Готові списки джерел за темами / Турецька Республіка / Статті в журналах

Статті в журналах з теми "Турецька Республіка"

Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Турецька Республіка.
Автор: Grafiati
Опубліковано: 30 травня 2022
Оновлено: 31 травня 2022

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Ознайомтеся з топ-32 статей у журналах для дослідження на тему "Турецька Республіка".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.

1

Постригач, Надія. "СИСТЕМА ОСВІТИ ДОРОСЛИХ У ТУРЕЦЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 18, № 2 (25 грудня 2020): 160–70. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(18).2020.160-170.

Повний текст джерела
Анотація:
Автором оглядової статті проаналізовано особливості організації системи освіти дорослих у Турецькій Республіці; виокремлено конструктивні педагогічні ідеї можливого запозичення турецького досвіду у теорію і практику вітчизняної неперервної освіти. З’ясовано, що навчання дорослих є найрізноманітнішим із секторів навчання впродовж усього життя, а національні системи навчання дорослих є складними та неоднорідними. Доведено, що інституційні спроби Туреччини були спрямовані на підтримку та поширення освіти дорослих і сприяли полегшенню доступу до освітніх джерел і матеріалів, упровадження освіти дорослих через навчання впродовж життя. Результатом спроб вдосконалити сектор навчання дорослих було створення при університетах Центрів безперервної освіти, що забезпечують освітні можливості та задоволення потреб як дорослих, так і різних секторів економіки. Обґрунтовано необхідність підвищення кваліфікації спеціалістів упродовж тривалих періодів, а також встановлення більш налагоджених зв'язків між Центрами професійної освіти та бізнесом. Визначено ключових постачальників освітніх послуг, основні установи та джерела фінансування освіти дорослих; проаналізовано нормативно-правове забезпечення організації та розвитку системи освіти дорослих у Турецькій республіці. З’ясовано, що у Туреччині з метою поширення та розвитку освіти дорослих зреалізовано проєкти Світового банку та ЄС, проєкти у сфері грамотності дорослих, громадянської та професійно-технічної освіти, укладено численні угоди про співпрацю тощо. Доведено, що завдяки проєктам ЄС збільшуються можливості для мобільності та партнерства, а також навчання дорослих, розвитку вищої освіти, професійної підготовки студентів, вчителів, тренерів, молодіжних працівників та інших категорій дорослих. Ключові слова: навчання упродовж життя; організація системи освіти дорослих; навчання дорослих; професійна освіта і навчання; Турецька Республіка.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
2

Аулін, Олександр. "Специфіка стратегічних комунікацій Туреччини на постоттоманському просторі (1992-2020 рр.)". History Journal of Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University 1, № 51 (3 березня 2021): 78–86. http://dx.doi.org/10.31861/hj2020.51.78-86.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті досліджується своєрідність стратегічних комунікацій, що здійснюються Турецькою Республікою на постоттоманському просторі. Аналізуються можливі наслідки від втілення Анкарою в життя політичної ідеології, що відчуває значного впливу концепції «неоосманізму», орієнтованої на відновлення турецького домінування на теренах колишньої Оттоманської імперії. Звертається увага на причини вибору вищим керівництвом Турецької Республіки об’єктів для участі в інтеграційних проєктах із виходом за межі власне постоттоманського ареалу. У результаті проведення дослідження запропоновано розподіл інтеграційних пріоритетів Турецької Республіки на 3 періоди, які корелюють з основними етапами розвитку загальнотурецьких, загальноісламських і загальносвітових історичних процесів. Показано, що теперішній зовнішньополітичний вектор Турецької Республіки, великою мірою сформований під впливом доктрини неоосманізму, на тлі намагань Анкари щодо виходу на позиції надрегіонального лідерства викликатиме конфліктні ситуації з країнами, що вже мають подібний статус і не бажають приймати нового гравця до свого кола. Це потребує серйозних змін концептуального характеру у відносинах Турецької Республіки зі своїми стратегічнимипартнерами, насамперед – західними, а також інтенсифікації стратегічних комунікацій на цьому напрямі. Згадані особливості стратегічних комунікацій Туреччини мають суттєвий вплив на розвиток українсько-турецьких відносин у цілому.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
3

Ковальова, Дар'я Валеріївна. "ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИМОГ, ЯКІ ВИСУВАЮТЬСЯ ДО КАНДИДАТІВ В УСИНОВЛЮВАЧІ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ І ТУРЕЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ". Часопис цивілістики, № 37 (29 липня 2020): 71–75. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i37.352.

