Статті в журналах з теми "Управління військами"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Управління військами.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Управління військами".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Вдовенко, Сергій, Микола Гульков, Сергій Сидоров та Володимир Джола. "ЗАСОБИ КРИПТОГРАФІЧНОГО ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ СРСР ПЕРІОДУ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ". Воєнно-історичний вісник 39, № 1 (10 липня 2021): 97–113. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-39-1-97-113.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються шляхи створення й розвитку техніки криптографічного захисту інформації СРСР на передодні та в період Другої Світової Війни та їх вплив на систему управління військами. Теорія «глибокої операції», фактично — воєнна стратегія СРСР того часу, внаслідок технічного прогресу засобів збройної боротьби, зокрема засобів зв’язку, зміни поглядів на організацію військ, їх оперативну побудову, просторовочасові характеристики операцій вимагала докорінних змін в управлінні військами та організації взаємодії міжвидових угруповань. Одним зі шляхів досягнення цієї мети була автоматизація процесів шифрування інформації. Науково-технічний прогрес у всі часи впливає на форми і способи ведення бойових дій. Розвиток систем зв’язку та інформатизації, технічної розвідки, криптоаналізу вимагають впровадження в сучасних умовах новітніх засобів озброєння та військової техніки, форм і способів їх застосування. На основі досвіду, набутого Радянським Союзом, досліджуються вимоги, які необхідно врахувати для підвищення скритності та оперативності управління військами під час підготовки та в ході ведення операцій, в т.ч. — операції Об’єднаних сил. Ключові слова: конфіденційність, криптографічний захист інформації, оперативність, скрите управління військами, скритність, шифрувальна машина, шифрувальний орган, шифрувальна техніка.
2
Гусак, Юрій, Сергій Кірсанов та Сергій Островський. "МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ АВТОМАТИЗОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ВІЙСЬКАМИ В АСУВ ТИПУ С4ISR". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 40, № 1 (9 червня 2021): 47–54. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2021-40-1-47-54.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено розробленню математичної моделі автоматизованого управління військами в АСУВ типу С4ISR з використанням основних положень теорії управління.
Відповідно до курсу на євроатлантичну інтеграцію України низкою державних документів визначено одним із пріоритетних завдань оборонної реформи створення єдиної автоматизованої системи управління Збройними Силами України (ЄАСУ ЗС України) як основи системи управління силами оборони держави, з огляду на проєктні рішення С4ISR та стандарти країн – членів НАТО. Але, незважаючи на це, її стан, з деяких причин, не відповідає вимогам, які до неї висуваються.
Однією з причин є недосконалість існуючого методичного апарату, який використовується для моделювання процесу управління військами. Перш за все, це стосується відсутності у його складі єдиної математичної моделі автоматизованого управління в АСУВ типу С4ISR, що безпосередньо впливає на вироблення та дотримання єдиної ідеології обґрунтування вимог до неї.
Для досягнення мети статті її авторами представлено АСУВ типу С4ISR як кібернетичну систему, яка забезпечує автоматизоване управління військами на основі визначених принципів управління, ознак класифікації та базових функцій, притаманних даним системам в країнах – членах НАТО.
Відповідно до цього була розроблена математична модель процесу автоматизованого управління військами в АСУВ типу С4ISR, яка враховує послідовність виконання циклу управління та дозволяє дослідити вплив кожного із засобів автоматизованого управління на здійснення процесу управління військами з урахуванням даних про отримане завдання, склад та характер дій противника.
З метою забезпечення єдиної ідеології модель має стати аналітичною та імітаційною основою розвитку теорії щодо обґрунтування вимог до перспективної АСУВ, що є перспективним напрямом подальших досліджень.
3
Ostaschenko, T. M., V. O. Zhakhovsky та V. G. Livinskyi. "Сучасні підходи до управління Медичними силами Збройних Сил України". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 4 (30 грудня 2021): 14–25. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-014.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Головною метою управління Медичними силами Збройних Сил України (Медичні сили) є підтримання визначеного рівня бойової та мобілізаційної готовності органів управління медичним забезпеченням, медичних підрозділів військових частин і військово-медичних закладів, їх всебічна підготовка до застосування та ефективної реалізації можливостей під час вирішення поставлених завдань.
Мета. Визначення сучасних підходів до управління Медичними силами Збройних Сил України в мирний час та в особливий період.
Матеріали та методи. Використані законодавчі та нормативно-правові акти, керівні документи, інформаційно-довідкові матеріали, монографії та наукові статті у відкритих виданнях щодо управління Збройними Силами (ЗС) України та їх медичним забезпеченням. Методи дослідження: бібліографічний, аналітичний, системного підходу, узагальнення, прогностичний.
Результати. Наведено основні положення управління військами (силами) у ЗС України, що здійснюється для підтримання готовності військ (сил) до виконання завдань за призначенням, їх підготовки та успішного виконання завдань у ході ведення операції (бойових дій). Висвітлено вимоги, завдання та функції військового управління. Розкрито поняття системи та органів управління військами (силами). Детально розглянуто систему управління медичним забезпеченням ЗС України у мирний час і в особливий період. Наведено перелік органів управління медичним забезпеченням ЗС України на всіх рівнях військового управління. Схематично представлено систему управління медичним забезпеченням ЗС України у мирний час і в особливий період, а також ієрархію органів управління медичним забезпеченням ЗС України.
Висновки. На даному етапі розвитку системи медичного забезпечення ЗС України під управлінням медичним забезпеченням слід розуміти цілеспрямовану діяльність командувача Медичних сил ЗС України, начальників (органів управління) медичним забезпеченням, начальників медичних служб військових частин щодо впливу на підпорядковані сили і засоби з метою виконання завдань за призначенням та досягнення поставленої мети. Управління медичним забезпеченням здійснюється командувачем Медичних сил у загальній системі управління ЗС України через пункти управління та базується на загальних принципах і вимогах, що лежать в основі управління військами (силами).
4
Кірсанов, С. О. "Методичний підхід до обґрунтування вимог до оперативності роботи органів управління перспективної автоматизованої системи управління військами". Системи озброєння і військова техніка, № 3(67) (24 вересня 2021): 81–86. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2021.67.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено розробленню методичного підходу до обґрунтування вимог до оперативності роботи органів управління (ОУ) перспективної автоматизованої системи управління військами (АСУВ). Відомо, що одним із пріоритетних завдань оборонної реформи є створення на основі сучасних інформаційних технологій єдиної автоматизованої системи управління Збройними Силами України (ЄАСУ ЗС України) як основи системи управління силами оборони держави. Але на теперішній час її стан є незадовільним унаслідок недосконалості існуючого методичного апарату з обґрунтування вимог до перспективних АСУВ, як її складових. У першу чергу це стосується вимог до оперативності роботи ОУ. Використання наявного методичного апарату дозволяє обґрунтувати за допомогою часткових показників функціонування ОУ орієнтовні (прогнозовані) значення показника ймовірності своєчасного виконання завдань ОУ протягом певного часу щодо управління військами, який визначено основним показником оперативності роботи ОУ. При цьому не враховуються особливості та можливості ОУ щодо виконання своєї головної роботи під час підготовки та застосування військ – роботи з інформацією, яка циркулює на етапах циклу управління військами. Саме обсяги інформації, з якими необхідно службовим особам ОУ виконати певні дії (отримати, обробити, узагальнити, надіслати), визначають тривалість кожного етапу та циклу управління військами у цілому. Для досягнення мети статті її автором розроблено методичний підхід, який дозволяє обґрунтувати з позиції кібернетики та дослідження операцій послідовний порядок моделювання процесу автоматизованого управління у перспективній АСУВ типу C4ISR. Даний підхід є основою для розроблення у подальшому відповідного методу обґрунтування вимог до оперативності роботи ОУ, а також формулювання висновків і рекомендацій щодо досягнення її необхідного рівня.
5
Вдовенко, Сергій, Микола Гульков, Сергій Сидоров та Олександр Вдовенко. "ТЕХНІКА КРИПТОГРАФІЧНОГО ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ". Воєнно-історичний вісник 41, № 3 (18 січня 2022): 132–45. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-41-3-132-145.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається технічний прогрес у сфері криптографічного захисту інформації та його вплив на систему управління військами в операціях першої половини ХХ століття на прикладі створення й розвитку техніки криптографічного захисту інформації США. Вирішення завдань скритності управління під час підготовки та проведення операції Збройних Сил в умовах сьогодення, зокрема в операції Об’єднаних сил на Сході України, вимагають врахування та використання в Україні та її Збройних Силах досягнень науково-технічного прогресу на всіх рівнях управління.
Ключові слова: скрите управління військами, ключові системи, шифрувальна техніка, оперативність.
6
Lobanov, Anatolii, та Ruslan Mozghovyi. "До оцінювання ефективності управління військами (силами)". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 36, № 3 (23 грудня 2019): 5–10. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2019-36-3-5-10.
Повний текст джерела
7
Орлов, С. В., та А. І. Авілов. "Обґрунтування показників якості прийнятих рішень на основі оцінки вихідних даних". Системи озброєння і військова техніка, № 2(62), (8 червня 2020): 35–39. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2020.62.04.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються підходи до обґрунтування показників якості прийнятих рішень на основі оцінки вихідних даних. Процес прийняття рішень з управління військами і зброєю ґрунтується на обробці інформації, що надходить від різних джерел за видами забезпечення. У процесі обробки інформації розробляються цілком певні документи за відповідними напрямами діяльності військ. Інформація від кожного джерела із заданою періодичністю оновлюється. Повнота і обґрунтованість прийнятих рішень безпосередньо залежать від якості інформації, що надходить. Пропонується оцінювати якість інформації, на основі якої приймаються рішення з управління військами і зброєю, через невизначеність повноти поновлення інформації, що надходить від відповідних джерел. З урахуванням нечутливості ентропії до випадків, коли використовується явно застаріла інформація, або ж навпаки, практично своєчасно оновлена, вводиться показник який враховує своєчасність оновлення інформації і реальний час вироблення рішень бойовим розрахунком пункту управління. Введений показник дозволяє оцінити використовувані інформаційні ресурси в даному процесі, їх повноту і своєчасність подання на пункт управління.
