Статті в журналах з теми "Умови відповідальності"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Умови відповідальності.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Умови відповідальності".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Кравчук, Д. "Умови цивільно-правової відповідальності держави". Юридичний вісник, № 3 (8 жовтня 2020): 277–85. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1952.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена питанням умов цивільно-правової відповідальності держави. Умовами цивільно-правової відповідальності держави є класичні елементи відповідальності суб'єкта цивільно-правових відносин з урахуванням певної специфіки. Так, специфіка суб'єктивної умови відповідальності полягає в тому, що в ЦК України вперше визначено, що шкода, заподіяна органами державної влади, органами місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень або у сфері нормотворчої діяльності, а також шкода, заподіяна посадовими або службовими особами зазначених органів, відшкодовується незалежно від вини цих органів, їх посадових або службових осіб.
Наголошено, що до складу об'єктивної сторони складу правопорушення можна віднести прийняті акти управління або нормативні акти органів влади за умови, що вони прийняті при здійсненні зазначеними вище органами, їх посадовими або службовими особами своїх повноважень.
Окремої уваги при дослідженні цивільно-правової відповідальності держави за заподіяну шкоду потребують спеціальні делікти, які характеризуються наявністю додаткових умов їх виникнення. Проблеми класифікаціїтаких дій, особливість процедури розгляду справ, неоднозначність і певна суперечливість судової практики зумовлюють наявність певних перешкод для захисту порушених прав суб'єктів цивільних правовідносин.
Зазначено, що цивільно-правова відповідальність держави - це безумовний обов'язок держави в особі відповідальних органів державної влади або юридичних осіб публічного права здійснити справедливе відшкодування (компенсувати) заподіяну потерпілій особі матеріальну та (або) моральну шкоду, викликану організаційно-управлінськими, військово-політичними, організаційно-правовими рішеннями, діями та заходами органів державної влади, їх посадових осіб, службовцями, «невстановленими особами», а також шкоду, спричинену в результаті вчинення терористичних актів, спрямованих на порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів.
2
Амбарцумян, к. "Підстави та умови цивільно-правової відповідальності". Наукові праці цивілістичного студентського гуртка. Альманах цивілістики, Вип. 4 (2009): 144–62.
Знайти повний текст джерела
3
Марченко, Олеся Володимирівна, та Олег Ігорович Вознюк. "УМОВИ ПРИТЯГНЕННЯ ОСІБ, ВИННИХ У ДОВЕДЕННІ ДО БАНКРУТСТВА, ДО СУБСИДІАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ". New Ukrainian Law, № 4 (1 жовтня 2021): 37–43. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.4.6.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню проблемних аспектів та особливостей правового регулю- вання та застосування субсидіарної відповідальності, а саме: умов притягнення осіб, винних у доведенні до банкрутства суб’єктів господарювання – юридичних осіб, до субсидіарної від- повідальності відповідно норм Кодексу України з процедур банкрутства (далі – Кодекс). Крім того, автор торкається питання щодо розуміння субсидіарної відповідальності як окремого господарсько-правового виду відповідальності, який покладається на засновників (учасни- ків, акціонерів) або інших осіб, включно з керівником боржника. У статті також опрацьовано сутність та особливості мети субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства. Також було проаналізовано правове регулювання інституту субсидіарної відповідальності з урахуванням законодавчих змін, а саме заміна Закону України «Про відновлення плато- спроможності боржника або визнання його банкрутом» новим нормативно-правовим актом – Кодексом. З урахуванням позицій науковців та суддів господарських судів, було виділено і наведено основні переваги та недоліки законодавства про банкрутство. Ще одним пунктом нашої мети було питання доведення відсутності своєї вини, законодавцем покладене на особу, яку притягують до субсидіарної відповідальності, у зв’язку з чим саме вона повинна довести відсутність у своїх діях складу делікту. У статті розкрито сутність форми звернення до господарського суду для покладення на особу субсидіарної відповідальності, які в Кодек- сі, на жаль, не визначені. Авторами чітко зазначені умови, ознаки та підстави для засто- сування субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства, а також дії ліквідато- ра щодо доведення необхідності застосування додаткової відповідальності до винних осіб. Визначено, що субсидіарні вимоги є частиною ліквідаційної маси і не можуть бути отримані кредиторами іншим чином, ніж у порядку черговості у процедурі банкрутства.
4
Білий, О. "Вина суб'єктів господарювання як умова відповідальності за безпеку продукції". Юридичний вісник, № 3 (4 лютого 2020): 175–81. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.961.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті приділяється увага вині як умові господарсько-правової відповідальності за безпеку продукції. Здійснено науковий пошук змісту концепту «вина» в сфері безпеки продукції. Серед низки наявних у науковому обігу тлумачень поняття «вина» виявлено, що в його основі перебуває удавана воля суб'єк- та господарювання, а не механічно складене волевиявлення працівників, з яких формується трудовий колектив і саме цей фактор є ключовим для виокремлення у товаро-продовольчій сфері. Розглянуто оціночне розуміння поняття «вина» в межах поведінкової та психологічної концепцій а також згруповані в юридичній літературі доктринальні погляди щодо вини суб'єкта господарювання як умови відповідальності. Надана юридична характеристика вини у сфері безпеки продукції шля- хом виявлення структури, змісту, форми, сутності, ступеню та обсягу. Роз’яснено, що структура вини проявляється через дії, мотив та волевиявлення суб'єкта господарювання. Встановлено, що домінуючим моментом змісту вини є вольовий. Формою вини є випадок коли товаровиробник (оператор ринку) має вчиняти протиправне діяння в сфері товаровиробництва свідомо та з власної волі. Загострена увага на психо-емоційному стані працівника під час процесу товаровиробництва як складника сутності вини як умови господарсько-правової відповідальності за безпеку продукції. Встановлено, що в сфері безпеки продукції ступінь вини формують належні умови праці суб’єктів господарювання, факт дотримання чи недотримання санітарно-гігієнічних норм, рівень заробітної плати. З’ясовано, що вина супроводжується непрямим умислом, а ціною помилки при виробництві продукції є життя і здоров’я споживача. Розглянуто принцип презумпції вини у сфері безпеки продукції. Наостанок відмічено, що «умови» є частиною більш широкого поняття «підстави» і тому їх не можна ототожнювати.
5
Касич, Алла, та Вікторія Семенюк. "Стратегічні завдання та умови підвищення рівня екологічної відповідальності металургійних підприємств". Фінансовий простір, № 4(44) (28 грудня 2021): 62–71. http://dx.doi.org/10.18371/fp.4(44).2021.627176.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито поняття «екологічна відповідальність» та критерії, що його характеризують. Проаналізовано сучасний рівень екологічної відповідальності в Україні. Визначено, що перед українськими металургійними підприємствами стоїть необхідність підвищення екологічної соціальної відповідальності з метою запобігання негативному впливу на навколишнє середовище.
6
Царенко, Анна Вікторівна. "Умови формування професійної відповідальності майбутніх вчителів початкових класів". Педагогіка вищої та середньої школи 50 (18 квітня 2017): 92–99. http://dx.doi.org/10.31812/pedag.v50i0.1290.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкриті та проаналізовані умови формування професійної відповідальності фахівців різних спеціальностей. Знайдений спільний алгоритм формування якостей професійно відповідального спеціаліста, що включає чотири етапи: перший – пізнавальний; другий – отримання практичного досвіду; третій – контроль; четвертий – самовдосконалення, розвиток. Визначено умови формування професійно відповідального вчителя початкових класів з урахуванням специфіки цієї спеціальності.
7
Петренко, М. О. "ФЕНОМЕН ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В СУЧАСНІЙ ЗАРУБІЖНІЙ ФІЛОСОФІЇ". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 32 (3 лютого 2022): 80–85. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1030.
Повний текст джерелаАнотація:
Петренко М. О. Феномен відповідальності в сучасній зарубіжній філософії. – Стаття. У рамках статті досліджено проблему відповідальності у працях провідних західних філософів та особливості її взаємозв’язку з проблемами людської гідності та цінності особистості. Послідовно переосмислено проблему людської гідності в контексті відповідальності особи та суспільства перед викликами сьогодення, які обумовлені результатами діяльності людини, часто руйнівним впливом на довкілля та екологію нашої планети. Відзначено необхідність забезпечення політичної відповідальності усіма акторами (громадянами та представниками влади). Критично реконструйовано спроби утиску прав, свободи та людської гідності у контексті нових глобальних викликів безпеці та страхів перед майбутнім. Розглянуто зростання запиту на індивідуальну та колективну (універсальну) відповідальність усіх соціальних груп на національному (державному) та глобальному рівнях, адже формування співвідповідальності можливе за умови рівних соціально-економічних умов та політичних прав. Зазначено, що побудова конструкції колективної відповідальності базується на відповідальному ставленні до своїх посадових обов’язків усіх акторів, а також створенні механізму контролю акторів з більшими повноваженнями над результатами діяльності акторів нижнього рівня. Насамперед це стосується управління об’єктами критичної інфраструктури та політичними акторами, яким делегуються не тільки влада, але й відповідальність за вчинені дії. Крім того, питання людської гідності та відповідальності тісно пов’язані у контексті громадянської відповідальності та політичної відповідальності громадян та влади. Досліджено наближення реалістичної моделі відповідальності до ідеальної, що уможливить ефективне впровадження колективної відповідальності на правах співідповідальності усіх її суб’єктів у межах створення вільного, справедливого та гідного людини соціокультурного простору.
