Дисертації з теми "Управлінням повітряним рухом"

Робота публікується згідно наказу ректора від 29.12.2020 р. №580/од "Про розміщення кваліфікаційних робіт вищої освіти в репозиторії НАУ". Керівник роботи: д.т.н., проф. Носко Павло Леонідович
У дипломній роботі досліджено та оцінено ступінь розвитку аеронавігаційної системи України, рівня безпеки, ефективності та якості аеронавігаційного обслуговування. Розроблено пропозиції щодо підвищення якості та досконалості обслуговування повітряного руху на основі вимог міжнародних стандартів та проаналізовано перебіг процесів всередині інтегрованої системи, а також застосування методу процесного підходу.

Україна повністю інтегрована в діяльність ЄВРОКОНТРОЛЮ, як менеджера загальноєвропейської аеронавігаційної мережі (Network Manager – NM), що безпосередньо здійснює функції організації потоків повітряного руху (ATFM) через орган NMOC (Мережевий керуючий операційний центр).

Робота публікується згідно наказу ректора від 21.01.2020 р. №008/од "Про перевірку кваліфікаційних робіт на академічний плагіат 2019-2020р.р. навчальному році ". Керівник проекту: доц. Аргунов Геннадій Федорович
Якісна підготовка майбутніх фахівців управління повітряним рухом (УПР), як найважливішої інтегральної ланки системи управління польотами, є актуальним завданням авіаційних навчальних закладів. Одним з найважливіших факторів підвищення ефективності такої підготовки є використання в начальному процесі відповідних засобів підготовки. Процес професійної підготовки полягає в оволодінні знаннями, придбання умінь і формуванні навичок студентів. Сукупність якостей, що визначають поточну придатність майбутніх фахівців УПР до ефективного виконання покладених функцій, повинна вдосконалюватися і контролюватися за допомогою спеціальних навчально-тренувальних засобів (НТЗ). Одним з основних компонентів НТЗ є тренажери для практичної підготовки студентів. Диспетчерські тренажери призначені для навчання, підготовки і перепідготовки особового складу для підтримки професійних навичок фахівців, організації тренування з управління польотами, тренування в особливих умовах і нестандартних випадках в польоті, відпрацювання технологічних процедур, в тому числі і при змінах структури повітряного простору та впровадженні нових методів організації повітряного простору, а також нових методів організації повітряного простору (ОрПР). Тренажерні комплекси повинні забезпечувати імітацію виконання основних технологічних процесів планування використання повітряного простору та УПР, що реалізуються на робочих місцях диспетчерів районних диспетчерських центрів (РДЦ), диспетчерських органів підходу (ДОП) та аеродромних диспетчерських вишок (АДВ). На тренажерах вирішуються такі основні завдання: - відпрацювання процедур управління польотами; - формування навичок роботи з заданими радіотехнічними засобами управління польотами, автоматизованими системами керування повітряним рухом (АС КПР), засобами зв'язку; - тренування у визначенні поточних і потенційних конфліктних ситуацій і в забезпеченні безвідмовності польотів; - відпрацювання навичок у взаємодії диспетчерів суміжних секторів управління; - відпрацювання дій в аварійних ситуаціях і в особливих випадках в польоті; - відпрацювання дій при виникненні аварійних ситуацій на аеродромі; - відпрацювання навичок вирішення ситуацій при поломці літаків на злітно-посадковій смузі (ЗПС) або викочуванні; - відпрацювання навичок контролю метеорологічної і орнітологічної ситуації в районі аеродрому та в секторах управління. Диспетчерський тренажер має забезпечувати: - дотримання єдиного часу проведення вправи для всіх об'єктів одного тренажерного модуля; - моделювання руху різних типів повітряних суден (ПС) відповідно до їх тактико-технічними та аеродинамічними характеристиками; - імітації особливих випадків та аварійних ситуацій; - формування даних мультирадарної обробки інформації імітованих радіолокаційних станцій (РЛС); - імітації інформації про пеленг; - імітації метеоданих; - реалізації повітряної обстановки на робочому місці псевдо-пілота; - підготовки будь-якої заданої структури повітряного простору та створення, корекції і зберігання планової інформації, використовуваної в вправі; - реалізації, зберігання бібліотеки вправ, резервного копіювання та можливості відновлення.

1. Управління повітряним рухом. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/Управление_воздушным_движением 2. Акішин Р. М. Забезпечення інформаційної захищеності АС УПР в умовах зростання інтенсивності польотів, 2009. – 10 с. 3. Моісеєнко І.М. Проблеми використання людського потенціалу в умовах АС УПР, 2018 – 38 с.
В роботі розглянуто проблему захисту інформації в системах управління повітряним рухом та методи її захисту. Сфера управління повітряним рухом (УПР) є однією з галузей, в якій на даний час проводиться глобальна автоматизація великої кількості процесів. Самé управління являє собою регулювання використання всіх ресурсів системи в рамках встановленого технологічного циклу обробки і передачі даних, де в якості ресурсів розглядаються технічні засоби, операційні системи (ОС), програми, бази даних (БД), елементи даних і т. п.

