Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Точки розвитку.
Статті в журналах з теми "Точки розвитку"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Точки розвитку".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Lagodiienko, N. V. "Точки відновлення» сталого розвитку аграрного виробництва в умовах зростання відкритості національної економіки". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 3(81) (30 вересня 2019): 112–16. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.3.20.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті досліджуються аспекти існування «точки відновлення» сталого розвитку аграрного виробництва та розкрито особливості її визначення. Досліджено головні прояви порушення умов сталого розвитку аграрного виробництва України в умовах зростання відкритості національної економіки, їх наслідки та запропоновано «точки відновлення». Запропонований підхід дозволив виявити «точку відновлення», яка може послужити початком розгортання державної програми забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва України в умовах зростання відкритості національної економіки – це «відновлення поголів’я великої рогатої худоби».
2
Аверкина, Марина, та Анна Коваленко. "ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ АСПЕКТІВ КОНЦЕПЦІЇ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ". Молодий вчений, № 2 (102) (28 лютого 2022): 63–68. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-2-102-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є дослідження теоретичного аспекту впровадження та зміни концепції стійкого розвитку. У статті проаналізовано розвиток концепції стійкого розвитку в ході історії з точки зору зміни назви концепції, сфер, в яких вона застосовується, та актуальних в конкретні періоди проблем. Проаналізовано роботи відомих вітчизняних вчених, виділено підходи до визначення сутності концепції сталого розвитку та визначальні змістові характеристики. Також проаналізовано підходи зарубіжних науковців до трактування поняття «стійкий розвиток». Проаналізовано різницю між підходами вітчизняних та зарубіжних науковців. Сформульовано власне визначення сутності концепції стійкого розвитку на основі досліджених матеріалів та обґрунтовано нові виклики для концепції стійкого розвитку в умовах пандемії COVID-19.
3
Гродзинський, М. Д. "Точки біфуркації та етапи розвитку ландшафтної екології". Фізична географія та геоморфологія, Вип. 54 (2008): 6–19.
Знайти повний текст джерела
4
Бєлобородова, М. В., Л. І. Юрчишина та А. П. Козинець. "ПОТЕНЦІАЛ РОЗВИТКУ ЕКОТУРИЗМУ В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ". Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі, № 3 (21 грудня 2021): 5–11. http://dx.doi.org/10.36477/tourismhospcee-3-1.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено потенціал екологічного туризму в регіонах України на основі тестування екологічних кривих Кузнеця (ЕКК), побудованих через співвідношення викидів в атмосферне повітря на кв. км регіону та валового регіонального продукту на душу населення. Показником туристичного потенціалу регіону вибрано валову додану вартість за такими видами економічної діяльності, як мистецтво, спорт, розваги та відпочинок і тимчасове розміщення та організація харчування (за період 2005–2018 рр. у приведених цінах). За наведеним показником вибрано Дніпропетровську, Львівську, Одеську області, як такі, що мають найвищу частку ВДВ за зазначеними видами економічної діяльності, а також побудовано ЕКК за даними в середньому по Україні. Більш ранній період проходження поворотної точки ЕКК в регіоні дає змогу зробити висновок про стійкість тенденції до екологічної переорієнтації населення. Доведено, що екотуризм має перспективи розвитку лише після досягнення певного рівня валового регіонального продукту і, відповідно, отримання населенням певного рівня прибутку, який і дає змогу поширитися стійким «зеленим» тенденціям у сфері організації відпочинку. За результатами дослідження зроблено висновок, що Дніпропетровська та Львівська області, а також Україна загалом пройшли поворотну точку на початку другої половини досліджуваного періоду (2012–2015 рр.), і лише Одеська область характеризується найбільш стійкими тенденціями до екологізації туризму у зв’язку з проходженням поворотної точки ЕКК у 2009 р. Тенденції ЕКК для Львівської області збігаються із середніми по Україні. Особливості ЕКК Дніпропетровської області зумовлені вищим рівнем ВРП на душу населення, який відображає проходження поворотної точки ЕКК (44 650 грн на душу населення проти середнього показника по Україні 32 002 грн на душу населення). Відповідно, доведено наявність соціальних та ринкових передумов для активного розвитку екологічного туризму в Україні та найбільших її туристичних регіонах. Перспективи подальших досліджень полягають у підвищенні специфікації ЕКК через розширення переліку викидів шкідливих речовин, а також конкретизації напрямів регіональної екологічної політики у сфері стимулювання та поширення екотуризму.
5
Nosovsky, A. "Ядерна енергетика в контексті сталого розвитку". Nuclear and Radiation Safety, № 2(46) (18 червня 2010): 62–65. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2010.2(46).12.
Повний текст джерелаАнотація:
Для вирішення проблеми майбутнього розвитку електроенергетики потрібно розглядати ядерну енергетику не тільки з економічної точки зору, але й з урахуванням екологічних і соціальних факторів. У статті показано, що сталий розвиток су спільства можливий не за рахунок експлуатації довкілля, а через узгодження економічної діяльності й поводження людей в умовах глобального замкнутого життєзабезпечуючого середовища. На основі аналізу взаємодії ядерної галузі з громадськістю пропонується адаптувати основні постулати концепції сталого розвитку до ядерної енергетики.
6
Вишневський, В. П., О. М. Гаркушенко, М. Ю. Заніздра та С. І. Князєв. "ЦИФРОВА І ЗЕЛЕНА ЕКОНОМІКИ: ТОЧКИ ДОТИКУ й СУПЕРЕЧНОСТІ". Science and Innovation 17, № 3 (17 червня 2021): 14–27. http://dx.doi.org/10.15407/scine17.03.014.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Процеси цифровізації економіки, пов'язані з розгортанням технологій Четвертої промислової революції, є багатоаспектними й чинять суттєвий вплив, зокрема й на навколишнє середовище, що зачіпає інтереси майбутніх поколінь.Проблематика. Прискорення цифровізації супроводжується суперечливими позитивними і негативними ефектами для довкілля. Зважаючи на це, актуальною проблемою є визначення цих ефектів як на глобальному, так і на національному рівнях.Мета. Виявити взаємозв'язки цифрової та зеленої економіки й обґрунтувати шляхи екологічно безпечного розвитку цифрових технологій в Україні.Матеріали й методи. Кластеризація країн світу за ознаками економічного, промислового й цифрового розвитку;економетричний аналіз залежностей між показниками розвитку інформаційно-комунікаційних технологій і екологічної ефективності в країнах світу та їх групах (кластерах) за 2017—2020 рр.Результати. Встановлено, що на глобальному рівні впровадження сучасних цифрових технологій має загалом позитивний зв'язок зі станом довкілля: чим вищим є рівень цифровізації, тим більш екологічно чистими, за інших рівних умов, є національні економіки. З’ясовано, що екологічна ефективність цифровізації залежить від рівня виробничих (фізичних) технологій та загального економічного розвитку держави. У кластерах менш розвинених країн, зокрема й в Україні, яка має суттєві проблеми у сферах промисловості й інновацій, поширення цифрових технологій має менший позитивний вплив на екологію, ніж у кластерах більш розвинених країн. Тому довгострокові позитивні ефекти цифровізації для України не є очевидними, а негативні можуть бути серйозними.Висновки. Для мінімізації екологічних ризиків цифровізації в Україні потрібно розробити національну академічну програму комплексної оцінки різних аспектів (абіотичних, біотичних, техногенних, антропогенних) впливу новітніх цифрових технологій на довкілля, а також узгодити програми цифровізації економіки із загальною стратегією розвитку національного виробництва на інноваційній основі.
7
Красностанова, Н. Е., та Р. Г. Стоян. "ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКИХ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ". Підприємництво та інновації, № 11-2 (29 травня 2020): 105–11. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.35.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено роль людського капіталу як чинника розвитку управлінських бізнес-процесів і тлумачення економічної категорії «бізнес-процес», а також рекомендовано точку зору щодо її розуміння. Розглянуто сутність управління бізнес-процесами на підприємствах, переваги та ефективність його використання. Відзначено й систематизовано п’ять етапів (дизайн, модель, виконання, спостереження, оптимізування) формування системи управління бізнес-процесами на підприємстві та три його типи (інтеграційно-орієнтований, людино-орієнтований, документо-орієнтований). Досліджено та порівняно найбільш популярні програмні забезпечення з управління бізнес-процесами підприємства. Розглянуто чотири основних елементи із системи управління бізнес-процесами з технічної точки зору (двигун процесу, бізнес-аналітик, спільна робота, гнучкість).