8
Кетлер-Митницька, Т. С. "ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ПОЗИТИВНОГО ВПЛИВУ ІНТЕРНАЛЬНОСТІ НА САМОРОЗВИТОК МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ". Problems of Modern Psychology, № 1 (30 червня 2021): 36–44. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-1-4.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито внутрішні обставини, за яких інтернальність гальмує або стимулює саморозвиток студентів-психологів. Важливість забезпечення особистісно-професійного саморозвитку майбутніх психологів пояснено вимогами до особистісних якостей цих фахівців. Як один із внутрішніх чинників стимулювання саморозвитку розглянуто інтернальність. Розкрито психологічний зміст інтернальності як одного з двох полюсів локусу контролю. Обґрунтовано позитивний, але дещо неоднозначний характер впливу інтернальності на готовність майбутніх психологів до особистісно- професійного саморозвитку. У результаті теоретичного аналізу виокремлено умови, які провокують негативний вплив інтернальності на саморозвиток, а саме: песимістичний атрибутивний стиль (пояснення невдач стабільними глобальними внутрішніми чинниками); прийняття відповідальності тільки за причини проблем; орієнтація на стан. Проаналізовано характеристики «доброго» та «поганого» інтернального контролю відповідно до наукових поглядів різних дослідників. Сформульовано припущення щодо існування певних внутрішніх умов, за яких інтернальність буде мати більш виражений і однозначний вплив на саморозвиток студентів-психологів. На основі аналізу наукових джерел запропоновано такі умови позитивного впливу інтернальності на саморозвиток: оптимістичний атрибутивний стиль (пояснення невдач варіативними та специфічними, а успіхів – стабільними та глобальними внутрішніми чинниками); прийняття відповідальності за подолання проблем без концентрації на їхніх причинах; орієнтація на дію. Проаналізовано та конкретизовано значення цих умов для особистісно- професійного саморозвитку саме студентів-психологів з урахуванням змісту та специфіки їхньої майбутньої професійної діяльності. Наведені положення підкріплено експериментальними даними сучасних дослідників. Зроблено висновок про перспективність емпіричної перевірки припущення щодо впливу зазначених умов на характер взаємозв’язку інтернальності та особистісно-професійного саморозвитку студентів-психологів.
9
Берназ-Лукавецька, Олена Михайлівна. "ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА НЕНАЛЕЖНЕ НАДАННЯ ПОСЛУГ ПЛАСТИЧНОЇ ХІРУРГІЇ". Часопис цивілістики, № 35 (16 лютого 2020): 19–23. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i35.182.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено аналіз особливостей цивільно-правової відповідальності за неналежне надання послуг пластичної хірургії. Розглядаються умови настання цивільно-правової відповідальності, до яких зараховують протиправність поведінки (дій або бездіяльності) виконавця послуг; шкоду як наслідок протиправної поведінки; причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою; вину. Окрім того, узагальнено та проаналізовано різноманітні наукові підходи щодо відмежування між договірною та деліктною відповідальністю.
10
Братішко, Ю. С., О. В. Посилкіна та Я. М. Деренська. "ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ МОДЕЛІ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ФАРМАЦІЇ". Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі, № 1 (7 лютого 2021): 26–34. http://dx.doi.org/10.36477/tourismhospcee-1-3.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена розробці засад управління соціально відповідальною діяльністю фармацевтичних компаній як найважливішої умови підвищення якості, ефективності та доступності фармацевтичного забезпечення населення. Визначені специфічні характеристики існуючої національної моделі соціальної відповідальності бізнесу. Визначено, що українська модель об’єднує сучасний світовий досвід формування корпоративної соціальної відповідальності та відображає концептуальні спрямування її подальшого розвитку згідно з вимогами міжнародних стандартів. Обґрунтовані основні методологічні принципи побудови концептуальної моделі соціальної відповідальності фармацевтичного бізнесу в умовах розвитку глобалізаційних та інтеграційних процесів і необхідності імплементації вимог міжнародних стандартів, що регламентують соціально відповідальну діяльність.
11
Краснопольська, Людмила. "ОСОБЛИВОСТІ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ЗВ'ЯЗКУ З ПРИМИРЕННЯМ ВИННОГО З ПОТЕРПІЛИМ". KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 2, № 8 (13 липня 2021): 235–40. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.2.38.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто питання щодо сприйняття звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим як суто процесуального порядку дій органів які виконують право- охоронну функцію, як альтернативу кримінальному переслідуванню та форму припинення кримінального про- вадження тощо. Обумовлено, що завдяки комплексному врегулюванню нормами кримінального та кримінального процесуального законодавства порядку звільнення від кримінальної відповідальності, цей правовий інститут вважається міжгалузевим. Приділено увагу звільненню від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим як одному із заходів у системі кримінально-правового впливу. Оскільки законодавством чітко окреслено, обставини (підстави та умови) звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з прими- ренням винного з потерпілим, зазначено, що суд має своєю ухвалою закрити кримінальне провадження звільнив- ши обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
12
Петрова, Н. М. "Звільнення особи від кримінальної відповідальності: загальні підстави й умови". Проблеми законності, Вип. 87 (2007): 121–25.
Знайти повний текст джерела
13
Петрова, Н. М. "Звільнення особи від кримінальної відповідальності: загальні підстави й умови". Проблеми законності, Вип. 87 (2007): 121–25.
Знайти повний текст джерела
14
Петрова, Н. М. "Звільнення особи від кримінальної відповідальності: загальні підстави й умови". Проблеми законності, Вип. 87 (2007): 121–25.
Знайти повний текст джерела
15
Borzyk, O. B., та I. M. Shepel. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ПЕДАГОГІЧНИХ ВИШІВ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, № 6 (29 листопада 2019): 63–72. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-63-72.
Повний текст джерелаАнотація:
У даній статті розкрито педагогічні умови формування екологічної культури майбутніх учителів початкових класів в освітньому процесі педагогічних вишів. Зазначено, що освітній процес педагогічних закладів вищої освіти, спрямований на формування екологічної культури майбутніх учителів початкових класів, потребує максимальної екологізації навчальних дисциплін циклу загальної та професійної підготовки, урізноманітнення форм позааудиторної роботи, систематичного залучення молодих людей до екологічної діяльності, формування у майбутніх педагогів відповідальності за власні вчинки, розвитку у кожного здобувача вищої педагогічної освіти його потенційних можливостей, створення атмосфери натхнення на дії. Наголошено, що успішність процесу формування екологічної культури майбутніх учителів початкових класів буде більш результативною за умови врахування сукупності факторів й сприятливих умов, які забезпечать ефективну трансформацію зовнішніх впливів у внутрішню позицію здобувачів вищої педагогічної освіти. Доведено, що якість формування екологічної культури майбутніх учителів початкової школи в освітньому процесі педагогічних закладів вищої освіти підвищується за умови врахування сукупності оптимальних педагогічних умов, зокрема: створення демократичного освітнього простору, де викладач та студент є рівноправними учасниками освітнього процесу; включення майбутніх учителів початкових класів у різноманітну еколого-освітню діяльність на заняттях з дисциплін професійної підготовки на засадах емпауермент-педагогіки; звернення до життєвого досвіду здобувача вищої педагогічної освіти.
16
Луценко, Ю. В. "Підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності за державну зраду". Держава і право, Вип. 56 (2012): 427–31.
