Статті в журналах: "Триацилгліцероли"

1

Hlozhyk, Iryna. "Процеси вільнорадикального окиснення білків, зміни ліпідного профілю та функціонального стану печінки у щурів на тлі набутої інсуліно-резистентності, йододефіциту та інсулінорезистентності у поєднанні з йододефіцитом". Notes in Current Biology, № 2 (3 лютого 2022): 30–33. http://dx.doi.org/10.29038/ncbio.21.2.30-33.

Повний текст джерела

Анотація:

Йододефіцитні стани та інсулінорезистентність – це патофізіологічні процеси, які зумовлюють розвиток комплексу захворювань та порушень, тому детальне вивчення біохімічних механізмів їх виникнення та розвитку є надзвичайно актуальним. Метою цієї роботи було визначення вмісту продуктів окисної модифікації білків, показників ліпідного спектру та рівня амінотран-сфераз у щурів з інсулінорезистентністю, йододефіцитом та інсулінорезистентністю у поєднанні з йододефіцитом. У крові та гепа-тоцитах щурів визначали вміст продуктів окисної модифікації білків. У крові визначали вміст триацилгліцеролів, загального холес-теролу, ліпопротеїдів низької щільності та ліпопротеїдів високої щільності, активність аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази.Встановлено, що у крові та гепатоцитах щурів з інсулінорезистентністю, йододефіцитом та інсулінорезистентністю у поєд-нанні з йододефіцитом зростає рівень продуктів ОМБ. У крові тварин трьох дослідних груп зростає активність аспартатамінотран-сферази та аланінамінотрансферази, вміст холестеролу, триацилгліцеролів, ЛПНЩ, знижується вміст ЛПВЩ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Hnatjuk, M. S., N. Ya Monastyrska та L. V. Tatarchuk. "ВПЛИВ РЕЗЕКЦІЇ РІЗНИХ ОБ’ЄМІВ ПАРЕНХІМИ ПЕЧІНКИ НА ЇЇ ЖОВЧОУТВОРЮВАЛЬНУ ФУНКЦІЮ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (7 листопада 2019): 53–57. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i3.10559.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. На сьогодні в клініках широко виконують резекцію печінки. Видалення великих її об’ємів призводить до розвитку різних пострезекційних ускладнень та змін жовчоутворення. Мета дослідження – вивчити особливості жовчоутворювальної функції печінки при резекції різних об’ємів її паренхіми. Методи дослідження. Дослідження проведено на 45 лабораторних статевозрілих білих щурах-самцях, яких поділили на 3 групи: 1-ша нараховувала 15 інтактних тварин; 2-га – 15 щурів після резекції 31,5 % паренхіми печінки; 3-тя – 15 тварин, у яких було видалено 58,1 % об’єму печінки. Через місяць від початку досліду за умов тіопенталового наркозу катетеризували спільну жовчну протоку і проводили забір жовчі протягом 1 год. При цьому розраховували інтенсивність секреції жовчі, в якій визначали концентрацію жовчних кислот: таурохолевої, глікохолевої, холевої, хенодезоксихолевої+дезоксихолевої, вміст фосфоліпідів, вільних жирних кислот, триацилгліцеролів і протеїнів. Евтаназію тварин здійснювали шляхом кровопускання за умов тіопенталового наркозу через місяць від початку експерименту. Гістологічні мікропрепарати печінки досліджували світлооптично. Кількісні показники обробляли статистично. Результати й обговорення. Резекція 58,1 % паренхіми печінки призводила до пострезекційної портальної гіпертензії, яка характеризувалася розширенням ворітної печінкової вени, повнокров’ям з дилатацією брижових вен, венозного русла тонкої і товстої кишок, асцитом, спленомегалією. Інтенсивність секреції жовчі за досліджуваних умов експерименту знизилася на 28,9 % порівняно з контролем, концентрація таурохолевої кислоти – на 21,5 %, глікохолевої – на 15,56 %, холевої – на 18,6 %, а хенодезоксихолевої+дезоксихолевої – на 16,2 %, концентрація фосфоліпідів – на 11,0 %, вільних жирних кислот – на 10,4 %, триацилгліцеролів – на 19,8 %, протеїнів – на 8,02 %. Світлооптично в мікропрепаратах печінки тварин 3-ї групи спостереження відмічали повнокров’я венозних судин, осередки гіпертрофії, дистрофії гепатоцитів, появу лімфоїдно-гістіоцитарних інфільтратів та збільшення стромальних структур. Висновок. Резекція лівої і правої бокових часток печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії та змін жовчоутворення і жовчовиділення, що характеризується зниженням інтенсивності секреції жовчі, концентрації жовчних кислот, фосфоліпідів, вільних жирних кислот, триацилгліцеролів та протеїнів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Вівсяна, І. В., та М. І. Марущак. "ЧИ ЗАЛЕЖИТЬ ЛІПІДНИЙ ПРОФІЛЬ ВІД КОМОРБІДНОСТІ НАДМІРНОЇ МАСИ ТІЛА/ОЖИРІННЯ ТА АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ?" Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (8 грудня 2021): 5–11. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.3.12560.