Готові списки джерел за темами / Три підходи / Статті в журналах

Статті в журналах з теми "Три підходи"

Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Три підходи.
Автор: Grafiati
Опубліковано: 30 травня 2022
Оновлено: 31 травня 2022

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Три підходи".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.

1

Головатенко, І., та A. Писаренко. "Методи моделювання кібер-фізичних систем". Адаптивні системи автоматичного управління 2, № 39 (15 грудня 2021): 74–83. http://dx.doi.org/10.20535/1560-8956.39.2021.247413.

Повний текст джерела
Анотація:
Об’єктом дослідження є кібер-фізична система. У статті розглянуті найбільш перспективні, з точки зору повноти опису, підходи до моделювання кібер-фізичних систем. Виконано аналіз підходів до моделювання кібер-фізичних систем.Метою роботи є огляд підходів побудови кібер-фізичних систем. Для досягнення мети пропонується розглянути три методи побудови кібер-фізичних систем: підхід на основі метамоделі FCA, підхід на основі BPMN та model-based підхід та проведення моделювання кібер-фізичної системи обраними методами. Бібл. 9, іл. 7.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
2

Kalenskyi, Andrii. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО СТАНДАРТИЗАЦІЇ ЗМІСТУ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 16 (14 листопада 2018): 27–33. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.16.27-33.

Повний текст джерела
Анотація:
Представлено результати аналізу публікацій, предметом дослідження яких були питання, тією чи іншою мірою пов’язані з методологічними підходами до стандартизації змісту професійної освіти. Обґрунтована нами методологія стандартизації професійної освіти на компетентнісній основі сформована із врахуванням комплексу наукових підходів: системного, діяльнісного, особистісно-орієнтованого, компетентнісного технологічного, інформаційного та культурологічного. Системний підхід дає змогу аналізувати різноманітні чинники впливу на формування змісту стандартизації в їх діалектичному взаємозв’язку. Діяльнісний підхід передбачає спрямованість процесу стандартизації змісту освіти на розвиток ключових і професійних компетентностей майбутніх фахівців та їх практичне застосування для успішної соціальної та професійної самореалізації. Особистісно-орієнтований підхід передбачає врахування в процесі стандартизації змісту освіти потреб і цінностей особистості кожного учасника освітнього процесу. Технологічний підхід сприяє вдосконаленню технології стандартизації змісту професійної освіти з урахуванням компетентнісного підходу. Інформаційний підхід означає ефективне використання пізнавального потенціалу інформаційної діяльності, необхідної для формування змісту освітніх стандартів. Культурологічний підхід до стандартизації змісту професійної освіти має три взаємопов’язаних аспекти дії (аксіологічний (ціннісний), технологічний і особистісно-творчий) і дає змогу подолати суперечність між духовним і матеріальним, що існує в сучасному змісті професійної освіти. Компетентнісний підхід покликаний інтегрувати основні положення діяльнісного та особистісного підходів, оскільки полягає в посиленні особистісно-діяльнісного аспекту стандартизації змісту професійної освіти і навчання, передбачає врахування особистісного досвіду майбутніх фахівців, є більш ємним і варіативним, оскільки змістовно визначається ціннісними орієнтаціями особистості.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
3

САМОСТЯН, Віктор. "ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПІДХОДІВ ДЛЯ ІМІТАЦІЙНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ". СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 2, № 15 (27 листопада 2020): 127–33. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v2i15.400.

Повний текст джерела
Анотація:
В індустріально розвинених країнах імітаційне моделювання логістичних ланцюгів використовується досить широко і рахується звичайною складовою частиною проектів по створенню нових або реконструкції існуючих логістичних ланцюгів. В даній статті були розглянуті три підходи до імітаційного моделювання логістичних систем. Розглядалося застосування різних підходів імітаційного моделювання для оцінки ефективності логістичних процесів. Представлена узагальнена структура імітаційної моделі функціонування логістичної системи. Для її реалізації запропоновано використання трирівневого комплексу моделей, що використовують різні парадигми імітаційного моделювання. Були розглянуті та окреслені переваги кожного із підходів імітаційного моделювання логістичних процесів, зокрема: системний динаміка, дискретно-ситуативний підхід, агентний підхід. Визначено призначення моделей кожного підходу: системна динаміка – для проектування загальної структури логістичної системи; дискретно-ситуативний підхід – для поліпшення параметрів окремих логістичних процесів; агентний підхід – для незалежного територіально-розподіленого ланцюга поставок. Для прикладу було взято узагальнену імітаційну модель логістичної системи у вигляді «чорного ящика». Запропоновано приклад реалізації рівня дискретно-ситуативних моделей у вигляді трьох типових видів моделей. У середовищі імітаційного моделювання Arena розроблена мультипродуктова модель для оцінки базових показників ефективності логістичної системи: рівень обслуговування, середній рівень запасів, середній рівень затриманих замовлень, загальна кількість втрачених або затриманих замовлень. В ході подальшої роботи планується наповнення запропонованого комплексу моделей з використанням всіх трьох підходів імітаційного моделювання. В цілому можна зробити висновок, що застосування переваг кожного із підходів імітаційного моделювання є перспективним і може бути використаний для широкого кола підприємств різних галузей діяльності.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
4

Ковальська Л.Л. Таран С.Ф. "ІННОВАЦІЙНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО РЕГІОНУ: СУТНІСТЬ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА". Економічний форум 1, № 3 (16 грудня 2019): 61–66. http://dx.doi.org/10.36910/6765-2308-8559-2019-3-10.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті проведено дослідження сутнісної характеристики інноваційного підприємництва регіону. Виділено три підходи до трактування поняття «інноваційне підприємництво»: процес створення «нового», творча діяльність створення «нового», форма створення «нового» (інтеграції науки і виробництва). Подано авторський підхід до розгляду основних аспектів інноваційного підприємництва регіону.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
5

Balakireva, Victoria. "ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 19 (27 листопада 2018): 66–70. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2018.19.66-70.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета і завдання статті – вивчення проблеми та аналіз стану використання технологічного підходу у підготовці майбутніх учителів до організації трудового навчання молодших школярів. Для розв’язання завдань дослідження використано теоретичні методи: аналіз, систематизація та узагальнення психолого-педагогічної і навчально-методичної літератури з метою визначення стану і теоретичного обґрунтування проблеми використання технологічного підходу у підготовці майбутніх учителів до організації трудового навчання молодших школярів. Автором обгрунтовано поняття «підхід», «технологія», «педагогічна технологія», «технологічний підхід». Схарактеризовано сучасні підходи до трактування поняття «педагогічна технологія». Встановлено, що сучасна педагогічна технологія охоплює коло теоретичних та практичних питань керування, організації навчального процесу, методів та засобів навчання. Розвиток педагогічної технології у світовому освітньому просторі можна умовно розділити на три етапи, кожен із яких характеризується перевагою тієї чи тієї тенденції. Оптимізація процесу реформування сучасної освіти пов'язана передусім з оновленням програмно-технологічного забезпечення, яке орієнтується на нові інформаційні, соціальні й освітні технології як пошук нових можливостей освітніх закладів у підготовці молодих людей до самостійного життя і діяльності, їхньому професійному та особистісному розвитку, що пов'язано із феноменом освітнього середовища.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
6

Алієв, Р. А. "СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА» ТА ЙОГО СКЛАДНИКИ". Підприємництво та інновації, № 9 (30 грудня 2019): 54–59. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/9.8.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті обґрунтовано теоретичні підходи до трактування поняття «потенціал підприємства» та його складників. Згруповано підходи до визначення сутності у три основні напрями: ресурсний, цільовий та системний. Розглянуто еволюцію економічної думки щодо потенціалу підприємства протягом 1981–2018 рр. Визначено, що у вітчизняній літературі виділяють чотирнадцять видів потенціалу підприємства, а саме: трудовий, управлінський, матеріально-технічний, ресурсний, фінансовий, екологічний, ринковий, виробничий, збутовий, інноваційний, економічний, організаційний, інформаційний, стратегічний. Проаналізовано різні види складників потенціалу підприємства та виділено первинні елементи, до яких належать матеріальні, людські та фінансові ресурси. Удосконалено концептуальний підхід до поняття «потенціал підприємства» з огляду на його складники, процес формування та реалізації.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
7

Druzhinets, Marianna. "МАСОВА КУЛЬТУРА: ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТА НАПРЯМКИ ТЕОРЕТИЧНОГО ОСМИСЛЕННЯ". ART-platFORM 1, № 1 (14 травня 2020): 277. http://dx.doi.org/10.51209/platform.1.1.2020.277-292.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета статті – обґрунтувати проблемні питання масової культури, висвітлити головні підходи щодо вивчення її проблематики та виокремити напрямки щодо теоретичного осмислення масової культури. Методологія дослідження полягає в застосуванні компаративного, історико-логічного, аналітичного методів. Зазначений методологічний підхід дозволяє розкрити та піддати аналізу теорії осмислення масової культури, підходи щодо вивчення її проблематики. Зроблено спробу висвітлити в рамках загальної культури феномен масової культури, який, перебуваючи у процесі постійного динамічного розвитку, трансформується та змінюється, відкриває нові явища й особливості проявів складної соціокультурної системи сучасності. Проте недостатня розробленість проблеми у науці робить деякі положення дискусійними, розв’язання яких є важливим для сучасного культурного життя. Неоднозначність підходів, що стосуються загальних принципів вивчення самої сутності поняття «масова культура», додає певної складності і значущості цій проблематиці. Сучасна наукова парадигма визначає три головних підходи щодо вивчення проблематики масової культури. Виокремлюємо декілька напрямків щодо теоретичного осмислення масової культури: теорії масової культури, що розглядається як культура «масового суспільства»; наукові дослідження Франкфуртської школи; структуралістські теорії; марксистські і неомарксистські теорії; теорія фемінізму; постмодерністські теорії. Сьогоднішня наукова думка розглядає масову культуру не лише як домінування ситуації конформізму індивіда та суспільства в цілому, а скоріше компонентою загальних соціокультурних процесів у їх загальній динаміці. Наукові напрями, окрім постмодерністської теорії, певним чином спираються на використання дихотомії «елітарне- масове» у різних варіантах. Принципи теоретичних і практичних трансформацій моделі сучасної культури, за постмодерністською науковою думкою, безумовно, претендують у цьому контексті на певну наукову оригінальність, і постмодерний підхід до вивчення сучасних соціокультурних явищ представляється досить плідним для формування сучасного наукового знання. Kлючові слова: масова культура, культура «масового суспільства», проблематика, підходи до вивчення, напрямки осмислення, франкфуртські, структуралістські, марксистські і неомарксистські, феміністичні, постмодерністські теорії.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
8

Prav, Yu. "ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДХОДІВ І ІНТЕГРАЦІЇ В ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНОМУ КОМПЛЕКСІ". Theory and Practice of Public Administration 2, № 69 (26 травня 2020): 124–32. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.02.15.

