Статті в журналах з теми "Тип фізичної активності людини"

У роботі розглянуті проблеми сучасності: низька рухова, фізична активність молоді, занепад у закладах освіти дисциплін «Фізична культура» і «Фізичне виховання», негативний вплив інноваційних приладів (гаджетів) на життя молодої людини. Стратегія розвитку фізичної культури, рекомендації щодо вдосконалення системи фізичного виховання та спорту серед молоді – установчі державні документи, які визнають проблеми сьогодення і які мають відповідний вектор спрямування на покращення ситуації, що склалася. Першочерговим завданням керівництва країни, керівників навчальних закладів, викладачів, вчителів, вихователів є впровадження фізичної, рухової активності в повсякденне життя молодого покоління, популяризація спорту і здорового способу життя. У статті надані педагогічні поради з дотримання принципу свідомості у процесі навчальних занять із фізичного виховання, досліджено практичні шляхи, етапи формування у студентів активного і свідомого ставлення до виконання фізичних вправ. Ці напрацювання мають створити новий образ сучасної людини, визначити умови прояву у студентів «моди» на позитивне, відповідальне ставлення до фізичної культури, підготовки, фізичної працездатності, власного здоров’я і здоров’я майбутніх дітей. Історичні події людства завжди впливали і змінювали спрямовання фізичного виховання у суспільстві. Тривалий час розвиток фізичної культури, а згодом і її теоретичне обґрунтування, зумовлювалося військовими потребами країни. Фізична культура мала яскраво виражену військову спрямованість і перетворення, в першу чергу, формувались під впливом відповідних військових закладів, відомств. Часи, коли фізичний розвиток людини розглядався як знаряддя в досягненні тих чи інших амбіційних планів, цілей, залишилися позаду. Реалії сьогодення свідчать, що під впливом радикальних змін у суспільстві неминучою стала зміна спрямовання розвитку фізичної культури і виховання від застарілих організаційних до змістовних, нових форм, які спрямовані на підтримку, збереження здоров’я людини, формування сталого відношення до здорового способу життя, зняття психоемоційного напруження, планування життєвої стратегії на майбутнє.

Анотація. Діяльність сучасних освітніх закладів спрямована на забезпечення підтримання й збереження здоров’я учнівської молоді, а процес підготовки висококваліфікованих фахівців супроводжується заходами здоров’язбережувального характеру. Відомо, що одним із ключових факторів збереження здоров’я людини є оптимальний руховий режим. На жаль, у студентської молоді часто спостерігається недостатній рівень фізичної активності. У статті порушуються питання, пов’язані зі зниженням фізичної активності студентів закладів вищої освіти в особливий період запровадження карантинних заходів. Наше припущення полягало в тому, що перехід закладів вищої освіти до дистанційної форми навчання супроводжується зниженням рівня фізичної активності студентської молоді. Проте наукових даних, які підтверджували б цю гіпотезу в доступних наукових джерелах не виявлено. Мета. Діагностика рівня фізичної активності студенток гуманітарного закладу вищої освіти у період запровадження дистанційної форми навчання. Методи. Аналіз науково-методичної літератури, власних досліджень, опитування. Результати. У дослідженні представлено результати опитування 52 студенток Київського національного університету культури та мистецтв. Оцінювання фізичної активності студенток здійснювали за допомогою міжнародного опитувальника International Ques-tionnaire on Physical Activity. Встановлено, що у період дистанційного навчання, обумовленого карантинними заходами, студентки характеризуються помірним рівнем фізичної активності. Проте дедалі більше вони схиляються до малорухливого способу життя. Найменшу енергетичну вартість забезпечували помірні фізичні навантаження, а найбільшу щотижневу метаболічну активність в них діагностовано при ходьбі. Порівнюючи отримані дані з результатами, представленими в літературних джерелах, констатовано різке зниження їхньої щотижневої метаболічної активності. Спостерігалось зростання частки студенток, які проводять тривалий час сидячи та таких, які менше 10 хв мали інтенсивні фізичні навантаження за рахунок скорочення відсотка тих, котрі більше часу приділяли інтенсивним фізичним навантаженням. Отримані результати підтверджують висунуту гіпотезу про критичне зниження фізичної активності студенток в умовах дистанційного навчання. Ключові слова: студентки, дистанційне навчання, фізична активність, фізичні навантаження, метаболічна активність.

Стан здоров’я студентської молоді залежить від багатьох чинників, серед яких важливе місцезаймає здоровий спосіб життя та систематичні заняття фізичними вправами. У теперішній час невикликає сумнівів факт позитивного впливу фізичних вправ на стан фізичного і психічного здоров’я,поліпшення діяльності серцево-судинної, дихальної та інших систем й підтримку оптимального рівня розвитку фізичних якостей людини. Визначити характерні особливості фізичної активності та рухової дієздатності студенток з ожирінням. Під час дослідження використовували теоретичний аналіз фахової науково-методичної літератури методи визначення рухової активності, рухової дієздатності, математичної статистики. Встановлено, що студентки з ожирінням характеризуються малорухомим способом життя, що обумовлено дефіцитом фізичних навантажень. Порівняльний аналіз рівня рухової активності студенток за типами ожирінням показав відсутність статистично значущих (p>0,05) відмінностей між величинами компонентів рухової активності у студенток із ожирінням глютеофеморального типу в порівнянні зі студентами із ожирінням абдомінального типу, за виключенням тривалості перебування в сидячому положенні, яке в студенток з абдомінальним типом ожирінням виявилося статистично значуще (p<0,05) більшим, порівняно зі студентками з глютеофеморальним типом ожиріння. Доведено, що 11,1% студенток з ожирінням глютеофеморального типу мають оптимальний, 23,3% допустимий, а 33,3% менше за критичний рівнем рухової дієздатності. Встановлені характерні особливості рухової активності та рухової дієздатності є передумовою для побудови комплексної програми фізичної реабілітації, спрямованої на корекцію ваги тіла студенток з абдомінальним та глютеофеморальним типами ожиріння.Ключові слова: рухова активність, рухова дієздатність, ожиріння, студентки.

Актуальність дослідження. Незважаючи на значну кількість новацій у системі фізичного виховання вищої школи, на практиці чинні програми з фізичного виховання дещо застарілі та наповнені видами спорту, які користуються низькою популярністю в студентської молоді, орієнтовані на професійно- або військово-прикладну й фізичну підготовку, складання контрольних нормативів, які вимагають певного рівня фізичної підготовки, а не спрямовані на корекцію фізичного стану молоді та виявлення й усунення недоліків чинної системи фізичного виховання з урахуванням інтересу та мотивації студентської молоді. Цікавим є й той факт, що кількість годин для цієї підготовки не передбачено програмою, а більшість ВНЗ у нашій державі відходять від класичної системи фізичного виховання. Тому, на нашу думку, доцільне використання видів спорту з урахуванням, передусім, інтересу та мотивації молоді, які забезпечать високий рівень морального задоволення від занять. Ефективним засобом залучення студентів до систематичної рухової активності є виконання нових, нетрадиційних фізичних вправ. Великі потенційні можливості для фізичного вдосконалення студентів має фітнес. Мета дослідження – розробити зміст фітнес-програм силової спрямованості залежно від індивідуальних особливостей будови тіла студентів. Результати роботи. Установлено, що в основі занять фітнесом лежить фітнес-програма, для якої характерна сукупність спеціально підібраних фізичних вправ, спрямованих на комплексну або вибіркову дію на системи організму чи окремі частини тіла залежно від морфофункціональних можливостей людини. У програмі потрібно чітко визначити вид (або спрямованість) рухової активності чи поєднання вправ, інтенсивність занять, тривалість вправ, характер відпочинку, кількість занять на тиждень, темпи збільшення навантаження протягом тижня або місяця. Виконання силових вправ передбачало використання різних рухів не лише з обтяженнями, але й на спеціальних тренажерах і власною вагою. Висновки. Для студентів астенічної будови тіла рекомендовано вправи силової спрямованості для збільшення маси тіла, окружностей частин тіла, покращення показників тонусу м’язів. Студенти гіперстенічної будови тіла виконували вправи на зниження маси тіла, зменшення окружностей частин, зменшення жирового компонента. Фізичні навантаження представникам нормостенічного типу статури спрямовували на поліпшення тонусу м’язів, зниження темпів приросту маси тіла та зменшення окружності таза.

У статті розкриваються педагогічні засоби управління силовим фітнесом для підвищення працездатності студентів у процесі навчання. Визначені вимоги та педагогічні засоби управління силовим фітнесом для підвищення працездатності студентів у процесі навчальної діяльності. Проаналізований сучасний стан життєдіяльності та навчання сучасних студентів, що докорінно змінився в умовах пандемії та вступив у протиріччя з біологічними потребами рухової активності молодого організму, який ще перебуває в періоді становлення та кінцевого формування. Для попередження та запобігання цих небажаних наслідків велика роль відводиться фізичним вправам, особливо тим, які мають цілеспрямовану дію на відновлення фізіологічних функцій організму молодої людини. Встановлено, що педагогічні засоби управління силовим фітнесом сприяють систематизації занять фізичними вправами і є дієвим фактором зміцнення здоров’я та підвищення фізичної працездатності студентів у процесі навчальної діяльності.

