Статті в журналах з теми "Умови економічного середовища"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Умови економічного середовища.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Умови економічного середовища".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Кифяк, В. І., та А. Г. Карп. "ІНСТИТУЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ". Підприємництво і торгівля, № 32 (20 грудня 2021): 26–32. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-32-04.
Повний текст джерелаАнотація:
Необхідність трансформації інституційного середовища корпоративного управління виникає з нових реалій, які пов’язані із змінами у нормативному регулюванні та соціальними викликами, спричиненими коронакризою. Зростання ролі корпорацій у формуванні конкурентних переваг країни та поставлення на них відповідальності за сталий розвиток зумовлюють актуальність теми, яка особливо загострилась в умовах коронакризи. Метою роботи є обґрунтування ролі інституційного середовища у розвитку корпоративного управління як необхідної умови економічного зростання країни. У статті розкрито генезис корпоративного управління як інституції, інституційне значення корпоративних відносин та їх організаційну характеристику. Характеризуються основні зміни інституційного середовища корпоративного управління в сучасних умовах та тенденції його розвитку. Обґрунтовано взаємозв’язок інституційного середовища, корпоративного управління, інвестиційного клімату та економічного зростання. Доведено, що для забезпечення економічного розвитку необхідно застосовувати новітні інструменти та імплементувати зарубіжний досвід у практику корпоративних відносин. Розкрито тенденцію модифікації корпоративного управління в цифровому суспільстві. Проаналізовано стан та перспективи розвитку корпоративного управління в Україні. Запропоновано концептуально схему корпоративного управління із системного погляду. Зроблено висновки, що без ефективного інституційного середовища неможливо сформувати належну практику корпоративного управління. Оскільки корпоративне управління є результатом становлення ринкових інституцій, з одного боку, та є важливою інституцією національної економіки, з іншого боку, то ефективне інституційне середовище ринкових відносин є запорукою економічного зростання країни. Доведено, що розуміння ролі корпоративного управління в економічному зростанні країни та значення інституційного середовища як сукупності інституцій, що формують механізм реалізації корпоративного управління, визначає основні напрями послідовного вдосконалення інституційного середовища від інституцій до економічного зростання.
2
Bondaruk, Taisiia, Oleg Bondaruk та Iryna Ignatova. "ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 2 (18) (2019): 137–45. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-2(18)-137-145.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено ідентифікацію сутнісних характеристик та складових механізмів забезпечення економічної безпеки. Дано авторське визначення механізму забезпечення інвестиційно-інноваційної безпеки як системи організаційних, фінансових, інституційних та правових заходів впливу, спрямованих на своєчасне виявлення та ліквідацію загроз інвестиційно-інноваційній безпеці держави, а також зумовленої тривимірною характеристикою об'єкта безпеки: статичністю, динамічністю та реальністю стану економічного середовища внаслідок дії внутрішніх і зовнішніх загроз. Обґрунтовано, що для ефективного функціонування механізму інвестиційно-інноваційної безпеки необхідно створити умови для стану захищеності економічного середовища, що характеризує дослідження його функціонування у статичному стані в минулому. Механізм забезпечення інвестиційно-інноваційної безпеки передбачає необхідність мобілізації ресурсів для усунення або нейтралізації до допустимого рівня ризиків і загроз, які існують у теперішній період, а також розробки необхідних заходів щодо їх зниження.
3
ГОЛОВЧЕНКО, Оксана. "ПОЛІТИКА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління 60, № 1 (24 лютого 2022): 21–26. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4625-2021-1(60)-4.
Повний текст джерелаАнотація:
Наявність в економіці диспропорцій потребує системного їх виявлення та ретельного дослідження, враховуючи перспективні напрямки щодо розбудови високотехнологічних та інноваційних секторів національної економіки, що саме диктується потребами сучасності та глобальними тенденціями розвитку. Балансування національної економіки, протиріччя у соціально-економічних процесах представляють собою рушійну силу, яка викликає нові хвилі змін і, як наслідок, формує можливості щодо розвитку певних елементів макроекономічного середовища. Методичні підходи до моделювання індикаторів соціально-економічного зростання, які впливають на національну економіку, передбачають комплексне мультилатеральне дослідження впливу якісних і кількісних складових макроекономічного середовища, умов мобілізації інноваційних джерел зростання та вдосконалення системи індикаторів економічного розвитку на основі виокремлення типологічних ознак та врахуванні економічних диспропорцій. Зазначені процеси забезпечують оптимальну інструментальну підтримку оцінки соціально-економічних процесів за умови структурних зрушень в національній економіці.
4
Бучнєв, М. М., Н. О. Держак та Р. В. Овчаренко. "Актуальні питання стратегічного управління пріоритетними напрямами розвитку регіону". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 6(262) (23 грудня 2020): 20–25. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-262-6-20-25.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто соціально-економічні проблеми розвитку регіону в умовах трансформаційних процесів, проблеми соціальної стабільності та розвитку населення, збереження навколишнього середовища. Визначені стратегічні напрями пріоритетного розвитку Луганської та Донецької області з урахуванням розроблених стратегій розвитку до 2027 року.
Глобальною метою соціально-економічного розвитку регіону є забезпечення повного матеріального добробуту та всебічного особистого розвитку населення регіону, що визначає стратегічні цілі та критерії за виділеними системами управління регіону.
Мета розробки стратегії розвитку регіону полягає в пошуку джерел ефективності та підвищення соціально-економічного розвитку регіону на основі зростання матеріального добробуту та всебічного особистого розвитку громадян.
Прогноз соціально-економічного розвитку регіону є складною науковою проблемою, яка до цього часу не доведена до оптимізації прийняття рішень на основі макроекономічних математичних моделей. Мета прогнозу полягає в науковому обґрунтуванні планів соціального та економічного розвитку регіону на основі поставлених глобальних цілей щодо соціальних нормативів якості життя населення та вибору раціональних варіантів, виходячи з наявних ресурсів. Запропоноване зниження податкового тиску та інституційне забезпечення є елементами механізму реалізації економічної стратегії.
Для забезпечення ефективності існування організації необхідно направляти фінансові потоки на розвиток тих напрямів, які є інноваційними. Також в рамках регіонального розширення слід дотримуватися диверсифікованих позицій, які включають в себе інноваційні рішення маркетингового, товарного, управлінського характеру, які дозволяють організації домогтися позитивних економічних результатів.
Залучення іноземних інвестицій в економіку регіону можливе за умови стабілізації економіки та фінансової системи, активізації євроінтеграційних процесів в Україні, забезпечення сталого соціально-економічного розвитку регіону та привабливих умов ведення бізнесу.
5
Кліпкова, Оксана, Наталія Козьмук та Ганна Голуб. "ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА МОДЕЛЬ ПОВЕДІНКИ ПІДПРИЄМСТВА". Вісник Університету банківської справи, № 1(40) (24 травня 2021): 50–57. http://dx.doi.org/10.18371/2221-755x1(40)2021237615.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою написання статті є дослідження сутності поняття «глобалізація» та факторів її формування в аспекті побудови індивідуальної поведінкової траєкторії підприємства в умовах зростаючої невизначеності, спричиненої глобалізаційними процесами. Обґрунтовано переваги і недоліки глобалізаційних процесів для бізнес-структур та національних економік. Виокремлено сутнісні характеристики невизначеності поведінки підприємства за поширення та активного розвитку глобалізаційних процесів. Запропоновано рекомендації щодо формування оптимальної поведінкової траєкторії підприємств за умови невизначеності на основі вибору стратегії з рахуванням критеріїв Севіджа, Гурвіца і Вальраса. При формуванні матеріалів статті використано загальнонаукові методи індукції та дедукції — при визначенні впливу глобалізації як на підприємства, так і на національну економіку, аналізу та синтезу при дослідженні факторів впливу глобалізації на національну економіку окремих держав, наукової абстракції та економічного експерименту — при формуванні оптимальної поведінкової траєкторії фірм в умовах невизначеності. Доведено, що глобалізаційні процеси у світовому господарстві сприятимуть формуванню в підприємства адаптивної поведінки, яка спрямована на визначення та класифікацію ресурсів компанії, оцінку сильних і слабких сторін конкурентного середовища, потенціалу та можливостей заробітку щодо можливостей отримання постійної конкурентної переваги і створення прибутку.
6
Літвінова, Тетяна. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, № 8(102) (27 жовтня 2020): 207–19. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.08/207-219.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито теоретичні аспекти формування соціального здоров’я майбутніх менеджерів у процесі їх професійної підготовки. Визначено педагогічні умови формування соціального здоров’я здобувачів вищої освіти, серед яких: організація процесу навчання здобувачів вищої освіти основам знань про соціальну відповідальність, про сутність прав і обов’язків, норми і правила поведінки людини в суспільстві, цінності, про мораль і моральність, про допустимі і неприпустимі наслідки прийняття управлінських рішень, про соціальні наслідки економічного розвитку; забезпечення інтеграції навчальної та суспільно значущої діяльності здобувачів вищої освіти; створення професійно-педагогічного середовища формування соціального здоров’я майбутніх менеджерів через включення здобувачів вищої освіти в соціальне проєктування і реалізацію програм освітньої діяльності закладу вищої освіти.
7
Tkachenko, Nataliia, та Myroslava Khutorna. "НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ БАНКІВ З ПОЗИЦІЇ СУЧАСНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 4(24) (2020): 112–20. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-4(24)-112-120.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено особливості прямого та зворотного підходу до дослідження фінансової стабільності. Виявлено межі континуумів станів фінансової стабільності, фінансової крихкості та фінансової нестабільності. Представлено змістовність базових заходів із формування системи забезпечення фінансової стабільності банків. Наочно подано місце стратегічної «пастки» банків за умови одновекторності їхніх цільових орієнтирів. Акцентовано увагу на напрямах управління банківською установою та забезпечення її фінансової стабільності – функціональному, ситуаційному та процесному. Систематизовано вимоги щодо управління банком у контексті забезпечення його фінансової стабільності та на цій підставі сформовано функціональність системи управління фінансовою стабільністю окремого банку.
8
Kindrat, O. V. "СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ – НАЙПЕРСПЕКТИВНІША ІНВЕСТИЦІЯ У РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (7 вересня 2016): 72–74. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6913.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізується стан використання сучасних інформаційних технологій на підприємствах. Існуючі умови ринкового середовища вказують на те, що підприємство знаходиться під постійним впливом факторів, пов’язаних з розвитком технологій, що спрощують роботу з великим обсягом інформації. Інтенсифікація інноваційних процесів, розвиток інформаційних технологій значно скорочують час на збір і обробку інформації. Нові економічні відносини потребують використання великих обсягів інформації та оперативних розрахунків, забезпечених сучасними інформаційними технологіями і системи. У роботі розглянуто проблему необхідності застосування й використання інформаційних технологій для вдосконалення діяльності підприємств. Показано, що ефективне застосування сучасних інформаційних технологій для підтримки, забезпечення й моделювання бізнес–процесів стає одним з вирішальних конкурентних переваг в сучасних ринкових умовах. Саме ефективність впровадження і використання інформаційних технологій є одним з основних чинників, що впливають на підвищення рівня конкурентоспроможності, що досягається за рахунок підвищення рівня гнучкості і ступеню використання економічного потенціалу. Проаналізовано, що на шляху впровадження інформаційних технологій підприємства стикаються з проблемами організаційного, економічного, технічного, соціального та іншого характеру. Розглянуті автоматизовані системи управління підприємством, що представлені на ринку України.
