Статті в журналах з теми "Терапевт"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Терапевт.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Терапевт".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
ХАТУНЦЕВА, СВІТЛАНА, та СВІТЛАНА КАРА. "ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ У МАЙБУТНІХ ФІЗИЧНИХ ТЕРАПЕВТІВ ТА ЕРГОТЕРАПЕВТІВ ПІД ЧАС КЛІНІЧНОЇ ПРАКТИКИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 326–38. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-326-338.
Повний текст джерелаАнотація:
У статі зазначено, що клінічна практика є частиною освітньо-професійної підготовки здобувачів вищої освіти, яка забезпечує системність і послідовність розвитку практичних умінь і навичок та сприяє формуванню готовності в майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів до самовдосконалення. Розкрито особливості організації та змісту клінічної практики майбутніх фізичних терапевтів, ерготерапевтів у процесі професійної підготовки. Здійснено аналіз науково-теоретичного підґрунтя проблеми формування в майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів готовності до самовдосконалення під час клінічної практики. Окреслено мету, основні форми організації практичної діяльності здобувачів вищої освіти, завдання та зміст клінічної практики майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів. Зазначено, що клінічна практика є засобом забезпечення ефективності та якості підготовки майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів та одним із інструментів формування готовності до професійного самовдосконалення і включає три етапи. Зауважено, що практика доповнює та поглиблює теоретичну підготовку здобувачів вищої освіти, створює умови для формування компетентностей, якими повинен оволодіти здобувач – майбутній фахівець у галузі охорони здоров’я. Обґрунтовано, що готовність до самовдосконалення є, з одного боку, складним, динамічним утворенням особистості майбутнього фізичного терапевта, ерготерапевта, з іншого, – результатом його підготовки на засадах як теоретичних знань про сутність, структуру, зміст самовдосконалення, так і його особистісних якостей та практичної діяльності. З’ясовано, що особливості організації та змісту клінічної практики майбутніх фізичних терапевтів, ерготерапевтів у процесі професійної підготовки полягають у тому, що її практичний складник має бути зорієнтована на особистість здобувача вищої освіти та поєднувати навчально-методичну, аналітико-пошукову, науково-дослідну діяльність. Важливою теоретичною засадою забезпечення ефективної професійної підготовки майбутнього фізичного терапевта, ерготерапевта під час клінічної практики постає визнання здобувача вищої освіти як суб’єкта навчальної діяльності, здатного до самоосвіти, самовиховання та саморозвитку в процесі індивідуалізації його професійної підготовки за умови формування потреби в самовдосконаленні. Виокремлено умови формування в майбутнього фізичного терапевта та ерготерапевта готовності до самовдосконалення під час клінічної практики. Ключові слова: самовдосконалення, майбутній фізичний терапевт, ерготерапевт, клінічна практика, готовність, професійна підготовка.
2
ОСІПОВ, ВІТАЛІЙ. "ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФІЗИЧНИХ ТЕРАПЕВТІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ В УКРАЇНІ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 241–50. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-241-250.
Повний текст джерелаАнотація:
Необхідність удосконалення системи медичної реабілітаційної допомоги в Україні, приведення її у відповідність до міжнародних стандартів, дефіцит кваліфікованих фахівців у сфері фізичної реабілітаційної медицини стали поштовхом до запровадження нових професій: “лікар фізичної та реабілітаційної медицини”, “фізичний терапевт”, “ерготерапевт”, “асистент фізичного терапевта”, “асистент ерготерапевта”, що дозволить сформувати мультидисциплінарну модель реабілітації, яка запроваджена в усьому світі. Це будуть професіонали в галузі охорони здоров’я з вищою освітою, які займаються не лише відновленням втрачених чи обмежених функцій руху та координації, але і заново навчать людину жити в нових для неї умовах, допомагаючи їй досягти максимальної самостійності та незалежності в побуті. Спеціальність “фізична терапія” відноситься до галузі охорони здоров’я, але впродовж двох десятиліть її формування в Україні відбувалося без участі Міністерства охорони здоров’я, розвивалася вона як окрема освітня та наукова спеціальність у галузі освіти і науки “Фізичне виховання та спорт”, що спричинило відставання професійного рівня фахівців від сучасних вимог реабілітаційної медицини. У зв’язку з цим перед науковою і педагогічною спільнотою постали принципово нові завдання щодо професійної підготовки фахівців нової, наближеної до європейського рівня генерації. У статті розкрито особливості професійної діяльності фізичних терапевтів у галузі охорони здоров’я, виокремлено їх професійні функції та кокретизовано аспекти клінічного та позаклінічного напрямів роботи. Розглянуто зміст загальних та спеціальних фахових компетентностей і результатів навчання майбутніх фізичних терпевтів згідно з вимогами Державного стандарту підготовки бакалаврів фізичної терапії, ерготерапії. Застосовано аналіз літературних джерел, інформаційних і законодавчих документів, аналіз та синтез, методи аналогій, абстрагування та узагальнення. Ключові слова: система медичної реабілітації, професія, фізичний терапевт, ерготерапевт, професійні функції, загальні та фахові комптентності.
3
Козловский, Борислав. "Терапевт Дядя Ваня". GEO, № 3 (204), март (2015): 46.
Знайти повний текст джерела
4
Бакалюк, Т. Г., Г. О. Стельмах та Н. Р. Макарчук. "ВАЖЛИВІСТЬ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ «МЕДИЧНА ДОКУМЕНТАЦІЯ В РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАКЛАДАХ» ПРИ ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ". Медична освіта, № 4 (2 лютого 2022): 5–9. http://dx.doi.org/10.11603/m.2414-5998.2021.4.12685.
Повний текст джерелаАнотація:
Правильне ведення медичної документації є важливою складовою діяльності всіх закладів охорони здоров’я. Під час клінічної практики фізичний терапевт може проводити оцінювання, діагностування та втручання в межах своєї компетенції, тому виникає необхідність у документуванні цих дій. У статті представлений досвід викладання вибіркової дисципліни «Медична документація в реабілітаційних закладах» для бакалаврів зі спеціальності «Фізична терапія. Ерготерапія». Мета статті – акцентувати увагу викладачів та студентів на важливості отримання знань про значення медичної документації в роботі реабілітаційних закладів у сучасній системі професійної підготовки фахівців з фізичної терапії. Фізичний терапевт повинен вести чітку й добре організовану документацію результатів діагностики та оцінки і розробляти план подальших дій. Ці записи вносяться до медичної карти пацієнта фізичним терапевтом для надання доказів контакту з пацієнтом, інформування процесу клінічного обґрунтування та передачі інформації іншим фахівцям. Важливим завданням при підготовці спеціалістів з фізичної терапії є вивчення основ ведення документації, що дозволяє ідентифікувати, реєструвати, вимірювати та оцінювати реабілітацію, також визначати ефективність реабілітації, аналізувати стан пацієнта в наступні періоди реабілітації.
5
ВІЗІРЯКІНА, Олена. "ВОЙТА-ТЕРАПІЯ – НОВІТНІЙ ОБ’ЄКТ У ПІДГОТОВЦІ ФІЗИЧНИХ ТЕРАПЕВТІВ". Acta Paedagogica Volynienses, № 6 (14 лютого 2022): 130–35. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.6.20.
