Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Угоди торговельні.
Статті в журналах з теми "Угоди торговельні"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-22 статей у журналах для дослідження на тему "Угоди торговельні".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
КАШИНЦЕВА, ОКСАНА. "Інтелектуальна власність у сфері медицини та фармації: Quo Vadis". Право України, № 2020/03 (2020): 39. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-03-039.
Повний текст джерелаАнотація:
У правовій доктрини ХХ ст. інтелектуальна власність характеризується абсолютизацією майнових прав патентовласників, інтереси яких нормами міжнародного права поставлені вище за інтереси суспільства. Натомість у ХХІ ст. спостерігається переосмислення цього постулату в бік пошуку балансу між приватним і публічним інтересом. Саме тому початок нинішнього століття ознаменований Дохійською декларацією про Угоду про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС) та громадське здоров’я, а в Угоді про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом (ЄС), Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони закладається окремо норма про патенти та громадське здоров’я (ст. 219). Метою статті є окреслення сучасних наукових завдань, що постали перед доктриною інтелектуальної власності і мають надзвичайно потужний соціальний запит на їхнє розв’язання, ґрунтуючись на пріоритетності прав людини над майновими правами інтелектуальної власності. Встановлено, що сучасне розуміння суспільством моральності процесу монополізації результатів інтелектуальної діяльності в сфері медицини та фармації зазнає суттєвих змін, повертаючись до моделі верховенства природних прав людини. Відтак серед пріоритетних завдань є “перезавантаження” сучасної доктрини інтелектуальної власності у бік пріоритету інтересів пацієнта. Сучасність змушує нас до певної декомерціалізації права інтелектуальної власності в сфері медицини та фармації, позаяк втрачається мета права – врегулювання суспільних відносини із максимальним збереженням інтересу їх учасників. Порівняльно-правовий метод дав змогу дійти висновку, що будь-яка монополізація знання у сфері надання медичної допомоги суперечить основним правам людини, серед яких право на життя і право на здоров’я. Саме тому в ЄС відсутнє законодавче закріплення можливості патентування способів і методів лікування, діагностики та оперативних втручань. Угода ТРІПС надає державам-членам право самостійно визначати обсяг правової охорони, що надається у сфері охорони здоров’я. Надалі постає проблема імплементації гнучких положень Угоди ТРІПС на рівні національного законодавства, а вже це питання вимагає наявності відповід-ної політичної волі у формуванні відповідної державної політки. На сучасному етапі наявність такої волі демонструється законопроєктними ініціативами різних політичних сил Верховної Ради України ІХ скликання.
2
Міндрул, А. "Значення Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності у правовому регулюванні фармацевтичної сфери". Право України, № 3 (2011): 101–12.
Знайти повний текст джерела
3
Коберник, У. "Деякі проблеми адаптації законодавства України щодо зазначення походження товарів відповідно до Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS) у контексті євроінтеграції". Віче, № 8 (388) (2015): 6–10.
Знайти повний текст джерела
4
Шиманська, Катерина Володимирівна, та Віталій Вікторович Бондарчук. "Ефект Угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС на вітчизняний імпорт та експорт". Економіка, управління та адміністрування, № 2(96) (7 липня 2021): 25–30. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-2(96)-25-30.
Повний текст джерелаАнотація:
Успішна реалізація національних інтересів України як учасника міжнародних економічних відносин є неможливою без активізації зовнішньої торгівлі та посилення національної конкурентоспроможності на міжнародних ринках. Розвиток міжнародних економічних відносин у форматі «Україна–ЄС» значною мірою представлений розширенням двосторонньої торгівлі України з країнами ЄС на основі торговельних преференцій, закріплених в Угоді про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС і пов’язаних документах. Проте після п’яти років функціонування Поглибленої і всеосяжної зони вільної торгівлі між Україною та ЄС розширення подальшої співпраці вимагає ідентифікації ефектів від неї на національну економіку. У статті визначено наслідки Угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС на український експорт та імпорт з країнами-членами ЄС з використанням моделювання. Оцінка впливу проводилася через побудову чотирьох моделей: модель 1 – вплив асоціації на експорт товарів; модель 2 – вплив асоціації на імпорт товарів; модель 3 – вплив асоціації на експорт послуг; модель 4 – вплив асоціації на імпорт послуг. В результаті встановлено, що Угода не мала суттєвого значення для імпорту товарів та послуг з ЄС до України, що пов’язано з продовженням дії преференційних умов у формі попередніх ставок імпортного мита. Встановлено статистичну незначущість цього показника в моделях аналізу впливу Угоди про асоціацію на імпорт товарів та послуг з ЄС до України. Водночас встановлено вплив Угоди на активізацію експорту товарів та послуг до ЄС.
5
Дроб"язко, В. С. "Антиконтрафактна торговельна угода (АКТА)". Питання інтелектуальної власності, Вип. 13 (2017): 35–39.
Знайти повний текст джерела
6
Костюченко, Я. М. "ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТОРГІВЛІ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМИ КРАЇНАМИ". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(26) (28 листопада 2019): 221–25. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).43.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті з’ясовано, що в умовах сучасного світу найбільш впливовою рушійною силою розвитку економіки є різні форми міжнародної торгівлі, яка охоплює сферу міжнародних економічних відносин і представлена сукупністю зовнішнього обміну товарами, послугами, інтелектуальною власністю з іншими країнами. Для міжнародної торгівлі характерне існування світового ринку, який є сферою формування товарно-грошових відносин між низкою країн, що базується на засадах міжнародного поділу праці та низці інших виробничих чинників. Товар, який реалізується в межах світового ринку, є своєрідним інформаційним інструментом, оскільки несе в собі інформацію про величину сукупного попиту та пропозиції у світі. З огляду на це країни можуть здійснювати аналіз та оцінку параметрів виробленої продукції порівняно з міжнародними нормативами та стандартами якості. Кожна країна, беручи участь у процесі міжнародної торгівлі, набуває статусу продавця, тобто торгівля здійснюється між окремими країнами, які обмінюються зустрічними потоками товарів і послуг, а саме: вивезення (експорту) та ввезення (імпорту).
Охарактеризовано особливості функціонування Європейської асоціації вільної торгівлі та виявлено, що вона об’єднує митні території Республіки Ісландія, Князівства Ліхтенштейн, Королівства Норвегії та Швейцарської Конфедерації. З’ясовано, що Угоду про вільну торгівлю між Україною і ЄАВТ було підписано 24 червня 2011 року й ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Угоди про вільну торгівлю між Україною та державами Європейської асоціації вільної торгівлі». Визначено основні цілі створення Зони вільної торгівлі для України. Виокремлено можливі ризики для України у разі створення Зони вільної торгівлі з ЄС.
До найбільш ефективних заходів, які варто передбачити в контексті реалізації стратегії та які здійснять позитивний влив на підвищення якісного розвитку зовнішньої торгівля з кранами Європейського Союзу, можна віднести: реалізувати план імплементації Угоди Світової організації торгівлі про спрощення торговельної діяльності (TFА); створити систему фінансування експортної діяльності, включаючи створення експортно-кредитного агентства (ЕКА); втілити Всеохоплюючу стратегію імплементації Глави IV Угоди про асоціацію з Європейським Союзом для того, щоб подолати технічні нетарифні бар’єри на шляху здійснення вітчизняної експортної діяльності.
7
Habro, Iryna, та Artur Akopov. "Проблеми торговельно-економічних відносин КНР і Нігерії на початку ХХІ століття". Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI, № 02 (15 січня 2021): 42–47. http://dx.doi.org/10.26693/ahpsxxi2020.02.042.
Повний текст джерелаАнотація:
Нігерія та Китайська Народна Республіка розвинули тісні відносини, які включають: китайські інфраструктурні проекти, інвестиції, позики, торгові угоди, передачу технологій, культурний обмін тощо. Нігерія є однією з країн, що швидко розвиваються у тропічній Африці. Найважливішим джерелом державного бюджету Нігерії є експорт переважно сирої нафти й інших природних ресурсів. Тож Китай має інтерес у відносинах з Нігерією, даючи багато позик, інвестуючи у нігерійську інфраструктуру, створюючи китайські культурні центри по всій Нігерії.
У статті описано торговельно-економічні відносини між Китаєм і Нігерією у першому десятилітті ХХІ століття. Досліджено основні питання торгово-економічних відносин Китаю та Нігерії, вивчено конкретні сфери економічних проблем. Особливості китайсько-нігерійських торговельно-економічних відносин мало розкриваються у дослідженнях вітчизняних вчених, що має відношення до цього дослідження.
8
Шиманська, Катерина Володимирівна, Віталій Вікторович Бондарчук та Вікторія Анатоліївна Ігнатюк. "Регулювання використання географічних зазначень як фактор активізації експорту товарів українськими компаніями на ринки ЄС". Економіка, управління та адміністрування, № 3(97) (13 жовтня 2021): 12–17. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-3(97)-12-17.