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Серцево-судинні захворювання (ССЗ) є основною причиною захворюваності та смертності у пацієнтів із ЦД 2, які мають у 2–4 рази вищий ризик розвитку ССЗ порівняно з недіабетиками. Мета дослідження – проаналізувати залежність змін ліпідограми від коморбідності надмірної маси тіла/ожиріння та артеріальної гіпертензії у хворих на цукровий діабет 2 типу. Матеріали і методи. З метою ретроспективного аналізу медичної документації було включено 579 хворих на цукровий діабет 2 типу (ЦД 2) залежно від коморбідності: надмірної маси тіла/ожиріння та артеріальної гіпертензії. Верифікацію ЦД 2 проводили відповідно до рекомендацій Американської діабетичної асоціації (2019). Діагноз артеріальної гіпертензії (АГ) 1 стадії встановлювали згідно з рекомендаціями ESC/ESH з АГ 2018 р. Показники ліпідного профілю сироватки крові вимірювали за допомогою комерційно доступних наборів на аналізаторі Cobas 6000 (Roche Hitachi, Німеччина). Результати. У хворих із коморбідним перебігом цукрового діабету 2 типу, ожиріння та артеріальної гіпертензії зміни у ліпідограмі характеризувалися вірогідно вищими значенням загального холестеролу (на 18,3 %), триацилгліцеролів (на 93,1 %) та залишкового холестеролу (на 76,9 %) стосовно даних із цукровим діабетом 2 типу. Результати аналізу показників ліпідного обміну в пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, залежно від наявності артеріальної гіпертензії, вказує на вірогідно вищу концентрацію загального холестеролу та триацилгліцеролів у хворих на цукровий діабет 2 типу з артеріальною гіпертензією стосовно даних без артеріальної гіпертензії (р=0,04). А результати аналізу показників ліпідного обміну в пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, залежно від ступеня надмірної маси тіла, показав, що у хворих на ЦД 2 з надмірною масою тіла/ожирінням дані ліпідограми вірогідно вищі стосовно пацієнтів із нормальною масою тіла, зокрема концентрація загального холестеролу (на 15,0 та 11,8 %), триацилгліцеролів (на 43,3 та 67,2 %), не-ХС-ЛПВЩ (на 17,7 та 15,0 %) та залишкового холестеролу (на 35,6 та 52,9 %) відповідно. Висновки. У хворих на цукровий діабет 2 типу як і артеріальна гіпертензія, так і надмірна маса тіла впливають на вираження дисліпідемії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Дзюбановський, І. Я., А. М. Продан, С. Р. Підручна, Н. А. Мельник та Т. Я. Ярошенко. "ЗМІНИ ЛІПІДНОГО ПРОФІЛЮ У ТВАРИН З МОДЕЛЬОВАНИМ МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (23 лютого 2022): 35–38. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i4.12731.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Формування атерогенних змін ліпідного профілю при метаболічному синдромі зумовлене дією багатьох факторів ризику. Атерогенна дисліпопротеїнемія являє собою не лише фактор ризику розвитку та прогресування атеросклерозу, а й одну з основних складових метаболічного синдрому. Мета дослідження – оцінити зміни ліпідного профілю у щурів із змодельованим метаболічним синдромом. Методи дослідження. Дослідження проведено на 40 білих щурах-самцях лінії Вістар масою 200–250 г. До контрольної групи ввійшли 8 тварин. Щурів-самців основної групи (n=32) годували дієтою з високим вмістом жиру (понад 60 % енергії від жирів) упродовж 16 тижнів, таким чином моделюючи в них розвиток метаболічного синдрому. Тварин виводили з експерименту шляхом декапітації. Ліпідний профіль у сироватці крові щурів оцінювали за допомогою біохімічного аналізатора “HTI BioChem SA” (США) і стандартних тест-наборів. Результати й обговорення. Було встановлено, що на тлі перебігу метаболічного синдрому в щурів основної групи, порівняно з контрольною, розвивались явища гіперхолестеринемії, які характеризувалися підвищенням у крові тварин показників: загального холестеролу – на 18,38 %, триацилгліцеролів – на 77,35 %, ліпопротеїнів низької щільності – на 156,52 % з одночасним зниженням рівня ліпопротеїнів високої щільності на 36,14 %. Висновок. У тварин із метаболічним синдромом зміни ліпідного обміну характеризувалися гіпер- та дисліпідемією (за статистично значимо вищими рівнями загального холестеролу, триацилгліцеролів, ліпопротеїнів низької щільності на тлі зниження вмісту ліпопротеїнів високої щільності) порівняно з контрольною групою.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Gorelaya, M. V., I. A. Klenina та A. U. Shirokova. "Дослідження біохімічних показників при хворобах шлунково-кишкового тракту". Biosystems Diversity 17, № 1 (11 лютого 2009): 32–37. http://dx.doi.org/10.15421/010905.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено біохімічні показники сироватки крові людини: систему перекисного окиснення, загальний вміст ліпідів, холестеролу, ліпопротеїнів високої щільності, триацилгліцеролів та церулоплазміну за умов хронічних неспецифічних запальних захворювань кишок. Проаналізовано отримані дані з боку біохімічних показників та частоти відхилень показників у сироватці крові від норми у хворих на вищезазначені патології. Встановлено наявність біохімічних змін у хворих на запальні захворювання кишок з боку ліпідного обміну та системи перекисного окиснення, які відіграють головну роль у патогенетичних механізмах цих захворювань, мають свої клінічні прояви та потребують терапевтичної корекції.