Повний текст джерелаАнотація:
Особливості професійної діяльності фізичного терапевта тягнуть за собою зміни у програмах навчання за цією спеціальністю. Кожен фізичний терапевт повинен добре уявляти собі сутність і межі практичних навичок, компетенцій та володіти широким баченням сучасної галузі охорони здоров’я. Широта бачення фахівця і його компетенцій постійно змінюється на протязі всього періоду професіональної діяльності. Їх високий рівень повинен підтримуватися шляхом неперервного навчання, заснованого як на власній оцінці потреби у знаннях, так і на необхідності надання тих чи інших послуг. Водночас надання допомоги в медичних закладах із державним або незалежним фінансуванням є важким, мінливим процесом. Завданням кваліфікаційних програм є надання здобувачам освіти всього, що необхідно для надання послуг. Стаття присвячена аналізу потреби в педагогічній концепції використання авторських методик відновлення й адаптації як інструменту покращення компетентності у підготовці майбутнього фахівця – фізичного терапевта. Завданням дослідження є опрацювання інноваційної методики Войта-терапії для визначення доцільності її вивчення у вищій школі. Опрацьовано фонди інтернет-ресурсів Google Scholar, Cochrane Library, PubMed та базу даних PEDro. Внаслідок роботи над дослідженням розглянуто проблему ефективності процесу корекції за авторською методикою: як позитивний вплив під час її застосування, так і знайдені недоліки. Розглянуто можливі стани пацієнтів щодо лікування за цією методикою. Зроблено висновок про доцільність її як новітнього об’єкта у підготовці фізичних терапевтів, що допоможе спрямовувати діяльність майбутніх фахівців на формування незалежності дитини у повсякденні, здатності до самообслуговування, поліпшення загальної рухової активності та оволодіння руховими навичками, можливості вільного спілкування та здобуття освіти. Також це сприятиме ефективній відновній практиці з дорослими. Необхідно створити освітню платформу підготовки вітчизняних фахівців фізичної терапії, симетричну з міжнародними системами освіти.
6
Федоренко, С., О. Лазарєва Лазарєва, В. Вітомський та М. Вітомська. "Урахування особливостей сторін взаємовідносин «фізичний терапевт– пацієнт» як фактор підвищення якості послуг у системі фізичної терапії хворих ортопедичного профілю". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (30 листопада 2018): 80–87. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2018.2.80-87.
Повний текст джерелаАнотація:
Управління у відносинах з пацієнтами, які проходять курс фізичної терапії, відіграє дуже важливу роль, оскільки від його особливостей залежить постановка цілей і можливість їх досягнення, задоволеність пацієнта отриманими реабілітаційними послугами та суб’єктивна оцінка результату їх впливу на функціональний стан, якість життя. Мета. Визначити ключові особливості сторін взаємовідносин «фізичний терапевт–пацієнт» та фактори раціональної організації взаємодії в умовах центру з надання послуг фізичної терапії для осіб з порушеннями опорно-рухового апарату. Методи. Аналіз наукової літератури, синтез та узагальнення. Результати. Встановлено основні аспекти, умови і фактори взаємодії пацієнта і фахівців галузі охорони здоров’я, зокрема фізичної терапії. Розглянуто питання значущості професійно важливих якостей фахівців. Визначено, що особистість фізичного терапевта реабілітаційного центру для осіб з порушеннями опорно-рухового апарату, стиль поведінки можуть впливати на пацієнтів як позитивно, так і негативно. Відзначено, що наразі можливо використання класифікації молодшого медичного персоналу за І. Харді та класифікації за В. А. Ташликовим і для фахівців з фізичної терапії. Наголошено на важливості покращення якості послуг і врахування особливостей другої сторони відносин «фізичний терапевт–пацієнт», зокрема психотипу пацієнта. Висновки. Підбір для пацієнта правильного типу управління та відносин, фахівця з відповідними індивідуальними якостями, а також урахування суб’єктивних відчуттів під час застосування засобів та проведення процедур фізичної терапії мають бути спрямовані на підвищення ефективності програми фізичної терапії, зниження ймовірності її завчасного завершення з ініціативи пацієнта, підвищення рівня задоволеності пацієнта послугами, покращення якості життя.
7
Бойчак, М. П. "Пирогов М.І. - як військово-польовий терапевт". Військова медицина України 17, № 3/4 (2017): 160–68.
Знайти повний текст джерела
8
Литвинцев, Данил. "Ляля-терапевт. "Агрессивных собак нет. Есть невоспитанные"". GEO, № 10 (175) (2012): 83.
Знайти повний текст джерела
9
Литвинцев, Данил. "Ляля-терапевт. "Агрессивных собак нет. Есть невоспитанные"". GEO, № 10 (175) (2012): 83.
Знайти повний текст джерела
10
Andriychuk, Olga, Natalia Graida та Tatiana Masikova. "Оцінка болю та якості життя в практичній діяльності фізичного терапевт". Physical education, sports and health culture in modern society, № 2(46) (30 червня 2019): 55–60. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-02-55-60.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми. Рівень якості життя є визначальним показником, над підвищенням якого концентрують свої зусилля фахівці різних галузей. Особливе місце тут належить фізичним терапевтам, які безпосередньо працюють з учасниками бойових дій на Сході України, які проходять курс лікування та реабілітації. У комплексній програмі реабілітації, окрім традиційних методів терапевтичного впливу, належне місце відведено корекції зовнішніх чинників, які негативно впливають на особистісне сприйняття можливостей до життєдіяльності. Мета – визначити особливості впливу окремих факторів на суб’єктивну оцінку впливу показника інтенсивності болі в загальній структурі якості життя. Методи дослідження – аналіз та узагальнення даних Міжнародного опитувальника якості життя (MOS SF-36). Результати роботи. У досліджені брали участь 110 чоловіків, які проходили курс лікування та реабілітації після участі в бойових діях на Сході України. Середній вік обстежуваних – 37,09±9,95 р. Усі особи самостійно давали відповіді на запропонований опитувальник MOSSF-36. На основі отриманих даних ми аналізували показник інтенсивності болю (Bodily pain – ВР) та його вплив на якість життя. Так, середнє значення показника інтенсивності болі в загальній структурі якості життя – 45,68±1,87 бала. Досліджуючи фактори, які могли б уносити свої корективи в сприйняття значимості больових відчуттів у можливості виконувати звичну роботу, ми з’ясували, що з віком показник інтенсивності болю збільшує свій негативний вплив на якість життя (коефіцієнт кореляції R=-0,207). Також простежено залежність між досліджуваним показником та кількістю дітей у сім’ї й сімейним станом (неодружені, одружені, розлучені). Статистичний аналіз виявив лінійні негативні кореляційні зв’язки (R=-0,202 та Tau=-0,139). Не спостерігали кореляції між показником інтенсивності болю та місцем проживання, рівнем здобутої освіти.
11
Савченко, В., Г. Харченко, В. Керестей, О. Буряк та Ю. Погребняк. "Розробка письмової форми інформованої згоди пацієнта під час надання послуг із фізичної терапії". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (20 грудня 2021): 116–21. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.2.116-121.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Мета. Розробити письмову форму інформованої згоди пацієнта під час надання послуг із фізичної терапії. Методи. Аналіз, порівняння і синтез нормативно-правових документів, наукової літератури. Результати. Принцип автономії пацієнта і медичної практики обумовлює потребу регламентувати відносини пацієнта і фізичного терапевта під час надання послуг із фізичної терапії. Це вимагає застосування добровільної інформованої згоди пацієнта на проведення фізичної терапії. Наразі в Україні розроблено та затверджено форму первинної облікової документації № 003-6/о «Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення» й інструкція щодо заповнення цієї форми. Проте вона не придатна для оформлення правових відносин між фізичним терапевтом та пацієнтом. Визначено основні особливості застосування такої згоди та розроблено її зразок для застосування у практичній діяльності фізичних терапевтів. Запропоновано письмову форму добровільної інформованої згоди пацієнта на проведення фізичної терапії.
Ключові слова: пацієнт, інформована згода, фізична терапія, послуги.
12
Ковальова, С. В., І. С. Дондарєва, Г. В. Пономарьова, А. В. Данильчук та М. О. Галенко. "Мультидисциплінарний підхід до реабілітації пацієнтів з порушеннями рухових функцій внаслідок перенесеного інсульту". Pain medicine 3, № 2/1 (18 жовтня 2018): 30. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.27453.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. На сьогодні проблема реабілітації пацієнтів після перенесеного інсульту в Україні, як і в усьому світі, дуже актуальна. Він є однією з основних причин інвалідизації населення.
