Добірка наукової літератури з теми "Ультразвукова терапія"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Зміст
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Ультразвукова терапія".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Ультразвукова терапія"
1
Лабінська, Галина. "Особливості мануальної терапії у пацієнтів із синдромом хребтової артерії". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (18 вересня 2021): 114–17. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.114-117.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Нині головними чинниками виникнення в осіб молодого віку порушень мозкового кровотоку є зміни в шийному відділі хребта. Мета. Проаналізувати ефективність мануальної терапії у студентів із синдромом функціональної компресії хребтової артерії внаслідок порушення біомеханіки в шийному відділі хребта. Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, опитування, комплексне ультразвукове дослідження, методи математичної статистики. Результати. Заняття за розробленою програмою, що включали лікувальну гімнастику, постізометричну релаксацію м’язів і м’які техніки мобілізації для розблокування функціональних блоків у міжхребцевих рухомих сегментах шийного відділу хребта, показали значне покращення клінічного стану обстежуваних. Результати дослідження показали, що застосування запропонованої комплексної програми, яка включає мануальну терапію, сприяє зниженню клінічних проявів захворювання і в короткі строки повертає пацієнтам якість життя.
Ключові слова: синдром хребтової артерії, мануальна терапія, фізична терапія.
2
Пустовойт, Борис, Святослава Пашкевич, Ольга Без’язична та Тетяна Парфанюк. "Фізична терапія пацієнтів з посттравматичними контрактурами ліктьового суглоба". Слобожанський науково-спортивний вісник 6, № 81 (22 лютого 2021): 27–35. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2021-1.004.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: розробити та обґрунтувати сучасну програму фізичної терапії осіб з посттравматичними контрактурами ліктьового суглоба у пізньому післяопераційному періоді з використанням оціночних шкал для окремих категорій Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ) для оцінки ефективності реабілітації. Матеріал і методи: у дослідженні брали участь 17 пацієнтів у віці від 28 до 50 років. Було виділено контрольну групу (КГ) – 9 осіб (4 жінки, 5 чоловіків) та основну (ОГ) – 8 осіб (3 жінки, 5 чоловіків). У пацієнтів ОГ програма фізич-ної терапії поряд із загальноприйнятими зараз засобами включала ультразвукову терапію з негайними наступними мобілізаційними техніками для ліктьового суглоба. За даними літератури, були визначені оціночні шкали катего-рій МКФ: гоніометрія, мануальне м’язове тестування, опитувальники Quick Disability of the Arm, Shoulder and Hand Outcome Measure (QuickDASH), Patient-rated elbow evaluation (PREE). Результати: з базового набору МКФ для станів рук було виділено 8 категорій, що були значимими для пацієн-тів та встановлено відповідні оцінки категорій за шкалами. Після проведення фізичної терапії у пацієнтів ОГ оцінки категорії b710 «Функції рухливості суглоба» за результатами гоніометрії покращилися з 2,8±0,2 до 1,9±0,2 ум.од., р<0,001, у пацієнтів у КГ – з 2,9±0,2 до 2,4±0,6 ум.од., р<0,05, з достовірною різницею між групами порівняння, р<0,05. Також оцінки категорії d445 «Використання кисті та руки» за шкалою функцій PREE у пацієнтів ОГ мали по-зитивну динаміку: з 3,5±0,5 до 2,4±0,5 ум.од., порівняно з КГ – з 3,5±0,5 до 3,0±0,2 ум.од., р<0,05, р<0,001, при достовірній різниці між показниками ОГ та КГ, р<0,05. Середня тривалість пізнього післяопераційного періоду у пацієнтів ОГ була 21,62±2,28 днів, у пацієнтів КГ – 27,11±2,52 з достовірною різницею між групами, р<0,05. Висновки: визначені найбільш значимі категорії МКФ для контрактури ліктьового суглоба, їх оціночні шкали. На підставі достовірних відмінностей за оцінками двох категорій МКФ (b710 «Функції рухливості суглоба», d445 «Ви-користання кисті та руки», р<0,05) та скороченням тривалості періоду реабілітації (р<0,05) були доведені переваги розробленої програми фізичної терапії. Ключові слова: посттравматична контрактура ліктьового суглоба, фізична терапія
3
Khafizova, L. Sh, H. A. Khamidullaieva, D. R. Kurbanova та B. Sh Karimova. "Эффективность двойной комбинированной терапии у больных артериальной гипертензией с высоким кардиоваскулярным риском". HYPERTENSION, № 4.42 (15 вересня 2015): 58–64. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.4.42.2015.80674.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель исследования: изучить антигипертензивную эффективность и возможность органопротекции комбинированной терапии лерканидипином и блокаторами ренин-антгиотензин-альдостероновой системы периндоприлом или эпросартаном у больных эссенциальной гипертензией с высоким и очень высоким риском сердечно-сосудистых осложнений.Материал и методы исследования. В исследование были включены 78 больных эссенциальной артериальной гипертензией I–III степени (ESH/ESC, 2007). Средний возраст больных составил 46,52 ± 10,31 года, средняя длительность заболевания — 5,96 ± 4,04 года. Больным назначалась терапия лерканидипином и периндоприлом либо лерканидипином и эпросартаном. Проводились эхокардиография, ультразвуковые исследования сосудов с определением эндотелийзависимой вазодилатации плечевой артерии, толщины комплекса интима-медиа общей сонной артерии, биохимические анализы с определением уровня креатинина, микроальбуминурии, липидного спектра крови, скорости клубочковой фильтрации. Результаты исследования. Применение комбинированной терапии лерканидипином с периндоприлом и эпросартаном у больных эссенциальной гипертензией с высоким и очень высоким риском сердечно-сосудистых осложнений позволяет быстро достичь целевых уровней систолического и диастолического артериального давления. Комбинированная терапия обеспечивает достоверную регрессию гипертрофии левого желудочка, нормализацию эндотелийзависимой вазодилатации плечевой артерии и уменьшение толщины комплекса интима-медиа общей сонной артерии. Отмечалось достоверное снижение уровня микроальбуминурии, креатинина сыворотки крови, повышение расчетной скорости клубочковой фильтрации, что характеризует высокий нефропротективный эффект комбинированной терапии. На фоне терапии наблюдалось достоверное снижение уровня общего холестерина, триглицеридов, повышение уровня холестерина липопротеидов высокой плотности. При этом оба режима терапии характеризовались хорошей переносимостью.Заключение. Комбинированное применение лерканидипина с ингибиторами ренин-ангиотензин-альдостероновой системы отличается высокой антигипертензивной эффективностью, выраженностью органопротективных воздействий, метаболической нейтральностью, хорошей переносимостью, что в целом характеризует данную комбинацию как наиболее оптимальную и эффективную в снижении риска сердечно-сосудистых осложнений у большинства больных артериальной гипертензией.
4
Ніколаєва, О. Д. "Гепатотоксичні побічні реакції при лікуванні хворих на мультирезистентний туберкульоз у поєднанні з ВІЛ-інфекцією та вірусними гепатитами". Infusion & Chemotherapy, № 2.1 (31 липня 2021): 21. http://dx.doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-18.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтування. Проблема поєднаного перебігу мультирезистентного туберкульозу (МРТБ), ВІЛ-інфекції й вірусних гепатитів (ВГ) В та С в Україні набула глобального значення у зв’язку з неухильним підвищенням захворюваності на ВІЛ і поширеності МРТБ серед інфікованих. Наявність МРТБ/ВІЛ/ВГ потребує інтегрованого підходу до ведення випадку. Хворі на ТБ у поєднанні з ВГ належать до групи ризику щодо виникнення тяжких гепатотоксичних побічних реакцій, що ускладнює процес лікування та зумовлює несприятливий прогноз.
Мета. Визначити частоту, ступінь і можливості усунення побічної дії поєднаної терапії ТБ/ВІЛ залежно від функціонального стану печінки.
Матеріали та методи. Ми проаналізували 30 випадків МРТБ/ВІЛ/ВГ. Усі ВІЛ-інфіковані мали CD4 ≤200 кл/мкл, IV стадію хвороби. Серед клінічних форм ТБ діагностовано легеневий ТБ у поєднанні з множинними позалегеневими локалізаціями процесу. Хворі були обстежені на маркери ВГ В та С. Використовували й стандартні лабораторні методи: біохімічне дослідження крові з визначенням білірубіну, аланінамінотрансферази (АлАт) й аспартатамінотрансферази (АсАт), лужної фосфатази, альбуміну, протромбінового індексу. Також усім хворим було виконано ультразвукову еластометрію печінки апаратом FibroScan і визначено ступінь фіброзу в паренхімі за шкалою METAVIR.
Результати та їх обговорення. Серед обстежених хворих у 8 (26,7 %) діагностували вірусний гепатит В, у 22 (73,3 %) – гепатит С. При визначенні функціонального стану печінки за рівнем біохімічних показників у 14 (46,6 %) хворих відзначено підвищення рівня трансаміназ, у 9 (30 %) – білірубіну, в 5 (16,7 %) – зниження рівнів альбуміну. За даними еластометрії в 4 (13,3 %) пацієнтів діагностували ступінь фіброзу за шкалою METAVIR F3, у 12 (40,0 %) – F2, у 14 (46,6 %) – F1. Після дообстеження хворі отримували комплексне лікування за схемою Cm Lfx Pt Cs Pas і противірусну терапію TDF+3TC+EFV, а після впровадження в Україні бедаквіліну й сучасні схеми – Bdq Lfx Lzd Cs Cfz і противірусну терапію TDF+FTC+DTG. Схеми противірусної терапії не включали гепатотоксичні препарати. Встановлено, що найвищий ризик виникнення гепатотоксичних реакцій мають пацієнти з вихідним підвищенням рівнів АлАт й АсАт, зниженим альбуміном, ураженням печінки F2 та F3. Ці хворі потребують лікування в поєднанні з гепатопротекторами й ретельнішого моніторингу показників функції печінки. Гепатотоксичні реакції 1-2 ступеня траплялися частіше в перший і другий місяці лікування в 73,3 % хворих і були усунені без відміни терапії. У 8 (26,7 %) хворих діагностували тяжкі гепатотоксичні реакції 3 ступеня, що потребували відміни протитуберкульозної терапії з проведенням дезінтоксикаційного лікування разом із гепатопротекторами. Протитуберкульозну терапію відновлювали після нормалізації функціональних показників печінки. За попередніми даними, режим хіміотерапії туберкульозу з бедаквіліном зумовлював менше гепатотоксичних побічних реакцій порівняно з попередньою схемою Cm Lfx Pt Cs Pas.
5
Buldygina, Yu V., G. M. Terekhova, Shlachtych S. L. Shlachtych, T. V. Fed’ko, V. M. Klochkova та L. S. Strafun. "Результати хірургічного лікування хворих на дифузний токсичний зоб з автоімунною офтальмопатією". Endokrynologia 25, № 1 (20 березня 2020): 5–10. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2020.25-1.5.
Повний текст джерелаАнотація:
Лікування дифузного токсичного зоба з автоімунною офтальмопатією є однією з проблем сучасної ендокринології через складний механізм патогенезу захворювання та його тяжкий перебіг, що в деяких випадках призводить до інвалідизації пацієнтів. Одним із методів лікування цієї патології є хірургічне втручання, а саме тиреоїдектомія, яка забезпечує швидку ліквідацію не лише тиреотоксикозу, а й «мішені» для антитиреоїдних антитіл (АТ рТТГ). У подальшому для лікування автоімунної офтальмопатії застосовують пульс-терапію глюкокортикоїдами згідно з рекомендаціями EUGOGO 2016 року. Але вибір оптимального часу для початку пульс-терапії після тиреоїдектомії остаточно не з’ясовано. Метою дослідження було вивчення концентрації АТ рТТГ та перебігу автоімунної офтальмопатії у хворих на дифузний токсичний зоб з автоімунною офтальмопатією в різні терміни після тиреоїдектомії. Матеріал і методи. Виконано проспективне дослідження, до якого було включено 70 пацієнтів (60 жінок і 10 чоловіків; середній вік 46,0±3,4 року), хворих на дифузний токсичний зоб з автоімунною офтальмопатією. Досліджували стан очей і клінічний перебіг автоімунної офтальмопатії (огляд офтальмолога, екзофтальмометрія, ультразвукове дослідження орбіт), а також концентрації АТ рТТГ перед операційним втручанням і через 6, 12, 24 і 36 місяців після нього. Результати. Отримані результати дослідження дозволяють стверджувати, що після тиреоїдектомії поступово зменшується активність автоімунного процесу, підтвердженням чого є зменшення концентрації АТ рТТГ. Рівень АТ рТТГ вірогідно (р<0,05) зменшувався вже через 6 місяців після тиреоїдектомії, далі ця тенденція зберігалася протягом 36 місяців. Паралельно зі зниженням рівня АТ рТТГ протягом року після тиреоїдектомії значно зменшувалися клінічні прояви офтальмопатії в 14,3% випадків. У цілому по групі також зменшилась активність офтальмопатії (за САS), але вірогідних змін розмірів екзофтальму, товщини хоріоретинального комплексу та ретробульбарної клітковини не виявлено. Висновки. Після хірургічного втручання (в обсязі тиреоїдектомії) з приводу дифузного токсичного зоба з автоімунною офтальмопатією рівень АТ рТТГ вірогідно зменшується вже через 6 місяців, а мінімального рівня досягає через 36 місяців. У 14,3% випадків значно зменшилися клінічні прояви офтальмопатії — зникли спонтанний ретробульбарний біль, періорбітальний набряк, гіперемія кон’юнктиви та хемоз. Доцільно починати пульс-терапію глюкокортикоїдами через 6 місяців після тиреоїдектомії, коли досягнуто стану еутиреозу на тлі замісної терапії левотироксином і вірогідного зменшення концентрації АТ рТТГ.
6
Кривобок, А. Г., С. Г. Ермилов, Ю. А. Виненцов та Г. И. Ермилов. "КОНСЕРВАТИВНАЯ ТЕРАПИЯ БОЛЕЗНИ ПЕЙРОНИ". Университетская клиника, № 4(29) (3 грудня 2018): 38. http://dx.doi.org/10.26435/uc.v0i4(29).233.
Повний текст джерелаАнотація:
Целью исследования было изучение эффективности консервативной терапии у пациентов с болезнью Пейрони.
Материал и методы. Нами проведен ретроспективный анализ историй болезни и амбулаторных карт 196 пациентов с болезнью Пейрони. Возраст пациентов был от 23 до 76 лет. Продолжительность заболевания варьировала от 2 до 32 месяцев. Угол девиации полового члена колебался от 0° до 90°. Половая жизнь была затруднена или невозможна у 102 (52,04%) мужчин там, где угол искривления составлял от 45° до 90°. Количество бляшек отмечалось от одной до трех. Болевой синдром разной степени выраженности беспокоил всех больных во время эрекции. Консистенция бляшки у 137 (69,89%) пациентов была плотноэластической, у 55 (28,06%) – хрящеподобной, у 4 (2,04%) – костной консистенции.
Клиническое обследование пациентов осуществлялось в соответствии рекомендациям Европейской ассоциации урологов.
Назначалась консервативная терапия, разработанная кафедрой урологии ГОО ВПО «Донецкого национального медицинского университета имени М. Горького», на протяжении до 3-х месяцев. Консервативная терапия включала: назначение плаквенила, тамоксифена, токоферола ацетата.
Параллельно с пероральной консервативной терапией назначались физиотерапевтические методы лечения: электрофорез с лидазой (64 ЕД) через день №20; электрофорез с 3% раствором калия йодида через день №20 и фонофорез с 1% гидрокортизоновой мазью в область фиброзной бляшки через день №20, с частотой ультразвуковых волн 2500-3000 кГц, t=10'.
Результаты и обсуждение. Болевой синдром после лечения остался у 12 (6,1%) пациентов, что потребовало продолжения консервативной терапии более трех месяцев. Размер бляшки, который измерялся пальпаторно и при помощи ультрасонографии, после проведенной консервативной терапии уменьшился у 121 (61,7%) пациента. Полного рассасывания бляшки удалось достичь у 43 (21,9%) пациентов. Угол искривления полового члена во время эрекции уменьшился у 152 (77,6%) пациентов, остался без изменений у 31 (15,8%) и увеличился у 13 (6,6%) пациентов. Улучшение эрекции наблюдалось в 167 (85,2%) наблюдениях. У 44 (22,4%) пациентов эффекта от проводимой консервативной терапии не было, что послужило показанием к хирургическому лечению.
Выводы. Болезнь Пейрони тяжело поддается консервативному лечению, и основной его целью можно считать остановку процесса гиалинизации и оссификации структур белочной оболочки. Комплекс консервативной терапии, разработанный кафедрой урологии ГОО ВПО «Донецкого национального медицинского университета имени М. Горького», позволяет добиться удовлетворительных результатов при воспалительной стадии заболевания. В стадии стабилизации процесса необходимо хирургическое лечение.
7
Pankiv, І. V. "Вплив функціонального стану щитоподібної залози на мінеральну щільність кісткової тканини". TRAUMA 16, № 6 (18 грудня 2015): 33–41. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.6.16.2015.79679.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. У результаті досліджень, проведених останніми роками, встановлено, що тиреоїдні гормони впливають на метаболізм кісткової тканини, тим самим зумовлюючи виникнення остеопорозу. Попри проведені в минулі роки дослідження, чіткого пояснення механізму розвитку метаболічної остеопатії, що асоціюється з патологією щитоподібної залози (ЩЗ), на сьогодні немає. Мета дослідження. Встановити вплив функціонального стану ЩЗ на характеристики кісткової тканини за даними ультразвукової денситометрії і лабораторних методів дослідження, розробити алгоритм своєчасної діагностики остеопенії та остеопорозу. Матеріали та методи. У дослідження було включено 168 пацієнтів репродуктивного віку з дифузним нетоксичним зобом, дифузним токсичним зобом, післяопераційним гіпотиреозом внаслідок тиреоїдектомії з приводу раку ЩЗ і первинним гіпотиреозом. Функціональний стан ЩЗ оцінювали за допомогою визначення базальних концентрацій тиреотропного гормона і вільного тироксину в сироватці крові. Визначали рівень остеокальцину, β-ізомеру C-кінцевого телопептиду колагену І типу. Для оцінки структурно-функціонального стану кісткової тканини використовували метод ультразвукової денситометрії за допомогою кількісного кісткового ультрасонометра Sahara. Результати. В осіб із патологією ЩЗ зміни показників мінеральної щільності кісткової тканини виявлені в 59 (39,9 %) випадках, із них остеопенія — в 45 (30,4 %) і остеопороз — у 14 (9,5 %). Частота остеопенії та остеопорозу вірогідно збільшувалася в усіх групах хворих із порушеннями функціонального стану ЩЗ. Основним чинником, що призводить до зниження кісткової міцності у пацієнтів із тиреопатіями, є надмірна або недостатня продукція тиреоїдних гормонів, а також лікування супресивними дозами левотироксину. На стан кісткового метаболізму не впливає субклінічний гіпотиреоз, а також тривалість і прийом низьких (менше ніж 75 мкг/добу) доз замісної терапії левотироксином. Найбільш виражена зміна кісткового ремоделювання відбувається у пацієнтів із дифузним токсичним зобом. Лікування супресивними дозами левотироксину сприяє активації як резорбції, так і формування кістки, а замісні дози призводять до збільшення швидкості резорбції при збереженні швидкості формування кістки. Висновки. Вперше наведений комплексний підхід до оцінки стану кісткового метаболізму у хворих із патологією ЩЗ, що включає ультразвукову денситометрію і лабораторні методи дослідження. Встановлені чинники (надмірна та недостатня продукція гормонів ЩЗ, прийом препаратів тиреоїдних гормонів у супресивній дозі) і механізми негативного впливу (стимуляція остеокластичної активності, зниження остеобластної активності) на стан кісткової міцності у хворих із різною патологією ЩЗ.
8
Ситель, А. Б., А. Ю. Нефёдов та С. П. Канаев. "Ультразвуковая допплерография в диагностике синдрома грушевидной мышцы (piriformis-sindrome)". NATIONAL JOURNAL OF NEUROLOGY, № 3 (8 січня 2019): 15–21. http://dx.doi.org/10.28942/nnj.v1i3.177.
Повний текст джерелаАнотація:
B статье изложены современные воззрения на патогенез синдрома грушевидной мышцы, развивающегося при компрессии седалищного нерва в подгрушевидном пространстве и возможности тривиальной ультразвуковой допплерографии в диагностике и контроле эффективности лечения в клинике мануальной терапии.
9
Vyshnyakov, A. Ye, та K. V. Makolinets. "Обґрунтування можливості використання ультразвукової діагностики для виявлення ранніх стадій гонартрозу". TRAUMA 14, № 3 (1 травня 2013): 73–77. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.3.14.2013.87984.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуті переваги та недоліки існуючих методів діагностики гонартрозу. Обґрунтовано можливості використання методу ультразвукової діагностики, що дозволяє виявити у хворих уже первинні зміни в тканинах колінного суглоба остеоартрозного характеру. Наведені клінічні спостереження доводять можливість використання даного методу при діагностиці гонартрозу саме на ранніх стадіях, що дозволяє своєчасно проводити лікування даного захворювання й покращити результати терапії.
10
Стець, М. М., Н. В. Войтюк, В. М. Черненко та В. В. Фіночко. "Ультразвуковий скринінг гострого апендициту у вагітних". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (18 лютого 2022): 95–98. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.4.12725.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: профілактика передчасних родорозрішень шляхом удосконалення методів діагностики з використанням ультразвукового скринінгу та вибору хірургічної тактики у вагітних з гострою хірургічною патологією залежно від результатів скринінгу.
Матеріали і методи. проведено ретроспективний огляд історій хвороби та амбулаторних карт пацієнтів із підозрою на гостру хірургічну патологію органів черевної порожнини у КНП «Київська міська клінічна лікарня № 1» з 2016 року до 2021 р.
Результати досліджень та їх обговорення. Всім вагітним проводили необхідні клініко-лабораторні та інструментальні методи дослідження відповідно до оновлених клінічних протоколів надання хірургічної допомоги вагітним. В окремих випадках було виконано магнітно-резонансну діагностику та комп’ютерну томографію для деталізації поширення патологічного процесу та відповідно вибору методу операційного втручання.
Особливості клінічної картини ГА зумовлені анатомо-фізіологічними особливостями вагітних жінок. Із збільшенням терміну гестації ми спостерігали більш виражену зміну клінічних проявів ГА з більш стрімким перебігом захворювання. Певне значення в діагностиці ГА у вагітних мають показники лабораторних досліджень. Лейкоцитоз, нейтрофільний зсув лейкоцитарної формули вліво, лімфоцитопенія свідчать на користь апендициту.
Токолітичну терапію використовували як при передопераційній підготовці, так і інтраопераційно, що суттєво впливає на профілактику передчасних пологів та ускладнень вагітності.
Післяопераційних ускладнень у даній популяції не спостерігали.
Деталізація діагнозу у вагітних із гострою хірургічною патологією за допомогою новітніх методів діагностики дала можливість вибору тактики та методології хірургічного лікування. Ультразвукове сканування є високочутливим та специфічним у 71 % вагітних при гострому апендициті.
Впровадження мініінвазивних методів дало можливість скоротити кількість перебування вагітних у стаціонарі та використання їх в ІІІ триместрі вагітності (8 % від загальної кількості оперованих).
Дисертації з теми "Ультразвукова терапія"
1
Воронюк, К. О., Юлія Федорівна Марчук, Наталія Орестівна Абрамова та Ярослав Володимирович Морозюк. "Ультразвукова терапія у комплексному лікуванні хворих на цукровий діабет". Thesis, Хист. – 2013, вип. 15. – С.103, 2013. http://dspace.bsmu.edu.ua:8080/xmlui/handle/123456789/7418.
Повний текст джерела
2
Щербачук, Василь Анатолійович. "П'єзоелектричний перетворювач для ультразвукових терапевтичних апаратів". Bachelor's thesis, КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2020. https://ela.kpi.ua/handle/123456789/34780.
Повний текст джерелаАнотація:
П’єзоелектричний перетворювач для ультразвукових терапевтичних апаратів // Дипломна робота на здобуття ступеня вищої освіти «бакалавр». Щербачук В. А. Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», факультет електроніки, кафедра акустичних та мультимедійних електронних систем, група ДГ-62. – К.: КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2020. с. – 55, рис. – 18, табл. – 3, дод. – 1.
Метою роботи є розрахунок п’єзоелектричного перетворювача для ультразвукових терапевтичних апаратів. В даній бакалаврській роботі досліджено та проаналізовано ефективний лікувальний метод ультразвукової терапії, що в сьогоденні широко застосовується в сучасних медичних та терапевтичних закладах. Розглянуто класифікацію, принцип дії, структурну схему апаратів УЗТ. Також наведено конструкційні характеристики випромінювача та п’єзоелектричного перетворювача. Запропоновано та розраховано за допомогою програмного забезпечення пластинчатий п’єзоперетворювач, а саме: його еквіваленту електромеханічну схему в режимі випромінювання та вихідні параметри перетворювача.
Отримані в ході роботи результати можуть мати застосування при розробці та виготовленні п’єзоелектричних перетворювачів для сучасниих ультразвукових терапевтичних приладів та пристроїв.Piezoelectric transducer for ultrasonic therapeutic devices // Graduate work for obtaining the degree of higher education "Bachelor". Shcherbachuk V. A. National Technical University of Ukraine "Igor Sikorsky Kyiv Polytechnical Institute", Faculty of Electronics, Department of Acoustic and Multimedia Electronic Systems, DG-62. - Kiev: “Igor Sikorsky Kyiv Polytechnical Institute”, 2020. p. – 55, fig. – 18, tab. – 3, add. – 1. The purpose of the work is to calculate a piezoelectric transducer for ultrasonic therapeutic devices. This bachelor's thesis investigates and analyzes an effective treatment method of ultrasound therapy, which is now widely used in modern medical and therapeutic institutions. The classification, the principle of operation, the structural scheme of ultrasound devices are considered. The design characteristics of the oscillator and piezoelectric transducer are also given. A plate piezoelectric transducer has been proposed and calculated with the help of software, namely: its equivalent electromechanical circuit in radiation mode and initial parameters of the transducer. The results obtained in the course of work can be of leading application in the development and manufacture of piezoelectric transducers for modern ultrasonic therapeutic devices and devices.
3
Аброскіна, Анна Андріївна. "Широкосмуговий п'єзоелектричний випромінювач для терапевтичного апарата". Master's thesis, КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2020. https://ela.kpi.ua/handle/123456789/38648.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність дослідження: Під час розробки ультразвукової терапевтичної апаратури, виникають дві основні проблеми: перевірка наявності контакту перетворювача з біологічним об'єктом, а також можливість виникнення стоячих хвиль. Використовуючи ефект широкополосностi можна уникнути цих проблем.
Метою дисертації: є дослідження механізми дії ультразвуку на біолгочні тканини, розрахунок широкосмугових перетворювачів, розрахунок схеми високочастотного збудження елементів.
Об’єктом дослідження: є ультразвукові п’єзоелектричні перетворювачі та їх сучасне використання у медицині.
Предметом дослідження: широкосмугові п’єзоелектричні перетворювачі та їх характеристки роботи за різних умов.
Методи дослідження: проведені в роботі теоретичні та практичні
дослідження ґрунтуються на аналізі роботи перетворювачів при взаємодії з біологічними тканинами.
Результатом дослідження: є можливість уникнення стоячих хвиль під час взаємодії з біологічними тканинами та розширення діапазону широкосмугових перетворювачів.
Новизна отриманих результатів: обґрунтовано необхідність і доцільність застосування використання широкосмугових п'єзоелектричний випромінювачів для терапевтичного апарата.
Практичне значення одержаних результатів: результати роботи можуть бути використані при проектуванні терапевтичних апаратів.Relevance of the research: During the development of ultrasonic therapeutic equipment, there are two main problems: checking the presence of contact of the transducer with a biological object, as well as the possibility of standing waves. These problems can be avoided by using the broadband effect. The purpose of the dissertation: there is a study of the mechanisms of action of ultrasound on biological tissues, the calculation of broadband transducers, the calculation of the scheme of high-frequency excitation of elements. The object of research: are ultrasonic piezoelectric transducers and their modern use in medicine. Subject of research: broadband piezoelectric transducers and their characteristics of operation under different conditions. Research methods: theoretical and practical research is based on the analysis of work of converters at interaction with biological fabrics. The result of the study: it is possible to avoid standing waves when interacting with biological tissues and expand the range of broadband transducers. The novelty of the obtained results: the necessity and expediency of using broadband piezoelectric emitters for the therapeutic apparatus are substantiated. Practical significance of the obtained results: the results of the work can be used in the design of therapeutic devices. Testing the results of the thesis: The results of the master's dissertation were made at the scientific seminar of the department of acoustic and multimedia electronic systems.
4
Червакова, Олена Валеріївна. "Фізична терапія дітей першого року життя з вродженими формами патології кульшових суглобів". Магістерська робота, 2020. https://dspace.znu.edu.ua/jspui/handle/12345/4629.
Повний текст джерелаАнотація:
Червакова О. В. Фізична терапія дітей першого року життя з вродженими формами патології кульшових суглобів : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 227 «Фізична терапія, ерготерапія» / наук. керівник Л. В. Потапова. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 61 с.UA : Дипломна робота – складається 61 сторінок, 7 таблиць, 23 рисунки, 59 літературних джерел. Об’єкт дослідження – показники функціонального стану кульшового суглоба у дітей першого року життя з дисплазією кульшового суглоба. Мета кваліфікаційної роботи – дослідження ефективності використання Войта-терапії в реабілітації дітей першого року життя з вродженою патологією кульшового суглобу. Методи дослідження – теоретичний аналіз науково – медичної літератури, аналіз медичної документації, ультразвукове дослідження кульшових суглобів, гоніометрія, антропометрія, методи математичної статистики. Показано, що для хворих з дисплазією кульшового суглобу клінічною картиною є: вкорочення нижньої кінцівки з хворої сторони, підвищення м’язового тонусу в області сідниць та стегон. Важко розвести стегна в боки. Застосування методики Войта-терапії сприяє збільшенню амплітуди рухів в кульшовому суглобі, нормалізації м’язового тонусу, покращенню кровообігу кульшового суглобу. Також Войта-терапія впливає на розвиток дитини в цілому: дитина швидше набуває функціональних навичок повзання та перегортання.
EN : Thesis - consists of 61 pages, 7 tables, 23 figures, 59 references. The object of the study - indicators of the functional state of the hip joint in children of the first year of life with hip dysplasia. The purpose of the qualification work is to study the effectiveness of the use of Voita therapy in the rehabilitation of children in the first year of life with congenital pathology of the hip joint. Research methods - theoretical analysis of scientific and medical literature, analysis of medical documentation, ultrasound examination of the hip joints, goniometry, anthropometry, methods of mathematical statistics. It has been shown that for patients with hip dysplasia, the clinical picture is: shortening of the lower extremity on the patient's side, increased muscle tone in the buttocks and thighs. It is difficult to spread the hips to the sides. The use of Voita therapy helps to increase the amplitude of movements in the hip joint, normalize muscle tone, improve blood circulation to the hip joint. Voita therapy also affects the development of the child as a whole: the child quickly acquires functional skills of crawling and turning.