Повний текст джерела
Анотація:
Виокремлено підходи до оцінювання ефективності корпоративної інтеграції, з яких три підходи пов’язано: з теорією фінансового менеджменту, із забезпеченням конкурентних переваг, з теорією трансакційних витрат, а один – спрямовано на формування взаємовигідних довгострокових ділових відносин. Визначено фактори, що впливають на інвестиційний потенціал будівельного комплексу і визначають економічну ефективність диверсифікаційних програм.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
9

Forkosh, S. M. "Методологічний пошук у полі сучасної культури". Grani 19, № 4 (2 березня 2016): 18–22. http://dx.doi.org/10.15421/1716072.

Повний текст джерела
Анотація:
Сучасні стратегії дослідження культури зазнають суттєвих змін пов’язаних із принципами і підходами реалізації самих дослідницьких проектів. В умовах глобалізації склалася ситуація, в якій дослід­ження феномена культури і культурної традиції, її статусу і ролі в культурно-історичному процесі стає одним з найбільш перспективних напрямків сучасного соціально-філософського пізнання. Буття культурної традиції є безперервною комунікацією в єдності історичного і футурологічного вимірювань. Вона є способом зв’язків змістовних просторово-часових характеристик соціальної реальності. У цьому полягають її спрямованість і евристичність. Одна з найважливіших функцій культурної традиції полягає в тому, що вона стабілізує механізм, завдяки якому здійснюється спрямована реінтерпретація світоглядних ідей і фундаментальних символів культури віднсно до нових завдань і потреб, а досвід поколінь адаптується до соціально-історичних умов сучасності. На даний час можна виділити три підходи в дослідженні як культури в цілому, так і культурної традиції зокрема, які тематично охоплюють велику частину дослідницьких стратегій: парадигмальні бачення; тезаурусна динаміка; еволюціонуюча традиція. Найвиразніше реалізацію даних підходів можна побачити в методологічній схемі, яка також відповідає трансформаційним процесам у сучасній культурі: лінгвістичні знаки - теоретичний сенс - соціальний зміст. Розроблене ж соціологами поняття практик найбільш адекватно охоплює прояви сучасної культури і дає можливість охопити культуру через три аспекти - проективний, діяльний і результативний.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
10

Ковальська Л.Л. "ПІДПРИЄМНИЦЬКИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА: ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА МЕТОДИКА ОЦІНКИ". Економічний форум 1, № 4 (1 грудня 2019): 129–37. http://dx.doi.org/10.36910/6765-2308-8559-2019-4-20.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті проведено дослідження сутнісної характеристики поняття «підприємницький потенціал». Виділено три підходи до сутнісної характеристики підприємницького потенціалу підприємства: як сукупність ресурсів та здатність їх трансформувати у результат; як індивідуальні характеристики підприємця; як сукупність бізнес-ідей. Подано авторське бачення змісту поняття «підприємницький потенціал» підприємства. Подано авторський підхід до структуризації підприємницького потенціалу підприємства, який включає ресурсний потенціал, інтелектуальний потенціал та інноваційний потенціал. Розроблено методику аналізу та оцінки підприємницького потенціалу підприємства. Наведено характеристику етапів методики аналізу та оцінки підприємницького потенціалу підприємства.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
11

Radchuk, Halyna. "КУЛЬТУРНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД У КОНТЕКСТІ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ". HUMANITARIUM 42, № 1 (14 листопада 2019): 146–54. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-42-1-146-154.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті проаналізовано концептуальні засади культурно-психологічного підходу в сімейному вихованні. Виокремлено три основних підходи до визначення культури: ціннісний (аксіологічний), діяльнісний та особистісний. Визначено, що культурний розвиток досить часто розглядається з точки зору розвитку діяльності, що приводить до редукування цілісного становлення особистості дитини, до розвитку виключно інтелектуальних структур. Зауважено, що в поясненні місця людини в культурі як і раніше використовується об’єктний підхід, у відповідності з яким культура надбудовується над людиною, а не проявляється у її власному бутті та життєтворчості. Доведено, що культура – це середовище, яке вирощує і живить розвиток особистості, а культурно-психологічний підхід у сфері сімейного виховання передбачає розвиток дитини як особистості, індивідуальності й активного суб’єкта діяльності та може бути реалізований лише на основі побудови діалогічної стратегії діяльності дорослого. Обґрунтовано освітній діалог, як культурно доцільну форму навчання, спрямовану на перетворення внутрішнього, духовного досвіду батьків і майбутніх батьків та набуття нового в царині сімейного виховання, а також розвитку діалогу як необхідної умови розгортання особистісного потенціалу дитини у сім’ї. Розроблено освітню програму, в якій діалог виконує двоєдине завдання: 1) як умова становлення повноцінної особистості дитини в сім’ї; 2) як ефективна форма навчання батьків інноваційним підходам у сфері сімейного виховання. Визначено методичні особливості та структуру освітньої програми у формі освітнього діалогу. Наведено результати апробації цієї програми у просвітницькій роботі з батьками і майбутніми батьками, що переконливо засвідчують її ефективність.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
12

Бураковський, І. "Три виміри зовнішньоекономічної політики України в епоху глобалізації: інституційно-технологічні підходи". Україна - НАТО, № 6 (2007): 60–68.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
13

БАМБУРА, А. М., О. В. ДОРОГОВА та І. Р. САЗОНОВА. "ПОПЕРЕДНЄ ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛОЩІ РОЗТЯГНУТОЇ АРМАТУРИ ДЛЯ КОНСТРУКЦІЙ ПРЯМОКУТНОГО ПЕРЕРІЗУ ПРИ ЗГИНІ". Наука та будівництво 13, № 3 (10 травня 2019): 32–39. http://dx.doi.org/10.33644/scienceandconstruction.v13i3.86.

Повний текст джерела
Анотація:
Вступ. Згідно з вимогами державних будівельних норм України розрахунок залізобетонних конструкцій при дії згинального моменту та поздовжніх сил слід виконувати на основі розрахункової моделі нормального перерізу з використанням деформаційного методу. За критерій появи граничного стану, що розглядається, приймають досягнення деформаціями стиснутого бетону або розтягнутої арматури у перерізі їх граничних значень або порушення рівноваги перерізу (екстремальний критерій). Але в практиці проектування часто виникає потреба нашвидкуруч оцінити несучу здатність конструкцій або визначити розрахунковим шляхом приблизне значення необхідної площі армування залізобетонних елементів. Тому, отримання залежностей для попереднього визначення площі армування для конструкцій прямокутного розрахункового перерізу при одноша-ровому армуванні в розтягнутій зоні є актуальним.Мета. Метою даної роботи є розробка аналітичного апарату та методики розрахунку для попереднього визначення площі арматури в розтягнутій зоні прямокутного перерізу при одношаровому армуванні. Розрахункові залежності. Запропоновано три спрощених підходи для попереднього визначення площі арматури в розтягнутій зоні при одношаровому армуванні елементів прямокутного перерізу. Перший підхід базується на реальній (криволінійній) діаграмі стану бетону. В другому підході використовується прямокутна епюра стиснутої зони бетону. Третій підхід дозволяє в першому наближенні отримати величину одного шару армування для конструкцій прямокутного перерізу незалежно від того, яка діаграма стану бетону використовується. В тому числі, і при необхідності визначення площі попередньо напруженої арматури.Результати розрахунків. Виконано розрахунки раціонального армування балки за прямим деформаційним методом і за спрощеними залежностями. Виконано порівняння результатів спрощених підходів з "точним" рішенням. Висновки. Представленний аналіз прямого підбору і трьох підходів до визначення площі арматури для конструкцій прямокутного перерізу з одним шаром армування показав, що всі вони дають практично один і той же результат. Похибка в попередньому визначенні площі арматури не перевищує 8,5%.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
14

Khaustova, Kseniia Mukhailovna, Miroslava Vasylivna Chorii та Tetiana Ivanivna Ilto. "ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВ ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ В УМОВАХ РИНКОВИХ ЗМІН". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 1(20) (2020): 43–48. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2020-1(20)-43-48.

Повний текст джерела
Анотація:
Актуальність теми дослідження. В умовах швидких змін на ринку готельних послуг формування адаптивної продуктової стратегії та вибір відповідних інструментів її реалізації є необхідною передумовою виживання та забезпечення довгострокової конкурентоспроможності підприємства готельної індустрії. Постановка проблеми. Дослідження теоретичних підходів до формування та реалізації продуктової стратегії підприємства готельного бізнесу в умовах ринкових змін має теоретичне та прикладне значення. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Досліджено наукові підходи до проблем адаптивності стратегічного правління підприємствами готельного бізнесу та процесів формування продуктових стратегій. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. В науковій літературі недостатньо дослідженими залишаються питання розробки та адаптації продуктових стратегій готелю в умовах ринкових змін. Постановка завдання. Завдання полягає у визначенні сутності та підходів до формування продуктової стратегії готельного підприємства в умовах ринкових змін. Виклад основного матеріалу. Досліджено підходи до визначення продуктової стратегії, уточнено сутність поняття продуктова стратегія підприємства готельного бізнесу, систематизовано види продуктової стратегії готельних підприємств, обґрунтовано методичні підходи до процесу її формування та інструментів забезпечення адаптивності в сучасних умовах. Висновки. Проведені дослідження дозволяють зробити висновки щодо напрямків удосконалення процесу формування продуктової стратегії готельного підприємства, який запропоновано здійснювати у три етапи (вибір стратегічної зони господарювання, визначення типу продуктової стратегії та розстановка акцентів), кожний з яких дозволяє окреслити основні напрямки забезпечення конкурентних переваг із врахуванням змін у ринковому середовищі.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
15

Сімсон, Ольга. "ІТ-право з позицій теорії та практики, підходи до вивчення і викладання". Право України, № 2018/01 (2018): 51. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-01-051.