8
Кулакова, Лариса. "РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В УМОВАХ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Психологія: реальність і перспективи, № 15 (2 січня 2021): 97–103. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i15.190.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальній проблемі сучасної освіти − соціально орієнтованій спрямованості освітньо-виховного процесу. У публікації обґрунтовано наукову й практичну значущість проблеми розвитку соціального сфери особистості. У статті розглядаються підходи до осмислення поняття соціального інтелекту у цілому, наводяться певні точки зору вчених на природу соціального інтелекту, що пояснюють це соціальне явище як пристосування індивіда до соціального буття. Визначено основні передумови для розвитку соціального інтелекту у молодшому шкільному віці. З’ясовано необхідність та можливості розвитку соціального інтелекту у навчальній діяльності школярів. Розглядаються основні функції соціального інтелекту у молодшому шкільному віці (пізнавально-оцінна, комунікативно-ціннісна, рефлексивно-корекційна). Зроблено висновок про те, що розвиток соціального інтелекту є актуальною та затребуваною у сучасній освіті проблемою.
9
Cherniak, Mykhailo. "Модернізація територіальної організації влади у контексті регіонального розвитку". Theory and Practice of Public Administration 2, № 65 (15 травня 2019): 189–207. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.02.25.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто специфіку регіонального розвитку з точки зору різних підходів до публічного управління. Доведено, що багаторівневе врядування має стати основою модернізації територіальної організації влади для забезпечення ефективного регіонального розвитку.
10
Дмитренко, Алла. "КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ВОЛИНІ В СТРУКТУРІ КУЛЬТУРНОГО І ЗЕЛЕНОГО / ЕКОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ ТА CТВОРЕННІ ПРИВАБЛИВОГО ІМІДЖУ РЕГІОНУ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО), № 37 (11 жовтня 2021): 131–37. http://dx.doi.org/10.35619/ucpm.vi37.452.
Повний текст джерелаАнотація:
Висвітлюється значення різноманітних об’єктів культурної спадщини Волині (історичних, архітектурних, археологічних, природних та ін.) для розвитку культурного і зеленого / екологічного туризму, їх ролі в підвищенні туристичної привабливості і соціально-економічному розвитку регіону (створення робочих місць, відродження сіл, розвиток сільської інфраструктури). Увага акцентується на малодосліджених об’єктах культурної спадщини, не включених до туристичних маршрутів. Розглядається концепція туристичних «магнітів» Волині з точки зору включеності до них інших цікавих у туристичному плані об’єктів. Наголошується на необхідності вивчення культурної спадщини населених пунктів Волині із залученням до цієї справи широкого кола пошуковців на місцях. Відзначається можливість формування нових туристичних маршрутів.
11
Міхєєва, Ольга Вікторівна. "Навчання впродовж життя з точки зору розвитку проектного менеджера". Управління розвитком складних систем, Вип. 28 (2016): 6–10.
Знайти повний текст джерела
12
Мірзоєва, Т. В., та Н. М. Ткач. "ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТОРГІВЛІ ЛІКАРСЬКИМИ РОСЛИНАМИ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 11 (28 січня 2022): 52–59. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2022.11.8.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зроблено спробу виявити характерні ознаки торгівлі лікарськими рослинами в Україні та на підставі цього окреслити її перспективи. Виявлено, що розвиток як виробництва лікарських рослин, так і торгівлі ними потрапляє в поле уваги багатьох науковців і практиків у різних регіонах світу, що підтвердило актуальність дослідження. Виявлено низку визначальних фактів, які свідчать про зростаючу роль лікарських рослин з економічної точки зору. Визначено основні канали реалізації лікарських рослин в Україні та коротко проаналізовано їх переваги та недоліки. Представлено приклади успішної ефективної торгівлі. Приділено увагу ціновій ситуації на ринку та вимогам до експортних партій. Висвітлено негативні фактори, що супроводжують розвиток торгівлі лікарськими рослинами. Окреслено перспективи її розвитку з урахуванням наявних переваг і недоліків.
13
Koblianska, I. "СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА БУДОВА РЕГІОНАЛЬНОЇ ЛОГІСТИЧНОЇ СИСТЕМИ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 43, № 1 (20 березня 2020): 42–50. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2020.43.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасні трансформації змісту економічних відносин та форм їх організації на логістичних засадах визначають необхідність трансформації й діяльності органів влади з метою забезпечення адекватності здійснюваних регулювальних заходів. Це особливо актуально з точки зору збалансування цілей функціонування регіону в умовах сталого розвитку та логістичних структур, що функціонують у регіональному просторі. Імплементація методології логістики в управлінні регіональним розвитком реалізується через формування, абстрактне моделювання, аналіз функціонування регіональної логістичної системи. Дана стаття ставить за мету визначити сутність, елементний склад та структуру, цілі та функції різних учасників регіонального простору при формуванні та управлінні регіональною логістичною системою (РЛС) в умовах сталого розвитку. У процесі дослідження уточнено зміст взаємозв’язку елементів РЛС, що має двоїстий характер: вони взаємопов’язані у процесі використання регіональних ресурсів та їх перетворення та трансформації у потоці вартості, що здійснюється з метою підвищення рівня добробуту населення. Характер розвитку такої системи та її підпорядкування цілям системи вищого порядку – регіональної соціо-еколого-економічної системи – відбувається у відповідності до умов розвитку останньої. Функціональна роль органів влади щодо управління РЛС полягає саме у визначенні та регулюванні умов для бажаного розвитку РЛС через інформаційні зв’язки з економічними агентами. Через розкриття природи потоків регіонального простору виділені рівні регіональної логістичної системи як управлінського механізму, цілі та завдання, що перед нею ставляться: просторово-часова та вартісна оптимізація ресурсопотоку (операцій щодо нього); матеріалопотоку (операцій щодо нього); потоку вартості. Останнє формує предмет логістичного аналізу органів влади та повинно здійснюватися з точки зору соціального благополуччя (належний рівень життя за збереження якісних параметрів навколишнього природного середовища), формуючи тим самим базис для прийняття управлінських рішень та формування політики відповідно до принципів сталого розвитку.
14
Bahriy, M. V. "Управління туристично-рекреаційною галуззю в умовах нестабільності ринку". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 76 (4 березня 2017): 3–9. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7601.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються напрямки управління ефективністю розвитку туристично-рекреаційної галузі в умовах нестабільності ринку України. Відзначається актуальність туристично-рекреаційної галузі, яку вважають одним із перспективних напрямів соціально-економічного розвитку країни. Визначені загальноєвропейські принципи з розвинутою індустрією туризму, яка дозволяє надавати державну підтримку розвитку, зокрема у сфері інформаційно-рекламної діяльності. Зазначені загальнодержавні та регіональні чинники впливу на розвиток туристично-рекреаційних ресурсів. Об’єктом дослідження туристично-рекреаційної галузі є туристично-рекреаційні ресурси. З метою вдосконалення управління розмежовано вивчення питання розвитку туристично-рекреаційної галузі з точки зору соціального статусу регіону та його географічного розміщення, оскільки вплив цих чинників на галузь різний та неоднозначний. Запропоновано вирішення локальних проблем розвитку земельно-ресурсного потенціалу туристично-рекреаційної галузі та формування рекреаційно-туристичної інфраструктури на регіональному рівні через розробку стратегій з обґрунтуванням пріоритетних напрямів розвитку кожної окремої області західного регіону; розробку системи бюджетів для розвитку земельно-ресурсного потенціалу туристично-рекреаційної галузі в розрізі окремих сфер її діяльності; вдосконалення існуючих та створення нових маршрутів регіональних спеціалізованих туристичних напрямів; розробку планів залучення інвестиційних ресурсів для розвитку земельно-ресурсного потенціалу регіону тощо. Визначено можливі шляхи вдосконалення організаційно-економічного механізму туристично-рекреаційної діяльності.
15
ПЕЛИПЕНКО, Микола. "САМОЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙБУТНЬОГО РЯТУВАЛЬНИКА ЯК АСПЕКТ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 354–62. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-354-362.