Повний текст джерела
Анотація:
Стаття присвячена порівняльно-правовій характеристиці вимог, які висуваються до кандидатів в усиновлювачі за сімейним законодавством України та Турецької Республіки. Зокрема, у статті були проаналізовані норми Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу Турецької Республіки, точки зору деяких українських і турецьких науковців, які присвятили свої праці питанням вивчення різноманітних правових аспектів здійснення усиновлення в Україні та світі, в тому числі аналізу вимог, які висуваються до кандидатів в усиновлювачі. Беручи до уваги принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини, закріплений у Конвенції про права дитини, яка була ратифікована Україною та Турецькою Республікою, у статті окремо було приділено увагу застосуванню цього принципу в законодавствах обох країн. У результаті дослідження було доведено, що законодавці України та Туреччини, висуваючи до кандидатів в усиновлювачі такі високі вимоги, насамперед керуються принципом якнайкращого забезпечення інтересів дитини. Наступне, що заслуговувало на увагу, – це вік для кандидатів в усиновлювачі. По-перше, було виявлено, що мінімальний вік, в якому особа може стати усиновлювачем, згідно з нормами турецького законодавства дещо відрізняється від тих, які висуваються українським, а саме за турецьким законодавством мінімальний вік не суттєво, але вище. По-друге, було проаналізовано різницю у віці між усиновленим та усиновителем. Як результат, у турецькому законодавстві така різниця вище та висуваються додаткові вимоги до кандидата в усиновлювачі. Було визначено, що в Україні та Туреччині якнайкращим інтересам дитини відповідає сімейне виховання, тому пріоритет в усиновленні віддається подружжю. Щодо усиновлення одним із подружжя було з’ясовано, що в Цивільному кодексі Туреччини висуваються такі вимоги, в основі яких дійсно лежить відсутність другого із подружжя в житті дитини, і як результат не прийняття участі в її вихованні. Отже, мету статті було досягнуто, а саме було проведене дослідження та порівняльно-правова характеристика вимог, які висуваються до кандидатів в усиновлювачі за законодавством України та Турецької Республіки.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
4

Гайдуков, Л. Ф. "Українсько-турецькі відносини: історія, сьогодення, перспективи (до 75-річчя Турецької Республіки)". Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини, Вип. 9 (1998): 7–10.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
5

Гайдуков, Л. Ф. "Українсько-турецькі відносини: історія, сьогодення, перспективи (до 75-річчя Турецької Республіки)". Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини, Вип. 9 (1998): 7–10.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
6

Аблятіфов, Рустем. "Роль А.І. Киримли у розвитку руху кримської діаспори Туреччини (кінець 1980-х – початок 2000-х рр.)". Старожитності Лукомор'я, № 1 (10 лютого 2021): 98–108. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2021.1.52.

Повний текст джерела
Анотація:
Стаття присвячена діяльності видатного діяча світової та турецької діаспор киримли, державного та політичного діяча Туреччини, Амєта Іхсана Киримли (1920-2011) наприкінці 20 сторіччя щодо об’єднання кримської діаспори Туреччини, інституалізації діаспорного руху, створення умов стосовно ефективної підтримки процесу репатріації народу киримли з місць колишнього заслання на історичну Батьківщину – Крим з боку діаспорних організацій Туреччини тощо. Оцінюються його роль і внесок у процеси відновлення прав і свобод киримли, відродження їхніх культури, мови та освіти. Також досліджуються маловідомі в Україні історичні факти щодо співробітництва А.І. Киримли з представниками світової української діаспори та його діяльності стосовно розвитку плідних відносин між незалежною Україною та Турецькою Республікою.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
7

Ускенбай, Канат. "ЗОЛОТАЯ ОРДА И ЕЕ НАСЛЕДИЕ: Международный симпозиум, посвященный 750-летию государства". Kazakhstan Archeology, № 1 (11 березня 2020): 140–47. http://dx.doi.org/10.52967/akz2020.1.7.140.147.

