Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Суфікси.
Статті в журналах з теми "Суфікси"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Суфікси".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Вітязь, Анна, та Оксана Биконя. "СУФІКСАЛЬНИЙ СПОСІБ СЛОВОТВОРЕННЯ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ". Grail of Science, № 18-19 (4 вересня 2022): 285–88. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.26.08.2022.47.
Повний текст джерелаАнотація:
Особливого значення для англомовного усного та писемного спілкування, активного функціонування мовної особистості, особливо її тезауруса, лексикона й прагматикона, в останні роки набуває англомовна лексична компетентність. Загальновідомо, що словниковий склад кожної мови збільшується за допомогою запозичення інших мов або словотворення. Словотворення в англійській мові виступає як інструмент її збагачення. У роботі досліджено суфіксальний спосіб англомовного словотворення. Акцентовано увагу на значенні англомовної лексичної компетентності у контексті дослідження. У статті розглянуто декілька класифікацій суфіксального способу словотворення іменників та прикметників в англійській мові: verb + suffix = noun, noun + noun = noun, adjective + suffix = noun, noun + suffix = adjective. З’ясовано значення суфіксів. Додаючи суфікси -er, -аr, -оr, -eer слово переходить в іменник у значенні «виконавець дії», тобто мова йде про професію людини або рід діяльності. Суфікси -ment, -age, -ure, -dom, -tion, -sion вказують стан іменників, якість, абстрактні поняття, результат дії. Зазначено, що суфікс -ist до іменника утворює іменник, що позначає професію, яка може бути пов’язана з наукою, медициною, музичними інструментами або рід занять людини. Суфікси -ian, -an, -ese вказують на національну або територіальну приналежніть, професію. Суфікси в англійській -hood і -ship означають стан людини, пов'язаний з віком, соціальними відносинами, іноді діяльністю або ж групу людей, об'єднаних цим станом. Суфікс -ness перетворює прикметники на абстрактні іменники. Для утворення прикметника, який вказує на можливість вчинення, виконання будь-якої дії, додаються суфікси -able, -ible до дієслова. Суфікси -ent, -ant позначають якість як наслідок дії, що виражене дієсловом. Cуфікс -ful в англійській мові перетворює іменник на прикметник, що означає «бути наділеним якоюсь властивістю». Суфікс -less протилежний за значенням попередньому та означає відсутність якості. Суфікси -ic, -al вказують на ознаки, властивості, характерні для тих чи інших явищ. Суфікс -ous також несе в собі характеристику прикметників.
2
Соловйова, Ольга, та Тетяна Суродейкіна. "АНАЛІЗ ІМЕННИКОВИХ І ДІЄСЛІВНИХ СУФІКСІВ У ДАВНЬОАНГЛІЙСЬКІЙ ПОЕМІ BEOWULF". Молодий вчений, № 7 (95) (30 липня 2021): 85–89. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-7-95-18.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню суфіксів іменників та дієслів у давньоанглійській поемі Beowulf. Проведено процедуру їхньої інвентаризації в давньоанглійській мові, а також отримано їхні кількісні показники у досліджуваному матеріалі. У результаті виявлено, що суфікси іменників давньоанглійській мові були досить чисельними та слугували для утворення іменників різних класів і семантичних груп. Проаналізувавши текст давньоанглійської поеми Beowulf, ми виявили в ньому 335 іменників у 578 слововживаннях, утворених за допомогою суфіксації. З 23 суфіксів іменників, виділених на основі досліджень Д. Кастовського, Р. Квірка та Ч. Рена, у творі використовуються наступні 15: -bora, -dom, -el/ol, -els, -en/on, -end, -ere, -ful, -ig, -ing, -nes, -ræden, -scipe, -ð, -ung. Найпродуктивнішими іменниковими суфіксами виявилися -ð, -en/on та –end, решта суфіксів зустрічаються дуже рідко. Також виявлено 15 дієслів у 26 слововживаннях, утворених за допомогою суфіксації. З 3 інвентаризованих давньоанглійських. суфіксів дієслів у творі використовуються -s- та -etta. Левову частку дієслівних суфіксів виражено суфіксом –s, третина суфіксів представлена суфіксом –etta.
3
Пестушко, А. В., та В. Б. Гончарова. "ДОСЛІДЖЕННЯ ТИПОЛОГІЇ МОРФЕМ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ". Nova fìlologìâ, № 82 (11 серпня 2021): 205–9. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-33.
Повний текст джерелаАнотація:
Пропонована стаття присвячена дослідженню типології морфем в англійській та українській мовах. У статті проаналізовано продуктивність англійських словотвірних суфіксів та префіксів та охарактеризовано способи словотвору в сучасній англійській та українській мовах. У процесі роботи висвітлено основні етапи наукової думки в галузях лінгвістики та морфології, розглянуто такі поняття, як «морфема», «словотвір» «префікс», «суфікс», а також проаналізовано зразки прикладу морфем англійської мови та здійснено їх типологічний аналіз українською мовою. Проведено системний аналіз будови виразників цієї категорії, з’ясовано їхні функціональні диференційні ознаки. Визначено площини спільного та відмінного у структуротвірному вимірі. Виділено й описано функціональні моделі та морфонологічні перетворення, які супроводжують процес виникнення демінутивів. Зʼясовано, що англійська лексика характеризується продуктивністю афіксального способу словотворення, який є підвидом морфологічного способу. Встановлено, що одними з найпродуктивніших способів іменникового словотвору є суфіксальний та префіксальний спосіб. Суфікс та префікс володіють семантичною функцією і можуть відображати належність деривата до певної семантичної групи. У статті виявлено та проаналізовано семантичні груп відповідно до значення, якого набувають похідні іменники, приєднуючи суфікси й префікси до похідної основи. Проаналізовано продуктивність дієслівних, іменникових і прикметникових основ у процесі утворення похідних іменників в українській мові. Виділено й проаналізовано словотвірні типи морфем, з’ясовано продуктивність словотвірних моделей в англійській та українській мовах. Встановлена відповідність різних видів словотвірних моделей у процесі утворення похідних лексичних одиниць різних сфер вживання у досліджуваних мовах. Крім того, у статті розглянуто порівняльний аспект вивчення морфологічного словотвору в англійській та українських мовах на прикладі префіксів та суфіксів та охарактеризовані спільні та відмінні риси морфем в англійській та українській мовах.
4
Заводна, Леся, та Мирослава Мазурок. "Новітні фемінітиви як відображення суспільних викликів сьогодення". New pedagogical thought 110, № 2 (9 листопада 2022): 57–62. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2022-110-2-57-62.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено фемінітивам – назвам жінок за сферою діяльності, професією, посадою, соціальним станом, родинними зв’язками тощо. Доведено, що це явище в українській мові не нове, а навпаки, вважається питомою рисою української мови як системи.
Обґрунтовано, що структура української мови має низку суфіксів, за допомогою яких утворюють фемінітиви, але на сьогодні найбільш продуктивними вважаються -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес-, -ш-, -ичк- (-ічк-), -их-, завдяки яким від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі. На відповідних прикладах детально проаналізовано моделі творення фемінітивів, зокрема продемонстровано, що суфікси -ш-, -их-, утворюючи фемінітиви, вносять до лексичного значення слова додатковий компонент (генеральша, директорша); одні форми слів жіночого роду із суфіксами -ичк- (-ічк-), -их(а) -ш(а) не відповідають нормам літературної мови, надаючи словам фамільярного або й зневажливого значення (керівничка, фізичка, професорша, дикторша), а інші утворюються лише завдяки заміні (колега – колежанка, посол – амбасадорка); неабиякою «родзикою» у творенні фемінітивів є «чарівне» слово пані (пані генерал, пані президент, пані міністр).
5
Лучко, І. М. "Експресивно-оцінкові суфікси іменників перської мови". Мовні і концептуальні картини світу, Вип. 12, ч. 2 (2004): 11–15.
Знайти повний текст джерела
6
Лучко, І. М. "Експресивно-оцінкові суфікси іменників перської мови". Мовні і концептуальні картини світу, Вип. 12, ч. 2 (2004): 11–15.
Знайти повний текст джерела
7
Борис, Д. П. "СУФІКСАЦІЯ У СЛЕНГУ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ХХІ СТОЛІТТЯ З ПОГЛЯДУ ДЕРИВАЦІЙНОЇ СЕМАНТИКИ". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 38–43. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-5.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі дослідження явища суфіксації, яка активно поповнює лексикон англійського сленгу у ХХІ столітті. Суфіксація розуміється як спосіб словотвору, в якому постпозиційні допоміжні морфеми з асоціативним дериваційним значенням (суфікси) служать засобом семантичної зміни денотації, конотації або і денотації, і конотації. Оскільки досліджувана форма афіксації здатна передавати широкий спектр стилістичних, експресивних, емоційних та оцінних конотацій, вона характеризується особливою продуктивністю в англійському сленгу з огляду на його розмовну, неформальну та субстандартну природу. Водночас в історичному плані це один з основних механізмів словотвору, який незмінно поповнює англійський сленг. У нашому дослідженні три іменникові (-er, -ie, -ing) та один дієприкметниковий (-ed) суфікси визначаємо як високопродуктивні, оскільки за допомогою них утворився сумарно 381 сленгізм (що становить 75,3% від усіх суфіксатів-новотворів). Аналізований лексичний матеріал отриманий методом суцільної вибірки з трьох тлумачних словників сленгу англійської мови, а саме “The concise new Partridge dictionary of slang and unconventional English” (2008), “Vice slang” (2008) та “The Routledge dictionary of modern American slang and unconventional English” (2009). Із погляду семантики, аналізовані іменникові форманти виражають предметність, що позначає: істот за зовнішніми ознаками, моделями поведінки чи рисами характеру, об’єктом діяльності, походженням та професійною чи рекреаційною діяльністю; неістот за походженням, способом виробництва, фізичними характеристиками, функціональним призначенням та функціональним розташуванням; явища за їхніми причинами; дії чи стани за їхніми характеристиками. Єдиний засвідчений дієприкметниковий суфікс, окрім своєї традиційної семантики ознаковості як результату дії, розвинув також нове значення – ‘який перебуває в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння’. Новизна семи в цьому разі визначається за допомогою морфемного аналізу, коли або вичленуваний корінь не існує як окрема лексема / як морфема у складі деривата, і є відтак семантично незасвідченим, або корінь формально існує як окрема лексема / як морфема у складі деривата, але семантично не співвідноситься з неосленгізмом.
8
Навальна, Марина. "ОСОБЛИВОСТІ РЕДАГУВАННЯ ВІДАБРЕВІАТУРНИХ УТВОРЕНЬ". Society. Document. Communication, № 6 (28 червня 2019): 121–35. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2018-6-121-135.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано тематичні групи нових відабревіатурних утворень, визначено їхню частиномовну належність та стилістичну роль у мові української газетної періодики, указано на особливостях редагування цих лексем.
У статті для вивчення відабревіатурних лексем у мові української періодики початку ХХІ ст. використано як основні метод спостереження та описовий метод. На різних етапах дослідження послуговувалися методом функціонального аналізу для визначення стилістичного навантаження лексичних одиниць.
Зроблено висновки, що на початку ХХІ ст. в мові української періодики помітно активізувалося вживання нових відабревіатурних утворень. Вони становлять три великі тематичні групи найменування осіб, утворених від назв-абревіатур 1) партій, політичних блоків та громадських і міжнародних об’єднань, 2) правоохоронних, силових органів, органів контролю, 3) організацій, товариств, установ тощо. Перша і третя групи постійно розширюють свій склад під дією позамовних чинників. Переважають суфіксальні лексеми, утворені від абревіатур – назв партій, політичних блоків, громадських та інших об’єднань, організацій, установ, товариств. Деякі оказіональні відабревіатурні утворення в мові української преси слугують засобом глузування та іронії, нерідко вони надають публіцистичним матеріалам розмовності. Тематичні групи відабревіатурних лексем мають свої словотвірні особливості, що виявляються у виборі словотворчого суфікса. Основними засобами творення нових від абревіатурних назв осіб за їхньою належністю до партій, політичних блоків, громадських та інших об’єднань залишаються словотворчі суфікси ець/-івець, -овець; -ник та -ізм/-изм. Домінанту новотворів становлять іменники, менше – прикметників із суфіксом -ськ-/-івськ.
Відабревіатурні іменники нерідко мають різне графічне відтворення базових абревіатур, що засвідчує неусталеність їхнього написання та ускладнює роботу редакторів та сприйняття читачем.
Окремі відабревіатурні деривати в мові періодики сприймаються не як замінники словосполучення, а як звичне кореневе слово.
9
Янковець, Олена. "СЛОВОТВІРНІ СУФІКСИ АНГЛІЙСЬКИХ ТЕРМІНІВ- ІМЕННИКІВ ПРИКОРДОННОЇ СФЕРИ". Inozenma Philologia, № 132 (25 листопада 2019): 45–56. http://dx.doi.org/10.30970/fpl.2019.132.2921.
Повний текст джерела
10
Руколянська, Наталія Василівна. "Формантна типологія прізвищ Гуляйпільщини". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 12 (5 травня 2015): 72–82. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v12i0.322.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується типологія формантів прізвищ сучасного Гуляйпільського краю (на матеріалі словника антропонімії, укладеного професором В. О. Горпиничем). На основі проведеного аналізу виявлено найпоширеніші прізвищеві суфікси, частоту їх уживання, сполучуваність з основами, поширеність на дослідженій території.