8
Bilyk, Aleksandr, та Grigory Tikhonov. "Аналіз умов і факторів, що впливають на якість підбору і розстановки кадрів в органах військового управління". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 2 (21 квітня 2021): 100–106. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.2.10.
Повний текст джерелаАнотація:
На сучасному етапі будівництва й розвитку Збройних Сил України однієї з найважливіших є проблема створення ефективної системи управління військами. Рівень професійної придатності посадових осіб органів військового управління значно впливає на ефективність функціонування всієї системи, що обумовлює важливість і необхідність підвищення якості підбору і розстановки кадрів. Відповідно метою статті є розглянути сукупність умов і факторів, які необхідно враховувати при підборі і розстановці кадрів в органах військового управління. Автором проаналізовано умови і фактори, що впливають на якість підбору і розстановки кадрів в органах військового управління.
9
Корендович, В. С., та О. С. Чірікалов. "Проблема децентралізації управління військами (силами) в гібридній війні". Наука і оборона 12, № 3 (28 грудня 2020): 32–40. http://dx.doi.org/10.33099/2618-1614-2020-12-3-32-40.
Повний текст джерела
10
Мозговий, Р. А. "Система управління військами: деякі аспекти оцінювання ефективності функціонування". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони, № 3 (27) (2016): 155–60.
Знайти повний текст джерела
11
Кубрак, О. М., та І. М. Дюков. "Удосконалення методики оцінювання ефективності радіоелектронного подавлення ліній радіозв’язку з шумоподібними сигналами". Системи обробки інформації, № 2(165) (21 травня 2021): 34–39. http://dx.doi.org/10.30748/soi.2021.165.04.
Повний текст джерелаАнотація:
В арміях багатьох країн світу інформаційне забезпечення командирів здійснюється з використанням автоматизованих систем управління військами. Ці системи об’єднуються в єдину мережу за допомогою цифрових засобів радіозв’язку, які використовують шумоподібні сигнали. Тому задля досягнення переваги над противником не останню роль відіграє радіоелектронна боротьба, як основна сила, що направлена на дезорганізацію управління противника. У статті наведено порядок оцінювання ефективності радіоелектронного подавлення ліній радіозв’язку, що використовують сигнали з прямим розширення спектру.
12
Смірнов, Є. Б., В. І. Ткаченко, О. М. Шмаков та В. Г. Малюга. "Методологія наукових досліджень в галузі оперативного управління військами (силами)". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 1(26) (24 січня 2017): 21–26. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2017.26.04.
Повний текст джерела
13
Сальник, С. В., К. О. Єфанова та С. П. Бригадир. "Аналіз мобільних засобів зв`язку тактичної ланки управління військами". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 4(58) (30 листопада 2018): 62–70. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2018.58.09.
Повний текст джерела
14
Заславець, В. П., М. П. Долина та О. В. Чечуй. "Особливості розрахунку завадозахищеності ліній радіозв’язку в умовах радіоподавлення (радіоелектронного конфлікту)". Системи озброєння і військова техніка, № 1(61), (14 травня 2020): 7–12. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2020.61.01.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуті основні вимоги щодо стійкості та розвідзахищеності, які пред’являються до системи зв’язку при застосуванні супротивником засобів радіоелектронної боротьби. Аналіз застосування сучасних засобів радіоелектронної боротьби свідчить про необхідність проведення розрахунків завадозахищеності ліній радіозв’язку при плануванні зв’язку та при забезпеченні управління військами (силами) в мирний, воєнний час та особливий період. Запропоновано застосування методики розрахунку завадозахищеності ліній радіозв’язку в умовах ведення радіоелектронного конфлікту.
15
Романюк, Віктор, Сергій Стародубцев та Анатолій Лазутський. "УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ КУРСАНТІВ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ З УПРАВЛІННЯ ПОВСЯКДЕННОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДРОЗДІЛІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 17, № 2 (26 січня 2020): 295–308. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v17i2.48.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні значно зростає роль правильно та чітко організованого управління військами як основи підтримки їх постійної бойової готовності. Оскільки відповідальність за ухвалення правильного і обґрунтованого рішення несе командир, безумовно, зростають вимоги до рівня його підготовки. Стан боєздатності підрозділу переважно залежить від особистих якостей командира, тобто від того, наскільки швидко він, приступаючи до виконання службових обов’язків, виробить систему власної організаторської діяльності.У той же час система військової освіти ще повільно адаптується до сучасних вимог, програми підготовки у військових навчальних закладах не охоплюють усього комплексу питань, з якими доводиться стикатися командирові в повсякденній практиці. Не допустити зниження бойової готовності, допомогти керівникам з найбільшою ефективністю організувати свою роботу і роботу підпорядкованих підрозділів покликана добре налагоджена система управління повсякденною діяльністю військ.
16
Stuzhuk, P. I., Yu H. Bodryk та D. O. Sushynskyi. "Упровадження автоматизованих систем управління військами в освітній процес вищих військових навчальних закладів та підготовку органів військового управління". Наука і оборона 7, № 2 (3 жовтня 2019): 51–61. http://dx.doi.org/10.33099/2618-1614-2019-7-2-51-61.
Повний текст джерела
17
Кучеренко, Ю. Ф., А. М. Носик, С. І. Сімонов та Є. В. Шубін. "Методика оцінки ефективності надійності функціонування автоматизованої системи військового призначення, як складної організаційно-технічної системи". Системи озброєння і військова техніка, № 3(63), (30 вересня 2020): 24–30. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2020.63.04.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті показано зростання ваги застосування автоматизованих систем військового призначення при веденні сучасних воєнних конфліктів збройними силами, що направлене на отримання інформаційної переваги над противником за рахунок використання можливостей єдиного командно-інформаційного простору всіма його користувачами. При застосуванні автоматизованих систем військового призначення як у повсякденній діяльності військ, так і при виконанні ними бойових завдань дуже часто у органів управління є потреба здійснювати поточну оцінку ефективності їх функціонування за основними властивостями, в тому числі і за надійністю функціонування, з метою прийняття ними обґрунтованих рішень щодо необхідності виконання певних заходів для відновлення їх функціонування або порівняння їх між собою для визначення можливостей з автоматизованого управління підпорядкованими об’єктами управління. Представлена методика оцінки ефективності надійності функціонування автоматизованої системи військового призначення, дає можливість органам управління у стислі терміни, застосовуючи простий математичний апарат, здійснювати поточну оцінку надійності її функціонування. Головна відмінність даної методики оцінки ефективності надійності функціонування автоматизованої системи військового призначення від інших полягає в тому, що вона дозволяє відповідним органам управління визначити її ефективність синхронізовано з термінами циклів управління військами та засобами з врахуванням обраного в неї способу управління об’єктами управління. Даний матеріал доцільно використовувати органам управління при здійсненні поточної оцінки надійності функціонування автоматизованих систем військового призначення для вибору шляхів з виконання необхідних заходів щодо поліпшення її надійності функціонування при плануванні застосування відповідних сил та засобів в операції або для здійснення порівняння різних систем між собою за основними їх властивостями.
18
Гаценко, С. С. "Методика оцінювання оперативної обстановки в автоматизованих системах управління військами в умовах невизначеності". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 1(26) (24 січня 2017): 101–5. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2017.26.21.
Повний текст джерела
19
Kamak, D., O. Skyba, I. Domanov та S. Trotsyk. "ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НА ПРИКЛАДІ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ, ПРИЗНАЧЕНИХ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ". Наукові праці Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки, № 2 (23 грудня 2019): 74–82. http://dx.doi.org/10.37701/dndivsovt.2.2019.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкриваються погляди на методологію та порядок оцінювання спеціального програмного забезпечення з урахуванням вимог Національних стандартів України ДСТУ ISO/ІЕС 25010:2016 (ISO/ІЕС 25010:2011, IDT). “Інженерія систем і програмних засобів. Вимоги до якості систем і програмних засобів та її оцінювання. Моделі якості системи та програмних засобівˮ та ДСТУ ІS0/ІЕС 9126-1:2013 (ІS0/ІЕС 9126 1:2001, IDТ). “Програмна інженерія. Якість продукту. Частина 1. Модель якостіˮ.
Як приклад розглядається перевірка якості спеціального програмного забезпечення для управління військами.
20
Кримець, Л. В., О. С. Бойченко та Б. В. Кримець. "Аналіз основних методологічних засад, закладених у проєкт доктрини зі скритого управління військами (силами)". Наука і оборона 11, № 2 (11 листопада 2020): 42–45. http://dx.doi.org/10.33099/2618-1614-2020-11-2-42-45.
Повний текст джерела
21
Озеров, С. В., О. В. Коваль, Ю. О. Котик та Є. В. Марченко. "Аналіз можливості застосування хаотичних процесів для підвищення скритності сенсорних мереж тактичної ланки управління військами". Системи озброєння і військова техніка, № 4(56) (20 грудня 2018): 42–47. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2018.56.06.