9
Висотська, Людмила. "СТВОРЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА В ЗАКЛАДАХ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ СФЕРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 15 (14 травня 2018): 116–23. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.15.116-123.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено результати дослідно-експериментальної роботи всеукраїнського рівня «Створення інформаційно-освітнього середовища у професійно-технічному навчальному закладі торгівлі та технологій харчування», що проводився на базі ДНЗ «Одеське вище професійне училище торгівлі та технологій харчування».Визначено суть поняття «інформаційно-освітнє середовище» (далі – ІОС) в закладах професійної (професійно-технічної) освіти, описано його модель, визначено організаційно-педагогічні умови застосування. У структурі відкритого інформаційно-освітнього середовища представлено: контент-бібліотеку, базу навчально-методичних матеріалів, довідково-пошукову систему, електронні освітні ресурси загальноосвітніх та спеціальних дисциплін, депозитарій, електронні енциклопедії та довідники, репозиторій, конструктор особистого ІОС викладача, систему дистанційного навчання, електронні освітні ресурси соціально-економічного напряму, електронні освітні ресурси управління, інші модулі, введення яких науково, методично й дидактично обґрунтовано.Єдине ІОС представлено як таке, що поєднує широкий вибір навчального програмного забезпечення, мережних технологій (електронна пошта, форуми, програмне забезпечення колективного використання, чати, відеоконференції, аудіо- та відеозаписи) й широке коло навчальних інструментів, що базуються на використанні веб-технологій. Охарактеризовано особливості підготовки педагогічних працівників училища до створення електронних засобів навчання. Показано результати здійсненої в ході проведення експерименту адаптації ІОС до особливостей організації навчально-виховного процесу в освітньому закладі сфери торгівлі та ресторанного господарства.Доведено, що використання можливостей ІОС істотно впливає на професійне зростання педагогів, підвищує результати навчальних досягнень учнів, сприяє зростанню якості освітнього процесу в цілому, надає учневі можливість включитися в активну професійну діяльність, бути здатним діяти у різних професійних ситуаціях і заявляти про себе як про компетентну особистість зі сформованою професійною, духовно-моральною і життєвою позицією.
10
Писаренко, П. В., М. С. Самойлік, О. Ю. Диченко, Ю. А. Цьова, А. В. Подлєсний та Д. М. Третякова. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ НАПРЯМИ РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ СФЕРОЮ ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (24 вересня 2021): 82–90. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.03.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Необхідним елементом соціально-еколого-економічної рівноваги регіону є ефективне функціону-вання сфери поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ). Проблема поводження з твердими побутовими відходами є надзвичайно актуальною для регіонів України. Звалища відходів займають цінні в сільськогосподарському значенні земельні ресурси. Особливу небезпеку створюють звалища твердих побутових відходів, які забруднюють землі сільськогосподарського призначення та створюють збитки довкіллю та сільському господарству. Водночас питання скорочення площ забруднених земель, утворення яких обумовлене звалищами відходів, їхнє відновлення і повернення до господарського обігу залишаються актуальними для наукового пошуку. Тому метою наших досліджень стало розробити оптимізаційну модель розвитку сфери поводження з ТПВ, спрямовану на збалансування двох взаємопротилежних критеріїв: економічного збитку за умови забруднення навколишнього природного середовища та загальних витрат на функціонування сфери поводження з ТПВ, а також створює основи для визначення стратегічних напрямів розвитку цією сферою в контексті реалізації соціально-економічної та екологічної стратегії регіонального розвитку. На основі запропонованої моделі визначено оптимальне співвідношення екологічних та економічних критеріїв розвитку сфери поводження з ТПВ для Полтавської області. Визначені стратегічні напрями розвитку сфери поводження з твердими побутовими відходами в контексті реалізації соціально-економічної та екологічної стратегії та надані рекомендації щодо удосконалення її фінансово-економічного забезпечення. Обґрунтовано, що розвиток сфери поводження з ТПВ має бути направленим на розв՚язання пріоритетних питань щодо: забезпечення екологічно безпечного поводження з ТПВ, максимальної утилізації відходів та розвитку ринку вторинної сировини, мінімі-зації утворення відходів. Запропоновані етапи розв՚язання цих задач на регіональному рівні. Обгрун-товано вибір оптимальних технологічних рішень на місцевому рівні, визначено альтернативні сценарії. Отже, проведені дослідження є основою для розробки наукових засад та практичних рекомендацій щодо формування старегій поводження з ТПВ для регіонального та місцевого рівня. Зокрема ці розробки мають стати основою подальших досліджень системи відновлення техногенно забруднених територій та повернення їх до господарського обігу регіонів України.
11
Shynkarov , A. М., та V. M. Prodanyk . "Організаційно-правові засади стратегічного планування у сфері розвитку регіонів України." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (24 лютого 2021): 115–21. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.01.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкриті організаційно-правові засади стратегічного планування регіонального розвитку в сучасних умовах подальшого реформування системи публічного управління в Україні та децентралізації владних повноважень.Метою статті є обґрунтування організаційно-правових засад і складових механізмів стратегічного планування та теоретичне визначення законів і закономірностей у контексті регіонального розвитку в Україні.Наукова новизна полягає в теоретичному обґрунтуванні змісту та концептуальних підходів до процесу (законів і закономірностей) формування стратегічного планування у сфері регіонального розвитку в Україні.Висновки. Встановлено, що під стратегічним плануванням доцільно розуміти особливий вид планової діяльності, що полягає в розробці стратегічних рішень (у формі прогнозів, проектів, програм і планів), які передбачають висування таких цілей, завдань і стратегій розвитку регіонів, реалізація яких забезпечить їх ефективне функціонування у довгостроковій перспективі, а також швидку адаптацію до умов зовнішнього середовища, що постійно змінюються. З’ясовано, що стратегічне планування як функція управління полягає в намаганні завчасно врахувати при можливості всі внутрішні та зовнішні фактори, що забезпечують сприятливі умови для нормального функціонування й розвитку об’єкта управління. Планування – це визначення параметрів управлінського процесу на основі співставлення інформації про потреби зовнішнього середовища в результатах діяльності та його можливостей, з урахуванням розвитку самого суб’єкта, що направлено на досягнення поставленої перед системою мети, а план – це кількісне відображення цілей та розробка шляхів їх досягнення.Проаналізовано об’єктивний характер стратегічного планування як частини публічного управління в розвинених державах світу, праці вітчизняних і зарубіжних науковців щодо проблем стратегічного управління регіонального розвитку, встановлено, що оптимальне сполучення стратегічного планування та публічного управління – реальний шлях розвитку соціально-економічного потенціалу держави.Результати дослідження показують, що в процесі вдосконалення системи стратегічного планування на публічному рівні доцільно було б провести оптимізацію державних цільових програм, перейти від тактичного ситуативного планування до стратегічного планування, яке дає змогу розширити планові горизонти, комплексно вирішувати проблеми публічного управління. Саме завдяки вмілому поєднанню зазначених факторів реформування системи стратегічного планування розвитку регіонів у публічному управлінні можна досягти головної мети – створення ефективних та реальних стратегічних програм розвитку держави та окремих регіонів.
12
Markovych, I. H. "ДИНАМІКА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ НА ТЛІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ В УКРАЇНІ". Інфекційні хвороби, № 2 (29 липня 2019): 4–14. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2019.2.10320.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – дослідити вплив на динаміку інфекційної захворюваності населення України деяких епідемічних ризиків в умовах соціально-економічних перетворень.
Для встановлення динаміки інфекційного процесу в Україні проведено ретроспективний епідеміологічний аналіз, який базувався на вивченні багаторічної захворюваності населення за статистичними даними галузевої звітності МОЗ України та Держсанепіднагляду. Для виявлення сили й характеру взаємозв’язку між динамікою показників первинної інфекційної захворюваності населення (поширеності хвороб) та деяких чинників середовища життєдіяльності людини застосовано кореляційний аналіз і побудовано кореляційно-регресійні моделі.
В Україні впродовж 1994-2015 рр. загальна чисельність населення зменшилась на 17,6 %, що супроводжувалося змінами в динаміці інфекційної захворюваності (в бік її зниження), про що свідчить пряма взаємозалежність між динамікою показників, які характеризують ці явища (0,65≤r≤0,73). Соціально-економічні перетворення в Україні призвели до зменшення обсягів утворених відходів від економічної діяльності підприємств, зокрема в 2,2 разу викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. При цьому показники інфекційної захворюваності найсильніше корелювали із загальним обсягом зважених часток в атмосферному повітрі від стаціонарних джерел (r≥0,91), викидами оксидів азоту (r≥0,75), оксиду вуглецю (r≥0,82), викидами речовин у вигляді суспендованих твердих частинок більше 2,5 мкм та менше 10 мкм (r=0,96), а отже зменшення концентрації цих речовин у повітрі позитивно позначається на стані здоров’я населення. Оберненопропорційні кореляційні зв’язки виявлені між показниками соціально-економічного розвитку країни (регіонів) та показниками поширеності інфекційних хвороб (вперше виявленої інфекційної захворюваності) опосередковано вказують на те, що збільшення капітальних інвестицій за видами економічної діяльності (-0,48≤r≤-0,59); зростання сумарного доходу регіонів та наявного доходу на одну особу (-0,67≤r≤-0,80); збільшення доходів населення, зокрема заробітної плати (-0,75≤r≤-0,83), а також поточних інвестицій на охорону навколишнього природного середовища (r=-0,8) сприяють зниженню інфекційної захворюваності.
Висновки. Отримані результати свідчать про те, що умови проживання населення в різних областях України суттєво відрізняються за соціально-економічними, екологічними, демографічними та іншими показниками, при цьому інфекційні хвороби є тим індикатором, який чутливо реагує на їх зміну. Виявлені взаємозв’язки між умовами проживання населення та інфекційною захворюваністю свідчать про те, що динаміка та керованість епідемічного процесу інфекційних хвороб залежить від багатьох чинників, а отримані результати є підґрунтям для розробки та ухвалення адекватних управлінських рішень щодо забезпечення епідемічного благополуччя на рівні держави та регіонів.
13
Balanovska, Tetiana, Olga Gogulya, Krystyna Dramaretska, Volodymyr Voskolupov та Viktoriia Holik. "Використання маркетингового менеджменту для забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств". Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 7, № 3 (20 вересня 2021): 142–61. http://dx.doi.org/10.51599/are.2021.07.03.09.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Метою дослідження є обґрунтування доцільності використання маркетингового менеджменту в сільськогосподарських підприємствах для забезпечення їх конкурентоспроможності.
Методологія / методика / підхід. Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження для збору, аналізу, оцінки інформації, представлення результатів та формування висновків використано діалектичний метод наукового пізнання, а також загальнонаукові методи: аналізу, синтезу, порівняння, економіко-математичне моделювання (балансово-оптимізаційна модель), графічний та узагальнення.
Результати. Обґрунтовано, що маркетинговий менеджмент, як важливий складник антикризового управління, доцільно запроваджувати в сільськогосподарських підприємствах для пошуку найбільш перспективних напрямів їх діяльності відповідно до умов зовнішнього середовища з метою забезпечення їх конкурентоспроможності. Доведено ефективність і перспективність виробництва органічної продукції в Україні, що сприятиме покращенню економічного, соціального й екологічного стану країни. Запропоновано сільськогосподарським підприємствам застосовувати стратегію повної або часткової диверсифікації діяльності на основі ведення органічного сільського господарства. Для прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо оптимізації виробничої структури галузі рослинництва сільськогосподарського підприємства з орієнтацією на потреби ринку та дотриманням принципів стійкого розвитку запропоновано використовувати балансово-оптимізаційну модель, сутність якої полягає в розрахунку вартості валової продукції за умови використання різних варіантів унесення добрив при вирощуванні сільськогосподарських культур.
Оригінальність / наукова новизна. Удосконалено науковий підхід до використання маркетингового менеджменту в сільськогосподарських підприємствах, який передбачає застосування методів економіко-математичного моделювання щодо виробництва сільськогосподарської продукції на основі органічного землеробства, що сприятиме забезпеченню їх конкурентоспроможності.
