Статті в журналах з теми "Трансформація конфлікт"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Трансформація конфлікт.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Трансформація конфлікт".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Лікарчук, Наталія Василівна, Дар’я Сергіївна Лікарчук та Інна Петрівна Шевель. "ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЕТНІЧНИХ КОНФЛІКТІВ". Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, № 7 (3 червня 2021): 39–54. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.7.2021.233220.
Повний текст джерелаАнотація:
Виникнення будь-якого етнополітичного конфлікту обумовлено існуванням тієї чи іншої форми нерівності етносів. Тому врегулювання етнічних конфліктів вимагає знаходження нового, компромісного й прийнятного для всіх конфліктних сторін балансу взаємного задоволення їх інтересів. Проблема етнічних конфліктів протягом останніх десятиліть є однією з найбільш актуальних тем для дослідників, що представляють різні сфери науки. Головна причина такої пильної уваги до цього питання полягає у важливості розв’язання подібного роду конфліктів, які до того ж стали одним з найбільш поширених джерел суспільних протиріч і політичної нестабільності. Нині на світовій арені присутня наростаюча емоційна напруженість, що супроводжує конфліктні взаємодії, й може спричинити як мобілізуючий, так й дезорганізуючий вплив на поведінку учасників конфлікту. У етнічному конфлікті, в міру його розвитку, зростає почуття антипатії або ворожості. Приводи й випадки для цього завжди знаходяться.Події останніх років продемонстрували, що етнічні конфлікти в різних частинах світу виходять за рамки внутрішньодержавних й навіть регіональних. Це має особливе значення у зв’язку з тим, що регіони етнічної нестабільності асоціюються все частіше, й в періодичній, й в науковій літературі, – з потенційними суб’єктами міжнародного тероризму. Політико-економічна просторова структуризація полягає в розширенні європейської інтеграції, ускладненні взаємин між політичними акторами, зміні сфер геополітичного впливу, трансформації режимності й демократизації ряду країн. Цей процес досі не завершений повністю, ходячи й підходить до свого логічного фіналу. Запобігання конфліктам можливо тільки при комплексному підході до вирішення проблеми й об’єднанню національною політикою, спрямованою на гармонізацію відносин між різними етносами, а також правоохоронних органів, ЗМІ.
2
Lazarenko, Valeria. "Дослідженна просторових ідентичностей внутрішньо переміщених осіб за допомогою картографічної візуалізації наративів місця проживання". Проблеми політичної психології 21 (6 грудня 2018): 97–112. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol21-year2018-8.
Повний текст джерелаАнотація:
Трансформація ідентичностей внутрішньо переміщених осіб (ВПО) висвітлюється як актуальна наукова проблема, що має декілька важливих соціально-психологічних та політико-психологічних аспектів дослідження, оскільки водночас торкається травматизації і переосмислення ідентичностей унаслідок переселення та збройного конфлікту – з одного боку, а з другого – формування у ВПО нових специфічних ідентичностей (наприклад, ідентифікація себе як представника “спільноти переселенців”). Отже, актуальність дослідження трансформацій ідентичностей внутрішньо переміщених осіб полягає як у важливості розкриття суті цього поняття для розуміння національної самосвідомості громадян, так і необхідності вивчення саме трансформаційних процесів, які відбуваються тут і зараз, доки конфлікт усе ще триває й істотно впливає на життя наших співгромадян. У контексті дослідження просторова ідентичність визначається як відчуття особою своєї належності до певного простору, що формується в процесі ідентифікації з певним місцем і з тими практиками, ритуалами та елементами досвіду, що усталилися в цьому конкретному місці. Метод ментального картографування розглядається як ефективний інструмент дослідження просторових ідентичностей, що має достатній потенціал, аби стати головним методом дослідження просторових соціальних ідентичностей ВПО. Зроблено висновок, що ментальні карти є достатньо візуалізованими, мають часову прив’язку та відкриту структуру, поєднують візуальні і вербальні способи комунікації, але водночас є валідним засобом дослідження ментальних репрезентацій простору і можуть стати ефективним засобом не тільки досліджень ідентичностей ВПО, а й засобом їх трансформацій завдяки рефлексивній роботі та переосмисленню досвіду в процесі інтерв’ювання.
Ключові слова: просторові наративи, внутрішньо переміщені особи, ідентичність, ментальне картографування, психологія простору.
3
Панченко, В. Г. "Трансформація інструментів класичного протекціонізму в сучасних умовах світового господарства: конфлікт теорії та практики". Інвестиції: практика та досвід, № 18, вересень (2017): 11–16.
Знайти повний текст джерела
4
Abakumova, Irina V., Evgeniya N. Ryadinskaya та Vera М. Golubova. "Системно-структурный анализ теорий психологических трансформаций личности". Российский психологический журнал 14, № 1 (1 вересня 2018): 10–24. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2017.1.1.
Повний текст джерелаАнотація:
В данной статье представлен системно-структурный анализ теорий психологических трансформаций личности, раскрывающий основные методологические подходы к определению сущности изменений личности. Особое внимание уделено трансформациям ценностно-смысловой сферы личности.
В статье дано определение понятия «трансформация» с разных сторон психологической науки. Представлен обзор теорий и подходов разных авторов к изучению личности и ее трансформации. Выделены динамические, статические теории личности, а также теории развития и трансформации. Дана подробная характеристика психотрансформационного подхода с выделением искусственных и естественных трансформаций.
В статье рассмотрены различные модели и формы трансформации личности. Подробно представлены: «теория поля», основанная на понятиях «анализа тенденций» или «сил», создающих барьеры или помогающих преобразованиям, и «теория кристаллизации недовольства», способствующая образованию ассоциативных связей между субъективным восприятием проблем, затрат и негативных результатов.
Авторы классифицируют рассмотренные подходы по нескольким параметрам: закономерностям развития, влиянию ситуации и контекста деятельности, характеру когнитивной активности, специфике механизмов сопротивления любым изменениям.
Анализ рассмотренных подходов и моделей показывает, что возможности преобразований личности исходят из уровня, на котором изучается сама личность. Взгляд на изменения личности с точки зрения уровней функционирования подчеркивает особенности процессов трансформации, характерных для каждого из них, и предполагает, что быстрый темп преобразований личности является характерным признаком смыслового уровня.На основе проведенного системно-структурного анализа теорий психологических трансформаций личности авторы предлагают дифференцировать возможные изменения личности на уровне личностной активности человека, черт его индивидуальности, и на смысловом уровне. Авторы делают вывод о том, что важным является изучение трансформаций личности, находящейся в зоне вооруженного конфликта с точки зрения когнитивных, аффективных и поведенческих проявлений.
5
Єршова, Людмила. "ВІД КУПЦЯ – ДО ПІДПРИЄМЦЯ: ТРАНСФОРМАЦІЯ ЦІННОСТЕЙ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕЛІТИ В ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 15 (14 травня 2018): 154–61. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.15.154-161.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано міждисциплінарний характер дослідження трансформації образу української економічної еліти у ХІХ – на початку ХХ століття. Це пояснюється умовами глобалізації сучасного світу і приналежністю предмета дослідження до об’єктів багатьох наук: історії педагогіки, історії, філософії, культурології, соціології, етнографії, біології, психології та забезпечено застосуванням низки наукових підходів: культурологічного (а в його межах – геокультурного, етнокультурного, соціокультурного, біографічного, типологічного), психолого-соціологічного, історико-соціологічного, історико-філологічного, наративного, герменевтичного та ін. Охарактеризовано історичні, культурні, національні, ментальні, релігійні та інші особливості формування системи виховних ідеалів підприємницького стану України у ХІХ – на початку ХХ століття. Виявлено етнонаціональні відмінності у формуванні поглядів народів України на цінності та ідеали підприємницької діяльності.Проаналізовано причини трансформації образу української економічної еліти у досліджуваний період. Увага акцентована на характеристиці найвагоміших цінностей українських підприємців (віра, родина, освіта, місцевий патріотизм) і чеснот (толерантність, помірність, стриманість, суспільна відповідальність). Виявлено причини домінування релігійно-моральної складової виховного ідеалу вітчизняних підприємців (нестійкість соціально-економічного становища нової підприємницької верстви, релігійно зумовлений критичний погляд на заняття торгівлею, внутрішньо особистісний конфлікт між людським прагненням до збагачення та християнським його запереченням). Обґрунтовано основну зміну у ставленні вітчизняних підприємців до освіти (освіта як престиж трансформувалася в освіту як умову фінансової безпеки та економічний спосіб мислення).
6
Тильчик, В. В. "КОНФЛІКТНІСТЬ ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН ЯК УМОВА ВИНИКНЕННЯ СПОРІВ У ЦІЙ СФЕРІ". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(26) (28 листопада 2019): 74–78. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).15.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено спробу обґрунтування ознаки конфліктності публічно-правових відносин, яка виступає умовою виникнення спорів у цій сфері. Акцентується увага на особливостях розвитку адміністративного права як фундаментальної галузі права, що супроводжується розширенням меж його предмету, а також виникненням відносин, які є менш конфліктними поряд із відносинами державного управління у їх доктринальному розумінні. Критично аналізуються підходи окремих вчених, котрі, характеризуючи умови виникнення спорів крізь призму соціальних відносин, вказують на наявність соціально-правового конфлікту, який вирішується засобами адміністративного судочинства. Для цілей дослідження обрано підхід, за якого якістю суб’єкта права є здатність логічного визнання норми і спроможність психічно-вольового визнання чи невизнання. В останньому випадку якраз і виникає конфлікт суб’єкта і правової норми. Відтак, екстраполюючи цю тезу на сферу публічно-правових відносин визначено основну методологічну особливість дослідження у площині перегляду та розвитку адміністративного права в контексті оновлення його предмету. Зазначено, що розвиток соціально-юридичної природи адміністративного права поряд із людиноцентризмом має стати базисом для зниження конфліктності публічно-правових відносин, оскільки враховуватиме їх як правові, так і не правові аспекти. Наголошується, що дослідження конфліктності публічно-правових відносин лежить у площині розвитку адміністративного права як фундаментальної правової галузі, а її оновлення визначає напрями розв’язання проблем, пов’язаних з категорією спору у сфері публічно-правових відносин. Трансформація предметної області адміністративного права без урахування емерджентних ознак його як системи, призводить до необхідності більш детального аналізу неоднотипних відносин, які характеризуються різним ступенем конфліктності, а відтак визначають особливості умов виникнення спорів у цій сфері.
