Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Традиційний фольклор.
Статті в журналах з теми "Традиційний фольклор"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-23 статей у журналах для дослідження на тему "Традиційний фольклор".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Овчаренко, Святослав. "ТРАДИЦІЙНА МУЗИЧНА КУЛЬТУРА ЧЕРНІГІВЩИНИ В КОНТЕКСТІ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ДИНАМІКИ ХХ–ХХІ СТОЛІТТЯ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 34, № 34 (23 грудня 2020): 261–65. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v34i34.352.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто особливості традиційної музичної культури Чернігівщини. Окреслено роль фольклору, як компоненту нематеріальної спадщини, що віддзеркалює різні історичні та культурні чинники, які впливають на його модифікацію. Виділено вплив глобалізаційних тенденцій на соціокультурну динаміку XX ст. та їх роль у функціонуванні традиційної музики. Народна культура Чернігівщини зберігає свої сутнісні ознаки, її фольклорна спадщина сформувалась як результат взаємодії різних етносів. Досліджено, що в певних регіонах Полісся наявні осередки, де традиційна музична культура продовжує бути частиною життя соціуму. Фольклор Чернігівщини в контексті соціокультурної динаміки ХХ ст. зберігає автохтонний характер. Активізувалась дослідницька етнографічна діяльність, почали системно здійснюватись фольклорні розвідки. Також неабияку роль відіграє практика організації фестивалів та конкурсів на Чернігівщині, пов’язаних із традиційною музичною культурою.
2
Лисюк, Н. "Традиційний фольклор у культурному просторі ХХІ століття". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, Вип. 21 (2010): 51–55.
Знайти повний текст джерела
3
Пастух, Наталя Харчишин. "Традиційний фольклор українців північної Молдови: Актуальність і специфіка дослідження". Народна творчість та етнографія, № 2 (2009): 40–46.
Знайти повний текст джерела
4
Мельник, Наталя. "Роман М. Дочинця «Вічник. Сповідь на перевалі духу» як фольклорний метатекст". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 14 (20 лютого 2020): 198–206. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v14i0.3819.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються функції фольклорного метатексту в романі М. Дочинця «Вічник. Сповідь на перевалі духу».
Спираючись на сучасні концепції метатексту, розуміючи фольклор як комплекс народних знань, утілених у художньому тексті в різних формах, авторка визначає зв’язок змісту досліджуваного роману з фольклорною свідомістю, окреслює функції фольклорного метатексту.
Використання письменником великого формального та змістового арсеналу українського фольклору сприяє формуванню цілісної ідейно-художньої концепції твору, визначає його смислове навантаження, моделює наративні стратегії тексту. У роман залучено широкий жанровий діапазон фольклорної системи (молитви-замовляння, легенди, перекази, прислів’я та приказки, лікувальні замовляння); концепти світоглядних уявлень, традиційні фольклорні прийоми творення образів, що дозволяє носієві культурної національної традиції сприймати твір на архетипно-асоціативному рівні. Фольклорна першооснова твору виконує текстоутворюючу функцію, окреслює його комунікативну настанову та сприяє вірогідності описуваного. Такий підхід призводить до співтворчості читача, визначає колективність авторського наративу.
5
Мицюк, М. В., та О. В. Наумовська. "МОРАЛЬНО-ЦІННІСНІ ІДЕАЛИ УКРАЇНЦІВ: ВІД ФОЛЬКЛОРУ ДО МАСМЕДІА". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 1 (17 вересня 2021): 275–81. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-38.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено український фольклор як системотвірну домінанту сучасного медіапростору. Розкрито парадигми масмедіа як наступника усної словесності, орієнтованого на соціальну модернізацію і духовний розвиток особистості у глобалізованому світі; обґрунтовано передумови взаємодії фольклору і масмедіа. Виявлено морально-ціннісний потенціал фольклору як змістовного феномену сучасної масової культури (зокрема, масмедіа), що сприяє утвердженню філософсько-культурологічних основ функціонування людини у природному і соціокультурному середовищі (засади моральності, моралі, права, гармонійних взаємин особистості і суспільства). Охарактеризовано закономірності еволюції традиційної словесності як поліфункціональної соціальної полістадіальної художньої системи, архітектоніка якої зумовлена історико-культурними чинниками. Визначено сенс-змістовні основи фольклору в контексті виявлення філософсько-культурологічних принципів і актуалізації його жанрової природи, що забезпечують усній традиції позачасову затребуваність, зважаючи на її здатність представляти національно- державні і власне індивідуальні (людські) засади. Описано фольклор як унікальну синкретичну, поліфункціональну систему, що відобразила різні світоглядні настанови й історико-культурні реалії. Визначено діалог словесного фольклору і масмедіа, що зумовлений низкою критеріїв, які стали парадигмальними умовами здійснення комунікації. Досліджено фольклор у контексті масової культури, що транслює базові філософсько- культурологічні цінності, які втілені в численних архетипних образах і постають сенс-змістовними домінантами сучасного медіапростору, зокрема масмедіа (телебачення, радіо, інтернет, кіно, фото, анімація тощо). Проаналізовано способи вираження інформації у фольклорі та масмедіа; визначено особливості комунікативного процесу, основи знакової системи, функції та системні принципи як критерії комунікації фольклору та масмедіа.