Повний текст джерела
Анотація:
25–26 ноября 2019 года в Стамбуле (Турецкая республика) гуманитарный факультет Стамбульского университета при участии Турецкого исторического общества (Türk Tarih Kurumu), Казанского федерального университета, Института истории им. Ш. Марджани Академии наук Республики Татарстан, Фонда Елгинкана (Elginkan vakfı), а также Международного казахско-турецкого университета Ахмеда Ясави провел международный симпозиум «Золотая Орда и ее наследие», посвященный 750-летию со дня основания этого государства. В его работе участвовало 45 ученых из восьми стран Азии и Европы. Самыми многочисленными были делегации Турецкой республики (14 докладчиков) и Российской Федерации (23), из Казахстана прибыли четыре участника (двое из Алматы, а также по одному из Туркестана и Нур-Султана), также прибыли историки из Болгарии, Румынии, Сербии, Украины и Финляндии. В составе российской делегации самой многочисленной была группа из Республики Татарстан (15), были также историки и археологи из Москвы, Санкт-Петербурга, Иркутска и Кургана. Ученые обсудили различные проблемы истории Золотой Орды и ее наследия, поделились новейшими научными разработками, презентовали свои новые труды.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
8

Мхитарян, Н. І. "Зовнішньополітичний курс сучасної Турецької Республіки". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 112, (ч. 1) (2013): 160–70.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
9

Мхитарян, Н. І. "Зовнішньополітичний курс сучасної Турецької Республіки". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 112, (ч. 1) (2013): 160–70.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
10

Енверов, Р. Р. "Енергетичні аспекти відносин України та Турецької Республіки". Стратегічні пріоритети, № 4 (25) (2012): 161–67.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
11

Енверов, Р. Р. "Енергетичні аспекти відносин України та Турецької Республіки". Стратегічні пріоритети, № 4 (25) (2012): 161–67.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
12

Хома, Наталія. "Неоосманізм як підґрунтя близькосхідної політики Турецької Республіки". Історико-політичні проблеми сучасного світу, № 42 (15 грудня 2020): 99–108. http://dx.doi.org/10.31861/mhpi2020.42.99-108.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті акцентовано на процесах розвороту в постбіполярний період зовнішньополітичного курсу Туреччини у східному керунку, що увиразнюється останні два десятиліття в намаганнях турецького істеблішменту активізувати співпрацю з країнами Близького Сходу. Авторка доводить: ці процеси ґрунтуються на ідеології неоосманізму, що зумовило озвучення Туреччиною претензій (наразі нерезультативних) на регіональне лідерство. Авторка розглядає неоосманізм як ідеологію, що ґрунтується на ідеї минулої величі Османської імперії, яка в часи свого піднесення контролювала великі території (Балкани, частину Близького Сходу та Північної Африки, Кавказ). Відтак цим у статті пояснюється посилення ролі Туреччини в цих регіонах. Відзначено: замість очікуваного лідерства Туреччини на Близькому Сході, відносини з більшістю акторів близькосхідної політики погіршуються (винятками названо ті держави, з якими в Туреччини сформувалося прагматичне партнерство, наприклад, Катар). Посилення близькосхідного вектора авторка пояснює комплексом причин, найперше – побоюваннями Туреччини залишитися периферійною державою через нереалізовану наразі перспективу членства в ЄС, що спричинило поворот до традиційних основ турецької зовнішньої політики – османізму (неоосманізму) та пантюркізму (неопантюркізму). Зауважено, що неоосманський дискурс відображає формування нової турецької ідентичності. У статті представлені підходи, запропоновані у зарубіжній політичній думці щодо змісту неоосманізму. Авторка аргументує, за якими параметрами неоосманізм у зовнішній політиці Туреччини кардинально відходить від прозахідного кемалізму. Відзначено, що хоч поняття «неоосманізм» від початку XXI століття широко використовується на позначення політики Туреччини щодо відродження османських традицій і культури, але його тлумачення та змістове наповнення залишаються дискусійними.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
13

Тарасюк, Ю. М., та Г. І. Шаглі. "М’яка сила Турецької Республіки: культурно-освітні аспекти". Політичне життя, № 4 (2021): 95–101. http://dx.doi.org/10.31558/2519-2949.2021.4.13.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
14

Chernikov, I. F. "The first Republic in the Near and Middle East. Dedicated to the 90th anniversary of the Proclamation of the Turkish Republic." Oriental Studies 2013, no. 62-63 (September 30, 2013): 191–201. http://dx.doi.org/10.15407/skhodoznavstvo2013.62-63.191.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
15