Мета дослідження: підвищення ефективності організації відновлювального лікування пацієнтів після перенесеного інсульту шляхом застосування організаційної моделі реабілітаційного процесу “мультидисциплінарна команда”.
Матеріали та методи. Було вивчено та інтегровано в практику застосування моделі організації реабілітації “Мультидисциплінарна команда”. Визначено склад команди та етапи її діяльності.
Результати дослідження та їх обговорення. До складу мультидисциплінарної команди увійшли наступні фахівці: невропатолог, терапевт, фізичний терапевт, психолог, ортопед-травматолог, ортезист. На початковому етапі проводилися визначення функціональних можливостей пацієнтів шляхом проведення тестування та міографічного дослідження. Після отримання та опрацювання даних для визначення мети реабілітаційного курсу проводились співбесіди з пацієнтами та обговорювалися шляхи досягнення мети на засіданнях мультидисциплінарної команди. На даному етапі також відбувалось формування індивідуальної програми реабілітації, яка містить у собі план дій кожного фахівця, що входить до мультидисциплінарної команди, таким чином, щоб одночасно вирішувалися комплексні завдання, проводилися заходи відновного лікування, що не виключали одне одного та мали взаємно посилюючий вплив. Далі визначались терміни проміжного контролю ефективності реабілітаційних дій задля подальшого коректування реабілітаційної програми. На наступному етапі проводилися програми реабілітації та проміжний контроль шляхом здійснення повторного тестування й інших методів дослідження. Також, враховуючи функціональні можливості пацієнта, визначались показання щодо призначення ортезних систем. На заключному етапі курсу відновлювального лікування проводилась оцінка ефективності реабілітаційних дій в цілому і кожного окремого фахівця, що входив до складу команди, та оцінка досягнення мети реабілітаційного курсу.
Висновки. Впровадження моделі організації реабілітаційного процесу «Мультидисциплінарна команда» дає змогу побудувати і виконати комплексну реабілітацію пацієнтів після перенесеного інсульту: якомога раніше відновити, досягти компенсації порушених функцій, зменшити ускладнення та ступінь інвалідизації.
13
Korneeva, Korneeva N. V. "Arterial hypertension and smoking: what a therapist should know." Therapy 1_2022 (March 21, 2022): 94–101. http://dx.doi.org/10.18565/therapy.2022.1.94-101.
Повний текст джерела
14
Oslopov, V. N., E. V. Khazova, O. V. Bogoyavlenskaya, N. R. Khasanov, Yu V. Oslopova, Bulashova O. V. Bulashova O.V., and D. V. Oslopova. "Professor Semen Semenovich Zimnitsky - an outstanding Russian therapist, scientist, and patriot." Practical medicine 16, no. 9 (2018): 11–27. http://dx.doi.org/10.32000/2072-1757-2018-9-11-27.
Повний текст джерела
15
Dzeman, M. І. "До 180-річчя Національного медичного університету імені О.О. Богомольця: засновник Київської школи внутрішньої медицини Федір Степанович Цицурін". Терапевтика 2, № 2 (29 липня 2021): 71–79. http://dx.doi.org/10.31793/2709-7404.2021.2-2.71.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі подано дані щодо постаті Цицуріна Федора Степановича — першого професора-терапевта медичного факультету Імператорського Університету святого Володимира в Києві. Федір Степанович був засновником першої кафедри терапії, заклав традиції викладання внутрішньої медицини в університеті, а відповідно і наріжний камінь у фундамент Київської школи терапевтів.
16
Тимрук-Скоропад, К. А. "Реабілітаційний діагноз у системі фізичної терапії осіб з хронічним обструктивним захворюванням легень". Pain medicine 3, № 2/1 (18 жовтня 2018): 42. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.25712.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Враховуючи сучасну парадигму охорони здоров’я та фізичної терапії з їх фокусуванням на функціонуванні людини, її активності й участі (Мельникова Е. В. зі співавт., 2017), реабілітаційний діагноз має базуватися на Міжнародній класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ).
Реабілітаційний діагноз (РД) – це список проблем пацієнта, сформульований у категоріях МКФ, що відображає всі актуальні аспекти функціонування пацієнта (Шмонин А. А. зі співавт., 2017). Індивідуалізація реабілітаційного втручання, у тому числі фізичної терапії (ФТ), відбувається вже на етапі встановлення реабілітаційного діагнозу.
Мета дослідження: проаналізувати принципи встановлення реабілітаційного діагнозу в системі фізичної реабілітації пацієнтів з ХОЗЛ.
Результати дослідження та їх обговорення. У РД включають виявлені проблеми пацієнта, які впливають на його функціонування, використовуючи усі категорії МКФ. Встановлення РД відбувається після обстеження пацієнта, зокрема, фізичним терапевтом.
Враховуючи полісистемність ХОЗЛ, існуючі клінічні настанови щодо легеневої реабілітації, сучасні клінічні дослідження, обстеження пацієнтів у процесі ФТ повинне бути всебічним (Тимрук-Скоропад К. А., 2018). У процесі ФТ пацієнтів з ХОЗЛ слід включати оцінювання наступних аспектів:
Якість життя та складові якості життя.
Прояв симптомів захворювання.
Рухова сфера.
Показники дихальної та серцево-судинної систем.
Показники госпіталізації.
Інтегральні показники.
Інформованість, грамотність і освіченість пацієнтів.
На основі обстеження пацієнта фізичний терапевт в межах своєї компетенції складає список проблем, сформульованих у категоріях МКФ, проводить кількісне оцінювання прояву порушення або обмеження та ролі фактора середовища.
На жаль, використання зменшеного списку доменів у вигляді інструменту ICFcoreset (набір базових категорій МКФ) для обструктивних захворювань легень (ОЗЛ) є обмеженим. Тому ICF-core-set для ОЗЛ доцільно брати за основу, пам’ятаючи про можливість використання категорій МКФ, які не потрапили у базовий набір.
Висновки. Індивідуалізація фізичної терапії пацієнтів з ХОЗЛ розпочинається на етапі встановлення реабілітаційного діагнозу.
17
Nagornaya, A. V. "ИСПОЛЬЗОВАНИЕ МЕТАФОР В ПСИХОТЕРАПЕВТИЧЕСКОЙ ПРАКТИКЕ". Yazykoznaniye, № 4 (2021): 97–120. http://dx.doi.org/10.31249/ling/2021.04.04.
Повний текст джерелаАнотація:
В обзоре рассматриваются современные подходы к использованию метафоры при работе с пациентами в ходе психотерапевтических сессий. Описываются преимущества метафорического метода, исследуются механизмы совместного конструирования метафор в ходе взаимодействия терапевта и пациента, изучаются контекстуальные факторы, предопределяющие выбор метафорических стратегий, описывается методика логлинейного анализа, используемого для количественной оценки метафорической коммуникации между терапевтом и пациентом.
18
Romashevskaya, Romashevskaya E. I., and Kokorin V. A. Kokorin. "«First therapist of the whole Soviet Union»: to the 170th anniversary from the birthday of V.D. Shervinsky." Therapy 2_2020 (May 6, 2020): 13–20. http://dx.doi.org/10.18565/therapy.2020.2.13-20.
Повний текст джерела
19
Dvoretsky, Leonid I., Sergei V. Iakovlev, and Mariia A. Karnaushkina. "Community-acquired pneumonia. Clinical recommendations. Yesterday, today and tomorrow. To the article (round-table discussion: physician, pulmonologist, clinical pharmacologist)." Consilium Medicum 21, no. 3 (2019): 9–14. http://dx.doi.org/10.26442/20751753.2019.3.190210.