6
Мельник, Наталя Георгіївна. "Соціально-побутова коломийка: традиційне осмислення суспільної дійсності". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 10 (5 грудня 2014): 204–10. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v10i0.433.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується проблема відображення традиційної суспільної дійсності в жанрі коломийки. Фольклор розуміється як динамічний процес, що передбачає трансформацію традиційних оцінок дійсності залежно від історичних, політичних, соціальних, психологічних ознак доби.
7
Мельник, Наталія Георгіївна. "Традиційний фольклорний образ москаля: соціально-психологічні параметри". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 15 (20 грудня 2016): 204–13. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v15i0.177.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується традиційний фольклорний образ москаля. Його трактування продиктоване історичними, політичними, психологічними чинниками української історії. здебільшого цей образ постає у фольклорі у двох соціально-психологічних варіантах. Це москаль-солдат (вояк російської армії, можливо, українець за походженням) та москаль – росіянин за походженням. У народних оцінках цих фольклорних типів є певні відмінності.
8
П’ятаченко, С. В. "ФОЛЬКЛОР СЕЛА НИЖНЯ СИРОВАТКА У ЗАПИСАХ БОРИСА ГРІНЧЕНКА". Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство" 4, № 94 (2019): 156–67. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2019.4.94.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу фольклорного матеріалу, зібраного Борисом Грінченком у 1884-1885 роках у селі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії. Ці матеріали разом із записами з інших регіонів були опубліковані у збірниках «Етнографічні матеріали» (1895-1899) та «З вуст народу» (1901), які з того часу стали бібліографічною рідкістю і не доступні масовому читачеві. Увага до регіональних аспектів аналізованих збірників продиктована необхідністю глибшого осмислення регіональних аспектів народної традиційної культури та пов’язана із активізацією процесів національного самоусвідомлення населення сучасної Слобожанщини. Активну допомогу у збиранні фольклору Борису Грінченку надавали його учні, деякі з них пізніше продовжили справу свого вчителя. Увага до варіантів записаних пісень свідчить про науковий підхід до записування народної творчості. Фіксація народних творів відбувалася зі збереженням усіх локальних мовних, зокрема діалектних лексичних і фонетичних особливостей. Вміщені зразки творів супроводжувалися вказівками на те, де, ким і від кого вони записані, що свідчить про впровадження вченим елементів наукової паспортизації творів. До нижньосироватського фольклору, записаного Б. Грінченком, можна віднести 119 зразків народної прози, 175 різножанрових пісень і понад два десятки приказок, загадок і прикмет. Зафіксовані прозові твори – це легенди, перекази, казки і оповідки. Пісні з цього села – це низка календарнообрядових пісень та ліричні пісні. Окрасою збірника є розлогий запис народного весілля з Нижньої Сироватки, який містить 85 весільних пісень та опис епізодів цієї народної драми. Записано також було кілька дитячих та жартівливих пісень. Фольклорні матеріали, записані Б. Грінченком у Нижній Сироватці, відтворюють типовий зріз слобожанського фольклору, характерні жанри, сюжети та мотиви, а також зберігають характерні мовні особливості, притаманні цьому краю.