Практична цінність / значущість. Практична цінність досліджень полягає в розробленні конкретних рекомендацій щодо прийняття обґрунтованих управлінських рішень із питань оптимізації виробничої структури галузі рослинництва сільськогосподарського підприємства з орієнтацією на потреби ринку та дотриманням принципів стійкого розвитку.
14
Atamanenko, I. B. "Функціонування бізнес-організацій в умовах сучасного ринку: джерела основних ризиків". Grani 18, № 10 (24 вересня 2015): 109–17. http://dx.doi.org/10.15421/1715204.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються основні джерела економічних, соціальних та культурних ризиків функціонування бізнес-організацій у сучасних соціально-економічних умовах. Поняття ризику розглянуто крізь призму соціологічного підходу. Бізнес-організація розглядається з точки зору її системних зв’язків із соціально-економічною системою окремого суспільства та глобальною економікою в цілому. Зроблено акцент на співвідношенні культури суспільства та окремої корпоративної культури, як джерелі потенційних ризиків. Ідентифіковані основні джерела соціально-економічних та культурних ризиків, а також рівні, основні сфери їх прояву у зовнішньому та внутрішньому організаційному середовищі. Запропонована класифікація ризиків, пов’язаних як із внутрішнім, так і з зовнішнім організаційним середовищем, природою їх виникнення та особливостями проявів у сучасному ринковому господарстві. Таким чином, здійснена спроба подолання економічного редукціонізму при класифікації основних ризиків, що виникають перед бізнес-організаціями в умовах нестабільних ринкових систем. Доведено, що сучасні культурні та економічні умови вимагають від управлінців особливого типу стратегічного мислення, яке б забезпечувало не лише здатність організацій до подолання економічних загроз, але й здатність вибудовувати ефективну соціальну та культурну політику. Таким чином, обґрунтована роль інноваційної бізнес-стратегії в умовах перманентної економічної та соціально-культурної кризи, як основного стратегічного напряму бізнес-діяльності у соціально-економічних умовах перехідного суспільства. При цьому іноваційність організацій полягає не лише у ринкових новаціях, але й у застосуванні новітніх методів управління персоналом та взаємодії із зовнішнім соціокультурним середовищем. Усе це ставить перед системою менеджменту та соціологією бізнес-організацій вимоги постійного вивчення змін як у зовнішньому, так і у внутрішньому організаційному середовищі, а також реалізації ефективних управлінських рішень.
15
Шаркаді, М. М. "Нейро-нечiтке моделювання у системi управлiння фiнансово- економiчною безпекою". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Математика і інформатика 38, № 1 (27 травня 2021): 157–66. http://dx.doi.org/10.24144/2616-7700.2021.38(1).157-166.
Повний текст джерелаАнотація:
Подається вирішення актуальної проблеми визначення рівня фінансово-економічної безпеки для компаній через призму нейро-фазі моделювання. Моделі, побудовані за допомогою нейро-нечітких мереж, є ефективним інструментом оцінки фінансово-економічної безпеки і дають можливість своєчасно виявити і подолати проблеми. Крім того, дані моделі є адаптивними, оскільки пристосовуються до змін економічного середовища, що дуже важливо в умовах нестабільної економіки. У даному дослідженні для цього пропонується використання багатошарової нейромережі, кожний шар якої вирішує свою низку завдань. Запропонований підхід дасть можливість визначати рівень фінансової безпеки компанії у різні моменти її функціонування. Розроблена модель дозволяє кожній компанії використовувати свою сукупність фінансових показників для визначення рівня безпеки. Кожний шар нейромережі є автономною одиницею, що дозволяє розвивати мережу. Для запропонованої моделі характерні властивості гнучкості та адаптивності до мінливих умов економічного середовища, що є необхідною умовою для її ефективного застосування в діяльності підприємства.
16
Гребеник, Т., та О. Сосненко. "ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ФАХОВОЇ ПЕРЕДВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК СКЛАДОВА ЇХ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ". Physical and Mathematical Education 27, № 1 (26 квітня 2021): 7–12. http://dx.doi.org/10.31110/2413-1571-2021-027-1-001.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано проблему формування управлінської компетентності керівників закладів фахової передвищої освіти як складову їх професійної підготовки, а також наукові джерела, які стосуються управлінської компетентності керівників закладів освіти
Формулювання проблеми. В наш час якісна освіта є основним індикатором соціально-економічного розвитку суспільства. В умовах прогресивних змін, реформування освіти та збільшення реальної автономії закладів, докорінно змінюється значущість керівних функцій управлінців, розширюється уявлення про зміст та роль управлінської діяльності керівників закладів освіти. Також актуальності набуває проблема формування управлінської компетентності майбутніх керівників закладів фахової передвищої освіти в професійній підготовці, специфіка якої обумовлена новими нормативними вимогами до особистості керівника закладу фахової передвищої освіти та його управлінської діяльності.
Матеріали і методи. У процесі написання статті застосовувались матеріали дисертаційних досліджень, психолого-педагогічної літератури та наукової періодики. Основними методами, які використовувались для дослідження окресленої проблеми, стали теоретичні й емпіричні методи.
Результати. Систематизовані наукові погляди на проблему формування управлінської компетентності майбутніх керівників закладів фахової передвищої освіти, що зумовлено становленням ступеневої освіти та змінами в управлінні освітніми закладами. Проаналізовано організаційно-педагогічні умови та фактори формування управлінської компетентності освітніх менеджерів нового покоління в процесі професійної підготовки, що є елементами освітнього середовища закладів, на які покладено зазначені функції.
Висновки. Узагальнення теоретичних джерел дозволили скласти уявлення про управлінську компетентність майбутніх керівників закладів фахової передвищої освіти як складову їх професійної компетентності. Управлінська компетентність керівника закладу освіти – це органічний комплекс загальних і спеціальних знань, умінь, навичок, здібностей, які забезпечують ефективність управління закладом освіти в сучасних умовах. Вона складається з низки компонентів, що формуються в процесі професійної підготовки. Подальшого дослідження потребують питання щодо розробки моделі формування управлінської компетентності керівників закладів фахової передвищої освіти в професійній підготовці та її організаційно-методичного забезпечення.
17
Litovchenko, O., K. Zub, I. Zavgorodnii, and V. Myasoedov. "SOCIETY AS AN ESSENTIAL ENVIRONMENTAL FACTOR." Inter Collegas 5, no. 4 (December 27, 2018): 155–60. http://dx.doi.org/10.35339/ic.5.4.155-160.
Повний текст джерелаАнотація:
Litovchenko O., Zub K., Zavgorodnii I., Myasoedov V.The impact of environmental factors on humanity is considered as a world-wide challenge which requires to be addressed. The population that has greatly expanded its influence over the last century forms social component of environment. It includes such aspects as economic status of a region and of a particular person, education, level of stress, early life, living conditions, social support, nutrition, transport as well as health care system. All the concerns mentioned above and their effects on human health are actively being studied by various national and international organizations. It has been established that the categories of population of low socio-economic status and low level of social integration are affected much greater than those who are socially adapted. It is worth noting that social adaptation varies in countries with different level of economic development. Consequently, the state of health depends on social and economic situation of people. Perspective directions of social environment study are dedicated to identify the level of susceptibility of an individual to social influences. Worldwide entities aim to monitor the impact of social and psychological environment of different age categories, determine the long-term effect of such an impact. Thus, the forces of health protection organizations direct their forces towards improving health equally for all categories of population. Lack of awareness of all social influences on human health promotes further investigation in this field dedicated to elimination of inequalities of health maintenance. Key words: society, social environment, socio-economic status, social influence, human health, social diseases, environment; РезюмеСОЦІУМ ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОРЛітовченко О., Зуб К., Завгородній І. М’ясоєдов В. Вплив екологічних факторів на людство розглядається як проблема світового масштабу, яка потребує вирішення. Населення, яке значно розширило свій вплив за останнє сторіччя, формує соціальну складову навколишнього середовища. Воно включає такі аспекти, як економічний статус регіону і конкретної людини, освіта, рівень стресу, умови життя, соціальна підтримка, харчування, транспорт, а також система охорони здоров'я. Всі згадані вище проблеми та їх вплив на здоров'я людини активно вивчаються різними національними і міжнародними організаціями. Встановлено, що категорії населення з низьким соціально-економічним статусом і низьким рівнем соціальної інтеграції порушень набагато більше, ніж у соціально адаптованих. Слід зазначити, що соціальна адаптація варіюється в країнах з різним рівнем економічного розвитку. Отже, стан здоров'я залежить від соціально-економічного становища людей. Перспективні напрямки вивчення соціального середовища присвячені визначенню рівня сприйнятливості індивіда до соціального впливу. Всесвітні організації прагнуть стежити за впливом соціальної та психологічної середовища різних вікових категорій, визначати довгостроковий ефект такого впливу. Таким чином, сили організацій охорони здоров'я направляють свої сили на поліпшення здоров'я в рівній мірі для всіх категорій населення. Відсутність розуміння всіх соціальних впливів на здоров'я людини сприяє подальшому розслідуванню в цій області, присвяченому усунення нерівності в галузі підтримання здоров'я.Ключові слова: суспільство, соціальне середовище, соціально-економічний стан, соціальний вплив, здоров'я людини, соціальні захворювання, довкілля. РезюмеСОЦИУМ КАК ЭКОЛОГИЧЕСКИЙ ФАКТОРЛитовченко О., Зуб К., Завгородний И. Мясоедов В. Влияние экологических факторов на человечество рассматривается как проблема мирового масштаба, которая требует решения. Население, которое значительно расширило свое влияние за последнее столетие, формирует социальную составляющую окружающей среды. Она включает такие аспекты, как экономический статус региона и конкретного человека, образование, уровень стресса, ранняя жизнь, условия жизни, социальная поддержка, питание, транспорт, а также систему здравоохранения. Все упомянутые выше проблемы и их влияние на здоровье человека активно изучаются различными национальными и международными организациями. Установлено, что категории населения с низким социально-экономическим статусом и низким уровнем социальной интеграции затронуты гораздо больше, чем социально адаптированные. Следует отметить, что социальная адаптация варьируется в странах с разным уровнем экономического развития. Следовательно, состояние здоровья зависит от социально-экономического положения людей. Перспективные направления по изучению социальной среды посвящены определению уровня восприимчивости индивида к влиянию социума. Всемирные организации стремятся следить за воздействием социальной и психологической среды разных возрастных категорий, определять долгосрочный эффект такого воздействия. Таким образом, силы организаций здравоохранения направляют свои силы на улучшение здоровья в равной степени для всех категорий населения. Отсутствие понимания всех социальных влияний на здоровье человека способствует дальнейшему расследованию в этой области, посвященному устранению неравенства в области поддержания здоровья.Ключевые слова: общество, социальная среда, социально-экономический статус, социальное влияние, здоровье человека, социальные болезни, окружающая среда.
18
Biliavska, A. Yu. "ОСОБЛИВОСТІ ЗАГАЛЬНОЕКОНОМІЧНИХ ПЕРЕДУМОВ СУЧАСНИХ ВНУТРІШНІХ ДЕРЖАВНИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ". Actual problems of regional economy development 2, № 13 (26 червня 2017): 178–84. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.13.178-184.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття спрямована на дослідження загальноекономічних передумов внутрішніх державних запозичень та аспектів економічного післякризового розвитку країни. Для країни є важливим критичне дослідження як власного, так і закордонного досвіду в рамках підвищення ефективності посткризового розвитку національної економіки з обов’язковим врахуванням особливостей такого розвитку для України за сучасних умов, що склались у глобальному економічному середовищі.
19
Кирчата, Ірина, Тетяна Деділова та Олена Шершенюк. "СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 27 (14 листопада 2021): 92. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.27.92.
