Статті в журналах з теми "Стратегія скорочення"

Мета: дослідити сучасні стратегії та підходи до профілактики вживання алкоголю і зменшення шкоди, пов’язаної з цим чинником ризику, в стратегічних документах Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Матеріали і методи. При виконанні дослідження використано бібліографічний та інформаційно-аналітичний методи. Науковою базою є інформаційні, стратегічні, програмні та робочі документи ВООЗ та Європейського регіонального бюро (ЄРБ) ВООЗ. Результати. Аналіз стратегічних і програмних документів ВООЗ, ЄРБ ВООЗ, ООН, ЄС засвідчив пріоритетність питань профілактики та скорочення нездорового вживання алкоголю в рамках боротьби з неінфекційними захворюваннями та зміцнення здоров’я населення. Глобальний план дій щодо неінфекційних захворювань, Глобальна стратегія скорочення шкідливого вживання алкоголю висвітлюють перспективні напрями запобігання нездоровій алкогольній поведінці та зменшення поширеності цього чинника ризику з використанням популяційних, групових та індивідуальних підходів, економічних, правових, інформаційних, медичних та інших важелів. Регіональні європейські документи, насамперед Європейський план дій зі скорочення шкідливого вживання алкоголю на 2012–2020 рр., представляють комплекс дієвих заходів, що стосуються впровадження заходів маркетингової та цінової політики, підвищення обізнаності громадян, боротьби з водінням у нетверезому стані, лідерства і прихильності, скорочення негативних наслідків вживання алкоголю та алкогольної інтоксикації в рамках сектору охорони здоров’я, зменшення доступності алкогольних напоїв, скорочення вживання, виробленої незаконно алкогольної продукції або неорганізованим сектором, моніторингу та епідеміологічного нагляду. Висновки. Визначені перспективні напрями, стратегії та заходи протидії нездоровому вживанню алкоголю, які окреслено міжнародними та регіональними документами в охороні здоров’я, є основою для обґрунтування і розробки концептуальних засад та конкретних планів дій з профілактики і боротьби з негативними наслідками вживання алкоголю населенням з урахуванням національного контексту.

Стаття присвячена дослідженню основних бюджетоутворюючих галузей економіки України та їх структури експорту. У статті розкрито сутність поняття галузі. Визначено, що найбільшу питому вагу у експорті України займають продукція агропромислового комплексу та продуктів харчування, продукція металургійного комплексу, продукція машинобудування і мінерально-сировинна продукція. Проаналізовано структуру експорту агропромислового, металургійного, машинобудівного та мінерально- сировинного комплексу. Досліджено, що у структурі експорту агропромислового комплексу найбільшу частку становить продаж продуктів рослинного походження, у структурі металургійного комплексу – чорні метали, у структурі машинобудівного комплексу – машини, механізми, устаткування та електротехнічне обладнання, у структурі мінерально- сировинного комплексу – руда, шлак і зола. Встановлено, що у структурі експорту національної економіки переважає сировинна продукція з низьким ступенем обробки. Виявлено проблеми конкурентоспроможності українських підприємств. Визначено, що в цілому для галузей економіки України є характерною висока енергоємність виробництва, брак інвестицій та власних фінансових ресурсів для забезпечення ефективного розвитку виробництва. Запропоновано напрямки трансформації структури експорту по кожній з галузей. Доведено, що напрямками трансформації структури експорту має стати скорочення частки експорту сировини і виготовлення наукомістких товарів, а також нарощення темпів обсягу товарів із високою доданою вартістю.

В статті розглянута важлива проблема збереження й зміцнення здоров’я населення. Проведено аналіз законодавства з регулювання продовольчої захищеності, який підтверджує, що концептуально не конкретизовані результати продовольчого забезпечення як об’єкта регулювання, не забезпечуються на достатньому рівні методичними підходами для ефективного його поновлення. Визначено фактори продовольчої безпеки та якісного харчування. Розглянуто площини забезпечення ефективних ліній постачання харчових продуктів і зменшення їх втрат під час зберігання та утворення харчових відходів. Опрацьовано напрями забезпечення практичних шляхів збереження здоров’я для виявлення суті “здоров’я”. Відмічено шість основних типів сутнісних елементів визначення здоров’я. Показана вимога парадигми сталого розвитку агропродовольчого виробництва за системою пріоритетів, які відповідають економічним інтересам господарюючих суб’єктів в поєднанні з їх екологічною та соціальною відповідальністю. Досліджено роль ФАО і ВООЗ з розробки та впровадження міжнародних програм, спрямованих на стабілізацію системи харчування населення і забезпечення харчового статусу населення України. Відзначено рівні споживання окремих харчових продуктів щодо раціональних норм, % цілого ряду продуктів, у т.ч. молочних (52,7 %), м’яса та м’ясних продуктів, включаючи субпродукти і жир-сирець (66,7 %), хлібні продукти (у перерахунку на борошно; крупи, рис, бобові) (96,8 %), яйця, шт. (97,1 %). Населення України споживає більше норми овочів та баштанних продовольчих культур (у т.ч. картоплі) (187 %), недостатню кількість свіжих плодів, ягід та винограду (без переробки на вино) – (65,2 %) відповідно щодо рекомендованих МОЗ України норм здорового харчування. Відзначені негативні тенденції забезпечення продовольчої безпеки останніх років через: незбалансованість харчування; скорочення розмірів власного виробництва окремих продуктів, споживання значної кількості продуктів нижче оптимальних норм, погіршення якості харчування, економічної недоступності продовольства внаслідок загального невисокого ступеня доходів населення. Показано найвищу диференціацію рівня життя населення за суспільними групами, збільшення імпорту практично за всіма продовольчими групами, що приводить до стримування становлення вітчизняного виробника. При цьому передбачається погіршення загальної позитивної перспективи у сфері продовольчої безпеки і харчування через присутність пандемії COVID-19.

Статтю присвячено дослідженню міжнародного досвіду боротьби з корупцією та криміналізації корупційних порушень.Метою статті є дослідження міжнародного законодавства, міжнародних угод з протидії корупції, а також аналіз криміналізації корупційних порушень у світовій практиці.Наукова новизна. Визначено, що міжнародний досвід боротьби з корупцією показує, що успіх в ній залежить від ряду факторів. В статті проаналізовано принципи міжнародного законодавства в сфері протидії корупції, а також приділено увагу криміналізації корупційних порушень.Висновки. Будучи частиною світової спільноти, будь-яка держава повинна враховувати міжнародні стандарти і рекомендації, що стосуються кримінально-правових методів боротьби з корупційними злочинами, в тому числі хабарництвом, а також привести національне законодавство у відповідність з мінімальними стандартами відповідних конвенцій. Комплексна стратегія боротьби з корупцією на міжнародному рівні реалізується за такими напрямкамияк: економічне реформування, спрямоване на послаблення державного регулювання; підвищення відкритості адміністративних процесів; перебудова діяльності державного апарату, скорочення бюрократичних структур і зниження їх впливу на економіку; удосконалення роботи судів; реформування комерційного законодавства, особливо з проблем ринку цінних паперів, нерухомості, інтелектуальної власності, екології; зміцнення громадянського суспільства та посилення незалежних засобів масової інформації; викорінення внутрішньої корупції в правоохоронних органах.

Метою роботи є проведення системного аналізу проблем формування кадрового потенціалу Збройних Сил України в системі публічного управління. У статті обґрунтовано, що нестабільна соціально-економічна обстановка на світовій арені, нові глобалізаційні виклики та загрози доводять необхідність масштабного реформування Збройних Сил. Реорганізація військово-адміністративної структури, скорочення чисельності особового складу, модифікація системи підготовки резервістів, гуманізація умов проходження служби з призову, переведення на аутсорсинг (обслуговування цивільними організаціями) системи забезпечення Збройних Сил фактично акумулюють у собі ресурси та створюють базис для формування кадрового потенціалу Збройних Сил. Методологія: системний аналіз, узагальнення, синтез, аналіз, моделювання. Наукова новизна. Автором узагальнено сім кластерів формування та розвитку кадрового потенціалу Збройних Сил України в системі публічного управління. По-перше, несистемність та неефективність управління персоналом Збройних Сил України, зокрема, відсутня Стратегія реформування кадрової політики Збройних Сил України в частині формування кадрового потенціалу Збройних Сил України в системі публічного управління. По-друге, відсутні ефективні механізми формування якісного кадрового потенціалу Збройних Сил України, зокрема, потребує переформатування механізмів відбору, оцінювання, мотивації управлінських кадрів Збройних Сил України. По-третє, потребує реформування системи навчання військових кадрів з урахуванням інноваційних вимог сучасного світового співтовариства, а також тенденцій навчання військ НАТО. По-четверте, проблема переформатування системи компетенцій, якими повинні володіти управлінські кадри Збройних Сил, зокрема, визначення спеціальних та професійних компетенцій з урахуванням саме мінливості системи національної та міжнародної безпеки. По-п’яте, проблема організації ефективного морального виховання військових кадрів як важливий чинник забезпечення національної безпеки країни. По-шосте, запровадження коучингу для військових кадрів Збройних Сил України. Концепція професійно орієнтованого коучингу для офіцерів збройних сил надає можливість інноваційно розглянути процеси професійного розвитку та кар’єрного зростання, в яких принципи військового коучингу можуть виявитися справді корисними. По-сьоме, формування власної інформаційної безпеки кадрового потенціалу Збройних Сил України як основи формування національної безпеки України. Висновки. У статті здійснена систематизація сучасних проблем формування та розвитку, доведено, що зазначені проблеми повинні бути узагальнені у Стратегії реформування кадрової політики Збройних Сил України.

У статті досліджено питання, пов’язані із сучасними тен- денціями англійського словотвору. На нинішньому етапі розвитку мови кон- тамінація є одним із популярних засобів утворення нових лексичних одиниць, що передусім пояснюється екстралінгвістичними чинниками: необхідністю створення спеціальних механізмів переробки й ущільнення інформації. Акту- альність дослідження зумовлена тим фактом, що сьогодні контамінанти репрезентують особливий шар лексики, який динамічно розвивається, що й засвідчує активне використання цієї словотвірної моделі у мові реклами, медіадискурсі, сучасній англомовній літературі. Окрім того, вивчення особли- востей функціонування і розвитку новоутворення Brexit у сучасній англійській мові є своєчасним, суголосним із наявними лінгвокультурологічними і пере- кладознавчими розвідками. Мета статті – здійснити теоретично обґрун- тований синхронно-системний аналіз контамінованого словотвору в сучас- ній англійській мові на матеріалі лексеми Brexit та її похідних. Досягнення зазначеної мети передбачає розв’язання таких завдань: 1) продемонстру- вати автономність контамінації як словотвірної моделі; 2) виявити основні причини появи контамінанту Brexit; 3) продемонструвати, що контамінація як словотвірна стратегія є найефективнішим способом компресії інформації в межах однієї лексеми. Зростання кількості контамінантів у лексиконі пояснюється тим фак- том, що контамінація (блендінг, телескопія), поєднуючи найкращі риси двох продуктивних способів англійського словотвору, скорочення і словоскладання, дає змогу передати максимум смислового змісту за рахунок мінімальних фор- мальних (звукових, графічних) витрат. Високий ступінь компресії інформації, що спостерігається за контамінації, сприяє продуктивності цього способу словотворення. Лексема Brexit аналізується за критеріями, яким має відпові- дати нове слово, щоб увійти у літературну мову і бути кодифікованим. Аналіз електронних словників та Інтернет-видань засвідчив факт інституалізації бленду Brexit в англійському лексиконі. Окреслено перспективи подальших нау- кових розвідок.

Розглянуто основні проблеми, виклики та обмеження, які зумовили зміни у стратегіях просування та роботи галузевих періодик протягом 2020–2021 рр. Актуальність питання просування галузевої преси зумовлена важливою роллю цього типу видань у вирішенні викликів криз і формуванні інформаційної безпеки читачів. Проаналізовано приклади антикризової діяльності окремих галузевих періодик в умовах пандемії COVID-19 методом case study. У результаті встановлено, що ключовими негативними наслідками пандемії, з якими довелося зіткнутися галузевій періодиці у контексті просування своєї продукції, стали скорочення доходів, проблеми дистрибуції паперових видань і скасування галузевих заходів. Як наслідок, видання, в яких значний відсоток доходів складає реклама, були змушені скоротити кількість номерів і готувати спарені видання. Однак інформаційний дефіцит в умовах високого попиту на актуальні та достовірні джерела інформації послужив драйвером зростання інтересу до окремих періодик, які швидко та ефективно інформували про зміни в галузевому законодавстві, надавали інформаційну допомогу в кризових умовах, сприяючи поінформованості своєї аудиторії. Основні види інновацій, які були застосовані під час пандемії галузевими видавництвами задля скорочення витрат та підвищення маржинальності бізнесу, передусім були пов’язані з інвестуванням ресурсів в організацію онлайн-заходів для фахового середовища та відкриттям пробного доступу до власних електронних товарів. У постпандемічний період періодики будуть удосконалювати власні стратегії просування з урахуванням досвіду, здобутого в умовах коронакризи. Передусім це стосується зростання впливу цифрових комунікацій і скорочення шляхів взаємодії з аудиторією внаслідок спаду цікавості до галузевих заходів.

Зростання глобальної конкуренції призвело до помітних змін у способах роботи виробничих компаній. Ці зміни вплинули на технічне обслуговування і зробили його роль ще більш важливою для успіху бізнесу. Щоб залишатися конкурентоспроможними, виробничі компанії мають постійно підвищувати ефективність своїх виробничих процесів. Те, що технічне обслуговування стає все більш важливим для промислового сектору, очевидно з поточних обговорень національних програм індустріалізації. При цьому, незважаючи на зростаючий попит на надійне виробниче обладнання, деякі компанії-виробники займаються розробкою стратегічного обслуговування. Крім того, традиційних стратегій технічного обслуговування, таких як реактивне технічне обслуговування, більше недостатньо для задоволення промислових потреб, наприклад, як максимальне скорочення відмов і втоми виробничих систем. У цій статті наведено аналіз стратегій технічного обслуговування. Їх огляд спрямований на те, щоб вказати на важливість незапланованих простоїв, які можуть статися під час роботи обладнання на виробничому підприємстві. Для підтримки працездатного стану машини було розроблено різні стратегії технічного обслуговування, серед яких найбільш популярними є реактивне технічне обслуговування, планово-профілактичне обслуговування і обслуговування на основі технічного стану. Метод прогнозованого стану більш ефективний для технічного обслуговування складних і відповідальних машин, але планово-профілактичне обслуговування залишається найбільш поширеною програмою технічного обслуговування.

Енергетичне господарство локомотивного депо займає суттєву частку витрат на організацію функціонування інших господарств депо і локомотивного парку. В умовах подорожчання цін на енергоресурси перед локомотивним господарством депо постають актуальні завдання розроблення комплексу заходів щодо запровадження стратегії економії енерговитрат. У статті аналізується динаміка технічного стану локомотивного парку і динаміка енерговитрат депо за кілька років. Зважаючи на це, намічено конкретні пропозиції з економії енерговитрат у локомотивному депо

Статтю присвячено аналізу економічного ефекту від корупційних діянь. Встановлено, що провадження антикорупційної політики є доцільним, незважаючи на думки деяких експертів щодо певного корисного ефекту для економіки. Визначено подальшу необхідність стратегії дій держави щодо боротьби з корупцією. Наведено основні пункти такої стратегії, спрямованої на скорочення масштабів корупції.

Доведено, що на сучасному етапі економічного розвитку суспільства конкуренція як рушійна сила змушує суб’єктів, що функціонують, змагатися між собою та вибудовувати стратегії підвищення конкурентоспроможності. Визнано, що університети є суб’єктами ринкових відносин і вимушені також будувати власні стратегії підвищення конкурентоспроможності. У роботі, на основі аналізу наукових праць, визначено фактори здобуття університетами конкурентоспроможності. Відображено світові моделі побудови національних стратегій здобуття конкурентоспроможності університетами. Рекомендовано для університетів з країн, що розвиваються, для підвищення конкурентоспроможності одночасно займатися передовими науковими дослідженнями і постійно вдосконалювати якість освітніх послуг. Доведено, що вітчизняні університети у свїй діяльності наразі стикаються з проблемою не лише скорочення підтримуючої ролі держави, але й налагодження чітких комунікацій зі студентами, що навчаються, та ведення дослідницької діяльності. Проаналізовані витрати держави на діяльність університетів в Україні. Відображено контингент студентів, їх розподіл за регіонами і формами навчання, вартість одного року навчання та їх рух.Реалізація стратегії конкурентоспроможного університету вимагає розробки механізму, який базується на використанні цілої низки інструментів. Доведено, що в сучасних умовах пріоритет у механізмі управління конкурентоспроможністю університетом, має залежати соціально-психологічним методам. Визначено, що задоволеність студентів навчанням в ЗВО є соціально-психологічним інструментом управління конкурентоспроможністю університету. З цією метою в роботі розроблено анкету опитування студентів, що передбачає оцінювання загального рівня задоволеності навчанням в університеті, знання цілей і стратегії розвитку університету, майбутніх намірів студентів і ще низки напрямків, таких як комунікація, інформація та зацікавленість; управління, співпраця та розвиток. Доведено, що рух студентів є реакцією на реалізацію внутрішньоуніверситетського менеджменту. Проаналізовано динаміку руху студентів України і США. Розраховано фінансові втрати університетів і держави від цього процесу в Україні та наведено дані по США. Запропоновано методичний підхід до підвищення конкурентоспроможності університетів, який передбачає співставлення коефіцієнтів плинності студентів і задоволеності їх навчанням в університеті, прийняття відповідних управлінських рішень, які сприятимуть реалізації конкурентної стратегії – управлінської диференціації.

У роботі розглянута ефективність використання Гліатиліну (холіну альфосцерату) для скорочення строків штучної вентиляції легень (ШВЛ), вивчені закономірності впливу Гліатиліну на моторно-евакуаторну функцію шлунково-кишкового тракту (МЕФ ШКТ) в клініці політравми.

Розглянуто поточний стан та перспективи розвитку відновлюваної енергетики в світі та в Європейському Союзі. Проаналізовано існуючі енергетичні стратегії та прогнози розвитку енергетики до 2050 року. Показано необхідність скорочення загального споживання первинної енергії за рахунок широкого впровадження енергоефективних технологій та енергоощадних заходів.

Розглянуто поточний стан та перспективи розвитку відновлюваної енергетики в світі та в Європейському Союзі. Проаналізовано існуючі енергетичні стратегії та прогнози розвитку енергетики до 2050 року. Показано необхідність скорочення загального споживання первинної енергії за рахунок широкого впровадження енергоефективних технологій та енергоощадних заходів.

Стаття присвячена дослідженню сучасного стану розвитку внутрішньої торгівлі України в умовах карантинних обмежень на торговельний бізнес. Встановлено, що в період 2016-2021 р. у внутрішній торгівлі України відбувалися суперечливі процеси розвитку роздрібної та оптової торгівлі та видового складу їх суб’єктів у частині зміни чисельності, обсягів і результативності діяльності. Встановлено наявність прямого зв'язку між скороченням торговельної діяльності суб'єктів торгівлі та виявленими в аналізі тенденціями скорочення роздрібного товарообігу на основі традиційних (офлайнових) технологій збуту через карантинні обмеження торгівлі для продавців непродовольчих товарів у поєднанні з суттєвими змінами в стратегіях підприємств роздрібної торгівлі та змінами в поведінці споживачів, що відбулися під впливом карантинних обмежень. Визначено факт вирішального впливу антиковідних обмежень на припинення діяльності низки торговельних підприємств та/або здійснення її із збитковими результатами. Охарактеризовано зміст основних тенденцій у процесах адаптації торгівлі до умов постковідної економіки, розвитку технологій та організаційних бізнес-моделей провадження торговельного бізнесу, відображено результати інноваційного поглиблення типологічного різноманіття суб’єктів та об’єктів торговельного середовища. Акцентовано на ключовій ролі цифрових технологій у розробці та впровадженні в практику сучасних бізнес-моделей і форматів торговельних закладів, а також розвитку мобільної та електронної торгівлі. Наголошено на необхідності інтеграції в умовах карантинних обмежень суб’єктів торговельного підприємництва в інтегровані регіональні формування з забезпечення споживачів продовольством на засадах логістики і з дотриманням рекомендацій ФАО.

Актуальність. Ішемічна хвороба серця — це накопичення атеросклеротичних бляшок у кровоносних судинах, які забезпечують серце киснем та поживними речовинами. Аортокоронарне шунтування (АКШ) — це стратегія реваскуляризації міокарда, яка показана пацієнтам з ураженням трьох і більше коронарних артерій, високими показниками SYNTAX, цукровим діабетом та систолічною дисфункцією лівого шлуночка. У переважній більшості випадків сьогодні АКШ виконується зі штучним кровообігом. Під час штучного кровообігу під впливом низки чинників відбувається зниження рівня деяких електролітів. Одним з них є фосфор — важливий елемент для всіх живих клітин, який виконує різні функції. Мета дослідження: дослідити ефективність застосування фруктозо-1,6-дифосфату з метою профілактики виникнення та зниження ступеня тяжкості гострої лівошлуночкової недостатності у пацієнтів, які перенесли оперативне втручання — аортокоронарне шунтування зі штучним кровообігом, у яких до операції була виявлена гіпофосфатемія. Матеріали та методи. У Державній науковій установі «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами було прооперовано 500 пацієнтів. Усім виконувалася операція АКШ зі штучним кровообігом. Відібрано 60 пацієнтів, у яких на доопераційному етапі було діагностовано гіпофосфатемію. Під гіпофосфатемією розумілося зменшення рівня фосфатів нижче за норму або рівень, що наближається до нижньої межі норми. До основної групи увійшли 30 пацієнтів, для корекції рівня фосфатів використовувався фруктозо-1,6-дифосфат (препарат Езафосфіна). До контрольної групи також увій­шли 30 пацієнтів, корекція рівня фосфатів не проводилася. Статистично значимих відмінностей у групах (за статтю, віком, кількістю шунтів, що накладалися) не виявлено, р > 0,05. Дослідження рівня фосфатів проводилося до операції, одразу після закінчення штучного кровообігу та у ранньому післяопераційному періоді в динаміці. Результати. Уведення фруктозо-1,6-дифосфату проводилося (відповідно до інструкції виробника) у кількості 10 г у вигляді внутрішньовенної інфузії в період штучного кровообігу. Було верифіковане підвищення рівня фосфатів після введення препарату в основній групі, p < 0,05. Гемодинамічні розлади після операції у разі призначення фруктозо-1,6-дифосфату виникали в 1,76 раза рідше (р < 0,05), ніж у групі, де корекція гіпофосфатемії не проводилася. У разі виникнення гострої лівошлуночкової недостатності після АКШ зі штучним кровообігом час відновлення гемодинаміки від закінчення операції до стабілізації виявився вдвічі коротшим (р < 0,05) в основній групі порівняно з контрольною. А кількість спожитого інотропного препарату (добутаміну) в основній групі — в 2,6 раза (р < 0,05) менше, ніж у контрольній. Висновки. Застосування препарату фруктозо-1,6-дифосфату в комплексному лікуванні кардіохірургічних хворих, які перенесли аортокоронарне шунтування із штучним кровообігом, вірогідно коригує гіпофосфатемію (підвищує рівень фосфатів). Призначення фруктозо-1,6-дифосфату дозволяє знизити частоту розвитку гострої лівошлуночкової недостатності після АКШ зі штучним кровообігом у групі пацієнтів, у яких до операції було виявлено гіпофосфатемію. У разі її розвитку призначення фруктозо-1,6-дифосфату призводить до скорочення термінів відновлення гемодинаміки та зниження загальної дози інотропного препарату (добутаміну), необхідного для досягнення стабілізації.

Кожен день більше 1 млн осіб заражаються на інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), які становлять значну частину захворюваності людства, а також підвищують ризик придбання вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ). Існуючі стратегії профілактики та запобігання ІПСШ, включаючи зміну поведінки, розповсюдження презервативів і своєчасну терапію, не привели до їх суттєвого скорочення, що вказує на необхідність пошуку нових стратегій. Мета цього огляду – узагальнити нові біомедичні підходи до профілактики ІПСШ, включаючи багатоцільові технології, а також виявити наукові та організаційні перешкоди, які необхідно подолати. Матеріали і методи. За період 1990-2018 рр. аналізувалися результати власних досліджень, статті, знайдені в базі даних PubMed, глобальні звіти UNAIDS (ЮНЕЙДС) – агентства об’єднаних націй з боротьби зі СНІДом, звіти окремих країн, матеріали Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Результати. Проведено систематичний аналіз клінічних досліджень жіночих презервативів, місцевих мікробіцидів на основі гелю, вагінальних кілець, таблеток, плівок та нановолокон. Проаналізовано стан хімічної профілактики генітального герпесу, трихомонозу. Наведено принципи багатоцільової технології профілактики (БТП) та перспективи досліджень. Висновок. ВІЛ та інші ІПСШ є частиною глобальної кризи охорони здоров’я. В даний час розробляються нові БТП для захисту від ВІЛ й ІПСШ з урахуванням механізмів зараження та культурних і соціальних чинників.

Розглянуто сучасні підходи науковців щодо поняття стратегічного управління діяльністю банківських установ. Порівняно проблематику діяльності банків відповідно до кризових умов сьогодення. Оха-рактеризовано систему управління банком на основі стратегії поступового згортання роздрібної мережі та діджиталізації менеджменту за такими напрямами: розроблення онлайн-стратегії поступового згортання філій банку, орієнтованої на цільову аудиторію; удосконалення організаційної структури банку на основі підвищення ролі менеджера з соціальних мереж; скорочення чисельності працівників; оновлення терміналів самообслуговування та впровадження багатоканального технологічного забезпечення; покращення онлайн-системи клієнтської інтернет-підтримки; пошукова оптимізація сайту; використання всіх можливостей соціальних мереж; покращення контент-маркетингу, мобільної та медійної реклами, кастомізованих повідом-лень для кожного користувача банку. Визначено етапи стратегічного управління за умов діджиталізації діяльності банківських установ. Висвітлено особливості декомпозиції цифрового стратегічного управління банківськими послугами для визначення можливостей швидкого задоволення попиту клієнтів та послідовної його реалізації у банку. Специфічну увагу приділено питанням розробки ефективної системи клієнтської підтримки, побудованої на брендингу. Визначено характерні риси сучасної фінансової системи. Обґрунтовано доцільність використання положень нової фінансової системи, яка народжується в колаборації традиційних банків і фінтех-компаній. Охарактеризовано особливості впровадження digital-стратегії в АТ “Райффайзен Банк Авальˮ. Виокремлено ключові чинники підвищення довіри населення банківській системі за сучасних умов. Визначено перспективні напрями подальших наукових досліджень у даному напрямі.

Метою статті є виявлення формування теоретико-методичних уявлень про поняття “ефек-тивність” та “оптимальність” в аспекті окреслення їх тотожностей та відмінностей. Аргументовано твердження, що оптимізація операційної діяльності полягає у виявленні сильних та слабких сторін діяльності підприємства, поточних ризиків та існуючих контрольних заходів, проявляється у визначенні такого обсягу виробництва, що зумовить можливості для підвищення операційної ефективності та зниження рівня витрат. У матеріалах дослідження виявлено особливості стратегічного управління діяльністю підприємств, що ба-зується на застосуванні логістичних концепцій. Окреслено цілі логістичної діяльності підприємства. До-сліджено особливості, прикладні засади та стратегічні пріоритети логістичних концепцій у сучасному еко-номічному середовищі, аргументовано доцільність їх використання при реалізації мети та цілей діяльності підприємства. Зазначено, що концепції кінця двадцятого століття базувалися на можливостях та потребах перегрупування затрат та скорочення запасів, що у повній мірі обумовлює виробничу маркетингову концепцію. Проаналізовано, що наступні концепції базуються на управлінні якістю, на визначенні та прогнозуванні попи-ту та забезпеченні скорочення запасів. Така концептуальна відмінність визначається видозміною підходів до організації виробництва та стратегії розвитку компанії. Серед методів наукового дослідження у статті використано метод експертних оцінок при побудові структурної форми логістичних концепцій, методи аналізу та синтезу при проведенні порівняльної характеристики понять “ефективність” та “оптималь-ність”, метод діалектики – при виявленні зв’язків між ефективністю операційної діяльності підприємства та оптимізацією товарно-матеріальних та грошових потоків.

Застосування адаптивних навчальних систем є напрямом вдосконалення навчальної діяльності диспетчерів управління повітряним рухом, зокрема на тренажерах. Доведено, що адаптивне навчання, яке включає штучний інтелект та гнучкі механізми формування індивідуально-адаптованих вправ, підвищує ефективність навчання порівняно з традиційним навчанням. Крім того, застосування адаптивного навчання дозволяє заощадити на витратах на професійну підготовку авіадиспетчерів за рахунок скорочення часу її проведення без зниження її ефективності. Процес адаптації складається з трьох етапів: вилучення інформації про користувача, обробка інформації для ініціалізації та оновлення моделі користувача і використання моделі користувача для забезпечення адаптації. Однією з головних проблем існуючих досліджень в сфері інтелектуальних навчальних систем є те, що в них не в повній мірі досліджено питання формування індивідуальних стратегій діяльності авіадиспетчерів на рівні моделей і алгоритмів для забезпечення ефективного зворотного зв’язку на протязі всіх етапів їх професійної підготовки. В існуючих тренажерних системах обслуговування повітряного руху не реалізовано завдання корекції навчальної діяльності. У статті розглянуті можливості формування адаптивного характеру і напрямку навчання в вигляді індивідуальних стратегій діяльності за допомогою структурованої множини режимів навчання, типових помилок за відповідними критеріями оцінки та окремих дій. Подальшими напрямами дослідження можна вважати визначення вагових коефіцієнтів важливості кожної помилки за відповідним критерієм оцінки та вагові коефіцієнти складності окремих дій. Розробка механізмів спостереження та аналізу сукупності помилок та їх причин.

Вступ. Реалізація сучасних програм периопераційної та післяопераційної підтримки пацієнтів, прооперованих з приводу патологій раку ободової та прямої кишки, з метою забезпечення їх пришвидшеного одужування після проведення відповідних хірургічних втручань (Enhanced Recovery after Surgery – ERAS), передбачає можливості практичної імплементації протоколів анестезіологічного супроводу з мінімальним застосуванням опіоїдів або ж реалізації повністю безопіоїдних стратегій у ранньому післяопераційному періоді. Мета дослідження: оцінити ефективність реалізації мультимодальної безопіоїдної стратегії анестезіологічного супроводу у ранньому післяопераційному періоді хворих, прооперованих з приводу колоректального раку. Матеріали та методи. Дослідження було проведено на базі КНП «Закарпатський обласний клінічний онкологічний диспансер» у відділенні хірургії пухлин протягом 2019-2020 рр. Формування досліджуваної вибірки проводилося серед пацієнтів з діагностично підтвердженою патологією колоректального раку та потребою в проведенні хірургічного втручання резективного характеру. Протокол загального знечулення у групі дослідження та групі порівняння був ідентичним, відмінність анестезіологічної підтримки у групі дослідження полягала у реалізації власне додаткових компонентів преемптивної та превентивної аналгезії, в той час як у групі порівняння в післяопераційному періоді купірування больового симптому забезпечувалося за рахунок застосування опіоїдів. Інтенсивність больових відчуттів при рухах у післяопераційний період визначали за шкалою NRS. Додатково також реєстрували факт відновлення перистальтичних рухів кишківника та період розвитку таких у певний день після проведеного оперативного втручання, а також рівні систолічного артеріального тиску (САТ), діастолічного артеріального тиску (ДАТ) та частоту серцевих скорочень (ЧСС) у ранній післяопераційний період. Результати досліджень та їх обговорення. Моніторинг показників оцінки інтенсивності больових відчуттів за шкалою NRS дозволив встановити виражену поширеність постопераційного болю середнього та високого рівнів інтенсивності у групі порівняння через 2 (серед 68% пацієнтів) та 8 годин (серед 80% пацієнтів) після операції, в той час як поширеність болю аналогічної інтенсивності у групі реалізації безопіоїдної стратегії анестезіологічного супроводу через 2 години була у 28% пацієнтів, а через 8 годин – у 20% пацієнтів. На 1-ий та 2-ий день після операції показники інтенсивності болю, зареєстровані у групі дослідження та групі порівняння, характеризувалися статистично значимою різницею: 5,14±2,53 проти 6,32±2,09 (p < 0,05) та 4,17±1,92 проти 5,49±2,02 (p<0,05). Статистично нижчі показники систолічного та діастолічного тиску, а також частоти серцевих скорочень були виявлені у групі дослідження через 2 (p<0,05) та 8 годин (p<0,05) після операції, а також у 2-ий (p<0,05) та 3-ій дні (p<0,05) після хірургічного втручання, у порівнянні з групою порівняння. Відновлення перистальтики у групі дослідження було зареєстровано через 1,7±1,1 дня після оперативного втручання, тоді як у групі контрою – через 3,5±1,2 дня. Висновки. Використання підходу безопіоїдного мультимодального анестезіологічного супроводу із реалізацією принципів преемптивної та превентивної аналгезії сприяє зниженню поширеності больових відчуттів середнього та сильного рівнів інтенсивності у ранній післяопераційний період, утриманню оптимальних рівнів САТ, ДАТ та ЧСС, а також пришвидшенню відновлення перистальтичних рухів кишківника у порівнянні із результатами застосування класичних протоколів загального знечулення в процесі хірургічного лікування пацієнтів із колоректальним раком та їх післяопераційної підтримки. Ключові слова: колоректальний рак, безопіоїдна аналгезія, постопераційний супровід, біль

Мета: виявлення сучасного стану розробки проблеми організації медичної допомоги пацієнтам урологічного профілю та перспективи подальших досліджень. Матеріали і методи. При виконанні дослідження використано бібліографічний метод та метод контент-аналізу. Результати. Незважаючи на тягар медико-соціальних проблем, пов’язаних із хворобами сечостатевої системи, дослідження з цієї тематики є вкрай нечисленні. Вони присвячені вивченню масштабів поширення патології, провідних чинників впливу, удосконаленню технологій лікування, вирішенню питань боротьби з окремими хворобами сечостатевої системи, насамперед із сечокам’яною хворобою, інфекціями та хронічними хворобами нирок, та організації медичної допомоги окремим категоріям населення, переважно в регіональному контексті. Залишаються невирішеними питання медико-організаційного характеру. Це вимагає комплексного підходу з урахуванням широкого спектра патології, багатьох чинників впливу, сучасних стратегій розвитку урологічної служби, інтегративних тенденцій, профілактичних концепцій, пацієнторієнтованого підходу тощо. Висновки. Аналіз наукової літератури виявив недостатню розробку проблеми скорочення урологічної патології, її негативних наслідків, засвідчив необхідність наукового обґрунтування удосконалення системи надання урологічної допомоги населенню за умов реформування охорони здоров’я.

У статті акцентовано увагу на зобов’язаннях України з імплементації Директиви 2001/80/ЄС про обмеження викидів деяких забруднюючих речовин у повітря від великих спалювальних установок. Наголошено на пріоритизації векторів ескалації енергетичного сектору економіки відповідно до Енергетичної стратегії України на період до 2035 р. та необхідності трансформації вітчизняної енергетики від застарілої моделі її функціонування до новітньої «низьковуглецевої» моделі. Констатовано критичність ситуації щодо технічного стану існуючих великих спалювальних установок в енергетиці України та системи передачі електроенергії, яка у сукупності з обмеженістю фінансових ресурси операторів, що їх обслуговують, а також значним обсягом робіт з модернізації обладнання та тривалим часом їх виконання перешкоджають своєчасному виконанню, взятих урядом України зобов’язань щодо зменшення викидів в атмосферу парникових газів та забруднюючих речовин. Констатовано прийняття урядом, за існуючої можливості «дерогації», Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок та визначено існуючі перешкоди на шляху його реалізації. Здійснено компаративний аналіз еволюційного розвитку інструментарію механізму державного регулювання енергетичного сектору економіки в Україні та країнах ЄС. Акцентовано на спробах уряду України прискорити перехід до «низьковуглецевої» моделі енергетики завдяки створенню Державного фонду декарбонізації та розробці механізму державної підтримки учасників процесу декарбонізації. Вказано на прогалини законодавства з розробки механізму державної підтримки учасників процесу декарбонізації та наголошено на необхідності його доопрацювання. Обгрунтовано доцільність внесення доповнень до Енергетичної стратегії України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність» щодо припинення перехресного субсидіювання, забезпечення привабливого інвестиційного клімату в енергетичному секторі економіки країни та мобілізації коштів до Державного фонду декарбонізації, створення якого сприятиме виконанню, взятих Україною зобов’язань щодо зменшення викидів парникових газів та забруднення навколишнього середовища.

У статті проаналізовано інструмент маніпулювання впливом на аудиторію та досліджено промови політичного лідера В. Путіна як засіб маніпулятивного впливу на формування думки масової аудиторії. Установлено, що маніпулювання є розповсюдженою формою міжособистісного спілкування, яка розкриває вплив на партнера зі спілкування задля досягнення своїх прихованих мотивів. До інструментів маніпулювання можна віднести мову, емоції, повтори, зміни темпу, дроблення, однонаправлене прийняття рішення, скорочення контакту. Результат аналізу дослідження використання маніпулятивних технологій як вплив на масову аудиторію дають підставу виокремити завдання кожної визначеної мовної технології у формуванні масової опінії в політичних відносинах. Варто враховувати також і те, що мовні маніпулятивні технології є частиною великого процесу координування свідомості людей і спрямовування їхнього рішення в потрібному для оратора напрямі. Саме тому в більшості випадків ці маніпулятивні стратегії важко відрізнити. Питання щодо того, як уникнути маніпулювання, залишається відкритим. Із погляду мови, протистояти цьому не можливо. Але багато що залежить від адресата, який сприймає текст. У цій статті проаналізовано політичні промови В. Путіна та доведено, що політичні лідери використовують різноманітні засоби маніпулювання, приділяючи особливу увагу мовному. Таким чином уживаючи всі маніпулятивні технології, щоб аудиторія неусвідомлено підлаштовувалися під рішення оратора.

У статті вдосконалено методологічні засади та методичні підходи до визначення джерел економічного зростання країн світу в концепціях техногенного розвитку, сталого розвитку. Розглянуто механізм управління споживанням і заощадженням в сучасних економіках. На основі трактування людини як системоутворюючого ядра сучасного економічного простору в концепції людського розвитку доведено, що важливими об’єктами державного управління розвитком у країнах світу є споживання і заощадження. Єдиним джерелом збереження і примноження основних складових національного багатств, яке є узагальненим показником стратегічного розвитку країн світу, є внутрішні заощадження, доповнені потоком зовнішніх заощаджень. Водночас в сучасних економіках світу, з огляду на гуманістичну спрямованість їх розвитку, особливого значення набуває споживання як мета і джерело розвитку. Встановлено, що головним суб’єктом управління стратегічним розвитком національних економік, відповідальним за забезпечення прогресу і людського розвитку, є уряди країн: саме їх діями визначаються стратегічні і поточні завдання економічного прогресу, вибір макроекономічної і мікроекономічної політики, управління джерелами економічного розвитку і іншу визначальні елементи економічних умов. Обгрунтовано основні за-вдання стратегічного управління споживанням і заощадженнями: управління заощаджувально-інвестиційним потенціалом країни; сприяння ефективному використанню мобілізованих заощаджувально-інвестиційних ресурсів; створення передумов для масового залучення широких верств населення із низькими та середніми доходами до заощаджувально-інвестиційних процесів; забезпечення обсягів і структури кінцевого споживання, сприятливих для економічного зростання; скорочення неофіційного сектору економіки, у якому зосереджені великі потенційні фінансові ресурси розвитку. Таке макроекономічне регулювання має забезпечити оптимальне співвідношення між приватними заощадженнями, котрі складають основу по-повнення інвестиційних ресурсів, і споживчими витратами, що складають основу сукупного попиту і людського розвитку в країнах світової економіки.Ключові слова: споживання, заощадження, управління, глобальний розвиток, національні економіки. The article examines the evolution of approaches to understanding the sources of economic development of countries of the world economy in the concepts of man-made development, sustainable development, and human development. Based on the interpretation of man as the systemic core of the world economic space, the concept of human development has proved that consumption and savings are important objects of development management in the countries of the world. The main objectives of the strategic management of consumption and savings are identified, the implementation of which will ensure the optimal balance between private savings, which form the basis of replenishment of investment resources, and consumer expenditures, which form the basis of aggregate demand and human development in countries integrated into the world economic system. The realization of these objectives forms the basis for so-cio-economic progress at the global level.Key words: сonsumption, savings, managenent, global development, national economies.

Необхідним елементом соціально-еколого-економічної рівноваги регіону є ефективне функціону-вання сфери поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ). Проблема поводження з твердими побутовими відходами є надзвичайно актуальною для регіонів України. Звалища відходів займають цінні в сільськогосподарському значенні земельні ресурси. Особливу небезпеку створюють звалища твердих побутових відходів, які забруднюють землі сільськогосподарського призначення та створюють збитки довкіллю та сільському господарству. Водночас питання скорочення площ забруднених земель, утворення яких обумовлене звалищами відходів, їхнє відновлення і повернення до господарського обігу залишаються актуальними для наукового пошуку. Тому метою наших досліджень стало розробити оптимізаційну модель розвитку сфери поводження з ТПВ, спрямовану на збалансування двох взаємопротилежних критеріїв: економічного збитку за умови забруднення навколишнього природного середовища та загальних витрат на функціонування сфери поводження з ТПВ, а також створює основи для визначення стратегічних напрямів розвитку цією сферою в контексті реалізації соціально-економічної та екологічної стратегії регіонального розвитку. На основі запропонованої моделі визначено оптимальне співвідношення екологічних та економічних критеріїв розвитку сфери поводження з ТПВ для Полтавської області. Визначені стратегічні напрями розвитку сфери поводження з твердими побутовими відходами в контексті реалізації соціально-економічної та екологічної стратегії та надані рекомендації щодо удосконалення її фінансово-економічного забезпечення. Обґрунтовано, що розвиток сфери поводження з ТПВ має бути направленим на розв՚язання пріоритетних питань щодо: забезпечення екологічно безпечного поводження з ТПВ, максимальної утилізації відходів та розвитку ринку вторинної сировини, мінімі-зації утворення відходів. Запропоновані етапи розв՚язання цих задач на регіональному рівні. Обгрун-товано вибір оптимальних технологічних рішень на місцевому рівні, визначено альтернативні сценарії. Отже, проведені дослідження є основою для розробки наукових засад та практичних рекомендацій щодо формування старегій поводження з ТПВ для регіонального та місцевого рівня. Зокрема ці розробки мають стати основою подальших досліджень системи відновлення техногенно забруднених територій та повернення їх до господарського обігу регіонів України.

Неупереджений аналіз перебігу світових процесів останніх тисячоліть незаперечно свідчить на користь того, що порівняно незначний за площею і кількістю населення північно-західний фрагмент гігантського євразійського материка став лідером переважної більшості інновацій в більшості сфер людської діяльності. Особливо помітна його участь у прогресі технологій виробництва, що спираються не на примітивний емпіризм і “здоровий глузд”, а на вищу форму інтелектуальності – цілеспрямовані природничо-наукові дослідження й ефективне використання їх результатів в усіх можливих сферах. Слід вітати ту обставину, що в розвинених країнах все частіше зусилля істориків скеровуються не на чергові панегірики на честь національних політичних і військових лідерів (дуже часто – справжніх злочинців), а на дослідження людського буття і культурно-цивілізаційних взаємодій в Європі та інших регіонах планети (напр. [1]).Ці тенденції дають надію на те, що серед головних цілей діяльності систем навчання і виховання належне місце все впевненіше займатиме формування не націонал-патріотів, а висококультурних професіоналів з високим рівнем компетентності в сфері наук і технологій.В останні десятиріччя життя вимусило країни-лідери розпочати перехід від індустріального суспільства до нового, яке слід називати “суспільством знань”, а не “інформаційним” (в усі часи людський соціум продукував інформацію й будував буття саме на її основі!). Ці країни – більшість їх розташовані в Західній і Північній Європі – обирають цілковито нову стратегію індивідуальної і колективної діяльності, новий комплекс перспективних цивілізаційних цінностей, шукають і реалізують засоби поєднання стійкого розвитку соціуму і збереження довкілля. Українські політологи і соціологи ще дуже далекі від належного усвідомлення того, наскільки в цій сфері датчани чи норвежці випереджають американців чи англійців. Саме тому вони в аналізі майбутнього роблять серйозні помилки, помічаючи лише окремі явища змін – як правило, лише “глобалізацію” (напр. [2]) – й полишаючи поза увагою десятки інших (частина їх названа в статті [3]).Одна з подібних стратегічних помилок вищого політичного і економічного керівництва України – спроба реалізувати концепцію “вільного ринку” в умовах, коли згадані нами країни-лідери давно відмовилися від цього надмірно архаїчного засобу організації діяльності економічного життя. Ця помилка співпала у часі й просторі з ще однією – нерозумінням значення фундаментальних наук і високоінтелектуальних технологій для забезпечення якості життя і прогресу націй у ХХІ ст. Тому перші роки нашої незалежності стали часом повернення до зразків капіталістичного суспільства періоду ХІХ століття, а не свідомої підтримки паростків нового суспільства ХХІ ст.Утім, події останніх двох-трьох років свідчать на користь того, що керівництво і громадськість України поступово позбавляються решток невиправданих сподівань на неорганізований “ринок”, суспільний хаос (чого варта шкода від “тіньового сектора”!) і шкідливий для 99,9% населення варіант приватизації колективної власності. Одна з ознак обрання більш перспективного напряму розвитку – бажання інтегруватися в європейські економічні структури шляхом глибоких законодавчих та виробничих змін.Серед тих засобів, які ми можемо використати в процесі руху до інтеграції – удосконалення і ефективізація діяльності системи освіти. Вона у нас має чимало позитивних рис, але загалом не надто добре відповідає європейським стандартам. До того ж, є певні відмінності між нашою і європейською стратегію розвитку та модернізації освіти.У цих тезах ми акцентуватимемо лише частину європейської освітньої стратегії – намагання зберегти і підвищити якість освіти, забезпечити кожного молодого європейця достатньою за обсягом і змістом компетентністю (реалізаційними знаннями, вміннями і навичками), яка б гарантувала його індивідуальні успіхи на ринку праці та світову якість створеної продукції чи наданих ним послуг.Про важливість освіти для подальшого існування та економічних успіхів об’єднаної Європи нікого на її теренах переконувати не треба – це вже визнана аксіома. Питання стоїть в іншій площині – як досягти максимальних результатів за наявних і можливих засобів і ресурсів. Саме так сформулювали завдання своїх держав та урядів вищі керівники 15 країн-членів Європейського Союзу під час березневої наради 2000 року в Лісабоні – зусиллями науковців, освітян та фахівців всіх інших профілів забезпечити для Європи економічні успіхи на основі “найбільш конкурентноздатних знань у світі” [4].Виконання цих складних завдань можливе за умови спільних зусиль всіх європейських країн одразу на трьох стратегічних напрямах удосконалення первинної освіти (цей термін означає всі форми навчання і підготовки до моменту виходу на ринок праці):І. покращення її якості та ефективності;ІІ. лібералізації і розширення до теоретичного максимуму доступу до первинної освіти;ІІІ. відкритості систем освіти на оточення і світ.Завдання підвищити якість освіти не випадково стоїть на першому місці – ніхто не має бажання надаремне витратити 5-8% валового національного продукту ([4, с.7]) і зусилля 3-6% всього активного населення (саме у цих межах лежить відсоток вчителів і викладачів серед всіх зайнятих у розвинених країнах [5, с.219]). Це завдання передбачає вирішення кількох вужчих проблем.Стимулювати вибір учнями і студентами науково-технологічних профілів навчання.Розвинути у молоді компетентності, необхідні для життя у суспільстві знань (інформаційному суспільстві).Забезпечити їй доступ до всіх нових інформаційних технологій.Поліпшити навчання і підготовку педагогічних працівників.Забезпечити ефективніше використання ресурсів.Для стратегічного планування шляхів розвитку національної освіти вищому керівництву й педагогам України слід уважно дослідити вказаний перелік тих заходів, які Європейський Союз вважає надійним фундаментом забезпечення якості освіти.Особливо важливий акцент на природничо-математичну та інженерно-технологічну освіту, оскільки саме цю сферу знань європейці вважають критичним показником якості всієї освіти, всієї первинної підготовки. І вони мають рацію – суспільство знань спиратиметься на найвищі технології й вершинні досягнення фундаментальних наук. Саме на це, а не на класичну механіку, елементарну хімію, фізику чи основи металознавства. Час цих наукових знань залишився у віддаленому індустріальному минулому.Як же на практиці Європа здійснює наміри підвищити якість освіти через розширення залучення учнів і студентів на науково-технологічні профілі навчання? Ситуація у цій сфері досить строката, про що й свідчать дані щодо їх загальної кількості на цих профілях у вищих навчальних закладах різних країн ЄС (табл. 1). Таблиця 1. Відсоток студентів, які вивчають точні науки(2000 рік) [4] Країна% студентів, які навчаються на даних профіляхКількість дипломованих осіб віком 20-29 років в розрахунку на 1000 мешканцівТочні науки (разом з інформатикою)Технології та інженеріяТочні науки, технологія, інженеріяФінляндія10.625.6– *Великобританія14.88.816.2Ірландія16.911.423.2Бельгія9.211.89.7Швеція11.419.111.6Австрія11.614.07.1Франція–––Данія10.210.0–Німеччина12.715.88.2Іспанія12.616.19.9Італія7.616.8–Португалія9.417.96.3Греція–––Люксембург9.38.11.8Примітка: * – брак даних. Тут стикаємося з певною несподіванкою – за короткий період 1990-х років Фінляндія стала європейським і світовим лідером з фундаменталізації освіти. Керівники цієї країни анітрішечки не бояться того, що мало не 40 відсотків всіх її студентів вивчають точні науки і “високі” технології.На початку 1990-х років Фінляндія потрапила в глибоку економічну кризу. Розпад Радянського Союзу позбавив цю невелику країну величезного ринку, який задовольнявся виробами, що хоч і мали задовільну якість, але не вимагали “високих” технологій. Це не лише майже вполовинило валовий національний продукт Фінляндії і знизило рівень життя населення, але й примусило виходити на світові ринки з підвищеними вимогами як до технологій, так і до якості.Під час вибору стратегії розвитку своєї освіти, Фінляндія відхилила пропозиції гранично гуманітаризувати її та розширити підготовку правників і менеджерів. Було скорочене викладання історії, на ранній дитячий вік перенесене перше ознайомлення з друкованими текстами тощо. Натомість, розширене і поліпшене викладання точних наук і найновіших технологій. Невисокої якості середня професійна освіта була досить швидко реформована у вищу, випускники якої отримували глибокі наукові знання і вміння використовувати досягнення точних наук. Наслідок усіх цих змін – стрімкий розвиток виробництва у найновітніших сферах і перше місце у світі з темпів підвищення людського капіталу нації на основі використання “високих” технологій.Та приклад Фінляндії не є винятком. Як стає все більш очевидним з даних останніх років, значна частина інших країн ЄС також відзначається великою (15-19%) кількістю тих студентів, які готуються розвивати і використовувати найбільш ефективні технології ХХІ століття. Та ще важливіша та обставина, що на відміну від України, де надто часто звучать промови про “надмірну кількість науковців та інженерів” й пропонується прискорено готувати необмежену кількість адвокатів і менеджерів, в країнах ЄС застосовується стратегія збереження (і навіть розширення) саме природничо-математичних та інженерно-технологічних секторів вищої освіти.Сучасний розподіл нашого студентства в закладах університетського рівня за профілями підготовки відповідає кращим європейським зразкам – ми маємо приблизно 11% майбутніх науковців і близько 20% – інженерів і технологів [6]. Ось тільки б зберегти і підвищити якість навчання, зокрема, не витрачати перші семестри на ліквідацію недоліків роботи школи…На жаль, ми не можемо сподіватися на позитивні зрушення в роботі середньої школи, оскільки керівництво міністерства освіти і науки вважає, що навчатися і набувати досвід можна лише на власних помилках. Однак, доцільніше вчитися на чужих невдачах. Наприклад, багато разів у десятках країн світу з різноманітних міркувань ті чи інші предмети переводили з обов’язкових у вибіркові, ліквідовуючи жорсткі випускні екзамени. Результат кожного разу був один і той же – профанація викладання, різке зниження знань випускників шкіл і погіршення діяльності всієї вищої освіти. Кожна країна виходила з подібної кризи своїм шляхом. Більшість повертала обов’язковість вивчення і глибоко модернізувала зміст програм, інші (як США) просто скуповували за рубежем випускників шкіл і студентів з потрібними якостями і знаннями.То чи не краще нам відмовитися від подальшого поглиблення кризи в природничо-математичній освіті й обрати за приклад не американський, а фінський досвід?

Вступ. Враховуючи можливий вплив на майбутнє нафтогазової галузі політичних рішень стосовно декарбонізації економіки, потрібно розробити стратегію її подальшого розвитку з урахуванням необхідності зменшення викидів не тільки двоокису вуглецю, а й метану.Проблематика. Останніми роками у багатьох країнах ведеться активна діяльність зі скорочення викидів метану у нафтогазовій галузі. Для вирішення цієї проблеми сформовано низку національних та міжнародних ініціатив. В Україні зазначеному питанню не приділяється достатньо уваги. Мета. Проаналізувати стан моніторингу викидів метану від нафтогазової галузі України та узагальнити досвід інших країн з цього питання.Матеріали й методи. Аналіз офіційних даних щодо викидів метану від нафтогазової галузі України; огляд авторитетних літературних джерел та документів міжнародних організацій щодо оцінки викидів метану від підприємств галузі, технологічних та інституціональних заходів, спрямованих на вирішення проблем моніторингу та верифікаціїцих викидів.Результати. Виконано порівняльний аналіз оцінок викидів парникових газів у нафтогазовій галузі відповідно до Національного кадастру парникових газів та річних звітів групи «Нафтогаз України». Розглянуто особливості джерел викидів метану в галузі та проблеми кількісного визначення обсягів його викидів. Проаналізовано технологічні засоби та заходи, які запроваджуються в різних країнах для вирішення проблем моніторингу викидів метану.Висновки. Встановлено, що існує широкий спектр доступних технологій для виявлення та кількісного оцінювання викидів метану в галузі. Визначено необхідність переходу до використання національних коефіцієнтів при формуванні Національного кадастру парникових газів в частині оцінки летучих викидів від діяльності з вуглеводнями. Важливим чинником зменшення викидів метану від галузі має стати політика держави, акцентована на розробленніта запровадженні регуляторних стандартів і спеціальних економічних інструментів.

УДК 330.101.54; JEL Classification: E00, Е03, E3 Як доведено сучасними фундаментальними дослідженнями у будь-якій науці зобов’язано бути чотири елементи змісту: об’єкт (межи науки); предмет (проблемна частина об’єкту); методика апробації, як методика вирішення проблеми предмету; парадигма (результат апробації основного закону). Відсутність хоча б одного з таких елементів означає відсутність усієї науки. Метою даного дослідження є завершення формування науки макроекономіки. Задачі: визначити чотири елементи змісту науки макроекономіки (основну теорію, основний закон, методики апробації основного закону, парадигми), сформулювати основні результати дослідження. Методики дослідження: порівняння, системного та комплексного підходу, абстрактно-логічного аналізу, узагальнення та абстрагування, логічна генерація висновків. Результати. Визначені всі чотири елементи змісту науки макроекономіки: основна теорія макроекономіки, головним елементом змісту якої є основний закон, як результат узагальнення законів приватних теорій макроекономіки; основний закон макроекономіки – це рівність сукупного попиту і сукупної пропозиції, яка відображає саму сутність макроекономіки – створення рівноважної ціни; основна методика апробації основного закону – методика «Час» як скорочений вираз методики історичного-логічного Гегеля; три парадигми макроекономіки (глобальні стратегії) відповідно: вільної конкуренції; стихійного (неконтрольованого) співвідношення конкуренції і монополії; оптимального (контрольованого) співвідношення конкуренції і монополії. Це означає завершення формування науки макроекономіки. Наукова новизна: вперше завершено формування науки макроекономіки. Практична значущість: сформована наука макроекономіки буде найефективнішим засобом вирішення проблем практики макроекономіки та мікроекономіки, а також матиме позитивний вплив на розвиток педагогіки вищої освіти.

Актуальність. Актуальність дослідження питань формування і використання бюджету гміни викликана потребою збалансованого просторового розвитку та узгодженої програми дій в межах європейської політики стратегічного розвитку. Тому напрям досліджень від регіоналізації до локалізації економічного розвитку є необхідною передумовою SMART-спеціалізації регіонів.Мета та завдання. Метою статті є аналіз та оцінка впливу процесу формування та використання бюджету гміни на економічний розвиток території на прикладі гміни Ходзєж та генерування пропозицій для збалансованого бюджетного процесу для інших територіальних громад.Результати. В рамках визначеного правового поля адміністрування публічними фінансами в Польщі виняткової ваги набуває процес публічності й прозорості його формування та використання, у тому числі для гміни. Основними напрямками адміністрування є вирішення завдань господарчих, інвестиційних, суспільних і поточних. Основними статтями доходу польських низових рівнів територіальної громади є власні доходи, субвенції, цільові дотації уряду. кошти Європейського Союзу, кошти з-поза меж Польщі, які не підлягають поверненню. Планування доходів і витрат дає можливість визначати пріоритети та реалізовувати інвестиційні стратегії розвитку гміни. Упродовж 2014-2018 років послідовно зростають доходи: у 2016 році наступило зростання цих доходів з приблизно 8 млн золотих; у 2017 р. можна відмітити наступне виразне зростання дотації і дотації в межах дофінансування . ресурсів на суспільну допомогу з метою реалізації нової урядової програми з назвою „Сім'я 500 плюс”. З метою аналізу структури доходів бюджету гміни застосовано індикатори структури: індикатор участі власних доходів в доходах всього бюджету; індикатор величини участі в доходах з податків; індикатор участі дотації і дотації в доходах бюджету. Індикатор участі власних доходів в доходах всього бюджету гміни скоротився в 2014-2018 році склав 35,03% до 25, 17% внаслідок скорочення дотацій і субвенцій – публічні фінансова політика спрямована на те, щоб гміни заробляли кошти, а не були утриманцями.Аналіз видатків за останні п’ять років показав, що на першому місці серед витрат знаходяться видатки на утримання адміністрації; на другому - поточні видатки та інші видатки, до складу яких входять видатки, пов'язані з реалізацією статутних завдань, платежі у цільові фонди, а також видатки на фінансові програми розвитку гміни.. Третя стаття витрат пов’язана із забезпеченням потреб фізичних осіб – мешканців громади: соціальні виплати, допомога тощо. Позитивним кроком з 2017 р. є значне зростання майнових видатків, витікаюче із збільшення інвестицій бюджету у рамках реалізації проекту розвиток низько емісійної стратегії міста. Прикладом подібної стратегії є У рамках проекту закуплено 5 автобусів, перебудовано лінію міської комунікації а також введено в дію систему міського велосипеда. Інвестиція та має на меті поліпшення якості життя в місті, а також зменшення засмічення середовища. Результатом аналізу бюджету стало зіставлення фінансових результатів міської гміни Ходзєж в 2014-2018 роках показало, що бюджетний дефіцит в гміні наступив в 2017-2018 рр. – від 4,25 до 3,69 %, що був спричинений збільшеними інвестиціями з власних доходів, які у попередні роки закривалися бюджетними надлишками. Найбільший надлишок був досягнутий в 2015 році, виносила вона 6 215 333,02 злотих і складала аж 11% загальних доходів цього року.Висновки. Оцінюючи раціональність виконання видатків вважаємо, що міська гміна ходзєж правильно визначає і спрямовує ресурси, призначені на поточні завдання. На поточний період гміна володіє вільними ресурсами, які дають можливості потенціальних інвестицій. Інвестиційне поліпшення створює передумови для покращення якості життя в місті, створює нові робочі місця праці і привертає нових потенційних інвесторів.

У статті розглянуто сутність оборотних активів, та ризики, пов’язані з процесом формуванням їх оптимальної структури. Визначено вплив прискорення обіговості оборотних активів на фінансові результати діяльності підприємства. Аргументовано процедури постійного моніторингу і аналізу ефективності використання оборотних активів, що забезпечує керівництво підприємства своєчасною інформацією та дозволяє прийняти обґрунтовані управлінські рішення щодо оптимального формування обсягу оборотних активів. Розкрито дефініцію оборотних (мобільних) активів як системоутворюючого елемента поліфункціональних змін масштабів розвиненості структурних одиниць з одного боку – комерційного продукту(послуги) за ознакою його матеріально-речової форми, з іншого – як діяльність з безпосереднього його створення та реалізації в безперервному кругообігу форм власності, що убезпечує: агломерацію різних за природою суб’єктно-орієнтованих відносин та ущільнення взаємодії між усіма ієрархічними рівнями. З’ясовано, що коли підприємства знаходяться на повному самофінансуванні, визначення оптимальної потреби в оборотних активах як в цілому, так і по кожній складовій, має важливе значення. Збільшення суми оборотних активів вище за цей оптимум приводить до збитку через зайві кошти та невикористання наявних матеріальних ресурсів. У той же час зменшення оборотних активів підприємств, в порівнянні з їх оптимальним значенням, спричиняє простої устаткування і інші втрати, пов'язані з відсутністю тих або інших необхідних матеріальних ресурсів. Раціональне управління оборотними активами припускає їхню оптимізацію виходячи з потреби підприємства. Обґрунтовано напрями підвищення ефективності використання оборотних активів в залежності від стадії кругообігу, що включають економічно-фінансові детермінанти, джерела та інструментарій регулювання для створення результативної політики управління оборотними активами у загальній стратегії управління активами підприємства для формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів, оптимізації джерел їхнього фінансування. Опрацьовано критерії підвищення ефективності використання оборотних активів, що включають: прискорення їх обіговість за допомогою підвищення обсягу реалізованої продукції з забезпеченням довгострокового її випуску на замовлення, а також ретельної і своєчасної добірки продукції на відвантаження; використання методів нормування оборотних активів – метод прямого розрахунку, аналітичний (дослідно-статистичний) метод, коефіцієнтний метод; підвищенням ліквідності та платоспроможність підприємства; дотримання оптимального співвідношення власних і позикових оборотних активів, а також складання бюджетів поточних надходжень і витрат. Для системної оптимізації структурних одиниць визначені такі шляхи управління дебіторською заборгованістю, як надання знижок за швидку оплату; факторинг; контроль стану розрахунків з покупцями при відстроченій(простроченій) дебіторській заборгованості; системний аналіз співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості; класифікація дебіторської заборгованості залежно від її якості та створення резервів безнадійних боргів; проведення моніторингу дебіторської заборгованості і порівняння її показників з такими ж показниками по галузі, конкурентів та даними минулих років. В залежності від стадії кругообігу визначено пріоритетні шляхи підвищення ефективності використання оборотних активів: скорочення матеріальних запасів на складах за рахунок зниження наднормативних запасів матеріалів, внаслідок поліпшення постачання, за рахунок зниження норм витрат матеріалів на одиницю продукції; зменшення тривалості циклу виробництва основної продукції за рахунок застосування нової техніки і технології, підвищення продуктивності праці, норм витрат ресурсів, зменшення часу перебування в заділах деталей, складальних одиниць; скорочення залишків нереалізованої продукції через прискорення реалізації, підвищення ефективності роботи служби маркетингу, удосконалення розрахунків, поліпшення комплектності постачань; підвищення ритмічності виробництва внаслідок рівномірності випуску і відвантаження продукції, удосконалення планування і організації виробництва.

At the present stage of regional policy implementation, rural areas in unfavourable conditions need special attention from the state. They are a new functional type of territories of Ukraine, which currently includes 114 “old” administrative districts of 14 regions of Ukraine. The total area of these territories is 150.2 thousand km2 with a population of 2.8 million people. The list of rural areas in unfavourable conditions, the criteria for their delimitation, which are officially approved in the State Strategy for Regional Development of Ukraine for the period up to 2027, contain controversial points and require scientific evaluation. The study, based on the analysis of statistical data and the use of datatowel.in.ua platform tools, cartographic method, defines the inter-district and regional differences in the main characteristics of rural areas in unfavourable conditions. It is established that the determination of these areas was carried out in violation of current approaches and criteria for their delimitation, in particular the criterion limits of the indicator of the population decline rate. The study found that almost 25% of areas belonging to this functional type of territory are not rural according to EU criteria. The article proves the necessity of introducing variability in the use of criteria for the identification of rural areas in unfavourable conditions, in which areas that correspond to two of the three existing indicators, can be attributed to them. It justifies reducing the threshold value of the criterion “Population decline rate” from 30% to a value that is 25% higher than the national average. 14 districts in ten regions of Ukraine, which should be included in the list of rural areas in unfavourable conditions in the near future, are identified. The article reveals the peculiarities of delimitation of rural areas in unfavourable conditions at the level of territorial communities on the example of Chernihiv and Sumy regions. The need to concretize the tasks of overcoming the problems of rural territories, which are spelled out in the State Strategy for Regional Development of Ukraine for the period up to 2027, is proved. The article describes promising directions of scientific researches, the results of which should become a basis for elaborating a system of measures to enhance the development of problem rural areas.Key words: rural areas, regional development, regional policy, delimitation criteria, enhancement of rural areas development. На сучасному етапі реалізації регіональної політики особливої уваги з боку держави потребують сільські території у несприятливих умовах. Вони є новим функціональним типом територій України, до якого нині належать 114 «старих» адміністративних районів 14 регіонів України. Загальна площа цих територій становить 150,2 тис. км2, у них мешкає 2,8 млн осіб. Перелік сільських територій у несприятливих умовах, критерії їхньої делімітації, які офіційно затверджені в Державній стратегії регіонального розвитку України на період до 2027 року, містять дискусійні моменти й потребують наукової оцінки. У дослідженні на основі аналізу статистичних даних і використання інструментарію платформи datatowel.in.ua, картографічного методу визначено міжрайонні та регіональні відмінності основних характеристик сільських територій у несприятливих умовах. Встановлено, що виділення цих територій здійснено з порушенням чинних підходів і критеріїв їхньої делімітації, зокрема критеріальних меж показника темпів скорочення населення. Виявлено, що майже 25% районів, які належать до такого функціонального типу територій, не є сільськими згідно з критеріями ЄС. Доведена необхідність запровадження варіативності використання критеріїв ідентифікації сільських територій у несприятливих умовах, за яких до них можуть бути віднесені райони, які відповідають двом із трьох чинних показників. Обґрунтовано доцільність зменшення порогового значення критерія «Темпи скорочення населення» із 30% до величини, яка на 25% перевищує пересічні для країни значення. Визначено 14 районів у десяти регіонах України, які доцільно включити до переліку сільських територій у несприятливих умовах у найближчій перспективі. На прикладі Чернігівської та Сумської областей розкрито особливості делімітації сільських територій у несприятливих умовах на рівні територіальних громад. Доведено необхідність конкретизації завдань із подолання проблем сільських територій, які виписані в Державній стратегії регіонального розвитку України до 2027 року. Окреслено перспективні напрями наукових досліджень, результати яких мають стати вагомим підґрунтям для розроблення системи заходів з активізації розвитку сільських проблемних територій. Ключові слова: сільські території, регіональний розвиток, регіональна політика, критерії делімітації, активізація розвитку сільських територій.

Реферат. Актуальність: необхідність усвідомлення кожним важливості реалізації стратегії збалансованого розвитку суспільства, одним із інструментів якої є дуальна форма здобуття освіти, зумовлює її цілеспрямовану організацію в закладах професійної (професійно-технічної) освіти (далі – П(ПТ)О) та доцільність і своєчасність розроблення науково обґрунтованої методичної системи професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з елементами дуальної форми навчання. Мета: розгляд суті та структури методичної системи професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з елементами дуальної форми навчання, змістового наповнення її складників для успішного й ефективного впровадження цієї системи в закладах П(ПТ)О. Методи: теоретичні (аналіз, синтез – для визначення та обґрунтування складників методичної системи професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з елементами дуальної форми навчання; узагальнення – для формулювання висновків дослідження; моделювання – для визначення взаємозв’язків між складниками системи); емпіричні (праксиметричні (вивчення та аналіз педагогічного досвіду, робочих планів, програм підготовки майбутніх кваліфікованих робітників за дуальною формою навчання – для виявлення особливостей освітнього процесу закладів П(ПТ)О в умовах дуальної форми навчання); опитувально-діагностичні (бесіди з педагогічними працівниками закладів професійної освіти та роботодавцями – для визначення змістового наповнення складників методичної системи професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з елементами дуальної форми навчання). Результати: розроблено методичну систему професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з елементами дуальної форми навчання, що є динамічною відкритою системою й охоплює взаємопов’язані складники (учні, педагогічні працівники, соціальні партнери, цілі, зміст, засоби педагогічної взаємодії, діагностування й оцінювання, перспективні можливості для оновлення методичної системи). Висновки. Визначені структурні складники запропонованої методичної системи уможливлюють її життєвий цикл та подальші трансформації. Упровадження розробленої методичної системи професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників з елементами дуальної форми навчання в закладах П(ПТ)О сприятиме: успішному запровадженню дуальної форми навчання; чіткому усвідомленню всіма суб’єктами освітнього процесу суті, змісту та особливостей професійної підготовки кваліфікованих робітників в умовах дуальної форми навчання, а також узгодженості їхніх дій; підвищенню рівня професійних компетентностей здобувачів освіти, необхідних для діяльності за фахом, їхньої конкурентоздатності на ринку праці та скороченню періоду адаптації випускників цих закладів на першому робочому місці.

УДК 330.101.542; JEL Classification: B40, D00 Анотація. Мікроекономіка займає особливе місце серед всіх видів економіки й особливо поряд з макро- і мегаекономікою. Саме мікроекономіка стає основою наступного формування макроекономіки. Тому удосконалення, поширення, поглиблення знань про мікроекономіку будь-якого її рівня й особливо вищого рівня знань, яким є наука мікроекономіка, є виключно актуальним питанням. Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про те, що постанова проблеми організації науки мікроекономіки відсутня взагалі. Існують такі основні причини такого стану: нерозуміння сенсу самої мікроекономіки; змішання її з макроекономікою; апріорне (бездовідне) ствердження про вже існування будь-яких наук мало не з античної епохи через змішання й навіть ототожнення наук з ученнями й навіть з теоріями. Тому є гостра необхідність прийняття таких мір з вирішення відповідних проблемних аспектів мікроекономіки, як: усунення змішування мікро- і макроекономіки; відокремлення проблемних аспектів науки і практики мікроекономіки; концентрація уваги на формуванні науки мікроекономіки. Саме формування науки мікроекономіки, як вищого рівня знань про мікроекономіку, буде сприяти й вирішенню проблем практики мікроекономіки. При цьому автори виходили з реального стану процесу формування будь-якої науки, а саме: окремі й навіть важливі елементи її змісту вже були частково сформовані. Так, був визначений її об’єкт – як межі науки, як основна теорія; предмет – як проблемна частка об’єкту; однак саме предмет будь-якої навіть однієї конкретної науки визначався до останнього часу по-різному. Більш того, як показали фундаментальні дослідження, це привело до невизначеності і єдиної, однієї, основної методики апробації предмету. Й як наслідок не міг бути визначений і результат апробації – четвертий елемент науки мікроекономіки. Залишалася незрозумілою, невирішеною й ще одна проблема – відсутність встановлення точної кількості елементів змісту будь-якої науки й в тому числі й науки мікроекономіки. Лише у 2013-2020 роках було встановлене, що будь-яка наука включає тільки чотири основні елементи: об’єкт; предмет; основну методику апробації предмету; результат цієї апробації. Методики дослідження: порівняльний аналіз наукової літератури та інформаційних джерел на основі методів порівняння, систематизації та узагальнення; узагальнення результатів аналізу і логічна генерація висновків, теорія методу Бабайлова. Результати. Визначені всі чотири елементи змісту науки мікроекономіки: основна теорія макроекономіки як теорія трудової вартості А. Сміта, головним елементом змісту якої є основний закон мікроекономіки, як результат узагальнення законів приватних теорій мікроекономіки; основний закон макроекономіки – це закон вартості А. Сміта: «Вартість визначається тільки затратами труда»; або «Мікроекономіка – це створення вартості, створення затрат труда»; основна методика апробації основного закону – методика «Час» як скорочений вираз методики історичного-логічного Гегеля; результат апробації основного закону – три парадигми макроекономіки (глобальні стратегії відповідно Доіндустріальній, Індустріальній, Постіндустріальній епохах): переважно ручних затрат труда; переважно машинних затрат труда; переважно підприємницьких затрат труда. Це й означає завершення формування науки мікроекономіки. Наукова новизна: вперше завершено формування науки мікроекономіки. Практична значущість: сформована наука мікроекономіки, яка буде найефективнішим засобом вирішення проблем практики мікроекономіки.

Метою статті є вивчення тактик прямого та непрямого компліменту для здійснення маніпулятивного впливу на прикладі англомовного діалогічного дискурсу. Методи.Мета дослідження досягнута за допомогою таких наукових методів: лінгвістичного аналізу, описового методу, методу систематизації й узагальнення, а також контекстуального аналізу. Тактики розглянуто крізь призму стратегій позитив-ної та негативної ввічливості за теорією П. Браун та С. Левінсона. Основа позитивної ввічливості – це вербальне спілкування між індивідами, об’єднаними взаємним прагненням зберегти та зміцнити товариство, негативна ввічливість – це основа так-товної поведінки й взаємної поваги. Результати. Доведено, що тактики прямого та непрямого компліменту ефективно сприяють здійсненню цілей маніпулято-ра шляхом скорочення комунікативної відстані та, відповідно, створення позитивного соціального обличчя адресанта. Тактика прямого компліменту реалізується в разі застосування експліцитних засобів вираження оцінки адресата. Тактика непрямого компліменту реалізується, якщо оцінка не стосується суб’єкта напряму і має форму питання, спонукання і/або порівняння. Встановлено, що смислове та функціональне навантаження компліменту в процесі комунікації з метою маніпуляції не обмеж-ується лише прагненням бути люб’язним, встановити та підтримати контакт. Адже стимуляція позитивних емоцій за допомо-гою компліменту відкриває маніпулятору доступ до свідомості адресата. Особливу увагу також приділено гендерному аспекту. Імплементація компліментарних тактик із метою маніпуляції розглянута в гомогенних та гетерогенних групах. Висновки. Після аналізу зроблено висновок, що, на відміну від чоловіків, жінки зрідка вдаються до компліментарних тактик із метою маніпуляції. Жіночі компліменти вирізняються непрямим або дещо нестандартним характером як у гетерогенних, так і гомогенних групах. Чоловіки ж застосовують оригінальні компліменти лише в гетерогенних групах у соціальній ситуації флірту. The purpose of the article is to study direct and indirect compliments as tactics of manipulative influence in English-speaking dialogical discourse. The tactics are examined in the light of P. Brown and S. Levinson’s theory of positive and negative politeness. The basis of positive politeness is the verbal communication between individuals, united by mutual desire to preserve and strengthen social contact, while negative politeness is the basis of tactful behavior and mutual respect. The communicative nature of the compliment is complex and multifunctional. Results. It has been revealed that direct and indirect compliment tactics effectively help to achieve manipulator’s goals by reducing the communicative distance and, accordingly, by creating a positive social face of the addressee. Direct compliment tactics are implemented in case of direct evaluation of the addressee, and therefore the means of expressing such evaluation are explicit. The indirect compliment tactic is implemented if the assessment does not relate directly to the addressee and is in the form of a question, prompting and / or comparison. It is proved that the meaningful and functional capacity of a compliment in the process of communication for manipulation purposes is not limited to the desire of being polite, establishing and maintaining contact. After all, stimulation of positive emotions through a compliment gives the manipulator access to the recipient's consciousness. Particular attention is given to the gender aspect. The implementation of complementary tactics for manipulation is considered in homogeneous and heterogeneous groups. Typical means and frequency of use of direct and indirect compliment tactics are studied, taking into account the communicators’ gender.Conclusions. The analysis concludes that unlike men, women rarely use compliments for the purpose of manipulation. Female compliments are indirect or somewhat non-standard in both heterogeneous and homogeneous groups. Men, however, apply the original compliments only in heterogeneous groups in the social situation of flirting.

Сучасний стан вищої інженерної освіти в Україні та вимоги. ХХІ сторіччя, як відчуває людство, несе глобальні проблеми, пов’язані, перш за все, з енергетичною та продовольчою кризами, які стрімко наближаються, з вичерпанням запасів корисних копалин, порушенням навколишнього середовища, землетрусами, нетиповими хворобами, суттєвими радіоактивними забрудненнями і таке інше. Необхідність вивчення цих проблем та їх наслідків не підлягає сумніву. Це можливо тільки значно підвищивши рівень, якість освіти, яка відіграє основну, суттєву роль в пізнанні та оволодінні істинною картиною світу, методами її використання та адаптації до її швидкозмінних процесів. Цивілізований світ розуміє, що акцент у ХХІ сторіччі необхідно робити на підготовку людини з більш розвиненим ментальним тілом, здібностями мислення, яка жила б у порозумінні з суспільством, природою та їх інформаційними проявами. Саме фундаментальні кафедри технічних університетів повинні формувати у студентів системне, структуроване, логічне світосприйняття та здійснювати фундаментальну підготовку, закладати базис майбутнього інженера на основі математичних, природничо-наукових та загальноінженерних дисциплін. Сучасні педагогічні дослідження показують [8], що на сучасному етапі розвитку вищої освіти на перше місце виступають саме загальнотеоретичні, фундаментальні та міждисциплінарні знання, а не технологічні, утилітарні знання та практичні вміння , як це має місце останніми роками. Без фундаментальної освіти, без оволодіння системним знанням та без формування цілісної природничо-наукової та інформаційної картини світу підготовка сучасного, здатного до навчання протягом всього життя фахівця, як наголошено у національній доктрині розвитку освіти в Україні, неможлива. Не є панацеєю від усіх негараздів і проблем вищої інженерної освіти в Україні пріоритетні інформатизація та комп’ютерізація. За словами відомого фахівця механіки твердого деформівного тіла В. І. Феодосьєва [7], електронні обчислювальні машини та інформаційні технології, звільняючи та спрощуючи життя інженера у плані чисельних розрахунків, не звільняють його від необхідності знання механіки [1; 2], математики та, особливо, від творчого мислення [3; 4]. Сьогодні важливим показником якісної освіти стає мобільність знань, якої може набути лише якісно освічена людина, з надійною фундаментальною базою, здатна адаптуватися та гнучко реагувати на швидкозмінні процеси, машини та технології. Тенденція «миттєвого прагматизму» [5; 6; 8],орієнтація на вузьких професіоналів, характерна для минулого сторіччя, поступово зникає з виробничої сфери. Виробництву ХХІ століття, у тому числі і агропромисловому, потрібен спеціаліст, здатний гнучко перебудовувати напрям та зміст своєї діяльності у зв’язку зі зміною життєвих орієнтирів та вимог ринку. Досягнення професійної мобільності є однією з найважливіших задач Болонського процесу [8], розв’язання якої можливе лише за умови фундаменталізації вищої освіти. Вузькопрофесійна підготовка, отримання знань на все життя, поступово замінюються освітою впродовж усього життя. Таки реалії, реальні вимоги часу та ринкової економіки.Деякі заходи по підвищенню якості вищої аграрної освіти. Сучасна парадигма системи вищої освіти за ЮНЕСКО полягає коротко у тому, що треба вчитися, вчитися і ще раз вчитися «щоб бути, щоб існувати». У протилежному випадку людство загине, як написано на піраміді Хеопса «від невміння користуватися природою, від незнання дійсної картини світу». Як відгук на виклик та вимоги часу, у Дніпропетровському державному аграрному університеті прийнята стратегія перспективного розвитку університету на 2011-2015 р.р., в основі якої лежить концепція 4-Я, а саме: якість освіти → якість виробництва → якість продуктів харчування → якість життя. Весь цей ланцюг має прямий і зворотній зв’язок та відповідає національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, згідно з якою розвиток освіти є стратегічним ресурсом подолання кризових процесів, покращення людського життя, ствердження національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності української держави на міжнародній арені. Основна мета прийнятої концепції спрямована на підготовку якісних фахівців для АПК, для виробництва якісної сільськогосподарської продукції, її переробки та виготовлення якісних і безпечних продуктів харчування. Наприкінці 2010 року у стінах ДДАУ відбулося відкриття центру природного землеробства, головною метою якого є створення інноваційної системи виробництва, переробки , культури споживання сільськогосподарської продукції та створення інноваційної природної системи співіснування людини і довкілля. Не є секретом, що сучасний процес вирощування сільськогосподарської продукції з об’єктивних та суб’єктивних причин давно відійшов від природного, про що свідчать зміни смаку, запаху та якості продукції, що вирощується на землі, іноді багатою на нітрати та шкідливі хімічні елементи, яка, як відомо не є корисною для споживання людини. Глобальним завданням АПК України є перехід на товарне виробництво якісної продукції, яке треба починати з підготовки фахівців. ДДАУ здатний забезпечити повний цикл цієї важливої роботи, бо має необхідну структурну, наукову та кадрову бази. Природне землеробство покращуватиме родючість землі, позбавить від ерозії, позитивно впливатиме на її урожайність. Звичайно, тут теж є свої проблеми і труднощі, які потребують вирішення. Покращивши якість освіти, втіливши наведені концепції в реальність, матимемо якісне виробництво, якісні продукти, якісну державу, якісну Україну та, головне, здорових її мешканців. Якісна Україна – це справа усіх її мешканців, і починається ця справа саме з якісної освіти. Для забезпечення якісної інженерної освіти, вважаємо, необхідно: підвищити рівень шкільної підготовки, особливо з природничих дисциплін; не знижувати фундаментальності вищої освіти; приділяти більше уваги самостійній роботі студентів; втілювати у навчальний процес дієвий контроль; використовувати ринкові важелі управління навчальним процесом; приділяти більше уваги заохоченню (мотивації) студентів до навчання та стимулюванню викладачів до ефективної, результативної роботи; створити необхідну, сучасну матеріально-технічну базу та фінансувати систему освіти на належному рівні. Переймаючись питанням покращення якості освіти та підготовки інженерних кадрів для агропромислового виробництва, на кафедрі теоретичної механіки та опору матеріалів Дніпропетровського державного аграрного університету за потребою часу у складі авторського колективу С. В. Кагадія, А. Г. Дем’яненка та В. О. Гурідової підготовлено та надруковано навчальний посібник «Основи механіки матеріалів і конструкцій» для інженерно-технологічних спеціальностей АПК, який рекомендовано Міністерством аграрної політики України як навчальний посібник під час підготовки фахівців ОКР «бакалавр» напряму 6.100102 «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва» у вищих навчальних закладах II–IV рівнів акредитації (лист № 18-28-13/1077 від 18.08.2010 р.). З урахуванням переходу навчального процесу в Україні на кредитно-модульну систему (КМС), суттєвим зменшенням аудиторних годин на вивчення цієї важливої для інженера-механіка дисципліни після приєднання України до Болонського процесу у навчальному посібнику приділено більше уваги фаховим питанням, а саме розрахункам елементів конструкцій та деталей машин на міцність, жорсткість та стійкість, які використовуються у машинах та знаряддях агропромислового виробництва [5; 6]. Теоретичний матеріал кожного розділу проілюстровано прикладами із галузі сільськогосподарського виробництва. У зв’язку із скороченням кількості аудиторних годин на вивчення предмету та винесенням великої кількості матеріалу на самостійне вивчення студентами, для кращого розуміння та засвоєння в посібнику наведено багато фахових прикладів з відповідними розрахунками та поясненнями. Маючи на увазі, що більша частина землеробської техніки працює на ріллі та знаходиться у стані вібрації під дією динамічних, знакозмінних навантажень та напружень, велика увага у посібнику приділена розрахункам елементів та деталей під дією динамічних навантажень та питанням їх втомної міцності. По кожному розділу наведені запитання для самоконтролю отриманих знань, навичок та тестові завдання. У навчальному посібнику узагальнено багаторічний досвід викладання теоретичної механіки, механіки матеріалів і конструкцій, будівельної механіки, накопичений кафедрою теоретичної механіки та опору матеріалів Дніпропетровського державного аграрного університету. Сподіваємося що навчальний посібник буде корисним для студентів, а його автори зробили свій посильний внесок у справу підвищення рівня та якості підготовки майбутніх фахівців землеробської механіки та в цілому агропромислового комплексу України.В умовах ХХІ інформаційного та нанотехнологічного сторіччя , сторіччя інформаційного буму, перенасиченості новою інформацією не вдається традиційними репродуктивними методами навчання охопити, довести всю інформацію до майбутніх фахівців. У зв’язку з цим при переході на КМС організації навчального процесу у вищій школі, у тому числі і аграрній, біля 50% передбачених програмою навчання питань з технічних дисциплін винесено на самостійне опрацювання студентами. При цьому значно скорочена кількість аудиторних годин, відведених на вивчення технічних дисциплін професійного спрямування, природничо-наукових дисциплін, які закладають основи, формують базу професійних знань майбутніх фахівців народного господарства. А тому, у тій ситуації, яку зараз маємо у вищій інженерно-технологічній освіті в Україні, у тому числі і аграрній, сьогодні варто використовувати інформацційно-комунікаційні технології (ІКТ) при організації навчального процесу. Виникають питання іншого плану – коли, як, скільки, щоб ефективно та оптимально, хто сьогодні використовуватиме, чи є готові педагогічні кадри, які не завжди встигають за розвитком ІКТ і таке інше. Відомо, що інформатизація та комп’ютеризація призначені слугувати підвищенню ефективності, результативності навчання, створенню нових машин та сучасних технологій, а в цілому спрямовані на підвищення якості навчання, якості підготовки майбутніх фахівців агропромислового виробництва та народного господарства в цілому. Особливо це питання актуальне для галузі сільськогосподарського машинобудування, наприклад, тракторного виробництва південного машинобудівного заводу імені О. М. Макарова, де сьогодні на порядку денному стоїть питання створення нових зразків тракторної техніки, які відповідатимуть європейським вимогам по технічному рівню, безпеці та екології навколишнього середовища. Цю проблему здатні розв’язувати нова генерація фахівців землеробської механіки, які володіють знаннями та навичками комп’ю­терного проектування з використанням інформаційних та комп’ютерних технологій. Починаючи з 2011 року викладачами кафедри, які мають вищу освіту класичного університету за спеціальністю «Механіка» та володіють комп’ютерними та інформаційними технологіями, на факультеті механізації сільського господарства за напрямом підготовки «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва» викладають варіативну дисципліну «Основи комп’ютерних розрахунків в інженерній механіці». Метою викладання дисципліни є формування у майбутніх фахівців знань та навичок у галузі виконання комп’ютерних розрахунків в задачах інженерної механіки елементів конструкцій та деталей машин сільськогосподарського призначення. За час вивчення дисципліни студенти повинні оволодіти основними методами комп’ютерних розрахунків елементів конструкцій та деталей машин на міцність, жорсткість та стійкість. Звичайно, тут необхідно привернути увагу до складу, контингенту студентів аграрних навчальних закладів, які у своїй більшості із сільської місцевості, де, чого гріха таїти, і шкільна підготовка не завжди на вищому рівні, особливо з природничих наук, фізики, математики та і інформатики. Зрозуміло, що і технічні дисципліни на лаві студентів їм опановувати значно складніше. Застосовуючи ІКТ, потрібно не забувати , що тільки одними засобами ІКТ проблему якісної підготовки майбутніх фахівців, інженерів, у тому числі і агропромислового виробництва не розв’язати. Базисом є фундаментальна підготовка з математики, фізики, матеріалознавства,теоретичної механіки, механіки матеріалів і конструкцій та інших інженерних наук, а усе інше є надбудовою над фундаментом інженера. А тому, реформуючи систему вищої інженерної освіти, приєднавшись до створення Європейського простору вищої освіти, не треба втрачати кращих здобутків національної системи вищої інженерної освіти, і в першу чергу – її фундаментальності. Розробляючи заходи по реформуванню, реформуючи освіту, необхідно ґрунтовно розуміти, наскільки це конче необхідно і що в результаті матимемо. Бо дуже часто сподіваємося на краще, а в результаті маємо ще гірше, ніж маємо. Такі реформи краще не здійснювати, залишити галузь у спокої.

В статті детально розглянута адресна стратегія ліквідації абсолютної бідності в Китаї, яку розробив Сі Цзіньпін. З даної стратегії були перейняті механізми скорочення бідності, які можна було б застосувати для вирішення тієї ж проблеми в Україні, враховуючи її національні особливості. Також була розглянута динаміка української та китайської абсолютної бідності.

В статті визначено, що існують різні трактування щодо визначення сутності поняття конкурентної стратегії підприємства. Доведено, що зміст положень вказаних формулювань можна класифікувати за різними ознаками і виокремити відповідні наукові підходи. Виділено наступні наукові підходи щодо даної проблематики: 1) підхід, оснований на ознаці планування заходів конкурентного розвитку, способів та механізму управління ресурсами, процесами, ознаці цільових орієнтирів діяльності (планово-цільовий підхід); 2) науковий підхід, пов'язаний із визначенням даного поняття через призму ознаки створення конкурентних переваг або ознаки відмінностей за результатами від конкурентів (підхід конкурентних переваг) (мається на увазі, що реалізація даної стратегії забезпечує появу визначених конкурентних переваг на ринку); 3) науковий підхід, який характеризує дане поняття в контексті орієнтиру на ознаку ефективності розвитку (результативний підхід). Запропоноване універсальний підхід до визначення зазначеного феномену, який враховує ознаки трьох підходів. Визначено, що конкурентна стратегія підприємства є динамічний довгостроковий цілеспрямований плановий комплекс взаємопов’язаних заходів, підпорядкованих загальній меті підприємства, що ґрунтуються на внутрішніх можливостях підприємства, спрямовані на досягнення й утримання бажаного рівня конкурентоспроможності, конкурентних переваг, стійкої конкурентної позиції, високих фінансово-економічних результатів підприємства і здатні нейтралізувати вплив конкурентних сил. Доведено, що найбільш оптимальним для формування конкурентної стратегії є комплексний підхід, який оснований на: позиціонуванні конкурентної стратегії в загальній стратегії розвитку (якщо підприємство орієнтовано на зростання, стабілізацію або скорочення діяльності конкурентна стратегія повинна бути створення з огляду на дані позиції); формуванні всіх параметрів її впровадження на показниках внутрішніх можливостей, перспектив та зовнішніх факторів впливу; ринковій кон’юнктурі, встановленій на прогнозний період. Сформульовано авторський підхід до схеми можливостей вибору конкурентних стратегій, оснований на положеннях теорії розвитку підприємств, ознак локальності та комплексності стратегій, їх інноваційності. Встановлено, що представлена схема можливостей вибору конкурентних стратегій підприємств залежно від теорії розвитку має практичну цінність, оскільки може бути використана на практиці при здійснення даної процедури залежно від стану розвитку суб’єктів.

У роботі систематизовано підходи до трактування поняття «стратегія» та встановлено, що стратегічне планування відіграє важливу роль у забезпеченні функціонування будь-якого підприємства. Планування зовнішньоторговельної стратегії є основним елементом в організації операційно-збутової діяльності підприємства, що займається експортом виробленої продукції, оскільки вона визначає оптимальні значення основних параметрів діяльності на світовому ринку, що має значний вплив на її функціонування та розвиток в подальшому загалом. За результатами аналізу було встановлено, що АПК та металургійна галузь України являються основними експортно-орієнтованими напрямками господарської діяльності. Встановлено, що металургійна галузь стрімко втрачає свою частку у ВВП та експорті країни, що спонукало до детального дослідження галузі. Проведений кореляційно-регресійний аналіз дозволив виявити ступінь впливу зовнішніх та внутрішніх чинників на негативну тенденцію розвитку галузі. Досліджено негативний вплив внутрішніх чинників на операційну та експортну діяльність металургійної галузі та її підприємств, де найбільш загрозливим є використання технологічно-застарілого обладнання, що спричиняє підвищення собівартості продукції, погіршення її якості та зниження конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Досліджено та здійснено оцінку впливу пандемії COVID-19 на діяльність металургійної галузі як учасника світового ринку. Встановлено, що поєднання негативного впливу ряду внутрішніх та зовнішніх чинників спричиняють рецесію експортно-орієнтованої галузі українського господарства, подолати яку можна лише за допомогою удосконалення стратегії зовнішньо-торговельної діяльності, яка має базуватися на врахуванні усіх виявлених негативних факторів впливу. Досліджено основні сценарії розвитку економіки під впливом пандемії, визначені аналітиками McKinsey & Company, та обрано для розробки зовнішньоторговельної стратегії оптимістичний варіант розгортання епідеміологічних подій та світового економічного розвитку. На основі аналізу сценаріїв розвитку світової економіки під впливом пандемії COVID-19 розроблено зовнішньоторговельну стратегію, яка базується на таких структурних елементах: диверсифікація числа постачальників; диверсифікація товарного асортименту; скорочення невиробничих витрат, закриття мартенівських печей та перехід на киснево-конверторний спосіб виплавки сталі; налагодження системи збуту в країни зі зростаючою тенденцією споживання металопродукції; передача логістичних функцій підприємства на аутсорсинг.

Анотація. Процес управління фінансовими ресурсами суб’єкта підприємництва неможливий без всебічного аналізу й оцінки різних варіантів рішень у безпосередньому віддалені їх у часі. Розв’язання цієї ситуації можливе завдяки використанню засобів системного підходу, а також моделювання. В роботі процес управління фінансовими ресурсами пропонується здійснювати на основі CASE-технологій, які ґрунтуються на основі методики структурного аналізу та проектування SADT і реалізовані у програмному середовищі BPWin. Ця методика дозволяє послідовно встановити дійсний стан системи управління фінансовими ресурсами та визначити шляхи оптимізації, тобто можливість створити наглядну покращену модель і представити безпосередніх учасників даного процесу. Обґрунтовано, що забезпеченість підприємств фінансовими ресурсами визначається багатьма факторами виробничого, економічного та організаційного характеру й повинна відповідати певним вимогам: забезпечення достатнього рівня ліквідності оборотних активів, оскільки від цього залежить платоспроможність підприємства за фінансовими зобов’язаннями; забезпечення мінімізації втрат фінансових ресурсів у процесі їх використання в умовах інфляції; забезпечення раціонального розміщення фінансових ресурсів між сферами їх функціонування за рахунок скорочення питомої ваги неякісної дебіторської заборгованості у сфері обігу. Запропонована модель управління фінансовими ресурсами за допомогою застосування Сase-технологій дозволяє формалізувати процедури та розрахунки часткових показників управління фінансовими ресурсами, систем, які формуються у залежності від інтересів користувачів щодо інформації про фінансовий стан та інтересів щодо мети діяльності суб'єкту господарювання. Підхід ґрунтується на принципі цілеспрямованості, який дозволяє враховувати та коригувати досягнення поставленої мети в оперативному та стратегічному аспектах. Описана технологія побудови структурно-функціональної моделі дозволяє застосовування структури виконання загальних завдань; нового підходу щодо управління фінансовими ресурсами підприємства, а також оцінки якості стану стратегічного управління, упорядковувати дії, реалізувати структурний підхід до управління фінансовими ресурсами. Ключові слова: фінансові ресурси підприємства; структура; управління; система; стратегія.

Стаття присвячена емпіричному дослідженню ланкових показників доданої вартості й логістич-них витрат у ланцюгу ринку зернових і хлібних продуктів України. Визначено міжланкові співвідношенняголовних показників ефективності та відтворювальні диспропорції у розвитку ринкового ланцюга. Вста-новлено, що у міру зростання ступеню переробки продукції в ланцюгу «пшениця – борошно – хліб», рі-вень її рентабельності зменшується за одночасного зростання податкового навантаження та зміни стру-ктури доданої вартості в напрямі збільшення частки заробітної плати та скорочення питомої ваги прибу-тку. Доведено, що ланка виробництва хлібобулочних виробів, виконуючи вагому соціальну й податковуроль в ринковій системі, недоотримує додану вартість, що гальмує її відтворювальний розвиток на інно-ваційній основі. Наголошено, що невирішеність проблеми структурних диспропорцій у ланцюгу ринкузернових і хлібних продуктів поступово трансформує цей ланцюг в напрямі скорочення завершеного ци-клу переробки та міграції доданої вартості у «тіньові» сфери переробних ланок. Проведено діагностикулогістичних витрат у ланковому вимірі, вперше розраховано логістичну компоненту доданої вартості.Визначено напрями і заходи продовження ринкового ланцюга вартості у контексті досягнення цілей На-ціональної економічної стратегії до 2030 р.

Мета дослідження – оцінити динамічні зміни толерантності до фізичних навантажень у пацієнтів із постійною формою фібриляції передсердь неклапанного походження на фоні застосування β-адреноблокаторів (ББ), визначити критичне значення ЧСС, як предиктор негативної динаміки функціонального стану пацієнтів при 6-місячному спостереженні, виявити перевагу однієї із стратегій контролю ЧСС.Матеріал і методи. У дослідження послідовно включено 30 пацієнтів. Тривалість спостереження становила (238,3±17,0) днів, дизайн передбачав 3 візити. Титрування дози ББ проводилось (67,7±10,3) днів (інтервал між 1 та 2 візитами). Прийом максимальної або максимально переносимої дози ББ тривав (170,6±17,7) днів (інтервал між 2 та 3 візитами). Парні навантажувальні проби – тредміл-тест (ТТ) та тест 6-хвилинної ходьби (6ХТХ) проводились під час другого та заключного візитів.Результати. Протягом 6-місячного спостереження у обстежуваної групи пацієнтів значимо зросли САТ на фоні субмаксимального ФН, інотропний резерв та резерв подвійного добутку (ПД), а також зменшився індекс ПД. Здійснений кореляційний аналіз виявив зв’язок індексу ПД із показником середньодобової ЧСС за даними 24-годинного ХМ ЕКГ. За умови досягнення жорсткого контролю ЧСС через 6 місяців значимо зменшилась відстань, пройдена пацієнтами при 6ХТХ. При зіставленні обох стратегій жорсткий контроль показав значиму перевагу щодо зниження ЧСС спокою, ЧСС на фоні субмаксимального ФН (2 і 3 візити), ПД спокою, індексу ПД, а також підвищення досягнутого хронотропного резерву (2 візит).Висновки. Через 6 місяців при застосуванні ББ у хворих на ПФФП неклапанного походження відзначається покращення толерантності до ФН. Предиктором її зниження є середньодобова ЧСС>90,5 уд/хв, зафіксована під час ХМ ЕКГ. Жорсткий контроль ЧСС має перевагу перед м’яким щодо покращення функціонального стану пацієнтів та їх прогнозу.

Фібриляція передсердь (ФП) – найбільш поширене хронічне порушення ритму серця, що вважається епідемією XX I ст. ФП зазвичай асоціюється із погіршенням ЯЖ. Саме тому її поліпшення – одне із основних завдань при лікуванні даної групи пацієнтів.Мета дослідження – оцінити динамічні зміни якості життя (ЯЖ) та тяжкості симптомів аритмії (ТСА ) у пацієнтів із постійною формою фібриляції передсердь неклапанного ґенезу на фоні застосування β-адреноблокаторів (ББ ), визначити критичне значення ЧСС , як предиктор негативної динаміки ЯЖ та ТСА при 6-місячному спостереженні, виявити перевагу однієї із стратегій контролю ЧСС.Матеріали і методи. 30 пацієнтів послідовно включено у дане дослідження. Тривалість спостереження становила (238,3±17,0) дня, дизайн передбачав 3 візити. Титрування дози ББ проводилось (67,7±10,3) дня (інтервал між першим та другим візитами). Прийом максимальної або максимально переносимої дози ББ тривав (170,6±17,7) дня (інтервал між другим та заключним візитами). Запис ЕКГ, холтерівський моніторинг ЕКГ (ХМ ЕКГ) та анкетування для оцінки ЯЖ та ТСА проводились під час кожного із візитів.Результати досліджень та їх обговорення. Через 6 місяців у обстежуваної групи пацієнтів значно знизилась середня ЧСС спокою в уд./хв та мс за результатами ЕКГ порівняно як із першим, так із другим візитами. При цьому під час ХМ подібної закономірності не виявлено. При оцінці показників ЯЖ та ТСА значно зменшилась кількість балів за The Minnesota living with heart failure questionnaire (МАЯЖХС Н) станом на останній візит, також зменшилась кількість балів за фізичним фактором здоров’я у цій же анкеті, причому станом уже при другому візиті. Проведений кореляційний аналіз виявив зв’язок кількості балів за шкалами ТСА EHRA та SA F із показником середньодобової ЧСС за даними 24-х год ХМ ЕКГ. При зіставленні обох стратегій жорсткий контроль показав значну перевагу щодо зниження тривалості мінімального, максимального та середнього інтервалів R-R в уд./хв та підвищення їх тривалості в мс, а отже, і відповідне зниження ЧСС за даними ЕКГ (1, 2, 3 візити), зниження середньої за добу (1, 2, 3 візити), середньої максимальної (1, 2, 3 візити), середньої мінімальної (1, 2, 3 візити), середньої в активний період (1, 2, 3 візити), середньої в пасивний період (1 візит) ЧСС в уд./хв, циркадного індексу (ЦІ) (1, 2 візити) та підвищення середньої за добу (1, 2, 3 візити), середньої максимальної (1, 2, 3 візити), середньої мінімальної (1, 2, 3 візити), середньої в активний період (2, 3 візити), середньої в пасивний період (1 візит) ЧСС в мс за даними ХМ ЕКГ.Висновки. У пацієнтів із ПФФП неклапанного ґенезу протягом 6-місячного спостереження 24-годинний ХМ показав себе об’єктивним показником контролю ЧСС . Застосування ББ при ПФФП має позитивний вплив на ЯЖ шляхом зниження інтенсивності симптомів СН за шкалою МАЯЖХС Н за рахунок поліпшення фізичного фактора здоров’я. Зафіксована під час ХМ ЕКГ середньодобова ЧСС >91 уд./хв є предиктором негативної динаміки ТСА за шкалами EHRA і SA F. Жорсткий контроль демонструє більш виражений вплив на ЧСС за даними ЕКГ та ХМ ЕКГ. Жодна із стратегій контролю ЧСС не продемонструвала своєї переваги щодо покращення ЯЖ та ТСА.

Авторами доведено важливість комплексу машинобудування для економіки країни щодо забезпечення потреби матеріального виробництва та невиробничої сфери, населення та оборони, визначено основні проблеми та виклики, з якими стикаються підприємства у сучасних складних економічних умовах на тлі уповільнення інноваційних процесів. Метою статті є дослідження існуючих підходів щодо інноваційного забезпечення стійкого розвитку підприємств в умовах необхідності їх адаптації до інноваційно-змінних умов діяльності та визначення напрямків мінімізації негативних наслідків уповільнення інноваційних процесів для забезпечення передумов стійкого розвитку машинобудівних підприємств. Авторами проаналізовано основні тенденції розвитку підприємств машинобудівної галузі та зроблено висновок, що зниження обсягів виробництва промислової продукції машинобудування обумовлено низкою факторів, серед яких можна виокремити відсутність загальної стратегії щодо підтримки галузі та визначення національних пріоритетів розвитку певних галузей промисловості, незадовільний стан виробничих фондів, зменшення виробництва продукції на експорт через несприятливу економічну кон’юнктуру і втрати частини зовнішніх ринків, зниження попиту на промислову та машинобудівну продукцію на внутрішньому ринку, що пов’язано зі скороченням купівельної спроможності споживачів в Україні, збільшення тарифів на електроенергію та іншу сировину, брак фахівців, відсутність пільгових обігових та інвестиційних коштів для розвитку виробництва та зниження активності світової та внутрішньої інвестиційної діяльності, відсутністю ефективної державної програми стимулювання інноваційної діяльності машинобудівної промисловості. На основі окреслених проблем та проведеного дослідження авторами охарактеризовано визначені проблем машинобудівної галузі України та надано рекомендації щодо їх вирішення.

Коморбідність хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) із гіпертонічною хворобою (ГХ) була й залишається важливою проблемою. Вважають, що порушення структурно-функціонального стану правого шлуночка (ПШ) підвищує ризик розвитку фатальних ускладнень у таких хворих, а дисфункція лівого шлуночка (ЛШ) є незалежним прогнозонегативним фактором.Мета дослідження – вивчити особливості структурно-функціональних показників шлуночків у хворих на ХОЗЛ в умовах коморбідності з ГХ.Матеріали та методи. Було проведено ехокардіографічне дослідження (Toshiba SSА, 380А Powerwision (Японія) 32 хворих на ХОЗЛ (ІІ стадія) із коморбідною ГХ (ІІ ступінь). Отримані дані зіставляли з аналогічними у 32 хворих на ХОЗЛ (ІІ стадія) та практично здорових осіб (n=15).Результати. У хворих на ХОЗЛ в поєднанні з ГХ спостерігалось зниження швидкості раннього, пізнього діастолічного наповнення шлуночків та їх співвідношення (Р<0,001); час ізоволюмічної релаксації ПШ та ЛШ перевищував такий у хворих на ХОЗЛ, відповідно, на 75 % та 44 %. У коморбідних хворих виявлено зниження фракції скорочення ПШ (на 12 %), швидкості кровотоку у вихідному тракті – на 33 %, порівняно із практично здоровими особами (Р<0,001). На відміну від хворих на ХОЗЛ, у коморбідних пацієнтів відбувалося зниження максимальної швидкості кровотоку у вихідному тракті ЛШ на 20 % (на третину, порівняно із практично здоровими (Р<0,001)), а також спостерігали зниження фракції викиду ЛШ на 7,8 % і на 13 % – ударного індексу (Р<0,001), за наявності тенденції до зниження серцевого індексу.Висновки. У хворих на ХОЗЛ з коморбідною ГХ наявні ознаки вираженої діастолічної дисфункції шлуночків із раннім розвитком систолічної дисфункції, що є прогнозонегативним фактором та має ураховуватись при виборі стратегії і тактики лікування таких пацієнтів.

У роботі досліджено тенденції розвитку інноваційної діяльності вітчизняних підприємств. На основі статистичних даних виявлено часові проміжки активізації інноваційної діяльності підприємств та фактори, що її обумовили. Визначено, що протягом 2000 – 2020 рр. основою вітчизняного інноваційного сектору виробництва є промисловість, на яку припадає 70 - 85 % виробленої інноваційної продукції. У свою чергу, серед промислових підприємств найбільша питома вага припадає на переробну промисловість – 70%. Визначено, що частка промислових підприємств, які впроваджували інновації, протягом останніх двадцяти років принципово не змінюється та становить в середньому 13 % від загальної кількості промислових підприємств. На нові для ринку інновації припадає менше третини розроблених інновацій. Також в ході дослідження встановлено відсутність щільного зв’язку між кількістю таких інноваційних продуктів підприємств, як машини і обладнання, та часткою реалізованої інноваційної продукції вітчизняних підприємств. Протягом останніх п’яти років спостерігається скорочення кількості інноваційно активних підприємств в Україні майже у 3,6 рази. Виявлено, що основним стимулом активізації інноваційної діяльності вітчизняних підприємств є несприятливі умови для ведення бізнесу, як от потреба в адаптації до стрімкої зміни закордонних постачальників сировини та комплектувальних, пошуку шляхів виходу на нові ринки з врахуванням інших якісних вимог та кількісних обмежень, несприятлива зовнішньо-економічна ситуація та високий ступінь ризику і невизначеності, та ін. Визначено, що основним джерелом фінансування інноваційної діяльності вітчизняних підприємств виступають їх власні обігові кошті. Через високий ступінь ризику та невизначеності в країні іноземні інвестори суттєво скоротили частку своїх інвестицій, починаючи з 2014 року. Доведено, що основними гравцями на ринку інновацій виступають великі підприємства, що мають в своєму арсеналі достатній обсяг обігових коштів та готові ризикувати, інвестуючи в інноваційні проєкти, зокрема ті, що пов’язані з інноваціями Індустрії 4.0. З метою формування стратегії сталого розвитку підприємств запропоновано застосування збалансованого взаємозв’язку економічного, інноваційного, соціального та екологічного напрямів розвитку підприємств.

Інфаркт міокарда (ІМ) є причиною високої смертності, інвалідизації та значних фінансових витрат в усіх країнах світу. В Україні щорічно реєструють до 50 тис. випадків ІМ, 50 % із цих пацієнтів помирають упродовж наступних 5 років. Тому оптимізація заходів вторинної профілактики (модифікація стилю життя, прихильність до подальшої медикаментозної терапії) має ключове значення у виживаності цих пацієнтів. Однак комплаєнсу при будь-яких захворюваннях вдається досягнути лише у 20–57 % випадків, і за даними літератури, стать має вплив на його рівень.Мета дослідження – багатофакторна оцінка прихильності жінок до лікування у післяінфарктний період.Матеріали і методи. Обстежено 408 жінок із гострим коронарним синдромом віком від 46 до 94 років (середній вік (71,30±0,44) року). Динаміку досліджуваних показників через 6; 12; 24 місяці вдалось простежити у 52 пацієнток. Відповідно до анкети Morisky–Green (D. E. Morisky, L. W. Green, 1986), виділено дві групи: перша (І) – прихильні 27 осіб – середній вік (65,26±0,44) року та друга (ІІ) – неприхильні 25 осіб – середній вік (68,52±1,88) року. Далі проведено аналіз та оцінку клініко-лабораторних та інструментальних показників.Результати досліджень та їх обговорення. В усіх жінок виявлено супутню патологію у поєднанні з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу, надмірну масу тіла. Жінок першої групи швидше госпіталізували в стаціонар (через (15,37±4,9) год), ніж другої групи (через (6,45±18,9) год) з більшою часткою реваскуляризації – 28,8 % проти 5,7 %; більшою масою некрозу міокарда; вищими вихідними показниками систолічного (САТ) та діастолічного (ДАТ) артеріального тиску – (160±6,06) і (95,6±2,66) проти (153±6,11) і (89,4±2,37) мм рт. ст. та нижчим рівнем загального холестерину – (5,59±2,99) проти (6,46±2,77) ммоль/л. У динаміці в цій групі виявлялось достовірне зниження частота серцевих скорочень (ЧСС), СА Т та ДАТ та загального рівня холестерину та наближення показників ехокардіоскопії до притаманних для нормальної геометрії міокарда.Висновки. У жінок спостерігається недостатній рівень прихильності до наступної вторинної профілактики на амбулаторному етапі лікування і у більшості з них зберігається лише часткова прихильність, особливо через рік після перенесеного ІМ. Встановлено дуже низьку прихильність до немедикаментозних методів вторинної профілактики та заходів з корекції факторів ризику і модифікації стилю життя. Отримані результати ще раз вказують на необхідність оптимізації організаційно-профілактичних заходів на амбулаторному етапі. Можлива стратегія переходу в роботі з пацієнтами від “комплаєнсу до конкордансу” дозволить покращити вторинну профілактику інфаркту міокарда.