Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Сучасні фахівці.
Статті в журналах з теми "Сучасні фахівці"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Сучасні фахівці".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Сегеда, С. П., та М. І. Паламар. "ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ГУМАНІТАРНОГО НАПРЯМУ ДЛЯ СЕКТОРУ ВОЄННОЇ БЕЗПЕКИ Й ОБОРОНИ В ПЕРІОД ВІДСІЧІ ТА СТРИМАННЯ ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ". Воєнно-історичний вісник 37, № 3 (30 вересня 2020): 122–29. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2020-37-3-122-129.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджуються сучасні проблеми військової освіти у ракурсі захисту національних інтересів, зокрема, шляхи підвищення кваліфікації фахів- ців державної та публічної влади з питань безпеки й оборони держави. Здійснюється компаративний аналіз підготовки фахівців гуманітарного спрямування для сектору безпеки й оборони України у мирний період і в час збройної агресії Російської Федерації. Ключові слова: військова освіта, безпека і оборона, якість освіти, військові фахівці, гуманітарний напрям.
2
ПЛАЧИНДА, Тетяна. "СУЧАСНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЧИННИК УСПІШНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 26, № 3 (5 листопада 2021): 111–26. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v26i3.883.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті актуалізовано питання необхідності застосування в освітньому процесі закладів вищої освіти сучасних педагогічних технологій з метою вдосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців, зокрема авіаційної галузі. Зазначається, що одним із напрямів осучаснення освітнього процесу є SТЕМ-освіта. Наголошується, що метою вищої освіти є здобуття особою високого рівня наукових професійних і загальних компетентностей, необхідних для діяльності за певною спеціальністю чи в певній галузі знань. Аналізуються кваліфікаційні характеристики фахівці авіаційної галузі, які мають володіти комплексними компетентностями, зокрема розглянуто вимоги до інженера з управління повітряним рухом, диспетчера управління повітряним рухом, командира повітряного судна, пілота (другого пілота). Зазначається, що в епоху цифрових технологій та креативної економіки актуалізації набувають компетентності, що дозволять критично мислити, взаємодіяти та комунікувати, мати навички творчого підходу до справи. Зауважується, що зважаючи на тенденції викладання дисциплін в останні десятиліття (відповідність освітнього процесу сучасним тенденціям в галузі освіти та відображення в ньому останніх науково-технічних досягнень; активація пізнавальної діяльності; впровадження інформаційно-комунікаційних технологій; синергетичний підхід; упровадження останніх досягнень науки і техніки в освітній процес, сучасне навчальне обладнання; пріоритетним завданням освіти стає не стільки засвоєння певного об’єму знань умінь і навичок, скільки формування компетенцій, пов’язаних з подальшою професійною діяльністю, таких як: здатність до самоосвіти, ініціативність, уміння працювати в колективі, гнучкість і креативність мислення, інноваційність тощо), саме застосування засобів STEM-освіти дозволить розширити можливості ефективної й якісної професійної підготовки майбутніх фахівців, зокрема авіаційної галузі. Висновлюється, що означена сучасна педагогічна технологія демонструє потужний науковий потенціал для ефективної професійної підготовки майбутніх фахівців, із запровадженням пошуководослідницького підходу під час викладання навчальних дисциплін у закладах вищої освіти. Впровадження кращих європейських практик зі STEM-освіти та їхнє активне використання є перспективним напрямом у вищій школі України.
3
Набока, О., та І. Татьянчикова. "СПЕЦІАЛЬНА ОСВІТА: СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ДЛЯ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ". Physical and Mathematical Education 27, № 1 (26 квітня 2021): 76–81. http://dx.doi.org/10.31110/2413-1571-2021-027-1-012.
Повний текст джерелаАнотація:
Формулювання проблеми. У статті розкрито сучасні підходи до фахової підготовки фахівців для навчання дітей з особливими освітніми потребами. Зазначено, що в умовах соціально-економічних змін у суспільстві, нових поглядів на якість освіти в цілому, назріла необхідність реформування і осучаснення основних положень спеціальної освіти, що вимагає її відповідності європейським і новим Державним стандартам в Україні.
Матеріали і методи. Для визначення сучасних підходів з підготовки фахівців для навчання дітей з особливими освітніми потребами у дослідження були використання теоретичні методи: аналіз, узагальнення, інтерпретація сучасної наукової та навчально-методичної літератури.
Результати. Результати обґрунтовують необхідність здійснення системної, поступової та послідовної спеціальної педагогічної роботи, яка спрямована на розвиток соціальної активності, виховання життєздатності особистості через формування у неї життєвих компетентностей, що забезпечить спроможність повноцінного існування дитини з особливими освітніми потребами у соціумі. Визначено основні складові нової Концепції спеціальної освіти: інклюзивна форма навчання дітей з особливими потребами, забезпечення їхньої соціалізації, особистісно-зорієнтований та компетентнісний підходи. Основну увагу зосереджено на низці проблем, які є й досі не вирішеними і гальмують процес підготовки фахівців для навчання дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі й в інклюзивному закладі освіти.
Висновки. За результатами теоретичного дослідження доведено необхідність проведення підготовки фахівців для реабілітації дітей у широкому сенсі. Висвітлено ідею незалежного життя, яка є ядром сучасної Концепції спеціальної освіти. Наголошуються, що фахівці спеціальних навчальних закладів мають відігравати важливу роль в керуванні процесом соціального розвитку своїх вихованців і досягненні ними загального рівня соціальної переконливості. Зазначено на необхідності упровадження інноваційних підходів до підготовки фахівців для навчання дітей з особливими потребами.
4
Синиця, С. В., Т. О. Синиця та О. К. Корносенко. "ОЦІНКА ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ТРЕНЕРІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ ФІТНЕС-ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 4 (18 квітня 2022): 65–70. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-4-09.
Повний текст джерелаАнотація:
Зниження рівня рухової активності населення та зниження показників фізичного здоров’я викликає зацікавленість науковців, тренерів, медиків тощо у вирішенні цієї проблеми. Відкриття нових фітнес-клубів, тренажерних комплексів, студій спрямоване на вирішення питання низького рівня рухової активності, а також зумовлює необхідність підготовки фахівців (тренерів) компетентних у проведенні занять із групових та персональних занять фітнесом. Заклади вищої освіти, реагуючи на запити суспільства, почали активно включати до освітніх програм дисципліни, які дають змогу здійснювати підготовку до організації і проведення фітнес-тренувань. Одним із таких є дисципліна «Сучасні фітнес-технології». У дослідженні здійснено експериментальну перевірку ефективності програми навчальної дисципліни «Сучасні фітнес-технології», зокрема оцінку рівня технічної майстерності студентів після її вивчення. Сформульовано мету, очікувані результати навчання й орієнтовну тематику дисципліни «Сучасні фітнес-технології»; розроблено критерії діагностування технічної майстерності майбутніх тренерів із фітнесу, за якими здійснювалася експертна оцінка: техніка виконання рухових дій і вправ; відповідність музичного супроводу заняттю; дотримання техніки безпеки на занятті; комунікативні здібності спілкування з тими, хто займаються; емоційність заняття; логічність та доцільність застосування методів на занятті; логічність побудови комплексу вправ; дотримання структури заняття. Експертну оцінку здійснювали незалежні експерти, компетентні фахівці у проведенні занять з аеробіки та фітнесу, які мають досвід професійної діяльності, працюють у закладах вищої освіти та мають науковий ступінь «кандидат наук». За попереднім ознайомленням із протоколом експертних оцінок та системою оцінювання розроблених критеріїв фахівці переглядали заняття, які проводили студенти. За визначенням незалежних експертів виявлено, що після вивчення дисципліни «Сучасні фітнес-технології» рівень готовності студентів відповідав 4,7 балам із п’яти можливих, що свідчить про ефективність програми навчальної дисципліни і високу якість професійної підготовки здобувачів.
5
Дяченко, М. Д. "МОДЕЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ВИДАВНИЧО- ПОЛІГРАФІЧНОЇ ГАЛУЗІ ДО ФОРМУВАННЯ МЕДІАПРОСТОРУ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 3 (29 квітня 2021): 50–55. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-07.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено наукові погляди на професійну освіту майбутніх фахівців видавничо-поліграфічної галузі, розкрито значення інформаційного освітнього середовища як основної педагогічної умови підготовки їх до формування медіапростору. Зазначено, що видавничо- поліграфічна галузь є одним із важливих чинників розвитку сучасного суспільства, соціально-економічним складником процесу розбудови держави та зміцнення її авторитету на міжнародній арені. Видавничо- поліграфічна галузь забезпечує особисті та виробничі потреби громадян у різноманітній видавничій продукції. Фахівці цієї сфери сприяють підвищенню культурно-освітнього рівня нації, вільному доступу кожної людини до загальнолюдських цінностей. Зауважується, що в галузі видавничо-поліграфічної справи спостерігається приналежність до трьох типів професій: «людина – людина», «людина – знакова система», «людина – художній образ». Підкреслюється, що основним об’єктом у діяльності будь-якого фахівця видавничо-поліграфічної справи є поліграфічний виріб як продукт, який необхідно кваліфіковано підготувати з метою випуску, опублікування, успішного просування на ринок і задоволення потреб суспільства. Акцентується увага на тому, що проблема якісної професійної підготовки фахівців поліграфічного профілю в сучасних умовах зростання ролі інформації та інформаційно- комунікаційних технологій посідає особливе місце у професійній освіті. Вказано на розширення спектру поліграфічної продукції. Наголошується на тому, що однією із ключових педагогічних умов якісної професійної підготовки майбутніх фахівців видавничо-поліграфічної галузі є створення інформаційного освітнього середовища. Сучасні інформаційні системи дають змогу інтегрувати освітні ресурси та засоби презентації навчального контенту з мультимедійними ефектами, що інтенсифікує процеси ознайомлення студентів із теоретичним матеріалом різними способами, дає змогу використовувати програмне забезпечення для виконання практичних (лабораторних) робіт, розроблення творчих проектів, інфографіки. Інтенсивний розвиток інформаційного суспільства посилює вимоги до фахівців із видавничо-поліграфічної справи. Це зумовлює пошук нових шляхів і методів у їх професійній підготовці й відкриває перспективи для нових досліджень.
6
Дяченко, І. М. "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ КОМПЕТЕНТНИХ ФАХІВЦІВ ІЗ ЖУРНАЛІСТИКИ ТА СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 3 (29 квітня 2021): 44–49. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-06.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито наукові підходи до формування компетентності майбутніх фахівців із журналістики та соціальних комунікацій. Окреслено основні аспекти професійної підготовки майбутніх фахівців бакалаврського і магістерського рівнів за освітньою програмою «Журналістика та соціальні комунікації». Підкреслюється, що стан сучасної журналістики значно мірою визначається професійною компетентністю журналістів, розумінням ними своєї суспільної ролі й соціокультурної місії, ставленням до професії. Справжній професіонал-журналіст повинен володіти не лише комплексом загальних і спеціальних професійних здібностей, але й умінням творчо реагувати на політичні, економічні, соціально-культурні зміни у світі й бути при цьому конкурентоспроможним, компетентним у вирішенні професійних завдань, що все частіше виступає запорукою його успіху у фаховій діяльності. Зазначено, що формування компетентності майбутніх фахівців із журналістики та соціальних комунікацій, їхньої готовності застосовувати отримані знання, вміння та навички у професійних ситуаціях полягає в набутті студентами інтегральної, загальних та спеціальних компетентностей. Загальні компетентності фахівця із журналістики та соціальних комунікацій: перекладати державною мовою професійно- спрямовану інформацію, аргументувати вибрані варіанти рішень і нести за них особисту відповідальність. Студента необхідно навчити пошуку, обробленню та аналізу інформації з різних джерел, здатності знаходити напрями саморозвитку, підвищення своєї кваліфікації та майстерності. У випускника університету спеціальності 061 «Журналістика» мають бути розвинені вміння аналізувати соціально-значущі проблеми та процеси, що відбуваються в суспільстві, й прогнозувати можливий розвиток їх у майбутньому. Необхідно сформувати навички використання інформаційних і комунікаційних технологій; усвідомлення небезпеки і загроз, що виникають у процесі професійної діяльності в медіа. Майбутні фахівці з журналістики та соціальних комунікацій повинні володіти навичками роботи з комп’ютером як засобом управління інформацією в глобальних соціальних мережах та засобами її захисту; здатністю працювати в міжнародному контексті. Особлива роль належить формуванню здатності до групової взаємодії під час вирішення проблем; здатності до самостійного прийняття рішень у непередбачуваних умовах. Важливими є: здатність аналізувати і визначати ефективність використання сучасних напрямів розвитку інформаційних проектів; здатність зрозуміло доносити висновки та пояснення до аудиторії; здатність організовувати і проводити професійну діяльність у сфері соціальних комунікацій; здатність формувати інформаційний контент; здатність створювати інформаційний продукт; здатність ефективно просувати створений медійний продукт; здатність проводити дослідження для ефективного просування медійного продукту.
7
Істоміна, Алла. "СУЧАСНІ ІСТОРІОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА ЯК СКЛАДОВА НАУКОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ З ПРОБЛЕМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВ У НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ В ПОРЕФОРМЕНИЙ ПЕРІОД". Society. Document. Communication, № 8 (6 лютого 2020): 156–88. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-8-156-188.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто сучасні історіографічні джерела як складову наукової комунікації з проблем державного регулювання грошового обігу та діяльності фінансово-кредитних установ у Наддніпрянській Україні в пореформений період. Наголошено, що саме в наукових працях розглядаються актуальні та дискусійні питання, а автори через свої дослідження комунікують із іншими дослідниками, намагаючись аргументувати свою точку зору.
Доведено, що проблеми грошового обігу та діяльності банківсько-кредитних установ на теренах Наддніпрянської України в пореформену добу стали предметом дослідження в працях багатьох сучасних науковців. Проте окремі питання грошового обігу в губерніях Наддніпрянської України, зокрема, особливості грошових реформ, купівельна спроможність грошей, ставлення населення до грошових знаків та боротьба владних інститутів із фальшивомонетництвом, усе ж залишаються недостатньо дослідженими в сучасній історіографії. У той же час вивченням проблем банківської діяльності займаються не лише історики, а й юристи та економісти. Це пов’язано із прикладним характером подібних досліджень, адже вивчення досвіду функціонування банківських установ, часом навіть негативного, може враховуватися в розв’язанні проблем сучасності, на чому і наголошують фахівці. Отже, проблеми грошового обігу та діяльності банківсько-кредитних установ на теренах Наддніпрянської України в пореформену добу відображені в низці історіографічних джерел, які становлять собою надзвичайно важливу складову сучасної наукової комунікації.
8
ПЕТРУНЬОК, Тетяна. "ФОРМУВАННЯ В МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ БУДІВНИЦТВА ТА ЦИВІЛЬНОЇ ІНЖЕНЕРІЇ ЗНАНЬ ПРО ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ДОСЯГНЕНЬ ФІЗИКИ В БУДІВЕЛЬНІЙ ГАЛУЗІ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 388–94. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-388-394.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті запропоновано методичні підходи до формування знань з фізики в майбутніх фахівців будівництва та цивільної інженерії, зокрема до ознайомлення їх з використанням сучасних досягнень фізики в будівельній галузі. Обґрунтовано, що основна роль у сучасних наукових дослідженнях належить фізиці, оскільки її закони та методологія в тій чи іншій мірі задіюються в кожній науковій галузі. Констатовано, що викладачі фізики в будівельних університетах у більшості випадків надають перевагу викладенню навчального матеріалу в рамках програми, але не завжди мають час на ознайомлення студентів з конкретними сучасними дослідження в різних галузях фізики та можливостями використання їх результатів у будівельній галузі. Наголошено на необхідності перегляду співвідношення між програмним навчальним матеріалом з фізики і сучасною науковою інформацією, а також доцільності використання варіативної складової навчальних планів, зокрема, розробці та впровадженні спецкурсів для обізнаності майбутніх фахівців будівництва та цивільної інженерії зі створенням інноваційних технологій будівництва. Розглянуто можливості використання в будівельній галузі рідких кристалів, оскільки останнім часом дослідження у цій галузі перейшли на якісно новий рівень – науковці вже не тільки вивчають властивості рідких кристалів, а змінюють ці властивості з метою розширення їх можливостей. Запропоновано спецкурс “Сучасні методи модифікації рідких кристалів та їх використання у будівельній галузі”, який розроблений для поглибленого вивчення основ фізики рідких кристалів і може бути реалізований за рахунок варіативної складової навчальних планів або в рамках гурткової роботи. Розроблено методичні рекомендації щодо реалізації запропонованого спецкурсу, які допоможуть викладачам фізики акцентувати увагу студентів на найбільш перспективних будівельних технологіях, створених з використанням рідких кристалів, та сформувати в них системні знання в цій науковій галузі. Ключові слова: майбутні фахівці будівництва та цивільної інженерії, рідкі кристали, навчальний спецкурс.
9
Потапкіна, Леся. "Шляхи розвитку в майбутніх економістів управлінських якостей і навичок роботи в команді". Освітній вимір 40 (13 лютого 2014): 90–96. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v40i0.2962.
Повний текст джерелаАнотація:
Потапкіна Л. В. Шляхи розвитку в майбутніх економістів управлінських якостей і навичок роботи в команді.
У статті виокремлено найважливіші здібності та якості, якими повинні володіти сучасні фахівці з менеджменту, визначено зачади досягнень менеджерів, економістів, подано методичні настанови, необхідні для ділової активності вдосконалення професійних здібностей, надано поради задля досягнення успіху на початковому етапі, наведено приклади використання в навчальному процесі ділових, імітаційних, інтелектуальних ігор та тренінгів, здійснили оцінку компетенцій.
10
Співак, Я. О., Л. А. Співак, Н. М. Чернуха та Ю. Р. Пасічник. "СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, № 3 (30 грудня 2021): 322–32. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-322-332.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто сучасні вимоги до професійної підготовки фахівців соціальної сфери. Вказано напрями діяльності сучасного працівника соціальної сфери та складність вирішення задачі формування професійно компетентних майбутніх соціальних працівників, здатних до ефективної професійної діяльності. Проаналізовано останні наукові дослідження, присвячені проблемам підготовки сучасних висококваліфікованих фахівців до професійної діяльності. Показано взаємозалежність стратегічних напрямків економічного розвитку країни та професійної діяльності соціальних працівників. Вказано умови дієвості соціального захисту людини. Схарактеризовано сучасні вимоги до професійної діяльності соціальних працівників. Виділено головну мету сумісної співпраці соціальних працівників з громадськими, благодійними та релігійними організаціями. Описано основні риси сучасного працівника соціальної сфери. Виявлено невідповідність професійної підготовки соціального працівника сучасним вимогам ринку праці. Визначені основні риси майбутнього фахівця соціальної сфери, а також першочергові вимоги до професійної підготовки соціальних працівників, майбутніх фахівців соціальної сфери. Виокремлено професійні вимоги до майбутніх фахівців соціальної сфери. Розглянуто вимоги, що ставляться до професійно значущих особистісних якостей майбутнього фахівця соціальної сфери. Визначено важливі фахові функції, знання, уміння, навички та професійно значущі особистісні якості сучасного соціального працівника. Виділені основні методи видів діяльності майбутніх фахівців соціальної сфери. Наголошено на важливості процесу вдосконалення та відповідності професійним вимогам працівників соціальної сфери, розглянуто періоди цього процесу. Намічені перспективні напрями професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери.
11
ТАРАСОВА, Вікторія. "ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ФАХІВЦЯ, ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (вересень 2020): 380–89. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-380-389.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається питання становлення і розвитку особистості, як компетентного фахівця, здатного задовольняти запити держави й суспільства. Сучасний світ доводить, що якість наданих послуг прямопропорційно залежить від фахівця, який її надає, а саме від рівня його професійної компетентності. Суспільство дедалі більше впроваджує ідею гуманізації освіти, а звідси випливають принципово нові зміни ролі та професійних функцій педагога. Стає ширшим коло професій і спеціальностей, але особливої уваги, значимості в професійному вдосконаленні та підвищенні кваліфікації все ж таки потребують професії типу «людина-людина». Досліджуючи вплив професійної компетентності на соціально-економічний розвиток життя суспільства, автором розкрито сутнісні характеристики понять «розвиток особистості», «професійний розвиток особистості», «професійна компетентність», «сучасний фахівець». Наведено історичні приклади ХХ століття соціально-економічних змін у різних країнах світу і доведено їх залежність від розвитку системи освіти, підготовки фахівців та їх професійного розвитку. Звідси доходимо висновку, що сучасний фахівець постає перед необхідністю постійно підвищувати свою професійну компетентність, набувати нових знань, збагачувати та поглиблювати їх. У всіх сферах життя зараз відбувається інформаційна революція, формується нове інформаційне суспільство. За допомогою мережі Інтернет сучасні люди мають можливість спілкування по всьому світу, тому обізнаність і опанування інформаційними технологіями стає пріоритетним завданням і в розвитку освіти, а інформаційна компетентність стає базовою для усіх фахівців, незалежно від галузі. В умовах інформатизації освіти змінюється парадигма педагогічної науки, відкориговано структуру та зміст освіти, які постійно мають переглядатися і вдосконалюватися. Розвиток і активне використання комп’ютерної техніки та інформаційних технологій стає актуальним підґрунтям для розвитку соціально-економічного суспільства, що здобуло назву інформаційного, тобто такого, в якому більшість фахівців не тільки перейматимуться виробленням, збереженням, обробленням і реалізацією інформації, а й вищою її формою – знаннями. Ключові слова: інформатизація, компетентність, професійна компетентність, професійний розвиток, сучасний фахівець
12
Чиженок, Т. М., Ю. О. Коваленко та Л. І. Кузьміна. "ОЦІНКА ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ ФАКУЛЬТЕТУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 2 (4 листопада 2021): 69–76. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-2-10.
Повний текст джерелаАнотація:
У процесі теоретичного аналізу проблеми встановлено, що одним із головних завдань сучасної вищої школи України є забезпечення та набуття студентами знань з фізкультурної галузі, підготовка їх до професійної діяльності в умовах Нової української школи. Провідну роль відіграють та несуть відповідальність заклади вищої освіти з підготовки нового покоління педагогів, зміст і рівень кваліфікації яких адекватні інноваціям, що відбуваються в галузі фізичної культури і спорту. Сучасний рівень розвитку суспільства, освіти та науки висуває зовсім нові вимоги до підготовки фахівців, особливо відчутні потреби вдосконалення педагогічної освіти саме фахівців фізкультурної галузі, учителів фізичної культури. Фахівці зазначають, що проблема професійної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання в закладах вищої освіти потребує вдосконалення, а в умовах сьогодення ще й швидких змін. Традиційна система освіти не може забезпечити органічне входження нової генерації вчителів у складне та швидкозмінне поле різнопланових потреб навчально-виховної діяльності в сучасній школі. Традиційний зміст, форми та методи підготовки вчителів фізичної культури до професійної діяльності, на жаль, не спроможні будь-що змінити. Реалії підготовки таких фахівців не сприяють формуванню вчителя як активної, творчої особистості, яка сучасно мислить та бере на себе відповідальність за майбутнє покоління. Загалом проблема підвищення ефективності професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання в педагогічних закладах вищої освіти залишається малодослідженою. Дане дослідження було спрямоване на аналіз і визначення професійної готовності студентів до педагогічної діяльності в закладах загальної середньої освіти. Було проведено анкетування за двома видами анкет, у результаті якого отримано дані щодо інтересу сучасних студентів до діяльності вчителя фізичної культури та рівня сформованості в них основних компонентів педагогічної діяльності за методикою М.Ф. Матвійчука. У результаті дослідження встановлено, що студенти мають позитивне ставлення до діяльності вчителя фізичної культури, а основним чинником виявлення активності в них є інтерес до засвоєння матеріалу. Сформованість компонентів педагогічної майстерності засвідчує добре володіння комунікативними, конструктивними, руховими й організаторськими здібностями, меншою мірою – гностичними.
13
Бігус, Ольга Олегівна. "Сучасні тенденції хореографічної освіти в Україні". Танцювальні студії 4, № 2 (29 грудня 2021): 154–61. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7646.4.2.2021.249296.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – виявити сучасні тенденції хореографічної освіти в Україні та перспективні підходи підготовки хореографів в умовах вищої мистецької освіти третього десятиліття ХХІ ст. Методологія. Застосовано типологічний метод, що посприяв виявленню особливостей сучасної хореографічної освіти в Україні; метод системного аналізу, завдяки якому розглянуто типові тенденції та підходи професійної підготовки хореографів; метод теоретичного узагальнення та ін. Наукова новизна. Досліджено сучасний стан, виявлено тенденції та окреслено перспективи розвитку вищої хореографічної освіти в Україні; проаналізовано єдину систему формування та розвитку основ професійної мобільності майбутніх фахівців як одну з найбільш перспективних систем; виявлено, що забезпечення міжнародного стандарту освіти вимагає розширення в освітніх програмах «Народна хореографія», «Бальна хореографія» та «Сучасна хореографія» історичних, культурологічних, філософських, психолого-педагогічних та мистецтвознавчих аспектів. Висновки. Сучасна хореографічна освіта в Україні спрямована на розвиток творчих здібностей людини та створення багаторівневої системи мистецької освіти. Проблема розширення культурно-освітнього простору вирішується завдяки використанню різноманітних джерел культури та знань. Парадигма вищої хореографічної освіти в Україні початку третього десятиліття ХХІ ст. орієнтована на підготовку нового типу фахівців – професійно мобільних, які здатні легко пристосовуватися до мінливих умов соціуму, ринку праці, дозвіллєвих умов та ефективно працювати в інноваційному режимі. Розглядаючи професійну мобільність як одну з найважливіших характеристик сучасного фахівця, позиціонуємо єдину систему формування та розвитку її основ як найбільш перспективну систему в хореографічній освіті України. Теоретико-практичний дискурс вищої професійної хореографічної освіти в Україні спрямований на внесення коректив у процес оптимізації підготовки фахівців з метою розширення спектра кваліфікацій за умови збереження алгоритму спадковості кращих педагогічних розробок, що існують на сучасному етапі в мистецьких закладах вищої освіти України.
14
Цимбал-Слатвінська, Світлана. "ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЛОГОПЕДІВ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЇ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 17, № 2 (26 січня 2020): 371–87. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v17i2.54.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито основні питання оптимізації професійної підготовки майбутніх логопедів засобами інформаційно-комунікаційних технології (ІКТ). Висвітлено вимоги до прийняття своєчасних діагностичних і корекційних рішень майбутнім логопедом відповідно до специфіки професійної діяльності. Встановлено, що сучасні фахівці в освітній галузі мають не тільки володіти знаннями ІКТ, але й бути здатним їх застосовувати у майбутній професійній діяльності. Визначено основні завдання та напрями використання таких технологій у професійній підготовці майбутніх логопедів. Доведено, що ефективність застосування ІКТ в інформаційно-освітньому середовищі у навчальному процесі досягається тоді, коли відповідні технології навчання обґрунтовано і гармонійно інтегруються в освітній процес, збагачуючи педагогічні технології, полегшуючи вирішення завдань управління, а досвід, знання, традиції, накопичені в системі освіти, поповнюють змістовий, загальнокультурний складник інформаційного простору – від науково-методичної лабораторії окремого вищого навчального закладу до глобальної мережі Інтернет.
15
Чаговець, А. І. "МЕТОДИЧНА РОБОТА В ЗАКЛАДАХ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ЯК ФОРМА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ДОШКІЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ". Теорія та методика навчання та виховання, № 48 (2020): 155–63. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.48.14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано особливості організації методичної роботи в закладах дошкільної освіти як форми підвищення кваліфікації кадрів дошкільного профілю. З’ясовано, що вивченням окремих питань організації методичної роботи в різних закладах освіти займалися Ю. Калугіна, М. Костенко, О. Кучерявий, І. Наумченко, Л. Рувінський, Т. Степанова, Т. Тихонова, П. Харченко та ін. Мета статті полягає в характеристиці методичної роботи в закладах дошкільної освіти як однієї із дієвих форм підвищення кваліфікації дошкільних працівників. На основі аналізу науково-педагогічних джерел установлено, що під методичною роботою в закладах дошкільної освіти фахівці розуміють цілісну систему, засновану на досягненнях сучасної науки та передового педагогічного досвіду, спрямовану на підвищення кваліфікації й професійної майстерності кожного вихователя. Основним центром організації методичної роботи в ЗДО виступають методичні кабінети. До основних принципів реалізації методичної роботи як форми підвищення кваліфікації дошкільних кадрів можна віднести: принцип демократизму та гуманізму; системного підходу до діяльності закладів дошкільної освіти; рівність умов для кожного працівника стосовно реалізації його творчого й інтелектуального потенціалу; принцип безперервності професійного зростання; принцип науковості та гнучкості організації методичної роботи з дошкільними працівниками; принцип зв’язку з життям, практикою ЗДО; принцип єдності та взаємозв’язку всіх складових та напрямів підвищення кваліфікації дошкільних працівників; принцип створення сприятливих умов для організації дієвої методичної роботи, проведення творчих пошуків вихователів. Установлено, що ефективність методичної роботи в закладі дошкільної освіти як форми підвищення кваліфікації педагогічних працівників залежить від рівня науково-методичного супроводу освітнього процесу, від чіткого управління зазначеною роботою. Методична робота у ЗДО як форма підвищення кваліфікації педагогів-вихователів спрямована, насамперед, на поглиблення раніше набутих знань, упровадження в освітньо-виховний процес перспективного досвіду, інформування педагогів-вихователів про сучасні педагогічні технології, надання їм практичної допомоги, створення відповідних умов для вдосконалення фахової освіти і кваліфікації персоналу. Основними напрямами методичної роботи фахівці визначили організаційно-методичний і екпериментально-методичний. Зміст методичної роботи включає як загальнокультурну складову вихователя, так і його дидактичну, психологічну, методичну, виховну, етичну і технічну підготовку.
16
Чепурка, Олег. "СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ» В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ ОСВІТНЬОЇ ПАРАДИГМИ". Інноватика у вихованні 1, № 12 (21 листопада 2020): 285–93. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.323.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті обґрунтовано доцільність започаткування в закладах вищої освіти країни нової спеціальності «227 Фізична терапія, ерготерапія», метою освітньо-професійної програми якої є підготовка висококваліфікованого, конкурентоспроможного, інтегрованого в європейський та світовий науково-освітній простір фахівця з фізичної реабілітації, який може квалiфiковано здiйснювати виховну, фiзкультурно-оздоровчу, реабілітаційну діяльність з рiзним контингентом населення, а також сприяти гармонiйному розвитку особистостi, формуванню життєво-необхiдних навичок, розвитку фiзичних якостей, змiцненню здоров’я, пiдготовцi до активної трудової дiяльностi людини з обмеженими можливостями здоров’я.
Здійснено аналіз наукових праць сучасних учених з проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації; з’ясовано сутнісне наповнення базових понять підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації у контексті сучасної освітньої парадигми. Відповідно до мети і завдань освітньо-професійної програми «Фізична терапія» схарактеризовано поняття «фізична терапія», «фізична реабілітація», «професійна підготовка», «майбутні фахівці з фізичної реабілітації», «професійна підготовка майбутніх фахівців з фізичної реабілітації».
В результаті здійсненого аналізу професійну підготовку майбутніх фахівців з фізичної реабілітації визначено як різновекторний процес, що відповідає меті, принципам і завданням професійно-педагогічної діяльності та спрямовується на реалізацію відповідних її компонентів; відображає розвиток особистісних якостей майбутнього фахівця і результат оволодіння професійно орієнтованими знаннями, вміннями та навичками, які дають йому змогу спрямовувати свої зусилля на відновлення здоров’я людини, підвищення її працездатності та покращення функціонального стану організму.
17
Дубчак, Галина. "ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДОЛАЮЧОЇ ПОВЕДІНКИ СТУДЕНТІВ ТА ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНИХ ПРОФЕСІЙ". Psychology of Personality 9, № 1 (20 лютого 2019): 51–57. http://dx.doi.org/10.15330/ps.9.1.51-57.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано актуальність вивчення проблеми долаючої поведінки фахівців соціономічних професій. Виділено раніше не вирішені частини означеної проблеми, зокрема, вказано на необхідність вивчення психологічних особливостей стратегій долаючої поведінки студентів та фахівців різних соціономічних професій. Описано процедуру дослідження з використанням опитувальника способів подолання (WCQ; Folkman и Lazarus, 1988), адаптованого Т. Крюковою у співавторстві, та вибірку, яку склали 198 студентів закладів вищої та середньої освіти м. Чернівці та 214 фахівців, що працюють за різними соціономічними професіями. На основі аналізу результатів емпіричного дослідження виокремлено психологічні особливості стратегій подолання стресу сучасних студентів закладів вищої та середньої освіти і працюючих фахівців різних соціономічних професій, визначено їхні спільні та відмінні особливості, а також здійснено порівняльний аналіз стратегій подолання стресу за статтю. З’ясовано, що сучасні студенти та фахівці використовують різні стратегії стратегії долаючої поведінки, однак найбільш вираженими стилями копінг-поведінки є втеча/уникнення, позитивна переоцінка та самоконтроль, найменш вираженими – прийняття відповідальності. Фахівці частіше у стресових ситуаціях використовують стратегії, які відносять до конструктивних, або ж втечу/уникнення, яка в певних ситуаціях може бути досить корисною стратегією поведінки. У поведінці жінок частіше, ніж у чоловіків, домінують механізми прийняття відповідальності та позитивна переоцінка, які зараховують до відносно конструктивних копінг-стратегій. Дослідження дозволило виявити низку проблем, які потребують цілеспрямованої системної роботи, оскільки в усіх групах досліджуваних серед домінуючих виявлено деструктивні копінг-стратегії, а саме, вказано на необхідність спеціально організованої програми з формування стресостійкості майбутніх фахівців соціономічних професій, професійна діяльність яких є одним із найбільш напружених у психологічному плані видів трудової активності.
The article substantiates the relevance of studying the problem of coping behavior of specialists of socionomic professions. The previously unresolved parts of this problem have been highlighted, in particular, the need to study the psychological features of the strategies of overcoming behavior of students and specialists of various socionomic professions. There is described the use of the questionnaire «Ways of Coping» (WCQ, Folkman and Lazarus, 1988) which is adapted by T.L.Kryukova in collaboration (2004) and the research on sample of 198 students of institutions of higher and secondary education in Chernivtsi and 214 specialists working in different socionomic professions. On the basis of the analysis of the results of the empirical research author determined psychological features of the strategies of stress resistance among modern students of institutions of higher and secondary education and working specialists of various socionomic professions. Their common and distinctive features were identified, and a comparative analysis of stress-overcoming strategies by gender was conducted. The results of empirical studies have shown that modern students use various mechanisms of overcoming behaviour in stressful situations, but the most severe coping styles are escape/avoidance, positive reappraisal, and self-control, and the least severe – taking responsibility. The specialists often use constructive styles of coping behaviour or escape/avoidance, which in certain situations can be a good strategy of behaviour. The behavior of women in comparison to men is more often determined by mechanisms of taking responsibility and positive reappraisal, which belong to the relatively constructive coping mechanisms. The research allowed to identify a number of problems that require targeted and systematic work. Destructive coping strategies were found among the dominant strategies in all studied groups, which leads us to the conclusion that there is a need for specially constructed program on the formation of stress resistance of future specialists of socionomic professions, which professional activity is one of the most stressful occupations
18
Конох, А. П., Н. В. Маковецька та О. Є. Конох. "ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 4 (18 квітня 2022): 25–31. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-4-03.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена висвітленню теоретичних засад формування управлінської компетентності майбутніх фахівців фізичної культури і спорту. Проведений аналіз наукових праць, присвячених формуванню професійної та управлінської компетентностей майбутніх фахівців фізичної культури і спорту, свідчить про те, що ця проблема як у теоретичному, так і в методологічному аспектах не досить досліджена. Зазначено, що науковці розглядали різні аспекти професійної компетентності та культури майбутніх фахівців фізичної культури і спорту, проблему формування управлінської компетентності. Досліджуються поняття «компетентність», «компетенція», «професійна компетентність», «управлінська компетентність», «управлінська компетентність фахівців фізичної культури і спорту», а також з’ясовується сучасний стан їх сформованості. Встановлено, що управлінська компетентність майбутнього фахівця фізичної культури і спорту – це сукупність компетенцій, які охоплюють систему знань основ теорії управління. Щоб фахівець не тільки мав управлінську компетентність, але й міг би її застосовувати у своїй професійній діяльності, необхідно забезпечити розширення меж професійної підготовки у сфері фізичної культури і спорту, ґрунтуючись на передових підходах до навчання та нових освітніх стандартах. Доведено, що майбутня діяльність фахівця фізичної культури і спорту, а фактично й управлінська компетентність, передбачає її формування під час професійної підготовки, що дасть змогу більш ефективно використовувати творчий, фізичний та інтелектуальний потенціал в теперішніх економічних умовах праці, здійснюючи професійні функції на фоні високого рівня ділових та особистісних якостей, в керуванні процесами і людьми. Автор наголошує, що розвиток фізкультурно-спортивного руху в ринкових умовах неможливий без фахово підготовлених, компетентних фахівців-управлінців фізичної культури і спорту. Встановлено, що формування управлінської компетентності майбутнього фахівця фізичної культури і спорту у процесі професійної підготовки має базуватися на загальнолюдських цінностях, комплексному компетентнісному підході та професійній компетенції майбутнього фахівця, необхідних під час роботи у сучасних соціально-економічних умовах.
19
Тадеєва, М. І., та П. О. Тадеєв. "СУЧАСНІ ЦІЛІ ТА ВИКЛИКИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ІНШОМОВНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 98, № 5 (1 грудня 2020): 204–19. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-98-5-204-219.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується роль іншомовної освіти впродовж життя у світлі сучасної парадигми розвитку безперервної освіти. Доведено, що іншомовна освіта є базовою складовою успішного формування професійної компетентності майбутніх фахівців технічного та гуманітарного спрямувань. Проаналізовано вплив комунікативної компетенції поряд із соціально-політичною, інформаційною та соціокультурною компетенціями на становлення сучасного висококваліфікованого фахівця у системі вищої освіти. Визначено, що іншомовна освіта впродовж життя служить також акумулятором базових компетенцій, без яких майбутній фахівець не може адаптуватися до реалій дорослого життя.
Розглянуто перспективи та виклики безперервної освіти у рамках сучасних стратегій розвитку вищої освіти в Україні та виокремлено сім першочергових кроків, що включають модернізацію системи управління освітою із забезпеченням автономії закладів вищої освіти; збалансованість ринку праці фахівців з вищою освітою; забезпечення якості й доступності вищої освіти, включаючи іншомовну; інтеграцію науки, освіти і бізнесу з метою економічного зростання країни; розвиток кадрового потенціалу ЗВО; розвиток системи безперервної освіти та навчання впродовж життя; інтеграцію вищої освіти України в європейський та світовий освітній простір з урахуванням національних інтересів.
Акцентовано, що іншомовна освіта впродовж життя є засобом формування соціально-політичної, інформаційної, комунікативної та соціокультурної компетенцій, які вважають визначальними у формуванні профілю сучасного фахівця в усіх сферах вищої освіти.
20
Шевченко, О. В. "ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ СПОРТИВНО-ХОРЕОГРАФІЧНИХ ДИСЦИПЛІН". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (12 листопада 2021): 158–62. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-25.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовуються шляхи формування професійної культури в майбутніх учителів спортивно-хореографічних дисциплін інноваційними засобами фізичної культури, спорту і мистецтва. З’ясовано, що студенти під час навчання в закладі загальної середньої освіти повинні долучатися до процесу формування професійної культури на усвідомленому рівні, а потім вдосконалювати її для досягнення більш високих результатів у професійній діяльності. Доведено, що провадження інноваційних технологій у сучасну освіту суттєво прискорює передавання знань і накопиченого технологічного та соціального досвіду людства не тільки від покоління до покоління, а й від однієї людини до іншої. Сучасні інноваційні технології, підвищуючи якість навчання й освіти, дають змогу особистості успішніше й швидше адаптуватися до навколишнього середовища, соціально-економічних змін, сприяють розвитку інноваційного мислення та креативності. Освітні інновації вишу полягають у сучасному моделюванні, організації нестандартних лекційних та практичних занять; індивідуалізації засобів навчання; розробці нової системи контролю оцінки знань; застосуванні комп’ютерних, мультимедійних технологій, навчально-методичної продукції нового покоління. У підготовці майбутнього вчителя особливе місце посідає формування педагогічної культури. Лише в культурному середовищі можуть сформуватися фахівці, здатні вільно й широко мислити, створювати інтелектуальні цінності, яких завжди потребує школа, суспільство загалом. Культура є підґрунтям формування особистості педагога. На думку науковців, неможливо опанувати будь-яку професію без всебічного розвитку особистості, фізичного, морального, духовного тощо. Доведено, що розробка нових науково-методичних засад у галузі вищої хореографічної освіти належить до актуальних проблем загальної естетичної культури та вимагає подальшої розробки та удосконалення теоретичного курсу з опанування студентами психолого- педагогічних компонентів в освітній діяльності. Сприятливими умовами для набуття майбутніми педагогами професійного педагогічного досвіду є проведення майстер-класів, що передбачає набуття студентами можливості ознайомитися з різними формами подачі матеріалу, сформувати уявлення про поліваріативність методик проведення занять, здійснити їх порівняльний аналіз, узагальнення, визначити шляхи формування власної методики викладання спортивно-хореографічних дисциплін з урахуванням передового педагогічного досвіду.
21
Бурак В.Г. "Професійна підготовка майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи: дефінітивний аналіз". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 46 (12 лютого 2021): 124–31. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.118.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто дефініції понять «професійна підготовка», «професійна підготовка майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи», «фахівець», «фахівець готельно-ресторанної справи», «готовність», «готовність до професійної діяльності», «готовність майбутнього фахівця готельно-ресторанної справи до фахової діяльності». Готовність майбутнього фахівця готельно-ресторанної справи до фахової діяльності розглядається як результат навчання в закладах фахової передвищої та вищої освіти різних форм власності, оволодіння здобувачами освіти професійно орієнтованими знаннями, уміннями, навичками і компетентностями, які встановлюють його відповідність вимогам до діяльності з надання різноманітних послуг клієнтам готельно-ресторанних підприємств; ґрунтується на усвідомлених здібностях до обраної професії, передбачає здатність до наукового дослідження та інноваційної діяльності, неперервний саморозвиток і самоосвіту впродовж життя.Акцентовано, що недоліком підготовки майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи є перевага теоретичного навчання над практичним, а отже, актуалізується практична спрямованість освітнього процесу з можливістю імплементації кращих світових стандартів; урахування запитів роботодавців, кваліфікаційних вимог до спеціалізацій фахівців; застосування сучасних інформаційних та освітніх технологій; побудова індивідуальної освітньої траєкторії, неперервність та багаторівневість програм; сертифікація програм на основі міжнародних стандартів якості.Констатовано, що професійна підготовка майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи може бути забезпечена за рахунок професійно-практичної підготовки; залучення до викладання фахових дисциплін практиків; формування зв‘язків фахової передвищої та вищої професійної освіти з ринком праці; підвищення якості викладацьких та управлінських кадрів; доступ до досвіду здійснення навчання в провідних університетах світу; проведення спеціалізованих олімпіад, конкурсів; моніторингу та аналізу результатів освітнього процесу та працевлаштування.
22
Шилінська, І. Ф., та Т. В. П’ятничка. "ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИКОНО-АНАЛІТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ІТ-ФАХІВЦЯ НА ОСНОВІ ТЕЗАУРУСНО-ЦІЛЬОВОГО ПІДХОДУ". Nova fìlologìâ 2, № 81 (23 червня 2021): 198–203. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-29.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено проблемі формування лексиконо-аналітичного мислення майбутніх фахівців галузі «Інформаційні технології» на основі тезаурусного підходу у процесі вивчення іноземної мови. У представленій роботі описано сучасні підходи до висвітлення окресленої проблематики, а також до визначення основних понять дослідження, а саме: індивідуальний лексикон, професійний лексикон, тезаурус, професійний тезаурус. Проаналізовано роль лексикону та тезауруса у структурі мовної особистості, значення індивідуального лексикону у процесі професійного становлення фахівця. Проаналізовано сутність тезаурусно-цільового підходу, доцільність його застосування під час вивчення іноземної мови студентами спеціальностей ІТ-галузі. Зазначено, що терміносистема ІТ-галузі характеризується постійним лексичним оновленням, тому потребує упорядкування і стандартизації термінологічної лексики для створення єдиного інформаційного простору і забезпечення ефективної комунікації між фахівцями і науковцями різних країн. Описано етапи розроблення словника тезаурусного типу як засобу формування лексиконо- аналітичного мислення майбутнього фахівця галузі «Інформаційні технології», з-поміж яких виокремлено такі, як: моделювання системи знань предметної сфери ІТ-фахівця; розробка глосарія термінів і спеціальної лексики ІТ-галузі; представлення понятійних статей термінів; створення двомовного словника, у якому представлено слова і словосполучення, які входять до складу понятійних статей термінів. Наведено приклади складових компонентів словника тезаурусного типу фахівця галузі «Інформаційні технології». Запропонований словник слугує основою розвитку лексиконо-аналітичного мислення ІТ-фахівця під час вивчення іноземної мови. Означений процес формування лексиконо-аналітичного мислення передбачає осмисленість концептосфери предметної галузі, що становить основу фахового лексикону ІТ-фахівців; обізнаність із семантичними та функціональними особливостями фахового лексикону; засвоєння алгоритмів лексичного смислоутворення та семасіологічного тлумачення фахового тексту. Представлено алгоритм усвідомлення смислу слова ІТ-фахівцем під час професійної мовленнєвої діяльності й алгоритм осмислення тексту.
23
Рижков, Вадим Генієвич, Карина Володимирівна Бєлоконь, Євгенія Анатоліївна Манідіна, Євгенія Анатоліївна Манідіна та Надія Валеріївна Фоміна. "ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА У ЧОРНІЙ МЕТАЛУРГІЇ: ОСОБЛИВОСТІ, ЕРГОНОМІКА РОБОЧОГО МІСЦЯ, ПРИЛАДИ КОНТРОЛЮ,ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ". Scientific Journal "Metallurgy", № 2 (22 лютого 2022): 116–23. http://dx.doi.org/10.26661/2071-3789-2021-2-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Електротравми на виробництві відрізняються високою летальністю, що вимагає ретельного виконання правил і норм електробезпеки, застосування захисних засобів. Будь-яке металургійне підприємство має розгалужені електричні мережі, значну кількість електроспоживачів з лінійною напругою 380, 660 і 6000 В. Окрім того сюди додаються несприятливі умови праці та наявність факторів підвищеної та особливої небезпеки ураження струмом. Все перелічене пред’являє підвищені вимоги до електробезпеки. Для електродвигунів, що працюють у приміщеннях гарячих цехів або в інших приміщеннях з високою температурою повітря, потрібно вживати заходів із запобігання можливості їх нагрівання вище припустимого рівня, яке здійснюється шляхом застосування відповідного виконання двигунів. Використовують два види виконання електродвигуни, що продуваються (охолоджувальне повітря надходить всередину від власного або спеціально встановленого вентилятора), закриті електродвигуни, яких обдувають (повітря подають від вентилятора, розташованого зовні машини). Правильна організація робочого місця з точки зору електробезпеки має особливе значення для приміщень металургійних цехів. Перш за все потрібно витримувати нормативну відстань до струмовідних частин і дотримуватися правил виконання робіт на електроустановках. Важливе значення для безпеки має стан ізоляції. Сучасні прилади контролю ізоляції вимірюють як опір ізоляції, так і ступінь її старіння, а також зволоженість). Як матеріал для електроізоляції за умови високої температури зараз використовують лакотканини, кремнійорганічні матеріали, склотканини. Як електрозахисний засіб все ширше застосовують підставки зі склопластику. Для запобігання аварійного режиму роботи електродвигунів фахівці рекомендують встановлювати апарати захисту типу РТТ, РТЛ і УВТЗ.
24
Зленко, Алла, та Денис Мірошніченко. "РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ФАХІВЦІВ З ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ЗАПОРУКА УСПІШНОЇ КАР’ЄРИ". Society Document Communication, № 13 (10 січня 2022): 291–310. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-13-291-310.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто особливості формування комунікативної компетентності у фахівців з документознавства та інформаційної діяльності, а також зазначено, що сучасний ринок праці висуває якісно нові вимоги до фахівців документознавчо-інформаційної сфери. Вказано, що роботодавці прагнуть отримати «сформованого» фахівця, здатного креативно мислити, компетентно виконувати професійні функції, зокрема з документаційного та бездокументаційного забезпечення управління. До того ж особливості роботи фахівця передбачають постійне самовдосконалення та саморозвиток, навчання протягом усього життя, покращення своїх Hard і Soft skills. Зауважено, що усі зазначені вище чинники вимагають переосмислення підходів до підготовки фахівців з документознавства та інформаційної діяльності в умовах університетської освіти та самоосвіти. Нові віяння часу вимагають від фахівців з документознавства та інформаційної діяльності високого рівня готовності до роботи з великим масивом документів та інформації, ухвалення обґрунтованих рішень у короткі терміни, ділової комунікації, забезпечення захисту інтересів людини, держави, суспільства щодо отримання всебічної, об’єктивної інформації. Доведено, що набуття навичок комунікативної компетентності – важлива складова професійної підготовки фахівців з документознавства та інформаційної діяльності. Фахівцям з документознавства та інформаційної діяльності мають бути властиві такі якості як комунікативність, відкритість, повага до чужої точки зору, уміння слухати і чути, стриманість, тактовність, вихованість, володіння словом тощо. У висновках констатовано, що професійну комунікативну культуру неможливо запровадити авторитарними методами. Фахівців з документознавства та інформаційної діяльності до цього процесу потрібно залучати під час професійної підготовки, навчання та підвищення кваліфікації.
25
ДМИТРЕНКО, Н. С., О. М. СТОЛЯРЧУК та М. А. ФЕДОРЕЦЬ. "ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ НА УРОКАХ МОВНО-ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, № 4 (19 квітня 2022): 207–13. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.2.29.
Повний текст джерелаАнотація:
У рамках нової парадигми системи освіти України визначено, що основним завданням діяльності суб’єктів освітнього процесу є формування ключових і предметних компетентностей школярів. Сучасні фахівці освіти повинні мати у своєму інструментарії компетентнісно орієнтовані технології, засоби й методи їх використання, спрямовані на вироблення життєво важливих умінь і навичок. Стаття присвячена викладенню одного з актуальних питань організації освітнього процесу початкової школи України, а саме особливостей формування комунікативної компетентності учнів на уроках мовно-літературної освітньої галузі (навчання грамоти (1 клас), української мови й літературного читання (2–4 класи), іноземної мови (1–4 класи)) в умовах дистанційного навчання через пандемію коронавірусу. У роботі здійснено аналіз та узагальнення практичного досвіду вчителів початкової освіти щодо формування ключових і предметних компетентностей учасників освітнього процесу в умовах дистанційного навчання, з одного боку, і створення мобільного освітнього середовища в умовах карантинних обмежень, з іншого боку. Запропоновано розробки методичного інструментарію для забезпечення ефективного навчання учнів початкових класів на уроках мовно-літературної освітньої галузі в цілому, і комунікативних (рідномовної та іншомовної) компетентностей зокрема. У статті представлено перелік цифрових ресурсів, сучасних педагогічних технологій, методів, засобів навчання та оцінювання, особливості планування та проведення онлайн-уроків, які уможливлюють ефективність організації освітнього процесу в умовах пандемії. Авторами особливо акцентовано на кардинальній зміні діяльності педагогів і школярів, зумовлену активним використанням цифрових ресурсів та інноваційних освітніх технологій в умовах дистанційного навчання. У режимі офлайн спосіб навчання, передачі знань і набуття життєво необхідних умінь і навичок є планованим і керованим учителем безпосередньо, і від нього залежать результати успішності учнів. У режимі онлайн першочергової важливості набуває роль учня, адже тут переважає самостійність, автономія, саморегуляція освітньої діяльності. Учитель, навчаючи предметів мовно-літературної галузі, виконує функції наставника-консультанта, тьютора, координатора пізнавальної діяльності, а учні стають активними учасниками динамічного процесу навчання, що забезпечує продуктивну імплементацію впровадження комунікативно-діяльнісного підходу до опанування предметних знань та умінь.
26
ЛЮТА, Дарина. "ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ТУРИЗМОЗНАВСТВА ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ТУРИЗМУ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 300–307. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-300-307.
Повний текст джерелаАнотація:
АНОТАЦІЯ У статті порушена тема перспективних напрямів і методів формування готовності майбутніх фахівців з туризмознавства до професійної діяльності у сфері соціального туризму. Розкрито проблематику підготовки сучасних фахівців до професійної діяльності. Проаналізовано наукові дослідження вчених України та світу стосовно цієї теми. Сформульовано мету статті, а саме: дослідити методи та перспективні напрями формування готовності майбутніх фахівців з туризмознавства до професійної діяльності у сфері туризму. Визначено компоненти готовності майбутніх фахівців та, спираючись на них, виокремлено умови освітнього процесу підготовки, а також методи, якими повинен оволодіти майбутній фахівець. Визначено, що підготовка майбутніх професіоналів соціально-педагогічної сфери припускає обов'язкову інтеграцію теоретичного та практичного навчання, а також визначено, що практична підготовка є невід'ємною частиною підготовки майбутніх фахівці до професійної діяльності. Охарактеризовано практичну підготовку у вищому навчальному закладі як одну з найважливіших частин системи підготовки майбутніх фахівців до професійної діяльності. Розкрито сутність практичної підготовки в системі навчання майбутніх фахівців на прикладі Волинського національного університету імені Лесі Українки. Розкрито сутність кожної з практик, означено її мету та результати її проходження. Проаналізовано досвід Волинського національного університету імені Лесі Українки та на основі аналізу зроблено висновки, що практична підготовка майбутніх фахівців є невід'ємною частиною та ефективним перспективним методом формування готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності. Також виділені такі перспективні напрями формування готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності як тренінги, а саме: тренінг спілкування та тренінг особистісного спілкування. Розкрито сутність кожного з видів тренінгу, визначено його мету та завдання. На основі вищесказаного зроблені грунтовні висновки та означені перспективи подальших досліджень. Ключові слова: тренінг, практика, фахівець, перспективні напрями, перспективні методи.
27
Сидорук, А. В., та Г. Д. Голобородько. "ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ТУРИЗМУ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКСКУРСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 99, № 6 (24 грудня 2020): 131–40. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-99-6-131-140.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано сучасний стан розвитку туристичної галузі в Україні. Схарактеризовано сутність і мету екскурсійної діяльності. Розглянуто погляди видатних вітчизняних і зарубіжних теоретиків й практиків туристичної галузі щодо процесу організації екскурсійної діяльності, а також щодо професійної підготовки фахівців екскурсійної справи. Надано значення поняттю «екскурсовод» як фахівцю сфери туризму для організації і здійснення екскурсійної діяльності, котрий професійно надає основну послугу (екскурсію), під час якої споживачу (групі або індивідуалам), шляхом поєднання показу об’єктів, явищ та розповіді про події, розкриває певну тему. Виокремлено особливості та вимоги, які висуваються до фахівців-екскурсоводів, а також критерії, за якими визначається кваліфікація фахівців з туризму до організація екскурсійної діяльності. Означено, що професійна підготовка фахівців сфери туризму складається з таких компонентів, як: пізнавальний, функціональний, діяльнісний і особистісний. Визначено залежність формування готовності майбутнього фахівця сфери тризму до екскурсійної діяльності від соціально-психологічних особливостей, які впливають на стандарти професійної поведінки, професійний етикет, у підвищенні культури обслуговування, культуру мовлення, вміння виходити і долати конфліктні ситуації при обслуговуванні. Виявлено кількість закладів вищої освіти України, які займаються підготовкою майбутніх фахівців з туризму. Схарактеризовано професійну підготовку майбутніх фахівців з туризму до організації екскурсійної діяльності у Запорізькому національному університеті.
28
Kondratska, Halyna, Serhiy Samoilyk та Vasyl Maksymiak. "Сучасні підходи до формування культури здоров’я студентів". Physical education, sport and health culture in modern society, № 3(51) (30 вересня 2020): 03–09. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2020-03-03-09.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Доведено необхідність використання ефективних підходів до форму- вання культури здоров’я студентів – майбутніх фахівців із фізичної культури та спорту. Культура здоров’я – складова частина професійного зростання фахівців із фізичної культури й спорту. Шкільне середовище вимагає компетентного фахівця для формування здоров’язберігальної позиції кожного учня. Мета дослідження – розкрити необхідність використання ефективних підходів до формування культури здоров’я студентів, що призводить до формування компетентного фахівця для визначення здоров’язберігальної позиції кожного учня. Методи дослідження – вивчення, аналіз і систематизація літературних джерел й узагальнення передового педагогічного досвіду з метою окреслення важливості формування змісту навчальних дисциплін, а також крите- ріїв оцінювання компетентності студентів із навчальних дисциплін: «Основи здорового способу життя», «Нетрадиційні методи оздоровлення», «Види оздоровчо-рекреаційної рухової активності», визначено необхідність пошуку дієвих підходів до формування культури здоров’я. Результати роботи. Запропоновано інформаційно-спонукальний, когнітивно-пізнавальний, дієво-оцінювальний підходи у формуванні рівня культури здоров’я студентів. Розкрито умови, за допомогою яких реалізується зміст навчальних програм і формується здоров’язберігальна компетентність студентів. Висновки. Означені підходи (інформаційно-спонукальний, когнітивно-пізнавальний, дієво-оцінювальний) набули пріоритетного значення в системі вищої освіти. Запро- поновані умови формують позитивну динаміку зростання рівня культури здоров’я студентів, різниця між початковим та кінцевим рівнями зросла на 52,9 % в експериментальних групах і на 22,36 % – у контрольних. Поряд із фаховими предметами студенти все більше обирають такі навчальні дисципліни, які уможливлюють формування знань щодо зростання рівня культури здоров’я, що мотивує до здорового способу життя та формує здоров’язберігальну компетентність.
29
Haliyash, N. B., N. A. Bilkevych та N. V. Petrenko. "ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНОЇ СКЛАДОВОЇ ПРОФЕСІЇ ЛІКАРЯ". Медична освіта, № 2 (15 серпня 2019): 67–74. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.2.10346.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті сформульовано сучасну концепцію професійної (медичної) комунікативної компетентності та запропоновано підходи для її ефективної імплементації в систему підготовки медичних кадрів.
Комунікативна компетентність медика розглядається як інтелектуально й мотиваційно обумовлена соціально-професійна характеристика, що базується на комунікативних здібностях, вміннях і знаннях та дозволяє лікарю самостійно й відповідально реалізовувати ефективні й адекватні комунікативні дії в конкретних ситуаціях міжособистісної взаємодії. Оволодіння комунікативною компетентністю в медицині передбачає засвоєння таких складових елементів, як ініціація спілкування, збір інформації, роз’яснення та планування діагностичних і лікувальних процедур, завершення розмови, застосування різних комунікативних методик тощо. Традиційно засвоєння навичок спілкування відбувалося після вивчення низки розрізнених теоретичних предметів на практиці за механізмом наслідування стилю поведінки лікарів-викладачів, які слугували взірцем. Втім, на сьогодні такий підхід має низку недоліків. Сучасний міжнародний досвід показує, що оволодіння даною компетентністю повинно починатися ще до початку роботи в клініці та вимагає виділення окремого циклу занять для формування початкових навичок спілкування, що і було впроваджено в 2018–19 навчальному році в ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України», а також видано посібник «Комунікативні навички в медицині» для забезпечення теоретичної та методичної бази формування комунікативної компетентності студентів.
У сучасних умовах висококваліфікований фахівець, задля конкурентоспроможності на ринку праці, повинен досконало володіти комунікативними навичками. Здатність до ефективної комунікації є набутою, тому її необхідно розвивати та тренувати. Для досягання відповідності зростаючим вимогам щодо рівня володіння комунікативними навичками необхідна оптимізація навчальних програм та використання спеціальних педагогічних підходів при підготовці фахівців медичного профілю як на додипломному, так і на післядипломному рівні. Доцільним є розробка та впровадження наскрізної програми з медичної комунікації, що забезпечить методичний та системний підхід для трансформації теоретичних знань та початкових навичок спілкування у повноцінну комунікативну компетентність майбутнього фахівця медичного профілю.
30
ДОБРОВОЛЬСЬКА, Вікторія, та Світлана МІСЄВИЧ. "ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ГЕОГРАФІЯ СУДНОПЛАВСТВА»". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 260–69. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-260-269.
Повний текст джерелаАнотація:
АНОТАЦІЯ Автори статті розкривають суть і напрями формування екологічної компетентності майбутніх фахівців річкового та морського транспорту під час засвоєння дисципліни «Географія судноплавства». У статті розглядається проблема формування екологічної компетентності, яка є складником екологічної культури та важливим пріоритетом у підготовці сучасних фахівців. Автори дійшли висновку, що уніфікованого підходу до визначення поняття «екологічна компетентність» та її компонентів у сучасній науці не існує, тому проаналізовано різноманітні підходи до трактування цього поняття науковцями. Підготовка майбутніх фахівців річкового та морського транспорту в Херсонській державній морській академії орієнтована на те, що вони є і будуть безпосередніми учасниками взаємодії з навколишнім середовищем. Тому формування екологічно безпечного розвитку і безпеки мореплавання є одними з ключових аспектів у структурі змісту професійної морської освіти. Автори наголошують, що навчальний курс «Географія судноплавства», що викладається для майбутніх судноводіїв, займає одну з ключових позицій у формуванні їх екологічної компетентності. Підготовка фахівців здійснюється з орієнтацію на «Концепцію екологічної освіти України», тому питання взаємодії людини і Світового океану є наскрізним у зазначеному курсі. У процесі вивчення «Географії судноплавства» значна увага зосереджена на вивченні фізико-географічних умов материків і океанів як цілісних природних систем. Вказано, що під час вивчення «Географії судноплавства» активно використовуються інтерактивні методи навчання, значна увага приділяється проведенню командної роботи і формуванню вмінь активно використовувати понятійно-термінологічний апарат. Доведено, що одним з найефективніших засобів активізації навчання та розумового розвитку молоді є постановка проблемного питання. У дослідженні підкреслено, що екологічна компетентність має бути важливим пріоритетом у процесі підготовки сучасних фахівців річкового та морського транспорту. Ключові слова: екологічна компетентність, екологічна культура, вища освіта, компетентнісний підхід, географія судноплавства, фахівці річкового та морського транспорту, компетентність.
31
Віндюк, А. В. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ ТУРИЗМУ ТА ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОЇ СПРАВИ ДО РОЗРОБЛЕННЯ АНІМАЦІЙНИХ ПРОГРАМ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 97, № 4 (30 вересня 2020): 37–44. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-97-4-37-44.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті автором проаналізовано теоретичні засади професійної підготовки майбутніх фахівців із туризму та готельно-ресторанної справи до розроблення анімаційних програм. Висвітлено нормативно-правову базу професійної підготовки зазначених фахівців та теоретичне підґрунтя дослідження. Визначено, що долучення анімаційних програм культурно-пізнавального, спортивно-оздоровчого, розважального характеру у складі туристських маршрутів, подорожей та готельного дозвілля сприяє підвищенню їх престижності та підвищує попит на ринку туристичних послуг. Наголошено, що готовність до розроблення анімаційних програм надає можливість фахівцям із туризму та готельно-ресторанної справи реалізувати свій творчій, особистісний та професійний потенціал у майбутній професійній діяльності. Враховуючи це, сучасна підготовка фахівця нового типу вимагає створення та оптимізації умов, необхідних для ефективного формування певного рівня професійних й особистісних компетенцій студентів у процесі вивчення фахових дисциплін. Встановлено, що процес підготовки майбутніх фахівців із туризму та готельно-ресторанної справи до розроблення анімаційних програм необхідно постійно оновлювати. Зазначено, що актуальним є створення банку типових сценаріїв та циклів рекреаційних занять для розроблення та реалізації анімаційних програм туристського відпочинку на підприємствах туристичного профілю з урахуванням регіональних особливостей, типових планів обслуговування турів та організаційно-технічних заходів для їх обслуговування.
32
ДРАГІЄВА, Людмила. "Розвиток критичного та творчого мислення студентів ВНЗ в умовах педагогічної взаємодії". EUROPEAN HUMANITIES STUDIES: State and Society 1, № II (30 березня 2019): 228–45. http://dx.doi.org/10.38014/ehs-ss.2019.1-ii.17.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено питанням формування критичного мислення як нового підходу формування компетенцій майбутнього фахівця в умовах педагогічної взаємодії. Описані недоліки та негативні явища сучасної системи вищої освіти. Вивчені передумови необхідності формування критичного мислення у студентів. Відокремлені якості особистості, якими повинен володіти студент вузу в сучасних умовах; специфічні компетенції, які формується у вищій школі. Проаналізовано сучасне розуміння критичного мислення. Охарактеризоване критичне мислення як мислення соціальне; досліджені фактори вміння студентів працювати в команді в процесі педагогічної взаємодії. Розроблена модель формування критичного мислення студентів вузу в умовах педагогічної взаємодії.
33
Бурлаєнко, Тетяна. "«Lifelong learning» – навчання протягом життя – необхідна вимога часу". Освітній вимір 44 (19 лютого 2015): 181–86. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v44i0.2675.
Повний текст джерелаАнотація:
Бурлаєнко Т. І. «Lifelong learning» – навчання протягом життя – необхідна вимога часу.
У статті розглядаються проблеми пошуку шляхів формування компетенції майбутніх фахівців як складника ключових компетентностей на сучасному етапі розвитку України. Нині система освіти покликана дати системні знання про професійну сферу діяльності, її специфіку, має формувати особистісні якості спеціаліста, враховуючи швидкоплинність світу. Сучасний фахівець повинен володіти міцними та глибокими знаннями, професійним мисленням, мати власну професійно-особистісну позицію, певний набір компетенцій, які є ознакою сучасної професійної освіти.
34
КНИШ, Світлана. "НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ БІОЛОГІЇ ТА ОСНОВ ЗДОРОВ’Я". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 297–303. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-297-303.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто науково-методичні аспекти підготовки майбутніх учителів біології та основ здоров’я у закладах вищої освіти, проаналізовано психолого-педагогічні умови навчання студентів в контексті впровадження компетентнісно-діяльнісного підходу. Сучасна орієнтація освіти на формування компетенцій передбачає створення дидактичних і психологічних умов, у яких студент може проявити не тільки інтелектуальну і пізнавальну активність, але й особистісну соціальну позицію, індивідуальність, суб'єктність. Саме тому, для організації успішної освітньої діяльності майбутніх фахівців потрібно обирати такі форми та методи, які б викликали в них зацікавленість та бажання пізнавати нове. Формування предметної компетентності в процесі навчання біології та основ здоров’я тісно пов’язано з використанням методу біологічного експерименту. У процесі вивчення біологічних наук у ЗВО майбутні фахівці формують ключові компетентності, яких потребує сучасне життя, застосовуючи інноваційні форми навчання. Значущим для здобуття методичних знань, формування методичних умінь і навичок є досвід самостійної діяльності майбутніх педагогів, що дає їм змогу визначити свою позицію з того чи іншого методичного питання, висловити власну думку щодо професійної проблеми. Сьогодні важко уявити собі освітній процес ЗВО без використання сучасних технологій, перш за все, інформаційно-комп'ютерних технологій. Вдале використання хмарних сервісів надає змогу створення єдиного інформаційного простору ЗВО – хмаро орієнтоване освітнє середовище. Сучасна підготовка майбутніх вчителів біології та основ здоров’я з кожним роком модернізується й орієнтується на формування професійних компетенцій, завдяки чому студенти проявляють інтелектуальну й пізнавальну активність, особистісну соціальну позицію, індивідуальність, суб'єктність. Формування знань, мети, основних завдань біологічної освіти досягається в процесі вивчення біологічних наук у ЗВО із активним застосуванням інновацій. Для повного формування та розвитку біологічних знань студентів необхідно цілеспрямовано і наполегливо користуватися активними та інтерактивними формами та технологіями організації вивчення біологічних наук. Ключові слова: вчителі біології, методична підготовка, компетентнісно-діяльнісний підхід.
35
Лосєва, Наталія Миколаївна, Неля Михайлівна Кириленко, Валерій Вадимович Кириленко та Андрій Іванович Крижановський. "ІНФОРМАЦІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ОСНОВА САМОРЕАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ: ПРАКТИЧНИЙ ДОСВІД". Information Technologies and Learning Tools 84, № 4 (28 вересня 2021): 65–79. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v84i4.3496.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті презентується досвід розвитку інформаційної компетентності студентів та досліджується її вплив на самореалізацію особистості. Акцентується увага на важливості розвитку інформаційної компетентності майбутніх учителів у парадигмі новітніх підходів до вищої освіти та її гуманізації, оскільки інформаційна компетентність є одним з критеріїв підготовки сучасних педагогів. Проаналізовано взаємозв'язок інформаційної компетентності з особистісними характеристиками майбутніх учителів і можливостями їх подальшої самореалізації. Розглядається поняття «інформаційна компетентність» в умовах цифровізації сучасної освіти. Презентовано сучасне програмне забезпечення інформаційно-комунікаційних навчальних засобів, які застосовувались у нашому експериментальному дослідженні, що було спрямоване на формування і розвиток рівня інформаційної компетентності майбутніх фахівців. З метою розвитку у студентів потреби в самореалізації використовувались сучасні педагогічні програмні засоби. Описано педагогічний експеримент, у межах якого студенти використовували запропоновані програмні засоби, що сприяло підвищенню інформаційної компетентності та їх прагненню до самореалізації. Для вирішення цього двоєдиного завдання було розроблено спеціальний курс «Інформаційно-комунікаційні технології навчання». Вивчення вищевказаного спецкурсу передбачало виконання творчих завдань, презентацію студентами власних ідей та реалізацію їх під час проходження педагогічної практики. Під час обробки даних експерименту статистичними непараметричними методами виокремлено основні компоненти, що впливають на прагнення особистості до самореалізації. Наведені дані про зміни цих параметрів в експериментальних групах, зроблено висновок про позитивний вплив описаного підходу як на розвиток інформаційної компетентності, так і самореалізацію студентів.
36
Лосієвська, Ольга. "Розвиток комунікативних компетенцій професіоналізму у майбутнього фахівця гуманітарного профілю". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(52) (2020): 205–12. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-52-2-205-212.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються теоретичні та практичні аспекти впровадження компетентнісного підходу в освіту, розкривається роль міжвузівської взаємодії в процесі розвитку комунікативних компетенцій майбутнього фахівця гуманітарного профілю. Наголошується, що розвиток вищої школи займає важливе місце в системі безперервної освіти, є значущою складовою частиною стратегії загальнонаціонального розвитку, оскільки повʼязаний з економікою, наукою, технологією і культурою суспільства в цілому. Підкреслюється, що одним з першочергових завдань, спрямованих на посилення ролі освіти в соціально-економічному розвитку, є приведення змісту освіти, технологій навчання і методів оцінки якості освіти у відповідність до вимог сучасного суспільства. Показано, що в цілях оптимізації навчання актуальним є застосування інноваційних освітніх технологій, а компетентнісний підхід дозволяє актуалізувати у майбутніх фахівців гуманітарного профілю попит на освіту і передбачає високу якість підготовки фахівців. На сучасному ринку праці успіх випускника-гуманітарія обумовлений не тільки грамотною підготовкою, а й мобілізацією внутрішніх сил, старанністю, ініціативністю, відповідальністю за свою роботу, прагнення до професійного зростання і розвитку. Конкурентоспроможним буде такий молодий фахівець гуманітарного профілю, який демонструє не тільки відмінні сучасні знання, а й інформаційно-технологічну готовність, знання засобів інформаційних технологій, вміння відбирати, оцінювати і використовувати інформацію, комунікативність і вміння працювати в команді, здатність до самоосвіти і потребу у поступовому підвищенні кваліфікації. У звʼязку з цим вдосконалення процесу підготовки майбутніх фахівців гуманітарного профіля багато в чому визначається впровадженням компетентнісного підходу у вищу освіту.
37
Glebova, Natalia I. "Соціологічне дослідження соціальної компетентності фахівців водного транспорту в контекстах завдань галузевої професійної освіти". Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, № 3 (20 квітня 2018): 25–32. http://dx.doi.org/10.15421/10.15421/171834.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуті сучасні підходи до проблеми уніфікації в соціальній спрямованості професійної діяльності індивіда з іншими суб’єктами узгодження стандартів професійних взаємовідносин і розвитку соціальних середовищ. З’ясовано актуальність завдання інтеграції навичок галузевого фахівця через розвиток соціальних компетентностей, встановлено специфіку «соціальності» як елемента фахових компетентностей, які забезпечують успішну діяльність галузевого професіонала. Виявлено тенденції переходу досліджень від режиму констатації і зіставлення галузевих і корпоративних стандартів «соціальних» компетентностей до теоретично обґрунтованих і емпіричним шляхом виявлених у ході багатофакторного аналізу оцінки й обліку суб’єктних складових соціальних норм у професійному середовищі. Проаналізована специфіка праці фахівців водного транспорту (морського вантажного флоту) в контексті галузевих професійних вимог і сучасних викликів. З’ясовані соціологічні параметри залежностей і відповідностей культурно-світоглядно-мотиваційних чинників професійної діяльності від динаміки і якості процесу становлення професіонала. Висновується низка процесуальних ракурсів дослідження соціальних навичок і особистих якостей фахівця водного транспорту для комплексної оцінки взаємовпливів різнорідних чинників розвитку соціально значимих функцій в професійній діяльності. Обґрунтована потреба використання соціологічних засобів поглиблення знань, деталізації соціальних аспектів життєдіяльності, оптимального вибору методології емпіричного дослідження соціальної компетентності працівників цієї професійної групи та визначення напрямів наукового і професійно-освітнього супроводу її розвитку.
38
Скрипник, Надія. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Молодий вчений, № 4.1(104.1) (30 квітня 2022): 56–59. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-104.1-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Досягнення високого рівня готовності випускника гуманітарно-педагогічного коледжу до професійної діяльності може бути здійснене лише при побудові навчання як цілісної системи, під якою прийнято розуміти певне ціле, що складається з взаємопов’язаних між собою елементів, при чому закони, принципи чи порядок зв’язку цих елементів створюють внутрішню структуру системи, а характер її взаємодії з навколишнім середовищем – її функціонування. Мова змінюється й розвивається, інтелектуально зростає й сама людина. Сучасний світ потребує від здобувача освіти, майбутнього фахівця певної освітньої галузі, не тільки знання свого фаху, а й високого рівня володіння професійно орієнтованою комунікативно-мовленнєвою компетентністю. Проблема формування професійно орієнтованої компетентності майбутнього вчителя набуває в наш час особливої актуальності у зв’язку з модернізацією змісту освіти, що, згідно з вимогами Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, спрямована на становлення мовленнєво-мовної особистості, яка володіє нормами усного і писемного спілкування та вільно використовує мовні засоби в різних професійних ситуаціях. Процес удосконалення професійно орієнтованої діяльність майбутніх педагогів – очевидний. Адже фахова підготовки формується за загальними тенденціями розвитку та закономірностями функціонування сучасної української літературної мови. Основним завданням закладів вищої освіти є – удосконалення мовної, мовленнєвої культури студентів, майбутніх фахівців різних галузей освіти, котрі на належному рівні вміли б практично користуватися рідною мовою в найрізноманітніших життєвих ситуаціях. А становлення та актуальність професійно орієнтованої комунікативно-мовленнєвої компетентності є результатом внутрішньомовного процесу реагування на нові явища у житті носіїв мови, які вимагають сучасні мовні номінації.
39
Rohovskyi, S. V., O. G. Oleschko, K. V. Jychareva, J. V. Strunynska та O. V. Kolotnicka. "Сучасні проблеми інвентаризації рослин у міських насадженнях і досвід їх вирішення". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 5 (25 листопада 2021): 60–66. http://dx.doi.org/10.36930/40310509.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто сучасні проблеми інвентаризації деревних рослин у міських насадженнях України. Проаналізовано сучасний стан, тенденції розвитку та проблеми інвентаризації зелених насаджень, наведено законодавчі акти, що регламентують інвентаризацію та їх відповідність сучасним інформаційним технологіям і новітнім методам. Обґрунтовано потребу вдосконалення нормативно-правової бази інвентаризації з урахуванням досвіду останніх 15 років і розвитку комп'ютерних технологій. Показано причини низької ефективності робіт з інвентаризації в містах і селах. Запропоновано шляхи комплексного вирішення проблем, пов'язаних з інвентаризацією багаторічних зелених насаджень, зокрема, вдосконалення інструктивних вимог до інвентаризації, використання сучасних приладів і технологій. Показано, що передумовою якісної інвентаризації є попереднє геодезичне знімання дерев та інших елементів ландшафту на території садово-паркового об'єкта. Узагальнено досвід створення комп'ютерної програми, яка дає змогу проводити інвентаризацію з використанням GPS навігації смартфона і передавати дані на спеціальний сайт з нанесенням на електронну карту міста місця знаходження рослини і даних про неї, що охоплює розміщення рослини на інтерактивній мапі міста та її фотографії. Програма проходить випробування в містах Біла Церква та Одеса і потребує певного вдосконалення, яке полягає у тому, що проведення інвентаризації та редагування результатів, які вносяться в базу даних, має здійснювати фахівець-дендролог за спеціально розробленою методикою. Розроблені пропозиції щодо удосконалення програми. Зокрема, запропоновано чітко визначити категорію насаджень та передбачити відповідні коміри для заповнення в електронному бланкові. Бланк для електронного заповнення повинен містити такі показники, як: вік деревних рослини, її розміри (діаметр стовбура і крони, висота), санітарний стан та естетична і господарська цінність. Інвентарний номер повинен присвоюватися тільки деревам, які пройшли верифікацію фахівцем і нанесені на електронну карту міста. Бажано закласти в програму можливість збільшувати масштабування плану, що спростить уточнення місць зростання рослин під час верифікації результатів інвентаризації.
40
ПРУДКА, Лілія. "ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я: ПРОФЕСІЙНІ РИЗИКИ І ЗДОРОВ’Я МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 4 (53) (12 травня 2022): 64–69. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.4.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано психічне здоров’я: професійні ризики і здоров’я майбутнього фахівця в освітньому просторі. Розглянуто наукові погляди різних дослідників щодо визначення феномену «психічне здоров’я». Метою статті є аналіз психічного здоров’я: професійні ризики і здоров’я майбутнього фахівця в освітньому просторі. Визначено, що стан психічного здоров’я сучасних студентів характеризується великою кількістю індивідуальних якостей, а також, синтезом біологічно та соціально-обумовлених особливостей їх психічної сфери. До основних ознак психічного здоров’я майбутніх фахівців в освітньому просторі належить: успішне пристосування до навчальної діяльності; схвалення колективом; низький рівень тривоги; емоційна рівновага; здатність аналізувати отриману інформацію. Доведено, що для студентів в освітньому просторі характерні підвищені вимоги та різни види навантаження. В процесі навчання у вищому освітньому закладі відбувається становлення майбутнього фахівця, а його стан психічного здоров’я здійснює вплив на успішність навчання та стиль життя загалом. Висновки. До пріоритетних форми з метою збереження психічного здоров’я необхідно включити: просвітницьку діяльність, яка базується на наданні інформації майбутнім фахівцям щодо важливих питань покращення їх здоров’я; профілактику, у формі проведення бесід індивідуально чи для всієї групи; діагностування, психологічне консультування. Особливе значення має адаптації студентів першого курсу, тому їм потрібно приділити важливу увагу, тобто необхідна тісна співпраця з кураторами (наставниками) навчальних груп; вивченню особистісних якостей майбутнього фахівця, інформування студентів. Вважаємо, що необхідно інтегрувати досвід європейських колег в освітній сфері стосовно розв’язання проблеми, перш за все, врахування особливостей психічного здоров’я в національних програмах, нормативно-правових актах. Перспективи подальших досліджень у зазначеному аспекті є вивчення динаміки, соціальних та психологічних напрямів і основних факторів збереження та покращення психічного здоров’я майбутніх фахівців в освітньому просторі.
41
Бородавка, В. А. "Застосування інформаційних технологій в системі дистанційного навчання під час підготовки та перепідготовки військових фахівців". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 2(64), (15 червня 2020): 7–11. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2020.64.01.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглядаються основні сучасні тенденції модернізації професійної освіти в системі дистанційного навчання, яка базується на використанні сучасних інформаційних технологій та сучасних формах навчання. Запропоновані рішення, які дозволять розвинути технології дистанційного навчання, підвищити якість засвоєння знань на базі інноваційних інформаційних технологій в системі дистанційного навчання під час підготовки та перепідготовки військових фахівців.
42
Гапоненко, Сергій. "ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В ПЕДАГОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 19, № 4 (8 травня 2020): 73–85. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v19i4.258.
Повний текст джерелаАнотація:
Докорінні зміни, що відбуваються в країні протягом останніх десятиріч, не могли не знайти своє відображення і в тенденціях розвитку сучасної парадигми освіти. Зміни в суспільстві, мислення людей значно змінили сутність професійної діяльності викладачів фізичної культури і спорту та, водночас, накладають певний відбиток на сам процес підготовки таких спеціалістів. Отже, цілком логічним постає питання щодо змін у системі підготовки вчителів фізичної культури та формування у них управлінської компетентності в педагогічній теорії та практиці.У статті здійснено аналіз і розглянуто тенденції становлення сучасної парадигми освіти з точки зору висвітлення проблем формування управлінської компетентності фахівців фізичної культури в педагогічній теорії та практиці. Аналіз розглянутих наукових праць та досвід і знання, почерпнуті з іншої наукової літератури, дозволяють зробити висновок, що нам потрібна така гуманістична освітня парадигма, що зможе максимально вичерпано вирішити існуючі протиріччя, що нами виявлені.За логікою нашого дослідження ми також з’ясували вимоги до фахівців фізичної культури і спорту. Для цього розглянули перелік дескрипторів рамки кваліфікацій по цій професії в Європі, вимоги Національного довідника кваліфікаційних характеристик, національну рамку кваліфікацій, посадові обв’язки осіб майже дванадцяти спеціалізацій з Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, що відповідають спеціальності “Фізична культура і спорт”. Фахівці фізичної культури і спорту можуть бути призначені на одну з розглянутих нами посад по закінченню навчання.Як висновок можемо зазначити, що вирішення виявлених протиріч дозволить підготувати висококваліфікованого, компетентного фахівця фізичної культури і спорту. А педагогічне моделювання процесу підготовки, перегляд існуючої системи підходів щодо методик та технологій навчання, розробка критеріїв оцінювання і виявлення та реалізація необхідних педагогічних умов значно полегшать саму підготовку.
43
Горобець, Інна. "ДІАЛОГІЧНІСТЬ МИСЛЕННЯ В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТІСНОЇ КУЛЬТУРИ ВИКЛАДАЧА ІНОЗЕМНОЇ МОВИ". Інноватика у вихованні, № 9 (11 червня 2019): 130–35. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.4.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. В даній статті проаналізована особистісна культура викладача іноземної мови в професійній діяльності педагогів у психологічній літературі; охарактеризовані основні чинники діалогічного мислення; обґрунтований розвиток Школи діалогу культур у психологічній науці. В рамках нового підходу до вивчення іноземних мов наголошено на важливості не знань про мову, а досконалому володінні мовним матеріалом, комунікативними уміннями, здатності використовувати ці знання і уміння для вирішення конкретних комунікативних завдань у ситуаціях спілкування. Досліджено, що сучасний фахівець отримує нову фахову інформацію через іноземні джерела. Вивчення іноземних мов сприяє реалізації таких напрямків професійної діяльності як ознайомлення з новими технологіями, науковими гіпотезами і тенденціями, видатними інноваціями в галузі техніки; встановлення контактів з іноземними фірмами, підприємствами, навчальними закладами; підвищення рівня професійної компетенції фахівців. Володіння іноземною мовою вже є не ознакою престижу, а потребою сучасного фахівця.
44
Сушик І.В. та Сушик О.Г. "ФОРМУВАННЯ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ЗАКЛАДУ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ ЯК СКЛАДОВА УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ КЕРІВНИКА". Економічний форум 1, № 1 (26 лютого 2021): 193–99. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-24.
Повний текст джерелаАнотація:
Освітня інституція України переживає нелегкі часи. Особливо це стосується закладів професійно-технічної освіти, які в переважній своїй більшості лише стають на шлях оновлення. Реформування професійно-технічної освіти відбувається повільно. Ця освітянська ланка ще не посіла належного місця у загальному процесі перебудови суспільного виробництва і відтворення трудових ресурсів країни, хоча й має такий потенціал. Трансформацію професійно-технічної освіти сучасні фахівці розглядають комплексно, як філософську, соціально-економічну та педагогічну проблему. Традиційна модель професійно-технічної освіти, заснована на радянській спадщині жорсткої централізації та управління, вичерпала себе і потребує оновлення та модернізації.
Затребуваність на випускників професійних (професійно-технічних) училищ в Україні щороку зростає. Однак держава не в змозі справитися з проблемою налагодження роботи цих закладів через економічні, фінансові та ряд інших причин, що накопичилися за роки. Зміни сучасного суспільства, в тому числі в освітній сфері, вимагають керівників нового рівня.
Актуальності набуває управлінська компетентність керівника щодо формування корпоративної культури організації. Доведено, що робота злагодженої команди є більш ефективною, ніж індивідуалізована праця, навіть високопрофесійна. Великі компанії, які стали світовими лідерами, вже давно відчули взаємозв’язок продуктивності праці від духовного й психологічної комфорту, ступеню єдності та спільності працівників. Корпоративна культура є стратегічним маркетинговим ресурсом, ефективним інструментом управління в руках керівника. Практика роботи багатьох організацій засвідчує, що ділова єдність залежить безпосередньо від духу та атмосфери, яка створюється в організації.
Новий компетентнісний підхід, за яким працюють університети Європи з кінця ХХ ст. та активно впроваджується в Україні, вимагає підготовки особистості керівника, котрий в майбутньому володітиме не лише сумою знань, вмінь і навичок, а зможе діяти, приймати рішення в нестандартних ситуаціях. Важлива психологічна готовність керівника, уміння підготувати колектив до роботи в умовах соціальних та освітніх трансформацій.
45
ПРОСКУРНЯК, Олена. "ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУ В УМОВАХ ІНКЛЮЗІЇ". Acta Paedagogica Volynienses 1, № 1 (14 квітня 2022): 191–97. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.30.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовується доцільність удосконалення психолого-педагогічного супроводу учнів з порушеннями інтелекту в інклюзивній школі. Проаналізовано сучасні дослідження з питань організації інклюзивного навчання. Окреслено коло проблем, з якими стикаються фахівці, батьки дітей з особливими освітніми потребами, батьки дітей з нормотиповим розвитком, діти з особливими освітніми потребами та інші учні інклюзивного класу. Дослідження вчених довели, що доцільним є формування багатоваріативності освітньої системи, а саме перехід до освітніх стандартів, що гарантує успішну соціалізацію та поліпшення «якості життя» всім дітям із проблемами в розвитку; створення ефективної системи психолого-педагогічного супроводу учнів з проблемами в розвитку; перегляд системи підготовки та підвищення кваліфікації не тільки соціальних педагогів та психологів, а й учителів масових шкіл з навчання дітей із проблемами в розвитку. Доведено, що основою побудови корекційно-педагогічного навчання дітей з різним рівнем розумової недостатності є два базових положення. По-перше, необхідно враховувати закономірності становлення навчальної діяльності під час нормотипового розвитку; по-друге, брати до уваги якісні особливості пізнавальної та продуктивної діяльності дітей. Для надання корекційно-педагогічної допомоги учням з порушеннями інтелекту було визначено необхідність ураховувати: соматичний стан здоров’я учнів з різним рівнем інтелектуальних порушень; особливості пізнавальної діяльності дітей; здійснення психолого-педагогічного супроводу учнів з порушеннями інтелекту фахівцями шкільного консиліуму; підбір педагогічних кадрів, здатних здійснювати інклюзивне навчання дітей з різними освітніми потребами; встановлення позитивного психологічного клімату в інклюзивному загальноосвітньому класі й у сімейному оточенні дітей, що навчаються в інклюзії; встановлення тісних взаємозв’язків між учителем, учнем, батьками, фахівцями служби супроводу, зацікавлених у позитивних результатах від інклюзивного навчання. Окреслено напрями, за якими здійснюється психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами: освітній супровід, соціальний розвиток, забезпечення позитивних взаємовідносин і емоційних прихильностей з дорослими, однолітками без психофізичних особливостей.
46
Данилюк, Сергій. "Формування професійної компетентності сучасних фахівців у процесі проведення відеоконференцій". Освітній вимір 42 (13 листопада 2014): 160–67. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v42i0.2819.
Повний текст джерелаАнотація:
Данилюк С. С. Формування професійної компетентності сучасних фахівців у процесі проведення відеоконференцій.
Статтю присвячено висвітленню формування професійної компетентності сучасних фахівців в аспекті використання в навчальному процесі відеоконференцій як сучасної інтернет-технології. Крім того, визначено переваги використання відеоконференцій в навчальному процесі. Також увагу зосереджено на основних напрямках попередньої роботи з підготовки відеоконференцій.
47
Арсенович, Леонід. "УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ У СФЕРІ КІБЕРБЕЗПЕКИ В УМОВАХ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОЇ ВЗАЄМОДІЇ". Науковий вісник: Державне управління, № 1(11) (18 квітня 2022): 6–27. http://dx.doi.org/10.33269/2618-0065-2022-1(11)-6-27.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано проблемні питання щодо функціонування системи підготовки кадрів і підвищення компетентності фахівців різних сфер діяльності з питань кібербезпеки. Наведено статистичні дані щодо підготовки фахівців у сфері кібербезпеки, які узагальнено за результатами вивчення практичних аспектів кіберосвіти, а також численних інформаційних та аналітичних документів сучасних аналітиків й експертів. Розглянуто результати досліджень сучасних науковців щодо оптимізації фахової підготовки майбутніх фахівців з кібербезпеки, а також тенденцій та проблем функціонування ІТ-галузі, що вказують на невідповідність базової професійної освіти ІТ-фахівців вимогам інноваційної економіки. Розглянуто основні напрями Положення про організаційно-технічну модель кіберзахисту, засади якого спрямовані на оперативне (кризове) реагування на кібератаки та кіберінциденти, впровадження контрзаходів щодо мінімізації вразливості комунікаційних систем, формування спроможностей суб’єктів забезпечення кібербезпеки, а також на створення умов для розвитку державно-приватної взаємодії, у тому числі у сфері кіберосвіти. Розглянуто повноваження суб’єктів забезпечення кібербезпеки стосовно організації та проведення кібернавчань, а також сил кіберзахисту щодо участі у розробленні програм і методик їх проведення, сценаріїв реагування на кіберзагрози та проведення заходів щодо протидії кіберзагрозам. Розроблено та розкрито складові освітньої карти розвитку фахівця у сфері кібербезпеки щодо поетапної сертифікації фахівців з кібербезпеки, які безпосередньо здійснюють організаційні, правові, інженерно-технічні заходи, а також заходи криптографічного та технічного захисту інформації, спрямовані на запобігання кіберінцидентам, виявлення та захист від кібератак, ліквідацію їх наслідків, відновлення сталості та надійності функціонування комунікаційних і технологічних систем. Запропоновані наявні можливості й гарантії, що надаються у зв’язку із впровадженням освітньої карти розвитку фахівця у сфері кібербезпеки у службову діяльність, а також можливі освітні ініціативи, що надає освітня карта розвитку фахівця у сфері кібербезпеки в контексті впровадження організаційно-технічної моделі кіберзахисту.
48
ХАРЧЕНКО, Інна, та Інна ШИШЕНКО. "ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ПІДҐРУНТЯ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ". Human Studies Series of Pedagogy, № 45 (9 грудня 2021): 78–84. http://dx.doi.org/10.24919/2413-2039.13/45.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Провідною функцією сучасної вищої освіти стає створення освітнього середовища, яке надасть можливість кожному майбутньому фахівцю побудувати індивідуальну освітню траєкторію, що необхідна йому для досягнення власної професійної мети та реалізації себе у професії та суспільстві. Тому побудова освітнього процесу в ЗВО на базі організації інформаційно-освітнього середовища є одним із можливих шляхів розвитку професійної освіти. Під інформаційно-освітнім середовищем ЗВО слід розуміти цілеспрямовано побудовану в межах освітньої діяльності ЗВО систему, яка включає інформаційні ресурси навчального, наукового, популярного характеру, інформаційні технології (електронні, дистанційні, мобільні) їх використання, засоби організації та управління освітньою діяльністю через офіційні канали електронної комунікації. Структура ІОС ЗВО включає електронні ресурси, засоби організації та управління освітньою діяльністю. Організація та функціонування ІОС ЗВО зорієнтовані на: активне використання цифрових технологій відповідно до вимог професійної освіти; створення і швидку модифікацію освітніх компонентів навчального плану підготовки майбутнього фахівця; підтримку освітньої діяльності кожного з урахуванням його індивідуальних особливостей; реалізацію сучасних технологічних і методичних підходів подання навчального матеріалу в поєднанні з традиційними формами, методами й засобами навчання; забезпечення доступності освітніх матеріалів у будь-який час і з будь-якого місця; організацію зворотного зв’язку й інтерактивного спілкування суб’єктів навчання з викладачами, розробниками освітніх ресурсів та суб’єктів навчання між собою; інтенсифікацію освітнього процесу та забезпечення можливості кожному суб’єкту навчання будувати власну освітню траєкторію. Заглибленість професійної підготовки в область новітніх цифрових технологій створює умови для формування інформаційно-цифрової компетентності майбутніх фахівців як складової частини їхньої професійної культури в закладі вищої освіти.
49
ГРИЦЮК, І. М., та С. О. МІЛІЩУК. "ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КОМПЛЕКСНОЇ НЕЙРОПСИХОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ У ШКІЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, № 3 (18 листопада 2021): 179–84. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.2.27.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасний етап розвитку психології характеризується інтенсивним включенням психологічних знань у практику. Знання фахівців, які супроводжуються розумінням функціонування мозкових структур, повинні доповнити та реалі- зувати комплексний підхід для допомоги дітям у школі. Встановлено, що вищі психічні функції можуть порушувати- ся на різних рівнях, зокрема відносно елементарних, які можуть бути компенсовані достатньо швидко й ефективно, та порушення вищих форм організації психічних процесів вимагають комплексної та складної нейропсихологічної корекції. У статті ми розглядаємо ті проблеми з, якими доводиться мати справу сучасним психологам і педагогам, адже спостерігається невтішна тенденція збільшення кількості дітей, котрі мають психологічні проблеми, пов’язані з діяльністю їх мозку. Сучасна наука володіє знаннями щодо сенсорних і моторних зон мозку, однак вони сиановлять лише незначну частину кори головного мозку. Майже дві третини мозку є «німими», але саме ураження цих ділянок призводить до складних дефектів, що можуть проявлятися у вигляді порушення мови, сприймання, пам’яті, мис- лення тощо. Методи нейропсихологічного дослідження повинні широко впроваджуватися на всіх рівнях, зокрема й у навчальному просторі. Це пов’язано з високим рівнем ефективності нейропсихологічного підходу як у діагнос- тиці, так і у комплексній корекції тих чи інших порушень психічного розвитку. Дитяча нейропсихологія останніми роками розвивається досить інтенсивно. Якщо раніше говорилося про невідворотність певних порушень вищих пси- хічних функцій, то сучасні науковці визначають, що це не так. Відновлення порушених психічних функцій можливе шляхом перебудовування функціональних систем, на яких вони базуються, шляхом заміни порушених ланок на ті, що збережені, а також засобами комплексної психокорекції тощо.
50
Oliiar, Mariia. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ТЕХНОЛОГІЙ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 21 (27 листопада 2019): 72–77. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2019.21.72-77.
Повний текст джерелаАнотація:
Підготовка сучасних висококваліфікованих фахівців у галузі освіти повинна відповідати міжнародним стандартам. Модернізація сучасної освіти неможлива без належного рівня комунікативної культури педагогів. Однак проблема розроблення сучасних технологій формування комунікативної культури майбутніх педагогів недостатньо висвітлена в працях учених. Мета і завдання статті – розкрити теоретико-методичні засади технологій формування комунікативної культури майбутніх учителів. Дослідження стану комунікативної культури студентів засвідчило, що необхідно внести корективи в навчально-виховний процес закладів вищої освіти. Комунікативна культура вчителя – це системно-інтегративна якість, яка забезпечує успішну взаємодію між учителем та учнем у системі суб'єктно-суб'єктних відносин. Технологія формування комунікативної культури майбутніх педагогів являє собою сукупність змісту, методів, форм і засобів, систему дій суб'єктів освітнього процесу. Вона передбачає кілька послідовних етапів: етап проектування майбутньої комунікації, етап її реалізації та діагностико-корегувальний етап. Комунікативні ситуації є основним технологічним елементом. Діалог виступає основою навчальних комунікативних ситуацій. Технологія формування комунікативної культури розвиває здатність майбутніх педагогів до конструктивного діалогу. Вона формує такі якості особистості майбутнього фахівця, як креативність, самостійність, активність, рефлексія.