Повний текст джерела
22
Zatserkovnyi, Vitalii, Pavlo Savkov, Igor Pampukha та Iryna Syniavska. "ОЦІНКА ПЕРЕВАГ МЕРЕЖЕЦЕНТРИЗМУ ТА МЕРЕЖЕЦЕНТРИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ РОЗБУДОВИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 3(21) (2020): 163–84. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2020-3(21)-163-184.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Зважаючи на зміни характеру ведення сучасних війн і шляхи досягнення ін-формаційної переваги над супротивником, дослідження мережецентричних технологій є надзвичайно актуальним. Підвищення маневреності підрозділів, їхньої здатності до виконання бойових завдань на підставі безперервного інформаційного супроводження дає можливість отримати значну перевагу над противником, попереджувати, запобігати та знешкоджувати реальні та потенційні загрози національній безпеці. Постановка проблеми. Сучасний рівень автоматизації, інформатизації та системи управління Збройних сил України за сукупністю значень характеристик своїх основних складових частин не відповідає сучасним вимогам Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розглянуто проблематику зовнішніх інформаційних впливів та інформаційних аспектів забезпечення національної безпеки держави, концептуальні проблеми війни й миру та проблему мережецентричних війн. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Основною проблемою застосування принципів мереже-центризму під час організації сучасного бою є недостатньо ефективні та неадаптовані до сучасних вимог інформаційні системи. Постановка завдання. Першочерговим завданням є формування ефективної інформаційної системи на основі мережецентричних технологій, що дозволить скоротити час на прийняття рішення та прогнозувати можливі варіанти розвитку ситуацій та запобігати можливим наслідкам. Виклад основного матеріалу. Завдяки прогресу у сфері інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) з’явились нові зразки високоточної зброї, сучасні засоби розвідки, автоматичні і автоматизовані системи управління (АСУ) військами та зброєю. Комп'ютерні технології дали можливість керувати зброєю на відстані в кілька тисяч кілометрів, формувати високоточні точкові удари, корегувати дії військових підрозділів, здійснювати дії військових формувань відразу в декількох напрямках з метою знищення об’єктів супротивника або захоплення його території, досягати результату за короткий проміжок часу тощо. Необхідність максимального використання можливостей всіх наявних засобів розвідки і бойових платформ спричинила перехід від платформоцентричної моделі управління військами і зброєю, де основний акцент робився на кількість озброєння та військової техніки, до мережецентричної. Висновки відповідно до статті. Визначена роль мережецентричних війн та їхній вплив на розвиток збройних сил передових в економічному сенсі країн. Застосування мережецентричних підходів спричинило появу чималих нових нетрадиційних форм і способів збройної боротьби, таких як «спеціальна операція», «тривимірна повітряно-наземна форма удару по супротивнику», «далекій вогневий бій» тощо, під час яких кораблі і підводні човни, літаки, космічні апарати, безпілотні літальні апарати (БПЛА), танки, польові радіостанції і портативні комп’ютери тощо спільно використовували інформацію за допомогою єдиних інтерфейсів, стандартів і протоколів. Визначені складові високої ефективності мережецентричних війн.
23
Tkach, Mykola, Sergey Yasenko, Ruslan Boyko та Dmytro Drynov. "Роль і місце систем автоматизації та інформатизації в розвитку потенціалу сектору безпеки та оборони". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 2 (30 квітня 2021): 222–30. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.2.19.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття є цікавою для фахівців в сфері військового управління, які займаються дослідженням проблем розвитку систем автоматизації діяльності збройних сил (ЗС) та автоматизованих систем управління (АСУ). Метою статті є дослідження тенденцій розвитку автоматизації та інформатизації в оборонній сфері держав світу та існуючого ринку інформаційних систем.
В процесі досягнення мети дослідження використані наступні методи наукового пізнання: аналізу, синтезу, індукції, дедукції, порівняння, системного підходу.
В статті показано актуальність питань розвитку систем автоматизації та інформатизації в оборонній сфері. Наведено досвіт ЗС Російської Федерації (РФ) у впровадженні вказаних підходів та наголошено на критичній необхідності впровадження інформаційних систем в ЗС України, які повинні стримувати збройну агресію РФ. Проведено аналіз світових тенденцій розвитку ринку інформаційних систем, які повинні задовольняти оборонні потреби держав світу. У зв’язку з розвитком технологій, удосконаленню старих і створення новітніх зразків озброєння і військової техніки (безпілотні системи, космічні технології, мережецентричний підхід до побудови системи управління військами, штучний інтелект тощо), використання яких не можливе без впровадження сучасних інформаційних систем, наголошено на важливості їх впровадження в ЗС України з метою не допущення відсталості від світових тенденцій в конкурентній боротьбі армій світу. Особливо ці питання є важливими на фоні війни з РФ та інтеграції України з країнами-членами НАТО, які є передовими в світі за технологічними інноваціями.
24
Степаненко, Євген, Вячеслав Думітраш, Ольга Думітраш та Віталій Кокошинський. "Перспективи розвитку тропосферного зв’язку в інформаційно-телекомунікаційних системах спеціального призначення". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 42, № 3 (17 грудня 2021): 71–78. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2021-42-3-71-78.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасні військові конфлікти змінили загальний підхід до ведення бойових дій. Раніше війни розвивалися шляхом наростання масштабності (масовості) при безпосередньому контакті військ (сил), то сучасні війни ведуться за принципом зменшенням людського ресурсу при збільшенні використання високоінтелектуальної зброї на значних відстанях. На сьогоднішній день широке застосування високоточної зброї, засобів вогневого ураження в поєднанні з засобами розвідки, диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань, засобів радіоелектронного придушення, суттєво впливає на функціонування системи військового зв’язку.
Дана тенденція в майбутньому буде тільки посилюватись, що створюватиме загрози функціонування системи управління.
У війні майбутнього, кожна Держава, ставить своїм завданням адекватно і своєчасно виявити ключові ризики, напрямок технологічного розвитку, та зрозуміти, як він може вплинути на потенціал можливого майбутнього військового конфлікту.
У найближчому майбутньому основу перспективної інформаційно-телекомунікаційної системи ЗС України повинна становити об’єднана автоматизована цифрова система зв’язку, яка повинна включати космічний, повітряний, наземний (польовий і стаціонарний) і морський компонент, автоматизовану систему управління зв’язком і систему інформаційної безпеки та повинна сприяти більш тісному зближенню (взаємної інтеграції) систем управління військами та зброєю в єдину інформаційно-розвідувально-вогневу (ударну) просторово розподілену систему, ключовими елементами якої є розвідувально-ударні комплекси.
У зв’язку з цим виникла необхідність коригування підходів до визначення основних напрямків розвитку засобів і комплексів тропосферного зв’язку як складової інформаційно-телекомунікаційної системи ЗС України.
У статті викладені пропозиції щодо перспектив розвитку засобів тропосферного зв’язку в інтересах Збройних Сил України.
25
Шевченко, Василь Кузьмович, Олександр Іванович Волощенко та Олександр Вікторович Бобрун. "Спосіб визначення величини впливу фортифікаційного обладнання на живучість системи управління військами (силами) в операції (бойових діях)". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 37, № 1 (20 травня 2020): 179–84. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2020-37-1-179-184.
Повний текст джерела
26
Malkov, Alexander, Yuriy Yelchaninov та Alexander Lobas. "Аналіз застосування безпілотної авіації та армійської авіації під час бойової операції". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 4 (31 серпня 2021): 149–57. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.4.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття є цікавою для професійних військових та дослідників, які займаються питаннями розвитку методів та способів застосування безпілотних літальних апаратів (БпЛА) у військових операціях. Метою статті є аналіз застосування БпЛА у Азербайджано-Вірменській війні (Друга карабахська війна) у 2020 році.
В статті наведено основні типи БпЛА, які були застосовані азербайджанськими військами в ході війни, а також розкрито їхні тактико-технічні характеристики. Наведено основні завдання армійської авіації щодо розвідки та постачання інформації в інтересах наземної компоненти та порівняно їх з можливостями БпЛА щодо виконання аналогічних завдань. З’ясовано, що завданнями, які можуть виконувати БпЛА є: ведення повітряної оптико-електронної розвідки; визначення координат, розмірів та інших характеристик об’єктів ураження (цілей) та коригування вогню артилерійських підрозділів; розвідка шляхів висування підрозділів та їх супроводження в ході висування; радіоелектронна боротьба; ретрансляція зв’язку в системах бойового управління; нанесення ураження військовим об'єктам тощо.
27
Попов, С. Е., О. В. Пуховий та М. О. Жидкомлінов. "Модель системи логістичного забезпечення радіотехнічних військ Повітряних Сил Збройних Сил України та її загальна характеристика". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 4(45) (25 листопада 2021): 75–81. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2021.45.09.
Повний текст джерелаАнотація:
На теперішній час у військовій справі під час проведення наукових досліджень широко використовуються різноманітні методи та прийоми моделювання операцій (бойових дій), процесів управління військами (силами), застосування різних видів озброєння, військової техніки та їх всебічного забезпечення, тобто передбачається використання відповідного науково-методичного апарату оцінювання різноманітних за своєю структурою та завданнями складних систем військового призначення. Застосування системного підходу до оцінювання таких систем припускає конкретного аналізу складу, структури та умов функціонування як самої системи, так і її структурних елементів (підсистем), які знаходяться між собою у структурній та функціональній залежності. Для підвищення інформативності оцінювання можливостей системи логістичного забезпечення радіотехнічних військ щодо виконання покладених на неї завдань в операціях (бойових діях), у загальному вигляді наведений її формальний опис, який з достатньою повнотою і точністю забезпечує опис основних процесів, що в ній циркулюють. Дослідження проведено з використанням відомих наукових методів, зокрема аналізу та синтезу, теорії ймовірностей та систем масового обслуговування.
28
Северінова, О. Б. "ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА РОБОТА З КАДРАМИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УРСР У ПЕРЕДВОЄННИЙ ПЕРІОД". Juridical science, № 2(104) (15 липня 2021): 580–88. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.65.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню особливостей військово-політична робота з кадрами збройних сил УРСР у передвоєнний період. Також в статті проаналізовано основні напрямки та підходи різних вчених щодо вивчення вказаної проблематики. З’ясовано, що для розробки організаційної струк- тури і штатів центральних органів Наркомату оборони СРСР, на підставі затвердженої наркомом оборони схеми, були створені групи по п’ять осіб, яким доручили подати пропозиції щодо реформування штатів і організації управлінь. Для роботи над перетворенням Політичного управління Робіт- ничо-Селянської Червоної Армії була призначена група на чолі з заступником начальника. Після закінчення роботи цієї групи політичне керівництво от- римало пропозиції про вдосконалення системи управління пропаганда і оп- тимізації ряду штатних категорій. З’ясовано, що збільшення чисельності армії знову призвело до браку політпрацівників, послабило політроботу, особливо серед рядового і молодшого начальницького складу, змусило керів- ництво країни робити нові організаційні перетворення в цілях подолан- ня загрози, ослаблення керівництва Збройними Силами, зниження впливу партії в них. До того ж, у зв’язку з швидким розгортанням Збройних Сил, ре- пресіями в армії велике число молодих командирів, часто не мали достат- нього досвіду керівництва військами, висувалися на вищі посади. Багато з них були безпартійними. Таким чином, більшість командного складу вже в 1933 р було досить молодими військовослужбовцями, які не нагромадили необхідного досвіду військового керівництва. Ситуація була серйозно поси- лена в середині - другій половині 30-х років. Визначено, що слабка підготовка офіцерських кадрів була обумовлена, перш за все, недостатнім рівнем знань, отриманих в ході навчання в військово-навчальних закладах. Умови діяль- ності військово-навчальних закладів того періоду були надзвичайно склад- ними. Навчальні програми у військових академіях і училищах часто склада- лися некомпетентними людьми. Військово-політичні навчальні заклади складали за чисельністю майже 20% всіх сухопутних військ. Поряд з розши- ренням старих і створенням нових середніх і вищих військово-навчальних закладів, утворюється широка мережа курсів перепідготовки. Крім раніше існуючих двох курсів з удосконалення політскладу, відкриваються нові курси для підготовки комісарів.