Чубрикова, О. О. "Нові підходи у реалізації зовнішньої політики Турецької Республіки: переваги багатовекторності". Науковий вісник Дипломатичної академії України, Вип. 17 (2011): 126–32.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
16

Енверов, Р. Р. "Стан і перспективи співробітництва між Україною та Турецькою Республікою". Стратегічні пріоритети, № 2 (19) (2011): 189–90.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
17

Ілієв, Іван Георгієв. "ПРО ПОЧАТОК БОЛГАРСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ НОРМИ В РЕСПУБЛІЦІ ТУРЦІЯ". Мова, № 35 (29 липня 2021): 30–39. http://dx.doi.org/10.18524/2307-4558.2021.35.237840.

Повний текст джерела
Анотація:
Об’єктом дослідження у статті є перші прояви болгарської літературної мови в Турецькій Республіці, робота болгарсько-магометанського автора Хасана Уйгуна, видавця за фахом. Це дуже важлива тема, оскільки про існування літературних творів на діалектній болгарській мові в Туреччині нічого не відомо. Мета — ознайомити читачів з його прозаїчними та поетичними творами (оповідання «Кривавочервоні» та вірш «Я помак»), написаними на болгарському діалекті, та правописом, використаним в них. Був застосований філологічний метод, заснований на текстовому аналізі творів. Стаття є серйозним науковим досягненням, а результатом є відкриття нових даних. Практична цінність роботи полягає в тому, що це перша спроба експортувати інформацію про таку діяльність представника болгарської меншини в Туреччині, хоча подібні дослідження вже тривалий час проводилися у Греції, Албанії, Румунії (Банат) і в Північній Македонії.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
18

Купчик, О. "Встановлення дипломатичних відносин між УСРР і Турецькою Республікою (1920-1922)". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, Вип. 91/93 (2007): 104–6.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
19

Сапожников, С. В. "Функціонування державної освітньої системи Турецької Республіки як країни-члена чорноморського економічного співтовариства". Гуманітарні науки, № 2 (20) (2010): 130–35.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
20

Чугаєв, О. А., та М. П. Хмара. "Ефективність економічних відносин України та Турецької Республіки в контексті формування зони вільної торгівлі". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 104, (ч. 2) (2012): 204–11.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
21

Чугаєв, О. А., та М. П. Хмара. "Ефективність економічних відносин України та Турецької Республіки в контексті формування зони вільної торгівлі". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 104, (ч. 2) (2012): 204–11.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
22

Чугаєв, О. А., та М. П. Хмара. "Ефективність економічних відносин України та Турецької Республіки в контексті формування зони вільної торгівлі". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 104, (ч. 2) (2012): 204–11.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
23

Коваленко, Р. С. "Компаративний аналіз рівнів соціально-економічного розвитку України та Турецької Республіки в контексті євроінтеграції". Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Міжнародні відносини. Економіка. Країнознавство. Туризм", вип. 7 (2018): 48–54.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
24

Коврик-Токар, Лариса. "Особливості зовнішньополітичної стратегії Турецької Республіки у регіоні Південного Кавказу на сучасному етапі у контексті взаємовідносин з Азербайджаном і Вірменією". Історико-політичні проблеми сучасного світу, № 42 (23 лютого 2021): 46–56. http://dx.doi.org/10.31861/mhpi2020.42.46-56.

Повний текст джерела
Анотація:
Стаття присвячена специфіці сучасної зовнішньої політики Турецької Республіки у регіоні Південного Кавказу. Акцентується увага на передумовах та причинах трансформації зовнішньополітичного курсу Туреччини загалом і зміни пріоритетів на користь нормалізації двосторонніх відносин із країнами-сусідами, зокрема. Автор наголошує, що після завершення холодної війни зовнішні та внутрішні чинники обумовили застосування турецькими правлячими колами концепцій кемалізму, пантюркізму та неоосманізму, які у комплексі давали можливість Туреччині сформувати бачення власного місця країни у міжнародних відносинах. На межі ХХ – ХХІ ст. Туреччина визначила пріоритетні напрямки та принципи політики на регіональному та глобальному рівнях, які дали б можливість їй досягти рівня впливового міжнародного актора. У Південнокавказькому регіоні зосереджені безпекові, енергетичні та геополітичні інтереси Туреччини, реалізація яких не можлива без нормалізації взаємовідносин із Вірменією та Азербайджаном.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
25

Хмара, М. П. "Стан та перспективи співробітництва України з Турецькою Республікою і рамках створення зони вільної торгівлі". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 100, (ч. 1) (2011): 186–90.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
26

Mashevskyy, Oleg, and Andriy Boyko. "The influence of european integration on the formation of turkish foreign policy (2003-2014)." European Historical Studies, no. 4 (2016): 19–31. http://dx.doi.org/10.17721/2524-048x.2016.04.19-31.