9
Мельник, Наталя Георгіївна. "Соціально-побутова пісенність заробітчанської тематики: динаміка традиції та національна ментальність". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 8 (20 грудня 2012): 210–22. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v8i0.632.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються особливості вияву традиційних поглядів людини на життя в соціально-побутовій пісенності заробітчанської тематики та їх трансформації під впливом соціально-економічних чинників. Особлива увага приділяється проблемі зміни складових рис національної ментальності українців у залежності від суспільно-історичних умов. Ключові слова: традиція, ментальність, фольклор, заробітчанство, тематика.
10
Мельник, Наталія Георгіївна. "Прозові наративи: динаміка традиції (на матеріалі фольклору Дніпропетровщини)". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 5 (25 червня 2015): 160–67. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v5i0.1246.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються традиційні риси народних оповідань про голод 1921-1922 рр., 1932-1033 рр., 1946-1947 рр. Акцентовано увагу на змісті та структурних особливостях народних оповідальних жанрів, які репрезентують народну концепцію історичних подій. Результати дослідження свідчать про активне побутування названих творів у межах традиції та фольклоризацію фактів усної історії.
11
Сінельніков, Іван Григорович, та Валентина Володимирівна Сінельнікова. "МОЛОДІЖНИЙ ФОЛЬКЛОРНО- ЕТНОГРАФІЧНИЙ АНСАМБЛЬ ЯК ВТОРИННА ФОРМА ТРАДИЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 43 (21 грудня 2020): 114–21. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.43.2020.220113.
Повний текст джерела
12
Юрій, Майхрович. "КОНСТРУЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО ПРОСТОРУ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ: КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКА ПРАКТИКА". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 35 (6 лютого 2021): 156–63. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v35i0.378.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто процес творення регіональної самобутності в локальному просторі Східної Галичини. Зокрема, на прикладі культури Покуття, Гуцульщини та Бойківщини висвітлено їхню внутрішню диференціацію в межах одного регіону та особливості ідентичності кожного з місцевих ареалів. Особлива увага приділяється проникненню фольклору, обрядів, та побутового життя Східної Галичини в традиційні види мистецтва та сучасну популярну вітчизняну культуру.
Наведено приклади літературних творів, вистав, кінофільмів, анімацій, музичних творів, які тією чи іншою мірою репрезентують вербальні особливості, жанрові ознаки та традиційні елементи народної західноукраїнської ідентичності.
13
Кирчів, Р. "Традиційне і нове у фольклорі на західно-українських землях міжвоєнного двадцятиріччя". Міфологія і фольклор, № 1 (2008): 6–20.
Знайти повний текст джерела
14
Калачова, Ірина. "ЯРМАРКОВІ ІГРИ ТА РОЗВАГИ ПІВНІЧНОГО ПОЛІССЯ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)". Litopys Volyni, № 23 (20 квітня 2021): 68–71. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.23.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття показує організацію дозвілля учасників ярмарків на території Північного (Білоруського) Полісся наприкінці ХІХ – початку ХХ століть. Ярмарок – це традиційна святково обставлена розширена торгівля, яка відбувалася періодично в певній місцевості. У статті показуються основні географічні центри проведення найбільших ярмарків Північного Полісся, показується їх спеціалізація. Найбільші ярмарки проходили в Зельві, Свислочі, Несвіжі, Гомелі, Мозирі, значними ярмарковими центрами були Брест, Кобрин, Пінськ та ін. Крім предметів місцевої промисловості і сільського господарства, на поліські ярмарки доставлялося багато товарів із сусідніх регіонів і з-за кордону. У розглянутий період поїздка на ярмарки мала для жителів Полісся не тільки суто практичне значення. Широка оптова і роздрібна торгівля розгорталася на площах міст та містечок, яку супроводжували барвисті народні гуляння, ігри та забави, виступи артистів, що перетворювало цю подію на колоритне свято. Ярмарок розглядається не тільки як форма організації торгівлі товарами, взаємовідносин продавця і покупця, а й як специфічна форма соціальної комунікації, соціально-культурної взаємодії, організації дозвілля і веселого проведення вільного часу. Показано місце ярмарку і пов’язаного з ним часу в народному фольклорі, наводяться спогади очевидців і учасників, згадки про поліські ярмарки відомих істориків і етнографів, таких як П. Шейн, А. Кіркор, П. Шпилевський та ін. Наведені характерні фольклорні елементи (пісні, приказ- ки, тощо), які показують велике значення ярмаркових ігор у системі соціальних комунікацій жителів Полісся століття тому. Особлива увага приділяється дозвіллю молоді, показано значення ярмарків у системі встанов- лення шлюбних і дошлюбних відносин молодих людей.
