Добірка наукової літератури з теми "Управління ресурсами для DSP"

Стаття присвячена актуальним проблемам вибору технологічної платформи і створення універсальної системи управління навчальними ресурсами. Показано переваги хмарних технологій розподілених обчислень порівняно із серверними технологіями для цілей створення універсальної системи управління навчальними ресурсами. Обґрунтовано вибір служби Google Apps для навчальних закладів як технологічної основи розбудови системи управління навчальними ресурсами. Зроблено висновок щодо високої ефективності хмарної технології під час створення універсальної системи управління навчальними ресурсами для інтеграції навчання і підвищення кваліфікації на єдиній технологічній платформі в проектах відкритої освіти.

Мета статті полягає у визначенні та впровадженні механізмів державного управління водними ресурсами на засадах спільної політики України з ЄС, побудованих на принципах інтегрованого управління водними ресурсами. Наукова новизна полягає в удосконаленні наукових підходів щодо впровадження механізмів державного управління водними ресурсами на засадах спільної політики України з ЄС за принципами інтегрованого управління, а саме: басейнове управління, міжгалузева і вертикальна координація управління водними ресурсами, прозорість та участь громадськості, забезпечення сталого використання водних ресурсів, включаючи захист екосистем, фінансова стабільність управління водними ресурсами та використання економічних інструментів, які є міжнародно визнані та втілені у відповідному законодавстві ЄС, зокрема в Рамковій Директиві ЄС про воду та Конвенції Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК) про захист і використання транскордонних Водотоків та міжнародних озер та її Протокол про воду та здоров’я, а також у керівництві, наданому Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), перетворити ці принципи на ефективні інструменти політики. Висновки. Важливу роль у сприянні переходу до принципів інтегрованого управління водними ресурсами відіграють міжнародні рамки, що сприяють розвитку, включаючи Водну рамкову директиву ЄС та Конвенцію про воду ЄЕК. Таким чином, необхідно багато чого зробити для встановлення правових та інституційних механізмів басейнового управління та перетворення їх у практику інтегрованого управління водними ресурсами. Необхідність координації між різними секторами з питань використання водних ресурсів повинна відображатися в національному законодавстві. Горизонтальні координаційні органи та механізми, як правило, є частиною національного законодавства; однак їх ефективне функціонування залишається проблемою. При цьому досягнення інституційної стабільності є однією з передумов для досягнення плідної вертикальної та горизонтальної координації, забезпечення безперервності реформ, фінансової стабільності та адекватних людських ресурсів для цього. Участь громадськості та залучення зацікавлених сторін до процесу прийняття рішень з питань управління водними ресурсами залишається проблемою, але доступ до інформації про воду в цілому краще організований. Участь громадськості в управлінні водними ресурсами передбачена у національному законодавстві. Проте правила, що встановлюють практичні процедури для участі громадськості, значною мірою відсутні. Охорона водних екосистем і захист якості води є слабкими. Для захисту екосистем річок необхідно забезпечити мінімальний екологічний потік. У напівзасушливих районах спостереження за мінімальним потоком залишається складним. Системи моніторингу якості води недостатньо фінансуються і необхідно запровадити нові галузі, такі, як екосистемний та біологічний моніторинг. Економічні інструменти (включаючи збори за видобуток, збори за забруднення та тарифи на послуги водопостачання) можуть стимулювати ефективне використання води та допомагати виділяти воду там, де вона створює найбільшу цінність для громади, що сприяє (зеленому) зростанню. Таким чином, вони можуть знизити потребу у збільшенні пропозиції та інвестувати в нову інфраструктуру. Вони також можуть генерувати доходи для постачальників послуг. Хоча такі інструменти, як правило, згадуються в національному законодавстві країн, вони будуть здійснюватися лише за умови належного проектування та ефективного впровадження. Це вимагає посилення спроможності здійснювати моніторинг використання води та дотримання водної політики регулювання. Питання доступності є серйозною проблемою у всіх країнах. Їх краще вирішувати через цільові соціальні заходи, ніж через дешеву воду для всіх. Краще зрозуміти і застосовувати принципи інтегрованого управління водними ресурсами поступово, а також розширити горизонтальну співпрацю шляхом регулярних обговорень між учасниками для розробки та вдосконалення національної водної політики, а також транскордонного водного співробітництва.