29
Романченко, Ігор. "ЦЕНТРАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ НА ЧОЛІ ВОЄННОЇ НАУКИ: ОСНОВНІ ЗДОБУТКИ ПЕРІОДУ 2014–2021 РОКІВ". Воєнно-історичний вісник 42, № 4 (25 травня 2022): 20–33. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-42-4-20-33.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто історію створення, 30-річного функціонування та наукових здобутків Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України — провідної науково-дослідної установи Збройних Сил України.
Висвітлено основні підсумки наукової діяльності інституту з 1992 року, більш докладно — від початку військової агресії РФ у 2014 році і понині щодо:
розроблення та впровадження доктринальних документів Збройних Сил;
воєнної безпеки держави, оборонного планування;
визначення та обґрунтування потреб Збройних Сил України, розподіл та використання державних коштів;
уточнення цілей та засад державної політики у сферах національної безпеки і оборони;
ролі територіальної оборони та руху опору в системі застосування сил оборони України;
пріоритетних напрямів розвитку ОВТ Збройних Сил України;
єдиної структури системи керівництва обороною держави і управління військами та створення ЄАСУ;
розвитку системи логістичного забезпечення та покращення обліку військового майна;
комплексу математичних моделей операцій з обґрунтування задумів та планів у галузях будівництва, застосування та забезпечення ЗС України тощо.
Висвітлено наукові школи та провідних науковців інституту.
Ключові слова: Центральний науково-дослідний інститут Збройних Сил України, напрями досліджень, наукова діяльність, наукове супроводження, впровадження результатів досліджень, наукові здобутки, висококваліфіковані науковці.
30
Bobylov, Victor, Yaroslav Melnyk та Anatolii Kravchuk. "Підвищення ефективності підтримки прийняття рішень в автоматизованих системах управління військами за рахунок застосування в її роботі засобів імітаційного моделювання бойових дій військ (сил)". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 34, № 1 (6 травня 2019): 19–22. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2019-34-1-19-22.
Повний текст джерела
31
Semenenko, Oleh, Igor Voronchenko, Petro Onofriichuk, Kostiantyn Kharytonov, Ігор Сафронов та Максим Скиба. "Аналіз та оцінка воєнно-економічних умов розвитку збройних сил країн світу та України як основного фактору забезпечення необхідного рівня воєнно-економічної безпеки (2012-2021 рр.)". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 6 (20 грудня 2021): 41–63. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.6.4.
Повний текст джерелаАнотація:
У Збройних Силах (ЗС) України продовжується робота щодо підвищення ефективності оборонного планування та управління оборонними ресурсами. Алгоритм оборонного планування розвитку ЗС України крок за кроком використовує результати аналізу досвіду провідних країн світу, які перейшли від планування у галузі оборони на основі загроз до оборонного планування, орієнтованого на досягнення військами (силами) спроможностей, необхідних для виконання покладених на них завдань із урахуванням економічних можливостей держави. Перелік завдань ЗС України визначається на основі ймовірних сценаріїв їх застосування. Одним із ключових моментів ефективного планування застосування ЗС за відповідним сценарієм є вірне, обґрунтоване визначення обсягів необхідних оборонних ресурсів (людських, матеріально-технічних, фінансових). На сучасному етапі трансформації системи оборонного планування до стандартів НАТО та застосування методу планування на основі спроможностей необхідне удосконалення змісту та алгоритму оцінювання воєнно-економічних можливостей держави щодо ефективного утримання власних Збройних Сил, які є одним із головних факторів забезпечення необхідного рівня воєнно-економічної безпеки країни. Ефективність оцінювання залежить від повноти та якості оцінок основних воєнно-економічних факторів, які впливають на розвиток ЗС України. У статті автори запропонували свої погляди щодо удосконалення існуючих підходів до проведення розрахунків обсягів необхідних оборонних ресурсів для ефективного розвитку ЗС, а також визначили основні економічні фактори, які на нього впливають. Проведений у статті детальний аналіз воєнно-економічних умов розвитку ЗС країн світу та України у період 2012-2021 років дозволив сформувати рейтингові оцінки воєнно-економічних умов розвитку збройних сил цих країн у порівнянні з Україною та визначити їх вплив на достатність рівня воєнно-економічної безпеки для кожної країни із урахуванням ймовірних воєнних та економічних загроз для кожної із країн.
32
Semenenkо, Oleh, Ihor Voronchenko, Ruslan Butenko, Roman Pekuliak, Tetiana Yakovlieva та Olexandr Afanasyev. "Методика розподілу фінансових ресурсів на основні заходи будівництва Збройних Сил України з урахуванням економічних можливостей держави та показників оборонної достатності". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 4 (31 серпня 2021): 214–24. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.4.19.
Повний текст джерелаАнотація:
214
У Збройних Силах України продовжується робота щодо підвищення ефективності оборонного планування та управління оборонними ресурсами. Україна намагається сьогодні під час оборонного планування перейти від планування на основі загроз до оборонного планування, орієнтованого на досягнення військами (силами) спроможностей, необхідних для виконання покладених на них завдань із урахуванням економічних можливостей держави. Перелік завдань Збройних Сил України визначається на основі ймовірних сценаріїв їх застосування. Одним із ключових моментів ефективного планування застосування Збройних Сил за відповідним сценарієм є вірне, обґрунтоване визначення обсягів необхідних оборонних ресурсів (людських, матеріально-технічних, фінансових). На сучасному етапі трансформації системи оборонного планування до стандартів НАТО та застосування методу планування на основі спроможностей необхідне удосконалення існуючих підходів до розподілу виділених державою фінансових ресурсів, особливо в умовах неповного забезпечення існуючих оборонних потреб. У статті розкрито погляди авторів щодо вирішення завдання раціонального розподілу фінансових ресурсів на основні заходи будівництва Збройних Сил України, а також розподілу за напрямами бюджетних витрат з урахуванням економічних показників розвитку держави. У статті розкрито загальну структуру методичного підходу та структурно-логічну схему методики розподілу виділених фінансових ресурсів на основні заходи будівництва Збройних Сил України. Розроблена методика, на відміну від існуючих, дає змогу: по-перше, врахувати економічні показники держави під час розподілу виділених фінансових ресурсів; по-друге запропонувати найбільш раціональний розподіл виділених фінансових ресурсів, як між заходами будівництва Збройних Сил України так і видами ресурсів з метою максимізації рівня виконання всіх заходів будівництва Збройних Сил України. Застосування Методики в системі оборонного планування дозволить підвищити ефективність планування розвитку ЗС України та обґрунтованість очікуваних результатів розвитку в програмах планах, підвищить ефективність витрачання бюджетних коштів на заходи будівництва Збройних Сил України, а також дозволить обґрунтовано формувати показники потреб Збройних Сил України за основними заходами їх будівництва з урахуванням достатності економічних можливостей держави щодо їх забезпечення на визначений період.
33
Ю. В., ГИКАЛО. "ГЕНЕЗИС ФОРМУВАННЯ ВІЙСЬКОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ НА ПРИКЛАДІ КОЗАЦЬКОЇ СІЧІ: ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 86, № 1 (15 грудня 2020): 323–37. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2020.86-1-25.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз системи підготовки Козацького війська,простежено тактику його дій у процесі здійснення військових операцій.Розглянуто специфічні риси організації системи прийняття рішень,державного устрою Козацької Січі. Встановлено, що тактика дійзапорозьких козаків, на відміну від армій провідних країн того часу(Польщі, Туреччини, Московії та ін.) залежала від зброї, яку козакамвдавалося добути в бою. Виявлено ключові причини відмінностітактичних дій козаків від супротивників.Узагальнено, що у Козацькому війську не було сучасної кавалерії,флоту, важкої піхоти. Підсумовано, що козаки використовувалимаксимально ефективно тогочасну зброю ‒ рушниці та шаблі,доповнюючи майстерне володіння зброєю, інженерними спорудами,використанням несподіваних тактичних прийомів. На основі аналізуісторичних документів резюмовано, що військо формувалося надобровільній основі. Виявлено, що на Січі функціонувала виборча системаадміністрування. Проведено паралель між Козацьким Військом тасучасною армією. Запропоновано практичні рекомендації щодо розвиткукомпетенцій сучасних військовослужбовців з урахуванням історичноїспадщини українського козацтва.
34
Бабайлов, Василь, та Ярослава Левченко. "ЛОГІСТИКА – ЦЕ МЕТОДОЛОГІЯ". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 27 (14 листопада 2021): 4. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.27.4.
