Готові списки джерел за темами / Українські націоналісти / Статті в журналах
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Українські націоналісти.

Статті в журналах з теми "Українські націоналісти"

Автор: Grafiati
Опубліковано: 30 травня 2022
Оновлено: 31 травня 2022

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Українські націоналісти".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.

1

Тимошенко, Юрій. "Особливості сокільської діяльності українських організацій у Чехословаччині у міжвоєнні роки". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 3 (20 квітня 2021): 101–7. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2020.3.101-107.

Повний текст джерела
Анотація:
Анотація. У статті poзглянуто діяльність українських cокільських організацій міжвоєнного чaсу у Чехословаччині. З об’єктивних причин ці джepeла все ще залишаються поза увагою дослідників. Мета. Ознайомити читача з новими архівними матеріалами. Методи. Історичний аналіз архівних джерел. Результати. Було встановлено, що українські товариства «Сокіл» за межами своєї батьківщини формуються з 1922 р. в новопосталій Чехословацькій Pеспубліці і наступні кілька poків проводять в opганізаційних турботах у різних містах цієї кpаїни, де українці ще не становили організаційної єдності. Роз’єднаність і автономність українських «Соколів» припиняється у 1926 р., кoли у Празі проводиться VIII Сокільський Здвиг. У березні 1927 р. представники всіх українських сокільських організацій провели установчий з’їзд, який пpoголосив створення громадського об’єднання «Союз українських сокільських оргaнізацій у Чехословаччині». Фінансова проблема, повернення значної частини українців на батьківщину призвели до того, що в найближчі кілька років діяльність товариства припинилася. Багато українських соколів пepeїхали до Аргентини, що сприяло появі там українських фізкультурних організацій. Taким чином, у 1928 р. закінчується перший період організаційного існування українських сокільських організацій у ЧСР. Після ліквідації Союзу вся активна діяльнiсть зосepeджується у м. Подебради, що на певний час стає таким собі неофіційним центром українського сокільського життя. Biйськовe знищення мирних громадян України в Польщі (так звані «пацифікації») змусило українську еміграцію в Чехословаччині висловити свою позицію щодо цього злочину. 3 грудня 1930 р. «Український Сокіл» у Подебрадах схвалив протест проти польського терору, під яким підписалися українські соколи з Брно, Ржевниці, Пшибраму та Праги. Протест було надіслано до Президії Чехословацької Сокільської громади. Поява українських сокільських організацій за межами ЧСР поставила на порядок денний потребу створення Союзу Українського Сокільства за кордоном (СУСЗАК), який з’явився в 1931 р. Президентом було обрано В. Прохода. До середини 1930-х років українська еміграція була дуже політизованою. У попередні роки цього не спостерігалося. Трагізм такої ситуації полягає в тому, що протистояння йде не так по лінії комуністи-націоналісти, скільки в середовищі національно свідомого українства. Після нацистського загарбання Чехословаччини українські сокільські товариства відмовилися від підтримки окупаційної влади і саморозпустилися. Ключові слова: сокільство, руханка, здвиг, українська еміграція.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
2

Begej, I. I. "Профспілкова політика української лівиці Галичини у міжвоєнний період". Grani 18, № 4 (11 березня 2015): 74–79. http://dx.doi.org/10.15421/1715082.

Повний текст джерела
Анотація:
Запропонована стаття є логічним доповненням дослідження автора «Профспілкова політика Української соціал­демократичної партії на етапі її становлення» (Грані, 2015, №2). У ній продовжено аналіз профспілкової політики УСДП в умовах міжвоєнної окупації Польщею Західної України, подальшого соціально­національного гноблення на її теренах українців, представників національних меншин владними і суспільними інститутами. Якщо до Першої світової УСДП була по суті єдиною українською лівою силою, яка протистояла боротьбі за профспілки польській лівиці, то у міжвоєнний період цього протиборства вона одержала не лише підтримку, але й конкурентів в особі Української соціалыстично­радикальної партії (УСРП), Комуністичної партії західної України(КПЗУ), Селянсько­робітничого соціалістичного об’єднання («Сельроб») Української партії праці (УПП). Тоді ж на профспілковому полі з’явився ще один гравець – українські націоналісти, які критикували українських лівих за недостатню роботу по українізації профспілкового руху. Порівняльний аналіз розвитку профспілкового руху в Галичині після Першої світової війни свідчить, що він став значно масовішим явищем, ніж до неї, в ньому брала участь більшість українських робітників, а також значна частина державних та приватних службовців, інтелігенції, студентів. Польські ліві намагалися перенести централістський (інтернаціоналістський) принцип австрійських соціал­демократів на організаційну структуру профспілок у Другій Речі Посполитій для полонізації неполяків, зокрема українців. Інтернаціоналістський підхід також сповідували КПЗУ, прокомуністична до 1924р. УСДП, створена ними Професійна лівиця. Попри те, переважна частина українських робітників увійшла не до всепольських профспілок, а до українських фахових організацій. Але, на жаль, їх не приймали до міжнародних профспілкових об’єднань. Пояснювалось це недержавним статусом українців.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
3

FEDYK, Ivan. "ВПЛИВ ПАЦИФІКАЦІЇ НА ІДЕОЛОГІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОГО ОБ’ЄДНАННЯ". Наукові зошити історичного факультету Львівського університету / Proceedings of History Faculty of Lviv University, № 21 (3 листопада 2020): 41–48. http://dx.doi.org/10.30970/fhi.2020.21.3102.

Повний текст джерела
Анотація:
Пацифікація - це сукупність політичних дій та силових акцій, здійснених урядом міжвоєнної Польщі на території Галичини та Західної Волині та представлених як відповідь на так звану диверсійну кампанію, що проводилася на західноукраїнських територіях у літні місяці 1930 р. Українські політичні партії, а також Організація українських націоналістів заявили, що ця диверсійна кампанія була реакцією західноукраїнського суспільства на нові урядові законопроекти про колонізацію та осадництво на західноукраїнських землях. Наприкінці 1929 р. Відносини між українською меншиною та політичним середовищем з одного боку та польською владою з іншого знову погіршились через те, що економічний і політичний тиск уряду на населення Західної України посилився. Це викликало відповідну реакцію української сторони. Українське національно-демократичне об’єднання, як найбільша із легальних українських партій опинилося під серйозним політичним та поліційним викликом, що призвів до певних змін ідеологічного та організаційного характеру у його діяльності. Водночас політика Пацифікації спричинилася до переформатування відносин УНДО не лише із владою, а й з іншими політичними середовищами на західноукраїнських землях.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
4

Yu., Shchur. "THE NATIONALIST TEACHER: YULIAN WOJTOWYCH IN KHERSON (1941–1942)." South Archive (Historical Sciences), no. 33 (September 15, 2021): 36–40. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2786-5118/2021-33-7.