На сьогодні значно зростає потреба людей у швидких та ефективних реабілітаційних процесах. Людям з обмеженими функціональними можливостями необхідні сенсорні пристрої, які застосовують для реабілітації з метою покращення здоров’я людини та її повернення до належного рівня життя. Сенсорні пристрої використовують для системи моніторингу здоров’я людей, які поділяють на портативні та переносні. Адже реабілітаційного лікування потребують пацієнти різної вікової категорії із серцево-легеневою патологією, неврологічними розладами, ортопедичними порушеннями тощо. У статті висвітлено електромеханічні, електричні, оптичні та теплові сенсори, перетворювачі акустичних сигналів або сенсори, чутливі до маси, сенсорні датчики та їх застосування на різних етапах реабілітації. Мета дослідження – проаналізувати сучасну вітчизняну та зарубіжну літератури щодо видів сенсорів у реабілітаційній медицині. Матеріали і методи. У дослідженні застосовано бібліосистематичний та аналітичний методи в наступних електронних базах даних: Science Direct, PubMed, Scopus і Google Scholar. Під час пошуку статті проаналізовано анотації. Критеріями включення були такі: 1 – фізична та медична реабілітація і/або допоміжна система, яка підтримується сенсорами і комп’ютером, 2 – системи, розроблені для організму людини, і 3 – документи, написані англійською мовою. Якщо очікуваний критерій було знайдено, повний текст переглядали. Результати досліджень та їх обговорення. Під час виконання дослідження провели систематичний огляд та аналіз останніх публікацій, в основному зарубіжної наукової медичної, біологічної та технічної літератури щодо видів, принципів роботи, розробки та можливостей застосування сенсорів у реабілітаційній медицині. Сенсорні технології продовжують всебічно розвиватися і пропонують зручні можливості у використанні для поліпшення функціонального стану здоров’я. Широкий спектр досліджень, включених і відображених у цьому огляді, включав різні типи сенсорів. На сьогодні пристрої, що використовують для моніторингу фізичної активності, розділяють на сенсори, які вимірюють такі біологічні показники, як тиск, частоту серцевих скорочень, частоту дихання – пульсометр, тонометр, спірометр, та датчики руху – педометри, акселерометри, трекери активності. Деякими з найчастіших у використанні сенсорів у реабілітації є електроміографія, гальванічна реакція шкіри, електрокардіографія, електроенцефалографія та сенсорні датчики і системи, які контролюють рухову і фізіологічну активність людини. У статті для прикладів розглянуто: 1 – типовий алгоритм роботи пристроїв для моніторингу функціонального стану здоров’я людини, 2 – діагностичний прилад ALLADIN з сенсорами, який включає дев’ять компонентів. В електронних базах даних: Science Direct, PubMed, Scopus і Google Scholar не знайдено жодної роботи, раніше опублікованої, де б автори узагальнювали поєднання сенсорів із апаратними засобами, робототехнічними, комп’ютерними, системами для реабілітації пацієнтів різних вікових категорій. Висновки. При аналізі сучасної вітчизняної та зарубіжної літератур щодо видів сенсорів у реабілітаційній медицині вивчено й описано розвиток і застосування сенсорних приладів у фізичній та медичній реабілітації. В усіх публікаціях вказується, що сенсорні датчики прикріплюються до пристроїв, які дають змогу вимірювати функціональні показники стану здоров’я людини. Тому сенсорні технології у реабілітаційній медицині продовжують всебічно розвиватися і часто застововуються для діагностики, оцінки стану здоров’я людини та її реабілітації.

Актуальність. У статті викладено різноманітні аспекти гендерної проблематики у фізичному вихованні школярів та досліджено актуальне питання щодо прояву гендерної ідентичності в учнів, які займаються й не займаються спортом. Завдання роботи – визначити вплив занять спортом на формування гендерних характе- ристик юнаків і дівчат різних вікових груп. Методи. Застосовано теоретичні методи дослідження: аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація, теоретичне моделювання. Для дослідження вікових особливостей прояву психологічної статті використовували тест-опитувальник С. Бем «Маскулінність-фемінінність», фактор- ний аналіз та загальноприйняті методи математичної статистики. У дослідженні взяли участь хлопці й дівчата 5–11 класів ЗЗСО (638 особи). Результати роботи. Обґрунтовано актуальність обраної теми, проаналізовано та узагальнено дані вітчизняних і зарубіжних авторів щодо гендерної проблеатики у сфері фізичної культури й спорту. Одержано нові знання щодо впливу занять спортом на формування маскулінних рис характеру школярів. Виявлено, що в юнаків, які займаються спортом, на груповому рівні прояв властивостей маскулінності з віком посилюється на 50 %. Прояв ознак маскулінності на груповому рівні в дівчат, які займаються спортом, більше на 40 % ніж у тих із них, які не займаються спортивною діяльністю. Із 303 юнаків 92,77 % мають показник ІS андогінного типу. Лише 5,12 % юнаків репрезентують гендерну ідентичність маскулінного типу та 1 % – харак- теристики фемінінного типу. Із-поміж 335 дівчат 73,89 % віднесено до андрогінного типу особистості, 23,33 % – до фемінінного, маскулінні характеристики мають 2,78 % дівчат. Виявлено наявність у юнаків жіночих рис характеру, а в дівчат – чоловічих. Це підтверджує максимальний розвиток фемінінного та маскулінного в одній людині, що сприятиме більшій соціальній адаптації школярів. Висновки. Отримані в результаті проведеного дослідження дані дали підставу зробити висновок про те, що заняття спортом сприяють розвитку певних маскулінних рис характеру. Причому більшою мірою це стосується представниць жіночої статі. Дівчата, які активно залучені до спортивної діяльності, є більш маскулінні за тих, котрі спортом не займаються. За допомогою добору ефективних засобів і методів фізкультурно-спортивної діяльності, орієнтації на вподобані види рухової активності в школярів закріплюються моделі поведінки та особистісні якості, що формують гендер. Отримані дані є підставою для подальших поглиблених гендерних досліджень у сфері фізичної культури й спорту, результати яких стануть теоретичною основою концепції гендерного підходу у фізичному вихованні школярів.

Сучасний світ стикається з проблемою недостатньої фізичної і рухової активності людини, або гіподинамією. Особливо зараз це питання актуальне у зв’язку з пандемією Covid-19 та вимушеним переходом на дистанційну роботу та навчання. Сучасна людина в умовах популярною на сьогоднішній день сидячої роботи рухається вкрай мало. Найпростішим методом підвищення рухової активності людини є ходьба. Робота присвячується вирішенню проблеми прогнозування кількості кроків для людини з урахуванням його особливостей та попередніх показників. В статті наведено аналіз публікацій щодо визначення необхідної кількості кроків. Описано процес попередньої обробки реальних даних. Для моделювання в роботі обрано три методи прогнозування: метод простого усереднення (SMA), експоненціально зважене ковзне середнє (EWMA), авторегресійна інтегрована модель змінної середньої (ARIMA). Використовувані в роботі методи дозволять знайти кращий метод для прогнозування кількості майбутніх кроків людини.

У статті досліджується вплив фізичної культури і спорту як основних засобів попередження передчасного старіння людини. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, в кінці 60-х років у 23 економічно розвинутих країнах світу лише за одне десятиріччя смертність від ІХС виросла на 60%. Як правило, хвороби віку є наслідком недостатньої рухової активності і незбалансованого харчування, навколишнього середовища. Здоров’я не означає просто відсутність хвороб – це щось позитивне, це життєрадісне і охотне виконання обов’язків, які життя покладає на людину. Мета статті – проаналізувати вплив фізичної культури і спорту на попередження старіння людини. Під час вирішення поставлених завдань були використані методи теоретичного рівня дослідження. Медики всіх часів одностайно застерігають, що недостатня рухова активність підриває здоров’я, старить людину, наближує її смерть. У теперішній час раціональна організація рухової активності набула особливої актуальності внаслідок порушення балансу між вжитою їжею, фізичним навантаженням і відпочинком людини. Проведено аналіз фізичного стану людей похилого віку. Близько 80% осіб похилого та старечого віку страждають множинної хронічною патологією. Так, у структурі захворюваності літніх людей основне місце займають ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, хвороби органів дихання, захворювання опорно-рухового апарату.

У статті аналізується суттєва проблема малої рухової активності серед студентської молоді. Наголошено, що рухова активність студентської молоді розглядається як невід'ємна частина життєдіяльності. Зазначено, що структура рухової активності багатогранна і індивідуалізована для кожної окремої людини. Адже зміцнення здоров’я і підвищення рівня фізичної підготовленості та рухової активності - важливі умови забезпечення всебічного та гармонійного розвитку особи, збереження працездатності в навчальному процесі студентської молоді. Значення цих чинників постійно зростає у зв’язку зі змінами в сучасному суспільстві та пов’язані з ними інтенсифікацією праці, комп’ютеризацією навчання і виробництва, які ставлять нові підвищені вимоги до фізичних і психічних якостей людини. Для подолання явища гіпокінезії пропонується більш детальніше розробляти заняття із використанням не лише нових методик, а й не забувати за мотиваційний аспект. Адже будь яке завдання маючи чітку мотивацію вже передбачає позитивний результат.

Досліджено методи визначення фізичної активності людини за допомогою смартфону. Серед основних переваг використання смартфонів для контролю повсякденної активності людини є їх переносимість, практичність та невеликий розмір. Ці пристрої можуть нагромаджувати, обробляти й аналізувати корисну інформацію з необроблених даних сенсорів, що є зручно у цьому контексті. На основі зібраних даних акселерометра розроблено алгоритм класифікації, що може бути використаним для створення мобільного додатку, враховуючи його обмежені ресурси. Оцінку алгоритму проведено за допомогою методів штучного інтелекту, де алгоритм спочатку навчається, а пізніше тестується. Таке тестування здійснено на основі відкритого набору даних прискорення поясу. Отримано алгоритм з точністю визначення 86 %, що свідчить про те, що такий алгоритм може бути використаним для створення мобільного додатку.

У зв’язку із постійним науково-технічним розвитком суспільства виникає недостатність рухової активності у студентів закладів вищої освіти, яка у більшості випадків є причиною виникнення різних захворювань. У статті аналізується проблема організації рухової активності студентів педагогічних спеціальностей. Підкреслено, що рухова активність студентської молоді розглядається як невід'ємна частина життєдіяльності. Зазначено, що структура рухової активності багатогранна і індивідуалізована для кожної окремої людини. Охарактеризовано, як в умовах розумової зайнятості студенти організовують своє дозвілля. З’ясовано головні причини, які сприяють розвитку гіподинамії серед студентської молоді. Особливу роль у цій проблемі відіграє організація рухового режиму студентів педагогічних спеціальностей, навчання яких пов’язано з малою руховою активністю. Хронічний дефіцит рухової активності у режимі студентської молоді стає реальною загрозою її здоров’ю та нормальній фізичній працездатності. Підкреслено, що вирішення піднятої проблеми можливе за рахунок інтенсивного використання всіх засобів фізичної культури. Підсумовано, що більшість студентів педагогічних спеціальностей веде малорухливий спосіб життя, що впливає на їх психоемоційний і соматичний стан в результаті низької або помірної фізичної підготовки. Впровадження програм фізкультурно-оздоровчих занять, побудованих на стимулюванні мотивації до систематичних занять фізичними вправами, буде сприяти залученню студентів до рухової активності.