7
Пархоменко, Еліна Олександрівна. "ТРАНСФОРМАЦІЯ ЖАНРУ АНТИУТОПІЇ ПІД ВПЛИВОМ МАСОВОЇ КУЛЬТУРИ НА МАТЕРІАЛІ ТРИЛОГІЇ ЛОРЕН ОЛІВЕР «ДЕЛІРІУМ»". Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство" 1, № 97 (2021): 111–27. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2021.1.97.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – прослідкувати процес трансформації жанру антиутопії на сучасному етапі його розвитку на прикладі трилогії Лорен Олівер. Жанр антиутопії продовжує залишатися одним із найбільш популярних жанрів у сучасній літературі. Це пов’язано, насамперед, з тим, що зараз людство активно досліджує можливі шляхи свого розвитку, намагаючись знайти різні способи подолання гіпотетичних катастроф. Жанр антиутопії, що розвивався головним чином як критична реакція та антитеза до утопії, став своєрідним відгуком людства на бурхливі соціально-політичні події тих часів. На сьогодні трилогія «Деліріум» є одним із найбільш успішних романів, що підтверджується схвальними рецензіями від авторитетних видань та високими позиціями, які займають усі три частини трилогії у численних списках бестселерів. Досліджуваний твір є зразком антиутопії як масового жанру. Основна увага в статті приділена аналізу рис любовного роману в трилогії Лорен Олівер. Основні методи, які використовувалися в ході дослідження, – сюжетно-образний аналіз, проблемно-тематичний аналіз, компаративний аналіз. У роботі розглянуто особливості сюжету трилогії «Деліріум», образи головних героїв, проблематику, конфлікт твору, а також залучено історичний жанровий контекст. Виявлено як ознаки масового жанру (популярність та комерційний попит, тривіальність та стереотипність, зображення вічних цінностей та проблем людства, жанрова структурованість та схематичність, серійність, акцентування уваги на зображенні людських відносин, поетика «хепі-енду»), так і класичної антиутопії (тоталітарна держава, велика кількість образів, мотивів та мікросюжетів, що є схожими на відповідні образи, мотиви та мікросюжети у творах цього жанру). Автор дійшов висновку, що процес трансформації жанру антиутопії на сучасному етапі його розвитку полягає у запозиченні рис масової літератури.
8
Korobka, L. M. "СПІЛЬНОТА В УМОВАХ ВОЄННОГО КОНФЛІКТУ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ СТРАТЕГІЙ АДАПТАЦІЇ". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 39(42) (17 липня 2017): 104–14. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi39(42).45.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано теоретичні засади дослідження психологічних стратегій адаптації спільноти до умов і наслідків воєнного конфлікту, основу яких становлять концепція соціальної травми П. Штомпки та загальні положення про спільноту як структурну одиницю суспільства і значущого середовища життєдіяльності особи, адаптацію особи та спільноти в умовах суспільних трансформацій, адаптацію як вибір альтернативних стратегій поведінки. Адаптацію спільноти до умов і наслідків воєнного конфлікту розглянуто як складний багатомірний процес взаємодії суб’єкта адаптації і середовища, яке змінюється під впливом воєнного конфлікту, що передбачає трансформацію системних властивостей спільноти, набуття нових засобів побудови продуктивних систем взаємодії, вироблення і застосування відповідних психологічних стратегій оволодіння ситуацією. Визначено суб’єктивні критерії адаптації (задоволеність соціальним оточенням, роллю, статусом, рівнем самореалізації, основними видами діяльності, реалізацією основних потреб; відчуття соціальної інтегрованості, самооцінка стану здоров’я та адаптивності) та їх значення в дослідженні стратегій адаптації спільноти до таких умов. Психологічні стратегії адаптації спільноти запропоновано розглянути на основі моделей: зміцнення громадського здоров’я, ціннісного порозуміння, розв’язання проблем внутрішньої міграції, опрацювання травматичного досвіду, застосування медіапрактик, родинної взаємодії, трансформації соціального капіталу. Відповідно до цих моделей визначено емпіричні індикатори дослідження психологічних стратегій адаптації спільноти до умов і наслідків воєнного конфлікту.
9
ЗАВЕРУХА, ОЛЕГ. "Податковий конфлікт: природа та підстави диференціації". Право України, № 2020/04 (2020): 21. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-04-021.
Повний текст джерелаАнотація:
Конфліктність є закономірною ознакою суспільних відносин, у яких передбачається певне обмеження поведінки їхніх учасників. Деякі регулятори діють в умовах самообмеження суб’єктів фактично без примусу, тоді як реалізація норм права через свою обов’язковість забезпечується існуванням жорстких примусових механізмів. Проблема податкового конфлікту пов’язується з моментом виникнення самих податків. Унаслідок поступової трансформації податкових відносин змінювалася форма обов’язкових платежів, а з ними – і форма конфліктності. Доктринальне з’ясування правового податкового конфлікту, дослідження підстав його виникнення сприятиме визначенню шляхів та засобів подолання конфліктності в податкових відносинах і дасть змогу сформулювати необхідні дії суб’єктів на попередження конф лікту в майбутньому. Метою статті є вивчення правової природи податкового конфлікту через його зв’язок із, власне, конфліктом і природою податку, диференціювання підстав виникнення податкового конфлікту та визначення суперечностей, які притаманні конфлікту на різних етапах його розвитку. Податковому конфлікту не завжди притаманне відверте негативне ставлення. Суперечність виникає і тоді, коли законослухняна поведінка суб’єкта передбачає певне майнове обтяження. При цьому конфліктність у податкових відносинах може виходити за межі податкового регулювання. У статті диференційовано підстави виникнення податкового конфлікту залежно від стадії його динаміки. Так, на стадії нормотворчості конфлікт може виникати при формуванні змісту податково-правових норм, дотриманні процедури щодо появи податково-правової норми та при узгодженні податково-правових актів. Звернено увагу на необхідність чіткого визначення понять, формування сталих юридичних конструкцій, узгодження податкових термінів із нормами інших фінансових законів, дотримання певного терміну запізнення між прийняттям законодавчого припису та набуттям ним чинності, організацію податкового регулювання відповідно до системи податкового законодавства. Поява податкового конфлікту при застосуванні норми права пов’язана з деталізацією правового статусу зобов’язуваної особи. Зокрема, визначено сфери виникнення конфлікту для резидентів і нерезидентів. На динаміку конфліктності може впливати чіткість реалізації повноважень контролюючими органами і розподілення повноважень між тими органами, які представляють державу та територіальні громади. Розв’язання податкових спорів і податкового конфлікту може відбуватися у режимі апеляційного, адміністративного узгодження та при вирішенні податкових спорів судами. Підстави виникнення правового конфлікту визначають шляхи його подолання. При цьому правове регулювання не зводиться до досягнення конфліктної ситуації, адже має на меті таке узгодження інтересів учасників, за якого конфлікт буде подолано. Подальше дослідження природи податкового конфлікту дасть змогу виробити такі способи подолання суперечностей, що становлять зміст і причини його виникнення, які максимально зможуть задовольнити інтереси всіх учасників податкових відносин.
10
Balatska, O. B. "Трансформація сучасного збройного насилля: специфічні риси і тенденції". Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, № 9(137) (17 серпня 2016): 95. http://dx.doi.org/10.15421/171684.
Повний текст джерелаАнотація:
Виявлено, що збройне насилля в сучасному світі зазнає суттєвих змін. Воєнні конфлікти все частіше набувають характеру асиметричних. Еволюціонують засоби воєнно-політичного протиборства. Сучасне протистояння, як правило, представляє собою «розумне» поєднання методів «жорсткої» і «м’якої сили». Визначено, що одним із найважливіших аспектів трансформації збройного насилля є значна актуалізація його інформаційного компоненту. Методи інформаційного та інформаційно-психологічного впливу стали невід’ємною складовою сучасного протиборства. Традиційні форми воєнно-політичного протистояння поступаються місцем його новітнім формам – гібридним, сетецентричним, мережевим війнам. З’ясовано, що для сучасного світу характерна загальна інтенсифікація збройного насилля, зростання масштабів розповсюдження, збільшення кількості та тривалості воєнних конфліктів різного ступеня інтенсивності. Усі ці тенденції є відбиттям процесів глобальних трансформацій і вказують на формування нових загроз національній та міжнародній безпеці.
11
Борова, Г. О. "Постановка завдання експериментального дослідження з організаційного забезпечення взаємодії інституцій щодо попередження та вирішення конфліктів в громадах". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 2 (258) (13 лютого 2020): 5–12. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-258-2-5-12.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті показано що сьогодні існують передумови формування методологічної бази та практичних рекомендацій з окремих питань комплексного завдання з організаційного забезпечення взаємодії інституцій щодо попередження та вирішення конфліктів в громадах. Розглянуто практику використання принципу «знизу-догори» стосовно організаційного забезпечення взаємодії інституцій щодо попередження та вирішення конфліктів в громадах.
Визначено, що для забезпечення сталості у вирішенні конфліктів в громадах нині існує нагальна потреба у формуванні сталих підходів на локальному рівні: формування регіональних мереж аналітиків конфліктів та посередників у їх вирішенні на регіональному рівні; розробка сучасної інформаційні системи для аналізу, збору та висвітлення інформації про стан трансформації існуючих конфліктів. .
Встановлено, що система моніторингу, оцінювання та аналізу конфліктів в громадах повинна за структурою відповідати зовнішнім функціям, функціям окремих виконавців та організованому циклу роботи з конфліктом. Визначена мета та завдання експериментальних досліджень з організаційного забезпечення взаємодії інституцій щодо попередження та вирішення конфліктів в громадах. Розглянуто основні засади, завдання та складові впровадження експерименту зі створення геоінформаційної системи моніторингу, аналізу, оцінки та вирішення конфліктів в громадах.
12
Корсунов, С. І., А. Ф. Волков, М. І. Оборонов, С. В. Орєхов, В. В. Гуртовенко та С. І. Федченко. "Трансформація завдань безпілотної авіації: від створення до застосування у воєнних конфліктах сучасності". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 3(44) (22 липня 2021): 66–81. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2021.44.08.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено аналіз розвитку безпілотних засобів повітряного нападу (ЗПН) і прослідковано трансформацію їх завдань від війни у В’єтнамі до активної участі в останніх конфліктах сучасності: в Сирійській Арабській Республіці (САР), на Сході України та в Нагірному Карабасі. Проаналізовано повчальні епізоди зазначених військових кампаній за безпосередньої участі безпілотної авіації. Досліджено тактику й інтенсивність застосування безпілотних літальних апаратів (БПЛА) і її зміни у часі, розглянуто льотно-технічні характеристики новітніх зразків безпілотної техніки передових держав світу. Зазначено, що типовим завданням БПЛА у сучасному воєнному конфлікті (локальній війні), поступово стає заміна пілотованої авіації для нанесення ударів по засобах протиповітряної оборони (ППО), броньованих цілях на полі бою, скупченнях особового складу, складах пального і боєприпасів тощо. Зроблено висновки щодо сучасного стану і перспектив розвитку безпілотної авіації.