В існуючих умовах розвитку держави, коли системи оборонного планування України адаптується до стандартів НАТО, розвиток Збройних Сил (ЗС) України повинен базуватися на показниках необхідного рівня обороноздатності країни з урахуванням її економічних можливостей щодо забезпечення потреб в оборонних ресурсах. Для України питання оборонного менеджменту, оборонного планування, який ґрунтується на принципах програмно цільового управління та управління оборонними ресурсами є недостатньо вивченим. Керівництво ЗС України та держави в цілому бажає найшвидше перейти до оборонного планування за стандартами НАТО, а саме із застосуванням методу “планування на основі спроможностей”. Проте нині в Україні відсутні методологічні основи управління оборонними ресурсами, що має негативні наслідки. Аналіз сучасних досліджень засвідчує, що сьогодні активно використовується термін управління оборонними ресурсами проте, в літературі зустрічається безліч його неоднозначних тлумачень. Крім того, важко знайти єдиний підхід до управління оборонними ресурсам. Тому необхідним та актуальним завданням є дати визначення терміну «управління ресурсами» та окреслити методологічні основи управління оборонними ресурсами в ЗС України. Сформовані методологічні основи повинні дати відповіді на питання щодо переліку, змісту та алгоритму реалізації методів управління оборонними ресурсами, а також розкрити питання практичної значимості процесу управління оборонними ресурсами. Пропоновані методологічні основи управління оборонними ресурсами за своєю сутністю є сукупність уточненого (стандартного для усіх рівнів ЗС України) понятійно-термінологічного апарату, розробленої концепції подальшого розвитку системи управління оборонними ресурсами та методичного апарату воєнно-економічного обґрунтування розвитку ЗС України, який являє собою набір методів, прийомів, способів дослідження питань управління оборонними ресурсами. Подальші дослідження можуть бути пов’язані з розробленням практичних рекомендацій щодо створення та розвитку в ЗС України окремої ланки управління, яка відповідає безпосередньо за управління оборонними ресурсами.

У статті запропонований метод оцінки ефективності управління ресурсами e-learning в гіперконвергентному середовищі. Формалізована структура системи управління ресурсами e-learning, визначені основні критерії ефективності її роботи Наведена оцінка оперативності функціонування органів управлінняелектронними освітніми ресурсами та оцінка обґрунтованості вироблення рішень. Виведені аналітичнівирази для розрахунку статистичних характеристик даних показників.

Метою статті є дослідження європейської системи управління відходами та ресурсами в контексті наближення національного законодавства до acquis communautaire, виходячи з відповідних загальних і спеціальних принципів. Наукова новизна зумовлена тим, що в умовах європейської інтеграції для України актуальним є зміна законодавства та практик у сфері поводження з відходами, модернізація відповідної інфраструктури та підвищення екологічної свідомості громадян. Узагальнено позитивний досвід управління відходами та ресурсами у країнах ЄС, досліджено зміст Директив ЄС у сфері поводження з відходами та ресурсами, наукові публікації з цієї тематики, відзначено, що більшість стандартів ЄС у цій сфері формулюються як принципи системи управління відходами та ресурсами. З’ясовано поняття і зміст категорії «принципи управління відходами», запропоновано їх класифікацію. Висновки. На підставі дефініцій «принципи права» та «принципи екологічної політики ЄС» визначено принципи управління відходами та ресурсами як основоположні ідеї та керівні положення, на підставі яких функціонує система управління відходами та ресурсами, вони визначають її загальну спрямованість, мету, цілі та структуру, а також встановлюють методи такого управління. Європейська система управління відходами та ресурсами базується на таких загальних принципах екологічної політики ЄС, як принцип сталого розвитку, принцип забруднювач повинен платити, принцип запровадження найкращих доступних технологій, принцип проведення превентивних заходів, принцип стимулювання екологічно чистих технологій та продуктів, принцип єдиної термінології та класифікації, принцип планування та звітності. До спеціальних принципів управління відходами та ресурсами можна віднести такі: принцип ієрархії поводження з відходами, який передбачає п’ятиступеневу систему пріоритетів у поводженні з відходами, починаючи з найбажаніших варіантів та закінчуючи небажаними варіантами, що можуть застосовуватися лише після попередніх: запобігання утворенню відходів; підготовка до повторного використання; переробка відходів; рекуперація енергії; ліквідація. Принцип самодостатності – означає створення кожною державою-членом ЄС відповідної інфраструктури, достатньої для утилізації і розміщення всіх відходів, що в ній генеруються. Принцип наближеності – полягає у тому, що збирання, утилізація та ліквідація відходів має здійснюватися якомога ближче до джерела їх утворення. Принцип розширеної відповідальності виробника (фізична чи юридична особа, яка за родом діяльності розвиває, оброблює, має справу, продає чи імпортує товари) – зобов’язання виробника забезпечувати організацію збирання, переробку та утилізацію своєї продукції після її використання, а також проведення інформаційних заходів для споживачів тощо.