Повний текст джерела
Анотація:
Стрімкий розвиток ІТ-технологій та ІТ-галузі спричиняє нові виклики для правової науки і практики. У відповідь на ці виклики формується право інформаційних технологій, або ІТ-право, яке потребує правового аналізу як із позиції теорії, так і з позиції вирішення конкретних прикладних завдань. У міжнародних та українських виданнях не сформовано єдиного підходу до розуміння ІТ-права, а тому виникає необхідність дослідити його як нове явище, феномен. Мета статті полягає в аналізі сучасних підходів до визначення ІТ-права в українському та міжнародному вимірах, їх узагальненні для формування можливого розуміння права інформаційних технологій у процесі викладання та здійснення наукових досліджень. Сформульовано три підходи до визначення ІТ-права, а також його бачення як одного з найбільш перспективних напрямів розвитку сучасної юриспруденції та спеціальної підготовки конкурентоздатних юристів покоління Legal Tech. З’ясовано його місце у системі права і співвідношення з інформаційним та цифровим правом. У результаті проведеного дослідження доведено, що ІТ-право претендує на те, щоб стати самостійною галуззю права із притаманним їй предметом, методологією, об’єктно-суб’єктним складом і принципами регулювання. Виокремлено специфічні ознаки ІТ-права нової епохи та перспективи розвитку його окремих інститутів на найближче майбутнє як в Україні, так і поза її межами.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
16

Vlasenko, Olena. "МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК КЛЮЧОВИЙ ЕЛЕМЕНТ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МЕНЕДЖЕРА". Psycholinguistics in a Modern World 16 (17 грудня 2021): 44–48. http://dx.doi.org/10.31470/10.31470/2706-7904-2021-16-44-48.

Повний текст джерела
Анотація:
Підготовка фахівців у галузі "менеджменту" вимагає від них оволодіння професійними компетенціями. Аналіз сутності професійної компетентності дозволив нам виділити три основні підходи до розуміння. Мова – ключовий елемент професійної компетентності. Рівень мовної компетентності визначає рівень якості виконання менеджером своїх обов'язків.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
17

Pylevych, Dmytro. "НАУКОВО-КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 4(16) (2018): 114–21. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-4(16)-114-121.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті розглянуто науково-концептуальні засади визначення сутності електронної комерції. Спочатку проаналізовано зміст категорії «комерція», яка розглядається як діяльність із торгівлі товарами й послугами. Використання контент-аналізу наявних у науковій літературі підходів до розгляду змісту дефініції «електронна комерція» дозволило виокремити три базові підходи до її розгляду: інформаційно-узагальнений, товарно-детермінований та галузево-структурований, обґрунтовано їхню сутність та відмінності. Також виділено базові ознаки електронної комерції, до яких віднесено такі: взаємодія економічних суб’єктів між собою; отримання прибутку; задоволення потреб споживачів товарів та послуг; використання інформаційних мережевих технологій; рух фінансових ресурсів. У статті з урахуванням отриманих результатів запропоновано авторське розуміння окресленої категорії.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
18

Levandivskyi, O. T. "ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Actual problems of regional economy development 1, № 12 (11 квітня 2016): 98–104. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.12.98-104.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті досліджено підходи економістів до визначення головної мети інвестиційної діяльності. У ґенезі цієї проблеми показано три основні підходи. Наголошується, що сучасна інвестиційна діяльність тісно пов'язана і погоджена з економічною політикою. Також, розглядаються два основні цикли інвестиційного процесу. Виділяються основні концепції, які в даний час активно використовуються в інвестиційному менеджменті як методичний інструментарій вирішення прикладних завдань. Показано, які елементи входять в структуру механізму інвестиційного менеджменту. Наголошується, що система інвестиційного менеджменту реалізує свою головну мету та основні завдання шляхом здійснення певних функцій. Ці функції поділяються на дві основні групи, обумовлені комплексним змістом розглянутої системи управління інвестиційною діяльністю.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
19

Мельничук, І. М. "Онтологія інноваційно-технологічних процесів у вищій школі". Освітній вимір 37 (14 лютого 2013): 462–69. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v37i0.3369.

Повний текст джерела
Анотація:
Мельничук І. М. Онтологія інноваційно-технологічних процесів у вищій школі. У статті розкрито сутність інноваційно-технологічних процесів, які відбуваються у вищій школі на сучасному етапі розвитку освіти. Узагальнено наукові підходи до розуміння категорії «педагогічна технологія». Структуровано три принципово відмінні між собою технологічні схеми організації навчального процесу, які з’являються в науково-педагогічних дослідженнях.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
20

Мелкумова, Тетяна Володимирівна. "Стан дослідження комунікативно-прагматичних функцій мовних одиниць". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 15 (20 грудня 2016): 63–72. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v15i0.167.

Повний текст джерела
Анотація:
Попри актуальність дослідження прагматичних аспектів мовлення комунікативно-прагматичним функціям мовлення та мовленнєвих одиниць приділено небагато уваги. У статті з’ясовується стан дослідження комунікативно-прагматичних функцій мовних одиниць. Виявлено три основні підходи до класифікації прагматичних (комунікативно-прагматичних) функцій у сучасному мовознавстві. Зв’язок комунікативного аспекту досліджень мови з прагматичними розвідками сприяє поглибленню знань про мовні можливості при спілкуванні партнерів.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
21

Ivanova, K. A., Y. V. Balabay та G. O. Khirina. "Сучасні західні концепції філософії освіти". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 6/146 (7 серпня 2017): 64. http://dx.doi.org/10.15421/171786.

Повний текст джерела
Анотація:
Філософія освіти представлена широким колом концепцій та підходів. Основні можна умовно поділити на чотири групи у відповідності до «чистих» філософських систем: реалізму, ідеалізму, прагматизму, екзистенціалізму. Серед цілей філософії освіти виокремлюються: стимулюючі, аналітичні, наказові, дослідницькі. Цілі сучасної західної філософії освіти – це навчання для формування характеру, навчання для особистого зростання та успішності, навчання для розвитку та відточування естетичних схильностей. У межах американської філософії освіти сформувались три основні напрямки: емпіризм, раціоналізм, натуралізм. Згідно з підходом емпіристів, освіта у широкому сенсі є головним чинником, який впливає на людське існування, що стимулює людську діяльність, формує здібності та характер людини. Раціоналісти запровадили ідею «самовідчуження» як найбільш важливу для філософії освіти. «Самовідчуження» полягає у переході учня від однієї стадії навчання до іншої під керівництвом викладача, коли людський розум стає об’єктом власної уваги. На останній стадії інтелектуального розвитку відбувається відкриття універсалій, законів та принципів. Філософія освіти натуралістів полягає у тому, що висновки наукового дослідження природи треба розуміти не як свідоцтво істини, а як робочі гіпотези для подальшого глибокого дослідження. Наукові відкриття мають бути відкриттями для освіти. Філософія освіти – це міждисциплінарна наука, яка використовує підходи і знання методології низки суміжних наук. Освіта швидко реагує на зміни підходів та потреби ринку, тому сучасний філософсько-освітній дискурс має формуватися під впливом провідних тенденцій.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
22

Гринчук, Олександра, та Надія Назарійчук. "Імідж майбутнього психолога: особливості уявлень студентської молоді." Збірник наукових праць: психологія, № 23 (9 квітня 2019): 26–35. http://dx.doi.org/10.15330/psp.23.26-35.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті розкривається зміст поняття «імідж». Проаналізовано основні підходи до виокремлення складових іміджу майбутнього психолога. На основі аналізу визначено три базових складових іміджу майбутнього психолога: професійно-важливі якості, зовнішньо-поведінкові та індивідуальні характеристики і їх показники. Висвітлено результати ем­піричного дослідження уявлень студентів про імідж майбутнього психолога, що форму­єть­ся у процесі навчання. Зроблено висновок про несформованість професійно-важливих якос­тей майбутніх психологів.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
23

Lysenko, Nellі. "Підготовка магістрів – майбутніх педагогів закладів дошкільної освіти: шляхи удосконалення". Освітній простір України 17 (15 листопада 2019): 244–52. http://dx.doi.org/10.15330/esu.17.244-252.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті розглядаються сучасні підходи до організації процесу підготовки майбутніх педагогів для закладів дошкільної освіти (ЗДО) під час вивчення навчальних фахових дисциплін. У числі обов’язкових фахових дисциплін “Педагогіка дошкільна”, яку пролонговано вивчають від І-го (ІІ семестр) – до ІІІ (VІ семестр) курсів на денній та дистанційній формах навчання. Її викладання спирається на низку теоретико-методоло-гічних підходів (аксіологічний, системний, діяльнісний, компетентнісний, міждисциплінар-ний та ін.), що неподільно функціонують в освітньому процесі (ЗВО) закладів вищої освіти. Фахова дисципліна покликана підготувати студентів до практичної діяльності з дітьми в руслі аксіо-гуманістичної педагогіки. У статті розлого розглянуто концепцію фахової підготовки “навчання через завдання” і охарактеризовано її три важливі орієнтації: гума¬ністичну (збагачення індивідуального та особистісного потенціалу; оволодіння способами творчого самовираження і самореалізації), функціональну, технологічну.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
24