Повний текст джерела
20
NATALSKAYA, N. Yu, and S. A. SHITOVA. "D.D. PLETNYEV IS ANOUTSTANDING SOVIET THERAPIST, SCIENTIST, EDUCATOR (to the 145th birth anniversary)." Nauka molodykh (Eruditio Juvenium) 6, no. 1 (March 30, 2018): 53–62. http://dx.doi.org/10.23888/hmj2018153-62.
Повний текст джерела
21
MAIOROVA, ELENA M., and ALSU F. GARIPOVA. "instruction of the cardiopulmonary resuscitation in the system of post Graduate education of the General practitioner, of the cardioloGist s." Bulletin of Contemporary Clinical Medicine 8, no. 6 (2015): 95–97. http://dx.doi.org/10.20969/vskm.2015.8(6).95-97.
Повний текст джерела
22
Mysula, I. R., T. H. Bakaliuk та H. O. Stelmakh. "ДОСВІД ПРОВЕДЕННЯ КЛІНІЧНОЇ ПРАКТИКИ ДЛЯ ФІЗИЧНИХ ТЕРАПЕВТІВ НА БАЗІ ГЕРІАТРИЧНОГО ПАНСІОНАТУ". Медична освіта, № 4 (6 січня 2021): 76–79. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2020.4.11664.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз ролі клінічної практики для бакалаврів та магістрів зі спеціальності «Фізична терапія. Ерготерапія» на базі геріатричного пансіонату у професійному становленні майбутніх фахівців. Показано, що важливу роль у підготовці фізичного терапевта відіграє клінічна практика, мета якої полягає у перевірці й закріпленні знань, отриманих студентами при вивченні основних клінічних та інших дисциплін, подальшому вдосконаленні практичних навичок, набутих упродовж навчального року, ознайомленні з організацією та умовами роботи фізичного терапевта в медичних закладах.
Під час практики студенти навчаються проводити оцінку функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем у хворих похилого віку, що є дуже важливим фактором перед початком курсу реабілітації. Це дає можливість проведення раціонального відновного лікування з адекватним дозуванням фізичних навантажень кожному хворому під час перебування в геріатричному пансіонаті, а також моніторингу ефективності проведених процедур та підбору для кожного пацієнта індивідуального комплексу вправ для подальших занять, оскільки люди похилого віку потребують у програмах реабілітації вправ, що відповідають віковим змінам. Практична орієнтованість викладання клінічної практики для бакалаврів та магістрів зі спеціальності «Фізична терапія. Ерготерапія» на базі геріатричного пансіонату розширює світогляд майбутнього фізичного терапевта і дає можливість індивідуально підібрати реабілітаційне втручання та провести його контроль. Якісна організація клінічної практики для фізичних терапевтів дає можливість закріпити практичні навички у реальних професійних умовах. Формування клінічного мислення, відпрацювання практичних навичок, засвоєння культури спілкування з пацієнтами є основними напрямками навчання з клінічної практики для бакалаврів та магістрів зі спеціальності «Фізична терапія. Ерготерапія».
23
Юшковська, О. Г. "Про можливості застосування стратегії фізичної та реабілітаційної медицини у спортивній медицині". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (30 вересня 2019): 13–17. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2019.2.13-17.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Навести сучасний погляд на можливості застосування стратегії фізичної та реабілітаційної медицини у спортивній медицині. Викласти нові підходи до зрозуміння засад та принципів відновлення організму спортсменів після травм та захворювань. Особливу увагу приділено Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ) як сучасного підходу у оцінці ефективності засобів відновлення спортсменів після травм та захворювань. МКФ – це класифікація компонентів функціональності та обмеження життєдіяльності, яка складається з таких основних компонентів: Функції та структура тіла (В – англ. Body), Діяльність (А – англ. Activity, пов’язана із завданнями та діями індивіда) та Участь (Р – англ. participation – залученість у життєву ситуацію). Важливою особливістю стратегії фізичної та реабілітаційної медицини є організація реабілітаційної допомоги фахівцями, що об’єднані у мультидисциплінарну реабілітаційну команду. Це група професіоналів, які тривало співпрацюють та одночасно надають реабілітаційні послуги особі, що реабілітується, у паралельному режимі відповідно до лімітованих у часі цілей та завдань для забезпечення відновлення або компенсації наявних обмежень життєдіяльності. До складу команди входять: лікар фізичної та реабілітаційної медицини, спортивний лікар, фізичний терапевт, ерготерапевт, логотерапевт, соціальний працівник, психолог, протезистортезист, реабілітаційна медична сестра. Висновки. Стратегія фізичної та реабілітаційної медицини, що ґрунтується на принципово іншому підході до відновлення стану здоров’я різних верств населення, може бути застосована також у спортивній медицині, але з урахуванням світового досвіду, і базуватися на існуючих в Україні традиційних підходах та тлумаченнях, наявних системах, що довели свою ефективність.
24
Mysula, I. R., T. H. Bakaliuk, A. O. Holyachenko, N. I. Sydliaruk, Yu I. Mysula, M. S. Mysula та Yu V. Zavidnyuk. "СИСТЕМА РЕАБІЛІТАЦІЇ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (24 жовтня 2019): 177–82. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i3.10523.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. Наявна система реабілітації в Україні є недостатньо ефективною, бо не вирішені юридичні, кадрові проблеми та питання матеріально-технічного забезпечення реабілітаційних закладів.
Мета – обговорення, пошук та створення шляхів вдосконалення системи реабілітації в Україні.
Основна частина. Усі заходи із назвою «реабілітація» фактично мають «ритуальний» характер: застосування медикаментів, що не мають ніякого впливу на відновлення функцій; використання фізичних вправ без формування конкретних, обмежених у часі реабілітаційних цілей; «пересування» хворого «по етапах» реабілітації, що, фактично, повторюють дії попереднього етапу; циклічне повторення використання вищезазначених етапних дій при фактичній безперспективності подальшого відновлення. В Україні не вистачає фахівців-реабілітологів, рівень підготовки яких відповідав би міжнародним стандартам. Вже зараз Україна розпочала активно створювати сучасну систему реабілітації. Із серпня 2016 року в національному класифікаторі професій з’явилися нові назви професій – «лікар фізичної та реабілітаційної медицини», «ерготерапевт» та «фізичний терапевт», реорганізується чинна нормативна база, впроваджується Міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я в українську систему реабілітації.
Висновки. Для вдосконалення системи реабілітації в Україні потрібно:
Сформувати єдиний орган державної влади, який буде координувати усі міністерства і відомства з питань реабілітації, прийняти низку законів та підзаконних актів з питань її адміністрування.
Запровадити нові освітні програми та навчальні плани, стандарти, які визнані міжнародною професійною спільнотою, а також впровадити нові моделі реабілітаційних послуг.
Зміцнити матеріально-технічну базу реабілітаційних закладів відповідно до міжнародних стандартів.
25
Mysula, I. R., T. G. Bakalyuk, H. O. Stelmakh та K. Ya Maksiv. "ЗАСТОСУВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ, ОБМЕЖЕНЬ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТА ЗДОРОВ’Я ПРИ ВИКЛАДАННІ КЛІНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ФІЗИЧНИХ ТЕРАПЕВТІВ". Медична освіта, № 3 (30 листопада 2019): 28–30. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.3.9953.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано використання Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ) для вдосконалення викладання клінічних дисциплін бакалаврам та магістрам із спеціальності «Фізична терапія. Ерготерапія». Враховуючи сучасну парадигму охорони здоров’я та фізичної терапії з їх фокусуванням на функціонуванні людини, її активності й участі, реабілітаційний діагноз має базуватися на МКФ. Фізичному терапевту необхідно у своїй клінічній практиці орієнтуватися не на клінічний діагноз, а на МКФ в якості основи для постановки реабілітаційного діагнозу.