У статті розглянута проблема взаємозв’язку зменшення часу занять фізкультурою, низької мотивації молоді щодо фізичної активності під час навчання в закладах вищої освіти з погіршенням стану здоров’я, здібностей до навчання, засвоювання та використання нової інформації, професійних навичок. Також подається аналіз причин низького рівня адаптації серед сучасного студентства. Розглянуто вплив фітнес-технологій на формування фізичного, емоційного та психологічного стану здоров’я людини, розвиток інтелектуальних та адаптаційних здібностей у молоді. Під час досліджень, описаних у статті, враховувалась проблема зменшення кількості академічних годин з фізичного виховання в закладах вищої освіти, повільний перехід на позааудиторну форму фізичного виховання, що виявляє зниження фізичної активності студентів, та, у свою чергу, призводить до зниження рівня засвоєвання прикладних та фахових знань та навичок. Загалом, проблема зменшення фізичних вправ, відсутність системи фізичного виховання, як і повільне, непослідовне втілення програм позааудиторного фізичного виховання, зменшує об’єктивну готовність людини до будь-якої професійної діяльності. Саме тому багатьма дослідниками рішенням проблеми пропонується застосовування фітнес-технологій як універсального методу фізичного виховання майбутніх спеціалістів і здорової нації, а саме ця робота пропонує систематизувати методику викладання фітнесу в рамках обмеженого часу з метою збільшення ефективності занять. Згідно з «Національною стратегією з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року» алгоритмом «рухова активність – здоровий спосіб життя – здорова нація» визначається напрямок досліджень з метою визначення найбільш ефективних фітнес-технологій, стилів викладання фізичної культури в закладах вищої освіти, за допомогою яких студентство отримає змогу за короткий час одержувати якнайбільше мотиваційних та розвивальних вправ, занять під керівництвом висококваліфікованих викладачів, що зміцнить здоров’я фізичне та психологічне. Ключові слова: фізична культура, освіта, фітнес, ментальний фітнес, студентство, здоров’я, адаптація, викладачі

РЕЗЮМЕ. Міжнародна класифікація функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ) застосовується більше 10 років у світовій практиці в реабілітаційному процесі. Враховуючи сучасну парадигму охорони здоров’я та фізичної терапії з їх фокусуванням на функціонуванні людини, її активності й участі, реабілітаційний діагноз має базуватися на МКФ. Лікарям фізичної та реабілітаційної медицини необхідно в своїй клінічній практиці орієнтуватися не тільки на клінічний діагноз, а й на МКФ як основу для встановлення реабілітаційного діагнозу. На основі обстеження пацієнта складається список проблем, сформульованих у категоріях МКФ (функція, активність, участь), проводиться кількісне оцінювання прояву порушення або обмеження та визначається роль фактора зовнішнього середовища, після встановлення реабілітаційного діагнозу складається програма реабілітації, ефективність якої контролюється також за допомогою МКФ. МКФ покликана допомогти визначити мету та завдання фізичної терапії, оцінити ефективність реабілітації, тому застосування цієї класифікації допоможе не тільки описати порушення та обмеження, які виникають у людини внаслідок будь-якого захворювання, травми чи патологічного стану, а й скласти програму реабілітації з оцінюванням її ефективності під час застосування реабілітаційних заходів.

Актуальність теми дослідження. Перехід України на нові економічні умови, негативно позначився на діяльності багатьох спортивних організацій різних форм власності. У зв’язку з цим постає необхідність пошуку та реалізації нових форм і підходів до організації позанавчальної фізкультуро-оздоровчої та спортивно-масової роботи з різними верствами населення України, які б відповідали соціально-економічним реаліям сьогодення. Аналіз вітчизняної теорії й практики фізичного виховання різних груп населення засвідчує, що рівень залу- чення громадян до рухової активності в Україні потребує функціонування нової, сучасної системи фізичного виховання – спорту для всіх, що є закономірним результатом пошуку ефективних шляхів забезпечення доступ- ності для населення рухової активності заради зміцнення здоров’я людини. Світовий досвід показує, що створення мережі спортивних клубів є ефективним засобом покращення здоров’я та підвищення рухової активності громадян. Мета дослідження – дослідити шляхи функціонування сфери фізичної культури в сучасних соці- ально-економічних умовах. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети проведено теоретичний аналіз науково-методичної літератури й документальних матеріалів, системний аналіз досягнень вітчизняних дослідників із цієї проблематики. Результати дослідження. Сучасні українські клуби – невід’ємна складова частина соціально-культурного та спортивного життя країни. Вони представлені як у державному, так і в комерційному секторах культури й характеризуються розгалуженою інфраструктурою, різноманітністю послуг, що надаються громадянам у їхньому бажанні щодо покращення власного здоров’я та використання різних видів рухової активності. Висновки. Поєднання спеціально організованих і самостійних видів оздоровчої рухової активності в діяльності центів фізичного здоров’я населення є актуальним на цьому етапі розвитку індустрії спорту в нашій державі.

Актуальність. Розглянуто проблему використання спортивно-оздоровчого туризму як засобу підвищення рухової активності студентів. Мета та методи дослідження. Мета дослідження – пошук резервів фізичної активності у формах спортивно-оздоровчого туризму. Використано такі методи наукового дослідження, як аналіз науково-методичної літератури, опитування та узагальнення, теоретичне прогнозування. Результати роботи. Досліджено роботи сучасних дослідників і науковців, пов’язані з вивченням спортивно-оздоровчого туризму. Аналіз науково-методичної літератури дав підставу з’ясувати, що спортивно-оздоровчий туризм – ефективний засіб для фізичного розвитку, формування функціональних резервів людського організму; він доступний для людей із різною фізичною підготовкою та дає змогу покращити багато показників здоров’я людини. З’ясовано, що спортивно-оздоровчий туризм незамінний у пропаганді здорового способу життя. Виявлено форми туристської діяльності, що користуються популярністю в студентської молоді: одноденні подорожі та прогулянки, нескладні походи з ночівлею, екскурсії. Запропоновано низку заходів спортивно-оздоровчого туризму, що можливо запровадити в позааудиторну роботу зі студентами й, таким чином, частково розв’язати проблему недостатньої фізичної активності. Висновки. У результаті опитування студентів педагогічного факультету Рівненського державного гуманітарного університету виявлено першочерговий інтерес та, відповідно, мотивацію до здійснення одноденних туристичних подорожей до цікавих краєзнавчих об’єктів або з навчальною метою. Отримані дані свідчать на користь досить поширеної й доступної форми туристської діяльності у вигляді одноденних походів, що десятиліттями використовуються в практиці навчальних закладів і не втратили своєї актуальності для сучасних студентів.

Анотація. В освітніх рекомендаціях в Японії класифікація ігор з м’ячем ділиться на «гол-тип», «мережевий», «бейсбольний» тощо, і рекомендації фокусуються на «розумінні ігор». Однак результати не досягають інтелектуального «дедуктивного» рівня. Автор пропонує шлях для розуміння значущості процесу розвитку в конкурентній боротьбі, представляючи концептуальну схему, засновану на дослідженні теорії ігрової структури. Результати цього дослідження сприятимуть проведенню уроків фізичної культури, де можна створювати і грати «перед нами, тут і зараз». Для вирішення нових завдань Міністерство освіти, культури, спорту, науки та технологій Японії готує національну навчальну програму для шкіл та переглядає її приблизно раз на 10 років, починаючи з кінця Другої світової війни. Мета. Створення і впровадження в уроки фізичної культури ігрового методу. Результати. У навчальних рекомендаціях зміст, що розглядається в навчальній програмі з фізичного виховання, організований багатовекторно. При цьому, оскільки кількість навчальних годин, призначених для фізичного виховання, не перевищує кількості годин інших навчальних предметів протягом шкільного освітнього періоду, неможливо охопити всі види фізичної активності на уроках фізичної культури, та залучити тренера для кожного виду спорту. Незважаючи на це, ігри з видів спорту з подібними характеристиками згруповані разом, а деякі види беруться за прототип та практикуються в кожній групі. Ключові слова: ігри з м’ячем, адаптовані ігри, інтелектуальні спортивні ігри.

У статті розглянуто соціокультурний контекст підготовки дипломатів у період радикальних внутрішніх і зовнішніх суспільних змін. З’ясовано, що під час підготовки майбутніх дипломатів необхідно акцентувати увагу на тому, що у механізмі функціонування і розвитку соціуму змінюється статус людини. Замість природного індивіда (фізична сила, витривалість), суспільного індивіда (соціальність, виконавчість) приходить авторська особистість (людський капітал, людські ресурси). Визначається це тим, що постіндустріальне виробництво є процесом зростання інноваційності на швидкозмінній інформаційній та науковій основі. Рушієм постіндустріалізму, тобто всіх сфер його життєдіяльності (матеріально-виробничої, соціальної, політичної, духовної, сімейно- побутової), є авторська особистість. Встановлено, що головною особливістю людини, що зумовлює значущі характеристики її природи, є системотвірна єдність особливої і об’єктивно заданої твірної активності – діяльності, суб’єктності, що містить необхідність, потребу, здатність та можливість зміни, розширення, проєктування такої діяльності, ставлення до неї як до умови свого буття та свого зростання-розвитку. Діяльність слугує найповнішому розвитку внутрішнього світу особистості. Важливим показником високого рівня діяльності є наявність свідомого, цілеспрямованого, активного й творчого ставлення особистості до діяльності. Якість діяльності особистості у середовищі її життєдіяльності виявляється у соціальній активності. Демонстрація соціальної активності особистості полягає у її перетворенні й самодіяльності в усіх сферах суспільного життя. З огляду на діяльнісну парадигму розвитку особистості доцільною є сукупність дій, які необхідно реалізувати в ході підготовки дипломатів. Це такі дії: цілепокладання, формування сукупності передбачень про шляхи й способи досягнення обраної мети, вибір найбільш перспективних гіпотез, виявлення показників руху до обраної мети, вироблення організаційно-технологічної схеми досягнення обраної мети, здійснення рефлексії з наступною реалізацією.