Назаренко, Наталія. "ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК НАПИСАННЯ НАУКОВОГО ПРОБЛЕМНО-ТЕМАТИЧНОГО ПОВІДОМЛЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ У МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 24, № 1 (26 квітня 2021): 271–84. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v24i1.643.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті досліджено проблему формування навичок написання наукового проблемно-тематичного повідомлення англійською мовою у майбутніх офіцерів-прикордонників.Доведено, що навчання майбутніх офіцерів-прикордонників наукового проблемно-тематичного повідомлення англійською мовою слід проводити з урахуванням його жанрових особливостей. Представлено визначення науково проблемно-тематичного повідомлення як конкретного жанру академічного стилю з встановленням мовних особливостей, кількісних параметрів написання та стилю оформлення.Укладено перелік навичок та вмінь на формування яких спрямований процес навчання написання наукового проблемно-тематичного повідомлення. Навчання написання наукового проблемно-тематичного повідомлення здійснюється на основі спеціально розробленого комплексу вправ, який складається з двох груп: вправ для формування мовленнєвих навичок написання наукового проблемно-тематичного повідомлення (техніки письма, лексичних і граматичних навичок) і вправ для розвитку мовленнєвих умінь написання наукового проблемно-тематичного повідомлення.У комплексі вправ присутні три підходи до навчання письма: текстовий, процесуальний і соціальний. Найбільша питома вага належить процесуальному підходу, що зумовлено чітко вираженим процесуальним характером письма.Згідно з моделлю навчання писемного мовлення з використанням процесуального підходу ми виділили три етапи написання тексту НПТП: планування змісту, реалізація задуму, редагування написаного.Для оцінювання наукового проблемно-тематичного повідомлення була використана шкала, що містить такі критерії: зміст, організація, лексика, граматика, техніка письма, відповідність певному формату.Ефективність запропонованої методики навчання була перевірена та підтверджена експериментально. Експериментальна перевірка охопила чотири етапи: організацію експерименту, його реалізацію, констатацію отриманих даних, їх інтерпретацію.Зроблено висновок, що формування навичок написання наукового проблемно-тематичного повідомлення англійською мовою у майбутніх офіцерів-прикордонників відбувається ефективно за умови впровадження у процес навчання спеціально розробленого комплексу вправ.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
25

Пучкова, С. І. "РЕКРУТИНГ У ТОРГОВЕЛЬНІЙ СФЕРІ: ТЕНДЕНЦІЇ ТА КЛЮЧОВІ ПІДХОДИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 61 (22 грудня 2020): 118–26. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-18.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті визначено та досліджено актуальні тенденції, які визначають підходи до рекрутингу в торговельній сфері. Визначено основні тренди розвитку сфери торгівлі та зазначено їх взаємозв’язок із си-стемою управління персоналом. Виділено три основні групи торговельних підприємств залежно від методів управління персоналом. Розкрито особливості управління персоналом на торговельних підприємствах певної групи. Підбір персоналу є одним із важливіших завдань для забезпечення виконання функцій і трудових операцій на торговельних підприємствах. Наведено порівняльну характеристику внутрішніх і зовнішніх джерел набору персоналу. Зазначено про рекрутинг як найбільш дієвий спосіб підбору персоналу із зовнішніх джерел. Наведено визначення поняття “рекрутинг” з точки зору широкого і вузького підходів. Проаналізовано тенденції, які впливають на функцію рекрутингу, а саме: ситуація на ринку праці, специфіка роботи з кандидатами різних поколінь, правила залучення талантів, бренд роботодавця, інформаційне забезпечення та діджиталізація ре-крутингу. У ході дослідження встановлено: 1. Попит на працівників у сфері торгівлі постійно зростає. Найбільша кількість вакансій належать компаніям, які торгують продуктами харчування, далі розташову-ються одяг і електроніка. 2. Торгівля увійшла в топ-3 галузей, де хотіли би працювати представники всіх по-колінь. Найбільше в сфері торгівлі хочуть працювати мілленіали. 3. Загострюється конкуренція за таланти, що вимагає змін у способах їх залучення. 4. Результативність рекрутингу залежить від бренда роботодавця. 5. Соціальний рекрутинг є сучасним способом комунікації між кандидатом і рекрутером. 6. Цифрові техно-логії дозволяють автоматизувати скрінінг і процес найму працівників. За результатами проведеного дослідження запропоновано ключові підходи до формування системи рекрутингу в торговельній сфері.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
26

Діордіца, І. "Методологія дослідження кібербезпекової політики: кібернетичний, системний та матричний підходи". Юридичний вісник, № 4 (30 жовтня 2020): 66–73. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1973.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті пропонуються до розгляду авторські результати формування методології дослідження кібербезпекової політики шляхом застосування кібернетичного, системного та матричного підходів. У рамках кібернетичного підходу виокремлено три компоненти кібернетики: теоретична кібернетика, яка досліджує філософські й математичні проблеми кібернетики; технічна кібернетика - досліджує принципи розроблення технічних систем, фактично будови кіберпростору; прикладна кібернетика - досліджує можливості використання ідей, методів і технічних засобів кібернетики для вирішення практичних завдань у різних сферах життєдіяльності людини. Запропоновано алгоритм застосування кібернетичного підходу через послідовне визначення таких його елементів: визначення мети управління (виражається моделями висхідного, проміжного і кінцевого стану системи; мету встановлює людина, а кількісні динамічні моделі одного з типів записуються до пам'яті комп'ютера або виражаються аналоговою моделлю); перерахування засобів управління з програмами їх впливу на елементи системи; складання алгоритму управління (розрахунок за моделюю зміни системи в часі за різних управляючих впливів і вибір оптимальної стратегії і тактик управління для досягнення мети; прийняття рішення й уточнення програми управління); контроль виконання програми управління (система зворотних зв'язків, оцінка стану системи на проміжних стадіях і корекція управляючих впливів залежно від ефекту управління). З використанням методології системного підходу проаналізовано статичні, динамічні, структурні компоненти, онтогенетичні зв'язки та властивості кібернетичних відносин, їхні внутрішні та зовнішні вияви, а також рівень інформаційної взаємодії з інформаційним середовищем. Розглянуто трактування матричного підходу як стандартного способу структуруван-ня зібраних даних на основі моделі «об'єкт - ознака». Висновується, що наука і її цінність полягає в передбаченні й формуванні прогнозних моделей і сценаріїв розвитку різноманітних подій із відповідними механізмами реагування держави. За такого підходу ми не відстаємо, ми не реагуємо, а діємо проактивно, адже в даному випадку ми формуємо майбутнє і реальність, і штучний інтелект приходить до нас у світ і буде функціонувати за нашими правилами.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
27

Вей, Чжан. "ПІДГОТОВКА ВОКАЛІСТІВ У МУЗИЧНИХ ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ КНР". Педагогіка та психологія, № 62 (серпень 2019): 201–8. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.62.22.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті розкрито основні підходи до підготовки здобувачів освіти вокальної справи в музичних закладах вищої освіти Китайської Народної Республіки (КНР). Розглянуто історичний контекст підготовки здобувачів освіти вокального мистецтва. У дослідженні виділено три провідних заклади вищої музичної освіти Китайської Народної Республіки: Китайська консерваторія, Центральна консерваторія, Шанхайська консерваторія. Аналіз системи підготовки вокалістів у цих провідних навчальних закладах дозволяє більш чітко зрозуміти основні підходи та шляхи у становленні майбутніх майстрів вокальної справи. Виділено основні принципи підготовки здобувачів освіти у Китайській консерваторії: «наслідування стародавньої китайської цивілізації», «розвиток рими китайської культури», «розвиток талантів та здібностей для країни» та «бути колискою китайських музикантів». Розкрито особливості навчального процесу в Китайській консерваторії. Навчальний процес забезпечено за останнім словом техніки цифровими засобами навчання. Аудиторії обладнані як сучасними, так і класичними інструментами. Особлива увага приділяється використанню традиційних китайських технік співу. Освітній процес у Центральній консерваторії організований на основі синтезу підвищення якості виховання талановитих студентів за рахунок збільшення індивідуальних занять та колективних форм музикування: хор, оркестр, камерний ансамбль. Особлива увага приділяється виконавчій практиці, що дозволяє студентам легше адаптуватися після закінчення консерваторії до різних видів професійної діяльності. В освітньому процесі Шанхайської консерваторії у навчанні прийняті принципи поступовості в освоєнні матеріалу, використовуються форми індивідуальних занять. В оволодінні методом співу використовується науковий підхід, студенти повинні розуміти основні принципи співу.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
28

ГОРОДЕЦЬКИЙ, О. С., та Ю. В. ГЕНЗЕРСЬКИЙ. "РІЗНІ ПІДХОДИ ДО РОЗРАХУНКУ КОНСТРУКЦІЙ НА ДИНАМІЧНІ ВПЛИВИ". Наука та будівництво 21, № 3 (26 вересня 2019): 58–64. http://dx.doi.org/10.33644/scienceandconstruction.v21i3.112.

Повний текст джерела
Анотація:
Метою роботи є порівняння різних підходів до розрахунку наслідків сейсмічного впливу на будівлі і споруди. Розглядаються три основні групи: методи, засновані на спектральному аналізі, наближені методи обліку фізичної нелінійності, «Pushover Analysis», методи прямого інтегрування рівнянь руху. Описано основні принципи реалізації «Pushover Analysis» в програмному комплексі «ЛІРА САПР». За всіма реалізованими методами були проведені порівняльні розрахунки для тестової моделі. Це рамно-в’язевий каркас з фундаментною плитою на пружній основі; кількість вузлів - 13 613; кількість елементів – 18 316; кількість рівнянь в матриці жорсткості – 71 575; час розрахунку – 0,78 хв. Проаналізовано результати, отримані за дев'ятьма різними методами обчислення сейсмічних навантажень. Для повного та достовірного опису напружено-деформованого стану будь-якої будівлі необхідно не тільки врахувати абсолютно всі фактори, що описують реальний об'єкт, такі, як його геометричні параметри, фізико-механічні властивості матеріалу, формування початкових напружень і деформацій при зведенні будівлі, але і з високим ступенем точності визначити зовнішні впливи та їх характер. Система «Динаміка плюс», що реалізована в ПК «ЛІРА САПР», дозволяє моделювати поведінку конструкції при динамічних впливах в часі. Проаналізовано результати, отримані за дев'ятьма різними методиками розрахунку сейсмічних навантажень. Перевірено збіг та відмінності методів, основаних на різних передумовах. Показано, що за ДБН В.1.1-12:2014 «Будівництво в сейсмічних районах України» отримано меньші значення зусиль і переміщень, тобто можемо спостерігати деяке «пом'якшення» нормативів, що давно очікують проектувальники.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
29

Джахангірлі, Табаррук Фаррух. "ТИПОЛОГІЯ КОНЦЕПТІВ ЯК СКЛАДНОЇ ЧАСТИНИ КОНЦЕПТОСФЕРИ". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 76–81. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-11.