15
Чебанюк, О. "Фольклорна семантика фаз місяця в часовому коді традиційної культури східних слов"ян". Слов"янський світ, Вип. 15 (2016): 76–99.
Знайти повний текст джерела
16
Бермес, Ірина Лаврентіївна. "УКРАЇНСЬКА ПІСЕННА СПАДЩИНА: ЛЕМКІВСЬКІ ПІСНІ У ФОЛЬКЛОРИСТИЧНИХ СТУДІЯХ". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 44 (25 червня 2021): 34–42. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.44.2021.235298.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – окреслити й узагальнити напрацювання українських і зарубіжних учених у царині документування лемківського фольклору як вагомої частки української та європейської культурної спадщини. Методи дослідження: системний, аналітичний, метод узагальнення, що в комплексі дали можливість виокремити автентичні записи лемківських пісень, зібраних у фольклорних експедиціях із вуст носіїв традиційної культури у місцях її побутування. Наукова новизна полягає в дослідженні доробку українських і зарубіжних учених у галузі вивчення лемківського фольклору в контексті європейської культурної спадщини. Висновки. Записи лемківських пісень як невіддільної й оригінальної складової української пісенної спадщини було започатковано в 30-х рр. ХІХ ст. й інтерес до них не згас до сьогодні. Окреслено коло українських і польських фольклористів, етнологів, народознавців, мовознавців, які збирали та вивчали лемківські пісні, зокрема узагальнено напрацювання: Ж. Паулі, Я. Головацького, О. Кольберга, І. Верхратського, Ф. Колесси, В. Гнатюка, О. Торонського, В. Гошовського, С. Грици, М. Мушинки, М. Байко, Р. Кирчіва, Я. Бодака, К. Чаплик і ін. Доведено, що активне звернення етномузикологів до збирання лемківського фольклору, планування та реалізації експедицій, записів мелодій, їхнього аналізу та систематизації, нотного розшифрування пісенних взірців субетносу пояснюється тонкою та проникливою мелодикою, самобутньою метроритмікою лемківських пісень, їхньою «безсумнівною приналежністю до українського матірного пня…» (Колесса, 1929, с. 55). Наголошено, що пісні лемків розкривають особливості світогляду, побуту цієї етнографічної групи, її нетлінну історичну та художньо-емоційну пам’ять.
17
Юе, Ху. "ЗАСТОСУВАННЯ ПРОДУКТИВНИХ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, № 10(104) (28 грудня 2020): 41–49. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.10/041-049.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні перед педагогами стоїть важливе завдання – виховати й підготувати молодь, спроможну активно включатися в якісно новий етап розвитку сучасного суспільства, пов’язаний із інформацією. У статі вивчали проблему застосування продуктивних комп’ютерних технологій у процесі навчання майбутніх учителів образотворчого мистецтва. Запропоновано дизайн-проект «Етнодизайн костюму в сучасному стилі з використанням традиційних національних елементів». Метою було стимулювання інтересів студентів до оволодіння певною сумою знань, через проєктну діяльність, яка включає практичне застосування самостійно набутих знань у процесі вирішення практичних завдань. Визначено емоційномотиваційний критерій, його показники (емоційний відгук, інтерес до явищ культури, потреба більше дізнатися, освоїти зразки народного фольклору, розуміння цінностей художної культури, прагнення активно і творчо використовувати знання й уміння в життєдіяльності) та рівні (високий, середній, низький).