Повний текст джерела
Анотація:
The process of European integration of Turkish Republic is one of the most difficult topics in the history of international relations. This political process reacts on the international course and domestic policy of Turkish state. The article is focused on the influence of European integration of Turkish Republic on the formation of Turkish foreign policy in the period of Recep Erdogan governments (2003-2014). The impact of European integration on changing domestic policy was analyzed in the context of formation of state international policy. Main ideas and foreign strategy concepts about European policy by Ahmet Davutoglu were considered too. The author emphasizes that the Turkish government could change the state international course after Justice and Development Party came to power in 2003. Since this time Turkish Republic started the process of changing traditional “west-oriented” policy.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
27

Кисилиця, Н. Д. "ЗНИЩЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ ЯК ПІДСТАВА ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ОРЕНДИ ЗЕМЛІ". Kyiv Law Journal, № 1 (11 травня 2022): 97–103. http://dx.doi.org/10.32782/klj/2022.1.15.

Повний текст джерела
Анотація:
Анотація. У статті проаналізовано таку підставу припинення права оренди землі як знищення земельної ділянки. Встановлено, що знищення об’єкта оренди землі, як підстава розірвання договору оренди землі, матиме опосередкований вплив на припинення права оренди землі. Досліджено позиції науковців щодо знищення земельної ділянки. Деякі науковці вважають, що земельна ділянка не може бути знищена, інші, що земельна ділянка може бути знищена через явища природного характеру. Проаналізовано поняття «знищення земельної ділянки» та співставлено із поняттям «пошкодження земельної ділянки». Розмежовано поняття «знищення земельної ділянки» та «пошкодження земельної ділянки» за фізичною, економічною та юридичною ознаками. Фізична ознака знищення земельної ділянки характеризується втратою можливості для її фізичного відновлення, тобто можливість використання за цільовим призначенням. Аналіз економічного критерію дозволяє встановити що земельна ділянка у результаті знищення виключається із обігу, тобто не може відчужуватися, а отже і права на неї також не можуть бути відчужені. Відповідно до юридичного критерію, внаслідок знищення земельної ділянки, особа позбавляється можливості володіти та користуватися такою ділянкою. Встановлено, що у зарубіжних країнах також використовується поняття «знищення земельної ділянки», як-от, у Турецькій Республіці. Аналіз іноземного законодавства та доктрини дозволив встановити, що в якості об’єкта знищення розглядаються тільки землі сільськогосподарського призначення, які неможливо використання за цільовим призначенням земельної ділянки. У статті розглядається як знищення земельної ділянки співвідноситься із знищенням нерухомого майна, що знаходиться на ній. З’ясовано, що у разі неможливості використовувати земельну ділянку внаслідок землетрусів, підтоплень, забруднень хімічними речовинами та іншими факторами, що негативно вливають на земельні ділянки, орендодавець чи орендар можуть звернутися до органів державної влади чи місцевого самоврядування для прийняття ними рішення про консервацію або укладення договору про консервацію земель.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
28