Повний текст джерела
Анотація:
Відомо, що термін «концепт», який широко використовується в антропоцентричних дослідженнях, є міждисциплінарним поняттям, що вивчається філософією, лінгвістикою, філологією, соціологією, культурологією та іншими науками. Поняття є базовим елементом розумової діяльності людей, логіки й системного підходу для структуризації буття. Без такої форми вираження сутності фактів та явищ дійсності людський розум не міг би пристосуватися до зовнішнього світу й освоїти його. Особливість формування та використання узагальнених висловів і форм смислів пов’язана з мовною формою. Гнучкість мови, багатство її словникового складу визначає можливості концептів у вживанні. Інтерес до поняття як мовної форми вираження сенсу набагато зріс вже наприкінці XIX – на початку XX століття з появою робіт представників неопозитивізму (особливо Л. Вітгенштейна), екзистенціалізму (насамперед М. Хайдеггера) і герменевтики (Х.Г. Гадамера). Немаловажну роль тут відіграла лінгвокультурологія. Фактично підхід з урахуванням мовних концептів пов’язаний з аналізом мовних процесів у суспільстві. Упорядкування словників, зокрема діалектів і говірок, визначення граматичних особливостей ще не давало уявлення про гнучкість і схему розвитку мови. Відомо, що в сучасній лінгвістиці існує безліч різних понять і термінів, які прирівнюються до терміна «концепт». Варіанти терміна «концепт» містять такі поняття, як лінгвокультура, лінгвоепістема, міфологема й інші. Однак слід додати, що серед перерахованих вище варіантів термін «концепт» значно випереджає інші за життєздатністю та частотою застосування. Існує три основні підходи до розуміння концепту в сучасних дослідженнях, які розглянуті в статті: лінгвістичний, когнітивний і культурологічний.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
30

Olifer, O. Y. "Соціально-філософський підхід до проблеми тотожності особистості". Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, № 5 (14 червня 2018): 115–22. http://dx.doi.org/10.15421/171876.

Повний текст джерела
Анотація:
Стаття присвячена проблемі тотожності особистості в аналітичній філософії. Зазначено, що наразі наявні три підходи до розв’язання цієї проблеми: метафізичний, нормативний та наративний. Встановлено, що метафізичний підхід, представлений у нео-локкіанізмі, зараз все менше розглядають в аналітичній філософії. На противагу розвиваються нормативні та наративі концепції, які змінюють парадигму дослідження ідентичності особистості: замість метафізичної тотожності, що полягає в протяжності тіла або психіки, вони обґрунтовують практичну тотожність особистості як суб’єкта. Проте згадані напрямки також не можуть вичерпно розв’язати проблему тотожності. Тому запропоновано розглянути ще один можливий підхід – соціально філософський. Схарактеризовано засадничі положення цього аспекту, а саме: особистість – продукт суспільних відносин; тотожність особистості – це категорія практичного характеру, що полягає у тотожності суспільного суб’єкта; тотожність обумовлена раціональною цілісністю особистості, що підтримується завдяки рефлексії, яка формується шляхом взаємодії з іншими. Встановлено, що суспільство відіграє ключову роль у проблемі тотожності особистості. Воно виступає передумовою тотожності, тому що індивід перетворюється на особистість саме в суспільстві. Шляхом взаємодії з іншими особистість долучається до виконання різних соціальних ролей, що актуалізує проблему тотожності. У суспільстві формується механізм підтримання тотожності – рефлексія.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
31

SHULIN, Niu. "ІКТ У ПОЧАТКОВІЙ ОСВІТІ ТА ПІДГОТОВЦІ ВЧИТЕЛІВ У КНР". Astraea 1, № 2 (2020): 102–17. http://dx.doi.org/10.34142/astraea.2020.1.2.06.

Повний текст джерела
Анотація:
Реформи освіти кінця 80-х-початку 90-х років ХХ століття постали перед освітньою наукою Китаю необхідністю створити абсолютно нові підходи до освітньої практики, зокрема щодо системи професійної підготовки вчителів, яка враховувала б три важливі фактори: впрвадження міжнародного досвіду, максимальне використання здобутків традиційної освітньої системи Китаю та вимоги ідеології країни. Особлива увага в цій концепції полягала в тому, щоб залучити ІКТ-технології у процесі професійної підготовки та навчання вчителів, а також сформувати готовність вчителів використовувати ІКТ у своїй практичній роботі. Стаття має за мету представити сучасні підходи китайської системи підготовки вчителів до ІКТ як навчального методу, так і обов’язкового компоненту практичної роботи учителів, що також впливає на всю освітню практику в країні. З іншого боку, у статті розглядаються питання карантину COVID-19 з точки зору його позитивного впливу на процес розвитку ІКТ-технологій як методу навчання в Китаї, а також кроки, зроблені освітніми органами країни для того, щоб зробити цей процес реальним.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
32

Марчук, Микола Іванович. "ДОКТРИНАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ФУНКЦІЙ ПРЕЗИДЕНТА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА". New Ukrainian Law, № 4 (1 жовтня 2021): 84–91. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.4.13.

Повний текст джерела
Анотація:
Стаття присвячена дослідженню основних підходів до визначення функцій Президента у польській конституційній доктрині. Констатується багатовимірність та системна неузго- дженість наукових поглядів польських конституціоналістів та політичних діячів як на саме розуміння поняття «функції», так і на їх змістовне наповнення. Досліджується співвідношен- ня понять «функції» Президента Республіки Польща як конкретні напрями його діяльності, «цілі та цінності», захисту й реалізації яких Президент повинен приділити особливу ува- гу, «завдання та повноваження» Президента тощо. На підставі системного аналізу чинного законодавства, теоретичних наукових джерел та матеріалів практики Конституційного Три- буналу доводиться логічність та виправданість доктринального використання саме терміну «функції Президента Республіки Польща». Встановлено, що з огляду на особливості свого конституційно-правового статусу Прези- дент Республіки Польща не є органом stricte, наділеним функціями, характерними для вико- навчої влади. Його повноваження проникають також до сфер як законодавчої, так і судової влади. До числа основних функцій Президента Республіки Польща автором віднесено такі: функцію найвищого представника Республіки Польща; функцію гаранта неперервності дер- жавної влади; функцію нагляду за дотриманням Конституції (функція «хранителя Конститу- ції»); функцію «охоронця» суверенітету й безпеки Польської держави, а також недоторкан- ності та неподільності її території. Наголошується, що здійснення визначених у ч. 1 та 2 ст. 126 Конституції Республіки функцій, покладених на Президента, може відбуватися лише за допомогою повноважень, передбачених у конкретних нормах Конституції та законів. Водночас піднімається питан- ня нормативної повноти Конституції як правової основи діяльності Президента Республіки Польща та зазначається потреба приведення наявного конституційно-правового регулюван- ня функцій Президента Республіки Польща у цілковиту відповідність до загального систем- ного принципу легалізму діяльності органів державної влади.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
33

Корєхов, Артем. "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ДІЄВОСТІ МОДЕЛІ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ АВТОСПРАВИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ". ΛΌГOΣ. МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, № 10 (4 лютого 2020): 79–85. http://dx.doi.org/10.36074/2617-7064.10.016.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті проведено експериментальну перевірку організаційно-педагогічних умов формування готовності майбутніх бакалаврів автосправи до застосування інформаційно-комунікаційних технологій у професійній діяльності. Викладені підходи до описання процесів проведення педагогічного експерименту з курсантами спеціальності «Автомобільний транспорт». Основна увага приділена дослідженню процесу формування педагогічного експерименту, його властивостей та критеріїв. Педагогічний експеримент поєднував теоретичні, емпіричні, математичні і статистичної методи обробки даних. Педагогічний експеримент з реалізації моделі формування готовності майбутніх бакалаврів автосправи до застосування ІКТ у включає три етапи: підготовчого, формувального, контрольного. Результати формувального етапу педагогічного експерименту підтвердили, що формування готовності майбутніх бакалаврів-прикордонників автосправи до застосування ІКТ є важливим фактором підвищення їх професійної підготовки.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
34

Пєвцов, Г. В., С. В. Залкін, С. О. Сідченко та К. І. Хударковський. "Технологія “кольорової революції” як форма інформаційно-психологічної операції стратегічного рівня". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 4(66), (22 жовтня 2020): 19–25. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2020.66.02.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті представлена низка поглядів щодо визначення поняття, цілей та основного змісту “кольорової революції” як форми сучасної інформаційно-психологічної операції, наведені основні риси та особливості “кольорової революції”. Визначені основні причини виникнення “кольорових революцій” та склад їх учасників. Проаналізовано різні підходи до проведення “кольорових революцій”. Представлена технологія їх проведення, яка має три основні етапи. Основною метою першого етапу є переконання спільноти у нелегітимності влади і формування організованого протестного руху за мережним принципом. На другому етапі відбувається легалізація протестного руху. На третьому етапі, який є активною фазою “кольорової революції”, здійснюється підготовка до усунення існуючої влади. Запропонована граф-схема сценарію реалізації технології “кольорової революції”.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
35

Вільгуцька, Р. Б., Г. В. Лема Г.В., О. Є. Федорчак та Л. І. Михайлишин. "ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ: ОЦІНКА, ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, УПРАВЛІНСЬКІ КОМПЕТЕНЦІЇ". Actual problems of regional economy development 2, № 16 (25 листопада 2020): 158–70. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.158-170.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті наведено існуючі підходи до визначення сутності поняття «інвестиційна привабливість підприємства», «організаційна структура підприємства» і «розвиток компетенцій працівників». Розкрито підходи до тлумачення сутності інвестиційної привабливості підприємства різними авторами. Розглянуто метод прогнозування ринкової вартості підприємства на підставі модифікації лінійної регресійній моделі залежності між вартістю акцій певного підприємства і обсягом виплачуваних дивідендів. Впровадження цього методу може здійснюватися у три етапи: формування рядів даних для регресорів та залежної змінної, цикл пов'язаний з необхідністю отримання рівняння необхідної точності та розрахунку ринкової вартості підприємства у майбутньому. Запропоновано спосіб економічної оцінки інвестиційної привабливості підприємства на основі розрахунку очікуваної майбутньої ринкової вартості його акцій. Також подається суть еталонного інвестиційного інструменту. Відображено вплив реструктуризації організаційної структури управління на розвиток компетенцій працівників. Пропонується розглянути показник мобільності організаційних структур управління, який вказує, як зміна потенціалу організаційної структури управління впливає на показники економічного розвитку підприємства. Це демонструє, наскільки поточна ОСУ відповідає потребам підприємства. Наведено та охарактеризовано етапи впровадження навчального процесу на підприємстві, що складається з таких етапів, як: збір та обробка інформації, вибір методів навчання, оцінка ефективності навчання.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
36

Kukharuk, Olha. "Теорія соціальної ідентичності та прогнозування соціальної поведінки: Основні підходи". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 48(51) (30 грудня 2021): 16–23. http://dx.doi.org/10.33120/sssppj.vi48(51).235.