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Мусієнко, В. А., та М. І. Марущак. "ОСОБЛИВОСТІ КОМОРБІДНОГО ПЕРЕБІГУ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2 ТИПУ ТА ГІПОТИРЕОЗУ: ЛАБОРАТОРНІ ДАНІ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (14 грудня 2021): 74–79. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i3.12448.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Гіпотиреоз частіше розвивається у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, ніж у загальній популяції. Це два найпоширеніших ендокринологічних розлади у світі. При коморбідності цукрового діабету 2 типу та гіпотиреозу частіше виникають макроваскулярні ускладнення, погіршується якість життя і збільшується смертність. Усе більше дослідників рекомендують рутинно досліджувати тиреоїдну функцію у хворих на цукровий діабет, що допоможе краще контролювати ці два стани. Мета дослідження – оцінити лабораторні показники у хворих з поєднаним перебігом цукрового діабету 2 типу та гіпотиреозу і виявити можливі маркери їх коморбідного перебігу. Методи дослідження. Проведено ретроспективне дослідження медичної документації 538 хворих на цукровий діабет 2 типу, які перебували на лікуванні в ендокринологічному відділенні протягом 2019 р. Сформовано 2 дослідних групи: 1-ша – 501 хворий на цукровий діабет 2 типу; 2-га – 37 пацієнтів з коморбідним перебігом цукрового діабету 2 типу та гіпотиреозу. Оцінювали лабораторні показники (результати загального аналізу крові, ліпідограми, гормони щитоподібної залози, біохімічні маркери) та здійснювали статистичну обробку за допомогою розрахунку медіани (Ме), нижнього (Lq) і верхнього (Uq) квартилів, U-критерію Манна – Уїтні. Результати й обговорення. При дослідженні показників загального аналізу крові виявлено ймовірно нижчі показники гемоглобіну й еритроцитів у 2-й групі (p=<0,001 і p=0,043), швидкість осідання еритроцитів була на 15,4 % більшою порівняно з 1-ю групою (p=0,045). Показники глікозильованого гемоглобіну на 10,0 % вищі у 2-й групі (p=0,035) порівняно з 1-ю групою. Під час оцінювання ліпідограми виявлено вірогідні відмінності в показниках холестеролу ліпопротеїнів високої щільності, залишкового холестеролу, не холестеролу ліпопротеїнів високої щільності й триацилгліцеролів при порівнянні дослідних груп (p=0,01, р=0,004, р=0,008, р=0,047). Висновки. У пацієнтів з поєднаним перебігом цукрового діабету 2 типу та гіпотиреозу виявляють нижчі значення гемоглобіну й еритроцитів, вірогідно вищі рівні швидкості осідання еритроцитів, глікозильованого гемоглобіну, а також у них прогресує дисліпідемія за рахунок холестеролу ліпопротеїнів високої щільності, не холестеролу ліпопротеїнів високої щільності, залишкового холестеролу і триацилгліцеролів порівняно з хворими на цукровий діабет 2 типу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Shymanskyi, I. O., A. O. Mazanova, O. O. Lisakovska, D. O. Labudzynskyi, O. O. Makarova, Yu I. Komisarenko та M. M. Veliky. "Роль вітамін D-авто-/паракринної системи в розвитку метаболічного запального процесу в тканині печінки за експериментального цукрового діабету 2-го типу". Endokrynologia 26, № 3 (19 жовтня 2021): 271–80. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-3.271.

Повний текст джерела

Анотація:

На сьогодні дефіцит вітаміну D3 (холекальциферолу) та порушення сигналювання через рецептор вітаміну D (vitamin D receptor, VDR) вважають одними із факторів ризику розвитку гепатопатії на тлі цукрового діабету 2-го типу (ЦД2). Протизапальна і гепатопротекторна дія вітаміну D3 і в цілому наукове обґрунтування можливості його ефективного застосування в клініці ЦД2 активно висвітлюється в літературі, однак конкретні механізми залишаються недостатньо з’ясованими. Мета — дослідження впливу вітаміну D3 на рівень експресії мРНК ключових компонентів вітамін D-авто-/паракринної системи та цитокінового шляху фактора некрозу пухлини-альфа/транскрипційного фактора NF-κB (tumor necrosis factor alpha/nuclear factor kappa-light-chainenhancer of activated B cells, TNF-α/NF-κB) у тканині печінки за експериментального ЦД2. Матеріал і методи.У щурів-самців лінії Вістар викликали ЦД2 шляхом поєднання високожирової дієти та низької дози стрептозотоцину (25 мг/кг). Вимірювання вмісту триацилгліцеролів, холестеролу, вищих жирних кислот, загальних ліпідів та загального холестеролу в сироватці крові проводили стандартними біохімічними методами. Вміст 25(OH)D визначали методом імуноензимного аналізу. Аналіз експресії мРНК генів RelA, Iκb, Tnf-α, Cyp27a1, Cyp2r1,Cyp27b1 та Vdr проводили методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) у реальному часі. Результати. Експериментальний ЦД2 супроводжувався дефіцитом вітаміну D в організмі піддослідних тварин та розвитком діабетичної гепатопатії, свідченням чого є підвищення активності аланінамінотрансферази, а також акумулювання холестеролу, триацилгліцеролів і вищих жирних кислот у крові тварин. Показано зниження вмісту мРНК ключових компонентів вітамін