Повний текст джерелаАнотація:
УДК 338,164.01; 658; JEL Classification: B40
Анотація. Незважаючи на більш ніж двутисячну історію логістики, досі існує її загальна проблема – проблема незадовільного рівня теорії логістики, нерозуміння істинного сенсу логістики. Це має прояв у різному розумінні логістики у різні історичні епохи; навіть в одній епосі існують різні розуміння логістики різними авторами. І як наслідок – низька ефективність практики логістики за рахунок зайвих, зовсім не пов’язаних з самою логістикою дій. Тому затрати на таку логістику, особливо для невеликих підприємств, можуть перевищувати результати від використання самої логістики. Проблема визначення істинного сенсу логістики стає актуальною. Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про те, що термін і поняття «Логістика» мають давнє походження. Ще давні греки використовували термін «logistike», що означав мистецтво обчислювати, міркувати. Практика логістики існувала й в Давньому Римі. Засновником же організованого знання про логістику вважається французький військовий початку XIX століття Джомини. Він визначав логістику як «практичне мистецтво маневру військами». Особливо бурхливий розвиток логістика отримала у період другої світової війни, як організоване знання про раціональне управління рухом спочатку тільки матеріальних потоків у сфері обміну, а потім і у виробництві. На теперішній час склалося стійке уявлення, що логістика – це раціональна організація потоків: інформаційних, матеріальних, фінансових. Однак, існують і інші погляди щодо визначення логістики: деякі автори логістикою вважають не тільки організацію потоків, але й організацію операцій. Тому фактично досі не існує однозначного, обґрунтованого визначення головної властивості логістики – її сутності. Це у значній мірі обмежує можливості практики логістики, знижує її ефективність. Причиною цього є й обмежена кількість приватних законів логістики. Існує і проблема недооцінки ролі відкритого в 2020 році основного закону логістики, що заважає його впровадженню в практику логістики. Це проблема нерозуміння самої суті логістики, тому що саме основний закон будь-якого явища (в тому числі й ОЗЛ) визначає його суть. Автори даної публікації також вважають, що вирішення саме цієї складової загальної проблеми логістики відкриє новий етап у розвитку її теорії і практики. Метою статті є встановлення сутності логістики. Для її успішного досягнення поставлені задачі: охарактеризувати основні етапи розвитку логістики; зробити підсумки проведеного дослідження. Методики дослідження: Для досягнення поставленої мети в роботі були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження: порівняльний аналіз наукової літератури та інформаційних джерел на основі методів порівняння, систематизації та узагальнення; узагальнення результатів аналізу і логічна генерація висновків, теорія методу Бабайлова. Результати. Визначені три основні етапи розвитку, еволюції логістики (удосконалення всіх аспектів діяльності в логістичній організації; удосконалення частки аспектів діяльності в повної відповідності тільки одному приватному закону логістики – закону 20-80; удосконалення частки найбільш вагомих аспектів діяльності в повної відповідності тільки найбільш ефективному закону – ОЗЛ). Наукова новизна: вперше встановлено основна властивість, сутність логістики. Практична значимість: визначення сутності логістики буде сприяти поглибленню знань щодо всіх інших її аспектів; приведе до перегляду усього складу її практики, що відкриє принципово новий етап її розвитку; підвищить її ефективність.
35
Хазанович, Олександр, Віктор Лазоренко та Володимир Лоза. "Моделювання функціонування підсистеми підвезення матеріальних засобів військам з використанням логічних функцій". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 42, № 3 (17 грудня 2021): 85–88. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2021-42-3-85-88.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття підготовлена на актуальну тему, що пов’язана з підвищенням ефективності функціонування підсистеми підвезення матеріальних засобів логістичної системи на основі моделювання логістичних процесів забезпечення військ з використанням логіко-математичних моделей.
Для ефективного забезпечення матеріальними засобами військ необхідно застосовувати логістичний підхід, військову логістику. При логістичному підході до забезпечення матеріальними засобами військ створюється логістична система. Логістична систем функціонує як організаційно-господарський механізм управління матеріальними та інформаційними потоками. Як правило, вона складається з кількох підсистем і має розвинуті зв’язки із зовнішнім середовищем. Мета логістичної системи, це доставка у визначені терміни, у задане місце необхідної кількості та асортименту максимально підготовлених матеріальних засобів при мінімальних витратах. Це важливе завдання вирішується підсистемою підвезення матеріальних засобів.
Розглядаються питання удосконалення підсистеми підвезення матеріальних засобів, як складової логістичної систем, на основі моделювання процесу підвезення матеріальних засобів військам.
На основі проведеного аналізу застосування математичного моделювання щодо забезпечення військ (сил) Збройних Сил України на сучасному етапі розвитку визначена проблема розроблення логіко-математичної моделі підсистеми підвезення матеріальних засобів військам. Запропонована логіко-математична модель надає змогу визначити термін підвезення матеріальних засобів військам під час операції. У статті проведений опис процесу моделювання цієї підсистеми з використанням логічних функцій.
Наприкінці сформульовані напрямки подальших досліджень у цьому напрямку, які пов’язані з розробленням логіко-математичних моделей інших процесів забезпечення військ.
36
Рєпін, Ігор, та Ігор Польцев. "ОТОЧЕННЯ ВІЙСЬК ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО ФРОНТУ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ В ТРАВНІ 1942 Р. ПІД ХАРКОВОМ: ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ". Young Scientist, № 12 (88) (30 грудня 2020): 30–34. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-12-88-7.
Повний текст джерелаАнотація:
Запропоновано короткий аналіз досліджень і публікацій що описують бойові дії військ Червоної армії на Харківському напрямку. Показаний основний замисел командування Південно-Західного напряму на наступальну операцію військ Південно-Західного фронту в травні 1942 р., де акцентується увага на створення двох ударних угруповань. Коротко описується планування та організація бойових дій щодо виходу кожного оточеного угруповання Червоної армії з 24 по 29 травня 1942 р. Звертається увага на розвиток подій, прорахунки в управлінні військами. Коротко представлено плани німецького командування і ведення бойових дій їх частинами і з'єднаннями. Описано дії гітлерівських військ зі створення обстановки, щодо оточення частин і з'єднань Червоної армії. Запропоновані основні причини невдач наступальної операції військ Південно-Західного фронту.
37
БАРАНОВ, Андрій, Юрій БАРАНОВ, Олег БРИЧИНСЬКИЙ та Олег НЕЩАДІН. "АНАЛІЗ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ ТА ЧИННИКІВ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ТИЛОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО З’ЄДНАННЯ ПРИ ОБОРОНІ ВОДНОЇ ПЕРЕШКОДИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 81, № 3 (17 вересня 2020): 270–80. http://dx.doi.org/10.32453/3.v81i3.475.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття підготовлена на актуальну тему, що пов’язана з підвищенням ефективності управління тилового забезпечення загальновійськового з’єднання. Аналіз матеріально-технічне забезпечення військ свідчать про те, що, однією із проблем системи тиловим забезпеченням є те, що транспортні засоби загальновійськового з’єднання, які забезпечують транспортування встановлених запасів матеріальних засобів, не завжди спроможні забезпечити своєчасне підвезення матеріальних засобів військам під час бойових дій.
Питання, що пов’язані з обґрунтуванням можливостей підрозділів матеріальних засобів щодо своєчасного утримання та підвезення матеріальних засобів до підрозділів в ході бою, залишаються недостатньо розкритими. Зокрема, це стосується способів застосування підрозділів матеріальних засобів.
Під час управління тилового забезпечення загальновійськового з’єднання при обороні водної перешкоди велике значення мають розрахунки, що пов’язані з плануванням потреб щодо підвезення матеріальних засобів, можливостей автомобільного транспорту і засобів механізації навантажувально-розвантажувальних робіт. Результати розрахунків використовуються ними для ухвалення обґрунтованих рішень або підготовки пропозицій, відпрацювання планів підвезення. Тому результати розрахунків повинні бути максимально точними і об’єктивними.
Таким чином, одним з основних недоліків організації тилового забезпечення загальновійськового з’єднання при обороні водної перешкоди є недостатня можливість обґрунтування раціонального способу застосування підрозділів підвозу матеріальних засобів, а саме визначення району прийому-передачі та евакуації матеріальних засобів.
Усунення приведених недоліків організації тилового забезпечення загальновійськового з’єднання при обороні водної перешкоди пропонується провести за наступними напрямками: удосконалення існуючих наукових підходів щодо раціонального способу застосування підрозділів підвозу матеріальних засобів, а саме визначення району прийому-передачі та евакуації матеріальних засобів; зменшення часу на проведення вантажно-розвантажувальних робіт під час організації тилового забезпеченням загальновійськового з’єднання при обороні водної перешкоди; підвищення ефективності управління і проведення розрахунків щодо тилового забезпечення загальновійськового з’єднання при обороні водної перешкоди, за рахунок підвищення ефективності роботи заступника командира загальновійськового з’єднання з тилу по організації управління підвезенням та евакуацією матеріальних засобів підрозділів.
38
Клочко, О. А. "АНАЛІЗ ДОСВІДУ ДЕРЖАВНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ПОЛЬЩІ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 4 (15 квітня 2022): 74–80. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.4.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано досвід державного співробітництва Польщі у забезпеченні національної безпеки. Державна політика національної безпеки Польщі зосереджена на проведенні конкретних дій щодо виявлення, попередження та протидії можливим викликам, ризикам і загрозам. Розкрито сутність основних напрямів реформування сектору безпеки Польщі в аспекті забезпечення членства в НАТО. Окремо акцентовано увагу на тому, що Польща як країна – член Північноатлантичного альянсу проводить активну безпекову політику з приводу участі Збройних Сил країни у міжнародних операціях та місіях. Зазначено, що Польща створила таку систему колективної безпеки, завдяки якій вдалося гарантувати безпеку багатьох держав у світі та запобігти низці військових конфліктів. Наголошено на тому, що Польща є центральною ланкою східного флангу НАТО, на території якої, зокрема, розташований штаб багатонаціональної дивізії. Польща не тільки приймає союзні війська на своїй території, а й забезпечує присутність військового контингенту на території інших країн, виступаючи донором безпеки. Завдяки цьому Польща посіла особливе місце в регіональній системі безпеці. Обраний шлях євроатлантичної інтеграції Польщі є незмінним компонентом державного управління безпековою політикою. Необхідним елементом реформування державного управління безпековою політикою в Польщі є підвищення її інституційної спроможності, що передбачає забезпечення стійкості державних органів від дії потенційних криз. Зміст та принципи державного управління безпековою політикою в Польщі базуються на окресленні стратегічних цілей і національних інтересів. Вказано, що вдосконалення системи державного управління безпековою політикою України у сфері міжнародного співробітництва має відбуватися з урахуванням досвіду Польщі.