Знайти повний текст джерела
17
Varenik, O. "ДИСЦИПЛІНАРНА ТА МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЛОКАЛЬНОГО ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ". Juridical science 1, № 5(107) (3 квітня 2020): 209–18. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-1.26.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що локальне правове регулювання охорони праці дозволяє краще пристосувати загальні вимоги законодавства до конкретних умов праці на підприємстві, що підвищує ефективність їх дії. Разом з тим, увага суб’єктів трудового права та органів державної влади до локального правового регулювання є значно меншою, що впливає на їх розуміння, як факультативних або необов’язкових до втілення. Дослідження юридичної відповідальності за порушення локального правового регулювання охорони праці надасть можливість краще розкрити її сутність та особливості застосування. У статі зазначено, що рівень травматизму та професійних захворювань залишається на стабільно високому рівні, що не може позитивно впливати на стан безпеки умов праці. Особливо гостро проблема стоїть на тих підприємствах, де техніка й інші засоби виробництва потребують модернізації. З іншого боку, запровадження нових методик та моделей роботи виробництва досі не врегульовані законодавчо, що вказує на важливість локального правового регулювання. Тому, встановлення юридичної відповідальності є гарантією дієвості таких локальних нормативно-правових актів, їх дотримання та виконання усіма суб’єктами трудових відносин. З’ясування видів юридичної відповідальності та їх змісту в контексті локального правового регулювання охорони праці вказуватиме чи усі аспекти відносин забезпечені. Дане дослідження допомагатиме розкрити особливості застосування кожного виду юридичної відповідальності, умови дотримання законності та справедливості. Визначено, що юридична відповідальність за порушення локального правового регулювання є різноманітною та диференціюється залежно від рівня негативних наслідків, що настали для підприємства, роботодавця чи трудового колективу. Досліджувана юридична відповідальність виступає, як засобом компенсації, так й засобом покарання, а тому має комплексний вплив на стан дотримання локальних норм права та підтримання безпеки праці. Крім того, юридична відповідальність виконує й функцію попередження та профілактики вчинення правопорушень завдяки невідворотності покарання. Разом з тим, правове регулювання застосування юридичної відповідальності за порушення локального правового регулювання охорони праці потребує удосконалення. Це стосується строків розслідування, прав та обов’язків потерпілого та правопорушника, а також збільшення переліку видів правопорушень, що мають відповідати сучасним тенденціям в охороні праці.
18
Мороз, Світлана, та Володимир Мороз. "ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ВИЩОЇ ОСВІТИ: АНАЛІЗ ЕКСПЕРТНИХ ОЦІНОК РОБОТОДАВЦІВ". Науковий вісник: Державне управління, № 1(11) (18 квітня 2022): 128–49. http://dx.doi.org/10.33269/2618-0065-2022-1(11)-128-149.
Повний текст джерелаАнотація:
Підвищення якості вищої освіти та забезпечення її тісного зв’язку з наукою передбачено стратегічним напрямом розвитку держави. Метою статті стало з’ясування думки роботодавців щодо відповідальності суб’єктів управління якістю вищої освіти за її підсумковий рівень і проведення аналізу отриманих експертних оцінок через призму проблематики вдосконалення механізмів державного управління забезпеченням якості вищої освіти. Визначення рівня відповідальності окремих з суб’єктів управління якістю вищої освіти за її підсумковий рівень стало одним з фокусів уваги проєкту «Оцінка якості вищої освіти». Використовуючи інструментарій експертного інтерв’ю та анкетування, проведено аналіз результатів опитування роботодавців і встановлено, що роботодавці не зацікавлені у залученні до процедур забезпечення якості вищої освіти та не відчувають своєї відповідальності за її підсумковий рівень. Така позиція роботодавців є цілком природною, адже участь представників реального сектора економіки у процедурах забезпечення якості вищої освіти не забезпечує отримання того економічного ефекту, який може бути здобутий суб’єктом господарювання за умови використання відповідних ресурсів у межах своєї професійної діяльності. «Неприродність процесів» забезпечення якості вищої освіти для суб’єктів господарювання стала причиною того факту, що респонденти з числа роботодавців оцінили рівень своєї відповідальності майже на мінімальному рівні. Найбільший рівень відповідальності за якість вищої освіти роботодавці поклали на заклади вищої освіти та студентів, тим самим знизивши не лише рівень своєї відповідальності, а також і відповідальності органів публічного управління та суспільства загалом. За результатами опитування роботодавців було з’ясовано їх думку щодо розподілу відповідальності за якість вищої освіти між такими її стейкхолдерами як: студенти; заклади вищої освіти; роботодавці; органи публічного управління (органи державної влади та органи місцевого самоврядування); суспільство (громадські об’єднання; моніторингові місії; експертні агентства). Результати аналізу відповідей респондентів дали змогу сформулювати узагальнення та висновки щодо можливих напрямів вдосконалення змісту та практики використання деяких з механізмів державного управління забезпеченням якості вищої освіти в частині створення умов для залучення роботодавців до процедур контролю якості результатів діяльності закладів вищої освіти. У статті обґрунтовано необхідність обов’язкового включення представників роботодавців до складу експертних груп з акредитації освітніх програм, а також до складу екзаменаційних комісій з присудження (присвоєння) професійної кваліфікації майбутнім фахівцям.
19
Габріадзе, М. "Система цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язання". Юридичний вісник, № 1 (31 липня 2020): 85–92. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1564.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню цивільно-правової відповідальності як одного з наслідків порушення зобов'язання, структурних елементів цивільно-правової відповідальності, її ролі в механізмі забезпечення належного виконання зобов'язань і захисту цивільних прав та інтересів у сучасному цивільному праві України. Залежно від виду порушення зобов'язання відповідальність можна поділити на відповідальність за невиконання й відповідальність за неналежне виконання зобов'язань. Мета статті - визначити особливості системи цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання, класифікувати її підстави, розробити пропозиції з удосконалення законодавства, яке регламентує зазначений вид відповідальності. Цивільно-правова відповідальність - це правова конструкція, що є базисом режиму законності й правопорядку, забезпечує ефективне виконання особою своїх зобов'язань. Соціальна сутність відповідальності виявляється в розумінні, усвідомленні та розмежуванні наслідків діяльності за критеріями її правомірності й доцільності, можливості осуду або заохочення. Складність юридичної природи цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання зумовила множинність підходів до її розуміння й інтерпретації у вітчизняній науці цивільного права:а) як заходу державного примусу;
б) як санкції за неправомірну поведінку; в) як обов'язку правопорушника відшкодувати завдані збитки і сплатити неустойку; г) як захід покарання за вчинене правопорушення. Констатовано, що існує низка критеріїв класифікації цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання. Відзначено, що юридичною підставою настання цивільно-правової відповідальності за договором є склад цивільного правопорушення, який утворюють правопорушення, заподіяння шкоди, при-чинно-наслідковий зв'язок між ними й вина. З'ясовано структурні елементи цивільно-правової відповідальності, її роль у механізмі забезпечення належного виконання зобов'язань і захисту цивільних прав та інтересів у сучасному цивільному праві України. Окреслено, що до основних елементів систем юридичної відповідальності загалом і цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язань зокрема належать мета, умови, функції, форми та підстави відповідальності.
20
Трояновський, О. ""Договірні умови про звільнення від відповідальності за порушення міжнародного комерційного контракту"". Юридичний журнал, № 10 (112) (2011): 65–72.
Знайти повний текст джерела
21
Тулянцева, В. "Відповідальність за правопорушення у сфері використання позабюджетних цільових фондів". Юридичний вісник, № 6 (17 лютого 2021): 207–11. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2047.
Повний текст джерелаАнотація:
У науковій статті зазначено, що побудова соціальної держави передбачає створення певних умов, в межах яких забезпечуються соціально-економічні права людини й громадянина. Метою здійсненого дослідження визначено здійснення характеристики відповідальності за правопорушення у сфері використання позабюджетних цільових фондів. Наголошено, що подальша розбудова української державності та утвердження України як соціальної держави безпосередньо пов'язується з реформуванням системи публічних фінансів країни загалом і системи позабюджетних цільових фондів зокрема. Підкреслено, що наявність фінансових ресурсів детермінує рівень ефективності реалізації моделі соціальної та економічно розвиненої держави. Встановлено, що нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають: 1) бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); 2) напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми або в порядку використання бюджетних коштів (включаючи порядок та умови надання субвен-цій); 3) бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів). Визначено, що саме за рахунок акумуляції коштів у власності держави й територіальних громад та формування публічних фондів можливе існування самої держави. Деталізації і відповідного нормативного закріплення потребує також перелік підстав для визнання певного діяння правопорушенням у сфері використання ресурсів зазначених фондів: приміром, визнання випадком нецільового використання коштів Пенсійного фонду України використання коштів на сплату інших видів соціальних виплат (наприклад, виплат на поховання) чи виплати пенсій у необгрунтовано підвищеному розмірі тощо. Удосконалення нормативно-правової бази в аспекті юридичної відповідальності позабюджетних цільових фондів сприятиме не тільки оптимізації цієї сфери, а й позитивно вплине на становлення України як соціальної держави, яка забезпечує гідні умови життя своїм громадянам.