Kyryliuk, I. M., та L. A. Chvertko. "БЕЗПЕКОВІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19". Actual problems of regional economy development 2, № 17 (30 листопада 2021): 178–89. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.178-189.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета статті полягає в обґрунтуванні особливостей, проблем та механізмів забезпечення безпеки туризму в умовах пандемії COVID-19. Під час дослідження були використані діалектичний та абстрактно-логічний методи, методи системного підходу, порівняння, спостереження, аналізу, синтезу, індукції, дедукції та ін. Інформаційною базою дослідження є вітчизняні та міжнародні нормативно-правові акти, інформація Всесвітньої туристичної організації, Міністерства культури і туризму Турецької Республіки, наукові публікації, інтернет-джерела. Визначено сукупність обставин, що вказують на необхідність вирішення проблем забезпечення достатнього рівня безпеки для розвитку туризму в умовах пандемії COVID-19. Проаналізовано сучасний стан галузі та виявлено тенденції, які впливають на розвиток туризму в періоди встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби. Охарактеризовано проблеми забезпечення безпеки в туризмі, що стримують розвиток туристичної галузі. Обґрунтовано, що особливості функціонування туристичної галузі в умовах пандемії COVID-19 значною мірою залежать від скоординованих дій урядів країн щодо безпечності поїздок, узгодження протоколів безпеки та ефективних комунікацій, у контексті яких реалізуються заходи державної політики забезпечення безпеки розвитку туризму. Визначено чинники, що дозволяють стимулювати зростання рівня безпеки сфери туризму. Доведено, що необхідність забезпечення превентивних заходів із запобігання ризиків у сфері туризму є важливим завданням як кожної окремої країни, так і міжнародних організацій. Проаналізовано заходи, інструкції та методи захисту туристів, які були визначені міжнародними організаціями як необхідні. Розглянуто заходи, які впроваджуються країнами світу для мінімізації негативних наслідків кризи в туристичній галузі та забезпечення її подальшого функціонування й пристосування до обмежувальних економічних умов розвитку. Окреслено напрями забезпечення безпеки учасників туристичного ринку для відновлення їх туристичної активності. Наукова новизна полягає в оцінці загроз розвитку туризму та виявленні стійких тенденцій змін, як наслідку їх прямого впливу, в умовах пандемії COVID-19 та обґрунтуванні необхідності стимулювання розробки заходів безпеки в туристичній галузі з урахуванням наявного практичного досвіду країн світу. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання теоретичних висновків і практичних рекомендацій для подальшого розвитку туризму в обмежувальних умовах, що пов’язані з поширенням коронавірусної хвороби.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
29

Иманова, С. С., Б. М. Зейналов, and Дж. Акйол. "Prolapse of Pelvic Organs Surgery." Хирургия. Восточная Европа, no. 4 (December 31, 2021): 500–507. http://dx.doi.org/10.34883/pi.2021.10.4.018.

Повний текст джерела
Анотація:
Цель. Сравнительное изучение эффективности открытой и лапароскопической вентральной сетчатой сакрокольпоректопексии и сакроректопексии (у мужчин) при выпадении органов таза. Материалы и методы. В Учебно-хирургической клинике Азмедуниверситета (2012-2021 гг.) и на медицинском факультете Университета Анкары (Турецкая Республика) (2016-2020 гг.) было проведено хирургическое лечение выпадения органов таза, в том числе прямой кишки (ПК) и матки, абдоминальными доступами 46 пациентам, среди которых 21 пациенту была произведена лапароскопическая вентральная сетчатая сакрокольпоректопексия (ЛВСКРП) (15 женщин) и сакроректопексия (ЛВСРП) у 6 мужчин. Открытые аналогичные операции были проведены 25 пациентам (18 женщин, 7 мужчин). Средний возраст пациентов в лапароскопической группе составлял 49,0±2,3 года (от 31 года до 65 лет), в открытой - 52,5±2,7 (от 33 до 65 лет). Результаты. В основном рецидивы выпадения матки (1) и влагалища (1) после лапаротомной операции встречались у женщин в постменопаузе. Этим пациентам была выполнена соответственно вагинальная гистерэктомия и экстирпация культи шейки матки с открытой сакровагинопексией и кольполеваторопластикой с хорошими отдаленными результатами. Рецидивы после ЛВСР не развивались. Летальных исходов не было. Выводы. Результаты исследования показали, что при пролапсе более одного органа таза у пожилых пациенток возможно одномоментное выполнение фиксации матки или культи влагалища и ПК лапароскопическим и лапаротомным доступами с последующим выполнением леваторопластики или кольполеваторорафии и ректопексии. Оценка отдаленных результатов хирургического лечения в течение 6-12 мес. не выявила высокой частоты рецидивов пролапса и хирургических осложнений, требующих повторных операций. Purpose. Comparative study of the effectiveness of open and laparoscopic ventral sacrocolporectopexy and sacrorectopexy (in men) in the fall of pure organs. Materials and methods. In the Teaching and Surgical Clinic of Azerbaijan Medical University (2012- 2021) and the Medical Faculty of the University of Ankara (Turkish Republic) (2016-2020) surgical treatment of pelvic organ failure was performed, including rectum and uterus with abdominal access in 46 patients, among the last 21 patients (15 women) was performed laparoscopic ventral sacrocolporectopexy (sacrorectopexy). Open analog surgeries were performed on 25 patients (18 women, 7 men). The mean age of patients in the laparoscopic group was 49.0±2.3 (from 31 to 65), in the open - 52.5±2.7 (from 33 to 65). Results. In the main relapses of ejaculation of the uterus (1) and vagina (1) after laparotomy surgery were encountered in postmenopausal women. These patients were performed accordingly, vaginal hysterectomy and extirpation of the cervix cultures with open sacrovaginopexia and colpolevatoroplasty with good long-term results. Recurrences after the laparoscopic ventral sacrocolporectopexy did not develop. There were no lethal outbreaks. Conclusions. The results of the study showed that in the case of prolapse of more than one organ in elderly patients, it is possible to perform instant fixation of the uterus or cult of the vagina and PC with laparoscopic and laparotomy procedures with follow-up. Evaluation of the results of surgical treatment in the course of 6-12 months did not reveal a high frequency of recurrences of prolapse and surgical complications requiring repeated operations.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
30