Повний текст джерелаАнотація:
АНОТАЦІЯ У статті узагальнюється поняття сталого розвитку суспільства, визначено його сутність та коротко описується його походження. Обґрунтовується роль готовності майбутніх рятувальників до самозбереження в реалізації моделі сталого розвитку. Розглядаються психологічні, управлінські, моральні аспекти самозбереження майбутніх рятувальників в екстремальних умовах професійної діяльності, його зв’язок з відповідною поведінкою. Доводиться значення самозбереження в контексті виконання рятувальниками своїх професійних обов’язків. Наголошується на специфіці ставлення суспільства до збереження життя та здоров’я рятувальників, розкривається відповідна етична суперечність. Обґрунтовується природність самозберігаючої поведінки рятувальника, як з біологічної, так і з психологічної точки зору. Проаналізовано деякі нормативні документи минулого і сучасності, на основі яких описується і обґрунтовується трансформація офіційної позиції держави щодо необхідності збереження життя і здоров’я рятувальників. Підбито підсумки щодо необхідності формування самозберігаючої поведінки майбутніх рятувальників в контексті розвитку ідеї сталого розвитку суспільства. Ключові слова: сталий розвиток, готовність до самозбереження, самозберігаюча поведінка, майбутній рятувальник, оперативно-рятувальна служба, виправданий ризик.
16
Chernyshova, Iryna, Ivan Marko, Lesia Skurinevska, Olesia Yarmolenko, Oleksandr Shevchuk та Denys Shepel. "Методологічні засади розвитку Збройних Сил України з економічної точки зору". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 6 (18 грудня 2021): 3–14. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.6.1.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлена формалізованою модель функціонування економіки держави в інтересах розвитку Збройних Сил (ЗС) України. Трансформація економічної могутності у військову силу відбувається не автоматично, а завдяки реалізації воєнно-економічних відносин, які обумовлені виробничими зв'язками суспільства і формуються під впливом політичних і воєнних факторів держави. Головна ідея полягає в тому, що забезпечення високої боєздатності ЗС України й обороноздатності держави залежить як від особливостей функціонування економіки держави так й від обґрунтованості рішень і дій у військовій сфері. Для проведення економічної підготовки держави до можливої війни та якісного економічного забезпечення воєнних дій або сучасних воєн слід здійснювати воєнно-економічний аналіз зазначених процесів. Головною метою такого аналізу має бути з одного боку – виявлення закономірностей та тенденцій економічних процесів і господарської діяльності на всіх рівнях воєнної сфери, а з другого боку – чітке розуміння необхідних обсягів фінансових ресурсів для задоволення ЗС України такою кількістю озброєння та військової техніки (ОВТ), підготовленого особового складу, об’єктів військової інфраструктури та витратних матеріально-технічних засобів (МтЗ), які забезпечать потрібний рівень боєздатності військ (сил). З початком війни відбувається інтенсивне використання оборонної продукції без достатнього її відтворення. В цей час може утворитися загроза економічного краху, оскільки воєнне споживання повністю поглинає оборонне виробництво і частину раніше нагромадженого національного багатства. Для уникнення зазначеної ситуації слід заздалегідь визначати межі такого споживання, які в свою чергу значною мірою залежать від масштабів економічної могутності держави та потрібного рівня боєздатності ЗС України.
17
Barbashev, S. "Роль громадськості у розвитку ядерної енергетики України". Nuclear and Radiation Safety, № 1(45) (15 березня 2010): 53–56. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2010.1(45).11.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено аналіз результатів опитування громадської думки щодо розвитку ядерної галузі. Показано роль і завдання професійних громадських організацій, які мають стати сполучною ланкою між спеціалістами та громадськістю. Наведено деякі рекомендації Українського ядерного товариства з вирішення існуючих проблем, актуальних з точки зору як громадськості, так і фахівців галузі.
18
Chubrei, Oleksandra. "Професійна підготовка майбутніх вчителів географії в історичній ретроспективі". Педагогічний дискурс, № 27 (11 листопада 2019): 72–76. http://dx.doi.org/10.31475/ped.dys.2019.27.08.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розкрито особливості професійної підготовки майбутніх вчителів географії в історичній ретроспективі. Виявлено певні відміни у наукових поглядах щодо періодизації етапів становлення та розвитку професійної підготовки майбутніх вчителів географії. Визначено, що науковці виділяють три або чотири періоди (етапи), що співвідносяться із критичними змінами у розвитку державного устрою і суспільного життя. Взявши за основу визначені етапи становлення та розвитку системи професійної підготовки майбутніх вчителів географії та доповнивши їх результатами сучасних психолого-педагогічних досліджень запропоновано власну періодизацію досліджуваного феномену. Основою запропонованої періодизації професійної підготовки майбутніх вчителів географії є не тільки зміни в суспільному житті України, а й розвиток географічної освіти як системи з якісними зрушеннями у змісті, підходах до вивчення явищ, методах навчання на різних етапах розвитку, обумовленими, перш за все, реформами освіти. Вивчення таких зрушень і реформ географічної освіти викликає інтерес не тільки з точки зору змін у методичній науці, технологіях навчання, але і тим, у яких історичних і культурних умовах вони відбувалися, наступністю в освітньому процесі і на окремих його етапах
19
Савельєва, Тамара, та Дмитро Пустовой. "ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМ 3D-МОДЕЛЮВАННЯ У ВИКЛАДАННІ ІНЖЕНЕРНОЇ ТА КОМП’ЮТЕРНОЇ ГРАФІКИ". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти 2, № 14 (12 липня 2021): 155–66. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.14.2021.236892.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто методику викладання дисципліни «Інженерна графіка» у вищих навчальних закладах. З розвитком технологій 3D-моделювання суспільство отримало нові можливості формоутворення, різного за складністю, що відрізняється точністю, дає змогу краще уявити майбутню форму виробу. На прикладі використання сучасних графічних пакетів у викладанні наведені фрагменти виконання розрахунково-графічних робіт в розділі «Комп’ютерна графіка». Наведені приклади переваг у впровадженні в навчальний процес загальноосвітніх кафедр вишів розділу 3D-моделювання з точки зору розвитку просторової уяви необхідної сучасного інженеру-конструктору. Раціональне використання сучасних комп'ютерних технологій не тільки полегшує рутинну ручну роботу з дисципліни інженерна графіка, але і сприяє розвитку творчої і пізнавальної активності студентів. Важливим принципом в навчальному процесі стає гармонійне поєднання традиційних технологій графічної підготовки і сучасних інформаційних технологій.
20
Hrosul, Viktoriia, Olena Kruhlova, Tatul Mkrtchyan, Serhii Zubkov та Olha Timchenko. "Інтеграція підприємств і формування кластерних структур у сфері харчування". Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 7, № 2 (20 червня 2021): 119–40. http://dx.doi.org/10.51599/are.2021.07.02.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Метою дослідження є визначення перспектив формування та розвитку кластерів сфери харчування за регіонами України. Для досягнення цієї мети обґрунтовано науково-методичний підхід до оцінювання регіонів із точки зору формування кластерних структур сфери харчування, визначено види економічної діяльності, прийнятні для розвитку кластеру, розраховано коефіцієнти локалізації за регіонами України, обґрунтовано види економічної діяльності для формування ядра кластеру за регіонами, здійснено ранжування регіонів за перспективністю формування кластерних структур у сфері харчування.
Методологія / методика / підхід. Під час дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, а саме: методи галузевого аналізу, узагальнення та систематизації – для визначення видів економічної діяльності, прийнятних для розвитку кластеру сфери харчування; багатовимірного статистичного аналізу – для групування регіонів за галузевою ознакою підприємств, які є ядром кластеру; багатокритеріальної оцінки – для визначення перспектив щодо формування кластерних структур сфери харчування за регіонами. Вихідною базою дослідження стали дані Державної служби статистики щодо розвитку регіонів України.
Результати. За результатами досліджень зроблено висновок про перспективність розвитку кластерних структур сфери харчування за регіонами України. Визначено, що найбільш перспективним для формування кластерів є створення інтегрованої структури на базі підприємств, основним видом економічної діяльності яких є сільське господарство. Ураховуючи значення коефіцієнтів локалізації за видами економічної діяльності, здійснено групування регіонів України за критерієм перспективності формування та розвитку кластерних структур сфери харчування. У результаті проведених досліджень зроблено висновок про значні перспективи формування кластерів за регіонами України: для 11 областей визначено високі, для семи областей – середні перспективи створення кластерних структур сфери харчування.