18
АНДРІЄВСЬКА, В. В., та Н. В. ЛЯШУК. "СТАТИКА ТА ДИНАМІКА ФОЛЬКЛОРНОГО СТЕРЕОТИПУ: РЕЗУЛЬТАТИ АСОЦІАТИВНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», № 3 (16 лютого 2022): 200–207. http://dx.doi.org/10.52726/as.humanities/2021.3.29.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена вивченню етнічного стереотипу, сформованого в народнопісенних текстах, що постає носієм ментальної інформації. Метою наукової публікації є вивчення фольклорного стереотипу української дівчини, простеження стабільності та динаміки досліджуваного образу в уявленні сучасного комуніканта. Психолінгвістичні методи дослідження дозволили отримати та проаналізувати унікальний фактичний матеріал, виражений засобами мови, що розкриває ментальні механізми функціонування стереотипів. Виявлення мовних одиниць, що репрезентують стереотипні образи, встановлення їхньої семантичної структури здійснене на основі описового методу та семантичного аналізу. Застосований метод асоціативного експерименту способом анкетування дав можливість отримати мовні реакції на фольклорні образи, що узагальнюють стереотип української дівчини. Результати дослідження вербального вияву асоціацій у мовній свідомості сучасних комунікантів стверджують стабільність і часову тяглість фольклорних образів. Змістові й образні складники фольклорного стереотипу позначені консервативністю, цілісністю відтворення, наявністю емоційно-оцінного компонента, що відображено у великій кількості типових позитивних реакцій респондентів. Динамічні процеси у сприйнятті фольклорного стереотипу дівчини засвідчують нове та нетрадиційне смислове наповнення фольклоризмів чи загалом нерозуміння народно-пісенного образу. Простежено механізм модифікації стереотипів, коли традиційні фольклорні образи у сприйнятті сучасних мовців змінюють свою конотацію, семантичне й стилістичне наповнення. Передбачено, що дослідження етнонаціональних стереотипів на міждисциплінарному рівні дозволить вивчити динамічні процеси сприйняття ментальної інформації, визначити чинники формування стереотипів.
19
Broyako, Nadezhda, та Veronika Dorofeeva. "Проблема втілення традицій українського національного мелосу у композиторській творчості другої половини ХХ ст." Музичне мистецтво і культура, № 25 (20 грудня 2017): 167–76. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2017-25-167-176.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою даної статті є виявлення провідних аспектів та головних засад втілення українського національного мелосу у композиторській творчості останніх десятиліть. Методологічною основою даної статті є застосування системного аналітичного підходу з виділенням музикознавчого історичного, текстологічного, комунікативного та семантичного підходів, що дозволяє виокремити провідні риси застосування фольклорної народно-пісенної спадщини у творчості вітчизняних композиторів другої половини ХХ століття. Науковою новизною даної статті є усвідомлення традицій українського національного мелосу як важливої та необхідної складової прояву національної ідентичності у творчості вітчизняних композиторів. Висновки. Твори багатьох сучасних вітчизняних композиторів звертаються до головних першоджерел національної культури та переосмислюють на новому рівні виразові можливості народного мелосу. Більшість сучасних композиторів по-новому осмислює сенс категорії національного, звертаючись до вічних першоджерел, до архаїчних пісенних традицій свого народу. Тому можна без перебільшення казати про те, що неофольклоризм виявився одним з провідних напрямків розвитку української національної композиторської школи, яка, не зважаючи на міцну опору на традиції народного мелосу, не заважає при цьому сміливим експериментам та модерністським тенденціям у композиторський творчості. Застосування фольклорних джерел як головного підґрунтя стає новим рівнем опанування архаїчної музичної культури та відкриттям нових можливостей для розвитку традиційного мелосу на сучасному етапі.Ключові слова: національний мелос, національна традиційна культура, фольклор, неофольклоризм, національні форми мислення.