22
Важна, Катерина Анатоліївна. "РОЗВИТОК КОНЦЕПЦІЇ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ У ПРАЦЯХ ПРОФЕСОРА ВОЛОДИМИРА АНТИПЕНКА: НАУКОВИЙ ПОШУК У РАМКАХ НАУКОВОЇ ШКОЛИ МІЖНАРОДНОЇ КРИМІНОЛОГІЇ". Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, № 7 (3 червня 2021): 111–28. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.7.2021.233259.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкривається внесок професора В. Ф. Антипенка у сучасний розвиток концепції кримінальної відповідальності держави (далі – КВД). Вказується, що науковець зробив вагомий внесок у сучасний розвиток концепції кримінальної відповідальності держави, доповнивши і «ожививши» дану концепцію новими науковими ідеями. Дослідження й подальший розвиток концепції КВД стали одним із векторів наукового пошуку у межах наукової школи міжнародної кримінології. Вказується, що В. Ф. Антипенко розробляв нові міжнародні нормативно-правові та інституційні механізми боротьби з міжнародними злочинами. Тому дослідження внеску професора В. Ф. Антипенка у розвиток концепції КВД є важливим та може мати як теоретичне, так і важливе практичне значення у сфері протидії міжнародним злочинам та підтримання міжнародного миру та безпеки. Серед іншого, у статті розкривається позиція В. Ф. Антипенка щодо процесу трансформування волі індивідів у волю держави, а також щодо того, що інститут кримінальної відповідальності держави створює умови для недопущення невиправданого поширення санкцій (у межах реалізації міжнародно-правового примусу та у межах реалізації міжнародно-правової відповідальності держав за міжнародні злочини) на широке населення. На думку В. Ф. Антипенка, зміст кримінального покарання для індивідів, що генерують злочинні діяння держави і є носіями відповідної приватної волі, полягає передусім у вилученні інструментів державного апарату, використання яких створює умови, з одного боку, для кримінальних в їх користь дій держави, а з іншого, дозволяє переадресовувати авторство таких дій народу (суспільству). У результаті, як вказує вчений, головна ціль досягається, хоча й специфічним чином: кримінальне покарання держави і антикримінальна щодо неї превенція відбувається через позбавлення можливостей приватних осіб або корпоративних груп використовувати державний апарат у своїх корисливих цілях, надаючи поведінці держави злочинний характер.
23
КОЛОГОЙДА, ОЛЕКСАНДРА, та АНАСТАСІЯ ПРОКОПЮК. "Страхування цивільно-правової відповідальності директорів і посадових осіб, що здійснюють управління акціонерним товариством". Право України, № 2021/07 (2021): 116. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-07-116.
Повний текст джерелаАнотація:
Страхування цивільно-правової відповідальності директорів та посадових осіб товариства (D&O) є перспективним напрямом посилення економічної безпеки компанії. У статті досліджено інститут страхування цивільно-правової відповідальності директорів і посадових осіб товариства, його історію виникнення, правову природу та видову належність, об’єкт страхування, страхові ризики й обмеження страхування, умови здійснення. Визначено видову належність страхування D&O до страхування відповідальності та співвідношення страхування D&O зі страхуванням відповідальності перед третіми особами, відповідальності за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань і професійної відповідальності. Авторки визначили передумови та зміни до законодавства й тенденції формування судової практики, що актуалізують перспективи розвитку страхування D&O: впровадження доктрини “проникнення за корпоративну вуаль”, інституту похід-ного позову, персональної відповідальності посадових осіб у випадку неплатоспроможності боржника. Страхування D&O є комплексним видом страхування, що поєднує страхування договірної і деліктної відповідальності директорів, деліктної відповідальності компанії, та фінансових ризиків (витрат на захист). Страховий поліс D&O може включати три програми: а) покриває відповідальність директорів; б) відшкодування компанії витрат, виплачених унаслідок дій її директорів; в) збитки компанії за позовами, пов’язаними з випуском цінних паперів. Аналіз правової природи відносин, що виникають із заподіяння шкоди (збитків) товариству та третім особам у процесі виконання посадовими особами фідуціарних обов’язків, зумовили висновок, що відповідальність директорів за невиконання або неналежне виконання фідуціарних обов’язків перед компанією є корпоративною, а відповідальність перед третіми особами – деліктною. Класичний поліс страхування D&O покриває відповідальність перед третіми особами (з делікту). Доктрина корпорації (дії директорів розглядаються як дії юридичної особи) часто вступає у протиріччя з концепцією відповідальності за делікт. Випадки порушення фідуціарних обов’язків, як правило, не покриваються полісом D&O. Страховики в цьому випадку можуть лише компенсувати витрати на захист. Інтереси кредиторів виходять на перший план, витісняючи інтереси акціонерів, коли компанія стає неплатоспроможною. Проведене дослідження страхування цивільно-правової відповідальності директорів та посадових осіб товариства дало змогу авторкам сформулювати низку науково-практичних висновків і пропозицій до законодавства.
24
Канзафарова, І. С. "Загальні умови цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану порушенням особистих немайнових прав". Вісник Одеського національного університету 14, вип. 1 (2009): 24–35.
Знайти повний текст джерела
25
Ковшарь, О. В. "ФОРМУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО СТАВЛЕННЯ ШКОЛЯРІВ ДО НАВЧАННЯ ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ". Educational Dimension 30 (19 травня 2022): 293–97. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4852.
Повний текст джерелаАнотація:
Виявлено, що існують протиріччя між сучасними вимогами до зростання знань школярів і рівнем сформованості їх відповідальності, як важливої умови, що забезпечує успішне виконання цих вимог. Розкрито особливості формування відповідального ставлення школярів до навчання. Проаналізовано характерні ознаки відповідального ставлення людини до будь-якої діяльності. Викладено етапи та висновки дослідно-експериментальної роботи з розвитку відповідального ставлення до навчання. Обґрунтовано ефективність розробленої та апробованої на практиці дослідної програми.
26
Ніколаєнко, Т. Б. "Умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв"язку з передачею особи на поруки". Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ, № 6 (2006): 18–28.
Знайти повний текст джерела
27
Ніколаєнко, Т. Б. "Умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв"язку з передачею особи на поруки". Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ, № 6 (2006): 18–28.
Знайти повний текст джерела
28
Селезень, С. В. "Додаткові умови відповідальності роботодавця за заподіяну моральну шкоду працівнику в трудовому праві України". Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія "Право", вип. 1/2 (2013): 155–61.
Знайти повний текст джерела
29
Курліщук, Інна. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСТВА ЗАСОБОМ ВІРТУАЛЬНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЗВО". ГРААЛЬ НАУКИ, № 2-3 (10 квітня 2021): 449–53. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.02.04.2021.090.
Повний текст джерелаАнотація:
Серед виховних напрямів, які сьогодні реалізує вища школа України, найбільш актуальними виступають національний та патріотичний. Виклики сучасних реалій обумовлюють необхідність пошуку нових підходів і шляхів до його впровадження. За сучасних обставин саме віртуальне освітнє середовище ЗВО розглядається як ефективний засіб формування національно-патріотичних цінностей, виховання поваги до культурного та історичного минулого України, патріотичної відповідальності, утвердження гуманістичної моральності та ін. Автор статті обґрунтовує наступні педагогічні умови національно-патріотичного виховання українського студентства засобом віртуального освітнього середовища: по-перше, формування внутрішньої мотивації здобувачів вищої освіти до самовиховання національно-патріотичних цінностей та якостей особистості засобами віртуального освітнього середовища ЗВО; по-друге, впровадження в освітній процес ЗВО медіаосвіти як частини неперервної освіти сучасної людини спрямованої, зокрема на формування мережевої культури особистості або культури мережевої комунікації; по-третє, розширення тьюторської підтримки студентства у сфері віртуальної комунікації.
30
Жданова, І. Є., та К. В. Бородата. "КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ". Знання європейського права, № 4 (10 листопада 2021): 50–53. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i4.260.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено розгляду окремих питань кримінальної відповідальності й покарання неповнолітніх.Аргументована виправданість гуманнішого ставлення до неповнолітніх у разі притягнення до кримінальної від-повідальності, ніж до дорослих осіб. Указано на обов’язкову необхідність встановлення вікового цензу криміналь-ної відповідальності в законі про кримінальну відповідальність і відзначено, що вік, з якого може наставати кри-мінальна відповідальність за Кримінальним кодексом України, оптимальний.Підтверджена доречність наявності в Загальній частині Кримінального кодексу України окремого розділустосовно особливостей кримінальної відповідальності й покарання неповнолітніх, що дозволяє під час вирішен-ня питань притягнення до кримінальної відповідальності неповнолітніх ураховувати особливості їх психічно-го розвитку, виховання, причини й умови, що сприяли скоєнню кримінальних правопорушень, і призначатизаконне й справедливе покарання. Визначено основні тенденції вирішення судами кримінальних справ під часвчинення кримінальних правопорушень неповнолітніми особами.Окреслено складнощі, що виникають під час призначення певних видів покарань неповнолітнім особам. Напідставі вивчення судової практики вказано на неефективність звільнення від покарання неповнолітніх із засто-суванням примусових заходів виховного характеру у виді передачі неповнолітніх під нагляд батьків чи осіб, які їхзаміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за їх згодою, а також окремих громадян на їхнєпрохання, тому що в такому разі неповнолітній, який вчинив кримінальне правопорушення, не отримує всіхнеобхідних виховних заходів та, як наслідок, продовжує злочинний спосіб життя.За результатами проведеного аналізу зроблено відповідні узагальнення. Запропоновано подальші напрямищодо вдосконалення чинного Кримінального кодексу України з метою оптимізації та гуманізації кримінальнихпокарань стосовно неповнолітніх.
