Статті в журналах: "Стратегія партнерства"

1

Марушева, Олександра. "СТРАТЕГІЇ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН У БУДІВНИЦТВІ". Public management 17, № 2 (27 лютого 2019): 208–18. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-208-218.

Повний текст джерела

Анотація:

З’ясовано, що основою методологічного базису державного регулювання соціально-економічних відносин у будь-якій галузі є концеп- ція. Для виокремлення сучасних концепцій та стратегій насамперед ви- значено особливості соціально-економічних відносин у сфері будівництва та недоліки державного регулювання даної сфери. З огляду на розглянуті аспекти виявлено, що останніми роками значного поширення набувають новітні концепції та стратегії державного регулювання соціально-еконо- мічних відносин у будівництві, а саме: неоінституційна концепція; концеп- ція FutureStep; концепція “активізуючої держави”; концепція політичних мереж; мікростратегічна концепція; концепція “управління за результатами”; концепція змін; концепція або стратегія державно-приватного парт- нерства. Кожна з наведених стратегій передбачає забезпечення гнучкого механізму державного регулювання соціально-економічних відносин з по- слідовним удосконаленням його взаємодії з різними сферами державної діяльності. Обґрунтовано, що застосування наведених концепцій та стра- тегій сприяє посиленню впливу на швидкість економічних процесів, підви- щенню ефективності рішень в аспекті державного регулювання будівельної галузі. Зокрема, розглянуті стратегії, поєднуючи різні підходи та інстру- менти, дають можливість ефективно координувати процеси та суб’єкти управління, більше фокусуватись на аспекті стійкого розвитку, ефективно вирішувати нагальні суспільні проблеми, стимулювати істотне підвищення продуктивності праці в галузі, здійснювати ефективне управління в умовах непередбачуваних чинників (наприклад, концепція або стратегія держав- но-приватного партнерства створює можливість зосередитись на плануван- ні та забезпеченні виконання великомасштабних будівельних проектів).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Мазур, І. "Стратегія розвитку партнерства вищої освіти, науки та бізнесу". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, вип. 12 (165) (2014): 6–11.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Колесник, Вікторія Юріївна. "ПАРТИКУЛЯРНИЙ РІВЕНЬ МІЖНАРОДНОЇ КООПЕРАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У СФЕРІ ОСВІТИ: ПРАВОВІ ЗАСАДИ ТА НАПРЯМИ". Знання європейського права, № 3 (7 лютого 2020): 207–27. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.35.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена вивченню особливостей міжнародно-правової співпраці Європейського Союзу та третіх держав із питань освіти. Автором безпосередньо встановлено застосування принципу регіоналізації для цього виду співпраці, визначено її правові основи та основні напрями кооперації. Саме одним із дієвих засобів покращення людського розвитку є освіта, тому країни-партнери активно співпрацюють у цій галузі. Втім, зазначимо, що інтенсивність співпраці та її масштаби різняться серед країн Середземноморʼя, що пов’язано із наявністю більш тісних та явно виражених євроінтеграційних прагнень деяких із них, що втілюються, зокрема, у тісних зв’язках із країною-учасницею ЄС - Францією (Монако). Крім того, усі країни Середземноморʼя, за виключенням Туреччини, що є кандидатами на вступ до ЄС спільно із Сербією, Косово та колишньою Югославською Республікою Македонією входять до іншого регіонального партнерства у сфері освіти – ЄС – Західні Балкани, що спрямоване на інтенсивне реформування систем освіти та підготовку цих країн до виконання членських зобов’язань, включаючи повну участь у освітніх програмах ЄС. Слід відмітити, що процеси реформування систем освіти у країнах Східного партнерства залежатимуть від намірів держави продовжувати євроінтеграцію та поряд із Декларацією основуватимуться на конкретних угодах, в залежності від обраної правової форми міжнародного співробітництва ЄС із третьою країною. ЄС активно підтримує африканські держави у реформуванні систем освіти на шляху забезпечення її якості, доступності та конкурентоспроможності і продовжуватиме це і надалі. При цьому, основною правовою базою співпраці ЄС – Африка виступає Спільна Стратегія 2007 року. Окремих угод, як загального характеру (про асоціацію, партнерство…), так і спеціального характеру (про співпрацю у сфері освіти) ЄС із країнами Африки не укладено. Єдине виключення становлять африканські країни, що входять до Середземноморського басейну та Південно-Африканська республіка, як країна стратегічний партнер ЄС.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Mazur, I. "DEVELOPMENT STRATEGY OF PARTNERSHIP OF HIGHER EDUCATION, SCIENCE AND BUSINESS." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv Economics, no. 165 (2014): 6–11. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2014/165-12/1.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Куркова, Ксенія Миколаївна. "ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО У СФЕРІ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ". New Ukrainian Law, № 6 (27 грудня 2021): 95–100. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.6.13.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено дослідженню сутності, змісту та значенню публічно-приватного партнерства у сфері науково-технологічного розвитку. Проаналізовано співвідношення категорій «державно-приватне партнерство» й «публічно-приватне партнерство». Визначено, що використання терміна «публічно-приватне партнерство» щодо сфери застосування науково-технологічного розвитку є раціональнішим, оскільки передбачає врахування ширшого кола інтересів, публічних і приватних, а також взаємодію всіх можливих учасників науково-технологічного розвитку. Під публічно-приватним партнерством у сфері науково-технологічного розвитку запропоновано розуміти в широкому сенсі правову модель реалізації стратегії державної науковотехнологічної політики, засновану на оновлених концептуальних підходах щодо адміністративно-правового забезпечення науково-технологічного розвитку, що полягають у переході до мережевої моделі адміністрування на паритетних, демократичних, справедливих і коопераційних засадах із визначенням нової ролі та функцій держави в означених процесах на основі збалансованого публічно-приватного підходу, за якого держава виступає не як «регулятор відносин», а як «повноправний партнер»; у вузькому розумінні – сукупність юридично оформлених рівноправних відносин стратегічного, технологічно-інноваційного, фінансового, організаційно-кадрового, інформаційно-аналітичного, інституційного характеру між публічними та приватними партнерами, у яких сторони взаємодіють у процесі ухвалення рішень і координують спільні дії з метою спільного досягнення визначеного публічного інтересу, який формалізується в конкретних цілях науково-технологічного розвитку. Визначено характерні ознаки публічно-приватного партнерства у сфері науково-технологічного розвитку. Виокремлено основні форми публічно-приватного партнерства у сфері науково-технологічного розвитку залежно від напрямів його реалізації, які доцільно впроваджувати в Україні з метою підвищення ефективності адміністративно-правового забезпечення науково-технологічного розвитку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Ольшанський, О. В., М. Д. Крамчанінова та С. В. Какацій. "Вплив ініціативи корпоративної соціальної відповідальності бізнесу на соціально-економічний розвиток регіонів України". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 6 (270) (10 листопада 2021): 41–46. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-270-6-41-46.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено стан та особливості становлення корпоративної соціальної відповідальності бізнесу (КСВ) в Україні, в контексті її впливу на соціально-економічний розвиток регіонів і країни в цілому. Стратегія впровадження в Україні єдиної державної політики реформ декларує встановлення цілісної системи стратегічних та операційних цілей переходу до інтегрованого економічного, соціального та екологічного розвитку країни. Однак, результати дослідження сучасного стану соціально- відповідальної діяльності в Україні свідчать про відсутність цілісного комплексного підходу, щодо регулювання державної політики підтримки з метою налагодження ініціатив КСВ та їх поширення.Вітчизняний сценарій розвитку КСВ – більшою мірою результат експорту європейської практики ведення бізнесу, а не власного сформованого українським суспільством запиту. У той же час, автори акцентують увагу на тому, що механізм корпоративної соціальної відповідальності здатен генерувати велику кількість синергетичних ефектів. Ці ефекти відіграють значну роль у забезпеченні переходу до нового сталого укладу і спрямовані на зростання соціально-економічного добробуту українського суспільства. Корпоративна соціальна відповідальність розглядається як важливий ресурс розбудови внутрішніх процесів соціально-економічного розвитку нашої країни, формування адекватної моделі інноваційної економіки, яка забезпечує вирішення важливих глобальних завдань сталого розвитку. Результат прийняття принципів КСВ може бути використані урядом для досягнення цілей сталого розвитку, шляхом генерації більшої економічної віддачі і соціальної вигоди. Це також потребує активного розвитку нових форм державно-приватного партнерства та соціального діалогу для подальшого нарощування практики співпраці у сфері КСВ і формування відповідної цілісної фінансово-економічної, організаційно-інституційної, інформаційної та комунікаційної підтримки, яка є важливою для реалізації національної стратегії КСВ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Stashchuk, Olena, та Maria Zhuk. "ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД, ЯК КЛЮЧОВИЙ ФАКТОР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ". Economic journal of Lesya Ukrainka Volyn National University 3, № 27 (30 вересня 2021): 54–60. http://dx.doi.org/10.29038/2786-4618-2021-03-54-60.

