Добірка наукової літератури з теми "Трансформація конфлікт"

Виникнення будь-якого етнополітичного конфлікту обумовлено існуванням тієї чи іншої форми нерівності етносів. Тому врегулювання етнічних конфліктів вимагає знаходження нового, компромісного й прийнятного для всіх конфліктних сторін балансу взаємного задоволення їх інтересів. Проблема етнічних конфліктів протягом останніх десятиліть є однією з найбільш актуальних тем для дослідників, що представляють різні сфери науки. Головна причина такої пильної уваги до цього питання полягає у важливості розв’язання подібного роду конфліктів, які до того ж стали одним з найбільш поширених джерел суспільних протиріч і політичної нестабільності. Нині на світовій арені присутня наростаюча емоційна напруженість, що супроводжує конфліктні взаємодії, й може спричинити як мобілізуючий, так й дезорганізуючий вплив на поведінку учасників конфлікту. У етнічному конфлікті, в міру його розвитку, зростає почуття антипатії або ворожості. Приводи й випадки для цього завжди знаходяться.Події останніх років продемонстрували, що етнічні конфлікти в різних частинах світу виходять за рамки внутрішньодержавних й навіть регіональних. Це має особливе значення у зв’язку з тим, що регіони етнічної нестабільності асоціюються все частіше, й в періодичній, й в науковій літературі, – з потенційними суб’єктами міжнародного тероризму. Політико-економічна просторова структуризація полягає в розширенні європейської інтеграції, ускладненні взаємин між політичними акторами, зміні сфер геополітичного впливу, трансформації режимності й демократизації ряду країн. Цей процес досі не завершений повністю, ходячи й підходить до свого логічного фіналу. Запобігання конфліктам можливо тільки при комплексному підході до вирішення проблеми й об’єднанню національною політикою, спрямованою на гармонізацію відносин між різними етносами, а також правоохоронних органів, ЗМІ.

Трансформація ідентичностей внутрішньо переміщених осіб (ВПО) висвітлюється як актуальна наукова проблема, що має декілька важливих соціально-психологічних та політико-психологічних аспектів дослідження, оскільки водночас торкається травматизації і переосмислення ідентичностей унаслідок переселення та збройного конфлікту – з одного боку, а з другого – формування у ВПО нових специфічних ідентичностей (наприклад, ідентифікація себе як представника “спільноти переселенців”). Отже, актуальність дослідження трансформацій ідентичностей внутрішньо переміщених осіб полягає як у важливості розкриття суті цього поняття для розуміння національної самосвідомості громадян, так і необхідності вивчення саме трансформаційних процесів, які відбуваються тут і зараз, доки конфлікт усе ще триває й істотно впливає на життя наших співгромадян. У контексті дослідження просторова ідентичність визначається як відчуття особою своєї належності до певного простору, що формується в процесі ідентифікації з певним місцем і з тими практиками, ритуалами та елементами досвіду, що усталилися в цьому конкретному місці. Метод ментального картографування розглядається як ефективний інструмент дослідження просторових ідентичностей, що має достатній потенціал, аби стати головним методом дослідження просторових соціальних ідентичностей ВПО. Зроблено висновок, що ментальні карти є достатньо візуалізованими, мають часову прив’язку та відкриту структуру, поєднують візуальні і вербальні способи комунікації, але водночас є валідним засобом дослідження ментальних репрезентацій простору і можуть стати ефективним засобом не тільки досліджень ідентичностей ВПО, а й засобом їх трансформацій завдяки рефлексивній роботі та переосмисленню досвіду в процесі інтерв’ювання. Ключові слова: просторові наративи, внутрішньо переміщені особи, ідентичність, ментальне картографування, психологія простору.