Оригінальність / наукова новизна. Удосконалено науково-практичний підхід до оцінювання регіонів за критерієм перспективності формування та розвитку кластерних структур сфери харчування, що ґрунтується на врахуванні рівня локалізації діяльності у сфері харчування та динаміки виробництва харчових продуктів за регіонами.
Практична цінність / значущість. Розвиток сільського господарства, торгівлі та виробництва харчових продуктів в Україні зумовлює доцільність створення кластерів сфери харчування в регіонах країни. Практична цінність застосування запропонованого науково-методичного підходу до оцінювання регіонів із використанням коефіцієнтів локалізації та зростання обсягів виробництва продуктів харчування полягає в можливості його використання для визначення найбільш перспективних регіонів України з точки зору формування кластерних структур сфери харчування.
21
Matviienko, R. V. "Формування фінансово-кредитного механізму державного регулювання аграрного виробництва України". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (5 серпня 2017): 114–19. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2017.04.18.
Повний текст джерелаАнотація:
Автором узагальнено пріоритетні завдання функціонування сучасного механізму державного регулювання розвитку аграрного виробництва, запропоновано авторське тлумачення дефініції та сутності фінансово-кредитного механізму державного регулювання аграрного виробництва, розглянуто структуру фінансово-кредитного механізму державного регулювання розвитку аграрного виробництва, яка з точки зору концепції системності має включати низку елементів: суб’єкти регулювання (державні органи влади); інструментарій (форми, методи та інструменти); об’єкт регулювання (аграрне виробництво); стратегічні цілі та індикатори фінансово-кредитного розвитку аграрного виробництва; ефекти, які генеруються в процесі реалізації механізму.
22
Kozachenko, Nadija. "Деякi проблеми теорiї референцiї". Актуальні проблеми духовності, № 12 (2 липня 2017): 108–30. http://dx.doi.org/10.31812/apd.v0i12.1780.
Повний текст джерелаАнотація:
У статтi розглядається проблемне поле сучасної теорiї референцiї, аналiзуються її витоки та напрямки. Автор звертає увагу на перспективи розвитку теорiї референцiї з точки зору її онтологiчної адекватностi.
23
КОХАНОВСЬКА, ОЛЕНА. "Розвиток доктрини немайнових відносин в Україні". Право України, № 1/2019 (2019): 93. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-01-093.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються проблеми розвитку доктрини немайнових відносин в Україні, а саме: стан дослідження сфери особистих немайнових прав, інформаційних відносин, відносин інтелектуальної власності. Актуальність і стрімкий розвиток теорії цивільного права в усіх зазначених напрямах пов’язується автором із досягненнями ери інформаційного суспільства і все більш повним усвідомленням людьми значення своєї особистості, її неповторності, унікальності й цінності. Додаткову актуальність питанням, що висвітлюються, надає дискусія щодо можливості повноцінного закріплення на доктринальному і законодавчому рівнях зобов’язань із немайновим змістом, яка розглядається автором з точки зору готовності вітчизняних цивілістів сприймати на сучасному етапі таку конструкцію в межах зобов’язального права. Проаналізовано стан, головні наукові підходи, тенденції розвитку системи немайнових прав на шляху до рекодифікації вітчизняного приватного права. Акцентується увага на значенні феномену інформації і творчості, окремих особистих немайнових прав для розвитку громадянського суспільства в Україні. Надається характеристика зобов’язань немайнового змісту з точки зору основних ознак та особливостей зобов’язальних відносин. Доводиться своєчасність і перспективність подальшого дослідження зобов’язальних відносин немайнового змісту для подальшого їх законодавчого закріплення у Цивільному кодексі України (ЦК України). На основі положень теорій особистих немайнових прав, права інтелектуальної власності та інформаційних прав прогнозується подальший стрімкий розвиток інсти туту немайнових прав, основне місце в якому відведено особистим немайновим правам фізичної особи. З урахуванням змін, які відбулися після прийняття чинного ЦК України, у зазначених сферах розроблено рекомендації щодо реформування цього інституту як єдиного цілого, а також наведено аргументи для реформу-вання інституту зобов’язальних відносин з урахуванням особливостей зобов’язань немайнового змісту. Для вирішення проблем немайнових відносин у подальшому доцільне проведення комплексних досліджень всіх інститутів, зокрема інформаційних прав, права інтелектуальної власності, особистих немайнових прав у їх сукупності для врахування взаємовпливу на кожного з них, а також на інші інститути цивільного права.
24
Капустіна, Таміла. "ПЕРСПЕКТИВИ І МОЖЛИВІ ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ". Молодий вчений, № 5 (93) (31 травня 2021): 1–5. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-1.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження енергетичної системи базується на областях: прогнозу розвитку людства, виробництва і споживанні енергії, проблем глобального потепління і забезпечення питною водою. Перспективи і можливі шляхи розвитку енергетики розглядаються з точки зору повного задоволення потреби людства в енергії до 2100 року. Згідно з прогнозними оцінками до цього часу знадобиться чотирикратне збільшення виробництва енергії в умовах повного вичерпання вуглеводневої сировини, глобального потепління і наростаючого дефіциту питної води. На сьогодні невідомі джерела і способи виробництва енергії, здатні замінити вуглеводневе паливо, тим більше в таких об'ємах.
25
Ковальська Л.Л. та Таран С.Ф. "СТАДІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА РЕГІОНУ". Економічні науки. Серія "Регіональна економіка" 1, № 16 (63) (29 січня 2020): 33–43. http://dx.doi.org/10.36910/2707-6296-2019-16(63)-4.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено дослідження стадій та особливостей розвитку інноваційного підприємництва регіону. Виділено такі стадії інноваційного підприємництва регіону: фундаментальні дослідження (зародження ідеї); комерціалізація (створення інновації); прикладна розробка (дослідне виробництво); створення інноваційного продукту (освоєння інновації); споживання. Подано авторський підхід щодо особливостей розвитку інноваційного підприємництва регіону з точки зору обґрунтування суб’єкта, об’єкта, видів, мети, цілей, завдань, результатів та принципів, а також його відмінних ознак від традиційного підприємництва
26
Кулаков, Руслан. "РОЗВИТОК ЕМПАТІЇ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В УМОВАХ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ". Психологія: реальність і перспективи, № 15 (2 січня 2021): 91–96. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i15.189.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальній проблемі сучасної психолого-педагогічної науки – розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку. У публікації обґрунтовано наукову й практичну значущість проблеми розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку. У статті розглядаються підходи до визначення поняття «емпатія» у психологічній науці, наводяться певні точки зору вчених на природу та онтогенетичні особливості виникнення цього соціально-психологічного явища. Визначено основні види, форми прояву емпатії, з’ясовано її основні функції. Здійснено аналіз основних рівнів розвитку емпатії. Розглядаються основні закономірності розвитку емпатії у молодших школярів в умовах навчальної діяльності у школі. З’ясовано роль педагогів в успішному розвитку емпатійності дитини молодшого шкільного віку. У публікації проаналізовано основні етапи, методи, форми та напрями психолого-педагогічного супроводу розвитку емпатії в учнів початкових класів.
27
Гуменна, Лідія. "РОЗВИТОК ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 15 (21 вересня 2018): 101–8. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.15.101-108.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті дано пояснення дефініції «інформаційно-аналітична компетенція педагогічних працівників професійних (професійно-технічних) навчальних закладів» як системотворчого компонента виробничої, освітньої, науково-виробничої, науково-дослідної й інноваційної діяльності та суспільної практики. Побудовано модель розвитку інформаційно-аналітичної компетентності (ІАК) та деталізовано компоненти її дидактичної системи: мотиваційно-цільовий, організаційно-процесуальний, змістовий, організаційно-технологічний, діагностичний і компонент результативності. Акцентовано увагу на значенні зовнішньої і внутрішньої мотивації педагогічних працівників для розвитку інформаційно-аналітичної компетентності. Деталізовано організаційно-педагогічні умови розвитку ІАК; зазначено важливість чотирьох її факторів: урахування точки зору педагогічних працівників, керівників професійних навчальних закладів, учнів/студентів, значимості інформаційно-аналітичної компетентності у професійній кар’єрі; науково-методичного супроводу розвитку зазначеної компетентності. Детально описано методи та засоби розвитку ІАК.