39
Мунтян, Б. І. "Типові помилки передових авіаційних навідників під час бойових дій в Афганістані". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 3(65), (1 жовтня 2020): 30–35. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2020.65.04.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті автором, на підставі власного досвіду і на конкретних прикладах, проаналізовані типові помилки передових авіаційних навідників по управлінню підрозділами армійської авіації при виконанні ними основних бойових завдань під час бойових дій в Афганістані. Детально проаналізовані ті помилки, наслідком яких був, так званий, “дружній вогонь”, тобто нанесення бойовою авіацією 40-ої армії ударів по своїх військах, що призводило до їх втрат. Виявлені головні причини виникнення таких помилок та показані шляхи їх уникнення. За результатами аналізу напрацьовані рекомендації, що допоможуть передовим авіаційним навідникам якісно виконувати функціональні обов’язки під час бойових дій.
40
Левченко, С. М. "ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРРОЗВІДУВАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВНУТРІШНІХ ТА ПРИКОРДОННИХ ВІЙСЬК НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ (1943–1945 рр.)". Воєнно-історичний вісник 37, № 3 (30 вересня 2020): 99–110. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2020-37-3-99-110.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі архівних документів та спеціальної літератури досліджується організаційно-функціональна побудова органів контр- розвідувального захисту спеціальних (Внутрішніх, Прикордонних та інших) військ Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР під час вигнання гітлерівських окупантів з території України. Розглядається створення у структурі Головного управління контрроз- відки СМЕРШ Наркомату оборони СРСР окремої вертикалі органів за- хисту військ від розвідувально-підривної та диверсійно-терористичної діяльності противника. Висвітлюються основні чинники оперативної обстановки та загрози, протистояти яким були покликані органи контррозвідувального захисту спеціальних військ Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР, ос- новні результати оперативно-службової діяльності військових контр- розвідників. Ключові слова: військова контррозвідка, війська спеціального призначення, спецслужби, розвідувально-диверсійна діяльність, Друга світова війна.
41
Слюсаренко, Андрій Віталійович, та Дмитро Валерійович Вєдєнєєв. "ТВОРЕННЯ МОДЕЛЕЙ АСИМЕТРИЧНОГО («ГІБРИДНОГО») ПРОТИБОРСТВА ОСНОВНИМИ УЧАСНИКАМИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939–1945 РР.)". Військово-науковий вісник, № 35 (9 липня 2021): 206–25. http://dx.doi.org/10.33577/2313-5603.35.2021.206-225.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі аналізу документальних джерел та спеціальної літератури здійснено виявлення, систематизація та аналіз провідних організаційно-функціональних компонентів систем асиметричного протиборства, створених державами – основними учасниками Другої світової війни (СРСР, Німеччиною, Великою Британією, США) як історичних передумов виникнення воєнно-політичного явища «гібридної війни». Асиметричні дії перетворюються у достатньо самостійну та результативну (аж до стратегічного рівня) форму боротьби. На якісно новий рівень піднялося мистецтво не тільки розвідувальної роботи, але й спеціальних операцій із зміни політичної ситуації, зафронтової розвідувально-диверсійної діяльності. Спеціальні операції почали узгоджуватися зі стратегічними планами ведення бойових кампаній. Спецслужби набули істотного досвіду творення партизансько-підпільного руху як важливого чинника дестабілізації тилів та виснаження противника, створення та управління діяльністю іррегулярних збройних формувань. Набуло розвитку використання із підривною метою етноконфесійного фактора, національно-визвольних та антиколоніальних рухів. Було створено війська спеціального призначення з більшістю сучасних організаційно-тактичних рис та бойових можливостей.
42
Severinova, O. "ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТИЛУ ЗБРОЙНИХ У ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД". Juridical science, № 6(108) (4 квітня 2020): 139–46. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-108-6-1.17.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах демобілізації особового складу і загального скорочення Збройних сил пройшли реорганізацію усі ланки Тилу Збройних сил. Було ліквідовано багато його підрозділів, частин, установ, з’єднань, органів управління і навіть такі великі структурні елементи, як трофейна служба і війська охорони тилу. При цьому в ході демобілізації в народне господарство повернулися сотні тисяч різних фахівців, були передані техніка, устаткування, інвентар і різне майно на десятки мільйонів рублів. У розпорядження цивільних міністерств і відомств спрямовувалися цілі частини і установи тилу (залізничні, автомобільні, авіаційно-технічні, медичні, ветеринарні та ін.) з особовим складом, технікою, устаткуванням, запасами матеріальних засобів. Підрозділи, що залишилися у складі тилу, частини і установи усіх його військ і служб перекладалися на штати мирного часу, укомплектовувалися найбільш підготовленими кадрами і переміщалися в призначені райони і пункти постійною, дислокації і базування. У цих районах створювалася відповідна матеріально-технічна база і на її основі організовувалася їх планомірна підготовка і діяльність по забезпеченню військ. Перероблялися мобілізаційні плани і проводилися заходи, спрямовані на підтримку високої бойової готовності усіх структурних елементів Тилу Збройних сил. Стаття присвячена дослідженню особливостей організації діяльності тилу Збройних у повоєнний період. Також в статті проаналізовано основні напрямки та підходи різних вчених щодо вивчення вказаної проблематики. Наголошено, що централізація управління військовим будівництвом в єдиному органі управління сприяла підвищенню ефективності будівельних робіт в інтересах Збройних сил, а також дозволяла налагодити координацію дій і розподілити напрями будівельних робіт з цивільними міністерствами і відомствами що мало особливе значення в умовах реалізації четвертого п’ятирічного плану і відновлення народного господарства. З’ясовано, що після безпосереднього підпорядкування повітряно-десантних військ Міністрові Збройних сил був сформований тил повітряно-десантних військ, вдосконалення якого здійснювалося з урахуванням найважливішої вимоги до нього - забезпечення максимальної автономності в тиловому відношенні їх з’єднань, частин і підрозділів в умовах виконання бойових завдань. Особлива увага приділялася посиленню транспортних і інших можливостей військової ланки тилу, підвищенню його мобільності і маневреності.
43
Коннова, Майя. "ФОРМИ ТА ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ ЧАСІВ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ". Public management 24, № 4 (20 березня 2020): 163–72. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-4(24)-163-172.
Повний текст джерелаАнотація:
Схарактеризовано механізми формування принципів та форм функціонування державної влади козацько-гетьманської України; вста- новлено особливості формування інституційних засад українського дер- жавотворення як складного та суперечливого процесу козацької доби; об- ґрунтовано, що упродовж усього періоду існування запорозької спільноти є природна система державного управління, яка сформувала форми підґрунтя політичного устрою та мотивувала його життєзабезпечення і сформувала основні принципи козацтва як тогочасної політичної еліти. Її принципами були: подільність (Січ поділялася на курені, максимально їх було 38), тери- торіальність — на паланки (п’ять–вісім), виборність (козаки куреня підля- гали владі виборного курінного отамана). Дослідження та аналіз наукових й історичних джерел засвідчило, що більшість науковців вважають, що в часи козацької держави можна дослідити вже структуру публічної влади, елементи якої ідентичні, якою мірою, до сучасних форм публічної влади; формою вищого органу самoуправління, яка розв’язувала найважливіші питання, була військова рада, яка ґрунтувалася на засадах щирого братерства, взає- модопомоги. Адже вся система органів державотворення забезпечувалась шляхом формування військово-адміністративної влади через виконання принципів внутрішніх і зовнішніх функцій, властивих державі. Основною формою публічної влади була зaгальна рада, окрім іншого, вона формува- ла різного рівня виконавчу, судову та військову владу Війська Запорозько- го, зокрема, обирали гетьмана, влада якого поширювалася на усіх козаків Війська Запорозького, в тому числі на тих, які мешкали на волості, тобто на заселених територіях України, насамперед у межах Київського та Брацлавського воєводств.
Встановлено, що форми та принципи організації козацького самоврядувaння Запорозької Січі забезпечували виконання функцій, властивих державі. Це дає підстави стверджувати, що тут відроджувалася українська державність.
44
Боєва, О. "Обмеження розвитку інституту судового захисту трудових прав в Україні в період 1937-1945 рр. (частина 1)". Юридичний вісник, № 6 (16 лютого 2021): 54–61. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2029.
Повний текст джерелаАнотація:
Наукова стаття присвячена розкриттю аспектів розвитку інституту судового захисту прав людини у сфері праці. Здійснено аналіз стану захисту трудових прав в Радянській Україні з періоду прийняття Конституції УРСР 1937 р. та за часів Другої світової війни.
Наприкінці 30-х рр. ХХ сторіччя Україна починає втрачати свою суверенність та незалежність, що є закономірним наслідком здійсненої зміни конституційно-правового статусу республіки. Це вбачається зі змісту конституційних положень різних років. Так, якщо взяти до уваги зміст доповнень до Конституції УСРР, прийнятих у 1925 році, то можна побачити, що там було закріплено, що УСРР входить до складу СРСР як «незалежна республіка», згодом у Конституції УСРР 1929 р. зазначалася «суверенна договірна держава», а про створення союзної держави не йшлося. Проте в Конституції 1937 року (найменування УСРР було змінено на УРСР на Надзвичайному XIV з'їзді Рад в січні 1937 р.) ці положення відсутні, є лише запис про об'єднання республік у союзну державу. Конституція УРСР 1937 р. замість з'їздів Рад, ЦВК УРСР та їх Президій визначала найвищим органом державної влади республіки Верховну Раду УРСР. Верховна Рада УРСР обирала Президію -колегіальний постійно діючий орган влади у періоди між сесіями Верховної Ради. В Україні поступово на перший план виходило керування загальносоюзних органів управління республіканськими об'єктами господарства, пріоритетною ставала дія загальносоюзного законодавства над республіканським як у вигляді копіювання змісту загальносоюзних законодавчих актів, так і щодо застосування союзних нормативних актів як актів прямої дії. Такі негативні тенденції не оминули галузь трудового права.
Теоретично прийняття у 1937 р. Конституції УРСР мало би бути важливим кроком на шляху встановлення прогресивних принципів трудового права та закріплення нових підходів до вдосконалення захисту прав працівників, проте демократичні засади й положення Конституції залишилися декларативними. Конституцією проголошувалося право кожного на працю (положення про загальну трудову повинність було відсутнє), але проголошене Конституцією УРСР право на працю фактично було обов'язком працювати, а іншими нормативним актами відбувалося закріплення працівників за підприємствами, установами, заборонялося виїжджати на заробітки тощо.