Повний текст джерела
Анотація:
The purpose of the work. The article is about the personality of a OUN(r) March Groups member Yulian Wojtowych and his work in the field of education in Kherson during the German occupation in particular. The attention is focused on the history of foundingan agricultural school where Yulian Wojtowych taught history and geography. The historiography of the issue embraces works which cover the topic of OUN activities at the South of Ukraine, particularly that of Lev Shankovsky and Yevgen Gorburov, and Mykola Shytiuk. OUN March Groups members’ memoirs and Soviet State Security agencies’investigatoryfiles, as well as operative ones, about OUN activities in Kherson became sources for this research.Results and scientific novelty of the research. It was found out, that educational line was one of the primary ones in the OUN activity in Kherson during the German occupation. Ukrainian nationalists paid special attention to teaching the history of Ukraine in the learning process because this very subject together with geography formed the students’ outlook. As OUN members believed, it was the school which shaped future architects of the Ukrainian State. Yulian Wojtowych who had had complete theological education was actually a teacher of history and geography, participated in composing the history of Ukraine curricula for Kherson schools. In thecrisis situation in education sphere caused by the policy of the Nazi occupational authorities, special (professional) educational institutions, namely agricultural school, were for OUN members of particular interest.The occupational authorities had their own interest in opening such schools which would train mid-level professionals (“help staff”). OUN members considered them as opportunities for Ukrainian youth to obtain education and for themselves to recruit new staff for the struggle for independence of Ukraine. Due to his nationalist underground activities and realization of the organisation leaders’ instructions on the Ukrainian education development, Yulian Wojtowych suffered repressions from the Nazi secret services and had to undergothe “Vodokachka” camp, Buchenwald, Dora and Bergen-Belsen.Key words: Nazi repressions, Organisation of Ukrainian Nationalists, OUN March Groups, Agricultural School, Kherson. Мета роботи. Стаття присвячена постаті учасника Похідних груп ОУН-р Юліана Войтовича, а саме його діяльності на освітній ниві у Херсоні під час німецької окупації. В центрі уваги історія створення херсонської сільськогосподарської школи, де Юліан Войтович викладав історію та географію. Історіографія проблеми охоплює роботи, в яких висвітлюється питання діяльності ОУН на Півдні України, зокрема Лева Шанковського та Євгена Горбурова й Миколи Шитюка. Джерелами дослі-дження стали мемуари учасників похідних груп ОУН та слідчі й оперативні справи радянських органів державної безпеки щодо діяльності ОУН у Херсоні. Результати та наукова новизна дослідження. З’ясовано, що освітянський напрямок був одним з провідних в діяльності ОУН у Херсоні під час німецької окупації. Важливе місце в освітньому процесі українські націоналісти відводили викла-данню історії України, оскільки саме цей предмет, разом з географією, формував світогляд учнів. На переконання членів ОУН саме школа формувала майбутніх будівничих Української Держави. Юліан Войтович, який мав закінчену вищу богословську освіту, якраз був викладачем історії та географії, брав участь у складенні програм з курсу історії України для шкіл Херсона. В умовах кризи освітянської галузі, спричиненої політикою нацистської окупаційної влади, значний інтерес для членів ОУН представляли спеціальні (професійні) освітні заклади, зокрема – сільськогосподарська школа. Окупаційна влада мала свій інтерес у відкритті подібних шкіл, які мали готувати фахівців середньої ланки («обслуговуючого персоналу»). Члени ОУН вбачали у подібних школах можливості для української молоді отримати освіту, а також залучення нових кадрів для боротьби за незалежність України. Через свою діяльність у націоналістичному підпіллі, реалізації настанов організаційних провідників щодо розвитку української освіти, Юліан Войтович зазнав репресій нацистських спецслужб, пройшовши шлях від табору «Водокачка» до Бухенвальду, Дори й Берген-Бельзен. Ключові слова: нацистські репресії, Організація українських націоналістів, Похідні групи ОУН, Сільськогосподарська школа, Херсон
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
5

Козловскі, Пьйотр. "ПОЛЬСЬКІ ВОЛОНТЕРИ В РЯДАХ КАРПАТСЬКОЇ СІЧІ 1938–1939 рр. (польською мовою)". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 31 (28 грудня 2018): 162–75. http://dx.doi.org/10.15330/gal.31.162-175.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті міститься інформація щодо набору та переселення українських волонтерів з Польщі. У статті представлений один із багатьох епізодів з історії України – історії української держави, яка була створена у березні 1939 р. Держава проіснувала лише декілька днів, адже проти неї було проведено спецоперацію угорськими військами Мівольса Хортога. Українська держава була скасована 18 березня 1939 р. За часів існування Карпатської Русі тодішній уряд сформував національну збройну силу (Карпатську Січ), яка мала на меті захищати державу. Публікація визначається довідковими матеріалами українських архівів у Львові, а також су­між­ною літературою. У статті висвітлено також ставлення польських властей до своїх громадян українського походження, які вирішили приєднатися до Карпатської Січі з надією створити незалежну Україну. У результаті вони були позбавлені громадянства та залишилися як особи без громадянства. Обговорюючи предмет дослідження, автор подає його в контексті міжнародних обставин, що розвивалися в той час у країнах Близького Сходу. Автор подає фрагменти протоколів інтерв’ю затри­маних польською прикордонною службою під час спроби незаконного перетину кордону. Наведені фраг­менти документів арешту зображають, з одного боку, організацію набору добровольців до Карпатської Січі на територію Польщі, і, з іншого боку, демонструють рішучу підтримку ідеї створення незалежної української держави. Доповненням до статті є вкладення зі статистичними даними людей, яким вдалося пройти на територію Карпатської України. Друга частина, що доповнює статтю, представляє собою реєст­ра­цію 106 поляків, які мешкали на території м. Лесько, Перемишля та Дрогобича. Вони через службу в Карпатській Січі були позбавлені громадянства Польщі згідно статті 11 закону 2 від 20 січня 1920 р. стосовно польського громадянства. Автор подає перелік осіб з громадянством України з міст Лесько, Перемишль та Дрогобича в такому порядку: ім’я та прізвище, дата народження, місце народження та місце проживання. Особисті дані учасників формування, які боролися проти угорських військ у 1938 р., чітко вказують на те, що організація Карпатської Січі включала майже все українське чоловіче населення, що мешкає на прикордонній території. Ключові слова: Карпатська Україна, Карпатська Січ, Організація Українських Націоналістів, агітація, метод набору на формування, українські волонтери, кур’єри, читальня “Просвіта”, система захисту кордону, нелегальний перехід кордону, прикордонна служба, корпус прикордонної служби, затримання осіб, розслідування осіб, втрата польського громадянства, країна-губернатор, офіційна газета Республіки Польща.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
6