13
ОНИПЧЕНКО, Оксана. "СТАБІЛЬНІСТЬ ІНСТИТУТУ СІМ’Ї ЯК ПРІОРИТЕТНИЙ НАПРЯМ СТАТЕВОРОЛЬОВОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 21, № 2 (12 вересня 2020): 165–83. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v21i2.427.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено один із напрямів статеворольової соціалізації дітей та підлітків, їх підготовки до сімейного життя – стабільність інституту сім’ї. Висвітлено основні діаметрально протилежні наукові підходи до тлумачення інституту сім’ї: консервативно-кризовий та ліберально-прогресивний; наведено аргументи на підтвердження можливості обох підходів. Ураховуючи зміни, що відбуваються з інститутом сім’ї (падіння народжуваності; дестабілізацію шлюбно-сімейних відносин, нестабільність сім’ї, конфлікти; виникнення альтернативних форм сімейних структур; зникнення патріархальної субординації; переважання емоційності у стосунках; зміну системи цінностей та ін.), більшість дослідників уважає, що цей процес є прогресивним, неминучим та вимагає відповідного пристосування, підготовки дітей ті підлітків до майбутнього подружнього життя шляхом проведення процесу статеворольової соціалізації. У статті окреслено види сучасного шлюбу, основні тенденції щодо трансформації чоловічих та жіночих ролей, розподілу домашніх обов’язків; питання співвіднесення соціальної та біологічної рівності між статями; питання маскулінізації жінок та фемінізації чоловіків, виконання ними соціальних функцій; особливості формування в дітей та підлітків статевотипізованої поведінки. Докладно розглянута проблема сімейних конфліктів та способи їх можливої профілактики. Виявлено деструктивні стилі спілкування; визначено фактори, що сприятимуть гармонії подружнього життя: сфери адаптації – духовна, психологічна, культурна, інформаційна, побутова, родинна, сексуальна; співвідношення домінантності в партнерів: найкраще являється домінування в різних сферах; фактори подружньої сумісності: рівень освіти, егалітарність у побуті, спільне дозвілля, уміння конструктивно вирішувати питання та конфліктні ситуації; виділення сфер застосування лідерських якостей: економічна, ділова, господарська, культурна, емоційна, педагогічна, комунікативна та ін.
14
Zagurska-Antoniuk, V. F. "Геополітичні трансформації та мілітарні виклики у сучасному глобалізованому світі". Grani 18, № 3 (23 лютого 2015): 35–39. http://dx.doi.org/10.15421/1715055.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснюється аналіз ґеополітичного розвитку в глобалізованих сучасних системах. Глобальні проблеми мають планетарний характер – стосуються інтересів усіх народів світу, загрожують деградацією й загибеллю усього людства, потребують невідкладних рішень та вимагають колективних зусиль, спільних дій усіх народів. Розглядається низка проблем у взаємовідносинах між суспільствами і пропонуються реальні шляхи їх вирішення. Частина з них пов’язана із взаємовідносинами всередині світового співтовариства: запобігання ядерному конфлікту, подолання відсталості країн, що розвиваються, частина ж є відображенням кризи у взаємовідносинах між суспільством і природою (демографічна, продовольча, ресурсна, екологічна, енергетична тощо). У статті розглядаються одні із найскладніших глобальних загроз у XXI столітті – локальні військові конфлікти та війни гібридного характеру на ґеополітичному та територіальному ґрунті (наприклад, між Ізраїлем та Палестиною, Україною та Російською Федерацією і т. ін.). Адже ці протистояння стали викликом для всього світу, тому що загрожують повною дестабілізацією світового порядку. Ґеополітичний розвиток сучасних суспільств змінив пріоритети у глобальних проблемах: пріоритетною окремі фахівці вважають енергетичносировинну проблему, а інші – ґеополітичний розподіл територій та сфер впливу в світі. Тому серед глобальних проблем останнього двадцятиліття найчастіше фігурували проблеми миру та роззброєння, екологічна, продовольча, демографічна, енергетична, сировинна, подолання бідності та відсталості.
15
Sukhenko, І. М. "Literary implications of religious perspectives on the nuclear in U.S. Fiction: Frank Bergon’s “The Temptations оf St. Ed & Brother S”." Alfred Nobel University Journal of Philology 20, № 2 (2020): 121–29. http://dx.doi.org/10.32342/2523-4463-2020-2-20-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано літературне осмислення конфлікту «релігія – наука» в аспекті дослідження духовної природи феномена «ядерна енергія» в романі Френка Бергона «Спокуси святого Еда і брата С» («The Temptations of St. Ed and Brother S») (1993). Досліджено літературні імплікації Ф. Бергона про природу феномена «ядерна енергія» через ілюстрацію трансформації осмислення «ядерної енергії» ге- роями шляхом поєднання глобального (етичні аспекти використання ядерної енергії в конфлікті науки і релігії) і локального (роль ядерної енергетики в історії американського Заходу) рівнів рецепції «нукле- арного» як компонента нової міфології американського суспільства. Стаття являє собою спробу аналізу літературних рефлексій ядерної енергії як соціокультурного феномену в контексті гуманітарних підходів до вивчення енергетичних ресурсів з метою дослідження художнього окреслення конфлікту ядерної енергії і духовної енергії, що випливає з конфлікту між вірою в цінності технологічного суспільства і вірою духовної спільноти, як це подано в романі Ф. Бергона. Цей спектр дослідження подано в статті на тлі висвітлення дискусії релігійних організацій про підтримку політики ядерного роззброєння і визнан- ня ними мирного використання ядерної енергії в контексті порядку денного про збереження клімату, що і відображає внесок церковних організацій в громадське обговорення ядерної енергії. У статті зро- блено спробу простежити художнє осмислення автором того, як поєднання мудрості індіанського фольклору і християнських традицій протистоїть ініціативі уряду США у спробі захистити монастир і пу- стелю в контексті нуклеарної історії Невади.
16
Ivachevska, O. V. "СОЦІАЛЬНІ КОНФЛІКТИ В СІМ’Ї:". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 40(43) (17 листопада 2017): 139–46. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi40(43).68.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано доцільність розгляду сімейних конфліктів як власне соціальних, що дало змогу дослідити їх невідривно від суспільного контексту. Запропоновано теоретичну модель соціальних конфліктів у сім’ї з урахуванням передумов їх виникнення, зокрема соціокультурних особливостей суспільства в цілому, політико-економічної ситуації в державі, соціально-психологічних і біологічних чинників, які, переломлюючись крізь призму особистісних та індивідуально-психологічних особливостей членів сім’ї, проникають у простір сімейних відносин і впливають на формування його унікального рисунку. Виділено основні рівні розгортання соціальних сімейних конфліктів: 1) суспільний (тригери: соціальні суперечності, події в країні, трансформація цінностей тощо); 2) соціально-інституціональний (тригери: складнощі у взаємодії з іншими державними інститутами, порушення прав та обов’язків і т. ін.); 3) соціально-груповий (тригери: внутрішні та зовнішні групові інтеракції тощо); 4) міжособистісний (тригери: соціально-психологічні особливості, статус, ролі подружжя, норми, засвоєні в процесі соціалізації, і т. ін.). Виявлено найбільш актуальні теми конфліктів у сім’ї: матеріальний добробут; світоглядні суперечності; правове забезпечення; релігія; політика; житлові умови; вплив родичів (залежна, співзалежна поведінка); соціально-психологічні особливості, зокрема статус, соціальні ролі, норми (інтроекти), засвоєні в процесі соціалізації, індивідуальні способи поведінки в конфлікті, ступінь злагодженості, психологічної, матеріальної участі й допомоги тощо. Описано основні умови організації комунікативного простору для конструктивного розв’язання проблем: 1) чітке усвідомлення кожною стороною конфліктної взаємодії власних позицій щодо ключових питань і 2) готовність донести їх до опонентів у максимально доступній, обґрунтованій, діалогічній формі.
17
Гельман, Владимир Яковлевич. "«Либералы» versus «демократы»: идейные траектории постсоветской трансформации в России". Мир России 29, № 1 (15 лютого 2020): 53–79. http://dx.doi.org/10.17323/1811-038x-2020-29-1-53-79.
Повний текст джерелаАнотація:
Цитирование: Гельман В.Я. (2020) «Либералы» versus «демократы»: идейные траектории постсоветской трансформации в России // Мир России. Т. 29. № 1. С. 53–79. DOI: 10.17323/1811-038X-2020-29-1-53-79
В статье рассматривается борьба идей модернизации в процессе трансформации России в 1980–1990-х годах. Анализируются генезис и эволюция двух основных идейных течений этого периода: «либералов», приоритетом которых стало строительство эффективной рыночной экономики, и «демократов», выступавших за становление демократических свобод и институтов. Основное внимание уделено истокам и противоречиям данных идейных течений, причинам и следствиям разногласий между ними, а также воздействию идей модернизации на ход и результаты общественных преобразований в России. Показано, что важнейшей причиной идейных размежеваний и политического конфликта российских «либералов» и «демократов» в 1990-е годы стали межпоколенческие противоречия шестидесятников и семидесятников, чьи политические установки, жизненный опыт и восприятие проблем страны существенно различались. Если «демократы» – представители поколения шестидесятников – имели смутные представления о переходе к рыночной экономике и уделяли мало внимания этим аспектам преобразований, то многие «либералы» – семидесятники – весьма скептически воспринимали демократизацию и видели в ней угрозы рыночным реформам. Эти расхождения, помноженные на политические конфликты 1990-х годов, послужили причиной «развода» между этими реформаторскими идейными течениями. В результате обе стороны конфликта – «либералы» и «демократы» – потерпели тяжелое политическое поражение, что оказало существенное влияние на российский идейный и политический ландшафт начала XXI века.
18
PRYIMAKOVA Yu.,. "ЕЛЕМЕНТИ СИСТЕМНОЇ МЕТОДОЛОГІЇ АНАЛІЗУ КОНФЛІКТІВ В КОНТЕКСТІ ЇХ ТРАНСФОРМАЦІЇ". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 83, № 2 (8 листопада 2019): 130–40. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2019.83-2-14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначається необхідність об’єктивного розгляду процесівуправління конфліктами від зародження до завершення при всьомурізноманітті підходів до їх сутності, причин і можливостей управлінняними. Проведено аналіз сучасного стану як локального конфлікту міждержавами, що зачіпає національні, політичні, територіальні, економічніта інші інтереси, і обмеженого за політичними цілями і масштабамиведення військових дій. Запропоновано оптимальний підхід досистематизації конфліктів, як процесу розв’язання протиріч та проблем,а також вироблення адекватної реакції на зовнішні впливи економічного,політичного, безпекового характеру, що потребує комплексного розглядунизки структурних та функціональних особливостей процесів, що заразвідбуваються в країні.
The article defines the need for an objective consideration of the processesof conflict management from inception to completion, with all the variety ofapproaches to the essence, causes and possibilities of managing them. Theanalysis of the current state as a local conflict between states, affectingnational, political, territorial, economic and other interests, limited in politicalgoals and scope of military operations was carried out. An optimal approachto the systematization of conflicts is proposed as a process for resolvingcontradictions and problems in order to develop an adequate response toexternal influences of the economic, political, security sphere, which requires acomprehensive review of a number of structural and functional features of theprocesses that are currently taking place in the country.
19
Derzhko, I. Z. "Соціальний діалог та соціальний конфлікт як актуальні чинники суспільних трансформацій". Grani 18, № 2 (12 січня 2015): 11–15. http://dx.doi.org/10.15421/1715031.
Повний текст джерелаАнотація:
Кризовий стан суспільства можна виміряти цілою системою взаємозв’язаних показників - економічних, технологічних, політичних, культурологічних, національно-етнічних, демографічних та ін. Однак не буде перебільшенням стверджувати, що всі вони своєрідно фокусуються у соціальні сфери життя людей, зумовлюють інтегральну кризу життя людини у час суспільних трансформацій. Не існує універсальної моделі соціального діалогу, він є засобом підвищення продуктивності праці та конкурентоздатності. Соціальний діалог - не лише форма управління кризою, іноді уряди звертаються до соціальних партнерів лише у випадку економічної кризи, шукаючи їх підтримки у вжитті непопулярних заходів. Такий підхід докорінно помилковий, оскільки діалог повинен ґрунтуватися на взаємній довірі та впевненості, що досягаються роками співробітництва. Тобто соціальний діалог повинен використовуватися не лише за несприятливих, але й за сприятливих соціально-економічних обставин. Протистояння, опозиція, конкуренція, конфлікт, альтернативність, інакомислення є не тільки неминучими характеристиками складного світу життя людей, а й необхідними факторами, що відвертають застій, стагнацію суспільства, умови його постійного оновлення і розвитку. З’ясування природи і суті соціального конфлікту, як специфічного прояву суперечності суспільних відносин вимагає врахування цілої низки взаємопов’язаних факторів. Насамперед слід взяти до уваги ту обставину, що сучасне суспільство самим ходом змін, що відбуваються у науковому мисленні, соціальній структурі суспільства, втягується в якісно новий стан, адаптація до якого супроводжується суспільними трансформаціями. От чому названа проблема вимагає аналізу умов її появи, розробки методів і засобів попередження і прогнозування відхилень від соціальних норм. Соціальний процес включає способи взаємодії держави і суспільства, інститутів і груп, політичної системи і соціального середовища, уряду і громадянина. Соціальний діалог є одним із способів взаємодії держави і суспільства, його інтереси представляють, у тому числі, професійні спілки та організації. Під соціальним діалогом слід розуміти процес, що включає всі типи переговорів, консультацій та обміну інформацією, спрямований на успішне вирішення питань соціально-економічної політики. Вся історія становлення суспільно-політичної, етичної думки є спробою знайти оптимальні шляхи розвитку суспільства, тобто звільнитися від неприємних порушень, які нерідко є небезпекою для життя і благополуччя людей, відхиленнями від загальноприйнятих цінностей і стандартів. Вся соціальна історія людства уособлює безупинний процес самовиховання і самоорганізації індивіда і суспільства, розвитку і зміни різних типів і форм регулювання взаємин, їх упорядкування, дисциплінованості та нормування. Суспільство за допомогою соціальних чинників регулює норми, створює інститути соціального контролю за поводженням людей з метою гарантування суспільного порядку і спокою; вони включають величезну кількість методів і засобів впливу: звички, моральні принципи, традиції, звичаї, загальноприйняті правила, розпорядження, норми та моменти примусу. Узагальнюючим же поняттям є соціальна норма, як один з важливих засобів орієнтації індивіда чи соціальної групи в досить складних особистісних, групових, соціальних зв’язках і відносинах у період суспільних трансформацій.
20
Nikolaiev, Serhii, Khrystyna Yuskiv та Oleksandr Velychko. "Огляд конфліктів між Іраном та Іраком". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (6) (31 жовтня 2019): 97–107. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2019-02-97-107.
Повний текст джерелаАнотація:
Період 70–90-х років характеризується суттєвою трансформацією регіональної системи міжнародних відносин, що впливала на проблему убезпечення Перської затоки. Ірано-іракський конфлікт виник унаслідок тривалих суперечок із прикордонних питань, а також у результаті розбіжностей політичного, національного та релігійного характеру. Він пов'язаний із внутрішньополітичними, економічними й соціальними проблемами Ірану та Іраку, співвідношенням сил на Близькому й Середньому Сході. Однією з головних його причин стала боротьба за гегемонію в Перській затоці. Із перших років незалежності політичний курс Ісламської Республіки Іран був направлений як на укріплення своїх позицій у регіоні Перської затоки, так і на здобуття статусу лідера всього мусульманського світу. У контексті цього особливо важливим є намагання зрозуміти специфіку стосунків Ірану з його сусідами, ступінь поширення на них свого впливу й перспективи співробітництва сторін у різних сферах суспільного життя. Тому важливими є дослідження та аналіз складного комплексу ірано-іракських відносин в історичному контексті й на сучасному етапі. Процес урегулювання ірано-іракського конфлікту почався в умовах дуже складної та заплутаної ипломатичної боротьби, що є результатом зіткнення інтересів регіональних і зовнішніх сил. Окрім того, політична нестабільність в Ірані, конфлікт іранського керівництва зі США у зв'язку з ісламською революцією дали підставу Іраку сподіватися на успішний результат війни. Саддам Хусейн прагнув затвердити позиції Іраку в Перській затоці. Ірано-іракська війна, а саме агресивні неправомірні дії Іраку, свідчили про кризу в системі міжнародних відносин періоду «холодної війни».
21
Яремак, З. В. "МЕХАНІЗМ ТРАНСФОРМАЦІЇ ІНТЕРЕСІВ В ЕКОЛОГО-ПРАВОВОМУ КОНФЛІКТІ". South Ukrainian Law Journal, № 2 (2020): 85. http://dx.doi.org/10.32850/sulj.2020.2.14.
Повний текст джерела
22
Саркисян, Оганес, та Норайр Дунамалян. "Динамика трансформации гражданской идентичности в современной Армении: факторы и субъекты". Полис. Политические исследования, № 2 (2020): 53–72. http://dx.doi.org/10.17976/jpps/2020.02.05.
Повний текст джерелаАнотація:
Статья посвящена проблеме развития гражданской идентичности в Армении на фоне протестных движений последних лет, кульминацией которых стала “бархатная революция” 2018 г. Анализируя большой фактический материал, авторы ставят задачу выявить факторы, влияющие на трансформацию гражданского сознания армянского общества. Авторы считают необходимым учитывать специфику исторического развития армянского народа, не исключая использования имеющихся общих методологических концепций. В вопросе развития гражданской идентичности армянского общества значительное место уделяется изучению советского периода, который при всех положительных и отрицательных сторонах способствовал формированию ряда исходных элементов гражданского сознания, что в определенной степени стало основой для будущего движения независимости. “Карабах”, “армянская армия”, “государство”, “историческое прошлое”, “традиция”, “христианство” – все эти понятия включены в символический портрет современной армянской гражданственности, хотя и с большими оговорками. Эти оговорки связаны со спецификой формирования армянского национального сознания из различных элементов, возникающих в ходе конфликта культурно-конфессиональной и гражданской моделей идентичности. В постсоветский период общественный дискурс в Армении строился вокруг противопоставления “этнонационального” и “государствоцентричного” подходов. Создание гражданской идентичности напрямую зависит от развития общества, так как уровень “персонализации” политических институтов имеет тесную связь со степенью доверия к ним. Представленные статистические данные подтверждают это, демонстрируя специфику трансформации гражданского сознания до и после “бархатной революции”, а также определяя основные тренды внутренней политики и развития армянского общества в целом. Авторы представляют анализ главных факторов (смена поколений, политическая культура, трансформация социального протеста в политический), способствующих дальнейшему исследованию развития гражданской идентичности в условиях возникновения новых рисков и угроз в контексте определения оптимального формата отношений между государством и обществом.
23
РУМЯНЦЕВА-ЛАХТІНА, О. О. "ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА МОДИФІКАЦІЇ СІМЕЙНОГО РОМАНУ ЯК ОЗНАКИ ГЕНЕЗИСУ Й ЕВОЛЮЦІЇ ЖАНРУ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», № 3 (15 лютого 2022): 86–91. http://dx.doi.org/10.52726/as.humanities/2021.3.12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто проблему становлення й розвитку жанру сімейного роману, його трансформації й модифікації з метою окреслення сімейного роману як окремого жанру в літературознавстві. Актуальність проблеми полягає в тому, що в останні десятиліття жанр сімейного роману набуває популярності у світовій і вітчизняній літературі, тому й потребує широкого дискурсивного функціонування. Дослідження спирається на ідеї зарубіжних науковців К. Делл, Ї.-Л. Ру, які пропонують розглядати сімейний роман як окремий жанр у процесі становлення й розвитку літературних жанрів і визначають провідну функцію сімейного роману для суспільства, а також на наукові розвідки вітчизняних учених-літературознавців (Т. Бовсунівської, Н. Копистянської, Т. Кушнірової). У статті зазначено, що роман – це жанр, який постійно розвивається й еволюціонує, тому й набуває жанрових трансформацій і модифікацій залежно від історичної епохи, літературного напряму, концепції автора, соціальності літератури тощо, але незалежно від вищезазначених чинників є зображенням людини як приватної особи в різноманітних вимірах її буття. Спираючись на роботу Т. Бовсунівської, де визначено трансформації / модифікації жанру роману, здійснено спробу розглянути трансформації / модифікації сімейного роману. Сімейний роман трансформується і набуває рис соціально-психологічного роману, історичного роману, роману-кар’єри тощо й утворює жанрово-змістове ядро: розповідь про людину, її становлення в колі родини, формування світогляду на тлі сімейних конфліктів і суспільних колізій тощо. Модифікації сімейного роману запропоновано розглядати за принципом патерну. Патерном може бути сімейний роман, що трансформувався в окремий жанр, тому утворює жанрові модифікації у вигляді субжанрів, якими можуть бути сімейна сага, сімейна хроніка, роман поколінь, роман виховання, ромаріка та інші модифікації, що мають спільне жанрово-змістове ядро – розповідь про особистість і її становлення в колі сім’ї.
24
Вінков, В. Ю. "Адаптаційний потенціал трансформації соціального капіталу спільноти в умовах воєнного конфлікту". Проблеми політичної психології, Вип. 4 (18) (2016): 52–60.
Знайти повний текст джерела
25
Вінков, В. Ю. "Адаптаційний потенціал трансформації соціального капіталу спільноти в умовах воєнного конфлікту". Проблеми політичної психології, Вип. 4 (18) (2016): 52–60.
Знайти повний текст джерела
26
Анісімова, Ніна. "Художня трансформація герменевтичних концепцій Мартіна Гайдеггера у ліриці Ігоря Римарука". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 14 (20 лютого 2020): 97–109. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v14i0.3808.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано мотив творчості та образ Поета у ліриці представника поетичного покоління 1980-х років Ігоря Римарука. Теоретичною основою дослідження обрано герменевтичні концепції Мартіна Гайдеґґера, висловлені ним у працях «Навіщо поети?», «Гельдерлін і сутність поезії». Простежено драматичні колізії і внутрішні конфлікти мотиву творчості у поетичних збірках І. Римарука, зумовлені міфологемою «проклятого поета», що має давні традиції в українській літературі. Аналізується художня самобутність поетичних текстів. Визначається естетична оригінальність філософських мотивів на матеріалі поетичних збірок І.Римарука «Сльоза Богородиці», «Божественний вітер».
27
Федоренко, С. В., та А. В. Бернадіна. "ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФАХОВОЇ МОВИ ВІЙСЬКОВОЇ СФЕРИ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)". Nova fìlologìâ, № 83 (10 листопада 2021): 257–62. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-37.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття висвітлює лексико-семантичні й жанрові особливості сучасної англомовної військової фахової мови, яка в силу багатогранності військових знань характеризується міждисциплінарністю. Актуальність дослідження зумовлена стрімкою мілітаризацією суспільства на тлі військово-політичних реформ, спричинених загостренням збройних протистоянь світового масштабу, що слугує поштовхом до стрімкого розвитку фахової мови військової сфери, а тому є важливим і цікавим матеріалом для вивчення. Зазначено, що завдяки специфічній комунікативно-функціональній спрямованості фахова мова військової сфери оперує в межах трьох функціональних стилів мови (офіційно-ділового, публіцистичного й наукового). З точки зору загальної типології професійного мовлення велика частина жанрів, закріплених за військовою сферою, стосується інтрапрофесійної комунікації, яка не виходить за межі професійної спільноти. Наголошено, що військова фахова мова отримує найбільший розвиток у періоди воєнних конфліктів під впливом низки екстралінгвістичних чинників, з-поміж яких основними є специфіка діяльності, ступінь участі в збройних конфліктах широких народних мас і, відповідно, ступінь трансформації способу життя всієї мовної спільноти під час таких конфліктів, соціальний тип воєнних конфліктів. Розглянуто інтрапрофесійні жанри у військовій фаховій мові, що розподіляються на: 1) ті, які зорієнтовані на розпредмечування (військова публіцистика, військово-наукова комунікація, військово-дидактична комунікація); 2) жанри регулятивного характеру (настанови, інструкції, накази, команди, розпорядження тощо). Окреслено специфічні риси спілкування в межах досліджуваної фахової мови, які відображаються в жорсткій структурі військової документації, жанрова належність якої визначається засобом зв’язку та рольовими аспектами. Схарактеризовано дві основні групи військової лексики в досліджуваній сфері (військово-прикладна термінологія, що охоплює офіційну/статутну й нестатутну термінологію, яка вживається в усному мовленні військовослужбовців і в деяких видах військової літератури, але не є офіційно прийнятою; та емоційно забарвлена лексика військової сфери. Розкрито специфіку вживання певних військових термінів з огляду на американський і британський військовий контекст.
28
Дубовик, В. Б. "Інституційна структура Організації з безпеки і співробітництва в Європі". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(31) (4 вересня 2020): 191–94. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(31).591.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано процес формування ін-ституційного каркасу Наради з безпеки та співробітництва в Європі та трансформації НБСЄ в ОБСЄ, основних інститутів ОБСЄ як її структурних елементів, які забезпечують досягнення основної мети діяльності організації, а саме запобігання конфлікту на ранніх стадіях його виникнення, регулювання самої кризи та відновлення миру після закінчення конфлікту. Наголошено, що Парламентська Асамблея ОБСЄ складається приблизно із 300 депутатів, котрі представляють законодавчу владу держав-учасниць ОБСЄ. Основною метою Асамблеї є парламентський контроль і залучення європейських депутатів у діяльність Організації. Асамблея розробляє і просуває механізми запобігання та врегулювання конфліктів, сприяє розвитку демократичних інститутів у держа-вах-учасницях і забезпечує транспарентність і підзвітність в ОБСЄ. На її щорічних сесіях формулюються політичні рекомендації для урядового компонента Організації. З'ясовано, що для розв'язання конфліктних ситуацій і спорів між державами-учасницями, які підписали внутрішню щодо ОБСЄ Конвенцію по примиренню і арбітражу, був створений Суд із примирення й арбітражу, який знаходиться в Женеві. Основним механізмом, прописаним у Конвенції, є примирення, мета якого полягає у виробленні для сторін у спорі умов врегулювання. Цей механізм може бути задіяний в односторонньому порядку будь-якою державою-учасником Конвенції стосовно спору між нею та іншою державою-учасницею ОБСЄ. Зроблено висновок, що Організація з безпеки і співробітництва в Європі має всеосяжний підхід до безпеки, який включає в себе військово-політичні, економічні, екологічні та гуманітарні аспекти. Тому ОБСЄ розглядає широкий спектр проблем, пов'язаних із безпекою, включаючи контроль над озброєнням, зміцнення довіри та безпеки, захист прав людини та прав національних меншин, демократії, боротьби з тероризмом і загрозами економічній та екологічній безпеці. Для виконання покладених функцій було створено розгалужену систему спеціалізованих внутрішніх інститутів, що ефективно діють сьогодні.
29
ГАВРИЛЮК, РУСЛАНА. "Правова природа медіації як вислід буттєвих властивостей людини". Право України, № 2018/03 (2018): 128. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-03-128.
Повний текст джерелаАнотація:
У періоди глибоких якісних трансформацій – а саме такий етап розвитку переживає нині Україна – особливо зростає запит суспільства на традиційні та нові інструменти врегулювання життєвих конфліктів і замирення соціального середовища. Одним із таких найефективніших інструментів у розвинутих державах світу, передусім у країнах Європейського Союзу, Сполучених Штатах Америки та Канаді, є медіація. З метою імплементації досвіду вказаних держав у вітчизняну практику в 2017 р. було внесено необхідні зміни у процесуальне законодавство України, в результаті чого значну частину прогресивних світових практик медіації визнано обов’язковою й для відповідних вітчизняних суб’єктів. Це одразу ж породило низку світоглядних і теоретико-методологічних проблем для професіоналів і широкого загалу українців. Однією з них постала необхідність з’ясування правової природи медіації, без чого неможливо адекватно визначитись із суб’єктами, спроможними здійснювати її ефективно, й оптимальними процедурами медіації. Метою статті є обґрунтування найфундаментальніших – іманентних людині правових детермінант медіації, що конкретизується у таких її завданнях: переосмислити з цієї точки зору основні буттєві властивості людини і їх функціональну роль у людському бутті, розкрити відмінність спонтанного (безумовного) й умовного обмінів між людьми благами та показати, як останній призводить до необхідності медіації. Предмет, мета і завдання дослідження визначили методологію статті, а саме: практичну філософію та матеріальну феноменологію, які є найефективнішими інструментами пізнання такого “незримого”, за свідченням М. Анрі, “як сфера інтер суб’єктивності”. Доповнено загальноприйнятий перелік буттєвих властивостей людини положенням про атрибутивну приналежність до них людських потреб у благах. Доведено, що безумовний обмін між людьми благами з неминучістю трансформує надлишок людської автономії із потенційного у реальний стан. Ця нова якість надлишку людської автономії, реалізуючись у комунікативній солідарності людей, породжує внутрішньоособистісні та міжособистісні суперечності й конфлікти. Умовний обмін між людьми благами, зі свого боку, робить такі конфлікти тотальними та вкрай небезпечними для буття індивідів. Обґрунтовано висновок, що саме останні й являють собою найголовнішу – атрибутивну людині групу детермінант, які зумовлюють необхідність медіації як одного з ефективних засобів вирішення життєвих конфліктів зусиллями самих же індивідів. Доведено, що медіація має подвійну правову природу, оскільки вона, по-перше, є породженням основоположного (потребового) способу співбуття індивідів у соціумі, а по-друге, – системою взаємопов’язаних правових зобов’язань між ними, за допомогою яких утворюється замирене суспільне середовище. Медіацію можна визначити як взаємний правовий самозахист індивідів.
30
Боровикова, А. А. "Вооруженный конфликт в Боснии и Герцоговине и трансформация военной стратегии ФРГ". Вестник Санкт-Петербургского университета. Серия 6. Философия. Культурология. Политология. Право. Международные отношения, Вып. 4 (2011): 64–69.
Знайти повний текст джерела
31
Гаврилюк, Р. А. "СОЦІАЛЬНА ЦІННІСТЬ ДИСКУСІЇ ПРО ГНОСЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВСТАНОВЛЕННЯ ІСТИНИ У СУДОВІЙ СПРАВІ". Актуальні проблеми права: теорія і практика, № 2 (40) (4 лютого 2021): 76–84. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2020-40-2-76-84.
Повний текст джерелаАнотація:
Розбудова державного устрою в нашій незалежній Україні відбувається вже майже 30 років. Паралельно з розбудовою суспільних відносин здійснюється і трансформація окремих гілок влади, їх побудова та внутрішня організація. Чи не найбільш радикальні, і з періодичністю змін у політичному керівництві країни, відбуваються і зміни у системі судоустрою. Така періодичність призвела на сьогоднішній день до стану, коли попередній етап розбудови судової влади ще не був завершений, а новий вже починає своє нове будівництво, що призводить до конфліктів у створюваних структурах та визначенні засад і мети їх діяльності. Також це призводить до конфлікту правових норм, що приймаються в забезпечення їх діяльності.
Перегляд основних засад суспільного устрою і розбудова суспільних інститутів вимагає наукового обґрунтування та долучення до процесу розбудови суспільства і наукової думки, яка у свою чергу не може за своєю природою миттєво бути представлена у відповідь на кожну зміну у суспільстві, чи на політичні уподобання, чи на принципові зміни засад функціонування гілок та органів влади. Науці потрібен час, науці потрібна дискусія, науці потрібні думки дослідників для формування концепцій та представлення узагальнень та висновків.
Все вищенаведене стосується і засад судового провадження, відправлення правосуддя та принципів, за якими кожен окремий суддя судової гілки влади буде приймати рішення в окремій справі. При цьому чи не найважливим у цьому процесі залишається питання сприйняття його суспільством, вироблення у суспільства до ного довіри та підтримки.
Ключові слова: істина, об’єктивна істина, формальна істина, теорія доказування, мета судового провадження.
32
Magomedov, Andriі. "Міжнародні військові навчання країн-членів НАТО за участю підрозділів Збройних сил України та програми Альянсу з підтримки миру в Україні". Pereiaslav Chronicle, № 15 (20 серпня 2019): 37–44. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7732-2019-1(15)-37-44.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто питання анексії РФ в Україні Кримського півострова та подальшого розгортання сепаратистського руху в південно-східних областях, який згодом переріс у збройний конфлікт на Сході України. Проаналізовано напрями і характер співпраці між Збройними силами України та військовими підрозділами Альянсу. Визначено ступінь практичної взаємодії в межах діючих програм двостороннього партнерства на рівні Україна – НАТО, включаючи військово-навчальну підготовку. Досліджено хронологію трансформації організаційних форм присутності української армії на Сході України від Антитерористичної операції до Операції Об’єднаних Сил і роль НАТО в цьому процесі. Безпосередньо вказано на складові елементи впливу Північноатлантичного Альянсу на реформування українського війська відповідно до вимог і стандартів, визначених Організацією. Відображено роль розташованого у м. Києві Офісу зв’язку НАТО та Центру захисту й обробки інформації. Окрему увагу приділено питанню боротьби з кіберзлочинністю та захисту інформаційних систем держави від впливу ззовні. Зокрема, мова йде про захист об’єктів критичної інфраструктури держави (атомні електростанції, стратегічні державні підприємства тощо), електронних реєстрів виборчих списків громадян, баз даних банківської системи держави. Зазначено про діяльність операційних центрів НАТО з протидії кіберзлочинам та створення подібних установ в Україні. Відмічено морську складову взаємодії у співпраці України та Організації Північноатлантичного договору, особливу актуальну на тлі загострення ситуації в Азово-Чорноморському регіоні протягом 2018 року, пов’язаної з проходом українських військових кораблів Азовської флотилії Військово-морських сил України Керченською протокою, яка перебуває під контролем окупаційних військ Збройних сил Російської Федерації, і викликаних цим так званих «прикордонних конфліктів», останній із яких у листопаді минулого року призвів до захоплення росіянами українських військових суден та полону українських військових моряків.
33
Воронянський, О. В. "ПРОБЛЕМИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ СУБ’ЄКТНОСТІ В ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОМУ СУСПІЛЬСТВІ". Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки 2, № 1-18 (2019): 37–47. http://dx.doi.org/10.34142/24130060.2019.18.2.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Перехід економічної системи на постіндустріальний рівень кардинально змінив соціальну структуру суспільства. Організований робітничий клас і його масові партії, чия ідеологія базувалася на усвідомленні системної класової спільності в процесі виробництва, поступилися місцем не пов’язаним із цим процесом дрібним спільнотам, які об’єднуються на основі культурних кодів споживання. Відповідно, перехід від класової суб’єктності індустріального суспільства до фрагментованої декласованої суб’єктності постіндустріалізму для більшості населення означає відмову від боротьби за реальні інтереси на користь сформованих політичною елітою симулякрів цих інтересів. Дії таких суб’єктів у межах нав’язаних їм кодів культури споживання не призводить до зміни реального політичного порядку, не дозволяють, а лише тимчасово компенсують зростаючі структурні політичні конфлікти. У період постіндустріального суспільства вичерпання можливостей ринкового розподілу ресурсів створює тенденцію переходу від реальної економічної діяльності до ренто-орієнтованої поведінки. Однак така форма задоволення соціальних запитів створює загрозливу тенденцію до самознищення самої інфраструктури сучасного суспільства і подальшої фрагментацією простору політичної суб’єктності. Повернення реальної політичної суб’єктності більшості може бути пов’язано з трансформацією розрізнених груп у новий політичний клас. Ці цілі мають на увазі легітимізацію нового політичного порядку, в якому ієрархія доступів до ресурсів суспільства перестає бути ключовим фактором соціальної стратифікації.
34
Семененко, І. М., Ю. І. Клюс, Я. В. Бурко та В. О. Лісаконова. "Грантрайтинг для розвитку бізнесу в умовах постконфліктної трансформації". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 2 (258) (13 лютого 2020): 82–86. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-258-2-82-86.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні міжнародні організації надають відповідну підтримку активній спільноті для подолання негативних наслідків кризи в Україні, у тому числі в Луганській і Донецькій областях. Ця підтримка надається у тому числі на розвиток бізнесу для розширення економічних можливостей і посилення потенціалу регіону в умовах постконфліктної трансформації. Метою статті є дослідження грантрайтингу для розвитку бізнесу в умовах постконфліктної трансформації. Починаючи з 2015 року, міжнародні організації вже реалізували певну кількість проектів, спрямованих на започаткування, відновлення або розвитку підприємницької діяльності для внутрішньо переміщених осіб і місцевого населення, що постраждали від конфлікту. Досвід розвинених країн показує, що хоча і існують певні ризики, в цілому виділення грантів не лише сприяє довгостроковому розвитку бізнесу, а і забезпечує рівні можливості для ведення бізнесу для різних верств населення. В Україні існує проблема з виділенням грантових коштів на розвиток бізнесу від держави. Створення відповідних державних програм підтримки розвитку бізнесу потребує подальшого дослідження, особливо за умови припинення через деякий час такої підтримки від міжнародних організацій.
35
Vehesh, Mykola, та Vasyl Kukhta. "ІНТЕГРАЦІЯ ОСНОВНИХ ЧИННИКІВ ПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ КРАЇН ТРОПІЧНОЇ АФРИКИ ЯК УМОВА ДЕМОКРАТИЧНОГО ТРАНЗИТУ". Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 3, № 2 (20 грудня 2020): 92–101. http://dx.doi.org/10.15421/342036.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття розкриває один з аспектів проблеми демократизації країн Тропічної Африки, що стає все більш актуальною на тлі сучасної політичної ситуації через посилення ролі Африки на міжнародній арені й особливої уваги дослідників до реальних результатів демократичного транзиту окремих країн регіону в постколоніальний період. Мета статті полягає в здійсненні комплексного аналізу основних чинників політичного розвитку країн Тропічної Африки і розкритті їх взаємозв’язку і взаємозалежності в умовах демократичних трансформацій. Мотивація авторів до розробки означеної теми зумовлена виявленими розбіжностями у науковій методології щодо виокремлення передумов і чинників, які суттєво впливають на процеси демократичних перетворень, і полеміки представників процедурного і структурного підходів. Суть економічного, культурного, етнічного чинників у межах статті розкрита на основі їх типових проявів у різних країнах Тропічної Африки: Анголи, Габона, Екваторіальної Гвінеї, Ефіопії, Нігерії, Нігеру, С’єрра-Леоне, Центрально-Африканської Республіки. Встановлено кореляційний зв’язок між окремими чинниками. Доведено, що демократичний транзит може бути успішно завершеним в тому випадку, коли сформований політичний режим здатний гарантувати відносну рівновагу між політичною системою і соціальним середовищем відповідно до культурного, економічного, етнічного, релігійного та інших чинників розвитку поставторитарних африканських держав. Важливою умовою для демократичного транзиту визначено інтеграцію зазначених чинників, синхронізацію їх впливу на перебіг політичних змін та збереження їх стабільності. Сформульовано узагальнення щодо детермінованості демократії в країнах Тропічної Африки традиційно усталеними регіональними особливостями, глибоко специфічними, ігнорування яких в африканському соціумі провокує виникнення широкого кола криз, конфліктів і негативно позначається на демократичних трансформаціях.
36
Безрук, О. О. "ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ ЗАГРОЗИ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ". Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки 2, № 21 (2020): 4–14. http://dx.doi.org/10.34142/24130060.2020.21.2.01.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто проблеми інституціонального рівня системи міжнародної безпеки на сучасному етапі. Виокремлено низку факторів, які, зокрема, підвищують рівень складності та знижують ефективність роботи Організації Об’єднаних Націй в постбіполярний період: чисельність світових політичних акторів, трансформація світового порядку, криза міжнародного права. Приділено увагу внутрішньоінституціональним проблемам ООН. Висвітлено напрям еволюції сучасних збройних конфліктів. Аргументовано, що на найближчу перспективу ООН матиме справу з локальними конфліктами, які важко регулюються, що вимагатиме від системи безпеки певної реорганізації. Зазначено, що реорганізація системи міжнародної безпеки залежить від пакту між ключовими геостратегічними акторами, їхніми рішеннями та діями
37
Бережная, Н. А. "Гейдельбергский религиозный конфликт 1558-1560 гг. и трансформация конфессиональных взглядов курфюрста фридриха III". Клио, № 8 (68) (2012): 21–25.
Знайти повний текст джерела
38
Щербина, Сусанна Музекировна. "Историческая трансформация образа приемной матери и его зависимость от социума". Российский психологический журнал 12, № 3 (30 вересня 2015): 104–13. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2015.3.9.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье рассматривается институт фостерной семьи и ряд ее отличий от традиционной. Дается определение фостерной семьи. Описываются структура и периоды стабильности / нестабильности приемной семьи как открытой семейной системы. Проводится сравнительный анализ образов биологической и приемной матери в психоаналитической и культурологической традициях. Описывается двойственность архетипа (К. Г. Юнг) и разные уровни его реализации в образе матери: добрая и злая. Анализируется образ Хорошей Матери и Достаточно Хорошей Матери (Д. Винникотт). Также указывается на то, что мать обеспечивает нормальное развитие ребенка своим адекватным восприятием реальности, тем самым являясь «зеркалом» в глазах ребенка. Обращается внимание на возникновение неврозов у ребенка при отсутствии любви и безусловного принятия его матерью (К. Хорни). Рассматриваются: образ Матери в культурной традиции, матери защищающей, любящей, развивающей своего ребенка; изменения образа Матери в течение нескольких столетий, его противоречивость и неопределенность, зависимость от социума в славянской традиции.
Анализируются три образа женщины, зависимых от ожиданий социума: матери, жены и свободно реализующейся женщины. Обращается внимание на изменение материнских установок, обуславливающих трансформацию понятия «норма материнского отношения» (Э. Бадинтер). Трансформация образа матери от Богоматери к Дьяволице (Т. Шишова). Противоречивый образ матери, мифы об идеальном материнстве в культурных традициях славянского села. Раскрывается неоднозначное и предвзятое отношение общества к приемной матери, требования этого общества соответствовать идеальному образу матери, при этом воспринимая ее как изначально плохую мать. Требования общества быть идеальной матерью, собственная модель хорошей матери у самой женщины и мнение этого же общества о приемной матери как о мачехе инициируют внутренний конфликт образа Я у приемной матери.
39
Мончак, Олександр. "Життя тилового міста Києва у війні 1914-1917 років (за архівними матеріалами та тогочасною пресою)". History Journal of Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, № 52 (15 грудня 2020): 73–83. http://dx.doi.org/10.31861/hj2020.52.73-83.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснена спроба інтерпретації подій 1914-1917 рр. крізь призму історії повсякденності, що дає можливість реконструювати трансформацію поведінкових практик мешканців м. Києва, пов’язаних з адаптацією до змін в умовах воєнної доби, переходом від вже звичних відносин мирного часу до погіршення життя мешканців під час бойових дій 1914 -17 рр.
Автор прийшов до висновку, що в умовах війни і загальної кризи поглиблювався конфлікт між державою та громадянами. На фоні суцільного зубожіння основної маси населення розквітали правопорушення й злочинність. Війна ставала дедалі важчою буденністю, тлом повсякденного тяжкого життя. У втомленому суспільстві назріла криза. В результаті чого, мешканці міста виявились готовими до перемін і загалом не противились ним.
40
Milchakova, N. N. "TRANSFORMATION OF CAPITALISM AND SOCIALISM: HISTORICAL CONFLICT." Social - Economic Phenomena and Processes 11, no. 2 (2016): 36–42. http://dx.doi.org/10.20310/1819-8813-2016-11-2-36-42.
Повний текст джерела
41
Степаненко, Віктор Петрович. "Соціальні наслідки пандемії COVID-19 у контексті суспільної трансформації в Україні: соціологічний підхід". Visnik Nacional noi academii nauk Ukrai ni, № 5 (24 травня 2021): 33–45. http://dx.doi.org/10.15407/visn2021.05.033.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено соціологічні підходи до соціальної проблематики COVID-19 на основі огляду та узагальнення проміжних результатів дослідницького проєкту Інституту соціології НАН України. Обґрунтовано необхідність формування вітчизняної соціології пандемії як актуального напряму в корпусі сучасних епідеміологічних досліджень. Окреслено виклики та можливості нового соціального досвіду в Україні в чотирьох соціальних вимірах: соціально-структурному, суспільно-політичному, соціально-психологічному та соціокультурному. Досліджено актуальні аспекти біополітики, проблематику соціальних та суспільно-психологічних ризиків пандемії. Розглянуто особливості коронавірусної кризи в Україні, зумовлені її поєднанням зі складними викликами суспільної трансформації, а також з гуманітарними наслідками окупації АР Крим і поточного військового конфлікту на Донбасі.
42
Легасова, Л. В., та В. М. Сімперович. "Експозитарна модель історії Другої світової війни: науковий дискурс". Воєнно-історичний вісник 38, № 4 (2 грудня 2020): 29–44. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2020-38-4-29-44.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються особливості концептуальних схем, наративних та репрезентаційних сюжетів українського досвіду найбільшого мілітарного конфлікту ХХ ст. В експозитарній моделі, яка розробляється та втілюється в науково-комунікативних практиках Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Запропоновані концептуальні та нараційно-репрезентаційні підходи до трактування українського виміру Другої світової війни можуть слугувати переконливим взірцем і використовуватися як дієвий варіант потенційних музейноекспозиційних трансформацій. Ключові слова: Друга світова війна, український вимір Другої світової війни, Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс, експозитарна модель, концептуалізація, музейна нарація, музейна репрезентація.
43
Grygor, Oleg. "Багатостороння дипломатія як чинник урегулювання міжнародних конфліктів і кризових ситуацій". Multiversum. Philosophical almanac, № 3-4 (17 травня 2019): 45–58. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2015.3-4.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасні міжнародні відносини переживають глибокі трансформації, тому тісно пов’язана з ними дипломатія також зазнає ґрунтовних змін. її функції, які раніше були фактично прерогативою зовнішньополітичних відомств і здійснювалися переважно посольствами, нині реалізуються через численні державні та недержавні канали. Отже, пов’язана з процесами глобалізації перебудова міжнародних відносин, вихід на світову арену недержавних учасників міжнародних стосунків ставлять перед дипломатією завдання її активного залучення в процес створення нового світового порядку. Водночас силові розв’язання міжнародних проблем виявляються все більш недієвими та небезпечними. В цих умовах саме багатостороння дипломатія є ефективним механізмом урегулювання міжнародних конфліктів і кризових ситуацій.
44
Гиріна, Т. С. "Соціальна роль радіомовлення в період військового конфлікту на сході України: сучасний стан та перспективи трансформації". Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації, № 4 (28) (2016): 45–50.
Знайти повний текст джерела
45
Касьян, А. І. "ГЕНДЕРНО-РОЛЬОВИЙ КОНФЛІКТ У ЖІНОК: РОЛЬОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ, БАЛАНС ТА РОЗПОДІЛ РОЛЕЙ". Problems of Modern Psychology, № 3 (27 квітня 2021): 62–67. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-3-7.
Повний текст джерелаАнотація:
Специфіка рольової компетентності, структури та змісту ролей сучасної жінки, тих гендерно-рольових конфліктів, з якими стикаються жінки в актуальній повсякденній реальності, пов’язаною із розширенням рольового репертуару особистості, трансформацією ролей, – є важливими для вивчення – це стосується як рольового розподілу у сім’ї, так і можливості розподілити свій час між роботою та іншими сферами життя для жінок, які працюють і при цьому мають родину і дітей. У статті представлені результати емпіричного дослідження (n=204) рольової компетентності жінок, її взаємозв’язку із розподілом ролей у сім’ї та балансом «робота – життя». Метою статті є аналіз та обґрунтування результатів емпіричного дослідження взаємозв’язку рольової компетентності жінок із балансом «робота – життя» та ідеальними (бажаними) уявленнями про розподіл ролей у сім’ї. Гіпотеза емпіричної частини дослідження полягала у припущенні про те, що жінки відчувають гендерно-рольовий конфлікт, пов’язаний із стереотипним розподілом ролей, розбалансованістю «робота – життя» та низьким рівнем рольової компетентності. Дослідження показало, що в рольовому репертуарі рольова гнучкість більше пов’язана із загальним показником рольової компетентності, ніж рольова глибина. Розподіл ролей у сім’ї, на думку жінок, повинен в окремих сферах бути спільним для дружини і чоловіка (організація розваг, роль господаря / господині, сексуального партнера, організацію сімейної субкультури); належати чоловікові (матеріальне забезпечення сім’ї) або дружині (виховання дітей, емоційний клімат), що відповідає стереотипному традиційному розподілу ролей. Баланс між роботою та іншими сферами життя, можливість гармонійно розподіляти свій час у цілому знаходиться на рівні вище середнього, особливо у соціальних контактах. Однак має високий рівень балансу навантаження, який відповідає за можливість розподіляти час між різними сферами життя. Рольова компетентність пов’язана в окремих моментах як із розподілом ролей у сім’ї, так і з балансом «робота – життя», що частково підтверджує висунуту нами гіпотезу. Також у показниках рольової компетентності, розподілу ролей у сім’ї, балансі «робота – життя» були знайдені окремі статистичні відмінності за віком, рівнем освіти, сімейним статусом та кількістю дітей або їх наявністю.
46
NIEMETS, Liudmylа, Olha SUPTELO, Maryna LOHVYNOVA, and Kateryna SEHIDA. "CONFLICTS IN URBAN SPACE AND POST-INDUSTRIAL URBAN TRANSFORMATIONS." Ekonomichna ta Sotsialna Geografiya, no. 85 (2021): 62–71. http://dx.doi.org/10.17721/2413-7154/2021.85.62-71.
Повний текст джерелаАнотація:
Kharkiv is a modern city in the transition to post-industrial development, with significant migratory attractiveness, high level of urbanization, binational and bilingual population, implementation of a number of socio-economic development projects. Today, the city is not only the localization of many opportunities for the development of society and man, but also an area of increased conflictogenity. The purpose of the study is to identify the main urban conflicts during the post-industrial transition, which arise as a reaction to urban transformations and the action of external national processes and the establishment of the main stakeholders of urban changes and conflicts. The study found that the manifestations and degree of conflictogenity in the city depends on its place in the global urban gradation, and therefore, Kharkiv has a high level of conflictogenity, which is confirmed by the frequency of urban conflicts. The study identified factors of high conflictogenity in Kharkiv, which are due to its historical, cultural and socio-economic development. The following conflicts arise in the city: migration, which are caused by pendulum migrations of the population from peripheral areas to the city, forced migrations from the temporarily occupied territories of Ukraine; ethno-national, due to the competition of the Ukrainian-Russian population, conflicts with national minorities living in the city; urban and property conflicts, which arise mainly between representatives of local authorities, stakeholders and the local population. Urban conflicts affect urban processes, change the urban landscape and reduce the city’s attractiveness. We emphasize the need for further comprehensive socio-geographical studies of urban processes in cities, in particular the emergence of conflicts, identifying factors of conflict, the impact of urban conflicts on the socio-geographical landscape and developing models to find effective solutions to conflicts in the city.
47
O.O., Kohut. "TRANSFORMATION OF DISTRESS IN EUSTRES." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 1 (April 15, 2021): 89–96. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-1-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Purpose. Based on a theoretical analysis of the psychology of stress resistance of the individual, the author presents his technique of working with stress issues. Methods.Theoretical analysis of psychotherapeutic areas of work with stress issues in psychological science. Attention is paid to the integrative approach in dealing with distress: cognitive psychotherapy, gestalt approach, neurointegrative psychotherapeutic approach, bodily psychotherapy, existential psychotherapy and symbol-drama.Research of empirical indicators of efficiency of application of a new method of work with distresses: diagnostics of stress, on Max Luscher’s color cards; author’s method “Diagnosis of stress resistance of the individual”; FPI test to diagnose balance; D. Amirkhan’s method “Indicator of coping strategies”, method of research of volitional self-regulation Zverkova-Eidman, test method of research of ability to self-regulation by N.M. Peisahov.Results. Theoretical studies of stress psychology, in particular various psychotherapeutic approaches with stress issues, provided an opportunity to integrate the methods of work of prominent scientists and practitioners and to develop their own approach. An empirical study of the problem of transformation of distress into eustress revealed that most of the participants who became subjects (a sample of more than 100 people) cannot cope with negative stress and perceive it as something unnecessary and negative phenomenon in human life. After the introduction of the author’s method of transforming distress into eustress, most participants immediately recognize the changes and re-evaluate their attitude to stress. Which is confirmed by interview and testing. Conclusions. The results of empirical diagnostics indicate the effectiveness of the method of transformation of distress into eustress. Observations and conversations provided an opportunity to state the following: participants in stress development developed their most current stressful situations, learned skills of self-transformation of negative stress into positive; there was a change of negative programs for successful strategies of stress management, increased self-regulation, stress resistance, balance. The projective method “Color test by M. Luscher” confirmed the absence of internal conflict and the presence of healthy conditions.Key words:transformation, eustress, distress, psychotherapy, integrative approach, development. Мета. На основі теоретичного аналізу психології стресостійкості особистості авторка презентує свою техніку роботи зі стресовою проблематикою. Методи. Здійснюється теоретичний аналіз психотерапевтичних напрямів роботи зі стресом у психологічній науці. Приділяється увага інтегративному підходу в роботі з дистресами, а саме когнітивній психотерапії, гештальт-підходу, нейроінтегральному психотерапевтичному підходу, тілесній психотерапії, екзистенціальній психотерапії та символ-драмі. Досліджуються емпіричні показникиефективності застосування нового методу роботи з дистресами, такі як діагностика стресу за кольоровими картками Макса Люшера, авторська методика «Діагностика стресостійкості особистості», тест FPI для діагностики врівноваженості, методика Д. Амірхана «Індикатор копінг-стратегій», методика дослідження вольової саморегуляції Звєрькова-Ейдмана, тестова методика дослідження здатності до саморегуляції Н.М. Пейсахова. Результати. Теоретичні дослідження психології стресу, зокрема різних психотерапевтичних підхо-дів до роботи зі стресовою проблематикою, дали можливість інтегрувати методи роботи видатних нау-ковців та практиків і розробити свій підхід. Емпіричне дослідження проблеми трансформації стресу дало змогу констатувати, що більшість учасників тренінгу, які стали досліджуваними (вибірка ста-новить більше 100 осіб), сприймають стрес як негативне та непотрібне явище в житті людини. Після упровадження авторського методу трансформації стресу більшість учасників визнають зміни і переоці-нюють своє ставлення до стресу, що підтверджується шляхом співбесіди та за допомогою тестування.Висновки. Про ефективність застосування методу трансформації дистресу в еустрес свідчать результати емпіричної діагностики. Спостереження та бесіда дали можливість констатувати, що учасники тренінгу з розвитку стресостійкості опрацювали свої найактуальніші стрес-ситуації, навчилися навичкам трансформації стресу, а саме відбулася зміна негативних захистів на вибір успішних стратегій опанування стресом, підвищено рівень саморегуляції, стресостійкості, врівноваженості. Проєктивна методика «Кольоровий тест М. Люшера» підтвердила відсутність внутрішнього конфлікту та наявність здорових станів.Ключові слова: трансформація, еустрес, дистрес, психотерапія, інтегративний підхід, розвиток.
48
Танська, Людмила Вацлавівна. "ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ЯК ФЕНОМЕН ТРАНСФОРМАЦІЇ ПОСТКОМУНІСТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ: ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ". Питання культурології, № 38 (29 жовтня 2021): 195–203. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.38.2021.245894.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті — визначити культурно-історичні детермінанти глобалізаційних процесів культури у пострадянському просторі як феномен діалогу культур. Методологію дослідження становлять системний та компаративний методи, що дали змогу визначити специфіку глобалізаційних реалій пострадянського простору. Наукова новизна полягає у розкритті особливостей взаємодії глобалізації культури в цілому та локальних ініціатив національних культур, зокрема української. Висновки. Наголосимо, що глобалізація культури є метафорою, яка не дає можливостей визначити місце окремих культур у просторі тоталізації, гомогенізації та нівеляції культурно-історичного потенціалу в цілому. Посткомуністичний простір, на відміну від пострадянського простору культуротворення, теж є достатньо розмитою дефініцією, бо ліворадикальний локус не втрачає своєї актуальності. Втім, кореляція глобалістських інтенцій метамодернізму та посткомунізму свідчить про певну стратегію альтерглобалізму — поміркованого універсалізму культуротворчих інтенцій. Доведено, що пострадянські країни погано вписуються в ці стратегему та міфологему. Суперетатизм мімікрує в систему національного етатизму за умови розвитку автохтонного капіталізму, який межує з олігархатом. Визначено, що постмодерністське забарвлення національних культур у контексті виникнення стратегії постпостмодерну, або метамодерну, все більше трансформується в різного типу етноренесанси: музеєфікацію, фестивацію традиційних цінностей. Поле діалогу культур звужується, а в умовах локальних конфліктів між країнами колишнього СРСР взагалі сходить нанівець. Відтак, глобалізація як «модернізація», «макдоналізація», «транзитологія» західних цінностей масової культури є глобалістським синдромом нерівності і відображує вже минулий етап національного будівництва культури.
49
Калакура, Олег. "СУЧАСНІ МОВНО-КУЛЬТУРНІ ПРОЦЕСИ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ". Society. Document. Communication, № 9 (7 вересня 2020): 112–30. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2020-9-112-130.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу сучасних мовно-культурних процесів в Україні, підвищенню їхнього впливу на інформаційних простір. Розглянуто погляди основних політичних гравців (учасників другого туру виборів Президента України у 2019 р. : П. Порошенка та В. Зеленського, партії «Слуга народу», яка перемогла на парламентських виборах і сформувала монобільшість у Верховній Раді) на етнополітичний розвиток країни. Висловлено застереження, що етнонаціональна політика президента В. Зеленського, задекларована як курс на своєрідне зшивання «двокультурної» України, за умов турборежиму може спричинити конфлікти і порушення прав людини. Окреслено основні проблеми державної етнонаціональної політики на тлі російської збройної агресії, анексії автономної республіки Крим, які є складовою гібридної війни проти України. Зазначено важливість проведення перепису населення, оскільки статистика 2001 р. не дає реального уявлення про склад, ідентичність та інтереси складових етнонаціональної структури суспільства.
Національний інформаційний простір аналізується у трьох його складових: загальнодержавному, регіональному та місцевому. Показано важливість врахування етнічного складу населення в ході утворення об’єднаних територіальних громад та укрупнення районів під час адміністративно-територіальної реформи. Інформаційний простір повинен враховувати інтереси національних меншин, водночас повинен мати чіткий україноцентричний зміст. Висвітлено перші результати українізації інформаційного простору шляхом квотування державної мови в теле- та радіопросторі. Наголошено, що одним із засобів українізації громадянського суспільства може стати використання мов національних меншин. Як приклад, наведено заходи мовами національних меншин щодо боротьби з вірусом Covid 19. Проаналізовано застереження окремих національних меншин щодо виконання статті 7 закону «Про освіту».
Висловлено низку практичних пропозицій щодо подальшого корегування мовно-культурних процесів у контексті євроатлантичної інтеграції та українізації національно-інформаційного простору, підвищення ефективності гуманітарної політики.
50
Воропаєва, Тетяна. "ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСТВА НАУКОВЦЯМИ ЦЕНТРУ УКРАЇНОЗНАВСТВА КНУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА". Молодий вчений, № 1 (89) (29 січня 2021): 249–55. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-1-89-49.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена 20-ій річниці заснування Центру українознавства у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Автор висвітлює особливості феномена українства крізь призму постатей і подій. У статті представлені результати теоретичних і емпіричних досліджень групи «Етнологія» в рамках основних науково-дослідних проєктів Центру українознавства. Упродовж 2000–2021 років співробітники Центру українознавства продовжили дослідження, які були розпочаті в рамках Інституту українознавства Київського університету. Ці дослідження були присвячені вивченню особливостей української ментальності та базових цінностей українського народу, відмінностей між «типовими українцями» і «типовими росіянами», колективної ідентичності та уявлень громадян України про сучасну національну ідею. Було продовжено вдосконалення категоріального апарату сучасного українознавства, а також розробка теоретико-методологічних засад етногенезу й етнічної історії українців. Цікаві результати були отримані під час розробки концепції походження українського народу, концепції українського націєтворення, а також у процесі вивчення національного характеру українського народу. Співробітниками групи «Етнологія» у рамках науково-дослідних тем було: 1) проаналізовано діяльність багатьох історичних особистостей від Аскольда, княгині Ольги, князя Володимира Святославича до В. Стуса, В. Чорновола, Л. Костенко, Є. Сверстюка та ін.; 2) запропоновано нове концептуальне бачення структури предметного поля українознавства, а також виокремлено основні структурні компоненти цього предметного поля; 3) доведено, що предметне поле українознавства дозволяє окреслити в межах цієї інтегративної науки внутрішній міжгалузевий контур, в межах якого можна коректно вивчати будь-які виміри українського світу; 4) уточнено визначення понять «етнічна картина світу», «національний образ світу», «цілісний світогляд»; 5) визначено поняття «когнітивна культура» і «конативна культура» українського народу; 6) уточнено специфіку становлення «українського Ми» та процесів розвитку етнічної й національної самосвідомості українського народу; 7) досліджено особливості культурогенезу й культуротворення на українських землях; 8) проаналізовано специфіку етнонімів «Русь» і «Україна»; 9) досліджено антропологічні особливості українського народу; 10) запропоновано науково обґрунтовану концепцію походження, становлення і розвитку українського народу; 11) запропоновано нове концептуальне бачення основних етапів і перспектив українського націєтворення, а також етапів цивілізаційного поступу українства; 12) проаналізовані базові цінності та основні чинники консолідації українства у постколоніальну добу; 13) визначено російську агресію як російсько-український міждержавний збройний конфлікт неоколоніального типу; 14) проаналізовано трансформації колективної ідентичності громадян України, починаючи з 1991 р.; 15) обґрунтувано стратегію «розумної сили» як основи для припинення збройного конфлікту в Україні та реінтеграції окупованих територій.