D-авто-/паракринної системи в печінці діабетичних тварин, що призводило допорушення сигналювання через VDR та активування цитокінового шляху TNF-α/NF-κB. Введення вітаміну D3 в дозі 800 МО/кг протягом 30 діб тваринам із ЦД2 істотно нормалізувало експресію Vdr та ензимів метаболічного перетворення вітаміну D у тканині печінки та знижувало експресію прозапальних факторів — NF-κB та TNF-α. Висновки. Застосування вітаміну D3 в комплексній терапії ЦД2 потенційно може чинити гепатопротекторний ефект шляхом нормалізування функціонального стану вітамін D-авто-/паракринної системи печінки та модулювання прозапальних процесів, залежних від ядерного фактора κВ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Мусієнко, В. А., та М. І. Марущак. "КОМОРБІДНИЙ ПЕРЕБІГ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2 ТИПУ ТА ПАТОЛОГІЙ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ: ПОШУК ЛАБОРАТОРНИХ МАРКЕРІВ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (23 лютого 2022): 45–52. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i4.12651.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Діабет і його ускладнення належать до 10 основних причин смертності у світі. Більшість пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу (ЦД2) має хоча б одне ускладнення. Дисфункція щитоподібної залози (ЩЗ), після цукрового діабету, є другою найбільш розповсюдженою метаболічною дисфункцією у світі. В останні роки дослідники приділяють більше уваги коморбідному перебігу ЦД2 та дисфункції ЩЗ. Гіпотиреоз (ГТ) і дифузний нетоксичний зоб (ДНЗ) є розповсюдженими патологіями ЩЗ. Мета дослідження – оцінити лабораторні показники і виявити можливі маркери коморбідного перебігу цукрового діабету 2 типу, гіпотиреозу та дифузного нетоксичного зоба. Методи дослідження. Проведено ретроспективне дослідження медичної документації 519 хворих на цукровий діабет 2 типу, які перебували на лікуванні в ендокринологічному відділенні протягом 2019 р. Сформовано 2 дослідних групи: 1-ша – 501 хворий на цукровий діабет 2 типу; 2-га – 18 пацієнтів з коморбідним перебігом цукрового діабету 2 типу, гіпотиреозу та дифузного нетоксичного зоба. Оцінювали лабораторні показники (результати загального аналізу крові, ліпідограми, гормони щитоподібної залози, біохімічні маркери) та здійснювали статистичну обробку за допомогою розрахунку медіани, нижнього і верхнього квартилів, U-критерію Манна – Уїтні. Результати й обговорення. При дослідженні показників загального аналізу крові виявлено ймовірно вищі значення швидкості осідання еритроцитів (p=0,03834), індексу маси тіла (p=0,0009), глікозильованого гемоглобіну (p=0,0009), аспартатамінотрансферази (р=0,01379) у 2-й групі порівняно з 1-ю. Також у пацієнтів з коморбідним перебігом ЦД2, ГТ і ДНЗ спостерігали прогресування дисліпідемії за рахунок холестеролу ліпопротеїнів високої щільності (p=0,0003), залишкового холестеролу (р=0,0003) і триацилгліцеролів (p=0,0084) порівняно з хворими на ЦД2 без патологій ЩЗ. Висновки. У пацієнтів з коморбідним перебігом цукрового діабету 2 типу, гіпотиреозу і дифузного нетоксичного зоба виявляють вірогідно вищі показники індексу маси тіла, глікозильованого гемоглобіну, аспартатамінотрансферази, швидкості осідання еритроцитів порівняно з хворими лише на цукровий діабет 2 типу. Також спостерігають порушення ліпідного обміну, що характеризується вірогідним зниженням рівня холестеролу ліпопротеїнів високої щільності й підвищенням вмісту залишкового холестеролу і триацилгліцеролів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Дичок-Нєдзєльска, А. З., та Я. В. Лесик. "ВПЛИВ СПОЛУК СУЛЬФУРУ НА БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ КРОВІ КРОЛІВ". Effective rabbit breeding and fur farming, № 5 (3 травня 2020): 190–99. http://dx.doi.org/10.37617/2708-0617.2019.5.190-199.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наведено дані щодо застосування різних кількостей наносульфуру цитрату та сульфату натрію у раціоні кролів з 60- до 118-добового віку та їх впливу на біохімічні показники плазми крові. Дослідження проведені на молодняку кролів породи Hyla, розділених на шість груп по 6 тварин у кожній. Тваринам першої (І), другої (ІІ), третьої (ІІІ) і четвертої (ІV) дослідних груп згодовували корми раціону контрольної групи і впродовж доби випоювали наносульфуру цитрат з розрахунку відповідно 2; 4; 8 і 12 мг S/кг маси тіла. Молодняку п’ятої (V) дослідної групи згодовували корми раціону контрольної групи і з водою задавали сульфат натрію (Na2SO4) в кількості 40 мг S/кг маси тіла. Дослід тривав 68 діб, в тому числі підготовчий період 10 діб, дослідний – 58 діб. У підготовчому періоді – на 60 добу і в дослідному – на 91 та 118 доби життя (31 та 58 доби випоювання добавок) відбирали зразки крові з крайової вушної вени кролів для біохімічних досліджень. У результаті досліджень встановлено, що введення в раціон наносульфуру цитрату у кількості 8 мг S/кг маси тіла мало виражений вплив на вірогідне зменшення вмісту холестеролу та підвищення альбуміну (р<0,05) на 31 добу дослідження порівняно з контрольною групою. Випоювання наносульфуру цитрату в більшій кількості 12 мг S/кг маси тіла відзначається вірогідним зменшенням вмісту холестеролу впродовж експерименту та зменшенням триацилгліцеролів на 31-у добу дослідження порівняно з контрольною групою. У плазмі крові кролів II і III дослідних груп рівень альбуміну відповідно зростав на 14,7 і 13,5 % (р<0,05) на 31 добу випоювання добавок порівняно з контрольною групою. У тварин інших дослідних груп цей показник мав тенденцію до зростання. У результаті проведених досліджень визначено оптимальні дози наносульфуру цитрату для молодняку кролів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Boiko, A. O., I. V. Zemlіachyk та Yu B. Valihura. "РИЗИК УРАЖЕННЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ У ХВОРИХ ІЗ РІЗНОЮ ТРИВАЛІСТЮ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2 ТИПУ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 1 (13 листопада 2019): 5–8. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2019.1.10495.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Вивчити ризик виникнення патологій серцево-судинної системи залежно від тривалості ЦД 2 типу, індексу маси тіла (ІМТ), змін у ліпідограмі: ліпопротеїнів високої (ЛПВЩ) та низької щільностей (ЛПНЩ), триацилгліцеролів (ТГ) та рівня артеріального тиску (АТ). Матеріали і методи. Ми проаналізували стаціонарні карти 30 хворих на цукровий діабет 2 типу, які перебували на лікуванні в терапевтичному відділенні КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2», визначили ІМТ та оцінили їх ліпідограму. Серед обстежених було 18 чоловіків (60 %) та 12 жінок (40 %) віком від 34 до 69 років з тривалістю хвороби від 1 до 21 року. Залежно від тривалості захворювання, стаціонарні карти хворих поділили на 3 групи: перша – тривалість ЦД 2 типу до 5 років (n=6), друга група – від 6 до 10 років (n=16), третя група – понад 11 років (n=8). Результати й обговорення. У хворих першої групи ІМТ становив 26,5 (надмірна маса тіла). У пацієнтів другої групи відповідно 33,99 (ожиріння 2 ступеня). У третій групі ІМТ був 28 (ожиріння 1 ступеня). Аналіз показників ліпідограми дозволив виявити значне зростання ТГ та зниження ЛПВЩ у хворих із найтривалішим перебігом ЦД 2 типу (третя група), а більш виражене підвищення ЛПНЩ було у пацієнтів із тривалістю ЦД від 6 до 10 років. Аналізуючи показники АТ у групах хворих, ми виявили найвищі цифри гіпертензії у третій групі, виражені зміни на ЕКГ, порушення ритму, провідності. У 2-х пацієнтів було діагностовано інфаркт міокарда в анамнезі. Висновки. У хворих на ЦД 2 типу з тривалістю захворювання від 6 до 10 років спостерігають зростання ІМТ(ожиріння 2 ступеня), підвищення рівня ЛПНЩ. В пацієнтів із ЦД 2 типу з тривалістю хвороби більше 11 років зростає рівень ТГ, збільшується ризик ускладнень збоку серцево-судинної системи (за даними ЕКГ).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Брюханова, Тетяна, Дмитро Литкін, Андрій Загайко та Алла Бондарева. "ВПЛИВ АНТАГОНІСТА NMDA-РЕЦЕПТОРІВ НА ПОКАЗНИКИ ВУГЛЕВОДНОГО ТА ЛІПІДНОГО МЕТАБОЛІЗМУ У СИРІЙСЬКИХ ЗОЛОТАВИХ ХОМ’ЯЧКІВ ЗА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНОСТІ ТА ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ". Problems of Endocrine Pathology 78, № 4 (3 грудня 2021): 72–79. http://dx.doi.org/10.21856/j-pep.2021.4.10.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. Цукровий діабет (ЦД) є вагомою причиною зростання показників передчасної смертності, а проблема ефективного лікування цієї патології залишається актуальною. У ряді досліджень було продемонстровано потенціальну роль панкреатичних NMDA-рецепторів у глюкозо-стимульованій секреції інсуліну. Мета дослідження. Вивчення впливу антагоністу NMDA-рецепторів мемантину на показники вуглеводного та ліпідного обміну за модельованого ЦД та синдрому інсулінорезистентності (ІР) у сирійських золотавих хом’ячків. Матеріали та методи. Дослідження проведене на сирійських золотавих хом’ячках-самцях, у яких моделювали синдром ІР та цукровий діабет (ЦД). Тваринам вводили метформін, антагоніст NMDA-рецепторів мемантин або їх комбінацію протягом 2 тижнів. У сироватці крові визначали показники вуглеводного та ліпідного видів обміну. Результати. За умов експериментального відтворення модельних патологій у тварин відмічалося значуща гіперглікемія та гіперінсулінемія, гіпертриацилгліцеролемія, гіперхолестеролемія та проатерогенні зміни вмісту холестеролу у складі ліпопротеїнів порівняно із тваринами групи інтактного контролю. Введення метформіну корегувало гіперглікемію за ІР та ЦД, проте нормалізація рівня інсуліну мала місце лише за ІР. Мемантин за обох патологій вірогідно зменшував індекс HOMA-IR відносно нелікованих тварин (p˂0,01). Комбіноване застосування препаратів супроводжувалось вірогідною корекцією глікемії та інсулінемії до рівня інтактного контролю і достовірним зменшенням індексу HOMA-IR відносно нелікованої групи (p˂0,01). Застосування метформіну за ІР призводило до вірогідної корекції гіпертриацилгліцеролемії та холестеролу ЛПНЩ (ЛПНЩ-ХС), в той час як за ЦД відбувалось зниження всіх маркерів ліпідного обміну. Монотерапія мемантином за обох патологій приводила до достовірного зменшення вмісту лише ЛПНЩ-ХС, причому за ЦД мемантин перевищував ефективність метформіну. При комбінованому застосуванні препаратів за ІР достовірно нормалізувались вміст загального ХС, триацилгліцеролів та ЛПНЩ-ХС відносно нелікованих тварин, а за ЦД зазначені показники достовірно перевищували аналогічні маркери у групі, яку лікували метформіном. Висновки. Мемантин є перспективними для подальшого дослідження як потенційний антидіабетичний засіб.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Kurylo, Kh I., A. S. Volska, I. M. Klishch та B. V. Zablotskyi. "ВПЛИВ ФІТОКОМПОЗИЦІЇ НА ОСНОВІ КОЗЛЯТНИКА ЛІКАРСЬКОГО І ГAЛEВIТУ НА МЕТАБОЛІЧНІ ЗМІНИ У ТВАРИН З ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНІСТЮ, IНДУКOВAНOЮ ДEКCAМEТAЗOНOМ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (6 лютого 2019): 99–106. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i4.9821.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. В Україні та світі цукровий діабет 2 типу – одне з найбільш поширених хронічних захворювань, що характеризуються порушенням метаболізму, інсулінорезистентністю та відносною недостатністю інсуліну. Головна мета лікування данного захворювання – збереження функції β-клітин та зменшення інсулінорезистентності. Мета дослідження – вивчити вплив фітокомпозиції на основі козлятника лікарського тa галевіту на метаболічні зміни в щурів з інсулінорезистентністю, iндукoвaнoю дeкcaмeтaзoнoм. Методи дослідження. Експериментальні дослідження виконували на бiлиx нeлiнiйниx щypax-caмцяx шляхом підшкірного щодобового введення дексаметазону (“KRKA”, Словенія, 0,125 мг/кг) протягом 13-nb діб. Фітозасоби вводили профілактично перорально щодобово за одну годину до ін’єкції дексаметазону; тварини контрольної групи отримували відповідний об’єм ізотонічного розчину. Стaн вyглeвoднoгo oбмiнy оцінювали зa змiнaми рівня глікемії після проведення орального тесту толерантності до глюкози та за величиною інтегрального показника площі під глікемічними кривими – AUCglu (glicemic area under curve, AUCglu (ммoль/л∙xв); стан ліпідного обміну – зa змінами вмісту холестеролу, загальних ліпідів, триацигліцеролів крові; зміни оксидантно-антиоксидантного стану – зa вмicтoм ТБК-активних продуктів і відновленого глутатіону. Результати й обговорення. Введення лабораторним тваринам дексаметазону викликало підвищення рівня глюкози, базальної глікемії, збільшення площі під глікемічними кривими в сироватці крові щурів. При тривалому введенні досліджуваних фітокомпозицій спостерігали відновлення толерантності до глюкози в щурів експериментальних груп. У тварин, яким вводили препарат порівняння “Арфа комбі” та фітокомпозицію на основі козлятника лікарського, відмічали, що на тлі глюкозного навантаження рівень глікемії був практично тотожним, а площа під глікемічними кривими була достовірно меншою порівняно з групою контрольної патології. У тварин контрольної групи спостерігали диcлiпiдeмiю, що вкaзyвало нa aктивaцiю лiпoлiзy в жиpoвiй ткaнинi тa пopyшeння yтилiзaцiї лiпiдiв y печінці. При застосуванні галевіту вміст холестеролу і триацилгліцеролів знижувався порівняно з використанням фітокомпозиції на основі козлятника лікарського, що пов’язано із самостійними гіпохолестеринемічними та гіполіпідемічними властивостями ліпосом. Peзyльтaти проведених дocлiджeнь вказують на можливість позитивного впливу фітокомпозицій на баланс показників оксидантно-антиоксидантної системи організму за умов зазначеної патології. Висновки. При експериментальній дексаметазоніндукованій інсулінорезистентності у тварин досліджувані фітокомпозиції здатні запобігати порушенням вуглеводного і ліпідного обміну, коригувати порушення оксидантно-антиоксидантного балансу в тканинах організму шляхом збереження природних резервів внутрішньоклітинного антиоксиданту – відновленого глутатіону, що сприяє зменшенню проявів інсулінорезистентності і толерантності до глюкози в оральному тесті толерантності до глюкози.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Popenko, N. V., та O. O. Tanasiichuk. "Фактори ризику розвитку цукрового діабету в учасників АТО/ООС, особливості клінічного перебігу, діагностики та залежність від них тривалості лікування". Ukrainian Journal of Military Medicine 3, № 1 (12 березня 2022): 41–50. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2022.1(3)-041.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Проаналізувати фактори ризику розвитку цукрового діабету (ЦД) в учасників АТО/ООС, особливості клінічного перебігу, діагностики та залежність від них тривалості лікування. Матеріали і методи. Обстежено 106 військовослужбовців (в/с) (діючі, запасу, пенсіонери МОУ) Збройних Сил України віком від 30 до 70 років, які знаходились на лікуванні в загальнотерапевтичній та нефрологічній клініках Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (м. Київ). Основну групу склали 61 хворий на ЦД, які є в/с-учасниками бойових дій. Контрольну групу склали 45 хворих на ЦД в/с, які не брали участі в бойових діях. Стаж хвороби в контрольній групі становив (25,6±2,28) років, а у хворих основної групи - (5,2±1,4) років. 75,47% хворих від загальної групи приймали цукрознижувальні препарати, 16,98% хворих - отримували препарати групи інсулінів, на комбінованій терапії (цукрознижувальні препарати + препарати групи інсулінів) знаходились - 7,54% хворих. Застосовували традиційні загальноклінічні дослідження, біохімічні (глюкоза плазми крові, глікозильований гемоглобін, холестерол (ХС) і триацилгліцериди (ТАГ). При необхідності використовувалися інструментальні методи дослідження та консультації спеціалістів. Статистичну обробку даних та результатів проведених досліджень проводили методами варіаційної та описової статистики на персональному комп’ютері із використанням стандартних пакетів аналізу даних програм Microsoft Excel 2016 та STATISTICA 6.0. Результати. Було встановлено, що 59,02% в/с захворіли на ЦД після участі у бойових діях і у 40,98% пацієнтів захворювання розпочалося до перебування в зоні АТО. В основній групі спостерігали посттравматичні стресові розлади (ПТСР) в 42,6% хворих, астеноневротичний синдром - 34,2%, енцефалопатії змішаного генезу (дисциркуляторна, дисметаболічна, гіпертонічна) - 32,79%, а в контрольній групі зустрічались енцефалопатії змішаного генезу у 42,22% хворих та були відсутні ПТСР. Оцінка процесу лікування хворих на ЦД показала, що до моменту розглянутої госпіталізації пацієнти-в/с зони АТО/ООС регулярно приймали цукрознижувальну терапію/інсулінотерапію лише в 74,2% випадків, в той час як пацієнти, які не були учасниками АТО/ООС приймали цукрознижувальну терапію/інсулінотерапію частіше – 93,5%, р˂0,05. Серед ймовірних причин нерегулярного прийому препаратів підтримуючої терапії були у 42,62% хворих ПТСР, у 32,78% - енцефалопатії, у 18,03% спостерігалося зловживання алкогольними напоями, 4,9% - черепно-мозкові травми. Середній рівень глюкози плазми крові у хворих основної групи становив (12,1±0,61) ммоль/л, в той час як у пацієнтів контрольної групи рівень глюкози плазми крові був значно нижчим і становив (7,63±0,37) ммоль/л, р˂0,05. Середній рівень глікозильованого гемоглобіну сироватки крові в основній групі був вищим (9,15±0,38)%, ніж у контрольній групі – (7,69±0,48)%, р˂0,05. Середній вміст ХС сироватки крові в основній та контрольній групах істотно не відрізнявся, а рівень ТАГ достовірно вищим був у пацієнтів основної групи (5,02±0.18) ммоль/л, ніж у контрольної – (2,02±0,35) ммоль/л. Достовірно частіше у хворих контрольної групи, ніж основної мали місце діабетична полінейропатія з переважним ураженням нижніх кінцівок (82,6 %) та діабетична нефропатія (33,3%). Достовірно частіше в контрольній групі, ніж в основній зустрічались ІХС (91,11%), серцева недостатність (86,66%), дифузний кардіосклероз (91,11%). Гіпертонічна хвороба (ГХ) та енцефалопатія змішаного генезу спостерігались в обох групах з однаковою частотою. В основній групі не виявлено хворих на інфаркт міокарду та гостре пошкодження мозкового кровообігу. Це пояснюється тим, що до контрольної групи ввійшли пацієнти з тривалішим стажем хвороби, ніж до основної. Висновки. Участь військовослужбовців у АТО/ООС підвищує ризики та провокує виникнення ЦД – 59,02%. Тривале перебування в/с в стані хронічного стресу (ПТСР - 42,62%) під час несення служби в зоні бойових дій призводить до швидкого та раптового розвитку ЦД, що супроводжується високими середніми значеннями глюкози плазми крові (12,1±0,18) ммоль/л та глікозильованого гемоглобіну сироватки крові (9,15±0,38)%. В учасників АТО/ООС ЦД виникає раніше (46±0,98 років), порівняно з некомбатантами (50±0,27 років), а основними ускладненнями виступають: мікроангіопатія нижніх кінцівок (47,5%), діабетичне ураження сітківки (45,9%) та діабетична полінейропатія з переважним ураженням нижніх кінцівок (44,3%). Складні службові задачі, що виникають у в/с під час ведення бойових дій, ПТСР (42,62%), енцефалопатії змішаного генезу (32,79%), зловживання алкогольними напоями (18,03%), черепно-мозкові травми (4,91%) призводять до нерегулярного прийому цукрознижувальних та антигіпертензивних препаратів. Це обумовлює швидке прогресування основного та супутніх захворювань, їх загострення, формування численних ускладнень і подовжує тривалість їх перебування на стаціонарному лікуванні (14±2,2 ліжко-днів) порівняно з контрольною групою (10±0,45 ліжко-днів), р˂0,05.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Danchak, S. V. "ДИСМЕТАБОЛІЧНІ ПОРУШЕННЯ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПОДАГРОЮ В ПОЄДНАННІ З НЕАЛКОГОЛЬНОЮ ЖИРОВОЮ ХВОРОБОЮ ПЕЧІНКИ". Вісник наукових досліджень, № 3 (9 листопада 2015). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2015.3.5192.