На кафедрі медичної реабілітації при проведенні практичних занять з клінічних дисциплін для бакалаврів та магістрів зі спеціальності «Фізична терапія. Ерготерапія» на основі обстеження пацієнта в межах компетенції фізичного терапевта складається список проблем, сформульованих у категоріях МКФ (функція, активність, участь), проводиться кількісне оцінювання прояву порушення або обмеження та визначається роль фактора зовнішнього середовища, після встановлення реабілітаційного діагнозу складається програма реабілітації, ефективність якої контролюється також за допомогою МКФ.
Бакалаври та магістри зі спеціальності «Фізична терапія. Ерготерапія» повинні навчитись орієнтуватися в МКФ і використовувати її для встановлення реабілітаційного діагнозу та розробки реабілітаційних програм.
26
Ponyk, R. M., та Z. I. Korytko. "ЗАХВОРЮВАНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ НА РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (21 жовтня 2019): 183–87. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i3.10504.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. Ревматоїдний артрит (РА) – найпоширеніша форма запального захворювання суглобів, яка спостерігається у 1 % населення земної кулі. Віковий пік хвороби припадає на п’яте десятиліття (для жінок – у середньому близько 41 року, для чоловіків – близько 45 років). Жінки хворіють на ревматоїдний артрит у 2–4 рази частіше. Співвідношення жінок і чоловіків становить у середньому 3:1. Згідно з міжнародними даними, виживання пацієнтів із РА, які не досягають клініко-лабораторної ремісії, можна порівняти з виживанням при таких тяжких захворюваннях як цукровий діабет, гостре порушення мозкового кровообігу, ішемічна хвороба серця. Порівняно з особами тієї ж статі й віку, що не страждають на РА, смертність у пацієнтів з цією патологією вища у 2,5 раза, а в цілому з різних причин РА скорочує тривалість життя пацієнтів на 5–10 років. Це захворювання є не лише великою медичною проблемою через прогресуючий характер, непередбачуваність та недостатню ефективність лікування, а й має велике соціальне значення через високу частоту втрати працездатності та зростання інвалідності.
Окрім того, РА дуже впливає на повсякденне життя пацієнтів, оскільки непередбачуване прогресування хвороби викликає у хворих страх перед майбутнім. Хворі на РА занепокоєні з приводу зростання обмеження рухливості та побічних ефектів лікування. У них з’являється страх втрати можливості обслуговувати себе, що змінює самосвідомість і негативно впливає на всі сфери життя таких пацієнтів: роботу, дозвілля, оточення, поведінку, сімейні стосунки, сексуальну активність.
Тому для ефективного лікування та реабілітації таких хворих доцільно створити команду фахівців (лікуючий лікар, фармаколог, психолог, дієтолог, фізичний терапевт і ерготерапевт), які будуть супроводжувати хворого на всіх етапах лікування (у стаціонарі, санаторії та у домашніх умовах).
27
Son, Irina, Vitaliy Koikov, Duisentay Kulov, Bauyrzhan Omarkulov, and Aigul Mergentay. "Analysis of the Staff of GPs Providing Primary Health Care to the Population of the Republic of Kazakhstan for 2010-2018." Journal of Health Development 3, no. 38 (2020): 37–44. http://dx.doi.org/10.32921/2225-9929-2020-3-38-37-44.
Повний текст джерелаАнотація:
Abstract The aim of this study: To analyze the staffing level and the provision of full-time positions of district therapists providing primary health care to the population of the Republic of Kazakhstan for 2010-2018. Materials and methods: Within the framework of the study, the analysis of the data of form No. 30 «Report of the medical and preventive organization» for 16 regions of the Republic of Kazakhstan for 2010-2018 was carried out. Calculated extensive and intensive indicators. To determine the planned (calculated) function of a medical position for the provision of primary health care to the population, data were analyzed for all regions of the country. Results: Analysis of the provision of medical organizations with district therapists who provide primary health care to the population at the outpatient level for the study period (2010-2018) in the republic showed a decrease in the national indicator by 64.7% (1,70/000 – 0,60/000), negative growth rates are observed in Kyzylorda (-92.9%) and Aktobe (-85.0%) regions. In 2010, the figure was 1.8 per 10,000 population. However, since 2013, the rate of staffing of general practitioners on a stable basis began to decline. The rate of rapid decline is observed in the Atyrau region, where the indicator decreased from 1.3 (2010) to 0.2 per 10,000 population (2018). A similar trend is observed in Almaty (from 2.1 to 0.5). Conclusions: General indicators of the provision of full-time district therapists in all regions of the Republic of Kazakhstan for the period 2010-2018. were not 100%. Also, over the period under study, there is a tendency to decrease the rate of staffing with full-time district therapists across the republic from 96% to 98%. Key words: people’s health, district general practitioner, staffing, primary health care.
28
Бабенко, Н. М. "ОСОБЛИВОСТІ РЕГУЛЯЦІЇ РЕПАРАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ УСКЛАДНЕНИХ РАН У ФАЗІ ПРОЛІФЕРАЦІЇ – ПЕРЕХОДУ ПРОЛІФЕРАЦІЇ В ФАЗУ РЕМОДЕЛЮВАННЯ ПРИ ВИКОРИСТАННІ ФОТОБІОМОДУЛЯЦІЙНОЇ ТЕРАПІЇ". Біорізноманіття, екологія та експериментальна біологія 2, № 23 (2021): 39–46. http://dx.doi.org/10.34142/2708-5848.2021.23.2.08.
Повний текст джерелаАнотація:
В дослідженні було вивчено вплив фотобіомодуляційної (ФБМ) терапії на регуляцію репаративних процесів ускладнених ран у фазі проліферації – переходу проліферації в фазу ремоделювання. Експерименти проводили на 18 щурах лінії Wistar. Тварини були поділені на три групи – інтактну, контрольну та експериментальну (по 6 щурів у кожній). Для моделювання ускладнених ран використовували тварин контрольної та експериментальної груп. Застосовували ФБМ терапію щурам експериментальної групи. Для цього використовували лазерний пристрій «Ліка-терапевт» у безперервному режимі при довжині хвилі 660 нм, вихідній потужності 50 мВт та щільність енергії 1 Дж/см². Евтаназію тварин проводили на 14 день після індукції ран. Кров для дослідження брали методом відкритої серцевої пункції. Вивчали агрегацію тромбоцитів при концентраціях індуктора агрегації АДФ 5 мкмоль/л та 10 мкмоль/л. Визначали рівні активних форм кисню (АФК), гамма інтерферону (INF-γ) та основного фактору росту фібробластів (bFGF) в сироватці крові тварин методом імуноферментного аналізу. При вивченні впливу ФБМ терапії на функціональну активність тромбоцитів у щурів експериментальної групи спостерігалося достовірне підвищення часу досягнення максимальної швидкості агрегації. Ступінь агрегації та швидкість агрегації тромбоцитів не відрізнялися від відповідних показників тварин контрольної групи, ранові дефекти яких отримували фіктивну терапію. При застосуванні ФБМ терапії виявлено зміни експресії досліджуваних показників у сироватці крові тварин із ускладненими ранами: зниження рівнів АФК і INF-γ та підвищення концентрації bFGF при загоєнні ран у фазі проліферації – переходу проліферації в фазу ремоделювання. Результати дослідження демонструють здатність ФБMтерапії підвищувати ендогенні рівні bFGF, моделювати рівні INF-γ та АФК, а також впливати на агрегаційну активність тромбоцитів, тим самим сприяючи регуляції репаративних процесів ускладнених ран у фазі проліферації – переходу проліферації в фазу ремоделювання. Потрібні подальші дослідження з оптимізації параметрів, що застосовуються в ФБM терапії при загоєнні ран.
29
Скубилин, Михаил Демьянович, та Алексей Васильевич Фомичев. "Электронный тестер терапевта". Известия высших учебных заведений. Радиоэлектроника 50, № 7 (7 липня 2007): 60–64. http://dx.doi.org/10.20535/s0021347007070072.
Повний текст джерела
30
Павлов, С. Б., Н. М. Бабенко, М. В. Кумечко, С. В. Кочкіна та Т. А. Хлібосолова. "РОЛЬ ІНТЕРЛЕЙКІНУ-6 І ГАММА-ІНТЕРФЕРОНУ В РЕГУЛЯЦІЇ РЕПАРАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ ХРОНІЧНИХ РАН ПРИ ВИКОРИСТАННІ ФОТОБІОМОДУЛЯЦІЙНОЇ ТЕРАПІЇ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (1 грудня 2021): 140–44. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i3.12528.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальним завданням сьогодення є пошук нових методів лікування хронічних ран. Перспективним методом впливу на репараційний процес є використання фотобіомодуляційної (ФБМ) терапії.
Мета – вивчення ролі інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) і гамма-інтерферону (ІФН-γ) в регуляції репаративних процесів хронічних ран при застосуванні ФБМ терапії в експерименті.
Матеріали і методи. Дослідження були проведені на 24 щурах лінії Вістар, яким були змодельовані хронічні рани. Тварин було поділено на дві групи – експериментальну та контрольну. Ранові дефекти тварин експериментальної групи піддавали дії ФБМ терапії один раз на добу протягом 5 днів. Використовували лазерний пристрій «Ліка-терапевт М» (м. Черкаси) у безперервному режимі при довжині хвилі 660 нм, вихідній потужності 50 мВт, щільності енергії 1 Дж/см2, час експозиції 60 с. Забір крові з серця проводили на 3 та 7 добу після оперативного втручання. Дослідження рівнів ІЛ-6 і IФН-γ в сироватці крові тварин проводилося методом імуноферментного аналізу.
Результати. Наше дослідження показало, що через 3 дні після індукції рани рівні ІЛ-6 у сироватці крові тварин експериментальної групи достовірно знижувалися (3,418±0,381 пг/мл, P<0,05), порівняно з аналогічними показниками контрольної групи (7,356±0,649 пг/мл). Концентрації IФН-γ у сироватці крові тварин обох груп на цьому терміні загоєння ран не відрізнялись.
Через 7 днів рівні IФН-γ у крові тварин, ранові дефекти яких підлягали впливу ФБМ терапії, були знижені (103,330±4,493 пг/мл, P<0,05), порівняно з концентрацією IФН-γ тварин контрольної групи (155,208±9,574 пг/мл). Рівні IЛ-6 у сироватці крові тварин досліджуваних груп не відрізнялися.
Висновки. Регуляція порушень репаративних процесів хронічних ран може здійснюватися за допомогою ФБМ терапії, хоча цей факт тісно пов'язаний з вибором таких параметрів, як доза, час впливу і довжина хвилі лазерного випромінювання. Зниження продукції IЛ-6 і IФН-γ на початкових стадіях загоєння пошкоджень можуть бути одним з механізмів, за допомогою якого ФБМ терапія стимулює процеси репарації хронічних ран.
31
Костюченко, Алексей. "Животные - терапевты. Фельдман Экопарка". Вокруг света, № 2 (2917) (2017): 40–41.
Знайти повний текст джерела
32
Костюченко, Алексей. "Животные - терапевты. Фельдман Экопарка". Вокруг света, № 2 (2917) (2017): 40–41.
Знайти повний текст джерела
33
Костюченко, Алексей. "Животные - терапевты. Фельдман Экопарка". Вокруг света, № 2 (2917) (2017): 40–41.
Знайти повний текст джерела
34
Malyavin, Malyavin A. G. "Vaccine prophylaxis of pneumococcal infection: what a therapist needs to know (overview of the symposium within the XVI National Congress of Internists)." Therapy 10_2022 (January 17, 2022): 132–37. http://dx.doi.org/10.18565/therapy.2021.10.132-137.
Повний текст джерела
35
Reha, N. I., та O. R. Reha. "РОЛЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ У НАДАННІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 1 (14 листопада 2019): 41–44. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2019.1.10518.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Розробити стандартизовані функції з надання медичної допомоги хворим на АГ медичної сестри кабінету сімейного лікаря або терапевта.
Матеріали і методи. На даному етапі реформування медичної галузі вирішальне місце у боротьбі з АГ відводиться ланці первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД). Відомо, що ефективність її роботи залежить від чіткої і узгодженої командної взаємодії сімейного лікаря (дільничого терапевта) та медичної сестри. Сучасна медична сестра амбулаторії ПМСД бере активну участь у всіх етапах організації надання медичної допомоги хворим на АГ, зокрема бере участь у діагностиці АГ, лікувальному процесі, здійснює первинну профілактику АГ та проводить диспансерний нагляд за хворими на АГ.
Результати й обговорення. У даній статті показано переваги надання медичної допомоги хворим з артеріальною гіпертензією разом у команді з лікарем. Запропоновано стандарт медсестринської допомоги хворим на артеріальну гіпертензію.
Висновки. Ефективність роботи ланки первинної медико-санітарної допомоги залежить від чіткої і узгодженої командної взаємодії сімейного лікаря (дільничого терапевта) та медичної сестри загальної практики – сімейної медицини (амбулаторії ПМСД). Сучасна медична сестра бере активну участь у всіх етапах організації надання медичної допомоги хворим на АГ. Розробка стандартизованих функцій з надання медичної допомоги хворим на АГ медичної сестри кабінету сімейного лікаря або терапевта сприяє підвищенню якості надання медичної допомоги хворим на АГ.
36
Васильев, К. К. "Терапевты - политические эмигранты. (Из истории послеоктябрьского исхода)". Східноєвропейський журнал внутрішньої та сімейної медицини, № 1 (2020): 58–63.
Знайти повний текст джерела
37
Boychak, M. P. "ВОЄННО-ПОЛЬОВА ТЕРАПІЯ ЧИ ВІЙСЬКОВА ТЕРАПІЯ, ВОЄННО-ПОЛЬОВА ХІРУРГІЯ ЧИ ВІЙСЬКОВА ХІРУРГІЯ?" Ukrainian Journal of Military Medicine 1, № 1 (24 червня 2020): 73–83. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2020.1(1)-073.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. У статті в дискусійній формі розглядається питання щодо назв кафедр військової терапії і військової хірургії Української військово-медичної академії та відповідних дисциплін, що вивчаються на цих кафедрах. В історичному аспекті досліджується еволюція поглядів щодо цих назв (воєнно-польова хірургія – військова хірургія, воєнно-польова терапія – військова терапія), починаючи від М.І. Пирогова, В.А. Оппеля, С.С. Юдіна, закінчуючи формуванням відповідних кафедр і навчальних дисциплін при організації Української військово-медичної академії.
Мета. Розглянути питання щодо назв кафедр військової терапії і військової хірургії Української військово-медичної академії та відповідних дисциплін, що вивчаються на цих кафедрах.
Матеріали та методи дослідження. В дослідженні використано історичний і бібліосемантичний методи для повного розкриття суті досліджуваних понять.
Результати дослідження. Обидва терміни «Воєнно-польова терапія» і «Військова терапія» мають право на існування, використовувались у різні часи по різному. Як на нас, то більш правильно, сьогодні, з огляду назви кафедри і назви дисципліни, використовувати термін «Військова терапія», адже на кафедрі, крім класичної воєнно-польової терапії (ураження іонізуючим випромінюванням, ураження отруйними речовинами, біологічними чинниками тощо) вивчаються ще багато інших дисциплін: 24 дисципліни для слухачів факультету підготовки військових лікарів; 23 дисципліни для факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації (спеціалізація, тематичне вдосконалення, до 2020 року передатестаційні цикли) та 12 дисциплін для медичних сестер (спеціалізація, тематичне вдосконалення). Крім військових дисциплін на кафедрі ВТ викладаються «мирні» дисципліни: кардіологія, пульмонологія, гастроентерологія, гематологія, ревматологія, психіатрія і наркологія, психотерапія, фізіотерапія, лабораторна діагностика, функціональна діагностика тощо. Тобто термін «Військова терапія» має більш широке тлумачення ніж термін «Воєнно-польова терапія».
Висновки. Підсумовуючи розглянуте питання, треба надати належне керівникам військової медицини, які при формуванні Військово-медичного відділення при Українському державному медичному університеті імені О.О. Богомольця (пізніше УВМА) і профільних кафедр, назвали їх відповідно кафедрами військової хірургії і військової терапії. Якщо словосполучення «воєнно-польова» було вже застарілим для В.А. Оппеля і С.С. Юдіна майже 100 років назад, якщо М.І. Пирогов, який запропонував цей термін, сам його не вживав, якщо головний терапет Червоної армії М.С. Вовсі , головні терапевти фронтів, армійські терапевти Другої світової війни майже не користувалися ним, якщо засновник російської клінічної медицини М.Я. Мудров майже 300 років назад говорив про «військову терапію», а наш видатний земляк А. Чаруковський тоді ж говорив про «хвороби армії», а як нам бути з майбутніми партнерами по НАТО, якщо у них, та взагалі ніде у світі, більше не викорисовується термін «воєнно-польова» і не має воєнно-польової хірургії та воєнно-польової терапії, крім деяких бувших республік СРСР та країн його сателітів, які його собі присвоїли та «зрадянщили», то чи стоїть нам повертатись до колишніх назв, та дисциплін, які не існують? А своє захоплення генієм М.І. Пирогова і повагу до його особистості будемо виражати не у збережені терміну «воєнно-польова», а в іншому – у подальшому розвитку військової хірургії і військової терапії.
38
Герцман, Е. В. "Богослужебная музыка общины терапевтов". Вестник древней истории, № 1 (2001): 31–40.
Знайти повний текст джерела
39
Рябая, И. Н., та Е. В. Сердечная. "Фибрилляции предсердий у пациентов с ожирением в практике терапевта". Курский научно-практический вестник «Человек и его здоровье», № 1 (2018): 30–35. http://dx.doi.org/10.21626/vestnik/2018-1/05.
Повний текст джерела
40
Święcicki, Łukasz. "Лечение тревожных расстройств – проблема выбора препарата в практике терапевта". Paediatrics & Family Medicine 2, № 1 (31 березня 2015): 82–91. http://dx.doi.org/10.15557/pfm.2015.0008.
Повний текст джерела
41
O.A., Uspenskaya, Plishkina A.A., Zhdanova M.L., Goryacheva I.P. та Bogomolova Yu.B. "РОЛЬ ЦИФРОВОЙ ДЕНТАЛЬНОЙ ФОТОГРАФИИ В ПРАКТИКЕ ВРАЧА-СТОМАТОЛОГА ТЕРАПЕВТА". "Medical & pharmaceutical journal "Pulse" 21, № 9 (13 серпня 2019): 5–11. http://dx.doi.org/10.26787/nydha-2686-6838-2019-21-9-5-11.
Повний текст джерела
42
Дуло, О. А., та Ю. М. Дідо. "Визначення важкості неглекту як передумови побудови втручання фізичного терапевта". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (30 вересня 2019): 72–76. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2019.2.72-76.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Визначити та дослідити особливості порушення функцій у осіб з правопівкульним ішемічним інсультом, ускладненим неглектом. Методи і організація дослідження. Аналіз науково-методичної літератури, синтез та узагальнення; контент-аналіз медичної документації (результатів об’єктивних досліджень, протоколів МРТ-досліджень головного мозку); оцінювання когнітивних функцій за шкалою МоCA, тест викреслювання зірок; тест поділу ліній навпіл. Отримані результати були опрацьовані адекватними методами математичної статистики. У дослідження були включені пацієнти з діагнозом гостре порушення мозкового кровообігу у правій гемісфері головного мозку за ішемічним типом, ускладненим неглектом. Всього 45 пацієнтів, із них 22 жінки та 23 чоловіки. Середній вік пацієнтів 68,4 ± 7,73 року. Результати. Для діагностики та оцінки використовували алгоритм «SOAP». Результати за тестами на викреслювання зірок становили 33 %, а поділ ліній навпіл – 46,1 % від норми. Внаслідок неглекту у пацієнтів за шкалою MoCA було виявлено проблеми із зорово-конструктивними виконавчими навичками, пам’ятью, увагою, абстракцією та орієнтацією. Загальний бал – 13 (9;18) з 30 можливих. Висновки. Синдром неглекту – це порушення сприйняття простору і схеми свого тіла, виражений в ігноруванні половини тіла і/чи простору з боку, протилежного ураженій півкулі головного мозку, а також інформації, що надходить з цього боку. Результати визначення важкості неглекту мають виявляти цілі фізичної терапії та ерготерапії осіб, які перенесли інсульт.
43
Manishchenkova, Yu O., V. I. Kolomiyets та L. M. Ashurkina. "Погляд терапевта на лікування гострого вірусного риніту у вагітних". ACTUAL INFECTOLOGY, № 2.03 (1 квітня 2014): 93–96. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.2.03.2014.82386.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано вплив гострих респіраторних інфекцій протягом вагітності. Особлива увага приділяється впливу синдрому ендогенної інтоксикації та обґрунтуванню вибору для його дослідження. Проаналізовано й описано роль оксиду азоту в патогенезі запального та імунного процесів при вагітності, ускладненій гострою респіраторною вірусною інфекцією. Приділено увагу особливим вимогам при лікуванні цієї категорії пацієнток. Запропоновано спосіб лікування гострого вірусного риніту у вагітних шляхом застосування комбінації препаратів енгістол і синупрет. Встановлено, що проведення комплексного лікування вагітних із гострою респіраторною вірусною інфекцією, гострим ринітом із застосуванням препарату енгістол у комбінації з препаратом рослинного походження синупрет має патогенетичну спрямованість завдяки протизапальній, дезінтоксикаційній, противірусній, антигістамінній і імуномодулюючій властивостям препаратів.Нами встановлено, що серед інших методів лікування гострої респіраторної вірусної інфекції у вагітних запропонована терапія є високоефективною, не має побічних ефектів і добре переноситься вагітними жінками. Спосіб доступний, не завдає шкоди, сприяє оптимізації лікування вагітних, забезпечує його доцільність й можливість масового використання.
44
Vitomskyi, Volodymyr. "ВПЛИВ ІНСПІРАТОРНИХ М’ЯЗОВИХ ТРЕНУВАНЬ НА ПОКАЗНИКИ ТЕРАПЕВТИЧНОГО АЛЬЯНСУ У РАМКАХ ПРОГРАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ КАРДІОХІРУРГІЧНИХ ПАЦІЄНТІВ". Ukrainian Scientific Medical Youth Journal 124, № 2 (24 червня 2021): 27–35. http://dx.doi.org/10.32345/usmyj.2(124).2021.27-35.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета ‑ оцінити вплив включення тренувань інспіраторних м’язів на формування терапевтичного альянсу у рамках стаціонарної програми фізичної терапії після кардіохірургічних втручань. У опитуванні взяли участь 88 пацієнтів, котрим проводилося кардіохірургічне втручання з стернотомією та штучним кровообігом. Пацієнтів випадковим чином розподілили у співвідношенні 1:1 на контрольну групу (КГ, n=44) та групу тренувань інспіраторних м'язів (ІМТ, n = 44). З усіма пацієнтами перед операцією проводилася коротка консультація фізичного терапевта щодо цілей та змісту програми фізичної терапії, алгоритму активізації після операції. Післяопераційний протокол фізичної терапії передбачав ранню мобілізацію, лікувальну гімнастику. Після операції респіраторна фізична терапія у КГ обмежувалася кашлем, а у групі ІМТ додатково використовувався дихальний тренажер Respironics Threshold IMT і відповідно навчання пацієнтів щодо особливостей його використання. Таким чином, для пацієнтів групи ІМТ було характерним додаткове формування та досягнення специфічних цілей та завдань при роботі з дихальними тренажерами, додаткова співпраця пацієнта з фізичним терапевтом, котра реалізовувалася у формі пояснень особливостей і алгоритму роботи, контролю практичної реалізації дихальних вправ, контролю формування правильної навички, своєчасної корекції помилок для покращення техніки, мотивування та підвищення старанності пацієнта при виконанні дихальних вправ з тренажерами. З метою оцінки рівня формування терапевтичного альянсу застосовувався опитувальник Оцінка робочого альянсу. Порівняння результатів груп за пунктами опитувальника не встановило достовірних відмінностей між вибірками у жодному пункті анкети. Порівняння результатів доменів також не встановило достовірних відмінностей між групами пацієнтів. Результати домену «ціль» склали 18 (15; 19,75) балів у КГ та 19 (15,25; 20) балів у ІМТ (р=0,259). У домені «завдання» статистичні показники КГ склали 17 (14; 18) балів, а у ІМТ ‑ 16,5 (14; 19) балів (р=0,680). Порівняння показників домену «взаємовідносини» не встановило преваг жодної з вибірок: КГ ‑ 16 (13,25; 18) балів, а ІМТ – 17 (13,25; 18) балів (р=0,681). Загальний показник у групах також не відрізнявся у КГ та ІМТ: 51 (43,25; 54,75) бал проти 52 (42,25; 56) бала (р=0,437). Додаткове визначення, узгодження та процес досягнення специфічних для роботи з дихальними тренажерами цілей та завдань не покращили результати терапевтичного альянсу незважаючи на те, що вправи з дихальними тренажерами були додатковою співпрацею між фізичними терапевтами та пацієнтами у групі тренувань інспіраторних м'язів.
45
Pylyp, Tetiana. "МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЛІКАРІВ-ТЕРАПЕВТІВ У ЗАКЛАДАХ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ". Professional Pedagogics 1, № 20 (11 серпня 2020): 140–45. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.20.140-145.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність: розвиток міжкультурної компетентності набуває важливого значення у системі післядипломної медичної освіти, оскільки успішність міжособистісної комунікації фахівців системи охорони здоров’я, зокрема лікарів-терапевтів, значною мірою залежить від рівня міжкультурної компетентності. Дана проблема є надзвичайно актуальною в умовах поширення епідемій, пандемій, техногенних та екологічних катастроф.
Мета дослідження полягає у аналізі навчальних програм, що мають одним із завдань розвиток міжкультурної компетентності лікарів та виокремленні основних методичних засад щодо розвитку цієї компетентності у післядипломній медичній освіті.
Методи: теоретичні (аналіз, синтез, узагальнення).
Результати: проведено аналіз навчальних програм, спрямованих на розвиток міжкультурної компетентності лікарів. Встановлено, що для розвитку цієї компетентності серед лікарів-терапевтів необхідним є впровадження тем до основних курсів у системі післядипломної медичної освіти, що зумовлять вивчення та вирішення проблем розуміння та усвідомлення міжкультурних особливостей професійного оточення.
Висновки: основними методичними засадами щодо розвитку міжкультурної компетентності лікарів-терапевтів у закладах післядипломної освіти є виокремлення актуальних тем у межах міжкультурної проблематики для їх включення до дисциплін, що пропонуються лікарям у системі післядипломної освіти; застосування форм навчання, що сприяють активізації, мотивації та підвищенню інтересу до навчання у лікарів; забезпечення неперервного навчання лікарів-терапевтів без відриву від основної роботи.
46
Kirichenko, A. A. "The arsenal of therapist: torasemide." Consilium Medicum 18, no. 10 (2016): 55–60. http://dx.doi.org/10.26442/2075-1753_2016.10.55-60.
Повний текст джерела
47
Kupnovytska, I. H. "Роль викладачів у формуванні особистості лікаря, або продовження статті про прикарпатські терапевтичні школи". Терапевтика 2, № 1 (30 липня 2021): 71–74. http://dx.doi.org/10.31793/2709-7404.2021.2-1.71.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті відображено роль викладачів терапевтичних кафедр Івано-Франківського національного медичного університету у формуванні терапевтичного бачення і становлення молодих лікарів, вимоги, необхідні для створення лікарів-особистостей. Зокрема, висвітлено формування як терапевта професора Купновицької І.Г., значення при цьому Прикарпатської терапевтичної школи і, зокрема, професорів Вакалюка П.М., Нейка Є.М., Паращак А.П.
48
Василюк, В. М. "ТЕХНОЛОГІЇ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ ПРИ ДІАГНОСТУВАННІ ПСИХІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ". Медична освіта, № 2 (13 жовтня 2021): 62–67. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.2.12414.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Діагностичний процес психічних захворювань відрізняється від такого в інших клініках. Різниця полягає в тому, що хворі з психопатологічними розладами можуть спотворювати, приховувати свої окремі скарги, переживання і вимагають консультацій терапевта, невропатолога і за показаннями інших фахівців. Основні скарги групуються в симптоми, синдроми, включаючи результати об’єктивного обстеження, анамнез хвороби, життя, динаміку розвитку захворювання.
49
Osipova, Vera V., and Vera V. Osipova. "Tension type headache diagnosis and treatment in general practitioner outpatient practice." Consilium Medicum 22, no. 9 (2020): 57–64. http://dx.doi.org/10.26442/20751753.2020.9.200175.
Повний текст джерелаАнотація:
Статья посвящена диагностике и лечению самой распространенной формы цефалгии – головной боли напряжения (ГБН) в амбулаторной практике врача-терапевта. Изложенные сведения находятся в соответствии с Резолюцией совета российских экспертов по диагностике и лечению пациентов с головной болью на этапе первичного медицинского звена. Наряду с диагностическими критериями последней Международной классификации головной боли (3-й пересмотр, 2018) и примером эффективного клинического интервью приводятся перечень «сигналов опасности», подробный алгоритм диагностики, распространенные диагностические ошибки, показания к проведению дополнительных исследований и перенаправлению пациента к неврологу и цефалгологу. Изложены клинические проявления, провокаторы, факторы риска возникновения и хронизации ГБН. Описаны основные механизмы патофизиологии ГБН, в том числе роль дисфункции перикраниальных мышц в развитии болевого синдрома. Представлены основанные на принципах доказательной медицины подходы к терапии ГБН – поведенческая терапия, купирование приступов, профилактическое фармакологическое и немедикаментозное лечение. Отдельное внимание уделено преимуществам препарата кетопрофен в купировании болевых эпизодов и миорелаксанту тизанидин в лечении напряжения перикраниальных мыщц. Ключевые слова: головная боль напряжения, диагностика, патофизиология, лечение приступа, профилактика, немедикаментозное лечение. Для цитирования: Осипова В.В. Диагностика и лечение головной боли напряжения в амбулаторной практике врача-терапевта. Consilium Medicum. 2020; 22 (9): 57–64. DOI: 10.26442/20751753.2020.9.200175
50
Журавлев, Александр Константинович, Геннадий Иванович Семикин, Юрий Юрьевич Голубев та Галина Юрьевна Голубева. "Междисциплинарный подход к проблеме атеросклероза и актуальные возможности профилактики и лечения". Živaâ psihologiâ 4, № 4 (30 грудня 2017): 277. http://dx.doi.org/10.18334/lp.4.4.38653.
Повний текст джерелаАнотація:
Главной проблемой современной медицины являются сердечно-сосудистые заболевания, которые лидируют среди причин смертности и инвалидности. В практике терапевта выявляется значительный процент сердечно-сосудистых осложнений. Определятся взаимосвязь сердечно-сосудистых событий и атеросклеротического процесса. Рассмотрены основные факторы развития атеросклероза. Представлены современные подходы к коррекции факторов риска сердечно-сосудистых заболеваний. Раскрываются психологические факторы риска атеросклероза и психологические методики их коррекции.