Повний текст джерела

Анотація:

Особливості функціонування об’єднаних територіальних громад, котрі створені в процесі бюджетної та адміністративної децентралізації в Україні, передбачають формування специфічного механізму залучення та використання коштів, котрі спрямовуються на забезпечення сталого розвитку цих ОТГ. Тому дослідження особливостей забезпечення фінансової безпеки фінансових потоків територіальних громад набуває особливої актуальності в аспекті необхідності забезпечення їх сталого розвитку. У статті розглядається специфіка фінансової децентралізації та особливості формування бюджетів ОТГ в сучасних умовах. Розглянуто принципи державно-приватного партнерства, як потенційного джерела інвестицій в розвиток територіальних громад. Визначено, що забезпечення фінансової безпеки ОТГ базується на дотриманні фінансової дисципліни виконавчими органами громад, а також на основі ретельного планування і контролю надходжень та видатків до бюджету ОТГ. При цьому досліджено, що найбільш важливим елементом фінансової безпеки територіальних громад є саме бюджетна, оскільки вона потенційно здатна забезпечити найбільшу частку фінансових надходжень на потреби сталого розвитку громади. Відповідно, визначено, що сучасна стратегія фінансової безпеки територіальних громад повинна базуватися на забезпеченні їх бюджетної безпеки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Апрєлєва, І. В. "СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНЕ ПАРТНЕРСТВО В ОСВІТІ - СУТНІСТЬ, ОСНОВНІ ІДЕЇ". Теорія та методика навчання та виховання, № 51 (2021): 7–17. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.51.01.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено особливості соціально-педагогічного партнерства в освіті, його основні орієнтири. Зроблено акцент на тому, що у вітчизняній педагогіці соціально-педагогічне партнерство необхідно розглядати як діалогічне відношення соціальних суб’єктів, що забезпечує єдність, гармонізацію соціальних структур та вироблення освітньої стратегії єдиних дій. Це зумовлює інтеграцію інтересів різних соціальних груп у єдиному освітньому та інформаційному полі. Зазначено види (за формою: договірне, організаційне; за етапами: підготовчий, організаційний, функціональний; за рівнем: макро, мезо, мікро-рівень; за типом взаємодії: благодійність, спонсорство, співробітництво та інвестиції), форми (партнерство в галузі дошкільної освіти; партнерства ЗДО з представниками інших сфер (макросередовища), а саме: послуг охорони здоров’я, культури, фізичної культури, громадських організацій, фондів, органів управління освітою на рівні району, міста, області, служб соціального забезпечення сім’ї та дітей, а також соціальні послуги взаємодії з їх батьками (законними представниками); партнерство зі спонсорами, благодійними організаціями), принципи (добровільності, рівноправності сторін, поваги інтересів один одного, дотримання законів та нормативних актів) соціальнопедагогічного партнерства. Виокремлено основні аспекти процесу реалізації соціально-педагогічного партнерства: розвиток освітнього потенціалу дошкільного закладу; реалізація та розвиток виховного потенціалу сім’ї, партнерство дошкільного закладу та сім’ї; взаємодія соціальних інститутів і дошкільного закладу; включення дошкільнят у суспільно значущу діяльність. Визначено проблеми, що ускладнюють організацію соціально-педагогічного партнерства та запропоновано напрями його подальшого розвитку (підвищення рівня комунікативної компетенції педагогів з взаємодії з батьками для формування сімейних традицій; підвищення рівня психолого-педагогічних знань батьків; розвиток у педагогів та батьків здатності до позитивного діалогу; використання нових нетрадиційних форми та методів роботи з сім’єю, як чинник підвищення освіти дітей; педагогічна та психологічна освіта сім’ї через інформаційні технології).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Khadzhyradieva, Svitlana, Nataliia Vasylieva, Oleksandra Vasylieva та Mariia Kyrtoka. "ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК ВАЖЛИВИЙ ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ". Public Administration and Regional Development, № 7 (7 квітня 2020): 253–69. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.07.12.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті зазначено, щоз 2015 року перед міжнародною спільнотою постали нові амбітні завдання щодо досягнення цілей сталого розвитку, визначених схваленою на черговому саміті Організації Об’єднаних Націй Стратегією “Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року”. Майже всі вони передбачають необхідність створення або модернізації економічної та соціальної інфраструктури в країнах, які розвиваються, що потребує значних фінансових ресурсів. Однак, бюджети таких країн не можуть покрити наявні фінансові потреби.Тому, одним із найважливіших завдань нової глобальної стратегії сталого розвитку було визнано створення умов для залучення фінансових ресурсів приватного сектору для розбудови інфраструктури на засадах публічно-приватного партнерства (ППП). Зауважено, що основне завдання органів публічної влади сьогодні полягає у формуванні сприятливого середовища для ведення бізнесу, ефективного використання ресурсного потенціалу, визначенні пріоритетів в соціальних, економічних та екологічних процесах і перспектив розвитку територіальної громади з врахуванням її потреб й інтересів. Акцентовано увагу на тому, що у світі дедалі більше стає популярним державно-приватне партнерство у формі концесії, оскільки саме така форма взаємодії між приватним та публічним партнером створює суттєву додану вартість для обох сторін. Одне з найбільших досягнень концесій – завдяки їй вирішуються державні завдання силами приватного капіталу, який вважається економічно ефективнішим державного. При цьому, приватний партнер отримує довгостроковий фінансовий інтерес, який дозволяє йому забезпечити максимальну ефективність вирішення поставленого державою чи муніципалітетом завдання. Обґрунтовано доцільність застосування державно-приватного партнерства при формуванні інструменту забезпечення сталого розвитку територій як важливого інструменту забезпечення сталого розвитку територій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

ДУМЕНКО, Микола, Вікторія САДИКОВА та Євгеній ПРОКОПЕНКО. "ЗБАЛАНСОВАНА СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ЯК ЗАСІБ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 81, № 3 (16 вересня 2020): 48–64. http://dx.doi.org/10.32453/3.v81i3.437.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено дослідженню збалансованої системи показників (ЗСП) як засобу стратегічного управління організацією. З’ясовано: мету та підцілі системи (створення системи управління організацією та показників діяльності керівників, зазначеної організаційно-функціональної структури; забезпечення реалізації стратегії діяльністю всіх підрозділів; усунення розриву між цілями компанії та їх операційною реалізацією; оцінка успішності будь-якого витратного проєкту; узгодження мети компанії з діяльністю персоналу); принципи її організації (причинно-наслідкові зв’язки між цілями та показниками, фактори досягнення результатів, взаємозв’язок із фінансовими результатами); елементи документації ЗСП (як приклад, стратегічна карта); ключові показники ефективності (КРІ) (запізнілі, випереджальні (оперативні)), їх правила (правило “10/80/10”) та принципи впровадження (керованості та контрольованості; партнерства; принцип перенесення зусиль на головні напрямки; принцип інтеграції процесів оцінки показників, звітності та підвищення продуктивності ЗСП; принцип узгодження виробничих показників зі стратегією). Сама ідея збалансування містить у собі врахування під час прийняття управлінських рішень, не лише фінансових даних, а й дані про стан ринку, час і вартість процесів, які виконуються в компанії, інформацію про персонал тощо. При цьому успішне вирішення завдання підвищення продуктивності вимагає встановлення ефективного партнерства між усіма зацікавленими особами та забезпечення широких повноважень співробітників організації. Урахування випереджальних показників дає можливість оцінити діяльність підрозділу та організації в цілому та здійснити прогнозування на майбутнє, з дотриманням високої якості процесів та продукції, ступінь задоволення замовника. Доведено, що збалансована система показників як система управління дає можливість перетворити стратегію організації в систему оперативних цілей і визначень основних показників роботи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Kruhlov, Vitalii, та Dina Tereshchenko. "РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЄКТІВ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ". Public Administration and Regional Development, № 13 (8 вересня 2021): 675–98. http://dx.doi.org/10.34132/pard2021.13.06.

Повний текст джерела

Анотація:

У дослідженні проаналізовано сучасний стан розвитку державно-приватного партнерства, місце аграрного сектору економіки України у формуванні валового внутрішнього продукту та досліджено ключові напрями співробітництва держави та приватного власника на основі реалізації проектів у аграрному секторі. Метою статті – є аналіз реалізації проєктів державно-приватного партнерства в аграрному секторі економіки та розробка підходів щодо активізації стратегічних напрямів розвитку партнерства державного та приватного власника в аграрному секторі. В основі сучасних підходів до розвитку аграрного сектору мають знаходитися пріоритети, спрямовані на пошук додаткових ресурсів, які можливо залучити у процесі реалізації проєктів державно-приватного партнерства. У дослідженні визначено основні напрями розвитку державно-приватного партнерства в аграрному секторі, що передбачає обмін знаннями, розроблення комплексних стратегій, концесійні угоди, створення особливих економічних зон, технопарків і технополісів, формування інтегрованих структур, кластерів та інвестиційних фондів, розвиток ланцюгів створення вартості. Виокремлено, на основі існуючого практичного досвіду, основні форми реалізації проєктів державно-приватного партнерства. Запропоновано напрями реалізації проєктів державно-приватного партнерства у окремих галузях аграрного сектору на основі створення та модернізації об’єктів інфраструктури та технологій просування продукції на ринку. Розроблено модель реалізації стратегічного планування розвитку сфер діяльності, пов’язаних з аграрним сектором, на основі можливого використання проєктів державно-приватного партнерства. В якості основних інструментів у розвитку проєктів державно-приватного партнерства в аграрному секторі запропоновано формування Стратегії розвитку сільського господарства, реалізацію сільськогосподарських кластерних проєктів та ланцюгів доданої вартості, податкове стимулювання інноваційної діяльності в аграрному секторі, поліпшення інвестиційного клімату, створення технологічних парків та бізнес-інкубаторів, удосконалення законодавчої бази, інноваційний розвиток та ін.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Meschan, I. V. "Соціальне партнерство в наданні соціальних послуг населенню: світовий досвід і перспективи для України". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 2(142) (25 квітня 2017): 43. http://dx.doi.org/10.15421/171723.

Повний текст джерела

Анотація:

Соціальне партнерство розглядається як безперервний процес взаємовигідної співпраці, що постійно розвивається між державою, бізнесом і некомерційними організаціями; набуває особливого значення в соціальній сфері, в системі соціального захисту і соціального обслуговування населення. Досліджена сучасна система закладів соціального обслуговування в Україні передбачає функціонування як державних, так і недержавних комерційних і некомерційних соціальних служб і організацій соціального обслуговування, що свідчить про багатосуб’єктність в управлінні системою таких закладів. Проаналізовано надання соціальних послуг у розвинутих соціальних державах з різними моделями соціальної політики, що свідчить про розвиток соціального партнерства як формування конструктивної взаємодії трьох секторів суспільства на рівні окремих територій, громад. Доведено, що в світовій практиці існують два основні способи підтримки державою сфери виробництва соціально значущих послуг: фінансування (субсидування) і непряма підтримка. Визначено, що в умовах децентралізації влади і створення об’єднаних територіальних громад в Україні, соціальне партнерство в наданні соціальних послуг набуває особливого значення, що передбачає формування нової стратегії соціальної політики (в сторону її поступової лібералізації) і зменшення ролі держави в соціальному забезпеченні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Дрюков, Олександр, та Володимир Дрюков. "Фехтування на Іграх ХХХII Олімпіади в Токіо: підсумки і напрями вдосконалення олімпійської підготовки". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 3 (2 лютого 2022): 20–27. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.3.20-27.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Розглянуто і проаналізовано виступи українських спортсменів на Іграх ХХХII Олімпіади, а також здійснено аналіз досліджень проблеми удосконалення їх підготовки. Мета. Проаналізувати спортивні досягнення українських фехтувальників на Іграх Олімпіади в Токіо. Методи. Аналіз літературних джерел, даних мережі Інтернет, технічних протоколів. Результати. У ході дослідження виявлено, що результати виступів збірної команди України на Іграх ХХХII Олімпіади можна вважати задовільним. Відмічається, що сьогодні система розвитку фехтування в Україні не є оптимальною. Спостерігається явний дефіцит сучасних центрів підготовки спортсменів, неефективне бюджетне і позабюджетне фінансування, недосконалість нормативно-правового, організаційно-управлінського, науково-методичного, медичного, інформаційного та кадрового забезпечення. Таким чином, стратегія розвитку фехтування у сучасних умовах розвитку України вимагає формування та наукового обґрунтування концептуальних основ для успішного та динамічного розвитку цього виду спорту. Для оцінювання сучасного стану функціонування і розвитку фехтування було проведено PEST-аналіз. Встановлено, що в групі політико-правових факторів найбільш значущими є: законодавча підтримка розвитку видів спорту; у групі економічних – фінансування і матеріально-технічне забезпечення спортивних шкіл; у групі соціальних – рівень тренерсько-викладацьких кадрів та умов праці у спортивних школах; в групі технологічних – інноваційні технології та їх вплив на розвиток фехтування. Результати проведеного дослідження свідчать, що розвиток фехтування гальмує ряд факторів макросередовища і умов, які потребують проведення певних реформ. Як показує дослідження, процес функціонування і розвитку фехтування в сучасних умовах потребує формування принципово нових економічних основ і пошуку організаційно-правових форм їх функціонування. На нашу думку, це перехід від екстенсивної моделі розвитку видів спорту, яка сьогодні використовується в Україні, до інноваційної. Таким чином, для забезпечення у подальшому завоювання призових місць на Олімпійських іграх необхідна розробка моделі інноваційного розвитку фехтування на основі стратегічного партнерства між державою, громадськими спортивними організаціями, наукою, сферою освіти і бізнесу. Ключові слова: Ігри Олімпіад, підсумки, PEST-аналіз, фехтування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Шахов, Олег Федорович. "Оценка практики участия государства и бизнеса в разработке стратегий социально-экономического развития субъектов РФ". Russian Journal of Entrepreneurship 19, № 5 (31 травня 2018): 1519. http://dx.doi.org/10.18334/rp.19.5.39135.

Повний текст джерела

Анотація:

Одним из базовых инструментов системы стратегического планирования, формируемой в стране в соответствии с требованиями Федерально-го закона Российской Федерации от 28 июня 2014 г. №172-ФЗ «О стратегическом планировании в Российской Федерации», является стратегия социально-экономического развития субъекта РФ. Эффективное решение ключе-вых задач ее разработки может быть обеспечено использованием потенциала стратегического партнерства государства и бизнеса. В статье дана оценка современной практики участия государства и бизнеса в стратегическом планировании регионального развития. Для ее получения был реализован авторский подход, основанный на применении метода сравнительного анализа содержания региональных стратегий, включение в его объектную базу субъектов РФ, представляющих разные Федеральные округа.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

МАРТИНОВ, Андрій, та Сергій АСАТУРОВ. "ЗАХІДНІ БАЛКАНИ В ПОЛІТИЧНІЙ СТРАТЕГІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ (1990 – 2020)". Східноєвропейський історичний вісник, № 21 (24 грудня 2021): 220–29. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.21.246897.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження полягає у висвітленні основних проблем, які впливають на формування та реалізацію стратегії Європейського Союзу щодо країн Західних Балкан. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, неупередженості, проблемно-хронологічному викладені наукового матеріалу. Використаний метод порівняльного аналізу різних етапів становлення стратегії Євросоюзу щодо країн Західних Балкан. Наукова новизна. Проведений компаративний аналіз стратегії ЄС щодо різних країн балканського регіону, а також щодо країн “Східного партнерства”. Висновки. Євросоюз не готовий до остаточного включення країн регіону до свого складу. Станом на 2020 р. неврегульованою залишається проблема нового формату відносин ЄС з Великою Британією, вихід якої розбалансував ЄС та посилив суперечності між: “старими” і “новими” країнами-членами ЄС, “багатими” і “бідними”, північними і південними країнами-членами ЄС. Балканське розширення ЄС розширює коло південних країн-членів. складними залишаються перешкоди на шляху до виконання країнами Західних Балкан політичних, економічних і правових критеріїв набуття членства в ЄС. Албанія, Боснія та Герцеговина, Косово, Сербія, Республіка Північна Македонія мають завершити формування інститутів функціональної та ефективної демократії, конкурентоспроможної ринкової економіки і завершити імплементацію норм європейського права до національного законодавства. Також необхідно залишити в історії примари великодержавного шовінізму, який дестабілізує Балкани. Тільки у цьому випадку політичну стратегію Євросоюзу щодо країн Західних Балкан можна буде вважати історично успішною.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Атамась, Евгения Владимировна. "СТРАТЕГИЯ РАЗВИТИЯ МУНИЦИПАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ: МУНИЦИПАЛЬНЫЕ ФИНАНСЫ КАК ИНСТРУМЕНТ ПЛАНИРОВАНИЯ". Региональные проблемы преобразования экономики, № 12 (25 травня 2019): 193. http://dx.doi.org/10.26726/1812-7096-2018-12-193-200.

Повний текст джерела

Анотація:

Любое муниципальное образование обладает уникальными местными условиями, которые могут влиять на экономическое развитие. Данные условия позволяют формировать базу для разработки и внедрения стратегии местного экономического развития. Управление на местном уровне предполагает участие местных органов власти, работающих в партнерстве с частным и общественным секторами, используя в качестве определяющего принципа стратегическое планирование. Местные органы власти при планировании местного экономического развития должны разработать алгоритм и процедуры, которые позволили бы привлечь бизнес-структуры к развитию муниципалитета, например, путем эффективного использования местных финансов и инструментов частно-государственного партнерства. При разработке стратегии социально-экономического развития муниципального образования необходимо учитывать не только существующее положение, ориентируясь на показатели предшествующих периодов, но и рассматривать влияние будущих возможных событий. На основе материалов администрации Павловского района Краснодарского края проведен анализ состояния муниципальных финансов. В ходе экономической оценки были использованы имеющиеся количественные и качественные источников, проведен анализ структур и тенденций в производстве и занятости, которые помогли определить стратегическое направление местной экономики, а также программы и проекты на будущее. Результаты работы. В ходе проведенного финансового анализа были выявлены основные точки, на которые необходимо обратить внимание местной администрации при разработке направлений социально-экономического развития. Выделены основные направления деятельности администрации Павловского района по повышению эффективности управления местными финансами территории. Выводы. Таким образом, местное экономическое развитие является стратегически планируемым, управляемым на местном уровне партнерским подходом к обеспечению роста занятости, сокращению масштабов бедности и повышению качества жизни за счет улучшения местного экономического управления.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Левина, Ю. В. "ПРОЦЕСС СТРАТЕГИЧЕСКОГО ПЛАНИРОВАНИЯ РАЗВИТИЯ ИНДУСТРИАЛЬНОГО ПАРКА". Вестник Чеченского государственного университета, № 4/40 (7 грудня 2020): 78–92. http://dx.doi.org/10.36684/chesu-2020-40-4-78-92.

Повний текст джерела

Анотація:

В работе проанализирован процесс создания стратегии развития современных российских индустриальных паркамиов (ИП); изучались частные ИП и ИП, организованные на основе государственно-частного партнерства (ГЧП); характеристики реализуемого на практике стратегического планирования сравнивались с элементами описанного экспертами «эталонного» процесса. Полученные результаты продемонстрировали различия реального и «эталонного» процессов. При этом наиболее обоснованные действия совершаются участвующими в образовании ГЧП органами государственного и муниципального управления, ориентированными на анализ перспективности существующих и потенциально доступных направлений деятельности компаний-резидентов ИП и на разработку перспективного плана развития ИП. Предприниматели-организаторы ИП не используют полученные из внешних источников аналитические данные и концентрируют свое внимание на оценке ожидаемых объемов выручки и затрат. При реализации этапов стратегического процесса (формирование обновленного «портфеля» направлений деятельности ИП и Выбор стратегии для каждого направления деятельности ИП) не используются матричные инструменты, при этом существенное значение придается использованию стратегий низких цен. Входящие в состав ИП компании-резиденты не разрабатывают полномасштабные бизнес-стратегии, нацеленные на реализацию стратегии развития ИП, отдавая предпочтение подходам, основанным на ценовой конкуренции. Полученные результаты обсуждаются с точки зрения целесообразности улучшения процесса стратегического планирования развития ИП на основе использования преимуществ ГЧП, связанных с участием опытных специалистов, работающих в региональных администрациях.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Kosach, Irina. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РОЗРОБКИ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В АПК УКРАЇНИ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT 1(13), № 1(13) (2018): 24–31. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-1(13)-24-31.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано важливість розробки Стратегії розвитку державно-приватного партнерства в АПК України, що є одним із інструментів реалізації нових підходів до стратегічного управління процесами підприємницької інтеграції в зазначеній галузі. Визначено основні складові Стратегії та сформульовано можливі напрямки її реалізації, обґрунтовано можливість реалізації процесу підприємницької інтеграції в АПК на засадах ДПП, який виступає об’єктом Стратегії. Виокремлено ресурсну, інституційну, інформаційну, теоретико-методологічну складову реалізації Стратегії в контексті забезпечення функціонування системи стратегічного управління підсистемами національної економіки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Hilchenko, O. L., та D. M. Vieriutina. "Роль Німеччини в урегулюванні української кризи". Grani 19, № 3 (19 лютого 2016): 84–90. http://dx.doi.org/10.15421/1716065.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізується участь Німеччини у вирішенні проблеми української кризи 2013-2015 рр. та представлені деякі підходи до визначення самого поняття «українська криза». Розкрито причини, які спонукають Німеччину займати активну позицію у вирішенні українського питання. Характеризується еволюція німецько-російських відносин від 90-х рр. до 2014 рр., в рамках якої розглянуто «Петербурзький діалог», «Пакт Путіна-Шрьодера», «Веймарський трикутник», «Партнерство для модернізації», російсько-грузинський конфлікт 2008 р. Надається аналіз нової стратегії зовнішньої політики Німеччини 2012 р. «Сприяти глобалізації – розвивати партнерство – розділяти відповідальність» та нової парадигми зовнішньої політики ФРН представленої в 2014 р.у рамках Мюнхенської конференції з питань політики безпеки. Розглядається роль ФРН у процесі євроінтеграції України протягом подій Євромайдану, підписання Угоди про асоціацію України з ЄС, її ратифікації та подальших перспектив розширення Європейського Союзу за рахунок країн Східного партнерства. Представлені результати суспільної думки населення Німеччини з цього питання. Аналізується позиція уряду Німеччини щодо анексії Криму, незаконних референдумів у Донецькій та Луганській областях та військової агресії Російської Федерації проти України. Надано характеристику ролі ФРН у процесі дипломатичного врегулювання військового конфлікту на Сході України в рамках Нормандської четвірки. На прикладі соцопитувань розглянута громадська думка населення Німеччини щодо можливих способів врегулювання української кризи. Представлена офіційна позиція президента ФРН Й. Гаука, канцлера А. Меркель, голови МЗС Ф.-В. Штайнмайєра та міністра фінансів В. Шойбле щодо окремих питань української кризи та продовження санкцій проти Російської Федерації як один зі шляхів її подолання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Куриліна, О. В. "Формування стратегії реструктуризації економічної безпеки держав Східного партнерства". Стратегія розвитку України, № 1 (2015): 85–88.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Бутенко, Н. В. "Реалізація стратегії партнерства між суб"єктами національної економіки". Вісник Академії митної служби України. Серія "Економіка", № 1 (51) (2014): 83–91.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Шаповалова, О. "Публічно-приватні угоди партнерства про стратегію господарського природокористування". Підприємництво, господарство і право, № 12 (2005): 79–84.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

ОСТАПЙОВСЬКИЙ, Ігор, та Тетяна ОСТАПЙОВСЬКА. "БАТЬКІВСЬКА ШКОЛА ЯК ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПАРТНЕРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ Й СІМ’Ї В СПАДЩИНІ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО". Acta Paedagogica Volynienses, № 3 (27 жовтня 2021): 113–19. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.17.

Повний текст джерела

Анотація:

Важливою для сучасної педагогічної науки та шкільної практики є проблема педагогіки партнерства. Її тео- ретичну та практичну значущість обґрунтовано у Концепції Нової української школи. Аналіз історико–педаго- гічних джерел засвідчує, що ще у минулому столітті її було успішно реалізовано видатним вітчизняним педа- гогом Василем Олександровичем Сухомлинським. Необхідною умовою у здійсненні педагогіки партнерства, за Сухомлинським, є єдність дій сім’ї та школи щодо навчання, виховання та розвитку школярів. Формувалася спільність дій сім’ї та школи в процесі оволодівання батьком та матір’ю батьківською педагогікою, знаннями якої вони оволодівали у школі для батьків. Мета роботи. За результатами аналізу педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського розкрити сутність батьківської школи як важливого чинника у забезпеченні партнерської взаємодії між закладом освіти та сім’єю. Методологічною основою дослідження є наукові підходи (концептуальний, системний, аспектний, діалек- тичний, компетентнісний), принципи(науковості, об’єктивності, розвитку, практичності, історизму ); норма- тивно-законодавча база у сфері освіти; Концепція Нової української школи; твори В.О. Сухомлинського; праці науковців про В.О. Сухомлинського. Для реалізації мети дослідження було також використано методи порівняльно – історичний, аналізу, синте- зу, узагальнення, систематизації, інтерпретації. Наукова новизна дослідження. За результатами наукового пошуку обґрунтовано сутність батьківської педа- гогіки і умови ефективної взаємодії сім’ї та школи у творчому доробку вченого. Розкрито особливості та форми організації діяльності школи для батьків в спадщині В. Сухомлинського. Розвитку набуло вчення педагога про батьківську любов та висвітлення згубного впливу любові замилування, деспотичної і відкупу. Визначенні пер- спективності ідей В.О. Сухомлинського. Висновки. Важливою складовою частиною у творчому доробку Сухомлинського є партнерська взаємодія сім’ї та школи. Умовою цього партнерства є оволодівання сім’єю батьківською педагогікою. Опанування батьків- ської педагогіки та визначення стратегії спільної діяльності сім’ї та школи відбувалося на заняттях школи для батьків.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Кононенко, Інна Анатоліївна. "СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ В ЕКОЛОГІЧНІЙ СФЕРІ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 1 (10 травня 2022): 7–12. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.1.1.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено значення стратегічного планування в екологічній сфері. З’ясовано, що питання ефективності стратегічного планування вимагають пошуку шляхів впровадження та реалізації різних форм участі громадян у розв’язанні екологічних проблем загальнодержавного та місцевого значення. Встановлено, що ефективним інструментом налагодження взаємодії між усіма суб’єктами екологічної політики є спільна розробка та реалізація стратегічних і програмних документів. Умовою ефективності визнано вирішення можливих конфліктів з урахуванням інтересів усіх суб’єктів співпраці. Охарактеризовано взаємодію різних рівнів публічного управління у процесі стратегічного планування в екологічній сфері. Визнано необхідність формування перспективних напрямів удосконалення стратегічного планування в екологічній сфері. Охарактеризовано Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики на період до 2030 року» та Стратегію екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату до 2030 року. Наголошено на необхідності розбудови ефективної взаємодії суспільства й держави в екологічній сфері на засадах співпраці та партнерства. З’ясовано, що на національному рівні впливові організації громадянського суспільства не бажають брати участь у конкурсах проєктів, однак на місцевому рівні такий інтерес присутній. Виявлено проблему низького рівня якості проєктів та складності їх адміністрування. Наголошено на необхідності пошуку шляхів усунення недоліків щодо якості процесу формування та реалізації стратегічних і програмних документів в екологічній сфері. Представлено процес від планування до оцінки стратегічних та програмних документів, що допомагає визначити напрям руху, бачення процесу та результатів стратегії, програми, проєкту. Наведено та охарактеризовано ключові етапи планування, моніторингу та аналізу стратегічних та програмних документів в екологічній сфері.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Shchur, R. I., I. I. Plets та O. V. Mykytiuk. "КЛАСТЕРНИЙ АНАЛІЗ РОЗПОДІЛУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ ЗА РІВНЕМ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ". Actual problems of regional economy development 1, № 13 (25 квітня 2017): 111–22. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.13.111-122.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведено SWOT-аналізу загроз та переваг стратегії інноваційного розвитку Івано-Франківської області в контексті фінансового забезпечення. Визначено методичний підхід до визначення потенціалу публічно-приватного партнерства як інструменту фінансування інноваційного розвитку економіки. Проведено кластерний аналіз щодо можливостей формування державно-приватного партнерства в тому чи іншому регіоні. На основі кластерного підходу визначається оптимальний набір проблемних сфер, які потребують першочергового вирішення та фінансового забезпечення. Це дозволить випрацювати практичні рекомендації до формування дієвого фінансового механізму в регіонах України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Набойченко, С. "К реализации стратегии партнерства высшей школы и бизнеса." Высшее образование в России, № 1 (2007): 3–10.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Алклычев, Алклыч Магомедович. "ЗАРУБЕЖНЫЙ ОПЫТ ЭФФЕКТИВНОСТИ КОНЦЕССИЙ И ИНФРАСТРУКТУРНЫХ ИНВЕСТИЦИЙ В СФЕРЕ ГОСУДАРСТВЕННО-ЧАСТНОГО ПАРТНЁРСТВА". Региональные проблемы преобразования экономики, № 1 (21 червня 2019): 74. http://dx.doi.org/10.26726/1812-7096-2019-1-74-81.

Повний текст джерела

Анотація:

Предметом работы является изучение зарубежного опыта стратегий, необходимых для осуществления успешных операций в сфере государственно-частного партнёрства в сложных рыночных условиях. Цель работы – определение пути преобразования модели развития российской экономики и всего народного хозяйства, координации инновационной стратегии и политики государства и компаний, направленных к соблюдению требований инновационного устойчивого развития инфраструктуры на принципах государственно-частного партнерства и социальной ответственности бизнеса в широком смысле этого понятия. Методология проведения работы основывается на общенаучных принципах конкретности и объективности. Использованы такие общенаучные методы как анализ, систематизация, сравнительный анализ, описательный и логический методы. Результаты работы и область их применения. Изучен зарубежный опыт эффективного взаимодействия государства и частного бизнеса в реалиях современной рыночной экономики, исследованы принципы и формы их взаимодействия, осуществлен анализ мировой практики государственно-частного партнёрства, выявлены проблемные аспекты этого взаимодействия. Исследования механизма государственно-частного партнёрства позволяют повысить эффективность партнерства властей и бизнеса в деле формирования развитой инфраструктуры экономики, перейти к новой концепции отношений бизнеса и государства. Выводы. Государственно-частные партнёрства реализуют незадействованный потенциал частного сектора в целях расширения доступа, повышения качества и эффективности государственных услуг, «не обременяя» в дальнейшем государственные финансы, способствуют совершенствованию управления государственным имуществом и увеличению финансовой отдачи от государственных экономических и иных активов. Мировой рынок государственно-частного партнерства имеет большие перспективы и значительный потенциал. Самыми привлекательными и широко распространенными сферами приложения ГЧП являются инфраструктурные концессии и инвестиции в транспортное строительство и дороги. В этих сферах проще и легче заключать соглашения о концессии, и эти отрасли заинтересованы в притоке значительных частных инвестиций. Однако при внедрении мегапроектов есть также значительные риски, связанные с неправильной оценкой расходов и условиями ввода в действие проекта, конкуренции со стороны альтернативных объектов, неоднозначности финансовой стабильности проекта и возможных рисков для концессионеров.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Яциковський, Б., А. Чинчик, С. Голубка, С. Яремчук та Є. Буряк. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СТРАТЕГІЧНОГО ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В КООРДИНАТАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ". Financial and credit activity problems of theory and practice 6, № 41 (10 січня 2022): 300–306. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251460.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Сучасний стан української економіки свідчить про те, що процес розроблення і реалізації ефективної стратегії розвитку є дуже важливим, оскільки стратегії сталого економічного розвитку України — один із найважливіших документів, що характеризують довгострокові цілі та напрями соціального розвитку України — економічний розвиток, розвиток, досягнення. Варто зазначити, що в європейських країнах такій стратегії приділяється більше уваги, вона дуже детальна. Досліджено стратегічне бачення сталого соціально-економічного розвитку України до 2030 року. Воно демонструє реформування цінностей народу України з метою досягнення балансу між економічним, соціальним та екологічним розвитком. Розвиток вітчизняної економіки є одним із пріоритетних завдань у трансформаційних умовах нашої країни. Україна має стати країною із сильною економікою та інноваційними інноваціями. Для цього потрібно, перш за все, відновити макроекономічну стабільність, забезпечити стійке економічне зростання шляхом проекологічних дій, створити сприятливі умови для економічної діяльності та створити прозору податкову політику. Досліджено цілі сталого розвитку, а саме: боротьба з бідністю і голодом, міцне здоров’я, якісна освіта, гендерна рівність, хороша санітарія і чиста вода, поновлювана енергія, гідна робота та економічне зростання, інновації та інфраструктура, зменшення нерівності, сталий розвиток міст і громад, відповідальне споживання, боротьба зі зміною клімату, збереження морських і наземних екосистем, мир і справедливість, партнерство задля сталого розвитку. Проведено дослідження щодо місця України в міжнародних рейтингах, аналіз динаміки основних показників індексу глобальної конкурентоспроможності України, досліджено динаміку індексу економічної свободи України за 2019—2020 року. За дванадцятьма категоріями економічної свободи Україна належить до країн світу: права власності — 123, свобода від корупції — 154, свобода оподаткування — 100, державні витрати — 161, свобода заснування — 111, свобода ринку праці — 146, грошова свобода — 184, свобода торгівлі — 54, свобода інвестування — 165, фінансова свобода —160. Результати мають визначити частку кожної з чотирьох груп в індексі економічної свободи. Ключові слова: сталий розвиток, економіка, індекс, конкурентоспроможність, стратегія, національна, розвиток. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 3; бібл. 10.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Rotar, Nataliia. "Особливості позиціонування зовнішньополітичних пріоритетів Європейського Союзу". Історико-політичні проблеми сучасного світу, № 41 (26 червня 2020): 146–56. http://dx.doi.org/10.31861/mhpi2020.41.146-156.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено комплексне дослідження особливостей позиціонування зовнішньополітичних пріоритетів Європейського Союзу. Встановлено, що хоча модель стратегічного суверенітету офіційно не була визначена як підґрунтя для формування пулу зовнішньополітичних пріоритетів ЄС, об’єднання опирається на її базові принципи, що потребує опанування Європейським Союзом мислення геополітичної сили. Доведено, що коло зовнішньополітичних пріоритетів ЄЄ на 2019–224 рр. визначається «геополітичним» статусом Європейської Комісії, яка сфокусувала свою діяльність на розробці всеосяжної стратегії щодо Африки; підтвердженні європейських перспектив Західних Балкан; стратегічному партнерстві зі Сполученим Королівством; орієнтації на світове лідерство (геополітичну суб’єктність); збереження трансатлантичної безпекової платформи в умовах створення системи європейської оборони. Обґрунтовано, що для ЄС важливо зберігати і реформувати трансатлантичне партнерство як центр європейської безпеки і найважливіший компонент міжнародного порядку та водночас інвестувати в безпеку Європи, щоб стати більш автономним партнером в рамках НАТО і джерелом безпеки для сусідніх країн Європи. Досягнення такого балансу потребує від ЄС і його держав-членів зміцнити європейські центри НАТО, та конкурувати з ним в Косово та Африці. В умовах зростаючої невизначеності та перманентних геополітичних ризиків ЄС повинен слідувати стратегічному курсу дій, який має громадську підтримку, та забезпечити свою здатність діяти автономно, основою якої є консенсус між державами-членами об’єднання щодо формату зовнішньої політики та її пріоритетів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Лэй, Шуан. "Концепция партнерства в современной китайской дипломатии". ОЙКУМЕНА. РЕГИОНОВЕДЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ, № 4 (2020): 113–24. http://dx.doi.org/10.24866/1998-6785/2020-4/113-124.

Повний текст джерела

Анотація:

В статье рассматривается происхождение китайской "партнерской дипломатии", ее концептуальные особенности, анализируются различия между китайским и зарубежными пониманиями сути "партнерства". Партнерство в китайской дипломатии представляет собой стратегическую договоренность в рамках "неприсоединения", новый тип двустороннего сотрудничества, более гибкий и адекватный современным условиям. Данная политическая стратегия является новым типом межгосударственных отношений, в которых стороны одновременно конкурируют и сотрудничают друг с другом, ограничивают и заимствуют друг у друга, в которой не исключаются трения, но ценится кооперация. Партнерская дипломатия сегодня является национальной стратегией Китая, и в обозримом будущем она останется его основным стратегическим выбором. The article examines the origin of the Chinese "partnership diplomacy", analyzes the differences between the Chinese and foreign concepts of the essence of "partnership" and the division of levels of relations in China’s foreign policy. Partnership in Chinese diplomacy is a strategic agreement within the framework of "non-alignment", and a new type of bilateral cooperation, which is more flexible. This political strategy is a new type of interstate relations in which the parties compete and cooperate with each other, limit and borrow from each other, do not exclude friction, but appreciate coordination and cooperation. Partnership diplomacy is China’s national strategy, and in the foreseeable future it will remain the main strategic choice.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Луцький, Олександр. "ОБҐРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ РОЗРОБКИ НОВОЇ КОНЦЕПЦІЇ ПІДГОТОВКИ ПЕРСОНАЛУ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 85, № 2-3 (11 квітня 2022): 156–64. http://dx.doi.org/10.32453/3.v85i2-3.891.

Повний текст джерела

Анотація:

З прийняттям рішення Ради національної безпеки і оборони України “Про Стратегію воєнної безпеки України” розпочато новий етап удосконалення оборонних можливостей України. Підкреслено, що Стратегічний курс України спрямований на інтеграцію в НАТО. Підписана 10 листопада 2021 року в місті Вашингтон Хартія стратегічного партнерства США–Україна – стратегічний документ, який на десятиліття визначає, за якими напрямами розвиватимуться відносини між Україною і Сполученими Штатами. У цьому документі заявлено про рішучість поглиблювати стратегічне партнерство шляхом розширення двостороннього співробітництва в політичному, безпековому, оборонному, економічному, енергетичному, науковому, освітньому, культурному, гуманітарному напрямах та сфері розвитку. Сполучені Штати та Україна підтвердили життєво важливі національні інтереси щодо незалежної та демократичної України. Зміцнення спроможності України захищатися від загроз її територіальній цілісності та поглиблення інтеграції України до євроатлантичних інституцій є взаємопов’язаними пріоритетами. У цьому процесі чітко визначено місце Державної прикордонної служби України в секторі безпеки і оборони, необхідність імплементації в систему підготовки персоналу ДПСУ відповідних стандартів НАТО, що обґрунтовує необхідність розробки нової Концепції підготовки персоналу Державної прикордонної служби України. У статті у загальному вигляді розкрито постановку проблеми, понятійний апарат, стисло проаналізовано дослідження щодо сучасного стану геополітичного положення України, законодавчих актів та технологічні аспекти питання розробки концепцій. Розкрито структуру Концепції та її положення, а також окремі етапи розробки положень Концепції, які доцільно імплементувати, ґрунтуючись на результатах оцінювання та порівняння можливої взаємосумісності зі стандартами НАТО.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Копійка, В. В. "Еволюція співробітництва ЄС - Україна: від концепції "партнерства" до "стратегії сусідства"". Актуальні проблеми міжнародних відносин. Європейські дослідження, Вип. 59, ч. 1 (2006): 3–15.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Дроздова, А. М., Е. А. Терещенко, В. С. Комаров, and И. А. Губанов. "Public private partnership in the development of transport infrastructure." Юридическая мысль, no. 2(122) (June 10, 2021): 46–62. http://dx.doi.org/10.47905/matgip.2021.45.28.002.

Повний текст джерела

Анотація:

Статья посвящена основным проблемам, связанным с формированием государственной политики по реализации механизма государственночастного партнерства в транспортной сфере. Анализу подвергается понимание государственно-частного партнерства в указанной сфере, рассматривается современное состояние общественных отношений, особенности нормативно-правового регулирования государственно-частного партнерства в связи с реализацией Транспортной стратегии Российской Федерации. Рассматриваются особенности регулирования отношений государственно-частного партнерства в иностранных государствах. The article is devoted to the main problems associated with the formation of state policy for the implementation of the mechanism of public-private partnership in the transport sector. The analysis examines the understanding of public-private partnership in this area, examines the current state of public relations, es- pecially the regulatory legal regulation of public-private partnership in connection with the implementation of the Transport Strategy of the Russian Federation. The features of the regulation of public-private partnership relations in foreign countries are considered.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Сімсон, О. "Реалізація моделі державно-приватного партнерства в інноваційній стратегїї України". Теорія і практика інтелектуальної власності, № 6 (56) (2010): 70–77.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Kotukh , Ye V. "РЕАЛІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНИХ СТРАТЕГІЙ КІБЕРБЕЗПЕКИ: ЕКОНОМІКО-ПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ". Theory and Practice of Public Administration 2, № 73 (19 березня 2021): 171–75. http://dx.doi.org/10.34213/tp.21.02.19.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено розгляду проблем захисту критичної інфраструктури та врегулювання кризових ситуацій на національному рівні. Три кроки присвячено захисту саме критичної інфраструктури. Доведено, що публічно-приватне партнерство є обов’язковою умовою досягнення цих цілей захисту критичної інфраструктури. Встановлено, що захист критичної інфраструктури окремими державами не є достатньо ефективним без відповідної співпраці на міждержавному та міжнародному рівнях. Проаналізовано новий вид дипломатичних відносин – кібердипломатію, виокремлено її три основних пріоритети (безпека, економічне співробітництво та права людини).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Kavunnyk, A. L. "Регіональні аспекти міжнародної політики Європейського Союзу в контексті "Східного партнерства"". Literature and Culture of Polissya 99, № 13i (29 травня 2020): 133–43. http://dx.doi.org/10.31654/2520-6966-2020-13i-99-133-143.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті в контексті історичних фактів з минулого та сьогодення України, країн-учасниць ініціативи ЄС "Східне партнерство" розкрито регіональні аспекти міжнародної політики країн Співдружності. Стверджено актуальність дослідження документальних джерел, соціокомунікативного,територіального, безпекового аспектів міжнародної політики інституцій ЄС та країн-учасниць ініціативи "СхП". Виокремлено діяльність інституцій,Фондів ЄС, функції громадянського суспільства країн східного партнерства як важливих регіональних чинників у розвитку ініціативи ЄС "СхП". Проаналізовано праці вітчизняних, зарубіжних вчених, політиків інституцій ЄС та країн-партнерів "СхП" з акцентом на стрижневих питаннях. Охарактеризовано ключові позиції очільників Єврокомісії, директорату з регіональної політики, Комітету ЄС, Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України з ЄС. Опрацьовано напрямки-стратегії, джерела адресного фінансування відповідних фондів в контексті регіональних аспектів розвитку ініціативи "СхП". Висвітлено значення самітів, конференцій, форумів як практичних форм розвитку регіональних аспектів імплементації "СхП". Наведено приклади документальних джерел інституцій ЄС: "Комунікації", "Інформаційне повідомлення", Спільна Декларація ЄК; акти; протоколи ЄПД; звіти, програми: ініціатива ЄС "Чорноморська синергія", Німеччини "ЄПС плюс" (ENP Plus), Програма Франції "Середземноморський Союз". Виокремлено значення діяльності представників урядових, неурядових організацій в Україні, І–ІV Форумів громадянського суспільства при ЄС щодо рішень в підтримку аспектів регіонального розвитку, як-от: діяльність кримського регіонального напряму, 2008–2014 рр. – одного з перших вімплементації "СхП", освітні програми в ЗВО, як-от: Львівський національний університет імені Івана Франка, Національний університет "Острозька академія", Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя в Україні

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Аніщенко, Олена. "ОСВІТА ДОРОСЛИХ У РЕГІОНАЛЬНИХ ДОКУМЕНТАХ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ: НА ШЛЯХУ ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 1, № 19 (10 червня 2021): 19–36. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(19).2021.19-36.

Повний текст джерела

Анотація:

Автором проаналізовано окремі особливості розвитку освіти дорослих в Україні у контексті Цілей сталого розвитку (ЦСР). Підкреслено, що у ЦСР зокрема йдеться освіту дорослих, що підтверджує важливість розвитку цієї сфери. Виявлено, що окрім національних стратегічних документів з розвитку загальної середньої, вищої, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) освіти, в Україні розробляються й ті, що безпосередньо стосуються розвитку освіти дорослих в окремих регіонах, населених пунктах. Підкреслено, що поява в Україні комплексних стратегічних документів щодо розвитку освіти дорослих у регіонах, а також тематичні блоки щодо розвитку освіти дорослих в окремих сучасних стратегічних документах регіонального рівня є цілком логічним і закономірним явищем. Здійснено аналіз окремих регіональних документів стратегічного планування (стратегій, програм, планів тощо), в яких унаочнено різні аспекти розвитку освіти дорослих як складової освіти впродовж життя. Обґрунтовано, що такі документи відіграють важливу роль у розвитку формальної і неформальної освіті дорослих, сприяють розбудові суспільства, що навчається, у різних регіонах в Україні. Вони є інструментами посилення конкурентоспроможності громадян, окремих громад і регіонів, держави в цілому.Наголошено на важливості партнерства закладів освіти, наукових установ, громадських організацій, бізнесу, органів місцевої влади тощо задля успішності розвитку освіти дорослих. Приділено увагу ухваленим упродовж 2018 – 2020 рр. меморандумам про взаєморозуміння, партнерство у сфері освіти дорослих – документам, що сприяють визнанню на регіональному рівні важливості ціложиттєвого навчання, а також узгодженню та координації зусиль стейкхолдерів у цій сфері (Мелітополь, Суми, Вінниця). Ключові слова: освіта дорослих; освіта впродовж життя; Цілі сталого розвитку; сталий розвиток суспільства; стратегічне планування; регіональний розвиток; Україна.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Полухин, Андрей Александрович, та А. Ю. Крутиков. "Инновации в агропромышленном комплексе России". Аграрная Россия, № 6 (25 червня 2013): 40–42. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2013-6-40-42.

Повний текст джерела

Анотація:

На современном этапе развития России одним из важнейших направлений развития конкурентоспособности Российской Федерации является обеспечение иннновационного развития агропромышленного комплекса с использованием партнерства между государством и бизнесом. Создание более совершенных механизмов управления инновационной сферой необходимо для трансформации существующей инновационной стратегии страны в целом и регионов, в частности.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Заблоцька І.Л. "НАПРЯМКИ ПОКРАЩЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ МЕХАНІЗМІВ РОЗВИТКУ ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ". Економічний форум 1, № 4 (30 листопада 2019): 66–71. http://dx.doi.org/10.36910/6765-2308-8559-2019-4-11.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті розкрито проблеми фінансування розвитку житлового будівництва в регіонах України. Узагальнено напрямки покращення використання фінансово-економічних механізмів розвитку житлового будівництва в регіонах України. Розкрито організаційні засади формування стратегії фінансово-економічного забезпечення розвитку житлового будівництва в регіонах. Рекомендовано механізм запровадження комбінованого фінансування розвитку житлового будівництва в регіонах. Запропоновано державно-приватне партнерство як інструмент забезпечення розвитку житлового будівництва в регіонах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Гусєв, В. О. "Публічно-приватне партнерство як механізм реалізації "Стратегії сталого розвитку "Україна 2020"". Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України, № 4 (2015): 67–73.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Yemets, O. I., та N. V. Biloshkurska. "ПОЛІТЕКОНОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА". Actual problems of regional economy development 2, № 17 (30 листопада 2021): 67–76. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.67-76.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є проаналізувати стан ДПП в Україні, виявити політекономічні особливості, переваги, недоліки та ризики для стейкхолдерів, визначити блоки бар’єрів, що перешкоджають ДПП в ринковій економічній системі. При вирішенні поставлених завдань нами використано ряд методів дослідження: аналізу, синтезу та порівняння щодо особливостей державно-приватного партнерства для стейкхолдерів. Успішною платформою для розвитку державно-приватного партнерства (ДПП) є взаємовигідні відносини між усіма зацікавленими сторонами. Державний менеджмент часто визначає вектори розвитку галузей, сфер та регіонів для ефективної інвестиційної діяльності з врахуванням стратегії розвитку. Варто зазначити, що до переваг ДПП слід віднести те, що підвищується ефективність управління об'єктами як державної так і комунальної власності; якість надання державних послуг населенню та суб’єктам господарювання; створюються умови для використання сучасних досягнень науки і техніки, впроваджуються інновації; зменшується навантаження на державний бюджет та оптимізуються видатки на надання державних послуг. Поряд з перевагами, виявлено ряд недоліків ДПП, що пов’язані з реалізацією проектів. До них можна віднести: окремі труднощі, що пов’язані з отриманням дозвільних документів та погодження; процедура складності в переоформленні права користування землею на приватного партнера; недостатня мотивація та відсутність фахової підготовки посадових осіб, наявність корупційних проявів. Наукова новизна полягає в тому, що вперше проаналізовано політекономічні особливості державно-приватного партнерства, які в ринковій економіці яскраво проявляються через відносини, що складаються між зацікавленими сторонами – стейкхолдерами. Розвиток державно-приватного партнерства досяг ключових змін та має позитивну динаміку: оновлена законодавча база з ДПП та концесій, відкриття зовнішніх пропозицій для ініціювання потенційними партнерами національних або регіональних проектів ДПП, дороги ДПП. Проведено SWOT аналіз інфраструктури доріг, що дало можливість виявити сильні і слабкі сторони, загрози та можливості. Нами виокремлено три блоки недоліків державно-приватного партнерства в інфраструктурних проектах: 1) складність та високі витрати, 2) ринкові та фінансові ризики, 3) політичні і соціальні ризики. Висновки та рекомендації мають практичну значущість для регіональних та місцевих органів влади та приватного сектору, адже політекономічні особливості ДПП нададуть можливість розкрити взаємовигідність для стейкхолдерів, які полягають у налагодженні комунікацій, вдосконаленні інфраструктури та оптимізації розподілу інвестицій та ризиків.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Артеменко, А. В. "Экономическая этика и социальное партнерство в новейших стратегиях постсоветского хозяйства". Социальная экономика, № 4, октябрь-декабрь (2013): 41–69.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Запорожан, Л. П., та Н. О. Кравець. "СТРАТЕГІЯ ПЛАНУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРОГРАМ У ГРОМАДСЬКОМУ ЗДОРОВ’Ї". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 1 (2 червня 2021): 66–69. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.1.12149.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: вивчити особливості програм у галузі громадського здоров’я, етапи їх розробки та розширення сфер їх застосування. Матеріали і методи. У процесі дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи: теоретичного узагальнення, метод порівняльного аналізу, класифікації і групування, статистичного порівняння та узагальнення. Результати. Ефективне функціонування галузі громадського здоров’я розроблено шляхом створення такої системи, яка містить сукупність процедур і заходів, що проводяться різними інституціями з метою пропаганди здорового способу життя, попередження захворювань, збільшення працездатного активного віку за допомогою спільних зусиль населення та суспільства. Соціальні програми у цій галузі покликані впроваджувати такі засоби на державному, регіональному та місцевому рівнях. Створення соціальних програм у громадському здоров’ї зазвичай має безсистемний характер. Розрізнені системи епідеміологічного моніторингу заважають ефективно контролювати ситуацію. Відсутня чітка стратегія дій щодо комплексного збереження здоров’я населення та епідеміологічної безпеки. У звʼязку з цим, збільшується важливість вивчення засад соціальних програм, практичних механізмів їх втілення, відповідно до умов сучасності. Висновки. Аналіз на сьогодні існуючих соціальних програм у громадському здоров’ї показав наявність багатьох проблем, насамперед економічних та організаційних. Проте теоретичні, методологічні та правові завдання також потребують вирішення. Фактичні дані підтверджують, що грошові вкладення в громадське здоров’я економічно вигідні, оскільки передбачено чотирикратне повернення вкладених коштів, а це безумовно вигідно для всієї галузі охорони здоров’я. Для майбутнього успішного впровадження соціальних програм у громадському здоров’ї важливою є спроможність об’єднаних територіальних громад мати план розвитку в галузі охорони здоров’я. Проте на сьогодні дуже важливим є партнерство між гілками центральної та місцевої влади в інтересах забезпечення комфортного проживання населення. Особливу увагу варто приділити проблемі подолання пандемії COVІD-19, яка внесла суттєві зміни в ряд перебігу хронічних та гострих захворювань.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Гаража, Олена, Дмитро Шиян, Інна Чернега та Олександр Петренко. "РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА В УМОВАХ ЗАВЕРШЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ТА ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕФОРМ: СТАЛІСТЬ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ ТА ІНВЕСТИЦІЙНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ". Financial and credit activity problems of theory and practice 2, № 43 (29 квітня 2022): 373–79. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.2.43.2022.3563.

Повний текст джерела

Анотація:

Проаналізовано особливості розвитку підприємництва в умовах завершення адміністративно-територіальної та земельної реформ. Продемонстровано, що підприємництво є необхідною умовою економічного розвитку територіальних громад, які утворилися в результаті проведення адміністративно-територіальної реформи в контексті ринкового реформування національної економіки, яке передбачає реалізацію державної політики, формуючи новий формат взаємовідносин між публічною владою і бізнесом, урегульовує економічні процеси у приватному секторі економіки, прискорює економічне зростання, підвищує якість надання державних послуг. Виявлено пріоритетні напрями вдосконалення цього процесу. Хоча адміністративно-територіальна реформа в Україні перебуває на завершальній стадії, зроблено висновок про її неефективність, що призводить до низької ефективності функціонування і розвитку бізнес-середовища та підприємництва малого і середнього бізнесу, які є основними джерелами наповнення місцевих бюджетів на основі чинної податкової системи. Було зазначено, що розвиток підприємництва в Україні повинен мати свою стратегію впровадження, яка може визначати головні аспекти, розкривати актуальну проблематику і надавати варіанти рішень цих гострих питань. Ключовими положеннями подібної стратегії стануть: інституціональне бізнес-середовище, покращення якості дорадництва, налагодження комунікаційних каналів та тісних взаємовідносин між місцевою владою і населенням, удосконалення механізмів розвитку кооперації та кластерів, розроблення рекомендаційних бізнес-пакетів для потенційних підприємців, проведення аналізу ресурсного потенціалу сільської території, розроблення інструментів державної підтримки малого і середнього бізнесу, формування доступних і відкритих геоінформаційних систем з розвитку підприємництва, удосконалення моделей державно-приватного партнерства для розвитку територій громад, організація дистанційного навчання зацікавлених жителів для ефективного ведення власної справи з урахуванням змін клімату, стимулювання місцевих органів влади до нарощування власного бюджетного потенціалу, прозорість і доступність до інформації з упровадження окремих видів підприємницької діяльності на території громади, розкриття ресурсного забезпечення та інвестиційної привабливості території

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Иванченко, Олеся Валерьевна. "ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫЙ АНАЛИЗ БОЛЬШИХ ДАННЫХ В РАЗВИТИИ маркетинга отношений в банковской сфере". Региональные проблемы преобразования экономики, № 10 (29 червня 2020): 283. http://dx.doi.org/10.26726/1812-7096-2019-10-283-288.

Повний текст джерела

Анотація:

Предметом работы является исследование методического инструментария технологий интеллектуального анализа больших данных в маркетинговой деятельности банков, дальнейшее развитие которых может стать базисом реализации концепции маркетинга отношений в банковском секторе. Методология проведения работы. Для развития маркетинга отношений в банковской сфере в цифровой экономике представляется необходимым: во-первых, выявить возможности и преимущества интеллектуального анализа больших данных в банковском маркетинге; во-вторых, определить источники и методы обработки больших данных; в-третьих, исследовать примеры успешного применения интеллектуального анализа больших данных российскими банками и сформулировать рекомендации по внедрению технологий больших данных в цифровую маркетинговую стратегию банковских учреждений. Результат работы. Проведенный автором анализ показал, что обработка с помощью технологий больших данных открытых онлайн и офлайн-источников информации значительно увеличивает массив данных, доступных для интеллектуального анализа, в результате чего взаимодействие между банком и целевым клиентом выходит на новый уровень партнерства. Область применения результатов. Выводы и обобщения исследования могут быть применены в практике управления финансово-кредитными учреждениями. Результаты исследования могут быть использованы менеджментом банка для формирования цифровой маркетинговой стратегии долгосрочной коммуникации с потребителем в любой точке пространства и времени с целью улучшения клиентского опыта. Выводы. Основной вклад этого исследования заключается в том, что автор определил направления использования больших данных в маркетинге отношений в банковском секторе цифровой экономики для получения дополнительной прибыли, а также возможности интеллектуального анализа клиентской базы, направленные на расширение рыночной доли и удержание клиентов на рынке банковских услуг.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Kulkova, Olga. "Отношения ЕС–Африка: выработка новой стратегии партнерства на пути к саммиту 2020 г." European Union facts and comments, № 99 (лютий 2020): 123–27. http://dx.doi.org/10.15211/eufacts12020123127.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Шпиг, Н. О. "АНАЛІЗ ІСТОРИЧНИХ ПЕРЕДУМОВ ТА СУЧАСНИХ ПЕРСПЕКТИВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ДИТИНИ НА ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї В УКРАЇНІ". Pedagogical Sciences: Theory and Practice, № 3 (10 січня 2022): 110–15. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2021-3-14.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізуються форми сімейного виховання дітей-сиріт в історичній ретроспективі, досліджується сучасна ситуація щодо забезпечення права дитини на виховання в сім’ї в Україні. Метою статті є аналіз історичних передумов та сучасних перспектив забезпечення права дитини на виховання в сім’ї. Для досягнення мети використано комплекс методів дослідження, таких як: аналіз, синтез, порівняння, систематизація. Акцентовано увагу на тому, що проблема забезпечення права дитини на виховання в сім’ї має історичні корені. Припускається, що існуючі у прадавні часи форми сімейного влаштування дітей (усиновлення, опіка, піклування, патронаж) стали своєрідним орієнтиром для розроблення та впровадження сучасних сімейних форм виховання дитини. Звертається увага на сучасні перспективи оптимізації ситуації в межах досліджуваної проблеми: курс на стратегію деінституціалізації через залучення міжсекторальної партнерської взаємодії у процесі створення належних умов для підтримки і розвитку правових форм сімейного виховання дитини. Наведено зміст діяльності коаліції «Відкриваємо двері дітям», проаналізовано позитивні результати деінституціалізації в розвинених країнах світу. У висновках зазначено, що необхідність забезпечення права дитини на виховання в сім’ї насамперед зумовлюється пріоритетністю сімейного середовища для повноцінного розвитку дитини. Наголошується на важливості комплексного підходу до вирішення досліджуваної проблеми, зокрема й шляхом здійснення аналізу історичних прототипів сучасних сімейних форм виховання. Зазначається, що успішність процесу забезпечення права дитини на виховання в сім’ї значною мірою залежить від налагодження конструктивної взаємодії між учасниками реалізації національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей. Суттєва роль при цьому належить організаціям третього сектору (Альянс «Україна без сиріт», фонд Петра Порошенка, «Партнерство кожній дитині», «Надія і житло для дітей», коаліція «Права дітей в Україні», «Дитина з майбутнім»), що активно долучилися до впровадження досліджуваної ситуації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Бужимська, К. О., та М. В. Желіховська. "СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ". Підприємництво і торгівля, № 28 (5 лютого 2021): 15–19. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-02.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті уточнено сутність та представлено змістовні характеристики цифрової економіки як основи новітніх зрушень у веденні бізнесу. Запропоновано визначати цифрову економіку, зростаючу на основі інформаційної економіки, як її продовження в новій якості після безпрецедентного та руйнівного технологічного прориву в результаті четвертої промислової революції, яка характеризується нелінійною (експоненціальною) швидкістю поширення інновацій, глибиною та масштабом проникнення цифрових технологій, силою впливу цифрових комплексів та систем. Обгрунтовано необхідність структурної трансформації бізнес-процесів та пошуку нових моделей ведення підприємницької діяльності із застосуванням цифрових технологій. Узагальнено параметри впливу цифровізації економіки на: якісні трансформації у шляхах організації та ведення бізнесу, його маркетингових стратегій; забезпечення бізнесу ресурсами; виробничі та трансакційні витрати, які в цифровій сфері різко зменшуються або взагалі зникають; сітьовий ефект та ефект економії від масштабу, які стають глобальними. У процесі вивчення впливу цифрової економіки на розвиток підприємництва визначено основні зміни, що відбулися в діловому середовищі під впливом «цифровізації», зокрема такі як: зміни в стратегії взаємовідносин із клієнтами; нові умови в роботі з клієнтами; зміни в конкуренції; нові джерела прибутку та фактори конкурентоспроможності; нові форми бізнесу; зміни ділового середовища в цифровій спільноті. Встановлено, що нові бізнес-моделі з’являються в цифровій економіці завдяки створенню та розвитку інноваційних технологій. Серед найбільш актуальних бізнес-моделей, які можуть використовуватися як новими, так і діючими бізнес-структурами в цифровій економіці визначено наступні: електронна комерція; краудсорсинг; безкоштовні послуги; партнерство; додаткові пропозиції; персоніфікований масовий товар; послуги з оренди автомобілів, велосипедів, електричних скутерів, скутерів тощо за допомогою цифрових технологій тощо. Узагальнено, що вказані бізнес-моделі передбачають ведення бізнесу в цифровому просторі і здатні надати компаніям певні переваги: вузький сегмент ринку, низькі витрати, постійна взаємодія зі споживачем тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Myndresku, Yuliia. "Особливості стратегічного планування антикорупційної політики в Румунії". Історико-політичні проблеми сучасного світу, № 41 (26 червня 2020): 174–84. http://dx.doi.org/10.31861/mhpi2020.41.174-184.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено комплексне політологічне дослідження особливостей стратегічного планування антикорупційної політики в Румунії. Румунія, як європейська демократична держава, просуває державну політику, інтегровану в питання зміцнення інституційної цілісності, засновану на активному ставленні, спрямованому на зниженні корупції, розвиток бізнес-середовища, заснованого на конкуренції, підвищення довіри громадськості до правосуддя та адміністрації, а також участь громадянського суспільства в процесах прийняття рішень. Встановлено, що антикорупційна політика Румунії найбільш повно відображена в Національній програмі з попередження корупції, відповідних галузевих стратегіях, орієнтованих на найбільш вразливі ланки: політику, управління (адміністрування) та правосуддя. Доведено, що успіх реалізації Національній програмі з попередження корупції залежить від реалізації постійного партнерства з громадянським суспільством та неурядовими організаціями.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Чернецький, С., А. Чечель, Н. Діденко, Д. Грицишен та К. Малишев. "ФІНАНСУВАННЯ ПРОЕКТІВ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ У КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА УКРАЇНІ". Financial and credit activity problems of theory and practice 4, № 39 (10 вересня 2021): 68–76. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.238799.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Визначено, що важливим напрямом реалізації сталого розвитку та реформи публічного управління є ефективний процес електронного урядування, який має бути забезпечений відповідним фінансуванням. Мета статті — визначення подальших можливостей фінансування електронного урядування України в рамках реалізації проєктів та реформи публічного управління з урахуванням досвіду країн Європейського Союзу для реалізації цілей сталого розвитку та цифровізації країни. Методичною базою дослідження є аналітичні дані ПРООН України, Національного агентства з питань державної служби України, Європейської Комісії, дослідження цифрового уряду Організації економічного співробітництва та розвитку. Визначено ключові фактори держави в напрямі цифрового суспільства і сталого демократичного урядування (права людини, прозорість і доброчесність, парламентська реформа, громадянське суспільство та робота з молоддю, реформа охорони здоров’я та підтримка державних закупівель, цифрова трансформація). Проаналізовано особливості фінансування Стратегії реформування державного управління України, найбільшу частку фінансування якої становить бюджетна програма «Підтримка реалізації комплексної реформи державного управління» і бюджетна підтримка ЄС. Визначено особливості фінансування електронного урядування у країнах ЄС. Обґрунтовано необхідність зовнішніх джерел фінансування цифрових проєктів в Україні через недостатнє їхнє фінансування. Визначено найбільші країни — донори з фінансування проєктів електронного урядування в Україні (Данія, Естонія, Великобританія, Швеція, Швейцарія, Німеччина і Польща). На основі дослідження європейського досвіду моделей фінансування проєктів розвитку електронного урядування визначено чинні інструменти фінансування для України (кошти спільної міждержавної стратегії розвитку, гранти, благодійність, державно-приватне партнерство) і перспективні інструменти фінансування, використання яких дозволить підвищити відкритість, прозорість та ефективність роботи державних органів і забезпечити розвиток відкритих даних. Ключові слова: електронне урядування, фінансування проєктів, цифрова трансформація, реформа публічного управління. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 2; бібл.: 14.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Стратегія партнерства"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями