Статті в журналах з теми "Суб'єктивний фактор"

Дослідження показали, що основною причиною морських аварій є людський фактор, поломки, пошкодження, відмова двигунів і суднового устаткування, а також прийняття неправильного рішення по управлінню судном. Тому для підвищення рівня безпеки руху суден відбувається зміни за рахунок ведення нових підходів і технологій управління судами. У статті представлені результати аналізу зіткнень суден. В ході досліджень показано, які чинники впливають на безпеку судноводіння. В першу чергу розглянуті погодні умови, помилки при управлінні судном і технічні несправності, які можуть привести до аварійності. Розглянуто найхарактерніші помилки і порушення судноводіїв, розкриті суб'єктивні і об'єктивні причини, дані обґрунтовані рекомендації для їх усунення. Ключові слова: аварійність, безпека судноводіння, керування судном, фактори впливу

У представленій статті уточнено сутність і зміст інвестиційної привабливості сільськогосподарських підприємств регіону. З точки зору теорії позикових коштів, при аналізі ринку капіталу застосовується неокласична методологія, яка досліджує фактори, що визначають попит, пропозицію і рівновагу на ринку. Відзначено, що інвестиційна привабливість ‒ найважливіший фактор активізації інвестиційної діяльності в сільському господарстві регіону. Інвестиційна привабливість розглядається як комплексна соціально-економічна характеристика об'єкта з об'єктивних і суб'єктивних факторів, що дозволяє інвесторові прийняти рішення про доцільність інвестування. Виявлено, що оцінку інвестиційної привабливості сільськогосподарських підприємств регіону слід проводити з урахуванням особливостей виробництва, економічного становища, в якому перебуває сільське господарство в даний момент, а також рівня та ефективності державної підтримки. Інвестиційна привабливість містить в собі дві складові: інвестиційний потенціал і інвестиційний ризик, які втілюють в собі цілу низку приватних показників. Неодмінна умова оптимізації розмірів інвестицій і програмування інвестиційного ефекту відноситься до вдосконалення форм і змісту інвестицій в їх тісному взаємозв'язку. На основі проведеного дослідження робиться висновок про те, що під дією одних і тих же умов регіону може змінюватися як інвестиційний потенціал, так і інвестиційний ризик. Такий висновок робить поняття «інвестиційна привабливість» основним і представляється нам більш обґрунтованим. Райони, у яких низький потенціал і високий ризик в інвестиційному плані, непривабливі. Але навіть до таких регіонів можуть проявити інтерес інвестори, орієнтовані на інвестиції в вузьку сферу або прийшли на високо ризиковану територію заради того, щоб отримати надприбутки. Так, регіони, у яких найменший ризик, мають найбільший потенціал і навпаки.

Публікація присвячена дослідженню інформаційної безпеки як передумови захисту вітчизняного інформаційного контенту, оскільки інформаційний фактор відіграє важливу роль у державотворенні та відстоюванні інтересів держави. Глобалізація масмедійних процесів, поширення і набуття популярності так званих цифрових медіа зумовили значне посилення впливу засобів масової комунікації на формування в суспільстві не тільки уявлень, установок, ціннісних орієнтацій та загальної картини світу, але й суспільної та індивідуальної свідомості в цілому. Особливе місце в цьому спектрі суспільних відносин займають проблеми забезпечення інформаційної безпеки. У статті за підсумками теоретичного аналізу наукових поглядів сучасних дослідників, зроблено висновок, що сьогодні під інформаційною безпекою розуміється кілька принципово різних за своєю природою завдань, а саме: захист ІТ-інфраструктури країни (так званого кіберпростору); протидія спеціальним операціям (провокаціям, диверсіям), здійснюваним за допомогою масмедіа; протидія ворожому (цілеспрямованому і деструктивному) ідеологічному впливу; протидія деструктивним впливам, які здійснюються за допомогою масмедіа (різного роду «токсичний» контент на зразок реклами деструктивних культів, жорстокості, девіантної поведінки) (ІБУ, 2014). Кожне з цих завдань характеризується різним співвідношенням об'єктивних і суб'єктивних факторів. Інформаційна безпека – стан захищеності інформаційного середовища суспільства, що забезпечує його формування, використання і розвиток в інтересах громадян, організацій, держави. Загрози інформаційної безпеки – це зворотний бік використання інформаційних технологій. Джерелами таких загроз та викликів можуть бути міжнародні злочинні групи хакерів, окремі підготовлені у сфері ІТ злочинці, іноземні державні органи, терористичні угрупування, недержавні організації, політичні структури та неформальні об’єднання екстремістського спрямування, транснаціональні корпорації та фінансово-промислові групи тощо. Сучасна нормативно-правова база не охоплює всі основні елементи, необхідні для ефективної протидії інформаційним загрозам в Україні. У той же час, враховуючи, багатогранність та комплексність означеної проблеми, варто обумовити подальшу необхідність наукових досліджень механізмів забезпечення інформаційної безпеки в Україні.

Стаття розкриває особливе місце і роль нотаріату в системі захисту цивільних прав через призму цивілістич- них категорій і широкого кола проблем цивільного права, а також системного розгляду захисної функції нотаріа­ту в цивільному обороті. Розкрито сутність цивільно-правового захисту суб'єктивних прав. За допомогою аналізу проблем теорії предмета цивільного права встановлено співвідношення цивільно-правового регулювання і цивіль­но-правового захисту. На підставі аналізу поняття суб'єктивного цивільного права і його структури визначена правова природа права на захист у цивільному праві. На основі аналізу існуючих у цивільно-правовій доктрині наукових поглядів і правозастосовчої практики виявлено сутнісні ознаки і вироблений цілісний підхід до нотарі­альної охорони і захисту прав як до спеціального публічно-правового інституту, органічно вбудованого в систему цивільного права. Проаналізовано правову природу і характер захисної функції - нотаріату в цивільному обо­роті. Нотаріальна охорона і захист розглянуті як складова частина цивільно-правового регулювання, спрямо­вана на безперешкодне здійснення суб'єктивних цивільних прав. Визначено призначення нотаріальної охорони і захисту цивільних прав. Виявлені проблеми нотаріального посвідчення угод як інституту щодо забезпечення та захисту майнових прав громадян і організацій. Охарактеризована правова природа виконавчого напису нота­ріуса як позасудового способу захисту зобов'язальних прав. Проаналізовані перспективи нотаріального захисту корпоративних прав. Виявлені особливості та правові проблеми нотаріального захисту спадкових прав. Розкрито поняття і значення правових ризиків у цивільному праві. Розглянута система нотаріального провадження як фак­тора зниження цивільно-правових ризиків. Зроблено висновок, що на сучасному етапі розвитку цивілістики, законодавства і правозастосовчої практики назріла необхідність у визнанні самостійності нотаріального порядку цивільно-правової охорони і захисту цивільних прав.

У статті здійснено теорети-ко-правове дослідження причин і напрямів подолання деформації професійної правосвідомості судді. Наголошено, що подолання деформації професійної правосвідомості судді є безумовним фактором підвищення ефективності правозастосовної діяльності органів судової влади. Складна суспільно-політична ситуація, що склалася сьогодні в Україні, сприяє викривленню професійної свідомості суддів, а започаткована судова реформа відбувається на тлі збільшення кількості внутрішніх і зовнішніх загроз для розвитку українського суспільства, держави й особистості. Акцентовано, що ключовими питаннями у визначенні шляхів подолання проблеми деформації професійної правосвідомості є суб'єктивні чинники у механізмі формування професійної правосвідомості судді, їхній вплив на правозастосов-ну діяльність органів судової влади. Підкреслено, що особливий акцент у подоланні деформації професійної правосвідомості суддів як умови підвищення ефективності правоза-стосовної діяльності органів судової влади слід робити на якісній підготовці майбутніх суддів у закладах освіти, психологічній підтримці вже діючих суддів і формуванні загальної культури правосуддя. Розвиток важливих для діяльності судової влади елементів і факторів, включаючи професійну правосвідомість, які суттєвим чином впливають на процес відправлення правосуддя та визначають характер правозасто-совної діяльності органів судової влади, неможливий без урахування психологічних, соціологічних і юридичних елементів професійної правосвідомості судді. Зазначено, що синтез психологічних, соціологічних і юридичних елементів професійної правосвідомості судді у процесі правозастосовної діяльності органів судової влади формує культуру правосуддя. Високий рівень правової культури представників судової системи є найважливішою характеристикою розвиненості судової гілки влади, неодмінною умовою якісної правозастосовної діяльності її представників.

Вибір типу дистанційного навчання пропонується розглядати як оптимізаційну задачу з використанням системи економічних, педагогічних, ергономічних та інженерно-психологічних показників [1, 2]. До економічних показників системи навчання можна віднести такі витрати на навчання:а) в навчальному закладі, в тому числі:капітальні затрати на створення умов навчання;поточні витрати на підтримання приміщень і прилеглої території в потрібному стані;оплата викладачів і допоміжного персоналу;оплата розробки навчальних дисциплін;телекомунікаційні витрати.б) безпосередні затрати студента (учня, курсанта), в тому числі:оплата навчання;оплата проживання;транспортні витрати;оплата на придбання навчальних засобів;оплата поточних витрат на підтримання навчальних засобів в робочому стані;витрати на підтримання здоров’я в належному стані.Інженерно-психологічні показники характеризують процес навчання, сприйняття та засвоєння необхідної інформації і вироблення потрібних навичок, в тому числі:напруженість;логічна складність;період безперервної роботи.Ергономічні показники характеризують комфортність процесу навчання, в тому числі:антропометричний;гігієнічний;фізіологічний.Велика номенклатура показників системи навчання визначається необхідністю якомога більшої інформативності при виборі типу дистанційного навчання, поскільки навчальне середовище має надзвичайно складну структуру. Така велика кількість і різноплановість показників вимагають використання різних методів при оцінці того чи іншого показника ефективності. Наприклад, для групи показників “Здоров’я” необхідно враховувати не тільки безпосередні витрати на лікування під час навчання, а також шкідливий вплив інформаційних технологій на здоров’я людини [3]. Навіть для антропометричного показника, який, на перший погляд, потрібно оцінювати за допомогою тільки інструментального методу, зробити це дуже важко в зв’язку з великою розбіжністю в обладнанні навчальних місць в різних аудиторіях, не кажучи вже про домашні умови. Якість процесу навчання характеризується наступними показниками ефективності:рівень успішності по дисципліні, яка вивчається;рівень успішності по дисциплінам, які базуються на оцінюваній дисципліні;вміння застосовувати набуті знання в практичній діяльності.Серед факторів впливу, в першу чергу, можна виділити наступні:базова підготовка студента;вміння працювати самостійно (готовність до прийняття рішень);оперативне мислення;наявність мотивації до навчання;пам’ять.Показники системи навчання, якість навчання і фактори впливу можна оцінювати або одним з трьох методів, або їх комбінацією [1]:інструментальний метод, при якому значення показника визначається безпосередньо з допомогою вимірювальних засобів;аналітичний метод, при якому значення показника визначається з допомогою математичних операцій над сукупністю вихідних значень;експертний метод, при якому значення показника визначається на основі професіонально-суб'єктивних оцінок експертів.Оцінка економічних, ергономічних та інженерно-психологічних показників може бути здійснена з використанням відомих аналітичних та експертно-аналітичних методів. Однією з найбільших проблем є прогнозування якості процесу навчання в залежності від факторів, які на цю якість навчання впливають. Оцінити ці фактори на етапі проектування надзвичайно важко. Тому пропонується використання функціонально-структурної теорії ерготехнічних систем [1], яка використовує процесний підхід до навчання. При використанні цієї теорії процес навчання буде моделюватись сукупністю навчальних та контрольних процедур, кожна з яких буде оцінюватись по впливу на ефективність навчання.Таким чином, при виборі типу дистанційного навчання пропонується підхід, що полягає в генерації, оцінюванні та вибору варіантів навчального процесу згідно з обраними критеріями.

У статті розглядається безсторонність (неупередженість) суду як невід'ємний елемент та міра реалізації завдань справедливого суду. Зауважується, що одним із чинників, що позитивно впливає на формування громадської думки щодо судової влади та суддів безумовно, є безсторонність (неупередженість) суддів. Адже безсторонній розгляд і вирішення судових справ - один із головних обов'язків кожного судді, а також складова частина присяги судді, порушенням якої визнається, зокрема, вчинення суддею дій, що можуть викликати сумнів у його неупередженості та підірвати довіру до судової влади в цілому з боку громадськості. Статтю присвячено дослідженню сутності безсторонності суддів та визначенню її основних критеріїв з огляду на міжнародні норми, норми національного законодавства, а також практику Європейського Суду з прав людини. Зазначається, що в Європейському Суді з прав людини напрацьована багаторічна практика щодо з'ясування того, чи був національний суд, розглядаючи конкретну справу, безсторонннім у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, п. 1 ст. 6 Конвенції вимагає, щоб «суд», що підпадає під його дію, був неупередженим. Як правило, неупередженість означає відсутність упереджень або упередженості, при цьому її наявність або відсутність можуть бути перевірені різними способами. Отже, сенс і прояви безсторонності прийнято виводити з оцінок правового поняття «упередженість», яке має окремі усталені практикою Європейського Суду критерії, пов'язані з наданням переваг одній зі сторін спору. Саме на констатації фактів упередженості і на цій основі визнання порушень правил Конвенції про справедливий суд побудована прецедентна практика Європейського Суду. Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод повинна визначатися за об'єктивним та суб'єктивним критеріями. Європейський Суд у своїх рішеннях проводить відмінність між об'єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь обґрунтовані сумніви в цьому відношенні, та суб'єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб'єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі. У статті також проаналізовані приклади випадків, у яких може постати питання щодо недостатньої безсторонності суду: перший, функціонального характеру, стосується, наприклад, виконання однією особою різних функцій в межах судового провадження, або ієрархічні чи інші зв'язки між цією та іншою особою в межах того ж провадження; другий має особистий характер і є наслідком поведінки судді у даній справі. На підставі проведеного аналізу зроблено висновок, що безсторонність є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Безсторонність суду має означати його діяльність виключно на основі чинного законодавства, враховуючи принцип верховенства права, на підставі професійних знань і власної правосвідомості, виключаючи будь-який сторонній вплив і підконтрольність. Власне безсторонність як ознака справедливого судового розгляду означає рівне ставлення суду до учасників, вирішення спору як нейтральним і безстороннім фахівцем без надання комусь переваг. Саме такий стан речей зможе реально забезпечити право кожної особи на справедливий судовий процес та слугувати стандартом організації судочинства у правовій демократичній державі.

Ковалевський С. В., Сидюк Д. М. Ідентифікація об'єктів дослідження з використанням сигнатур. Oбробка матеріалів тиском. 2020. № 1 (50). C. 210-216. В роботі запропонований спосіб обробки зображення для подальшого розпізнавання об'єктів різних структур штампованок на основі зображень (фотографії). Цей метод дозволяє зробити інваріантними невраховані фактори, які можуть вплинути на якість фотографії. Як об'єкт дослідження виступають зразки шліфів сталей після термічної обробки. Час витримки і умови охолодження ідентичні для всіх випадків. Обробка зображень передбачає їх попереднє поліпшення, а саме видалення шумів і виставляння авторівней, подальше перетворення в цифровий масив даних, отримання гістограми зображення з подальшим виділенням більш інформативною частини сигнатури. Перетворення безперервного сигналу (зображення) в сигнатуру за допомогою дискретизації і квантування виконано в системі MatLab 6.1 і дозволило виключити суб'єктивні фактори візуального аналізу і класичних методів розрахунку співвідношення структур в металі. Кількість інтервалів приймається рівним 10. Тестове і навчальне безлічі формуються в програмі Microsoft Access на основі даних про зображення, термічної обробки, склад і співвідношенні структур. У програмі NeuroPro 0.25определяется значимість входів і встановлюється взаємозв'язок між температурним режимом, фазами в структурі і сигнатурою зображення. Підтверджено можливість прогнозу структури і зображення фаз на основі температурного режиму, типу і часу охолодження. Додатково вирішена зворотна задача можливості прогнозу технологічних параметрів термічної обробки на основі раніше існуючих прикладів. Метод застосуємо до будь-якої кількості інтервалів, від 2 до 255. Збільшення кількості інтервалів може дати можливість відтворити прогнозовану структуру в якості зображення.

У статті розкрито роль перекладу поезії в процесі духовного розвитку майбутніх перекладачів. Підкреслено, що духовний розвиток студентської молоді має бути пріоритетним завданням навчально-виховного процесу закладу вищої освіти. Актуальність дослідження обумовлена тим фактом, що важливість духовного розвитку майбутніх перекладачів є не просто суб'єктивною думкою, оскільки однією із загальних компетентностей, визначених в програмі підготовки фахівців з перекладу, є здатність зберігати та примножувати моральні, культурні, наукові цінності і досягнення суспільства. Виконання цього завдання неможливе без духовного розвитку, адже саме духовність надає молодим людям поштовх для пошуку шляхів вдосконалення навколишнього світу та самовдосконалення. Авторка наголошує на виховному потенціалі поезії як рушійної сили духовного розвитку особистості майбутніх перекладачів. Визначено, що в процесі художнього перекладу відбувається актуалізація однієї з потреб духовно розвиненої людини, а саме художньої потреби. Описано процес актуалізації творчого самовираження перекладача, який складається з трьох етапів: професійно-орієнтованого, професійно-практичного і професійно-творчого. Саме на останньому етапі відбувається активізація творчих здібностей і можливостей здобувача. Описано особливості Всеукраїнського студентського конкурсу перекладу «Художнє слово в світовій культурі», який щорічно проводиться кафедрою германо-романської філології та перекладу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Метою конкурсу є активне залучення студентів до креативної діяльності, розкриття їхнього творчого потенціалу, виховання відчуття краси слова і образної мови поетичних творів, одухотворення перекладацької праці. Наведено приклади та описано твори, які пропонуються для перекладу і мають високий художній потенціал, а також наповнені високодуховними і емоційно піднесеними образами, що сприяє духовному розвитку здобувачів - учасників конкурсу.

У статті досліджено особливості та виокремлено пріоритетні напрямки підвищення рентабельності підприємств сфери послуг. Визначено, що особливості вибору інструментів забезпечення ефективності діяльності підприємств невиробничої сфери зумовлені, в тому числі, низкою властивостей послуги як реалізовуваного продукту. По-перше, зазвичай послуги є невідчутними, непридатними до зберігання і нагромадження, а процеси їх виробництва і споживання - нерозривними. По-друге, реалізація послуг зазвичай є адресною, а якість їх надання і задоволеність споживача визначаються суб'єктивно. Окрім того, зазвичай якість послуги залежить безпосередньо від виконавця, що її надає, а отже може бути неоднорідною. Проаналізовано фактори впливу на рентабельність підприємств сфери послуг з розподілом на зовнішні і внутрішні. Проведено аналіз рентабельності операційної діяльності підприємств сфери послуг в останні роки, встановлено негативний вплив на рентабельність пандемії COVID-19. Визначено, що очікування підприємств сфери послуг щодо відновлення обсягів виробництва є досить песимістичними, що відображається в динаміці показника індикатор ділової впевненості у сфері послуг. Систематизовано якісні та кількісні методи підвищення рентабельності. Обґрунтовано пріоритети оптимізації витрат постійного характеру, що становлять основну частину витрат підприємств сфери послуг, безпосередньо не залежать від обсягу реалізації і не можуть бути змінені в короткостроковій перспективі. Серед методів оптимізації виокремлено, зокрема: переведення частини витрат із постійних у змінні; оптимізації орендних витрат; оптимізація організаційної структури; аутсорсинг; налагодження самостійного виконання певних робіт, витрати за якими стороннім організаціям є надмірними; встановлення розумних лімітів витрат; оптимізація роботи адміністративного автопарку, впровадження системи паливних карток; скорочення невиробничих/нестратегічних витрат, автоматизація бізнес-процесів.

В статті розглядається поняття кар'єри як посадове досягнення в професійному плані і як процес самореалізації особистості, досягнення нею професійних і життєвих вершин; розкрито детермінанти кар'єрного шляху на різних рівнях: особистісному, суб'єктно-професійному, міжособистісному, управлінському; викладається розуміння індивідуальної життєвої стратегії особистості; аналізуються особливості кар'єрних стратегій особистості. Показано, що кар'єра може бути описана через процес розвитку в професійній або організаційних сферах. При цьому ступінь успішності цього професійного або організаційного розвитку може бути розглянута з погляду існуючих об'єктивних зовнішніх критеріїв або з погляду суб'єктивного внутрішнього самовідчуття. І, нарешті, по-третє, кар'єра як явище може бути вивчена у вигляді процесу, що динамічно протікає, або розглянута в якості певного статичного зрізу. Незважаючи на багатство представлених думок, у сучасній літературі досить складно зустріти визначення, що одночасно враховує всі ці сторони обговорюваного поняття. Це не означає невірності висунутих дефініцій, а всього лише звужує для дослідника коло розглянутих проблем, тобто служить практичним завданням дослідження. У той же час у рамках нашої статті, у якій ми вивчаємо багато представлених концепцій для одержання єдиної картини факторів, що виявляють вплив на кар'єрні процеси, ми не можемо залишити без уваги ні одну з їхніх сторін. Тому більш широким визначенням кар'єри може стати процес і (або) результат нагромадження об'єктивних показників і суб'єктивно задовольняючих особистість досягнень у професійному й (або) посадовому розвитку.

Стаття присвячена висвітленню у загальнотеоретичному контексті окремих аспектів організації процесу правозастосування як категорії особливої форми реалізації права, що полягає у державно-владній реалізації правових приписів, своєчасність та активність котрих якісно позначається та впливає на формування і розвиток інституцій громадянського суспільства. Усвідомлено розуміння такої багатоаспектної категорії, як правозастосування, та його проблематику на сучасному етапі державотворення, де одним з основних завдань постає підвищення якості впровадження нормативно-правових актів. Зауважується, що застосування права викликано певним комплексом об'єктивних і суб'єктивних обставин, які зумовлюють спрямовану на реалізацію норм права і здійснювану у спеціально встановлених формах державно-владну діяльність органів держави та місцевого самоврядування. Наголошується, що правозастосування є один зі способів державно-правового впливу на суспільні відносини, їх регулювання, відповідно до якого здійснюється таке державне управління у соціально-правовому середовищі. Підкреслюється, що зміст правозастосовчої діяльності можливо розглядати з позицій інтелектуально-вольових характеристик: пізнання, відображення, аналіз, синтез, правове мислення, конструктивні функції тощо. Указується на завдання суб'єктів правозастосування, серед яких - співдіяльність, примус до реалізації правових норм, покладання відповідальності. Виокремлено особливості правозастосування, які вказують на його специфіку, а саме: правозастосування здійснюється від імені держави спеціальними органами, тобто, як і правотворчість, є прерогативою державно-владної діяльності; сутністю правозастосування є не лише регулювання певного виду відносин, а й призначення покарання, що накладає відбиток і на дію правових приписів; правозастосування дає можливість забезпечити дію правових приписів у тих випадках, коли інші форми реалізації права є неможливими; правозастосування є однією із суттєвих гарантій забезпечення та охорони дії правових приписів як засобу владно-регулятивного впливу держави на суспільство. Констатується практична спрямованість теорії правозастосування, яка природно зумовлюється її безпосередньо прикладним характером. Підсумовується ефективність правозастосування як комплексного правореалізаційного процесу із прикладним характером, котра криється у єднанні та взаємозумовленості його суб'єктів, у яких закладені фактори примусу та накладення відповідальності, базуючись на юридичному підґрунті.

Метою роботи є виявлення позитивних моментів розвитку чорної металургії України в сучасних умовах нової промислової революції. Відзначено, що чорна металургія і сьогодні визначає економіку промислово розвинених країн як базова галузь. Україна має всі можливості для розвитку металургії, володіє сировинним, промисловим і трудовим потенціалом, проте в останні роки галузь втрачає свої позиції. Для аналізу стану чорної металургії в роботі використано найважливіші параметри, що характеризують її роботу, зокрема, обсяги та структура виробництва металопродукції, обсяги і структура експорту і імпорту, цінова політика в галузі, використання інвестиційних ресурсів. Наведено основні характеристики доменного, сталеплавильного і прокатного виробництва. Відзначено, що приватизація підприємств металургійної промисловості свого часу стабілізувала їх роботу, однак y даний час державі слід відродити свій вплив на формування промислової політики в промисловості, і в металургійній галузі зокрема. Наведено аналіз внутрішніх і зовнішніх факторів, що впливають на розвиток металургійної галузі в довгостроковій перспективі. Відзначено, що промислово розвинені країни знижують свій імпортний потенціал за рахунок розвитку власної металургії, що зменшує можливості для експорту металопродукції з інших країн, у т.ч. і з України. Наведено основні завдання, що стоять перед металургією України в сучасних умовах. Відзначено об'єктивні і суб'єктивні чинники, що впливають на роботу металургії. Наведено дані, що характеризують інвестиційні процеси в Україні і РФ в різні роки. Відзначено перспективи розвитку металургійних технологій в Україні. Для вирішення перспективних завдань галузі доцільно розробити Стратегію розвитку промисловості і ширше використовувати науково-технічний потенціал вітчизняних науково-дослідних інститутів, в т.ч. НАН України.

Vyun V.The study deals with the assessment of individual-personal and socio-psychological factors, mechanisms and conditions for psychological adaptation of interns for professional activity. The authors distinguished objective and subjective criteria of the interns’ adaptation efficiency to professional activity. A high level of maladaptation was detected in 9.2% of male and 12.5% of female interns; severe level of maladaptation in 10.3% of male and 14.0% of female interns; a moderate level of maladaptation in 36.2% and 42.1%, respectively. According to the findings medical interns were found to have such clinical and psychological manifestations of adaptation disorders as asthenic (25.5%), hyperesthetic (21.6%), depressive (16.2%), psychosomatic (14.2%), astheno-apathic (11.4%), addictive (11.1%) types of maladaptive reactions. The findings were used to elaborate a system of medical and psychological support for physicians at the stage of postgraduate education with a differentiated use of a set of psychotherapeutic methods and psychoeducation, reflecting formation mechanisms of the disorders of adaptation to the professional activity of doctors.Keywords: psychological adaptation, professional activity, maladjustment, psychotherapy, psychoeducation. СУЧАСНА СИСТЕМА МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ЛІКАРІВ НА ЕТАПІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИВ’юн В.В.У роботі виділені індивідуально-особистісні та соціально-психологічні чинники, механізми формування психологічної адаптації лікаря інтерна до професіональному діяльності. Виділені об'єктивні та суб'єктивні критерії ефективності адаптації лікарів-інтернів до професійної діяльності. Високий рівень дезадаптації виявлено у 9,2% чоловіків і 12,5% жінок; виражений рівень дезадаптації - 10,3% чоловіків, 14,0% жінок; помірний рівень дезадаптації - 36,2% и 42,1% відповідно. Описано специфіку клінічних та психологічних проявів порушень адаптації у лікарів інтернів. Виділено астенічний (25,5 %), гіперестезичний (21,6 %), депресивний (16,2 %), психосоматичний (14,2 %), апатичний (11,4 %), аддиктивний (11,1 %) типи дезадаптивних реакцій. На основі отриманих даних, що відображають механізми формування розладів адаптації до професійної діяльності у лікарів розроблена система медико-психологічної підтримки лікарів на етапі післядипломної освіти з диференційованим використанням комплексу психотерапевтичних методів та психоосвіти.Ключові слова: Психологічна адаптація, професійна діяльність, дезадаптація, психотерапія, психоосвіта. СОВРЕМЕННАЯ СИСТЕМА МЕДИКО-ПСИХОЛОГИЧЕСКОЙ ПОДДЕРЖКИ ВРАЧЕЙ НА ЭТАПЕ ПОСЛЕДИПЛОМНОГО ОБРАЗОВАНИЯ Вьюн В.В.В работе выделены индивидуально-личностные и социально-психологические факторы, механизмы и условия психологической адаптации врача к профессиональной деятельности.Выделенные объективные и субъективные критерии эффективности адаптации врачей-интернов к профессиональной деятельности. Высокий уровень дезадаптации обнаружено в 9,2% мужчин и 12,5% женщин; выраженный уровень дезадаптации - 10,3% мужчин, 14,0% женщин; умеренный уровень дезадаптации - 36,2% и 42,1% соответственно.Описана специфика клинических и психологических проявлений нарушений адаптации у врачей интернов. Выделены астенический (25,5%), гиперестезичний (21,6%), тревожно-депрессивный (16,2%), психосоматический (14,2%), астено-апатичный (11,4%), аддиктивный (11,1%) типы дезадаптивных реакций.На основе полученных данных, отражающих механизмы формирования расстройств адаптации к профессиональной деятельности у врачей разработана система медико-психологической поддержки врачей на этапе последипломного образования с дифференцированным использованием комплекса психотерапевтических методов и психообразования.Ключевые слова: Психологическая адаптация, профессиональная деятельность, дезадаптация, психотерапия, психообразование.

THE CURRENT STATE OF THE PROBLEM OF PERINATAL PSYCHOSOMATIC DISORDERS IN PREGNANT WOMEN Scherbina N., Potapova L., Scherbina I., Lipko O., Mertsalova O. Objective: to study the characteristics of the psychosomatic state of women during pregnancy using the Edinburgh Postpartum Depression Scale (EPDS). Materials and Methods: sixty pregnant women in the III trimester of pregnancy were tested using the EPDS questionnaire, a 10-point self-assessment scale that covers the general symptoms of depression. To determine the internal consistency and reliability of this scale, the Cronbach alpha indicator, a statistical indicator that allows evaluation of whether the features included in the questionnaire measure the same thing (high internal agreement), or different things (low internal agreement), was calculated. Results: Subjectively, all pregnant women noted simplicity, unambiguity and clear wording of the questions, which indicated good acceptability of this questionnaire for the use in the complex of standard monitoring of pregnant women in an antenatal clinic. The Cronbach alpha coefficient was 0.775, which corresponds to a sufficient degree of consistency of the internal elements of the scale. Screening for depressive disorders using EPDS during pregnancy revealed psychosomatic problems of the perinatal period. Data obtained using this scale demonstrate high rates of depressive manifestations in pregnant women. Psychopathological disorders were detected in 40% of women, while in 23% the symptoms of the current "major" depression were identified. The frequency of development of depressive symptoms increases significantly in the presence of a high obstetric risk, characteristic of the current pregnancy (threat of premature birth, hypertensive disorders during pregnancy, intrauterine infection of the fetus, retardation of the fetus development), as well as compromised obstetric and gynecological history. EPDS can be used as a reliable diagnostic tool to prevent pregnancy-related adverse outcomes. Conclusions: identifying the risk factors of pregnancy, screening and examining psychosomatic symptoms with EPDS, and timely referral for psychiatric care are key issues for reducing the risk among women with psychosomatic disorders during pregnancy and the postpartum period. Keywords: pregnancy, psychosomatic disorders, Edinburgh postpartum depression scale. Абстракт. СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ ПЕРИНАТАЛЬНИХ ПСИХОСОМАТИЧНИХ РОЗЛАДІВ У ВАГІТНИХ. Щербина М., Потапова Л., Щербина I., Ліпко О., Мерцалова О. Мета дослідження: вивчити особливості психосоматичного стану жінок під час вагітності з використанням Единбурзької шкали післяпологової депресії (EPDS). Матеріали і методи: проведено тестування за опитувальником EPDS 60 вагітних жінок в III триместрі вагітності. EPDS є шкалою самооцінки, складається з 10 пунктів охоплює загальну симптоматику депресії. Для визначення внутрішньої узгодженості і надійності зазначеної шкали розраховувався показник альфа Кронбаха, статистичний показник, що дозволяє оцінити вимірюють чи ознаки, що входять в опитувальник одне і те ж (висока внутрішня згода, або різні речі (низький внутрішній згоду). Результати дослідження: суб'єктивно все вагітні відзначали простоту, однозначність і зрозумілу формулювання питань, що свідчило про хорошу прийнятності даного опитувальника для застосування в комплексі стандартного спостереження за вагітними в жіночій консультації. Значення коефіцієнта альфа Кронбаха склало 0,775, що відповідає достатньому ступені узгодженості внутрішніх елементів шкали. Проведений скринінг на наявність депресивних розладів за допомогою EPDS під час вагітності дозволив виявити психосоматичні проблеми перинатального періоду. Дані, отримані на основі застосування цієї шкали демонструють високі показники присутності депресивних проявів у вагітних жінок. Психопатологічні розлади виявлено у 40% жінок, при цьому у 23% визначені симптоми поточної «великої» депресії. Частота розвитку депресивних симптомів значно підвищується при наявності високого акушерського ризику, характерного для поточної вагітності (загроза передчасних пологів, гіпертензивні порушення під час вагітності, внутрішньоутробне інфікування плода, ретардація плода), а також обтяженого акушерського і гінекологічного анамнезів. EPDS може бути використана як надійний діагностичний інструмент для попередження несприятливих наслідків, пов'язаних з вагітністю. Висновок: виявлення факторів ризику вагітності, скринінг і вивчення психосоматичних симптомів у вагітних із використанням EPDS, а також своєчасне направлення для надання психіатричної допомоги, є ключовими питаннями зниження ризику серед жінок з психосоматичними розладами під час вагітності та в післяпологовому періоді. Ключові слова: вагітність, психосоматичні розлади, Единбурзька шкала післяродової депресії. Абстракт СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ ПРОБЛЕМЫ ПЕРИНАТАЛЬНЫХ ПСИХОСОМАТИЧЕСКИХ РАССТРОЙСТВ У БЕРЕМЕННЫХ. Щербина Н., Потапова Л., Щербина И., Липко О., Мерцалова О. Цель исследования: изучить особенности психосоматического состояния женщин во время беременности с использованием Эдинбургской шкалы послеродовой депрессии (EPDS).Материалы и методы: проведено тестирование по опроснику EPDS 60 беременных женщин в III триместре беременности. EPDS является шкалой самооценки, состоит из 10 пунктов и охватывает общую симптоматику депрессии. Для определения внутренней согласованности и надежности указанной шкалы рассчитывался показатель альфы Кронбаха, статистический показатель, позволяющий оценить измеряют ли признаки, входящие в опросник одно и то же (высокое внутреннее согласие, или разные вещи (низкое внутреннее согласие). Результаты исследования: Субьективно все беременные отмечали простоту, однозначность и понятную формулировку вопросов, что свидетельствовало о хорошей приемлемости данного опросника для применения в комплексе стандартного наблюдения за беременными в женской консультации. Значение коэффициента альфа Кронбаха составило 0,775, что соответствует достаточной степени согласованности внутренних элементов шкалы. Проведенный скрининг на наличие депрессивных расстройств с помощью EPDS во время беременности позволил выявить психосоматические проблемы перинатального периода. Данные, полученныена основе применения этой шкалы демонстрируют высокие показатели присутствия депрессивных проявлений у беременных женщин. Психопатологические расстройства выявлены у 40% женщин, при этом у 23% определены симптомы текущей «большой» депрессии. Частота развитии депрессивных симптомов значительно повышается при наличии высокого акушерского риска, характерного для текущей беременности (угроза преждевременных родов, гипертензивные нарушения во время беременности, внутриутробное инфицирование плода, ретардация плода), а также отягощенного акушерского и гинекологического анамнезов. EPDSможет быть использована как надежный диагностический инструмент для предотвращения неблагоприятных исходов, связанных с беременностью. Заключение: выявление факторов риска беременности и родов, скрининг и изучение психосоматических симптомов cиспользованием EPDS, а также своевременное направление для оказания психиатрической помощи, являются ключевыми вопросами снижения риска среди женщин с психосоматическими расстройствами во время беременности и в послеродовом периоде. Ключевые слова: беременность, психосоматические расстройства, Эдинбургская шкала послеродовой депрессии.