Добірка наукової літератури з теми "Умови відповідальності"

Стаття присвячена питанням умов цивільно-правової відповідальності держави. Умовами цивільно-правової відповідальності держави є класичні елементи відповідальності суб'єкта цивільно-правових відносин з урахуванням певної специфіки. Так, специфіка суб'єктивної умови відповідальності полягає в тому, що в ЦК України вперше визначено, що шкода, заподіяна органами державної влади, органами місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень або у сфері нормотворчої діяльності, а також шкода, заподіяна посадовими або службовими особами зазначених органів, відшкодовується незалежно від вини цих органів, їх посадових або службових осіб. Наголошено, що до складу об'єктивної сторони складу правопорушення можна віднести прийняті акти управління або нормативні акти органів влади за умови, що вони прийняті при здійсненні зазначеними вище органами, їх посадовими або службовими особами своїх повноважень. Окремої уваги при дослідженні цивільно-правової відповідальності держави за заподіяну шкоду потребують спеціальні делікти, які характеризуються наявністю додаткових умов їх виникнення. Проблеми класифікаціїтаких дій, особливість процедури розгляду справ, неоднозначність і певна суперечливість судової практики зумовлюють наявність певних перешкод для захисту порушених прав суб'єктів цивільних правовідносин. Зазначено, що цивільно-правова відповідальність держави - це безумовний обов'язок держави в особі відповідальних органів державної влади або юридичних осіб публічного права здійснити справедливе відшкодування (компенсувати) заподіяну потерпілій особі матеріальну та (або) моральну шкоду, викликану організаційно-управлінськими, військово-політичними, організаційно-правовими рішеннями, діями та заходами органів державної влади, їх посадових осіб, службовцями, «невстановленими особами», а також шкоду, спричинену в результаті вчинення терористичних актів, спрямованих на порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів.

Стаття присвячена дослідженню проблемних аспектів та особливостей правового регулю- вання та застосування субсидіарної відповідальності, а саме: умов притягнення осіб, винних у доведенні до банкрутства суб’єктів господарювання – юридичних осіб, до субсидіарної від- повідальності відповідно норм Кодексу України з процедур банкрутства (далі – Кодекс). Крім того, автор торкається питання щодо розуміння субсидіарної відповідальності як окремого господарсько-правового виду відповідальності, який покладається на засновників (учасни- ків, акціонерів) або інших осіб, включно з керівником боржника. У статті також опрацьовано сутність та особливості мети субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства. Також було проаналізовано правове регулювання інституту субсидіарної відповідальності з урахуванням законодавчих змін, а саме заміна Закону України «Про відновлення плато- спроможності боржника або визнання його банкрутом» новим нормативно-правовим актом – Кодексом. З урахуванням позицій науковців та суддів господарських судів, було виділено і наведено основні переваги та недоліки законодавства про банкрутство. Ще одним пунктом нашої мети було питання доведення відсутності своєї вини, законодавцем покладене на особу, яку притягують до субсидіарної відповідальності, у зв’язку з чим саме вона повинна довести відсутність у своїх діях складу делікту. У статті розкрито сутність форми звернення до господарського суду для покладення на особу субсидіарної відповідальності, які в Кодек- сі, на жаль, не визначені. Авторами чітко зазначені умови, ознаки та підстави для засто- сування субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства, а також дії ліквідато- ра щодо доведення необхідності застосування додаткової відповідальності до винних осіб. Визначено, що субсидіарні вимоги є частиною ліквідаційної маси і не можуть бути отримані кредиторами іншим чином, ніж у порядку черговості у процедурі банкрутства.

У статті приділяється увага вині як умові господарсько-правової відповідальності за безпеку продукції. Здійснено науковий пошук змісту концепту «вина» в сфері безпеки продукції. Серед низки наявних у науковому обігу тлумачень поняття «вина» виявлено, що в його основі перебуває удавана воля суб'єк- та господарювання, а не механічно складене волевиявлення працівників, з яких формується трудовий колектив і саме цей фактор є ключовим для виокремлення у товаро-продовольчій сфері. Розглянуто оціночне розуміння поняття «вина» в межах поведінкової та психологічної концепцій а також згруповані в юридичній літературі доктринальні погляди щодо вини суб'єкта господарювання як умови відповідальності. Надана юридична характеристика вини у сфері безпеки продукції шля- хом виявлення структури, змісту, форми, сутності, ступеню та обсягу. Роз’яснено, що структура вини проявляється через дії, мотив та волевиявлення суб'єкта господарювання. Встановлено, що домінуючим моментом змісту вини є вольовий. Формою вини є випадок коли товаровиробник (оператор ринку) має вчиняти протиправне діяння в сфері товаровиробництва свідомо та з власної волі. Загострена увага на психо-емоційному стані працівника під час процесу товаровиробництва як складника сутності вини як умови господарсько-правової відповідальності за безпеку продукції. Встановлено, що в сфері безпеки продукції ступінь вини формують належні умови праці суб’єктів господарювання, факт дотримання чи недотримання санітарно-гігієнічних норм, рівень заробітної плати. З’ясовано, що вина супроводжується непрямим умислом, а ціною помилки при виробництві продукції є життя і здоров’я споживача. Розглянуто принцип презумпції вини у сфері безпеки продукції. Наостанок відмічено, що «умови» є частиною більш широкого поняття «підстави» і тому їх не можна ототожнювати.

У статті розкрито поняття «екологічна відповідальність» та критерії, що його характеризують. Проаналізовано сучасний рівень екологічної відповідальності в Україні. Визначено, що перед українськими металургійними підприємствами стоїть необхідність підвищення екологічної соціальної відповідальності з метою запобігання негативному впливу на навколишнє середовище.

У статті розкриті та проаналізовані умови формування професійної відповідальності фахівців різних спеціальностей. Знайдений спільний алгоритм формування якостей професійно відповідального спеціаліста, що включає чотири етапи: перший – пізнавальний; другий – отримання практичного досвіду; третій – контроль; четвертий – самовдосконалення, розвиток. Визначено умови формування професійно відповідального вчителя початкових класів з урахуванням специфіки цієї спеціальності.

