Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Управління комерціалізацією.
Статті в журналах з теми "Управління комерціалізацією"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-23 статей у журналах для дослідження на тему "Управління комерціалізацією".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Shestakovska, T. L. "Механізм управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (25 квітня 2019): 190–99. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.02.20.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є дослідження науково-прикладних засад формування механізму управління комерціалізацією інновацій аграрного сектору в Україні як напрямку підтримки його лідерських позицій на світовому ринку агропромислової продукції.
Наукова новизна. Запропоновано концептуальну модель механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі. Визначено складові організаційного забезпечення механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі та етапи його реалізації.
Висновки. Як свідчить практика, лише невелика частина інновацій трансформується в інноваційну продукцію та успішно комерціалізується шляхом її просування до зацікавлених груп споживачів. За результатами дослідження ідентифіковано проблеми комерціалізації інновацій в аграрному секторі та розроблено концептуальну схему механізму управління процесом комерціалізації.
Запропоновано концептуальну структуру механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі. Перспективною моделлю реалізації механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі є «Quаdruplе Hеlіx» (вища освіта – бізнес – держава – інститути громадянського суспільства), яка орієнтована на комплексне управління інноваційною діяльністю, зокрема процесом формування, передачі та реалізації наукових розробок, створенням на їх основі наукомістких технологій. Тобто, реалізація зазначеної моделі може стати ефективним методом і механізмом втілення в життя пріоритетів науки і технологій. Для успішної реалізації механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі слід вирішити ряд комплексних проблем: інституційного характеру (вирішити питання нормативно-правового забезпечення щодо захисту прав інтелектуальної власності та комерціалізації інновацій); кадрового характеру (дефіцит або відсутність підготовлених кваліфікованих фахівців); фінансового характеру (нестача фінансування для проведення науково-дослідних робіт, придбання нового обладнання, недостатня кількість оборотних коштів тощо).
Визначено ключові етапи реалізації механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі: 1) визначення перспективних напрямів інноваційної, науково-технічної діяльності; 2) планування науково-дослідної діяльності; створення комерційно привабливої, конкурентної на ринку інноваційної, науково-технічної продукції; 3) управління в аграрному секторі з акцентом на реалізацію та комерціалізацію результатів досліджень; 4) захист прав інтелектуальної власності на результати досліджень, зареєстрованих у патентних відомствах; 5) отримання економічних та соціальних ефектів від комерціалізації інноваційних технологій в аграрному секторі.
2
Семенова, В. Г. "Управління комерціалізацією інтелектуальної власності підприємств". Інноваційна економіка, № 3 (58) (2015): 86–93.
Знайти повний текст джерела
3
Семенова, В. Г. "Управління комерціалізацією інтелектуальної власності підприємств". Інноваційна економіка, № 3 (58) (2015): 86–93.
Знайти повний текст джерела
4
Лозова, О. В. "Теоретичні основи управління комерціалізацією інноваційної продукції". Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. Серія "Економічні науки", № 5 (77) (2016): 68–72.
Знайти повний текст джерела
5
Sviatetskyi, Vladyslav V. "ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЄЮ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ". Bulletin of the Kyiv National University of Technologies and Design. Series: Economic sciences 153, № 6 (4 липня 2021): 116–21. http://dx.doi.org/10.30857/2413-0117.2020.6.13.
Повний текст джерелаАнотація:
The article presents the results of research on the justification of structural elements within the management framework for intellectual property commercialization under the process of technology transfer. The study provides basic theoretical premises, approaches and principles of intellectual property management and reveals the specifics of management decision making. Based on scientific research in favour of viewing the subsystem of intellectual asset management as an independent subsystem of management along with production, financial, marketing and other subsystems, the study offers a functional and structural representation of the management framework for intellectual property commercialization along with focusing on its critical role in the overall management paradigm and technology transfer system. The significance of information and intellectual assets as a research object in the theory and practice of management has been reasoned. It is argued that the process of intellectual property management in a modern research and production enterprise challenges fundamental adjustments and regulatory support. According to the results of the study in the area of management theory and practice of intellectual property commercialization in modern realia, the following structural elements of the system have been identified: a developed enterprise strategy and technology transfer vectors; strategy implementation assessment; making a decision as to diversification and expansion towards intellectual property commercialization; calculation of remuneration to creators of intellectual assets; informing external stakeholders as to the market value of the enterprise strategic goals in technology transfer.