28
Мулеса, Е. В. "ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНУ". Actual problems of regional economy development 1, № 16 (25 листопада 2020): 162–70. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.16.162-170.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження є поглиблення та розвиток підходів до визначення сутності спроможності регіону, виділення її різновидів, дослідження взаємозв’язку та взаємозалежності між ними та виявлення впливу цих складових на ефективність функціонування території як окремої адміністративно-територіальної одиниці.
У процесі дослідження використано методи монографічного та теоретичного узагальнення – для обґрунтування поняття спроможності регіону та його різновидів; системного та регресійного аналізу – при виявленні основних проблем розвитку регіонів на принципах самодостатності; індукції та дедукції – для доведення схожості проблем регіонального розвитку територій в умовах реформи місцевого самоврядування тощо.
Досліджені в роботі теоретичні підходи поняття спроможності дали змогу розкрити її в якості комплексного показника, що включає в себе ряд додаткових визначників (конкурентоспроможність, інституційну, інвестиційну, організаційну, податкову та фінансову спроможності), кожен з яких є невід’ємною частиною успішного розвитку громади в умовах сьогодення. Розкрито сутнісну характеристику кожного виду спроможності, визначено їх взаємозалежність та вплив на розвиток регіону як самостійної та самодостатньої адміністративно-територіальної одиниці. Виділено основні недоліки у трактуванні того чи іншого поняття в урахуванням точки зору провідних економістів і як наслідок сформоване власне бачення їх теоретичної сутності.
Наукова новизна полягає у розкритті принципово нових критеріїв спроможності регіонів з урахуванням вже існуючого практичного досвіду та доведенні їх прямого впливу на розвиток територій загалом.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що доведені до рівня практичного використання теоретичні положення можуть слугувати внеском в забезпечення ефективного функціонування та розвитку регіонів з урахуванням основних принципів реформи децентралізації.
29
Rambu, Nicolae, N. O. Fedchyshyn та O. H. Permiakova. "ФІЛОСОФСЬКИЙ І ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В НІМЕЧЧИНІ ТА ФРАНЦІЇ: МИНУЛЕ Й СЬОГОДЕННЯ". Медична освіта, № 3 (31 жовтня 2019): 128–34. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.3.10536.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті узагальнено педагогічний та історико-філософський досвід естетичного виховання у Німеччині та Франції. Обґрунтовано, що естетичний розвиток дитини є важливим елементом виховного процесу. На основі аналізу філософської концепції та педагогічних поглядів Й.-Ф. Гербарта з’ясовано, що у виховному процесі дитини чільне місце належить естетичній складовій (художній потенціал, вільне й творче вираження думки, переживань). Обґрунтовано актуальні підходи німецького мислителя до розв’язання важливих проблем виховання та естетичного розвитку дитини. Розкрито модель естетичного розвитку дитини у Франції, ставлення до навколишньої дійсності і мистецтва, уміння сприймати прояви прекрасного у природі, побуті, людських взаєминах. Пояснено необхідність виховання здатності до естетичної діяльності (творчості, задоволення, формування естетичних смаків, почуттів, ідеалів).
Вивчення історичного досвіду Німеччини та Франції щодо естетичного виховання, у якому втілені передові ідеї європейської педагогічної думки і які займають сьогодні лідерські позиції у навчально-виховному процесі, становить значний інтерес серед вчених, педагогів-практиків. З педагогічної точки зору, естетичне виховання у Німеччині та Франції ґрунтується на першочерговому розвитку у дитини естетичного сприйняття, креативності, мистецького бачення: художнє слово, музика, живопис.
30
ЛЯЩ, Оксана. "МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки, № 4 (15 липня 2020): 147–64. http://dx.doi.org/10.32453/5.vi4.383.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті представлено комплексну програму розвитку емоційного інтелекту у юнацькому віці. Узагальненні емпіричні результати дослідження підтвердили, що емоційний інтелект розвивається шляхом тренування та набуття досвіду, пов’язаний з сприйманням, розпізнаванням, зберіганням, відтворенням та переробкою емоційної інформації. Встановлено, що для розвитку емоційного інтелекту в юнацькому віці важливе значення має надання учнівській молоді інформації щодо видів емоцій, їх ідентифікації, розрізнення, сприйняття та вираження, емоційної фасилітації мислення, розуміння та управління емоціями. Представлено комплексну програму, що складається з теоретичного та практико-орієнтованого навчально-тренінгового модулів.
Можливість розвитку емоційного інтелекту в юнацькому віці розглядається з точки зору співвідношення зовнішніх умов (середовище, діяльність, процес навчання) і внутрішніх чинників (емоційні властивості та здібності).
Теоретичний навчальний модуль спрямований на ознайомлення з необхідною інформацією і формування знань про: самоконтроль, навички самоконтролю, види, функції та зовнішні прояви емоцій, емоційний інтелект, способи емоційної саморегуляції, методи і форми розвитку емоційного інтелекту. Практико-орієнтований навчально-тренінговий модуль складається з комплексу вправ для розвитку емоційного інтелекту в юнацькому віці засобами арт-терапії.
Цінність запропонованих навчально-тренінгових модулів полягає в спрямованості на розвиток емоційного інтелекту особистості в юнацькому віці. Тісний взаємозв’язок і взаємовплив емоційної, тілесної, інтелектуальної, поведінкової сфер особистості зумовлює комплексний розвиток емоційного інтелекту шляхом впливу на тілесні реакції, думки, переконання, цінності, комунікативну поведінку тощо.
Ефективність програми розвитку емоційного інтелекту особистості юнацького віку виявилася у розширенні їх уявлень про емоційний інтелект і його роль у власній життєдіяльності; виробленні умінь управління власними емоціями; розуміння емоцій інших людей. Представлені нами методичні рекомендації щодо розвитку емоційного інтелекту в юнацькому віці, що можуть бути використані у процесах навчальної, позанавчальної і позааудиторної роботи з учнівською молоддю з метою розвитку в юнаків та дівчат здатностей до ідентифікації, використання, розуміння та свідомої регуляції емоцій.
31
Kondratova, Margarita Vadimivna. "СТАЛИЙ РОЗВИТОК У ПОЛІТИЧНОМУ ПОРЯДКУ ДЕННОМУ: ТЕНДЕНЦІЇ ПРОСУВАННЯ". Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 4, № 2 (25 грудня 2021): 54–60. http://dx.doi.org/10.15421/342122.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена особливостям застосування маркетингових і менеджерських технологій у рамках узгодження природоохоронних заходів та економічного розвитку. Метою статті є з’ясування смислового контекст сталого розвитку як сукупності політичних меседжів, орієнтованих на широку аудиторію. Було підкреслено, що просування сталого розвитку як політичної доктрини та мотивації політичної поведінки становить значний інтерес з точки зору впровадження програмних цілей сучасних політичних партій, неурядових організації та груп інтересів. Проаналізовано механізми аналізу каналів публічного просування ідей сталого розвитку на глобальному рівні. У світлі подій, що відбуваються, інформаційна адженда публічної влади має бути спрямована на популяризацію ресурсозбереження не лише індивідуальними господарствами, але й потужними економічними гравцями. З’ясовано, що політичний контекст сталого розвитку визначає стимулювання політичних акторів до активної поведінки в контексті координації зусиль стосовно забезпечення балансу споживання та навколишнього природного середовища. Розкрито процеси сталого розвитку, які вимагають особливого комунікаційно-менеджерського підходу з урахуванням стану колективного та індивідуального світогляду цільових груп. Доведено, що оцінка перспектив корекції політичного контексту сталого розвитку, вимагає узгодження економічної діяльності з населенням відповідних територій. З’ясовано перспективи та ефективність пропагандистської трансляції ідеалів сталого розвитку в межах територіальної або ідеологічної системи. Припущено, що перелік соціально-політичних аспектів сталого розвитку формує очікування громадян від політики сталого розвитку та його впровадження у трансформаційних державах. Встановлено, що аналіз інтересів та потреб базових соціально-демографічних груп вимагає експертної та планувальної роботи щодо адресного представлення політичних цінностей сталого розвитку в комунікаційні сфері. Зроблено висновок, що сталий розвиток має політико-мобілізаційну спроможність, яка ґрунтується на прагматичних інтересах громадянина, на потребах місцевих громад у відстоюванні політичних інтересів, на тенденціях формування культури споживання тощо.
32
Scherback, Svitlana. "Численнiсть модернiв чи розмаїття форм модерну?" Актуальні проблеми духовності, № 16 (31 січня 2017): 137–50. http://dx.doi.org/10.31812/apd.v0i16.1863.