Повний текст джерелаАнотація:
Вихід українських компаній на зарубіжні ринки з конкурентоспроможними товарами вимагає суворого дотримання прав інтелектуальної власності. У системі міжнародного торговельного права сформовано окрему підсистему регулювання торговельних аспектів прав інтелектуальної власності, зокрема щодо географічних зазначень. У зв’язку з потребою виконання Угоди про асоціацію з ЄС проблема імплементації вимог відповідної угоди СОТ та пов’язаних директив і регламентів ЄС набуває важливого значення. Метою статті було дослідження системи регулювання використання географічних зазначень під час виходу компаній на європейські ринки товарів. У результаті дослідження визначено нормативно-правові документи, що регулюють питання географічних зазначень для товарів. Визначено передумови для активізації законодавчої роботи в Євросоюзі щодо урегулювання використання географічних зазначень. До них належить розширення кордонів ЄС та активізація зовнішньої торгівлі з новими членами; поширення у вітчизняних компаній настроїв щодо виходу на зарубіжні ринки зі специфічною сільськогосподарською продукцією та продовольчими товарами; збільшення кола учасників, пов’язаних із виявленням та уточненням меж території поширення об’єктів інтелектуальної власності; зростання ризиків становлення однакових найменувань продукції у зв’язку з розширенням спектру торгованих на міжнародних ринках продуктів та знаків відповідних географічних зазначень території їх походження походження. В роботі проаналізовано місце географічних зазначень у системі якісних характеристик сільськогосподарської продукції та продуктів харчування, описано кейси реєстрації найбільш поширених та захищених їх видів – PDO/PGI/TSG.
9
Городня, Наталія, та Інна Підберезних. "Нормалізація і розвиток американсько-в’єтнамських відносин у 1990-ті рр." Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI, № 01 (27 березня 2020): 72–86. http://dx.doi.org/10.26693/ahpsxxi2019.01.072.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено процес нормалізації і розвитку американсько-в’єтнамських відносин за адміністрацій Дж. Г. У. Буша і Б. Клінтона, чинники, які на нього впливали, основні події і сфери двостороннього співробітництва 1995-2000 рр. Показано, що підґрунтя для нормалізації відносин між США і В’єтнамом заклало їхнє співробітництво у справі пошуку військовослужбовців США, які зникли під час В’єтнамської війни. Після встановлення дипломатичних відносин у липні 1995 р. найбільш важливою подією було підписання у липні 2000 р. Двосторонньої торговельної угоди, реалізація якої мала суттєвий вплив на позитивний розвиток двосторонніх відносин у ХХІ ст. Візит президента Б. Клінтона до В’єтнаму в листопаді 2000 р. підвів підсумки цього установчого періоду, основним змістом якого було звільнення політики двох держав від негативного спадку В’єтнамської війни.
10
Ostashko, Tamara. "ОСОБЛИВОСТІ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ КИТАЮ І ПЕРСПЕКТИВИ ЕКСПОРТУ УКРАЇНИ ДО КНР". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій, № 1 (22 жовтня 2018): 31–43. http://dx.doi.org/10.32750/2018-0104.
Повний текст джерелаАнотація:
Аналіз структури торговельних потоків між Україною і Китаєм показав, що найбільш ймовірним сценарієм розвитку торгівлі в рамках ініціативи уряду КНР «Один пояс та один шлях» може стати підсилення сировинної орієнтації експорту і посилення імпортозалежності України від китайських промислових товарів. Ймовірність такого сценарію підсилюється з огляду на несиметричність тарифних режимів України та Китаю, що створює нерівні умови у взаємній торгівлі, більш вигідні для Китаю. Специфіка торговельного режиму Китаю полягає у домінуючій ролі держави при формуванні політики щодо імпорту і зумовлює особливу роль міжурядових домовленостей. На сучасному етапі основними напрямами державної політики розвитку сільськогосподарського експорту України в Китай є просування експорту кукурудзи відповідно до кредитної угоди 2012 р. між Державною продовольчо-зерновою корпорацією України та Експортно-імпортним банком Китаю та експорту соєвих бобів з огляду на можливість заміщення США на імпортному ринку сої, яка відкрилася у зв‘язку із торговельними суперечками між США та Китаєм у 2017-2018 рр. Негативні тенденції у взаємній торгівлі зумовлюють також необхідність активної державної політики просування на ринки Китаю товарів переробної промисловості України, насамперед харчової, та приладобудування, які мають попит на ринках КНР.
11
Cimpoies Liliana. "АГРОПРОМИСЛОВА ТОРГІВЛЯ ТА Е.С. РИНОК: МОЖЛИВОСТІ ТА ВИКЛИКИ МОЛДОВИ". Економічний форум 1, № 3 (16 грудня 2019): 8–13. http://dx.doi.org/10.36910/6765-2308-8559-2019-3-2.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою даного дослідження є оцінка розвитку потоків сільськогосподарської та продовольчої торгівлі Молдови на ринок ЄС. Таким чином, аналізуються основні зміни і тенденції в структурі агропродовольчої торгівлі і на ринках збуту. Дослідження засноване на аналізі вторинних даних, наданих Національним Бюро Статистики. Розглянуті дані відносяться до 2012-2017 рр. Позитивним результатом лібералізації торгівлі стало збільшення обсягів агропродовольчого експорту Молдови, особливо з точки зору спеціалізації і концентрації виробництва та диверсифікації географічного розподілу. Ще один позитивний результат - зниження залежності від традиційних ринків. Цей факт зумовив збільшення як якості, так і різноманітності товарів, що експортуються. Завдяки угоді про вільну торгівлю спостерігається збільшення торговельних потоків з ЕСю Агропродовольчий ринок важливий для стабілізації національної економіки, оскільки він вносить цінний внесок у ВВП. Таким чином, важливо, щоб уряд підтримував модернізацію агропродовольчого сектору та стимулювало залучення інвестицій, що сприятиме його подальшій орієнтації.
12
Мельник, В. "Юридическая правосубъектность Тюркского Каганата (552-568 гг.): Ирано-Византийский аспект". Юридичний вісник, № 4 (30 жовтня 2020): 139–55. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1983.
Повний текст джерелаАнотація:
Автор пропонує читачам комплексний аналіз юридичної історії Тюркського каганату (552-603 рр.), як за доби його становлення (545553 рр.), так і в часи правління видатного полководця Муган-ка-гана (553-572 рр.). Встановлення тісних політико-правових зв'язків між тюрками і Східною Римською імперією було наслідком укладення мирної угоди між візантійцями та персами (562 р.). У 562, 563, 565 і 566 роках Тюркський каганат надсилав своїх офіційних послів у Константинополь. На той момент тюрки володіли юридичним статусом васалів китайського династичного царства Західна Вей (згідно з привілеєм 545 р.). Перемога над Жужаньським каганатом у 552 р. дозволила тюркам взяти під контроль усі тюрко-монголь-ські й маньчжурські племена східної частини Євразійського степу. У 554 р. тюрки почали боротьбу проти інших спадкоємців племені хунну - «гуннів-ефталітів». Оскільки ефталіти вже тривалий час тероризували східні провінції Новоперсидського царства, то іранський шахіншах («цар царів») Хосров Ануширван (531-579) прийняв рішення запросити частину тюркської орди на військову службу. При цьому ми припускаємо, що Хосров Ануширван, маючи великий штат радників греко-римського походження, прагнув використати юридичну модель lex foedus, згідно з якою Римська імперія традиційно вербувала та приймала на імперську військову службу цілі народи «варварів» (як германців чи слов'ян-землеробів, так і кочівників іранського, арабського чи гуннського походження). Задум був успішним. Муган-каган передав загони свого дядька Істемі («західну орду») під командування Хосрова, а донька Істемі стала дружиною персидського «царя царів». У 555-557 рр. тюрки розгромили останні прожу-жаньські сили в Північному Китаї (племена аварів) та підпорядкували своїй владі Хорезм. Внаслідокпоразки частина аварів відступила аж у Волго-Донське міжріччя, де в 558 р. стала просити візантійського імператора Юстиніана Великого (527-565) надати їм статус федератів. Східна Римська імперія прийняла аварів у своє підданство і де-юре заснувала Аварський каганат (558-805 рр.). Оскільки володіння Тюркського каганату тепер сягнули Волги, тюрки і перси уклали Договір про поділ ефталітських володінь (566 р.), що охоплювали межі сучасних Афганістану та Пакистану. Ратифікація нової угоди створила важливий прецедент в історико-правовому житті Євразії. Тюркський каганат визнавав своїми сюзеренами як китайських імператорів із династії Західна Вей, так і шахіншаха Персії («прецедент полівасалітету»). При цьому тюрки надавали «сюзеренам» усі необхідні знаки уваги та визнання, вбачаючи в цьому простір для політичного маневрування, прагнучи повністю підпорядкувати своїй владі ключові відтинки Великого Шовкового Шляху. Прихід до влади у Візантії імператора Юстина ІІ (565-578) та подальша активізація торговельних контактів Константинополя з Тюркським каганатом привели до охолодження ірано-тюркських стосунків. У 567 р. Східна Римська імперія ініціювала переселення аварів у Паннонію та Дакію, тоді як Північне Причорномор'я передавалось західнотюркській орді Істемі на правах lex foedus. Отже, станом на 568 р. Тюркський каганат юридично визнавав себе залежним від влади Східної Римської імперії, Ірану та Західної Вей, що, безумовно, мало призвести до вибуху чергового міжнародного збройного конфлікту.
13
Venger, Vitalii. "ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКО-КИТАЙСЬКОГО СПІВРОБІТНИЦТВА У ПРОМИСЛОВІЙ СФЕРІ: ІНТЕРЕСИ КИТАЮ ТА МОЖЛИВОСТІ УКРАЇНИ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій, № 1 (11 жовтня 2018): 4–13. http://dx.doi.org/10.32750/2018-0101.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто існуючий стан українсько-китайського співробітництва. Виявлено, що на сучасному етапі українсько-китайські відносини зазнають певного випробування. За період незалежності України ці відносини, загалом, розвивалися по висхідній та досягли найвищої точки розвитку у грудні 2013 р., коли був підписаний Договір про дружбу та співробітництво. Наразі політичні зміни, що відбулися в Україні дещо призупинили розвиток двосторонніх відносин.
Розкрито основні напрями співпраці КНР з іншими країнами в контексті проекту "Один пояс, один шлях". У цьому контексті виявлено, що Китай є свідомим прихильником української євроінтеграції та завжди визначав Україну як «важливу державу в Європі». Зокрема, керівництво Китаю вітало підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС та розглядає залучення України до розбудови «Нового економічного поясу – Великий шовковий шлях», що є особистою ініціативою голови КНР. У разі успішної реалізації амбітного китайського плану – Україна матиме принципово нове геополітичне місце «першої європейської країни на Шовковому шляху».
Проаналізовано можливості та переваги України у разі залучення її до проекту "Один пояс, один шлях". До них належать: активізація торговельно-економічної співпраці шляхом збільшення обсягів торгівлі товарами з високою доданою вартістю та продукцією сфери високих технологій; реалізація великих проектів; розширення взаємних інвестицій; поглиблення співпраці в сферах високих технологій, таких як, авіація, суднобудування, біоінженерія, розробка нових матеріалів тощо.
Визначено перспективні напрями українсько-китайського співробітництва. Доведено, що найпотужнішу і довготривалу базу для співробітництва між Україною та КНР становлять наука і технологія. В умовах необхідності швидкої та ефективної модернізації української економіки, налаштування її на рейки сучасного світового ринку інвестиційні, виробничі та науково-технологічні можливості КНР можуть стати для України вагомим ресурсом розвитку та модернізації відповідних галузей економіки, поштовхом до відновлення позицій нашої держави на світових ринках технологій. Також це дає можливість китайському бізнесу зайняти відповідні ніші на українському ринку, що нині інтегрується з ЄС. Серйозні перспективи відкриває взаємодія України і КНР у такій структурно утворювальній сфері як прокладання транспортних коридорів та постачання азійських товарів до країн Європи.
Окреслено потенційні загрози від активізації двостороннього співробітництва у промисловій сфер, що полягають, насамперед, у можливій зміні цільового призначення інвестицій.
14
Zayats, Olena. "MEGA-REGIONAL TRADE AGREEMENTS AS A TOOL OF GLOBAL COMPETITION." Odessa National University Herald. Economy 25, no. 4(83) (2020). http://dx.doi.org/10.32782/2304-0920/4-83-2.
Повний текст джерела
15
Duginets, G., and N. Mazaraki. "PREFERENTIAL TRADE AGREEMENTS AS COMPONENTS OF THE NEW WORLD ORDER." Economic scope, 2019. http://dx.doi.org/10.32782/2224-6282/152-2.
Повний текст джерела
16
TKACH, DMYTRO. "Роль суб’єктивного чинника у зовнішній політиці України за часів президенства Петра Порошенка". FOREIGN AFFAIRS, 2020, 8–15. http://dx.doi.org/10.46493/2663-2675-2020-5-6-1.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано міжнародно-правові наслідки зовнішньої політики України під час президентства Петра Порошенка, наведено його психологічну характеристику та зроблено спробу показати, як позитивні чи негативні риси характеру п'ятого президента впливали на прийняття рішень у зовнішня політика. Зазначається, що позитивними сторонами зовнішньополітичної діяльності п'ятого президента є той факт, що під керівництвом Петра Порошенка Україна повернулася до європейської та євроатлантичної інтеграції. Підписано Угоду про асоціацію між Україною, з одного боку, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їх державами-членами, з іншого, що дозволило сторонам перейти від партнерства та співпраці до політичної асоціації та економічної інтеграції. Набуття Україною безвізового режиму з країнами Шенгенської угоди дало українцям, які мають біометричні паспорти, можливість їздити до країн ЄС з діловими, туристичними чи сімейними цілями на термін до 90 днів протягом 180-денного періоду. Пан Порошенко зміг побудувати систему відносин у навколишньому світі. Про це свідчать його добрі стосунки з ключовими особами провідних країн світу, а саме: канцлером Німеччини Ангелою Меркель, президентом Франції Еммануелем Макроном, турецьким лідером Реджепом Ердоганом. Список перемог президента включає активізацію двосторонніх відносин з низкою держав. Зокрема, з Німеччиною (що дуже важливо на тлі невизначеності щодо США), Туреччиною та Румунією та збереженням санкцій ЄС та США проти Росії. Водночас відносини з сусідніми країнами, насамперед з Російською Федерацією, значно погіршились. Анексія Криму, війна на Донбасі, торгові війни, інформаційна агресія з боку Російської Федерації - це неповний перелік проблем в українсько-російських відносинах. На тлі бойових дій торговельні відносини між Україною та Росією значно погіршились. Сторони денонсували низку торгових угод та ввели санкції. З 2015 року Україна припинила закуповувати російський газ, а обсяг торгівлі між країнами фактично впав. Також було скасовано низку угод про безпеку та оборону, і Верховна Рада визнала Росію країною-агресором. Відносини з Угорщиною та Польщею значно погіршились. Відносини зі Словаччиною, Румунією та Молдовою перейшли практично в стагнацію. Під час президентства Петра Порошенка Україна досягла автокефалії Української православної церкви. Натомість міжнародний авторитет держави у світі продовжував падати через зростання корупції, порушення прав людини та зубожіння людей.
17
Комар, Наталія, та Алла Уніят. "РЕГІОНАЛЬНІ УГОДИ ПРО ВІЛЬНУ ТОРГІВЛЮ ЗА УЧАСТЮ УКРАЇНИ: МОЖЛИВОСТІ ТА РИЗИКИ". Економіка та суспільство, № 26 (27 квітня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-26-36.
Повний текст джерелаАнотація:
Конкуренція на світових ринках супроводжується розвитком специфічних форм міжнародного регіонального співробітництва – підписання регіональних торговельних угод про ЗВТ. На даний час Україною укладено угоди про вільну торгівлю з Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ), країнами СНД, а також із Чорногорією, Македонією, Грузією, Азербайджаном, Узбекистаном, Таджикистаном, Туркменістаном. У січні 2016 році набрала чинності Угода про вільну торгівлю між Україною та країнами ЄС, яка забезпечує лібералізацію торгівлі товарами та послугами. З моменту підписання Угоди про ЗВТ між Україною та Канадою експорт з Канади в Україну та експорт з України в Канаду зростав щороку, незважаючи на політичну та економічну нестабільність в нашій державі. Нещодавно ратифікована Угода між Україною та Ізраїлем є зеленим «світлом» для зростання експорту України, а також передумовою тісної співпраці у сферах високих технологій, машинобудування, інвестицій.
18
Taranenko, Mykola. "УКРАЇНА – ІЗРАЇЛЬ. ВІД ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ ТОВАРАМИ ДО СПІЛЬНОГО ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ". FOREIGN AFFAIRS, 2020, 17–19. http://dx.doi.org/10.46493/2663-2675-2020-7-8-2.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається вплив Угоди про вільну торгівлю між Україною та Ізраїлем на розвиток двосторонніх торговельно-економічних відносин. Проаналізовано економічні вигоди для української економіки внаслідок запровадження нового торгового режиму між двома країнами. Висвітлено сучасний стан торговельно-економічного співробітництва. Зазначається, що набрання чинності Угодою сприятиме взаємній торгівлі, її гармонійному розвитку шляхом усунення бар'єрів у торгівлі товарами, лібералізації торгівлі між країнами, створення умов для добросовісної конкуренції в економічних відносинах між Україною та Ізраїлем, сприятиме розвитку та розширення світової торгівлі загалом. Акцент робиться на політичному значенні Угоди. Акцентовано увагу на політичному значенні Угоди, яка стає одним із наріжних каменів усього комплексу українсько-ізраїльських відносин. Він передбачає, що обидві сторони хочуть розвивати та зміцнювати дружні стосунки, особливо у сферах економічного співробітництва та торгівлі. Зазначається, що запровадження режиму вільної торгівлі між Україною та Ізраїлем забезпечить нові можливості для розвитку національних економік, створить нові робочі місця та покращить рівень життя наших народів. Це матиме позитивний вплив не тільки на саму торгівлю, але також забезпечить важливі сигнали для розвитку всього комплексу наших економічних відносин з Ізраїлем. Складається прогноз щодо збільшення торгівлі та переходу до нових форм економічного співробітництва. На основі вивчення досвіду Ізраїлю в галузі високотехнологічних технологій зроблено висновок, що Україна зацікавлена в активізації науково-технічного співробітництва з Ізраїлем, і це має стати найперспективнішим напрямком двостороннього економічного співробітництва найближчим часом і за його межами.
19
Козуб, Вікторія, та Світлана Бестужева. "ОПТИМІЗАЦІЯ УМОВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО КОНТРАКТУ З ВИКОРИСТАННЯМ МІЖНАРОДНИХ КОМЕРЦІЙНИХ ТЕРМІНІВ INCOTERMS". Економіка та суспільство, № 37 (29 березня 2022). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2022-37-46.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню еволюції розвитку базисних умов постачання Incoterms у міжнародній торговельній сфері для раціоналізації механізму дії зовнішньоекономічних контрактів суб’єктів міжнародного бізнесу на основі спрощення в складанні й узгодженні його позицій і статей, наданні допомоги контрагентам у пошуку рівноправних способів вирішення виникаючих розбіжностей, що влаштовують обидві сторони. Обґрунтовано, що правила Incoterms допомагають регулювати відносини внутрішньої та міжнародної торгівлі та можуть використовуватися в будь-якій редакції, узгодженої сторонами угоди, в тому числі і Правила Міжнародної торгової палати по використанню термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі в редакції 2020 року. Авторами проаналізовано переваги та недоліки застосування умов постачання всіх груп Incoterms для імпортера та експортера, що дозволяє гнучко використовувати їх для оптимізації умов зовнішньоекономічних контрактів.
20
Горін, Наталія, та Остап Горін. "ЕФЕКТ СТВОРЕННЯ ТОРГІВЛІ ДЛЯ АГРАРНИХ РИНКІВ ВНАСЛІДОК УГОДИ ПРО ЗОНУ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ З ЄС". Економіка та суспільство, № 37 (29 березня 2022). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2022-37-43.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено наслідки лібералізації торгівлі сільськогосподарською продукцією України з ЄС внаслідок укладення Угоди про зону вільної торгівлі. Проведено оцінку динаміки торгівлі сільськогосподарською продукцією України з ЄС, яка вказує на стале зростання торговельно-економічних відносин внаслідок міжнародної економічної інтеграції. Здійснено порівняльний аналіз та дано оцінку умов доступу українських виробників аграрної продукції до спільного ринку ЄС і, навпаки, європейських виробників до ринку України. Визначено основні умови доступу до ринків, серед яких не лише скасування тарифних обмежень, а й прийняття технічних регламентів, правил та вимог ЄС українською стороною. Визначено ефекти створення зони вільної торгівлі України з ЄС для аграрних ринків. Доведено, що функціонування зони вільної торгівлі між Україною та ЄС викликало ефект створення торгівлі як одного з ефектів міжнародної економічної інтеграції.
21
Sherhin, Serhii, та Yevhen Prypik. "В’єтнам на шляху суспільної модернізації та міжрегіонального співробітництва". FOREIGN AFFAIRS, 2020, 40–47. http://dx.doi.org/10.46493/2663-2675-2020-4-6.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається процес формування в'єтнамської моделі економічного розвитку в контексті стратегії "оновлення" та соціальної модернізації країни за останні 30 років. Основними чинниками успішного розвитку В'єтнаму є нинішня модель експортоорієнтованої економіки та капітальний ремонт законодавства: прийняття нових земельних законів, нових нормативно-правових актів про валюту та банки. Віддаючи належне азіатському консерватизму та розглядаючи реформу політичної системи як загрозу основ державності та національної єдності, лідери В'єтнаму обрали свій шлях соціальної модернізації - стратегію "оновлення" (на в'єтнамській - "doi moi" ”), Який перетворив країну протягом двадцяти років на іншого азіатського тигра. Курс "оновлення" визначався рішеннями VI (1986) та VII (1991) конгресів Комуністичної партії В'єтнаму. Зміст цього курсу полягав у тому, щоб дозволити розвитку всіх соціально-економічних структур, сприяти особистому ініціативу, послабити механізми державного управління та активізувати політику «відкритих дверей» у зовнішньоекономічних відносинах. Зовнішні фактори успішного розвитку економіки В'єтнаму включають членство в АСЕАН. Завдяки безлічі політичних та соціокультурних факторів, спільних для В'єтнаму та країн-членів АСЕАН (В'єтнам приєднався до АСЕАН у 1995 р.) Та тривалої політичної стабільності країни, В'єтнам домігся особливої прихильності з боку інвесторів та торгових партнерів цієї асоціації. Рішення про створення зони вільної торгівлі ASEAN на саміті Асоціації в Сінгапурі в 1992 році зіграло потужний поштовх для розвитку торгівлі, економіки та інвестицій усього субрегіону. Значна увага в статті приділяється також аналізу розвитку політичних і торговельно-економічних відносин між В'єтнамом та Україною в контексті багатостороннього співробітництва. Проаналізовано встановлення дипломатичних відносин між двома країнами та підписання ключових двосторонніх угод. Відсутність принципових розбіжностей у ключових міжнародних питаннях, а також бажання розвивати дружбу та взаємовигідне партнерство створили сприятливі умови для співпраці України та В'єтнаму в рамках міжнародних організацій. Позиції наших країн щодо розповсюдження ядерної зброї та іншої зброї масового знищення, протидії тероризму, реформи організації ООН мають багато спільного. Україна та В'єтнам традиційно підтримували кандидатури один одного на обрання до керівних органів міжнародних організацій. У сфері торгівлі та економіки актуальним залишається питання про підписання угоди про вільну торгівлю між Україною та В'єтнамом. Укладення такої угоди суттєво сприятиме розвитку українсько-в'єтнамської співпраці у торговій сфері, а також подоланню негативного сальдо зовнішньої торгівлі з В'єтнамом. Під час останніх засідань Спільної українсько-в'єтнамської міжурядової комісії сторони обговорили низку важливих питань у перспективних сферах, що становлять взаємний інтерес, зокрема, торгівлю, банківську діяльність, фінанси та інвестиції, інженерні науки, високі технології, енергетика, гірнича промисловість, будівництво , медицини та фармацевтики, сільського господарства та туризму.
22
Redko, K. Yu, та I. O. Tkachenko. "АНАЛІЗ СТРУКТУРИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ З ЄС". Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», № 18 (17 вересня 2021). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.18.2021.231178.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено результати дослідження динаміки, стану та структури зовнішньої торгівлі України з країнами Європейського Союзу. Розглянуто зовнішньоекономічну діяльність України на умовах Угоди про асоціацію та зони вільної торгівлі, застосування торговельної частини якої розпочалося в січні 2016 року. Виявлено, що характерною рисою останніх років є деіндустріалізація експорту та закріплення його сільськогосподарської спеціалізації. Продемонстровано, що вітчизняна економіка продовжує утверджуватися на міжнародних ринках як ключовий аграрний гравець. Досліджено відносини між Україною та ЄС. Висвітлено, що Україну вважають важливим політичним та торгівельним партнером Європейського Союзу. Доведено, що ЄС прагне до все більш тісних відносин з Україною, виходячи за рамки просто співпраці, до поступової економічної інтеграції та поглиблення політичної співпраці. Проведено аналіз товарної структури зовнішньої торгівлі України в 2020 році та показано, що основними товарами, орієнтованими на міжнародний ринок, були продукти рослинного походження, неблагородні метали та вироби з них, машини та механізми, мінеральні продукти, жири та олії рослинного та тваринного походження, хімічна продукція, наземні транспортні засоби, літаки, плавучі транспортні засоби. Визначено, що найбільшу частку в структурі експорту та імпорту послуг займали послуги з переробки матеріальних ресурсів, транспортні послуги, послуги в галузі телекомунікацій, комп'ютерні та інформаційні послуги, ділові послуги, роялті та інші послуги, пов'язані з використання інтелектуальної власності, послуг, пов’язаних з фінансовою діяльністю. У дослідженні виділено серед основних партнерів України у зовнішній торгівлі такі європейські країни, як Німеччина, Польща, Італія та Нідерланди. Доведено, що ситуація з торгівлею між Україною та ЄС виглядає не зовсім чіткою, що структура експорту залишається в основному сировинною та низькотехнологічною. Доведено, що зменшення імпортних мит ЄС не призвело до значних змін у структурі зовнішньої торгівлі, що існує негативне сальдо зовнішньої торгівлі для більшості груп товарів і послуг, що негативно позначається на платіжному балансі та економічному зростанні. Доведено, що різностороннє співробітництво з Євросоюзом на сьогоднішній день в повній мірі відповідає природному геополітичному напряму інтеграційної стратегії України і є одним з основних практичних засобів формування ефективної відкритої економіки.