11
Нестерчук, О. "Специфічні волинсько-поліські суфікси для творення варіантів імен". Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства, Вип. 21 (2016): 248–51.
Знайти повний текст джерела
12
Абузарова, Марта. "СУФІКСИ УКРАЇНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ В АНТРОПОНІМІКОНІ ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ПРИКОРДОННЯ". Studia Ukrainica Posnaniensia 4 (20 травня 2016): 7. http://dx.doi.org/10.14746/sup.2016.4.01.
Повний текст джерела
13
Барташук, О. Ю., та В. А. Філінюк. "ГРАМАТИЧНІ АРХАЇЗМИ В «ЕНЕЇДІ» ІВАНА КОТЛЯРЕВСЬКОГО В АСПЕКТІ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ". Nova fìlologìâ, № 83 (9 листопада 2021): 24–32. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-3.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано функціонування граматичних архаїзмів в «Енеїді» І. Котляревського на основі поділу на лексико-фонетичні, лексико-словотвірні та лексико-морфологічні. До частотних лексико- фонетичних архаїчних явищ належать чергування звуків; фонетичні форми зі збереженням звука, замість якого в сучасній мові виступає інший; вставляння, усічення, випадання одного або кількох звуків; неповноголосся -ра-, -ла-, що відповідає сучасному -оро-, -оло-, відсутність протези. Серед словотвірно-лексичних архаїчних явищ виділено ті, що пов’язані з уживанням префіксів іс-, із-, в-, во-, воз-, вос, у-, од-, со-, су-; суфіксів -ець- та -ник-; компонента много. З’ясовано, що в «Енеїді» часто трапляються лексико-морфологічні архаїчні явища, пов’язані з уживанням застарілої дієслівної особової форми теперішнього часу єсть; суфікса -ова- замість -ува-, -юва-; архаїчних інфінітивних форм на -ть; форм особових дієслів без закінчення; використанням постфікса -ся в дієслівних формах; форм наказового способу з нередукованим закінченням -іте та -ім; особових дієслівних форм зворотного стану із суфіксом -сь замість -ся; постфікса -ть у формі ІІІ особи однини теперішнього часу; архаїчних форм дієприкметників і дієприслівників; паралелізмом особових закінчень дієслів у І особі множини: -мъ, -мо, -мы, -м, -ме, що розвинулися після занепаду зредукованих. До поширених лексико-морфологічних архаїчних явищ у системі іменника належать уживання застарілих іменникових форм зі специфічними закінченнями й суфіксами; у системі прикметника – уживання нестягнених повних форм прикметників (дієприкметників, порядкових числівників, вказівних, означальних і питально-відносних займенників); наявність стягнених прикметникових, дієприкметникових і займенникових форм; архаїчні відмінкові форми прикметників; творення складної форми ступенів порівняння прикметників за допомогою слів «самий», «тяжко», «з диявола» та суфікса -ійш-. Виділено архаїчні форми займенників, прислівників і службових частин мови, які вийшли з активного вжитку чи збереглися в говорах.
14
Стишов, О. А. "ОСОБЛИВОСТІ СУФІКСАЛЬНОГО СЛОВОТВОРЕННЯ НЕОЛОГІЗМІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ ОСІБ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ". Лінгвістичні дослідження, № 53 (2020): 127–40. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2020.53.12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено аналіз одного з важливих шарів поповнення лексичної системи української мови початку ХХІ століття — неологізмів на позначення осіб. Різнобічно схарактеризовано словотвірні особливості суфіксальних дериватів (переважно загальномовних і частково індивідуально-авторських). Детально розглянуто продуктивні й малопродуктивні суфікси та суфіксоїди в цих процесах. Відзначено зростання продуктивності творення неологізмів-фемінативів: як таких, що поступово набувають статусу загальновживаних та стають нормативними, так і розмовних — некодифікованих
15
N.H., Yesypenko, and Yankovets O.V. "WORD-FORMING SUFFIXES OF ENGLISH FRONTIER DEFENCE NOUN TERMS: PHONOLOGICAL AND SEMANTIC FEATURES." Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Germanic Studies and Intercultural Communication, no. 2 (December 2, 2020): 14–20. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2020-2-2.
Повний текст джерела
16
АСКЕРОВ, Ількін Вагід огли. "ДЕЯКІ НЕПРОДУКТИВНІ СУФІКСИ НА ОРХОНСЬКИХ ПАМ’ЯТНИКАХ ТА ЇХ СЛІДИ В СУЧАСНІЙ АЗЕРБАЙДЖАНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ". Humanities science current issues 1, № 28 (23 липня 2020): 9–16. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.1/28.208516.
Повний текст джерела
17
Меркулова, Оксана Володимирівна. "Іменники з суфіксом -ęt-/-ат-/-ят- в українській мові (назви істот)". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 13 (15 вересня 2015): 136–47. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v13i0.260.
Повний текст джерелаАнотація:
Субстантивів, до формальної структури яких входить суфікс -ęt-, упродовж усіх періодів розвитку української мови нараховується чимало. Продуктивністю формант -ęt- відзначався вже у праслов’янську добу й виступав передусім у функції суфікса, що творив назви недорослого потомства. Тісно пов’язане з цим значення демінутивне, гіпокористичне. У давньоруськоукраїнській мові суфікс -′aт- (називний відмінок -′а), рідше -ат- (називний -а) брав участь головно у творенні назв дитинчат звірів. Цей формант служив також засобом деривації найменувань недорослих дітей. У наступні періоди розвитку української мови коло іменників з -ат-/-ят-, окрім збереження давніх похідних, розширюється також у результаті індивідуально-авторського словотворення.
18
Кобиринка, Г. "НАГОЛОШУВАННЯ ПОХІДНИХ СЛІВ (ДО ПИТАННЯ МЕТОДОЛОГІЇ)". Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки, № 2(97) (28 жовтня 2022): 109–19. http://dx.doi.org/10.35433/philology.2(97).2022.109-119.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню української акцентної системи. Предметом аналізу стали питання методології аналізу похідних слів. Зокрема, зʼясовано, на що й чому звертати увагу в дослідженні наголошування похідних слів; окреслено ті питання, які постають перед дослідником-акцентологом.
Зауважено на доцільності проведення окремого дослідження акцентуації непохідних та похідних слів, оскільки, для непохідних слів схема наголосу й місце наголосу не зумовлена іншими характеристиками слова, на відміну від похідних слів, на акцентуацію яких можуть впливати різноманітні афікси.
Підкреслено, що аналіз словесного наголошування в морфологічному аспекті передбачає вивчення закономірностей кожної частини мови чи окремих граматичних форм зокрема, адже слова різних граматичних класів, утворені за допомогою тих самих морфем, можуть мати різну акцентну характеристику.
Для ілюстрації наголошування похідних слів використано різноаспектні діалектологічні дослідження, зокрема й праці М. В. Никончука "Матеріали до лексичного атласу української мови (Правобережне Полісся)" (1979), "Правобережнополіські говірки в лінгвогеографічному висвітленні" (2012), а також навчально-методичний посібник В. М. Мойсієнка та Г. І. Гримашевич "Єдність у різноманітності. Поліщуки" (2018), у якому подано записи діалектного мовлення поліщуків.
Дослідження здійснено з урахуванням взаємозвʼязку наголосу та морфологічної будови слова. В українській мові є чимало слів, які мають таку саму акцентуаційну характеристику, як і твірні слова. Водночас є похідні слова, які не зберігають наголосу твірного слова, оскільки на їхню акцентуаційну характеристику впливають префікси, суфікси.
Аналіз наголошування похідних слів дав змогу окреслити ті питання, які є актуальними й потребують докладного акцентуаційного дослідження, із-поміж них – "Чи зберігається акцентуаційна модель твірного слова?", "Які морфеми і в яких граматичних класах перетягують наголос на себе, а які не впливають на рухомість наголосу?", "У якому напрямку рухається наголос: із кореня на префікс, суфікс чи навпаки? ", "Чи впливає довжина слова на місце наголосу? " та ін.
Зʼясовано, що префіксальні, суфіксальні, префіксально-суфіксальні слова можуть мати різну акцентуаційну характеристику в українських говірках. Проілюстровано диференціацію українського діалектного континууму за ознакою наголошування похідних іменників.
19
Коваль, О. Ю. "Творення іменників зі значенням опредметненої дії в українській мові ХI-XIII ст. (суфікси -ьба/-ба)". Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки, № 1 (2016): 162–66.
Знайти повний текст джерела
20
Білоусенко, Петро Іванович, та Ірина Опанасівна Іншакова. "Суфікс -ота (-ета) в українській мові XI–XIII ст." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 15 (20 грудня 2016): 16–25. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v15i0.161.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито походження суфікса -ота (-ета), описано функції дериватів із цим формантом в давній руськоукраїнській мові на рівні словотвірних і лексико-словотвірних типів. Задокументовані деривати ХІ–ХІІІ ст. найчастіше творилися від прикметників, рідше – дієслів, іменників та інших частин мови. Суфікс -ота (-ета) в семантичному плані продовжує традиції праслов’янської мови: за допомогою розгляданого форманта творилися головним чином абстрактні назви якостей і властивостей, які могли набувати переносного абстрактного значення або зазнавати конкретизації.
21
Цапенко, Л. Ю., О. С. Попович та М. Г. Томенко. "МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АТРИБУТІВ У ДВОКОМПОНЕНТНИХ КОНСТРУКЦІЯХ У ТЕКСТАХ ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОГО ДИСКУРСУ ЯК СТИЛІСТИЧНИЙ МАРКЕР". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 255–61. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-36.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються атрибути, які є частиною двокомпонентних конструкцій, які функціонують у текстах офіційного-ділового дискурсу, з метою представлення типології словотворення (словотворення за допомогою суфіксів), реалізованої в таких атрибутах як можливий стилістичний маркер офіційного-ділового дискурсу. Текстові корпуси, що належать до жанрів офіційно-ділового дискурсу, були використані як матеріал для дослідження. Для повноти та достовірності опису було вирішено проаналізувати чотири різні жанри, що належать до офіційного дискурсу, – офіційну кореспонденцію (взята з листування Британської ради з викладачами університетів закордонних країн (Кореспонденція Британської ради), судові процесуальні документи (тексти судових документів Адміністративного трибуналу Міжнародної організації праці (МОП) у збірнику «Судді Адміністративного трибуналу Міжнародної організації праці»), тексти на основі інструкцій з технічного обслуговування транспортних засобів (тексти інструкцій з експлуатації автомобілів «Тойота»), формулу винаходів (патенти) (тексти, що містять формули винаходів у галузі фізики та радіоелектроніки, які витягнуті з ліцензованих джерел). Загальний розмір текстових корпусів – 200 тисяч слововживань, тексти кожного жанру включали вибірки 50 тисяч слововживань. Обов’язковим складником аналізу були статистичні дослідження, які демонструють частоту використання цього граматичного феномену в текстах. Вони також дозволяють наглядно представляти дані, які підтверджують гіпотези в початковому дослідженні або суперечать таким. Порівняльний аналіз між обома типами жанрів – «гуманітарними» та «технічними» – показує, що: по-перше, в обох типах жанрів є загальна закономірність, це стосується насамперед неафіксальних атрибутів, які в усіх без винятку жанрах мають найбільшу частоту використання, ніж атрибутів з афіксами; по-друге, серед найпоширеніших суфіксів, що використовуються в атрибутах, можна виділити загальні: -tion, -ty. Але на цьому загальна характеристика атрибутів суфікса закінчується. Тому за результатами проведеного статистичного аналізу можна зробити висновок, що з високим ступенем імовірності дериваційні одиниці атрибутів, виражені суфіксами, які включені у двокомпонентні конструкції в жанрах офіційно-ділового стилю, не можуть використовуватися як стилістичний маркер офіційно-ділового дискурсу.
22
Білоусенко, П. І., Л. П. Бойко та А. І. Тернова. "ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ ІМЕННИКІВ PLURALIA TANTUM ІЗ СУФІКСОМ -КИ". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 1 (17 вересня 2021): 27–37. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-4.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження присвячено опису історії творення іменників pluralia tantum за допомогою суфікса -ки- (<-ky) від найдавніших часів до сучасності. Праслов’янські реконструкції дають підстави стверджувати, що творення плюративів розпочалося в найдавніші часи. Поштовхом до появи іменників pluralia tantum була лексикалізація граматичних форм множини, за якої утворюються або абсолютно дефектні в числовому аспекті імена (деривати, що не мають форм однини), або імена, у яких у множині спостерігаються регулярні або нерегулярні зрушення лексичного значення. Плюративи із суфіксом -ky функціонували в праслов’янській мові: *obstatъky ‘залишки’, оbžinъky ‘свято врожаю’, *оbtirъky ‘опилки’ тощо. Словотворчі форманти в таких дериватах сприймались як засоби їхнього творення, тому нові іменники pluralia tantum можуть виникати, оминаючи процес лексикалізації множинної форми. Деривати з цим формантом у зв’язку зі специфікою давньорусько- українських пам’яток не документуються в обстежених текстах ХІ – ХІІІ ст. Іменники pluralia tanum з абстрактним і конкретним значенням на -ки творилися в староукраїнській мові від дієслів, іменників, рідше – прикметників. Девербативи мали значення опредметненої дії та результатів дії, десубстантиви називали різні конкретні предмети. У новій українській мові документується значне зростання дериватів, що продукуються за допомогою форманта -ки. Серед найменувань опредметненої дії виформувалася група множинних іменників, що позначають обрядові дії, а низка найменувань результатів дії значно поповнилась новотворами, які позначають залишки, рештки після дії та багато інших конкретних назв (інструменти, одяг, продукти харчування тощо). Серед десубстантивів сформувалась група імен з демінутивним чи гіпокористичним значенням. Суфікс -ки займав вагомий простір у творенні іменників pluralia tantum упродовж усієї історії української мови, він збагатив словотворчі ресурси української мови.
23
Зінчук, Р. С., та Л. М. Деркач. "ЕМОЦІЙНО ЗАБАРВЛЕНА ЛЕКСИКА В РОМАНІ ВОЛОДИМИРА ЛИСА «СТОЛІТТЯ ЯКОВА»". Nova fìlologìâ, № 86 (15 грудня 2022): 54–60. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2022-86-8.
Повний текст джерелаАнотація:
На матеріалі роману Володимира Лиса «Століття Якова» проаналізовано емоційно забарвлену лексику як один із засобів суб’єктивізації художнього тексту й оригінальний вияв ідіостилю письменника. Установлено, що така лексика представлена передусім словами, які навіть поза контекстом твору містять у собі емоційно-оцінний компонент. Найбільшу кількість емоційно забарвлених слів простежено у групі дієслівної лексики. Проаналізовано також іменникові та прикметникові одиниці. Закцентовано на домінуванні слів із негативним емоційним забарвленням, що узгоджено з проблематикою твору. З-поміж джерел поповнення емоційно забарвлених одиниць виділено живомовне середовище. На прикладі багатого фактичного матеріалу доведено, що нейтральні в усному мовленні розмовні лексеми, потрапляючи до інших стилів, зокрема художнього, привносять настроєність комунікативного простору, з якого вони вийшли, а також підсилюють експресивність тексту. Проаналізовано також лексеми, які набувають оцінного значення у процесі словотвору. Демінутиви та аугментативи зафіксовані і в діалогах героїв, і в авторському мовленні. З’ясовано засоби творення таких одиниць. Встановлено, що пріоритетність у вираженні пестливості і згрубілості має суфіксація. З-поміж іменникових демінутивних суфіксів у художній мові роману виділено -к-, -ок-, -ик-, -очк-, -ечк-, -оньк-, -еньк-, прикметникових – -еньк-, -есеньк-, -юсіньк-, прислівникових – -есеньк-, -еньк-. Найпродуктивнішим у групі негативно-оцінних формантів є суфікс -иськ-, кількома прикладами засвідчено використання суфікса -ищ-. На конкретних прикладах простежено, що значення словотвірних варіантів часто залежить від контексту і може змінюватись на протилежне: демінутивні форми передають іронію або зневажливо-сатиричне значення, а згрубілі слова виражають позитивне ставлення до об’єкта опису. Вивчення емоційно забарвленої лексики як важливої складової частини індивідуально-авторської манери письма Володимира Лиса актуальне також на матеріалі інших творів письменника, що й визначає перспективу подальших досліджень.
24
Файчук, Т. Г. "Суфікси для творення іменників із новим значенням та з новим відтінком у значенні (на матеріалі словника української мови П. Білецького-Носенка)". Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика, Вип. 25 (2012): 186–93.
Знайти повний текст джерела
25
ШЕВЧУК, Леся, Ірина СІЛЮТІНА, Ярослава МОЗГОВА та Людмила ВАСИЛЬКІВСЬКА. "СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ АСПЕКТИ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ АНГЛІЙСЬКИХ ТЕРМІНІВ ТРАНСПОРТНОЇ ГАЛУЗІ". Актуальні питання іноземної філології, № 15 (27 червня 2022): 119–25. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2021-15-18.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою роботи є встановити структурно-семантичні аспекти при перекладі терміноодиниць автомобільної галузі та способи їх перекладу на матеріалі текстів сфери транспорту. Методологія. У статті розглянуто структурно-семантичні аспекти перекладу англійських термінів (на основі двомовних англійських та українських документів транспортної галузі). Приклади взяті з навчальних посібників про вантажні перевезення та автомобільну/технічну літературу. Досліджено поняття «термін» і «термінологія», їх основні різновиди та основні підходи; структурні та семантичні аспекти англійських термінів; способи перекладу термінів за допомогою міжмовних трансформацій; структурно-семантичні аспекти в перекладацьких термінах транспортної галузі; способи перекладу англійських термінів у структурному та семантичному аспектах. Англійська транспортна термінологія об’єднує у своєму складі назву конкретних понять, визначень та термінів. Нині кількість нових термінів значно зросла, оскільки терміни швидко реагують на зміни в розвитку суспільства. Тому існують багато запозичень з різних іноземних мов і складних термінів. Наукова новизна. Існує значна кількість транспортних термінів, що використовуються при перекладі тексту з врахуванням структурно-семантичної складової. Серед найпоширеніших способів перекладу термінів є транскодування, калькування, описовий переклад, переклад з використанням лексичного еквівалента. Способами творення термінів є: префікси, суфікси, перетворення, словоскладання, словосполучення, шляхом скорочення термінів. Висновки. Для того, щоб перекладач міг зробити адекватний переклад, необхідно знати еквіваленти двох мов, керувати транспортною термінологією, використовувати граматичні конструкції, які притаманні лише технічним текстам, перекладач повинен розуміти взаємодію терміну з контекстом, де він розкриває його лексичне значення.
26
Грещук, Богдан. "СЛОВОТВІРНА КАТЕГОРІЯ ‘НЕПОВНИЙ ВИЯВ ОЗНАКИ’ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ В ЗІСТАВЛЕННІ З АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ". Українознавчі студії, № 19 (27 березня 2018): 201–12. http://dx.doi.org/10.15330/ukrst.19.201-212.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті в зіставному аспекті проаналізовано словотвірну категорію«неповний вияв ознаки» в українській та англійській мовах. В українській мовізазначена словотвірна категорія репрезентована похідними деад’єктивнимиприкметниками з суфіксами -уват-, -еньк-, -ав- (-яв-), -аст- (-яст-) та з префіксами небез-, пів-, напів-, по-, при-. В англійській мові аналогічну словотвірну категорію формують відприкметникові утворення з суфіксами -ish, -y та з префіксами semi-, sub-, under-. Типовими семантико-функційними відповідникамиукраїнських деад’єтивів із суфіксом -уват словотвірної категорії «неповний виявознаки» в англійській мові переважно є деад’єктиви з суфіксом -ish. Низка українських деад’єктивів не мають в англійській мові словотвірних аналогів, їм відповідають номінативні структури, що містять прикметник певної семантики ізмодифікувальним прислівником (виразом) зі значенням ‘трохи’, ‘дещо’, ‘досить’тощо. Англійські деад’єктиви в багатьох випадках виступають аналогами іншихструктурних різновидів українських прикметникових утворень словотвірної категорії «неповний вияв ознаки», однак для більшості з них відповідниками є складені номінативні структури із модифікаторами з семантикою ‘трохи’, ‘дещо’,‘досить’. Українськими деад’єктивам із семантикою неповного вияву ознаки зпрефіксами пів-, напів- в англійській мові переважно відповідають утворення зпрефіксом semi- та композити з першим компонентом half-. Англійські похідніприкметники із запозиченим префіксом sub- не мають аналогів із вказаним формантом в українській мові, оскільки в ній префікс суб- задіяний не в градуальних, ав локативних модифікаціях ознаки.
27
Куйбіда, Х. І. "СЛОВОТВІР ПРИКМЕТНИКА (НА МАТЕРІАЛІ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ МОВИ)". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 2 (9 квітня 2021): 106–13. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-15.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено основні словотвірні особливості похідних прикметників давньогрецької мови. Спершу в роботі окреслено відмінності між первісними та похідними одиницями. Похідні ад’єктиви розглянуто з погляду словотвірної структури та словотвірної мотивації. Наведено теоретичну класифікацію способів словотворення, яка найбільше відповідає специфіці давньогрецької мови. Окремо виділено групу похідних слів, утворених за допомогою однієї основи, та групу слів, які утворюються на базі двох основ. Проаналізовано детальніше суфіксацію та префіксацію як основні способи афіксального словотворення. Виділено найбільш характерні для давньогрецького ад’єктива словотвірні форманти (суфікси, префікси, інтерфікси). Серед способів складання найпродуктивнішим є основоскладання. Ад’єктивні композити розглянуто відповідно до їхніх структурних елементів, моделей утворення, словотвірного значення. Щодо типу відношення між компонентами композитів, виділено адитивний і детермінативний типи зв’язку. Окрему увагу присвячено екзоцентричним за семантичними ознаками детермінативним складним прикметникам типу багувриги, наявність яких вважається невід’ємною особливістю давньогрецької мови. Словоскладання, як зазначено, не є характерним для системи давньогрецького прикметника способом словотворення. Юкстапозити- ад’єктиви утворилися здебільшого на базі словосполучень із першим адвербіальним компонентом. Звернено увагу також на особливості внутрішньої мотивації складних слів, виділено спільні та відмінні риси словосполучення та композита. Окремим аспектом аналізу словотвірних особливостей грецьких ад’єктивів у представленій праці є з’ясування дериваційних можливостей аналізованих похідних як ціліснооформлених одиниць, що стосується їх активності в утворенні вторинних дериватів. Словотвірні потенції давньогрецьких похідних прикметників як твірних баз у подальших процесах деривації продемонстровано на основі понять словотвірної пари та словотвірної парадигми, що становлять безпосередній зв’язок між дериватами та твірними лексичними одиницями.
28
Куцак, Г. М. "РОЛЬ СЛОВОТВОРЧИХ ФОРМАНТІВ В ОНОМАСІЙНІЙ ПАРАДИГМІ". Nova fìlologìâ, № 83 (10 листопада 2021): 161–67. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-23.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зроблено спробу визначити місце словотворчих формантів сучасної української літературної мови в ословленні об’єктів позамовної дійсності, з’ясувати особливості вживання словотворчих засобів залежно від номінативного наміру мовця. Описано випадки узвичаєного застосування словотворчих формантів у структурах різних ономасійних категорій – ономасійної категорії предметності, ономасійної категорії ознаковості (знаків дій і знаків-атрибутів), а також приклади оказіонального словотворення, що унаочнюють традиції вербалізації навколишнього світу в різних сферах мовлення на тлі розвитку українського суспільства. Простежено, що ословлення за участі словотворчих формантів відбувається з одночасною генералізацією відповідно до граматичних особливостей сучасної української мови. З огляду на визначену раніше в мовознавстві загальну роль словотворчого форманта в номінативному процесі – експлікації ономасійної бази чи ономасійної ознаки – схарактеризовано словотворчі засоби сучасної української мови. Підтверджено, що словотворчі іменникові, дієслівні й прикметникові суфікси слугують переважно для вираження ономасійної бази, а словотворчі префікси в ономасійній структурі експлікують, зокрема, ономасійну ознаку. Установлено, що, добираючи засоби вербалізації складників категорії предметності чи категорії ознаковості (процесів, дій, ознак реалій дійсності), номінатори використовують, зокрема, регулярні словотворчі засоби, за якими щоразу закріплюється певна «мовна пам’ять» – своєрідна внутрішня форма. Спостерігаємо деяку прив’язаність словотворчого форманта до структури та наявних у ній елементів – інших словотворчих засобів, часто поєднаних із граматичними маркерами. Разом вони становлять зразок для створення нової номінативної одиниці. Водночас завдяки так званій внутрішній формі словотворчого засобу оказіональна деривація демонструє його певну самостійність: у деяких контекстах він може набувати здатності самостійно вербалізувати поняття. Словотворчі форманти, що, так би мовити, випадають із мовних традицій ословлення реалій навколишнього світу, додають номінативній одиниці експресії.
29
Поздняков, О. В. "СКЛАДНІ ІМЕННИКИ В НІМЕЦЬКІЙ МОЛОДІЖНІЙ ЛЕКСИЦІ". Nova fìlologìâ 2, № 81 (23 червня 2021): 76–81. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена структурному та семантичному аналізу складних іменників у німецькій лексиці молоді. Словоскладання є продуктивним шляхом формування нових лексичних одиниць німецької мови загалом та її підсистем зокрема. Автор досліджує словниковий запас молоді, зафіксований у сучасних лексикографічних джерелах. Більшість аналізованих складних іменників є двоосновними. Також зафіксовано лексичні одиниці, утворені складанням трьох основ. У процесі утворення складних іменників у молодіжній лексиці використовується незначна кількість словотвірних моделей. Це зумовлено вторинністю аналізованої мовної підсистеми. Характерною для словоскладання є метафоризація. Остання розглядається як зручний засіб для реалізації креативності та оригінальності. Метафоризовані слова мають позитивне чи негативне семантичне забарвлення і вживаються для вербальної самоідентифікації. Таким чином, молодіжна лексика протиставляється розмовному та літературному варіантам німецької мови. Морфологічна структура складних іменників також може включати словотвірні морфеми. Їх найпродуктивнішим типом є суфікси. Вони зазвичай підкреслюють суб’єктивне ставлення молоді до повсякденного світу. Низка досліджуваних основ характеризуються стилістичною зниженістю, демонструючи потребу молодих людей у неповторності та протиставленні. Виокремлено найпоширеніші типи семантичних відношень між основами. Встановлено позамовну детермінованість цих відношень. Значну частину аналізованого вокабуляра становлять англо-американізми. Вживання цих слів визначається субкультурним впливом. Ці лексичні одиниці можуть бути утворені поєднанням англійських та німецьких основ. Для їх утворення притаманна метафоризація. Соціальні, вікові та субкультурні чинники відіграють важливу роль у формуванні німецької молодіжної лексики. Молоді люди прагнуть вираження суб’єктивної оцінки, іронії. Вони також схильні до вербальної самоідентифікації серед інших представників німецькомовної спільноти. Тому досліджуваний вокабуляр характеризується прагматичною ефективністю і часто використовується для привернення уваги комунікативних партнерів.
30
Семенова, М. А. "МОРФОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЯК ОСНОВА СЛОВОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ". Nova fìlologìâ, № 86 (15 грудня 2022): 155–61. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2022-86-23.
Повний текст джерелаАнотація:
З моменту винайдення мовних систем усі мови світу підвладні постійним змінам: змінюються слова, деякі вимирають, а нові слова винаходяться або видозмінюються знову і знову. Розширення словникового запасу неможливо уникнути, оскільки різноманітні об’єкти, критерії, стани, терміни, способи дії, контексти, події тощо завжди мають бути описані та номіновані. У лінгвістиці цим явищем займається галузь морфології. Морфологія досліджує побудову словоформ і слів, опрацьовує комбінаторику таких одиниць, як основи і афікси, виводить значення складних слів ідентифікує те, на основі яких механізмів виникають нові слова. Слова є основою мови. На морфологічному рівні слова складаються з однієї чи кількох морфем. Морфеми, які з грецької означають форму, вид, — це найменші одиниці мови, що мають значення або граматичну функцію, на які можна розкласти слово. У статті ми наочно описуємо англійські морфеми в їх функціональному (граматичні та лексичні) та структурному аспекті (вільні та зв’язані), а також флективні та похідні, або дериваційні, морфеми. Робота окреслює дослідження слова і його будови, акцентуючи на найменших змістовних частинах, на які можна слово розділити. Окрім морфологічних, стаття прослідковує смислові ознаки морфем. Також ми наводимо порівняльну таблицю флективних та дериваційних афіксів англійської мови. Далі ми виокремлюємо вісім флективних морфем та описуємо дериваційні морфеми — суфікси і префікси. Під час написання статті були застосовані такі методи: метод суцільної вибірки із лексикографічних джерел; аналіз словникових дефініцій та словотвірних моделей; інформаційно-пошуковий метод для відбору матеріалу дослідження; контекстуальний, функціональний та метод аналізу словникових дефініцій для простеження лінгвопрагматичних особливостей англійських неологізмів; метод дедукції та індукції для підсумування даних і формулювання висновків роботи; метод компонентного аналізу для позначення семантичного наповнення досліджуваних неологізмів. Головне завдання статті – закласти основу для вирішення лінгвістичної проблеми морфології, що базується на концепції морфологічної структури та чіткій диференціації її компонентів.
31
Бесага, А. А., та С. М. Альбота. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ХІМІЧНИХ ТЕРМІНІВ". Nova fìlologìâ 1, № 81 (22 червня 2021): 19–24. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-3.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття спрямована на дослідження особливостей і способів перекладу хімічної термінології з англійської мови українською. Особливу увагу приділено перекладу складних термінів. Щоб більш точно та правильно виконати переклад терміна варто знати його словотвірну й морфологічну структуру та семантичні відмінності від загальнонародних слів. Також за своєю будовою терміни розділяються на прості, похідні – суфіксальні, префіксальні, суфіксально-префіксальні, складні й терміни-словосполучення. Можна зазначити, що точність перекладу термінів-префіксів часто залежить від чіткого та правильного визначення значення префікса й знання широкого значення терміна з певним префіксом. Утворення термінів за допомогою суфіксів є в англійській мові таким правильним і продуктивним способом утворення термінів, як і префіксація. Важливою умовою чіткого та правильного перекладу суфіксальних термінів є знання значень суфіксів і головних способів перекладу термінів з тим чи іншим суфіксом. Варто зазначити, що складний термін – це фіксована фраза з певним значенням терміна. Більшість термінів є прийменниковими атрибутивними словосполученнями, тобто фразою, яка має визначення, і представлений компонент займає початкову позицію у фразі. Під час дослідження також доведено, що переклад складних термінів включає два основні процеси – аналіз і синтез. На етапі аналізу важливою роллю перекладу фраз є переклад різних його компонентів. Із цієї причини компоненти складних термінів повинні бути правильно визначені, оскільки це можуть бути не тільки слова, а й фрази, що входять до складних термінів. Важливо також виявити семантичний зв’язок між компонентами й основними компонентами фрази. Характер цих відносин визначає порядок і зміст перекладу складних термінів. Також, оскільки лінгвістичний символ, що представляє концепцію спеціальної галузі науки або техніки, науково-технічні терміни, є важливою частиною науково-технічних текстів, а через неоднозначність, відсутність еквівалентів перекладу й національні відмінності, це також одна з основних труднощів у його перекладі.
32
ШЕВЧУК, Тамара, та Ольга ТКАЧУК. "РЕАЛІЗАЦІЯ ЗМІСТОВОЇ ЛІНІЇ «ДОСЛІДЖУЄМО МОВНІ ЯВИЩА» У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ «БУДОВА СЛОВА» В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ". Acta Paedagogica Volynienses, № 4 (26 листопада 2021): 131–38. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.4.20.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено сутність змістової лінії «Досліджуємо мовні явища» у процесі вивчення розділу «Будо- ва слова», лінгводидактичні аспекти опрацювання цього розділу в школі. Розкрито значущість і обґрунтовано актуальність вивчення цієї змістової лінії, спрямованої на дослідження учнями морфемної будови слова та еле- ментів словотвору; зазначено її місце в сучасних лінгвометодичних дослідженнях. Проаналізовано зміст програмного матеріалу, взаємозв’язок будови слова та елементів словотвору з іншими розділами української мови, що вивчаються в початковій школі. Акцентовано увагу на значимості оволодіння здо- бувачами початкової освіти розділу «Будова слова» для свідомого засвоєння виучуваних орфографічних правил, у результаті чого підвищуються правописна грамотність, розуміння структури слова і процесів його утворення, загальний мовно-мовленнєвий розвиток школярів, формується логічне мислення, вдосконалюється культура мов- лення; діти набувають аналітико-конструктивних умінь і навичок, які надалі будуть застосовувати на практиці. Досліджено стан проблеми в шкільній практиці навчання. Досвід учителів м. Рівне та Рівненської області свідчить, що під час опрацювання цього розділу треба навчати школярів усвідомлювати походження окремих слів, а також встановлювати їх взаємозв’язок із лексичним значенням та будовою. Підкреслено важливість попередження типових учнівських помилок. Школярі звертають увагу на матеріальну оболонку слова, часто не знаючи його значення. Аналізуючи слова, вони враховують лише їх зовнішнє оформлення і не розуміють ролі закін- чення – вираження граматичного значення слова; в них не сформовані поняття «спільнокореневі слова» і «форми одного і того ж слова»; додаючи до кореня префікс або суфікс, а до суфікса – закінчення, школярі не помічають чергувань звуків у коренях слів. Проаналізовано розділ «Будова слова» у чинних підручниках «Українська мова та читання» для учнів 3–4 класів, авторами яких є М.С. Вашуленко, Н.А. Васильківська, С.Г. Дубовик. Підкреслено, що програмовий матеріал щодо будови слова та елементів словотворення, який опрацьовується на уроках української мови та читання в початкових класах, є базовим для свідомого оволодіння мовою в середніх та старших класах.
33
Чус, О. Ф. "Денотатно-категорійний компонент значення в семантичній структурі суфікса". Мовні і концептуальні картини світу, Вип. 31 (2010): 371–76.
Знайти повний текст джерела
34
Білоусенко, Петро Іванович, та Оксана Володимирівна Меркулова. "Лексико-словотвірні типи іменників із суфіксом -ище в давній руськоукраїнській мові". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 6, № 1 (16 жовтня 2011): 55–64. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v6i1.774.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто походження суфікса -ище (-iščе) та його похідних -oviščе/-eviščе, -лище, -нище; з’ясовано особливості їхнього функціонування у праслов’янській та давній руськоукраїнській мові; доведено, що висока продуктивність цього форманта створила підґрунтя для зростання його активності в наступні періоди розвитку мови.
35
Тарасюк, Н. Ю. "Семантичний розвиток прикметників із суфіксом -ique-". Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Іноземна філологія, Вип. 25 (1995): 75–80.
Знайти повний текст джерела
36
Горпинич, В. О. "Морфотактичні особливості катойконімних суфіксів української мови". Українське мовознавство, Вип. 13 (1985): 50–57.
Знайти повний текст джерела
37
Космеда, Т. А., та Д. Янчура. "АНТРОПОНІМІКОН МЕШКАНЦІВ ПОЗНАНІ (РЕСПУБЛІКА ПОЛЬЩА) : УКРАЇНСЬКИЙ СЛІД". Лінгвістичні дослідження, № 55 (2021): 22–32. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2021.55.03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено антропонімікон мешканців міста Познань (Республіка Польща) на предмет визначення впливу на них української лінгвокультури внаслідок актуалізації екстра- та інтралінгвальних чинників. Цей вплив образно номінуємо українським слідом, надаючи позитивної оцінки зазначеному явищу запозичення. Продемонстровано, що польські прізвища утворюються на базі українських відонімних основ та основ українських загальних назв. В антропоніміконі Познані XVI–XVIII ст. виявлено й суто українські прізвища із системою відповідних суфіксів, і прізвища-гібриди з основами, що репрезентують загальні й власні назви з актуалізацією характерних суфіксів
38
Моренець, І. М. "Утворення дієслів за допомогою суфікса -IFIC-(A)- в сучасній іспанській мові". Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики, Вип. 13 (2008): 202–7.
Знайти повний текст джерела
39
Моренець, І. М. "Утворення дієслів за допомогою суфікса -IFIC-(A)- в сучасній іспанській мові". Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики, Вип. 13 (2008): 202–7.
Знайти повний текст джерела
40
Цюпка, Т. М. "Кореляція семантики із семантикою слова в українській мові (на матеріалі суфікса -ач-)". Мовні і концептуальні картини світу, Вип. 24, ч. 4 (2008): 39–44.
Знайти повний текст джерела
41
Руда, Н. В. "З історії формування системи демінутивних суфіксів англійської мови". Studia linguistica, Вип. 9 (2016): 136–41.
Знайти повний текст джерела
42
Руда, Н. В. "З історії формування системи демінутивних суфіксів англійської мови". Studia linguistica, Вип. 9 (2016): 136–41.
Знайти повний текст джерела
43
Руда, Н. В. "З історії формування системи демінутивних суфіксів англійської мови". Studia linguistica, Вип. 9 (2016): 136–41.
Знайти повний текст джерела
44
Ляшина, А. Г. "Роль репрезентативних суфіксів у процесі перекладу наукової літератури". Сучасні дослідження з іноземної філології, Вип. 14 (2016): 142–47.
Знайти повний текст джерела
45
Познанська, В. "Прізвища з суфіксом -к-о в антропонімії Донеччини". Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка 16 (2007): 62–67.
Знайти повний текст джерела
46
Буднікова, Л. "Назви осіб з іншомовними суфіксами у словацькій мові". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Філологія. Соціальні комунікації, Вип. 22 (2010): 87–91.
Знайти повний текст джерела
47
Доценко, Олена. "Гомогенні та гетерогенні словотвірні ряди з суфіксом -ment". Лінгвістичні студії, № 43 (2022): 7–19. http://dx.doi.org/10.31558/1815-3070.2022.43.1.
Повний текст джерела
48
Волинець, Галина Миколаївна. "Нульсуфіксальні деривати на позначення явищ природи та фізичних явищ у сучасній українській мові". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 6, № 1 (16 жовтня 2011): 112–17. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v6i1.783.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на матеріалі сучасної української мови розглядаються нульсуфіксальні похідні – назви явищ природи та фізичних явищ. Здійснено опис цих іменників, їхню семантику, кількісний вияв, функціонування нульсуфіксальних похідних у порівнянні з дериватами з матеріально вираженими суфіксами.
49
Наливайко, Марія Ярославівна. "Засоби та способи іменування жінки на Львівщині". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 9, № 2 (3 грудня 2013): 111–21. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v9i2.464.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано імена та інші засоби номінації жінок на Львівщині, а також формули жіночих іменувань. Головним засобом ідентифікації заміжніх жінок є власні особові імена та андроніми, утворені за допомогою суфіксів від чоловікового імені чи прізвища.
50
BONKOVSKYI, Robert. "Serbian augmentative substantive derivatives with vernacular suffixes." Problems of Slavonic studies 66 (2017): 235–44. http://dx.doi.org/10.30970/sls.2017.66.2084.
Повний текст джерела