В данной статье представлен системно-структурный анализ теорий психологических трансформаций личности, раскрывающий основные методологические подходы к определению сущности изменений личности. Особое внимание уделено трансформациям ценностно-смысловой сферы личности. В статье дано определение понятия «трансформация» с разных сторон психологической науки. Представлен обзор теорий и подходов разных авторов к изучению личности и ее трансформации. Выделены динамические, статические теории личности, а также теории развития и трансформации. Дана подробная характеристика психотрансформационного подхода с выделением искусственных и естественных трансформаций. В статье рассмотрены различные модели и формы трансформации личности. Подробно представлены: «теория поля», основанная на понятиях «анализа тенденций» или «сил», создающих барьеры или помогающих преобразованиям, и «теория кристаллизации недовольства», способствующая образованию ассоциативных связей между субъективным восприятием проблем, затрат и негативных результатов. Авторы классифицируют рассмотренные подходы по нескольким параметрам: закономерностям развития, влиянию ситуации и контекста деятельности, характеру когнитивной активности, специфике механизмов сопротивления любым изменениям. Анализ рассмотренных подходов и моделей показывает, что возможности преобразований личности исходят из уровня, на котором изучается сама личность. Взгляд на изменения личности с точки зрения уровней функционирования подчеркивает особенности процессов трансформации, характерных для каждого из них, и предполагает, что быстрый темп преобразований личности является характерным признаком смыслового уровня.На основе проведенного системно-структурного анализа теорий психологических трансформаций личности авторы предлагают дифференцировать возможные изменения личности на уровне личностной активности человека, черт его индивидуальности, и на смысловом уровне. Авторы делают вывод о том, что важным является изучение трансформаций личности, находящейся в зоне вооруженного конфликта с точки зрения когнитивных, аффективных и поведенческих проявлений.

Обґрунтовано міждисциплінарний характер дослідження трансформації образу української економічної еліти у ХІХ – на початку ХХ століття. Це пояснюється умовами глобалізації сучасного світу і приналежністю предмета дослідження до об’єктів багатьох наук: історії педагогіки, історії, філософії, культурології, соціології, етнографії, біології, психології та забезпечено застосуванням низки наукових підходів: культурологічного (а в його межах – геокультурного, етнокультурного, соціокультурного, біографічного, типологічного), психолого-соціологічного, історико-соціологічного, історико-філологічного, наративного, герменевтичного та ін. Охарактеризовано історичні, культурні, національні, ментальні, релігійні та інші особливості формування системи виховних ідеалів підприємницького стану України у ХІХ – на початку ХХ століття. Виявлено етнонаціональні відмінності у формуванні поглядів народів України на цінності та ідеали підприємницької діяльності.Проаналізовано причини трансформації образу української економічної еліти у досліджуваний період. Увага акцентована на характеристиці найвагоміших цінностей українських підприємців (віра, родина, освіта, місцевий патріотизм) і чеснот (толерантність, помірність, стриманість, суспільна відповідальність). Виявлено причини домінування релігійно-моральної складової виховного ідеалу вітчизняних підприємців (нестійкість соціально-економічного становища нової підприємницької верстви, релігійно зумовлений критичний погляд на заняття торгівлею, внутрішньо особистісний конфлікт між людським прагненням до збагачення та християнським його запереченням). Обґрунтовано основну зміну у ставленні вітчизняних підприємців до освіти (освіта як престиж трансформувалася в освіту як умову фінансової безпеки та економічний спосіб мислення).

У статті здійснено спробу обґрунтування ознаки конфліктності публічно-правових відносин, яка виступає умовою виникнення спорів у цій сфері. Акцентується увага на особливостях розвитку адміністративного права як фундаментальної галузі права, що супроводжується розширенням меж його предмету, а також виникненням відносин, які є менш конфліктними поряд із відносинами державного управління у їх доктринальному розумінні. Критично аналізуються підходи окремих вчених, котрі, характеризуючи умови виникнення спорів крізь призму соціальних відносин, вказують на наявність соціально-правового конфлікту, який вирішується засобами адміністративного судочинства. Для цілей дослідження обрано підхід, за якого якістю суб’єкта права є здатність логічного визнання норми і спроможність психічно-вольового визнання чи невизнання. В останньому випадку якраз і виникає конфлікт суб’єкта і правової норми. Відтак, екстраполюючи цю тезу на сферу публічно-правових відносин визначено основну методологічну особливість дослідження у площині перегляду та розвитку адміністративного права в контексті оновлення його предмету. Зазначено, що розвиток соціально-юридичної природи адміністративного права поряд із людиноцентризмом має стати базисом для зниження конфліктності публічно-правових відносин, оскільки враховуватиме їх як правові, так і не правові аспекти. Наголошується, що дослідження конфліктності публічно-правових відносин лежить у площині розвитку адміністративного права як фундаментальної правової галузі, а її оновлення визначає напрями розв’язання проблем, пов’язаних з категорією спору у сфері публічно-правових відносин. Трансформація предметної області адміністративного права без урахування емерджентних ознак його як системи, призводить до необхідності більш детального аналізу неоднотипних відносин, які характеризуються різним ступенем конфліктності, а відтак визначають особливості умов виникнення спорів у цій сфері.

