Статті в журналах з теми "Сільськогосподарські податки"

Розглянуто теоретичні аспекти та головні економічні наслідки для лісогосподарської та суміжних з нею галузей в Україні від запровадження податку на лісові землі з одночасним збереженням рентних платежів за спеціальне використання лісових ресурсів. Проаналізовано останні зміни в законодавстві України щодо оподаткування лісових земель та теоретично доведено суперечливість для економіки держави введення подвійного їх оподаткування. Обґрунтовано нерівнозначність підходів до оподаткування сільськогосподарських та лісових земель. З'ясовано, що одержувачем фінансової вигоди від введення податку на лісові землі є об'єднані територіальні, насамперед сільські громади, а постраждалою стороною – лісокористувачі: підприємства лісового господарства безпосередньо та деревообробної галузі, малого бізнесу – опосередковано через вірогідність зростання цін на деревину. Встановлено позитивну динаміку впродовж 2016-2018 рр. обсягів податків та виплат до соціальних фондів держави, сплачених підприємствами Державного агентства лісових ресурсів України та визначено в них та в доходах від реалізації продукції, робіт та послуг частку рентних платежів за спеціальне використання лісових ресурсів. Розраховано за областями України на 2019 р. прогнозні обсяги земельного податку із вкритих лісовою рослинністю земель. Визначено категорії лісових земель, які не можуть приносити дохід їх користувачу і тому мають бути вилучені з бази оподаткування земельним податком. Запропоновано два шляхи вирішення проблеми подвійного оподаткування лісових земель.

У статті досліджено окремі особливості оподаткування аграрного сектору економіки податком на додану вартість. Проаналізовано економічний та фіскальний ефект зниження податку на додану вартість згідно закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість при оподаткуванні операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції» скасовують ставку 14 % та відновлюють ставку ПДВ на рівні 20%, прийнятим Верховною Радої України у 2020 році. Проведено аналіз позитивних та негативних наслідків прийняття відповідного законодавчого акту та зменшення податкового навантаження на агропромисловий сектор, а також на окремі види діяльності аграрних підприємств. Наведено приклади діяльності аграрних підприємств та агрохолдингів в умовах після прийняття податкових змін 2020 року та до прийняття зменшеної ставки. Надано та проаналізовано текст законопроектів, що були прийняті та розглянуті Верховною Радою України. Порівняно попередні системи оподаткування податком на додану вартість аграрних підприємств та агропромислових комплексів. Надано пропозиції з покращення системи оподаткування податком на додану вартість.

У статті досліджено досвід Європейського Союзу у питаннях адміністрування митних платежів. Визначено основні категорії митних платежів, які справляються на території ЄС (імпортне мито; експортне мито; антидемпінгове мито; компенсаційне мито; сільськогосподарські мита; податок на додану вартість; акцизи). Розглянуто критерії за якими можна класифікувати мита у ЄС (за характером зовнішньоекономічних операцій (імпортні, експортні), за способом встановлення ставок (адвалерні, специфічні, змішані), сільськогосподарські мита (постійні, сезонні), за цілями стягнення (звичайні, спеціальні)). Досліджено питання справляння податку на додатку вартість та акцизного збору у країнах Співтовариства. Зазначено види послуг за які митне законодавство ЄС допускає у ряді випадків стягнення митними органами держав-членів митних зборів як плату за додаткові послуги. Запропоновано заходи спрямовані на підвищення організації роботи з адміністрування митних платежів в країнах ЄС.

У статті досліджується вплив податкового навантаження на економічний розвиток України. Метою статті є теоретичне обґрунтування і розробка методичного підходу до оцінки впливу податкового навантаження на економічне зростання. З’ясовано, що рівень податкового навантаження є одним з ключових факторів забезпечення економічного зростання в Україні. В ході дослідження визначено точки Лаффера і проведено порівняння їх з фактичним податковим навантаженням. Виявлені закономірності взаємодії податкового навантаження та мультиплікатора економічного зростання областей України. Використаний у роботі підхід опирається на агреговані вихідні статистичні дані: праці (у вигляді заробітної праці); капіталу (у вигляді капітальних інвестицій); земельних ресурсів (як обсягів використовуваних сільськогосподарських угідь); податків (у вигляді сплачених податкових платежів). У зв’язку із недосконалістю статистичної інформації, не розглянуто тіньовий сектор економіки і негативну поведінку платників податків, зокрема, не враховано заборгованість по податках і зборах у бюджет. Це знижує точність отриманих результатів, але разом з тим такий підхід відображає сучасний стан економіки країни і дозволяє накреслити перспективні шляхи економічного зростання.

Доведено необхідність розвитку скотарства в аграрних підприємствах. Саме розвиток галузі скотарства, супроводжуваний збільшенням чисельності працюючих в аграрній сфері, зрос-танням обсягів виробництва продукції галузі, збільшенням величини заробітної плати, яку отримують робітники підприємства, сприяє збільшенню надходжень до місцевих бюджетів у вигляді податку з фізичних осіб. Доведено, що поглиблення рівня спеціалізації підприємств на виробництво продукції тваринництва і скотарства сприяє підвищенню заробітної плати і податку з фізичних осіб із розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, що сприяє збільшенню доходів бюджету територіальних громад.

Стаття спрямована на дослідження питань щодо землі як ключового елементу ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств територіальних громад Івано-Франківської області. Метою статті є дослідження ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств, а саме землі як його ключового елементу, зокрема у територіальних громадах Івано-Франківської області. Для досягнення поставленої мети в статті використовувались такі методи дослідження: діалектичний метод пізнання – при дослідженні наукових джерел щодо тлумачення сутності поняття “ресурсний потенціал”, графічний – для відображення структурної моделі ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств, групування та аналіз при дослідженні особливостей формування сільськогосподарських підприємств територіальних громад, абстрактно-логічний – для узагальнення теоретичних положень, формування висновків та пропозицій. У статті досліджено різні підходи науковців, щодо тлумачення категорії “ресурсний потенціал”, обґрунтовано структуру ресурсного потенціалу сільськогосподарського підприємства, досліджено специфіку наявності сільськогосподарських підприємств у територіальних громадах Івано-Франківської області, у залежності від наявності необхідних елементів ресурсного потенціалу для виробничих можливостей цих підприємств; встановлено, що в сучасних умовах господарювання, саме земельні ресурси можуть стати вагомим ресурсом розвитку громади, використання яких дасть змогу, з одного боку, забезпечити зростання надходжень до місцевого бюджету у вигляді плати за землю та сплати податків підприємствами, а з іншого боку, розширити інфраструктурний базис та розробити механізми управління у сфері земельних відносин. Наукова новизна проведеного дослідження полягає у групуванні та аналізі сільськогосподарських підприємств та площі земельних угідь у їх використанні, відповідно до їхнього розташування, приналежності та кількості, щодо відповідної територіальної громади Івано-Франківської області, а також у графічному відображенні площі земельних угідь сільськогосподарських підприємств у структурі площі районів. Результати, які отримані в процесі дослідження, можуть бути використані сільськогосподарськими підприємствами та територіальним громадами для розвитку їхньої спільної роботи щодо вдосконалення ресурсного потенціалу та земельних відносин.

У статі проаналізована соціально-економічна політика румунської адміністрації щодо сільського населення у межиріччі Дністра та Південного Бугу в 1941-1944 роках. Встановлено, що з перших днів окупації румунське керівництво перейшло до відвертого грабування сільського населення. Для сільського населення було розроблено та впроваджено низку натуральних податків. Румунське керівництво на окупованих землях південно-західної України зберегло створену сталінським керівництвом довоєнну систему оплати праці «трудодень». Оплата праці сільських трудівників носила натуральний характер. Із селянами розраховувались тими видами сільськогосподарських продуктів, які вирощували «трудові громади».

У статті досліджено процес формування правових основ системи дрібного сільськогосподарського кооперативного кредиту, початок якому було покладено «Зразковим статутом» ощадно-позичкових товариств, схваленим Міністерством фінансів Російської імперії 19 липня 1871 р. Згідно з цим правовим актом, основним завданням ощадно-позичкових товариств було формування обігових коштів, необхідних дрібним сільськогосподарським товаровиробникам з ряду непривілейованих станів для купівлі насіння, худоби, знарядь праці, без чого господарювати на землі практично неможливо. У наступні десятиліття імперський центр вжив цілу низку актів нормативного характеру, з тим щоб унеможливити масове розорення широких мас так званих «сільських станів», які, як відомо, були основними платниками податків і, відповідно, від яких залежало формування державного бюджету. Наступним, після 1871 року, ключовим етапом у становленні кооперативного кредиту на українських землях Російської імперії були: «Положення про установи дрібного кредиту» від 1 червня 1895 року та «Положення про установи дрібного кредиту» від 7 червня 1904 року. Останній законодавчій акт став своєрідним фундаментом цілої низки правових актів 1906–1917 років, результатом яких у тогочасній країні сформувалась чітка система кредитної кооперації, якою досить активно користувалися непривілейовані стани від початку столипінських перетворень і до відомих соціальних потрясінь 1917року.

Розвиток сучасної історико-правничої науки потребує нового бачення певних етапів державотворення в Україні, зокрема періоду перебування українських земель у складі Австро-Угорщини, та оцінки політичних і соціальних процесів, що відбувалися в Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Необхідно розвіяти міф про ліберальний характер австрійського правління на окупованих землях Галичини та розглянути колоніальну політику австрійської влади, яка була спрямована на експлуатацію природних ресурсів, дискримінацію культури, мови, обмеження громадянських прав населення Галичини. Метою статті є розгляд правотворчої діяльності К. Левицького з протидії колоніаль ній політиці австрійської влади в Галичині. Виділено характерні риси колоніальної політики, наслідками якої у Галичині стало гальмування розвитку економіки, обмеження прав місцевого населення, включаючи використання української мови, культури, насадження чужої культури та релігії, варварська експлуатація природних ресурсів. Колоніальна політикаавстрій ської влади також призвела до масштабної корупції, що проявилося у судових процесах, пов’язаних із розкраданням мільйонних державних позик на будівництво залізниць у Галичині. Показано, що австрійська влада створила колоніальну систему управління в Галичині та місцеву систему самоврядування, де головну роль відігравали представники польської аристократії та іноземного капіталу. У своїй депутатській діяльності в австрійському парламенті К. Левицький вніс низку законопроєктів, спрямованих на протидію колоніальній політиці щодо захис ту української мови, економіки, запобігання варварській експлуатації природних ресурсів та зубожіння сільського господарства за допомогою зменшення податків, виділення позик на придбання сільськогосподарської інвентаризації та посівний матеріал, а також безкоштовне надання допомоги при катастрофах. Як член бюджетного комітету парламенту Австрії К. Левицький здійснював контроль за розподілом коштів та їх витрачанням. Одночасно з цим були внесені пропозиції до зміни виборчого законодавства, які передбачали передачу частини повноважень у сфері управління Галицькому сейму та органам місцевого самоврядування.

Стаття присвячена дослідженню специфіки діяльності митних лабораторій в Європейському Союзі з метою визначення підходів щодо здійснення експертної діяльності, які можуть стати перспективними та корисними з метою запровадження у роботі Департаменту податкових та митних експертиз ДФС. Актуальність теми дослідження обумовлена євроінтеграційним курсом України, у зв’язку з чим вивчення і формування шляхів адаптації до національних реалій досвіду та сучасних підходів щодо роботи митних лабораторій в ЄС може бути досить корисним для України. У результаті проведення дослідження визначено, що Європейські митні лабораторії є важливим інструментом для митних та податкових органів, тому що їхня робота має вирішальне значення для традиційних галузей митної, акцизної та сільськогосподарської політики, таких як аналіз з метою визначення тарифної класифікації, ставки мита та інших податків. Також митні лабораторії ЄС відіграють важливу роль в інших видах діяльності, зокрема операції щодо боротьби із шахрайством, визначення автентичності та походження продуктів, виявлення нелегального імпорту як наркотичних речовин та прекурсорів, захист споживачів від небезпечних вантажів або забруднюючих продуктів, захист навколишнього середовища та видів, що перебувають під загрозою зникнення. Встановлено, що в рамках загальної мети підтримки функціонування та модернізації Європейського митного союзу митні лабораторії працюють одночасно для координації своєї діяльності та обміну досвідом. Для цього використовуються налагоджені зв’язки (в межах Європейського Союзу та у всьому світі), порівняльний аналіз, оцінка результатів, оновлення баз даних, співпраця з іншими зацікавленими сторонами та інформаційні ініціативи. При цьому CLEN постійно працює над розробкою нових методів роботи та способів співпраці, а також впровадження останніх досягнень у галузі технологій у роботу як самих митних лабораторій ЄС, так і на кордоні через удосконалення мобільних лабораторій та портативних пристроїв.

Розвиток сучасної історико-правничої науки потребує нового бачення певних етапів державотворення в Україні, зокрема періоду перебування українських земель у складі Австро-Угорщини, та оцінки політичних і соціальних процесів, що відбувалися в Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Необхідно розвіяти міф про ліберальний характер австрійського правління на окупованих землях Галичини та розглянути колоніальну політику австрійської влади, яка була спрямована на експлуатацію природних ресурсів, дискримінацію культури, мови, обмеження громадянських прав населення Галичини. Метою статті є розгляд правотворчої діяльності К. Левицького з протидії колоніаль ній політиці австрійської влади в Галичині. Виділено характерні риси колоніальної політики, наслідками якої у Галичині стало гальмування розвитку економіки, обмеження прав місцевого населення, включаючи використання української мови, культури, насадження чужої культури та релігії, варварська експлуатація природних ресурсів. Колоніальна політикаавстрій ської влади також призвела до масштабної корупції, що проявилося у судових процесах, пов’язаних із розкраданням мільйонних державних позик на будівництво залізниць у Галичині. Показано, що австрійська влада створила колоніальну систему управління в Галичині та місцеву систему самоврядування, де головну роль відігравали представники польської аристократії та іноземного капіталу. У своїй депутатській діяльності в австрійському парламенті К. Левицький вніс низку законопроєктів, спрямованих на протидію колоніальній політиці щодо захис ту української мови, економіки, запобігання варварській експлуатації природних ресурсів та зубожіння сільського господарства за допомогою зменшення податків, виділення позик на придбання сільськогосподарської інвентаризації та посівний матеріал, а також безкоштовне надання допомоги при катастрофах. Як член бюджетного комітету парламенту Австрії К. Левицький здійснював контроль за розподілом коштів та їх витрачанням. Одночасно з цим були внесені пропозиції до зміни виборчого законодавства, які передбачали передачу частини повноважень у сфері управління Галицькому сейму та органам місцевого самоврядування.

У науковій статті розглянуто роль, значення і дієвість надзвичайно важливого питання, а саме економічних методів управління, що посідають сьогодні найважливіше місце в системі методів менеджменту. Адже економічні методи в сучасному управлінні впливають як на ефективний розвиток суб’єктів господарювання так як охоплюють питання виробництва і реалізації виробленої ними продукції, ціноутворення, інвестування, кредитування, ведення чіткого госпрозрахунку, систему податків і інші економічні важелі. Наші дослідження і практичний досвід показують, що економічні методи є особливо важливими і актуальними в період формування ринкових умов, які наділяють господарюючі підприємства самостійно формувати ціни на продукцію чи послуги, самостійно обирати поставщиків необхідних ресурсів, а також запроваджувати ту чи іншу форму оплати праці, як головного стимулу працівників підприємства та інше. Враховуючи це якраз широке та вміле використання економічних методів дає можливість уникнути небажаних прорахунків, а то й запобігти окремих ризиків в господарській діяльності. Також нами в статті показано якраз те, що в умовах сьогодення без вмілого застосування економічних методів управління неможливо досягти бажаних результатів в діяльності того чи іншого підприємства, адже економічні методи управління охоплюють цілий комплекс взаємопов’язаних питань, без яких марно сподіватися на ефективні результати виробничої діяльності. В статті відображено також роль економічних методів та їх взаємодоповнюючих складових, що прямо впливають на розвиток питань соціальної значимості колективу підприємства, що є в даний час надзвичайно важливим, адже дає можливість в забезпеченні дієвого та позитивно морального настрою працюючих на підприємстві. Особливу увагу у публікації звернуто на виняткову важливість економічних методів управління, які є досить дієвими важелями у забезпечені ефективного госпрозрахунку підприємства, адже лише на розрахунковій основі по кожному напрямку господарської діяльності стає можливим забезпечити основне завдання господарюючого підприємства, а саме, досягти максимального прибутку з найменшими витратами. В даній публікації досить змістовно показано як економічні методи управління сприяють виконанню певних взаємопов’язаних відповідних функцій менеджменту. Наведені окремі приклади досягнутих виробничих та фінансових здобутків, а також матеріального стимулювання працюючих в сільськогосподарських підприємствах Волинської області завдяки використанню ефективних методів управління.

The paper summarizes the main problems in the taxation of melons, identifies current trends in this crop and substantiates the direction of leveling the competitive environment for different categories of producers of melons to streamline marketing channels for melons grown by households. The purpose of the article is to summarize the existing problems in the taxation of melon-growing products, to determine current trends in this area and to substantiate the directions of leveling the compe-titive environment with respect to various categories of melon-and-gourd producers for drawing up marketing channels for the sale of melon-growing products grown by households. It is established that the agricultural sector of production is taxed either under the general system or under the simplified system of taxation. Nevertheless, further reforms of tax legislation are being carried out, which directly affect producers. The main shortcomings in the taxation system, including the melon industry, are identified and possible ways to improve it are suggested. One of the promising directions for solving these problems can be the development of agricultural production cooperation, the task of which is to combine the efforts of fragmented producers and increase their share in the final cost of agricultural products sold in the trade network. It is proposed to increase tax reve-nues from the sale of products of the melon growing industry, goods by households, by streamlining the channels for selling the products of the melon growing industry, namely, through its direction in the official marketing chain (production – procure-ment – processing – official trade), the functioning of which provides for the payment of mandatory payments to its subjects on general grounds. It is proposed to increase attention to specialization and concentration of production, to create an asso-ciation of various forms of cooperation and aggregation of commodity producers; attracting investments, increasing the capi-talization of production, including from the state, as the main regulator of the conditions for the formation of market relations in the region.Keywords: agriculture, melon growing, population farms, tax, cooperation, market, marketing. У роботі узагальнені основні проблеми при оподаткуванні продукції галузі баштанництва, визначені сучасні тенденції в даній галузі рослинництва та обґрунтовано напрямки вирівнювання конкурентного середовища стосовно різних категорій товаровиробників баштанної продукції задля упорядкування маркетингових каналів збуту продукції галузі баштанництва, вирощеної господарствами населення. Метою статті є узагальнення наявних проблем при оподаткуванні продукції галузі баштанництва, визначити сучасні тенденції в даній сфері та обґрунтувати напрямки вирівнювання конкурентного середовища стосовно різних категорій товаровиробників баштанної продукції задля упорядкування маркетингових каналів збу-ту продукції галузі баштанництва, вирощеної господарствами населення. Встановлено, що сільськогосподарський сектор виробництва оподатковується або за загальною системою, або за спрощеною системою оподаткування. Та, незважаючи на це, здійснюються й подальші реформи податкового законодавства, які впливають і безпосередньо на виробників продукції. Визначені основні недоліки в системі оподаткування зокрема й галузі баштанництва та запропоновані можливі шляхи його вдосконалення. Одним з перспективних напрямів розв’язання зазначених проблем може стати розвиток сіль-ськогосподарської виробничої кооперації, завданням якої є об’єднання зусиль роздрібнених товаровиробників і підвищення їхньої частки у кінцевій вартості аграрної продукції, що реалізується в торговельній мережі. Запропоновано збільшити податкові надходження від реалізації продукції галузі баштанництва, що виробляється господарствами населення за ра-хунок впорядкування каналів реалізації продукції галузі баштанництва, а саме через її спрямування в офіційний марке-тинговий ланцюг (виробництво – заготівля – переробка – офіційна торгівля), функціонування якого передбачає сплату обов’язкових платежів його суб’єктам на загальних засадах. Пропонується посилити увагу спеціалізації та концентрації виробництва, створення асоціації різних форм кооперації і агрегації товаровиробників; залучення інвестицій, підвищення капіталізації виробництва у тому числі з боку держави, як головного регулятору умов формування ринкових відносин галузі.Ключові слова: сільське господарство, баштанництво, господарства населення, податок, кооперація, ринок, маркетинг.

У статті проаналізовано особливості обліку розрахунків за податками в аграрних підприємствах. Наголошено на вимогах до інформаційного забезпечення господарських операцій в частині оподаткування, акцентовано увагу на важливості документального та облікового забезпечення розрахунків за податками в системі менеджменту аграрних підприємств. Розкрито сутність та особливості спрощеної системи оподаткування, наведено вимоги до суб’єктів господарювання в частині єдиного податку IV групи, зазначено ставки єдиного податку IV групи. Відображено порядок облікового забезпечення розрахунків за єдиним податком в аграрних підприємствах. Виокремлено особливості оподаткування податком на додану вартість, наведено ставки податку на додану вартість за окремими товарними позиціями сільськогосподарської продукції, акцентовано увагу на порядку складання податкової накладної, зазначено порядок облікового забезпечення розрахунків за податком на додану вартість.