Повний текст джерелаАнотація:
Теорiя численних модернiв наполягає на тому, що в рiзних суспiльствах модерн викликає рiзнi вiдповiдi, залежно вiд попереднього шляху розвитку, культурної та iнституцiональної спадщини. Багато сучасних теоретикiв модернiзацiї визнає варiативнiсть вiдповiдей на виклики модерну, однак тi,хто робить акцент на iнфраструктурнiй та iнституцiйнiй складовiй суспiльного розвитку, наполягають на єдностi сучасної цивiлiзацiї. Тi ж, хто вивчає еволюцiю суспiльств з точки зору культурної динамiки, радше кажуть про «модерни» у множинi.
33
Кривов’язюк, І. В., та Ю. В. Волинчук. "СОЦІАЛЬНА ЛОГІСТИКА І РОЗВИТОК ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД: ТОЧКИ ДОТИКУ ТА ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ". Економічні науки. Серія "Регіональна економіка" 1, № 17(67) (29 грудня 2020): 124–37. http://dx.doi.org/10.36910/2707-6296-2020-17(67)-14.
Повний текст джерелаАнотація:
В даній статті вирішено складне наукове завдання – поглиблення існуючих теоретико-методичних положень і надання практичних рекомендацій, спрямованих на оптимізацію протікання внутрішньо-суспільних процесів під час управління об’єднаними територіальними громадами. Шляхом критичного аналізу наукових публікацій учених сучасності розкрито підходи щодо тлумачення та уточнено сутність поняття “соціальна логістика” в контексті вирішення соціально-територіальних проблем регіонів. Проаналізовано показники розвитку провідних об’єднаних територіальних громад регіонів України. Встановлено, що високорозвинені громади переважно тяжіють до середніх і великих міст, або ж мають прикордонне місце розташування. SWOT-аналіз розвитку об’єднаних територіальних громад регіону виявив, що використання їх можливостей поряд з використанням методів децентралізованого управління здатне підсилювати сильні сторони та вирішувати наявні їх соціально-економічні проблеми. Застосування проблемно-цільового підходу в управлінні об’єднаними територіальними громадами забезпечує цільове спрямування соціальної логістики та оптимізацію протікання внутрішньо суспільних потоків
34
Pashayeva, N. "Молодіжна політика Азербайджану та її внесок у міжнародний розвиток співпраці молоді". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 10 (22 жовтня 2017): 91–97. http://dx.doi.org/10.15421/1717137.
Повний текст джерелаАнотація:
Кожна вікова група суспільства в Азербайджані грає свою роль, що є важливим для зміцнення стабільного громадянського суспільства та інших цілей. Молодь, як важлива категорія суспільства, має багато ролей в залежності від використовуваної перспективи. Відповідно до Закону Азербайджанської Республіки «Про молодіжну політику», молодими людьми вважаються особи у віці від 14 до 29 років. У статті йдеться про те, що Азербайджан стійко розвивається і змінюється, це впливає на позитивні зміни в суспільстві і на розвиток життя молоді. Таким чином, виникає багато нових можливостей, які забезпечують нинішній молоді представляти різні точки зору і майбутнє, недоступні попереднім поколінням. Автор аналізує роль державної політики щодо молоді Азербайджану в розвитку молоді і методи її реалізації, а також внесок даної політики в міжнародне молодіжне співробітництво. В контексті міжнародної діяльності молоді різних країн і континентів автор фокусується на ролі міжнародних заходів, що реалізуються в рамках молодіжної політики Азербайджану, в розширенні та розвитку міжнародних відносин і співробітництва молоді. Це, в свою чергу, робить позитивний вплив на розвиток взаєморозуміння і міжнародного співробітництва між державами.
35
Гринкевич, Л. Г. "Оцінка чинників ризику розвитку раннього дитячого карієсу в дітей за даними анкетування батьків". CLINICAL DENTISTRY, № 2 (27 серпня 2021): 56–62. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2021.2.12331.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Ранній дитячий карієс є першим захворюванням, яке дає виклик стоматологічному здоров’ю дитини та майбутньої дорослої людини. На сьогодні добре відомо його етіопатогенез, але разом з тим чимало чинників впливає на процес розвитку патологічного процесу в твердих тканинах дитини.
Мета дослідження – проаналізувати чинники ризику розвитку раннього дитячого карієсу в дітей за даними анкетування батьків.
Матеріали і методи. Для аналізу чинників, що впливають на розвиток карієсу зубів у дітей, ми провели анкетування батьків із використанням Google-форми. В опитуванні взяли участь 113 батьків дітей віком до 3 років, які народилися та проживають у м. Чернівці.
Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз відповідей респондентів дає підстави стверджувати проте, що у дітей віком до 3 років, які проживають у м. Чернівці, наявні такі чинники ризику розвитку карієсу тимчасових зубів, як неналежний режим вигодовування протягом першого року життя дитини, шкідливі харчові звички та уподобання дітей, споживання води з неконтрольованих за рівнем фтору джерел, неналежний догляд за ротовою порожниною, відсутність вчасної кваліфікованої консультації щодо індивідуальної гігієни ротової порожнини та недостатня обізнаність батьків відносно причин розвитку карієсу зубів у дітей та методів їх усунення.
Висновки. Одержана інформація є важливою з точки зору розуміння напрямку організації санітарно-просвітницької роботи з батьками дітей задля усунення тих чи інших чинників ризику розвитку раннього дитячого карієсу.
36
Хомайко, Ксенія. "ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ ТА ПРАКТИКИ ПОКРАЩЕННЯ СПІВРОБІТНИЦТВА ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ З МІЖНАРОДНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ". Public management 15, № 5 (29 вересня 2018): 275–85. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2018-15-5-275-285.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглядаються пріоритетні напрями та практики покращення співробітництва органів влади з міжнародними організаціями. Проаналізо- вано основні тенденції розвитку співробітництва на базі існуючих наукових розробок та сформульовано гіпотезу щодо даної діяльності, яка перебуває в руслі розроблення ефективного та конструктивного співробітництва. Роз- глянуто загальнотеоретичні положення та наукові підходи щодо взаємодії з міжнародними організаціями. Визначено, що залишаються проблеми, пов’язані з питаннями співробітництва міжнародних організацій та органів публічної влади як на світовому рівні, так і на державному. Під час комп- лексного дослідження окреслено основні завдання розвитку міжнародних зв’язків для української держави. Проаналізовано існуючий досвід спів- праці органів державної влади всіх рівнів з міжнародними організаціями. Сформульовано стратегічні вектори співробітництва в умовах розвитку процесу децентралізації для досягнення державою лідируючих позицій з точки зору соціально-економічного розвитку, інноваційного оновлення, вирішення ключових соціальних завдань, підвищення якості життя насе- лення шляхом активізації внутрішнього потенціалу регіональної еконо- міки.
Розроблено рекомендації, що спрямовані на розвиток ефективної взаємо- дії на засадах партнерства. Зазначено, що створення ефективно працюючих відносин між державою та громадським сектором долучає населення до про- цесу створення та розвитку громадянського суспільства, його участі в роз- робленні та реалізації громадських і соціальних ініціатив, вибудовування більш тісних контактів і принципів зворотного зв’язку між органами влади і населенням. Наголошено, що тільки консолідовані зусилля всіх держав на засадах партнерства спроможні забезпечити ефективну взаємодію органів влади з громадськістю.
37
Галгаш, Р. А., та Я. Ю. Білоус. "Оцінювання розвитку територіальних громад як основа для ухвалення управлінських рішень органами публічної влади". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 6 (270) (10 листопада 2021): 82–89. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-270-6-82-89.