31
Генрихович, Приленський Ігор. "ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПАСАЖИРІВ ЗА ДОГОВОРОМ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПОВІТРЯНИМ ТРАНСПОРТОМ В УКРАЇНІ". Часопис цивілістики, № 43 (25 грудня 2021): 46–51. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i43.443.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті надано загальну характеристику цивільно-правової відповідальності пасажирів за договором переве-зення повітряним транспортом в Україні. Визначено, що цивільно-правова відповідальність настає за порушення зобов’язання, а воно проявляється через вчинення боржником протиправних дiй, або, як ще говорять, протиправну поведiнку боржника. Протиправною визнається така поведінка, яка порушує норму права, незалежно від того, знав чи не знав правопорушник про неправомірність своєї поведiнки.
Цивільно-правова відповідальність застосовується за порушення зобов’язань сторонами договору повітря-ного перевезення. Підстави і випадки застосування цивільно-правової відповідальності за порушення транспортних зобов’язань регламентуються ЦК України, Законом України «Про транспорт» та іншими законами, транспортними кодексами і статутами, а також відомчими актами Міністерства інфраструктури України.Розглянуто особливості відповідальності пасажира за порушення правил перевезення. Відповідальність запорушення зобов’язань із перевезення має специфіку, що відрізняє її від звичайної відповідальності за порушення зобов’язань. Пасажир також несе відповідальність за будь-яку шкоду, завдану авіаперевізнику або особам, перед якими авіаперевізник несе відповідальність.Встановлено, що в разі порушення зобов’язання, яке виникає з договору, протиправною визнається пове-дінка боржника, який порушує умови договору. Наголошується, що пасажир самостійно несе відповідальність заотримання всіх потрібних документів: віз, дозволів тощо. Відповідальність пасажира за порушення правил перевезення має зазначатися у договорі перевезення пасажирів та багажу.Договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка або багажної квитанції, дія договорузавершується, коли пасажир прибув у місце призначення та залишив транспортний засіб. Із метою забезпечення належного виконання договору повітряного перевезення необхідно здійснювати послідовні і взаємопов’язані дії, що обумовлені у договорі перевезення.Встановлено, що немає єдиного підходу до визначення цивільно-правової відповідальності, а також відсутнійосновний підхід до розуміння її сутності.
32
Захарчук, Денис, Сергій Бурбела та Михайло Чорпіта. "МЕТОДИКА ОБҐРУНТУВАННЯ РІШЕНЬ НАЧАЛЬНИКА ВІДДІЛУ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ В УМОВАХ АКТИВІЗАЦІЇ НЕЗАКОННОЇ МІГРАЦІЇ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 85, № 2-3 (11 квітня 2022): 80–104. http://dx.doi.org/10.32453/3.v85i2-3.847.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено загрози незаконної міграції та аналіз певного стану протидії їй. На основі аналізу обстановки в країнах походження, транзиту та спрямування незаконних мігрантів сформовано фактори, які найбільш істотно впливають на параметри процесу. Найбільш значущий вплив на процес незаконної міграції здійснюють фактори-регулятори міграційних процесів: адміністративні та правові умови зміни місця проживання, правила в’їзду до країни (візовий режим), правила перебування в країні (прописка, реєстрація, громадянство), умови навчання та працевлаштування. Оцінено можливості чинних методик, розкрито їх відповідність наявним загрозам та альтернативні варіанти вирішення проблеми. Постановлено наукову проблему. З метою отримання об’єктивних прогнозних даних про показники незаконної міграції розглянуто набір альтернативних моделей дій правопорушників та вибрано з них одну, яку покладено в основу висновків із оцінки обстановки з використанням умов різних ділянок підрозділів охорони держfвного кордону. Розглянуто методику обґрунтування рішень начальника відділу прикордонної служби в умовах активізації незаконної міграції, у результаті застосування якої об’єктивно оцінено стан виконання завдань з охорони державного кордону, відповідність заходів обстановці на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби; вибрано раціональні значення параметрів системи охорони державного кордону, що забезпечить вжиття заходів, адекватних параметрам загроз. З використанням запропонованої методики науково доведено те, що найбільшої ефективності в охороні кордону за найменших витрат можна досягти за рахунок поліпшення організації, а саме адекватного реагування на загрози незаконної міграції.
33
САДИКОВА, Яна. "ПЛАГІАТ ТА АКАДЕМІЧНИЙ ПЛАГІАТ: ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА АКАДЕМІЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ". Law. State. Technology, № 4 (10 січня 2022): 39–44. http://dx.doi.org/10.32782/lst/2021-4-7.
Повний текст джерелаАнотація:
Академічна доброчесність представляє собою ті загальні засади здійснення академічної діяльності (навчальної, викладацької, наукової тощо), які мають за мету забезпечення якості освіти та науки, а також формування культури якості освіти академічної спільноти та учасників освітнього процесу. Природа академічної доброчесності зумовлює зміст академічного плагіату як явища, притаманного саме освітньому середовищу. Метою статті є визначення співвідношення таких явищ та понять, як плагіат та академічний плагіат, а також відповідальності за вчинення плагіату та академічного плагіату в цілях розробки внутрішніх положень щодо недопустимості академічної недоброчесності у закладах освіти. Під час роботи над публікацією в основному використовувався герменевтичний підхід, що базується на тлумаченні та інтерпретації нормативно-правових актів та спеціальної юридичної літератури, а також методи порівняння та узагальнення. Наукова новизна полягає у розмежуванні академічного плагіату та плагіату, а також визначенні обмежень у застосуванні відповідальності за здійснення дій, що містять ознаки академічної недоброчесності, зокрема і академічного плагіату. Висновки. Показники оригінальності твору як показники співвідношення авторського тексту до загального обсягу твору не можуть бути єдиними показниками для відображення академічної доброчесності. При оцінці твору щодо плагіату та академічного плагіату слід брати до уваги те, що вимоги щодо академічної доброчесності будуть в повній мірі виконані за умови недопущення плагіату (як і інших порушень) в розумінні законодавства про авторське право, а так само і недопущення академічного плагіату в розумінні законодавства про освіту. При визначенні комплексу критеріїв для оцінки наукового здобутку (результату наукової роботи) має бути чітко встановлено, що це за результат, в якій об’єктивній формі він існує, які переваги та преференції він забезпечує авторові тощо. Відмінність авторської відповідальності від академічної відповідальності полягає у сферах застосування твору. Відповідальність за вчинення дій, що є проявами академічної недоброчесності, лежить у сфері освіти і науки. Заходами відповідальності, що можуть бути застосовані в позасудовому порядку, не повинні бути заходи цивільно-правової відповідальності. Вони не повинні полягати у додаткових заходах матеріального обтяження для особи, яка притягається до відповідальності. Заходи цивільно-правової відповідальності є способами захисту, які представляють собою майнову санкцію за правопорушення, що характеризується покладенням додаткового обов’язку майнового характеру на порушника права. Академічна відповідальність має зводитися до втрати відповідним суб’єктом тих здобутків, які були отримані ним в результаті вчинення дій з порушенням академічної доброчесності, оскільки така відповідальність не пов’язується з обов’язковим порушенням суб’єктивного права особи.
34
Баранкова, В. В. "ПРЕДМЕТ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВАХ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАПОДІЯНОЇ НОТАРІУСАМИ". Знання європейського права, № 1 (18 вересня 2020): 21–27. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.41.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено поняття і зміст предмету доказування в межах судового розгляду цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій або недбалості нотаріуса. Можливість відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій або недбалості нотаріуса, розглядається як одна з гарантій дотримання законності нотаріальної діяльності та дотримання прав заінтересованих осіб - учасників нотаріальної дії. Виходячи зі змісту сформульованого у сучасній науці цивільного процесуального права поняття предмету доказування як сукупності фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті, висвітлюється специфіка джерел формування предмету доказування у наведених справах та правил розподілу обов'язків щодо доказування, які зумовлюються предметом та підставами позову як засобу порушення справи, а також заперечень проти нього. На підставі аналізу матеріалів судової практики сформульовано висновки щодо складу юридичних фактів, що входять до предмету доказування у таких справах та визначено умови притягнення нотаріуса до цивільно-правової відповідальності. Стверджується, що загальними умовами відшкодування шкоди, заподіяної незаконними або недбалими діями нотаріуса, відповідно до цивільного та нотаріального законодавства є незаконні чи недбалі дії (чи бездіяльність) нотаріуса, наявність самої шкоди (майнової чи моральної), причинний зв'язок між неправомірною поведінкою нотаріуса та заподіяною шкодою, а також вина нотаріуса. При цьому правила частини 2 ст. 27 Закону «Про нотаріат» передбачають необхідність встановлення специфічних фактів, що можуть свідчити про відсутність вини нотаріуса та звільняють його від відповідальності. У науково-практичному аспекті сформульовано пропозиції щодо викладення мотивувальної частини рішень у справах про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями або недбалістю нотаріуса, в межах якої обов'язково мають висвітлюватися джерела формування предмету доказування у справі, а також висновки суду щодо встановлення наявності або відсутності умов притягнення нотаріуса до відповідальності за спричинення шкоди. Простежено застосування правил звільнення від доказування фактів, що входять до предмету доказування. Визначено специфіку предмету доказування у справах за позовами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також щодо дій приватного та державного нотаріуса.