6
Бруєва, В. А. "Адаптивне управління процесом набуття прав інтелектуальної власності та комерціалізацією досліджень у закладах вищої освіти". Проблеми інженерно-педагогічної освіти, № 66 (2020): 42–51.
Знайти повний текст джерела
7
Бруєва, В. А. "Адаптивне управління процесом набуття прав інтелектуальної власності та комерціалізацією досліджень у закладах вищої освіти". Проблеми інженерно-педагогічної освіти, № 66 (2020): 42–51.
Знайти повний текст джерела
8
Степашко, Володимир. "ТЕХНОЛОГІЇ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ". Society. Document. Communication, № 6/2 (4 липня 2019): 187–206. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-6/2-187-206.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті викладено проблему розроблення технологій стратегічного управління розвитком закладів вищої освіти в країнах Європейського Союзу (ЄС). Актуальність проблеми полягає в застосуванні суб’єктами сучасних технологій стратегічного управління розвитком закладів вищої освіти країн ЄС та використання їх досвіду в системі управління вищою освітою в Україні. Враховано концептуальні ідеї і положення зарубіжних учених щодо застосування адаптивно-конкурентних стратегій, поведінки та ресурсної залежності організацій в умовах ринкових змін. Сформульовано принципи управління якістю надання освітніх послуг закладами вищої освіти, окреслено тенденції в управлінні системою освіти; проаналізовано стратегії та технології управління розвитком закладів вищої освіти країн ЄС, визначено умови ефективного функціонування системи управління, запропоновано практичні рекомендації. З’ясовано, що зміст процесного управління розвитком закладів вищої освіти в країнах ЄС суб’єкти реалізують через функції-завдання, складники забезпечення якості управління розвитком закладів вищої освіти. На основі аналізу зарубіжних моделей управління фінансово-економічною діяльністю закладів вищої освіти країн ЄС запропоновано прогнозовану на середньострокову перспективу модернізовану субмодель фінансування закладів вищої освіти України на договірних засадах. В основу цивільно-правових відносин покладено зобов’язання сторін, процедури експертного оцінювання результатів, колаборацію закладів вищої освіти з бізнес-структурами, венчурними групами для реалізації програм та проектів. Зроблено акцент на етапах фінансування закладів вищої освіти України відповідно до якісних показників рівня результативності діяльності, стимулюванні державою бізнесових структур, інтеграції університетів з венчурними компаніями для комерціалізації результатів наукових досліджень та трансферу технологій, диференціюванні заробітної плати науково-педагогічних працівників відповідно до їх внеску у розвиток закладу вищої освіти, розробленні законодавчо закріпленої норми для створення власного ендаументу, забезпеченні сприятливих організаційних, педагогічних, психологічних умов.
9
Сергієнко, А. І., В. І. Нікітченко, Д. В. Башинський та А. Г. Дмитрієв. "Оптимізація законів поздовжнього контуру управління керованої авіаційної бомби за результатами чисельного моделювання польоту в турбулентній атмосфері". Системи озброєння і військова техніка, № 2(62), (8 червня 2020): 102–8. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2020.62.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто питання підвищення ефективності управління науковими проектами у вищих військових навчальних закладах (ВВНЗ) за рахунок особливостей планування діяльності наукових та науково-педагогічних працівників, оптимізації організаційної системи управління науковою і науково-технічною діяльністю (НіНТД), введення більш гнучкої – мережевої системи управління, комерціалізації результатів НіНТД, підвищення інтеграції воєнної науки у національне та міжнародне наукове середовище, проведено аналіз та надано рекомендації щодо вдосконалення процесів забезпечення у системі управління НіНТД Збройних Сил України.
10
Булгаков, Р. В., та В. Г. Головань. "Напрями підвищення ефективності управління науковими проектами у вищих військових навчальних закладах". Системи озброєння і військова техніка, № 2(62), (8 червня 2020): 109–18. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2020.62.14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто питання підвищення ефективності управління науковими проектами у вищих військових навчальних закладах (ВВНЗ) за рахунок особливостей планування діяльності наукових та науково-педагогічних працівників, оптимізації організаційної системи управління науковою і науково-технічною діяльністю (НіНТД), введення більш гнучкої – мережевої системи управління, комерціалізації результатів НіНТД, підвищення інтеграції воєнної науки у національне та міжнародне наукове середовище, проведено аналіз та надано рекомендації щодо вдосконалення процесів забезпечення у системі управління НіНТД Збройних Сил України.
11
Sobolieva, T. О., та K. V. Yakubova. "СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ АКТИВАМИ ОРГАНІЗАЦІЇ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 92 (8 квітня 2021): 375. http://dx.doi.org/10.31713/ve4202033.
Повний текст джерелаАнотація:
Поширення економіки знань на тлі глобалізації та розвитку нових технологій зумовлює особливу увагу в процесі управління організацією до інтелектуальних активів як основного джерела капіталізації бізнесу та створення конкурентних переваг на ринку. Створення та ефективне використання інтелектуальних активів можливе за умови здійснення в організації цілеспрямованого управління такими активами, в тому числі розробки стратегії розвитку цієї сфери бізнесу. Важливими аспектами при цьому виступають ідентифікація та аудит інтелектуальних активів, їх каталогізація, узгодження стратегії управління інтелектуальними активами з іншими стратегіями в організації, комерціалізація та охорона прав на інтелектуальну власність. Всі ці етапи вимагають концептуального системного підходу, планування і використання сучасної успішної практики на ринку.
12
Novachenko, T. V., N. P. Diachenko та S. O. Demchenko. "Модернізація механізмів держав- ного управління у сфері інтелектуальної власності України в контексті глокаліза- ційних процесів розвитку". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 3 (21 червня 2019): 118–24. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.03.12.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасних умовах інноваційна діяльність, спрямована на оперативне використання результатів наукових досліджень, розробок та комерціалізацію об’єктів права інтелектуальної власності, виступає потужним невичерпним активом формування засад сталого державного розвитку.
Мета статті: дослідити особливості механізмів державного управління у сфері інтелектуальної власності в контексті глокалізаційних процесів розвитку та запропонувати заходи щодо їх модернізації.
Наукова новизна. У статті досліджено етапи створення сучасної міжнародної системи врегулювання співробітництва в сфері захисту прав інтелектуальної власності. Запропоновано моделі процесу управління змінами у сфері інтелектуальної діяльності та впливу впровадження управлінських інновацій у сфері інтелектуальної власності на формування засад сталого регіонального розвитку. Ідентифіковано особливості механізмів державного управління у сфері інтелектуальної власності, зокрема відсутність механізму управління ризиками та необхідність активізації процесу формування механізму комерціоналізації об’єктів інтелектуальної власності. Запропоновано комплексну модель взаємодії механізмів державного регулювання у сфері інтелектуальної власності.
Висновки. Врахування глокалізаційних процесів в процесі формування державної політики сприятиме реалізації стратегічних пріоритетів України щодо становлення інноваційної моделі державного розвитку, а відтак – створенню передумов для набуття Україною членства у Європейському Союзі.
13
Рудь Н.Т. "ІННОВАЦІЙНА ІНФРАСТРУКТУРА РЕГІОНУ: СТАН ТА РЕЗЕРВИ РОЗВИТКУ". Економічні науки. Серія "Регіональна економіка" 1, № 15(59) (29 січня 2020): 235–53. http://dx.doi.org/10.36910/2707-6296-2018-15(59)-25.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено завдання інноваційної інфраструктури – забезпечення можливості зниження ризику для безпосередніх учасників інноваційного процесу. Сформовано авторське визначення терміна «інноваційна інфраструктура», її складові підсистеми та функції. Виконано аналіз складових інноваційної інфраструктури відповідно до затвердженої урядом програми. Побудована матриця для управління організаціями інноваційної інфраструктури. Виділено основні проблеми, напрямки та завдання розвитку інноваційної інфраструктури регіону. Систематизовано способи комерціалізації наукових розробок. Виокремлено значення трансферу технологій і його організаційного оформлення
14
Balandina, I. "ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ТЕОРЕТИЧНИХ ДЕФІНІЦІЙ РЕСТОРАННОЇ СПРАВИ У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ". Theory and Practice of Public Administration 1, № 68 (28 лютого 2020): 28–32. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.01.03.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено актуальним питанням визначення теоретичних підходів до описання основних понять ресторанного господарства з урахуванням специфіки цієї галузі. Розглянуто специфічні характеристики ресторанної справи, що визначені як висока ступінь комерціалізації та висока конкуренція на ринку. Визначено як пріоритетні для галузі забезпечення високого рівня надання послуг та обслуговування, що відповідає загальноприйнятим на законодавчому рівні нормам та стандартам, а також суттєво залежить від мотивів та потреб споживачів. Проаналізовано законодавчу базу теоретичного описання основних визначень ресторанної справи та окреслено шляхи її подальшого вдосконалення.
15
Shatokha, Volodymyr. "Management of Innovation Commercialization Processes: Experience of Sweden Universities and its Application in Ukraine." Nauka ta innovacii 10, no. 3 (June 3, 2014): 58–64. http://dx.doi.org/10.15407/scin10.03.058.
Повний текст джерела
16
Рудь Н.Т. та Богатко Б.В. "СТАРТАПИ: ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТА РИЗИКИ". Економічний форум 2, № 2 (12 червня 2021): 46–54. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-2-6.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті вказано на актуальність розвитку стартапів, що набувають великого поширення у всьому світі. Основною проблемою для розвитку стартап-компаній в Україні є відсутність підтримки з боку держави і недостатність фінансування. Компанії зацікавлені вкладати свої кошти лише у кращі проєкти, які матимуть прибуток. Саме об’єднання зусиль учасників у процесі розробки й комерціалізації інновацій приведе до ефективного нарощування потенціалу їх розвитку у реалізованих ними інноваційних проєктах.
Досліджено поняття стартап та сформульоване авторське: стартап – є новою інноваційною структурою, яка реалізує бізнес-ідею в умовах невизначеності, що потребує грамотного управління ризиками.
Виділено особливості й переваги стартапу: ключова роль проєкту, глобалізаційна діяльність і глобальний розвиток стартапів в світі. Для знаходження інвесторів проєкту рекомендовано скласти стратегічний план пошуків, проаналізувати кілька подібних проєктів та зробити оцінку. Необхідно використовувати соціальні мережі, створити власний веб-сайт. Систематизовано ризики формування стартапів, наведено заходи щодо можливості їх усунення. Проаналізовано типові стадії, які проходить стартап в процесі свого розвитку і виділено специфічні ризики на кожній стадії.
Виділено основні ризики розвитку інноваційних проєктів. Показано ефективність використання інноваційних проєктів. Розглянуто основні види інноваційних проєктів та наведено їх характеристики. Проаналізовано види, приклади успішних українських інноваційних проєктів. Відмічено переваги та недоліки стартапу: інформативність, висока результативність, велике охоплення цільової аудиторії, забезпечення потреб споживачів, нераціональне використання коштів та інше.
17
Ощипок, І. М., та Р. О. Бліщ. "ПЕРЕДУМОВИ ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ". Підприємництво і торгівля, № 29 (16 квітня 2021): 41–47. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-29-07.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто питання формулювання чинників ефективного розвитку харчової промисловості України. Обґрунтовано теоретичні і прикладні засади визначення факторів ефективної виробничої діяльності підприємств харчової промисловості у напрямі підвищення рівня їхньої конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому ринках. Розглянуто роль інноваційних центрів із реалізації результатів наукових досліджень або наукової діяльності, в яких наукові знання перетворюються на справжній прибуток і які супроводжуються незмінними маркетинговими дослідженнями, організацією каналів збуту і комерційних угод. Розглянуто розроблення наукомісткої продукції для харчової промисловості на основі результатів інноваційного процесу як паралельно-послідовного здійснення науково-дослідницької, науково-технічної, виробничої, маркетингової діяльності підприємства. Описано структуру інноваційного процесу високотехнологічних підприємств (плантаріїв) харчової галузі промисловості на основі чотирьох основних етапів: фундаментальних, прикладних досліджень, дослідних і технологічних робіт, виробництва нової продукції та її комерціалізації. Показано, що всі етапи взаємопов’язані і взаємозалежні та узгоджуються з метою систематизації механізмів управління. Установлено найважливішу потреба сучасних харчових виробництв і підприємств – можливість зміни їхньої структури з метою перепрофілювання на випуск нової продукції, затребуваної ринком або державою. Показано, що харчова індустрія володіє специфічним життєвим циклом, до якого входять продукти, виробничо-територіальні локалізації і самі підприємства, що формуються з окремих рубежів. Сформульовані основні напрями формування та використання конкурентних переваг харчових підприємств. Зазначено, що вільна підприємницька діяльність дає можливість підприємствам харчової промисловості не лише залучати та використовувати доступні чинники виробництва відповідно до своїх потреб, а й здійснювати роботу з формування нових конкурентних переваг у тих сферах, які є більш привабливими та необхідними.
18
Тульчинська, С. О., та О. С. Солосіч. "ПРИЧИНИ ТА ПОТЕНЦІЙНІ НАСЛІДКИ ВИНИКНЕННЯ РИЗИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво та інновації, № 8 (30 грудня 2019): 76–80. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/8.12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено дослідження ризиків діяльності комунальних підприємств соціальної сфери м. Києва на прикладі Комунального підприємства «Промінь» задля якісного аналізу їх економічної сутності та шляхів мінімізації. В рамках дослідження обґрунтовано актуальність розгляду проблем управління ризиками на рівні комунальних підприємств соціальної сфери як необхідної складової частини їх повноцінного функціонування та безпечного розвитку. Надано загальну характеристику поточного стану комунальних підприємств м. Києва, проаналізовано фінансові показники їх діяльності в динаміці. Проаналізовано ключові проблеми в діяльності комунальних підприємств, що чинять стримуючий ефект на динаміку розвитку підприємства та рівень його безпекового стану. На основі виділеної проблематики вибрано основні види ризику, які є найбільшою загрозою для цього виду підприємств, а саме появу нових конкурентів з більшими фінансовими, організаційними та виробничими можливостями; несвоєчасну сплату розпорядниками бюджетних коштів за надані послуги; програш у тендері на надання послуг з організації дитячого харчування у Святошинському районі м. Києва; зміну державних підходів до організації шкільного харчування в бік комерціалізації цієї сфери та зниження підтримки підприємств державної та комунальної форм власності; несвоєчасну поставку продуктів харчування та недобросовісну роботу постачальників. Проведено поетапний якісний аналіз ризиків діяльності комунальних підприємств на прикладі КП «Промінь». Визначено причини та потенційні наслідки виникнення означених ризикових ситуацій. Розроблено комплекс факторів, що чинять вплив на ймовірність та рівень потенційної загрози виникнення ризику, основними з яких є фактори макроекономічного, локального, мікроекономічного рівнів та соціокультурні фактори. Запропоновано низку заходів щодо мінімізації ймовірності виникнення ризику та рівня негативних наслідків, що включають заходи щодо диверсифікації діяльності, оптимізації організаційно-адміністративної структури підприємств, підвищення рівня професійних компетенцій кадрового складу, ефективного використання резервних засобів.
19
Kryvoruchko, T. V. "Можливості та перспективи застосування європейських практик державного управління у сфері інновацій". Public administration aspects 3, № 5-6 (24 червня 2015). http://dx.doi.org/10.15421/151545.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена теоретичному аналізу можливостей застосування позитив-ного досвіду європейських практик державного управління у сфері інновацій. Про-аналізовано основні державні програми щодо стимулювання розвитку інновацій українах-членах ЄС та виділено основні управлінські підходи щодо залучення при-ватних інвестицій у науково-дослідницькі та інноваційні проекти (поширення та пе-редача новітніх технологій, залучення венчурного і початкового капіталу для про-ведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, а також наданняподаткових пільг для інноваційної діяльності та стимулювання розвитку інноваційв європейському дослідницькому просторі). Визначено, що ключовими проблемами,пов’язаними із впровадженням інновацій, є: скорочення фінансування інноваційної,наукової та науково-технічної сфери; неефективність системи бюджетного фінансу-вання інноваційної, наукової та науково-технічної сфери; наявність законодавчихобмежень, що ускладнюють фінансування інноваційної, наукової та науково-тех-нічної сфери; відсутність економічних стимулів у суб’єктів господарської діяльностіздійснювати технологічну модернізацію шляхом запровадження нових науково-тех-нічних розробок та ін. Також проаналізовані особливості функціонування науковихпарків у країнах-членах ЄС, діяльність яких направлена на розвиток науково-техніч-ної та інноваційної діяльності у вищих навчальних закладах та наукових установахз подальшою комерціалізацією результатів наукових досліджень та їх впровадженняна вітчизняному та закордонному ринках.
20
Ханін, С. Г. "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-ІННОВАЦІЙНІ ДЕТЕРМІНАНТИ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ". Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», № 19 (23 вересня 2021). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.19.2021.240537.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглянуто концептуально-наукові підходи та сучасні трактування інтелектуально-інноваційного розвитку економічних систем. Критичний аналіз існуючих публікацій щодо характеристик інтелектуально-інноваційних процесів в економіці дав можливість визначити умови та заходи активізації інтелектуально-інноваційних детермінант розвитку регіональних економічних систем в сучасних умовах. Встановлено, що в наукових публікаціях існує неузгодженість між пріоритетністю інтелектуального та інноваційного розвитку, це дало можливість зазначити, що інтелектуально-інноваційні зрушення в економічному просторі регіону провокуються появою та комерціалізацією інновацій. До ключових функціональних особливостей інтелектуально-інноваційного розвитку регіонів віднесено: взаємопослідовність та взаємодоповнення інноватики та інтелектуалізації; локалізацію інновацій у бізнес-структурах та освітньо-наукових центрах регіону; мотиватори активізації детермінант, якими виступають цифровізація та соціалізація сучасних технологій; організаційні фактори у вигляді нових технології виробництв та реалізації продукції, а також доступність технічних засобів комунікації та інформатизації. Основним регулятор стратегічного розвитку регіонів є когнітивне сприйняття в інституційному середовищі регіону; формування нової цінності в економічній системі регіону за рахунок результативності інформаційних комунікацій та інтелекту. Встановлено, що розподіл ресурсів у регіоні між окремими територіями реалізується за інвестиційними стратегіями інтелектуально-інноваційного розвитку. Зазначені функціональні властивості деталізовано в виокремлених інтелектуальних та інноваційних факторах впливу на регіональну економічну систему. З урахуванням функціональних особливостей та факторів впливу інтелектуально-інноваційних детермінант автором визначено орієнтири їх реалізації у розвиткових процесах регіонів. Це дозволило сформулювати напрями забезпечення результативності реалізації інтелектуально-інноваційних детермінант, серед яких: послідовність та пріоритетність внутрішньо-регіональних кластерних утворень, що забезпечують конкурентоспроможність регіонів на національному та міжнародному рівнях; стратегічне управління інвестиційним процесом, вдосконалення інвестиційно-кредитного середовища, надання гарантій та преференцій для інвесторів у пріоритетні сфери регіональної економічної політики тощо.
21
Kolisnichenko N.M. "УПРАВЛІННЯ БРЕНДИНГОМ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЇ У СВІТОВИЙ ОСВІТНІЙ ПРОСТІР". Актуальні Проблеми Державного Управління 2, № 58 (15 січня 2021). http://dx.doi.org/10.34213/ap.20.02.19.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено основи управління брендингом закладів вищої освіти України в контекстіінтеграції у світовий освітній простір. Уточнено понятійно-категорійний апарат: категорії“бренд”, “брендинг” у вищій освіті. Обґрунтовано процеси в управлінні брендингом у системівищої освіти: формалізація, комерціалізація (перехід на ринкові механізми), промоційність(просування), професіоналізація брендингової діяльності закладів. Визначено три тенденціїбрендингу, що представлені на сьогодні в університетах світу. Розглянуто три рівні форму-вання відповідної “цінності” бренда закладу вищої освіти.
22
Illiashenko, Sergii, and Yuliia Shypulina. "PRINCIPLES FOR INFORMATION SUPPORT MANAGEMENT OF COMMERCIALIZATION OF INNOVATIVE PRODUCTS." Herald UNU. International Economic Relations And World Economy, no. 30 (2020). http://dx.doi.org/10.32782/2413-9971/2020-30-15.
Повний текст джерела
23
Колещук, Орест, та Мирослав Гарматій. "Аспекти інноваційної сприйнятливості підприємств: дефініції та складові". Adaptive Management Theory and Practice Economics 10, № 20 (10 травня 2021). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0654-10(20)-04.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Однією з ключових проблем низької конкурентоспроможності українських підприємств є, зокрема, технічне та технологічне відставання від країн-лідерів глобального інноваційного рейтингу. Високі рівні морального та фізичного старіння основних виробничих засобів, низька результативність впровадження продуктів науково-дослідних робіт та незадовільна комерціалізація інноваційних розробок, зумовлюють повільну трансформацію сировинної економіки в економіку знань. Проте, використання інноваційних ідей, трансфер технологій, ефективна інноваційна політика, ресурсозберігаючі технології спроможні покращити результати діяльності підприємств. При цьому не враховуються можливості підприємства до сприйняття та готовності використання новітніх технологій та управлінських змін.
Розвиток підприємства вимагає впровадження сукупності економічних, організаційних, кадрових, інформаційних заходів, механізмів і методів управління націлених на зростання інноваційної сприйнятливості.
В статті узагальнено основи формування інноваційної сприйнятливості підприємств, розглянуто чинники впливу на зростання інноваційної сприйнятливості, а саме зовнішні фактори (політична і економічна ситуація, тип ринку, характер конкурентної боротьби, практика державно-монополістичного регулювання); внутрішні фактори (наявність лідера-підприємця та команди підтримки, фінансові і матеріально-технічні ресурси, технології, що застосовуються, розміри, організаційна структура, внутрішня культура організації, зв'язки із зовнішнім середовищем) та специфіка самого процесу інноваційної сприйнятливості як об'єкту стратегічного управління. У статті визначено наслідки зростання інноваційної сприйнятливості для підприємства.
Авторами статті розкрито основні дефініції та складові інноваційної сприйнятливості сучасних підприємств.
Ключові слова: інновації, сприйнятливість, підприємства, зростання, конкурентоспроможність, розвиток.