Надійність і своєчасність вирішення завдань управління повітряними судами (ПС) операторами управління повітряним рухом (ПР) багато в чому визначається впливом людського фактору. Професійнадіяльність операторів управління повітряним рухом (ОУПР) у процесі управління ПС може супроводжуватися помилками різної природи і характеру. Вони можуть привести до зриву виконання польотного завдання, до виникнення інцидентів або авіаційних подій. Це визначає необхідність вдосконалення традиційної системи професійної підготовки ОУПР. Вирішення цього завдання дозволить підвищити оперативність діяльності ОУПР і безпомилковість його роботи в процесі управління повітряним рухом ПС.

Авіаційний транспорт є одним з найактуальніших транспортних засобів. Величезна кількість переваг зумовила його всебічне застосування у всьому світі. Обсяги пасажиро- та вантажоперевезень постійно зростають лавиноподібними темпами. За такого зростання попиту існуюча структура аеронавігаційного обслуговування (АНО), у зв’язку зі специфікою своєї побудови, у найближчому майбутньому не буде здатна забезпечити необхідні гарантії виконання безпечного польоту

Світова авіаційна індустрія формалізувала процеси забезпечення цивільної авіації через стандарти, правила, рекомендації, формати інформаційних обмінів. Ця формалізація, на погляд фахівців, стала основною умовою для інтенсивного впровадження інформаційно-технологічних рішень в практику цивільної авіації. У зв’язку з масовою комп’ютеризацією інформаційних процесів у системі управління повітряним рухом, збільшенням цінності і значущості інформаційних ресурсів особливу гостроту приймає проблема надійного захисту інформації, циркулюючої в критично важливих системах управління, тобто попередження її спотворення і знищення, несанкціонованої модифікації, зловмисного отримання і використання.

Робота публікується згідно наказу ректора від 21.01.2020 р. №008/од "Про перевірку кваліфікаційних робіт на академічний плагіат 2019-2020р.р. навчальному році" . Керівник проекту: доцент, Аргунок Генадій Федорович
В даній дипломній роботи аналізується доцільність впровадження віддалених диспетчерських пунктів (ВДП) для організації повітряного руху на аеродромах з низким завантаженням, де наявність авіадиспетчерського обслуговування не завжди є доцільною. Також наведені приклади успішної реалізації ВДП на аеродромах деяких країн, там де місцеве авіадиспетчерське обслуговування відсутнє. Крім того виведено плюси та мінуси впровадження ВДП в Україні та приблизний прогноз впливу на безпеку польотів. Станом на теперішній час технологія віддалених диспетчерських пунктів та вишок знаходится у стані розробки та тестування. Перший віддалена вишка була введена в роботу у Швеції в Квітні 2015 року, з подальшої реалізацією в інших країнах-членах EASA. Віддаленний диспетчерський пункт - це можливе рішення для маловикористовуваних аеропортів, щоб підвищити їх прибутковість, запропонувати довші години роботи або запобігти закриттю. Базовий концепт технології, відомий як «віртуальні вишки» був представлений німецьким центом авіації та космонавтики у 2002 році та описував віддалену авіадиспетчерську кімнату з спостеріганням базованому на відео, а не «з вікна». Крім відео у реальному часі з віддаленого пункту, диспетчери УПР мають такі ж засоби керування керування повітріняним рухом, як і у місцевому диспетчерському пункті та які надають системи голосового зв’язку, системи планів польоту, метеорологічні системи та системи відображення польотних даних. Рівень обладнання залежить від того чи надаєтся обслуговування TWR або FIS у конкретному віддаленному аеропорту. В залежності від обраного аеропорту, кількості трафіку, погодних умов віддалена вишка може бути обладнана додатковими засобами такими як Surface movement radar (SMR), Advanced surface guidance and control system (A-SMGCS) та/aбо Local Area Multilateration (LAM).

Тези доповіді присвячені актуальним проблемам удосконалення якості підготовки фахівців. У публікації досліджуються тенденції розвитку освітніх систем в умовах глобалізаційних та інтеграційних змін; теоретико-методичні засади підготовки майбутніх фахівців у системі інженерно-технічної освіти; перспективи розвитку вищої школи в Україні; актуальні питання іншомовної підготовки в умовах оновлення освітніх стандартів; інноваційні технології навчання іноземної мови студентів технічних університетів

Розглянуто зміст спецкурсу «Основи педагогічної діяльності диспетчера-інструктора управління повітряним рухом» як основу методичної реалізації формування педагогічної компетентності майбутнього диспетчера-інструктора управління повітряним рухом у процесі фахової підготовки