Humeniuk, Boris. "ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИКИ ЄС ЩОДО КРАЇН СХІДНОГО СЕРЕДЗЕМНОМОР’Я ТА ВИЗНАЧЕННЯ В НІЙ РОЛІ РЕСПУБЛІКИ КІПР". FOREIGN AFFAIRS, 2020, 23–30. http://dx.doi.org/10.46493/26632675-2020-3-2.

Повний текст джерела
Анотація:
Стаття присвячена життєво важливій проблемі дослідження концептуально-правових шляхів формування у відносинах між ЄЕС (майбутній ЄС) та країнами Східного Середземномор'я, стабільність (або нестабільність) яких може надзвичайно вплинути на безпеку та нормальне функціонування самої європейської спільноти. Початок встановлення офіційних відносин між ЄЕС та колишніми колоніальними державами регіону, такими як Алжир, Єгипет, Йорданія, Марокко, Сирія, Туніс та насамперед Кіпр, у процесі уваги статті - процес їх поступової трансформації. З самого початку формування своєї політики щодо країн цього регіону лідери ЄЕС звернули особливу увагу на офіційну Нікозію, розглядаючи цю столицю як унікальний міст між європейською спільнотою та країнами Східного Середземномор'я в контексті реалізації її зовнішньої стратегії в регіоні. У статті підкреслюється, що ще з березня 1957 року, коли було створено ЄЕС, його засновники батьки приділяли величезну увагу країнам Східного Середземномор'я. Основним завданням цієї співпраці між двома партнерами було забезпечення політичної, економічної та соціальної стабільності на південних кордонах європейської спільноти та створення сприятливих умов для збереження та подальшого збільшення обсягів торгівлі з країнами регіону, забезпечуючи прозорість та непохитна постачання енергоресурсів з цього регіону членам ЄЕС. У статті знайомиться з всебічним аналізом різних етапів формування та реалізації зовнішньої стратегії ЄЕС щодо країн Східного Середземномор'я, особливо підкреслюється, що вирішальна подія в цьому процесі відбулася в 1972 році на Паризькому саміті, коли була прийнята "Глобальна середземноморська політика 1972-1992". .Ця нова стратегія відкрила ще одну главу історії відносин між Європейським співтовариством та країнами регіону. Основна ідея цієї нової стратегії полягала у розробці та здійсненні спільного, єдиного підходу ЄЕС до колишніх колоніальних регіонів Африки, Карибського та Тихого океанів, включаючи в цю концепцію насамперед усі країни Східного Середземноморського регіону. Але ця програма провалилася, і стаття пояснює причини, засновані на численних думках експертів, негативні результати цієї політики. Насправді ЄЕС продовжувала практику встановлення нових, як правило, дискримінаційних договорів із цією категорією країн так званого третього світу, які не передбачали досягнення ними повноцінного членства в Союзі в майбутньому. У цій статті особлива увага приділяється поліції ЄЕС стосовно Республіки Кіпр. Ця країна була однією з перших, яка підписала Угоду про асоціацію з ЄЕС у 1972 році, метою якої було досягти швидкого приєднання до європейської спільноти. На жаль, цього не сталося через факт вторгнення Туреччини на північну частину острова під приводом для захисту прав та свобод громади індиків-кіприотів, що мешкають в цій області острова. Наступним дуже важливим кроком у частині спрощення відносин між ЄЕС та Республікою Кіпр було рішення Союзу асоціацій ЄЕС у 1975 р. Розпочати пряме фінансове співробітництво. У той самий рік уряд Республіки Кіпр попросив фінансову підтримку ЄЕС після турецької окупації північної частини країни, що становить 37% території острова. Брюссель прийняв позитивне рішення про надання цієї допомоги, розділивши її на три транші: 30 млн. Екю (1977 р.), 44 млн. Екв. (1984 р.) Та 62 млн. Екв. (1989 р.). Це означало лише те, що, незважаючи на початок військових дій, які завдали величезної економічної та гуманітарної шкоди Республіці Кіпр, яка згодом перетворилася на тривалий заморожений конфлікт, Кіпрська Республіка залишається одним із пріоритетів політики Брюсселя в регіоні. Такий інтенсивний інтерес ЄС до офіційної Нікосії був підтверджений фактом прийняття Брюсселем заяви Нікосії на отримання статусу члена клубу ЄС. Таке сприятливе та привілейоване ставлення ЄС до Кіпр можна пояснити наступними аргументами: країна завжди демонструвала позитивний імідж на міжнародній арені, вона була членом Кунсіль Європи та ОБСЄ, Нікосія (архієпископ Макаріос - перший президент РК) був одним із засновників руху позаблоковими (членами цього НАМ були також інші арабські середземноморські країни). Таким чином, лідери ЄС вважають фактори розумним мотивом вважати Кіпрську репутацію в якості посередника в регіоні.Досягнення Республікою Кіпр повноцінного членства в ЄС у травні 2004 р. Та легальне приєднання до всіх відповідних структур Європейського Союзу яскраво продемонструвало як досягнення, так і певні невдачі цієї парадигми у відносинах між ЄС та Республікою Кіпр. Досі досягнення Республікою Кіпром повноцінного членства в ЄС більшість грецько-кіпріотської спільноти розглядали як сильний та ефективний інструмент для тиску на Анкару з боку "узгодженого фронту" для вирішення проблеми Кіпру та очікування кіпрських громада була настільки серйозною і довго чекала, що невдача висунула на кіпрській політичній поверхні почуття євроскептицизму та розчарування. Таким чином, досвід кіпрського шляху до членства в Євроруніоні дуже цінний для інших кандидатів у клуб, зокрема насамперед для України.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
31

П’ятковська, Оксана, та Вікторія Гойсан. "ТЕНДЕНЦІЇ СУЧАСНОЇ МІГРАЦІЇ З УКРАЇНИ ДО ТУРЕЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ". Економіка та суспільство, № 30 (31 серпня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-30-40.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті на основі аналізу різних статистичних даних розглянуто обсяги, динаміку, структуру та види міграції з України до Турецької Республіки протягом останніх років. Зокрема здійснено оцінку загальної чисельності українських мігрантів, міграційного сальдо, кількості та видів посвідок, виданих громадянам України для перебування на території Туреччини, а також продемонстровано динаміку отримання дозволів на працю, укладання шлюбів із громадянами Туреччини та угод про придбання нерухомості громадянами України на території Туреччини. Це дало можливість окреслити основні тенденції української міграції до Туреччини, а саме: зростання загальної кількості українців у Туреччині, домінування жіночої статі в гендерному розрізі та переважання міграції з метою створення сім’ї, що свідчить про ймовірне подальше домінування довготривалої міграції (або виїзду з метою постійного проживання) над тимчасовою.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
32

Kovalenko, Roman. "PRIORITY AREAS OF DEVELOPMENT OF ECONOMIC RELATIONS BETWEEN UKRAINE AND THE TURKISH REPUBLIC." Odessa National University Herald. Economy 25, no. 1(80) (2020). http://dx.doi.org/10.32782/2304-0920/1-80-6.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Ми пропонуємо знижки на всі преміум-плани для авторів, чиї праці увійшли до тематичних добірок літератури. Зв'яжіться з нами, щоб отримати унікальний промокод!

До бібліографії