Повний текст джерелаАнотація:
УДК 339.187; JEL Classification: М29
Мета. Розробка та реалізація ефективної стратегії розвитку, будучи перспективно орієнтованим етапом процесу комерційної діяльності торговельного підприємства, виступаючи підґрунтям для набуття довгострокових конкурентних переваг і максимізації прибутку, залишається надалі актуальною проблемою та визначено основною метою в даному дослідженні. Методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою є праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, в яких розглядаються питання стратегічного управління та напрями розвитку торговельних підприємств умовах мінливого зовнішнього середовища. В роботі використано методи узагальнення та абстрагування; метод аналізу і синтезу. Результати. Успішність стратегії розвитку значною мірою залежить від обґрунтованості заходів реагування на зміни та очікування ринку в довгостроковій перспективі, тобто від ефективності стратегічного управління та реалізації системи заходів із забезпечення найбільш раціонального використання стратегічних ресурсів, виявлення резервів та розвитку конкурентного потенціалу торговельного підприємства. Завдяки правильно обраним стратегічним орієнтирам та вчасному провадженій стратегії розвитку торговельне підприємство може боротися за збільшення частки ринку і набуття нових конкурентних переваг. В ході дослідження теоретично підтверджено доцільність постійного перегляду стратегічних орієнтирів розвитку діяльності торговельних підприємств, які створюють умови для реалізації не тільки поточних/ короткострокових цілей і завдань, але й уможливлюють досягнення стратегічних в довгостроковій перспективі. Наукова новизна. Запропоновано визначати стратегію розвитку об’єкта торговельної діяльності, як концепцію діяльності, орієнтовану на збільшення обсягу збуту товарів/послуг та розширення торговельної мережі, що передбачає планування, втілення і контроль за процесом реалізації та доведенням до кінцевого споживача, ґрунтуючись на ефективному використанні стратегічних ресурсів і виявлених резервах конкурентного потенціалу на засадах інноваційності та клієнтоцентричності. Практична значущість. Зважаючи на те, що стратегія розвитку закладає перспективи для торговельного підприємства та визначає його майбутню конкурентну позицію на ринку, в роботі запропоновано алгоритм процесу розробки та реалізації стратегії розвитку, як елемент удосконалення системи стратегічного управління та забезпечення економічного зростання підприємства в цілому.
20
Мажара, Гліб, та Володимир Капустян. "МОДЕЛЮВАННЯ ДИНАМІЧНОЇ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧІВ НА ТОВАРНОМУ РИНКУ". Financial and credit activity problems of theory and practice 2, № 43 (29 квітня 2022): 137–45. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.2.43.2022.3525.
Повний текст джерелаАнотація:
В атмосфері формування ринкових відносин і створення конкурентного середовища підприємства, які прагнуть досягти конкурентної переваги постають перед необхідністю врахування поведінки споживача в умовах економічного обміну. Наука про поведінку споживача охоплює широку область: це наука про процеси, що відбуваються, коли індивіди або групи вибирають і купують товари і послуги, користуються ними і позбавляються їх з метою задоволення своїх потреб. Об’єкт дослідження – динамічна поведінка споживачів. Метою даного дослідження є побудова динамічної моделі, що зображує зміну дій гравців в залежності від зміни їх корисності від товару у часі на обмеженому ринку матеріальних благ. У процесі дослідження використані методи теорії ігор, динамічного моделювання, імітаційного моделювання та сценарного підходу на прикладі неокласичної моделі рівноваги товарів на обмеженому ринку між фіксованою кількістю гравців. Враховано зміну чинників у часі. Розв’язана задача динамічного моделювання.
Було побудовано динамічну модель, що зображує зміну дій гравців в залежності від зміни їх корисності від товару у часі на обмеженому ринку матеріальних благ. За допомогою проведеного дослідження було побудовано декілька сценаріїв поведінки споживачів. А саме симетричний сценарій, сценарій кооперації цілей, та у разі відсутності кооперації. Порівняно ефективність сценаріїв між собою 1-2 це 92%, 2-3 це 68%, 1-3 це 63%. Як можна побачити – часткова кооперація за цілями у споживачів знижує показник корисності незначно, а от її загальна відсутність більше ніж на третину. Проаналізовано, та доведено адекватність використання даного підходу до моделювання. Встановлено, що не лише гравці беруть участь у формуванні вибору набору благ, через зміну корисності товару, але й продавець за допомогою зміни ціни. Продавець, вбачаючи попит на свій товар, підіймає на нього ціну і навпаки, якщо жоден з гравців не придбав товар, продавець змушений знизити ціну. Це підтверджує загальноприйняту економічну теорію про рівновагу попиту та пропозиції на ринку. Але розглянуто з точки зору споживання гравцями. Порівняно поведінку гравців, за умови не врахування чинників зазначених вище, та продемонстровано їх необхідність при моделюванні.
21
Клименко, Л. В., О. В. Загороднюк та Ю. Л. Халахур. "ДІАЛЕКТИКА ПОНЯТТЯ «ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ» В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ". Підприємництво та інновації, № 12 (3 липня 2020): 120–25. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/12.20.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті узагальнено наукові діалектичні поняття економічного розвитку підприємств, які передбачають реорганізацію та переорієнтацію соціально-економічної системи. Відображено взаємозалежності структурних складових частин економічного розвитку підприємства. Аналізуючи масштабність сучасних структурних зрушень в економіці України, ми навели класифікацію видів розвитку суб’єктів господарювання на основі змістових критеріїв. Обґрунтовано необхідність впровадження сучасних методів прийняття управлінських рішень, спрямованих на конкретизацію пріоритетів, нарощування ресурсного забезпечення та розроблення дієвих стратегій розвитку. Доведено, що організаційно-економічними важелями збалансованого стабільного розвитку вітчизняних підприємств є впровадження конкурентоздатних високотехнологічних інноваційних процесів виробництва за умов інтеграційних зусиль організацій та підприємств зовнішнього й внутрішнього середовища.
22
Талах В.І., к.е.н., доцент Талах Т.А., к.е.н., доцент. "СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ПОРІВНЯЛЬНОГО АНАЛІЗУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ". Економічний форум 1, № 2 (17 травня 2020): 98–105. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Аналіз підприємницької діяльності підприємства всесторонньо оцінює його відповідність до поставлених на певному етапі цілей та завдань, і спрямований на виявлення кількісно-якісних змін економічних показників в динаміці, що характеризує ефективність функціонування підприємства. В економічній літературі існує невизначеність щодо розуміння порівняльного аналізу як методу чи виду економічного аналізу. У статті окреслено суть, види, основні завдання та умови використання порівняльного аналізу..
Розглянуто основні підходи до економічної суті та видів порівняльного аналізу підприємницької діяльності. Визначено, що порівняльний аналіз розглядається не лише як метод порівняння, а й як сукупність взаємозалежних методів дослідження підприємств, а також з’ясовано умови, за яких використовують порівняльний аналіз підприємницької діяльності підприємств.
Обґрунтовано, що порівняльний аналіз підприємницької діяльності підприємства слід розглядати як такий, що забезпечує загальну оцінку результатів діяльності за критеріями визнання їх конкурентоспроможності, що передбачає вплив позитивних і негативних факторів, визначення сильних і слабких сторін функціонування, ідентифікацію конкурентних переваг і місця підприємства у конкурентному середовищі в цілому.
Метою порівняльного аналізу є визначення місця підприємства у конкурентному середовищі. Основним завданням – визначення економічного потенціалу підприємства та його основних конкурентів. Об’єктом визначається підприємницька діяльність підприємства, а основним результатом – система показників комплексного порівняльного аналізу, що визначає позиціювання підприємства в конкурентному середовищі
Запропоновано етапи проведення порівняльного аналізу, його інформаційне забезпечення та систему показників, за якими оцінюється ефективність підприємницької діяльності підприємства для потреб управління.
23
Сидор, Вікторія Дмитрівна. "ЗАПРОВАДЖЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ". Історико-правовий часопис 17, № 2 (30 березня 2022): 80–85. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2021-2/11.
Повний текст джерелаАнотація:
Публікація присвячена комплексному аналізу новітніх нормативних підходів до стратегічного планування розвитку території територіальної громади. Досліджено поняття, юридичну природу та зміст такої документації, як концепція інтегрованого розвитку території територіальної громади, комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, план зонування території та детальний план території. Доведено, що стратегічне планування розвитку території територіальної громади спрямоване на забезпечення соціально, економічно й екологічно збалансованого розвитку території територіальної громади. Установлено, що документація із землеустрою та містобудівна документація повинні відповідати вимогам забезпечення сталого розвитку територіальної громади з додержанням принципу збалансованості державних, громадських та приватних інтересів. Обстоюється доцільність ухвалення рішень щодо землекористування на підставі оцінки соціальних, екологічних та економічних умов конкретної території як основи стратегічного планування використання територій. Це пояснюється індивідуальними особливостями інженерно-транспортної інфраструктури та благоустрою кожного населеного пункту, необхідністю охорони земель та інших компонентів навколишнього природного середовища, формування екомережі, охорони і збереження культурної спадщини та традиційного характеру середовища населених пунктів. Обґрунтовано думку, що сталий розвиток, закладений в основу стратегічного планування, дозволить створити повноцінне життєве середовище для сучасних та майбутніх поколінь на основі раціонального використання земельних та природних, удосконалити екологічну інфраструктуру, покращити умови проживання, відпочинку й оздоровлення громадян, зберегти та збагатити біологічне розмаїття та культурну спадщину.
24
Кліпа, Ю. В., Н. М. Рідей, Н. М. Титова, Д. Г. Павленко та В. І. Тимошенко. "ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ЕКОНОМІСТІВ". Педагогіка та психологія, № 62 (серпень 2019): 87–104. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.62.10.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі розкрито архітектоніку та методику організації освітньонаукового процесу професійної підготовки фахівців-економістів банківської сфери з компетентностями для підприємництва. Сформульовано дефініції «професійна підготовка економістів», «підприємницька діяльність»; підібрано кваліфікації фахівців та професіоналів економістів банківської справи з компетентностями для підприємницької діяльності, визначено можливості їх реалізації у професійних середовищах за видами економічної діяльності. Визначено організаційно-педагогічні умови соціально-економічного спрямування, які орієнтовані на гарантування економічної безпеки на рівнях та у типах забезпечення. Досліджено соціально-економічне замовлення попиту сфер працевлаштування на фахівців банківської справи (за сферами працевлаштування) у галузях знань 01 Освіта/Педагогіка, 05 Соціальні та поведінкові науки, 07 Управління та адміністрування за спеціальностями 015 Професійна освіта (Економіка), 051 Економіка та 072 Фінанси, економістів (за сферами працевлаштування) у галузях знань 01 Освіта/Педагогіка, 05 Соціальні та поведінкові науки, 07 Управління та адміністрування за спеціальностями 015 Професійна освіта (Економіка), 051 Економіка та 072 Фінанси. Запропоновано наповнення змістовно-методичної складової організації процесу професійної підготовки майбутніх економістів, орієнтованої на гарантування національної економічної безпеки, галузевої за видами економічної діяльності та інституційної організації для забезпечення розвитку підприємництва, а саме: розкрито змістовне наповнення освітньометодичного модуля «Економічної безпеки держави», функціональної складової «Економічної безпеки підприємства», суспільно-семантичної компоненти «Соціально-економічної безпеки» та інтегрованої синергетики цільового змісту підготовки у сфері «Банківської справи».
25
Sukhostavets, A. I. "Інституційні засади розвитку підприємництва в аграрній сфері". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 2(80) (25 лютого 2019): 37–42. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.2.7.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті проведений є аналіз ситуації з формуванням підприємництва, його інституційного середовища, розроблені шляхи покращення інституційного середовища розвитку підприємництва в аграрній сфері.
В статті доведено, що основними формами державної підтримки підприємництва в агарній сфері є: політична, економічна, соціальна, екологічна. В статті аргументовано, що підтримка розвитку підприємництва повинна базуватися на сприятливому інституційному середовищі, визначено що стимулюючим фактором розвитку підприємницької діяльності є удосконалення нормативної бази та реорганізація органів управління, що призведе до покращення інституційного середовища та в свою чергу стане потужним інструментом для активізації підприємницької діяльності і буде сприяти сталому економічному розвитку держави.
Нами визначено, що в подальшому свої дослідження з даного питання будуть направлені на розробку дієвих механізмів створення сприятливих умов для розвитку підприємництва в агарній сфері як з боку держави так і збоку іноземних донорів в частині технічної, інформаційної та навчальної підтримки.
26
Mendela, Ye M. "СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНИХ ВАЖЕЛІВ СТИМУЛЮВАННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ". Actual problems of regional economy development 2, № 17 (30 листопада 2021): 281–87. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.281-287.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні під природокористуванням розуміють різноманітні форми використання потенціалу природних ресурсів та заходів щодо їх охорони. До них належать: експлуатація та переробка природних ресурсів та їх відновлення, використання та охорона природних умов життя, збереження та відновлення, раціональні зміни екологічного балансу природних систем.
Кожна країна визначає власні природні стандарти на своїй території. Проте останніми роками через посилення транскордонного переміщення різноманітних забруднювачів та національну діяльність, що загрожує всій планеті (вирубка лісів, випробування ядерної зброї, ядерна експансія тощо), все більше уваги приділяється підписанню міжнародних конвенцій про методи і норми природокористування.
У нашій державі на тлі економічних проблем, певних проблем продовольчого й житлового забезпечення, дефіциту товарів проблема комплексного й кардинального екологічного оздоровлення постійно відкладається, не вирішується проблема раціонального природокористування, а кількість аварійних ситуацій збільшується.
Досвід розвинених країн світу показав, що могутність держави визначається перш за все високим рівнем культури і технологій, в тому числі - культури природокористування. Цей же досвід, а також досвід вітчизняного господарювання переконують, що рухатися далі шляхом старого економічного розвитку неможливо, потрібна нова концепція природокористування.
Подальший неконтрольований, некерований розвиток людської діяльності може мати катастрофічні наслідки для життя всієї планети. Тому основним завданням економіки природокористування є вивчення найкращих варіантів адаптації глобальної соціально-економічної системи до змін, що відбуваються в біосфері, визначення оптимальних антропогенних навантажень на природне середовище з використанням усіх можливих економічних стимулів. Ця наука має розробити основні принципи дії цих стимулів.
Метою цієї статті є дослідження раціонального використання економічних важелів, формулювання основних засад екологічної безпеки та економічного розвитку країни, удосконалення механізму сплати екологічного податку.
Під час написання статті використовувалися емпіричні, теоретичні методи дослідження, метод моделювання та синтезу.
Результатом дослідження є висвітлення проблемних екологічних питань щодо справляння екологічного податку й формулювання пропозицій щодо удосконалення оподаткування для досягнення гармонійних відносин між суспільством і природою, збереження навколишнього природного середовища.
Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній аналізується вплив зниження факторів забруднення навколишнього середовища на здоров’я населення, що досягається шляхом удосконалення національної системи природокористування
Практична значущість полягає в пропозиції удосконалення оподаткування для досягнення гармонійних відносин між суспільством і природою та збереженням навколишнього природного середовища.
27
Vyhovska, Valentyna, та Viktoriia Chkhaidze. "СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ КОРПОРАТИВНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 1(17) (2019): 182–89. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-1(17)-182-189.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню сучасного стану корпоративного сектору України, яке спрямоване на оцінку основних показників його функціонування та встановлення ключових факторів, що деструктивно впливають на ефективність розвитку вітчизняних корпоративних структур. Наведено основні ознаки корпорацій, а також переваги і недоліки їх функціонування. Доведено, що результати фінансово-господарської діяльності корпорацій напряму залежать від дієвості форм та методів управління економічною діяльністю, сприятливих умов зовнішнього середовища та виваженої державної економічної політики. Визначено особливості формування корпоративної системи країни в сучасних умовах. Автором запропоновано основні заходи для подолання негативних тенденцій у діяльності корпоративного сектору.
28
Березівський, Я. П. "ІДЕНТИФІКАЦІЯ УМОВ ТА ЧИННИКІВ ФОРМУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 64 (7 жовтня 2021): 31–35. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-05.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є наукове обґрунтування умов та чинників формування технологічної конкурен-тоспроможності національної економіки, сукупність яких досить варіативна та враховує низку аспектів розши-рення і розвитку конкуренції. У статті доведено, що формування технологічної конкурентоспроможності національної економіки відбувається в контексті впливу певних умов та чинників. Встановлено, що в кожній із теорій конкуренції в міру їх історичної еволюції технологічна конкурентоспроможність економіки розглядалася в контексті доступу та здатності ефективно використовувати технологічні ресурси, сформованості ринку інно-вацій та технологій, реалізації державної політики стимулювання інноваційної діяльності. До базових умов фор-мування технологічної конкурентоспроможності віднесено такі, що утворюють середовище, в якому техно-логічні процеси мають загальнонаціональне значення, відповідають глобальним змінам, залежать від соціально-економічного стану держави та поширюються в міру сучасності і прогресивності розвитку національного гос-подарства. Йдеться про певні характеристики, що забезпечують сприятливість середовища щодо розвитку конкурентного середовища, ринку технологій та інновацій, фінансово-інвестиційної та інноваційно-технологічної інфраструктури, інформаційного суспільства та цифровізації економіки, інтелектуально-творчої та високопродуктивної праці, венчурного підприємництва. Здійснено розподіл умов згідно з низкою функціональ-них аспектів формування технологічної конкурентоспроможності – ринковий, інфраструктурний, техно-логічний, інноваційний, інтелектуальний та ресурсний. Такий функціональний підхід застосовано при визначенні чинників формування технологічної конкурентоспроможності національної економіки. До базових чинників відне-сено такі, що мають статистично явний характер, піддаються аналізу та синтезу, структурно-функціонально спроектовані та стратегічно обґрунтовуються при забезпеченні необхідного рівня технологічної конкурентос-проможності економіки.
29
Чиж, Людмила. "ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА". Молодий вчений, № 1 (89) (29 січня 2021): 207–12. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-1-89-42.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено теоретичні питання сутності основних складових поняття стійкий економічний розвиток сучасного підприємства. Обґрунтовано, що однією з головних умов розробки управлінських рішень, щодо підтримки стійкого розвитку підприємства, є забезпечення керівників своєчасною і корисною інформацією. В числі функціональних складових економічної стійкості найважливіше місце займає фінансова. Підкреслено, що серед різноманітних інформаційних джерел в сучасних умовах впливу негативних, дестабілізуючих факторів зовнішнього середовища, на перший план виходять позаоблікові, зовнішні джерела. Серед них слід виділити інсайдерську інформацію. Акцентовано увагу на важливості використання бенчмаркінгу, як інструмента отримання відомостей про досвід кращих учасників ринку, що дозволить, за умови проведення якісного аналізу, ефективно підтримувати стійкий розвиток підприємства.
30
Онищенко, Алла. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ СФЕРИ ПОСЛУГ". Professional Pedagogics 1, № 22 (14 серпня 2021): 185–96. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.22.185-196.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність визначається необхідністю: розвитку професійної компетентності кваліфікованих робітників сфери послуг протягом всього життя як головної умови успішності Beauty-майстрів на динамічному інноваційному ринку індустрії краси; створення в закладах освіти відповідного освітньо-розвивального середовища для формування у слухачів підприємницької й економічної компетентності, вдосконалення творчих і комунікативних здібностей, розвитку мотивації до професійного вдосконалення, самоосвіти та самонавчання. Мета: визначення та обґрунтування педагогічних умов розвитку професійної компетентності кваліфікованих робітників (косметиків, манікюрників та перукарів-модельєрів) у процесі курсової підготовки в Навчальних центрах підприємств сфери послуг. Методи: теоретичні (індукція, дедукція, синтез та узагальнення); емпіричні (дослідження та аналіз педагогічного досвіду); опитувально-діагностичні (анкетування); метод експертного оцінювання (коефіцієнт конкордації Кендалла). Результати: конкретизовано та обґрунтовано педагогічні умови розвитку професійної компетентності кваліфікованих робітників сфери послуг. Висновки: з’ясовано, що розвиток професійної компетентності кваліфікованих робітників сфери послуг потребує спеціально створених педагогічних умов для уможливлення позитивної динаміки професійного вдосконалення, набуття інноваційного досвіду та активізації самоосвіти й самонавчання з урахуванням рівня фахової підготовленості до виконання посадових обов’язків в умовах підприємства сфери послуг та відповідно до власних потреб і запитів особистості; виокремлено й обґрунтовано ці педагогічні умови (підвищення рівня мотивації до безперервного професійного вдосконалення; розвиток фахових знань і вмінь у Школі Beauty-майстерності; застосування інноваційних технологій навчання; участь у заходах фахового спрямування).
31
Шубалий О.М. та Гриник І.С. "ТЕНДЕНЦІЇ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ". Економічний форум 1, № 1 (26 лютого 2021): 107–15. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті вивчено тенденції фінансового забезпечення інвестиційної діяльності у Північно-Західному регіоні України, до якого відносять Волинську та Рівненську адміністративні області, для виявлення проблемних сфер та виділення перспективних напрямів активізації інвестиційної діяльності. Враховуючи низький рівень економічного розвитку цих областей, забезпечення їх зростання вбачається в необхідності залучення додаткових інвестицій, особливо капітального характеру. Для проведення аналізу фінансового забезпечення інвестиційної діяльності основну увагу доцільно зосередити на вивченні показника капітальних інвестицій, адже саме такі вкладення формують базу матеріальних і нематеріальних активів тривалого користування, які становитимуть основу для подальшого економічного розвитку Північно-Західного регіону. За реальними оцінками обсяг капітального інвестування залежить від економічної ситуації в країні та є нестабільним. Протягом аналізованого періоду основним джерелом фінансування капітальних інвестицій були власні кошти підприємств і організацій. У періоди економічної нестабільності прогнозовано підприємства і організації збільшували частку капітальних інвестицій з власних джерел. Частка фінансування капітальних інвестицій з держаного бюджету була найменшою. Аналіз динаміки капітальних інвестицій в охорону навколишнього природного середовища показав, що основними напрямками інвестування стали очищення зворотних вод та поводження з відходами. Зроблено висновок, що в наступних періодах особливе значення для Північно-Західного регіону має створення сприятливих умов для збільшення капітальних інвестицій як в матеріальні, так і нематеріальні активи, адже вони забезпечать оновлення основного капіталу на інноваційній основі, що дозволить збільшити виробництво конкурентоспроможної на внутрішньому та зовнішньому ринках збуту продукції на основі залучення потужного природно-ресурсного потенціалу даного марко регіону, що в кінцевому підсумку сприятиме підвищення рівня його соціально-економічного розвитку.