20
Kasych, M. A. "ПРОЦЕС ВИХОВАННЯ ПОЧУТТЯ ДОБРОТИ ЗА ДОПОМОГОЮ ЛІТЕРАТУРНИХ КАЗОК ОСКАРА ВАЙЛДА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, № 6 (29 листопада 2019): 121–28. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-121-128.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається проблема морально-етичного виховання дітей, виховання в них почуття доброти. Розглянуто поняття доброти як найвищої, абсолютної загальнолюдської цінності. Авторка пропонує здійснювати процес виховання за допомогою мистецтва літератури. У статті обґрунтоване використання казок з метою виховання почуття доброти, оскільки казка – жанр літератури з високим дидактичним потенціалом. Розглянуто поняття казкотерапії як різновиду психологічної корекції. Авторка підкреслює перевагу використання літературних казок з метою морально-етичного виховання, оскільки на відміну від народної, авторська казка, хоч і успадковує з фольклору чіткий поділ героїв на позитивних і негативних, але образи героїв в авторських творах ˗ вже не типажі народних казок, а більш-менш складні характери, та й сюжети не зводяться до традиційних схем. Тому й система цінностей читача стає все більш складною і багатою, оцінки – менш категоричними, а уявлення про людину – багатограннішими. У статті запропоновано використовувати літературні казки Оскара Вайлда, оскільки в них переважають роздуми про співвідношення добра, зла і краси, вони відзначаються неймовірною фантазією і гуманістичним настроєм. Авторка наводить приклади завдань до літературних казок Оскара Вайлда, що покликані допомогти дітям відкоригувати поведінку, розвинути критичне та творче мислення, естетичні смаки. Ключовою ідеєю статті є процес виховання почуття доброти у контексті естетичного виховання.
21
Teteriuk-Kinch, Yu S. "АНАЛІЗ НАВЧАЛЬНО-ПРАКТИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ПІДГОТОВКИ ВИКЛАДАЧІВ ФОРТЕПІАНО У ПРЯШІВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 1 (8 вересня 2021): 273–77. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-43.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню специфіки процесу підготовки майбутніх викладачів у Пряшівському університеті. Підкреслюється вагома роль Пряшівського університету у системі вищої освіти Словаччини. Акцентовано увагу на тому, що Пряшівський університет – один із чотирьох університетів Словаччини, який виграв престижний Diploma Supplement Label, що допомагає випускникам під час визнання дипломів і отриманої кваліфікації за кордоном. Також університет отримав комплексну акредитацію, чим підтвердив наявний статус університету та своє включення до системи університетів Словаччини. Описано два види навчальних програм, які є пріоритетними з погляду фахової орієнтації. Перший вид навчальної програми становить традиційну частину (педагогічну) навчальної діяльності в університеті, а другий вид навчальної програми виник на підставі динамічного розвитку і змін на ринку праці, потреб інформації та освіти суспільства, потреб мультикультурної та багатонаціональної європейської зони, потреб соціальної сфери. Розширення переліку навчальних програм для подальших можливостей навчання є пріоритетом університету. Досліджується формування професійної компетентності майбутнього викладача фортепіано та надання освітянських послуг у системі вищої освіти. Проаналізовано навчально-практичні підходи до підготовки викладачів фортепіано, зміст і форма навчання та їх ключові моменти на кафедрі музики, інституту музики та образотворчого мистецтва. Досліджено науково-дослідну роботу університету, де велика увага приділяється прикладним дослідженням у сфері інформаційних і комунікативних технологій, електротехніки, автоматизації та систем управління, машинобудування, будівництва та екологічного інженерства, а також вивчається музична педагогіка та її музично-освітня діяльність, музичні та історіографічні дослідження музичної культури, музичного фольклору і дитячого фольклору, музична терапія. Університет організовує різні мистецькі заходи, які націлені на літературно-драматичне, музичне та образотворче мистецтво. Висвітлені питання та особливості вступної кампанії до Пряшівського університету. Зокрема, розкрито складник комплексних іспитів із фаху, які включають слухові та голосові здібності, інтонаційні та ритмічні здібності, основні знання теорії та історії музики, навички інструментальної гри, колоквіум.