Забезпечення потреб розвитку спроможностей Збройних Сил в ресурсах повинно бути побудовано за принципами ефективного використання та управління оборонними ресурсами, як на стадії формування документів оборонного планування, так і під час їх безпосереднього виконання. Управління оборонними ресурсами є основою для прийняття обґрунтованих рішень і включає: визначення цілей і задач розвитку Збройних Сил України; розроблення шляхів реалізації програм і планів, що розробляються для досягнення поставлених цілей; обґрунтування необхідних обсягів ресурсів; чіткий обґрунтований розподіл їх між завданнями, цілями та споживачами. У сучасних умовах трансформації системи оборонного планування України до стандартів НАТО, а саме перехід до принципів планування на основі спроможностей, формує необхідність оновлення та удосконалення практично усіх сфер цієї системи. Одним із важливих напрямів реформування збройних сил будь-якої держави є підвищення ефективності керівництва ними у мирний та воєнний час. Як свідчать результати аналізу відповідного європейського досвіду, це, крім іншого, передбачає уточнення повноважень, функцій і завдань міністерства оборони, генерального (чи головного) штабу та інших органів військового управління, удосконалення їх структур, оптимізацію чисельності цивільних та військових осіб, які в них працюють. Сьогодні активно відбуваються процеси удосконалення існуючої системи управління оборонними ресурсами як на рівні держави, так і на рівні Збройних Сил України. Основними пріоритетами подальшого розвитку системи управління оборонними ресурсами на рівні Збройних Сил України є: чітке визначення завдань та функцій системи управління оборонними ресурсами; структури та змісту самої системи управління оборонними ресурсами, а також визначення місця та ролі цієї системи у загальній системі оборонного планування; формування концептуальних поглядів щодо подальшого розвитку такої системи із урахуванням впливів різних факторів; розроблення методичних підходів щодо оцінювання ефективності функціонування системи управління оборонними ресурсами на різних рівнях. Авторами у статті розкрито деякі сучасні теоретичні та практичні аспекти функціонування системи управління оборонними ресурсами на рівні Збройних Сил України.

Визначено сутність понять “людські ресурси” та “управління людськими ресурсами на публічній службі”. Проаналізовано сучасний стан і проблеми управління людськими ресурсами в Україні. Акцентовано увагу на підході, за яким персонал розглядається не як фактор витрат, які необ- хідно скорочувати, а як найважливіший ресурс, яким потрібно компетентно управляти, створювати умови для його розвитку. Наголошено, що основною метою управління людськими ресурсами у сфері публічної служби є форму- вання якісного кадрового потенціалу, забезпечення професійного розвитку службовців, стимулювання та мотивація персоналу до виконання функцій більш високого рівня. Визначено, що управління людськими ресурсами в державних органах та органах місцевого самоврядування ширше за змістом діяльності порівняно з управлінням персоналом, що зумовлює перехід від управління персоналом до управління людськими ресурсами. Зроблено ви- сновок, що у сфері публічної служби України необхідно підвищити ефек- тивність діяльності служб управління персоналом разом зі зростанням ролі соціально-психологічної складової управління та визначити концептуаль- ні засади управління людськими ресурсами. Наголошено, що формування інноваційної моделі управління людськими ресурсами у сфері публічної служби сприятиме створенню в Україні професійної, стабільної, доброчес- ної, етичної, престижної і високоефективної публічної служби, здатної від- повідати на виклики сьогодення, ефективно виконувати зобов’язання перед суспільством та громадянами України.