Наприкінці30-х - початку 40-хрр. минулого століття у всій союзній державі (зокрема, в УРСР) задля збільшення випуску продукції у всіх галузях народного господарства та підвищення продуктивності вводилися початкові засади примусової праці. Зокрема, особи, які не працювали без поважних причин (так звані тунеядці, дармоїди, нероби), притягувалися до адміністративної або кримінальної відповідальності; було більш жорстке покарання за порушення трудової дисципліни, виробництво продукції з браком, недотримання правил техніки безпеки.
У період Другої світової війни відбулося значне погіршення умов праці, падіння рівня прав та гарантій працівників, взагалі була відсутня можливість захисту їх трудових прав, тобто трудове право, покликане захищати права працівників, набуло певних регресивних ознак.
Такий відступ від основних засад і принципів трудового права був обумовлений тим, що суттєва частина працездатного населення (переважно чоловічої статі) поповнила лави збройних сил. Задля забезпечення кадрами підприємств оборонного значення та сільгосппідприємств (колгоспів, радгоспів) слід було змінювати політику держави у сфері регулювання праці, оскільки на теренах УССР, РСФСР та інших союзних республік діяли Кодекси законів про працю 19221924 рр., за змістом яких передбачалися засади добровільної праці. Трудовим законодавством трудова повинність була передбачена лише за необхідності боротьби зі стихійними лихами та для виконання найважливіших державних завдань, а також лише на підставі конкретних постанов Ради Народних Комісарів. Такі демократичні засади не в змозі були забезпечити безперервну роботу оборонної промисловості, проведення оборонних і будівельних робіт, заготівку палива, безперебійного функціонування транспорту тощо. Для забезпечення виконання цих завдань радянський уряд прийняв певну кількість Указів Президії Верховної Ради СРСР та Постанов РНК СРСР, за якими вся держава переходила на воєнний стан, фактично руйнувалися всі набуті раніше демократичні досягнення у сфері трудового права. Цей період характеризується мілітаризацією праці, мобілізацією працездатного населення, залученням до праці підлітків з 14 років, збільшенням тривалості робочого часу, скасуванням відпусток та введенням надурочних робіт.
Унікальність цього явища щодо дослідження генези судового захисту трудових прав населення України полягає в тому, що такі регресивні тенденції переважно були не на території УРСР, а на території РСФСР, куди були евакуйовані українські підприємства разом зі своїми працівниками та їх родинами у зв'язку з тимчасовою окупацією німецько-фашистськими військами території України. Також на території РСФСР у період із серпня 1941 р. до лютого 1943 р. здійснювали свою діяльність законодавчі та виконавчі органи влади української республіки (вони були евакуйовані до Саратова, а пізніше перебували в Уфі та Москві).
Під час війни трудове законодавство союзних республік фактично не діяло, було повністю підкорено принципам і положенням законодавства СРСР, як мало на меті не забезпечення та захист прав і гарантій працівників, а застосування таких методів і заходів в організації праці, які б у найко-ротші строки сприяли налагодженню оборонної промисловості та випуску воєнної продукції в таких обсягах, щоб можна було отримати перемогу над німецько-фашистськими загарбниками.
45
Загорка, Олексій, Сергій Поліщук та Ірина Загорка. "МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ РАЦІОНАЛЬНОЇ ПРОСТОРОВОЇ СТРУКТУРИ СИСТЕМИ РАДІОЛОКАЦІЙНОЇ РОЗВІДКИ ПОВІТРЯНОГО ПРОТИВНИКА". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 40, № 1 (28 травня 2021): 5–12. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2021-40-1-5-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Ефективність протиповітряної оборони військ і об’єктів суттєво залежить від функціонування системи розвідки повітряного противника. Своєчасність видачі інформації про засоби повітряного нападу противника зенітним ракетним дивізіонам є визначальним для їх надійного ураження. Невизначеність дій засобів повітряного нападу, а саме висот їх застосування і напрямків удару по військах і об’єктах, обумовлює необхідність при організації розвідки розглядати декілька варіантів побудови просторової структури системи розвідки повітряного противника з метою її оптимізації. У статті запропоновано методику визначення раціональної просторової структури системи розвідки повітряного противника, в якій за критерій оптимізації прийнято ефективність функціонування системи розвідки повітряного противника, що оцінюється математичним сподіванням відносної величини кількості засобів повітряного нападу зі складу удару, що виявлені і по яким своєчасно видана інформація зенітним ракетним дивізіонам. Ефективність функціонування системи розвідки повітряного противника визначається як добуток імовірності виявлення цілей системи розвідки повітряного противника та імовірності своєчасної видачі інформації по них зенітним ракетним дивізіонам. Імовірність виявлення цілі системи розвідки повітряного противника визначається із урахуванням коефіцієнта перекриття радіолокаційного поля, імовірності своєчасної видачі інформації зенітним ракетним дивізіонам із використанням нормальної функції розподілу Лапласа. При оцінювані ефективності функціонування системи розвідки повітряного противника ураховуються можливі діапазони висот застосування засобів повітряного нападу і напрямки їх ударів по військах і об’єктах. Розподіл засобів повітряного нападу за діапазонами висот застосування здійснюється за евристичним методом. Коефіцієнти важливості (небезпечності) напрямків ударів засобів повітряного нападу визначаються із використанням експертного методу ранжирування. Варіанти просторової структури системи розвідки повітряного противника відрізняються розташуванням позицій радіолокаційних станцій на місцевості. Раціональним вважається варіант просторової структури, якому відповідає максимум ефективності функціонування системи розвідки повітряного противника. Порядок використання розробленої методики визначення раціональної просторової структури системи розвідки повітряного противника показаний на прикладі. Методика може використовуватись під час організації розвідки повітряного противника органами управління радіотехнічних військ.
46
Откидач, В. С., М. В. Корчагін, Є. А. Куришко, І. М. Данілішин та А. А. Білуха. "ВПЛИВ ЗАНЯТЬ ВІЙСЬКОВО-СПОРТИВНИМ БАГАТОБОРСТВОМ НА РІВЕНЬ ПОКАЗНИКІВ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ КУРСАНТІВ ВВНЗ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 1 (27 вересня 2021): 65–72. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-1-09.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальному питанню корекції рівня показників лідерських якостей курсантів вищих військових навчальних закладів. Мета статті – дослідити вплив занять військово-спортивним багатоборством на рівень показників лідерських якостей курсантів вищих військових навчальних закладів. До дослідження залучено 95 курсантів контрольної групи, які навчалися за чинною системою фізично підготовки, і 36 курсантів експериментальної групи, які займалися в секції військово-спортивного багатоборства. Вік досліджуваних – від 17 до 26 років. У ході експерименту проведено дослідження показників лідерських здібностей на час проходження тестування. Результати дослідження демонструють покращення рівня показників лідерських якостей представників ЕГ щодо респондентів КГ: лідерські якості на 4,9% (p<0,05). Лідерство залишається ключовим компонентом забезпечення професійної діяльності як окремих військовослужбовців різних категорій, так й органів військового управління, військових частин (підрозділів) під час виконання завдань за призначенням, незважаючи на різноманіття визначень і методів реалізації. Визначальну роль лідерство військовослужбовців відіграє, зокрема, у цінностях, традиціях, етиці поведінки, досвіді дотримання військової дисципліни та корпоративної військової культури в арміях держав-членів НАТО. Управління (менеджмент) у військах (силах) підтримує стабільність і контрольованість процесів і моніторинг результатів діяльності, а військове лідерство стимулює позитивні зміни, зосереджуючись на натхненні й взаємодії з особовим складом. Незалежно від особливостей історичного розвитку лідерство залишається душею армії, її ціннісною основою. Набутий бойовий досвід військовослужбовців ЗС України переконливо демонструє необхідність теоретичного осмислення та практичного впровадження в підготовці й застосуванні військ (сил) притаманної національним бойовим традиціям ціннісної основи військового лідерства, яка відображає систему поглядів, керівні принципи, умови та шляхи досягнення його мети. Висновок: засоби військово-спортивного багатоборства можуть бути використаними для корекції рівня показників лідерських якостей курсантів вищих військових навчальних закладів.
47
McKee, Martin, та Adrianna Murphy. "Росія знову вторгається в Україну: як може реагувати медична спільнота?" Україна. Здоров’я нації 1, № 1 (19 квітня 2022): 5–6. http://dx.doi.org/10.24144/2077-6594.1.1.2022.254628.
Повний текст джерелаАнотація:
Вранці 24 лютого 2022 року російські війська вторглися в Україну. У той час як політики в усьому світі обговорюють політичні, економічні та, можливо, військові заходи, слід розглянути численні та важкі наслідки російської агресії для здоров’я громадян України. Найбільш очевидними є жертви в результаті агресії. Вони будуть зростати в міру продовження бойових дій. Першого березня Управління ООН з прав людини підтвердило 136 смертей серед цивільного населення, зокрема 13 дітей, та поранення 400 осіб серед цивільного населення, зокрема 26 дітей. 1 Справжнє число померлих та поранених, ймовірно, є набагато більшим. 1 Кількість загиблих російських військових ймовірно становить декілька тисяч осіб. Однак, втрати можуть бути набагато більшими. З огляду на триваючий збройний опір громадян України та нестачу палива, зброї та матеріально-технічного забезпечення, зростають побоювання, що армія президента Путіна може перетворити українські міста на руїни. Тим, хто вважає це немислимим, слід пам’ятати про спустошення та кровопролиття, завдані путінськими силами у 2000 році у місті Грозному – столиці Чечні
48
Міночкін, Анатолій, Василь Кузавков та Сергій Погребняк. "ВИЗНАЧЕННЯ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ СКЛАДОВИХ ВТОРИННИХ ДЖЕРЕЛ ЖИВЛЕННЯ ЗА ФІЗИКО-ХІМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ В ЕЛЕКТРОЛІТИЧНИХ КОНДЕНСАТОРАХ ПІД ЧАС ЕКСПЛУАТАЦІЇ". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 40, № 1 (9 червня 2021): 99–104. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2021-40-1-99-104.