Петренко М. О. Феномен відповідальності в сучасній зарубіжній філософії. – Стаття. У рамках статті досліджено проблему відповідальності у працях провідних західних філософів та особливості її взаємозв’язку з проблемами людської гідності та цінності особистості. Послідовно переосмислено проблему людської гідності в контексті відповідальності особи та суспільства перед викликами сьогодення, які обумовлені результатами діяльності людини, часто руйнівним впливом на довкілля та екологію нашої планети. Відзначено необхідність забезпечення політичної відповідальності усіма акторами (громадянами та представниками влади). Критично реконструйовано спроби утиску прав, свободи та людської гідності у контексті нових глобальних викликів безпеці та страхів перед майбутнім. Розглянуто зростання запиту на індивідуальну та колективну (універсальну) відповідальність усіх соціальних груп на національному (державному) та глобальному рівнях, адже формування співвідповідальності можливе за умови рівних соціально-економічних умов та політичних прав. Зазначено, що побудова конструкції колективної відповідальності базується на відповідальному ставленні до своїх посадових обов’язків усіх акторів, а також створенні механізму контролю акторів з більшими повноваженнями над результатами діяльності акторів нижнього рівня. Насамперед це стосується управління об’єктами критичної інфраструктури та політичними акторами, яким делегуються не тільки влада, але й відповідальність за вчинені дії. Крім того, питання людської гідності та відповідальності тісно пов’язані у контексті громадянської відповідальності та політичної відповідальності громадян та влади. Досліджено наближення реалістичної моделі відповідальності до ідеальної, що уможливить ефективне впровадження колективної відповідальності на правах співідповідальності усіх її суб’єктів у межах створення вільного, справедливого та гідного людини соціокультурного простору.

У статті розкрито внутрішні обставини, за яких інтернальність гальмує або стимулює саморозвиток студентів-психологів. Важливість забезпечення особистісно-професійного саморозвитку майбутніх психологів пояснено вимогами до особистісних якостей цих фахівців. Як один із внутрішніх чинників стимулювання саморозвитку розглянуто інтернальність. Розкрито психологічний зміст інтернальності як одного з двох полюсів локусу контролю. Обґрунтовано позитивний, але дещо неоднозначний характер впливу інтернальності на готовність майбутніх психологів до особистісно- професійного саморозвитку. У результаті теоретичного аналізу виокремлено умови, які провокують негативний вплив інтернальності на саморозвиток, а саме: песимістичний атрибутивний стиль (пояснення невдач стабільними глобальними внутрішніми чинниками); прийняття відповідальності тільки за причини проблем; орієнтація на стан. Проаналізовано характеристики «доброго» та «поганого» інтернального контролю відповідно до наукових поглядів різних дослідників. Сформульовано припущення щодо існування певних внутрішніх умов, за яких інтернальність буде мати більш виражений і однозначний вплив на саморозвиток студентів-психологів. На основі аналізу наукових джерел запропоновано такі умови позитивного впливу інтернальності на саморозвиток: оптимістичний атрибутивний стиль (пояснення невдач варіативними та специфічними, а успіхів – стабільними та глобальними внутрішніми чинниками); прийняття відповідальності за подолання проблем без концентрації на їхніх причинах; орієнтація на дію. Проаналізовано та конкретизовано значення цих умов для особистісно- професійного саморозвитку саме студентів-психологів з урахуванням змісту та специфіки їхньої майбутньої професійної діяльності. Наведені положення підкріплено експериментальними даними сучасних дослідників. Зроблено висновок про перспективність емпіричної перевірки припущення щодо впливу зазначених умов на характер взаємозв’язку інтернальності та особистісно-професійного саморозвитку студентів-психологів.

У статті проведено аналіз особливостей цивільно-правової відповідальності за неналежне надання послуг пластичної хірургії. Розглядаються умови настання цивільно-правової відповідальності, до яких зараховують протиправність поведінки (дій або бездіяльності) виконавця послуг; шкоду як наслідок протиправної поведінки; причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою; вину. Окрім того, узагальнено та проаналізовано різноманітні наукові підходи щодо відмежування між договірною та деліктною відповідальністю.

Стаття присвячена розробці засад управління соціально відповідальною діяльністю фармацевтичних компаній як найважливішої умови підвищення якості, ефективності та доступності фармацевтичного забезпечення населення. Визначені специфічні характеристики існуючої національної моделі соціальної відповідальності бізнесу. Визначено, що українська модель об’єднує сучасний світовий досвід формування корпоративної соціальної відповідальності та відображає концептуальні спрямування її подальшого розвитку згідно з вимогами міжнародних стандартів. Обґрунтовані основні методологічні принципи побудови концептуальної моделі соціальної відповідальності фармацевтичного бізнесу в умовах розвитку глобалізаційних та інтеграційних процесів і необхідності імплементації вимог міжнародних стандартів, що регламентують соціально відповідальну діяльність.