У статті обґрунтовано, що управління компетентністю – це сукупність заходів, що виконуються на підприємстві та спрямовані на виявлення, придбання, розвиток та збереження тих компетентностей працівників, які дозволяють досягти стратегічних цілей підприємства. Воно сприймається як частина управління людськими ресурсами, яке, в свою чергу, є частиною управління бізнесом. Оскільки очікується, що компетентності забезпечать підприємству отримання конкурентної переваги в результаті створення доданої вартості, виправдано орієнтуватися в управлінні персоналом на стратегічний підхід. Доведено, що першочерговою метою стратегічного управління людськими ресурсами є визначення напрямів та способів використання людських ресурсів для досягнення цілей підприємства.

У статті розроблена економіко-математична модель для визначення комплексної оцінки рівня сформованості областей знань з управління проєктами на підприємстві. Згідно PMBOK враховані наступні області знань з управління проєктами: управління інтеграцією, вмістом, термінами, вартістю, якістю, ресурсами, комунікаціями, ризиками, закупівлями, зацікавленими сторонами проєкту. Отримана комплексна оцінка дозволяє визначити рівень зрілості підприємства з управління проєктами. У запропонованій моделі використано теорію нечітких множин та експертний метод безпосередньої оцінки. Модель складається з наступних етапів: відображення системи, яка досліджується, у вигляді багаторівневої ієрархічної моделі; визначення вагомості складових моделі на кожному рівні ієрархії; визначення рівня прояву складових нижнього рівня ієрархії; визначення рівня прояву складових верхнього рівня ієрархії; визначення комплексної оцінка рівня сформованості областей знань управління проєктами підприємства; визначення рівня зрілості підприємства з управління проєктами. Для визначення рівня прояву складових нижнього рівня ієрархії в якості функції належності використана шкала Харрінгтона. Для визначення зрілості підприємства з управління проєктами використана гаусова функція належності. В результаті встановлено, що для МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» комплексна оцінка рівня сформованості областей знань у 2020 році становить 5,90 бали (з 10 максимальних балів), для КП «Південно-Західні тепломережі» - 5,69 бали, для МКП «Хмельницькводоканал» - 5,46. Найменш сформованими областями знань є управління термінами, ресурсами та ризиками проєкту. Підприємства знаходяться між рівнем зрілості «середній» та «вище середнього» з управління проєктами.

У статті здійснено науково-теоретичний аналіз службової кар’єри як адміністративно-правової категорії, визначено напрями розвитку державної служби в умовах реформування публічного управління в Україні. Проаналізовано сучасний стан і проблеми модернізації державної служби та управління людськими ресурсами, відповідно до європейських стандартів, де пріоритетними напрямами є модернізації державної служби й управління людськими ресурсами. Досліджено нові підходи, інструменти для забезпечення державної служби, визначені стратегією реформування в Україні, це дозволяє зауважити, що нововведення, передбачені проєктом Закону України «Про державну службу» більш відповідають сучасним викликам.

У цій роботі було розроблено ефективні стратегії управління ресурсами для розподіленої обробки потоків щодо різноманітних цілей. Зокрема, було визначено чотири проблеми при розробці стратегій розміщення операторів та управління ресурсами для DSP. Для вирішення проблем пропонується п’ять дослідницьких питань, тоді як кожне питання фокусується на одній із проблем із запропонованими рішеннями. Питання дослідження були визначені для вирішення чотирьох проблем у потоковій обробці: 1) різноманітний попит на ресурси та швидкість передачі даних окремими операторами DSP, 2) різні чутливості до затримок у програмах DSP, 3) динамічний стан мережі та схема передачі даних, і 4) значна вартість операторів з державним статусом.