Щур, Юрій. "ПИТАННЯ ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ В ДІЯЛЬНОСТІ ОУН НА ЗАПОРІЖЖІ (1940–1943 РР.)". Воєнно-історичний вісник 39, № 1 (10 липня 2021): 156–65. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-39-1-156-165.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті проаналізовано проблему підготовки членів Організації українських націоналістів, які діяли на території Запорізької області, до загальноукраїнського повстання. Висвітлено діяльність націоналіс- тичних організацій, зокрема й у військових частинах Червоної армії. З’ясовано, що серед пріоритетів націоналістичного підпілля на території Запорізької області були збір й накопичення зброї, а також створення в перспективі партизанських загонів. Хронологічно рамки дослідження прив’язані до появи перших осередків ОУН у регіоні (нижня межа) та до піку в діяльності організованого націоналістичного підпілля в області (верхня межа). Ключові слова: Запорізька область, Мелітополь, НКВС, НКДБ, Організація українських націоналістів.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
7

ГАЙ-НИЖНИК, Павло. "ОУН(Р-Б) У 1970 – 1980-ті рр.: БАЧЕННЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО УСТРОЮ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ". Східноєвропейський історичний вісник, № 22 (27 березня 2022): 178–93. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.22.253727.

Повний текст джерела
Анотація:
Метою дослідження є аналіз і висвітлення програмових та ідеологічних засад українського націоналізму Організацією Українських Націоналістів (революціонерів-бандерівців) у 1970 – 1980-х рр., її бачення суспільно-політичного і соціально-економічного ладу в майбутній Українській Державі. Методологія дослідження ґрунтується на принципах науковості, історизму, критичного аналітизму, системності. Під час дослідницької роботи використовувалися як загальнонаукові (аналізу і синтезу, систематизації та узагальнення), так і спеціально-наукові методи: проблемно-тематичний, хронологічний, а також системно-структурний. Наукова новизна статті полягає у розкритті маловідомих сторінок історії Організації Українських Націоналістів (революціонерів-бандерівців) загалом й місця і ролі у її керівництві в 70 – 80-х рр. ХХ ст. Ярослава Стецька, Василя Олеськіва та Слави (Ярослави) Стецько. Безпосередньо йдеться про зміни й уточнення програмових та ідейно-політичних засад Організації в її концепції побудови Української Самостійної Соборної Держави, основ її соціально-економічного ладу тощо, проєкту відродження ролі у національно-визвольному русі Українського Державного Правління та наростання і загострення кризових явищ в ідейно-політичному житті ОУН, зумовлених відходом з життя старшого покоління, стагнацією політичної програми Організації, її відірваності в умовах діаспори від тодішньої дійсності в Україні тощо. Висновки. Було встановлено, що тривале перебування в умовах емігрантсько-діаспорного політичного життя в умовах “залізної” завіси та Холодної війни зумовили застійні явища в ідеологічно-політичній еволюції світоглядних бачень та концепції державного устрою майбутньої України в керівних органах ОУН(р-б) наприкінці ХХ ст., а також призвело до її поступового організаційного занепаду, що спричинило кризові явища в цій політичній силі та її неготовності потужно й впливово влитися у політичні й державотворчі процеси в Україні зі здобуттям нею державної незалежності. Ключові слова: ОУН, Стецько, національно-визвольна боротьба, Українське державне Правління.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
8

Maksymets, B. V. "Українська повстанська армія у призмі інституційної та політико-ідеологічної трансформації українського націоналізму". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 11 (6 листопада 2017): 122–28. http://dx.doi.org/10.15421/1717156.

Повний текст джерела
Анотація:
Розглянуто Українську повстанську армію (УПА) у призмі інституційної та політико-ідеологічної трансформації українського націоналізму, яка відбувалася у період Другої світової війни та в повоєнний час у взаємозв’язку з Організацією українських націоналістів (бандерівців) – ОУН (б). З’ясовано, що ОУН (б) в цю добу перейшла на демократичні позиції і стала політично толерантною. Встановлено, що інституційна та політико-ідеологічна трансформація українського націоналізму яскраво випливає з рішень Третього Надзвичайного великого збору ОУН, який відбувся у серпні 1943 р. Охарактеризовано організаційні, програмові та політичні постанови Великого збору, в основу яких було покладено ключове гасло «Воля народам! Воля людині!». Визначено, що рішення Третього Надзвичайного великого збору ОУН фактично призвели до оформлення нових політико-ідеологічних засад українського націоналістичного руху, які були відмінними від ідеологічних засад ОУН 1930-х рр.: заперечення монопартійної системи; антиімперіалізм; незв’язування членів ОУН жодними філософськими теоріями (ідеалістичними чи матеріалістичними) і релігіями; забезпечення широких громадянських прав і свобод; дотримання прав національних меншин у майбутній українській державі, побудова в ній безкласового суспільства з народною власністю на засоби виробництва; визнання демократії як основи внутрішньополітичного ладу в українській державі. Встановлено, що рішення Великого збору лягли в основу платформи УПА, яка почала розглядатись як загальнонаціональна, надпартійна військова формація.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
9

Лісіна, Світлана. "ПРАВОВІ ДОКУМЕНТИ ОУН: ОФІЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛІСТИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ". Problems of humanities. History, № 8/50 (28 грудня 2021): 170–84. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.8/50.240961.