За невиконання зобов’язань щодо колективно-договірного регулювання трудових відносин винні особи притягаються до матеріальної відповідальності. Зокрема, виплата компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати є матеріальною відповідальністю роботодавця, на відміну від вихідної допомоги працівнику, що виплачується при розірванні ним трудового договору за власним бажанням через невиконання роботодавцем умов колективного договору. При цьому професійна спілка не несе матеріальної відповідальності через невиконання зобов’язань за колективно-договірним регулюванням трудових відносин. Тому слід передбачити таку її відповідальність як перед роботодавцем, так і перед найманими працівниками (інтереси яких вона представляє у колективно-договірних правовідносинах) внаслідок невиконання (неналежного виконання) нею обов’язку щодо захисту їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.23.01 – будівельні конструкції, будівлі та споруди. – Національний авіаційний університет, Київ, 2010. Дисертаційна робота присвячена розробці нової практичної інженерної методики оцінки надійності технічного стану експлуатованих будівель промислового призначення, підвищеного рівня відповідальності з урахуванням факторів ризику, що проявились за термін експлуатації та в подальшому розвитку створюють загрози руйнування. Проведені довготривалі натурні експериментальні дослідження зміни технічного стану експлуатованих будівель із залізобетонним каркасом, що знаходяться в реальних умовах експлуатації, ідентифіковані небезпечні руйнівні тенденції. Виконані чисельні моделювання роботи досліджених об’єктів з урахуванням реальних умов експлуатації та фактичного технічного стану, за результатами аналізу їхніх напружено-деформованих станів ідентифіковані небезпечні руйнівні тенденції. Виконані порівняльні аналізи натурних та чисельних досліджень, які показали достатню точність результатів, одержаних за розробленою методикою, а також покладених в її основу передумов і допущень.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата технических наук по специальности 05.23.01 – строительные конструкции, здания и сооружения. – Национальный авиационный университет, Киев, 2010. Диссертационная работа посвящена разработке новой практической инженерной методике оценки надежности технического состояния эксплуатируемых зданий промышленного назначения, повышенного уровня ответственности с учетом факторов риска, которые проявились в период эксплуатации и в дальнейшем развитии создают угрозы разрушения. В работе изложена методика, которая позволяет давать объективную оценку фактического технического состояния зданий, работающих в реальних условиях, идентифицировать развитие опасных тенденций, которые создают риски разрушений, как объекта, так и его конструктивних элементов. Во введении обоснована актуальность темы, дана общая характеристика работы, показана научная новизна, практическое значение, апробация и внедрение результатов. В разделе 1 рассмотрены вопросы современного состояния и результаты предыдущих исследований по обеспечению надежности строительных объектов, оценке предельных состояний и риска разрушений. Для решения поставленной задачи надежность и риск строительных объектов рассматривались с позиции обеспечения безопасности – снижения уровня опасности на основе минимизации целевой функции и доведения уровня опасности к безопасной величине. В качестве критерия оценки безопасности зданий повышенного уровня ответственности приняты их граничные значения уровней надежности и риска. Величина риска может отображать не только степень сопротивления конструкций, изменение внешних и внутренних воздействий, но и учитывает их вероятностный характер, что является наиболее приемлемой оценкой фактического технического состояние эксплуатируемых объектов на основе изменения регламентированных параметрических показателей. В разделе 2 сформулированы и проведены исследования концептуально общих вопросов теоретических основ надежности и риска по проблеме обеспечения безопасности строительных объектов. Обоснован процессный подход определения и оценки факторов риска разрушений, которые проявляются в реальных условиях эксплуатации из признаков неопределенности технического состояния (информационной энтропии). Согласно концепции конструкционной безопасности строительных объектов, используя гипотезу независимости каждой «п» групи конструктивных элементов, в соответствии со стандартними значениями уровней риска и информационной энтропии, сформулирован алгоритм требований надежности, дана оценка категорий технического состояния. Идентификация опасных разрушающих тенденций осуществляется путем сопоставления результатов натурных и аналитически-расчетных данных по скорости изменения параметрических значений регламентированных нормами проектирования и строительства. Категория технического состояния оценивается на основе экспертной оценки с использованием приемов нечеткой логики – лингвистической переменной «очень» при отождествлении значений «надежность» и «соответствие». В разделе 3 приведено обоснование методики проведения полномасштабных натурных исследований представителей объектов повышенного уровня ответственности. Разработан алгоритм визуальных и инструментальных обследований для получения достоверной объективной информации фактических параметрических и непараметрических значений. По скорости изменения и приросту местных, вертикальных, горизонтальних линейных перемещений и перекосу ячейки каркаса, определены опасные тенденции, дальнейшее развитие которых вызывает риски разрушений. В разделе 4 по результатам натурных исследований проведен анализ напряженно-деформированного состояния объектов по модели «Основание–Фундамент–Каркас» с использованием программного комплекса (ПК) Structure CAD "SCAD" и программы «КРОСС» для учета распределительных свойств оснований. Результатами расчета определены вынужденные перемещения каждой «п» группы конструктивных элементов по направлениям основной системы координат (X, Y, Z), идентифицированы опасные разрушающие тенденции. На основании накопленной базы данных по обследованным объектам выполнен сравнительный анализ совпадения результатов идентификации опасных разрушающих тенденций натурных и численных исследований. В разделе 5 приведены примеры практического применения результатов исследований. Материалы исследований использованы при обследовании, паспортизации, разработке проектов по усилению конструктивных элементов объектов Центрального хранилища Национального банка Украины, разработки проектов реконструкции «Винницкий сыркомбинат», «Производственный корпус завода «Красное знамя», «Гадяцкий хлебозавод».
The thesis for taking the scientific degree of Candidate of Technical Sciences in speciality 05.23.01 – Building Constructions, Buildings and Structures. – National Aviation University. – Kiev, 2010. The thesis is devoted a new practical design engineering procedure of estimation of reliability of the technical condition of maintained industrial buildings, increased level of responsibility, taking into account risk factors which showed up for the term of exploitation and in further development create destruction threats. Long-term natural experimental researches of change technical condition of maintained buildings with a concrete formwork, which are in the real terms exploitations, identified dangerous destructive tendencies are are conducted. It is executed numerical modelling of work of the investigated objects taking into account real terms of exploitation and an actual technical condition, by results of their analysis of tensely-deformed states, dangerous destructive tendencies are identified. It is executed comparative analyses of natural and numerical researches, which have shown sufficient accuracy of results gained by developed technique, and also preconditions taken as a principle to an offered technique and formulas.

Дисертаційне дослідження присвячено розробці моделі адміністративної відповідальності за порушення порядку подання декларації про доходи та ведення обліку доходів і витрат. У роботі визначено правову природу юридичної відповідальності за правопорушення у податковій сфері України, розкрито сутність і зміст адміністративної відповідальності, передбаченої у ст. 164-1 КУпАП, в структурі юридичної відповідальності за податкові правопорушення. Встановлено та систематизовано підстави та умови адміністративної відповідальності за ст. 164-1 КУпАП. Конкретизовано зміст і складові елементи об’єктивних і суб’єктивних елементів складу порушення, передбаченого ст. 164-1 КУпАП. Виокремлено, проаналізовано та узагальнено основні актуальні проблеми притягнення порушників до адміністративної відповідальності за ст. 164-1 КУпАП, зокрема: теоретичні; ідеологічні; нормативно-правові; політико-правові, економічні і процедурні. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного адміністративного законодавства у досліджуваній сфері, а також окреслено основні шляхи оптимізації адміністративно-юрисдикційної діяльності органів, уповноважених притягувати порушників до адміністративної відповідальності за ст. 164-1 КУпАП. The dissertation for the first time reveals theoretical and practical issues of administrative responsibility for violation of the procedure for income declaration and maintaining records of income and expenditure, as defined in the Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine. Administrative liability for violation of Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine is considered as a special manifestation of the «system of legal responsibility in the tax area», being its integral element, characterized by many common and special features. This liability takes place as a result of illegal actions committed by individuals in the tax area. These unlawful acts belong to the group of «administrative violations of legal obligations for tax payment and declaration of incomes and property status». The social and legal essence and legal content of causes and conditions for administrative responsibility have been clarified. The criteria for causes and a set of necessary conditions for the liability under Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine have been defined. Particular attention is paid to a critical analysis of the composition of the offense under Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine. The object of this offense is public relations that take place in the field of tax accounting and income declaration, the objective side is the illegal acts provided for in Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine. The social consequences of the illegal act are determined; in addition, a causal link was established between the act under Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine, and its consequences. The main characteristics of the subject of the offense (an individual with a corresponding duty) and the subjective side (guilt in the form of intent or negligence; optional characteristics of the offense are the purpose and motive of crime) are revealed. Special conditions have been established under which the objective and subjective elements of this offense will be sufficient for the emergence of administrative responsibility under Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine. The work systematized the problems of bringing violators to administrative responsibility under Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine, in particular: conceptual problems (lack of an integrated scientific approach for understanding the responsibility under Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine); ideological problems (low level of legal society awareness, an increase of legal nihilism, discredited state tax policy); normative problems (a difficult concept understanding of an offense as in Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine, uncertainty in the consequences of ineffective use of administrative resources when prosecuted under Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine); political and legal, economic and cultural crisis (difficulties in identifying and bringing violators to responsibility under Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine: in the temporarily occupied territories of Ukraine); procedural problems (slow response to offenses, non-compliance with the rules for drawing up a protocol and/or other documents of a case on an administrative offense under Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine. Dissertation has identified the factors that aggravate the negative effect of the identified problems of bringing violators to administrative responsibility under Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine. Moreover, specific proposals were formulated in order to solve the identified problems, improve the current national legislation, as well as to optimize the administrative and jurisdictional activities of the recently created Tax Service of Ukraine in the context of bringing the relevant violators to administrative responsibility under Art. 164-1 of the Administrative Offense Code of Ukraine.

Дисертацію присвячено формуванню стратегії корпоративної соціальної відповідальності підприємств в умовах розвитку інтеграційних процесів, Здійснено узагальнення теоретичних основ розвитку концепції корпоративної соціальної відповідальності та визначено її місце і роль у системі управління машинобудівних підприємств. Проаналізовано міжнародний досвід проведення соціальної діяльності суб’єктів господарювання та окреслено особливості національної моделі соціально відповідальної діяльності підприємств. Проведено аналіз впливу сучасних тенденцій розвитку машинобудівної галузі на особливості управління соціально відповідальною діяльністю підприємств та їх взаємовідносинами зі стейкхолдерами. Виявлено вплив організаційно-функціонального навантаження на механізм управління соціально відповідальною діяльністю підприємств машинобудівної галузі. Сформовано програмно-цільові підходи до вдосконалення управління корпоративною соціально відповідальною діяльністю машинобудівних підприємств для визначення напрямів розвитку соціальної сфери в сучасних інтеграційних умовах господарювання. В контексті розвитку теорії зацікавлених сторін, автором здійснено групування стейкхолдерів підприємства на основі їх приналежності до рівнів реалізації КСВ за такими ознаками: характером інституційної форми, взаємодії з підприємством, ступенем впливу соціальної діяльності підприємства на стейкхолдера, ступенем впливу стейкхолдерів на соціальну діяльність підприємства, належністю до підприємства, залежно від виконуваних функцій при реалізації його соціально відповідальної поведінки. Деталізація проявів зовнішньої соціальної активності підприємств на макро- та мікрорівні забезпечить оптимізацію їх ранжування, що дасть змогу оперативно реагувати на зміну вимог до рівня розвитку КСВ в інтеграційних процесах шляхом прийняття відповідних управлінських рішень. Визначено характеристики інтересів основних груп зацікавлених осіб в контексті сталого розвитку. Запропоновано науково-методичний підхід щодо здійснення внутрішнього моніторингу досягнутого рівня КСВ, який складається з п’яти етапів: формулювання цілей та визначення переліку цільових стратегічних показників; оцінювання та аналіз локальних показників за блоками результативності; розрахунок групових та інтегрального показників рівня КСВ; аналіз даних та розробка рекомендацій щодо підвищення рівня складових результативності; візуалізація та документування даних. Систематизовано критерії корпоративної соціальної діяльності підприємства, які включають етичний, юридичний, інтеграційний, економічний і філантропічний, з урахуванням інтересів зовнішніх та внутрішніх стейкхолдерів підприємства. Розроблено структурно-логічну модель стратегії управління ризиками недотримання корпоративної соціальної відповідальності підприємств машинобудування за умов активізації інтеграційних процесів, що дозволило більш точно розкрити напрями та заходи підвищення рівня КСВ на основі моніторингу та нейтралізації ризиків недотримання КСВ для мінімізації їх негативного впливу. За допомогою експертного опитування та статистичної інформації досліджуваних підприємств визначено індивідуальні показники фінансової, соціальної, взаємовідносин із зацікавленими сторонами, кадрової та екологічної складових корпоративно-соціальної відповідальності підприємств та визначено їх інтегральні показники. Доведено, що для підприємств машинобудівної галузі важливим є дотримання меж визначених показників з метою постійного динамічного зростання інтегрального рівня корпоративної соціальної відповідальності машинобудівних підприємств. На основі експертного методу встановлено, які власне показники включає фінансова, соціальна, взаємовідносин із зацікавленими сторонами та кадрова складові, що входять до інтегрального показника рівня корпоративної соціальної відповідальності підприємства. Виведено формульну залежність інтегрального показника рівня КСВ підприємства від його складових. Розрахунок інтегрального показника рівня КСВ дає змогу узгоджувати із партнерами заходи щодо розвитку корпоративної соціальної відповідальності підприємства у стратегіях інтеграційного зростання. Доведено, що підвищення рівня КСВ підприємства буде відбуватися завдяки будь-якому підвищенню окремих складових елементів КСВ. Розроблено науково-методичний підхід щодо оцінки рівня корпоративної соціальної відповідальності підприємств в системі його стратегічного розвитку та описано основні етапи даної оцінки. Запропоновано методичні підходи до обчислення коефіцієнтів вагомості груп показників з метою визначення об’єктивного інтегрального показника рівня корпоративної соціальної відповідальності машинобудівного підприємства. Здійснено розподіл базових принципів та стратегічних цілей КСВ, які інтегруються в загальну бізнес-стратегію підприємства в умовах розвитку інтеграційних процесів. Відповідно до переліку цілей та принципів КСВ, метою стратегії соціальної відповідальності є вирішення низки соціально значущих проблем шляхом створення передумов для гідного рівня соціального забезпечення та стимулювання соціальної згуртованості. Тому формування та реалізація ефективної стратегії КСВ підприємства передбачає розмежування зовнішньої і внутрішньої сфери програм реалізації соціальної відповідальності. У процесі формування корпоративної стратегії запропоновано заходи, що дають змогу підвищити конкурентоспроможність вітчизняних підприємств. Враховано основні напрями, за якими необхідно вдосконалювати взаємозв’язок стратегічного управління та корпоративної соціальної відповідальності, а також визначати проблемні аспекти в управлінні стратегією КСВ на підприємстві. При формуванні стратегії корпоративної соціальної відповідальності важливою складовою є її реалізація. Під час реалізації стратегії КСВ підприємство отримує оперативну інформацію про поточний стан КСВ, доцільність впровадження окремих заходів, труднощі, що виникають. Особливе значення має оцінка ефективності заходів спрямованих на реалізацію стратегії корпоративної соціальної відповідальності на підприємстві та визначення конкурентних переваг розвитку підприємства в умовах поглиблення інтеграційних процесів. Доведено, що ефективна реалізація стратегії КСВ підприємства неможлива без взаємовідносин зі стейкхолдерами та їх сферами впливу, до яких відносять:: державу, персонал підприємства, бізнес-партнери, довкілля, місцева громада, враховуючи при цьому зовнішні форми прояву КСВ та інтегруючи внутрішні складові соціально відповідальної політики підприємства. Визначено, що розробка стратегії соціально відповідальних заходів та її інтеграція в стратегію розвитку підприємства є обов’язковою. Важливим є її включення в стратегічну карту розвитку підприємства. Тоді проводити оцінку внутрішньої і зовнішньої КСВ можна буде в рамках кожної стратегічної перспективи за економічною, соціальною та екологічною складовими КСВ, узагальнивши їх в перспективу «Соціальна відповідальність підприємницької діяльності». Доведено, що впровадження концептуальних засад стратегії реалізації КСВ в умовах інтеграційних процесів функціонування, з урахуванням напрямів їх освоєння, дасть можливість підприємству: визначати та оцінювати проблеми у соціально-трудовій сфері; здійснювати прогнозування їх ймовірних наслідків для всіх соціальних партнерів; визначати напрями та конкретні заходи з метою удосконалення сучасного стану соціально відповідального регулювання трудових відносин; розробляти шляхи їхньої реалізації; оцінювати та обирати найбільш ефективні з них; здійснювати постійну реалізацію запланованих перспективних дій, активно використовуючи при цьому систему внутрішнього та зовнішнього контролю; використовувати прогресивні методи управління; застосовувати принципи соціальної відповідальності в межах загальної системи корпоративного управління для більш ефективного регулювання трудових відносин; надавати необхідні для цього ресурси; формувати позитивний імідж, орієнтований на пріоритет забезпечення гідної праці, збереження життя і здоров'я найманих працівників; забезпечити відкритість та доступність інформації в сфері соціальної відповідальності шляхом адекватного обміну інформацією та діалогу з усіма зацікавленими сторонами; забезпечити інформаційну відкритість та прозорість; налагодити активний прямий та зворотний зв'язок з усіма стейкхолдерами. Здійснено розподіл базових принципів та стратегічних цілей КСВ, які інтегруються у загальну бізнес-стратегію підприємства за умов розвитку інтеграційних процесів. Відповідно до переліку цілей та принципів КСВ, метою стратегії соціальної відповідальності є вирішення цілої низки соціально значущих проблем шляхом створення передумов для гідного рівня соціального забезпечення та стимулювання соціальної згуртованості. Через те, формування та реалізація ефективної стратегії КСВ підприємства передбачає розмежування зовнішньої та внутрішньої сфер програм реалізації соціальної відповідальності. Визначено напрями формування соціально відповідальної стратегії та інструментів її реалізації залежно від галузевої та регіональної специфіки діяльності підприємства, що дозволило визначити основні соціально відповідальні програми, які можуть бути реалізовані підприємством у своїй діяльності.
The dissertation is devoted to the formation of the strategy of corporate social responsibility of enterprises in the conditions of integration processes development. A generalization of the theoretical foundations for the development of the corporate social responsibility concept was made and its place and role in the management system of the machine-building enterprise was determined. The international experience of conducting social activity of business entities is analyzed and the features of the national model of socially responsible activity of enterprises are outlined. The analysis of influence of modern tendencies of machine-building industry development on the peculiarities of management of socially responsible activity of enterprises and their interrelation with stakeholders is carried out. The influence of organizational and functional load on the mechanism of enterprises’ management of socially responsible activity of machine-building industry is revealed. The program-targeted approaches to improving the management of corporate socially responsible activities of machine-building enterprises have been formed to determine the directions of social sphere development in modern integration conditions of management. In the context of the development of stakeholder theory, the author made the grouping of key stakeholders of the enterprise on the basis of their affiliation with the CSR implementation levels by the following characteristics: the nature of the institutional form, interaction with the enterprise, the degree of influence of social activity of the enterprise on the stakeholder, the degree of influence of stakeholders on social activity of the enterprise, belonging to the enterprise, depending on the functions performed in the implementation of its socially responsible behavior. Detailing the manifestations of external social activity of enterprises at the macro and micro levels will optimize their ranking, which will allow responding promptly to changing requirements for the level of CSR development in integration processes by making appropriate management decisions. The characteristics of the interests of the main stakeholder groups in the context of sustainable development are identified. A scientific and methodological approach to carry out internal monitoring of the achieved CSR level is proposed, which consists of five stages: formulating goals and defining a list of target strategic indicators; evaluation and analysis of local indicators by performance blocks; calculation of group and integrated CSR indicators; data analysis and development of recommendations for increasing the level of performance components; data visualization and documentation. The criteria of corporate social activity of the enterprise are systematized, which include ethical, legal, integration, economic and philanthropic taking into account the interests of external and internal stakeholders of the enterprise. Structural-logical model of strategy of risk management in the non-compliance with corporate social responsibility of machine-building enterprises in the conditions of activation of integration processes is developed, which made it possible to reveal more precisely the directions and measures of increasing CSR level based on monitoring and neutralizing the risks of non-compliance with CSR to minimize their negative impact. The directions and measures for increasing the level of CSR on the basis of monitoring and neutralization of risks of noncompliance with CSR to minimize their negative impact are determined. Using the expert survey and statistical information of the studied enterprises, the individual indicators of financial, social, stakeholder relations, social-labor and environmental components of corporate social responsibility of enterprises were defined and their integral indicators were determined. It is proved that for the enterprises of the machine-building industry it is important to comply with the limits of the defined indicators in order to constantly dynamically increase the integrated level of corporate social responsibility of the machine-building enterprises. Based on the expert method, it is established what indicators, in particular, include financial, social, stakeholder relations and social and labor components that are included in the integral indicator of the level of corporate social responsibility of the enterprise. The formula dependence of the integral indicator of the enterprise CSR level on the constituent indicators, which it includes, is derived. The integral CSR level indicator allows coordinating with partners the measures for the development of corporate social responsibility of the enterprise in the strategies of integration growth. It is proved that the increase of the CSR level of the enterprise will be due to any increase of individual components of the CSR. A scientific and methodological approach to assessing the level of corporate social responsibility of enterprises in the system of its strategic development is developed and describes the main stages of this assessment. The scientific and methodological approaches to calculating the weighting coefficients of groups of indicators are proposed in order to determine the objective integral indicator of the level of corporate social responsibility of the machine-building enterprise. The distribution of the main principles of CSR and strategic objectives of CSR, which are integrated into the overall business strategy of the enterprise in the conditions of the development of integration processes, is carried out. According to the list of goals and principles of CSR, the goal of the social responsibility strategy is solving a number of socially significant problems by creating prerequisites for a decent level of social security and promoting social cohesion. Therefore, the formation and implementation of an effective CSR strategy for the company involves the differentiation of external and internal spheres of implementation of social responsibility programs. In the process of forming a corporate strategy, measures have been proposed that allow increasing the competitiveness of domestic enterprises. The main directions for improving the relationship of strategic management and corporate social responsibility, as well as the problematic aspects in managing the CSR strategy at the enterprise are taken into account. In developing the strategy of corporate social responsibility an important component is its realization. When implementing the CSR strategy, the enterprise receives operational information about the current status of CSR, the possibility of introducing certain measures and the difficulties that arise. Of particular importance is the assessment of the effectiveness of measures aimed at implementing the strategy of corporate social responsibility at the enterprise and determining the competitive advantages of enterprise development in conditions of deepening the integration processes. It is proved that effective implementation of CSR strategy of an enterprise is impossible without relationships with stakeholders and their spheres of influence, which include: the state, enterprise staff, business partners, the environment, local communities, taking into account the external forms of CSR manifestation and integrating the internal components of socially responsible enterprise policy. It is determined that the development of a strategy of socially responsible activities and its integration into the strategy of enterprise development is obligatory. It is important to include it in the strategic map of enterprise development. Then it will be possible to evaluate the internal and external spheres of CSR within each strategic perspective on the economic, social and environmental components of CSR, summarizing them in the perspective of "Social responsibility of entrepreneurial activity". It is proved that implementation of conceptual bases of the implementation of CSR strategy in the conditions of integration processes of functioning, taking into account the directions of their development will enable the enterprise: to identify and evaluate problems in the social and labor sphere, to carry out their probable consequences for all social partners; identify directions and specific measures to improve the current state of socially responsible regulation of labor relations, develop ways to implement them, evaluate and select the most effective of them; to carry out continuous implementation of the planned perspective actions, while actively using the system of internal and external control; use progressive management methods, apply the principles of social responsibility within the overall corporate governance system for more effective regulation of labor relations, and provide the necessary resources; to develop a positive image focused on the priority of ensuring decent work, saving the life and health of employees; ensure openness and accessibility of information in the area of social responsibility through adequate information sharing and dialogue with all stakeholders; to ensure information openness and transparency, to establish active direct and feedback with all stakeholders. The basic principles of CSR and strategic goals of CSR are distributed, which are integrated into the overall business strategy of the enterprise under the conditions of development of integration processes. According to the list of CSR goals and principles, the goal of a social responsibility strategy is to address a range of socially significant issues by creating the preconditions for a decent level of social security and promoting social cohesion. Therefore, the formation and implementation of an effective CSR strategy of an enterprise involves the delimitation of the external and internal sphere of social responsibility programs realization. The directions of formation of a socially responsible strategy and its implementation tools are determined depending on the sectoral and regional specifics of the enterprise activity, which allowed identifying the main socially responsible programs that can be implemented by the enterprise in its activities.

У роботі представлено цілісну характеристику проблеми дослідження відповідальності у психологічній науці, розкрито особливості розвитку та умови формування якості відповідальності у підлітковому віці – зокрема, у важковиховуваних учнів. Дається опис типів просоціальної відповідальності. З’ясовано, що якість відповідальності у підлітковому віці характеризується нецілісністю, дисгармонійністю розвитку, а також зорієнтованістю як на просоціальні, так і асоціальні цінності та норми (описано аналогічні типи асоціальної відповідальності). Досліджено психолого-педагогічні умови ефективного формування у важковиховуваних підлітків інтегрованої просоціальної відповідальності, а саме: метод педагогічної вимоги і включення учня у спільну діяльність з учителем і однокласниками. Після формувального впливу зафіксовано значущі позитивні зміни у групі важковиховуваних підлітків: зростання загальної кількості типів відповідальності просоціального спрямування, поліпшення показників ставлення до відповідальності та її розуміння. Висунута на початку дослідження гіпотеза здобула своє підтвердження. Дано рекомендації щодо профілактики й подолання безвідповідальності як фактора важковиховуваності учнів.
В работе представлена целостная характеристика проблемы исследования ответственности в психологической науке, раскрыты особенности развития и условия формирования качества ответственности в подростковом возрасте в частности, у трудновоспитуемых подростков. Дается описание видов (просоциальная и асоциальная) и типов ответственности, характеризующих инстанцию подотчетности. Первый тип просоциальной ответственности (интегрированная ответственность), соответствующий высокому уровню развития качества, характеризует ответственность перед собственной совестью, самим собой, другими людьми. Остальные типы соответствуют среднему (узкогрупповая, узколичная ответственность) и низкому (диффузная ответственность) уровням, характеризуют неразвитость качества ответственности, в основе которой лежит авторитарная совесть. В ходе исследования установлено, что ответственность как личностное качество свойственно как благополучным, так и трудновоспитуемым подросткам. Оно характеризуется нецелостностью, дисгармоничностью развития, нестабильностью в ориентации на общепринятые нормы, асоциальностью (описаны аналогичные типы асоциальной ответственности). Эмпирические данные свидетельствуют, что среди благополучных учащихся нет таких, у которых диагностировался бы «чистый» или «смешанный» («композитный») тип асоциальной ответственности. В то же время среди трудновоспитуемых есть ученики, у которых выявлен тот или иной тип асоциальной ответственности или их сочетание. Кроме того, среди «трудных» подростков есть и такие, которые проявляют просоциальную ответственность. Трудновоспитуемые подростки, в отличие от своих благополучных сверстников, понимают ответственность как обязанность перед кем-то, оценивают ее как тяжелую, непонятную, ненужную для себя, не имеют опыта ответственного поведения, участия в общественно и личностно значимом деле совместно с другими людьми – в частности, с одноклассниками и учителем. Трудновоспитуемые подростки не склонны прислушиваться к голосу собственной совести, соотносить свое поведение с высшими ценностями, ориентироваться в своем развитии на нравственный идеал сейчас и в будущем. Дисгармонии в развитии ответственности у трудновоспитуемых подростков объясняются сложностями (в частности, несогласованностью) в функционировании когнитивного, эмоционального и поведенческого механизмов их психической активности, а также некорректным использованием психолого-педагогического механизма требования в процессе индивидуальной и групповой работы с подростками. Отклонения в развитии просоциальной ответственности являются критерием трудновоспитуемости, ибо способствуют внешнему подчинению требованиям учителя, такому их выполнению, которое соответствует узколичным или узкогрупповым интересам. Предлагаются методики диагностики особенностей ответственности, применения метода педагогического требования, организации совместной деятельности с учителем и одноклассниками с целью формирования у трудновоспитуемых учащихся интегрированного типа просоциальной ответственности. На этапе формирования определялись уровни (типы) развития данного качества у подростков, уровень субъективного контроля, расположения в семантическом пространстве таких объектов, как ответственность, совесть, идеал, высокие жизненные смыслы и др. Правильное использование требования как психолого-педагогического механизма обоснования ученику общей и личностной значимости норм и побуждения к их выполнению или торможению асоциального поведения, организация совместной деятельности по принципу совместного поступка способствуют изменениям в способности учащегося возлагать на себя ответственность за итог общего дела, со-ответственности всех его участников, ориентируясь на высшие человеческие ценности. Деловая игра активизирует потребность учащегося-подростка в самопознании и самосовершенствовании личной ответственности, что является залогом профилактики безответственности и трудновоспитуемости. Перевоспитание учащихся с асоциальной ответственностью предполагает постепенную замену негативных мотивов позитивными и формирование просоциальной ответственности высокого уровня. Предложенная нами методика доказала свою эффективность, о чем свидетельствуют результаты сравнительного анализа данных, полученных до и после формирующего эксперимента. Произошли значимо позитивные изменения в группе трудновоспитуемых подростков: возросло общее количество типов ответственности просоциальной направленности, улучшились показания отношения к ответственности и ее понимания, выявлены более четкая ориентация на совесть, позитивное восприятие собственного будущего, нравственного идеала. Более стойкий эффект развития ответственности у 22 трудновоспитуемых подростков обеспечит организация процесса воспитания и перевоспитания как системы совместных поступков на протяжении длительного времени, с привлечением семьи и общественных организаций. В работе даны психолого-педагогические рекомендации для учителей по предупреждению дисгармоний в развитии ответственности у учащихся подросткового возраста. Таким образом, исследованы психолого-педагогические условия эффективного формирования у трудновоспитуемых подростков просоциальной ответственности. Педагогическое требование, состоящее из обосновывающего и побуждающего воздействий к совершению просоциального и торможению асоциального поведения, а также включение трудновоспитуемых подростков в совместную деятельность с учителем и одноклассниками способствуют росту ответственности перед собой, собственной совестью и значимыми людьми. Опираясь на изложенные выше выводы, можно утверждать, что гипотеза исследования в целом подтвердилась.
The paper presents a complete description of the problem of the study of responsibility in psychological science. The peculiarities of development and conditions of formation of responsibility in adolescence, especially of intractable students were disclosed. The description of types of prosocial responsibility is given in the article. It was established that the quality of responsibility in adolescence is characterized by incompleteness, disharmony of development and also by orientation on prosocial and asocial values and norms (analogical types of asocial responsibility are described). Psychological and pedagogical conditions of effective formation of integrated prosocial responsibility of intractable teenagers were researched, namely the method of pedagogical requirement and the inclusion of a student to joint activities with the teacher and classmates. After the forming impact significant positive changes in the group of intractable teenagers were recorded: the increase in total amount of responsibility types of prococial direction; the improvement of the attitude indicators to responsibility and its understanding. The hypothesis given at the beginning of the study has been proved. Recommendations for prevention and overcoming of irresponsibility as a factor of intractability among students have been given.

