Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Сучасні сім'ї.
Статті в журналах з теми "Сучасні сім'ї"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Сучасні сім'ї".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Шклярова, Т. П. "Проблеми сучасної сім'ї та неготовність батьків до статево-рольової соціалізації дітей". Освітній вимір 34 (13 січня 2012): 342–48. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v34i0.3620.
Повний текст джерелаАнотація:
Шклярова Т. П. Проблеми сучасної сім'ї та неготовність батьків до статево-рольової соціалізації дітей.
У статті здійснено аналіз виховного потенціалу сучасної сім’ї та виокремлено деякі проблеми, з якими сучасні батьки зіткнулися. До аналізу залучені наукові розвідки психологічної, педагогічної, соціологічної літератури зарубіжних та вітчизняних учених з цієї проблематики.
2
ДУБИЧ, Клавдія. "АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СІМ’Ї ЯК ОБ’ЄКТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ТА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ". Humanitas, № 6 (23 лютого 2022): 3–9. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.6.1.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано та розкрито сучасні актуальні проблеми сім’ї як об’єкта соціальної політики та соціальної роботи. Аналізом встановлено, що на сучасному етапі сім’я як соціальний інститут суспільства переживає кризу, яку спричинила низка факторів глобального та локального рівнів. Дослідженням визначено що соціальна політика стосовно інституту сім’ї – це комплекс соціально-економічних, нормативно-правових, соціальних, демографічних та інших заходів державного та недержавного впливу щодо виявлення, узгодження та задоволення потреб та інтересів сім’ї. Головним завданням соціальної політики щодо української сім’ї є: розроблення напрямів підтримки сім’ї, функціонування системи соціального захисту сім’ї з мережею соціальних служб, установ, організацій, різними технологіями, методами та послугами й іншими формами соціальної роботи із сім’єю та її членами. Основним реалізатором соціальної політики із сім’єю є центральний орган публічної влади – Міністерство соціальної політики з його структурними підрозділами та мережами соціальних служб, установ та організацій. З’ясовано, що на сучасному етапі соціальна робота з українською сім'єю проводиться за такими основними напрямами: соціально-економічним, психологічним, освітнім та медіації. Сучасна соціально-психологічна підтримка сім´ї відбувається із забезпеченням відновлення позитивного мікроклімату між її членами, особливо в період сімейних криз. Освітній напрям соціальної роботи забезпечує соціальну допомогу та підтримку у навчанні та вихованні. Медіація з її процедурами, формами та підходами здійснює соціальну допомогу сім'ї з вирішення спорів, конфліктів та допомагає в організації її життєдіяльності, забезпечує координаційні процеси взаємозв'язку сім'ї із соціальними службами, установами та організаціями щодо вирішення питань соціального захисту та підтримки.
3
Голубнича, Л. О., та О. В. Каданер. "КЛАСИФІКАЦІЯ СУЧАСНИХ ДЖЕРЕЛ ПЕДАГОГІЧНОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ". Педагогіка та психологія, № 63 (лютий 2020): 19–31. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2020.63.03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються сучасні види джерел педагогічної історіографії. Вивчення джерел є невід’ємною частиною будь-якої історичної науки. Враховуючи, що педагогічна історіографія розглядає розвиток педагогіки та педагогічних поглядів вчених, дуже важливо простежити останні тенденції в освітній думці. Але епохи змінюються, і сьогодні цей процес є дуже швидким, тому з'являються нові типи джерел. Таким чином, доцільно досліджувати ці джерела. Тому метою статті є вивчення сучасних видів джерел педагогічної історіографії. Завданнями є: виявити, розрізнити та описати інноваційні типи джерел педагогічної історіографії у порівнянні з традиційними; детально розробити класифікацію зазначеного явища. Відповідно до поставленої мети та завдань використовувалися такі когнітивно-узагальнюючі методи дослідження, як аналіз та узагальнення досліджень в історіографії, джерелознавства, педагогічної історіографії та педагогічного джерелознавства. Результати дослідження проблеми дозволили зробити наступні висновки. Сучасні джерела педагогічної історіографії, як і традиційні, можна розділити на типи, сім'ї та види; два з трьох видів педагогічних джерел історіографії (а саме усні та письмові) мають своє відображення в сучасних засобах зберігання та передачі інформації; сучасні види усних джерел можуть бути представлені усними доповідями вчених, виступами на дебатах, лекційними курсами; консультаціями науковців; обговоренням питань освіти; он-лайн педагогічними конференціями та вебінарами; популярними ток-шоу по телебаченню і радіопередачам, проте деякі з них можуть існувати і в традиційній формі (це виступи вчених, консультації науковців, обговорення проблем освіти); всі традиційні сім'ї письмових джерел педагогічної історіографії (а саме розповідні, дидактичні та документальні) мають своє відображення в сучасних засобах зберігання та передачі інформації; всі види письмових джерел можна знайти як у традиційних, так і в сучасних формах, виняток становлять блоги; всі різновиди джерел мають важливе, але не однакове значення для педагогічної історіографії. У статті розроблено та представлено умовну класифікацію сучасних джерел педагогічної історіографії.
4
Жак, А. С. "ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ (ФОРМ) ПРАВА РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ ТА АНГЛОСАКСОНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СІМ'Ї". Знання європейського права, № 2 (27 жовтня 2020): 97–102. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i2.82.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу джерел (форм) права двох найбільш впливових у світі правових систем: романо-гер-манської та англосаксонської. Автором застосований порівняльно-правовий метод із метою виявлення подібностей чи відмінностей, ефективності регулюючої дії офіційно-документальних способів вираження змісту права, переважає описовий напрямок викладення матеріалу. За допомогою порівняльно-правового методу дослідження здійснено аналіз джерел права вищевказаних правових систем, що діє змогу виділити загальні принципи зближення та розходження джерел (форм) права, зрозуміти тенденції трансформації правової карти світу.
Метою статті є виявлення загальної тенденції конкуренції джерел права в межах певних правових систем, що забезпечують найефективніше регулювання суспільних відносин.
Встановлено, що сучасні інтеграційні процеси держав зумовлюють актуальність питання взаємодії правових систем, потребують поглибленого дослідження правової сім'ї.
З'ясовано, що домінуючим джерелом права романо-германської правової системи є нормативно-правовий акт (закон), який для якісного регулювання суспільним відносин повинен бути стабільним, та, навпаки, європейські інтеграційні процеси посилили роль нормативно-правового акта в системі джерел англосаксонській правовій сім'ї.
Автор приходить до висновку, що дотримання балансу серед джерел (форм) права стосовно кількості правових актів є вкрай важливим інструментом для якісного регулювання суспільних відносин, тому що величезна кількість підзаконних нормативно-правових актів знижує престиж та авторитетність закону. Також автор простежує недооціненність такого джерела права, як доктрини, адже використання у процесі законотворчості правової доктрини є передумовою прийняття науково обґрунтованих та актуальних правових приписів, заповнення прогалин у правовому регулюванні суспільних відносин та усунення суперечностей у системі законодавства.
5
Тавровецька, Н. І. "ФОРМУВАННЯ УЯВЛЕННЯ ПРО РОЗПОДІЛ РОЛЕЙ В СІМ'Ї СУЧАСНОЮ МОЛОДДЮ". Problems of Modern Psychology, № 2 (7 жовтня 2021): 89–96. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-2-11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено результати емпіричного дослідження уявлення сучасної молоді про розподіл ролей у сім’ї. Розглянуто аналіз розробленості питання з точки зору гендерного аспекту (психічної статі респондентів) та з урахуванням структури сім’ї респондентів (повні та неповні родини). Наведено результати за опитувальником «Індивідуально- типологічний» (Л.М. Собчик) та опитувальником «Розподіл ролей у сім’ї» (Ю.Є. Альошиної, Л.Я. Гозмана). Констатовано, що для сучасної молоді характерним є відсутність готовності брати на себе відповідальність за долю іншої людини, брати на себе батьківські обов'язки, не сформована установка на створення майбутньої сім'ї. Виявлено вплив гендерних стереотипів щодо розподілу сімейних ролей, статистично доведена відмініть у сприйнятті ролей в родинах між хлопцями та дівчатами, які виховуються у неповних родинах. Встановлено, що у групі респондентів в залежності від типу психічної статі є розбіжності в уявленнях про тип сім'ї, а отже й про розподіл ролей у сім'ї. Дівчата з фемінним типом психічної статі більш схильні до вибору традиційного розподілу ролей у сім'ї, також є й проміжний тип. Фемінні хлопці обирають егалітарні та традиційні сім'ї. Найбільшу кількість таких респондентів склали хлопці з неповних родин. Їх фемінність можна пояснити саме вихованням матері- одиначки. Хлопці з маскуліним типом психічної статті, серед яких є як з повної родини так і ні обирають традиційний типу родини, а от дівчата проявляють амбівалентний вибір: егалітарна та традиційна родина. Молодь з андрогінним типом психічної статі обирають егалітарний тип сімейних стосунків та розподілу ролей. За результатами дослідження доведено, що для образу сучасної сім’ї в уявленнях молоді характерна присутність ознак різних типів сімейних стосунків: традиційні, проміжні та егалітарні сім’ї. У висновках представлені результати, які підтверджені сучасними аналогічними розвідками з даної проблематики. А саме, показано, що відсутній негативний вплив розлучення на відносини батька і дитини, що дитячо-батьківські відносини, у більшості відсотках результатів, залежать від типу психічної статі респондентів, від їх уявлення про образ шлюбного партнера та ті типи сімейних стосунків, які транслює батьківська сім’я.
6
Лазарець, Мирослава. "ЯВИЩЕ САМОТНОСТІ ЯК ПРОЯВ СОЦІАЛЬНОГО НЕПРИЙНЯТТЯ". Психологія: реальність і перспективи, № 15 (2 січня 2021): 104–10. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i15.191.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті автор здійснює спробу розкрити особливості самотності як прояву соціального неприйняття. Особливу увагу приділено аналізові феномену самотності, який має давню історію і супроводжує людство на кожному етапі його існування. Стаття присвячена критеріям аналізу природі самотності, яка поділяється на два основні наукові підходи, які розглядають цю категорію як індивідуальне та соціальне явище. Самотність як індивідуальне явище сприяє самовдосконаленню особистості шляхом втечі від реальності. Представлено різні сучасні класифікації соціального самотності, розроблені як вітчизняними, так і зарубіжними авторами. За Вайсом, засновник інтеракціоністського підходу у дослідженні феномену «самотності», який вводить такі поняття, як "емоційна самотність" та "соціальна самотність". У його працях дане явище трактується як "стан, викликаний відсутністю близької інтимної прихильності". За Садлером, які представлені у нерозривному зв’язку: космічний; культурний; соціальний; міжособистісний. За І. С. Коном, який пропонує таку класифікацію самотності:тимчасове почуття самотності та супутній пригнічений настрій; ситуативна самотність, яка залежить від життєвих обставин; хронічна. Увага акцентується на причинах, особливостях соціального самотності за Боумен, який висунув три причини збільшення самотності в сучасному світі:ослаблення зв’язків у первинній групі;підвищена мобільність сім'ї;підвищена соціальна мобільність. Та проаналізовано заступні класифікації причин самотності за Дерлега та Маргулісом, Вайсом, Шагівалєєвой. Зроблено висновки в системі вивчення самотності як прояву неприйняття, що дане явища провокує самотність індивіда або самоізоляцію, цей процес є невід’ємним елементом проходження соціалізації індивіда при соціальній взаємодії та процесах життєдіяльності групи. Подальший розгляд цієї проблеми вбачаємо в більш розгорнутому вивченні основних функціональних впливів соціального неприйняття, що виникають при загрозі приналежності, неоднозначності, невизначеності ситуацій і відмови у взаєминах; дослідженні взаємозалежності неприйняття та соціальної самотності.
7
Данільченко, І. Р. "Кримінальна відповідальність за злочини проти інтересів сім'ї у країнах, що належать до романо-германської правової сім'ї". Актуальні проблеми держави і права, № 86 (22 вересня 2020): 71–76. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i86.2406.
Повний текст джерелаАнотація:
Сім'я як соціальний інститут відіграє особливу роль у становленні та розвитку особистості кожної людини, а також суспільства загалом. Від благополуччя сім'ї, її міцності залежить соціальний прогрес суспільства, чисельність і якість населення. Саме в родині закладаються основні моральні, культурні цінності людини і норми поведінки. Сім'я, як будь-яке соціальне середовище, повинна перебувати в області державно-правового регулювання. Необхідність державної підтримки та захисту сім'ї визнається на загальносвітовому рівні, що свідчить про високий статус даного соціального інституту. Так, у частині 3 статті 16 Загальної декларації прав людини, ухваленої Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 10 грудня 1948 року, говориться про те, що «сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист із боку суспільства і держави».
В Україні регулювання й охорона сімейних відносин здійснюються також у рамках сімейного, цивільного, житлового, інших галузей права, які спрямовані на забезпечення її функціонування і надання стабільності. У свою чергу, безпосередня охорона інтересів сім'ї від найбільш суспільно небезпечних посягань, які можуть завдати їй істотної шкоди, забезпечується кримінальним законодавством, без якого захист інтересів даного інституту не може бути визнаний повноцінним.
Аналіз закордонного кримінального законодавства свідчить про наявність загальних підходів до охорони інтересів сім'ї та неповнолітніх і про національну специфіку законотворчого процесу та правозастосовної практики різних країн, які залежать від соціально-економічних, культурно-моральних, політико-правових та цілої низки інших чинників. Однак це не заважає зробити висновок про те, що норми Кримінального кодексу України в області охорони інтересів сім'ї та неповнолітніх загалом відповідають вимогам міжнародних стандартів і відображають загальний напрям сучасних правових тенденцій.
8
Шпиг, Н. О. "АНАЛІЗ ІСТОРИЧНИХ ПЕРЕДУМОВ ТА СУЧАСНИХ ПЕРСПЕКТИВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ДИТИНИ НА ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї В УКРАЇНІ". Pedagogical Sciences: Theory and Practice, № 3 (10 січня 2022): 110–15. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2021-3-14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізуються форми сімейного виховання дітей-сиріт в історичній ретроспективі, досліджується сучасна ситуація щодо забезпечення права дитини на виховання в сім’ї в Україні. Метою статті є аналіз історичних передумов та сучасних перспектив забезпечення права дитини на виховання в сім’ї. Для досягнення мети використано комплекс методів дослідження, таких як: аналіз, синтез, порівняння, систематизація. Акцентовано увагу на тому, що проблема забезпечення права дитини на виховання в сім’ї має історичні корені. Припускається, що існуючі у прадавні часи форми сімейного влаштування дітей (усиновлення, опіка, піклування, патронаж) стали своєрідним орієнтиром для розроблення та впровадження сучасних сімейних форм виховання дитини. Звертається увага на сучасні перспективи оптимізації ситуації в межах досліджуваної проблеми: курс на стратегію деінституціалізації через залучення міжсекторальної партнерської взаємодії у процесі створення належних умов для підтримки і розвитку правових форм сімейного виховання дитини. Наведено зміст діяльності коаліції «Відкриваємо двері дітям», проаналізовано позитивні результати деінституціалізації в розвинених країнах світу. У висновках зазначено, що необхідність забезпечення права дитини на виховання в сім’ї насамперед зумовлюється пріоритетністю сімейного середовища для повноцінного розвитку дитини. Наголошується на важливості комплексного підходу до вирішення досліджуваної проблеми, зокрема й шляхом здійснення аналізу історичних прототипів сучасних сімейних форм виховання. Зазначається, що успішність процесу забезпечення права дитини на виховання в сім’ї значною мірою залежить від налагодження конструктивної взаємодії між учасниками реалізації національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей. Суттєва роль при цьому належить організаціям третього сектору (Альянс «Україна без сиріт», фонд Петра Порошенка, «Партнерство кожній дитині», «Надія і житло для дітей», коаліція «Права дітей в Україні», «Дитина з майбутнім»), що активно долучилися до впровадження досліджуваної ситуації.
9
НАДИЧ, Віолетта, та Антоніна ГРИСЬ. "ОСОБЛИВОСТІ УЯВЛЕНЬ ПРО РОЛЬОВІ СТОСУНКИ МІЖ ПОДРУЖЖЯМ ЗАЛЕЖНО ВІД ТИПУ СВІТОГЛЯДНИХ ОРІЄНТИРІВ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 3 (52) (21 лютого 2022): 89–100. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.3.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено розгляд актуальної для сімейної психології проблеми – рольові уявлення у сучасному подружжі. Метою статті є висвітлення результатів дослідження впливу типу світогляду на рольові уявлення, сімейні цінності, рольові очікування та домагання, що характерні для подружжя з релігійним та матеріалістичним типами світогляду. Стаття присвячена аналізу психологічних чинників, що визначають задоволеність подружжя шлюбними стосунками. Розкрито сучасні підходи до понять «сім’я» та «шлюб» у вітчизняній та зарубіжній літературі. Представлено аналіз сучасних наукових уявлень про рольові очікування та домагання подружжя, обґрунтування особистісних чинників, що пов’язані із певним типом світогляду. Висвітлено результати вивчення взаємозв’язку рольових очікувань і домагань подружжя залежно від типу світогляду. Обгрунтовано психодіагностичний інструментарій, що дав змогу вивчити рольові очікування і домагання, задоволеність шлюбом партнерів. Виявлено, що для сімей з матеріалістичном світоглядом найбільш важливі сімейні цінності: «Здоров’я» і «Цікава робота», «Саморозвиток», «Матеріально забезпечене життя». Для релігійного подружжя – «Здоров’я», «Любов», «Щасливе сімейне життя», ІІ місце – цінності «Розвиток», «Цікава робота». Виявлено, що для чоловіків найбільш важливі сімейні цінності: батьківсько-виховна, соціальна активність, зовнішня привабливість; для жінок найбільш значущі такі цінності: зовнішня привабливість, емоційно-психотерапевтична, соціальна активність. Виявлено взаємозв’язки між типом свіотгляду і узгодженістю сімейних цінностей, рольовою адекватністю, рольовими очікуваннями і домаганнями подружжя, сімейними ролями. У контексті представлених матеріалів авторами викладено емпіричне узагальнення результатів дослідження психологічних предиктів характеру сімейних стосунків, притаманих сучасним Українським подружнім парам. Відзначається успадкування уявлень про сім’ю та сімейні стосунки, що змушують дотримуватися стереотипів у створенні «традиційної» сім’ї. Наголошується, що сучасна сім’я прагне до варіативності різних способів побудови рольової структури сім’ї. Дослідження відкриває перспективи вивчення проблем, пов’язаних із задоволенням різних факторів, що впливають на взаємини між подружжям та іншими членами сім’ї, а також систематизовано практичні рекомендації психологам щодо ефективності роботи із рольовими уявленнями у подружній парі.
10
БЄЛКІНА-КОВАЛЬЧУК, Олена. "СІМЕЙНЕ НЕБЛАГОПОЛУЧЧЯ ТА ЙОГО НАСЛІДКИ: СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ". Humanitas, № 3 (28 жовтня 2021): 17–24. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.3.3.
Повний текст джерелаАнотація:
Сім’я – соціальний інститут первинної соціалізації та виховання людини, становлення її як особистості. Останнім часом усе більше сучасних сімей у процесі свого функціонування стикаються з багатьма проблема- ми: нестабільністю шлюбних відносин, малозабезпеченістю, безробіттям, збільшенням випадків насильства, зниженням рівня батьківської відповідальності та ін. Саме тому такі сім'ї потребують підтримки соціального педагога в питаннях виховання дитини та виконання покладених на них функцій. Статтю присвячено проблемам сімейного неблагополуччя та його наслідків для розвитку дитини. Диференціювати роботу соціального педагога із сім'єю можна, поділивши їх на дві великі групи: так звані гармонійні родини, тобто благополучні в психолого-педагогічному плані, та проблемні, неблагополучні. Автором представлено різні класифікації неблагополучних родин. Звернено увагу на те, що в практиці соціально-педаго- гічної та соціальної роботи фахівці ґрунтовніше працюють з явно неблагополучними родинами. Однак для ефек- тивної соціально-педагогічної роботи із сучасними сім'ями необхідно знати та враховувати особливості функ- ціонування інших, на перший погляд благополучних, родин. Відмінною рисою таких сімей є те, що взаємини їхніх членів на зовнішньому, соціальному рівні справляють позитивне враження, а наслідки неправильного виховання на перший погляд є непомітними. У статті наведено характерні особливості таких родин: «недовірливої», «лег- коважної», «хитрої», «зовні спокійної сім'ї», «вулканічної», «сім'ї-санаторію», «сім'ї-фортеці», «сім'ї-театру», «третій зайвий», «сім'ї з кумиром», «сім'ї-маскараду». Розглянуто типові наслідки сімейного неблагополуччя на виховання та розвиток дитини. Акцентовано увагу на наслідках впливу психологічного клімату сім'ї, її способу життя, сімейного виховання, поведінки подружжя на формування особливостей характеру дитини. Охарактеризовано найбільш загальні типи дитячих характерів: лицемірний, честолюбний, добродушний, м’яко-затурканий, злісно-затурканий, пригноблений. Зроблено висновок, що у кожної неблагополучної сім’ї існує причина або комплекс причин, які спричиняють певні зовнішні прояви неблагополуччя та формують несприятливе середовище для розвитку і виховання дітей. Саме тому такі сім'ї особливо потребують підтримки соціального педагога. Знання фахівцем головних харак- теристик різних типів сімей дасть йому змогу ефективно здійснювати професійну діяльність, допомагаючи неблагополучній сім'ї набути позитивного соціального досвіду, засвоїти соціальні цінності й організувати свою життєдіяльність на такій основі.
11
Сердюк, Н. А. "Вплив рівня соціального захисту жінки на становлення сучасної правової соціальної держави". Ірпінський юридичний часопис, № 1 (10 квітня 2019): 13–20. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154.1.2019.13-20.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються проблеми існування інституту сучасної сім’ї і обґрунтовується, що держава як інструмент регулювання відносин у цій сфері втрачає свою роль. Тому сучасна модель держави повинна ґрунтуватися на первинності біологічного механізму відтворення людини, який доповнюється економічним механізмом, створеним суспільством, та кардинально змінити ставлення до жінки.
12
Fatkhutdinova, Iryna. "Особливості розвитку поняття «сімейна політика» в Україні". Multiversum. Philosophical almanac, № 5-6 (18 травня 2018): 127–33. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2015.5-6.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті автор за допомогою соціально-філософського аналізу розглядає особливості розвитку поняття «сімейна політика» («державна сімейна політика»). В Україні поняття «сімейна політика» почало використовуватися з кінця 80-х рр. минулого століття. У сучасних дослідженнях під сімейною політикою розуміється політика сприяння народжуваності – «пронаталістська політика», «політика стимулювання народжуваності», а також «демографічна політика». Соціально-філософський аналіз історії розвитку gоняття «сімейна політика» (або «державна сімейна політика») виявив дві суперечливі сучасні парадигми розвитку сім’ї: кризову і трансформаційну.
13
Вовк, М. В. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ СІМ'Ї". Educational Dimension 29 (19 травня 2022): 462–67. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4989.
Повний текст джерелаАнотація:
Розкрито особливості студентських шлюбів. З’ясовано соціокультурні фактори становлення студентської сім’ї. Обґрунтовано протиріччя професійних і сімейних ролей жінки. Узагальнено специфічні проблеми, характерні для більшості студентських родин. Рекомендовано для послаблення негативних аспектів сучасної української студентської сім’ї заподіяти всі позитивні ресурси інформаційного суспільства й посилити спільну комунікацію на відродження засадничих вартостей української родини.
14
Бортнюк, Тетяна, та Світлана Бахомент. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ В СІМ’Ї". Інноватика у вихованні 1, № 13 (15 червня 2021): 112–23. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i13.336.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлюються теоретичні аспекти формування моральності у сучасної молоді засобами сім’ї. Встановлено, що стансучасного суспільства відображається у цінностях та установках молоді, ародина і моральні цінності є найвищими життєвими орієнтирами у життіпідростаючого покоління. Визначено шляхи подолання проблем у подружньому житті, що сприяє формуванню особистості молодої людини.Обгрунтовано, що навчання і виховання мають вагоме значення для психічного розвитку дитини. Існує і зворотній зв’язок – просування в розвиткові має позитивний вплив на навчання і виховання. Біологічна програма розвитку мозку реалізується завжди в конкретному оточуючому середовищі, яке може сприяти чи заважати його розвитку.В історії завжди було загостреним, проте не завжди усвідомлювалося, питання зв’язку прогресу духовної культури особистості із соціальним розвитком. Історія національної самобутньої української культури віддзеркалює надзвичайну драматичність історичного буття українського народу.Cпираючись на основні положення науковців, ми дійшли висновку, що цінності сімейного життя – це головна складова становленняособистості сучасної молодої людини. Сьогодні, коли цінності сімейного життя, моральні норми сучасної сім’ї мають значний вплив на формування сучасних молодих людей, особливо гостро стоїть питання пропагандиспоконвічних духовно-моральних якостей як противаги насильству та вседозволеності.Результати дослідження дали змогу стверджувати, що сім’я є основоюрозбудови сучасного морально здорового громадянського суспільства. А майбутнє інституту сім’ї значною мірою залежить від системи загальнолюдських та сімейних цінностей. Тому важливо формувати умолодих людей правильне світосприйняття та життєві сімейні установки, орієнтовані на формування моральності.
15
МАТРОС, Ольга. "СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ В СОЦІАЛЬНОМУ АНАЛІЗІ РОЗЛУЧЕННЯ". Humanitas, № 1 (6 травня 2022): 74–79. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2022.1.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Однією з умов гармонійного людського буття є сім’я, як особлива суспільність людей, заснована на природних і соціокультурних правах і цінностях; ця суспільність постійно порушується, але завжди знаходить в собі сили для задоволення своїх потреб. Найбільш помітним явищем, що характеризує порушення єдності сім’ї є розлучення. Воно сприяє усвідомленню людиною як недосконалості сім’ї, так і її соціальної значущості, одночасно це сильний стрес і цінні знання, пов’зані з природою індивіда. У статті з’ясовано, що соціальна робота з неповнолітніми матерями має відповідати ідеям поетапної роботи з цією категорією громадян. Необхідна злагоджена робота державних установ соціального захисту, сфери освіти та охорони здоров’я. Визначено, що для раннього виявлення гострих соціальних проблем у сім’ї неповнолітньої матері та для роботи з профілактики девіантного материнства, важлива міжвідомча взаємодія щодо їх виявлення, реєстрації неповнолітніх матерів. Мета дослідження полягає у висвітленні та аналізі основних аспектів соціалізації дітей у сім’ях розлучених батьків та вивчені особливостей вдосконалення соціальної роботи з даною категорією дітей; визначені сучасних тенденцій в соціальному аналізі розлучення як суспільного явища. Методологія. Завдяки використанню методів аналізу, синтезу та узагальнення нормативно-правових актів та документів, встановлено, що аналіз розлучення в сучасному соціальному середовищі класифікується в залежності від категоричності заборони в законодавстві та за ступенем офіційності при вирішенні питання про розірвання шлюбу. Результати і практичне значення. З’ясовано, що сформується державно-суспільна система допомоги, сприяючи розвитку розлучених сімей з дітьми, реалізації їх потенціалу; зміст і форми роботи будуть на ранньому етапі попереджати негативні явища в розвитку сім’ї як малої групи і соціального інституту, в моральному, духовному і фізичному становленні особистості дитини; сучасна практика та професійна освіта за напрямом соціальна робота в Україні сприятимуть депроблематизації та деконструюванню неповнолітнього материнства. Наступним етапом наукового аналізу має бути вивчення складу сімей неповнолітніх матерів.
16
Вакуленко, С. М., та А. В. Маслова. "Соціальна робота з монобатьківськими сім’ями в контексті плюралізації шлюбно-сімейних відносин". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 29 (6 липня 2021): 59–64. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i29.961.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається система практичної соціальної роботи з монобатьківськими сім’ями та проблеми, що виникають у процесі її здійснення.
В останні декілька десятиліть спостерігаються суттєві зміни, що відбуваються із сім’єю як соціальним інститутом. Сім’я в епоху постмодерну втрачає такі інституційні ознаки, як, наприклад, норми шлюбності, закононародженості дітей, сімейного способу життя. Натомість стверджуються й укріплюються неформальні витоки шлюбно-сімейних відносин. Нині в багатьох кранах світу спостерігається плюралізація форм сімейного життя, тобто виникнення різноманітних форм організації приватного життя замість однієї переважаючої моделі шлюбно-сімейних відносин. Розглядаючи сучасні моделі сім’ї, автори звертають увагу на такий її різновид, як монобатьківська сім’я.
Оскільки у сучасних суспільствах спостерігається поширення такого типу сім’ї, як монобатьківська сім’я, зростає роль соціальних установ, системи заходів соціальної підтримки, спроможних врівноважити становище монобатьківських сімей у сучасному суспільстві.
Соціальна робота з монобатьківськими сім’ями повинна бути спрямована на зміцнення й розвиток позитивних сімейних відносин, відновлення внутрішніх ресурсів, підтримання певного соціально-економічного становища, стабілізацію досягнутих позитивних результатів та орієнтацію на реалізацію їхнього соціалізуючого потенціалу.
Наголошується, що проведення досліджень є важливим для з’ясування того, які проблеми виникають у повсякденній життєдіяльності такого типу сімей, яких видів допомоги та соціальних послуг вони найбільше потребують, як вони оцінюють діяльність соціальних служб.
У статті представлені матеріали дослідження «Сучасна харківська сім’я у вимірі соціології», що було проведене в травні–липні 2020 року науковцями соціологічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за участю авторів.
Робиться висновок, що монобатьківська сім’я, хоча і стикається з низкою об’єктивних труднощів, але має достатній потенціал для повноцінного виконання своєї функції виховання дітей. Головна вимога для цього – не допускати, щоб ці об’єктивні труднощі монобатьківських сімей призводили до негативних наслідків.
17
Вахоцька, І. О. "ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ЖЕРТВАМ ПСИХОЛОГІЧНОГО НАСИЛЛЯ У СУЧАСНІЙ СІМ’Ї". Вісник Національного університету оборони України 57, № 4 (7 січня 2021): 23–31. http://dx.doi.org/10.33099/2617-6858-2020-57-4-23-31.
Повний текст джерела
18
Rusyn, Halyna. "ВПЛИВ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ВИХОВНИХ КОНЦЕПЦІЙ РОДИННОЇ ЕТНОПЕДАГОГІКИ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 23 (24 листопада 2020): 70–74. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.23.70-74.
Повний текст джерелаАнотація:
Авторка розглядає народну педагогіку як один із основних чинників створення виховної системи в сучасній українській школі та її подальшого розвитку, формування високоосвіченої, духовно багатої і морально стійкої особистості, вихованої на народних цінностях, звичаях, традиціях, рідній культурі, що є найголовнішим для молоді під час її етноідентифікації та входження в український соціум. Автором окреслено, що саме сім’я виступаєсферою формування ідеалів, світогляду, інтересів, первинних ціннісних орієнтацій та розвиває соціальні спрямування дитини. Завдання сучасної освіти – підготовка педагогічної культури батьків, забезпечення їх знаннями, володінням ефективними засобами і методами розвитку свідомості і поведінки дитини. Найпершим засобом регулювання взаємин є встановлення емоційно-ціннісного спілкування в сім’ї. Міжособистісне спілкування в сім’ї допомагає утверджувати доброзичливі, правдиві і щирі стосунки з дітьми, розвивати і збагачувати сімейні традиції і звичаї, виховувати дітейна позитивних прикладах родини. Водночас сім’я задовольняє і найважливіші особистісні потреби, значення яких постійно зростає. Серед них – потреба в довірливому спілкуванні, співпереживанні, співучасті. Саме підвищення педагогічного рівня батьків дасть змогу перетворити сімейне виховання на цілеспрямований, успішний процес, що повноцінно розв’яже завдання розвитку і виховання дитини.
19
Lysenko-Helembiuk, Catherine, та Mariana Shupiana. "Вивчення психологічних особливостей спілкування у сучасній сім’ї та їх вплив на особистісне зростання дошкільника". Освітній простір України, № 9 (17 лютого 2017): 155–58. http://dx.doi.org/10.15330/esu.9.155-158.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено вплив системи спілкування у сім’ї на становлення особистості, визначено психологічні особливості спілкування сучасної сім’ї в контексті зарубіжної та вітчизняної науки, продемонстровано стилі спілкування і поведінки у міжособистісній взаємодії сім’ї, проаналізовано їх вплив на формування особистісної ідентичності, а також обґрунтовано авторську психолого-педагогічну модель трансформації спілкування у сім’ї в особистісному розвитку дошкільника
20
САЇДОВ, АКМАЛЬ. "Порівняльне правознавство і національна правова система Узбекистану". Право України, № 2019/03 (2019): 205. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-03-205.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкривається національна правова система Узбекистану, її історичні витоки та сучасний розвиток. Основу розвитку національної правової системи Узбекистану становить Конституція Республіки Узбекистан, яка виконує системотворчу роль у зміцненні державності, в реалізації державно-правової стратегії розвитку суспільства. Частиною правової системи є також сучасна система законодавства Узбекистану. Створення стабільної правової системи, що розвивається еволюційним шляхом, є пріоритетним в аспекті законодавчого закріплення нових суспільних відносин і соціальних цінностей. Інтеграція правової системи Узбекистану в міжнародний правовий простір дасть змогу використовувати позитивний міжнародний і зарубіжний юридичний досвід у розвитку правової системи держави. Обґрунтовується, що право будь-якої країни – це невідривна частина її національного надбання, у певному сенсі – породження традицій, спадщина предків і спосіб самовираження суспільства. Воно поєднує елементи загального, особливого й одиничного і в цьому сенсі має як абстрактну, так і цілком конкретну, зокрема національну, природу. Право – явище загальнолюдської і національної культури, відображення тих чи інших цивілізацій. Правову систему будь-якої держави не можна розглядати поза зв’язком з іншими національними правовими системами та з міжнародним правом. Автор доводить, що сучасне узбецьке право може бути віднесене до романогерман ської правової сім’ї за такими основними параметрами: кодифікованість права; сувора ієрархія джерел права; принцип верховенства закону; основні принципи судової організації та судочинства. Виокремлено найважливіші напрями створення нової законодавчої системи Узбе кистану: створення правових основ державного будівництва (утвердження принципів суверенітету, демократії, народовладдя, прав людини); формування системи ринкового законодавства, що закладає основу для нових економічних відносин, і насамперед відносин власності й вільної підприємницької діяльності; створення законодавства, що забезпечує конституційні та юридичні права людини, соціальні гарантії та соціальну підтримку населення; забезпечення морального здо-ров’я суспільства, духовного розвитку його членів, підвищення їх правової культури; розвиток правових основ, що визначають Узбекистан як рівноправного суб’єкта міжнародних відносин. Автор доходить висновку, що сучасне законодавство Узбекистану створює правову основу перехідного періоду, процесу юридичної зміни застарілого тоталітарного суспільно-політичного ладу й економічних відносин, утвердження нових, демократичних норм і соціально-правових гарантій.
21
Мірошніченко, В. І., та Т. Ю. Грузевич. "ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ НА ОСНОВІ СІМЕЙНИХ ТРАДИЦІЙ". Педагогіка та психологія, № 61 (квітень 2019): 113–21. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.61.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена висвітленню ролі сімейних традицій у формуванні громадянської культури старшокласників. Автори констатують, що кожна сім'я має свої сімейні традиції. Автори розглядають такі чинники, які впливають на формування сімейних традицій: матеріальне та економічне забезпечення, соціальний статус та рівень освіти батьків, місце проживання (місто, село), звичаї та традиції в сім’ї, кількість членів сім’ї, ставлення до дітей тощо. Громадянська культура старшокласника в сучасних умовах розглядається як його готовність та здатність громадянина до активної участі в діяльності суспільства та держави на основі глибокого усвідомлення своїх прав та обов'язків. Запорукою національного відродження України є відновлення духовного багатства, збереження досвіду попередніх поколінь. І, навпаки, кожен незаповнений розрив у системі передачі етнокультурної інформації від одного покоління до іншого продовжуватиме вести до духовного зубожіння етносу, гальмуватиме розвиток патріотичних почуттів. У цьому практичний інтерес до вивчення та примноження українських народних звичаїв та сімейних традицій. Увага приділяється таким звичаям, як розумовий світогляд, втілений в рухах і діях, світосприйняття та відносини між індивідами. Зазначається необхідність проведення найважливіших державних свят у сімейних традиціях для формування громадянської культури старшокласників. Автори звертають увагу на те, що навчально-виховний процес у сім’ї організований педагогічно грамотно, якщо для всієї родини є важливими державні свята, події, історичні дати, а також сімейні традиції. Виокремлено такі напрями впливу сімейних традицій у формуванні громадянської культури старшокласників: інформаційний, емоційний, діяльнісний. Вплив сімейних традицій на формування громадянської культури старшокласників реалізується через них: інформаційний (оволодіння певними знаннями, ідеями, переконаннями щодо соціальних та громадянських цінностей); емоційний (позитивний чи негативний емоційний досвід, уточнення таких понять, як добро, зло, добродушність, грубість тощо); діяльнісний (залучення дітей до спільної суспільно корисної діяльності, надання їм можливості висловити власну громадянську позицію). Основними засобами впливу сім’ї на формування громадянської культури старшокласників є: особистий приклад, батьківський авторитет, духовний і моральний клімат сім’ї, виховні традиції, праця, сімейні звичаї, свята, національна символіка тощо.
22
Mukharovska, I. R., M. V. Markova, T. G. Krivonis та I. V. Zhulkevych. "АЛГОРИТМ ОЦІНКИ СІМЕЙНОГО СТАТУСУ РОДИНИ З ОНКОЛОГІЧНИМ ПАЦІЄНТОМ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 1 (25 березня 2020): 18–23. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.1.11200.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: визначити критерії оцінки та розробити алгоритм аналізу психологічного статусу сім’ї з онкологічним пацієнтом у взаємозв’язку з перебігом та лікуванням захворювання і його впливом на сімейне функціонування.
Матеріали і методи. Дослідження проводили на базі Медико-психологічного центру Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова та Вінницького обласного клінічного онкологічного диспансеру протягом 2015–2019 рр. з дотриманням етичних та деонтологічних стандартів. На основі інформаційного пошуку сучасної фахової літератури з питань психологічного стану членів сім᾽ї онкологічних пацієнтів визначено критерії оцінки та алгоритм аналізу психологічного статусу родин за участю 288 сімей з онкологічним пацієнтом, жінками та чоловіками, які дали згоду на участь у дослідженні.
Результати. На основі визначення основних критеріїв, що описують психологічний статус сімʼї з онкологічним пацієнтом, до яких віднесено психологічні проблеми та потреби, особливості психоемоційного стану, моделі поведінки родини, тип взаємодії у лікувальному процесі, розроблено поетапний алгоритм оцінки психологічного статусу родини з онкохворим, який дозволив диференційовано застосовувати медико-психологічні заходи.
Висновки. Базовими напрямками психологічної допомоги для родини з онкохворим є стабілізація психоемоційного стану членів сімʼї, наближення ірраціональних уявлень щодо захворювання до більш реалістичних, робота з екзистенційними переживаннями, посилення підтримувального компонента у відносинах, навчання комунікації на тему хвороби, приведення до балансу підтримки пацієнта та збереження його автономії, вираження своїх переживань та сприяння формуванню адаптивної стратегії подолання хвороби.
23
Zhuravlova, L. P., та O. M. Haletskyi. "ЧИННИКИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО СІМЕЙНОГО ЖИТТЯ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 43, № 1 (5 березня 2020): 20–25. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2020.43.03.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню чинників психологічної готовності до сімейного життя в зрілому юнацькому віці. Сучасна статистика репрезентує тривожні ознаки дезорганізації інституту сім’ї: збільшення кількості розлучень, деструктивних конфліктів, формальних стосунків, зниження рівня народжуваності тощо. Для створення повноцінної сім’ї потрібна попередня підготовка до шлюбу: вивчення та врахування системи чинників, що обумовлюють психологічну готовність до сімейного життя. Завданнями дослідження були наступні: вивчення особливостей психологічної готовності осіб зрілого юнацького віку до сімейного життя; виокремлення значущих чинників готовності до сімейного життя молоді; емпіричне визначення критеріїв високої психологічної готовності до сімейного життя. За результатами діагностики психологічної готовності до сімейного життя показано, що переважна більшість молодих людей має високий чи середній рівні розвитку цієї готовності. Виявлено статеві відмінності в показниках психологічної готовності до сімейного життя: достовірно більша кількість юнок має високий рівень готовності до створення сім’ї, порівняно з юнаками. Доведено існування позитивних статистично значущих лінійних кореляційних взаємозв’язків між рівнем психологічної готовності до сімейного життя та рівнем розвитку емоційного інтелекту, домінуванням стратегій компромісу, співпраці та пристосування в конфліктних ситуаціях, а також обернений пропорційний взаємозв’язок між рівнем психологічної готовності до сімейного життя та стратегією суперництва (домінування). Емпірично доведено, що значущими чинниками готовності до сімейного життя є емоційний інтелект, стратегії вирішення конфліктних ситуацій та уявлення про майбутню сім’ю. Критеріями розвинутої психологічної готовності сучасної молоді до сімейного життя є високий рівень їх емоційного інтелекту, домінування стратегій компромісу й співробітництва в конфліктних ситуаціях та позитивні уявлення про майбутню сім’ю.
24
Сохань, М. "Сучасний стан та ефективність системи соціальної допомоги особам із сімейними обов’язками в Україні". Юридичний вісник, № 2 (26 серпня 2020): 274–80. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1733.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано сучасний стан та ефективність системи соціальної допомоги особам із сімейними обов'язками в Україні, на підставі чого зроблено відповідні висновки. Зазначено, що система соціальної підтримки населення в Україні, зокрема такої категорії осіб, як сім'ї з дітьми, тільки стала на шлях трансформації за новітнім курсом, тому за останні декілька років із метою підвищення її ефективності відбувається активний перерозподіл ресурсів із надання соціальної допомоги за принципом універсальності та уніфікованості на надання соціальних допомог і послуг, котрі сприятимуть формуванню у громадян активної життєвої позиції. Спираючись на досвід світових практик та моделей організації систем соціальної підтримки, керуючись принципами та механізмами, покладеними в основу їх реалізації, модель соціальної допомоги має бути універсальною, рухливою, базуватись на засадах гуманізму та розвиненій суспільній свідомості. За міжнародними стандартами, головним завданням системи соціального захисту для країн із перехідною економікою, до яких належить й Україна, повинно бути пом'якшення негативного впливу факторів, що виникають під час здійснення соціальних та економічних реформ, на найбільш соціально незахищені категорії населення, до яких віднесено й осіб із сімейними обов'язками.
Водночас акцентовано увагу на певній невпорядкованості відповідних видів соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства, оскільки норми, які визначають допомоги, послуги й пільги для сімей із дітьми, багатодітних, неповних та малозабезпечених сімей, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, інвалідів із дитинства та дітей-інвалідів та встановлюють соціальні гарантії реалізації їх права на соціальний захист, розосереджені в багатьох підзаконних нормативно-правових актах, що ускладнює застосування їх на практиці, а також призводить до незнання громадянами своїх соціальних прав. У зв'язку із цим, підтримуючи інших науковців, унесена пропозиція щодо систематизації чинного законодавства у сфері соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства та прийняття єдиного нормативно-правового акта, який би регулював це питання - Кодекс соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства в Україні.
25
КУРЧАТОВА, Анжеліка, та Вікторія ПАПУШОЙ. "ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ Й СІМ’Ї З ПИТАНЬ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ". Acta Paedagogica Volynienses, № 5 (30 грудня 2021): 23–28. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.4.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті порушено проблему морального виховання дошкільників, проаналізовано сучасний стан та перспективи означеної проблеми, розглянуто ефективні шляхи розвитку означеного феномену через взаємодію закладу дошкільної освіти й сім’ї. Автори діляться власним досвідом підготовки майбутніх вихователів до взаємодії з батьками щодо морального виховання старших дошкільників, ефективними формами і методами, що може стати в нагоді освітянам дошкільної сфери. Дослідження базується на таких методологічних підходах: аксіологічному, середовищному, діяльнісному, що передбачає таку організацію діяльності об’єкта, за якої він усвідомлює себе особистістю, виявляє і розкриває свої можливості, творчі здібності й виступає активним учасником різних видів діяльності в системі: «мета – мотив – засіб – дія – результат»). В основу морального виховання в розглянутому нами контексті покладено такі фундаментальні дослідження: теоретичні засади виховання (І. Бех, А. Богуш, В. Галузинський, О. Савченко, О. Сухомлинська та ін.); сучасні концепції гуманізації освіти (Г. Балл, В. Білоусова, Є. Бондаревська, С. Гончаренко, М. Євтух, Ю. Мальований та ін.). Наукова новизна дослідження полягає в удосконаленні методів і форм взаємодії вихователя закладу дошкільної освіти з батьками з урахуванням гуманістичного підходу і методів розвитку критичного мислення. Серед ефективних визначено такі: конфлікт-метод, метод контрастів, метод бліц-гра, ігрове проєктування, ігри інтенсивного навчання, круглий стіл з гострими кутами, тренінги, метод емпатії, гірлянда асоціацій, «fishbone». Вивчення особливостей взаємодії закладу дошкільної освіти й сім’ї з питань морального виховання старших дошкільників дозволило зробити висновок, що інтеграція сімейного і дошкільного виховання, активізація участі батьків в освітньому процесі, особливо в моральному вихованні старших дошкільників, сприяє гуманізації відносин між дітьми, батьками й вихователями, покращує психологічний клімат і комунікацію.
26
Dubravska, N., та E. Machushnyk. "Система мотивації вступу до шлюбу сучасної молоді". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 45, № 3 (10 листопада 2020): 36–40. http://dx.doi.org/10.37203/10.37203/kibit.2020.45.05.
Повний текст джерелаАнотація:
Розвиток мотивації до створення сім’ї напряму залежить від багатьох соціальних, економічних, політичних факторів. Актуальність дослідження мотиваційної спрямованості сучасної молоді до вступу у шлюб пов’язана з тим, що сім’я є певним осередком впливу на особистість. Для створення гармонійної сім’ї необхідним і цілком виправданим є врахування системи чинників, які допомагають будувати взаємини подружжю на взаємній повазі один до одного. Зрозуміло, що чим конкретнішим і чіткішим є образ сім’ї у свідомості осіб, що вступають у шлюб, тим гармонічнішими є стосунки у самій сім’ї. У статті наведені дані емпіричного дослідження, які визначають основні фактори, якими керуються молоді люди при вступі до шлюбу. Встановлено, що в цілому досліджувані розуміють власну відповідальність перед шлюбом та прагнуть встановити гармонійні стосунки із партнером у майбутньому. За результатами проведеного емпіричного дослідження нами виявлено, що молодь при укладанні шлюбу керується, насамперед, духовними мотивами. Саме це свідчить про готовність до створення сім’ї, яка базується на взаємній любові та прийнятті всіх слабких і сильних сторін партнера. Водночас, дослідження виявило достатню зрілість суджень значної кількості молодих людей, які стоять на шляху вибору шлюбного партнера. Важливою складовою щасливого шлюбу, на їх думку, є задоволення шлюбним партнером значимих потреб іншого. Зрозуміло, що при взаємодії один з одним слід орієнтуватися не лише на свої власні потреби, а й на потреби свого партнера. Саме це, на думку респондентів, є основною детермінантою гармонійного шлюбу. Під час дослідження було проаналізовано рівень сформованості життєвих цінностей молодих людей. Пріоритетними виявились цінності «розвиток себе», «духовне задоволення», «власний престиж» та «матеріальний стан». Цінності «збереження індивідуальності» і «креативність» у переважаючої кількості молодих людей відповідають низькому рівню сформованості. Проведення кореляційного аналізу дозволило виявити позитивний кореляційний зв'язок між «духовними потребами» і «любов’ю», «економічними мотивами» і цінністю «матеріальний стан» у досліджуваної категорії осіб.
27
Федяєва, Валентина. "НАУКОВА СПАДЩИНА ФРІДРІХА ФРЕБЕЛЯ (1782 – 1852) У СУЧАСНОМУ ПРОЧИТАННІ СІМЕЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ". Інноватика у вихованні, № 9 (10 червня 2019): 51–57. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.146.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано актуальність теоретичних ідей німецького вченого Ф. Фребеля в умовах сьогодення української системи дошкільної освіти та підготовки фахівців для цієї ланки освіти. Акцентовано увагу на необхідності та важливості використання його спадщини в сімейній педагогіці. Увага зосереджена на концептуальних засадах спадщини Ф. Фребеля щодо ролі батьків у формуванні особистості в родинному середовищі. Доведено, що вчений надавав питанням формування і розвитку дитини в сім’ї виключне значення. У пропонованій статті увага акцентується на положенні, що історично і в умовах сьогодення сім’я, сімейне виховання, педагогічна просвіта батьків об’єднували і об’єднують вчених різних країн та періодів розвитку дошкільної освіти. Основний меседж публікації – сучасні освітні завдання виконати неможливо без переосмислення педагогічного досвіду минулого, який збагачує сучасну педагогіку новими фактами, технологіями, концепціями і що на особливу увагу в цьому контексті заслуговує Концепція дошкільної освіти Ф. Фребеля яка включала: мету і завдання функціонування дитячого садка – на основі ігрової діяльності через навчальні ігри і використання дидактичного матеріалу («природніх дарів») наповнити освітній процес корисними пізнавальними вправами, формами роботи задля повноцінного розвитку дитини, становленню її як особистості.
У статті обґрунтовано шляхи втілення педагогічних ідей, положень, концепцію дошкільної освіти Ф. Фребеля у сучасну практику. Розкрито важливість розуміння його вчення і використання крізь призму історичної ретроспективи.
Науковий пошук дав можливість виокремити провідні напрями роботи в різних типах освітніх закладів: дошкільних, початковій школі, системі підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів для дошкільної ланки освіти. При цьому ми наголошуємо, що в цій системі провідне місце посідає сімейна педагогіка.
28
ЛЯКІШЕВА, Анна, та Валентин МАРЧУК. "ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО НАДАННЯ ЯКІСНОЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ-СИРІТ В УМОВАХ ПРИЙОМНОЇ СІМ’Ї". Humanitas, № 4 (25 листопада 2021): 38–43. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.4.6.
Повний текст джерелаАнотація:
Основну увагу приділено системному аналізу різноманітних аспектів процесу формування готовності соціальних працівників до надання якісної соціально-педагогічної підтримки дітей-сиріт в умовах прийомної сім’ї, здійснено оцін- ку поточної ситуації та окреслено варіанти ефективних варіантів покращення ситуації, що склалася. Мета роботи – проаналізувати особливості формування готовності соціальних працівників до надання якісної соціально-педагогічної підтримки дітей-сиріт в умовах прийомної сім’ї. Методологічну основу дослідження становить низка концептуаль- них підходів і загальнонаукових методів. Розглянуто актуальні питання методології професійної готовності. Дослі- джено наукові теорії сучасної педагогіки вищої школи, її особливості в контексті формування готовності соціальних працівників до надання соціально-педагогічної підтримки. Якщо значення науково-теоретичних досліджень є дедалі важливішим для педагогіки вищої школи, то не можна заперечувати, що наукова теорія формування готовності досі не перебуває в полі зору в конкретній формі. Відображаючи її сучасний стан, слід констатувати незначну міру приді- леної уваги окресленій проблематиці. Акцентовано увагу на організації професійного навчання соціальних працівників. Розглянуто проблему низького рівня підготовки соціальних працівників до виконання своїх професійних обов’язків. Нау- кова новизна одержаних результатів полягає в тому, що досліджено та представлено проблему формування готов- ності соціальних працівників до надання якісної соціально-педагогічної підтримки дітей-сиріт в умовах прийомної сім’ї через розуміння її змісту. У висновку зазначено, що соціальний працівник, який працює з дітьми-сиротами в умо- вах прийомної сім’ї, має не лише знати техніки ведення бесіди, правила спілкування, психологічні особливості дітей і значення невербальних засобів спілкування, а й володіти такими якостями, як увічливість, привітність, люб’язність, спрямованість на дітей, терпіння, інтуїція та співчуття, які є обов’язковими складниками психологічної готовності до діяльності з адаптації дітей до проживання в умовах прийомних сімей.
29
Кулина, І., та Ю. Березіна. "ФАКТОР СПОРІДНЕНОСТІ ПРИ ВИКЛАДАННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 6 (6 липня 2021): 329–31. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.25.06.2021.054.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується сучасна німецька і українська мови, як представники германської і слов’янської гілок великої індоєвропейської мовної сім’ї, тапроводиться аналіз їхніх спільних рис, що може бути застосовано у процесі опанування іноземною мовою.
30
Makukh, Olha. "TRANSFORMATION OF THE VALUES OF A MODERN FAMILY." Scientific Notes of Ostroh Academy National University: Psychology Series 1 (January 30, 2020): 112–16. http://dx.doi.org/10.25264/2415-7384-2020-10-112-116.
Повний текст джерела
31
Засецька, Альона Станіславівна. "Ціннісні орієнтації сучасних підлітків". Актуальні проблеми психології в закладах освіти 9 (17 вересня 2018): 89–93. http://dx.doi.org/10.31812/psychology.v9i0.3725.
Повний текст джерелаАнотація:
статті охарактеризовано поняття ціннісних орієнтацій,систематизовано основні чинники їх формування; а наліз теоретичнихзасад проблеми ціннісних орієнтацій став основою для обґрунтуванняпсихологічної структури ціннісної орієнтації. Визначено, психологічніособливості формування цінностей; які ціннісні орієнтації переважають усучасних підлітків: здоров'я, наявність хороших і вірних друзів, активна,діяльна життя, щасливе сімейне життя. Виявлено, що реалізаціяпотенціалу особистості відбувається тільки з опорою на ціннісніорієнтації. Представлено гендерний аспект цінностей. Запропонованошляхи ефективного формування ціннісних орієнтацій в підлітковому віці врізних соціальних ситуаціях: сім'я, школа, однолітки, вчителі, ЗМІ.
32
Рогальська, І. П. "Взаємодія сім’ї та освітньої установи у соціалізації особистості в дитинстві". Освітній вимір 37 (14 лютого 2013): 382–88. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v37i0.3350.
Повний текст джерелаАнотація:
Рогальська І. П. Взаємодія сім’ї та освітньої установи у соціалізації особистості в дитинстві.
У статті автор звертається до висвітлення особливостей взаємодії сім’ї та освітньої установи у соціалізації особистості в дитинстві з позиції її специфіки у сучасних умовах соціальної нестабільності, зокрема через обґрунтування дошкільної установи як відкритої соціально-педагогічної системи, що різнобічно пов’язана з довкіллям.
33
Voloshina, Oksana. "Bringing up children in the family: modern ways and traditional values." Bulletin of Luhansk Taras Shevchenko National University 1, no. 8 (346) (2021): 48–58. http://dx.doi.org/10.12958/2227-2844-2021-8(346)-1-48-58.
Повний текст джерелаАнотація:
The article reveals the main changing tendencies of the organization of family education in the conditions of a sociocultural situation of market economy. The socio-economic problems of modern families are identified and characterized: the crisis of the demographic situation; adaptation of the modern family to the deterioration of their financial and economic situation; orphanhood, semi-orphanhood; the refugee problem associated with the war in the east; changes in family structure; weakening the natural institution of motherhood; decreased reproductive function of the family; changes in the performance of social functions of the family. Ways to increase the effectiveness of parental influence on the formation of the culture of the younger generation are identified. The possibilities of family upbringing in the formation of the spiritual world of the individual through the prism of the formation of value orientations and attitudes, on which depends and which determines the integrity and nature of interaction with society. The article identifies and analyzes the features of personality-oriented approach to education in the modern family, emphasizes the need to pay attention to the world of the child, preserving its subjectivity, taking into account individual development. The personality-oriented approach is considered in comparison with the one-sided approach, which has become widespread in the family environment. Emphasis is placed on the complexity of implementing a personality-oriented approach in the organization, determining the content and choosing methods of family education. The effectiveness of the organization of personality-oriented education and the role of parents in its implementation are revealed.
34
СЕМЕНЕЦЬ-ОРЛОВА, Інна. "ПРОБЛЕМА НАУКОВОЇ ДЕФІНІЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ СІМЕЙНОЇ ПОЛІТИКИ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління 59, № 1 (24 лютого 2022): 47–54. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4625-2020-1(59)-8.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються концептуальні засади сімейної політики як самостійного напряму соціальної політики. Проаналізовано історико-теоретичну ґенезу сімейної політики, охарактеризовано задачі в сфері захисту сім’ї та гарантування сімейного добробуту, з якими зіштовхувалися держави на різних етапах свого розвитку, здійснено аналіз концепцій, спрямованих на реалізацію заходів підтримки сім’ї у рамках моделей сімейної політики в ЄС, надано спробу їхньої оцінки за рядом критеріїв. Окреслено ідейно-теоретичні підвалини концептуальних напрямків модернізації сімейної політики, досліджено сучасний стан та визначено перспективи подальшого розвитку системи підтримки сім’ї в ЄС та Україні. Систематизовано зарубіжні підходи до визначення змісту дефініції «сімейна політика».
35
Filippova, Inessa. "ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНЕ ОБГҐУНТУВАННЯ ЦІННОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ФРЕБЕЛІВСЬКИХ ДАРІВ У КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДИТИНИ: КРОС-КУЛЬТУРНИЙ ДОСВІД". Psychological Prospects Journal, № 33 (9 червня 2019): 261–73. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-33-261-273.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито зміст цінності концепції Ф. Фребеля в процесі соціалізації дитини та її актуальність на сьогодні. Це зумовлено тим, що процес соціалізації дитини в родині є різним в окремих соціальних групах унаслідок впливу соціальних, економічних і культурних процесів у трансформувальному суспільстві й має тісний зв’язок з умовами розвитку, стилями виховання в сім’ї та родинними цінностями. Розкрито можливості розвитку активності дитини з урахуванням її індивідуально-психологічних особливостей за допомогою фребелівських дарів. Авторська концепція філософії виховання, за Ф. Фребелем, спирається на трьох головних ідеях, таких як єдність Усесвіту, повага до дитини та її індивідуальності, значення гри в розвитку дитини. Вони визначають основи, на які спирається модель активності дитини. Проаналізовано досвід німецьких і польських педагогів щодо освітянської практики у фребелівських дошкільних закладах. Фрідріх Фребель підкреслював, що виховання й навчання дитини повинно інтегрувати елементарні сили: голову, руки та серце задля гарантії їй повної освіти. Навчальне виховання повинно мати глобальний характер і поєднує три аспекти: пізнавально-інтелектуальний із фізично-мануальним, а також соціальним і релігійним як відкриття людської сили розуміння світу. У контексті сучасної соціалізації дитини цей підхід є дуже актуальним і має своє підтвердження в сучасних теоріях розвитку людини, оптимізації її досягнень, а також потоку розширеної креативності як умови результативного пошуку себе в трансформувальному світі. Акцентовано увагу на тому, що важливим завданням педагога та психолога є полегшення розвитку вроджених інстинктів: праця, знання, артистичне й релігійне за допомогою відповідних предметів чи фребелівських дарів. Сучасна соціалізація приймає цінність психолого-педагогічних ідей Ф. Фребеля як активізації дитини та спонукання її до постійного накопичення нових досягнень. Інституціональна соціалізація в тісній співпраці з родиною може якісно й кількісно змінити доступ дитини до соціальних, економічних і культурних засобів, як результат – і до інших можливостей освітнього капіталу. Представлено психолого-педагогічний досвід педагогів Німеччини та Польщі щодо чинників розвитку дитини, створення для неї нових можливостей й підготовки до життя в контексті її інституціональної соціалізації.
36
Voronova, O. Yu, and V. V. Chizmar. "Psychological peculiarities of modern distant family." Psychology: theory and practice, no. 1(1) (2018): 34–42. http://dx.doi.org/10.31339/2617-9598-2018-1(1)-34-42.
Повний текст джерела
37
Немеш, Олена. "ВПЛИВ МЕДІА НА СОЦІАЛІЗАЦІЮ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ". Психологія: реальність і перспективи, № 14 (1 квітня 2020): 166–76. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi14.166.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізується соціалізуючий вплив сучасних медіа на молодь, його позитивні та негативні наслідки. Розглядається медіаповедінка молоді як система дій особистості в медіапросторі, яка включає різноманітні форми медіаспоживання та медіавиробництва, що зумовлюються її медіавподобаннями і спрямовуються на задоволення комунікативних, інформаційних, когнітивних, культурних, рекреаційних та інших потреб. Визначаються особливості формування особистості сучасної молодої людини як представника «цифрового покоління». Особлива увага приділяється новим медіа, зокрема Інтернету, та тим можливостям, які він надає молоді для задоволення її потреб. Аналізується феномен інтернет-аддикції, його типи, прояви та ризики. Акцентується роль сім’ї як традиційного інституту соціалізації у формуванні медіаповедінки молоді.
Констатується, що медіасоціалізація, з одного боку, є соціалізацією, яка відбувається за активного втручання аудіовізуальних медіа, а з другого – є вимушеною самосоціалізацією, яка здійснюється в умовах недостатньої участі у житті й соціалізації дітей їх соціалізаційного оточення, передусім близьких і значущих дорослих. Формулюється висновок про необхідність формування медіакультури особистості, що визначається як готовність та підготовленість людини до ефективної взаємодії з медіа, як спосіб поводження в інформаційному середовищі, що забезпечує мінімізацію ризиків медіавпливу.
38
Hanna, Krupnyk. "PSYCHOLOGICAL FACTORS OF THE MODERN NUCLEAR FAMILY DEVELOPMENT." Insight: the psychological dimensions of society, no. 2 (November 5, 2019): 78–83. http://dx.doi.org/10.32999/2663-970x/2019-2-11.
Повний текст джерела
39
Гаврилик, О. М., І. І. Качурик та Ю. А. Міщенко. "Квазібозони, складені з двох ферміонів, та деформовані осцилятори". Ukrainian Journal of Physics 56, № 9 (8 лютого 2022): 948. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe56.9.948.
Повний текст джерелаАнотація:
Поняття квазібозонів чи складених бозонів має широкий спектр фізичних застосувань (мезони, ексітони тощо). Відомо, що навіть у випадку квазібозонів, складених із двох звичайних ферміонів, їх оператори народження і знищення задовольняють нестандартні комутаційні співвідношення. Природно спробувати реалізувати квазібозонні оператори відповідно операторами народження і знищення деформованих (нелінійних) осциляторів, адже останні становлять добре вивчену область сучасної квантової фізики. У статті доведено, що такі деформовані осцилятори, які реалізують квазібозони, справді існують. Виведено необхідні і достатні умови для реалізації. Також доведено єдиність сім'ї можливих деформацій.
40
Kravchenko, T. V. "Upbringing and socialization of children in contemporary Ukrainian family." Ukrainian Society 2004, no. 2 (May 17, 2004): 98–102. http://dx.doi.org/10.15407/socium2004.02.098.
Повний текст джерела
41
Yablonska, Т. М. "Some issues of studying contemporary Ukrainian families." Ukrainian Society 2004, no. 2 (May 17, 2004): 80–84. http://dx.doi.org/10.15407/socium2004.02.080.
Повний текст джерела
42
Гороть, А. "Захист прав окремих категорій осіб в міжнародному праві як особлива форма реалізації міжнародних стандартів прав людини". Історико-правовий часопис 14, № 2 (18 лютого 2021): 51–56. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2019-2/9.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасних реаліях проблема прав людини є однією з найбільш актуальних. Права людини виступають як одна з найважливіших сфер співробітництва держав на міжнародній арені. Саме тому в статті здійснено порівняльний аналіз захисту прав окремих категорій осіб, зокрема, жінок і дітей у міжнародному праві, та відповідність їх прав міжнародним стандартам у цій галузі. Більшість держав об'єднали зусилля для вироблення критеріїв визначення обсягу і змісту прав людини, засобів їх забезпечення і захисту, створивши потужну наднаціональну систему відповідних механізмів в рамках ООН, РЄ, ЄС. У зв'язку з тим, що саме рівень захисту прав жінок та дітей як складова частина міжнародного захисту прав людини є основним критерієм оцінки демократичності сучасної держави, країни приєднуються до правової сім'ї, у якій сповідуються загальнолюдські цінності, виконують низку заходів щодо приведення у відповідність внутрішньодержавної практики забезпечення прав і свобод людини з міжнародними стандартами. Міжнародний захист прав дитини як система міжнародно-правових норм сформуваввся після прийнятя Статуту ООН і формуванням напряму політики захисту прав людини. У рамках діяльності ООН у 1946 р. було спеціально створено дитячий фонд – ЮНІСЕФ. Конвенція про права дитини 20 листопада 1989 р. має обов’язкову юридичну силу для держав-учасниць. Вказана Конвенція містить особливі інструменти контролю за виконанням державами-учасницями зобов’язань, взятих на себе з приєднанням до цього міжнародного договору. У Конвенції про права дитини також передбачається створення Комітету ООН з прав дитини, який здійснює моніторинг дотримання прав і свобод дітей.
43
Siusiuka, V. G., and I. M. Voloshyna. "Psychological and physical training of family for birth: historical aspect and modern trends." HEALTH OF WOMAN, no. 4(150) (May 30, 2020): 7–13. http://dx.doi.org/10.15574/hw.2020.150.7.
Повний текст джерелаАнотація:
The article describes both historical aspects and modern approaches towards psychological and physical training of family for birth and also principles of management of normal birth and conditions of its providing in obstetric hospital. There is emphasized importance of attendance “School of family training for birth” by woman and her partner that permits to work out theoretical and practical skills of behavior during pregnancy, labour and postpartum period. Besides it is very important to teach the partner drug-free anaesthesis, who should not only be present in birthing room but be directly involved in labour. Also attention is paid to problems associated with training of family for birth when doctors are not sufficiently informed about psychological features of reproductive sphere, its psychosomatic nature and also forms and possibilities of psychological and psychotherapeutic assistance. Keywords: pregnancy, normal birth, training of family for birth, delivery with partner, drug-free anaesthesis.
44
Gvozdovska, І. М., L. V. Pypa, O. V. Piddubna, Zh A. Gega, O. Ye Gancheva, M. D. Andrieiev та O. V. Prokopiuk. "Анкілостомідоз — рідкісний в Україні гельмінтоз (клінічний випадок)". ACTUAL INFECTOLOGY, № 3.04 (1 липня 2014): 71–73. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.3.04.2014.82454.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено сучасні дані про епідеміологію, клінічні прояви та діагностику тропічного гельмінтозу — анкілостомідозу. Описано випадок анкілостомідозу, завезеного в Хмельницьку область, де його було діагностовано шляхом виявлення яєць у фекаліях жінки, яка надійшла до лікарні зі скаргами на загальну слабкість, запаморочення, відсутність апетиту, порушення сну, періодичний біль у животі, рідкі випорожнення з домішками слизу та крові, втрату 10 кг ваги за останні 4 роки, та у фекаліях усіх контактних членів сім’ї. З даними скаргами жінка неодноразово обстежувалась і лікувалась у різних медичних закладах міста. Після проведеного комплексного лікування в інфекційній лікарні стан жінки нормалізувався, скарг немає, збільшилася вага.
45
Omelyanovich, Vitalii. "Суспільні та сімейні аспекти діагнозу посттравматичний стресовий розлад у військовослужбовців після повернення з зони бойових дій". Psychosomatic Medicine and General Practice 4, № 1 (24 червня 2019): e0401183. http://dx.doi.org/10.26766/pmgp.v4i1.183.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. У зв’язку з викликами сьогодення ПТСР є серйозною проблемою загальної і, особливо, військової психіатрії. Діагноз «ПТСР» є, в першу чергу, етіологічно обумовленим, але також значний вплив, як на розвиток, так і на клінічне оцінювання цього стану, мають такі «немедичні» чинники, як суспільні та сімейно-побутові.
Методи й матеріали. Матеріал дослідження – сучасні публікації, присвячені вивченню соціально-психологічних, сімейних та суспільно-громадських чинників, які відіграють роль у формуванні ПТСР та впливають на використання зазначеного діагнозу при огляді посткомбатантів. Метод дослідження – бібліографічно-аналітичний.
Результати. Згідно з даними північноамериканських авторів, кількість ветеранів, які отримали інвалідність у зв’язку з ПТСР, з 1999 р. по 2004 р. зросла на 79,5%, при тому, що інвалідність з приводу інших захворювань серед них зросла лише на 12,2%. Соціальна політика інвалідності заохочує ветеранів до отримання психіатричних діагнозів, в першу чергу – ПТСР. У суспільстві діагноз «ПТСР» часто використовується для виправдання кримінальної поведінки військовослужбовців та посткомбатантів. Ще одна проблема лежить в тому, що інша частина посткомбатантів, навпаки, приховують симптоми ПТСР, боячись побутової стигматизації «психічно хворого» та зіпсування своєї кар’єри. Крім громадських чинників, які впливають на використання діагнозу «ПТСР», важливими «немедичними» факторами є сімейні аспекти життя посткомбатантів. На розвиток ПТСР та його перехід у проланговану форму негативно впливає відсутність військовослужбовіців вдома більш шести місяців, неможливість дистанційного спілкування з близькими під час участі в бойових діях, відсутність сім’ї, а у одружених, як це не парадоксально, присутність у складі сім’ї дітей.
Висновки. Внаслідок впливу соціально-асоційованих чинників існують певні частини посткомбатантів, одна з яких схильна до симуляції або агравації симптомів ПТСР, а друга, навпаки, схильна до дисимуляції постстресової психопатологічної симптоматики. Серед сімейних чинників, які слід вважати в якості умовно-патогенних, особливу увагу треба приділяти відсутності можливості спілкування з близькими під час ведення бойових дій, відсутність їх вдома протягом більш шести місяців та присутність в родинах військовослужбовців дітей. Для вдосконалення якості діагностичної та реабілітаційної роботи необхідно найскоріше проведення науково- огрунтованої адаптації сучасних закордонних психологічних тестів, спрямованих на діагностику ПТСР та розробка специфічних вітчизняних методик.
46
Гончар, Людмила. "ГУМАНІСТИЧНІ ІДЕЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО ЩОДО ФОРМУВАННЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВЗАЄМИН У СІМ’Ї". Інноватика у вихованні, № 14 (17 листопада 2021): 43–50. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.400.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. У статті закцентовано увагу на ідеях педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського щодо формування гуманних взаємин між батьками і дітьми молодшого шкільного і підліткового віку в сучасній сім’ї. Шляхом аналізу наукових джерел уточнено поняття «гуманні батьківсько-дитячі взаємини» як такі двосторонні динамічні суб’єкт-суб’єктні міжособисті зв’язки, основою яких є синтез моральних знань, мотивів, почуттів, що зумовлює усвідомлене обопільне емоційно-ціннісне ставлення батьків і дітей, яке стійко виявляється в реальній поведінці.У структурі гуманних взаємин між батьками і дітьми виокремлено такі базові якості, як: любов, доброта (сердечність), чуйність, турботливість, милосердя, співчуття, співпереживання. Проаналізовано зміст окреслених моральних якостей у співвіднесенні з гуманістичними настановами В.О. Сухомлинського.
З’ясовано, що гуманістична система виховання В. О. Сухомлинського ґрунтується на гуманістичних принципах, глибокій повазі до особистості дитини та передбачає створення досконалих умов для її індивідуального і творчого розвитку, а також передбачає не лише цілісний підхід до дитини як особистості, але й прийняття і вихователем, і вихованцем самоцінності один одного.
47
ГОНЧАР, Людмила. "СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ, СПРЯМОВАНІ НА РОЗВИТОК ВИХОВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СУЧАСНИХ БАТЬКІВ". Acta Paedagogica Volynienses, № 5 (30 грудня 2021): 93–98. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто і проаналізовано низку сучасних соціально-педагогічних технологій, спрямованих на розвиток виховного потенціалу батьків, таких як: тренінгові програми для батьків на базі «Центру психологічної реабілітації населення» (Акименко), модель навчальної взаємодії учителя із сім’єю школяра у процесі формування педагогічної культури батьків (Цуркан), технологія формування усвідомленого батьківства у груповій взаємодії (Тюптя, Лук’яненко,), технологія соціально-педагогічної підтримки сім’ї і сімейного виховання (Т. Алєксєєнко), «Просвіта для батьків із числа внутрішньо переміщених осіб» (Трубавіна), модель партнерських відносин навчального закладу із сім’єю (Оржеховська, Кириченко, Ковганич). Змістово-методичне наповнення цих технологій охоплює різні форми роботи з батьками, такі як різноманітні методичні прийоми та техніки, які дають змогу впливати на емоційний, когнітивний, поведінковий компоненти батьківського ставлення (інтерактивна лекція, відеолекторій; круглий стіл, тренінг, семінар, майстер-клас, практикум, презентація, інформаційний дискурс, виїзне заняття, заняття із залученням фахівців, день відкритих дверей, екскурсія, батьківська парта, консультативні пункти, електронне листування тощо). Тренінгові технології впроваджуються завдяки принципам комплексності, добровільності, педагогічного оптимізму, врахування взаємозв’язку усвідомлюваних і неусвідомлюваних мотивів поведінки у кожного члена сім’ї, а їх ефективність досягається за рахунок поглиблення пізнання батьками самих себе, своїх психологічних особливостей, усвідомлення своїх дій і думок, зміцнення позитивних якостей особистості, набуття навичок адекватної поведінки у певних соціальних ситуаціях; вивчення світу дитинства як такого, поглибленого пізнання своєї дитини, її вчинків, емоцій, думок, а також на підставі знаходження оптимальних шляхів спілкування з дитиною, пошуку та використання адекватних методів виховання і розвитку дитини на основі її повного прийняття.
48
Бурлака, Ольга. "Сучасний стан правового регулювання соціального захисту сім’ї, дитинства, материнства та батьківства в Україні". Entrepreneurship, Economy and Law, № 2 (2020): 128–33. http://dx.doi.org/10.32849/2663-5313/2020.2.21.
Повний текст джерела
49
Koreneva, Zh, V. Hunich, A. Holovanova, M. Verhova та V. Dudkina. "МОНІТОРІНГ ОРНІТОФАУНИ ОДЕСЬКОГО РЕГІОНУ В СУЧАСНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ УМОВАХ". Аграрний вісник Причорномор'я, № 95 (24 лютого 2020): 17–22. http://dx.doi.org/10.37000/abbsl.2019.95.03.
Повний текст джерелаАнотація:
Птахи оточують нас всюди - в місті і в селі, в лісі і на морському чи річному узбережжі,, на прогулянці в парку або під час роботи на відкритому повітрі. В більшості випадків ми просто не звертаємо на них уваги, але вони живуть поруч з нами, співають, гомонять - багатий пташиний світ вірує, а птахи України є частиною великої і дружної сім’ї пернатих. Світ птахів України дуже цікавий і різноманітний, а птиці Одеського регіону становлять найрізноманітнішу його частину. Прогулюючись по парку, морським берегом, лісовою стежкою, не можливо не звернути уваги на гомінких представників пернатої фауни нашої планети. Спостереження за життям птахів дає нам нові знання, відкриває цей дивовижний і цікавий світ пернати.
50
Солодовнікова, Х. "Право на інформацію про походження: закордонний досвід". Юридичний вісник, № 3 (8 жовтня 2020): 262–69. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1950.
Повний текст джерелаАнотація:
У науковій літературі здебільшого дискутується питання щодо права на інформацію дитини про походження, тоді як сучасний закордонний досвід, зокрема Німеччини, свідчить про те, що повний доступ до цього права має належати людині після 16 років, оскільки німецька доктрина права обґрунтовує, що саме у цьому віці людина більшою мірою психологічно готова до сприйняття такої інформації, а отже, набуває розширених можливостей щодо соціальної, правової тощо його реалізації.
Що ж до інформації про походження дитини, то науковці і практики вважають, що вона є основним елементом дитячої індивідуальності (children's identity). Так, на думку Дж. ван Б'юрен, є, по суті, визнанням факту її існування, включаючи не тільки сімейні зв'язки дитини, її ім'я та громадянство, а й расову, статеву та релігійну належність.
В основі такого підходу до права на знання походження лежать повага до особистості, визнання гідності особи, що ґрунтуються на праві особистої ідентичності та праві на особистий розвиток. Зокрема, за результатами аналітичних розвідок було встановлено той факт, що це право є складовою частиною людської гідності.
Визначення походження дитини від своїх батьків необхідне для встановлення місця і ролі дитини як особистості у суспільстві й як суб'єкта у правовідносинах, особливо в сучасних умовах, коли спостерігається зростання числа розлучень; зміни в структурі традиційних сімейних відносин, що зумовлені різноманітністю форм сімейних стосунків і форм батьківства (включаючи монобатьківські сім'ї, фактичні шлюбні відносини, одностатеві шлюби), а також при народженні дитини поза шлюбом, під час усиновлення дитини, під час виховання дитини вітчимом чи мачухою, використання допоміжних репродуктивних технологій, залучення донора чи сурогатної матері.