діяльності. Вирішення цієї проблеми можна здійснити за допомогою інтегрованих систем (ERP-систем), які є інструментарієм для прийняття ефективних управлінських рішень, моделювання та оптимізація бізнес-процесів. У статті розглянуто принципи та сутність ERP-систем, їхню необхідність використання у корпоративному управлінні, як перший крок до цифровизації. Далі показано, що розвиток інформаційних технологій та аналітичних систем буде все більше використовувати штучний інтелект, а цифрові технології будуть розвиватися як гібридні рішення. Таким чином, чим скоріше корпорація стане на шлях цифровізації, тим ефективніше буде корпоративне управління.
47
Крихівська, Н., І. Данилюк-Черних, Л. Тришак, Т. Орищин та O. Ромашко. "ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ ЗА МЕТОДИКОЮ PRRЕL". Financial and credit activity problems of theory and practice 6, № 41 (10 січня 2022): 56–65. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251392.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Розроблено та обґрунтовано методичний інструментарій оцінювання ефективності діяльності банківських установ. Ураховуючи, що застосування методів оцінювання ефективності діяльності банку визначається суб’єктом оцінювання, споживачем інформації та метою оцінки, установлено доцільність використання таких груп показників: рентабельності діяльності, ефективності використання ресурсів банку, ефективності управління доходами і витратам, використання персоналу. Запропонований методичний підхід PRRЕL-оцінювання ефективності діяльності банківських установ передбачає розрахунок 15 відносних коефіцієнтів, які характеризують різні аспекти ефективності, з подальшим визначенням «сірих зон» на основі нормативних значень із урахуванням динаміки зміни показника, що враховується при визначенні бальної оцінки. За результатами бального шкалювання проведено градацію банків за рівнем ефективності діяльності банківської установи на чотири групи: критичний, середній, достатній і високий рівні. Результати апробації методики PRRЕL укотре підтвердили хибність підходу до оцінювання ефективності діяльності за допомогою єдиного критерію — показника прибутку. Такий підхід зумовлює концептуальну і методичну обмеженість діагностики та виявлення проблем ефективності управління діяльністю банку. За результатами проведеного PRRЕL-оцінювання найвищий рівень ефективності діяльності визначено в банку, який отримав найнижчий за абсолютним показником прибуток у порівнянні з іншими досліджуваними установами. Використання запропонованої методики PRRЕL до оцінювання рівня ефективності діяльності банківських установ дозволяє обґрунтувати необхідність здійснення оперативного реагування на негативні зміни шляхом ухвалення управлінських рішень і розроблення комплексу дієвих регулятивних заходів для забезпечення стабільної та ефективної роботи банків. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є визначення домінант забезпечення ефективності діяльності банку, а також порогових значень індикаторів її оцінювання, що дозволяють виявити слабкі місця в діяльності установи. Ключові слова: банк, ефективність, рентабельність, рівень ефективності діяльності, скорингова модель, PRRЕL-оцінювання. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 5; бібл.: 13.
48
Фединець, Н. І., та Н. Б. Білозор. "СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК ДІЄВА СИСТЕМА РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 62 (4 січня 2021): 108–14. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-62-15.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються актуальні питання, пов’язані з регулюванням соціально-трудових відносин на основі соціального партнерства. Метою статті є дефініція соціального партнерства в контексті соціально-трудових відносин, визначення основного інструментарію соціального партнерства як засобу запо-бігання подальшій конфронтації учасників соціальних відносин, аналіз нормативно-правового забезпечення врегулювання соціально-трудових відносин, з’ясування проблем застосування соціального партнерства у гос-подарюючих суб’єктів у сфері торгівлі. Підтвердженням актуальності цього питання є значний інтерес зі сторони наукової спільноти. У ході дослідження встановлено, що соціальне партнерство є універсальним за-собом, пов’язаним із налагодженням відносин між учасниками взаємодії. Виявлено, що на вітчизняних торго-вельних підприємствах регулювання соціально-трудових відносин здійснюється переважно на адміністратив-ній основі через систему управлінських рішень і методів управління. Використання адміністративних методів та авторитарного стилю керівництва процесами в торговельних мережах часто призводить до незадоволе-ності персоналу та зростання рівня конфліктності в колективі. Аргументовано, що договірна основа регулю-вання соціально-трудових питань сучасних торговельних підприємств повинна мати певне нормативно-правове підґрунтя, та визначено його зміст. З’ясовано, що існує ряд проблем у використанні соціального парт-нерства як методу регулювання соціально-трудових відносин на торговельному підприємстві. Визначено структурно-логічну схему соціального партнерства як методу регулювання соціально-трудових відносин на підприємстві. Зроблено висновок, що у врегулюванні соціально-трудових відносин на торговельному під приємстві необхідно в першу чергу акцентуватися на укладенні колективного договору. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на формування ефективного механізму вирішення проблем, що перешкоджають використанню соціального партнерства для регулювання соціально-трудових відносин.
49
Попова, О. В., А. О. Денисенко та С. О. Васильєва. "МОНІТОРИНГ ЯКОСТІ ОСВІТИ В СУЧАСНИХ ЗВО". Теорія та методика навчання та виховання, № 51 (2021): 133–45. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.51.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті доведено актуальність проблеми здійснення моніторингу якості освіти (далі ‒ МЯО) у закладах вищої освіти (далі ‒ ЗВО). Освітній (педагогічний) моніторинг розглянуто в трьох площинах: як процес (циклічний процес порівняння, зіставлення, оцінювання існуючого стану освітнього процесу у ЗВО із запланованим його еталоном); як технологію (сукупність певних етапів та відповідних засобів (розробка еталону освітнього процесу, критеріїв та показників оцінювання його стану, зіставлення еталонного освітнього процесу з реально існуючим, обґрунтування моделі освітнього процесу, вивчення перебігу його розвитку, підсумковий контроль його стану та корекція розробленої моделі); як інформаційну систему, яка постійно оновлюється і поповнюється на основі безперервного відстеження за станом і динамікою розвитку основних складових якості освіти за сукупністю визначених критеріїв із метою вироблення управлінських рішень із коригування небажаних диспропорцій на основі аналізу зібраної інформації і прогнозування подальшого розвитку досліджуваних процесів. Визначено засадничі принципи МЯО у ЗВО (системність і комплексність; студентоцентрованість; оперативність; ефективність; оцінювання для навчання; відкритість; взаємодія і взаємовідповідальність; інтегрованість; перспективність; інноваційність). Сформульовано педагогічні умови забезпечення МЯО у освітньому закладі (створення спеціальних педагогічних умов організації МЯО освітнього процесу ЗВО, які передбачають: підготовку педагогічного колективу до здійснення освітнього моніторингу; забезпечення взаємодії всіх учасників МЯО; розроблення необхідного науково-методичного інструментарію). Запропоновано критеріальну базу МЯО у ЗВО, до якої віднесено комплекс критеріїв (психологічну готовність учасників освітнього процесу до моніторингової діяльності (позитивні мотиви, професійна спрямованість), моніторингову компетентність суб’єктів педагогічного процесу ЗВО (спеціальні знання і вміння, особистісні якості), якість моніторингових даних (обсяг інформації, її валідність та дієвість тощо). Презентовано окремі засоби забезпечення МЯО у освітньому заклад («моніторинговий кейс», веб-опитування, тестінг, веб-форуми, вебометричний рейтинг).
50
Панченко, В. А. "ПРОБЛЕМА ВИБОРУ МЕТОДУ МІКРОЕКОНОМІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДЛЯ МЕНЕДЖЕРА". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 63 (1 жовтня 2021): 83–89. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-63-13.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті докладно проаналізовано, які існують на сьогоднішній день методи наукових до-сліджень. У результаті проведеного дослідження автором виявлено, що загальні методи наукових досліджень не всі підходять для економічної теорії. Це може призвести до перекручування результатів, неправильного тлумачення виявлених факторів. Визначено основні наукові категорії мікроекономіки: “метод економічного аналізу”, “методика проведення економічного аналізу”. Метою статті є провести науковий аналіз та порівняння існуючих методів економічних досліджень і вибрати такий метод чи групу методів, які б найкраще підходили для проведення мікроекономічних досліджень і достовірності аналітичних результатів. Встановле-но, що мікроекономічні дослідження розпочинаються зі збирання та вивчення фактів економічного життя, а дослідження причинно-наслідкових зв’язків дає змогу встановити мотиви поведінки економічних суб’єктів та побудувати модель. Визначено, що метод економічного аналізу – сукупність прийомів та способів дослідження господарської діяльності будь-якого економічного об’єкта шляхом виявлення та визначення впливу окремих факторів і параметрів, кількісних та якісних змін економічних показників у часі. З’ясовано, які застосовують методи економічних досліджень для побудови економічних моделей, та запропоновано групу спеціальних ме-тодів досліджень як найбільш достовірний інструментарій проведення мікроекономічних досліджень. Доведе-но, що для мікроекономічних досліджень доцільно використовувати групу спеціальних методів дослідження. До спеціальних методів дослідження відносять: методи збору інформації; методи обробки інформації; мето-ди проведення аналітичної роботи; методи планових розрахунків і обґрунтувань; методи прогнозування. Спеціальні методи дослідження, які будуть використовуватися при проведенні мікроекономічних досліджень, базуються на економіко-математичному аналізі та математичному програмуванні. Розглянуто основні еко-номічні моделі фірми, які ґрунтуються на мікроекономічних показниках: “модель максимізації продажів”, “модель максимізації зростання бізнесу”, “модель управлінської поведінки”.