Брусенко Н. Л. Формування педагогічної відповідальності у майбутніх учителів початкових класів : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 013 «Початкова освіта» / наук. керівник Л. О. Сущенко. Запоріжжя : ЗНУ, 2021, 100 с.
UA : Робота викладена на 100 сторінках друкованого тексту. Перелік посилань включає 64 джерела. Об’єкт дослідження – процес професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів. Предмет дослідження – педагогічні умови формування педагогічної відповідальності у майбутніх учителів початкових класів. Мета дослідження: наукове обґрунтування комплексу педагогічних умов, що забезпечують формування педагогічної відповідальності у майбутніх учителів початкових класів. В роботі проаналізовано теоретичні основи дослідження феномену педагогічної відповідальності у філософській, психологічній та педагогічній науках; визначено та схарактеризовано складові педагогічної відповідальності вчителя початкової школи; обґрунтовано педагогічні умови формування педагогічної відповідальності у майбутніх учителів початкових класів; експериментально перевірено ефективність визначених педагогічних умов та розроблено методичні рекомендації з формування педагогічної відповідальності у майбутніх учителів початкових класів.
EN : The work is presented on 100 pages of printed text. The list of links includes 64 sources. The object of research is the process of professional training of future primary school teachers. The subject of research - pedagogical conditions for the formation of pedagogical responsibility in future primary school teachers. The purpose of the study: scientific substantiation of a set of pedagogical conditions that ensure the formation of pedagogical responsibility in future primary school teachers. The work analyzes the theoretical foundations of the study of the phenomenon of pedagogical responsibility in the philosophical, psychological and pedagogical sciences; identified and characterized the components of pedagogical responsibility of primary school teachers; the pedagogical conditions for the formation of pedagogical responsibility in future primary school teachers are substantiated; the effectiveness of certain pedagogical conditions was experimentally tested and methodological recommendations for the formation of pedagogical responsibility in future primary school teachers were developed.

Лісянська Н. І. Розвиток самостійності старшокласників у процесі планування професійних перспектив : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 053 «Психологія» / наук. керівник Н. Ф. Шевченко. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 89 с.
UA : Робота виклади на 89 сторіноки, 4 таблиці, 5 рисунків. Перелік посилання включає 99 джерел. Об’єкт дослідження – самостійність старшокласників в процесі планування професійних перспектив. Спираючись на Національну доктрину розвитку освіти України у ХХІ столітті, пріоритетом виступає розвиток якостей, необхідних для самореалізації кожної особистості: здатність самовизначитися, робити свідомий вибір серед значної кількості соціальних взаємин і соціальних зв’язків, уміння взаємодіяти та співпрацювати, вирішувати конфлікти і домовлятися, бажання брати на себе різні соціальні ролі, розвивати навички самоосвіти, здобувати інформацію, обробляти її, знаходити необхідне в потоці знань, приймати відповідальні рішення в умовах вибору, постійних змін, самостійно організовувати свою діяльність, ставити собі мету й досягати її, бути відповідальним за свої рішення й дії. Основою цих якостей виступає самостійність як особистісна властивість. Професійний вибір являє собою життєвий вибір, багато в чому визначає подальший шлях учня старших класів. На цей вибір впливає безліч чинників: родина, громадські настанови, уявлення про свої здібності тощо. У цій ситуації, для здійснення повноцінного вибору, підліток змушений постійно перебувати в процесі постановки і вирішення життєвих завдань, чому також сприяють процеси світового масштабу: глобалізація, активна міграція професіоналів, кадрова криза, інформатизація суспільства. Здійснення самостійного професійного вибору в таких умовах стає складним завданням, і саме ця необхідність самостійного професійного вибору, наявності усвідомлених внутрішніх критеріїв оцінки, дій з урахуванням власних психологічних особливостей повинна вийти на перший план профорієнтаційної роботи. Особливої актуальності пошуку нових шляхів і методів психолого-педагогічного супроводу професійного самовизначення надає широке поширення в сучасних умовах такого негативного феномена, як «професійний маргіналізм». Наукова новизна полягає у розробці та апробації психолого-педагогічної програми розвитку самостійності старшокласників у плануванні професійних перспектив.
EN : The work is presented on 89 pages, 4 tables, 5 figures. The list of references includes 99 sources. The object of research is the independence of high school students in the process of planning professional prospects. Based on the National Doctrine of Education Development of Ukraine in the XXI century, the priority is the development of qualities necessary for self-realization of each individual: the ability to self-determine, make conscious choices among a large number of social relationships and social ties, ability to interact and cooperate, resolve conflicts and negotiate, desire take on different social roles, develop self-education skills, obtain information, process it, find the necessary in the flow of knowledge, make responsible decisions in terms of choice, constant change, organize their activities, set goals and achieve them, be responsible for their decisions and actions. The basis of these qualities is independence as a personal property. Professional choice is a life choice, largely determines the further path of the high school student. This choice is influenced by many factors: family, public attitudes, perceptions of their abilities, and so on. In this situation, to make a full choice, the adolescent is forced to be constantly in the process of setting and solving life problems, which is also facilitated by global processes: globalization, active migration of professionals, personnel crisis, informatization of society. Making an independent professional choice in such conditions becomes a difficult task, and it is this need for independent professional choice, the presence of conscious internal evaluation criteria, actions taking into account their own psychological characteristics should come to the forefront of career guidance work. Of particular relevance is the search for new ways and methods of psychological and pedagogical support of professional self-determination is widespread in modern conditions of such a negative phenomenon as "professional marginalism". Scientific novelty consists in development and approbation of the psychological and pedagogical program of development of independence of senior pupils in planning of professional prospects.

Дане видання підготовлено авторським колективом Відділу лідерства та інституційного розвитку вищої освіти Інституту вищої освіти НАПН України за результатами виконання НДР «Механізми реалізації ефективного врядування в університетах України в умовах євроінтеграції» (2018-2020 рр.). У монографії обґрунтовано теоретичні основи реалізації ефективного врядування в університетах, проаналізовано провідний вітчизняний та зарубіжний досвід реалізації ефективного врядування в університетах та на основі вище зазначеного визначено механізми реалізації ефективного врядування в університетах та сформульовано практичні рекомендації для їх імплементації у вищій освіті України. Акцентовано, що однією з фундаментальних вимог до успішної євроінтеграції університетів України є забезпечення ними у своєму соціальному середовищі сповідування європейських цінностей, дотримання академічних свобод, соціальної справедливості, відповідальності та доброчесності. Запропоновано розглядати розвиток особистісного потенціалу суб’єктів діяльності університету як інтегральний критерій результативності й ефективності врядування та визначальний чинник забезпечення його конкурентоспроможності. Обґрунтовано, що найсприятливіші умови для розвитку особистісного потенціалу, отже й людського капіталу, створюються лишень у демократичному середовищі, формування якого забезпечується врядуванням. Авторський колектив висловлює надію, що представлені у монографії результати, висновки та рекомендації сприятимуть розвитку досліджень за відповідною тематикою, а також практиці розвитку ефективного врядування в університетах України.

Із червня 2021 р. Україна поступово переходить до цифровізації соціальної відповідальності держави шляхом уведення по всій території видачі електронних листків непрацездатності (е-лікарняні). Потреба в зазначеному переході є актуальною, адже це призведе до зменшення витрат держави щодо друку бланків суворої звітності (листок непрацездатності) і можливості проведення постійного контролю медичних закладів та підприємств із боку фонду соціального страхування. Щоб дана новація відбулася більш якісно, було прийнято рішення цей процес проводити поступово. Але з 1 жовтня 2021 р. українські медичні заклади обов’язково замість виписки паперового листка непрацездатності переходять на оформлення його електронного варіанта. Хоча до 1 лютого за деяких умов усе ж буде продовжено видачу паперових листків непрацездатності. На жаль, проблема проведення автоматизованого обліку електронних листків непрацездатності є актуальною в умовах сьогодення. Це пов’язано з тим, що електронні послуги Пенсійного фонду постійно потребують оновлення та поліпшення щодо оформлення е-лікарняного.