35
Горіславська, Інна, та Анастасія Андрощук. "ДО ПИТАННЯ СУБ’ЄКТНОГО СКЛАДУ ДОГОВОРУ ПРО НАДАННЯ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ". Young Scientist, № 12 (88) (30 грудня 2020): 202–5. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-12-88-40.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі аналізу діючого національного законодавства, розгляду судової практики та теоретично-правових джерел досліджуються окремі питання суб’єктного складу у договорах про надання медичних послуг. Розкриваються питання набуття та реалізації правосуб’єктності учасників договору про надання медичних послуг. Аналізуються вимоги до надавачів медичних послуг та умови провадження господарської діяльності з медичної практики. Розкривається процедура проведеної експертної оцінки щодо відповідності надавача медичних послуг стандартам акредитації. Досліджується судова практика у справах про застосування відповідальності до надавачів медичних послуг за порушення вимог ліцензування даного виду господарської діяльності. Обґрунтовуються пропозиції щодо усунення недоліків правового регулювання у досліджуваній сфері.
36
Кобрій О. М. "Змістові напрями педагогічної підготовки вчителя у закладах вищої освіти України". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 46 (11 лютого 2021): 96–103. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.113.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі принципів гуманізації й демократизації освіти та інтеграції освітньої діяльності в європейський інформаційний простір як базових процесів, які відкривають можливості прогресивних змін у сучасній системі освіти, забезпечують вивільнення творчого потенціалу особистості, визначені основні змістові напрями педагогічної підготовки вчителя у закладах вищої освіти. Виявлено вплив гуманістичної та демократичної тенденцій на формування на цій основі якісно нових суб’єктно-суб’єктних стосунків особистості з усіма учасниками освітнього процесу, розвиток у неї почуття відповідальності за власну діяльність, самоініціативності як основної рушійної сили прогресу особистості, гармонійне становлення студентів.
Обґрунтовано, що зовнішнім виявом таких перетворень є пріоритет моралі, відхід від диктатури людини над людиною і реалізація права людини на вибір предмета, способів діяльності, позитивна мотивація діяльності, вдосконалення її здібностей; посилення практичного та виховного спрямування дисциплін соціального змісту, які забезпечують мовно-літературну освіту. Наголошено на необхідності застосування до змісту вищої освіти т. зв. діяльнісного підходу, що створює умови для демократичної побудови змісту освіти та означає забезпечення різнорівневим матеріалом (з метою врахування особливостей навчання й виховання дітей з різними здібностями, потребами), профільність навчання, поглиблене вивчення окремих дисциплін, здатність користуватися інформацією, самостійно аналізувати процеси та явища, що відбуваються навколо, розв’язувати творчі завдання, пристосовуватись до нових умов, мати можливості нестандартно підходити до розв’язання життєвих проблем. Відображення різнорівневого змісту освіти у різнорівневих підручниках, програмах, посібниках дає змогу реалізувати добрі умови для вибору змісту завдань.
37
Korobka, Larysa. "Психологічні засоби підвищення адаптивності спільноти до наслідків воєнного конфлікту". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 43(46) (15 липня 2019): 63–71. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi43(46).25.
Повний текст джерелаАнотація:
За результатами узагальнення і систематизації даних теоретичного та емпіричного вивчення проблеми психологічних стратегій адаптації спільноти до умов і наслідків воєнного конфлікту в процесі зміцнення громадського здоров’я представлено організацію дослідження з метою вироблення й апробації психологічних засобів підвищення адаптивності спільноти. Обґрунтовано теоретичні засади вироблення психологічних засобів та необхідність їх застосування для підвищення адаптивності спільноти до наслідків воєнного конфлікту та зміцнення як індивідуального, так і громадського здоров’я. Запропоновано соціально-психологічну модель зміцнення громадського здоров’я як умови адаптації спільноти до кризових умов життя, у якій зроблено акценти: на сприянні комунікації, спрямованій на поліпшення поінформованості з питань здоров’я, підвищення відповідальності в ставленні до нього та набуття компетентності щодо його збереження; на посиленні відчуття зв’язності та підвищенні психологічної пружності як здатності жити повноцінним і продуктивним життям попри різні обмеження, зберігати і підвищувати рівень благополуччя; на посиленні здатності використовувати стресову ситуацію як можливість для подальшого розвитку, тобто на посттравматичному зростанні; на посиленні рефлексивних процесів та активізації індивідуальних і колективних ресурсів для подолання наслідків воєнного конфлікту. Розкрито зміст розробленої програми соціально-психологічної роботи, спрямованої на підвищення рівня когнітивної, емоційної та поведінкової компетентності громади, зокрема представників педагогічної спільноти, з метою активізації ресурсів підвищення адаптивності та зміцнення здоров’я як умови адаптації до складних життєвих ситуацій. Здійснено аналіз отриманих результатів апробації психологічних засобів, які засвідчили можливість і перспективність запобігання негативним наслідкам воєнного конфлікту через посилення відчуття зв’язності як здатності контролювати здоров’я та добробут; самоефективності як основи людської суб’єктності; індивідуальної і колективної рефлексивності щодо важливості та можливості активізації індивідуальних і колективних зусиль, спрямованих на підвищення адаптивності та подолання негативних соціально-психологічних наслідків воєнного конфлікту.
38
Гнатчук, Є. "ПРАВИЛА ТА МЕТОД ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ЩОДО МОЖЛИВОСТІ УКЛАДАННЯ ДОГОВОРУ ПРО НАДАННЯ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ПОСЛУГ". MEASURING AND COMPUTING DEVICES IN TECHNOLOGICAL PROCESSES, № 2 (15 грудня 2021): 109–14. http://dx.doi.org/10.31891/2219-9365-2021-68-2-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Враховуючи відсутність усталеної форми договору про надання стоматологічних послуг в Україні та неможливість звератись за платними послугами юриста багатьма стоматологічними клініками та кабінетами, значно підвищити ефективність та юридичну коректність таких договорів може система підтримки прийняття рішень (СППР) щодо можливості укладання договору про надання стоматологічних послуг. В статті розроблено правила та метод підтримки прийняття рішень щодо можливості укладання договору про надання стоматологічних послуг, які в майбутньому стануть теоретичним підгрунтям для розроблення зазначеної СППР. Розроблені правила та метод забезпечують: підтримку процесу визначення можливості укладання (підписання) цивільно-правового договору про надання стоматологічних послуг; перевірку договору на коректність з юридичної точки зору без участі фахівців-юристів, що забезпечує можливість стоматологічним клінікам укладати юридично коректні договори і при цьому не наймати юристів для їх перевірки; висновок про можливість/неможливість укладання (підписання) договору; запит на доопрацювання договору із зазначенням істотних умов, які повинні бути додані в договір – за умови неможливості підписання договору; підвищення ефективності надання стоматологічних послуг за рахунок зменшення документального навантаження на клініку та підвищення відповідальності внаслідок укладання договору.
39
БУРБЕЛА, Сергій, Анатолій МИСИК та Володимир ЛЕМЕШКО. "АНАЛІЗ ФАКТОРІВ, ЯКІ ВИЗНАЧАЮТЬ ЗМІНИ ОБСТАНОВКИ НА РІЧКОВИХ ДІЛЯНКАХ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 81, № 3 (16 вересня 2020): 18–31. http://dx.doi.org/10.32453/3.v81i3.435.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі вивчення нормативної бази, досліджень та публікацій проведено аналіз факторів, які визначають зміни обстановки на річкових ділянках державного кордону, виходячи з загроз та ризиків, притаманних таким ділянкам, відповідно до аналізу результатів затримання правопорушників на ділянках відповідальності відділів прикордонної служби, що є основою для формалізації побудови охорони державного кордону на річковій ділянці і розробки моделі дій сил та засобів. Це дозволяє стверджувати, що наявність прорахунків, неточностей і неадекватності отриманих відомостей даним обстановки створює сприятливі умови для скоєння правопорушення та не дозволяє персоналу відділу прикордонної служби вчасно виявити правопорушення і вжити заходів для затримання правопорушників. Відповідно виявлення типових правопорушень здійснюється такими елементами складової побудови охорони державного кордону, як збирання, добування та обробки даних обстановки за інформаційними ознаками, які можна сформувати за певними показниками та визначити коефіцієнт їх залежності від різних умов. Проаналізовані типові правопорушення, виявлення яких здійснюється елементами складової побудови охорони державного кордону за інформаційними ознаками, свідчать про майбутнє або скоєне правопорушення. На основі вивчення чинників, отриманих під час аналізу оперативно-службової діяльності підрозділів охорони державного кордону, що виконують завдання з охорони державного кордону на річкових ділянках, і відомостей про обстановку на ділянках відповідальності цих підрозділів представлено фактори обстановки, які впливають на охорону державного кордону, що є основою для формалізації побудови охорони державного кордону на річковій ділянці і розробки моделі дій сил та засобів. Розроблені на основі аналізу факторів модель та методика складуть методичну основу рекомендацій щодо планування застосування сил та засобів органу охорони державного кордону на річковій ділянці.