Повний текст джерелаАнотація:
Для ухвалення ефективних управлінських рішень щодо розвитку територіальних громад (ТГ) органам публічної влади необхідно здійснювати всебічний моніторинг, діагностику та оцінку розвитку територіальних громад. Метою статті є аналіз основних методик оцінки розвитку територіальних громад регіонів України. Для досягнення поставленої мети всю сукупність підходів до оцінювання стану та розвитку територіальних громад в Україні з методичної точки зору було поділено на підходи, які пропонують органи держаної влади, міжнародні організації та науковці. В статті проаналізовано методики оцінювання формування, спроможності та розвитку територіальних громад як самостійно органами центральної влади, так і за допомогою міжнародних організацій. Зазначено, що дані методики дають органам управління у територіальних громадах більше можливостей для визначення своїх конкурентних позицій. Зроблено висновок про те, що методики, які застосовують органи державної влади (розроблені Міністерством розвитку громад і територій України (Мінрегіон)) для проведення оцінювання стану та розвитку громад та регіонів більше орієнтовані на оцінювання та порівняльний аналіз спроможності ТГ між собою. У той же час, методики, розроблені міжнародними експертами і науковцями можуть бути застосовані для оцінювання систем управління територіальних громад. Аналіз існуючих методичних підходів дав можливість виокремити альтернативні підходи до оцінювання розвитку територіальних громад. Серед головних проблем оцінювання розвитку територіальних громад визначено відсутність статистичної бази на місцевому рівні, що значно ускладнює збір та аналіз інформації, зокрема для оцінювання конкурентних перевагв контексті розвитку територіальних громад для ухвалення ефективних управлінських рішень органами публічної влади. Авторами зазначено, що питання використання ефективного інструментарію економічної та організаційно-управлінської діагностики на сьогодні все ще залишається остаточно не вирішеним. Запропоновано враховувати принципи інклюзивності при визначенні показників розвитку територіальних громад, що дасть змогу переорієнтувати пріоритети економічної політики на більш ефективну протидію незахищеності та нерівності, змістити акценти на розвиток людини й підвищення її добробуту в громаді.
38
Рудь, Н. Т. "МАРКЕТИНГОВА КОНЦЕПЦІЯ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ РЕГІОНУ". Економічні науки. Серія "Регіональна економіка" 1, № 17(67) (29 грудня 2020): 201–13. http://dx.doi.org/10.36910/2707-6296-2020-17(67)-22.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглядаються маркетингові підходи до формування інноваційної інфраструктури регіону. Особлива увага приділяється розвитку Інтернет-маркетингу, мережевим віртуальним організаціям, системі регіональної інноваційної інфраструктури з точки зору різних підходів до дослідження регіональних проблем, особливостей створення міжрегіональної інноваційної системи.
39
Галанець, Володимир, Ростислав Дзяний та Юрій Дзюрах. "ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ АПК В КОНТЕКСТІ СТРАТЕГІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ (АРХЕТИПНИЙ ПІДХІД)". Public management 18, № 3 (29 травня 2019): 128–43. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-128-143.
Повний текст джерелаАнотація:
АПК вважають локомотивом економіки України. Він забезпе- чує традиційно 15–20 % ВВП щорічно, генерує валютний виторг від експор- ту сільськогосподарської продукції, в умовах боргового навантаження на на- ціональну економіку є джерелом покриття поточних зобов’язань.
Головне завдання АПК: забезпечити продовольчу безпеку країни, а на- селення — якісною продукцією вітчизняного виробництва. Активна участь країни в міжнародних економічних відносинах є визначальним фактором розвитку економіки країни.
На зміну теорії економічного зростання виникла концепція сталого роз- витку. Нині в науковій літературі існує багато визначень сталого розвитку. Та- ка ситуація зумовлена двома факторами: складністю концепції, що включає в себе економічні, екологічні, соціальні та інші аспекти розвитку суспільства, а також розбіжністю поглядів вчених, підприємців і політиків. Для кращого розуміння цей термін варто розділити на дві частини. Поєднання термінів “сталий” і “розвиток” дає змогу посилити зв’язок упорядкованих змін системи світового господарства з урахуванням інтеграції різних за характером цілей, територій, часу.
Сталий розвиток АПК потребує державної підтримки. Окрім вирішення питання забезпечення продовольчої безпеки країни, сталий розвиток аграр- ного сектору є важливим з точки зору забезпечення зайнятості населення, нарощування експортного потенціалу країни.
Україна є одним із ключових гравців на світовому ринку сільськогоспо- дарської продукції. Брак інноваційних підходів до розвитку галузі спричиняє нестачу інвес- тицій, потрібних для її розвитку, сільські мешканці в пошуках роботи їдуть за кордон. В умовах існування об’єктивної загрози вичерпання природних копалин як джерел одержання палива для потреб людства, усе більшої актуальності набуває необхідність вирішення проблеми пошуку альтернативних джерел для покриття енергетичних потреб.
Біоенергетика могла б задовольнити значну частину енергетичних потреб житлово-комунального господарства України. Крім того, земля, яка унаслі- док забруднення стала непридатною для вирощування харчових рослин, мог- ла б використовуватись для вирощування енергетичних культур.
Аграрна сфера економіки має потужний потенціал, який можна активу- вати за умови реалізації Стратегії сталого розвитку України та архитипіки в публічному управлінні.
40
Хайрулін, О. "Теорія "фокальної точки" та теорія "перспектив" як основа розвитку рефлексивної компетентності офіцера". Вісник Національного університету оборони України, № 1 (47) (2016): 133–39.
Знайти повний текст джерела
41
Т. О., БУТЕНКО. "МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ОЦІНКИ МАГІСТРАЛЬНОЇ ТРАЄКТОРІЇ РОЗВИТКУ ГОСПОДАРСЬКОЇ СИСТЕМИ РЕГІОНУ". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 87, № 2 (20 жовтня 2020): 112–26. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2020.87-2-10.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглянуто можливість застосування моделі економічногозростання Солоу для оцінки магістральної траєкторії розвиткугосподарської системи регіону. Для цього модель Солоу удосконаленошляхом введення до її математичної інтерпретації норми чистогоекспорту та інвестиційного резерву. Описана таким чином модель можебути використана для імітації результативності функціонуваннягосподарської системи регіону. На основі імітаційного моделюванняможливо встановити відповідність між фактичною магістраллюрозвитку економіки регіону та оптимальною з точки зору пропорції міжнагромадженням і споживанням теоретичною траєкторією.
42
Kovalenko, N. "МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В СИСТЕМІ СУЧАСНОГО ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ". Актуальні Проблеми Державного Управління, № 2(56) (29 жовтня 2019): 111–17. http://dx.doi.org/10.34213/ap.19.02.14.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто специфіку розвитку місцевого самоврядування з точки зору різних підходів до публічного управління. Воно може реалізовуватись у трьох формах: пряме управління через процедури безпосередньої демократії, участь через процедури деліберативної та партисипаторної демократії. Визначено особливості та можливості їх упровадження в Україні.
43
Radchuk, Halyna. "КУЛЬТУРНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД У КОНТЕКСТІ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ". HUMANITARIUM 42, № 1 (14 листопада 2019): 146–54. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-42-1-146-154.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано концептуальні засади культурно-психологічного підходу в сімейному вихованні. Виокремлено три основних підходи до визначення культури: ціннісний (аксіологічний), діяльнісний та особистісний. Визначено, що культурний розвиток досить часто розглядається з точки зору розвитку діяльності, що приводить до редукування цілісного становлення особистості дитини, до розвитку виключно інтелектуальних структур. Зауважено, що в поясненні місця людини в культурі як і раніше використовується об’єктний підхід, у відповідності з яким культура надбудовується над людиною, а не проявляється у її власному бутті та життєтворчості. Доведено, що культура – це середовище, яке вирощує і живить розвиток особистості, а культурно-психологічний підхід у сфері сімейного виховання передбачає розвиток дитини як особистості, індивідуальності й активного суб’єкта діяльності та може бути реалізований лише на основі побудови діалогічної стратегії діяльності дорослого. Обґрунтовано освітній діалог, як культурно доцільну форму навчання, спрямовану на перетворення внутрішнього, духовного досвіду батьків і майбутніх батьків та набуття нового в царині сімейного виховання, а також розвитку діалогу як необхідної умови розгортання особистісного потенціалу дитини у сім’ї. Розроблено освітню програму, в якій діалог виконує двоєдине завдання: 1) як умова становлення повноцінної особистості дитини в сім’ї; 2) як ефективна форма навчання батьків інноваційним підходам у сфері сімейного виховання. Визначено методичні особливості та структуру освітньої програми у формі освітнього діалогу. Наведено результати апробації цієї програми у просвітницькій роботі з батьками і майбутніми батьками, що переконливо засвідчують її ефективність.