Повний текст джерела
Анотація:
Актуальність статті зумовлена важливістю проблем соціального прогнозування, зокрема прогнозування соціальної поведінки. Аналізуються класичні і сучасні дослідження соціальної ідентичності. На Заході ця теорія є однією з базових для вивчення і прогнозування групової поведінки, в українській науковій думці поведінковий аспект реалізації соціальної ідентичності майже не представлений. Мета наукового дослідження – аналіз теоретичних і методологічних підходів до вивчення поведінки крізь призму теорії соціальної ідентичності в різних сферах соціально-психологічного знання. Методологія дослідження – аналіз статей і наукових робіт, здійснений на основі теорії соціальної ідентичності з метою вивчення поведінкового компонента соціальної ідентичності. Результати аналізу джерельної бази показали, що прогнозування соціальної поведінки є одним із ключових дослідницьких напрямів у межах теорії соціальної ідентичності. В основі прогнозування соціальної поведінки з позицій теорії соціальної ідентичності лежать три важливі складники. Ідеться про апелювання до особистості як носія ідентичності і вплив на поведінку представників групи через такого носія. Апелювання до актуальних компонентів ідентичності – вплив на поведінку – можливий через апелювання як до окремих компонентів ідентичності, так і до соціальної ідентичності загалом як унікального поєднання видів ідентичності. Посилення ціннісного складника і прагнення до позитивної ідентифікації є рушійною силою, коли говорити про підтримку і збереження ідентичності групи. Усі ці постулати, підтверджені численними прикладними дослідженнями, є підставою для того, щоб вважати їх теоретичною основою для розроблення методологічних засад прогнозування соціальної поведінки. Перспективи подальших досліджень убачаємо в більш глибокому аналізі результатів досліджень, здійснених у межах теорії соціальної ідентичності, визначенні основних закономірностей, спільних для цих досліджень, та інтеграції отриманих знань в український соціально-психологічний науковий дискурс з метою напрацювання методологічних підходів до прогнозування соціальної поведінки.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
37

Пуховська, Людмила. "ЄВРОПЕЙСЬКІ СТРАТЕГІЇ, ПІДХОДИ І МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 20, № 2 (23 листопада 2021): 51–62. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(20).2021.51-62.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті розкриваються європейські стратегії розвитку феномену освіти дорослих в умовах відкритості та інтернаціоналізації освітньо-наукового простору. Автор наголошує на завданнях розбудови освіти і навчання дорослих як ефективного сектора в структурі цілісної системи освіти кожної країни. Характеризуються теорії освіти дорослих, які найбільш поширені у світі – андрагогічна, навчання на основі досвіду, трансформаційна та розкриваються можливості щодо їх використання в контексті нових підходів до навчання фахівців. Обґрунтовується думка про те, що нові підходи західних вчених до теоретичного осмислення освіти дорослих можна представити у вигляді системи концепцій, об’єднаних вихідним педагогічним контекстом – теорією освіти упродовж життя, з її сучасним наголосом на дорослій половині людського життя після отримання основної освіти. У статті доводиться, що завдання переосмислення освіти і підготовки фахівців в ХХІ ст. в Україні і за кордоном актуалізує емпіричні теорії навчання, центральним концептом яких є досвід. Автором аналізуються положення трансформаційного навчання, результатом впровадження якого в освітній процес може стати трансформація професійного розвитку педагогів, особистісний розвиток і підвищення рівня педагогічної майстерності педагогів. Виокремлюються базові ідеї трансформаційної теорії навчання дорослих про те, що перспективні перетворення особистості мають три виміри: психологічний (зміни в розумінні себе), ціннісний (перегляд системи переконань) і поведінковий (зміни в стилі життя). Робиться огляд сучасних успішних моделей професійного розвитку педагогів в зарубіжній практиці освіти модель «Школа професійного розвитку» (Professional Development School – PDS), клінічна модель (clinical model), модель навчання на робочому місці (work-based learning), модель навчання на базі проектів (project-based learning), модель навчання на основі реальних проблем (PBL), модель навчання на базі досвіду (experience-based learning systems – EBLS), матрична модель свідомої компетентності (matrix model of conscious competence). Зроблено висновок про необхідність використання в Україні зарубіжних теоретичних надбань у сфері освіти дорослих з метою вибудови максимально ефективного навчання на всіх етапах – від створення концепції до практичної реалізації; формування стратегій з урахуванням контексту навчання; використання педагогами технологій, які максимально відповідають контексту; професійного розвитку педагогів як рефлексуючих практиків.Ключові слова: європейські стратегії; теорії освіти дорослих; моделі освіти дорослих; трансформація професійного розвитку; зарубіжний досвід.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
38

Маслова, В. А. "ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК УМОВА РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ПЕДАГОГА". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 3 (17 лютого 2022): 81–85. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.3.16.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті досліджується професійно-педагогічна комунікація як умова розвитку комунікативних можливостей педагога. Проаналізовано теоретичні підходи до трактування сутності категорії «професійно-педагогічна комунікація», яка визначається як форма психологічної взаємодії вчителя з учнями під час освітнього процесу та спрямована на його всебічний розвиток, створення умов для реалізації творчих здібностей. Відображено структуру, основні функції професійно-педагогічної комунікації та зв’язки її суб’єктів. Проаналізовано структуру професійно-педагогічної комунікації, яка складається з чотирьох етапів: прогностичного, комунікативної атаки, управління, заключного. Визначено, що значущими для професійно-педагогічної кому- нікації є особистісні показники педагога за такими векторами: індивідуально-особистісним, комунікативним, соціально-психологічним, морально-політичним. Визначено провідні здібності педагога в педагогічній діяльності, як-от комунікативність (прихильність до людей, доброзичливість, товариськість); перцептивні (професійна пильність, емпатія, педагогічна інтуїція); динамізм особистості (здатність до вольового впливу і логічного переконання); емоційна стійкість (здатність володіти собою); оптимістичне прогнозування; креативність (здатність до творчості). Проаналізовано такі три компоненти професійно-педагогічної комунікації, як когнітивний, естетичний, поведінковий. У результаті проведеного дослідження встановлено, що професійно-педагогічна комунікація відіграє важливу роль у розвитку комунікативних можливостей педагога. Стратегія розвитку полягає в організації цілеспрямованого і неперервного освітнього процесу на засадах гуманістичного, особистісно орієнтованого, суб’єкт-суб’єктного підходів; у саморозвитку, самоорганізації особистості педагога, яка є джерелом активності в процесі професійної діяльності.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
39

Klymenko , O. M., та Yu V. Danyliuk . "Конституційно-правовий статус народного депутата України: проблемні питання та підходи до їх вирішення". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (31 липня 2020): 50–59. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.04.05.

Повний текст джерела
Анотація:
Метою статті є аналіз законодавства щодо регулювання правового статусу народного депутата України в контексті актуальних питань законодавчих пропозицій. Наукова новизна полягає у висвітленні особливостей законодавчого регулювання конституційно-правового статусу народного депутата України на основі ретроспективного аналізу розвитку законодавства з цього питання, позицій науковців, відповідних програмних та перспективних документів, зокрема у контексті Рекомендацій щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України, а також відповідних проектів законів, внесених на розгляд парламенту. Висновки. Законодавчий процес із врегулювання правового статусу народного депутата України розпочався практично одночасно з проголошенням незалежності нашої держави та триває донині. Цей процес умовно поділяють на три періоди. Перші два відносять до 90-х років минулого століття та пов’язують із прийняттям Конституції України і базового законодавства. Третій період законодавчого врегулювання статусу народного депутата України, що триває понині, характеризується удосконаленням нормативно-правової бази з цього питання та приведенням її у відповідність до європейських стандартів. Надається аргументація про можливість виділити четвертий період, початок якого пов’язують із реформуванням інституту недоторканності народних депутатів України. Досліджуються актуальні питання вдосконалення національного законодавства про статус народного депутата України, теоретичні підходи до вирішення ряду проблем, найбільш дискусійними серед яких нині є, зокрема: гарантії дотримання вимоги особистого голосування; розширення підстав для дострокового припинення повноважень парламентарів; вдосконалення правового регулювання депутатських запитів та звернень як механізмів парламентського контролю.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
40

Кормич, Л. І., та А. І. Кормич. "Концептуальні засади реформи публічної влади і управління та впровадження моделі «сервісної держави» в Україні". Актуальні проблеми політики, № 67 (25 травня 2021): 5–12. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i67.1143.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті розглянуті головні принципи сучасної концепції «нового публічного управління», які покладені в основу формування теорії «нової публічної служби» та реалізації моделі «сервісної держави». Розкрита специфіка впровадження цієї моделі в Україні на нинішньому етапі державного розвитку. Інноваційні трансформації управлінської системи виступають базовим чинником реалізації євроінтеграційних стратегій України, адаптації до кращих європейських стандартів управління. Відбувається зміна змісту і формату управлінської діяльності, пріоритетом якої стає не традиційне керівництво, а задоволення потреб та інтересів громадян, надання їм відповідних якісних послуг. Чутливість влади до потреб соціуму ґрунтується на дотриманні принципів: служити громадянам, а не клієнтам; шукати публічний інтерес, віддавати перевагу громадянському підходу перед підприємницьким, мислити стратегічно, діяти демократично; визнати, що підзвітність не є простою; служити, а не керувати; цінувати людей, а не лише продуктивність. Реалізація цих принципів у публічному управлінні є елементом розбудови «сервісної держави». Наукові дослідження переконливо доводять, що однією з сильних сторін подібного сервісного підходу до організації публічної влади є можливість вирішити низку проблем, на які раніше не зверталося достатньо уваги або ж вирішення яких було неможливим. Серед таких проблем виділяють три найголовніших: орієнтованість послуг на громадян, співвідношення ціни та якості для платників податків та гнучкість у наданні послуг. При цьому в центрі уваги не просто споживач, а саме громадянин – носій суб’єктивних прав та законних інтересів. Найкращі ж практики спираються на два універсальні методи, такі як координація та інтеграція управлінських послуг і використання сучасних інформаційних та комунікаційних технологій. Подібні підходи дозволяють гарантувати отримання послуг, відповідних обсягу прав і свобод громадян, а також забезпечують ефективність і якість таких послуг. Всі ці реформи спираються на національне законодавство, що постійно вдосконалюється.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
41

Рідей, Н., T. Гоголь, В. Любарець, Ю. Земліна та Н. Родінова. "ТЕРИТОРІАЛЬНІ ІННОВАЦІЙНІ КЛАСТЕРИ: СВІТОВІ ОРІЄНТИРИ / УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ". Financial and credit activity problems of theory and practice 5, № 40 (8 листопада 2021): 418–28. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.245193.