Анотація. Узагальнено практичний досвід використання засобів акварекреації під час дозвілля та вплив даних фізкультурно-оздоровчих занять на рівень фізичної підготовленості старшокласників. Обґрунтовано ефективність різновидів веслування, використання яких приводить до підвищення рівня фізичної роботоздатності, збільшення рухової активності, формування правильної постави, нормалізації маси тіла, підвищення інтересу до занять з фізичної культури. Мета. Обґрунтування впливу фізкультурно-оздоровчих занять на рівень фізичної підготовленості учнів старших класів. Методи. Аналіз та узагальнення наукової літератури, тестування. Результати. Фізкультурно-оздоровчі заняття дають можливість сконцентрувати та забезпечити тісну взаємодію учнівського самоуправління, сім’ї та суспільства. Такий вид дозвілля сприяє оптимізації рухового режиму учнів. Фізкультурно-оздоровчі тренування є важливим фактором для підтримання або покращення здоров’я людини, але слід звертати увагу на те, що ефективність тренувань може бути значно вищою за рахунок поєднання фізичних вправ з раціональним харчуванням, дотриманням режиму дня, позитивним психологічним настроєм, використанням гігієнічних оздоровчих заходів, «раціональним способом життя». Аналіз сучасних підходів до програмування та змісту фізкультурно-оздоровчих занять зі старшокласниками показав необхідність їх подальшого вдосконалення. За результатами отриманих даних авторами запропоновано використовувати засоби акварекреації під час дозвілля старшокласників, що дозволить змінити рівень їхньої фізичної підготовленості. Ключові слова: юнаки, фізкультурно-оздоровчі заняття, фізична підготовленість, акварекреація.

Актуальність. У попередніх дослідженнях установлено, що для кваліфікації систем і вправ комплексної регуляції загального стану організму людини засобами тілесної й психічної активності оптимальними є терміни «психосоматичні системи» та «психосоматичні вправи», критерії хронології історії яких є малодослідженою ланкою фізичної культури. Постановка проблеми. Виходячи з того, що психосоматичні системи є складовою частиною загальнолюдської культури, припущено, що хронологія історичного розвитку психосоматичних систем збігається з періодизацією історії людства, культури, фізичної культури. Установлено, що періодизація історії фізичної культури людства ґрунтується на геологічних, морфологічних, соціально-економічних, генетичних, археологічних та інших принципах, які неоднозначно визначають її і потребують удосконалення. Мета дослідження – визначити оптимальні критерії хронології історії психосоматичних систем. Методи дослідження – історичний і логіко-теоретичний аналіз джерел інформації. Результати дослідження. Установлено, що принципи періодизації як загальної історії людства, так і її складників, зокрема фізичної культури, ґрунтуються на низці критеріїв, таких як поступова морфологічна еволюція людства, зміни в характері знарядь праці, види суспільно-економічних відносин, наявність писемності, які мають численні недоліки. Виявлено базовий критерій загальної хронології історії фізичної культури. Висновки. Оптимальним базовим критерієм хронології історії психосоматичних систем і фізичної культури є термін часу відносно межі, що визначає два періоди: І – до нашої ери (із ... до кінця 1 ст. до н. е.); ІІ період – нашої ери (із початку 1 ст. н. е. до сьогодні). Плануються подальші дослідження характеристик давніх психосоматичних систем різних культур.

Мета: охарактеризувати сучасні підходи та методи організації оздоровчо-рекреаційної рухової активності жінок похилого віку. Матеріал і методи: у даному дослідженні застосовувався методологічний підхід, згідно з яким організація оздоровчо-рекреаційної рухової активності жінок похилого віку розглядалася під кутом зору взаємодії систем різного порядку. Для досягнення поставленої мети використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів: аналіз літературних джерел, документів та ресурсів мережі Інтернет; аналіз передового зарубіжного та вітчизняного досвіду, метод системного аналізу, метод порівняння та зіставлення, організаційний аналіз. Результати: з’ясовано, що у складі населення України чисельна перевага жінок над чоловіками спостерігається з 38 років і з віком збільшується. У віковій групі 65 років і старші чисельність жінок майже у 2 рази перевищує чисельність чоловіків. Обґрунтовано доцільність впровадження експериментального підходу до підвищення рівня оздоровчо-рекреаційної рухової активності жінок похилого віку засобами оздоровчої фізичної культури. Висновки: у результаті аналізу сучасного стану розвитку вітчизняної системи оздоровчо-рекреаційної рухової активності визначено чинники, які посилюють роль оздоровчої рухової активності, зокрема жінок похилого віку: необхідність інформування громадян про переваги здорового способу життя, регулярних фізичних навантажень; необхідність впровадження ефективних механізмів профілактики хронічних неінфекційних захворювань, що стали основною причиною передчасної смертності людей; посилення негативного впливу на здоров'я людини внаслідок зменшення обсягу та інтенсивності рухової активності; низький рівень залучення осіб до спеціально організованої рухової активності (особливо жінок похилого віку), що суперечить загальним тенденціям розвитку цивілізації. Ключові слова здоров’я, оздоровчо-рекреаційна рухова активність, жінки, похилий вік, організація.

Сучасний світ зазнає постійних змін і трансформацій внаслідок глобалізаційних процесів, особливо помітно це відчувається завдяки розвитку комунікативної активності населення планети. Як наслідок, сформувався новий тип соціальної структури та нова форма соціальної організації людей, які отримали назву «мережеве суспільством». Особливим середовищем спілкування, що з кожним днем відіграє все більш важливу роль майже у всіх сферах діяльності сучасної людини став Інтернет. Завдяки доступності інтернет-технологій з’явилися нові можливості комунікації, які формують особливу сферу інформаційної взаємодії. В результаті залучення до комунікативного простору, з одного боку, соціальних, політичних, історичних, етнічних, культурних, комунікативних і медійних чинників, а з іншого – комп’ютерів і комп’ютерних мереж, урізноманітнилися традиційні форми, моделі та різновиди комунікації. Фактично сучасна людина постійно перебуває у двох вимірах – природної реальності оточуючого матеріального світу та віртуальному – сформованому технічними засобами цифрової комунікації. Характеризуючи інтернет-комунікацію як вид щоденної соціальної практики, варто зазначити, що здійснення її опосередковується як пасивними, так і активними діями індивідів, де в першому випадку мається на увазі сприйняття та користування інформацією, в другому – активна участь в комунікаційному процесі, створення та розповсюдження інформації. Проведенный анализ развития информационного пространства дает основания утверждать, что именно внедрение новых средств коммуникации, в основе которых лежит сетевой принцип организации взаимодействий, предоставляет сегодня беспрецедентные возможности для целенаправленных социальных преобразований и инженерии. Сегодня сетевая коммуникация − это эффективная социальная технология решения различных проблем современного общества.

Актуальність. Незважаючи на значні напрацювання, детальне вивчення біологічних, соціальних та поведінкових аспектів і значення рухової активності для психічного здоров’я людини, відкритими для розгляду й дискусії залишаються питання розуміння механізмів впливу фізичної активності на психічне здоров’я дітей та підлітків. Мета статті – оцінити вплив занять кросфітом на психічний стан і показники якості життя осіб підліткового віку. Методи. У дослідженні взяли участь 14 осіб віком 14–16 років. Тренування з кросфіту тривалістю 1 год відбувалися тричі на тиждень упродовж двох місяців. До складу тренувань входили багатофункціональні комплексні вправи переважно силової спрямованості, які учасники виконували в аеробному режимі в зоні високої інтенсивності, тривалістю не більше ніж 20 хв. Для оцінювання якості життя застосовували анкету PedsQL™ (Generic Core, український варіант для респондентів віком 13–18 років). Уявлення учасників про самого себе («Я»-концепція) вивчали за оцінкою фізичного «Я», настрою, спортивної й академічної компетентностей. Залежні між собою непараметричні вибірки порівнювали за допомогою Z-критерію Вілкоксона. Результати. Після участі у 8-тижневій програмі спостерігали зростання (p<0,01) рівня фізичної підготовленості за результатами виконання комплексів вправ. Середні значення всіх показників «Я»-концепції зростали після участі в про- грамі. Позитивну динаміку спостерігали для показників «Настрій» (р=0,09), «Спортивна компетентність» (р=0,09), «Академічна компетентність» (р=0,10). По завершенню програми показники якості життя зросли на 4–10 балів та перевищували значення 75 балів. Зміни спостерігали щодо показників шкал «Фізичне функціонування» (на 10 %, p=0,1), «Емоційне функціонування» (на 14 %, p=0,09) і «Функціонування в школі» (на 15%, p=0,03). Висновки. Одночасно зі збільшенням рівня фізичної підготовленості, 8-тижневі тренування з кросфіту сприяли зростанню впевненості в собі, поліпшенню настрою. В учасників програми спостерігали зростання показників якості життя на 10–15 %.

Деменція розглядається як стійке порушення когнітивних функцій людини, що виникає внаслідок захворювань або травм головного мозку. Хвороба Альцгеймера є первинною дегенеративною деменцією, яка супроводжується постійним прогресуванням певних порушень і призводить до тотального недоумства. Серед основних клінічних проявів захворювання є: прогресуючі порушення вищих психічних функцій, а саме пам’яті, уваги і мислення, погіршення в некогнітивній сфері і поведінкової діяльності, які дезадаптують людину в соціальному, професійному та побутовому середовищі. Мета. Теоретично обґрунтувати та розробити комплексну програму фізичної терапії та ерготерапії для осіб похилого віку з хворобою Альцгеймера. Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення матеріалів науково-методичної літератури; контент-аналіз медичної документації (результатів об’єктивних досліджень, протоколів обстежень, листів спостереження, результатів лабораторних аналізів); педагогічні (спостереження).Результати. У представленій роботі узагальнені дані щодо основних та супутніх порушень у стані здоров’я пацієнтів із хворобою Альцгеймера. Визначено роль, мету та завдання фізичної терапії та ерготерапії у процесі реабілітаційного втручання. Розкрито структуру програми реабілітації та її змістово-процесуальне наповнення. Висновки. З урахуванням основних та супутніх порушень у пацієнтів із хворобою Альцгеймера, у процесі дослідження нами було розроблено комплексну програму фізичної терапії та ерготерапії, яка включала: ранкову гігієнічну гімнастику, лікувальну гімнастику, працетерапію, лікувальну дозовану ходьбу. Метою реабілітаційного втручання було: поліпшення фізичного здоров’я та якості життя осіб похилого віку з хворобою Альцгеймера. Досягнення поставленої мети конкретизується у поставленихзавданнях, серед яких: підвищення психоемоційного стану або зниження рівня перезбудження; підвищення рівня добової рухової активності; розвиток основних фізичних якостей: загальної витривалості, м’язової сили, координаційних здібностей (орієнтація у просторі, рівновага) та збільшення амплітуди рухів у суглобах; уповільнення прогресування когнітивних порушень. Дослідження проводилося упродовж 2018–2019 рр. на базі Комунальної установи Сумської обл. ради «Лебединський психоневрологічний інтернат», у якому взяли участь 14 осіб, серед них 9 жінок та 6 чоловіків віком від 65–66 років із хворобою Альцгеймера. Впровадження розробленої нами програми відбувалося упродовж п’яти місяців із дотриманні загальнодидактичних (активності, поступовості, доступності, наочності та ін.) і специфічних принципів, та відповідно до функціональних можливостей пацієнтів (щадному та щадно-тренувальномурухових режимах).

У статті представлено християнсько-орієнтовану парадигму суб’єктності людини. Історичний поступ психологічної науки закономірно приводить до телеологічно детермінованого холістичного пред­ставлення людини як цілісної тілесно-душевно-духовної реальності, носія і суб’єкта духовних прагнень і здатностей. Таке бачення притаманне інноваційному для сучасної вітчизняної психології напрямку – хрис­тиянсько-орієнтованому, заснованому на експозиції християнської персонології на постнекласичний тип раціональності.Суб’єктність є складним багаторівневим феноменом, функціональний зміст якого визначає онтологічна доцільність існування людини як триєдності тіла-душі-духа. У трансцендентально-онтоло­гічній природі людини, її сакраментальності наявний не лише ціннісний прообраз – «Взірець» її розвитку, що телеологічно його спонукає, але й міститься необхідна конфігурація задатків, які забез­печують реальну спроможність суб’єкта до духовного самоздійснення (реалізація каузальної причинності). Суб’єктність ре­презентує божественне і людське в їх синергійному союзі щодо ініціації, актуалізації та реалізації жит­тєвої активності на трьох рівнях: духа – реалізація свободи вибору, ціннісне самовизначення і цілепо­кла­дання; душі – знаходження особистісних сенсів шляхом переживання; рівень тіла – реалізація поведінкових програм у конкретних видах предметної діяльності. Водночас душевна іпостась визначає як пріоритетний інтуїтивний спосіб актуалізації суб’єктності, а духовна задає спосіб її реалізації через вчинок. Бо­жественний Дух визначає творчий характер життєвої активності людини як Любов (з Любові, у Любові, для Любові), надаючи людині онтологічного статусу співтворця. Любов як смислова диспозиція моти­вованої духом особистості виступає провідним чинником Богонатхненної вчинкової активності The article presents the Christian-oriented paradigm of subjectivity of man. The historical act of the psychology will legally lead to the teleologically determined holistic presentation of the person as a physical-soul-spiritual reality and as a carrier and a subject of the spiritual aspirations and abilities. This is also a paradigm of the modern social psychology, Christian-oriented, based on the exposition of the Christian personality on the post-nonclassical type of rationality. Subjectivity is seen as a complex multipsychospiritual phenomenon, the functional content of which determines the feasibility of ontological existence of human as body-mind-spirit. The precious prototype, the "Sample" of its development that teleologically induces it, but also contains the necessary configuration of the instincts that provide the actual ability of the subject to spiritual self-realization (the implementation causal causality) is not only in the transcendental and ontological nature of man. Activity represents divine and human in their synergistic alliance with regard to the initiation, actualization and realization of vital activity at three levels: the spirit – the realization of freedom of choice, value self-determination and goal-setting; the soul - finding personal meaning through experience; the body level - the implementation of behavioral programs in specific types of substantive activities. At the same time, soul hypostasis defines an intuitive way as a priority to actualize activity, and the spiritual determines the way of its implementation through the act. The Divine Spirit determines the creative nature of the human activity of life as Love (from Love, in Love, for Love), giving the person the ontological status of the co-creator. Love as a semantic disposition motivated by the spirit of personality acts is the leading factor in the activity inspired by God.

Мета. Вивчити підходи до побудови програм фізичної реабілітації студенток з ожирінням та метаболічним синдромом, визначити основні критерії для програмування і диференціації навантажень у процесі занять. Методи. Теоретичний аналіз фахової науково-методичної літератури та документальних матеріалів, антропометричні, фізіологічні, соціологічні, психодіагностичні методи дослідження, методи математичної статистики. Результати. Ефективність програмування реабілітаційних занять для осіб з ожирінням та ризиком розвитку метаболічного синдрому значною мірою залежить від якісного лікарсько-педагогічного контролю, коли спрямованість та інтенсивність занять підбираються індивідуально, залежно від показників фізичного та психоемоційного стану осіб. Критеріями індивідуалізації під час побудови програм для даного контингенту виступають показники фізичного та психоемоційного стану, якість життя. Нами було досліджено показники фізичного та психоемоційного стану, якість життя студенток з ожирінням. Встановлено, що абдомінальний тип ожиріння має негативний вплив на функціональний стан серцево-судинної системи. Виявлено, що ожиріння спричиняє зниження самооцінки, самоефективності, сприяє формуванню негативного ставлення до себе, що, в свою чергу, зумовлює зниження рівня комунікативних навичок і, насамкінець, знижує рівень упевненості їх у собі. Якість життя студенток з ожирінням можна охарактеризувати як нижчу за середню. Висновки. Ожиріння негативно впливає на якість життя і всі сфери діяльності людини, часто призводить до розвитку важких супутніх захворювань. Більшість досліджуваних осіб молодого віку з надмірною масою тіла та ожирінням відчувають об’єктивні труднощі внаслідок наявності серйозних відхилень у стані здоров’я, фізичних обмежень і психологічних проблем. Враховуючи негативний вплив ожиріння на здоров’я людей, високий ризик виникнення численних захворювань та ускладнень, необхідно виробити адекватний підхід до стійкого зниження маси тіла.

Актуальність. Враховуючи сучасну парадигму охорони здоров’я та фізичної терапії з їх фокусуванням на функціонуванні людини, її активності й участі (Мельникова Е. В. зі співавт., 2017), реабілітаційний діагноз має базуватися на Міжнародній класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ). Реабілітаційний діагноз (РД) – це список проблем пацієнта, сформульований у категоріях МКФ, що відображає всі актуальні аспекти функціонування пацієнта (Шмонин А. А. зі співавт., 2017). Індивідуалізація реабілітаційного втручання, у тому числі фізичної терапії (ФТ), відбувається вже на етапі встановлення реабілітаційного діагнозу. Мета дослідження: проаналізувати принципи встановлення реабілітаційного діагнозу в системі фізичної реабілітації пацієнтів з ХОЗЛ. Результати дослідження та їх обговорення. У РД включають виявлені проблеми пацієнта, які впливають на його функціонування, використовуючи усі категорії МКФ. Встановлення РД відбувається після обстеження пацієнта, зокрема, фізичним терапевтом. Враховуючи полісистемність ХОЗЛ, існуючі клінічні настанови щодо легеневої реабілітації, сучасні клінічні дослідження, обстеження пацієнтів у процесі ФТ повинне бути всебічним (Тимрук-Скоропад К. А., 2018). У процесі ФТ пацієнтів з ХОЗЛ слід включати оцінювання наступних аспектів: Якість життя та складові якості життя. Прояв симптомів захворювання. Рухова сфера. Показники дихальної та серцево-судинної систем. Показники госпіталізації. Інтегральні показники. Інформованість, грамотність і освіченість пацієнтів. На основі обстеження пацієнта фізичний терапевт в межах своєї компетенції складає список проблем, сформульованих у категоріях МКФ, проводить кількісне оцінювання прояву порушення або обмеження та ролі фактора середовища. На жаль, використання зменшеного списку доменів у вигляді інструменту ICFcoreset (набір базових категорій МКФ) для обструктивних захворювань легень (ОЗЛ) є обмеженим. Тому ICF-core-set для ОЗЛ доцільно брати за основу, пам’ятаючи про можливість використання категорій МКФ, які не потрапили у базовий набір. Висновки. Індивідуалізація фізичної терапії пацієнтів з ХОЗЛ розпочинається на етапі встановлення реабілітаційного діагнозу.

Актуальність. Бойова діяльність (БД) військовослужбовців відноситься до дуже важких видів професійної діяльності (ПД), яка вимагає від них значних м’язових зусиль, прояву на високому рівні відповідних фізичних якостей, рухових навичок; підвищеної активності значної кількості різноманітних органів і систем; залучення до роботи великої кількості морфофункціональних і психічних структур організму людини. Це супроводжуєть- ся витратою такої кількості енергії, якої не здатні продукувати механізми енергозабезпечення організму більшості військовослужбовців, що призводить до швидкої втрати працездатності. Підвищення рухових спро- можностей і розширення функціональних резервів організму офіцерів до рівня, що вимагає БД, відбувається під час їх навчання в академії. А його підтримання є актуальним продовж всієї професійної кар’єри офіцера. Однак, одразу після випуску з академії фізична активність більшості офіцерів знижується, а разом з нею й їх фізична підготовленість. Враховуючи, що фізична підготовленість є фундаментом для всіх інших компонентів боєздатності військовослужбовців, актуальним є пошук шляхів забезпечення належного рівня ефективності фізичного вдоскона- лення офіцерів продовж всієї їх служби. Мета роботи – визначення рівня мотиваційно-ціннісного ставлення курсантів до фізичного вдосконалення на початку їх військової служби як умови і передумови доцільних систематичних занять ними фізичними вправами. Методи – аналіз та узагальнення наукових праць, опитуван- ня. Результати. Встановлено, що в структурі мотивації до фізкультурно-спортивної діяльності (ФСД) значної кількості курсантів на момент їх вступу до академії переважають гедоністичні мотиви, а метою їх занять спортом є розвага. Виявлено, що 60,2 % курсантів на початку навчання в академії мають низький рівень мотиваційно-ціннісного ставлення до фізичного вдосконалення, якій характеризується неадекватністю оцінки своєї фізичної підготовленості, відсутністю бажання виявляти зусилля при виконанні рухової активності, що не дозволяє розраховувати на високу результативність фізичного вдосконалення. Висновки. Для підвищення ефективності фізичної підготовки офіцерів у військах потребує посилення формування в них мотиваційно- ціннісного ставлення до фізичного вдосконалення під час навчання в академії.

У статті проаналізовано використання Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ) для вдосконалення викладання клінічних дисциплін бакалаврам та магістрам із спеціальності «Фізична терапія. Ерготерапія». Враховуючи сучасну парадигму охорони здоров’я та фізичної терапії з їх фокусуванням на функціонуванні людини, її активності й участі, реабілітаційний діагноз має базуватися на МКФ. Фізичному терапевту необхідно у своїй клінічній практиці орієнтуватися не на клінічний діагноз, а на МКФ в якості основи для постановки реабілітаційного діагнозу. На кафедрі медичної реабілітації при проведенні практичних занять з клінічних дисциплін для бакалаврів та магістрів зі спеціальності «Фізична терапія. Ерготерапія» на основі обстеження пацієнта в межах компетенції фізичного терапевта складається список проблем, сформульованих у категоріях МКФ (функція, активність, участь), проводиться кількісне оцінювання прояву порушення або обмеження та визначається роль фактора зовнішнього середовища, після встановлення реабілітаційного діагнозу складається програма реабілітації, ефективність якої контролюється також за допомогою МКФ. Бакалаври та магістри зі спеціальності «Фізична терапія. Ерготерапія» повинні навчитись орієнтуватися в МКФ і використовувати її для встановлення реабілітаційного діагнозу та розробки реабілітаційних програм.

Мета. Дослідити стан та можливості формування здоров’я майбутніх фахівців водного транспорту засобами рухової активності. Матеріал і методи. У дослідженні були задіяні 118 майбутніх фахівців водного транспорту факультетів «Судноводіння» – 68 юнаків, та «Суднової енергетики» – 50 юнаків. Використовувалися такі методи дослідження: аналіз літературних джерел, аналіз законодавчих і нормативно правових документів, анкетування. Результати. Визначені фактори низького рівня сформованості культури здоров’язбереження здобувачів вищої освіти: відсутність особистісного ціннісного ставлення до власного здоров’я, заходів стимулювання здоров’язбережувальної діяльності у навчальний та позанавчальний час, знецінення соціального престижу фізичної культури, недостатня мотивація до рухової активності, низький рівень здоров’язберігаючої компетентності, відсутність знань, умінь та навичок профілактики професійних захворювань. Доведено, що фізична активність – обов’язкова умова нормального функціонування людського організму. Брак руху так само небезпечний для людини, як нестача кисню, вітамінів і мінеральних речовин. Висновки. Досліджений стан здоров’язбережувальної діяльності в ХДМА свідчить про серйозні недоліки в роботі з формуванням мотивації здобувачів вищої освіти до здорового способу життя. При порівняльному аналізі досліджень 2018 та 2021 навчальних років визначені причини негативного ставлення до рухової активності. Головною причиною залишається брак часу, який зріс на 3,9% і став становити 80,1% – судноводії. Механіки – із 75,4% виріс на 6,6%, піднявшись до 81,2%. Друге місце, за динамікою зростання, визначились недоліки матеріально-технічного забезпечення (25,0% – судноводії, 24,5% – механіки), в 2021 н. р. судноводії 45,0%, механіки – 43,0%. Відсутня цікавість до занять (22,4% – судноводії, 21,8% – механіки), в 2021 н. р. судноводії 30,8%, механіки – 29,0% за динамікою зростання посіла третє місце. Що доводить негативну тенденцію зниження рівня рухової активності як основи здоров’я. Із метою формування культури здоров’язбереження в ХДМА необхідний новий методичний підхід, спрямований на розвиток рухових якостей, вмінь і професійних навичок, використовуючи належну матеріально-технічну базу з наданням спеціальних теоретичних знань, що формують у здобувачів вищої освіти мотивацію до здорового способу життя.

У статті розкрито зміст цінності концепції Ф. Фребеля в процесі соціалізації дитини та її актуальність на сьогодні. Це зумовлено тим, що процес соціалізації дитини в родині є різним в окремих соціальних групах унаслідок впливу соціальних, економічних і культурних процесів у трансформувальному суспільстві й має тісний зв’язок з умовами розвитку, стилями виховання в сім’ї та родинними цінностями. Розкрито можливості розвитку активності дитини з урахуванням її індивідуально-психологічних особливостей за допомогою фребелівських дарів. Авторська концепція філософії виховання, за Ф. Фребелем, спирається на трьох головних ідеях, таких як єдність Усесвіту, повага до дитини та її індивідуальності, значення гри в розвитку дитини. Вони визначають основи, на які спирається модель активності дитини. Проаналізовано досвід німецьких і польських педагогів щодо освітянської практики у фребелівських дошкільних закладах. Фрідріх Фребель підкреслював, що виховання й навчання дитини повинно інтегрувати елементарні сили: голову, руки та серце задля гарантії їй повної освіти. Навчальне виховання повинно мати глобальний характер і поєднує три аспекти: пізнавально-інтелектуальний із фізично-мануальним, а також соціальним і релігійним як відкриття людської сили розуміння світу. У контексті сучасної соціалізації дитини цей підхід є дуже актуальним і має своє підтвердження в сучасних теоріях розвитку людини, оптимізації її досягнень, а також потоку розширеної креативності як умови результативного пошуку себе в трансформувальному світі. Акцентовано увагу на тому, що важливим завданням педагога та психолога є полегшення розвитку вроджених інстинктів: праця, знання, артистичне й релігійне за допомогою відповідних предметів чи фребелівських дарів. Сучасна соціалізація приймає цінність психолого-педагогічних ідей Ф. Фребеля як активізації дитини та спонукання її до постійного накопичення нових досягнень. Інституціональна соціалізація в тісній співпраці з родиною може якісно й кількісно змінити доступ дитини до соціальних, економічних і культурних засобів, як результат – і до інших можливостей освітнього капіталу. Представлено психолого-педагогічний досвід педагогів Німеччини та Польщі щодо чинників розвитку дитини, створення для неї нових можливостей й підготовки до життя в контексті її інституціональної соціалізації.

У статті представлені матеріали сучасного дослідження аудиторного використання відеоконтенту, створеного і призначеного для сприяння розвитку особистості літнього віку, яка перебуває в складних життєвих обставинах, пов’язаних з обмеженнями, зумовленими карантином. Перебування в таких умовах передбачає допомогу особам цього віку долати труднощі, пов’язані з такими обмеженнями через організацію свого щоденного життя, залучення літньої людини до різних видів діяльності, її навчання тому, як впливати на свої стосунки та переживання. З цією метою для літніх осіб та їхніх родин створені і поширені в мережі Інтернет 10 відеороликів. Вони спрямовані на психологічну просвіту та надання рекомендацій щодо збереження в умовах карантину стабільного психічного стану літніх людей; ознайомлення з алгоритмом дій у випадках, коли літня людина є жертвою або свідком домашнього насильства, захворіла, має необхідність отримати ліки, а також надають інформацію про те, куди звертатись у таких ситуаціях; інформують людей літнього віку про ті види діяльності, якими можна зайнятися вдома в умовах карантину; про важливість фізичної активності в їхньому віці, окреслюють способи підтримання і збереження фізичного здоров’я; надають інформацію щодо ситуацій ускладненого спілкування між дорослими дітьми і батьками літнього віку, сприяють розвиткові навичок ефективної взаємодії з особами цього віку; ознайомлюють з особливостями спілкування з літніми людьми, сприяють розвитку навичок комунікативної взаємодії з ними; інформують про можливості їх спілкування у період карантинних обмежень; допомогу людині цього віку у взаємодії з онуками через спільні захоплення та спілкування на різні теми; мотивують літніх осіб до покращення свого життя. Зміст відеороликів є науково обґрунтованим, поданий зрозумілою для кожної людини мовою. Використання відеоконтенту – 10 відеороликів, створених з метою психологічної підтримки літніх осіб та їхніх родин і розміщених у соціальних мережах – забезпечує можливість охоплення широкої цільової аудиторії, сприяє психологічній просвіті й підвищенню адаптаційних можливостей особистості.

У статті розглянуті психологічні концепції дослідження особливостей політичної конфліктності молоді. Визначено, що останнім часом в українському суспільстві спостерігається тенденція до зростання аполітичності сучасної молоді, якій притаманні ідеологічна невизначеність, політичний нігілізм та розмитість політичної ідентичності, що зумовило поширеність у молодіжному середовищі прагматично-гедоністичних та егоцентричних світоглядних настанов, що призводить до виникнення абсентеїстських тенденцій та тотального зменшення політичної участі молоді в житті країни. З’ясовано, що через надзвичайну сензитивність молоді до різноманітних суспільно-політичних негараздів, завдяки її підвищеній емоційній лабільності, збудливості та потенційний агресивності, ця соціальна група уособлює в собі потужний опозиційний ресурс, який може бути несподівано актуалізований у вигляді жорсткої агресивної протестної поведінки. Акцентовано актуалізацію протестної активності молодих людей. Визначено, що на психологічному рівні головними предиспозиціями політичної конфліктності молоді є фрустрація головних життєвих потреб, дихотомічний тип мислення, підвищена агресивність, схильність до підвищеної образливості та роздратування, надмірна емоційність та імпульсивність. Усе це у своїй сукупності зумовлює підвищену політичну конфліктність молоді, адже саме сукупність емоційних та ідентифікаційно-ідеологічних мотивів визначає готовність людини до тривалої участі у відповідних протестних акціях та заходах. Сформовано висновки, у яких зазначено, що головним завданням молодіжної політики має бути налагодження дієвої співпраці з молодіжними організаціями, забезпечення їхньої безпосередньої участі у процесах політичної взаємодії й ухваленні важливих політичних рішень, окрім того, забезпечення молодих людей комплексом відповідних гарантій стосовно прав та свобод у галузі професійної самореалізації, а також перебудова системи політичної освіти в напрямі розвитку політичної толерантності та профілактики екстремістських тенденцій серед представників сучасної української молоді.

З метою забезпечення виконання завдання адміністративного судочинства, його “гнучкості”, якнайповнішого захисту та відновлення прав, свобод, інте ресів фізичних (юридичних) осіб, ефективного здійснення процесуальних функцій адміністративні суди, так само як і Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (КАС ВС) наділені процесуальними повноваженнями, що їх вони реалізують на власний розсуд. Водночас процесуальний розсуд КАС ВС не може бути безмежним, свавільним. Означений розсуд (свобода дій) зумовлюється фактичними обставинами, приписами законодавства, судовою практикою, практикою Європейського суду з прав людини. Слід відзначити, що необхідність обґрунтованого вибору об’єктивно притаманна всьому процесу розгляду і вирішення адміністративної справи або процесуальним діям, пов’язаним із нею. Мета статті полягає у розкритті сутності й особливостей процесуального розсуду КАС ВС, критеріїв такого розсуду; ось ті принципові теоретико-прикладні положення, яким варто приділити достатню увагу. Поява процесуального розсуду адміністративних судів взагалі й процесуального розсуду адміністративного суду касаційної інстанції зокрема пов’язується із прийняттям у 2005 р. Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). Вчинення кожної процесуальної дії, зокрема відкриття касаційного провадження, передбачає не лише перевірку відповідності фактичних обставин адміністративної справи нормам КАС України, а й ретельну оцінку кваліфікуючих ознак адмі ністративної справи (фактичних спірних правовідносин, предмета доказування, учасників спірних правовідносин, суб’єкта владних повноважень та інших суб’єктів, норм права), фактичних чи процесуальних обставин (“справа незначної складності”, “питання права, що має фундаментальне значення”, “значний суспільний інтерес або виняткове значення справи”, “помилкове віднесення судом першої інстан ції справи до категорії справ незначної складності” тощо). Як наслідок такої оцінки КАС ВС обирає певний вид процесуального рішення з тих, що передбачені КАС України. Кожна процесуальна дія (їх сукупність), кожна стадія адміністративного процесу охоплюються чималою кількістю оціночних понять, що пояснює значну широту процесуального розсуду КАС ВС. Відповідно, кожному виду процесуальної активності КАС ВС притаманний відповідний “свій” вид процесуального розсуду, який потребує ґрунтовного наукового дослідження і розкриття. Свобода здійснення КАС ВС своїх повноважень є доволі значною, натомість поняття, зміст та особливості процесуального розсуду ще не набули належного обґрунтування сучасною адміністративною процесуальною наукою, так само як і не були перевірені практикою адміністративного судочинства. Однак уже зараз видається очевидним, що свобода здійснення повноважень КАС ВС (його процесуальний розсуд) має різні види, межі, зміст свого прояву. Кожному виду процесуального розсуду КАС ВС відповідає “власний” перелік критеріїв. Опрацьовуючи фактичні обставини, витлумачуючи їх і відповідні їм норми матеріального права, роблячи висновки щодо відповідності фактичних обста вин нормам права, Суд перевіряє їх на відповідність критеріям із переліку для певного виду процесуального розсуду. Певна річ, вичерпно перерахувати й описати критерії процесуального розсуду КАС ВС у певній адміністративній справі непросто, оскільки доволі часто фактичні обставини справи не є однозначними, їх досить складно оцінити, витлумачити й порівняти з нормами матеріального права.

Підвищення рівня надійності і збільшення ресурсу машин та інших об’єктів техніки можливо тільки за умови випуску продукції високої якості у всіх галузях машинобудування. Це вимагає безперервного вдосконалення технології виробництва і методів контролю якості покриттів. У даний час все більш широкого поширення набуває 100%-вий неруйнівний контроль покриттів на окремих етапах виробництва. Для забезпечення високої експлуатаційної надійності машин і механізмів велике значення має також періодичний контроль їх стану без демонтажу або з обмеженим розбиранням, який проводиться при обслуговуванні в експлуатації або при ремонті.Висока якість машин, приладів, устаткування – основа успішної експлуатації, отримання великого економічного ефекту, конкурентоспроможності на світовому ринку. Тому комплекс глибоких знань і певних навичок в області контролю якості покриттів є необхідною складовою частиною професійної підготовки фахівців з машинобудування.Існуючі методики викладання інженерних дисциплін, як правило, не відповідають змінам у розвитку суспільства. У зв’язку з невеликим обсягом годин, що приділяються на вивчення дисципліни, й сучасними високими вимогам до рівня підготовки фахівців такий курс необхідно ввести не традиційним способом, а з використанням інформаційних технологій. Для цього:– студенти повинні мати попередню комп’ютерну підготовку;– викладач повинен розробити відповідну технологію навчання.Відомо [1], що під технологією навчання мається на увазі системна категорія, орієнтована на дидактичне застосування наукового знання, наукові підходи до аналізу й організації навчального процесу з урахуванням емпіричних інновацій викладачів і спрямованості на досягнення високих результатів у розвитку особистості студентів.Суть пропонованої технології полягає у створенні модульного середовища навчання (МСН) «Контроль якості покриттів» і впровадженні його у процес навчання, що забезпечує систематизацію навчання й формалізацію інформації. Метою технології є індивідуалізація навчання, а визначеність МСН полягає в її алгоритмічній структурі. Тому зміст МСН розроблений у вигляді систематизуючої ієрархічної схеми, куди увійшли основні розділи робочої програми курсу. Структура МСН складається з наступних блоків:1. «Методичне забезпечення дисципліни», у якому пропонуються відповідні дії, що сприяють засвоєнню інформації на заданому рівні:– першоджерела;– робоча програма;– робочий план;– опис дисципліни;– загальні методичні вказівки;– методичні вказівки до вивчення лекційного матеріалу;– методичні вказівки до виконання самостійної роботи;– методичні вказівки до виконання лабораторних робіт;– методичні вказівки до виконання домашнього завдання №1;– методичні вказівки до виконання домашнього завдання №2;– зразок титульної сторінки домашнього завдання.2. «Лекції», у якому представлені html-файли відповідного лекційного матеріалу, контрольні питання й тести до кожної теми:– дефекти і фізико-хімічні властивості покриттів;– оцінка механічних властивостей покриттів; класифікація видів і методів неруйнівного контролю (НК); візуально-оптичний, радіохвильовий і тепловий види НК;– вихореструмовий і радіаційний види неруйнівного контролю покриттів;– магнітний та електричний види НК покриттів;– акустичний метод НК покриттів;– НК покриттів проникаючими речовинами;– технологічні випробування покриттів;– методи і засоби статистичного контролю якості; автоматизація контролю якості покриттів.Викладання лекцій проводиться у режимі комп’ютерної презентації.3. «Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу» з тестами.Відомо, що викладач у процесі своєї роботи повинен не тільки передавати студентам певний об’єм інформації, але і прагнути сформувати у них потребу самостійно здобувати знання, застосовуючи різні засоби, зокрема комп’ютерні. Чим краще організована самостійна пізнавальна активність студентів, тим ефективніше і якісніше проходить навчання. Тому деякі матеріали, що відносяться до лекційних тем, пропонуються для самостійного вивчення. При цьому організований доступ студентів до розділів МСН без звернення за допомогою до викладача. При необхідності подальшого використання матеріалів МСН можна копіювати ресурси, компонувати, редагувати і згодом відтворювати їх.4. «Лабораторні роботи» з інструкціями з техніки безпеки при виконанні робіт у лабораторіях і при роботі на персональному комп’ютері й з тестами до кожної теми:– вплив товщини покриття на міцність деталі;– контроль мікротвердості покриттів;– моделювання технологічних випробувань покриттів;– контроль внутрішніх напружень покриттів;– вплив дефектів покриття на якість деталі;– корозійний та електрохімічний контроль якості покриттів;– використання х– та s–діаграм для визначення причин погіршення якості покриттів.5. «Домашні завдання» (умова з варіантами даних і методичні вказівки до виконання, зразок оформлення):– оцінити вплив мікротвердості покриття на міцність деталі;– оцінити вплив корозії покриття на міцність деталі.Для ефективного використання МСН необхідне його планомірне включення в учбовий процес. Тому ще на етапі тематичного планування були розглянуті варіанти можливого використання усіх модулів МНС.Для розвитку розумової діяльності студентів і виховання у них пізнавальної активності самостійну роботу потрібно добре методично забезпечити. У свою чергу, ефективність самостійної роботи студентів багато в чому залежить від своєчасного контролю за її ходом. Тому для оцінки ефективності використання ІКТ у учбовому процесі створена система визначення якості навчання і на її основі побудовані тестові процедури оцінки знань з усіх тем курсу. Перевірку і контроль знань студентів можна здійснити як під час занять, так й інтерактивно. Основними перевагами програми автоматизованого контролю знань є:– випадковий характер вибору тестових завдань, порядок проходження завдань і відповідей, що сприяє об’єктивності оцінок;– представлення варіантів відповідей у вигляді формул і малюнків, що дозволяє розширити коло текстових завдань;– диференційована оцінка кожного варіанту відповіді, що забезпечує детальний аналіз результатів тестування.Комп’ютерне тестування дозволяє [2] розширити можливості проведення індивідуально адаптованих процедур контролю і коректування знань конкретних тем, підвищити об’єктивності контролю знань студентів, забезпечити можливість проведення їх попереднього самоконтролю, підвищити рівень стандартизації вимог до об’єму і якості знань та умінь.Розв’язування експрес-тестів проходить під час лабораторних занять протягом фіксованого проміжку часу. Крім режиму контролю передбачений режим навчання.Важливим елементом навчання є використання моделюючих програм у процесі навчання. У цьому випадку студенти самостійно задають різні параметри задачі, що дає можливість детальніше перевірити характер поведінки моделі за різних умов.Особливістю МСН є застосування комп’ютерного моделювання для лабораторних робіт, оскільки постійні бюджетні проблеми останніх років виключають придбання необхідних установок і приладів. Моделювання контролю якості покриттів дозволило істотно наситити заняття експериментальним і теоретичним змістом. При цьому учбові і учбово-дослідницькі задачі розв’язуються як з формуванням практичних навиків у вивченні фізичних явищ, так і дослідницького мислення, а розроблені методичні вказівки дозволяють разом з типовими лабораторними роботами виконувати роботи евристичного змісту. І, що особливо важливо, використання ІКТ, методів комп’ютерного моделювання дозволяє істотно розширити можливості лабораторних робіт.Використання електронних лабораторних робіт дозволяє більш повно реалізувати диференційований підхід у процесі навчання, ніж роботи і завдання на паперових носіях. Це пов’язано з можливістю включення в роботи необхідної кількості завдань різного рівня складності або об’єму. Істотною перевагою є можливість легко адаптувати наявні роботи до нових версій програм, що з’являються [3].Домашні завдання також виконуються з використанням САПР: на етапі побудови 3D моделі деталі з покриттям студенти працюють в SolidWorks; потім, перейшовши до реальної конструкції, використовують SimulationXpress і SolidWorks Simulation (додатки для аналізу проектних розв’язків, повністю інтегровані в SolidWorks). Оформлення робочої документації досягається засобами Microsoft Office. Така організація роботи дозволяє у процесі навчання побудувати модель контролю якості покриттів на якісно новому рівні й підготувати студентів до використання сучасних інструментаріїв інженера.В SolidWorks Simulation студенти виконують наступне:– прикладають до деталей з покриттями рівномірний або нерівномірний тиск в будь-якому напрямі, сили із змінним розподілом, гравітаційні та відцентрові навантаження, опорну та дистанційну силу;– призначають не тільки ізотропні, а й ортотропні та анізотропні матеріали;– застосовують дію температур на різні ділянки деталі (умови теплообміну: температура, конвекція, випромінювання, теплова потужність і тепловий потік; автоматично прочитується профіль температур, наявний в розрахунку температур, і проводиться аналіз термічного напруження);– знаходять оптимальний розв’язок, який відповідає обмеженням геометрії та поведінки; якщо допущення лінійного статичного аналізу незастосовні, застосовують нелінійний аналіз– за допомогою аналізу втоми оцінюють ефект циклічних навантажень у моделі;– при аналізі випробування на ударне навантаження вирішують динамічну проблему (створюють епюру і будують графік реакції моделі у вигляді тимчасової залежності);– обробляють результати частотного і поздовжнього вигину, термічного і нелінійного навантажень, випробування на ударне навантаження й аналіз втоми;– будують епюри поздовжніх сил, деформацій, переміщень, результатів для сил реакції, форм втрати стійкості, резонансних форм коливань, результатів розподілу температур, градієнтів температур і теплового потоку;– проводять аналізи контактів у збираннях з тертям, посадок з натягом або гарячих посадок, аналізи опору термічного контакту.Змінюючи при чисельному моделюванні деякі вхідні параметри, експериментатор може прослідити за змінами, які відбуваються з моделлю. Основна перевага методу полягає у тому, що він дозволяє не тільки поспостерігати, але і передбачити результат експерименту за якихось особливих умов.Метод чисельного моделювання має наступні переваги перед іншими традиційними методами [4]:– дає можливість змоделювати ефекти, вивчення яких в реальних умовах неможливе або дуже важке з технологічних причин;– дозволяє моделювати і вивчати явища, які передбачаються будь-якими теоріями;– є екологічно чистим і не представляє небезпеки для природи і людини;– забезпечує наочність і доступний у використанні.Але щоб приймати технічно грамотні рішення при роботі з САПР, необхідно уміти правильно сприймати і осмислювати результати обчислень. Цілеспрямований пошук шляхом ряду проб оптимального або раціонального рішення у проектних задачах набагато цікавіший і повчальніший для майбутнього інженера, ніж отримання тільки одного оптимального проекту, який не можна поліпшити і ні з чим порівняти.При великій кількості варіантів проекту аналіз машинних розрахунків дозволяє виявити основні закономірності зміни характеристик проекту від варійованих проектних змінних і сприяє тим самим швидкому і глибокому вивченню властивостей об’єктів проектування.Упровадження сучасних САПР для контролю якості покриттів не тільки забезпечує підвищення рівня комп’ютеризації інженерної праці, але й дозволяє приймати оптимальні рішення. При створенні і використанні таких систем сучасний інженер повинен мати навички роботи з комп’ютерними системами, уміти розробляти математичні моделі формування параметрів оцінки якості покриттів.У цих умовах молодий інженер не має достатнього резерву часу для надбання на виробництві необхідних навичок моделювання складних процесів і систем – він повинен одержати такі навички у процесі навчання у вузі. Таким чином, йдеться про володіння прийомами постановки і розв’язування конструкторсько-технологічних задач сучасними методами моделювання.

Одним із показників здоров’я студентів є організація їхньої рухової активності. Рухова активність слугує тим елементом що тісно пов’язує між собою в процесі розвитку і становлення всі сторони особистості. Головним завданням практичних занять з фізичної культури в освітньому процесі є збереження здоров’я студентів, розвиток здібностей необхідних для формування конкурентноспроможного фахівця. У статті акцентується увага на значенні рухової активності в навчальному процесі та обґрунтовується значення рухової активності для нормальної життєдіяльності організму людини.

Резюме. У статті викладені методичні особливості та теоретичні аспекти вивчення теми “Основи фізичної реабілітації” серед студентів-медиків. Для більш чіткого розуміння та вивчення основних аспектів цієї теми запропоновано розглянути узагальнені дані сучасних україномовних підручників та посібників, якими студенти найчастіше користуються при підготовці до практичних занять. Також доцільно розглянути деякі аспекти вивчення цієї теми при самостійній підготовці студентів до практичних занять, зокрема й питання визначення та застосування рухових режимів в різні періоди фізичної реабілітації. Багаторічний досвід застосування фізичних вправ показав їхню значимість в охороні здоров’я. Ефективність впливу фізичних вправ знаходиться в прямій залежності від обсягу та своєчасності їх призначення та визначається руховими режимами. Режими рухової активності хворих розроблені для умов стаціонарного, санаторного та амбулаторно-поліклінічного етапів реабілітації. Кожен з них чітко визначає об’єм і інтенсивність фізичного навантаження, яке повинен отримати хворий при кожному з них. Це дає можливість розробити алгоритм рухової активності людини в конкретний період захворювання, поставити завдання, визначити засоби для їх вирішення і обґрунтувати особливості методики ЛФК. Представлені в статті матеріали значно розширять теоретичні уявлення та допоможуть студентам краще засвоїти цю тему. Сучасний підхід до питань визначення та застосування рухових режимів в різні періоди фізичної реабілітації забезпечує більш якісний рівень підготовки студентів до науково обґрунтованого проведення занять лікувальної фізкультури, праце- та механотерапії хворим на різних етапах реабілітації та відновного лікування.

Резюме. Цілі: визначення змін харчової поведінки у осіб з ожирінням під впливом розробленої програми фізичної терапії. Методи. Проведено розпитування 288 осіб другого зрілого віку з ожирінням за Голландським опитувальником харчової поведінки (Dutch Eating Behavior Questionnaire). За результатами визначення реабілітаційного комплаєнсу їх було поділено на дві частини. Групу порівняння склали особи з його низьким рівнем. Основну групу склали особи з високим рівнем комплаєнсу, які проходили річну програму корекції маси тіла із застосуванням заходів для підтримки комплаєнсу, модифікації харчування, збільшення фізичної активності, лімфодренажу, психокорекції. Контрольну групу склали 60 осіб з нормальною масою тіла. Результати. Ступінь порушень ХП залежав від ступеня ожиріння і був найвищим при ІІІ ступені. Обмежувальний тип ХП не був найхарактернішим для хворих з ожирінням. Емоціогенна ХП у жінок виявлялась статистично значуще частішою відносно показника чоловіків (р<0,05), екстернальна була характернішою для чоловіків. Група пацієнтів з ожирінням І ступеня на фоні нормалізації маси тіла досягла рівнів ХП осіб контрольної групи. При ожирінні ІІ-ІІІ ступеня відмічена значна позитивна динаміка зміни ставлення до вживання їжі, хоча менше, ніж при ожирінні І ступеня. У осіб групи порівняння позитивних змін після річного періоду спостереження не виявлено. Висновки. У пацієнтів із ожирінням виявляються порушення всіх типів ХП, ступінь вираженості яких пропорційний до ступеня ожиріння. Для жінок характернішим є емоціогенний тип порушення ХП, для чоловіків – екстернальний. Застосування немедикаментозних заходів з метою нормалізації маси тіла призвело до зменшення кількості осіб з порушенням ХП.

Характер психомоторної активності індивідуума визначається, насамперед, генетикою, моделюється умовами середовища є вагомим фактором успішності адаптації людини до умов життя. Особливо активно специфіка нейродинамікивпливає на формування адаптаційних реакцій у дитячому і підлітковому віці, зокрема в процесі навчання.Мета дослідження – вивчити ефективність психомоторних реакцій і загального рівня фізичного розвитку осіб юнацького віку, які займаються одним видом навчальної діяльності.Матеріали і методи. Проведено дослідження працездатності серцево-судинної і респіраторної систем, ряду антропометричних показників, процесів збудження і гальмування, сенсомоторних реакцій. Використані комплексні діагностичні комп’ютерні програми “Фізіолог”, “Вимірювання простої слухо-моторної реакції “Reaction-Test”. В ході роботи було обстежено 87 практично здорових осіб юнацького віку.Результати досліджень та їх обговорення. За результатами дослідження, 83,3 % обстежених мають середньосильну нервову систему і лише 16,7 % – середньослабку. За результатами тепінг-тесту, в 75 % обстежених лабільність нервової системи є високою, у 25 % – середній рівень лабільності. Дослідження працездатності серцево-судинної системи показало, що 54 % осіб мають середній рівень індексу Руф’є, 26 % – задовільний, а 11 і 9 % обстежених – відповідно високий і низький рівні фізичної працездатності. За результатами оцінки функції зовнішнього дихання встановлено, що в середньому по групі час затримки дихання при першій спробі становив (40,40±8,60) с – це нижня межа норми для нетренованих людей. Час виконання другої проби відповідає нормі – (18,20±2,17) с, але тривалість третьої фази на (5,00±1,80) с менша від норми – (30±4,50) с.Висновки. Встановлено, що у 83,3 % обстежених середньосильна нервова система, при цьому достатньо високий рівень її лабільності. Швидкий розвиток збудження і гальмування (в межах норми) сприяє успішності перебігу когнітивних процесів. Працездатність нервової і кардіореспіраторної систем в більшості обстежених відповідає середньому рівню. Показники фізичного розвитку й ефективність психомоторних реакцій знаходяться в межах вікової норми. Однак відновлення функціональних можливостей респіраторної системи та показники працездатності серцево-судинної системи в 9 % осіб групи знаходяться на нижній межі норми, що відповідним чином впливає на якість їх адаптаційних можливостей.