44
Василенко, Юлія Вікторівна. "АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ МЕХАНІЗМІВ РОЗВИТКУ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 1 (10 травня 2022): 113–18. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.1.17.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено науковий огляд сучасних досліджень у галузі публічного управління з проблем розвитку післядипломної медичної освіти та виокремлено перспективи подальшого розгляду механізмів її реформування. Узагальнено аспекти соціальної значущості розвитку післядипломної медичної освіти як підґрунтя для визначення підходів до вирішення актуальних теоретичних і практичних завдань у цій сфері. Виявлено низку проблем державного управління у сфері охорони здоров’я, що пов’язуються науковцями з удосконаленням післядипломної медичної освіти: розвиток інтенсивного навчання всіх груп фахівців цієї галузі, навчання в установах охорони здоров’я, самостійного навчання, забезпечення якості підготовки керівних кадрів органів управління охороною здоров’я, закладів охорони здоров’я, удосконалення механізмів формування державного замовлення на підготовку кадрів. Підтверджено необхідність більшого врахування специфіки механізмів розвитку післядипломної медичної освіти, зумовленої міжгалузевим характером управління (охорона здоров’я, освіта). Зазначене дозволило окреслити завдання поглиблення знань про механізми міжгалузевого управління з урахуванням розвитку сучасної теорії публічного управління й запитів суспільства. Робиться висновок про необхідність узагальнення теорії та практики запровадження механізмів державного управління в умовах утвердження концепту «публічності». Реформування післядипломної медичної освіти в Україні пов’язуються з запровадженням механізмів інноваційного розвитку системи охорони здоров’я. Еволюція теоретичних поглядів на механізми державного управління розглядається у контексті пошуку нових ідей щодо запровадження засобів, важелів, стимулів впливу влади на систему медичної освіти з точки зору поглиблення суб’єкт-суб’єктних відносин у процесі управління суспільними справами та в умовах міжсекторального підходу. Підкреслюється важливість вивчення впливів демократизації державно-суспільних відносин, децентралізації влади на вибір механізмів публічного управління.
45
Єрешко, Ю. О. "АКТУАЛІЗАЦІЯ ПАРАДИГМИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ З ПОЗИЦІЇ ЇЇ ЛЮДИНОЦЕНТРИЧНОСТІ". Підприємництво та інновації, № 17 (30 квітня 2021): 7–12. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/17.1.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено генезу наукової думки в розрізі підходів до формування парадигми сталого розвитку і визначено, що теорія ноосфери В. Вернадського задовольняє визначеним потребам і параметрам дослідження і дозволяє обґрунтувати людиноцентричну теоретико-методологічну модель сталого розвитку, оскільки, людська свідомість стає рушійною силою і головним фактором суспільного розвитку, що досягається підкоренням людиною природи і перетворенням її у своїх інтересах. Наголошено на нераціональності соціоцентричного трактування концепту сталого розвитку з точки зору неможливості його досягнення – світовий досвід господарювання неодноразово доводив неможливість і непрактичність «рівності» від соціальної до економічної. У дослідженні обґрунтовано аберації трактування і реалізації концепції сталого розвитку, а саме: політизація; гіпертрофування; гіперболізація; імітація; редукованість; реверсивна ефективність виявлення і систематизація яких, дозволить раціоналізувати формулювання теоретико-методологічної моделі сталого розвитку. Обґрунтована у дослідженні людиноцентрична актуалізована не лише з позиції додавання центрального системоутворюючого елемента, а і в розрізі агентної ретроспекції: окремих цілісних систем іншого порядку, що нададуть системі властивостей завершеності і комплексності.
46
Slavkova, O., та M. Sokolov. "Теоретичні підходи до визначення поняття публічне управління". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 1(79) (28 січня 2019): 77–80. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.1.14.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідженнями встановлено, що в сучасних умовах все більшого значення набуває публічний сектор економіки та державне управління. Публічне управління це аналіз та розробка політики в державному та приватному секторах та робота в публічному секторі, яка повинна розглядатися як покликання служити своєму народу. Відповідно до мети даного дослідження дано визначення основних підходів до дефініції публічного адміністрування, проаналізовано відповідність визначення дефініції до умов глобалізації та сучасного рівня розвитку суспільства та державотворення. Огляд багатьох публікацій та тенденції законодавства сьогодення дозволяють нам виділити основні точки зору на цінності, орієнтири та сутність new public management. Публічне управління в даній роботі розглянуто з декількох точок зору, на основі огляду зарубіжної та вітчизняної літератури. В ході досліджень ми дійшли висновку що це поняття неоднозначне та потребує подальших досліджень в зв’язку з тим, що розуміння суті такого явища як публічне управління та підходів до його розвитку безпосередньо впливає на державотворення та соціально-економічний розвиток.
47
Грива, О. А. "ФІЛОСОФСЬКО-ОСВІТНЄ ПІДҐРУНТЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ В ОСВІТІ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ". Educational Dimension 29 (19 травня 2022): 56–63. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4903.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано поняття толерантності в освітньому контексті. Розглянуто толерантність з точки зору філософії освіти: її ознаки, значення, перспективи розвитку в сучасному освітньому процесі. Визначено стратегію вищої освіти та виховання в полікультурному суспільстві, що включає, зокрема й створення умов для ефективних міжнаціональних, міжкультурних відносин у суспільстві, формування толерантності особистості та толерантність взаємостосунків між суб’єктами процесу освіти. Наголошено на розвитку полікультурного мислення, як особливої складової мислення студента – майбутнього педагога. Запропоновано включити у професійну підготовку педагогічних кадрів такі дисципліни: історія релігії, історія культури, етнопедагогіка та етнопсихологія.
48
О. М., ЄРЕМЕНКО, та ЛЯШКО І. І. "СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ РЕКЛАМНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 89, № 4 (26 грудня 2020): 57–62. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2020.89-4-07.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито сутність і значення реклами на сучасномуетапі розвитку соціально-економічної системи. Розглянуто особливостіреклами з точки зору соціально-економічного підходу до її впливу наповедінку споживачів. Досліджено наслідки впливу реклами на мікро- тамакрорівнях. Визначено роль реклами як різновиду масових комунікацій уформуванні нової масової культури.
49
Lipych, Lubov, Oksana Khilukha, Myroslava Kushnir та Viktor Zagoruyko. "СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМ КАПІТАЛОМ ЯК СКЛАДОВА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМТВА". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 1, № 17 (12 березня 2019): 45–55. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-01-45-55.
Повний текст джерелаАнотація:
Людський капітал є призмою, через яку слід оцінювати досягнення підприємства. Він також характеризується як одна з найсильніших переваг при створенні вартості певної бізнес-одиниці на конкурентному ринку. Його використання в економіці підприємства пов’язане з безпосереднім залученням працівника, тому персонал – найважливіший ресурс, і в той же час капітал (актив). Обґрунтовано, що людський капітал має вартість в тому випадку коли, забезпечує розвиток, дозволяє впроваджувати інноваційні стратегії, підвищує ефективність роботи та економічну ефективність підприємства, а також використовує ринкові можливості та нейтралізує потенційні загрози. Управління людським капіталом, будучи функціональною стратегією, має відповідати стратегії розвитку підприємства за цілями та структурою. Мета стратегічного управління людським капіталом – визначити напрями і методи його використання для досягнення цілей організації, і, як наслідок, підвищення вартості підприємства.
Теорія та практика управління розробили безліч корисних моделей для підтримки стратегічного управління людським капіталом, які відрізняються рівнем складності, обсягом знань, необхідних для їх використання, а також витратами на впровадження. Доведено, що кожне підприємство здатне знайти, оптимальну з точки зору його потреб. Отже, стратегії управління людським капіталом повинні стати обов’язковою нормою, а їх інтеграція з глобальною стратегією розвитку підприємства необхідною умовою для зміцнення його цінностей.
50
Гонтаровська, Н. Б. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕНЕДЖЕРСЬКИЙ ПІДХІД ДО ПРОЕКТУВАННЯ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ". Educational Dimension 31 (29 грудня 2011): 12–24. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4640.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлений інноваційний досвід педагогічного колективу експериментального навчального закладу всеукраїнського рівня - навчально-виховного комплексу № 28 м. Дніпропетровська зі створення освітнього середовища розвитку дитини, зокрема розглядається організаційно-менеджерський підхід у проектуванні його компонентів: соціального, технологічного, просторово-предметного, суб'єктів освітнього процесу.
Автор описує системну модель освітнього середовища з точки зору менеджменту якості, визначає структуру якісного управління, викладає основні принципи, функції та методи системи педагогічного менеджменту.