Повний текст джерела
Анотація:
Анотація. Досліджуються питання формування інноваційних кластерів на регіональному рівні з урахуванням практичного світового досвіду. На основі аналізу сучасних тенденцій розвитку національного господарства країн та окремих його складових у формі регіонів доведено необхідність застосування процесів поєднання виробництва з науковими установами і державними організаціями. Здійснений аналіз теоретичних підходів до використання економічної категорії «кластер» продемонстрував певну подібність думок фахівців, сприяв визначенню різноманіть підходів, на основі яких запропоновано авторське визначення кластера. Проведений аналіз класифікації кластерів дозволив окреслити класифікаційні ознаки та ідентифікувати можливі типи інноваційних кластерів. Дослідження особливостей і відмінностей кластерів від інших територіальних й адміністративних об’єднань дали змогу визначити їхні переваги і з’ясувати недоліки. Проаналізовано наукові підходи до особливостей, переваг і перспектив формування інноваційних кластерів, головною рушійною силою яких для соціально-економічних систем регіонів є динамічність, адаптивність і синергія. Систематизовано передумови формування інноваційних кластерів на рівні регіону. Аналіз досвіду розвинутих країн світу з практики кластерізації економіки дозволив виділити три географічно обумовлені центри розвитку інноваційних кластерів та історично сформовані моделі їх формування. Докладний аналіз останніх дав змогу визначити їхні основні характеристики, типові риси, охарактеризувати особливості використання в певних країнах світу. Досліджено кількісні характеристики наявних інноваційних кластерів у високорозвинутих країнах за галузевою специфікою. На підставі аналізу наявних стратегій розвитку певних областей країни надано характеристику стану формування і розвитку кластерних моделей у певних галузях національного господарства. Визначено наявні перешкоди активному інноваційному розвиткові регіонів країни, як висновки рекомендовано застосування італійської моделі, що характеризується мінімальними перешкодами до впровадження. Ключові слова: кластер, інновація, розвиток, регіони, синергетичний ефект, кластерні моделі. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 2; бібл.: 23.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
42

Горбенко, Н. Ю. "Медіатизація та вплив ЗМІ на політичний порядок денний". Актуальні проблеми політики, № 67 (25 травня 2021): 53–60. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i67.1150.

Повний текст джерела
Анотація:
Медіатизація політики означає не лише трансформацію політичної активності у сферу ЗМІ, а й залежність політичних суб’єктів, процесів і подій від масмедіа. Сьогодні дослідження медіатизації набувають неабиякої актуальності, оскільки вона визначається як одна із провідних тенденцій розвитку суспільства. І хоча медіатизація політики та теорія порядку денного досліджують вплив засобів масової інформації на політичну сферу, вони майже ніколи не розглядались як пов’язані, що викликає необхідність у дослідженні їхнього взаємозв’язку. У статті розглянуто підходи до визначення медіатизації політики. Зазначено, що сучасні медіа не лише транслюють інформацію, а й можуть виступати активними гравцями на політичній арені, формувати особливий публічний простір. Також автор дає дефініцію політичного порядку денного, виділяючи три основні підходи. Акцентовано увагу на тому, що довгий час дослідження з медіатизації політики та політичного порядку денного розвивались як окремі школи, що базувалися на різній методології. З’ясовано характерні особливості кожної з них. Проведено порівняльний аналіз функціонування ЗМІ у різних політичних режимах. Встановлено кореляцію між впливом медіа на політичний порядок денний та діючим політичним режимом. Визначено рівні порядку денного. Наголошено на не менш важливому аспекті теорії порядку денного – впливі засобів масової інформації на порядок денний політичних суб’єктів. Виділено низку факторів, що мають значення у дослідженні інтенсивності впливу на політичний порядок денний: політичний режим, тип висвітлення, тип проблеми, належність до парламентської більшості або ставлення до діючої влади, відповідність висвітленої проблеми програмі політичної партії.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
43

Федоров, Гліб Омелянович. "ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ". Часопис цивілістики, № 33 (5 грудня 2019): 18–23. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i33.73.

Повний текст джерела
Анотація:
Наукова стаття присвячена дослідженню цивільно-правового регулювання інвестиційній діяльності в Україні. У статті на основі комплексного науково-методологічного аналізу й дослідження різних підходів учених до вказа­ної проблематики виокремлено власний структурно-методологічний підхід у процесі формування інвестиційного іміджу відповідного територіального об'єкта, що враховував би особливості всіх цільових груп інвесторів. Клю­човим аспектом пропонованого підходу є наявність можливості коригування іміджу, внесення змін в іміджеву програму. Зазначений підхід поділено на три ключові етапи: підготовчий етап, етап розроблення й етап реалізації.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
44

Slipetska, J. M. "Адміністративна реформа в Україні: проблеми та перспективи втілення". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 9 (16 вересня 2017): 72–76. http://dx.doi.org/10.15421/1717124.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті висвітлено основні наукові підходи до розуміння поняття «адміністративна реформа», проаналізовано існуючий адміністративно-територіальний поділ України та перспективи його зміни, простежено еволюцією концепцій адміністративної реформи, визначено плюси і мінуси як її реалізації загалом, так і кожної концепції зокрема. Розкрито особливості імплементації адміністративної реформи в Україні, міфи з якими вона пов’язана, виділено три площини її реалізації, окрема увага приділена аналізу переваг, які вона може принести для громади. Визначено ключові проблеми та загрози імплементації адміністративної реформи в Україні. Прослідковано вплив політичного чинника, зокрема періодичних виборчих кампаній на терміни реалізації адміністративної реформи в Україні. Проаналізовано нормативну базу, прийняту ключовими політичними інституціями держави та міжнародні правові документи у контексті адміністративної реформи. Вивчено зарубіжний досвід впровадження адміністративної реформи в Польщі та Латвії, а також ті «уроки», які Україна може почерпнути для себе. Визначено першочергові кроки, які необхідно здійснити на шляху реалізації реформи.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
45

Самойлик, Ю. В., О. С. Кулик та О. О. Балана. "СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ЯГІДНОГО НАПРЯМУ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ: ЕКОНОМІЧНІ, ЕКОЛОГІЧНІ, МАРКЕТИНГОВІ ТРЕНДИ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 3 (62) (27 жовтня 2021): 7–12. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/62-1.

Повний текст джерела
Анотація:
У роботі набули подальшого розвитку підходи щодо обгрунтування напрямів формування стратегії роз- витку ягідного бізнесу. Розглянуто світові тенденції виробництва плодово-ягідної продукції. Виявлено, що збільшення обсягів виробництва фруктів і ягід середньоконтинентального клімату насамперед пов’язане із інтенсифікацією галузі і як наслідок підвищенням рівня урожайності. Обгрунтовано, що Україна має зна- чний потенціал щодо розвитку ягідництва. Запропоновано три основні складові стратегічного розвитку галузі: економічний (поступовий перехід від дрібного виробництва до більш масштабного, відведення біль- ших площ під садівництво ягідних культур у великих інтегрованих підприємства; розвиток сільськогоспо- дарської кооперації та експортного потенціалу; диверсифікація виробництва; автоматизація виробничих процесів); маркетинговий (вирощування нішевих ягідних культур у промисловому масштабі; пропаганда здорового харчування та споживання ягід цілий рік, а не тільки в сезон; використання різних каналів мар- кетингових комунікацій; розвиток системи продажів через маркетплейси; збільшення терміну реалізації продукції); екологічний (удосконалення технологій виробництва та переробки ягід; розвиток органічного напряму в ягідництві; сертифікація продукції).
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
46

Криничко, Лілія, Владислав Савіцький, Андрій Ватанов та Володимир Цепенда. "ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АУДИТУ ЯК ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ". Litopys Volyni, № 23 (20 квітня 2021): 128–37. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.23.23.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті проаналізоване теоретичне підґрунтя наукових досліджень за економічними спеціальностями. Уточнено питання еволюції розвитку аудиту як професійної та господарської діяльності, що актуалізується сьогодні з позиції ідентифікації його властивостей, що проявлялися на відповідному етапі розвитку суспільства. Проведено аналіз сучасного етапу розвитку аудиторської діяльності у світі, що вказує на відсутність єдиних світових підходів до регулювання аудиту. Кожна країна розробляє власні підходи до інструкційного забезпечення регулювання аудиту та встановлює специфічні вимоги до діяльності аудиторської фірми. Зауважено, що основ- ною характеристикою сучасного аудиту є встановлення вимог власне до кадрового потенціалу аудиторської фірми. Виділено три основоположні етапи розвитку аудиту в контексті його теорій та завдань. Доведено, що економічні відносини, що характеризують той чи інший період суспільного розвитку, визначали основну мету аудиту й відповідні методологічні положення. Виокремлено що витоки аудиту як виду фінансового контролю сягають стародавніх часів. Перші прояви контрольної діяльності можна прослідкувати в країнах стародавньо- го світу – Індії, Єгипті, Вавилоні, Китаї. Уточнено, що історія аудиту як економічного явища сягає корінням у глибину століть. Елементи контролю застосовувалися в Стародавньому Вавилоні, де приблизно 5000 років тому використовувалися глиняні дощечки, які являли собою підтверджені аудитором звіти. Охарактеризова- но, що сучасний стан аудиту як виду незалежного фінансового контролю та як виду господарської діяльності в різних країнах світу характеризується певним станом соціально-економічних відносин. Вивчаючи сучасний стан розвитку аудиту та діяльності аудиторських фірм у країнах світу, насамперед варто наголосити на тенденції до уніфікації процесу регулювання аудиту та аудиторської діяльності.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
47

Лазарець, Мирослава. "ЯВИЩЕ САМОТНОСТІ ЯК ПРОЯВ СОЦІАЛЬНОГО НЕПРИЙНЯТТЯ". Психологія: реальність і перспективи, № 15 (2 січня 2021): 104–10. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i15.191.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті автор здійснює спробу розкрити особливості самотності як прояву соціального неприйняття. Особливу увагу приділено аналізові феномену самотності, який має давню історію і супроводжує людство на кожному етапі його існування. Стаття присвячена критеріям аналізу природі самотності, яка поділяється на два основні наукові підходи, які розглядають цю категорію як індивідуальне та соціальне явище. Самотність як індивідуальне явище сприяє самовдосконаленню особистості шляхом втечі від реальності. Представлено різні сучасні класифікації соціального самотності, розроблені як вітчизняними, так і зарубіжними авторами. За Вайсом, засновник інтеракціоністського підходу у дослідженні феномену «самотності», який вводить такі поняття, як "емоційна самотність" та "соціальна самотність". У його працях дане явище трактується як "стан, викликаний відсутністю близької інтимної прихильності". За Садлером, які представлені у нерозривному зв’язку: космічний; культурний; соціальний; міжособистісний. За І. С. Коном, який пропонує таку класифікацію самотності:тимчасове почуття самотності та супутній пригнічений настрій; ситуативна самотність, яка залежить від життєвих обставин; хронічна. Увага акцентується на причинах, особливостях соціального самотності за Боумен, який висунув три причини збільшення самотності в сучасному світі:ослаблення зв’язків у первинній групі;підвищена мобільність сім'ї;підвищена соціальна мобільність. Та проаналізовано заступні класифікації причин самотності за Дерлега та Маргулісом, Вайсом, Шагівалєєвой. Зроблено висновки в системі вивчення самотності як прояву неприйняття, що дане явища провокує самотність індивіда або самоізоляцію, цей процес є невід’ємним елементом проходження соціалізації індивіда при соціальній взаємодії та процесах життєдіяльності групи. Подальший розгляд цієї проблеми вбачаємо в більш розгорнутому вивченні основних функціональних впливів соціального неприйняття, що виникають при загрозі приналежності, неоднозначності, невизначеності ситуацій і відмови у взаєминах; дослідженні взаємозалежності неприйняття та соціальної самотності.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
48

Хуторна, Мирослава, Юлія Жежерун та Катерина Котлярова. "ІНДИКАТИВНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ДОСТУПНОСТІ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЯК АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНСТИТУТУ ФІНАНСОВОЇ ІНКЛЮЗІЇ В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ". Вісник Університету банківської справи, № 3(42) (23 грудня 2021): 25–32. http://dx.doi.org/10.18371/2221-755x3(42)2021253515.

Повний текст джерела
Анотація:
Анотація. Метою статті є вдосконалення індикативного підходу оцінювання доступності фінансовихпослуг. Досліджено наявні підходи до оцінювання фінансової інклюзії та виокремлено її компоненти(оцінювання доступності, оцінювання залученості та оцінювання обізнаності). Систематизовано етапипобудови комплексного індикатора доступності фінансових послуг, що запропоновано структуруватив розрізі п’ятьох етапів, а саме: визначення факторів впливу на доступність фінансових послуг у країні;групування показників за функціональним призначенням; вибір методів збору інформації та оцінки по-казників; установлення критеріальних значень показників; побудова комплексного індикатора доступ-ності фінансових послуг. При розрахунку доступності фінансових послуг наголошено на доцільностіврахування повністю / частково не лише показників, які охоплюють найважливіші аспекти пропозиціїфінансових послуг з боку фінансових установ, а й показників попиту з боку населення і показниківобізнаності залежно від рівня розвитку економіки та обмежень даних. Запропоновано для розрахун-ку зазначених якісних індикаторів проводити опитування. Наведено критерії вибору респондентів дляопитування.Розроблено комплексну методику оцінювання доступності фінансових послуг на основі побудовикомплексного індикатора, який характеризує рівень доступності фінансових послуг як складової фінан-сової інклюзії та включає три групи індикаторів, а саме: індикатори пропозиції, індикатори попиту таіндикатори обізнаності. Залежно від впливу на доступність фінансових послуг кожній групі індикаторівприсвоєно вагу 50 %, 30 % та 20 % відповідно. Рівень доступності фінансових послуг залежно від зна-чення комплексного індикатора може бути високим, середнім або низьким. Запропонована комплекснаметодика дозволяє визначити порядок розрахунку ключових показників доступності фінансових послугдля оперативної узагальненої оцінки фінансової інклюзії за певний період.Ключові слова: доступність фінансових послуг, комплексний індикатор, фінансова інклюзія, рівеньдовіри, фінансова нестабільність банківського сектору.Формул: 1; рис.: 3; табл.: 3; бібл.: 11.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
49

Овчарук, Оксана Василівна. "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЛЮДИНИ ТА ЦИФРОВОГО ГРОМАДЯНСТВА В ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ". Information Technologies and Learning Tools 76, № 2 (22 квітня 2020): 1–13. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v76i2.3526.

Повний текст джерела
Анотація:
Стаття присвячена сучасним підходам до розвитку цифрової компетентності людини та цифровому громадянству, що є новим для країн Європи. Представлено сучасні європейські підходи до використання цифрових засобів у навчальному процесі, зокрема в професійній діяльності вчителів, які підтримують новий рівень спілкування і взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу і спрямовані на розвиток цифрової компетентності суб’єктів навчального процесу. Подано визначення поняття «цифрове громадянство» у контексті сучасних європейських тенденцій, яке передбачає здатність людини позитивно, критично та грамотно брати участь у цифровому середовищі, спираючись на навички ефективного спілкування та творення, практикувати форми соціальної участі, які поважають права та гідність людини завдяки відповідальному використанню технологій. Виокремлено складові та надано характеристики цифрового громадянства. Подано три його ключові елементи: цифрова взаємодія, цифрова відповідальність та цифрова участь. Окреслено роль та важливість цифрової компетентності в здійсненні цифрового громадянства. Подано бачення Ради Європи щодо освіти з цифрового громадянства як розширення можливостей для молоді та набуття компетентностей для навчання та активної участі в цифровому суспільстві. Зосереджено особливу увагу на запровадженні у країнах Європи «цифрової громадянської освіти» з метою заохочення молоді до розвитку цифрових навичок та їх використання в Інтернет-просторі, що передбачає особисте залучення та творчість, а також усвідомлення юридичних наслідків власної онлайн діяльності. Підкреслено важливість набуття знань, умінь та компетентностей для вчителів та учнів щодо здійснення та відстоювання своїх демократичних прав та обов'язків в Інтернеті, а також для просування та захисту прав людини, демократії та верховенства права в кіберпросторі. Особлива увага зосереджена на необхідності адаптування інструментів з використанням інформаційно-комунікаційних технологій для навчання до аудиторії. Підкреслено важливість того, щоб онлайн засоби, які використовує вчитель, були різнобічними та використовувались як засоби надання зворотного зв’язку для створення можливості краще зрозуміти власні сильні та слабкі сторони використання ІКТ та знаходження власних шляхів досягнення успіху.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
50

Марусіна, Олена. "ІННОВАЦІЙНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ СУЧАСНОЮ ВИЩОЮ ОСВІТОЮ – ВАЖЛИВІША ЗАСАДА УСПІШНОГО ЇЇ РЕФОРМУВАННЯ В ДОБУ ПЕРЕХОДУ ДО СУСПІЛЬСТВ ІНФОРМАЦІЙНОГО ХАРАКТЕРУ". Public management 17, № 2 (27 лютого 2019): 200–207. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-200-207.

Повний текст джерела
Анотація:
Аналізуються основні інноваційні аспекти управління сучас- ною вищою освітою, що зумовлені переходом суспільств від постіндустрі- ального до інформаційного стану. Обґрунтовуються положення, що стосу- ються: а) характеру і специфіки радикальної модернізації освіти загалом та вищої освіти, безпосередньо; б) роль і значення інновацій в управлінні ЗВО; в) нові підходи до формування державного управління розвитком вищої освіти; г) людський вимір у трансформації вищої освіти та управління нею. Зазначається, що інноваційні зміни у вищій освіті мають неоднозначний ха- рактер і можуть класифікуватися за такою системою: а) за реальним рівнем новизни; б) за особливістю їх здійснення (разові, системні, дифузні тощо); в) за станом впровадження (успішні або завершені, незавершені і т. ін.).Робиться акцент на тому, що існує чимало різних теорій розвитку освіти в цілому і вищої освіти, безпосередньо: теорія селективного розвитку; теорія ресурсної належності; теорія структурно-ситуативного розвитку; теорія нео- інституційного розвитку; феноменологічна теорія та ін. Обґрунтовується те- за щодо державного управління вищою освітою як організованої самостійної частини загального процесу державного управління, яке включає розробку, прийняття та практичну рекомендацію організаційних, координаційних, ре- гулюючих, мотиваційних, контролюючих впливів на систему вищої освіти, її розвиток та прогресивне функціонування. Звертається увага на те, що в про- цесі аналізу інноваційних аспектів розвитку вищої освіти використовується три можливих теоретико-методологічних підходи: функціональний, техно- логічний, теоретичний. Обґрунтовано, що “розвиток освіти” — це набагато ширший, об’ємний процес, ніж просто “оновлення освіти”, оскільки завдяки йому освіта набуває якісно нових ознак. Те саме стосується і термінів “мо- дернізація освіти” або “оновлення освіти”, під якими маємо вбачати окремі аспекти освіти.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Ми пропонуємо знижки на всі преміум-плани для авторів, чиї праці увійшли до тематичних добірок літератури. Зв'яжіться з нами, щоб отримати унікальний промокод!

До бібліографії