Мета статті – прослідкувати процес трансформації жанру антиутопії на сучасному етапі його розвитку на прикладі трилогії Лорен Олівер. Жанр антиутопії продовжує залишатися одним із найбільш популярних жанрів у сучасній літературі. Це пов’язано, насамперед, з тим, що зараз людство активно досліджує можливі шляхи свого розвитку, намагаючись знайти різні способи подолання гіпотетичних катастроф. Жанр антиутопії, що розвивався головним чином як критична реакція та антитеза до утопії, став своєрідним відгуком людства на бурхливі соціально-політичні події тих часів. На сьогодні трилогія «Деліріум» є одним із найбільш успішних романів, що підтверджується схвальними рецензіями від авторитетних видань та високими позиціями, які займають усі три частини трилогії у численних списках бестселерів. Досліджуваний твір є зразком антиутопії як масового жанру. Основна увага в статті приділена аналізу рис любовного роману в трилогії Лорен Олівер. Основні методи, які використовувалися в ході дослідження, – сюжетно-образний аналіз, проблемно-тематичний аналіз, компаративний аналіз. У роботі розглянуто особливості сюжету трилогії «Деліріум», образи головних героїв, проблематику, конфлікт твору, а також залучено історичний жанровий контекст. Виявлено як ознаки масового жанру (популярність та комерційний попит, тривіальність та стереотипність, зображення вічних цінностей та проблем людства, жанрова структурованість та схематичність, серійність, акцентування уваги на зображенні людських відносин, поетика «хепі-енду»), так і класичної антиутопії (тоталітарна держава, велика кількість образів, мотивів та мікросюжетів, що є схожими на відповідні образи, мотиви та мікросюжети у творах цього жанру). Автор дійшов висновку, що процес трансформації жанру антиутопії на сучасному етапі його розвитку полягає у запозиченні рис масової літератури.

Обґрунтовано теоретичні засади дослідження психологічних стратегій адаптації спільноти до умов і наслідків воєнного конфлікту, основу яких становлять концепція соціальної травми П. Штомпки та загальні положення про спільноту як структурну одиницю суспільства і значущого середовища життєдіяльності особи, адаптацію особи та спільноти в умовах суспільних трансформацій, адаптацію як вибір альтернативних стратегій поведінки. Адаптацію спільноти до умов і наслідків воєнного конфлікту розглянуто як складний багатомірний процес взаємодії суб’єкта адаптації і середовища, яке змінюється під впливом воєнного конфлікту, що передбачає трансформацію системних властивостей спільноти, набуття нових засобів побудови продуктивних систем взаємодії, вироблення і застосування відповідних психологічних стратегій оволодіння ситуацією. Визначено суб’єктивні критерії адаптації (задоволеність соціальним оточенням, роллю, статусом, рівнем самореалізації, основними видами діяльності, реалізацією основних потреб; відчуття соціальної інтегрованості, самооцінка стану здоров’я та адаптивності) та їх значення в дослідженні стратегій адаптації спільноти до таких умов. Психологічні стратегії адаптації спільноти запропоновано розглянути на основі моделей: зміцнення громадського здоров’я, ціннісного порозуміння, розв’язання проблем внутрішньої міграції, опрацювання травматичного досвіду, застосування медіапрактик, родинної взаємодії, трансформації соціального капіталу. Відповідно до цих моделей визначено емпіричні індикатори дослідження психологічних стратегій адаптації спільноти до умов і наслідків воєнного конфлікту.

Конфліктність є закономірною ознакою суспільних відносин, у яких передбачається певне обмеження поведінки їхніх учасників. Деякі регулятори діють в умовах самообмеження суб’єктів фактично без примусу, тоді як реалізація норм права через свою обов’язковість забезпечується існуванням жорстких примусових механізмів. Проблема податкового конфлікту пов’язується з моментом виникнення самих податків. Унаслідок поступової трансформації податкових відносин змінювалася форма обов’язкових платежів, а з ними – і форма конфліктності. Доктринальне з’ясування правового податкового конфлікту, дослідження підстав його виникнення сприятиме визначенню шляхів та засобів подолання конфліктності в податкових відносинах і дасть змогу сформулювати необхідні дії суб’єктів на попередження конф лікту в майбутньому. Метою статті є вивчення правової природи податкового конфлікту через його зв’язок із, власне, конфліктом і природою податку, диференціювання підстав виникнення податкового конфлікту та визначення суперечностей, які притаманні конфлікту на різних етапах його розвитку. Податковому конфлікту не завжди притаманне відверте негативне ставлення. Суперечність виникає і тоді, коли законослухняна поведінка суб’єкта передбачає певне майнове обтяження. При цьому конфліктність у податкових відносинах може виходити за межі податкового регулювання. У статті диференційовано підстави виникнення податкового конфлікту залежно від стадії його динаміки. Так, на стадії нормотворчості конфлікт може виникати при формуванні змісту податково-правових норм, дотриманні процедури щодо появи податково-правової норми та при узгодженні податково-правових актів. Звернено увагу на необхідність чіткого визначення понять, формування сталих юридичних конструкцій, узгодження податкових термінів із нормами інших фінансових законів, дотримання певного терміну запізнення між прийняттям законодавчого припису та набуттям ним чинності, організацію податкового регулювання відповідно до системи податкового законодавства. Поява податкового конфлікту при застосуванні норми права пов’язана з деталізацією правового статусу зобов’язуваної особи. Зокрема, визначено сфери виникнення конфлікту для резидентів і нерезидентів. На динаміку конфліктності може впливати чіткість реалізації повноважень контролюючими органами і розподілення повноважень між тими органами, які представляють державу та територіальні громади. Розв’язання податкових спорів і податкового конфлікту може відбуватися у режимі апеляційного, адміністративного узгодження та при вирішенні податкових спорів судами. Підстави виникнення правового конфлікту визначають шляхи його подолання. При цьому правове регулювання не зводиться до досягнення конфліктної ситуації, адже має на меті таке узгодження інтересів учасників, за якого конфлікт буде подолано. Подальше дослідження природи податкового конфлікту дасть змогу виробити такі способи подолання суперечностей, що становлять зміст і причини його виникнення, які максимально зможуть задовольнити інтереси всіх учасників податкових відносин.

Виявлено, що збройне насилля в сучасному світі зазнає суттєвих змін. Воєнні конфлікти все частіше набувають характеру асиметричних. Еволюціонують засоби воєнно-політичного протиборства. Сучасне протистояння, як правило, представляє собою «розумне» поєднання методів «жорсткої» і «м’якої сили». Визначено, що одним із найважливіших аспектів трансформації збройного насилля є значна актуалізація його інформаційного компоненту. Методи інформаційного та інформаційно-психологічного впливу стали невід’ємною складовою сучасного протиборства. Традиційні форми воєнно-політичного протистояння поступаються місцем його новітнім формам – гібридним, сетецентричним, мережевим війнам. З’ясовано, що для сучасного світу характерна загальна інтенсифікація збройного насилля, зростання масштабів розповсюдження, збільшення кількості та тривалості воєнних конфліктів різного ступеня інтенсивності. Усі ці тенденції є відбиттям процесів глобальних трансформацій і вказують на формування нових загроз національній та міжнародній безпеці.