Повний текст джерела

Анотація:

З метою вивчення дисметаболічних порушень у 120 хворих на первину подагру вивчено стан ліпідного обміну та підтверджено діагноз неалкогольної жирової хвороби печінки методом ультразвукової еластографії хвиль зсуву (ЕХЗ). Встановлено, що у хворих на подагру має місце підвищення в сироватці крові вмісту загального холестеролу, триацилгліцеролів, холестеролу ліпопротеїнів низької та дуже низької щільності та зниження ліпопротеїнів високої щільності. Також серед пацієнтів з діагнозом неалкогольної жирової хвороби печінки виявлено більш глибокі дисліпідемії, які мали тенденцію до прогресування із збільшенням віку хворих, а також констатовано достовірно вищий показник коефіцієнта атерогенності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Postoi, R. V., V. I. Karpovskyi, and V. V. Postoi. "Cholesterol and triacylglycerols content in blood of dry sows depending on peculiarities of nervous system activity." Naukovì dopovìdì Nacìonalʹnogo unìversitetu bìoresursiv ì prirodokoristuvannâ Ukraïni, no. 5(81) (September 25, 2019). http://dx.doi.org/10.31548/dopovidi2019.05.014.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Muzyka, Lidiya, та Galyna Kyrychuk. "Вплив трематодної інвазії на вміст деяких груп ліпідів в організмі ставковика звичайного". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 1(389) (20 вересня 2020). http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2020-1-389-66-71.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто особливості вмісту триацилгліцеролів (ТАГ), диацилгліцеролів (ДАГ), неетерифікованих жирних кислот (НЕЖК) та фосфоліпідів (ФЛ) у гемолімфі, гепатопанкреасі, мантії та нозі прісноводного черевоногого молюска Lymnaea stagnalis. Встановлено, що в досліджуваних молюсків дія трематодної інвазії викликає зменшення кількісного вмісту ТАГ в гемолімфі, гепатопанкреасі та нозі (на 30,40–43,37%) та його збільшення на 66,02% у мантії. Виявлено зменшення вмісту ДАГ у гепатопанкреасі та мантії (на 24,0%) інвазованих тварин порівняно з неінвазованими. Стосовно НЕЖК, то зареєстровано зменшення вмісту цієї фракції на 24,75% у гепатопанкреасі та його збільшення у мантії (на 32,51%). Показано, що вміст ФЛ зростає в 1,22–3,79 раза в усіх досліджених органах ставковика звичайного. З’ясовано тканинно-органну специфічність розподілу ТАГ, ДАГ, НЕЖК та ФЛ в організмі як інвазованих, так і інтактних L. stagnalis.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Smiyan, S. I., S. V. Danchak, N. O. Dobrynska, U. S. Slaba та O. S. Mahovska. "Морфо-функціональний стан печінки у пацієнтів з подагрою". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 23, № 2-3 (16 листопада 2015). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2015.v23.i2-3.5260.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. З метою вивчення морфофункціонального стану печінки у пацієнтів з подагрою обстежено 120 хворих та виконано ультразвукове дослідження в В-режимі та еластографію хвилі зсуву. Морфофункціональне ураження печінки констатовано у 56,7% пацієнтів, що проявилось збільшенням її розмірів, «збідненням» судинного малюнка, дистальним загасанням ультразвуку, а також підвищенням її жорсткості. Морфометричні зміни печінки у пацієнтів з подагрою асоціюються із порушенням її функціонального стану і характеризуються достовірним (р<0,01) збільшенням ГГТП, АЛТ, АСТ та ЛФ, а також за умов морфофункціонального порушення печінки хворі демонструють достовірно (р<0,01) вищі рівні гіперурикемії, глюкоземії, загального холестеролу, триацилгліцеролів, ЗХ ЛПНЩ, ЗХ ЛПДНЩ та КА, при одночасному достовірному (р<0,01) зниженні ЗХ ЛПВЩ.Ключові слова: подагра, ураження печінки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Todorov, M., та V. Kushnir. "ВПЛИВ ВВЕДЕННЯ ДО РАЦІОНУ КОРІВ ПРОПІЛЕНГЛІКОЛЮ ТА СТА-ХОЛу НА ДЕЯКІ БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ПЛАЗМИ КРОВІ". Аграрний вісник Причорномор'я, № 96 (21 липня 2020). http://dx.doi.org/10.37000/abbsl.2020.96.05.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведено дослід на 3-х групах корів української молочної чорно-рябої породи з продуктивністю за попередню лактацію 5,5-6 тис. кг молока, по 7 тварин у групі. Мета роботи: дослідити вплив додавання до раціону корів підчас транзиторного періоду пропіленгліколю що підвищує кількість пропіонової кислоти у рубці та СТА-ХОЛу якій впливає на ліпідний обмін, запобігає жирову інфільтрацію печінки та виникнення кетозу, на деякі біохімічні показники плазми крові корів. Перша контрольна, корови якої отримували звичайний раціон якій передбачений в господарстві, друга (дослідна1) отримувала до раціону 150г пропіленгліколю сухого і третя група (дослідна2), крім пропіленгліколю сухого додатково отримувала 20г кормової добавки Ста-Хол. Дослід був проведений під час транзиторного періоду (три тижні до, та три після отелення). Додавання до раціону корів під час транзиторного періоду пропіленгліколю та Ста-Холу сприяє підвищенню концентрації глюкози у крові тварин. Відбувається зниження вмісту триацилгліцеролів у плазмі крові на 26,7% порівняно з контрольною та 23% з першою дослідною групами тварин. Аналогічні дані отримані і за таким показником ліпідного обміну, як загальний холестерол, якій був нижчим у другій дослідній групі тварин на 9,9% порівняно з контрольною та на 8% порівняно з першою дослідною групами тварин. Додавання до раціону корів під час транзиторного періоду пропиленгликоля та Ста-Холу сприяло зниженню в другій піддослідній групі тварин вмісту βгидроксибутирату (ВНВА) на 1,9% нижче в порівнянні з першою піддослідної групою і на 64% нижче контрольної групи корів і суми кетонових тіл, в порівнянні з першою піддослідної та контрольної групами на 12,9% і 64,6% відповідно. Наприкінці досліду альбумінова фракція білків сироватки крові в другій дослідній групі була вище за першою дослідною та контрольною групами тварин на 7,1% та 18,0% відповідно. Даний показник, відображає функціональний стан печінки, та свідчить про сприяння пропіленгліколю та СТА-ХОЛу у відновленні ії білоксинтезуючої функції.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Триацилгліцероли"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями