Добірка наукової літератури з теми "Суб’єкт публічного адміністрування"

Стаття присвячена дослідженню сутності адміністративно-правового статусу Президента України як особливого суб’єкта публічної адміністрації. Встановлено, що в системі суб’єктів публічної адміністрації Президенту України відведено місце серед суб’єктів публічної адміністрації, яких не віднесено до органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, але яких наділено окремими повноваженнями щодо забезпечення управлінського впливу у сфері публічного адміністрування поряд із Верховною Радою України, Національним Банком України, Уповноваженим Верховної Ради з прав людини, військово-цивільними адміністраціями тощо. Звернено увагу на те, що з моменту впровадження посади Президента України його роль у функціонуванні органів державної влади постійно переглядалась: від зайняття місця глави виконавчої влади до винесення Президента України за межі тріади гілок влади та надання йому статусу арбітра в системі стримувань та переваг, як це передбачено Основним Законом. Визначено, що правовий статус Президента України у сфері публічного адміністрування опосередковано його визнанням як глави держави, який діє від її імені; гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина; гаранта реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північно-атлантичного договору. Встановлено, що правовий статус Президента України, якого закріплено Конституцією України, є основою формування його адміністративно-правового статусу. Змістовне наповнення останнього складають повноваження, визначені у ст. 106 Основного Закону. З огляду на критерій функціонального призначення повноваження Президента України у сфері публічного адміністрування доцільно поділяти на повноваження щодо контролю (п. п. 15, 16, 29, 30); повноваження щодо організації органів виконавчої влади (п. п. 9–14, 22, 28); повноваження щодо керівництва (п. п. 17, 18); повноваження щодо встановлення окремих станів (п. п. 19, 20, 21); інші повноваження (п. п. 24–27).

У статті присвячено увагу дослідженню категорії «суб’єкт владних повноважень», висвітлено роль та значення таких суб’єктів у відносинах із господарськими товариствами. Встановлено, що найбільш розповсюджена форма здійснення комерційної діяльності – господарські товариства, нерозривно пов’язана із необхідністю взаємодії з суб’єктами владних повноважень. Аналізується понятійно-категоріальний апарат теорії адміністративного права, який більш розповсюджено оперує терміном «публічна адміністрація» та наводиться співвідношення останнього із законодавчо-уставленими категоріями – «суб’єкт владних повноважень» чи «адміністративний орган». Констатовано, що не завжди правовідносини підприємств приватної форми власності із суб’єктами владнихповноважень є саме адміністративно-правовими. Автором у статті пропонується власно розроблений алгоритм розмежування адміністративно-правових із цивільними та або господарськими відносинами, в яких з одного боку виступає орган публічної влади. Зосереджено увагу на тому, що окремі представники публічної влади можуть мати різний правовий статус – бути юридичною особою публічного права (міністерства, державні служби, інспекції тощо), утворенням без статусу юридичної особи (територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну та податкову політику чи індивідуальним суб’єктом (приватні виконавці тощо). З’ясовано, що система публічної влади та управління в Україні складається також із органів державної влади, які не належать до органів виконавчої влади, не підпорядковані та не залежать від останніх, проте, здійснюють публічні функції (адміністрування). У статті звертається увага, що Конституція України, проголошуючи у статті 8 принцип верховенства права та закріплюючи у статтях 6 та 19 похідний від зазначеного принцип законності, суттєво обмежила поведінку суб’єктів владних повноважень, встановлюючи певний запобіжник від свавілля і вседозволеності держави та її апарату.

У статті розкрито сутність правових процедур у публічному адмініструванні (адміністративних процедур). Проведено їх відмежування від адміністративного процесу як форми реалізації правосуддя. Наголошено, що реалізація правових форм (інструментів) публічного адміністрування в переважній більшості випадків відбувається через процедурні правовідносини. Підкреслено важливість процедурної форми за умови певної «депроцесуалізації» публічного адміністрування в умовах його діджиталізації. Розкрито детермінацію диференціації процедурної форми публічного адміністрування. Запропоновано підхід до розуміння адміністративно-процедурного права як інституту адміністративного права, що включає загальні норми та правила, які стосуються усього масиву або більшості адміністративних процедур. Констатовано, що адміністративно-процедурне право знаходиться на даний час лише у стадії формування. Враховуючи вищезазначене, адміністративні процедури розглядаються як інтегративна, синтетична категорія, що сформована внаслідок взаємодії ознак складових системи відносно самостійних процедурних інститутів. Запропоновано розуміння адміністративних процедур як визначеного правом порядку реалізації правових форм публічного адміністрування. Визначено їх наступні характерні ознаки: 1) пов’язані з таким особливим різновидом публічно-владної діяльності, як публічне адміністрування; 2) є формою внутрішньої організації (буття) публічного адміністрування, що спрямована на реалізацію правових форм, як зовнішнього результату владного впливу; 3) встановлюють найбільш оптимальні моделі діяльності суб’єктів публічного адміністрування; 4) виступають гарантією належної реалізації повноважень суб’єктів публічного адміністрування та дотримання прав невладних суб’єктів, інтересів яких стосуватиметься реалізація таких повноважень; 5) впорядковують як нормативне регулювання суспільних відносин з боку публічної адміністрації, так і вирішення численних адміністративних справ; 6) забезпечують як зовнішньотак і внутрішньо організаційну діяльність (адміністративний менеджмент) суб’єктів публічної адміністрації; 7) є відмінними як за змістом так і за деталізацією залежно від специфіки тих питань, для вирішення яких вони встановлені; 8) визначаються здебільшого нормами адміністративного права.

Стаття присвячена аналізу контрольної функції суб’єктів публічної адміністрації. Досліджено теоретико-правові засади реалізації функції контролю. Визначено сучасний стан та перспективи переоцінки основоположних принципів контрольної діяльності публічної адміністрації. Дієва участь широкого кола представників різних соціальних сфер – політиків, владних інституцій, науково-експертного середовища, громадянських об’єднань у здійсненні публічного адміністрування перетворює його у складний процес пошуку спільних рішень, досягнення консенсусу тощо. Сьогодні головними постають проблеми співвідношення адміністрування і політики, політичного контролю та державного управління, відповідальності і підзвітності держави своїм громадянам. Метою статті є дослідження сутнісних детермінант контролю як функції публічного адміністрування та принципів його реалізації. Встановлено, що метою контролю є виявлення помилок у процесі управління, їх своєчасне виправлення і недопущення повторення, а також забезпечення відповідності між поставленими цілями та фактичними діями учасників адміністративного права. Контроль як функція публічного адміністрування полягає у своєчасному виявлені та усуненні факторів, які заважають ефективному здійсненню публічного адміністрування та унеможливлюють забезпечення належного рівня правозастосовної діяльності. Практичного значення має поділ функцій публічного адміністрування в залежності від сфери їх застосування на загальні, спеціальні, допоміжні (обслуговуючі). Загальні функції властиві публічному адмініструванню незалежно від рівня управлінських структур. До загальних функцій публічного адміністрування належить функція контролю. В умовах необхідного розширення демократії, децентралізації влади державне управління реформується в публічне адміністрування, з характерними для нього властивостями широкого залучення громадськості, сервісного призначення й транспарентності.

У статті розкрито зміст та сформовано поняття інструментів публічного адміністрування кадрового забезпечення Національної поліції. Доведено, що це зовнішній вираз однорідних за своїм характером і правовою природою груп адміністративних дій спеціальних кадрових суб’єктів публічної адміністрації Національної поліції та МВС України. Вони реалізуються у межах визначеної законом компетенції з метою забезпечення Національної поліції якісними поліцейськими кадрами, не допущення ними юридичних правопорушень та мінімізації їх негативних наслідків. Визначено, що до системи інструментів публічного адміністрування, які застосовуються під час здійснення публічного адміністрування кадрового забезпечення Національної поліції слід віднести: а) інструментів публічного адміністрування, які можуть бути оскаржені в системі адміністративних судів – нормативно-правові та адміністративні акти (індивідуальні), акти плани та акти дії; б) прийняття присяги працівником поліції, як юридично значима дія; в) заходи заохочення, переконання і примусу. З’ясовано, що вибір належного інструмента публічного адміністрування в діяльності суб’єкта публічної адміністрації базується на двох основних чинниках: по-перше, суворо дотримуватися принципу, тобто обирати серед інструментів публічного адміністрування винятково ті, використання яких дозволяє законодавчо прописана компетенція; по-друге, вибрати із них ті, що забезпечують найбільш ефективне відновлення прав, свобод і законних інтересів приватних осіб, публічного інтересу суспільства. Зроблено висновок, що інструмент публічного адміністрування під час здійснення публічного адміністрування кадрового забезпечення Національної поліції – це зовнішній вираз однорідних за своїм характером і правовою природою груп адміністративних дій спеціальних кадрових суб’єктів публічної адміністрації Національної поліції та МВС України, реалізованих у межах визначеної законом компетенції з метою забезпечення Національної поліції якісними поліцейськими кадрами, не допущення ними юридичних правопорушень та мінімізації їх негативних наслідків.

У статті розглядаються теоретичні та практичні засади делегування повноважень щодо публічного адміністрування, а також їх адміністративно-правове регулювання. Встановлено, що під час переосмислення суспільного призначення адміністративного права відповідні суспільні відносини розглядаються більшістю дослідників як елемент предмету цієї галузі. Ці відносини є допоміжними щодо відносин, які опосередковують публічне адміністрування: публічно-управлінських та публічно-сервісних. Взято до уваги, що в Україні з початку 90-х років ХХ століття були зроблені значні кроки щодо деконцентрації та децентралізації публічних адміністративних функцій. Це стосується делегування повноважень органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування (виконавчим органам місцевих рад), а також делегування повноважень обласних та районних рад відповідним місцевим державним адміністраціям. Визначено проблеми адміністративно-правового регулювання делегування повноважень, пов’язані, зокрема, з відсутністю основоположного законодавчого акта, який упорядковує відповідні питання. Запропоновані перспективні сфери, у яких може здійснюватися делегування повноважень щодо публічного адміністрування приватним (недержавним) суб’єктам. Охарактеризовано види суспільних відносин щодо делегування повноважень, які можна розглядати в контексті предмету адміністративного права: 1) основне відношення з делегування повноважень; 2) відносини щодо матеріально-технічного, інформаційного, фінансового та іншого ресурсного забезпечення делегування повноважень; 3) відносини щодо контролю суб’єкта делегування та громадянського суспільства за реалізацією делегованих повноважень; 4) відносини щодо захисту інформації під час реалізації делегованих повноважень. Зроблено висновок, що відносини з делегування повноважень щодо публічного адміністрування як складова частина предмету адміністративного права створюють умови для підвищення ефективності реалізації відповідних повноважень із метою забезпечення здійснення публічно-адміністративної діяльності та реалізації інших функцій органів публічної влади.

У статті визначено взаємний вплив і сучасне ро-зуміння мети, завдань і функцій публічного адміні-стрування сфер фізичної культури та спорту в Україні в умовах відходу від парадигми управління людьми та владного розпорядництва до концепції обслуговування громадянського суспільства. Визначено, що сучасні завдання та функції публічного адміністрування у сфе-рі фізичної культури і спорту зумовлені його метою як орієнтиром розвитку відповідної системи як бажа-ного спрямування її діяльності. Відхід від парадиг-ми управління людьми та владного розпорядництва до концепції обслуговування громадянського суспіль-ства владою тягне перегляд всіх категорій адміністра-тивного права, що стосуються ціле покладання. У кон-тексті розвитку теорії публічного адміністрування такі зміни включають доцільність визначення метою пу-блічного адміністрування сфер фізичної культури та спорту – забезпечення прав, свобод та інтересів лю-дини і громадянина на основі побудови партнерських відносин між владою і суспільством, що, у свою чергу, дозволяє метою функціонування публічної адміністра-ції у вказаних серах визначити служіння суспільству. З’ясовано, що реалізація мети досягається шляхом розробки системи цілей (які можуть бути закріплені у програмно-цільових актах із розробкою планів реа-лізації), регламентації завдань і функцій суб’єктів пу-блічного адміністрування сфер фізичної культури та спорту. Мета, завдання та функції є порівняно з цілями більш сталими положеннями щодо загального спряму-вання та конкретизованих напрямків діяльності кон-кретних суб’єктів організаційної структури публічно-го адміністрування сфер фізичної культури та спорту. Зроблено висновок, що напрями діяльності суб’єктів публічного адміністрування сфер фізичної культури та спорту, зумовлені завданнями, включають загальні функції, притаманні всім суб’єктам публічного адміні-стрування, незалежно від сфери та рівня в ієрархії, спе-ціалізовані, відмінні для кожного рівня організаційної структури функції, та допоміжна, які слугують забез-печенню виконання загальних і спеціальних. Реформа децентралізації влади передбачає перерозподіл спеці-альних функцій між ланками системи різних рівнів, для чого з вищих рівнів ряд функцій доцільно передати на нижчі ланки та на виконання функціонально-допо-міжної структури.

Точне і правильне розуміння предмета адміністративного права є важливим для сфери адміністративного судочинства, адже предмет адміністративного права надає можливість конкретизувати межі юрисдикції адміністративних судів. Предмет адміністративного права – визначальний чинник і для вивчення адміністративного права студентами та проведення адміністративно-правових досліджень. Викладене обумовлює необхідність формулювання завершеної і досконалої теорії (концепції) предмета адміністративного права. Метою статті є формулювання авторської концепції предмета адміністративного права через призму аналізу історичного досвіду, а також критичного вивчення праць сучасних учених-адміністративістів. Проведено аналіз наукових доробків, присвячених з’ясуванню змісту предмета адміністративного права і підготовлених радянськими вченими. Автору вдалося встановити та пояснити причини введення у науковий обіг категорії “предмет правового регулювання”, що було зроблено професором М. Аржановим на противагу західноєвропейській теорії поділу права на публічне і приватне. На думку автора статті, запропонована радянськими вченими концепція предмета та методу правового регулювання як критерій для розмежування галузей права є штучною і нежиттєздатною. Задля вирішення цього завдання, як наголошується у статті, вчені та юристи-практики мають послуговуватися розробленими європейськими авторами й апробованими практикою правозастосування відповідними теоріями, як-от: теорією субординації, спеціально-правовою теорією та двоступеневою теорією. Доводиться неможливість включення до предмета адміністративного права суспільних відносин: які виникають у внутрішньоорганізаційній діяльності державних підприємств; пов’язаних зі здійсненням адміністративного судочинства та судовою процедурою притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності. На розвиток сформульованих висновків автор обстоює необхідність суттєвого розширення предмета адміністративного права, який, на його думку, утворюється не лише з відповідних суспільних відносин. Як підсумок робиться висновок про те, що предмет сучасного адміністративного права утворюється за допомогою: відносин, що виникають під час безпосередньої реалізації влади Українським народом; відносин, які виникають між приватною особою та суб’єктом публічного адміністрування у разі, коли останній діє щодо приватної особи через використання одного чи сукупності адміністративно-правових інструментів; відносин, що виникають між суб’єктом публічного адміністрування й іншим суб’єктом публічної влади, з яким перший із них не перебуває у відносинах підпорядкування; відносин, які виникають у межах внутрішньо організаційної діяльності органу публічної влади; відносин, що виникають між суб’єктом публічного адміністрування та “особливо підпорядкованими особами”; відносин, пов’язаних із управлінням об’єктами публічної власності (публічним майном); відносин, пов’язаних із матеріальною відповідальністю суб’єкта публічного адміністрування за шкоду, завдану приватній особі рішенням (дією); регулювання фактичних дій; регулювання юридичного статусу суб’єктів адміністративно-правових відносин.

У статті здійснено загальну характеристику повноважень та компетенції суб’єктів адміністрування права осіб з інвалідністю на охорону здоров’я. Визначено, що під поняттям «публічна адміністра­ція» потрібно розуміти систему різнорівневих органів, які наділені публічно-владною компетенцією, яким делеговані публічні повноваження або які здійснюють публічно-управлінські функції з метою задоволення публічного інтересу. Публічна адміністрація є елементом системи управ­ління, яка забезпечує функціонування кожної сфери суспільного життя. Суб’єктами публічної адміністрації у сфері охо­рони здоров’я є Верховна Рада України; Президент України; Кабінет Міністрів України; центральні ор­гани виконавчої влади (Міністерство охорони здо­ров’я України; Міністерство соціальної політики України; Міністерство у справах ветеранів України; Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України; Мініс­терство фінансів України; Міністерство з питань тим­часово окупованих територій та внутрішньо перемі­щених осіб України; Державний комітет телебачення і радіомовлення України; Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками; Національна служба здоров’я України; Державна ар­хітектурно-будівельна інспекція України; Пенсійний фонд України; Державна служба статистики України; Фонд соціального захисту інвалідів; місцеві органи публічної адміністрації. Розкриємо повноваження ок­ремих суб’єктів. Ґрунтовний аналіз повноважень та компетенції публічної адміністрації у сфері охорони здоров’я та безпосередньо забезпечення права на охорону здоров’я осіб з інвалідністю дасть можливість узагальнити та структурувати наявну систему органів публічного управління в цій сфері, виявити ті, повноваження, які дублюються, та внести пропозиції щодо вдосконалення їх адміністрування.

Узагальнено наукову думку щодо визначення змістовної сутності публічного управління та адміністрування, уточнено поняття “публічне управління”. Здійснено класифікацію функцій суб’єктів місцевого самоврядування за ознаками: сутність процесу управління, форма діяльності, сфери життєдіяльності, суб’єкти управління. Окреслено секторальний склад публічного управління: державне управління, місцеве самоврядування, громадське управління, бізнес-стейкхолдери. Визначено співвідношення публічного управління та адміністрування. Побудовано семантичний конструкт “публічне управління та адміністрування”. Обґрунтовано чотири рівні ієрархії в системі публічного управління в Україні, систематизовано суб’єкти управління за ієрархічними рівнями.

Маркетинг і менеджмент в системі національних і світових економічних інтересів : матеріали III міжнар. наук.-практ. інтерн.-конф. – Кривий Ріг : Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, 2018. – С. 153–154.
Існує багато інтерпретацій громадянського суспільства, але більшість дослідників сходяться на тому, що вона застосовується для вивчення неополітичної системи суспільної влади і має певне політичне навантаження лише у випадку розмежування громадянського суспільства і держави. Тому, під громадянським суспільством слід розуміти суспільство громадян, яке спільно з державою утворює розвинені правові відносини та має високий рівень економічних, соціальних, політичних та культурних рис.
Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Дисертаційне дослідження присвячене визначенню сутності та змісту правового статусу суб’єктів публічного адміністрування в Україні. У дослідженні надано теоретико-правову характеристику правовому статусу суб’єктів публічного адміністрування, а саме: розкрито поняття правового статусу досліджуваних суб’єктів та охарактеризовано юридичну сутність суб’єктів публічного адміністрування, визначено їх систему. Зокрема, виокремлено типові та атипові суб’єкти публічного адміністрування, а також групу суб’єктів, котрі виконують окремі функції суб’єкта публічного адміністрування, не набуваючи правового статусу цих суб’єктів (суб’єкти делегованих публічних повноважень). В роботі розкрито зміст правового статусу досліджуваних суб’єктів: визначено зміст правосуб’єктності, компетенції та юридичної відповідальності суб’єктів публічного адміністрування в Україні. Виокремлено та диференційовано завдання і функції суб’єктів публічного адміністрування в Україні. Кожний із елементів правового статусу вибірково проаналізовано на прикладі певної кількості органів з кожної виділеної групи типових та атипових суб’єктів. Виявлено та окреслено основні актуальні проблеми правового забезпечення правового статусу суб’єктів публічного адміністрування в Україні, а також сформульовано комплексні пропозиції щодо модернізації даного правового статусу. The dissertation research contains a comprehensive analysis of the theoretical and practical aspects of the legal status of subjects of public administration. Public administration is understood as the activity of authorized entities to provide private individuals with administrative services and / or exercise public administration in the interests of the state and society. Public administration subjects include: 1) typical and atypical subjects that have the classic status of a public administration subject) 2) subjects that perform certain functions of a public administration subject (subjects of delegated public powers). The system of subjects of public administration in Ukraine consists of the following structural elements: 1) typical subjects in the system of executive authorities (the Cabinet of Ministers of Ukraine and the system of central executive authorities headed by it), in the system of local administrations (city, district and regional state administrations, as well as Kiev and Sevastopol local state administrations; civil-military administrations) and in the system of local selfgovernment (village, settlement, city council; executive bodies of a rural, settlement, city, district in cities, etc.); 2) atypical subjects of public administration (national commissions for regulating natural monopolies, institutions (institutions) of public law, public law funds). The legal status of subjects of public administration is understood as an institutional status, the elements of the structure of which (legal personality, competence, legal responsibility) determine the peculiarities of the creation and activity of subjects of public administration. Legal personality and competence are considered by subjects of public administration as elements of their legal status. The powers of a subject of public administration are understood as a complex of rights and obligations of this subject enshrined in the current legislation, corresponding to the scope of his legal personality. Attention is focused on the specifics of the legal responsibility of public administration entities. The author substantiates that the main problems of legal support of subjects of public administration in Ukraine are: 1) problems caused by the processes of reforming public administration in Ukraine (lack of its universal concept, lack of consistency; lack of change management); 2) problems of normative support of the legal status of subjects of public administration (the introduced European concept of "public administration" determined the actual expansion of powers, subjects of jurisdiction, tasks and functions of these subjects, is inconsistently reflected in the legislation); 3) the problem of insufficient normative definition of each subject of public administration in the public administration system; 4) problems of insufficient interaction and coordination of public administration entities, as well as control in the sphere of the functioning of these entities; 5) the problem of insufficient information and communication support for the functioning of public administration; 6) the problem of insufficient protection of the authority of public administration entities and countering the spread of corruption in the public administration system. The thesis contains proposals for amendments to legislative acts that govern the activities of subjects of public administration.

У дисертації на основі аналізу сучасних досягнень юридичної науки, адміністративного законодавства здійснено аналіз публічного адміністрування охорони права власності в Україні, а також запропоновано науково обґрунтовані пропозиції стосовно вдосконалення адміністративно-правових норм, які регулюють досліджувані відносини, загалом сформульовано теорію публічного адміністрування охорони права власності в Україні. З’ясовано юридичну природу права власності, як об’єкту публічного адміністрування. Визначено методологічні засади аналізу публічного адміністрування охорони права власності в Україні. З’ясовано сутність адміністративно-правової складової охорони права власності. Виявлено і узагальнено принципи публічного адміністрування охорони права власності. Визначено зміст публічного адміністрування охорони права власності в Україні. Здійснено класифікацію публічного адміністрування у сфері охорони права власності на види за визначеними критеріями. Визначено рівні здійснення публічного адміністрування охорони права власності в Україні. Розкрито поняття, систему та адміністративно-правовий статус суб’єктів публічного адміністрування охорони права власності в Україні. З’ясовано роль Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади у сфері публічного адміністрування охорони права власності в Україні. Розкрито адміністративно-правовий статус юстиції, як суб’єкта публічного адміністрування охорони права власності в Україні. З’ясовано юридичну природи та характерні риси правоохоронних органів з охорони права власності в Україні. Сформовано поняття, виявлено і описано правові елементи адміністративноправового механізму публічного адміністрування охорони права власності в Україні. З’ясовано систему джерел публічного адміністрування охорони права власності. Розкрито адміністративні інструменти публічного адміністрування охорони права власності в Україні. З’ясовано юридичну природу та процедуру державної реєстрації як способу охорони права власності. Охарактеризовано адміністративні процедури щодо охорони права власності в Україні. Проаналізовано доктринальні положення щодо зарубіжного досвіду публічного адміністрування охорони права власності. Удосконалено законодавство щодо охорони права власності в Україні. Визначено напрямки удосконалення сфери державної реєстрації щодо формування антирейдерських заходів в Україні.
В диссертации на основе анализа современных достижений юридической науки, административного законодательства осуществлен анализ публичного администрирования охраны права собственности в Украине, а также предложены научно обоснованные предложения по совершенствованию административноправовых норм, регулирующих исследуемые отношения, в общем сформулировано теорию публичного администрирования охраны права собственности в Украине. Выяснено юридическую природу права собственности, как объекта публичного администрирования. Определены методологические основы анализа публичного администрирования охраны права собственности в Украине. Выяснено сущность административно-правовой составляющей охраны права собственности. Выявлено и обобщены принципы публичного администрирования охраны права собственности. Определено содержание публичного администрирования охраны права собственности в Украине. Осуществлена классификация публичного администрирования в сфере охраны права собственности на виды по определенным критериям. Определены уровни осуществления публичного администрирования охраны права собственности в Украине. Раскрыто понятие, систему и административно-правовой статус субъектов публичного администрирования охраны права собственности в Украине. Выяснена роль Кабинета Министров Украины, центральных и местных органов исполнительной власти в сфере публичного администрирования охраны права собственности в Украине. Раскрыто административно-правовой статус юстиции, как субъекта публичного администрирования охраны права собственности в Украине. Выяснено юридическую природу и характерные черты правоохранительных органов по охране права собственности в Украине. Сформировано понятие, обнаружено и описано правовые элементы административно-правового механизма публичного администрирования охраны права собственности в Украине. Выяснено систему источников публичного администрирования охраны права собственности. Раскрыто административные инструменты публичного администрирования охраны права собственности в Украине. Выяснено юридическую природу и процедуру государственной регистрации в качестве способа охраны права собственности. Охарактеризованы административные процедуры по охране права собственности в Украине. Проанализированы доктринальные положения относительно зарубежного опыта публичного администрирования охраны права собственности. Усовершенствовано законодательство по охране права собственности в Украине. Определены направления совершенствования сферы государственной регистрации по формированию антирейдерских мероприятий в Украине.
In the dissertation on the basis of the analysis of modern achievements of legal science, administrative legislation an analysis of public administration of property rights protection in Ukraine was conducted, as well as scientifically substantiated proposals concerning the improvement of administrative and legal norms governing the investigated relations were formulated, the theory of public administration of property rights protection in Ukraine was formulated in general. The legal nature of property rights as an object of public administration is revealed. The methodological principles of the analysis of public administration of property rights protection in Ukraine are determined. The essence of the administrative and legal component of the protection of property rights is revealed. It is revealed and summarized that the principles of public administration of the protection of property rights in Ukraine are objectively divided into general and special. The content of public administration of the protection of property rights in Ukraine as the administrative activity of the subjects of public administration and the court is determined. Classification of public administration in the area of property rights protection by types according to certain criteria has been carried out. The level of implementation of public administration of property rights protection in Ukraine is determined. The concept, system and administrative and legal status of subjects of public administration protection of property rights in Ukraine as public persons acting members of the administrative and legal relations, endowed with powerful competence (with administrative duties and rights), within which exercises public administration (administrative, administrative and administrative activities are carried out) regarding the protection of property rights. The role of the Cabinet of Ministers of Ukraine, central and local executive authorities in the field of public administration of property rights protection in Ukraine has been clarified. The administrative-legal status of justice as the subject of public administration of the protection of property rights in Ukraine is revealed. The legal nature and characteristic features of law enforcement bodies for the protection of property rights in Ukraine, as well as the administrative-procedural bodies, which have the power of law enforcement to protect the protection of subjects of property rights from the most dangerous types of encroachment with the possibility of application to violators of property rights, are revealed. The concept was formed, legal elements of the administrative and legal mechanism of public administration of property rights protection in Ukraine were revealed and described. The system of sources of public administration of the protection of property rights, as officially disclosed forms of external expression and official consolidation of legal norms of administrative law, is revealed. The administrative tools of public administration of the protection of property rights in Ukraine are disclosed as external means (forms) and methods and methods of administrative activity of public administration actors, which constitute the mechanism of public administration. The legal nature and procedure of state registration as a way of protection of property rights are revealed. The administrative procedures for the protection of property rights in Ukraine are described. The doctrinal provisions concerning the international regulation of the protection of property rights have been further developed through the analysis and scientific synthesis of international rules of law that directly or indirectly regulate legal mechanisms for the protection of property rights. The doctrinal provisions concerning the foreign experience of public administration of property rights protection are analysed. The legislation on the protection of property rights in Ukraine has been improved by amending and supplementing existing legislation in order to increase the efficiency of administrative activities of public administration in the area of property rights protection in Ukraine. The directions of improvement of the scope of state registration as a means of protecting property rights through the implementation of anti-raider measures in an administrative manner regarding improving the accessibility and quality of administrative services, and establishing a mechanism to counteract the unlawful conduct of registration operations are identified.

Кузіна К. О. Інспекція з питань паркування як суб’єкт публічного адміністрування в Україні: проблемні питання структури і функціонування (на прикладі Запорізького регіону) : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник А. А. Шарая. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 102 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 102 сторінок, містить 76 джерел використаної інформації. Аналіз існуючого стану системи паркування транспортних засобів в Україні свідчить, що організаційні, нормативно-правові та фінансові умови функціонування зазначеної системи не відповідають ні потребам учасників дорожнього руху, ні вимогам населення, ні європейським практикам у цій сфері. Недосконала система притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху в сфері зупинки, стоянки, паркування призвело до необхідності прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери паркування транспортних засобів», яким було винесено зміни до КУпАП та створення нового суб’єкта публічного адміністрування – інспектор з паркування. Так, водії достатньо часто не оплачують послуги з паркування, нехтують законними вимогами інспекторів-паркувальників, залишають транспортні засоби на тротуарах або на проїзних частинах вулиць, іноді у кілька рядів, що ускладнює рух транспорту, створює затори, призводить до втрат часу законослухняними водіями та пасажирами громадського транспорту, суттєво забруднює повітря тощо. Система паркування в Україні кардинально відрізняється від аналогів, що ефективно працюють у країнах ЄС та світу. Зокрема, в успішних розвинутих країнах функціонують прості та зручні для учасників дорожнього руху механізми на відміну від України. Тому, реформування системи паркування є важливим етапом на шляху до розбудови європейської держави. Метою кваліфікаційної роботи є порівняльно-правовий аналіз структури та організаційної діяльності інспекторів з паркування, а також механізм притягнення до відповідальності за порушення правил стоянки, зупинки, паркування за законодавством України та зарубіжних країн, розробка практичних рекомендацій та пропозицій до чинного законодавства з питань покращення принципу роботи інспекторів з паркування в Україні. Об’єктом дослідження даної кваліфікаційної роботи є суспільні відносини, які складаються під час функціонування інспекції з питань паркування як суб’єкта публічного адміністрування в Україні, а також під час формування структури. Предметом дослідження є інспекція з питань паркування як суб’єкт публічного адміністрування в Україні: проблемні питання структури і функціонування (на прикладі Запорізького регіону).
EN : Qualification work consists of 102 pages, contains 76 sources of information used. Analysis of the current state of the vehicle parking system in Ukraine shows that the organizational, legal and financial conditions of the system do not meet the needs of road users, the requirements of the population, or European practices in this area. Imperfect system of bringing to administrative responsibility for violating traffic rules in the field of stopping, parking, parking has led to the need to adopt the Law of Ukraine "On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine on Reforming the Parking of Vehicles", which amended the Code of Administrative Offenses and created a new sub of the object of public administration - the parking inspector. Thus, drivers often do not pay for parking services, ignore the legal requirements of parking inspectors, leave vehicles on sidewalks or on carriageways, sometimes in several rows, which complicates traffic, creates traffic jams, leads to loss of time for law-abiding drivers and passengers public transport, significantly pollutes the air, etc. The parking system in Ukraine is radically different from analogues that work effectively in the EU and the world. In particular, in successful developed countries there are simple and convenient for road user’s mechanisms in contrast to Ukraine. Therefore, reforming the parking system is an important step towards building a European state. The purpose of the qualification work is a comparative legal analysis of the structure and organizational activities of parking inspectors, as well as a mechanism for prosecuting violations of parking rules, stops, parking under the laws of Ukraine and foreign countries, development of practical recommendations and proposals for current legislation to improve the principle of work parking inspectors in Ukraine. The object of research of this qualification work is public relations, which are formed during the functioning of the parking inspection as a subject of public administration in Ukraine, as well as during the formation of the structure. The subject of the study is the Inspectorate for Parking as a subject of public administration in Ukraine: problematic issues of structure and functioning (on the example of the Zaporizhia region).

Шамрай В. А. Дискреційні повноваження та критерії втручання у діяльність суб`єкта публічного адміністрування з боку суддів: досвід України та європейських країн : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник Л. В. Кузенко. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 111 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 111 сторінок, містить 104 джерела використаної інформації. Для захисту та поновлення суб’єктивних прав, свобод, інтересів адміністративні суди наділені широкими процесуальними повноваженнями. Особливістю таких повноважень є те, що Кодексом адміністративного судочинства України для адміністративних судів не передбачено однозначних й імперативних приписів щодо того, як слід поводитися під час розгляду й вирішення адміністративної справи та яке саме рішення слід ухвалювати. Адміністративний суд на власний розсуд розглядає та вирішує справу адміністративної юрисдикції, вчиняє всі необхідні процесуальні дії, оцінює рішення, дії, бездіяльність суб’єкта публічної адміністрації, постановляє ухвали та приймає постанови. На розсуд адміністративного суду захищаються, поновлюються суб’єктивні права, свободи, інтереси, обираються способи судового захисту, передбачені національним адміністративним процесуальним законодавством. Захист і поновлення суб’єктивних прав, свобод, інтересів саме й передбачають ухвалення адміністративними судами рішень про зобов’язання суб’єкта публічної адміністрації обрати певний вид поведінки, прийняти рішення або утриматися від проявів будь-якої активності. По суті, цими рішеннями адміністративні суди, діючи всупереч волі та інтересам (устремлінням) суб’єкта публічної адміністрації, втручаються у його можливості діяти на власний розсуд, іншими словами – у свободу його дій. Адміністративні суди задля належного виконання ними завдань й успішного досягнення мети щодо захисту й поновлення суб’єктивних прав, свобод, інтересів мають надавати об’єктивну оцінку і розсуду суб’єкта публічної адміністрації, і власним процесуальним можливостям щодо такого розсуду. Очевидно, що для судової практики в адміністративних справах нагальною стає необхідність розробки вчення з проблем як процесуального розсуду адміністративного суду, так і адміністративного розсуду суб’єкта публічної адміністрації, належним чином перевіреного правозастосуванням адміністративних судів і суб’єктів публічної адміністрації. Відтак, тема процесуального розсуду (розсуду адміністративного суду) і його втручання в розсуд суб’єкта публічної адміністрації є масштабною і об’єктивно іманентною національному адміністративному процесу. Метою магістерської роботи є обґрунтування системи знань щодо сутності та підстав втручання у діяльність суб`єкта публічного адміністрування з боку суддів з урахуванням європейського та кращого вітчизняного досвіду. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із втручанням у діяльність суб’єкта публічного адміністрування з боку суддів. Предметом дослідження є дискреційні повноваження та критерії втручання у діяльність суб`єкта публічного адміністрування з боку суддів: досвід України та європейських країн.
EN : The qualification work consists of 111 pages, contains 104 sources of information used. For the protection and restoration of subjective rights, freedoms and interests, administrative courts are empowered with extensive procedural powers. The peculiarity of such powers is that the Code of Administrative Procedure of Ukraine does not provide for unambiguous and imperative instructions for administrative courts as to how to deal with the administrative case and what decision to make. The administrative court, at its own discretion, considers and resolves the case of administrative jurisdiction, performs all necessary procedural actions, evaluates the decisions, actions, inaction of the subject of public administration, issues resolutions and adopts resolutions. At the discretion of the administrative court are protected, subjective rights, freedoms, interests are renewed, the methods of judicial protection provided by national administrative procedural legislation are selected. The protection and restoration of subjective rights, freedoms, interests are precisely what the administrative courts make when deciding on the obligation of a public administration entity to choose a certain type of behavior, make a decision or refrain from displaying any activity. In essence, by these decisions the administrative courts, acting contrary to the will and interests (aspirations) of the subject of public administration, interfere with its ability to act at its own discretion, in other words - in its freedom of action. Administrative courts, in order to properly fulfill their tasks and successfully achieve the goal of protecting and restoring subjective rights, freedoms, interests, must give an objective assessment and discretion to the subject of public administration, and their own procedural capacity for such discretion. Obviously, it is essential for judicial practice in administrative cases to develop a doctrine on the problems of both the procedural discretion of the administrative court and the administrative discretion of the subject of public administration, properly verified by the enforcement of administrative courts and subjects of public administration. Therefore, the subject of procedural discretion (administrative court discretion) and its interference with the discretion of a public administration entity is large-scale and objectively immanent to the national administrative process. The purpose of the master's thesis is to substantiate the system of knowledge regarding the nature and grounds of intervention in the activity of the subject of public administration by the judges, taking into account the European and the best domestic experience. The subject of the study is the public relations arising from the interference with the activities of the subject of public administration by the judges.

Калінін А. О. Міжнародно-правові стандарти публічної відповідальності за шкоду, завдану суб’єктом публічної адміністрації та їх імплементація у законодавство України : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник Р. О. Кукурудз. Запоріжжя : ЗНУ. 2020. 138 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 138 сторінок, містить 116 джерел використаної інформації. Формування України як незалежної, правової, демократичної, соціальної держави, особливо в умовах, коли український народ зробив свій історичний вибір стратегічного курсу на партнерство з ЄС, потребує вирішення багатьох складних завдань. Серед них, - формування в Україні сучасної моделі публічного управління та її відповідність європейським інституціям та стандартам. Наразі світовою спільнотою і на міжнародному рівні, і на рівні ЄС, і на національних рівнях є чітке усвідомлення ролі держави як політико-територіальної форми організації суспільства служити інтересам цього суспільства та його окремим членам, їх правам, свободам та охоронюваним законом інтересам. Відповідно до звіту ООН «Правові та регулятивні рамки державного управління» такими окреслено: право на справедливий судовий розгляд до прийняття будь-якого рішення, яке зачіпає права особи; право брати участь в адміністративній процедурі на основі широко визначеного locus standi; права на судовий перегляд адміністративних рішень; право доступу до документів, обов'язок адміністрації надавати відповідну інформацію громадянам; та відповідальність державного управління у разі заподіяння шкоди його діяльністю. Радою Європи також запроваджено низку актуальних інструментів, що стосуються таких питань, як криміналізація корупції у державному та приватному секторах, відповідальність і відшкодування шкоди, заподіяної нею, поведінкою державних службовців та фінансуванням політичних партій. Документ закріплює «загальний консенсус щодо ключових складових належного управління, що формується серед демократичних держав», який повинен поширюватися на всі держави-члени незалежно від правової традиції та системи управління. Зокрема, Принцип 5 SIGMA передбачає, що державні органи беруть на себе відповідальність у випадках неправомірних дій та гарантують відшкодування та / або належну компенсацію. Метою кваліфікаційної роботи є аналіз міжнародних стандартів публічної відповідальності за завдану шкоду та аналіз їх імплементації в законодавство України.
EN : The qualification work consists of 138 pages, contains 116 sources of information used. The formation of Ukraine as an independent, legal, democratic, social state, especially in conditions when the Ukrainian people have made their historical choice of strategic course for partnership with the EU, requires the solution of many difficult tasks. Among them is the formation of a modern model of public administration in Ukraine and its compliance with European institutions and standards. At present, the world community at the international, EU and national levels has a clear awareness of the role of the state as a politico-territorial form of organization of society to serve the interests of this society and its individual members, their rights, freedoms and legally protected interests. According to the UN report, the "Legal and Regulatory Framework for Public Administration" outlines: the right to a fair trial before any decision affecting the rights of the individual; the right to participate in administrative proceedings on the basis of a broadly defined locus standi; the right to judicial review of administrative decisions; the right of access to documents, the obligation of the administration to provide relevant information to citizens; and the responsibility of public administration in case of damage to its activities. The Council of Europe has also introduced a number of relevant instruments on issues such as the criminalization of corruption in the public and private sectors, liability and redress, the conduct of civil servants and the financing of political parties. The document establishes a "general consensus on the key components of good governance emerging among democracies", which should apply to all Member States, regardless of legal tradition and system of governance. In particular, SIGMA Principle 5 stipulates that public authorities take responsibility in cases of wrongdoing and guarantee redress and / or appropriate compensation. The purpose of the qualification work is the analysis of international standards of public liability for damage and analysis of their implementation in the legislation of Ukraine.

Бойко С. К. Внутрішні пасажирські перевезення маршрутними таксі як об’єкт публічно-правового регулювання: міжнародно-правовий, національний, регіонально-правовий аспекти : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник Ш. Н. Гаджиєва. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 116 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 116 сторінок, перелік посилань містить 89 джерел. Глобальне реформування, яке простежуються у сучасних процесах розвитку українського суспільства, охоплює усі сфери соціального та правового життя. Під впливом цих процесів не тільки здійснюється трансформація існуючих правових явищ чи поява нових, але й виникає нагальна потреба у їх дослідженні. Соціально-економічний розвиток України, її інтеграція у світове співтовариство значною мірою впливає на розвиток пасажирських перевезень автотранспортом – складової підвищення добробуту суспільства, задоволення потреб населення і господарства в перевезеннях пасажирів з трудовою, культурною, побутовою та іншою метою. У загальній кількості пасажирських перевезень транспортом загального користування майже 70 % припадає на пасажирські перевезення маршрутними таксі. Однак, відсутність чіткої програми розвитку, нестабільність публічно-правового забезпечення пасажирських перевезень маршрутними таксі, призвели до погіршення ситуації, перш за все, пов’язаної з безпекою пасажирських перевезень та забезпеченням потреб населення. Більшість транспортних засобів за своєю конструкцією, вантажністю, типами кузова, класом комфортності, видами спожитого палива, витратами палива, екологічним забрудненням та іншими показниками, не відповідає сучасним міжнародним стандартам. Із загальної кількості транспортних засобів майже 66 % є технічно або морально застарілими, погіршується технічний стан маршрутних таксі, зростає витратна складова перевізників, які намагаються одержати прибуток за будь-яку ціну, використовуючи не тільки застарілі транспортні засоби, але й низько кваліфікованих водіїв, що призводить до зростання порушень безпеки пасажирських перевезень, зростання аварійності та зниження якості надання послуг з перевезення пасажирів. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері публічно-правового регулювання внутрішніх пасажирських перевезень маршрутними таксі. Предметом дослідження є внутрішні пасажирські перевезення маршрутними таксі як об’єкт публічно-правового регулювання. Мета кваліфікаційної роботи полягає у комплексному дослідженні сучасного стану публічно-правового регулювання внутрішніх пасажирських перевезень маршрутними таксі в Україні.
EN : The qualification work consists of 116 pages, the list of references contains 89 sources. Global reform, which is observed in the contemporary processes of development of Ukrainian society, covers all spheres of social and legal life. Under the influence of these processes, not only is the transformation of existing legal phenomena or the emergence of new ones, but there is an urgent need for their study. The socio-economic development of Ukraine, its integration into the world community greatly influences the development of passenger transportation by motor transport - a component of improving the welfare of society, meeting the needs of the population and the economy in the transportation of passengers for work, cultural, domestic and other purposes. In the total number of passenger transport by public transport, almost 70% is accounted for by passenger transport by minibus. However, the lack of a clear development program, the instability of public and legal provision of passenger transportation by taxi, have made the situation worse, primarily related to the safety of passenger transportation and to meeting the needs of the population. Most vehicles, by their design, load, body types, comfort class, types of fuel consumed, fuel consumption, environmental pollution and other indicators, do not meet modern international standards. Of the total number of vehicles, almost 66% are technically or morally outdated, the technical condition of minibuses is worsening, the expense component of carriers trying to make money at any cost is increasing, using not only outdated vehicles but also low-skilled drivers, which results in to increased violations of passenger transportation safety, increased accident rates and reduced quality of passenger transportation services. The object of the study is the public relations that arise in the field of public legal regulation of domestic passenger transportation by taxi. The subject of the study is domestic passenger transportation by taxi as an object of public legal regulation. The purpose of the qualification work is to comprehensively study the current state of public and legal regulation of domestic passenger transportation by taxi in Ukraine.