Ненасильницький конфлікт можна вважати особливим видом соціально-політичного конфлікту. Нормативно-правова база України не готова регулювати даний вид протестів. Інстинктивно люди схильні збиратись у натовпи та захищатись. У натовпі людина піддається психологічним змінам: зниження соціальної відповідальності, зниження когнітивних компонентів в поведінці, діє інфантильно. Конфлікт слід розуміти як вид взаємодії між людьми. Трансформація конфлікту полягає у зміні реальності конфлікту через 3 його виміри: сприйняття, контекст та поведінку. Для трансформації конфліктів існують внутрішні інститути (відділи поліції превентивного впливу (поліція діалогу), Національна служба посередництва і примирення) та міжнародного рівня організації (ООН, ОБСЄ) та фонди (РАХ, Berghoff foundation, Caritas, фонд «Відродження»). Серед методів та інструментв трансформації конфліктів я виділила 3: діалог, фасилітація та медіація. У роботі я описала технологію трансформації конфлікту між групами людей під час ненасильницьких протестів – вулична фасилітація. Вулична фасилітація має такі етапи: намір, моніторинг конфлікту, оцінка та картування конфлікту, моделювання та визначення точок входу, первинний психологічний контакт, контакт. Завершальний етап інтервенції в конфлікт виводить людину на зміну стратегії, поведінки. Вуличний фасилітатор здійснює кризову інтервенцію в умовах ненасилля, в точці активної «сірої маси» та надає голосу мовчазній більшості. Вуличний фасилітатор має розвинуті такі компетенції: комунікабельність, емоційний інтелект, гнучкість, здатність до емпатії та самоемпатії, вміння структурно мислити, розуміння власних кордонів та обмежень.
Nonviolent conflict can be considered a special kind of socio-political conflict. The legal framework of Ukraine is not ready to regulate this type of protest. Instinctively, people tend to gather in crowds and defend themselves. In the crowd a person undergoes psychological changes: reduced social responsibility, reduced cognitive components in behavior, acts infantile. Conflict should be understood as a kind of interaction between people. The transformation of the conflict is to change the reality of the conflict through its 3 dimensions: perception, context and behavior. There are internal institutions (preventive police units (dialogue police), National Mediation and Reconciliation Service) and international level organizations (UN, OSCE) and foundations (PAX, Berghoff foundation, Caritas, “Vidrodgennja” Foundation) for the transformation of conflicts. Among the methods and tools for conflict transformation, I identified 3: dialogue, facilitation and mediation. In this paper, I described the technology of transforming conflict between groups of people during nonviolent protests – urban peacebuilding. Urban peacebuilding has the following stages: intention, conflict monitoring, conflict assessment and mapping, modeling and identification of entry points, primary psychological contact, contact. The final stage of intervention in the conflict brings a person to change strategy, behavior. The urban peacebuilder carries out crisis intervention in conditions of non-violence, at the point of active "gray mass" and gives a voice to the silent majority. The urban peacebuilder has developed the following competencies: sociability, emotional intelligence, flexibility, ability to empathize and self-empathy, the ability to think structurally, understanding their own boundaries and limitations.
Ненасильственный конфликт можно считать особым видом социально-политического конфликта. Нормативно-правовая база Украины не готова регулировать данный вид протестов. Инстинктивно люди склонны собираться в толпы и защищаться. В толпе человек подвергается психологическим изменениям: снижению социальной ответственности, снижению когнитивных компонентов в поведении, действует инфантильно. Конфликт следует понимать как вид взаимодействия между людьми. Трансформация конфликта заключается в изменении реальности конфликта через 3 его измерения: восприятие, контекст и поведение. Для трансформации конфликтов существуют внутренние институты (отделы полиции превентивного воздействия (полиция диалога), Национальная служба посредничества и примирения) и международного уровня организации (ООН, ОБСЕ) и фонды (РАХ, Berghoff foundation, Caritas, фонд «Возрождение»). Среди методов и инструментв трансформации конфликтов я выделила 3: диалог, фасилитация и медиация. В работе я описала технологию трансформации конфликтов между группами людей во время ненасильственных протестов - уличная фасилитация. Уличная фасилитация имеет следующие этапы: намерение, мониторинг конфликта, оценка и картирование конфликта, моделирования и определения точек входа, первичный психологический контакт, контакт. Завершающий этап интервенции в конфликт выводит человека на смену стратегии, поведения. Уличный фасилитатор осуществляет кризисную интервенцию в условиях ненасилия, в точке активной «серой массы» и дает голос молчаливому большинству. Уличный фасилитатор имеет развитые такие компетенции: коммуникабельность, эмоциональный интеллект, гибкость, способность к эмпатии и самоемпатии, умение структурно мыслить, понимание собственных границ и ограничений.

Дисертація присвячена дослідженню зміни основних сфер повсякденності і тенденцій її трансформацій під час збройного конфлікту на сході України через призму жіночих наративів. Робота ґрунтується на парадигмі жіночої суб'єктивності. В дисертації проаналізовані соціологічні концептуалізації феномену повсякденності, сутнісні характеристики повсякденної реальності: просторово-часові підстави, раціоналізм та ірраціоналізм буттєвості, виявлено основні сфери, функції і характеристики повсякденного буття людини та особливості жіночого досвіду під час війни на основі вивчення регіонального комплексу наративних джерел.
The dissertation is devoted to the study of the change of the basic spheres of everyday life and tendencies of its transformations during the armed conflict in eastern Ukraine through the prism of female narratives. The work is based on the paradigm of female subjectivity. The dissertation analyzes the sociological conceptualizations of the phenomenon of everyday life, the essential characteristics of everyday reality: space-time grounds, rationalism and irrationalism of futurity, reveals the main spheres, functions and characteristics of everyday life and the peculiarities of women's experience during the war on the basis of the study of the regional complex of narrative sources.

Відносини між Російською Федерацією (РФ) та Україною визначаються насамперед міждержавним конфліктом із збройною складовою в Донецькій та Луганській областях. Спроба незаконної анексії Росією території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя в 2014 р. та їх окупації, збройне протистояння на Донбасі зумовлюють довгостроковий характер міждержавної конфронтації. Цей конфлікт є асиметричним. Для України наслідки протистояння з РФ – життєво важливі, а перебіг конфлікту впливає майже на всі значущі соціальні процеси. Натомість керівництво Росії розглядає Україну переважно одним з полів конкуренції із Заходом задля «утвердження позицій Російської Федерації як одного з впливових центрів сучасного світу». Пострадянський простір визначений пріоритетом зовнішньої політики Росії, водночас більше значення надається співробітництву з державами, які беруть участь у російських інтеграційних проєктах. Стратегією економічної безпеки РФ на період до 2030 року, ухваленою в 2017 р., пріоритетом розвитку російської економіки визначено створення умов для реалізації стратегічних національних пріоритетів РФ. Так констатується підпорядкування економіки реалізації насамперед стратегічних цілей, визначених політичним керівництвом. Економічний тиск Росії, який був важливим інструментом її політики щодо України й до 2014 р., після початку агресії набув якісно нового рівня. Так само як і застосування воєнних інструментів, обмеження українського експорту, припинення транзиту українських товарів російською територією, спрямоване, зокрема, на виснаження економічних ресурсів України та обмеження її розвитку, а також примушення політичних лідерів нашої держави до прийняття вимог Кремля. Російська Федерація продовжує докладати зусиль для максимального послаблення залежності від економічної співпраці з Україною. Йдеться про зменшення ролі України як транзитної держави для експорту російських енергоносіїв, розірвання усталених коопераційних зв’язків, насамперед у сфері військово-промислового комплексу. Російська політика практично не зважає на інтереси російського бізнесу, які зберігаються на території України, попри суттєве зменшення відповідної активності порівняно з максимальними рівнями, досягнутими на початку 2010-х років. Головним пріоритетом є прагнення утримати Україну в орбіті свого впливу, що в майбутньому має забезпечити компенсацію нинішніх втрат, зокрема й економічних.

Після переоцінки загроз безпеці та оновлення місії НАТО після 2014 р. стратегічними пріоритетами організації визначено стримування й оборону, а також поширення стабільності й зміцнення безпеки поза межами території Альянсу. Це зумовлює активізацію відносин НАТО з країнами-партнерами на східному та південному флангах. Попри те, що оборонні зобов’язання у рамках НАТО не поширюються на регіони, в яких найбільшим є ризик виникнення воєнного конфлікту між США та КНР, Вашингтон зацікавлений у всебічній взаємодії з Альянсом для здобуття переваг у глобальній конкуренції. Консолідація позицій держав-членів НАТО, розпочата за нової адміністрації США, посилює позиції Альянсу щодо стримування агресивних дій РФ. Безпрецедентний масштаб і кількість одночасних викликів та їхній комплексний характер, суперечності національних інтересів членів Альянсу, що становить загрозу його єдності, формують потребу подальших реформ НАТО. Принцип ухвалення рішень консенсусом за сучасних умов часто обмежує ефективність реакції організації. Подолання згаданих викликів пов’язано зі спроможністю Альянсу знайти шляхи вирішення внутрішніх проблем і протистояти зовнішнім загрозам, зокрема завдяки зближенню позицій США та ЄС. Іншою умовою є раціональна оцінка загроз європейськими державами-членами, відокремлення економічних інтересів від оборонної політики.

Научная монография строится на основе анализа взглядов отечественных ученых на вопросы трансформации пространственных характеристик информации, особенностей воздействия объективной реальности на ценностные ориентации человека и общества, и смыслы социальной практики. Из пространственных характеристик информации выделяется массмедийное пространство, которое в сравнении с другими пространственными характеристиками информации имеет отличительные свойства, определяющие прямые и обратные онтологические связи человека с окружающим социальным миром. Под воздействием глобализации и интенсивной информатизации социальных процессов прослеживается усиление воздействия массмедийного пространства на изменение самой природы человека, его социальных и психологических качеств, ценностных взглядов и ориентаций. Издание предназначено специалистам и исследователям в области теории журналистики, политологии, конфликтологии, преподавателям высших учебных заведений.