22
Vasylieva, Oksana Vladimirovna. "ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ СОНАТНОЇ ФОРМИ В ПЕРШІЙ ЧАСТИНІ ДРУГОГО КОНЦЕРТУ ДЛЯ ФОРТЕПІАНО З ОРКЕСТРОМ ЛЕВКА РЕВУЦЬКОГО". Музичне мистецтво і культура 2, № 31 (20 травня 2021): 298–306. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2020-31-2-24.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – дослідження особливостей будови сонатної форми в першій частині Другого концерту для фортепіано Левка Ревуцько- го. Методологія дослідження полягає в застосуванні загальнонаукового принципу об’єктивності, семантичного, жанрового, стильового мето- дів дослідження для висвітлення композиційно-драматургічних особли- востей будови сонатного Allegro першої частини концертного циклу. Наукова новизна визначена розкриттям композиційно-драматургічних особливостей використання сонатної форми в будові першої частини Другого концерту для фортепіано Левка Ревуцького. У ракурсі жанро- во-стильових змін, які відбувалися в концертному жанрі у ХХ століт- ті, творчість Левка Ревуцького заслуговує на більш ретельний аналіз. Відсутність наукових розвідок, присвячених спеціальному дослідженню Другого фортепіанного концерту Левка Ревуцького, зумовила необхід- ність висвітлення особливостей використання сонатної форми в пер- шій частині концертного циклу, розкриття композиційно-драматур- гічних аспектів її будови. Висновки. Творчий доробок Левка Ревуцького визначається значним внеском у розвиток українського фортепіанного мистецтва. Він є автором сонати для фортепіано, двох концертів для фортепіано з оркестром, семи прелюдій і багатьох інших творів. Фор- тепіанні твори Левка Ревуцького вирізняються оригінальністю техніч- них прийомів і гармонічного мислення. Оригінальність творчого методу Левка Ревуцького полягає в проекції романтичної віртуозності й ін- тонаційних особливостей українського музичного фольклору на худож- ню площу діалогічного концертного мислення. Застосування зазначених принципів у концертному жанрі сприяло виникненню деяких відхилень від традиційної трактовки сонатно-симфонічного циклу, зазначених особливостями драматургічного розвитку. Дослідження особливостей будови сонатної форми в першій частині Другого концерту для фор- тепіано Левка Ревуцького розкриває аспекти традиційності та но- ваторства формоутворюючих принципів. Традиційність проявляється у виборі форми, художньо-образному контрасті головних тем, класич- ному використанні кульмінацій. Новаторство полягає в оригінальній композиційно-драматургічній будові репризі, яка полягає в діалогічному зіставленні основного тематизму головної та побічної партій, тран- сформації статичних формоутворюючих принципів сонатного Allegro в динамічність процесуального розгортання музичної форми.
23
ДИМОВСЬКА, А. К. "ПРО РЕМІНІСЦЕНЦІЇ З КАЗКИ Г. К. АНДЕРСЕНА «ДІВЧИНКА З СІРНИКАМИ» У ПОВІСТІ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ «ЦАРІВНА»". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», № 3 (15 лютого 2022): 25–33. http://dx.doi.org/10.52726/as.humanities/2021.3.4.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено інтертекстуальні вкраплення з казки Г. К. Андерсена «Дівчинка з сірниками» в повісті О. Кобилянської «Царівна». З огляду на захоплення письменниці данською літературою висунуто й обґрунтовано припущення про ймовірність міжтекстової взаємодії та доцільність проведення подібних паралелей (традиційно твори О. Кобилянської вивчалися в контексті німецької та данської літератур, але без прямого зіставлення з текстами Г. К. Андерсена). Встановлено, що обидва тексти є інваріантами архетипної моделі сироти, архаїчні витоки якої сягають фольклорного мотиву молодшої доньки, пізніше трансформованого в європейській казці в образ пасербиці. З’ясовано, що героїні означених творів, окрім ідентичного соціального статусу, репрезентують подібні психотипи. Визначено, що звернення О. Кобилянської до архаїчного фольклорно-міфологічного образу зумовлене психологічними комплексами й травмами авторки, які з точки зору психоаналізу сформували особливий «меланхолійний контекст» її творчості, пов’язаний, у тому числі, з пережитими втратами дорогих людей. Проаналізовано міфологічні пласти повісті «Царівна» (античний міф про Нарциса та германські легенди про русалку Лорелей), вияви яких знайдено в особистих рисах і моделі поведінки Наталки Веркович, а також поглиблено рецепцію мотиву страдниці-сироти. Знайдено асоціативні перегуки між аналізованими творами на рівні конкретних фрагментів тексту. Виявлені приклади типологічної спорідненості потрактовано як ремінісценцію у розумінні несвідомого або мимовільного запозичення на рівнях образу, мотиву, сюжету. Крім того, увиразнено не лише подібні, а й відмінні риси поетики казки Г. К. Андерсена та повісті О. Кобилянської, зумовлені нетотожністю авторських світоглядів та інтенцій (екзистенціалізм данського казкаря та неоромантичний метод піонерки українського модернізму), ґендерною, а можливо, й національною специфікою осмислення порушеної в аналізованих творах проблематики.