32
Писаренко, П. В., М. С. Самойлік, О. Ю. Диченко, Ю. М. Ноженко та Ю. В. Рубан. "МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕКО-ІННОВАЦІЙ У КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (25 грудня 2020): 135–41. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.04.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Зважаючи на те, що задача підвищення якості життя населення країни і забезпечення йому умов для здорового способу життя має найвищий державний пріоритет і включена практично у всі соці-альні розділи державних та регіональних цільових програм, шляхи її розв’язання потребують пода-льшого детального вивчення. Зокрема, зостається недостатньо глибоко дослідженою проблема вза-ємообумовленості різних процесів, пов’язаних з ринковими перетвореннями в сільській місцевості та переходом сільських населених пунктів до збалансованого і ефективного функціонування в режимі екологічно чистих поселень на основі чіткої державної інвестиційної політики в цій сфері. До того ж постає необхідність у комплексному дослідженні, яке би включало і екологічні (стан навколиш-нього середовища), і соціальні (якість життя населення), і економічні (дохід населення та країни загалом) аспекти цього питання. Тому у статті проведено еколого-економічну оцінку територій на регіональному та міжрегіональному рівні для визначення напрямів удосконалення структури і підви-щення якості життя населення з огляду використання ринкових інновацій типу екопоселень. У ро-боті запропонована модель еколого-економічної оцінки території, що відображає еколого-економічні залежності «натуральний збиток – соціально-еколого-економічні фактори» та яка є си-стемою одночасних економетричних рівнянь. На основі отриманої економіко-математичної моделі проведена узагальнююча оцінка економічного збитку за забруднення довкілля для регіонів України. Розроблена система вибору селективних збиткомінімізуючих рішень, на основі інтегральної оцінки збитку за забруднення довкілля зважаючи на економічні фактори, яка може використовуватися з погляду гармонізації інтересів екологічної та економічної безпеки з метою створення екопоселень, а також її можуть використовувати регіональні органи управлінь охорони навколишнього середови-ща, економіки як інструмент відбору найбільш пріоритетних стратегій екологічно безпечного еко-номічного розвитку територій, які дають найбільший соціально-економічний ефект.
33
Зварич, І. Т., та О. І. Зварич. "ІНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ У СВІТЛІ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ СИСТЕМ". Підприємництво та інновації, № 16 (26 лютого 2021): 26–31. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/16.4.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлюється використання відповідних інституційних засад економічного розвитку вітчизняних регіонів у світлі формування інноваційних систем. При цьому встановлено, що на його рівень впливає насамперед історично сформована інституційна основа економічної системи держави. Водночас виходячи з інституційних принципів формування економічного розвитку регіону можна говорити про створення різних типів систем інновацій. У широкому трактуванні концепція інноваційних систем поєднує у собі всі елементи й аспекти економічної структури та інституційного укладу, яким здійснюється істотний влив на процеси навчання, пошуку і використання інновацій в економіці території. Формування регіональної інноваційної політики в Україні значною мірою є процесом, залежним від зовнішніх умов (у тому числі від доступності ресурсів з європейських фондів). Меншою мірою він є результатом низової потреби та переорієнтації регіональної політики на проблеми, пов’язані з інноваційністю економіки. Водночас викликом для неї має стати розповсюдження і ширше використання регіонального прогнозу. Тому регіональний foresight повинен стати загальним та ключовим інструментом стимулювання економічних змін поруч із розширенням моніторингу інноваційних процесів і відкриттям та розповсюдженням доступу до цієї інформації серед широкого кола суб’єктів господарювання, що має стати фундаментом у побудові регіональних систем інновацій. При цьому отримані у результаті цього знання про механізми, функціонуючі у регіональному середовищі, необхідні не лише для розуміння таких процесів, а й мають стати чинниками регіональної інвестиційної політики.
34
Курка, С. С., В. П. Шлапак, С. А. Адаменко та Г. П. Іщук. "Характеристика плодів і насіння рослин Styphnolobium japonicum (L.) Schott (Sophora japonica L.) та способи усунення їх твердонасінності в умовах Правобережного Лісостепу і Степу України". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 4 (17 вересня 2020): 9–13. http://dx.doi.org/10.36930/40300401.
Повний текст джерелаАнотація:
Насіннєве розмноження є поширеним методом розмноження деревних рослин. Цінність насіннєвого розмноження інтродуцентів у тому, що вирощувані з насіння рослини краще пристосовуються до нових умов середовища. І, як показав багаторічний досвід інтродукції рослин, насіннєве розмноження посилює стійкість наступних поколінь до несприятливих умов навколишнього середовища. При інтродукції Styphnolobium japonicum (L.) Schott (Sophora japonica – софора японська) насіннєвий спосіб розмноження є простим та економічно вигідним. Вирощувані з насіння рослини мають сильнішу енергію росту, високу декоративність, а вирощені в умовах інтродукції рослини краще пристосовуються до нових умов середовища. Властивість насіння довгий час зберігати життєздатність не проростаючи є важливим чинником пристосування софори японської, що дає йому змогу переносити в насінній стадії несприятливі умови навколишнього середовища. Ця властивість проявляється в тому, що ріст зародка після його дозрівання призупиняється, і насінина переходить до стану спокою. У насінні софори японської в процесі еволюції виробилася здатність знаходитися в стані органічного спокою. Це зумовлено повною відсутністю здатності до проростання за сприятливих умов. Вивчення репродуктивної здатності рослин-інтродуцентів у певних умовах неможливе без оцінювання потенційних можливостей рослин до насіннєвого розмноження. З огляду на це метою нашої роботи було дослідити та вивчити морфологічні ознаки плодів та насіння виду софори японської. Для вивченні морфологічних ознак плодів та насіння софори японської особливе місце відведено саме насінню як окремій ланці у зміні поколінь рослин-інтродуцентів під час їх акліматизації. Отже, під час дослідження зразків насіння виду софори японської виявлено, що насіння, зібране на півдні України, має більші розміри і масу, ніж насіння, зібране в Лісостепу України. Передусім це пов'язано з тим, що на півдні більш м'який і тепліший клімат, а період вегетації рослин софори японської триває довше, що дає змогу насінню повністю розвинутися і достигнути, чого не спостерігалося в зоні Правобережного Лісостепу України. Зроблено висновок, що наведені методи усунення твердонасінності є задовільними, а їх застосування можливе у розмноженні софори японської у культурі. Найефективнішими методами є оброблення сірчаною кислотою та окропом.
35
Bohdanovych, Vladimir, Ivan Marko, Tetiana Yakovlieva та Serhii Saienko. "Рекомендації щодо забезпечення митної безпеки на основі адаптації до інтегрального рівня митної небезпеки". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 6 (26 грудня 2021): 108–17. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.6.8.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглядаються рекомендації щодо забезпечення митної безпеки на основі адаптації до інтегрального рівня митної небезпеки. Сучасне і майбутнє безпекове середовище характеризується широким спектром небезпек і загроз, загостренням боротьби за доступ до новітніх високих технологій, ресурсів та ринків збуту, що деструктивно впливає на економічну та митну безпеку держави. Пропонується провести декомпозицію небезпек та загроз за сферами прояву, побудувати трирівневу модель оцінювання за технологією методу аналізу ієрархій і оцінити інтегральний рівень митної небезпеки на вибраний момент часу. Далі експертним шляхом визначаються відмітні рівні та пороги митної небезпеки, зокрема: рівень (поріг) взаємовигідної співпраці; рівень (поріг) підвищеної митної небезпеки; рівень (поріг) передкризової митної обстановки; рівень (поріг) кризової митної обстановки. Це дає змогу системі забезпечення митної безпеки адаптуватися до величини інтегрального рівня митної небезпеки шляхом вибору того чи іншого режиму функціонування системи: режиму взаємовигідної співпраці; режиму підвищеної готовності; режиму передкризової митної обстановки, антикризового режиму. При цьому підвищується обґрунтованість управлінських рішень в системах забезпечення митної та економічної безпеки, підвищується оперативність реагування на небезпеки і загрози митного та економічного характеру, забезпечуються умови для більш раціонального використання наявних в системі людських та інших ресурсів, і в цілому підвищується ефективність забезпечення митної і економічної безпеки держави.
36
Світлишин, Ігор Іванович. "Зростання інвестиційної активності підприємств". Економіка, управління та адміністрування, № 4(98) (29 грудня 2021): 18–27. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-4(98)-18-27.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено авторську позицію щодо теоретичного базису концепції інвестиційної активності підприємств. Запропоновано в основу концепції покласти теорії економічного розвитку суспільства, ключовими серед яких є: теорія стадій економічного розвитку, теорія структурних перетворень, теорія залежності, теорія сталого розвитку. Виходячи з положень зазначених теорій, мають визначатися напрями інвестування розвитку підприємств, формуватися орієнтири для удосконалення механізмів залучення реальних інвестицій в економіку. При цьому необхідним є створення певних умов для економічного, соціального розвитку та поліпшення екологічного середовища підприємств.
Для досягнення цілей інвестування визначено основні принципи здійснення інвестиційної діяльності. Дотримання цих принципів забезпечить формування підходу до інвестування як до законної, цілеспрямованої, системної та відповідальної діяльності, що базується на оптимальному та ефективному використанні інвестиційних ресурсів і спрямована на досягнення збалансованого економічного, соціального та екологічного розвитку підприємства.
Ідентифіковано потенційні партнери підприємств в інвестиційній діяльності. Ключову роль у даному процесі відведено персоналу підприємств та органам місцевої і державної влади.
Запропоновано систему реалізації концепції інвестиційної активності підприємств. Базисом такої системи на рівні підприємства є цілі, принципи та напрями інвестування, а також сформований потенціал. При цьому напрями інвестування повинні походити із функцій підприємства, а в основі потенціалу підприємства має бути людський капітал.
На прикладі підприємств сфери виробництва проведено дослідження дієвості системи реалізації концепції інвестиційної активності. Встановлено, що ефективність функціонування підприємств залежить від величини і структури інвестицій, вкладених у їх діяльність. При цьому виявлено, що збільшення інвестицій у людський капітал є одним із пріоритетних напрямів інвестування для підприємств, оскільки забезпечує суттєве підвищення економічної ефективності їх функціонування.
37
Сарнацький, М. "Чинники, які впливають на ефективність адміністративно-правового регулювання державної політики у сфері банкрутства в Україні". Юридичний вісник, № 5 (16 грудня 2020): 203–12. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i5.2021.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню чинників, які впливають на ефективність адміністративно-правового регулювання державної політики у сфері банкрутства в Україні. Наголошено, що адміністративно-правове регулювання державної політики у сфері банкрутства в Україні наразі не є достатньо ефективним, зважаючи на недосконалість галузевого законодавства, ослаблену увагу з боку держави до процесів відновлення платоспроможності боржника, а також застосування різних протиправних діянь, що призводить до ліквідації великої кількості підприємств, чимала частка яких є підприємствами державної власності, стратегічно важливими та соціально значущими.
Автором наголошено, що значним нормативним здобутком було прийняття парламентом Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодексу), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника -юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Разом із тим у статті розкрито й ряд критичних зауважень до Кодексу. Так, зокрема, недостатньо регламентованим є питання відкриття провадження у справі про банкрутство, проблемними також є питання щодо закриття провадження у справі про банкрутство. Неясність викликає й зміст ст. 7 Кодексу, де йдеться про концентрації справ у справі про банкрутство. Окрім вказаного, в Кодексі існує наразі й ряд інших протиріч та невизначе-ностей, як то відсутність інституту мирової угоди, що може негативно вплинути на перегляд старих справ де вона застосовувалась.
Серед основних організаційних чинників, що негативно впливають на ефективність відносин та змісту державної політики у сфері банкрутства, на думку автора, є корупція, яка завжди завдає шкоди нормальному функціонуванню суспільства, оскільки важливі рішення приймаються на підставі прихованих мотивів без урахування інтересу громадськості.
Показано, що основний зміст Кодексу України із процедур банкрутства спрямований на вдосконалення процедур банкрутства, що, на думку автора, сприятиме підвищенню ефективності адміністративно-правового регулювання державної політики у сфері банкрутства в Україні, в тому числі й зменшенню рівня корупційних ризиків у даній сфері. Серед вказаних заходів нормами ст. 30 Кодексу передбачено зміну підходу до встановлення і виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, збільшення розміру мінімальної грошової винагороди.
Автор наголошує, що важлива роль у зниженні корупційних ризиків у сфері відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом належить запровадженню електронної торгової системи, яка сприятиме створенню конкурентного середовища у сфері організації та проведення аукціонів із продажу майна боржників у справах про банкрутство, а також розширенню кола потенційних покупців та підвищенню рівня погашення вимог кредиторів.
Серед категорії політично-правових чинників, що впливають на ефективність адміністративно-правового регулювання державної політики у сфері банкрутства в Україні, автором виділено загальний стан стабільності вітчизняного громадянського суспільства.
До переліку соціально-психологічного та морально-ідеологічного факторів належать чинники, які впливають на рівень підприємницької активності, що є однією з головних передумов створення валового внутрішнього продукту та формування економічного потенціалу держави й добробуту населення.
38
Птащенко, О. В., та К. І. Куценко. "Використання стратегічного маркетингового інструментарію в межах торговельного співробітництва". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 3 (267) (10 квітня 2021): 141–44. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-267-3-141-144.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто стратегічний маркетинговий інструментарій, який використовують підприємства в межах здійснення торговельного співробітництва.
Визначено, міжнародний маркетинг є самостійною галуззю діяльності підприємства за умови виходу на зовнішні ринки, яка є системою планування, реалізації, контролю та аналізу заходів по впливу на багатонаціональне ринкове середовище і пристосування до її умов на підприємстві, яке здійснює свою діяльність більш ніж в одній країні. Представлено розгляд основного інструментарію міжнародного маркетингу.
Відтворювальна відкритість країни при використанні міжнародного маркетингу залежить від наявності в державі природних багатств – енергетичних ресурсів, сировини для промисловості, продовольства для населення. Рівень відтворювальної відкритості держави тим вищий, чим вищий рівень її техніко-економічного розвитку та чим менша величина її ВВП і забезпеченість власними природними ресурсами.
Тому за таких умов розвитку світової економіки залучення технологій розглядають як один з головних чинників зростання економіки як трансформаційних країн, так і розвинутих. Вивчення міжнародного ринку сучасних технологій, зокрема процесів еволюції, формування елементів та їх структури, є актуальним питанням сьогодення. Активна участь на міжнародному ринку й є запорукою доступу до передових знань, стимулювання внутрішньої інноваційної діяльності, підвищення продуктивності економічних процесів. З огляду на зазначене, можна стверджувати, що міжнародний маркетинг – це така система організації діяльності суб'єктів виробничої сфери, яка сприяє оптимізації функціонального поєднання виробничих цілей і поточних потреб різних груп споживачів, координації приватних інтересів у всіх сферах економічного життя – виробничої, посередницької, споживчої по відношенню – до глобального міжнародного ринку.
39
Гнатенко, Валерій. "ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ". Науковий вісник: Державне управління 1, № 7 (1 березня 2021): 66–82. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2021-1(7)-66-82.
Повний текст джерелаАнотація:
Найважливішою метою будь-якої економічної політики, в тому числі державної політики модернізації є забезпечення економічної безпеки країни. Визначено та проаналізовано основні складові економічної безпеки держави в сучасних умовах: фінансова, зовнішньоекономічна, макроекономічна, інвестиційно-інноваційна, інформаційна, науково-технологічна, енергетична, соціальна, демографічна, продовольча, виробнича та екологічна безпеки. Фінансова складова включає комплекс заходів по захисту економічних інтересів держави на макрорівні, фінансової діяльності господарчих суб'єктів на мікрорівні. Зовнішньоекономічна складова обумовлює створення умов для оптимального вростання національної економіки в міжнародний поділ праці. Макроекономічна складова передбачає досягнення збалансованості макроекономічних відтворювальних пропозицій. Інвестиційна-інноваційна складова визначає можливість держави отримувати, розміщувати та використовувати вітчизняні та іноземні кредити й інвестиції. Інформаційна складова являє собою умови і правила користування інформацією, що забезпечують загальну і економічну безпеку держави. Науково-технологічна складова обумовлює стан науково-технічного потенціалу країни. Енергетична складова передбачає забезпечення стабільності фізичних постачань енергоносіїв для внутрішнього споживання. Соціальна складова передбачає формування умов, що забезпечують прогресивний розвиток особистості, суспільства і держави. Демографічна складова проявляється в стабілізації чисельності населення України й формуванні передумов до подальшого демографічного росту. Продовольча складова передбачає забезпеченість економіки країни продовольством у розмірах, необхідних для ефективного функціонування національного господарства. Виробнича складова забезпечує ефективне використання наявних виробничих потужностей у країні. Екологічна безпека спрямована на запобігання або своєчасне вирішення протиріччя між суспільством і середовищем існування.
Всі складові економічної безпеки тісно взаємопов'язані й переплетені. Параметри кожної зі складових повинні забезпечити її збалансованість, а їхній рівень має бути достатнім для забезпечення належної стійкості системи до дії внутрішніх і зовнішніх загроз в поточному та довгостроковому періодах. Надійна економічна безпека держави можлива лише за комплексного і системного підходу до її організації.
40
Гнатенко, Валерій. "ІНФОРМАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ЯК ФАКТОР СТАБІЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ". Public management 25, № 5 (1 грудня 2020): 63–74. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-5(25)-63-74.
Повний текст джерелаАнотація:
Розкрито сутність поняття “інформаційно-економічна безпека” та її роль у забезпеченні стабільного розвитку держави. Економіка інформаційного суспільства (або інформаційна економіка) орієнтована на стрімке зростання інформаційних ресурсів, і не може розвиватися без широкого використання інформаційно-комунікаційних технологій. Суб’єкти ринкової економіки здійснюють свою діяльність в умовах, коли інформація, інформаційні взаємовідносини, тай взагалі, всі основні складові процесу інформатизації набувають все більшої значущості. Тому комплексна інформаційна безпека виступає запорукою забезпечення економічної безпеки. Вони органічно доповнюють одна одну і нерозривно пов’язані не тільки з практичної точки зору, але і в понятійному відношенні. Запропоновано розглядати в комплексі інформаційну компоненту економічної безпеки й економічний аспект інформаційної безпеки в якості єдиної сфери діяльності, що забезпечує безпеку в управлінській, енергетичній, фінансовій, техніко-виробничій, технологічній та інших областях, що мають істотний вплив на національну безпеку та забезпечують стабільний розвиток держави. Приведене визначення інформаційно-економічної безпеки: комплексна система, що забезпечує захист життєво важливих інтересів громадян, су- спільства та держави в економічній сфері від внутрішніх і зовнішніх інформаційних загроз. Останні в такому визначенні набувають статусу інформа- ційно-економічних загроз — сукупності умов, факторів і подій, що визначає ефективність внутрішніх і зовнішніх деструктивних інформаційних впливів на економічний стан країни, тим самим створюючи небезпеку економічно важливим інтересам особистості, суспільства і держави. Запропоновано сформувати нову міждисциплінарну галузь наукових знань, основним призначенням якої буде розробка шляхів і способів використання інформаційного середовища для вирішення завдань економічної безпеки. Теорія інформаційно-економічної безпеки має охоплювати не тільки опис інформаційних взаємовідносин в економіці, а й їх взаємозв’язок із національною безпекою.
41
Ilchuk, Valerii. "СИНЕРГЕТИЧНИЙ ЕФЕКТ ФУНКЦІОНУВАННЯ КЛАСТЕРА". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 1(17) (2019): 9–18. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-1(17)-9-18.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто об’єктивні умови створення кластерів як найбільш ефективних інтеграційних об’єднань, здатних протистояти викликам і загрозам у глобалізованому економічному середовищі, акцентовано увагу на процесах кластеризації та їх позитивному впливу на ефективність функціонування учасників кластерного утворення та кластера в цілому. Охарактеризовано види ефектів, які виникають при формуванні кластерів. Виявлені умови виникнення внутрішньої і зовнішньої синергії в кластерному утворенні та форми їх прояву. Розглянуто схему виникнення синергетичного ефекту, методика його оцінювання в масштабі окремого кластера та в секторіальному масштабі. Показана важливість синергетичного ефекту в нарощуванні виробничого потенціалу та підвищенні конкурентоспроможності кластерного утворення та його учасників.
42
Melnyk, Katerina. "ФОРМУВАННЯ КРИТЕРІЇВ ОЦІНЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПІД ЧАС АУДИТУ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 2, № 18 (4 червня 2019): 115–21. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-02-115-121.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто основні чинники формування критеріїв оцінювання інформації, що можуть бути використані під час проведення аудиту. Встановлено, що на процес формування критеріїв оцінювання інформації впливають інтереси її користувачів, стратегічні, тактичні та оперативні цілі користувачів, а також їх очікування щодо формування, змісту та використання інформації. Важливим є також врахування під час визначення критеріїв оцінювання інформації в умовах сталого розвитку впливу середовища функціонування суб’єктів економічної діяльності, які продукують та використовують інформацію у власних цілях. За результатами дослідження ідентифіковано вплив внутрішнього середовища, зовнішнього середовища та інтегрований (рефлексивний) вплив умов сталого розвитку на формування критеріїв оцінювання інформації.
43
Stukalenko, V. A., M. I. Bashynska, M. K. Svorska та A. Y. Kabanova. "ВПЛИВ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ НА ФОРМУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, № 81 (26 квітня 2018): 236. http://dx.doi.org/10.31713/ve1201824.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено сучасні теоретичні підходи до визначення поняття «податкова політика». З’ясовано сутність і роль податкової політики в сучасних умовах та розглянуто податкову політику як засіб впливу на розвиток держави. Проаналізовано структуру доходів державного бюджету України з 2014 року по 2017 рік і визначено основні тенденції у формуванні доходів бюджету. Зазначено, що сьогодні серед науковців та практиків немає єдиного баченняролі у формуванні доходів та видатків Державного бюджету України за допомогою податкової політики, що суттєво ускладнює розробку дієвих механізмів формування доходів Державного бюджету України. Наукова невизначеність поняття «податкова політика» ускладнює виконання державою своїх завдань, функцій, регулювання соціально-економічного розвитку суспільства та створення оптимальних умов для розвитку ефективного економічного середовища.
44
Зінченко, Вікторія Миколаївна, Олександр Миколайович Романуха, Світлана Казимирівна Ревуцька та Поліна Олександрівна Чевердак. "ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ МОВНО-МОВЛЕННЄВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ". Information Technologies and Learning Tools 79, № 5 (28 жовтня 2020): 184–98. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v79i5.2997.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасних умовах розвитку й широкого застосування комп’ютерної техніки навчальний процес у закладах вищої освіти має будуватись із застосуванням інформаційних технологій, що сприяє диференціації, гуманізації та гуманітаризації освіти, інтенсивному розвиткові й реалізації духовного та інтелектуального потенціалу студентів. Висока культура мовлення є складником загальної людської культури. Сьогодні збільшився інтерес до української мови як державної і студентам недостатньо мати набуті в школі знання. Випускник закладу вищої освіти повинен досконало знати українську мову і використовувати її в процесі виконанні службових обов’язків. Сформовані мовно-мовленнєві і мовно- професійні компетентності сприяють оволодінню фахом, підвищують ефективність праці, позитивно впливають на ділові стосунки. Для спеціаліста економічного профілю висока культура усного й писемного мовлення – не лише відображення його професійності, толерантності, вихованості, інтелігентності. Вона визначає культуру його праці, а також, що є найважливішим, культуру взаємин у всіх сферах мовленнєвої діяльності. Саме пошук інноваційних ефективних методик викладання мовних курсів в економічних закладах вищої освіти зумовлює дослідження особливостей формування мовно-мовленнєвих компетентностей студентів економічних спеціальностей засобами сучасних інформаційних технологій. У статті досліджено: погляди вчених-психологів і педагогів на проблему впровадження інформаційних технологій у процес навчання української мови за професійним спрямуванням; визначено основні лінгводидактичні завдання, вирішенню яких сприяє впровадження інформаційних технологій у процес мовної освіти; окреслено психолого-педагогічні умови формування професійних мовно-мовленнєвих компетентностей студентів економічного профілю з використанням інформаційних технологій; розглянуто зміни в моделі та складники процесу навчання мови за професійним спрямуванням при використанні інформаційних технологій.
45
Fedorova, Hanna. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕЧНОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ЖИТТЯ ГРОМАДЯН". Public Administration and Regional Development, № 3 (11 квітня 2019): 162–77. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.03.10.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розкрито змістовне навантаження понять «безпека», «безпека життєдіяльності», «цивільний контроль». Проаналізовано види безпеки та встановлено, що виокремлюють такі види безпеки: безпеку людини; національну безпеку, що складається з державної безпеки, безпеки політичної, економічної, воєнної, технологічної, екологічної, гуманітарної, демографічної, інформаційної, банківської, продовольчої, енергетичної тощо; безпеку життєдіяльності, складовими якої є: безпека праці, безпека військової служби, громадська безпека, безпека харчових продуктів, безпека особиста та ін. Показано що безпека являє собою досить суперечливий, довгостроковий феномен політичної сфери суспільного життя. Наголошено що специфіка політичного розвитку ставить питання про наростання проблем захисту національних інтересів, що вимагає не механічного нарощування зусиль в тому чи іншому загрозливому напрямку, а переосмислення засад функціонування системи забезпечення національної безпеки.
Здійснено огляд нормативно-правових актів, що регулюють питання забезпечення безпеки в державі, суспільстві і безпеки громадянина. З’ясовано складові, які забезпечують умови безпечного середовища для населення України.
46
Bakulina, Oksana, та Valentina Ternopilska. "«Зелена» економіка як умова сталого розвитку". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 48, № 2 (1 листопада 2021): 39–44. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2021.48.06.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто зміст поняття «зелена» економіка. Розкрито досвід розвитку «зеленої» економіки на міждержавному рівні. Представлено напрями розвитку «зеленої» економіки у світі. Виокремлено чинники, які обмежують можливість переходу національних економік країн світу до моделі «зеленої» економіки. Встановлено, що вагомий вплив на розвиток «зеленої» економіки здійснюється на національному рівні. Висвітлено напрями розвитку «зеленої» економіки в Україні: формування та впровадження еколого-економічного механізму сталого розвитку, який передбачатиме налагодження міждержавних взаємовідносин з охорони навколишнього середовища; впровадження відповідних нормативно-правових актів, правил ведення бізнесу; прийняття науково-технічних, інвестиційних рішень з екологізації; створення системи екологічних інновацій; врахування факторів екологічного ризику й екологічного страхування; розробка екологічно обґрунтованих національних рахунків та ін. Наведено показники вимірювання «зеленого» росту країн світу (The Global Green Economy Index, Global Cleantech innovation Index, Global Green Finance Index). Наголошено, що для виконання вимог Паризької угоди державами світу, реалізації Цілей сталого розвитку до 2030 р. необхідним є спрямування значних обсягів міжнародних фінансових потоків, які є інструментом переходу до «зеленої» економіки, активізації інвестиційних процесів та екологізації бізнесу. Розглянуто основні сфери та інструменти «зеленого» фінансування, які використовуються країнами світу. Виокремлено причини уповільнення формування сектору «зеленого» фінансування в Україні.
47
Похилько, Світлана, Лариса Гриценко та Артем Мартим’янов. "ЕПОХА ПОСТКОРОНАВІРУСНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЦИФРОВІ БІЗНЕС-МОДЕЛІ". Молодий вчений, № 11 (99) (30 листопада 2021): 404–8. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-11-99-87.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасному суспільстві за часів світової пандемії особливе місце займає процес переходу бізнесу в онлайн середовище. Зокрема, майже половина підприємств на початку карантину в березні 2020 року була закрита або була на межі закриття, що призвело до того, що бізнес-середовище було вимушене швидко адаптувалося до сучасної ситуації. Виникла необхідність активно залучати програми дистанційної роботи. У статті було проаналізовано вплив карантинних обмежень на бізнес-сферу, наведено статистичні дані впливу диджіталізації підприємств у умовах коронавірусної епохи. Також, було проведено дослідження щодо введення нових шляхів покращення економічних наслідків в сучасних умовах, зокрема, виділено роль керівника підприємства, такі зміни як пришвидшення функціонування цифрової бізнес-моделі підприємства. Було узагальнено поняття безпосередньо самої бізнес-моделі як складової мехіанізму роботи підприємства. Загалом, цифровізація процесів актуальна не лише на рівні окремих компаній: цілі галузі обирають цей шлях розвитку як єдиний спосіб реагування на швидко мінливі умови навколишнього середовища. Завдяки цьому цифрова трансформація промисловості, роздрібної торгівлі, державного сектору та інших сфер вже змінює життя кожної людини та кожного бізнесу. Загалом впровадження цифрових технологій розмиває географічні та фізичні кордони та відкриває нові економічні перспективи, соціальний та культурний розвиток країн, а також зростання регіональної та глобальної конкурентоспроможності. Пришвидшення диджіталізації на практиці показує високі показники продуктивності, а експерти говорять що карантин допоміг зробити справу наступних років. Без перебільшень локдаун за часів коронавірусу здійснив безпрецедентний вплив на увесь світ, але серйозні проблеми все ж таки залишаються. Компанії повинні запроваджувати цифрові бізнес-моделі сьогодні, якщо вони хочуть продовжувати існувати на економічному ринку в майбутньому. Тимчасові вдосконалення, які задовольняють клієнтів сьогодні, можуть стати постійними компонентами, що покращують роботу бізнес-компаній на протязі найближчих років.
48
Баула О.В. "ЕВОЛЮЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗМІСТУ ІННОВАЦІЙ ТА ЙОГО СПЕЦИФІКА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН". Економічний форум 1, № 4 (13 жовтня 2020): 3–13. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-1.
Повний текст джерелаАнотація:
Новітня доба глобальних соціально-економічних трансформацій перетворила мобільність у фактично єдину стійку характеристику розвитку бізнес-діяльності. Сучасні прояви мобільності сучасного господарського процесу передбачають швидку реакцію на мінливість умов кон’юнктури національного та світового ринків, розбудову формального та неформального інституціонального середовища, асиметрію інформації, розвиток глобальної господарської системи і т.п. Динамічність сучасних умов розвитку зумовлює необхідність формування та розбудови інноваційно-інвестиційної моделі розвитку, як найуспішнішої і найперспективнішої.
Інноваційний процес передбачає декілька суттєвих етапів від виявлення інноваційного попиту до поширення освоєної інновації і її комерціалізації.
Економічний зміст інноваційних процесів цікавив науковців практично з виникнення економічної теорії, але як предмет спеціального наукового осмислення інновації стали у ХХ ст.
У статті досліджено особливості еволюції поглядів вітчизняних та зарубіжних вчених щодо трактування поняття «інновації» та розвитку інноваційної парадигми. Вчені різних періодів надавали різного змісту інноваціям: по-перше, розглядали як результат НТП, інноваційної діяльності та практичного / технічного використання новацій; по-друге: як цільові зміни у функціонуванні підприємства та якісні зміни усіх елементів суспільного виробництва; по-третє: як систему або комплекс заходів щодо впровадження нової техніки, технології і т.п.; по-четверте: як процес створення та практичного використання новацій та відтворення економічного елемента через нову ідею, винахід чи процес; по-п’яте: як комерційне рішення чи продукт інноваційної діяльності.
У статті обґрунтовано прямий вплив розвитку інноваційних процесів на рівень конкурентоспроможності, а також запропоновано комплексне трактування дефініції «інновації» зважаючи на особливості сучасних соціально-економічних трансформацій: акцентована увага на необхідності постійних інвестицій та оптимальної інноваційно-управлінської інфраструктури на мікро-, макро-, мезо- та мегарівнях.
49
Smolynets, I. B. "Аспекти розвитку різних організаційно-правових форм підприємницької діяльності в аграрному секторі". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 76 (6 березня 2017): 100–107. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7620.
Повний текст джерелаАнотація:
Одним з найважливіших напрямів в цьому контексті є проблеми організаційно-правових форм розвитку підприємницької діяльності в сільському господарстві. В умовах конкурентного ринкового середовища важливе значення для забезпечення стабільного й ефективного аграрного виробництва мають механізми регулювання процесів відтворення в АПК, серед яких чільне місце належить формам підприємницької діяльності. У сучасних економічних умовах важливим фактором підвищення ефективності розвитку продовольчого підкомплексу є удосконалення даних форм. Проте слід визнати, що нині форми підприємницької діяльності перебувають в стані формування та розвитку. Тому проблеми реформування аграрного сектора економіки, постійно перебували і перебувають у полі зору економічної науки. В історичному аспекті розвитку підприємницька діяльність налічує наступні форми: приватні підсобні господарства, одноосібні володіння, господарства населення, селянські фермерські господарства, приватні та державні сільськогосподарські підприємства, колективні господарства, зокрема селянські спілки, агрофірми, міжгосподарські підприємства і об’єднання, різного роду та видів товариства, які поділяються за формою об’єднання та рівнем відповідальності. Найважливіші з них, які прижились та функціонують в сільському господарстві, є сільськогосподарські підприємства, зокрема приватні, та господарства населення. Ефективному розвитку підприємницької діяльності в сільському господарстві перешкоджають слабка адаптація до ринкових умов та низька інвестиційна привабливість аграрного виробництва і господарських формувань, безсистемність і розпорошеність надходжень коштів у модернізацію виробничої діяльності, недостатня державна підтримка, недосконалість організаційно-економічного механізму управління розвитком різних організаційно-правових форм підприємницької діяльності в аграрному секторі.
50
Глівінська, Ю. В. "СИСТЕМНА СУТНІСТЬ КАТЕГОРІАЛЬНИХ ПОНЯТЬ МЕХАНІЗМІВ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ". Підприємництво і торгівля, № 30 (1 липня 2021): 17–24. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-30-03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто трактування сутності терміна «потенціал» як складного, багатоманітного поняття, що поєднує насамперед ресурси, засоби, джерела, необхідні для функціонування системи, котрі в разі реалізації можливості їх мобілізації i використання за певних умов здатні надати розвитку системи якісно нового імпульсу. Загальновідомо, що стрімкий економічний і науково-технологічний розвиток розвинених економік у другій половині ХХ ст. пов'язаний зі значною кількістю винаходів та нововведень. Поява інновацій, які суттєво вплинули на продуктивність праці та витрати виробництва, стала результатом дії науково-технічного прогресу. Відповідно, трансфер технологій, імплементація нововведень у виробництво потребують великих фінансових ресурсів, інвестицій, що й зумовлює поєднання категорій «інновації» та «інвестиції». Розкрито сутність інноваційного та інвестиційного потенціалів та описано їхні складники. Удосконалено трактування поняття інноваційно-інвестиційного потенціалу економічного розвитку на засадах сталості як здатність економічної системи за збалансованими екологічним та соціальним склaдниками розвитку до здійснення інноваційної діяльності за наявності сприятливoго інвестиційного середовища. Реалізація інноваційно-інвестиційного потенціалу неможлива без механізмів йoго формування та використання, тому, узагальнюючи підходи до трактування сутності понять «господарський механізм», «економічний механізм», «інституційний механізм», було запропоновано парадигму: механізму формування інноваційно-інвестиційного потенціалу, який визначено як систему причино-наслідкових та обернених зв’язків між усіма елементами потенціалу в усіх сферах національної економіки та різних рівнях господарювання для підвищення ефективності його застосування; механізму використання інноваційно-інвестиційного потенціалу, в основі якого лежить узгодження приватних і суспільних інтересів на основі вдосконалення нормативно-правового забезпечення, зміни економічної структури національного господарства, здійснення моніторингу діяльності суб’єктів економіки, інформаційно-аналітичного та кадрового забезпечення процесу залучення інвестиційних ресурсів, що знаходить вираз у цілях, формах і результатах їх взаємодії на всіх рівнях.