Статті в журналах з теми "Теплові запаси"

Актуальность исследования обусловлена трансформацией методологии обоснования развития энергетики от централизованного государственного планирования к новой парадигме многостороннего процесса принятия решений и создания механизмов их реализации в условиях многокритериальности, множественности несовпадающих интересов, неопределенности исходной информации и условий дальнейшего развития. Новые условия обоснования решений исследуются в разрезе строительства тепловых электростанций в удаленных районах нового освоения, где в качестве топлива рассматриваются местные энергоресурсы. Выбор топлива определяет экономические и технические показатели электростанций, их экологические и социальные воздействия. Для обоснования выбора топлива тепловых электростанций с позиций многочисленных критериев в условиях неопределенности исходной информации и будущих условий развития необходимо создание новых методических подходов. Цель: предложить методику многокритериального выбора топлива тепловой электростанции в районах нового освоения с учетом фактора неопределенности. Объекты: месторождения органического топлива в удаленных районах нового освоения. Методы: мультипликативный метод анализа иерархий, метод многокритериальной теории полезности, методы интервального анализа, методы теории нечетких множеств. Результаты. Проведен обзор современных методических подходов в задачах обоснования выбора топлива для электростанций. Предложена модификация метода мультипликативного анализа иерархий, которая позволяет учесть неопределенность исходной информации и неоднозначность предпочтений лица, принимающего решения, а также существенно снизить количество запросов информации. На основе модифицированного метода разработана методика многокритериального выбора топлива для тепловых электростанций в районах нового освоения. Ее применение рассмотрено на проблеме выбора угля в трех пунктах перспективного размещения тепловой электростанции в Омсукчанском и Северо-Эвенском районах Магаданской области. В качестве критериев сравнения альтернатив используются: стоимость топлива, ущерб от выброса загрязняющих веществ при сжигании топлива, обеспеченность запасами, условия освоения и добычи, воздействие выбросов при сжигании топлива на здоровье населения, обеспечение занятости местного населения.

Добыча высоковязких нефтей в настоящее время становится все более актуальной в связи с истощением традиционных месторождений нефти и газа. В связи с истощением запасов средних и легких нефтей нефтегазодобывающей отрасли придется уделять все большее внимание освоению и вводу в промышленную разработку месторождений тяжелых, высоковязких трудноизвлекаемых нефтей. Добыча, подготовка и транспортировка таких нефтей часто осложняются и порой невозможны из-за ее низкой подвижности по причине высокой вязкости этой нефти. Поле научной деятельности при вводе в разработку тяжелых высоковязких нефтей расширяется. В мире легкие нефти извлекаются не более 50%, тяжелые высоковязкие нефти в пределах от 10 до 30% в зависимости от характеристики нефти, воды и коллектора. Для разработки залежей тяжелых нефтей наибольший интерес представляют тепловые методы добычи. Тепловые методы разработки нефтяных месторождений делятся на два принципиально различных вида. Первый, основанный на внутрипластовых процессах горения, создаваемых путем инициирования горения коксовых остатков в призабойной зоне нагнетательных скважин с последующим перемещением фронта горения путем нагнетания воздуха (сухое горение) или воздуха и воды (влажное горение). Второй основан на нагнетании (с поверхности) теплоносителей в нефтяные пласты. Суть тепловых методов добычи заключается в закачке теплоносителя – пара в продуктивный пласт для снижения вязкости нефти. Из целого ряда тепловых методов наибольший интерес представляет технология парогравитационного воздействия на продуктивный пласт (SAGD).

Актуальность. Парогазовые установки рассматриваются как одно из перспективных направлений развития теплоэнергетических установок, работающих на природном газе. Интерес к их внедрению в России объясняется большими запасами природного газа, низкими капиталовложениями и минимальными выбросами вредных веществ в окружающую среду. Из термодинамики известно, что для достижения высокого КПД цикла необходимо иметь высокую температуру подвода теплоты и низкую температуру ее отвода, а также обеспечить работу оборудования с минимальными внутренними потерями и иметь рациональную тепловую схему взаимосвязи оборудования в цикле. На современном этапе максимальная температура подвода теплоты в камере сгорания газотурбинной установки при существующих конструкционных материалах и способах охлаждения элементов турбины достигла 1600 °С, а температура отвода теплоты в конденсаторе при работе цикла Ренкина на воде по условиям экономичности не может быть ниже 15 °С. При этих условиях на наиболее совершенных трехконтурных парогазовых установках с промежуточным перегревом пара достигнут электрический КПД 63 %. Для цикла Ренкина при работе на воде температура конденсации пара по условию замерзания должна быть выше 0 °С. Для парогазовой установки при работе в условиях низких среднегодовых температур окружающей среды, что характерно для России и особенно отдаленных северных районов добычи газа, можно отводить теплоту в цикле Ренкина значительно ниже 0 °С, но это надежно можно выполнить только применяя конденсаторы с воздушным охлаждением, если в качестве рабочего тела в цикле Ренкина использовать органическое рабочее тело. Недостатком современных органических рабочих тел является низкая предельная температура их термического разложения, которая составляет 300…400 °С. Объект: парогазовые установки с циклами на трех рабочих телах, где верхний цикл Брайтона работает на продуктах сгорания природного газа, средний – цикл Ренкина – работает на воде и водяном паре в интервале температур 100…650 °С, а нижний – Органический цикл Ренкина – работает на органических рабочих телах в интервале температур –30…250 °С. Цель: выбор рациональной технологической схемы парогазовой установки c применением циклов на трех рабочих телах и воздушного конденсатора для возможности надежного отвода теплоты от органического рабочего тела при температуре ниже 0 °С и определение оптимальных параметров циклов. Методы. Сложные теплоэнергетические системы, включая парогазовые установки, характеризуются многообразием процессов, протекающих в их элементах. Такие установки можно эффективно исследовать только с помощью методов математического моделирования и оптимизации. При проведении исследований в данной работе использован системный подход, методы энергетических балансов и расчет термодинамических и теплофизических параметров рабочих тел с помощью современных сертифицированных программ. Результаты. Разработана оригинальная схема парогазовой установки утилизационного типа с циклами на трех рабочих телах, где верхний цикл Брайтона работает на продуктах сгорания природного газа, средний цикл Ренкина работает на воде и водяном паре, нижний – Органический цикл Ренкина – работает на органическом рабочем теле с конденсацией его в воздушном конденсаторе. Разработана математическая модель и программа расчета предложенной схемы. Определено наиболее эффективное органическое рабочее тело для нижнего цикла Ренкина. Проведен параметрический анализ влияния основных параметров циклов на КПД брутто и нетто парогазовой установки.

Данная статья посвящена трехмерной печати по технологии FFF/FDM. Большинство существующих на рынке FDM 3D-принтеров используют косвенный резистивный метод нагрева сопла и стандартные термоэлектрические методы контроля температуры, что обусловливает высокую тепловую инерционность системы нагрева и невозможность обеспечения достаточной скорости и точности контроля температуры. Невозможность управления температурой сопла в процессе печати приводит к непостоянному качеству межслоевого спекания и неоднородности внутреннего объема напечатанных изделий. Для минимизации или устранения перечисленных недостатков предлагается индукционная система нагрева сопла минимальной тепловой массы. При этом для контроля температуры сопла предлагается резонансный (вихретоковый) метод. Высокие скоростные и мощностные характеристики предлагаемой системы делают актуальной задачу разработки контура управления температурой сопла.В модуле Simulink пакета Matlab была разработана имитационная модель контура управления температурой сопла. Определены передаточные функции индукционной системы нагрева сопла и цепи обратной связи.Были определены коэффициенты ПИД-регулятора и его период дискретизации, обеспечивающие нулевую статическую ошибку, величину перерегулирования в 1 %, что позволяет избежать перегрева материала в процессе экструзии. Достигнуто время выхода системы на установившийся режим в 1 с, что удовлетворяет требованиям скоростного нагрева и охлаждения сопла в процессе печати. Получены хорошие запасы устойчивости системы по фазе и амплитуде.Предложена реализация описанной системы и подход к ее применению в процессе трехмерной печати с использованием платы контроллера DuetWifi. Создан испытательный стенд и проведены эксперименты, подтверждающие высокие скоростные и точностные характеристики разработанного метода контроля и управления температурой сопла в процессе трехмерной печати.

В статье рассматривается вопрос целесообразности получения водорода из попутных с геотермальной водой углеводородов на территории Восточного Кавказа и Предкавказья. Поисково-разведочные данные говорят о наличии больших запасов водорастворенного метана в этих водах, где выход метана на одной скважине с дебитом от 2000 до 3000 м3/сут составляет, в среднем, от 1000 до 4000 м3/сут. Показано, что это создает как экономически, так и экологически более выгодные условия для производства водорода на скважине наряду с использованием тепловой энергии подземных термоминеральных вод. Представлена схема установки по утилизации тепловой энергии геотермальной воды и попутных с ней горючих газов с возможностью получения водорода конверсией метана непосредственно на скважине.

Виконано аналіз можливостей використання нічного радіаційного випромінювання (НРВ) для додаткового відводу тепла від елементів системи рідинного охолодження. Показано енергетичні перспективи використання технології НРВ для автономних первинних систем охолодження переважно в селянських господарствах, розташованих у віддалених місцевостях від джерел електричної енергії. Для підвищення енергетичної ефективності автономних систем охолодження запропоновано використовувати абсорбційні водоаміачні холодильні машини (АВХМ) і парокомпресійні холодильні машини (ПКХМ), які дозволять в світлий час доби створювати запаси холоду в системі холодоакумуляціі. Для роботи АВХМ пропонується використовувати теплову енергію сонячного випромінювання. Розроблено алгоритм пошуку мінімальної температури гріючого джерела АВХМ в залежності від температур об'єкта охолодження і охолоджуючого середовища. Показано, що при реалізації традиційних циклів АВХМ мають місце режими з максимальною енергетичною ефективністю, а для їх досягнення необхідна відповідна комбінація складу робочого тіла (водоаміачного розчину) і температур гріючого джерела. Показано також, що при роботі від сонячних колекторів з водою в якості теплоносія, до складу схеми АВХМ необхідно включати бустер-компресор перед конденсатором аміаку. Виконано термодинамічний аналіз циклів ПКХМ, що працюють на дозволених в даний час робочих тілах. Відзначено високі енергетичні характеристики ПКХМ при роботі в умовах низьких температур атмосферного повітря. Так, при зниженні температури атмосферного повітря від 40 ° С до 10 ° С в середньому має місце зростання холодильного коефіцієнта циклів ПКХМ в 4-6 разів, а для аміаку – в 17,3 рази. Розроблено оригінальні схеми систем первинного охолодження молока на базі ПКХМ і АВХМ з використанням технології НРО, що дозволяють працювати в автономному режимі з використанням мінімальної кількості електричної енергії.

Актуальность исследования северо-восточной части Томской области определяется необходимостью поисков новых источников пополнения ресурсной базы, определенных стратегией развития нефтяной отрасли Российской Федерации до 2035 г. Целью данного исследования является определение плотности теплового потока и выполнение корреляции аномальных зон полученного параметра с установленной нефтегазоносностью, определение перспективности северо-восточных земель Томской области для нижнеюрских и доюрских отложений. Объектом исследования являются северо-восточные земли Томской области, относящиеся к территории широкого распространения геттанг-нижнетоарских потенциальных нефтематеринских тогурских отложений и имеющие определенное сходство геологического строения с нефтепромысловыми районами. Для определения плотности теплового потока использованы температуры, измеренные в 38 поисково-разведочных и параметрических представительных скважинах. Методы исследования включают сбор и анализ геолого-геофизических данных по глубоким скважинам, пробуренным на территории исследования, и палеотемпературное моделирование 1D, совмещенное с палеотектоническими реконструкциями с применением отечественного программного продукта. Результаты. По расчетным значениям теплового потока в скважинах методом интерполяции построена карта с сечением изолиний 2,5 мВт/м2. Анализ выполненных построений показывает, что тепловое поле на кровле фундамента в северо-восточной части Томской области неоднородно. Его значения изменяются от 33 до 69 мВт/м2. Зона повышенных значений плотности теплового потока простирается с северо-запада на юго-восток, пересекая тектонические структуры. На северо-восточных и восточных участках наблюдается снижение напряженности геотермического поля. Повышенные значения теплового потока в основном коррелируют с установленной нефтегазоносностью на территории исследования. В пределах южной части Карамкинского мезопрогиба предполагается высокая перспективность в нижнеюрском и доюрском комплексах. Высокие перспективы нефтегазоносности можно отметить в районе параметрической скважины Южно-Пыжинская 1 и земель, расположенных в Восточно-Пайдугинской мегавпадине, где увеличены мощности нижнеюрских отложений и величина теплового потока. Выводы. Получены новые данные о плотности теплового потока на северо-востоке Томской области. Территория исследования перспективна для проведения дальнейших поисково-разведочных работ с целью открытия залежей в нижнеюрских и доюрских объектах.

Этой статьей продолжена серия публикаций автора (Биосфера. 2012;4:27-68, 177-205, 397-426) с анализом экологической структуры флоры Северо-Запада Восточной Европы (СЗВЕ). Фактор тепла определяет эволюционное развитие флоры, которое выражается, прежде всего, в выработке растениями определенных жизненных форм (ЖФ). В этой связи рассмотрены особенности спектра жизненных форм региональной флоры, сформировавшиеся под его прессом, неоднократно изменявшим силу и направленность действия на территории СЗВЕ последние 20 тысяч лет. Структура спектра ЖФ флоры СЗВЕ в целом и структуры спектров ЖФ отдельных комплексов имеют свои специфические черты, обусловленные не только современным уровнем теплообеспеченности, но и относительно недавней (не более 20 тысяч лет) историей формирования наземных экосистем региона. Флора СЗВЕ, несмотря на явное численное господство зональных лесных комплексов (бореального и умеренного) в ее структуре видов, значительно обеднена фанерофитами по сравнению с биомом «лес умеренно холодной зоны» и, особенно, с биомом «лес умеренно теплой зоны». Эта особенность региональной флоры обусловлена как относительной молодостью природных экосистем и ее миграционным характером, так и формированием в условиях недостаточного теплообеспечения. Структуры спектров ЖФ отдельных флористических комплексов в той или иной степени соответствуют спектрам ЖФ биомов, в которых совокупности представляющих их видов имеют свой температурный оптимум.

Здійснена спроба теоретичного опрацювання проблеми оцінювання матеріально-енергетичного впливу на приземну атмосферу приросту фітомаси лісів України, порівняно з іншими типами рослинності, стосовно депонування вуглецю, продукуванню кисню, транспірації і збагачення атмосфери вологою, а також споживання енергії з навколишнього середовища. Теоретична концепція побудована на основі відомих біохімічних і фізичних закономірностей. Це матеріально-енергетичні пропорції фотосинтезу та супроводжуючої його транспірації, а також охолоджуючого повітря ефекту. Отримані аналітичні матеріали підтверджують істотний вплив процесів фотосинтезу і супутньої йому транспірації на газовий склад та енергетичний потенціал приземного шару повітря. Ліси України загалом щорічно здатні депонувати 3 т∙га-1 вуглецю, продукувати 8 т∙га-1 кисню та збагачувати повітря вологою в обсязі 3600 т∙га-1. Ці процеси вимагають відповідного споживання енергії, що призводить до охолодження 30-метрового приземного шару повітря у середньому впродовж року на 2,4°С. Такі екологічні функції виконують також лучна рослинність та агрокультури. Однак, цей процес відбувається лише під час відносно короткого періоду фотосинтезу. За показниками інтенсивності фотосинтезу і транспірації, екологічні функції лісів утричі перевищують відповідні властивості лучної рослинності. У випадку вирощування високопродуктивних лісів, річний приріст стовбурового запасу яких сягав би 10 м3∙га-1, збагачення приземного шару атмосфери киснем було б удвічі більшим, ніж за теперішнього середнього приросту 5 м3∙га-1, а водяною парою – у три-чотири рази більше. Відповідно, у три-чотири рази більшим було б і споживання теплової енергії з навколишнього природного середовища.

В статье представлены первые результаты изучения флоры лишайников верховых олиготрофных болот в районе международного полевого стационара «Мухрино», расположенного на левобережной террасе Иртыша в 30 км к юго-западу от г. Ханты-Мансийска (60º53' с.ш., 68º42' в.д.). При изучении растительности выявлен видовой состав напочвенных лишайников сосново-кустарничково-сфагновых сообществ верховых болот района, который насчитывает 19 видов и подвидов рода Cladonia, два вида рода Cetraria и одного представителя накипных лишайников - Icmadophila ericetorum. Наиболее распространены на верховых сфагновых болотах ключевого участка такие виды как Cladonia stygia, C. stellaris, C. sulphurina, C. cornuta, C. cenotea, C. chlorophaea. Обсуждается важность тщательного изучения флоры лишайников верховых болот как возможных биоиндикаторов глобальных изменений климата. В этой связи была сделана попытка сравнения видового состава напочвенных лишайников однотипных сосново-кустарничково-сфагновых сообществ ассоциации Milio anomala-Sphagnetum fusci в разных биоклиматических зонах (подтайге, южной тайге и средней тайге) Западной Сибири. Установлено, что такие виды как Cladonia deformis, C. fimbriata, в меньшей степени C. portentosa при всей широте их географического ареала фитоценотически более активны в условиях более теплого климата юга лесной зоны, в то время как частота встречаемости Cladonia stygia, C. arbuscula, C. sulphurina, C. crispata заметно возрастает в направлении с юга на север.

Введение: Статья посвящена изучению вещественного состава ястребовских отложений раннего франа присводовой части Воронежской антеклизы, а также характеристике составленных литолого-фациальных карт масштаба 1:200 000 и схем седиментогенеза. Методика: В ходе работы основным методом исследования был литолого-фациальный анализ. В результате изучения каменного материала и на основании описания скважин выделялись литогенетические типы отложений, использованные при построении фациальных карт. Результаты и обсуждения: В результате подробной литологической характеристики основных типов ястребовских образований, показано, что формирование исследуемых осадков практически на всей исследуемой территории происходило в прибрежно-морских и мелководно-морских условиях со слабой и средней активностью гидродинамического режима, а на юго-востоке Воронежской антеклизы – в лагунных и дельтовых условиях. Определяющим фактором осадконакопления на юго-востоке территории являлась эксплозивная вулканическая деятельность. Заключение: Ястребовские отложения формировались в условиях теплого гумидного климата при малоамплитудных тектонических движениях. В это время море трансгрессировало с востока, а с юга и запада шел снос терригенного материала. Характерной особенностью ястребовских образований является примесь в них пирокластического материала на юго-востоке территории, поступавшего из действующих вулканов. Данные результаты могут быть использованы при проведении геологосъемочных работ на исследуемой территории и стать основой для литолого-фациального картирования масштаба 1:200 000 всей территории Воронежской антеклизы.

Ссылка для цитирования: Карта распределения плотности теплового потока кровли фундамента восточной части Томской области / В.И. Исаев, Г. Лобова, А.С. Меренкова, Е.Н. Осипова, С.Г. Кузьменков, А.Н. Фомин // Известия Томского политехнического университета. Инжиниринг георесурсов. – 2022. – Т. 333. – № 4. – С. 37-52. Актуальность изучения востока Томской области, его нераспределенного фонда недр определяется перспективностью и недоизученноcтью правобережья реки Оби. Недропользователь не желает там рисковать, государство тоже. Когда добыча на нефтепромыслах левобережья упадет до критического уровня рентабельности, нефтяные компании вынуждены будут осваивать восточные районы. Уже сейчас на правобережье выявлен ряд перспективных участков для поискового бурения. Целью исследований геологов и геофизиков нефтяной отрасли Западной Сибири, и в частности Томской области, становится существенный прирост запасов и, соответственно, предотвращение снижения добычи нефти. В этом заключается цель и настоящей работы. Объектом исследования являются трудноизвлекаемые запасы углеводородов, для чего требуется решение научной проблемы теоретического и экспериментального изучения термодинамики и вещественного состава палеозоя Западной Сибири. Ключевым геодинамическим параметром, определяющим геотемпературы и время воздействия их на очаги генерации углеводородов, является тепловой поток кровли фундамента. Он служит основой для бассейнового моделирования при поисках и разведке. Для исследований в «одном ключе» перспектив нефтегазоносности слабоизученной Бакчарской мезовпадины и участков предварительного прогноза Восточно-Пайдугинской мегавпадины выполнены построения и общий анализ карты плотности теплового потока кровли фундамента востока Томской области. Методы. Для выполнения моделирования применялось оригинальное ПО «TeploDialog». Этот программный комплекс реализует специально сформулированные прямые и обратные задачи геотермии в условиях седиментации. Определение величины плотности теплового потока из кровли фундамента осложняется учетом множества процессов, происходящих как в недрах, так и на поверхности Земли. Поэтому при расчетах применен интегральный подход, позволяющий учитывать эти процессы с помощью сопряженных структурно-тектонических реконструкций. Исходными данными для модели являются измеренные при опробованиях скважин пластовые температуры, а также снятые с диаграмм температурного градиента. Значения отражательной способности витринита и теплофизических свойств горных пород систематически пополняют базу данных ИНГГ им. А.А. Трофимука СО РАН аналитическими исследованиями под руководством А.Н. Фомина и А.Д. Дучкова. Результаты. На северо-восточную часть территории Томской области впервые, на базе расчетов 59 параметрических, опорных и поисково-разведочных скважин, подготовлена карта (в изолиниях через 2 мВт/м2) плотности теплового потока из основания осадочного разреза. Значения теплового потока получены по единой хорошо апробированной методике, основанной на решении обратной задачи геотермии. По части постановки задачи выполненной научной работы решена известная доля научной проблемы теоретического и экспериментального изучения термодинамики верхней части палеозоя. Полученное дискретное распределение (по скважинам) и карта значений теплового потока из доюрского фундамента могут служить «каркасной основой» корректного бассейнового моделирования участка Бакчарского района исследований и слабоизученного крупного района Восточно-Пайдугинской мегавпадины. Этот район, учитывая низкие значения современного теплового потока, не перспективен по осадочному чехлу. Однако определения показателя отражения витринита палеозойского разреза могут существенно расширить перспективы нефтегазоносности коры выветривания и верхних горизонтов палеозоя. Выводы. Важным результатом будет построенная на следующем этапе единая карта плотности теплового потока кровли фундамента Томской области, на территории которой получили развитие три грабен-рифта: Колтогорско-Уренгойский, Усть-Тымский и Чузикский. Этот факт представляет особый интерес и требует отдельного тщательного рассмотрения.

Зміст статті полягає у дослідженні особливостей розвитку креативності як професійної та особистісної якості майбутнього практичного психолога у процесі проведення тренінгових занять та навчання ведучих тренінгових груп. Підготовка практичних психологів до різних аспектів професійної діяльності передбачає використання широкого спектра форм та методів навчання. Одним зі способів подолання репродуктивного підходу в підготовці практичних психологів є підвищення активності суб’єктів навчального процесу та впровадження активно-творчих форм і методів навчання майбутніх спеціалістів. Яскравою особливістю активно-творчих методів є проведення різного роду тренінгів і ефективне навчання ведучих тренінгових груп, навиками яких повинен володіти кожен психолог. Ефективність тренінгу залежить від особистості тренера, від його уміння створити в групі атмосферу емпатії, щирості, саморозкриття, теплі взаємини між членами групи і ведучим. Креативність і є тією особистісною якістю, яка дозволяє ведучому піклуватися про створення максимально сприятливих умов для самопізнання, самоактуалізації та розвитку учасників групи, що і забезпечує ефективність тренінгової роботи. Проблеми професійної підготовки майбутніх практичних психологів до роботи з різними категоріями клієнтів розкриваються саме через розкриття креативного потенціалу ведучих тренінгових груп. Ведучий повинен мати великий запас терпіння, оскільки впродовж роботи він може зустріти зовсім різних людей, зіткнутися з різними проблемами, для розв'язання яких потрібні витримка, вольовий самоконтроль, гнучке і дивергентне мислення. Сам тренінг – найефективніша технологія навчання конкретним навичкам і умінням, а креативність – риса особистості, запорука професіоналізму.

Проведені дослідження, щодо застосування тонкорозпиленої води для гасіння пожеж. Встановлено, що тонкорозпилена вода в закордонних джерелах трактується відповідно до відсоткового розподілу дрібних та великих крапель води, а в вітчизняних зазначено тільки дисперсність крапель води, а відсотковий розподіл не наведений. Визначена можливість її застосування для гасіння практично всіх речовин і матеріалів, в тому числі пірофорних, за винятком речовин, що реагують з водою з виділенням теплової енергії та горючих газів (висока ефективність при гасінні пожеж класів А, В, С, F та електроустановок під напругою). Встановлені критерії ефективності застосування засобів пожежогасіння тонкорозпиленою водою при цьому основним критерієм є розмір крапель води (дисперсність), другим інтенсивність подавання тонкорозпиленої води, а третім додавання добавок з метою підвищення вогнегасної ефективності. Встановлено, що критерії ефективності застосування тонкорозпиленої води для гасіння пожежі буде залежати на-самперед від технічних засобів пожежогасіння. Визначені техніко-економічні показники сучасних технічних засобів закордонних виробників до яких відносять принцип роботи за рахунок підвищеного тиску в системі, продуктивність насосу, об’єм (запас) вогнегасної речовини, загальна вага мобільної установки і вартість. Встановлена ефективність гасіння пожеж тонкорозпиленою водою, яка обумовлена підвищеним охолоджуючим ефектом за рахунок високої питомої поверхні крапель, рівномірним розподілом крапель води в зоні горіння, зниженням концентрації кисню і розведенням горючих парів і газів в зоні горіння парами води. На підставі цього проведено розрахунок впливу дисперсності тонкорозпиленої води під час подавання її в осередок пожежі за результатом якого встановлено, що відбір тепла від полум’я пожежі буде здійснюватися за рахунок нагрівання крапель води до температури кипіння, витрат тепла на пароутворення і витрат тепла на нагрівання пари води до температури середовища при пожежі

Актуальность.Анализ прогнозов специалистов показывает, что рост потребления электроэнергии в мире до 2030 г. составит 2,4%. На сегодняшний день вырабатываемая на тепловых электрических станциях энергия составляет 2/3 от общей вырабатываемой всеми источниками. Большинство этих ТЭС в качестве топлива используют уголь. Доля ТЭС, использующих это топливо, – 40 %. При сжигании угля происходит интенсивное выделение загрязняющих веществ, таких как NOx и SOx, основные последствия которого: ухудшение состояния здоровья человека, смог, кислотные дожди, парниковый эффект и пыление. Одним из новых инновационных решений экологических проблем угольной энергетики можетстать сжигание биомассы (отходы лесопиления и лесного хозяйства). По оценкам специалистов объем запасов древесины в России превышает 82·109м3и составляет 25% от мировых запасов. Отходы ее переработки составляют более 30·106 м3 в год. Интерес к использованию древесной биомассы также обуславливается постоянно возрастающими требованиями по экологичности объектов теплоэнергетики. Цель: экспериментальное установление зависимостей условий (минимальных температур) и характеристик (времен задержки) зажигания от вида древесной биомассы и её влагосодержания на примере четырех достаточно доступных и широко распространенных видов древесины (наиболее калорийной и поэтому перспективной для теплоэнергетики). Объект: сухая и насыщенная влагой древесина четырех видов (кедр, лиственница, сосна и осина). Экспериментальные исследования проведены для древесных частиц с относительной влажностью: 5, 30 и 45%. Метод: экспериментальное определение с использованием высокоскоростной видеокамеры Photron FASTCAM СА4 временных характеристик процессов зажигания частиц древесины в условиях, соответствующих по интенсивности нагрева камерам сгорания паровых и водогрейных котлов; регистрация температуры среды с использованием хромель-алюмелевых термопар. Результаты. Приведены выполненные с целью обоснования ресурсуэффективности использования в теплоэнергетике древесной биомассы (как базового топлива паровых и водогрейных котлов) результаты экспериментальных исследований процессов зажигания сухих и влажных частиц четырех видов древесной биомассы в среде нагретого до высоких температур воздуха. Установлено существенное влияние вида древесины на условия и характеристики зажигания её одиночных частиц. Также установлено значительное влияние влажности на времена задержки зажигания частиц исследованных видов биомассы. Такие времена, соответствующие древесине в естественном состоянии, в 3–4 раза превышают во всем (достаточно широком) диапазоне изменения значимых для практики температур времена задержки зажигания сухих частиц древесины. Установленные в проведенныхэкспериментах закономерности иллюстрируют перспективность использования в теплоэнергетике древесной биомассы как основного топлива или компоненты древесно-угольной смеси.

Мета статті – сучасна оцінка вітропотенціалу України і перспектив розвитку вітроенергетики. Попит на електроенергію має сталу тенденцію до зростання, а пропозиція електроенергії теплових і атомних електростанцій обмежується, головним чином, вичерпаністю світових запасів відповідних енергоносіїв і їх нерівномірним розподілом між країнами. Останнє створює політичну і економічну залежність країн-імпортерів енергоносіїв від країн, що енергоносії експортують. За прогнозом Міжнародного енергетичного агентства (IEA), в ЄС сума інвестицій у вітроенергетику в період 2014-2035 рр. становитиме 727 $млрд і буде найвищою серед галузей електроенергетики – в 1.8 рази вищою, ніж в ТЕС і АЕС разом (400 $млрд). За останній час відбулись суттєві прогресивні зміни кількісних і якісних параметрів генерації електроенергії ВЕС, а саме: подовжились лопаті вітрових електроустановок (ВЕУ); збільшились висоти веж ВЕУ. Дослідження вітрових потоків показали, що вертикальні профілі вітру фактично є більш чутливими до збільшення висоти над землею, ніж припускалось раніше. Крім того, має місце подвоєння номінальної потужності ВЕУ, за рахунок чого зменшуються як площі покриття ВЕС¸ так і питомі витрати землі, вилученої з сільськогосподарського використання. Якщо у попередніх дослідженнях придатними для ВЕС визначались лише зони Причорномор’я і Приазов’я, то в результаті спільної дії перелічених факторів значні території в інших регіонах України, що раніше вважались непридатними для розміщення економічно ефективних ВЕС, перейшли до категорії перспективних. В даній статті представлено географічний підхід до оцінювання вітропотенціалу територій України. Цей підхід є значно простіший, потребує значно менше витрат часу і коштів, ніж відомі підходи. Бібл. 6, табл. 4, рис. 8.

Введение: Отложения ястребовской свиты нижнего франа содержат уникальные по генезису вулканогенно-осадочные россыпи титана, развитые на юго-востоке Воронежской антеклизы (ВА). Они были описаны рядом авторов, но образования свиты в пределах всей этой палеозойской структуры остались недостаточно изученными. Этот пробел и восполняет настоящая статья. Методика и фактический материал: Основным методом исследований отложений был литолого-фациальный. При построении фациальных карт использованы разрезы нескольких сотен скважин. Результаты и обсуждение: на основании подробной литологической характеристики основных типов ястребовских образований ВА показано, что их формирование практически на всей исследуемой территории происходило в прибрежно-морских и мелководно-морских условиях со слабой и средней активностью гидродинамического режима, а на юго-востоке антеклизы – также в лагунных и дельтовых условиях. Дана характеристика титаноносности вулканогенно-осадочных отложений на юго-востоке исследуемой территории. Заключение: Ястребовские отложения формировались в условиях теплого гумидного климата при малоамплитудных тектонических движениях. Море трансгрессировало с востока, а с юга и запада шел снос терригенного материала. Характерной особенностью рассматриваемых образований является примесь в них содержащего ильменит пирокластического материала на юго-востоке ВА, поступавшего из действующих вулканов. Поэтому вулканогенно-осадочные породы свиты на данной территории являются титаноносными. Мощность вскрышных пород от 12–20 м до 181 м. Содержание условного ильменита от первых килограммов до 389 кг/м3. Промышленная добыча погребенных титановых россыпей на сегодняшний день является нецелесообразной, вследствие сложных горно-технических условий (большая мощность вскрыши, обводненность), но вполне могут извлекаться как сопутствующее полезное ископаемое при комплексном освоении имеющихся медно-никелевых месторождений и при разработке карьеров для получения гранитного щебня.

Цель: исследовать пространственно-временную структуру избыточного увлажнения на юго-востоке Западной Сибири. Методы и материалы. На основе расчета и анализа индекса атмосферного увлажнения Si по 9 метеостанциям юго-востока Западной Сибири за период с 1950 по 2017 годы, изучена пространственно-временная структура избыточного увлажнения: -2,0 < Si < -1,1 – слабого переувлажнения; -3,0 < Si < -2,1 – переувлажнения средней степени, Si < -3,1 – сильного переувлажнения. В работе проведен регрессионный анализ между избыточным увлажнением и предшествующими условиями тепло и влагообеспеченности текущего и предыдущего года. Анализ линейных трендов позволил определить общую тенденцию изменения индекса Si за май-сентябрь. Результаты и обсуждение. Нормальное увлажнение наблюдается в 50 % случаев. Формирование «влажных периодов» различной степени интенсивности возможно в любом месяце и может продолжаться с мая по сентябрь. В большинстве случаев в исследуемом регионе отмечалось слабое переувлажнение (-2,0 < Si < -1,1). Избыточное увлажнение одновременно бывает в среднем примерно на двух станциях. Повторяемость влажных периодов в ХХI веке уменьшилось в 2-3 раза. Заключение. Наиболее тесная связь формирования избыточного увлажнения получена для августа при дефиците осадков (< 80 % нормы), в сентябре на западе региона и в ноябре – на юго-востоке. За период 1950-2017 годов в августе в южных и юго-восточных районах выявлена тенденция уменьшения повторяемости избыточного увлажнения различной степени интенсивности, что свидетельствует о повышение засушливости территории в теплый период.

Проаналізовано результати модельних проектів із розведення швидкозростаючих порід дерев для виробництва відновлюваної сировини в короткому циклі у лісових насадженнях та на рекультивованих після добування бурого вугілля землях Східної Німеччини. Особливу увагу звернено на робінію звичайну, оскільки її рекомендують вирощувати на малопродуктивних і порушених землях, а не за рахунок площі корінних листяних насаджень. На дев'яти дослідних територіях Бранденбурга (Східна Німеччина) проводять випробування нових концепцій культивування робінії звичайної для енергетичного використання деревини. Розробляють шляхи мобілізації раніше невикористаних, але стабільно доступних запасів деревини робінії відповідно до "Національного плану дій щодо біомаси для Німеччини" (2009). Перевагу надають економічно обґрунтованому поводженню з наявними лісовими культурами робінії на малопродуктивних і рекультивованих землях. Встановлено придатність робінії звичайної для вирощування з метою енергетичного використання на малопродуктивних землях із невеликою кількістю опадів. Оцінено потенціал біомаси робінії звичайної у Бранденбурзі, який можна мобілізувати вирощуванням робінії в короткому плантаційному циклі. Інтенсивність росту робінії звичайної була високою вже в перший рік вирощування. Дослідження підтверджують важливість властивостей ґрунту, зокрема води, доступної рослинам, аерації ґрунту та глибини кореневмісного шару для продуктивного росту й розвитку саджанців робінії звичайної. Висока інтенсивність коренепаросткового відтворення робінії є сприятливою для її вирощування з енергетичною метою. Застосування відповідної технології лісозаготівлі для невеликих площ та невеликий річний приріст за діаметром основи робінієвого пагона (на висоті зрізання приблизно 5 см) ускладнюють технологічний процес. Для його оптимізації потрібні короткі транспортні маршрути до споживача та можливості сушіння деревини. Висока щільність деревини робінії зумовлює високу теплоту згоряння її тріски. Робінія звичайна на малопродуктивних землях в умовах низької кількості опадів має високий приріст біомаси у перші п'ять років.

Актуальность работы связана с повышением эффективности использования энергоресурсов. Начало реализованных объектов водопроводно-канализационного хозяйства с когенерацией относится к 2009 г.: АО «Мосводоканал» (Курьяновские и Люберецкие очистные сооружения, мощность по 10 МВт), АО «Водоканал» г. Иваново (2,55 МВт), МУП «Водоканал» г. Череповца (2,4 МВт). Стоимость жизненного цикла определялась на основе эксплуатационных затрат при ограничении условиями самоокупаемости проектов. Эксплуатационные затраты включали: газ, электроэнергию, тепловую энергию, расходы на запчасти, масло, персонал и др. Использование газопоршневых установок когенерации для компенсации потребности в энергоресурсах станций аэрации с воздуходувными агрегатами является экономически выгодным решением в условиях РФ. Это служит основанием для использования установок когенерации в проектах станций аэрации с близким расположением к магистральным газопроводам. Оптимистический и пессимистический сценарии развития этого направления зависят от желания водоканалов потреблять тепловую энергию. Стоимость очистки 1 м3 сточных вод может быть снижена: на 0,894/0,44 руб. для действующих воздуходувных агрегатов (с перерасходом электроэнергии 28% вследствие износа); на 0,644/0,317 руб. для современных воздуходувных агрегатов; на 0,688/0,361 руб. для современных управляемых воздуходувных агрегатов. Выгода от использования установок когенерации составляет 53,3%/36% и 56,9%/41% для неуправляемых и управляемых воздуходувных агрегатов соответственно. Капитальные затраты целесообразно рассматривать на этапе проектирования, включающем конкретные, объектно ориентированные запросы на изготовителя оборудования. The relevance of the work is associated with increasing the efficiency of the energy resources use. Commissioning water and wastewater treatment facilities with cogeneration dates back to 2009: Mosvodokanal JSC (Kurianovskie and Lyuberetskie treatment facilities, power 10 MW each), Vodokanal JSC, Ivanovo (2.55 MW), Cherepovets Vodokanal MUE (2.4 MW). The life cycle cost was determined on the basis of the operating costs subject to the constraints of the conditions of self-sufficient projects. The operating costs included: gas, electricity, heat energy, costs of spare parts, lubricant, personnel, etc. The use of gas engine cogeneration units to compensate for the needs of the wastewater treatment plants with blower units is an economically viable measure in the Russian Federation. This serves as the basis for the use of cogeneration units in projects of wastewater treatment plants located close to the main gas pipelines. Optimistic and pessimistic scenarios for the development of this area depend on the choice of vodokanals to use thermal energy. The cost of 1 m3of wastewater treatment can be reduced: by 0.894/0.44 rubles for the operating blower units (with 28% excess energy consumption due to wear); by 0.644/0.317 rubles for the advanced blower units; by 0.688/0.361 rubles for the advanced controlled blower units. The benefit from using cogeneration units is 53.3%/36% and 56.9%/41% for uncontrolled and controlled blower units, respectively. It makes sense to consider capital costs at the design stage that includes specific, object-oriented requests for the equipment manufacturer.

Питання безпеки продуктів харчування є чи не основним, якому приділяється широка увага в умовах сьогодення. Зберегти свіжість та якість продукту протягом терміну його зберігання та задовольнити вимоги споживача є основною метою виробників та торгівельних мереж. Варені ковбаси, сосиски, сардельки є дуже поширеною та популярною групою продуктів споживання. Але одночасно дані продукти мають порівняно невеликий термін зберігання, що дуже незручно за умов розгалуженого ланцюга логістики, до якого звикло більшість виробників м’ясопродуктів. Є декілька напрямків подовження термінів зберігання даної продукції, а саме: за рахунок використання газо- та паронепроникних оболонок, консервуючих речовин, пакування продукції в багатошарові полімерні матеріали тощо. Але для досягнення стабільних результатів під час виробництва, зберігання та реалізації продукції необхідно контролювати цілий ряд факторів, таких як: гігієна, температура, рН, активність води (aw), дія кисню та інші, оскільки вони впливають на споживчі характеристики продукту і за відсутності контролю – сприяють його псуванню. Істотним видом псування є мікробіологічне, що спричинене дією мікроорганізмів: бактерій, плісняви, дріжджів, вірусів і т.д. Відомо, що більшість мікроорганізмів розвиваються на поверхні продукту, особливо, якщо це стосується натуральних оболонок, що використовуються для виготовлення ковбасних виробів. Деякі науковці працювали над розробками, що пов’язані з інгібуючими властивостями екстрактів рослин, дією хітозану тощо, що використовували для покриття полімерних плівок, надаючи їм антимікробних властивостей. Однак недоліком використання полімерних плівок з асептичними властивостями є обмеження їх використання в промислових умовах. Враховуючи, що подовження термінів зберігання варених ковбасних виробів є актуальним питанням, для отримання стабільного та прогнозованого результату було запропоновано поєднати використання багатошарових полімерних матеріалів, призначених для пакування м’ясопродуктів, з наступним проведення короткочасної температурної обробки (пастеризації) готових, запакованих під вакуумом, ковбасних виробів, яке дає можливість пригнічити ріст мікроорганізмів, що присутні на поверхні продукту після первинного теплового оброблення. В процесі досліджень були виготовлені сардельки вищого та першого сортів, запаковані під вакуумом в багатошарові полімерні матеріали (плівки), з подальшим проведенням короткочасної пастеризації. Контрольними зразками слугували аналогічні за складом ковбасні вироби, що були виготовлені за відповідними до технічних умов вимогами і запаковані під вакуумом, але які не піддавались додатковій термічній обробці (пастеризації). Протягом терміну зберігання проводились органолептичні, мікробіологічні, фізико-хімічні дослідження, вимірювались: активність води, вологозв’язуюча здатність, вологоутримуюча здатність, амінокислотний складу продукту, структурно-механічні показники. За результатами досліджень позитивний результат щодо можливості зберігання пастеризовані сардельки як вищого, так і першого сорту показали до 75 доби, тимчасом як аналогічні продукти без повторної термічної обробки не відповідали вимогам нормативно-технологічної документації вже на 35-ту добу зберігання. В результаті проведених робіт розроблені рекомендації щодо збільшення термінів зберігання пастеризованих варених ковбасних виробів до 60 діб, з урахуванням коефіцієнту запасу, при використанні комплексу заходів за повторної теплової обробки (пастеризації), що сприяють отриманню якісного та стабільного за показниками безпеки продукту тривалого терміну зберігання без застосування консервуючих речовин хімічного походження.

Вступ. У статті розглянуто можливість експлуатації суден на малих швидкостях для досягнення суттєвого зменшення рівня споживання пального та, як наслідок, зменшення експлуатаційних витрат. Час доставки вантажу є одним із найважливіших показників якості діяльності судноплавної компанії. Досліджено, яким чином швидкісний режим експлуатації судна впливає на час доставки вантажу й роботу судноплавної компанії в цілому. Для отримання вичерпної об’єктивної інформації та дослідження завдання використано багатокритеріальний аналіз, а визначена множина Парето стає доступною для особи, що приймає рішення, при плануванні експлуатаційного режиму судна. У розв’язанні завдань багатокритеріального аналізу передусім повинні бути визначені й описані набори рішень, із яких варто здійснювати вибір. Роблячи такий вибір, особа, що приймає рішення, може використати додаткові критерії та міркування або покладатися на свої професійні знання, досвід та інтуїцію. Норми витрат палива встановлюються на тепло-технологічних випробуваннях для шкірного судна окремо на ходу й на стоянці. Норми витрати палива залежать від кліматичних умов. У зимовий період витрачається палива більше, оскільки воно витрачається на прогрів вантажних поміщень, лебідок і палубних механізмів – на 6–8% більше порівняно з літніми. Витрати на паливо є головною статтею витрат при використанні морського транспорту. Тому велике значення має розробка комплексу заходів, спрямованих на зниження витрат палива при експлуатації суден. При плануванні роботи суден у трамповому судноплавстві для перевезення важких масових вантажів проводиться розрахунок бункерування. Економічний ефект рейсів залежить від балансу між кількістю перевезеного вантажу та запасами палива. Має сенс складати план бункерування судна на рейс з урахуванням усіх особливостей маршруту й можливих портів бункерування. При цьому варто брати до уваги ціни на паливо в кожному порту, включаючи вартість доставки до борту судна, тривалість бункерування, можливість поповнення паливом на зовнішньому рейді, де не потрібна оплата портових зборів, що діють на місцевій митній, екологічній, та інші спеціальні вимоги. Пункт про право судновласника на заходження в проміжний порт для бункерування варто включати в рейсовий чартер. Також судновласниками враховується можливість економії палива від руху судна зі зниженою швидкістю, що може дати значний економічний ефект як у трамповому, так і в лінійному й торговельно-промисловому судноплавстві. У роботі обґрунтовано методику вибору інвестиційного проекту придбання судна-балкера з огляду на можливість його експлуатації на різних швидкостях.

A potential impact of geothermal energy exploitation on the underground of the Upper Phanerozoic following various schemes of thermal water extraction and injection to the productive aquifer and other aquifers was modelled on an example of Klaipėda demonstration geothermal plant (KDGP). The obtained results showed that: 1 – thermal energy resources in the productive Viešvilė aquifer are sufficient for operation of KDGP at project geothermal output 20.8 MW for 50 years; 2 – at a distance 0.2–0.5 km around the injection wells, the water level in the productive layer rises above the ground; 3 – the temperature in the productive complex falls down in an area of approximately 15 km2; 4 – the spent mineralized (95 g/l) water of productive aquifer returned into the Upper Permian-Žagarė aquifer may reach the freshwater waterworks in 10 years; 5 – yet its short-lasting emergency injections represent no real hazard for waterworks; 6 – the interaction of groundwater of different temperature and chemical composition may slightly elevate the saturation of mixture with the ferrous minerals (hematite and magnetite) and allow their precipitation in the layer or well filters; 7 – the cooling of Viešvilė aquifer from 37–39 to 11 °C in the impact zone of injection wells during 50 years is an irreversible process; complete regeneration of temperature due to geothermal flux lasts for about 6000 years. Santrauka Potencialus geoterminės energijos gavybos poveikis viršutinei fanerozojaus daliai, taikant įvairias terminio vandens gavybos ir grąžinimo į produktyvųjį ir kitus vandeninguosius sluoksnius schemas, vertintas Klaipėdos parodomosios jėgainės pavyzdžiu. Atlikus modelinius tyrimus nustatyta: 1 – išsprendus injektavimo problemą, produktyvaus Viešvilės komplekso šiluminės energijos ištekliai yra pakankami 50 metų jėgainei veikti planuotu 20,8 MW geoterminiu galingumu; 2 – injektuotas vanduo gavybinius gręžinius pasiekia per 10–15 metų, tačiau jo dalis debite po 50 metų neviršija 10%; per 50 metų produktyviame komplekse temperatūros pažemėjo maždaug 15 km2 plote; 3 – panaudoto mineralizuoto (apie 95 g/l) vandens grąžinimas į Šventosios – Upninkų kompleksą esminio neigiamo poveikio jo hidrodinamikai, hidrochemijai ir šiluminiam režimui nedaro; analogiškai injektavus į viršutinio permo – Žagarės horizontą, gėlo vandens vandenvietes grąžintas vanduo pasiektų per 10 metų; 4 – įvairių temperatūrų ir cheminės sudėties požeminio vandens sąveika gali nežymiai padidinti mišinio įsotinimą geležies mineralais (hematitu ir magnetitu) ir sukelti jų nusėdimą sluoksnyje ar gręžiniu filtruose; Viešvilės komplekso atšalimas poveikio zonoje nuo 37–39 °C iki 11 °C, kurį lėmė 5–50 metų trukmės injektavimas, yra istoriškai negrįžtamo pobūdžio. Sustabdžius injektavimą kompleksas iki pradinės temperatūros įšiltų daugiau kaip per 6000 metų Резюме Оценка возможного воздействия добычи геотермальной энергии на верхнюю часть осадочного чехла при различных схемах закачки использованной воды в продуктивный и другие горизонты проведена моделированием участка Клайпедской показательной станции. Исследование показало, что: 1 – запасы тепловой энергии продуктивноговешвильского комплекса нижнего девона достаточны для эксплуатации станции с предусмотренной производительностью в 20.8 MW на протяжении 50 лет; 2 – использованная и возвращенная в продуктивный комплекс водак эксплуатационным скважинам поступает через 10–15 лет, однако ее доля в расходе и спустя 50 лет останетсяменее 10%; 3 – закачка использованной минерализованной (95 г/л) воды в швянтойскоупнинкайский комплекссущественного отрицательного воздействия на его гидро и термодинамику, а также химический состав не оказывает; аналогичная закачка в верхнепермскожагарский горизонт привела бы к выходу из строя водозабора пресных вод через 10 лет; 4 – смешение подземных вод различного состава и температуры повышает насыщенностьсмеси гематитом и магнетитом и их выпадение; 5 – охлаждение продуктивного комплекса за 50 лет закачки охватывает площадь порядка 15 км2 и в историческом масштабе времени за счет кондукции тепла является необратимым – восстановление температуры с 11 °C до исходной 37–39 °C возможно спустя 6000 лет.

Приводятся данные о биоклиматическом потенциале (БКП) Пермского края, его составляющих, а также динамика изменения БКП за периоды 1970–1999 и 2000–2014 годов. На основании данных 17 метеостанций рассчитаны показатели биологической продуктивности земель, приводится районирование территории, анализируется теплообеспеченность вегетационного периода каждой выделенной зоны в ходе районирования. Пространственная оценка современных климатических условий показала, что на территории края прослеживается сильная изменчивость агрометеорологических характеристик в направлении с юго-запада на северо-восток. Продолжительность периодов с температурами выше 0; 5 и 10°С достаточно сильно колеблется по территории края — в пределах 200–223, 156–180 и 107–146 дней соответственно. Различия в обеспеченности теплом между северными и южными районами составляют порядка 500–700°С по суммам температур выше 10°С и 25–30 дней — по продолжительности периода активной вегетации. В целом территория Пермского края в настоящее время характеризуется удовлетворительными и хорошими агрометеорологическими условиями. Климатический индекс биологической продуктивности к концу исследуемого периода имеет тенденцию к возрастанию абсолютно во всех районах. Большинство районов входят в ареал средней биологической продуктивности со значением показателя 106–120 баллов. Сравнивая климатические показатели, составляющие БКП, за первый и второй периоды можно говорить о том, что в большей степени изменения коснулись сумм активных температур выше 10°С и количества осадков: среднее значение увеличилось на 139°С, количество осадков тоже увеличилось в среднем на 42 мм. Климатические условия этой территории могут обеспечить урожайность зерновых культур 2,4–2,8 т/га. Увеличиваются площади территорий с более благоприятными условиями климата для возделывания зерновых культур, а также сортов люцерны изменчивой северного экотипа. The article reports on farming potential of the Perm Territory and its dynamics for the periods of 1970–1999 and 2000–2014. Parameters of soil fertility were estimated on the base of the data obtained from 17 meteorological stations. The report reviews land improvement and climate conditions of growing seasons of each zone. Weather conditions change significantly from the southwest to the northeast. The length of periods with temperatures above 0; 5 and 10°С varies within 200–223, 156–180 and 107–146 days around the region. Differences in accumulated temperatures above 10°С amount to 500–700°С between the northern and southern regions, in the duration of active growing season — 25–30 days. The Perm Territory has moderate conditions for farming. Biological productivity tends to grow by the end of the period studied in all the zones. Most regions have average biological productivity. Sum of active temperatures above 10°С increased by 139°С from the first to the second periods as well as the amount of precipitations — by 42 mm. The climate of the Perm Territory provides grain crop yield of 2.4–2.8 t ha-1. Lands with optimal condition for grain crop cultivation grow as well as for farming of northern ecotypes of bastard alfalfa.

Наведено результати досліджень з уточнення біо-логічних особливостей оленки волохатої (Epicometishirta Poda.) в промислових насадженнях суниці в зонілісостепу України. Встановлено, що жуки літаютьу теплі сонячні дні, найбільш інтенсивно з 10 годиниранку до 15 години дня, а вже після 18 години вечората в прохолодні ночі жуки ховалися в ґрунт на глиби-ну 0,5–2,5 см. Фітофаг пошкоджував рослини суниціз фази «висування квітконосів» до закінчення фази«закінчення цвітіння і утворення зав’язі», не надаючиособливої переваги їх сортовому походженню. Пару-вання особин розпочиналося відразу після виходу жу-ків на поверхню ґрунту і тривало до закінчення льотуімаго. Впродовж першої половини травня–кінець червнявідбувалося активне відкладання яєць шкідником уґрунт на глибину до 35 см. Потенційний запас однієїсамиці (у 2–3 прийоми) досягав 34–44 яєць; вона від-кладала по 12–17 яєць у ґрунт у декількох місцях. Від-родження личинок з яєць спостерігалося в ІІ-й декадітравня і тривало до кінця ІІІ-ї декади липня. Личинкижили в ґрунті до кінця серпня–початку вересня і жи-вилися рослинними рештками. Заляльковування роз-починалося з кінця серпня і тривало до половини ве-ресня. Через 15–20 днів з’являлися молоді жуки, щозалишалися зимувати в ґрунті (на необроблених ділян-ках) до весни наступного року. За відсутності прове-дення захисних заходів до 93 % квіток рослин у насад-женнях було пошкоджено цим видом, їх врожайністьзнижувалася до 65 %. Для зниження чисельностіцього виду необхідно застосовувати інсектициди«Моспілан», РП (0,2 кг/га) та «Каліпсо» 480 SC, КС(0,25 л/га). It is showed the results of studies where the biological peculiarities of Epicometis hirta Poda. are ascertained in industrial plants of strawberries in the right bank of Forest Steppe zone of Ukraine. It is established that beetles fly in warm sunny days the most intense from 10 a.m. to 15 p.m. and after 18 p.m. and in cool nights beetles hide in the soil in the depth of 0,5–2,5 cm. Pest has started to harm plants of strawberry starting of phase «nomination of peduncles» to the end of phase «end of flowering and the formation of ovaries» without any preferring of varietal origin. Copulation of individuals was started immediately after beetles appearing on the soil surface and lasted until the end of the adults fly. During the first half of May till the end of June active pests’ eggs laying in the soil on a depth of 35 cm was observed. The potential production of one female (2–3 hours) has reached 34–44 eggs, she postponed 12–17 eggs in the soil in several places. Larvae hatching from eggs was observed in II-decade of May and continued until the end of the III decade of July. The larvae lived in the soil by the end of August – early September and was fed by plant remains. The pupation phase was started from the end of August and lasted until half of September. After 15-20 days there were young beetles that stayed wintering in the soil (in untreated plots) till the next spring. In time of absence of protective measures to 93 % of flower of plants in plantations were damaged by this pest, their productivity was reduced to 65 %. For decrease of this pest population it is required to apply insecticide Mospilan, RP (0,2 kg/ha) and Calipso 480 SC, (0,25 l/hа).

В специальном выпуске журнала раскрываются актуальные проблемы современной отечественной и зарубежной этномузыкологии. Настоящее издание включено в программу мероприятий Санкт-Петербургской государственной консерватории имени Н. А. Римского-Корсакова, посвященных Году культурного наследия народов России. В журнале представлены результаты исследований сотрудников, преподавателей, аспирантов, выпускников Московской и Санкт-Петербургской консерваторий, Российской академии музыки имени Гнесиных, Воронежского института искусств, Университета святых Кирилла и Мефодия (Скопье). На протяжении десятилетий в этих образовательных организациях ведется интенсивная деятельность в сфере собирания и изучения музыкального фольклора силами таких структур, как Научный центр народной музыки имени К. В. Квитки, Фольклорно-этнографический центр имени А. М. Мехнецова, Музыкально-этнографический центр имени Е. В. Гиппиуса, Институт фольклора имени Марко Цепенкова. В фондах этих подразделений сосредоточены многие тысячи уникальных экспедиционных аудио- и видеозаписей народных песен, инструментальной музыки, жанров устной словесности, хореографии, которые составляют «золотой запас» нематериального культурного наследия различных народов. В последние годы угроза утраты традиций народной культуры становится все более острой. В связи с этим исследователи столкнулись с необходимостью разработки алгоритмов доступа к документальным источникам, цифровизации фольклорно-этнографических материалов, их включения в сеть Интернет, создания общедоступных порталов, специализированных на различных аспектах актуализации фольклорного наследия. Формы и опыт такой работы в зарубежных странах (Норвегии, Италии, Македонии) представлены в статьях А. Остапенко, И. Тепловой, Р. Величковской. Не менее важной является задача обработки и введения в научный оборот документальных данных, полученных в ходе фольклорных экспедиций разных лет. Такая работа базируется на тщательном изучении каждого образца, требует системного подхода, применения методов типологического исследования, картографирования, историко-стилевой оценки. Конечные цели связаны с созданием фольклорно-этнографического атласа России, с одной стороны, и восстановлением очагов бытования ярких самобытных явлений народной культуры, с другой. В статье И. Никитиной характеризуются мужские певческие традиции Русского Севера; Л. Белогурова и Ю. Журавлева раскрывают особенности свадебных напевов Рязанской области; Г. Сысоева обобщает информацию о весенних песнях южнорусской традиции; исследование А. Косых связано с религиозными песнопениями духоборцев, в основе которых обнаруживаются тексты русских духовных стихов. Тема «фольклор и композитор» представлена в журнале исследованием М. Иоанну и И. Поповой: в статье впервые публикуются подлинные мелодии, которые были использованы Н. Скалкотасом в сюите «36 греческих танцев». В разделе журнала «Документы» перед читателем раскрываются картины истории этномузыкологии. Стенограмма доклада Ф. А. Рубцова, содержание которого затрагивает одну из краеугольных, до сих пор нерешенных научных проблем, позволяет «услышать» живую речь выдающегося ученого. Еще более выразительными по своей эмоциональной достоверности оказываются письма В. И. Харькова и К. В. Квитки, касающиеся чрезвычайно сложных ситуаций их жизни. Публикация документов предваряется статьями Е. Редьковой и Е. Битеряковой, подготовивших рукописи к изданию. A special issue of the magazine reveals current problems of the modern domestic and foreign ethnomusicology. This publication is included in the program of events of the Saint Petersburg Rimsky-Korsakov State Conservatory dedicated to the Year of Cultural Heritage of the Peoples of Russia. The magazine presents the results of the research by employees, teachers, graduate students, graduates of the Moscow and St. Petersburg Conservatories, the Gnesin Russian Academy of Music, the Voronezh Institute of Arts, and the University of Saints Cyril and Methodius (Skopje). These educational organizations have been conducting intensive activity in the field of collecting and studying music folklore for decades, engaging such structures as the Klyment Kvitka Folk Music Research Center, the Anatoliy Mekhnetsov Folklore and Ethnographic Center, the Yevgeniy Gippius Music and Ethnographic Center, and the Marco Tsepenkov Institute of Folklore. The archives of these units contain many thousands of unique expeditionary audio and video recordings of folk songs, instrumental music, genres of oral literature and choreography, which constitute the “golden reserve” of the intangible cultural heritage of various peoples. The threat of loss of traditions of folk culture has become more acute in recent years, which compels researchers to develop algorithms for accessing documentary sources, provide digitalization of folklore and ethnographic materials placing them in the Internet, create public portals specializing in various aspects of actualization of folklore heritage. The forms and experience of such work in foreign countries (Norway, Italy, Macedonia) are presented in articles by A. Ostapenko, I. Teplova, R. Velichkovska. The task of processing and introducing the documentary data obtained during folklore expeditions of different years into scientific circulation is also important. Such work is based on a thorough study of each sample and requires a systematic approach, use of typological research methods, mapping, historical and style assessment. The goal is not only to create a folklore-ethnographic atlas of Russia, but also to restore the forms of existence of original phenomena of the folk culture. Male singing traditions of the Russian North are characterized in the article by I. Nikitina; L. Belogurova and Yu. Zhuravleva describe the features of wedding singing in the Ryazan region; G. Sysoeva summarizes information about spring songs of the South Russian tradition; A. Kosykh studies religious chants of the Dukhobors based on the texts of Russian spiritual verses. The theme “folklore and composer” is presented in the article by M. Ioannou and I. Popova, the genuine melodies used by N. Skalkottas in the suite “36 Greek Dances” being published for the first time. The stages of the history of ethnomusicology are disclosed to the reader in the section “Documents”. The transcript of the report of F. Rubtsov, which covers one of the fundamental, though still unresolved scientific problems, allows you to “hear” a live speech of the outstanding scientist. Even more expressive in their emotional veracity are the letters of V. Khar’kov and K. Kvitka regarding extremely difficult situations of their lives. The section opens with articles by E. Redkova and E. Biteryakova, who prepared manuscripts for publication.

<p class="_7Osnovnoi-text">Решение любой задачи<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>от обыденной до самой сложной и нестандартной<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>тем успешнее, чем глубже и основательнее изучены и осознаны те факторы и причины, которые определяют особенности функционирования изучаемого объекта. Эта истина в дополнительной аргументации не нуждается. Но повторить ее нелишне при очередном обращении «ЭКО» к вопросам обеспечения устойчивости и эффективности функционирования систем теплоснабжения в городах России. На страницах настоящего номера проблемы современного состояния таких систем анализируются на примере г. Новосибирска (статья С. А. Бухарова и А. П. Шибанова), но очевидно, что большинство из них являются общими для многих городов и городков нашей страны. Чтобы глубже разобраться в сегодняшних проблемах, необходимо понимать, как эти системы создавались и каким образом обеспечивали достижение поставленных целей и задач.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Так, в Новосибирске теплофикация города началась…<br />«в 1936 г… от правобережной ТЭЦ, имеющей теплофикационную турбину “Вумаг”, мощностью 6000 киловольт с максимальным объемом пара в количестве 47 т/час… Объектами теплофикации служат жилые и общественные здания и коммунальные предприятия (бани, прачечные и т.д.)… В перспективе покрытие тепловых потребностей будет производиться несколькими ТЭЦ города… В качестве топливных ресурсов для Новосибирских ТЭЦ возможны… 1) использование торфяных массивов Новосибирского района; 2) организация углеперегонки и использование… полукоксового газа; 3) сырые угли и отходы углеобогатительных фабрик Кузбасса»<span class="myFootnotes _idGenCharOverride-1"><span id="footnote-001-backlink"><a class="_idFootnoteLink _idGenColorInherit" href="file:///H:/Users/%D0%9A/AppData/Local/Temp/Temp1_%D0%A0%D0%90%D0%91%D0%9E%D0%A2%D0%90%20%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%A2.zip/Column_4.html#footnote-001">1</a></span></span>.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Помимо технической стороны проблемы при развертывании теплоснабжения, огромную значимость имела та система общественных отношений и взаимодействий сторон, в рамках которой были разработаны и реализованы соответствующие решения.</p><p class="_7Osnovnoi-text">И хотя новая институциональная экономика признает необходимость учета прошлого опыта и прошлых решений в рамках path dependence (зависимости от прошлого)<span class="myFootnotes _idGenCharOverride-1"><span id="footnote-000-backlink"><a class="_idFootnoteLink _idGenColorInherit" href="file:///H:/Users/%D0%9A/AppData/Local/Temp/Temp1_%D0%A0%D0%90%D0%91%D0%9E%D0%A2%D0%90%20%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%A2.zip/Column_4.html#footnote-000">2</a></span></span>, автору этих строк представляется более уместным обсуждать эти вопросы в терминах марксистско-ленинской философии<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>а именно соотношения базиса и надстройки. Последний подход и шире, и точнее охватывает основную проблемную область, с которой связано решение, казалось бы, сугубо прикладной инженерно-экономической задачи,<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>модернизации (реновации) системы теплоснабжения в постсоветском городе.</p><p class="_7Osnovnoi-text">За годы Советской власти и функционирования системы централизованного планирования и управления с присущей ей ресурсоизбыточностью (в том числе<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>с целью успешного выполнения мобилизационных заданий) была создана система тепло- и электроснабжения, ориентированная на «выдачу» энергии наиболее экономичным способом. Этот способ<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>«экономии на масштабе» – зиждился на сочетании значительной мощности источников и их комплексировании (когенерации<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>одновременном производстве тепла и электричества). На стадии производства с экономией и экономикой все было замечательно, чего нельзя сказать о стадии потребления, для которой были (и остаются) присущи и потери в сетях, и низкий уровень конечного полезного использования полученной энергии.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Плюсы и минусы подобной системы балансировались за счет возможностей всей экономической системы в рамках процесса централизованного перераспределения ресурсов. При этом, как правило, приоритет получали новые объекты, тогда как введенные ранее реконструировались и модернизировались со значительным отставанием по времени от нормативных сроков износа оборудования и сетевого хозяйства. Однако для проведения ремонта и модернизации создавались и функционировали необходимые производственные мощности (комментарий В. Г. Томилова).</p><p class="_7Osnovnoi-text">При смене надстройки<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>переходе к экономике, основанной на принципах рыночной координации, – «запас прочности» советского периода позволил не только «улучшить» на первых порах финансово-экономические показатели функционирования ранее реализованных решений, но даже обеспечил значительные выгоды тем, кто оказался «у раздачи» участков под точечную застройку. Увы, этот период был весьма краток. Со временем стали лавинообразно нарастать проблемы изношенности сетей, потерь тепла, снижения эффективности (в том числе и из-за невозможности поддержания режима когенерации в его первоначальном виде) и пр. Появились и новые факторы и обстоятельства, связанные как с изменением мотивации потребителей (учет и экономия тепла, создание собственных несистемных источников генерации), так и с новыми техническими возможностями удаленного контроля и управления процессами генерации и распределения. Все это уменьшило объемы спроса на теплоэнергию.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Решение возникших проблем традиционным для новых экономических отношений способом<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>включением всех расходов (от реновации сетей, до коренной модернизации источников теплоснабжения) в тариф на оплату тепла потребителями<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>сегодня уже невозможен из-за огромных сумм, необходимых инвестиций и низкого платежеспособного потенциала подавляющего числа домохозяйств.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Поэтому основной путь модернизации систем теплоснабжения постсоветских городов видится в сочетании избирательного и поступательного подходов. В частности, в районах новой застройки развитие локальных систем теплоснабжения вполне возможно на общепринятых в рамках новых экономических отношений принципах и подходах (интервью В. В. Головкина). При этом чрезвычайно важна поэтапная, поступательная реализация мероприятий и шагов, связанных с модернизацией и реновацией ранее созданного «базиса», что невозможно реализовать вне системы соответствующих правил взаимодействия всех участников (статья А. С. Григорьева и А. В. Колмакова).</p><p class="_7Osnovnoi-text">Обновление и переконфигурация сетевого хозяйства, а также изменение типа и состава источников генерации (включая применение современных безлюдных технологий) позволят со временем изменить «базис» системы теплоснабжения. Его характерной особенностью, очевидно, будет высокая степень децентрализации всех процессов производства и распределения энергии. Соответственно, необходимо изменить и «надстройку», в основе которой процедуры не столько продажи продукта, сколько совместного участия всех заинтересованных сторон в эффективном и взаимоприемлемом решении возникающих технических и финансово-экономических вопросов. И бизнес (как малые, так и крупные игроки), и власть, и потребители должны иметь право голоса в решении подобных вопросов. В случае власти (особенно муниципальной), подчеркнем, реальное участие невозможно вне расширения прав и полномочий в налоговой и бюджетной сфере. В современной ситуации именно острая нехватка финансовых ресурсов является одной из причин того, что власть «не идет на диалог» (статья С. В. Бухарова и А. П. Шибанова).</p><p class="_7Osnovnoi-text">В мире созданы и успешно применяются эффективные технические решения отдельных проблем и вопросов функционирования и развития систем теплоснабжения. В то же время в ситуации «многообразия технических систем, хозяйствующих субъектов и разнонаправленности их интересов» найти их приемлемое сочетание чрезвычайно сложно (см. статью П. А. Щинникова). Достичь результата можно только в процессе взаимодействия всех заинтересованных сторон<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>потребителей, власти и бизнеса. Создание подобных процедур соучастия<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>пожалуй, самая сложная проблема. Но именно эффективное взаимодействие является основой устойчивости потоков тепла в больших и малых городах России.</p><p class="_7Osnovnoi-text">___________________</p><div id="footnote-001" class="_idFootnote"><p class="Primechanie-verkhnee-N"><span class="myFootnotes _idGenCharOverride-1"><a class="_idFootnoteAnchor _idGenColorInherit" href="file:///H:/Users/%D0%9A/AppData/Local/Temp/Temp1_%D0%A0%D0%90%D0%91%D0%9E%D0%A2%D0%90%20%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%A2.zip/Column_4.html#footnote-001-backlink">1</a></span> <span lang="ar-SA">Социалистическая реконструкция г. Новосибирска</span> / Сектор планирования соцреконструкции городов при ВСНХ и Новосибирский горсовет. Под ред. Ф. В. Попова, С. А. Меньшенина, А. М. Борщевского. М<span lang="en-US">.: </span><span lang="ar-SA">Издательство</span><span lang="en-US"> «</span><span lang="ar-SA">Власть</span><span lang="en-US"> </span><span lang="ar-SA">Советов» при</span><span lang="en-US"> </span><span lang="ar-SA">Президиуме</span><span lang="en-US"> </span><span lang="ar-SA">ВЦИК</span><span lang="en-US">. 1936. 167 </span><span lang="ar-SA">с</span><span lang="en-US">. [</span><span lang="ar-SA">С</span><span lang="en-US">. 42–44].</span></p></div><div id="footnote-000" class="_idFootnote"><p class="Primechanie-verkhnee-N"><span class="myFootnotes _idGenCharOverride-1"><a class="_idFootnoteAnchor _idGenColorInherit" href="file:///H:/Users/%D0%9A/AppData/Local/Temp/Temp1_%D0%A0%D0%90%D0%91%D0%9E%D0%A2%D0%90%20%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%A2.zip/Column_4.html#footnote-000-backlink">2</a></span><span lang="en-US"> Institutions and Economic Development. Growth and Governance in Less Developed and Post-Socialist Countries/Edited by Christopher Clague. Baltimore and London: The Johns Hopkins University Press. 1997. 390 p.</span></p></div>

<p class="_7Osnovnoi-text">Окружающий нас мир меняется очень быстро<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>то, что еще вчера казалось незыблемым и устойчивым, на глазах становится хрупким и не отвечающим тем процессам, которые набирают силу и во все большей степени определяют картину и дня сегодняшнего и, тем более, дня будущего.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Приходится, например, констатировать, что так называемая пирамида Маслоу сегодня уже не работает, и объяснение мотивации людей к работе на основе растущей иерархии потребностей не позволяет понимать и прогнозировать их поведение в этой важной области. Классическая пирамида мотивационных предпочтений значительно изменилась<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>на самом начальном этапе выбора направлений своей деятельности представители разных профессий считают и карьеру, и коллектив, и дело одинаково важными<span class="myFootnotes _idGenCharOverride-1"><span id="footnote-000-backlink"><a class="_idFootnoteLink _idGenColorInherit" href="file:///Y:/2019-07/HTML/Column_7.html#footnote-000">*</a></span></span>.</p><p class="_7Osnovnoi-text">При этом человек все чаще воспринимается не только как работник<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>исполнитель определенных производственно-экономических функций и задач, но и как движущая и преобразующая сила социально-экономических процессов и, одновременно<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>их конечная цель (о чем мы на страницах журнала писали многократно).</p><p class="_7Osnovnoi-text">Как ни парадоксально, но сегодня многие проекты и программы социально-экономического развития, декларируя своей главной целью «благо человека», на деле очень слабо учитывают его реальные желания и устремления, ориентируясь главным образом лишь на уровень доходов и удовлетворение текущих базовых потребностей. При таком подходе говорить об устойчивости тенденций и социально-экономических процессов в рамках как страны в целом, так и отдельных ее территорий, не приходится: мы неизбежно сталкиваемся с оттоком наиболее динамичных, креативных и предприимчивых людей. Как результат<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>сначала утрата темпов развития, затем стагнация, и наконец<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>неизбежная «коренная трансформация» социально-экономической модели.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Для устойчивости мотивационной пирамиды, обеспечивающей социально-экономическое развитие той или иной территории, необходимы условия, которые формировали бы, помимо прочего, чувство сопричастности человека к происходящему, способствовали закреплению (укоренению) в данной местности наиболее креативных и творческих работников. Вполне очевидно, что соответствующие шаги и меры должны отличаться от местности к местности, от одних исторических условий к другим и т.д.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Так, например, проект «дальневосточный гектар», по мнению автора, имеет мало общего с закреплением населения в регионах Дальнего Востока: он, во-первых, не учитывает современные особенности хозяйствования на земле; во-вторых, весьма далек от поддержки реально значимого производителя сельскохозяйственной продукции; в-третьих, не принимает во внимание отмеченные выше современные мотивационные особенности творчески мыслящего человека, без чего невозможно движение вперед ни в одной области человеческой деятельности.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Не менее важно понимание и осознание специфичности территории, а также высокая степень доверия к тем, на чьи плечи ложится «социальная ответственность» за ее благополучие. В последнем случае это не только (и не столько) руководители регионов (как исполнительной, так и законодательной ветвей власти), но и руководители муниципалитетов, и лидеры местных сообществ и групп, имеющие реальную возможность представлять и реализовать устремления проживающих на территории людей.</p><p class="_7Osnovnoi-text">Еще один важный нюанс: современные подходы к социально-экономическому развитию территорий не могут быть обращены в прошлое, консервируя ранее принятые решения и когда-то зарекомендовавшие себя рецепты и методы. Они должны эволюционировать вслед за меняющейся действительностью.</p><p class="_7Osnovnoi-text">В целом, как представляется, привычная нам пирамида подходов, мер, шагов, которая обеспечивает поступательное социально-экономическое развитие территории, во все большей степени трансформируется в сетевую структуру, по своей конфигурации весьма далекую от пирамидальной.</p><p class="_7Osnovnoi-text">К сожалению, как показывают авторы настоящей тематической подборки, государственные подходы к решению социально-экономических проблем Востока России все еще опираются на деформированные классические принципы (по сравнению с которой даже пирамида Маслоу представляется новым словом в науке).</p><p class="_7Osnovnoi-text">Так, например, имеет место «…проблема ограниченности участия самих регионов в создании и управлении территорий опережающего развития и особых экономических зон» (статья С. В. Белоусовой). В результате на Востоке России «поезд движется по накатанной колее»<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>«значительный рост инвестиций в Иркутской области оказался обеспечен главным образом развитием нефтедобычи на севере региона». Поэтому вполне закономерно, что «…улучшение транспортной доступности не вызвало всплеска инвестиционной активности и не остановило отток населения» (статья И. А. Деца). При этом, увы, «…на “глубину” 10–15 лет существенных структурных изменений в их экономиках не предполагается. По-прежнему в большинстве территорий макрорегиона ключевыми направлениями развития и основными драйверами их экономического роста остаются добывающие отрасли» (статья Н. В. Ломакиной).</p><p class="_7Osnovnoi-text">Неустойчивость пирамиды классической взаимосвязи факторов и условий социально-экономического развития регионов Востока России («добыча<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>вывоз» (экспорт) при незначительной подготовке и переработке на территории) создает значительные проблемы не только в средне-долгосрочной перспективе, но сказывается и на решении проблем дня сегодняшнего. В Байкальском регионе, например, «во всех трех субъектах показатели социально-эколого-экономической системы в расчете на единицу негативного воздействия производят меньше ресурсов для благосостояния, чем в среднем по стране» (статья Е. В. Максютовой, Л. Б. Башалхановой, Л. М. Корытного). Сохранение рудиментарной системы тепло-, энергоснабжения (в основе которой сжигание угля) в регионе, который является одним из лидеров производства гидроэнергии, привело к тому, что «проблемы, возникающие со сжиганием, хранением запасов и избытков угля, остаются актуальными, несмотря на тенденцию повышения средних температур» (там же).</p><p class="_7Osnovnoi-text">Среди наиболее очевидных шагов повышения устойчивости отмеченной классической пирамиды является ее реальная (а не декларативная) модернизация за счет усиления роли и значимости человека во всех процессах и на всех этапах принятия и реализации «судьбоносных» решений. Речь идет не столько о преференциях и льготах, сколько о возможности самореализации<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>устранении барьеров ведения бизнеса, обеспечении доступа к кредитным ресурсам и развитии форм внутрирегиональной кооперации. В основе всех отмеченных шагов<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceBefore"> </span>–<span class="myHorizontalScaleForEmDashSpaceAfter"> </span>высокая степень взаимного доверия и обоюдное стремление обеспечить реальные возможности реализации творческого потенциала жителей восточных регионов. Ресурсные инвестиционные проекты, какими бы многообещающими они ни были, не в состоянии повысить устойчивость действующей пирамиды социально-экономического развития значительной части территории нашей страны.</p><div> </div>

Перехід сучасного суспільства до інформаційної епохи свого розвитку висуває як одне з основних завдань, що стоять перед системою освіти, завдання формування основ інформаційної культури майбутнього фахівця. Процеси модернізації та профілізації вітчизняної шкільної освіти так само, як і модернізації вищої освіти (участь у створенні єдиного європейського простору, впровадження дистанційної освіти тощо) ведуться на базі інформаційно-комунікаційних технологій навчання. Метою даної статті є обговорення ролі сучасних комп’ютерних моделей у навчанні хімії, та проблеми якості відображення реальних хімічних процесів у комп’ютерних моделях, якими є віртуальні хімічні лабораторії.Дидактична роль нових інформаційних технологій полягає, перш за все, в активізації пізнавальної діяльності і творчого потенціалу учнів [5]. Необхідно створювати умови, аби учень став активним учасником навчального процесу, а вчитель був організатором пізнавальної діяльності учня. Адже вивчення будь-якої навчальної дисципліни – не мета, а засіб розвитку особистості. Ефективність застосування комп’ютерів у навчальному процесі залежить від багатьох чинників, у тому числі й від рівня самої техніки, від якості навчальних програм і від методики навчання, що застосовується вчителем. Більшість педагогів переконані в тому, що комп’ютер є потужним засобом для творчого розвитку дітей, дозволяє звільнитися від багатьох рутинних видів роботи і розробити нові ідеї в методиці навчання, дає можливість вирішувати більш цікаві і складні проблеми [5].Будь-який ілюстративний матеріал (мультимедійні й інтерактивні моделі в тому числі) значно розширюють можливості навчання, роблять зміст навчального матеріалу більш наочним, зрозумілим, цікавим. Не можна скидати з рахунків і психологічний чинник: сучасному учневі чи студенту набагато цікавіше сприймати інформацію саме в інтерактивній формі, ніж за допомогою застарілих схем і таблиць. Використання комп’ютерних моделей, комп’ютерних засобів візуалізації значно підвищує ефективність засвоєння матеріалу[5].Сучасні школярі, які здебільшого є представниками «покоління відеоігор», орієнтовані на сприйняття високоінтерактивного, мультимедіа насиченого навчального середовища. Згаданим вище вимогам якнайкраще відповідають освітні програми, що моделюють об’єкти і процеси реального світу і системи віртуальної реальності. Прикладом таких навчальних систем є віртуальні лабораторії, які можуть моделювати поведінку об’єктів реального світу в комп’ютерному освітньому середовищі і допомагають учням опановувати нові знання й уміння в науково-природничих дисциплінах, таких як хімія, фізика і біологія [3].Хімія – наука експериментальна, її завжди викладають, супроводжуючи демонстраційним експериментом. Ні для кого не є секретом, що матеріальний стан більшості шкіл в Україні є, м’яко кажучи, неідеальним. Дуже часто для демонстрації хімічного досліду не вистачає необхідних реактивів чи обладнання, тому доводиться обходитись теоретичним розглядом лабораторної роботи або проводити один дослід на весь клас. У такому випадку на допомогу вчителеві приходять саме спеціалізовані комп’ютерні програми, на кшталт віртуальних хімічних лабораторій, що дозволяють провести (саме провести, а не спостерігати) дослід у наближених до реальності умовах. Також, наприклад, при вивченні токсичних речовин, зокрема галогенів, віртуальне середовище надає можливість проводити хімічний експеримент без ризику для здоров’я учнів [4].На даний момент розроблена велика кількість навчальних програм для шкільного курсу хімії. Жодна з цих програм не є досконалою, проте сам факт їх створення свідчить про те, що в них існує потреба і вони мають безперечну цінність. Для того, щоб у дитини виник інтерес до співпраці з комп’ютером і в процесі цієї спільної творчості стійка пізнавальна мотивація до вирішення освітніх, дослідницьких завдань, необхідне створення таких умов, при яких учень стає безпосереднім учасником подій, що розвиваються на екрані монітора, тобто умов для повноцінного діяльнісного підходу до навчання.Умова успішного застосування комп’ютерних моделей в освітньому процесі сучасної школи закладена в добре відомих принципах педагогіки співпраці, які можна перефразовувати так: «не до комп’ютера за готовими знаннями, а разом з комп’ютером за новими знаннями» [3].Головна перевага віртуальних хімічних лабораторій полягає в тому, що віртуальні хімічні експерименти безпечні навіть для непідготовлених користувачів. Учні можуть також проводити такі досліди, виконання яких в реальній лабораторії може бути небезпечне або коштує надто дорого. Звичайно, за допомогою віртуальних дослідів не можна опанувати навички реального хімічного експерименту, але віртуальні досліди можуть застосовуватися, наприклад, для ознайомлення учнів з технікою виконання експериментів, хімічним посудом і устаткуванням перед безпосередньою роботою в лабораторії. Це дозволяє учням краще підготуватися до проведення цих або подібних дослідів в реальній хімічній лабораторії. Також проведення віртуальних експериментів допомагає учням та студентам засвоїти навички запису спостережень, складання звітів та інтерпретації даних в лабораторному журналі. Іще слід наголосити на тому, що комп’ютерні моделі хімічної лабораторії за певних умов можуть спонукати учнів експериментувати і отримувати задоволення від власних відкриттів [3].За способом візуалізації розрізняються лабораторії, в яких використовується двовимірна, тривимірна графіка і анімація. Крім того, віртуальні лабораторії можна поділити на дві категорії залежно від способу представлення знань у предметній області. Віртуальні лабораторії, в яких представлення знань у предметній області засновано на окремих фактах, обмежені набором заздалегідь запрограмованих експериментів. Цей підхід використовується при розробці більшості сучасних віртуальних лабораторій. В таких програмах змінити умови проведення експерименту і одержати якісь інші результати неможливо. Інший підхід дозволяє учням проводити будь-які експерименти, не обмежуючись заздалегідь підготовленим набором результатів. Це досягається за допомогою використання математичних моделей, що дозволяють визначити результат будь-якого експерименту і відповідний візуальний супровід. На жаль, подібні моделі поки що можливі тільки для обмеженого набору дослідів [3]. Переваги і недоліки вищезгаданих програмних продуктів достатньо повно були висвітлені Т. М. Деркач, яка, до речі, пропонує використовувати термін «імітаційні хімічні лабораторії» [1; 2].Суттєвою перевагою таких віртуальних лабораторій як ChemLab (виробник: Model Science Software), Croсоdile Chemistry (Crocodile Clips Ltd), Virtual Lab (The ChemCollective) є можливість активного втручання учня у хід роботи, а не пасивне спостерігання за відеофрагментом чи анімацією, що запрограмовані заздалегідь. При виконанні лабораторної роботи за допомогою вищезгаданих програм учень може повторити її безліч разів, при цьому щоразу змінюючи один чи декілька параметрів на власний вибір. В більшості випадків (якщо дії учня не суперечать логіці і можливі для виконання і у реальній лабораторії) учень отримає правильні результати, що лише підкреслить ті закономірності, виявлення яких і було метою роботи. Скажімо у лабораторній роботі «Гравіметричне визначення хлорид-йонів» («Gravimetric Analysis of Chloride») у віртуальній лабораторії ChemLab учень чи студент може замість запропонованих в інструкції 5 г речовини, що містить хлорид-йони, взяти 3, чи 6, чи 10 г її. Але в кожному випадку він отримає і відповідну масу осаду арґентум хлориду, за якою, при виконанні обчислень, прийде до одних і тих самих результатів і висновків.Подібний підхід, коли учень може проявити власну ініціативу при виконанні роботи, дуже позитивно відбивається і на навчальних досягненнях і на зацікавленості учнів. Але разом з ініціативою учні можуть також підключити і власну фантазію – спробувати виконати такі дії, які не були передбачені сценарієм проведення даної роботи (наприклад, нагріти розчин до кипіння, або навпаки охолодити його до температури замерзання) просто із цікавості, тим більше, що у ChemLab можна використовувати обладнання, застосування якого не передбачалось сценарієм виконання роботи. Результати таких незапланованих дій можуть переноситись учнями і на відповідні об’єкти та процеси реального світу, а тому до віртуальних лабораторій завжди висувалась жорстка вимога суворої відповідності віртуальних об’єктів та процесів реальним об’єктам і процесам.Тут доводиться констатувати протиріччя, яке існує в середовищі користувачів віртуальних хімічних лабораторій: методистів, розробників, вчителів, учнів тощо. Справа в тому, що немає і, мабуть, не може бути єдиної думки з приводу того, наскільки повно віртуальні процеси повинні відтворювати об’єктивну реальність. З одного боку, чим більше віртуальний світ схожий на реальний, тим нібито краще – в такому випадку навчання хімії за допомогою віртуальних комп’ютерних лабораторій виходить на якісно новий, більш високий рівень, з’являється набагато більше можливостей і форм застосування навчальних лабораторій у навчанні хімії, зникають передумови для одержання хибних висновків при їх використанні. Але, з іншого боку, врахування найменших дрібниць і максимальної кількості можливих варіантів розвитку подій неминуче призведе до значного ускладнення комп’ютерних програм, суттєвого збільшення баз даних і, як наслідок, подорожчання та подовження часу на розробку відповідних програмних продуктів, та, скоріш за все, суттєво ускладнить використання таких програм людьми без спеціальної підготовки. Не кажучи вже про те, що передбачити всі можливі варіанти дій користувача у віртуальній лабораторії просто неможливо.Інша точка зору полягає в тому, що віртуальні хімічні лабораторії в першу чергу є моделями, тобто системами, що відтворюють, імітують, відображають принципи внутрішньої організації або функціонування, певні властивості, ознаки чи характеристики об’єкта дослідження (оригіналу). Модель завжди є спрощеною версією модельованого об’єкта або явища (прототипу), що в достатній мірі повторює властивості, суттєві для цілей конкретного моделювання (опускаючи несуттєві властивості, в яких вона може відрізнятися від прототипу).Подібне визначення поняття «модель» фактично означає, що такі програми як віртуальні хімічні лабораторії, не повинні перевантажуватись «зайвими дрібницями» – несуттєвими для виконання певної роботи чи досліду зовнішніми ознаками, фактами і процесами. Окрім того, так само як викладач не залишить без догляду учнів у реальній лабораторії, так і викладач, що застосовує віртуальну лабораторію на занятті, повинен бути постійно поруч з учнями, надаючи їм відповідних порад або роз’яснюючи результати спостережень, що викликали питання або сумніви. Таким чином, можна попередити формування в учнів хибних уявлень, неправильних висновків тощо.У представників обох точок зору є свої аргументи. Наприклад, при виконанні стандартної лабораторної роботи в середовищі програми ChemLab «Фракційне розділення солей» («Fractional Crystallization»), сутність якої полягає в тому, що учневі пропонується розділити суміш солей (натрій хлориду та калій дихромату), використовуючи їх різну розчинність у воді за різних температур. Подібні процеси досить поширені як в промисловості (виробництво калійних добрив), так і в лабораторії (перекристалізація солей з метою їх очищення), хоча і в більш складному вигляді. Хід роботи включає в себе такі стадії: відбір наважок солей певної маси; їх розчинення у воді кімнатної температури; нагрівання розчину до повного розчинення калій дихромату; охолодження розчину до 0оС; відділення осаду калій дихромату; зважування калій дихромату, що випав в осад, та відповідні розрахунки.Якщо прискіпливо проаналізувати дану роботу, в ній можна знайти ряд неточностей або спрощень:1) при розчиненні калій дихромату у воді розчин залишається безбарвним;2) відсутній тепловий ефект при розчиненні обох солей;3) не враховано взаємний вплив солей на їх розчинність;4) розчин солей при охолодженні до температури замерзання не кристалізується;5) температура кипіння розчину солей дорівнює температурі кипіння ізомолярного з ним розчину будь-якого неелектроліту;6) зважування одержаного калій дихромату можна провести з високою точністю без попереднього промивання і висушування;7) відсутність допоміжного лабораторного обладнання (штативів, тримачів, шпателів, вакуум-насосу тощо) та можливість відбору наважок речовин без використання терезів.Подібні неточності можна знайти і у всіх інших лабораторних роботах програми ChemLab, але в більшості випадків ці неточності неочевидні, і, найголовніше, не відбиваються ані на одержанні результатів експерименту, ані на їх інтерпретації.Крім того, застосовуючи інструментарій майстра LabWіzard, що дозволяє користувачу створювати власні лабораторні роботи у ChemLab, певну кількість подібних невідповідностей можна заздалегідь передбачити й усунути у створених власноруч лабораторних проектах.[2; 4]Викладач, що використовує віртуальні хімічні лабораторії, обов’язково повинен наголосити на тому, що у віртуальній хімічній лабораторії присутні певні спрощення та невідповідності з об’єктивною реальністю. У групі учнів, що мають високий рівень знань і хімічного мислення, можна навіть побудувати роботу на тому, щоб знайти і обговорити подібні неточності. Наприклад, в рамках курсу «Комп’ютерне моделювання хімічних процесів», що викладається на ІІІ курсі спеціальності «Хімія» у Криворізькому педагогічному інституті, при розгляді особливостей віртуальної лабораторії ChemLab перед студентами була поставлена задача обґрунтовано довести наближений характер розрахунку температури початку кипіння розчину натрій хлориду у даній програмі (в межах лабораторної роботи «Fractional Crystallization»). Студенти на основі другого закону РауляΔtкип=kеб*b – для розчинів речовин-неелектролітів (1)Δtкип=i*kеб*b – для розчинів речовин-електролітів; (2)де kеб – ебуліоскопічна константа розчинника, b – моляльна концентрація розчиненої речовини (моль/кг), і – ізотонічний коефіцієнт, обчислювали температуру початку кипіння для розчину натрій хлориду тієї концентрації, яку вони самі створили у віртуальній хімічній лабораторії. Далі утворений віртуальний розчин нагрівали до кипіння і зазначали температуру початку кипіння. Вона збігалась із розрахованою за формулою (1), тобто без урахування ізотонічного коефіцієнту, який для розчину натрій хлориду повинен наближатись до 2. Значить реальна Δtкип розчину майже вдвічі повинна була б перевищувати Δtкип розчину у віртуальній лабораторії. Висновок зроблений студентами: в даній лабораторній роботі з метою спрощення не враховувався процес іонізації солі, оскільки для моделювання процесів розчинення солей за різних температур він особливого значення не має.Подібний недолік комп’ютерної програми може створити незручності з одного боку, але може бути перевагою з іншого: на основі розгляду подібних фактів можна в цікавій і нестандартній формі залучити групу студентів до повторення навчального матеріалу з різних розділів хімії та розв’язку розрахункових задач.Таким чином, можна зробити висновок про те, що віртуальні хімічні лабораторії є безумовно ефективним інструментом в руках вчителя або викладача хімії. Кожна з віртуальних хімічних лабораторій є моделлю, що описує реальні явища і процеси, а тому неминуче містить ряд спрощень і неточностей, як в плані графічного відображення об’єктів, так і в плані причинно-наслідкових зв’язків між діями користувача та їх результатами у віртуальному середовищі. Головною метою проведення дослідів у віртуальних комп’ютерних лабораторіях є усвідомлення самої сутності явища, що вивчається, його головних закономірностей, а недосконалість візуальних чи інших ефектів має другорядне значення. Подальший розвиток і вдосконалення віртуальних хімічних лабораторій, скоріш за все, буде відбуватись у напрямку збалансування простоти представлення моделі та максимальної її реалістичності.Враховуючи все, сказане вище, можна з упевненістю сказати, що розробка і впровадження віртуальних хімічних лабораторій залишається одним з пріоритетних напрямків у процесі вдосконалення навчання хімії у середній та вищій школі.

Проводимости слоёв кремния-на-сапфире (КНС) с встроенными на гетерогранице тонкими слоями диоксидами кремния и гафния исследованы методом псевдо-МОП транзистора (Рис.1). Кристаллический диоксид гафния с высокой диэлектрической проницаемостью (high-k) и теплопроводностью является перспективным межслойным диэлектриком, обеспечивающим низкое тепловое сопротивление и операции записи и хранения информации благодаря сегнетоэлектрическим свойствам ALD HFO2 с особыми условиями роста. Присутствие в high-k оксидах вакансий кислорода и протонов, являющихся центрами захвата зарядов из кремния и транспорта в скрытом оксиде, ведет к появлению гистерезиса в P-E зависимостях, аналогичных сегнетоэлектрическому переключению, но связанному или с перезарядкой центров, или с переполяризацией диполей на гетерограницах, или с генерацией двойного электрического слоя (ДЭС) [1,2]. В МДП структурах слои high-k диэлектриков часто демонстрируют гистерезис в зависимости поляризации от поля, подобный сегнетоэлектрикам. Различить сегнетоэлектричество и поляризацию P из-за области пространственного заряда (ОПЗ) только по измерению заряда Q в сравнении с приложенным полем E практически невозможно. Дополнительные данные должны быть получены, чтобы подтвердить, что наблюдаемый материал является сегнетоэлектрическим. Дискриминация может быть осуществлена электрическими методами путем измерения диэлектрической проницаемости . В случае сегнетоэлектрика, температурная зависимость  должна следовать известному закону Кюри-Вейса. Также должна отсутствовать выраженная зависимость  от толщины сегнетоэлектриков в низкочастотном диапазоне, которая наблюдается для ДЭС у ионных проводников. Более того, поляризация ОПЗ имеет толщинно-зависимую величину насыщения P, тогда как сегнетоэлектрическая поляризация не зависит от толщины при отсутствии неактивного слоя вблизи электрода [3].Проведены эксперименты с различными толщинами скрытых high-k оксидов в КНС структурах при различных температурах. Подтверждено присутствие электрических диполей на гетерограницах оксидов гафния и кремния, а также присутствие сегнетоэлектрической фазы Pca21 HfO2, обеспечивающей переключения проводимости в полях ~103 В/см. Эффекты переключения в КНС псевдо-МОП транзисторах с межслойным SiO2 требуют больших на 2 порядка полей и связаны в основном с переполяризацией диполей на гетерогранице SiO2/Al2O3.

Актуальность работы. Утилизация попутного нефтяного газа методом сжигания его на факельных установках является одной из основных экологических проблем при добыче нефти в мире. При этом данный процесс оказывает колоссальный экономический ущерб, так как попутный нефтяной газ является потенциальным продуктом, который возможно перерабатывать с получением товарной продукции, электроэнергии или тепловой энергии. Только в России на факелах ежегодно сжигается более 30 млрд м3 ПНГ, при этом сжигание 1 млрд куб. м попутного газа эквивалентно потере товарной продукции на сумму более 300 млн долларов. Цель работы. В представленной статье авторами проведен подбор оптимального способа утилизации попутного нефтяного газа на малых месторождениях России и его эколого-экономическое обоснование. Методы исследования. В качестве наиболее рентабельного метода принят способ электрогенерации с использованием газотурбинной электростанции. Реализация такого проекта на месторождении снижает выбросы загрязняющих веществ в сотни раз, а срок его окупаемости не превышает 2,5 лет. Нефтяная и газовая промышленность это динамично развивающаяся отрасль мировой экономики, а добываемые нефть и природный газ один из основных энергоресурсов на нашей планете. В Российской Федерации нефтегазовая промышленность является одной из ключевых отраслей, обеспечивающих формирование бюджета. В 2017 году в России было добыто более 500 млн т нефти и около 600 млрд м3 природного газа, при этом более 50 сырой нефти и около 40 природного газа было отправлено на экспорт. При таких значительных объемах добычи и далеко не самых крупных запасах нефти ресурсообеспеченность России нефтью по различным оценкам составляет от 20 до 25 лет при неизменных объемах добычи. Немного лучше ситуация обстоит с природным газом, ресурсообеспеченность России которым по разным оценкам составляет от 80 до 100 лет. При этом добыча нефти и газа является одним из наиболее опасных производств для окружающей природной среды. Результаты работы. В процессе освоения нефтяных и газовых месторождений можно выделить следующие основные проблемы, освещённые в данной работе: нарушение растительного, почвенного и снежного покровов, поверхностного стока, срезка микрорельефа необратимые деформации земной поверхности в результате извлечения из недр нефти, газа и подземных вод, поддерживающих пластовое давление загрязнение атмосферы, почвы, поверхностных и подземных водных источников. Однако одной из наиболее актуальных экологических проблем нефтегазового промышленного комплекса в России является утилизация попутного нефтяного газа. Попутный нефтяной газ (далее ПНГ) один из сопутствующих продуктов процесса добычи нефти и её предварительной подготовки к транспортировке. Основными компонентами ПНГ являются метан и другие низкомолекулярные (летучие) алканы Relevance. One of the main environmental problems in oil production in the world today is the utilization of associated petroleum gas (APG) by combustion it in flares. At the same time, this process has enormous economic damage, since APG is a potential raw material that can be used to produce marketable products, power or heat energy. More than 30 billion cubic meters of APG are combusted in flares annually only in Russia, which is about 20 of the total amount of combusted APG in the world. It should be noted that combustion of 1 billion cubic meters of APG is equivalent to the loss of marketable products worth more than 300 million dollars. Aim. In the present article, the authors carried out a selection of the optimal method for utilization of APG at small fields in Russia and its environmental and economic justification. Methods. The method of power generation directly at the field using gas turbine power station was adopted as the most cost-effective method. The implementation of such a project at the field reduces emissions of pollutants hundreds of times, and payback period does not exceed 2.5 years. The oil and gas industry is a dynamically developing sector of the world economy, but produced oil and natural gas is one of the main energy resources on our planet. The oil and gas industry is one of the main industries ensuring budget formation in the Russian Federation. More than 500 million tons of oil and about 600 billion cubic meters of natural gas were produced in Russia in 2017, as the same time about 50 of crude oil and about 40 of natural gas were exported. With such significant production volumes and not the largest oil reserves, the resource supply of Russia with oil, according to various estimates, ranges from 20 to 25 years with current production volumes. The situation with natural gas is a little better, as resource supply of Russia with natural gas, according to various estimates, ranges from 80 to 100 years. Results. At the same time, oil and gas production is one of the most hazardous industries for the environment. In the process of developing oil and gas fields, the following main problems can be distinguished: violation of vegetation, soil and snow cover, surface runoff, cut microrelief irreversible deformations of the earths surface as a result of extraction from the bowels of oil, gas and groundwater that support reservoir pressure pollution of the atmosphere, soil, surface and underground water sources. However, one of the most pressing environmental problems of the oil and gas industrial complex in Russia is the utilization of associated petroleum gas (hereinafter referred to as APG). APG is one of the by-products of the process of oil production and its preliminary preparation for transportation. The main components of PNG are methane and other low molecular weight (volatile) alkanes