Вибір Норвегії як об’єкта аналізу обумовлено значними успіхами цієї країни в державотворенні. За «Індексом процвітання-2010» їй дісталася першість, також вона посідає перше місце за рівнем розвитку економіки та суспільному добробуту. За 2001-2011 роки Норвегія за Індексом розвитку людського потенціалу 9 разів займала першу позицію. Крім того, країна на протязі всієї історії розвивалася поступально. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/33452

The thesis is devoted to developing telecommunications resource management method to enhance the efficiency of data transmission. To achieve the proposed objectives: GERT-model metadata transmission technology in cloud computing, which is different from the known models by taking into account indicators of real reliability and features multithreaded routing protocols in accordance with (K+4) level of stratification; method of accessing control nodes in intelligent switching, the distinctive feature of which is the integrated use of standard criteria for information management in intelligent switching with additional nodes. The results are used in industrial and educational institutions of Ukraine.

Федорець С. А. Впровадження інформаційної моделі управління будівельними ресурсами для оптимального забезпечення будівництва промислових об’єктів : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 192 "Будівництво та цивільна інженерія" / наук. керівник. О. А. Бондар. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 113 с.
UA : В роботі розглянуто однин із дієвих підходів до проведення аналізу сучасного стану інформаційного забезпечення діяльності будівельного комплексу є факторний підхід, який передбачає дослідження вхідних інформаційних потоків як сукупності інформації про стан і динаміку змін зовнішніх та внутрішніх факторів, що визначають розмір та рівень витрат будівельного комплексу. Вплив таких факторів на процеси управління витратами відбувається за рахунок потоків інформації у межах загального інформаційного простору (середовища) підприємства. У зв’язку з цим, стає доцільним обґрунтування наукового підходу до побудови інформаційної моделі управління будівельними ресурсами для оптимального забезпечення будівництва промислових об’єктів враховуючи міжсистемний зв'язок всіх учасників будівельного комплексу, з урахуванням впливу різних факторів.
EN : Fedorets Sergey Andreevich. Introduction of informative case frame by building resources for the optimal providing of building of industrial objects. Qualifying final work for the receipt of degree of higher education of master's degree after speciality 192 is Building and civil engineering, scientific leader E. Bondar, Engineering institute of the Zaporizhzhya national university. Faculty of building and civil engineering, 2019, оne of the effective going is in-process considered near realization of analysis of the modern state of the informative providing of activity of building complex there is factor approach, that foresees research of input informative streams as aggregates of state information and dynamics of changes of external and internal factors that determine size and level of charges of building complex. Influence of such factors on the processes of management takes place charges due to the streams of information within the limits of general informative space (environments) of enterprise. In this connection, the ground of the scientific going becomes expedient near the construction of informative case frame by building resources for the optimal providing of building of industrial objects, taking into account intersystem connection of all participants of building complex, taking into account influence of different factors.

У роботі розглянуто концепцію сталого розвитку та її складові частини: економічну, соціальну та екологічну з погляду системного підходу. Оскільки сталий розвиток – системно керований розвиток і основою його керованості є системний підхід, та сучасні інформаційні технології, які дають змогу дуже швидко моделювати різні варіанти напрямів розвитку, то пропонується застосувати «Кібернетичну концепцію управління граничними ресурсами і станами об’єкта розвитку (КУРСОР+)» до моделювання станів сталого розвитку. Інтегрована модель концепції сталого розвитку та системно-ситуаційної моделі розвитку дала змогу описати складники системно-ситуаційної моделі розвитку, визначити поточний, цільовий та прогнозний стан сталого розвитку та дослідити етапи досягнення однієї із цілей сталого розвитку, а саме «відповідальне споживання та виробництво». Для досягнення цільових орієнтирів, відповідального споживання запропоновано застосовувати сучасні методи маркетингу, а саме нейромаркетинг.