Повний текст джерела
Анотація:
Анотація. Мета дослідження – показати цінність правової документальної бази ОУН для створення національних збройних сил, за відновлення української державності. Методологія дослідження опирається на принцип історизму та порівняльний аналіз основних правових документів Організації Українських Націоналістів. Наукова новизна полягає у здійсненні однієї із перших спроб порівняльного аналізу конкретних правових документів ОУН (програма організації, заява, відозва, комунікат, меморандум, рішення, інструкції та інші). Висновки. На основі фондів: Державного архіву Львівської області (ДАЛО), Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОУ), Центрального державного архіву громадських об՚єднань України (ЦДАГОУ), Центрального державного історичного архіву України, м. Львів (ЦДІАЛУ), націоналістичних газет та праць істориків О. Кентія, І. Гавриліва, Ю. Киричука, П. Мірчука, М. Посівнича щодо діяльності ОУН в 1929–1939 рр., висвітлено особливості і значення правових документів у формуванні Організації та її боротьбі. Програма ОУН як правовий документ висвітлює силове розв՚язання українського питання в умовах окупації. Означення устрою Великого Збору ОУН твердять, що Український націоналізм є духовним і політичним рухом. Маніфестом можемо вважати звернення Конгресу Українських Націоналістів 1929 р. до українців про утворення ОУН. Через «Заяву УВО до всього культурного світу» організація охарактеризувала політику Польщі щодо українців. Інструкції у сфері організаційної діяльності ОУН стосувалися передовсім розвідки та служб ОУН і друкувалися в газеті «Сурма». Рішення Празької конференції мали забезпечити підготовку кадрів для майбутнього військового конфлікту. Як видно із правових офіційних документів, Організація створювалася як організація військовиків з метою боротьби за визволення свого народу. Жанри документів також підтверджують глобальність ОУН і її можливість роботи на державному рівні.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
10

Дрогобицький, Ігор, та Роман Романів. "ГЕРОЇКА НАЦІОНАЛЬНОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ 1918–1919 рр. У ФОРМУВАННІ ІДЕЙНОГО ПІДҐРУНТЯ ЗБРОЙНОГО ЧИНУ ОУН (б) У ГАЛИЧИНІ (друга половина 1943 р. – початок 1944 р.)". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 32 (27 грудня 2019): 186–92. http://dx.doi.org/10.15330/gal.32.186-192.

Повний текст джерела
Анотація:
У матеріалах статті йдеться про тяглість традиції національної державотворчої боротьби у 20–40-х рр. ХХ ст. Представлено окремі аспекти використання етосу визвольних змагань українських збройних формацій 1917–1921 р. Організацією українських націоналістів (бандерівців) у Галичині в період Другої світової війни. Окреслено особливості вжитку керівництвом націоналістичного крила вітчизняного національно-визвольного руху Опору героїки військового чину національних мілітарних формацій періоду Західно-Української Народної Республіки та Української Народної Республіки для створення ідеологічного підґрунтя процесу розгортання власних збройних сил – Української Народної Самооборони та Української Повстанської Армії. Простежено паралелі у означенні кінцевої мети збройної боротьби нації. Вказано також на відмінності у концепції та тактичних засобах осягнення національного суверенітету. Відзначено, що дослідження представленої теми уможливлюють глибше сприйняття загалом вітчизняного соціуму процесу відстоювання національних прав, а, зокрема, державної незалежності. У ході висвітлення теми зроблено акцент на використанні матеріалів підпілля та джерел мемуаристичного характеру.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
11

АДАМОВИЧ, Сергій. "ІНФОРМАЦІЇ ТА КРИМІНАЛЬНІ СПРАВИ ПОЛЬСЬКИХ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ НА УКРАЇНЦІВ У ПЕРІОД ІСНУВАННЯ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ ЯК СТАТИСТИЧНЕ ДЖЕРЕЛО". Східноєвропейський історичний вісник, № 22 (27 березня 2022): 115–26. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.22.253718.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета дослідження. Автор у статті на основі матеріалів Державного архіву Івано-Франківської області та мемуарних праць систематизував дані про місце народження, вік, освітній рівень, фах, сімейний стан, віросповідання, приналежність до громадських та партійних організацій, репресії польської кримінально-правової системи щодо українців, які доклали зусиль до допомоги Карпатській Україні в 1938 – 1939 рр. Крім того, у статті проаналізовано час нелегального перетину польсько-чехословацького кордону українцями, форми участі добровольців у житті Карпатської України та чисельність загиблих у протистояннях. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, верифікації, об’єктивності, а також на використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) і спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що на основі польських поліційних донесень проаналізовано персональні дані 634 українців, які намагалися допомогти Карпатській Україні. Це дало змогу сформувати усереднений соціально-політичний портрет українця, що відгукнувся на заклик допомогти новостворюваній Українській державі на Закарпатті. Висновки. У результаті національно-виховної місії Греко-Католицької Церкви, формування національної свідомості громадськими організаціями (товариство “Просвіта”, Пласт, товариство “Рідна школа” тощо), а також завдяки значній організаційній підтримці Організації українських націоналістів (кожен 10 доброволець був членом організації) українська молодь активно долучилася до допомоги Карпатській Україні. Проаналізовані дані польської поліції свідчать, що на заклик допомогти Карпатській Україні рівною мірою відгукнулися усі заселені українцями регіони тогочасної Польщі, більше 80 % добровольців становили молоді неодружені особи. Польсько-чехословацький кордон для участі в розбудові Української держави переходили люди з різною освітою, але 40 % з них були охоплені гімназійною освітою і майже 20 % навчалися у вишах. У професійному плані добровольці відображали зріз соціально-економічного життя Галичини і тому серед них було більше 30 % сільськогосподарських робітників. Найактивніше кордон українці нелегально перетинали і затримувалися польськими прикордонниками та поліцією в листопаді 1938 р., в основному поповнюючи лави новостворюваної Карпатської Січі. Польська правоохоронна система арештовувала, ув’язнювала добровольців і застосовувала до них різні форми позасудової розправи.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
12

Сова, А. "З історії української сфрагістики: печатки закордонних частин Організації Українських Націоналістів". Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка, Вип. 12 (2011): 219–28.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
13

Сова, А. "З історії української сфрагістики: печатки закордонних частин Організації Українських Націоналістів". Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка, Вип. 12 (2011): 219–28.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
14

Сова, А. "З історії української сфрагістики: печатки закордонних частин Організації Українських Націоналістів". Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка, Вип. 12 (2011): 219–28.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
15

Бондар, Ярослав. "ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ В ПОЛІТИЧНІЙ ДУМЦІ ДІЯЧІВ МЕЛЬНИКІВСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА". Litopys Volyni, № 23 (20 квітня 2021): 86–91. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.23.15.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті здійснено вивчення змісту творчої спадщини діячів мельниківського середовища за період початку 1950-х – кінця 1960-х рр. (З. Книша (член ОУН(м), обіймав різні посади в ОУН)), Д. Андрієвського (член ОУН(м)), О. Бойдуника (член ПУН(м)), Я. Гайваса (член ОУН(м)). Дослідження показало, що їхнє бачення засад української революції та подальшого державотворення має поміркований, ліберальний, консервативно-конструктивний характер. Доведено, що у своїх історичних, політичних, геополітичних творах ці автори порушують важливі проблеми розвитку українського визвольного руху, демонструють актуальну потребу завчасного створення про- грамних засад розвитку незалежної, самостійної, соборної України. Визначено, що їхні підходи вирізняються критичністю, раціоналізмом, вони об’єктивно оцінюють важливий недолік українського визвольного руху, пов’язаний із відсутністю єдності в здійсненні звільнення від імперського російського впливу. Встановлено, що найбільш раціональні підходи представлено в працях З. Книша, який, на відміну від бандерівського крила українських націоналістів, які дотримувались ірраціоналістичних підходів, оцінював участь українського виз- вольного руху в боротьбі проти більшовиків із позицій доцільності. Показано, що автор вважав, що до почат- ку реальних військових подій проти СРСР потрібно вести підготовчу фазу боротьби, готувати український народ до спротиву і вступати у війну з підготовленими силами, щоб країни Заходу всерйоз сприймали Україну як рівноправного прихильника у військовому конфлікті. Виявлено, що в працях Д. Андрівського подана об’єктивна оцінка міжнародної ситуації періоду 1955–1965 рр., на особливу увагу заслуговують сформовані автором характеристики геополітичної картини світу. Зазначається, що О. Бойдуник вагому увагу приділяє подолан- ню внутрішніх ідеологічних, організаційних проблем у середовищі українських націоналістів, доводить потре- бу покращення партнерства із Заходом. Доведено, що Я. Гайвас присвятив значну увагу розвитку Україною відносин на міжнародній арені. У більшості з цих дослідників, як і у представників бандерівського крила, важливе місце у творчості посідає проблема боротьби з проявами імперського російського впливу та окупацією України. Ця проблема залишається актуальною для України, як і багатьох країн колишнього СРСР і в ХХІ ст.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
16

Кучерук, О. "Символіка Організації українських націоналістів". Нумізматика і фалеристика, № 1 (2008): 22–27.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
17

БОЛЯНОВСЬКИЙ, Андрій. "ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОТИСТОЯННЯ CИЛ ПОЛЬСЬКОГО ТА УКРАЇНСЬКОГО ПІДПІЛЛЯ У РОКИ НІМЕЦЬКО-РАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ: ГОЛОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТРАКТУВАННЯ ПОДІЙ У ПОЛЬЩІ". Східноєвропейський історичний вісник, № 18 (30 березня 2021): 239–51. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.18.226505.

Повний текст джерела
Анотація:
Анотація. Мета дослідження – висвітлити, як різні інтерпретації найактуальніших питань теми репрезентовані в історіографії предмета дослідження у Польщі. Методологія дослідження базується на застосуванні методів порівняльного і критичного аналізу, а також принципу наукової об’єктивності у процесі вивчиенн головних праць, опублікованих із вказаної теми. Наукова новизна статті – критичний аналіз причин, ходу і наслідків конфліктів між польськими і українськими підпільними силами в історіографії у Польщі в останні десятиліття. Висновки: У процесі аналізу праць з історії міжетнічних конфліктів можна прослідкувати виразну тенденцію: схильність нав’язати сприймання цих конфліктів виключно зі сприймання його учасниками з очевидною метою отримати емпатію до “своїх” жертв із замовчуванням “чужих жертв” цих конфронтацій. Типовим прикладом поширення таких тенденцій може бути стан вивчення дослідниками у Польщі проблеми протистоянь між польською Армією Крайовою (AK) з одного боку і Організацією Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери (ОУН-Б) й Українською Повстанчою Армією (УПА) з другого у 1943–1944 роках. У цій країні актуальною залишається потреба критично-наукового дослідження причин, форм і наслідків цього протистояння. Головну увагу у дослідженні цієї проблематики у Польщі присвячено висвітленню втрат польського цивільного населення в ході протистояння. Водночас багато інших важлививх питань для розуміння передумов, характеру й розвитку цього протистоянння потребують подальшого вивчення (з’ясування кількості українських жертв протистояння збройних формувань АК і УПА, порівняльний аналіз форм та методів злочинів, скоєних їх вояками проти цивільного населення, спроби зупинити протистояння шляхом ведення переговорів між представниками українського та польського підпілля, вплив нацистської Німеччини та Радянського Союзу на погіршення українсько-польських відносин тощо). З’ясування причин конфліктів, політичної відповідальності за їх наслідки, втручання “третіх сил” та кількості загиблих має особливе значення для розуміння комплексу проблем конфронтації між АК і УПА у майбутніх наукових дослідженнях, що повинні бути вільними від однобічних національних упередженостей.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
18

Огороднік, В. "Кадрове забезпечення відділів Української народної міліції Організації українських націоналістів (Б) у 1941 році". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, вип. 94/95 (2008): 108–11.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
19

Мельник, О. "Загадки відзнаки Дружин Українських Націоналістів". Нумізматика і фалеристика, № 3 (63) (2012): 30–35.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
20

Мельник, О. "Загадки відзнаки Дружин Українських Націоналістів". Нумізматика і фалеристика, № 3 (63) (2012): 30–35.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
21

Каганець, І. "Зразковим українським націоналістом був Андрей Шептицький". Країна, № 43 (346), 10 листопада 2016 (2016): 36–38.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
22

Каганець, І. "Зразковим українським націоналістом був Андрей Шептицький". Країна, № 43 (346), 10 листопада 2016 (2016): 36–38.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
23

Ковальчук, М. "До питання про діяльність Є. Коновальця на чолі Української військової організації й Організації Українських Націоналістів". Київська старовина, № 3 (343) (2010): 63–73.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
24

Ковальчук, М. "До питання про діяльність Є. Коновальця на чолі української військової організації й Організації Українських Націоналістів". Київська старовина, № 2 (342) (2010): 24–35.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
25

Фігурний, Ю. "Українська Повстанська Армія та вітчизняні інтегральні націоналісти: дискусійні методологічні зауваження". Українознавство, Ч. 3/4 (2004): 349–51.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
26

Фігурний, Ю. "Українська Повстанська Армія та вітчизняні інтегральні націоналісти: дискусійні методологічні зауваження". Українознавство, Ч. 3/4 (2004): 349–51.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
27

Хахула, Любомир, та Василь Ільницький. "ВОЛИНЬ ТА ГАЛИЧИНА У ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛЬСЬКИХ ЗЕМЛЯЦЬКИХ ТОВАРИСТВ (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)". Problems of humanities. History, № 8/50 (28 грудня 2021): 364–85. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.8/50.240968.

Повний текст джерела
Анотація:
Анотація. Польські земляцькі об՚єднання переселенців зі сходу, їх нащадки та однодумці виражали інституційний вимір політик щодо історії, комеморативних і публіцистичних практик. Метою статті є критичний аналіз історичних дискурсів польських кресов՚яцьких товариств, зокрема щодо інтерпретації військово-політичного протистояння на Волині та в Галичині у 1943–1944 рр. на основі аналізу публікацій часопису «На рубєжи» («Na Rubieży»), друкованого органу Товариства увічнення пам՚яті жертв злочинів українських націоналістів, реконструйовано антиукраїнські історичні наративи кресов՚яків, виявлено рівень їхньої поширеності в польському суспільстві. Методологічною основою студії стала теорія спільнот пам՚яті, розроблена Морісом Гальбваксом, Яном Ассманом, Лехом Ніяковським. Згідно з нею, формаційними ознаками спільноти пам՚яті є історичний досвід, переконання у винятковості власних страждань, постійний культурний переказ. Наукова новизна статті полягає у критичному аналізі раніше не досліджених аспектів діяльності польських земляцьких товариств, зокрема публіцистичних наративів часопису «На рубєжи» щодо українсько-польського військово-політичного протистояння на Волині та у Галичині в 1943–1944 рр. Показано, що кресов՚яцька інтерпретація волинської трагедії охоплювала близько чверті польського суспільства і отримувала періодичну підтримку серед політичних сил та органів влади. Свідченням впливу земляцьких товариств стали державна фінансова підтримка їх видавничих проєктів, винесення проблематики протистояння на міжнародний рівень. У результаті проведеного дослідження зроблено висновки. Інституційна реалізація політик щодо історії польськими земляцькими середовищами кінця ХХ – початку ХХI ст. ґрунтувалася на особистому трагічному досвіді, а також міфології «східних кресів», як цивілізаційного рубежу та місця польської національної пам՚яті. Активним інституційним осередком кресов՚яків було Товариства увічнення пам՚яті жертв злочинів українських націоналістів із організаційним центром у Вроцлаві. Його суспільно-політична та комеморативна активність зосереджувалася навколо вшанування пам՚яті польських жертв міжнаціонального збройно-політичного протистояння на Волині та в Галичині у 1943–1944 рр. У часописі «На рубєжи» односторонньо засуджували політику ОУН-УПА, представляли їх у негативному образі та критикували спроби досягнення польсько-українського порозуміння. Ліберальні чи консервативні ініціативи українських й польських інтелектуалів, політиків щодо узгодження спільного бачення важких питань драматичного минулого не знаходили жодної підтримки у польських земляцьких середовищах. Політика щодо історії кресов՚яків, як спільноти пам՚яті, вміщувала Волинь та Галичину в рамках ностальгійного мнемонічного наративу з акцентом на винятковість польських страждань, незагоєну історичну травму та неможливість міжнаціонального порозуміння.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
28

Кучерук, О. "Печатки Організації Українських Націоналістів Львівщини 1942 року". Український археографічний щорічник. Нова серія 11, № /12 (2004): 222–24.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
29

Лісіна, С. О. "Періодика Проводу Українських Націоналістів: "Сурма" і "Розбудова нації"". Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія, № 2 (2018): 65–71.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
30

Гаврилів, І. "Проблема методології в історіографії діяльності організації українських націоналістів". Проблеми гуманітарних наук. Серія "Історія", вип. 2/44 (2019): 13–27.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
31

Адамович, Сергій. "ЗЛОЧИНИ НАЦИСТСЬКОЇ НІМЕЧЧИНИ В м. КАЛУШІ (1941–1944 рр.)". Українознавчі студії, № 19 (26 березня 2018): 213–27. http://dx.doi.org/10.15330/ukrst.19.213-227.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті детально проаналізовано злочинну діяльність нацистськогорежиму проти єврейського та українського населення на території містаКалуша та Калуського району в роки Другої світової війни, яка кваліфікованаміжнародними правовими організаціями як злочини проти людства. Автор наоснові матеріалів Галузевого державного архіву Управління Служби безпекиУкраїни в Івано-Франківській області, Державного архіву Івано-Франківськоїобласті, спогадів жертв нацистських репресій та досліджень краєзнавців відстежує хронологію, форми та методи, за допомогою яких гітлерівці винищувалиєврейське населення міста та району. У статті на конкретних прикладах знищення євреїв Калуша та регіону продемонстровано нелюдськість нацистськогототалітарного режиму.Окрім опису знищення єврейського населення, у дослідженні детальнопроаналізовано боротьбу проти нацистів молодих українських націоналістів, якінавчалися в Калуській торговельній школі, арешти їх гестапівцями, перебігслідства та розстрілів юнаків. Участь у підпіллі учнів торговельної школи сталаще одним прикладом самовідданої боротьби Організації українських націоналістів проти гітлерівської Німеччини.Автор у статті з’ясовує роль і значення колабораціоністів з нацистськоїкримінальної поліції в знищенні мирного населення, а також пошуків їх в післявоєнний період радянськими спецслужбами та понесеної злочинцями кримінальноївідповідальності. Окрему увагу в науковій статті присвячено розшукам місцьзлочинів нацистів та їх прислужників, які сьогодні мали б працювати як місцяпам’яті для відвернення в майбутньому приходу до влади антилюдськихтоталітарних режимів.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
32

Ухач, В. З. "Сучасна історіографія ролі українських націоналістів у становленні Карпатської України". Архіви України, № 3/4 (302/303), травень - серпень (2016): 48–57.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
33

Вєдєнєєв, Д. "Зародження спеціальних служб руху українських націоналістів (1920-1930 рр.)". Пам"ять століть. Україна, № 3 (2002): 58–63.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
34

Вєдєнєєв, Д. "Зародження спеціальних служб руху українських націоналістів (1920-1930 рр.)". Пам"ять століть. Україна, № 3 (2002): 58–63.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
35

Цюп"як, Р. "Олесь Бабій - автор гімну українських націоналістів 1897 - 1975 рр." Краєзнавець Прикарпаття, № 33, січень - червень (2019): 36–41.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
36

Вєдєнєєв, Д. "Зародження спеціальних служб руху українських націоналістів (1920-1930 рр.)". Пам"ять століть. Україна, № 3 (2002): 58–63.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
37

Шліхта, І. "Деякі аспекти взаємин Дмитра Донцова з Організацією Українських Націоналістів". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, Вип. 65/66 (2003): 22–26.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
38

Popovych, Oleksiy. "Український визвольний рух на центрально-східному Поділлі 40-50-х років XX століття у пам’яті українців". Eminak, № 4(28) (31 грудня 2019): 109–21. http://dx.doi.org/10.33782/eminak2019.4(28).347.

Повний текст джерела
Анотація:
Розкрито становлення та розвиток українського визвольного руху на центрально-східному Поділлі 40-50-х років ХХ ст. Реконструйовано розбудову оунівського підпілля на Поділлі. Розглянуто методи та шляхи поширення пропаганди, збереження пам’яті про ОУН й УПА в українському суспільстві у період Другої світової війни. Визначено місце та роль факторів формування історичної (національної) пам’яті про українських націоналістів в українському суспільстві. Зокрема охарактеризовано діяльність СБУ та УІНП у формування образу про ОУН та УПА в українському суспільстві.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
39

Марцінків, Р. "Визначення правового статусу та діяльності Служби безпеки Організації українських націоналістів". Юридичний вісник, № 3 (8 жовтня 2020): 356–62. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1962.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті здійснюється правова оцінка діяльності Служби безпеки Організації українських націоналістів. Виокремлюються ключові дискусійні питання, які перешкоджають чіткому кваліфікуванню ОУН і її силових органів як державницьких. Наводяться аргументи, які заперечують застосування до СБ ОУН таких категорій як «бандформування», «колаборанти», «зрадники». Наводяться факти, що підтверджують відповідність учасників національного визвольного руху середини ХХ ст. нормам міжнародного гуманітарного права, які дозволяють кваліфікувати їх як партизанів. На підставі історичних фактів визначаються істори-ко-правові аспекти створення та функціонування СБ ОУН, а також чинники, які дозволяють кваліфікувати її як державну інституцію, що в своїх діях, в тому числі й силових, керувалася насамперед бажанням відродити національну державність і захистити національні інтереси. Аналізуються чинні норми національного законодавства, які визначають статус вояків ОУН як «учасників бойових дій», а також визнають їх борцями за відродження національної державності середини ХХ ст. Одночасно вказується на численні прорахунки та рудименти в законодавстві, зокрема в частині реабілітації учасників визвольних змагань, а також подолання суспільного протистояння стосовно проблеми правового статусу СБ ОУН. Визнаючи дії ОУН загалом і СБ ОУН зокрема як дії, спрямовані на відродження національної державності, що була офіційно проголошена 30 червня 1941 року, вказується, що ця інституція володіє всіма атрибутами виконавчого органу влади з чітким набором оперативних функцій. Навіть в умовах відсутності національної державності і протистояння з більшовицькими спецслужбами СБ ОУН ефективно виконувала свої функції, хоча окремі її дії (винесення каральних вироків) не завжди були гуманними. Як висновок визнається, що, окрім закріплення правового статусу ОУН, важлива і просвітницька, виховна й освітня діяльності стосовно популяризації заангажо-ваних у радянський період фактів національної історії державотворення.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
40

Мазурок, В. П. "Протистояння українських націоналістів і радянської влади на Волині в 1948 р." Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства 24 (2009): 349–54.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
41

Пасічник, І. М. "Політичний портрет Павла Скоропадського в інтепретаціях українських націоналістів у міжвоєнний період". Інтелігенція і влада. Серія: Історія, Вип. 32 (2015): 433–47.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
42

Гринюка, Богдан Михайлович. "ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ У СЕЛІ КРОГУЛЕЦЬ НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ (1938–1941 рр.)". Військово-науковий вісник, № 29 (11 червня 2018): 3–12. http://dx.doi.org/10.33577/2313-5603.29.2018.3-12.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
43

Гринюка, Б. М. "Діяльність організації українських націоналістів у селі Круголець на Тернопільщині (1938-1941 рр.)". Військово-науковий вісник, Вип. 29 (2018): 3–12.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
44

Виговський, Микола. "Більшовицька термінологія ідеологічного впливу на українських освітян у роки репресій (1927-1937 рр.)". Старожитності Лукомор'я, № 4 (23 серпня 2021): 153–60. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2021.4.100.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті досліджено ідеологічну термінологію, яку більшовики використовували проти освітян України у роки масових репресій. Основний перелік понять складено за матеріалами періодичної преси та опублікованими архівними документами. Висвітлено найбільш використані терміни у 1927-1933 та 1934-1937 рр., зазначено їх персоніфіковане та політичне походження. Ідеологічні ярлики («український фашизм», «буржуазний націоналізм», «український шовінізм» та інші) не відповідали реальним подіям та явищам в Україні. Їх застосовували для маніпуляції суспільною свідомістю, а також для ідеологічної профілактики в інститутах і загальноосвітній школі. Кожен термін означав вибір жертви політичних репресій: персональної, національної, соціальної або професійної групи. Політичні ярлики «хвильовизм», «шумськизм», «волобуєвщина», «троцькісти» й інші виконували функцію ідеологічної профілактики освітніх установ. Використання спеціальної термінології державними органами та її поширення у пресі створювало образ внутрішнього ворога, підвищувало так звану «політичну пильність» у суспільстві. Партійні організації та підрозділи ДПУ здійснювали «кадрові чистки» в інститутах, університетах і школах, шукали серед педагогів та учених «буржуазних націоналістів», «петлюрівців», «махновців» і різних «шкідників». Поширенням агресивної термінології займалися центральні, обласні, районні й інститутські газети.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
45

Огороднік, В. Ю. "Підготовка військових кадрів для Служби безпеки Організації Українських Націоналістів (Бандери): 1944-1950 рр." Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, № 1 (48) (2009): 109–17.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
46

Каліщук, Оксана. "(НЕ) ПАМ’ЯТЬ ЄДВАБНОГО, (НЕ) ПАМ’ЯТЬ ВОЛИНІ". Litopys Volyni, № 24 (9 липня 2021): 16–20. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.02.

Повний текст джерела
Анотація:
Події Другої світової війни залишається однією з найтрагічніших та найдражливіших сторінок європейської історії. Історичні події, на кшталт Волині, погрому в Єдвабному, виселення силезьких німців, не могли обго- ворюватися в комуністичні часи. За нових реалій пам’ятання про ці події набуло офіційного виміру. Річниця «кривавої неділі» 11 липня (що від певного часу стала Національним днем пам’яті жертв геноциду українських націоналістів проти громадян Республіки Польща) відзначається відразу після 10 липня, коли вшановують погром євреїв польськими жителями Єдвабного на Підляшші. Аналіз цих історичних дискусій дозволяє ствердити спільні риси їх ходу та впливу на суспільну думку. Обидві теми виявилися надчутливими для суспільної думки, вони спричинила переоцінку виміру жертви – кати. Протягом останніх років у Польщі дуже багато говорилося про випадок Єдвабного і про те, що поляки відповідальні за цей злочин. Водночас поширюється аргумент «у першу чергу саме поляки – це невинні жертви, сотні тисяч невинних жертв на Волині і Галичині». Така аргументація часто виступає виправданням, наприклад, зверхнього ставлення до українців, які зараз працюють чи навча- ються у Польщі. Спроби ж відстоювати за будь-яку ціну своє бачення, своє право вибирати свою історію, прирікає нас на постійні зіткнення з тими, хто прагне, щоб знали іншу частину правди. Особливістю науко- вого та суспільного дискурсів у випадку Єдвабно’41 та Волині’43 слід уважати функціонування не лише різних національних версій (єврейської та польської, польської та української – відповідно), а й відмінних дискурсів усередині (консервативний, ліберальний). Стверджено, що історичні суперечки навколо Єдвабного та Волині`43 з часом не лише не вичерпуються, а навпаки, час до часу розгораються з новою силою. Показано формування конфліктів пам’яті в обох сусідніх країнах і вказано на необхідність відокремлення суперечок довкола минулого та розбудови сучасних міждержавних відносин.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
47

Vasyliv, Solomia. "Historical and political prerequisites for the origin and transformation of the ideology of Ukrainian nationalists." Visnik Nacional’nogo universitetu «Lvivska politehnika». Seria: Uridicni nauki 7, no. 28 (December 2, 2020): 19–24. http://dx.doi.org/10.23939/law2020.28.019.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
48

Богуславський, О. В. "Критика фашизму і націонал-соціалізму на сторінках друкованого органу організації українських націоналістів "розбудова нації"". Держава та регіони. Гуманітарні науки, № 3 (2006): 104–9.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
49

Jazavita, S. "ILLUSION AND REALITY OF STATEHOOD: THE SEARCH FOR PARALLELS BETWEEN THE LITHUANIAN ACTIVIST FRONT AND THE ORGANISATION OF UKRAINIAN NATIONALISTST." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. History, no. 132 (2017): 72–82. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2640.2017.132.1.16.

Повний текст джерела
Анотація:
he present article analyses the relationship between the Lithuanian Activist Front and the Organization of Ukrainian Nationalists (OUN) and their activity parallels in order to reach the Lithuanian and the Ukrainian independence in 1941. The research focuses on the attempts of the OUN and the LAF leaders to project the future Lithuanian and Ukrainian states in the 'New Europe' headed by Germany. Reaching for counterbalance against the USSR and the Communist ideology, the LAF and the OUN organizations aimed at taking into consideration the military and political power of Germany, while Škirpa, the leader of the LAF, coordinated his activities with the OUN leaders, Stetsko, Yaryi, and Bandera. Fanatical chiefs of the Third Reich manipulated with the Lithuanians and Ukrainians' feelings of revenge against the Bolsheviks and the will to feel Europeans; however, they involved a part of Lithuanians and Ukrainians to the massacre of Jews rather than allowed to contribute to Wehrmacht fight against the USSR. Important lesson here that Lithuania and Ukraine did not obtain any independence but just became a part of the Third Reich, which controlled the so called 'New Europe' at the time.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
50

Відливаний, О. "Створення Організації українських націоналістів, її діяльність на Калущині у 20 - 30-ті рр. XX ст." Краєзнавець Прикарпаття, № 34, липень - грудень (2019): 16–20.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Ми пропонуємо знижки на всі преміум-плани для авторів, чиї праці увійшли до тематичних добірок літератури. Зв'яжіться з нами, щоб отримати унікальний промокод!

До бібліографії