40
ІВАШКОВ, Юрій, Анатолій МИСИК та Вадим ТОРІЧНИЙ. "АНАЛІЗ ФАКТОРІВ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА РОЗВИТОК ОБСТАНОВКИ В РАЙОНАХ ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ НА МЕЖІ З ТИМЧАСОВО НЕКОНТРОЛЬОВАНИМИ ДІЛЯНКАМИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 83, № 2 (21 лютого 2021): 115–36. http://dx.doi.org/10.32453/3.v83i2.562.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі вивчення нормативної бази, досліджень та публікацій проведено аналіз факторів, які визначають зміни обстановки на лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями. Виходячи з загроз та ризиків, притаманних таким ділянкам відповідно до аналізу результатів затримання правопорушників на ділянках відповідальності відділів прикордонної служби, розроблено моделі дій сил та засобів на межі з тимчасово неконтрольованими ділянками. Це дозволяє стверджувати, що наявність прорахунків, неточностей і неадекватності отриманих відомостей даним обстановки створює сприятливі умови для скоєння правопорушення та не дозволяє персоналу відділу прикордонної служби вчасно виявити правопорушення і вжити заходів для затримання правопорушників. Відповідно виявлення типових правопорушень здійснюється такими елементами складової побудови охорони державного кордону, як збирання, добування та обробки даних обстановки за інформаційними ознаками, які можна сформувати за певними показниками та визначити коефіцієнт їх залежності від різних умов. Проаналізовані типові правопорушення, виявлення яких здійснюється елементами складової побудови охорони державного кордону за інформаційними ознаками, свідчать про майбутнє або скоєне правопорушення. На основі вивчення чинників, отриманих під час аналізу оперативно-службової діяльності підрозділів охорони кордону, що виконують завдання на межі з тимчасово неконтрольованими ділянками кордону, і відомостей про обстановку на ділянках відповідальності цих підрозділів представлено фактори обстановки, які впливають на охорону кордону. Це є основою для формалізації побудови охорони кордону на тимчасово неконтрольованих ділянках і розробки моделі дій сил та засобів. Розроблені на основі аналізу факторів модель та методика складуть методичну основу рекомендацій щодо планування застосування сил та засобів органу охорони державного кордону на межі з тимчасово неконтрольованими ділянками.
41
Легеза, Ю. О. "ОКРЕМІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВЧИНЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(27) (26 січня 2020): 79–83. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(27).192.
Повний текст джерелаАнотація:
У науковій статті здійснено аналіз застосування за-ходів адміністративної відповідальності за вчинення екологічних правопорушень. Доцільність розуміння комплексності підходів до застосування заходів адмі-ністративної відповідальності у сфері використання природних ресурсів має ґрунтуватися на позиції забез-печення реалізації концепції сталого розвитку, яка має бути покладена в основу методів, принципів та засобів публічного управління природоресурсним комплексом країни для спрямування їх на забезпечення формування перспективного природоресурсного потенціалу країни. Автором зроблено висновок, що адміністративна відпо-відальність у сфері використання природних ресурсів розглядається як засіб публічного управління, який полягає у застосуванні до особи, винної у порушенні ви-мог природоресурсного законодавства (тобто фізичних та посадових осіб), адміністративних санкцій і реалізу-ється в межах спеціально визначеної процедури відпо-відними органами державної влади. Підкреслено, що застосування цього управлінського засобу для раціона-лізації використання природних ресурсів в Україні має низку проблемних аспектів. Наголошено на доцільності визнання суб’єктами адміністративної відповідально-сті не лише фізичних, а й юридичних осіб, необхідності поєднання застосування заходів адміністративної від-повідальності та відповідних адміністративно-господар-ських санкцій (вилучення прибутку (доходу), накладен-ня адміністративно-господарського штрафу, обмеження або зупинення діяльності суб’єкта господарювання) до юридичних осіб – суб’єктів господарювання, внаслі-док діяльності яких створюються умови для порушення визначеного режиму природокористування. Також на-голошується на необхідності загального перегляду вста-новлених законодавством санкцій за правопорушення у досліджуваній сфері та їх корекції в частині розмірів штрафу відповідно до вимог сьогодення. Обґрунтовано пропозиції реалізації адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері використання природних ресурсів. Реалізація адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері використання природних ресурсів відбувається шляхом здійснення провадження у справах про них. Вивченню такого провадження буде присвячений окремий підрозділ нашого дослідження.
42
Римарчук, Р. М. "Підстава та умови цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну державними органами та їхніми посадовими особами". Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія: Юридичні науки, № 845 (2016): 308–14.
Знайти повний текст джерела
43
Vasilieva, V. "ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВИБОРНИХ ПРАЦІВНИКІВ В УКРАЇНІ". Juridical science 1, № 5(107) (3 квітня 2020): 80–85. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-1.09.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті приділено увагу прийняттю на роботу особи, обраної на посаду, також визначено переваги письмового трудового договору при прийнятті на роботу виборного працівника. Наголошується, що з урахуванням специфіки організаційно-правової форми будь-якої юридичної особи, слід чітко дотримуватися процедури обрання, зокрема правомочності органу, який обирає, порядку ухвалення рішень, оформлення протоколу тощо. Також у статті зазначені підставам звільнення та присвоєння рангів посадовим осіб місцевого самоврядування. Наголошено, що переваги письмового трудового договору, на відміну від усного, полягають у тому, що він дає можливість максимально індивідуалізувати трудові правовідносини. Зокрема детально регламентувати права та обов’язки сторін, дисциплінарної та матеріальної відповідальності, режиму праці й відпочинку, соціально-побутові умови, розмір та порядок виплати винагороди за працю тощо. Крім того, долучити до умов трудового договору інші умови, скажімо, щодо соціального забезпечення, надання особистого транспорту тощо. Зроблено висновок, що ранги посадових осіб місцевого самоврядування присвоюються: - відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації, результатів роботи; - одночасно з обранням (прийняттям) на службу в органах місцевого самоврядування або обранням (призначенням) на вищу посаду. Особам, які призначаються на посади з випробувальним строком, ранги присвоюються після його закінчення, за результатами роботи. Особам, які призначені на посади і мають ранги посадових осіб місцевого самоврядування або ранги державного службовця, присвоєні за попереднім місцем роботи, надбавка за ранг у період випробувального строку виплачується відповідно до цих рангів. Черговий ранг присвоюється за умови, якщо посадова особа успішно відпрацювала на займаній посаді не менш як 2 роки. За виконання особливо відповідальних завдань посадовій особі місцевого самоврядування може бути присвоєно черговий ранг достроково у межах відповідної категорії посад. За сумлінну працю при виході на пенсію посадовій особі місцевого самоврядування може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної категорії посад. Посадова особа місцевого самоврядування може бути позбавлена присвоєного відповідно до цього Закону рангу лише за вироком суду.
