Статті в журналах з теми "Сімейна структура"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Сімейна структура.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Сімейна структура".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Слабкий, Г. О. "Роль сімейної медичної сестри у формуванні у населення здорового способу життя". Україна. Здоров’я нації 1, № 1 (14 січня 2022): 92–96. http://dx.doi.org/10.24144/2077-6594.1.1.2022.254646.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження: дослідити роль сімейної медичної сестри у формуванні у населення здорового способу життя.Матеріали та методи. Методи: бібліосемантичний, структурно-логічного аналізу, соціологічний, статистичний. Матеріали: результати соціологічного дослідженням яким охоплено 120 сімейних лікарів та 140 сімейних медичних сестер. Статистичне опрацювання результатів опитування проводилося з використанням загальноприйнятих методів медичної статистики.Результати. За результатами дослідження визначено, що сімейні медичні сестри мають проводити серед населення роботу з формування здорового способу життя з використанням широкого спектру форм та методів.Для проведення ефективної діяльності сімейні медичні сестри повинні володіти певними компетенціями якими мають оволодівати як на до дипломному так і післядипломному рівнях освіти.Висновки. Сімейні медичні сестри мають проводити роботу з формування у населення здорового способу життя. Для здійснення даної діяльності сімейні медичні сестри мають володіти певними компетенціями.Ключові слова: сімейна медична сестра, населення, здоровий спосіб життя, формування.
2
НАДИЧ, Віолетта, та Антоніна ГРИСЬ. "ОСОБЛИВОСТІ УЯВЛЕНЬ ПРО РОЛЬОВІ СТОСУНКИ МІЖ ПОДРУЖЖЯМ ЗАЛЕЖНО ВІД ТИПУ СВІТОГЛЯДНИХ ОРІЄНТИРІВ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 3 (52) (21 лютого 2022): 89–100. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.3.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено розгляд актуальної для сімейної психології проблеми – рольові уявлення у сучасному подружжі. Метою статті є висвітлення результатів дослідження впливу типу світогляду на рольові уявлення, сімейні цінності, рольові очікування та домагання, що характерні для подружжя з релігійним та матеріалістичним типами світогляду. Стаття присвячена аналізу психологічних чинників, що визначають задоволеність подружжя шлюбними стосунками. Розкрито сучасні підходи до понять «сім’я» та «шлюб» у вітчизняній та зарубіжній літературі. Представлено аналіз сучасних наукових уявлень про рольові очікування та домагання подружжя, обґрунтування особистісних чинників, що пов’язані із певним типом світогляду. Висвітлено результати вивчення взаємозв’язку рольових очікувань і домагань подружжя залежно від типу світогляду. Обгрунтовано психодіагностичний інструментарій, що дав змогу вивчити рольові очікування і домагання, задоволеність шлюбом партнерів. Виявлено, що для сімей з матеріалістичном світоглядом найбільш важливі сімейні цінності: «Здоров’я» і «Цікава робота», «Саморозвиток», «Матеріально забезпечене життя». Для релігійного подружжя – «Здоров’я», «Любов», «Щасливе сімейне життя», ІІ місце – цінності «Розвиток», «Цікава робота». Виявлено, що для чоловіків найбільш важливі сімейні цінності: батьківсько-виховна, соціальна активність, зовнішня привабливість; для жінок найбільш значущі такі цінності: зовнішня привабливість, емоційно-психотерапевтична, соціальна активність. Виявлено взаємозв’язки між типом свіотгляду і узгодженістю сімейних цінностей, рольовою адекватністю, рольовими очікуваннями і домаганнями подружжя, сімейними ролями. У контексті представлених матеріалів авторами викладено емпіричне узагальнення результатів дослідження психологічних предиктів характеру сімейних стосунків, притаманих сучасним Українським подружнім парам. Відзначається успадкування уявлень про сім’ю та сімейні стосунки, що змушують дотримуватися стереотипів у створенні «традиційної» сім’ї. Наголошується, що сучасна сім’я прагне до варіативності різних способів побудови рольової структури сім’ї. Дослідження відкриває перспективи вивчення проблем, пов’язаних із задоволенням різних факторів, що впливають на взаємини між подружжям та іншими членами сім’ї, а також систематизовано практичні рекомендації психологам щодо ефективності роботи із рольовими уявленнями у подружній парі.
3
Потапчук, Євген, та Дар’я Карпова. "ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИ УЯВЛЕНЬ МОЛОДІ ПРО СІМЕЙНІ РОЛІ". Psychology Travelogs, № 1 (7 червня 2021): 15–29. http://dx.doi.org/10.31891/pt-2021-1-2.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню психологічної структури уявлень молоді про сімейні ролі. Результати теоретизації предмету дослідження дозволяють стверджувати, що найважливішою функцією уявлень є те, що вони служать інструментом пізнання. Тобто за допомогою уявлення ми спочатку описуємо, потім класифікуємо і, лише тоді пояснюємо об’єкти уявлень. Уявлення студентської молоді про сімейні ролі є складним психологічним феноменом, що формується на основі їхніх знань про рольовий розподіл у системі сімейно-шлюбних взаємин. Вони сприяють продуктивній поведінці сім’янина, далі орієнтують у моделях поведінки і, нарешті, мають важливе значення для адаптація до сімейного життя. Наявність таких уявлень спонукають молодь формувати звички до гармонійних моделей поведінки у майбутньому сімейному житті. Така манера поведінки стане нормою життя і буде сприяти формуванню відповідального сім’янина. Поняття «уявлення молоді про сімейні ролі шлюбних партнерів» відображає стійкі переконання молодої людини, які забезпечують типове реагування на ситуацію рольового розподілу сімейних обов’язків відповідно до сформованої в неї життєвої позиції. З’ясовано, що психологічна структура уявлень студентської молоді про сімейні ролі відображає три взаємопов’язаних компоненти: когнітивний компонент – система знань про сімейні ролі як моделі поведінки шлюбних партнерів (знання функцій сім’ї; знання сімейних ролей за інтелектуально-світоглядним чинником; знання сімейних ролей за морально-психологічним чинником; знання сімейних ролей за інтимно-сексуальним чинником; знання сімейних ролей за матеріально-фінансовим чинником; знання сімейних ролей за господарським чинником; знання патологізуючих сімейних ролей та причин їх появи); емоційно-оцінний компонент – ставлення до сімейного життя та обов’язків у майбутній сім’ї (сприймання та оцінка моделей поведінки батьків як шлюбних партнерів; емоційна ідентифікація з батьками; сприймання та оцінка моделей поведінки друзів як шлюбних партнерів; сприйняття та оцінка майбутнього шлюбного партнерства; сприйняття та оцінка свого ставлення до дітей; сприйняття та оцінка себе в ролі сім’янина; сприйняття стереотипних думок щодо ролі жінки та чоловіка у сім’ї); поведінковий компонент – ідентифікаційна поведінка в ролі майбутнього шлюбного партнера (вияви моделей поведінки, що відображають важливі сімейні ролі; розвиток свого шлюбного потенціалу; пізнання шлюбного потенціалу можливих майбутніх шлюбних партнерів).
4
Mushkevych, Myroslava. "КАЗКОТЕРАПІЯ ЯК МЕТОД ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ СІМЕЙ ІЗ ПРОБЛЕМНОЮ ДИТИНОЮ". Psychological Prospects Journal, № 33 (9 червня 2019): 205–20. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-33-205-220.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті увагу акцентовано на системі психологічної допомоги сім’ї з проблемною дитиною. У плані представленого дослідження важливим є аналіз використання казкотерапії як складової частини психологічного супроводу сімей, які мають проблемних дітей дошкільного та раннього шкільного віку. Указано, що така форма роботи, як написання казки із сімʼєю, має діагностичне й психотерапевтичне значення. Зазначено, що казка допомагає виоремити особливості та стереотипи взаємодії й поведінки; сімейні правила та сімейний сценарій; сімейні міфи; життєвий сценарій; сімейні й індивідуальні межі; сімейну та життєву історію. Доведено, що спостерігаємо виражену позитивну динаміку за всіма емпіричними показниками, що змістовно визначають структуру психотипічного профілю батьків проблемних дітей після проведення казкотерапії. Виявлено, що програма супроводу з використанням казки стала важливим фактором якісної трансформації змістовно-структурних виховних елементів. Відбулася конструктивна трансформація стратегії потуральної протекції у сфері виховання дитини, ефективній корекції їхньої неконструктивної особистісної позиції. Констатовано, що, порівняно з традиційною програмою психологічної допомоги, упровадження казкотерапії до програми психологічного супроводу забезпечило більш ефективну корекцію неконструктивних особистісних настанов батьків проблемних дітей, а також достовірно вищий ступінь розвитку тих властивостей їх особистісної структури, які покладено в основу конструктивних патернів особистісного функціонування. Узагальнено дані порівняльного аналізу результативності формувальних заходів стосовно випробуваних експериментальної та контрольної груп за критерієм «рівень розвитку показників сімейного функціонування», які дають змогу констатувати, що зіставлення з традиційною технологією психологічної допомоги упровадження казкотерапії в програму психологічного супроводу забезпечило батьків проблемних дітей більш високим ступенем розвитку ефективних механізмів особистісно-сімейного функціонування, а також більш стійким рівнем сформованості особистісної настанови на конструктивне розвʼязання актуальних проблем.
5
Sichkoriz, O. Y. "ГОЛОВНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ В УКРАЇНІ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (16 квітня 2019): 38–43. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2018.4.10025.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: аналіз проблеми та перспективи підготовки сімейних лікарів на післядипломному етапі.
Матеріали і методи. Чинні законодавчі акти проаналізовані за принципом структурно-логічного аналізу.
Результати. Основною метою інтернатури за спеціальністю «Загальна практика – сімейна медицина» є формування професійної компетентності для забезпечення готовності лікарів-інтернів до самостійної роботи як лікаря-спеціаліста. Інтернатура проводиться у формі очно-заочного навчання на кафедрах вищих медичних навчальних закладів і закладів післядипломної освіти та практичного стажування в базових установах охорони здоров’я. Заочне стажування для лікарів-інтернів за спеціальністю «Загальна практика – сімейна медицина» повинно здійснюватись на базі первинної медико-санітарної допомоги та амбулаторій сімейного лікаря.
Навчальний план та програма інтернатури розраховані на 2 роки. Протягом першого року – 6 місяців навчання на відповідних кафедрах вищих медичних навчальних закладів, 5 місяців – робота на базі первинної медико-санітарної допомоги та амбулаторій сімейного лікаря, один місяць – відпустка. Протягом другого року – 4 місяці – навчання на відповідних кафедрах вищих медичних навчальних закладів, 7 місяців – робота на базі первинної медико-санітарної допомоги та амбулаторій сімейного лікаря, один місяць – відпустка.
Підготовку сімейного лікаря необхідно починати з додипломної освіти з викладанням основ пропедевтики за синдромологічним підходом та специфічного клінічного мислення з орієнтацією на загальну практику – сімейну медицину.
Висновки. Тривалість навчання в інтернатурі з сімейної медицини повинна відповідати рекомендованим термінам міжнародних професійних організацій: WONCA, EURACT, UEMO тощо і тривати не менше 3 років. Заочне навчання має передбачати обов’язкове стажування тривалістю 1–3 місяці в тому закладі, куди скеровані майбутні спеціалісти відповідно до державного розподілу.
6
ГОЛУБ, Олена, та Анжеліка ЛЕСИК. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ФОРМУВАННЯ СІМЕЙНИХ ЦІННОСТЕЙ В УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1, № 1 (2020): 279–88. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-279-288.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається проблема підготовки майбутніх учителів до формування сімейних цінностей в учнів початкової школи. Розкриваються поняття «сімейні цінності», що стосуються структури, функції, ролі, поглядів та ідеалів сім’ї, які є цінностями-нормами, що виступають орієнтаційною основою й одночасно критерієм оцінювання дійсності та вибору відповідного вчинку і дії людини; «професійна готовність до педагогічної діяльності», «готовність до педагогічного процесу», «формування сімейних цінностей в учнів початкової школи» (цілісне утворення, що становить системну властивість всієї особистості дитини, характеризує її здатність зберігати і оптимально відтворювати, розвиватися, успішно діяти в різних життєвих ситуаціях, вирішувати складні життєві проблеми, а й допомагати в цьому всім членам родини), компоненти в структурі поняття «готовність майбутніх учителів початкової школи до формування сімейних цінностей в учнів»: когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінково-діяльнісний компоненти, критерії та показники готовності майбутніх учителів до формування сімейних цінностей в учнів початкової школи, рівні готовності майбутніх учителів початкової школи до означеної діяльності (високий, середній, низький). Визначені оптимальні педагогічні умови підготовки майбутніх учителів початкової школи до формування сімейних цінностей в учнів молодшого шкільного віку: вивчення освітніх компонентів, проходження педагогічних практик, засвоєння дисциплін за вибором студентів «Формування сімейних цінностей у молодших школярів», що познайомить студентів із психолого-педагогічними проблемами, які виникають у процесі формування сімейних цінностей молодших школярів. Ключові слова: заклад вищої педагогічної освіти, сімейні цінності, формування сімейних цінностей в учнів початкової школи, підготовка майбутніх учителів до формування сімейних цінностей в учнів початкової школи.
7
Smolynets, I., T. Gachek, M. Dorosh–Kizym, O. Dadak, B. Gutyj та I. Hariv. "СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ ТА ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (8 вересня 2016): 141–50. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6928.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглядаються сутність, функції та форми підприємницької діяльності в сільському господарстві. Сучасний розвиток виробничих об'єднань характеризується використанням таких юридичних форм, які зберігають основні характеристики сімейного фермерського господарства і водночас створюють сприятливі умови для організації виробничих структур, адекватних великим підприємствам, сімейної передачі господарств. Тобто колективні форми фермерської діяльності увіковічують особистий і сімейний характер сільського господарства, попереджують «пролетаризацію» селянства, зберігають його статус господаря сільської території. Саме такі тенденції у формуванні підприємницької діяльності у сільському господарстві з огляду на вітчизняні реалії повинні бути враховані в розробках щодо реструктуризації і трансформації вітчизняного аграрного виробництва. Типовий сільськогосподарський виробник, навіть коли володіє малим сімейним господарством, поєднує інвестора, управлінця і керівника у ньому. У дещо більших структурах, таких як наприклад сімейні ферми, може бути ще й бухгалтером, організатором праці, спеціалістом із догляду за рослинами і тваринами, механізатором тощо. Про успішну підприємницьку діяльність, на наш погляд, можна говорити, якщо:підприємство має дохід для оплати всіх необхідних витрат; підприємство має додатковий дохід необхідний для сплати кредитів, які можуть бути за інвестовані; виробнича спроможність підприємства і його потенціал не зменшуються, а бажано – розвиваються. Дотримання цих умов може стати однією з важливих причин успішного розвитку підприємницької діяльності.
Незважаючи на певні переваги чи недоліки окремих форм підприємницької діяльності, слід розвивати різні організаційно–правові форми в сільському господарстві на ринкових конкурентних умовах. Але при цьому необхідно враховувати, що суспільні зміни впливають на систему організаційно–економічних і правових відносин у сільському господарстві. Суб'єкти підприємницької діяльності, що господарюють сьогодні в сільському господарстві, функціонуючи на основі різних форм власності, не лише мають право на існування, але й, конкуруючи один із одним, створюють умови для розвитку ринкових відносин, прибуткового ведення сільськогосподарського виробництва.
8
Kikinezhdi, Oksana. "CТАНОВЛЕННЯ Я-КОНЦЕПЦІЇ ЖІНКИ / ЧОЛОВІКА В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ". HUMANITARIUM 42, № 1 (14 листопада 2019): 77–90. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-42-1-77-90.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено емпіричне дослідження розвитку гендерної ідентичності в юнацькому віці. У контексті гуманістичної, генетичної та когнітивної психології та згідно з авторською моделлю статеворольової ідентифікації особистості розглянуто становлення персоніфікованого образу Я як маскулінно-фемінно-андрогінного конструкту. З’ясовано, що специфіка розвитку ґендерної ідентичності дівчат та юнаків 15–17-річного віку полягає в статевій диференціації структури термінальних та інструментальних цінностей, різному співвідношенні Я-ідеальне/Я-реальне представників різної статі, їх взаємозв’язку зі стратегіями ґендерної поведінки, суб’єктивним контролем. Виявлено, що ціннісно-орієнтаційний портрет дівчат є досить подібним до юнацького, проте менш зорієнтованим на суспільне визнання, а тим більше – на переобтяження себе самоконтролем. Констатовано, що у структурі життєвих цінностей та орієнтирів майбутнього життя дівчат найбільш питому вагу займають сімейні ролі, а в атрибуції Я-концепцій у змісті наративів – здатність їх успішно виконувати; у юнаків, навпаки – суспільні, професійні, публічні ролі, за умови досягнення ефективності їх виконання. Досліджено, що соціально-психологічна структура сімейних цінностей обох статей характеризується внутрішньою суперечністю – традиційно-ґендерні орієнтири частіше очікуються від чоловіків, ніж від жінок. Встановлено, що референтна ґендерна ідентичність у дівчат та юнаків носить яскравий стереотипізований характер. Зроблено висновок, що ґендерна ідентичність постає узагальненим, систематизованим образом набутого статеворольового Я, розширеного значним впливом його розгортання в сфері міжстатевих взаємин; усвідомленим самовизначенням дівчат і хлопців у системі ґендерних орієнтацій, і характеризується збалансованістю реального та ідеального ґендерного Я, поглибленим рівнем саморефлексії, спрямуванням на різні моделі статеворольової поведінки, підпорядкованістю змісту ґендерної ідентифікації ширшому соціально-рольовому контексту.
9
Стуліка, Олена, Вікторія Харитинюк та Ольга Сєвідова. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ТА ОСОБИСТІСНІ ЧИННИКИ ВИНИКНЕННЯ СІМЕЙНИХ ПРОТИРІЧ В МОЛОДИХ СІМ’ЯХ". Young Scientist, № 12 (88) (30 грудня 2020): 293–301. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-12-88-58.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено теоретичне та емпіричне дослідження соціально-психологічних та особистісних чинників виникнення сімейних протиріч. За допомогою теоретичного аналізу визначено, що категорії як рольова адекватність, узгодженість сімейних цінностей, задоволеність шлюбом. Шляхом емпіричного дослідження виявлено основні конфліктогенні сфери життєдіяльності молодого подружжя та найбільш неузгоджені сімейні функції, рівень конфліктності в подружніх парах, рівень рольової адекватності. Проведено аналіз показників рівня задоволеності шлюбом в парах з різним рівнем самооцінки, конфліктності та рольової адекватності до та після корекційної програми. Надана структура корекційної програми, що спрямована на узгодження сімейних функцій подружжя, запобігання виникнення сімейних протиріч та формування ефективних навичок спілкування в конфліктній ситуації, а саме виробітку стратегії співробітництва.
10
Румянцева-Лахтіна, Оксана Олександрівна. "Інтертекстуальний контекст символіки сімейних романів Уласа Самчука крізь призму філософської часопросторової вертикалі". Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство" 2, № 96 (2019): 126–47. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2020.2.96.08.
Повний текст джерелаАнотація:
Барт, Р. (1989). Избранные работы: Семиотика: Поэтика. Москва: Прогресс. Гаєвська, Н. Линченко, М. (2009). Добро і зло в романі Уласа Самчука «Марія». Наукові записки, 85, 123–129. Данилевич, М. (2000). Український образ світу у трилогії У. Самчука «Волинь». Тернопіль: ТДПУ. Джиоева, А. (2019). Традиции семейного романа в отечественной прозе ХХ столетия. Автореф. дис. канд. філол. наук. Москва. Режим доступу https://www.dissercat.com/content/ traditsii-semeinogo-romana-v-otechestvennoi- proze-khkh-stoletiya. Элиаде, М. (1999). Избранные сочинения: Очерки сравнительного религиоведения. Москва: Ладомир. Женетт, Ж. (1998). Фигуры:в 2-х т. Т.1: Палимпсесты. Литература во второй степени. Москва: Изд-во им. Сабашниковых. Затонский, Д.В. (1972). Искусство романа и ХХ век. Москва: Художественная литература. Ильин, И.П. (1999). Интертекстуальность. Современное литературоведение (страны Западной Европы и США): концепты, школы, термины. Москва: INTRADA. 204–210. Кристева, Ю. (2000). Бахтин, слово, диалог и роман. Французская семиотика: От структурализма к постструктурализму. Москва: ИГ Прогрес. 427–457. Кононенко, В. (1991). Словесні символи в семантичній структурі фраземи. Мовознавство.6, 30–36. Копситянська, Н. (2012). Час і простір у мистецтві художнього слова. Львів: ПАІС. Лотман, Ю. (1970). Структура художественного текста. Москва: Искусство. Мегела, І. (2008). Угорський роман 20–30 років ХХ століття. Проблематика. Жанрова структура. Форма оповіді. Київ: Видавець Карпенко В.М. Никольський, Е. (2009). К вопросу о специфике жанра – семейной хроники и его зарождении в русской классической литературе. Вопрос языка и литературы в современных исследованиях: Кирилло-Мефодиевские чтения. Москва. Плетенчук, Н. (2011). Художній феномен сакралізації волинського макротопоса в прозі Уласа Самчука. Питання літературознавства. 83. 163–171. Порохняк, Н. (2009). Роман сімейна-хроніка та сімейний наратив. Волинь філологічна: текст і контекст. 222–230. Самчук, У. (1993). Волинь: Роман: у 3 ч. Т.1: Куди тече та річка. К.: Дніпро. Самчук, У. (1993). Волинь: Роман: у 3 ч. Т.1: Війна і революція. К.: Дніпро. Фатеева, Н. (1998). Типология интертекстуальных элементов и связей в художественной речи. Изв. АН: сер. “Литературы и языки”. 5, 25–38. Шевчук, В. (1992). Улас Самчук та його волинська сага. Українська мова і література в школі. 11–12, 30–32. Bart, R. (1989). Yzbrannye raboty: Semyotyka: Poetyka. Moskva: Prohress. [In Russian]. Hayevsʹka, N, Lynchenko, M. (2009). Dobro i zlo v romani Ulasa Samchuka «Mariya». Naukovi zapysky. 85, 123–129. [In Ukrainian]. Danylevych, M. (2000). Ukrayinsʹkyy obraz svitu u trylohiyi U. Samchuka «Volynʹ». Ternopilʹ: TDPU. [In Ukrainian]. Dzhyoeva, A.(2019) Tradytsyy semeynoho romana v otechestvennoy proze ХХ stoletyya. Avtoref. dys. kand. filol. nauk. Moskva. Retrieved from https://www.dissercat.com/content/traditsii-semeinogo-romana-v-otechestvennoi-proze-khkh-stoletiya [In Russian]. Eliade, M. (1999). Izbrannyye sochineniya: Ocherki sravnitel’nogo religiovedeniya. Moskva: Ladomir. [In Russian]. Zhenett, ZH. (1998). Figury:v 2-kh t. Vol.1: Palimpsesty. Literatura vo vtoroy stepeni. Moskva: Izd-vo im. Sabashnikovykh [In Russian]. Zatons’kiy, D.V. (1972). Iskusstvo romana i ХХ vek. Moskva: Khudozhestvennaya literatura. [In Russian]. Il’in, I.P. (1999). Intertekstual’nost’. Sovremennoye literaturovedeniye (strany Zapadnoy Yevropy i SSHA): kontsepty, shkoly, terminy. Moskva: INTRADA. 204–210 [In Russian]. Kristeva, Yu. (2000). Bakhtin, slovo, dialog i roman. Frantsuzskaya semiotika: Ot strukturalizma k poststrukturalizmu. Moskva: IG Progres. 427–457. [In Russian]. Kononenko, V. (1991). Slovesni symvoly v semantychniy strukturi frazemy. Movoznavstvo 6, 30–36. [In Ukrainian]. Kopsytyansʹka, N. (2012). Chas i prostir u mystetstvi khudozhnʹoho slova. Lʹviv: PAIS. [In Ukrainian]. Lotman, Yu. (1970). Struktura khudozhestvennogo teksta. Moskva: Iskusstvo [In Russian]. Mehela, I. (2008). Uhorsʹkyy roman 20-30 rokiv ХХ stolittya. Problematyka. Zhanrova struktura. Forma opovidi. Kyiv: Vydavetsʹ Karpenko V.M. [In Ukrainian]. Nikol’s’kiy, Ye. (2009). K voprosu o spetsifike zhanra – semeynoy khroniki i yego zarozhdenii v russkoy klassicheskoy literature. Vopros yazyka i literatury v sovremennykh issledovaniyakh: Kirillo-Mefodiyevskiye chteniya. Moskva. [In Russian]. Pletenchuk, N. (2011). Khudozhniy fenomen sakralizatsiyi volynsʹkoho makrotoposa v prozi Ulasa Samchuka. Pytannya literaturoznavstva. 83. 163–171. [In Ukrainian]. Porokhnyak, N. (2009). Roman simeyna-khronika ta simeynyy naratyv. Volynʹ filolohichna: tekst i kontekst. 222–230. [In Ukrainian]. Samchuk, U. (1993). Volynʹ: Roman: u 3 ch. Vol.1: Kudy teche ta richka. Kyiv: Dnipro. [In Ukrainian]. Samchuk, U. (1993). Volynʹ: Roman: u 3 ch. T.1: Viyna i revolyutsiya. Kyiv: Dnipro. [In Ukrainian]. Fateyeva, N. (1998). Tipologiya intertekstual’nykh elementov i svyazey v khudozhestvennoy rechi. Izv. AN: “Literatury i yazyki” 5, 25–38. [In Russian]. Shevchuk, V. (1992). Ulas Samchuk ta yoho volynsʹka saha. Ukrayinsʹka mova i literatura v shkoli. 11–12, 30–32. [In Ukrainian].
11
Яремчук, Віталія. "Емпіричне дослідження рольових очікувань подружніх пар". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)Т2 (2021): 363–76. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-363-376.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті представлені результати емпіричного дослідження рольових очікувань подружніх пар. Автор на підставі проведеного дослідження зазначає, що більшість опитаних сімей є благополучними, у чоловіків яскраво виражені риси маскулінності, вони беруть на себе такі обов’язки, як матеріальне забезпечення родини, активна позиція у сексуальних стосунках та організація розваг, чоловіки, очікують, що дружина буде займатись господарсько-побутовою сферою у житті та створювати позитивний емоційний клімат у родині. Чоловікам також більш властивий вищий рівень врівноваженості, реалістичності та спонтанної агресивності. У жінок яскраво виражені риси фемінності, вони в більшості займаються вихованням дітей, створенням комфорту в домі та позитивного емоційного клімату в родині. Досліджено, що для жінок важливою є господарсько-побутова сфера, жінки надають більшого значення своєму зовнішньому вигляду, також для них є більш значущою емоційно-психотерапевтична функція у шлюбі. Під час кореляційного аналізу було виявлено прямі кореляційні зв’язки між шкалами: «Врівноваженість» та «Абсолютне благополуччя», «Комунікабельність» та «Швидше благополучні», «Особистісна ідентифікація» та «Благополучні сім’ї», «Господарсько - побутова сфера» та «Благополучні сім’ї», «Особистісна ідентифікація» та «Благополучні сім’ї», «Організація сімейної субкультури» та «Швидше благополучні сім’ї». Обернені кореляційні зв’язки виявлено між шкалами: «Швидше благополучні» і «Батьківське виховання», шкала «Сором’язливість» обернено корелює з шкалою, «Перехідні сім’ї». Ключові слова: рольові очікування, сімейне благополуччя, подружня роль, функціонально-рольова структура сімʼї, задоволеність шлюбом.
12
Khaniukov, O. O., та O. V. Smolyanova. "ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ЛОГІЧНИХ ІГОР ПРИ ВИКЛАДАННІ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ У СТРУКТУРІ ДИСЦИПЛІНИ “СІМЕЙНА МЕДИЦИНА”". Медична освіта, № 1 (6 травня 2019): 131–34. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.1.10097.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – оцінити ефективність використання методу логічних ігор як самостійної роботи студентів під час вивчення дисципліни “Сімейна медицина”.
Основна частина. У дослідженні було використано метод логічних ігор (кросворд) для підготовки до теми “Організація надання невідкладної допомоги в практиці сімейного лікаря. Невідкладна допомога, що надається сімейним лікарем у випадку раптової смерті на догоспітальному етапі” у студентів 6 курсу, що вивчали дисципліну “Сімейна медицина”. У дослідженні взяли участь 56 студентів, які були розподілені на 2 групи: перша (25 студентів) готувалася до заняття, використовуючи лише методичні рекомендації, друга (31 студент) – на додаток до методичних рекомендацій отримала кросворд, складений співробітниками кафедри, який містив 0 питань з відповідної теми. Кросворд було видано за 1 день до теми з метою спрямувати увагу студента на важливі деталі під час підготовки до заняття: етіологію, препарати та їх дозування, особливості ЕКГ. На занятті було роздано кейси за темою з питаннями без запропонованих можливих відповідей. Отримані результати виявили збільшення успішності студентів другої групи порівняно зі студентами першої.
Висновки. Використання методу логічних ігор допомагає, з одного боку, підвищити активну складову навчання та додати позитивних емоцій у навчальний процес. Це, у свою чергу, сприяє кращому засвоєнню отриманих знань. З іншого боку, дана методика сприяє спрямуванню уваги на запам’ятовування важливих у діяльності лікаря термінів і назв лікарських засобів з точним дозуванням.
13
Баратинська, Анастасія, та Лоліта Пось. "СТУПІНЬ ЗАДОВОЛЕНОСТІ ШЛЮБОМ У ОСІБ З РІЗНИМ РІВНЕМ АДАПТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ". Молодий вчений, № 3 (103) (31 березня 2022): 37–42. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-3-103-8.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрита тема сімейно-рольової взаємодії як чинника формування адаптивної поведінки особи. Звертається увага на вплив зовнішніх факторів, емоційної атмосфери, що панує в родині, ставлення до дітей, стилю виховання і вплив структури сім’ї на процес соціалізації дитини. Констатовано вплив сімейних цінностей і норм, що в майбутньому впливатиме на вибір і дії суб’єкта. Розкрито різницю між поняттями «сім’я» і «подружжя», які часто ототожнюються між собою. Проаналізовано специфіку подружніх відносин, мотивацію укладання шлюбу та потреби молодих людей у цьому союзі. Автори демонструють емпіричне дослідження взаємозв’язку ступеня задоволеності шлюбом з рівнем адаптивної поведінки особи. В даній праці було виявлено статистично значущі зв’язки між показниками: самоприйняття, емоційним комфортом, інтернальністю, адаптивністю особистості та ступенем задоволеності подружніми стосунками.
14
Федосова, О. "Шляхи вдосконалення структури методики розслідування корисливо-насильницьких злочинів, що вчиняються неповнолітніми". Юридичний вісник, № 6 (16 лютого 2021): 123–31. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2037.
Повний текст джерелаАнотація:
Криміналістична методика є важливим і невід'ємним інструментом діяльності органів досудо-вого розслідування, оскільки вона розробляє найбільш раціональні й оптимальні способи розслідування окремих видів кримінальних правопорушень. Для того, щоб вона повною мірою виконувала покладене перед нею завдання, її структура в умовах інтеграції кримінально-правових наук має бути логічною й відповідати основним методологічним засадам. У зв'язку з цим питання стосовно структури методики розслідування окремих груп (видів) злочинів вважаємо важливим і актуальним. Мета статті зумовлена необхідністю провести аналіз наукових поглядів щодо методики розслідування злочинів та запропонувати структурні елементи методики розслідування корисливо-насильницьких злочинів, що вчиняються неповнолітніми. Розглянуто поняття та структурні елементи криміналістичної методики розслідування злочинів. Показана роль опера-тивно-розшукового забезпечення в кримінальному провадженні та зроблено висновок про необхідність його включення як окремого елементу до структури методики розслідування злочинів. Запропоновано перелік структурних елементів методики розслідування корисливо-насильницьких злочинів, що вчиняються неповнолітніми. Наголошено, що важливу роль опе-ративно-розшукове забезпечення кримінального провадження відіграє під час подолання протидії розслідуванню і організації безпеки працівників суду і правоохоронних органів, осіб, які надають допомогу, сприяють оперативно-розшуковій діяльності, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та близьких родичів цих осіб. Природно, що для успішної реалізації цих питань слідчий та оперативні підрозділи застосовують весь арсенал сил та засобів оперативно-розшукової діяльності. Визначено, що окремі методики розслідування корисливо-насильницьких злочинів, що вчиняються неповнолітніми, слід формувати з урахуванням їх класифікації. При цьому варто зосередити увагу на тих категоріях корисливо-насильницьких злочинів, що найчастіше вчиняються неповнолітніми. Для цього необхідно здійснити аналіз судово-слідчої практики та з'ясувати, які проблеми виникають під час їх розслідування. Формування окремих методик розслідування корисливо-насильницьких злочинів має базуватися на відомостях, закріплених у базовій методиці.
15
Завацький, Вадим, Наталія Завацька, Олена Федорова, Олена Смирнова та Андрій Mарченко. "Субʼєктивне благополуччя та життєстійкість подружжя у шлюбі у сучасному соціумі: структурно-рівневий аналіз психологічних чинників". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(53)Т1 (2020): 98–114. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-1-98-114.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкриваються технології забезпечення професійної допомоги в підвищенні субʼєктивного благополуччя подружжя, соціально-психологічні особливості суб'єктивного благополуччя особистості, проаналізовано його основні показники, структуру, механізми та функціональні складові. Виокремлено соціально-психологічні чинники субʼєктивного благополуччя особистості в шлюбі: соціально-психологічна адаптованість та толерантність; ціннісно-орієнтаційна єдність із партнером в сумісності та благополуччі шлюбних стосунків; задоволеність шлюбом; узгодженість ступеня значущості сімейних цінностей в емоційній, інтимно-сексуальній, господарсько-побутовій, батьківсько-виховній сферах, сферах особистісної ідентифікації та соціальної активності; можливість саморозвитку, самовдосконалення та особистих досягнень в поєднанні з домінуванням сімейних цінностей; визначеність і несуперечливість рольових очікувань та рольових домагань, збіг уявлень про рольову поведінку; низький рівень конфліктності в сімейній взаємодії (подружня підтримка, емоційний комфорт, культура спілкування).Показано, що у становленні суб'єктивного благополуччя значну роль відіграють зовнішні відносно особистості інстанції, серед яких найбільш значущими є ті інститути, які забезпечують соціалізацію особистості на різних рівнях і обставинах життя. Вони створюють не тільки настановні комплекси щодо норм, а й особистісні конструкти, які можна кваліфікувати зокрема як комплекс самоефективності, успішності.
16
Kostiv, Volodymyr, та Ludmyla Vavryshchuk. "Підготовка майбутніх соціальних педагогів до роботи з патронатною сім’єю". Освітній простір України, № 10 (17 травня 2017): 53–59. http://dx.doi.org/10.15330/esu.10.53-59.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обгрунтовано доцільність спеціальної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи з патронатною сім’єю як одного з типів сімей із порушеною структурою. Зазначається можливість запровадження інституту патронатної сім’ї як альтернативної форми сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Виділяються складові готовності соціального педагога до організації соціально-педагогічної діяльності з патронатною сім'єю: професійно-гуманістична спрямованість особистості фахівця, інтелектуально-пізнавальний компонент, представлений професійно-педагогічними знаннями та уміннями, діяльнісно-практичний компонент, що характеризується наявністю особистого досвіду взаємодії студента з патронатними сім’ями, з іншими формами сімейного влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, батьками, прийомними дітьми, фахівцями, які проводять соціальний супровід цих сімей, представниками державних органів, які сприяють становленню сімейних форм виховання.
17
Дмитращук, О. С. "КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИ, ЯКА ВЧИНЯЄ ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО". Juridical science, № 2(104) (14 липня 2021): 19–26. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.03.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що однією зі складових предмета кримінології є вчення про особу злочинця. Без нього важко дослідити інші кримінологічні проблеми, зокрема, детермінанти злочинів та засоби боротьби з ними. З одного боку, чинники злочинності пов’язані з об’єктивними соціальними явищами, які негативно впливають на формування особи і проявляються в егоїстичних, антисуспільних поглядах і звичках, що лежать в основі кримінальної поведінки, а з іншого – з обставинами, що сприяють реалізації таких поглядів і звичок у конкретному злочині. Зазначені явища і обставини не залежать від людини, є зовнішніми стосовно неї, але свого криміногенного значення вони набувають, формуючи особу злочинця і таким чином трансформуючись у внутрішні детермінанти злочину. Стаття присвячена кримінологічній характеристиці особи, яка вчиняє злочинні дії в сімейно-побутовому осередку. З’ясовано існуючі доктринальні підходи до розуміння категорій «особа-кривдник» та «особа злочинець», на основі чого обґрунтовано, що кривдником є особа, що вчиняє систематичне фізичне, психологічне або економічне насильство відносно подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою особа перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах. Визначено соціально-демографічні властивості особи-кривдника, а саме: а) стать (переважна більшість осіб чоловічої статі); б) рівень освіти; в) вік; г) стан алкогольного сп’яніння; д) трудова зайнятість; є) наявність судимості. Встановлено кримінологічний портрет особи, яка вчиняє домашнє насильство (громадянин України чоловічої статі, 30-50 років, що має базову середню освіту, працездатний, але не працюючий, не судимий, схильний до вживання алкоголю). Резюмується, що особу, яка вчиняє домашнє насильство, слід віднести до насильницького типу особи злочинця, а за глибиною антисуспільної спрямованості до ситуаційно- нестійких злочинців. Наголошено, що структура особи злочинця передбачає наявність трьох груп ознак (властивостей, якостей): 1) соціально- демографічні (стать, вік, соціальне становище, рівень освіти, сімейний стан, рід занять тощо); 2) кримінально-правові (зміст і мотивація, одноосібний чи груповий характер злочинної діяльності, тривалість та інтенсивність злочинної діяльності, наявність чи відсутність судимості тощо); 3) соціально-психологічні властивості та якості осіб, які вчинили злочин (світогляд, інтереси та життєві установки).
18
Бутенко, Н. В. "Структура сімейних уявлень про дитячу інвалідність". Актуальні проблеми психології. Екологічна психологія 7, вип. 45 (2018): 28–39.
Знайти повний текст джерела
19
ОРДУ, Катерина. "СТРУКТУРА КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ СІМЕЙНИХ ЛІКАРІВ". Humanities science current issues 2, № 24 (23 серпня 2019): 165–70. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.2/24.176843.
Повний текст джерела
20
Нікітіна-Дудікова, Ганна Юріївна. "СТРУКТУРА ОСОБИ ПОТЕРПІЛОЇ ДИТИНИ ЯК ЕЛЕМЕНТУ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ У ЗЛОЧИНАХ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 5 (1 лютого 2022): 92–96. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.5.14.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття є внеском у вирішення актуального наукового завдання, розв’язання практичної проблеми – виділення основних структурних ознак особи потерпілої дитини у злочинах проти статевої свободи та статевої недоторканості, оскільки особа потерпілого виступає джерелом інформації про подію злочину та особу злочинця, дозволяє з’ясувати дані, що стосуються його способу життя, соціально-демографічних та особистісних характеристик, що дозволяють висувати версії щодо мотивів злочину та особи злочинця. Визначається, що структура елементу «особа потерпілого» включатиме у себе: відомості анкетного характеру (стать, вік, сімейний стан); віктимність та риси характеру; особливості поведінки до злочинної події, в момент скоєння злочину, після його скоєння. Підсумовано, що у загальному масиві злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості переважають особи жіночої статі. Проте перевага за статтю залежить і від характеру вчинюваних дій. На підставі проведеного аналізу з’ясовано залежність виду та способу вчинюваних дій від віку потерпілої особи: чим старша дитина за віком, тим більше злочин характеризується наявністю фізичного контакту та проникнення у тіло потерпілої особи. І навпаки, чим дитина менша, злочин вчиняється здебільшого без наявності фізичного контакту між потерпілою особою та проникнення у тіло потерпілої особи, спрямовані в більшості на інтелектуальне розбещення дитини. Встановлено, що здебільшого потерпілими від злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості стають діти зі змістовно та структурно неблагополучних сімей, у третині випадків такі злочини були вчинені найближчими родичами. Визначається, що віктимність дітей завжди підвищена, здебільшого злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості дітей був вчинений особою, з якою потерпілі знайомі.
21
Herasymenko, L. O. "Особливості психосоціальної дезадаптації у жінок з клінічно визначеними розладами адаптації". Likarska sprava, № 3-4 (5 грудня 2018): 87–92. http://dx.doi.org/10.31640/3-4.2018(13).
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчали структурні особливості психосоціальної дезадаптації у жінок з клінічно окресленими розладами адаптації. Проведено аналіз їх анамнестичних даних, клініко-психопатологічне обстеження. За допомогою методів діагностики структури психосоціальної дезадаптації отримано дані про домінування в обстежених жінок її сімейного варіанта. Другим за поширенням був виробничий (службовий) варіант дезадаптації. При цьому у більшості жінок сімейний і виробничий варіанти поєднувались і діагностовано змішаний варіант дезадаптації. До найбільш поширених факторів формування дезадаптації в обстежених жінок належать внутрішньо- і міжособистісні конфлікти, порушення сексуальної і комунікативної функцій, а також високий рівень особистісної тривожності, інтравертованості більшості з них. Отримані дані можуть бути використані для розробки ефективної системи психотерапевтичної корекції проявів психосоціальної дезадаптації у жінок та реабілітаційної роботи з ними.
22
Хараджа, Н. "Зміст, структура й ознаки принципів сімейно-правов теоретико-правовий аспект". Підприємництво, господарство і право, № 4 (184) (2011): 71–74.
Знайти повний текст джерела
23
Сергієнко, Наталія. "ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИЧИН ВИНИКНЕННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ У ДИСФУНКЦІОНАЛЬНИХ СІМ’ЯХ". Молодий вчений, № 2 (90) (26 лютого 2021): 58–63. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-2-90-11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлені дослідження робіт по визначенню сімейної динаміки у дисфункціональних сім’ях, схеми стосунків та взаємодії членів сім’ї, що включає безліч необхідних елементів (емоційна залежність від інших, відсутня впевненість в собі, ствердження автономії та залежності). Коли член сім'ї вживає психоактивні речовини (ПАР), вплив на сім'ю може різнитися залежно від її структури. Наприклад, батько який зловживає ПАР може виступати в ролі «супер героя», або коли сім’я керована конфліктами негативний вплив буде скерований на самооцінку і супроводжувати дитину в дорослому віці. Говориться у статті також про дорослих дітей з неблагополучних сімей, які мають такі типи: сім’я зловживала ПАР, сім’я, керована конфліктами, або насильницька сім’я чи емоційно відокремлена. Про шляхи надання допомоги тим, хто, побачивши свою проблему, просить допомоги, в тому числі як соціально-психологічної, так і духовної.
24
Солодовнікова, Х. "Право на інформацію про походження: закордонний досвід". Юридичний вісник, № 3 (8 жовтня 2020): 262–69. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1950.
Повний текст джерелаАнотація:
У науковій літературі здебільшого дискутується питання щодо права на інформацію дитини про походження, тоді як сучасний закордонний досвід, зокрема Німеччини, свідчить про те, що повний доступ до цього права має належати людині після 16 років, оскільки німецька доктрина права обґрунтовує, що саме у цьому віці людина більшою мірою психологічно готова до сприйняття такої інформації, а отже, набуває розширених можливостей щодо соціальної, правової тощо його реалізації.
Що ж до інформації про походження дитини, то науковці і практики вважають, що вона є основним елементом дитячої індивідуальності (children's identity). Так, на думку Дж. ван Б'юрен, є, по суті, визнанням факту її існування, включаючи не тільки сімейні зв'язки дитини, її ім'я та громадянство, а й расову, статеву та релігійну належність.
В основі такого підходу до права на знання походження лежать повага до особистості, визнання гідності особи, що ґрунтуються на праві особистої ідентичності та праві на особистий розвиток. Зокрема, за результатами аналітичних розвідок було встановлено той факт, що це право є складовою частиною людської гідності.
Визначення походження дитини від своїх батьків необхідне для встановлення місця і ролі дитини як особистості у суспільстві й як суб'єкта у правовідносинах, особливо в сучасних умовах, коли спостерігається зростання числа розлучень; зміни в структурі традиційних сімейних відносин, що зумовлені різноманітністю форм сімейних стосунків і форм батьківства (включаючи монобатьківські сім'ї, фактичні шлюбні відносини, одностатеві шлюби), а також при народженні дитини поза шлюбом, під час усиновлення дитини, під час виховання дитини вітчимом чи мачухою, використання допоміжних репродуктивних технологій, залучення донора чи сурогатної матері.
25
Бохонкова, Юлія, Юрій Сербін, Олена Пелешенко та Марина Кобиляцька. "Психологічні особливості дітей з адаптаційними розладами та їх корекція". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(53)T2 (2020): 28–39. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-2-28-39.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено опис психологічних особливостей дітей, що мають адаптаційні розлади. Розглядаються також методи, методики їх корекції. Стаття присвячена опису різновиду теоретичних розвідок з означеної проблематики. Проаналізовано емоційні порушення у дошкільників, що входять до структури неврозів, неврозоподібних розладів, і є корелятом передхворобливих станів. Визначено основні принципи і етапи психологічної корекції дітей з адаптаційними розладами, які є квінтесенцією психокорекції дітей у цілому, оскільки вони ґрунтуютьсяна закономірностях динаміки їхньої афективно-емоційної сфери.Висвітлюється практика роботи психоаналітичних груп дітей з адаптаційними розладами.Акцентується увага на поведінковій терапії, яка знаменна для корекції дітей з адаптаційними розладами та концентрацією уваги на редукцію окремих симптомів (тривоги, фобій, зниженого настрою), і де є активне залучення батьків у процес терапії.В статті робиться акцент на впливі саме сімейної психотерапії. Вказується, що сім'я є важливою структурою для дитини та головним інститутом соціалізації, і будь-які зміни у ній обумовлюються і супроводжуються динамікою всіх її рівнів та функцій. Визначено, що ефективність психотерапії дітей з адаптаційними розладами є складною проблемою сьогодення із за неспецифічних труднощів та специфіки динаміки цього процесу.
26
Щербак, Тетяна. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОБРАЗУ Я ВАГІТНИХ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 12, № 9(54) (27 лютого 2020): 166–79. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2020.9(54).15.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено вивченню психологічних особливостей образу Я вагітних, що перебувають на різних термінах вагітності. Образ Я розглянуто як установку особистості щодо себе, складно структуроване та динамічне утворення особистості. В структурі образу Я виділено когнітивний, емоційно-оціночний, поведінковий, соціально-перцептивний аспекти та визначено їх функції. Зазначено, що формування та становлення образу Я відбувається в процесі життя, а під час вагітності значно трансформується, переходячи від образу «Я – вагітна» до образу «Я – мати», а потім – «Я і дитина».Розглянуто психологічний бік змін в ідентичності вагітних. В результаті проведеного дослідження визначено особливості емоційно-оціночного аспекту образу Я вагітних, а саме виявлено наступні особливості: виражене позитивне самоставлення і самовпевненість; середній рівень поваги до себе, аутосимпатії та самоприйняття; більшість вагітних виявили самопослідовність, самоінтерес і низький рівень самообвинувачення. Констатовано високий рівень самооцінки вагітними здоров’я, зовнішності, впевненості у собі; адекватна оцінка розуму, здібностей, характеру та загальна самооцінка. У діапазоні соціально-перцептивного аспекту з’ясовано, що найбільш вираженими є середні показники оцінки ставлення, особистісна ідентичність, емоційно-позитивна форма позначення статі. Констатовано, що для більшості вагітних сексуальна роль та учбово-професійна не є важливими у даний період, натомість велике значення має сімейна приналежність. У рамках когнітивного аспекту виявлено, що серед вагітних переважають жінки з: емоційно-полярним типом особистості, високим рівнем рефлексії, позитивними ідентифікаційними характеристиками, вираженою сімейною та персональною перспективою. Для більшості досліджуваних найбільше значення мала сфера сім’ї, вагомим для досліджуваних був також фізичний образ. В межах поведінкового аспекту більшості досліджуваних жінок діагностовано здатність сконцентруватись на собі, стриманість, виваженість вчинків, дипломатичність, уміння працювати зі своєю напругою, зберігати емоційну стійкість. Встановлено, що відчуття безпеки, довіри, впевненості, низький рівень тривоги, ворожості та конфліктності властиві більшості досліджуваних.
27
Мельник, І. П. "Сутність і структура процесу соціальної адаптації внутрішньо переміщених сімей". Соціальна робота в Україні: теорія і практика, № 3/4 (2017): 53–60.
Знайти повний текст джерела
28
Halushchak, Halyna. "Використання педагогічно доцільних методів взаємодії у вихованні дитини в перехідні періоди утворення різних типів сімей із порушеною структурою". Освітній простір України, № 10 (17 травня 2017): 79–93. http://dx.doi.org/10.15330/esu.10.79-93.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито сутність сім’ї з порушеною структурою. Актуалізується значення виховного потенціалу різних типів сімей із порушеною структурою (неповної, повної зміненої, адопційної, опікунської, патронатної), доцільність налагодження взаємодії батька (матері) з дитиною у ситуації розпаду та утворення іншого з типів сімей. Окреслено педагогічно доцільні напрями і методи взаємодії батьків із дитиною (дітьми).
29
Засецька, Альона Станіславівна. "Ціннісні орієнтації сучасних підлітків". Актуальні проблеми психології в закладах освіти 9 (17 вересня 2018): 89–93. http://dx.doi.org/10.31812/psychology.v9i0.3725.
Повний текст джерелаАнотація:
статті охарактеризовано поняття ціннісних орієнтацій,систематизовано основні чинники їх формування; а наліз теоретичнихзасад проблеми ціннісних орієнтацій став основою для обґрунтуванняпсихологічної структури ціннісної орієнтації. Визначено, психологічніособливості формування цінностей; які ціннісні орієнтації переважають усучасних підлітків: здоров'я, наявність хороших і вірних друзів, активна,діяльна життя, щасливе сімейне життя. Виявлено, що реалізаціяпотенціалу особистості відбувається тільки з опорою на ціннісніорієнтації. Представлено гендерний аспект цінностей. Запропонованошляхи ефективного формування ціннісних орієнтацій в підлітковому віці врізних соціальних ситуаціях: сім'я, школа, однолітки, вчителі, ЗМІ.
30
Slabkiy, G. О., та О. S. Shcherbinska. "ШЛЯХИ ІНТЕГРАЦІЇ АКУШЕРСЬКО-ГІНЕКОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ НА ПЕРВИННОМУ РІВНІ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (17 березня 2020): 61–67. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.4.10950.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: розробити та представити концептуальні підходи до інтеграції акушерсько-гінекологічної допомоги на первинному рівні її надання.
Матеріали і методи. При виконанні роботи використано такі методи: бібліосемантичний, структурно-логічного аналізу, описового моделювання. Методичною базою дослідження став системний підхід.
Результати. У статті представлено кластерну модель інтеграції акушерсько-гінекологічної допомоги на первинному рівні, яка включає набуття сімейними лікарями необхідних компетенцій та безперервне підвищення професійної майстерності, матеріально-технічне забезпечення сімейних амбулаторій та комунікації з населенням.
На основі кластерної моделі інтеграції медичної акушерсько-гінекологічної допомоги на первинному рівні розроблено модель акушерсько-гінекологічної допомоги на первинному рівні. Модель складається із двох складових: гінекологічної та акушерської медичної допомоги. Такий поділ пов’язаний з тим, що для забезпечення кожної із них потрібні різні компетенції як сімейних лікарів, так і сімейних медичних сестер.
Центральним елементом моделі виступають жінки, які потребують акушерсько-гінекологічних медичних послуг профілактичної, діагностичної та лікувальної спрямованості.
Гінекологічна складова моделі передбачає забезпечення високого рівня гінекологічного та репродуктивного здоров’я, а акушерська складова – комплекс заходів, які пов’язані з плануванням сім’ї та народженням здорової дитини.
Впровадження даної моделі може бути поетапним. Етапність і терміни можуть бути на різних територіях різними. Вони пов’язані з термінами теоретичної та практичної підготовки сімейних лікарів та сімейних медичних сестер до виконання ними тих чи інших розділів акушерсько-гінекологічної допомоги та підготовки ресурсної бази сімейних амбулаторій.
Висновки. Інтеграція акушерсько-гінекологічної допомоги на первинному рівні забезпечить підвищення її доступності та ефективності.
31
Таймасов, Ю. С. "ЧИННИКИ ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ’Я У КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ КУРСАНТІВ ДО САМОЗБЕРЕЖЕННЯ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ". Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, № 51 (2018): 21–30. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2018.51.02.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються фактори зміцнення здоров’я курсантів під час навчання у профільних вищих навчальних закладах. Проведено аналіз наукових праць щодо «готовності» у площині вивчення психологічних, педагогічних особливостей у напрямках: готовність до діяльності в екстремальних умовах, до праці, навчання, педагогічної діяльності, готовність військовослужбовців, спортсменів; професійна та управлінська готовність. Наведено авторське тлумачення поняття, «готовності до самозбереження» є стан особистості, який має складну динамічну компонентну структуру, сприяє задоволенню її потреби у збереженні власного життя та здоров’я та реалізується у відповідному способі взаємодії з навколишнім середовищем (самозберігаючою поведінкою). Наведено компонентну структуру формування готовності курсантів до самозбереження та проведено аналіз анкетних даних та опитування, що показало низку проблем, які супроводжують цей процес; його факторами, є наступні: фізичні (наявність шкідливих звичок, дотримання режиму дня, перебування на свіжому повітрі, фізична активність); інтелектуальні (знання про здоров’я та чинники, що на нього впливають); сімейно-побутові (вік та спосіб життя батьків, склад та стосунки у сім’ї, місце та соціально-побутові умови проживання); емоційно-мотиваційні (стресостійкість, місце здоров’я у системі цінностей). Наведено чинники, що негативно впливаючи на зазначений процес, відповідно чинять негативний вплив і на здоров’я курсантів, а боротьба з ним є перспективним напрямком майбутніх наукових досліджень.
32
Skliaruk, Anastasiia. "СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДИТИНИ В ПРОБЛЕМНІЙ СІМ’Ї: ЕМПІРИЧНИЙ ВИМІР". Вісник Прикарпатського університету: філософські і психологічні науки 1, № 22 (18 вересня 2019): 18–25. http://dx.doi.org/10.15330/vpufpn.22.18-25.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано особливості соціалізації в проблемній сім’ї. Досліджується специфіка компонентів структурно-функціональної моделі соціалізації дитини в проблемній сім’ї за результатами емпіричного соціально-психологічного дослідження. Обґрунтовується запропонована модель соціалізації дитини в проблемній сім’ї, що відображає широкий спектр чинників (від загальносуспільного значення до рівня конкретних актів взаємодії в родині), що визначають успішність та ефективність соціалізації в проблемній сім’ї. Доводиться, що найбільш вагомими аспектами соціалізації в проблемній сім’ї є переважання типу репродукції сімейного досвіду та засвоєння типу конфігурації сімейних стосунків, що визначають позитивний чи негативний перебіг соціалізації дитини в проблемній сім’ї.
33
Pishkovtsi, A.-M. M. "ДО ПИТАННЯ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЧНОЇ РОБОТИ СІМЕЙНИХ ЛІКАРІВ СЕРЕД ДИТЯЧОГО НАСЕЛЕННЯ (ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ)". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 2 (25 вересня 2020): 10–16. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.2.11404.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: дослідити діяльність лікарів загальної практики – сімейних лікарів зі збереження стоматологічного здоров’я дітей.
Матеріали і методи. Використано такі методи дослідження: соціологічний, статистичний, структурно-логічного аналізу. Матеріалами дослідження слугували результати проведеного за спеціально розробленою анкетою серед 254 лікарів загальної практики – сімейних лікарів соціологічного дослідження, які працюють в Закарпатській області.
Результати. Встановлено, що (59,8±2,5) % опитаних не проходили навчання з питань надання медичної стоматологічної допомоги дітям. Рівень особистих теоретичних знань з питань збереження стоматологічного здоров’я дітей як достатній оцінило (48,8±2,5) % респондентів, рівень особистих практичних навичок як достатній оцінило (42,1±2,5) % опитаних сімейних лікарів. На робочому місці наявні інструменти, які необхідні для проведення профілактичного стоматологічного огляду дітей, в (32,3±2,3) % опитаних сімейних лікарів, стоматологічний кабінет є у (15,3±1,8) % закладів, у яких працюють респонденти, (4,3±1,0) % шкіл мають стоматологічні кабінети. Профілактичні стоматологічні огляди дітей дошкільного віку проводять (51,6±2,5) % опитаних лікарів та (62,6±2,4) % – профілактичні огляди дітей шкільного віку. Із усіх респондентів (8,2±1,4) % при виявленні патології не направляє дітей до лікаря-стоматолога, а (13,2±1,7) % не контролює результати санації порожнини рота у дітей та (42,1±2,5) % контролює їх вибірково. Індивідуальні бесіди з батьками з питань збереження стоматологічного здоров’я дітей проводять (52,8±2,5) % респондентів, а (47,2±2,5) % опитаних вважає це функцією лікаря-стоматолога дитячого. (93,7±1,2) % опитаних сімейних лікарів мають бажання отримати комплексну інформацію про забезпечення гігієни порожнини рота у дітей та про правила догляду за зубами. Бажаними джерелами отримання інформації є одержання методичних рекомендацій – (83,9±1,9) %, проведення практичних занять з лікарем-стоматологом – (40,2±2,5) %, спеціальні тренінги – (35,8±2,4) %.
Висновки. У ході соціологічного дослідження встановлено недостатній рівень теоретичної та практичної підготовки сімейних лікарів та їх ресурсної бази до проведення профілактичної роботи серед дітей зі збереження їхнього стоматологічного здоров’я.
За результатами соціологічного дослідження встановлено, що рівень профілактичної роботи сімейних лікарів зі збереження стоматологічного здоров’я дітей є низьким і часто формальним.
34
КАНІШЕВСЬКА, Любов. "ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОГО БАТЬКІВСТВА В СТАРШОКЛАСНИКІВ ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДІВ ЯК НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (29 квітня 2021): 171–82. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-171-182.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито особливості формування готовності до відповідального батьківства старшокласників інтернатних закладів, що зумовлені: 1) специфікою контингенту вихованців (соціальне сирітство, наявність деприваційного синдрому; відсутність можливості засвоєння позитивного соціального досвіду батьків); 2) особливостями організації життєдіяльності вихованців шкіл-інтернатів (вимушена адаптація до великої кількості однолітків; звуження діапазону статевих ролей); 3) урахуванням потенційних можливостей позаурочної діяльності інтернатних закладів; 4) сенситивністю раннього юнацького віку в контексті зазначеної проблеми (вироблення ідеалів жіночності та мужності, зверненість у майбутнє, побудова життєвих планів). Визначено структуру поняття «готовність до відповідального батьківства у старшокласників інтернатних закладів», що включає такі компоненти: когнітивний – знання основ законодавства про сім’ю та шлюб; знання про функції сім’ї; про сутність батьківства; усвідомлення значущості батьківства; знання та вміння з основ репродуктивної культури і сімейної педагогіки; емоційно-ціннісний – цінності, потреби, позитивні мотиваційні установки на створення сім’ї, народження дітей у майбутньому; збагачення емоційної сфери почуттями радості, любові, переживання за інших; поведінково-діяльнісний – вміння гармонійної взаємодії з іншими людьми; потреба у вдосконаленні себе як майбутнього батька/матері; вміння, спрямовані на збереження та зміцнення репродуктивного здоров’я. Критеріями готовності старшокласників загальноосвітніх шкіл-інтернатів до відповідального батьківства визначено такі, які відповідають компонентам готовності до відповідального батьківства в зазначеного контингенту учнів, а саме: когнітивний (знання про функції сучасної сім’ї; щодо сутності відповідального батьківства; з основ репродуктивного здоров’я), емоційно-ціннісний (позитивні мотиваційні установки на створення сім’ї, на народження дитини у майбутньому; здатність до емпатії; потреба в спілкуванні та міжособистісній взаємодії), поведінково-діяльнісний (вміння гармонійної взаємодії з іншими людьми; набуття вмінь, спрямованих на зміцнення репродуктивного здоров’я; здатність до самовдосконалення себе як майбутнього батька/матері). Результати дослідження свідчать, що високий рівень готовності до відповідального батьківства виявили 25,8 % старшокласників інтернатних закладів; середній рівень – 34,4 %, низький рівень – 39,8 % . Ключові слова: готовність до відповідального батьківства, старшокласники інтернатних закладів, структура, критерії і показники готовності до відповідального батьківства, особливості формування готовності до відповідального батьківства, педагогічні умови.
35
ОНИПЧЕНКО, Оксана. "СТАБІЛЬНІСТЬ ІНСТИТУТУ СІМ’Ї ЯК ПРІОРИТЕТНИЙ НАПРЯМ СТАТЕВОРОЛЬОВОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 21, № 2 (12 вересня 2020): 165–83. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v21i2.427.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено один із напрямів статеворольової соціалізації дітей та підлітків, їх підготовки до сімейного життя – стабільність інституту сім’ї. Висвітлено основні діаметрально протилежні наукові підходи до тлумачення інституту сім’ї: консервативно-кризовий та ліберально-прогресивний; наведено аргументи на підтвердження можливості обох підходів. Ураховуючи зміни, що відбуваються з інститутом сім’ї (падіння народжуваності; дестабілізацію шлюбно-сімейних відносин, нестабільність сім’ї, конфлікти; виникнення альтернативних форм сімейних структур; зникнення патріархальної субординації; переважання емоційності у стосунках; зміну системи цінностей та ін.), більшість дослідників уважає, що цей процес є прогресивним, неминучим та вимагає відповідного пристосування, підготовки дітей ті підлітків до майбутнього подружнього життя шляхом проведення процесу статеворольової соціалізації. У статті окреслено види сучасного шлюбу, основні тенденції щодо трансформації чоловічих та жіночих ролей, розподілу домашніх обов’язків; питання співвіднесення соціальної та біологічної рівності між статями; питання маскулінізації жінок та фемінізації чоловіків, виконання ними соціальних функцій; особливості формування в дітей та підлітків статевотипізованої поведінки. Докладно розглянута проблема сімейних конфліктів та способи їх можливої профілактики. Виявлено деструктивні стилі спілкування; визначено фактори, що сприятимуть гармонії подружнього життя: сфери адаптації – духовна, психологічна, культурна, інформаційна, побутова, родинна, сексуальна; співвідношення домінантності в партнерів: найкраще являється домінування в різних сферах; фактори подружньої сумісності: рівень освіти, егалітарність у побуті, спільне дозвілля, уміння конструктивно вирішувати питання та конфліктні ситуації; виділення сфер застосування лідерських якостей: економічна, ділова, господарська, культурна, емоційна, педагогічна, комунікативна та ін.
36
Касьян, А. І. "ГЕНДЕРНО-РОЛЬОВИЙ КОНФЛІКТ У ЖІНОК: РОЛЬОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ, БАЛАНС ТА РОЗПОДІЛ РОЛЕЙ". Problems of Modern Psychology, № 3 (27 квітня 2021): 62–67. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-3-7.
Повний текст джерелаАнотація:
Специфіка рольової компетентності, структури та змісту ролей сучасної жінки, тих гендерно-рольових конфліктів, з якими стикаються жінки в актуальній повсякденній реальності, пов’язаною із розширенням рольового репертуару особистості, трансформацією ролей, – є важливими для вивчення – це стосується як рольового розподілу у сім’ї, так і можливості розподілити свій час між роботою та іншими сферами життя для жінок, які працюють і при цьому мають родину і дітей. У статті представлені результати емпіричного дослідження (n=204) рольової компетентності жінок, її взаємозв’язку із розподілом ролей у сім’ї та балансом «робота – життя». Метою статті є аналіз та обґрунтування результатів емпіричного дослідження взаємозв’язку рольової компетентності жінок із балансом «робота – життя» та ідеальними (бажаними) уявленнями про розподіл ролей у сім’ї. Гіпотеза емпіричної частини дослідження полягала у припущенні про те, що жінки відчувають гендерно-рольовий конфлікт, пов’язаний із стереотипним розподілом ролей, розбалансованістю «робота – життя» та низьким рівнем рольової компетентності. Дослідження показало, що в рольовому репертуарі рольова гнучкість більше пов’язана із загальним показником рольової компетентності, ніж рольова глибина. Розподіл ролей у сім’ї, на думку жінок, повинен в окремих сферах бути спільним для дружини і чоловіка (організація розваг, роль господаря / господині, сексуального партнера, організацію сімейної субкультури); належати чоловікові (матеріальне забезпечення сім’ї) або дружині (виховання дітей, емоційний клімат), що відповідає стереотипному традиційному розподілу ролей. Баланс між роботою та іншими сферами життя, можливість гармонійно розподіляти свій час у цілому знаходиться на рівні вище середнього, особливо у соціальних контактах. Однак має високий рівень балансу навантаження, який відповідає за можливість розподіляти час між різними сферами життя. Рольова компетентність пов’язана в окремих моментах як із розподілом ролей у сім’ї, так і з балансом «робота – життя», що частково підтверджує висунуту нами гіпотезу. Також у показниках рольової компетентності, розподілу ролей у сім’ї, балансі «робота – життя» були знайдені окремі статистичні відмінності за віком, рівнем освіти, сімейним статусом та кількістю дітей або їх наявністю.
37
Романовська, Діана. "Сформованість ціннісних орієнтацій здобувачів освіти у процесі розвитку соціальної компетентності". New pedagogical thought 102, № 2 (4 вересня 2020): 75–80. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-102-2-75-79.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено проблемі формування ціннісних орієнтацій здобувачів освіти як складової їх соціальної компетентності. Визначено важливість формування соціальної компетентності в освітньому процесі фахівцями психологічної служби. Розкрито зміст та структурні компоненти поняття «соціальна компетентність», роль ціннісних орієнтацій. Представлено результати дослідження рівнів сформованості основних груп ціннісних орієнтацій та рейтингові позиції 16-ти цінностей-маркерів, що входять до означених груп, в учнів закладів загальної середньої та професійно-технічної освіти. Проаналізовано рейтинг основних груп життєвих цінностей, який був представлений у такому порядку: сімейні; духовні;соціальні; індивідуалістичні. Виокремлено порушення еталонного порядку формування груп цінностей, відносно яких відбувається процес розвитку свідомості людини. Описано результати дослідження стану соціального благополуччя респондентів. Сформульовано висновки та рекомендації закладам освіти щодо вдосконалення процесу формування соціальної компетентності та життєвих цінностей здобувачів освіти.
38
Sichkoriz, O. Ye. "КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА УСПІШНОСТІ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДЕРЖАВНОЇ АТЕСТАЦІЇ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (19 березня 2021): 76–80. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.4.11913.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: покращити якість фахової підготовки здобувачів вищої медичної освіти на основі комплексного аналізу їхньої успішності.
Матеріали і методи. Дослідження проводили серед здобувачів, які навчались в інтернатурі Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та проходили заключну державну атестацію у період 2011–2017 рр. за такими критеріями: результати складання ліцензійних тестових іспитів «Крок-1», «Крок-2», «Крок-3», складання державних іспитів та результат заключної атестації. Використано статистичні методи, структурно-логічний аналіз та системний підхід.
Результати. За результатами складання ліцензійного іспиту «Крок-1» протягом 2011–2017 рр. зафіксовано зростання середнього бала для спеціальності «Медицина невідкладних станів» та «Загальна практика – сімейна медицина». Спостерігали тенденцію до зростання середнього результату проходження іспитів «Крок-2» та «Крок-3» та середньої оцінки складання державних іспитів для здобувачів усіх лікарських спеціальностей. Найнижчу середню оцінку заключної атестації протягом 2011–2017 рр. констатовано у здобувачів зі спеціальності «Стоматологія».
Висновки. Дослідження результатів успішності здобувачів вищої медичної освіти на додипломному та післядипломному рівнях дозволить оцінити та покращити якість фахової підготовки та наблизити її до європейських стандартів.
39
Тавровецька, Н. І. "ФОРМУВАННЯ УЯВЛЕННЯ ПРО РОЗПОДІЛ РОЛЕЙ В СІМ'Ї СУЧАСНОЮ МОЛОДДЮ". Problems of Modern Psychology, № 2 (7 жовтня 2021): 89–96. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-2-11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено результати емпіричного дослідження уявлення сучасної молоді про розподіл ролей у сім’ї. Розглянуто аналіз розробленості питання з точки зору гендерного аспекту (психічної статі респондентів) та з урахуванням структури сім’ї респондентів (повні та неповні родини). Наведено результати за опитувальником «Індивідуально- типологічний» (Л.М. Собчик) та опитувальником «Розподіл ролей у сім’ї» (Ю.Є. Альошиної, Л.Я. Гозмана). Констатовано, що для сучасної молоді характерним є відсутність готовності брати на себе відповідальність за долю іншої людини, брати на себе батьківські обов'язки, не сформована установка на створення майбутньої сім'ї. Виявлено вплив гендерних стереотипів щодо розподілу сімейних ролей, статистично доведена відмініть у сприйнятті ролей в родинах між хлопцями та дівчатами, які виховуються у неповних родинах. Встановлено, що у групі респондентів в залежності від типу психічної статі є розбіжності в уявленнях про тип сім'ї, а отже й про розподіл ролей у сім'ї. Дівчата з фемінним типом психічної статі більш схильні до вибору традиційного розподілу ролей у сім'ї, також є й проміжний тип. Фемінні хлопці обирають егалітарні та традиційні сім'ї. Найбільшу кількість таких респондентів склали хлопці з неповних родин. Їх фемінність можна пояснити саме вихованням матері- одиначки. Хлопці з маскуліним типом психічної статті, серед яких є як з повної родини так і ні обирають традиційний типу родини, а от дівчата проявляють амбівалентний вибір: егалітарна та традиційна родина. Молодь з андрогінним типом психічної статі обирають егалітарний тип сімейних стосунків та розподілу ролей. За результатами дослідження доведено, що для образу сучасної сім’ї в уявленнях молоді характерна присутність ознак різних типів сімейних стосунків: традиційні, проміжні та егалітарні сім’ї. У висновках представлені результати, які підтверджені сучасними аналогічними розвідками з даної проблематики. А саме, показано, що відсутній негативний вплив розлучення на відносини батька і дитини, що дитячо-батьківські відносини, у більшості відсотках результатів, залежать від типу психічної статі респондентів, від їх уявлення про образ шлюбного партнера та ті типи сімейних стосунків, які транслює батьківська сім’я.
40
Гончаренко, Наталія. "ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ БАТЬКІВ З ДІТЬМИ, ЯКІ МАЮТЬ СИНДРОМ ДЕФІЦИТУ УВАГИ ТА ГІПЕРАКТИВНОСТІ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 12, № 8(53) (27 грудня 2019): 13–26. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2019.8(53).02.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті порушується актуальне питання особливостей взаємодії батьків і дітей, які мають діагноз СДУГ – синдром дефіциту уваги та гіперактивності. Зауважується, що, не зважаючи на поглиблення наукових знань про генетичні та нейропсихологічні механізми появи та розвитку синдрому, якісний рівень освіченості та навичок ефективної взаємодії батьків та педагогів з такими дітьми залишається досить низьким. На сьогодні синдром дефіциту уваги та гіперактивності є визнаним медичною наукою захворюванням нейпропсихологічного етіогенезу, зумовленого складною комбінацією спадкового та соціально-психологічного чинників, жоден з яких не є необхідним або достатнім, щоб викликати розвиток СДУГ сам собою. Важливість адаптивного виховання дитини із СДУГ у сім’ї для оптимізації її розвитку та зниження ймовірності появи негативних симптомів, що супроводжують розлад, вважається очевидною. Чинниками ризику появи у майбутньому в дітей із СДУГ таких несприятливих наслідків як токсикоманія, злочинність, агресивність, опозиційна поведінка є: материнська депресія, надмірна їхня директивність та вимогливість. Патологізуючими для дітей із СДУГ є умови структурної розмитості сім’ї, дифузність у прийнятті ролей, виховна невпевненість батьків, відсутність рефлексії виховної взаємодії. На основі емпіричних даних доведено, що більш адекватні моделі взаємодії з дитиною властиві повним сім’ям, батькам та матерям більш зрілого віку, з вищою освітою. В таких сім’ях є більший відгук батьків на спільну роботу з психологічною службою у допомозі дитині адаптивно соціалізуватись і запобігти негативних наслідків розладу. Найбільше неефективних моделей – нетерплячості, зворотної агресії, покарань, відчаю, марних умовлянь – застосовують у взаємодії з дітьми молоді мами (які народили дітей до 18 років), деякі батьки. Найгірша ситуація з неконтрольованою поведінкою дитини вдома та в школі спостерігається у дисфункціональних сім’ях, де трапляються конфлікти, сварки, пияцтво батька, холодність, відстороненість матері, та тих, де обмежені житлові та матеріальні умови родини. Зроблено висновок, що, хоча сімейне виховання само собою не може викликати появу симптомів СДУГ у дітей (за їх появу відповідають біологічні чинники), здатність батьків ефективно взаємодіяти з ними сприяє запобіганню розвитку проблемної опозиційної поведінки, адикцій у дітей в майбутньому. Просвіта щодо СДУГ та допомога батькам в опануванні ефективних виховних стратегій їхньої взаємодії з дітьми можуть компенсувати негативні згубні наслідки для дітей. Суттєвим чинником поліпшення структури сімейної взаємодії в системі «батьки-діти» може стати також психологічна та психіатрична допомога матерям, які мають власні проблеми, пов’язані із СДУГ (імпульсивність, нетерплячість, надмірна тривожність, схильність до депресії, емоційна неврівноваженість тощо), та високий рівень стресу.
41
Mazhak, Iryna. "Structural factors of effectiveness of private family medicine (case-study)." Ukrainian society 2012, no. 4 (2012): 171–84. http://dx.doi.org/10.15407/socium2012.04.171.
Повний текст джерелаАнотація:
With the help of case-study research structural factors of private family medicine efficacy has been defined in Komsomolsk Poltava region where successful institutionalization of family medicine has been carried out.
42
Мороз, Тетяна. "Репрезентація родинних цінностей у польських паремійних одиницях із семантично протилежними компонентами". Poznańskie Studia Slawistyczne, № 21 (27 листопада 2021): 229–48. http://dx.doi.org/10.14746/pss.2021.21.12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено результати дослідження поняття сім’я та основних родинних цінностей у складі польських прислівʼїв та приказок із семантично протилежними компонентами. З огляду на семантику паремій виокремлено групи, які репрезентують образ польської родини – “Чоловік і дружина (стосунки між ними)”, „Батьки і діти (значення батьків для дітей)”, „Батьки і діти (значення дітей для батьків)ˮ, ”Родинні стосункиˮ. Аналіз цих груп показав широту семантичної структури прислівʼїв та приказок з антонімічними компонентами, за допомогою яких відображено стосунки між чоловіком і дружиною, особливості сімейної ієрархії (соціальна роль чоловіка та дружини); суттєву різницю між значенням батька і матері для дитини, зокрема статус та функції батька й матері; особливе значення дітей у житті батьків; стосунки між братом і сестрою та між двома братами, а також образи кровних родичів та свояцтва.
43
Лісогурська, Діна Володимирівна, Ольга Вікторівна Лісогурська, Світлана Володимирівна Фурман та Леонора Олександрівна Адамчук. "ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ БДЖОЛОЗАПИЛЕННЯ ОСНОВНИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ЕНТОМОФІЛЬНИХ КУЛЬТУР В УКРАЇНІ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 4 (47) (6 січня 2022): 92–98. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2021.4.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджена забезпеченість бджолозапилення основних сільськогосподарських ентомофільних культур в Україні (соняшник, гречка, ріпак) та науково обґрунтована необхідність його використання в аграрному виробництві. Згідно із завданнями дослідження, розрахована структура посівних площ основних сільськогосподарських ентомофільних культур в Україні у 1990 та 2020 р., проаналізовано динаміку посівних площ основних сільськогосподарських ентомофільних культур, чисельності бджолиних сімей в Україні за період з 1990 по 2020 р. та урожайність соняшнику та ріпаку в Україні за останні п’ять років (2017–2020 рр.). Розрахована кількість бджолиних сімей, яка припадає на 1 гектар соняшнику, ріпаку та гречки і проаналізована забезпеченість їх бджолозапилення. Для цього були використані дані Державної служби статистики України щодо наявності бджолосімей, посівних площ соняшнику, ріпаку та гречки за останні тридцять років (1990–2020 рр.) без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях. Аналіз забезпеченості бджолозапилення основних сільськогосподарських ентомофільних культур в Україні показує, що на 1 га гречки припадає 13,5 бджолиних сімей, ріпаку – 3,4, соняшнику – 0,4. Наявним бджолиним сім’ям критично не вистачає нектару з гречки для повноцінного взятку, а для повноцінного запилення соняшнику – не вистачає бджолиних сімей. Хоч у середньому в країні вистачає бджолиних сімей для запилення ріпаку озимого, але оскільки розподіл їх нерівномірний, то у деяких областях їх не вистачає, зокрема, у Волинській, Чернігівській, Одеській, Херсонській, Тернопільській, Львівській, Київській. У цих областях на 1 га цієї культури припадає від 0,9 до 1,8 бджолиних сімей. Найбільш складна ситуація в Україні із запиленням соняшнику, особливо у одинадцяти областях (Луганська, Херсонська, Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська, Одеська, Київська, Миколаївська, Харківська, Чернігівська та Донецька), у яких на 1 га посівів цієї культури припадає від 0,1 до 0,4 бджолині сім’ї. На Полтавщині та Черкащині цей показник на рівні нижньої межі (0,5), у решти регіонів коливається в межах 0,6–22,8. Така ситуація, поряд з іншими чинниками, негативно позначається на урожайності соняшнику та ріпаку в Україні. Застосування керованого бджолозапилення, на відміну від екстенсивного шляху виробництва, дозволить уникнути нераціонального використання ґрунту, як одного з найважливіших природних ресурсів держави.Це забезпечить економічне зростання, а також сприятиме реалізації державної екологічної політики України.
44
Старко, О. "Злочини проти життя та здоров’я особи: кількісно-якісні показники за 2013-2019 рр." Історико-правовий часопис 15, № 1 (18 лютого 2021): 113–18. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2020-1/21.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено проблемі кримінологічної характеристики злочинів проти життя і здоров'я людини на сучасному етапі. Зокрема, досліджено питання про кількісно-якісні показники даного виду злочинності за період 2013-2019 рр. Кількісно-якісні виміри злочинності слугують одним із основних орієнтирів як для корекції запроваджених заходів запобігання, так і пошуку нових та ефективніших способів протидії, а отже повинні бути постійним об’єктом системного кримінологічного спостереження. 2013-2014 рр. відзначились ескалацією кількісно-якісних вимірів злочинів проти життя та здоров’я особи, а 2015-2019 рр. подальшою стабілізацією дещо знижених показників. Злочини проти життя та здоров’я особи, та особливо їх насильницький сегмент, який за останні сім років сягнув 96%, характеризуються високим ступенем суспільної небезпечності. Наводено і проаналізовано дані про рівень злочинів і осіб, які їх вчинили, коефіцієнти, що характеризують кримінальну активність населення і інтенсивність злочинів цього виду на території України. Здійснено аналіз структури злочинів, а також структури відповідних груп злочинів. Автором констатовано стабільність основних структурних показників злочинів проти життя і здоров'я людини (84% складають злочини проти здоров'я, 14,3% – злочини проти життя, 1,96% – злочини, що ставлять в небезпеку життя і здоров'я людини). Найбільш поширеними є: умисні легкі тілесні ушкодження (63,7%), умисні вбивства без обтяжуючих і пом'якшуючих обставин (12%), умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження (7,2%), умисні тяжкі тілесні ушкодження (4,9%), побої і мордування (3,2%). Констатовано стрімке зростання рівня злочинів проти життя і здоров'я людини у 2013-2014 рр., а також збільшення питомої ваги їх насильницького сегменту майже до 100%, що свідчить не тільки про їх сімейно-побутовий і ситуаційний характер, але і про вагому роль суспільно політичної складової їх обумовленості.
45
Акімова, Ольга Вікторівна, Лариса Володимирівна Дудікова, Алла Миколаївна Коломієць та Юлія Михайлівна Остраус. "ФОРМУВАННЯ КОГНІТИВНОЇ СКЛАДОВОЇ ПРОФЕСІЙНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ СІМЕЙНИХ ЛІКАРІВ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЬОГО БЛОГУ". Information Technologies and Learning Tools 75, № 1 (24 лютого 2020): 90–107. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v75i1.3071.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті підкреслено актуальність проблеми формування професійно-комунікативної культури майбутніх сімейних лікарів у процесі їх підготовки у вищих медичних навчальних закладах, обґрунтовано необхідність застосування блог-технології з метою забезпечення її когнітивної складової. Висвітлено практичні аспекти створення інформаційно-освітнього блогу викладача, що має на меті вдосконалення професійно-комунікативної культури студентів-медиків. Визначено етапи розробки блогу, його цілі та функції, розроблено структуру. Окреслено можливості системи керування контентом WordPress, яку було обрано в якості платформи блогу. Висвітлено властивості «кліпового мислення» сучасної молоді, що сформувалося в умовах новітнього інформаційного середовища завдяки масовому поширенню мобільних телефонів та Інтернету. Відповідно до окреслених психологічних особливостей визначено вимоги до змістової складової матеріалу блогу та формату її викладення, а саме: подання інформації у вигляді кліпів; застосування яскравих наочних презентацій зі зрозумілими та образними формулюваннями; використання образів, що можуть мати вигляд слайдів чи анімаційних відео. Виділено критерії відбору текстових та відеоматеріалів для блогу. Висвітлено мету кожного з розділів блогу, принципи відбору й розробки матеріалів блогу, коротко окреслено його зміст. Розглянуто особливості та переваги інтерактивних онлайн вправ, створених у середовищі LearningApps.org. Підкреслено доцільність застосування онлайн вправ з метою збільшення лексичного запасу англійської медичної термінології. Запропоновано завдання для роботи студентів з блогом на заняттях з іноземної мови, організованих за принципами сучасного освітнього тренду BYOD. Практичним результатом проведеного дослідження є створений нами інформаційно-освітній блог викладача «Doctor-Patient Communication».
46
Сахарова, Ольга. "ДИСКУРСИВНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ДІЙОВИХ ОСІБ У ДРАМАТУРГІЙНОМУ ТЕКСТІ". Мова: кодифікація, компетенція, комунікація, № 1(4) (30 червня 2021): 30–46. http://dx.doi.org/10.24025/2707-0573.1(4).2021.231719.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Проблема структурування драматичного тексту, функцій списку дійових осіб у композиційній та семантичній організації п’єси є важливою для інтерпретації твору драматургії. Проникнення в глибинні смислові та текстові зв’язки між аналізованим структурним компонентом та самим текстом уможливлює глибше розуміння естетичного задуму як читачів, так і для режисерів, акторів, сценаристів.
Мета статті полягає в багатоплановому аналізі способів презентації дійових осіб, що містить вивчення їх інформативності, співвідношення з загальною проблематикою п’єси; здійснення класифікації списків персонажів; обґрунтування функції «глобальної зв’язності» списку дійових осіб у композиційній структурі тексту драми.
Методи та матеріал дослідження. Домінантними методами дослідження обрано описовий та функціональний. Залучення жанрово-дискурсивного, когнітивного та психолінгвістичного аспектів аналізу зумовило застосування методів концептологічного, наративного та дискурс-аналізу
Матеріалом слугували п’єси сучасних українських драматургів кінця ХХ – початку ХХІ століття.
Основні результати дослідження.
Ключовою функцією презентації дійових осіб є своєрідний вступ до художнього дискурсивного простору п’єси.
В структурному плані список персонажів виступає елементом глобальної зв’язності тексту, який тематично та концептуально об’єднує його частини. Інформативність презентації персонажів кореспондує з проблематикою твору драматургії.
Так, було виявлено, що узагальнені презентації персонажів представлені переважно узагальненим антропонімом, займенником або антропонімом з іменем, в якому відсутня подальша характеристика особистості, крім ґендерної. Зміст творів із узагальненими презентаціями містять філософське спрямування, в них представлені долі особистостей без вікової, фахової чи іншої конкретизації.
Соціальні презентації дійових осіб містять вступ до певного професійного, родинного чи іншого відтворюваного дискурсу, де набуває смислового навантаження інформація про вік, соціальний статус, сімейні стосунки між учасниками подій. У переліках персонажів представлено митців і науковців, викладачів і вчителів, священників і філософів, лікарів і мистецтвознавців, бізнесменів і управлінців, військових і юристів, представників ЗМІ та працівників СБУ, поліціянтів і повій тощо.
Особистісні презентації персонажів апелюють до майбутніх дійових осіб як до персон зі своїми особливими рисами характеру, переконаннями, звичками, що зумовлює психологічне спрямування твору драматургії.
Висновки. Список дійових осіб є важливим структурно-композиційним та семантичним компонентом твору драматургії, інформативність, характер представлення якого кореспондує з загальним змістом п’єси. Його осмислення сприяє глибшому розумінню драматургії як з позицій читача, так і з позицій постановників п’єси.
Ключові слова: твір драматургії, список дійових осіб, зв’язність тексту, узагальнені презентації, соціальні презентації, особистісні презентації.
47
Шинкарук, Олег. "ДИФЕРЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СМИСЛОВОЇ СФЕРИ КОМБАТАНТІВ-ПРИКОРДОННИКІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 12, № 1 (9 лютого 2020): 317–34. http://dx.doi.org/10.32453/5.v12i1.154.
Повний текст джерелаАнотація:
змін, що відбулися у смисловій сфері прикордонників, які брали участь у бойових діях на Сході України під час антитерористичної операції 2014-2018 рр. Екстремальні умови зіштовхують комбатантів із новим, незвичним, досвідом, та ставить перед ними завдання визначення сенсу подій та особистого ставлення до них. Складність полягає у тому, що через постійну мінливість і невизначеність ситуації, а також наявність цінності, які не співвідносяться з особливими умовами, комбатанти перебувають у стані ступору та мають труднощі із знаходженням задовільного стійкого сенсу своєї життєвої ситуації та визначенням свого ставлення до подій, внаслідок чого виникає відчуття безглуздості того, що відбувається. Травматичний досвід, отриманий в особливих умовах, відображається на трансформації смислових структур особистості комбатантів, що знаходять вияв у вигляді різних поведінкових аномалій, порушень у сфері міжособистісних комунікацій, а також проблемами у смисловій сфері особистості. Особливостями смислової сфери особистості комбатантів, що визначають стан дезадаптації, є: заміна сенсу провідного мотиву діяльності сенсом більш низького порядку, зниження рівня опосередкованості діяльності, звуження основного кола відносин людини зі світом, збіднення мотиваційної сфери. Стан дезадаптації перебуває між безпосередньо пережитими смислами, що визначають реальну поведінку, і смислами, які презентують себе як усвідомлювані, що призводить до порушення самоконтролю і корекції поведінки. Адаптація особистості комбатантів у реабілітаційний період детермінована особливостями смислових структур, які пов’язані із переживанням травматичної ситуації. Збереження таких цінностей як щасливе сімейне життя, любов до близьких, творчість, пізнання, цікава робота, дозволяє інтегрувати травматичний досвід у систему життєвих смислів і цінностей. Смислова інтеграція гуманістичних цінностей дозволяє комбатантам інтегрувати екстремальний смисловий досвід у систему життєвих смислів. Стан адаптації, а також стан тимчасової дезадаптації можуть бути, якщо в особистості у післятравматичний період зберігся високий рівень смисложиттєвих орієнтацій, відчуття наповненості життя, а її цілі, ціннісні орієнтації спрямовані на професійне вдосконалення, кар’єрне зростання.
48
Yatsyna, Olena F. "Дескрипція диспозиції сімейності". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 43(46) (15 липня 2019): 125–31. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi43(46).31.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлено результати аналізу диспозиції сімейності, виконаного на матеріалі прислів’їв про шлюб та сім’ю як “культурних осадів”, що утримують життєвий досвід агентів масового дискурсу. Визначено, що мета дослідження полягає у виявленні домінантних категорій (компонентів структури) диспозиції сімейності класично-традиційної сім’ї. Психологічний зміст інтерпретованих текстових даних (прислів’їв і приказок про шлюб та сім’ю) розкривається за допомогою герменевтичного методу. Дескрипції в даному контексті розглядаються як техніка інтерпретації в межах герменевтичного методу психології, а домінантні категорії – як інтерпретаційний потенціал для розуміння особливостей диспозиції сімейності в масовому дискурсі. Реконструкція змісту шлюбу та сім’ї здійснюється в дискурсі традиційної сім’ї як конструйованого тексту, що відтворює уявлення про смисл стосунків між подружжям. Увага фокусується на виконанні соціокультурних ролей, функцій, дотриманні цінностей, які відповідають приписам подружньої взаємодії як інституціональної норми. Імліцитний смисл асиметричності функціонально-рольової поведінки подружжя свідчить про головну відмінність дискурсу: злиття категорій “стать”, “гендер”, “ідентичність” – і пояснює зміст базових ролей чоловіка/жінки в сімейній ієрархії. Основною характеристикою функціонально-рольового устрою в межах дискурсу визначено взаємопов’язаність зазначених категорій та рядоположність: сім’я – шлюб – батьківство, що відповідають розумінню їх як суспільної норми взаємодії подружжя і членів сім’ї. На основі аналізу корпусу 118 прислів’їв виокремлено домінантні категорії сім’ї: мотив, функції, ролі, стосунки і цінності, що розглядаються як компоненти структури традиційної сім’ї. Зауважено, що вони мають інтерпретаційний потенціал для розуміння системи поглядів на організацію взаємин подружжя в межах дискурсу традиційної сім’ї. Процедура “насичення” даних виявила типові інтерпретативні правила сім’ї та шлюбу, відтворені в мотивах директивності диспозиції сімейності як абсолютних цінностей подружжя, дітності та батьківства, ієрархізації взаємодії чоловік – дружина – діти. Зроблено висновок, що диспозиція сімейності як матриця конфігурації культивованих суспільством практик забезпечувала реплікацію патернів поведінки з чинними імперативами: соціальні цінності (матеріальні, морально-етичні), статусність чоловіка/жінки, гетеронормативність взаємин, функціонально-рольова дихотомія. Виявлені компоненти структури є підґрунтям для теоретичного осмислення процесів трансформації практик шлюбно-сімейного партнерства і батьківства та підставою для вивчення суб’єктивних компонентів цих практик.
49
Качур, О. Ю. "Задачі системи громадського здоров’я по формуванню у населення відповідального ставлення до особистого здоров’я". Україна. Здоров’я нації 1, № 1 (8 лютого 2022): 37–41. http://dx.doi.org/10.24144/2077-6594.1.1.2022.254634.
Повний текст джерелаАнотація:
Матеріали та методи. Бібліосемантичний, структурно-логічного аналізу, соціологічний, статистичний. Соціологічним дослідженням охоплено 195 організаторів охорони здоров’я, 89 сімейних лікарів та 265 респондентів із числа дорослого населення. Статистичне опрацювання результатів опитування проводилося з використанням загальноприйнятих методів медичної статистики.Результати. Визначено зміст діяльності системи громадського здоров’я з формування у населення відповідального ставлення до особистого здоров’я. Найвищий рівень підтримки респондентів отримали наступні його складові: інформування населення про загрозливі для здоров’я та життя стани та такти дій при них; інформування населення про систему профілактичних оглядів; інформування населення про принципи первинної та вторинної профілактики захворювань; інформування населення про економічні переваги профілактики захворювань над лікуванням.Висновки. Використовуючи сучасні форми та методи діяльності система громадського здоров’я має можливість забезпечити формування у населення відповідального ставлення до особистого здоров’я.Ключові слова: населення, відповідальне ставлення, формування, система громадського здоров’я, задачі.
50
Метлицька, О. І., та К. В. Копилова. "ПОЛІМОРФІЗМ МІТОХОНДРІАЛЬНОЇ ДНК ДЛЯ ОЦІНКИ ГЕНЕТИЧНОЇ СТРУКТУРИ І ПІДВИДОВОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ БДЖІЛ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (28 червня 2012): 113–17. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2012.02.23.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначене спільне еволюційне походження україн-ської, карпатської і кавказької бджіл за COI-COIIлокусом мтДНК, що дозволяє віднести названіпідвиди до середземноморської гілки С. Наявністьу популяціях українських бджіл лише мітохондріа-льного гаплотипу Q свідчить про відсутність по-місних сімей, метизованих бджолами середньоро-сійської породи. Безпідставність застарілих уяв-лень щодо українських бджіл як екотипу темноїєвропейської бджоли під назвою Apis melliferaacervorum вимагає перегляду їх таксономічноїкласифікації, згідно запропонованої М. Engel Apismellifera sossimai. Встановлений відносний консер-ватизм міжгенної ділянки COI-COII шляхом рест-риктного аналізу може бути зумовлений функціо-нальною важливістю даного генетичного локусу.
The generality of an evolutionary origin Ukrainian, Carpathiansand the Caucasian bees on locus COI-COII mtDNA is establishedthat reference of the named subspecies to C Mediterraneanbranch in populations of the Ukrainian bees only mitochondrionhaplotype Q allows testifies to absence hybrids families,crossbreeded by bees of Central Russian breed. Groundlessnessof out-of-date representations about the Ukrainian beesas ecotypes a dark European bee under name Apis melliferaacervorum demands their revision taxonomy classification accordingto offered in M. Engel Apis mellifera sossimai. Theestablished relative conservatism of intergenic site COI-COII away restrictions the analysis can be caused functional importanceof the given genetic locus.