Повний текст джерелаАнотація:
Умови сьогодення та перспективи розвитку ЗС України вимагають підвищення надійності телекомунікаційного обладнання, як складової системи управління. Стан та умові існування власного військово-промислового комплексу, не дозволяють в повній мірі забезпечити війська достатньою кількістю нових зразків сучасного телекомунікаційного обладнання. Одним зі способів вирішувати поставлені завдання є продовження терміну експлуатації наявного телекомунікаційного обладнання. Це можливо реалізувати шляхом здійснення якісного, своєчасного та повного технічного обслуговування. Таким чином, важливим завданням існуючої системи технічного обслуговування та ремонту стає пошук нових та удосконалення існуючих методів визначення технічного стану телекомунікаційного обладнання, підвищення достовірності прогнозу його працездатності.
Виходячи зі сказаного в даній статті проаналізовано та узагальнено основні проблемні питання, які стосуються системи діагностування телекомунікаційного обладнання. Розглянуті особливості експлуатації вторинних джерел живлення сучасного телекомунікаційного обладнання подвійного призначення. Описано специфіку використання електролітичних конденсаторів у вторинних джерелах живлення сучасного телекомунікаційного обладнання подвійного призначення. Проведений порівняльний аналіз існуючих на теперішній час способів діагностування. Запропоновано альтернативну можливість визначення фактичного технічного стану зазначених елементів (без вилучення зі схеми) в реальному часі безконтактним індукційним методом спираючись на досліджені фізико-хімічні процесів в них.
49
Боєва, О. "Обмеження розвитку інституту судового захисту трудових прав в Україні у період 1937–1945 рр. (частина 2)". Юридичний вісник, № 1 (12 квітня 2021): 56–64. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.2081.
Повний текст джерелаАнотація:
Наукова стаття присвячена розкриттю аспектів розвитку інституту судового захисту прав людини у сфері праці. Здійснено аналіз стану захисту трудо-вих прав у Радянській Україні з періоду прийняття Конституції УРСР 1937 року та за часів Другої світової війни.
Наприкінці 30-х років ХХ сто-річчя Україна починає втрачати свою суверенність та незалеж-ність, що є закономірним наслідком здійсненої зміни конституційно-правового статусу республіки. Це вбачається зі змісту конститу-ційних положень різних років. Так, якщо взяти до уваги зміст допов-нень до Конституції УСРР, при-йнятих у 1925 році, то там було закріплено, що УСРР входить до складу СРСР як «незалежна рес-публіка», згодом у Конституції УСРР 1929 року зазначалося, як «суверенна договірна держава», а про створення союзної держави мови не було. Проте в Конститу-ції 1937 року (найменування УСРР було змінене на УРСР на Надзви-чайному XIV з’їзді Рад у січні 1937 року) ці положення відсутні, є лише запис про об’єднання респу-блік у союзну державу. Конститу-ція УРСР 1937 року замість з’їздів Рад, ЦВК УРСР та їх Президій визначала найвищим органом дер-жавної влади республіки Верховну Раду УРСР. Верховна Рада УРСР вибирала Президію – колегіальний постійно діючий орган влади у пері-оди між сесіями Верховної Ради. В Україні поступово на перший план виходило керування загально-союзних органів управління респу-бліканськими об’єктами господар-ства, пріоритетною ставала дія загальносоюзного законодавства над республіканським як у вигляді копiювання змiсту загальносо-юзних законодавчих актів, так і застосуванням союзних норматив-них актів як актів прямої дії. Такі негативні тенденції не оминули і галузь трудового права.
Теоретично прийняття у 1937 році Конституції УРСР мало б бути важливим кроком на шляху встановлення прогресивних принципів трудового права та закріплення нових підходів до удосконалювання захисту прав працівників, проте демократичні засади і положення Конституції залишилися деклара-тивними. Конституцією проголошувалося право кожного на працю (положення про загальну трудову повинність було відсутнє), але проголошене Конституцією УРСР право на працю фактично було обов’язком працювати, а іншими нормативним актами відбувалося закріплення працівників за під-приємствами, установами, заборо-нялося виїжджати на заробітки тощо.
Наприкінці 30-х – початку 40-х років минулого століття у всій союзній державі (у тому числі і в УРСР) з метою збільшення випуску продукції у всіх галузях народного господарства та підви-щення продуктивності вводилися початкові засади примусової праці. Зокрема, особи, які не працювали без поважних причин (так звані «тунеядці», «дармоїди», «нероби»), притягувалися до адміністратив-ної або до кримінальної відповідаль-ності; мало місце більш жорстке покарання за порушення трудової дисципліни, за виробництво про-дукції з браком, за недотримання правил техніки безпеки.
У період Другої світової війни відбулося значне погіршення умов праці, падіння рівня прав та гаран-тій працівників, взагалі була від-сутня можливість захисту їхніх трудових прав, тобто трудове право, покликане захищати права працівників, набуло певних регре-сивних ознак.
Такий відступ від основних засад і принципів трудового права був зумовлений тим, що суттєва частина працездатного населення (в основному чоловічої статі) поповнила лави збройних сил. З метою забезпечення кадрами підприємств оборонного значення та сільгосппідприємств (колгос-пів, радгоспів) слід було змінювати політику держави у сфері регулю-вання праці, оскільки на теренах УССР, РСФСР та інших союзних республік діяли Кодекси законів про працю 1922–1924 років, за зміс-том яких передбачалися засади добровільної праці. Трудовим зако-нодавством трудова повинність була передбачена лише у разі необ-хідності боротьби зі стихійними лихами та для виконання найважливіших державних завдань, та лише на підставі конкретних постанов Ради Народних Коміса-рів. Такі демократичні засади не в змозі були забезпечити безперервну роботу оборонної промисловості, проведення оборонних і будівель-них робіт, заготівлю палива, без-перебійного функціонування тран-спорту тощо. Для забезпечення виконання цих завдань радянський уряд прийняв певну кількість ука-зів Президії Верховної Ради СРСР та постанов РНК СРСР, за якими вся держава переходила на воєнний стан і фактично руйнувалися всі набуті раніше демократичні досяг-нення в сфері трудового права. Цей період характеризується міліта-ризацією праці, мобілізацією пра-цездатного населення, залученням до праці підлітків з 14 років, збіль-шенням тривалості робочого часу, скасуванням відпусток та введен-ням надурочних робіт.
Унікальність цього явища у плані дослідження ґенези судового захисту трудових прав населення України полягає в тому, що такі регресивні тенденції в основному мали місце не на території УРСР, а на території РСФСР, куди були евакуйовані українські підприєм-ства разом зі своїми працівниками та їхніми родинами у зв’язку з тимчасовою окупацією німець-ко-фашистськими військами тери-торії України. Також на території РСФСР у період із серпня 1941 року до лютого 1943 року здійснювали свою діяльність законодавчі та виконавчі органи влади української республіки (вони були евакуйовані до Саратова, а пізніше перебували в Уфі та Москві).
Під час війни трудове законодавство союзних республік фактично не діяло, було повністю підкорене принципам і положенням законодавства СРСР, яке, своєю чергою, мало на меті не забезпечення та захист прав і гарантій працівників, а застосування таких методів і заходів в організації праці, які б у найкоротші строки сприяли налагодженню оборонної промисловості та випуску воєнної продукції в таких обсягах, щоб можна було здобути перемогу над німецько-фашистськими загарбниками.
50
ГОНЧАРЕНКО, Олексій, та Олександр ПОТИЛЬЧАК. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ ПОВЕДІНКИ МІСЦЕВОГО НАСЕЛЕННЯ У ЗОНАХ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТИМЧАСОВОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ТА РАЙХСКОМІСАРІАТУ “УКРАЇНА” (ЛІТО 1941 – ЗИМА 1942)". Східноєвропейський історичний вісник, № 18 (30 березня 2021): 167–75. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.18.226506.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Мета дослідження – проаналізувати нормативно-правовий вплив тимчасової військової адміністрації (далі – ТВА) та керівництва Райхскомісаріату “Україна” (далі – РКУ), який спрямовувався на дотримання місцевим населенням окупованої України правомірної поведінки. Методологія дослідження опирається на застосування принципів системності, науковості та історизму, а також таких методів наукового пізнання як аналіз, синтез та порівняння. Наукова новизна полягає у проведеному аналізі нормативних заходів окупаційних адміністрацій у забезпеченні місцевим населенням правомірної поведінки. Висновки. Після успішної окупації частини українських земель, здійсненої військами Німеччини в 1941 р. перед окупаційною адміністрацією постала проблема нормативного забезпечення дотриманням місцевим населенням правомірної поведінки. Тому, важливим елементом роботи окупаційних адміністрацій РКУ і ТВА стало створення повноцінної нормативно-правової бази на основі застосування якої і здійснювався вплив на правомірну поведінку окупованого суспільства. У перший період окупації, до появи сталої нормативної бази німецька адміністрація застосовувала принцип поєднання, а подекуди й «накладання» двох правових систем – радянської та гітлерівської. Виняток становили закони, які заперечували факт окупації, а також випадки у яких німецькі нормативні приписи безпосередньо відміняли певні радянські правові норми. Майже аналогічні звернення повторила і адміністрація РКУ, яка прийшла на місце ТВА. Фактично нормативними актами ТВА та РКУ відмінялось радянське законодавство у частині державного устрою, політичного режиму, виборчої системи, але продовжували діяти окремі приписи галузей матеріального права. Зустрівшись із проблемами нестачі нормативно-правової бази з врегулювання правовідносин всередині окупованого соціуму управлінці ТВА та РКУ пішли шляхом застосування частини нормативної бази, яка діяла в Третьому Райху. У середині 1942 р. адміністрацією РКУ було створено окремий нормативний акт, який врегульовував кримінальні покарання тих представників місцевого населення, які вчиняли дрібні злочини та правопорушення. У цей же період в РКУ з'явилося розпорядження, яким врегульовувалися сімейні та частково цивільні правовідносини місцевого населення. У зоні ж ТВА ці перетворення так і не були проведені. Керівники кожної із польових військових комендатур видавали власні нормативно-правові акти, жодним чином їх не кодифікуючи та не узгоджуючи між собою.