44
Шутак, Т. Г. "АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ’ЄКТІВ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА". Прикарпатський юридичний вісник 2, № 4(29) (22 квітня 2020): 212–17. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).466.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті відповідно до положень чинного вітчиз-няного законодавства розкрито структуру й ключо-ві особливості реалізації адміністративно-правового статусу суб’єктів транскордонного співробітництва. Окреслено головні умови та підстави взаємодії тери-торіальних громад з місцевими органами публічної адміністрації у цій сфері. Визначено та охарактери-зовано адміністративно-правовий статус відповідних фізичних і юридичних осіб публічного та приватно-го права, що виражає сукупність прав і юридичних обов’язків у поєднанні з обсягом адміністративної правосуб’єктності та відповідальності. З’ясовано, що територіальні громади є основними ланками місцевого самоврядування, які безпосередньо або опосередковано через відповідні структурні ланки здійснюють управ-ління місцевими справами. До структури адміністра-тивно-правового статусу суб’єктів транскордонного співробітництва входять такі елементи: 1) права і сво-боди людини та громадянина, передбачені основопо-ложними міжнародними актами з прав людини, Кон-ституцією України, іншими нормативними актами адміністративно-правового характеру; 2) юридичні обов’язки, що охоплюють потенційну можливість притягнення винної особи до адміністративної відпо-відальності за невиконання, недотримання або пору-шення закону; 3) комплекс адміністративно-правових гарантій прав і свобод людини та громадянина, що забезпечують створення належних умов соціального середовища для ефективної реалізації цих суб’єктив-них прав, здійснення правотворчої та правозастосов-ної діяльності органами публічної влади. Розкрито специфіку адміністративно-правового статусу органів публічної адміністрації, які мають статус суб’єктів транскордонного співробітництва. Цей статус перед-бачає правове положення останніх в системі публіч-ного управління у адміністративно-політичній сфері і визначається шляхом закріплення в адміністратив-ному законодавстві мети створення, завдань, функцій, повноважень, гарантій діяльності та відповідальності. Обґрунтовано, що адміністративно-правовий статус ра-йонних і обласних державних адміністрацій включає три блоки структурних елементів, зокрема цільовий блок, структурно-організаційний блок, компетентніс-ний блок.
45
Здоровець, С. "Деякі особливості правового регулювання вини як умови цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язання роздрібної купівлі-продажу". Підприємництво, господарство і право, № 12 (250) (2016): 32–35.
Знайти повний текст джерела
46
Стрижевська, А. А. "Підстави, умови та особливості звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченого частиною п"ятою статті 354 КК України". Юридична Україна, № 7 (211) (2020): 13–19.
Знайти повний текст джерела
47
Мінаєв, М. М. "Підстави та умови відповідальності держави за шкоду, завдану внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі". Держава та регіони. Право, № 4 (2007): 46–49.
Знайти повний текст джерела
48
Астахов, Дмитро Володимирович. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ ЯК МЕТОД ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ГРУПОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ В КОМАНДАХ ФАХІВЦІВ ІКТ-СФЕРИ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 6 (28 лютого 2022): 65–69. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.6.10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано проблему професійної групової взаємодії. Зазначено, що групова згуртованість та сприятливий соціально-психологічний клімат виступають одними з важливих факторів, що зумовлюють характер професійної групової взаємодії та ефективність виконання спільної діяльності. Виокремлено чинники, які визначають рівень згуртованості колективу. Розкрито умови забезпечення сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі і шляхи його покращення. Представлено особливості професійної діяльності фахівців ІКТ-сфери. Зазначено, що успішна діяльність компаній у ІКТ-сфері залежить не тільки від кваліфікації фахівців та їх вміння і бажання працювати, але й від вміння ефективно взаємодіяти під час роботи над спільним проєктом. Вказано, що проведення соціально-психологічних тренінгів із командами фахівців ІКТ-сфери може виступати доцільним засобом опанування навичок ефективної групової взаємодії. Розкрито специфіку соціально-психологічного тренінгу, визначено його ключові завдання, форми та методи, а також умови його проведення. Наголошено на тому, що проведення соціально-психологічних тренінгів у професійних командах допомагає зміцнювати неформальні зв’язки між членами команди, створювати довірливі відносини, вирішувати різні проблемні ситуації, підвищувати рівень особистісної відповідальності за прийняття спільних рішень. З урахуванням специфіки професійної діяльності фахівців ІКТ-сфери розроблено та представлено програму соціально- психологічного тренінгу, спрямованого на оптимізацію групової взаємодії. Розкрито завдання тренінгу, умови його проведення, охарактеризовано групи вправ, які використовуються в роботі. Зроблено висновки про те, що представлений соціально-психологічний тренінг для фахівців ІКТ-сфери може виступати одним із дієвих методів покращення комунікації між членами професійних команд, підвищення загального рівня згуртованості, оптимізації соціально-психологічного клімату.
49
Самотієвич, В. "До питання законодавчої техніки конструювання кваліфікованих складів кримінальних правопорушень у Кримінальному Кодексі України". Юридичний вісник, № 1 (12 квітня 2021): 124–31. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.2089.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено аналізу конструювання кваліфікованих складів кримінальних правопору-шень в чинному КК України та вивченню підходів їх тлумачення правозастосувачами.
У статті підкреслено, що зако-нодавець не має єдиного підходу у конструюванні кваліфікованих складів кримінальних правопо-рушень. Відмічено, що в чинному КК України використовуються чотири основні прийоми законодав-чої техніки конструювання кваліфі-кованих складів, проте мета засто-сування того чи іншого прийому не є чітко визначеною. У результаті аналізу кожного виду конструк-ції наголошено на існуванні низки розбіжностей між буквальним зна-ченням кримінально-правових норм того чи іншого виду та практикою їх застосування.
З’ясовано, що питання необхід-ності врахування усіх без винятку ознак кримінального правопору-шення основного складу під час притягнення особи до кримінальної відповідальності, за умови наяв-ності в скоєному нею діянні ознак кваліфікованого складу криміналь-ного правопорушення, вирішується неоднозначно.
У переважній більшості кваліфі-кація діянь за кваліфікованим скла-дом кримінального правопорушення здійснюється за умови встанов-лення усіх ознак основного складу кримінального правопорушення та, власне, кваліфікуючих. Проте трапляються випадки, коли право-застосовна практика не враховує окремих ознак основного складу кримінального правопорушення, однак за наявності ознак, що його кваліфікують, вважає за можливе притягти особу до кримінальної відповідальності.
Зустрічаються й протилежні приклади, коли буквальне тлумачення кваліфікованих складів кри-мінальних правопорушень не вима-гає обов’язкового встановлення окремих ознак основного складу, проте суб’єкти застосування таких норм в якості обов’язко-вих ознак встановлюють ті, що буквально не охоплені конструк-цією кваліфікованого складу.
Відсутність достатньої чіткості у формулюванні кваліфікованих складів призводить до прийняття різними суб’єктами протилежних рішень за подібних обставин вчи-нення суспільно небезпечних діянь. Уникненню неоднозначності тлу-мачення кваліфікованих складів кримінальних правопорушень спри-ятиме, по-перше, використання єдиного прийому законодавчого закріплення кваліфікованих скла-дів, а також дотримання єдиного підходу у застосуванні цих норм, а саме ознаки кваліфікованого складу кримінального правопорушення мають охоплювати усі ознаки його основного складу, окрім випадків, які повинні бути безпосередньо передбачені в законі.
50
Kropyvko, Mykhailo, Mykola Krushelnytsky та Nadiia Stolyarchuk. "СОЦІАЛЬНА СПРЯМОВАНІСТЬ В УПРАВЛІННІ ЕКОНОМІЧНОЮ ЕФЕКТИВНІСТЮ ІНВЕСТИЦІЙ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (23 грудня 2020): 121–31. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0211.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначено, що соціальна відповідальність суб’єктів бізнесу перед органами місцевого самоврядування та соціумом залежить від соціально-економічних потреб суспільства. Проаналізовано особливості двох основних моделей побудови соціальної відповідальності між відповідними суб’єктами господарювання: американської та європейської. Встановлено, що важливим напрямом оцінки сучасного стану залучення інвестицій в соціально-економічну діяльність в аграрній сфері є оцінка взаємозв’язку між економічним зростанням суб’єктів аграрної сфери та розвитком сільських територій. Визначено вплив показників рівня економічного розвитку на рівень соціально-економічної відповідальності. Встановлено, що найбільш ефективною організаційно-правовою формою в Україні у сільській місцевості є фермерське господарство. Здійснено аналіз основних показників діяльності аграрних підприємств за 2015-2019 рр. Оцінено соціально-економічну діяльність господарюючих суб’єктів аграрної сфери на прикладі Степанівської територіальної громади. Визначено найпоширеніші практики надання інвестицій регіону (громаді) та завдання з реалізації напрямів соціально-економічної переорієнтації діяльності в процесі розвитку аграрної сфери. Визначено, що ключовими бар’єрами для розвитку соціальних ініціатив на селі є, з одного боку, небажання великої частини аграрників свідомо, ініціативно та добровільно надавати посильну допомогу у розвитку сільських громад та територій, а з іншого – несприятливі податкові, інвестиційні та інші економічні та інституційні умови, що створені державою для функціонування цих аграрних підприємств у цілому та реалізації їхніх соціальних функцій зокрема.
Доведено, що посилення соціально-економічної відповідальності в аграрній сфері матиме позитивний вплив на розвиток кадрового потенціалу підприємства (зменшується плинність кадрів, підвищується їх мотивація до праці), відносини з партнерами та інвесторами (зростає довіра до компанії та рівень інвестиційної привабливості), клієнтами (зростає імідж, бренд стає більш привабливим та споживаним, репутація компанії покращується). Як наслідок, можна очікувати підвищення ринкової вартості аграрного бізнесу, а відтак і ширшого залучення інвестицій в розвиток вітчизняної аграрної галузі.