Статті в журналах з теми "Стилістичний засіб"

Стаття присвячена дослідженню актуальної для сучасної лінгвістики проблеми принципів і форм звукової організації тексту. Охарактеризовано звукові повтори, визначено їхні різновиди, проаналізовано основні стилістичні функції звукових повторів і виявлено специфіку їх функціонування в поетичному мовленні Юрія Клена. До найбільш частотних мовних засобів поетичного мовлення Юрія Клена віднесено конструкції, побудовані на повторі. Виділяють різні види звукоповторів. До найпоширеніших із них у поетичному мовленні Юрія Клена відносимо алітерацію, асонанс, анафору й епіфору. Для віршів митця характерний багаторазовий повтор приголосних звуків, які, формуючи ритмомелодику вірша, скріплюють частини в одне ціле, виступають засобом композиції. Повтори голосних у поезіях Юрія Клена трапляються рідше, ніж повтори приголосних. Голосні звуки часто створюють своєрідне звукове тло, на якому стають помітнішими інші компоненти – звукові, ритмічні, ідейно-змістові. Інколи прийом багаторазового повтору однакових голосних і приголосних звуків стає важливим у створенні художніх картин. Найбільш поширеною у творчості Юрія Клена є звукова анафора, у якій автор, повторюючи початкові звуки слова, створює яскраві звуко-символічні образи. Фонетична епіфора у поетичному мовленні Юрія Клена має значні виражальні можливості. Менш уживаною є епіфора, коли повторюються окремі слова у кінці рядків, речень, що підсилює значення повторюваного слова. Юрій Клен використовує різні види повтору як важливий стилістичний засіб, який сприяє увиразненню мовлення, підсилює його експресію та виражальні можливості. Різноманітні звукові повтори у віршах Юрія Клена виступають важливим конструктивним засобом, способом увиразнення змісту художнього твору. Милозвучність досягається відповідним розташуванням звуків, що створюють своєрідний звуковий малюнок. У поетичному мовленні Юрія Клена повтор відіграє важливу роль у відображенні внутрішнього світу ліричного героя, стану збудження, підвищеної емоційної реакції. Здебільшого повтор посилює образне змалювання тривалості, багаторазовості та послідовності дії. У мовотворчості поета повтор є важливим засобом експресії, за допомогою якого увиразнюються і підкреслюються різні семантично- стилістичні відтінки художнього тексту.

Мета статті – виявити та осмислити особливості специфічної сутності гіперболи, а також її стилістичну роль стосовно художньо-виражальної функції. Актуальність статті зумовлена тим, що саме гіперболічні конструкції, які домінують у поетичних текстах А. Фета, є багатою джерельною базою, мовна природа якої потребує докладного вивчення. Завдання статті – розглянути гіперболу як засіб відображення індивідуально-авторського стилю А. Фета; визначити основні детермінанти гіперболи; виявити особливості вживання гіперболи як специфічного засобу поетичної мови; описати функції гіперболи як моделі відображення індивідуально-авторського стилю; проаналізувати та типологізувати гіперболічні конструкції, що формують індивідуально-авторський стиль А. Фета. У дослідженні використано комплекс лінгвістичних методів, провідними серед яких є когнітивний (забезпечив моделювання концептуальної картини світу та мовної картини світу автора), семантико-стилістичний (уможливив аналіз гіперболічних конструкцій), описовий, що допоміг не лише подати перелік художньо-експресивних можливостей цього мовного явища, а й представити його як частину певної художньої системи (збір, аналіз, виклад даних та їх характеристика). Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому запропоновано опис гіперболи як стилістичної фігури та здійснено типологію гіперболічних конструкцій у поетичному мовленні А. Фета. Теоретична значущість роботи полягає в тому, що матеріали дослідження доповнюють курс стилістики в ділянці вивчення тропів та фігур і можуть послугувати доповненням до спецкурсів та спецсемінарів із стилістики поетичної мови та мови художньої літератури, а також бути використані в курсах «Лінгвістичний аналіз художнього тексту» та «Риторика». У висновках описано результати, отримані в процесі написання статті, подано класифікацію гіперболічних конструкцій, виявлених у поетичній мові А. Фета.

У статті розглянуті особливості функціонування еліптичних речень у засобах масової інформації. Досліджено специфіку використання еліптичних речень у ролі заголовків газетних статей. Увага акцентується на тому, що еліпсис як синтаксичний засіб компресії текстів уживається для досягнення динамічності й стислості вираження думки та напруженості дії. Визначено функціонально-стилістичний потенціал неповних речень українського газетного мовлення. Аналіз показав, що активністю вирізняються еліптичні речення-заголовки з імпліцитними присудками чи головними компонентами односкладних конструкцій. Особливої стилістичної виразності набувають еліптичні речення-заголовки з імпліцитними підметами, що дає змогу актуалізувати інформативно вагоміші означальні чинники суб’єкта розповіді. Виявлено, що новим явищем на шпальтах сучасної української преси є також елімінація додатка, обставини, означення у жанрі інтервʼю. Загалом, еліптичні речення в ролі заголовків газетних статей сучасної української преси слугують засобом стиснення текстів,акцентують певні події.

Дослідження присвячено опису метонімічної групи фігур заміщення і їх репрезентації в романах Шарлотти Бінґхем. Мета пропонованого дослідження – розглянути фігури заміщення метонімічної групи, здійснити їх типологізацію, схарактеризувати їх стилістичні функції та встановити їх відсоткове співвідношення в романах Шарлотти Бінґхем. У роботі використано загальнонаукові (аналіз та синтез, суцільна вибірка, описовий метод, кількісний аналіз) і власне лінгвістичні методи. Дефініційний аналіз – для уточнення лінгвістичних термінів та понять, окреслених темою дослідження; стилістичний аналіз – для вивчення фігур заміщення метонімічної групи, з’ясування їх стилістичного забарвлення в аналізованих комунікативних ситуаціях. Визначено, що фігури заміщення – це вторинні найменування, які існують у мові в «готовому» вигляді або створюються в мовленні на основі регулярних моделей. Встановлено, що до метонімічної групи означених фігур належать метонімія, синекдоха, перифраз, евфемізм та дисфемізм. Досліджено, що в романах Шарлотти Бінґхем превалюють перифраз (42,6%) і метонімія (37,1%). Описано різновиди перифразу та розкрито, що в досліджуваних творах він функціонує як засіб додаткової характеризації позначуваного. Окреслено моделі метонімічного перенесення в романах Шарлотти Бінґхем. З’ясовано, що в означених творах метонімія використовується передусім задля виділення певної ознаки позначуваного. Розкрито, що в романах Шарлотти Бінґхем дещо рідше трапляється синекдоха (16,2%), яка полягає в кількісному співставленні предметів і явищ; окреслено її різновиди. З’ясовано, що найменш репрезентативними в романах Шарлотти Бінґхем є евфемізм (3,3%) та дисфемізм (0,8%). Описано, що евфемізм використовується авторкою як засіб пом’якшення неприємної істини, а дисфемізм – задля відображення емоційно-оцінного стану персонажів.

У статті з’ясовуються комунікативно-прагматичні функції безсполучниковості. Особливості використання асиндетону досліджуються на матеріалі інформаційного та публіцистичного мовлення. Безсполучниковість розглядається як стилістична фігура, заснована на пропускові сполучних засобів між компонентами речення. Дослідження стилістичних фігур у мовленні сучасних мас‑медіа відкриває перспективи в поглибленні знань про тексти різного функційного призначення.

У статті втілено задум з’ясувати роль послідовності й співвідношення видо-часових форм дієслова для організації поетичного тексту, оскільки ці форми моделюють хронотоп, що лежить в основі твору. Доведено, що композиційні можливості видо-часових форм залежать від їхніх типових й оригінальних функцій, з’ясовано поширеність тих чи тих форм у ліричних текстах, їхню кореляцію для вираження авторського задуму та участь у низці стилістичних прийомів і фігур. Дослідження граматичної, системної згрупованості видо-часових форм уможливлює виявлення мовних засобів організації текстів різного типу, зокрема й поетичних. Ключові слова: видо-часові форми дієслова, граматична семантика, хронотоп, ретроспективна й проспективна темпоральні композиції твору, стилістичні прийоми.

Розглянуто проблему використання «інтелігентних лайливих виразів» у німецькій мові. Дослідження спирається на концепції німецьких лінгвістів з означеного питання: Б. Зайдель (B. Seidel) (офіційні та неофіційні особисті імена / прізвиська), С. Мартен-Кліф (S. Marten- Cleef), І. Опельт (I. Opelt) (насмішка), А. Рідель (А. Riedel) (етимологічне дослідження лайливих виразів). Актуальність вивчення окресленого прошарку німецької лексики продиктована необхідністю розшифрувати приховане значення досліджуваних сталих виразів, що пов’язане з їхнім буквальним значенням та створює комічний ефект. Об’єктом дослідження визначено сучасну німецьку мову освічених прошарків населення, предметом – мовленнєві засоби, за допомогою яких (через їхнє друге значення) можуть бути виражені емоції. Наголошено, що ці неявні (приховані) значення та способи їх пояснення досі мало вивчені в сучасній лінгвістиці. Досліджено 75 лексичних одиниць. Виокремлено декілька груп «інтелігентних лайливих виразів». Зазначено, що значна кількість досліджуваної лексики асоціюється з термінами «інтелект» та «інтелектуал» (34 лексичні одиниці). До інших груп увійшли вирази, що позначають статус людини (9 лексичних одиниць), характеризують її неприємні риси (22 лексичні одиниці), використовуються на позначення людей з різними світоглядами (4 лексичні одиниці); низка термінів уживаються на позначення ступеня непрофесійності (6 лексичних одиниць). Зазначено, що більшість «інтелігентних лайливих виразів» є запозиченнями з латини (як варіанти – грецько-неолатинські, грецькі, англійські, італійські слова); деякі терміни використовувалися в різних сферах життя в минулому, інші є цілком сучасними. «Інтелектуальну лайку» розглянуто як особливо тонкий стилістичний засіб, що використовує багато іронії, яку може зрозуміти далеко не кожен (через власну необізнаність, відсутність критичного мислення тощо). Наголошено, що вивчення цього прошарку лексики збагачує не тільки словниковий запас, а й знання про історію і культуру країни, допомагає зрозуміти глибинні смисли, запобігає непорозумінню у спілкуванні.

Introduction. The article is devoted to the analysis of lexical and stylistic features of modern Ukrainian language sports media discourse. The study was performed taking into account certain principles of cognitive linguistics, according to which the concept BASKETBALL as a part of the conceptosphere SPORT can be interpreted as a target concept in the process of semantic shift and the formation of secondary nomination in sports comments.Methods. The research uses a general scientific descriptive method and sampling method, as well as some techniques of conceptual analysis, methods of metaphorical modeling and lexical and stylistic analysis.Results. According to the results of the study, live broadcasts with a total duration of about 14 hours were analyzed, accompanied by a Ukrainian-language or bilingual (with the participation of a Ukrainian-speaking commentator and a Russian-speaking specialist) commentary. A number of metaphorical verbalizers of the concept BASKETBALL have been recorded and characterized, which are divided into four types according to semantic differentiation – anthropomorphic, artefact, sociomorphic and natural-morphic. Within each of the types, the collected illustrative material is classified on the basis of a specific donor concept, which caused a semantic shift in associations or similarity, and divided into metaphorical models that reflect the specifics of the metaphorization mechanism, pointing to the correlated source-concept-goal pair. The semantic expediency of metaphorical verbalization of the concept BASKETBALL and stylistic functions performed in sports commentary are explained.Conclusions. Metaphorical verbalization of the concept of BASKETBALL in Ukrainian-language sports media discourse is typical for textual support of broadcasts of other sports. Based on the separation of the common seven, which caused the metaphorical transfer, the models “basketball– man”, “basketball – artifact”, “basketball – rest”, “basketball – war”, “basketball – history”, “basketball – culture”, “basketball – crime”, “basketball – nature”, which form the basis of the figurative component of sports comments.Key words: vocabulary, media discourse, metaphor, sports commentary, stylistic device. Вступ. Статтю присвячено аналізу лексико-стилістичних особливостей сучасного українськомовного спортивного медіадискурсу. Дослідження виконано з урахуванням окремих засад когнітивної лінгвістики, відповідно до яких концепт БАСКЕТБОЛ як частину концептосфери СПОРТ можна трактувати концептом-ціллю у процесі семантичного зрушення та формування вторинної номінації у спортивних коментарях цього виду спорту. Методи. У дослідженні застосовано загальнонаукові описовий метод та метод вибірки, а також окремі прийоми концептуального аналізу, методи метафоричного моделювання та лексико-стилістичного аналізу. Результати. За підсумками проведеного дослідження проаналізовано прямі трансляції загальною тривалістю близько 14 годин, що супроводжувались українськомовним або білінгвальним (за участі українськомовного коментатора та російськомовного фахівця) коментарем. Зафіксовано та схарактеризовано низку метафоричних вербалізаторів концепту БАСКЕТБОЛ, що розподілені за чотирма типами відповідно до змістової диференціації: антропоморфного, артефактного, соціоморфного та приро-доморфного. У межах кожного з типів зібраний ілюстративний матеріал класифіковано на основі визначеного концепту-джерела, що за асоціаціями чи подібністю спричинив семантичне зрушення, та поділено на метафоричні моделі, які відбивають специфіку механізму метафоризації, вказуючи на корелятивну пару концет-джерело – концепт-ціль. Пояснено семантичну доцільність метафоричної вербалізації концепту БАСКЕТБОЛ та стилістичні функції, виконувані у спортивному коментарі. Висновки. Метафорична вербалізація концепту БАСКЕТБОЛ в українськомовному спортивному медіадискурсі є типовою для текстового супроводу трансляцій різних видів спорту. На підставі виокремлення спільної семи, що спричинила метафоричне перенесення, визначено моделі «баскетбол – людина», «баскетбол – артефакт», «баскетбол – відпочинок», «баскетбол – війна», «баскетбол – історія», «баскетбол – культура», «баскетбол – кримінал», «баскетбол – природа», які становлять основу образної складової спортивних коментарів. Ключові слова: лексика, медіадискурс, метафора, спортивний коментар, стилістичний засіб.

Емотивно забарвлені епітети виступають ефективним засобом виразності мови при створенні рекламного образу країни, наголошують на її унікальності, виокремлюють суттєві ознаки, передають високий ступінь туристичної привабливості, деталізують уявлення про туристичні пам’ятки, акцентують увагу на значимих цінностях. Отже, актуальність дослідження зумовлена необхідністю вивчення стилістичної складової офіційного туристичного слогану країни, оскільки він є найбільш експресивним видом туристичного рекламного тексту, зокрема основних лексичних і фонологічних засобів експресивної дії епітету в рекламному слогані. Мета дослідження – визначити лексичні, фонологічні і компонентні особливості епітету як засобу створення емотивного образу в офіційному туристичному рекламному слогані країни. Матеріалом для дослідження послугували офіційні туристичні слогани 158 країн світу. Об’єктом нашого дослідження є епітети у туристичних рекламних слоганах країн світу. Предметом дослідження виступають семантико-стилістичні особливості функціонування епітетів у туристичних рекламних слоганах країн світу. У результаті різноаспектного аналізу численних моделей слоганів було зроблено такі висновки: 1) лексику туристичного рекламного слогана характеризує емоційна виразність, бо емоційно-забарвлені слова-епітети формують позитивний образ країни; 2) епітет у рекламному слогані вживають у повторі, разом із контрастним словом, у мовній грі; 3) епітет у рекламному туристичному слогані служить меті переконати реципієнта відвідати запропоноване місце.

Статтю присвячено стилістичним лексико-семантичним засобам інформаційних текстів. Розглядається функціонування та семантичне наповнення такого тропа, як антифразис. Ілюстративний матеріал схарактеризовано передусім з позицій експресивності цього стилістичного мовного засобу, з урахуванням структурного та семантичного аспектів.

Вступ. Філологічний аналіз словесних та художніх описів емоційного стану героїв може допомогти виявити ті якості, які сприяють характеристиці літературного персонажа та основної ідеї твору в цілому. Мета. Мета дослідження – пролити світло на мовно-стилістичні засоби, які сприятимуть створенню психологічного пор-трета головного героя в художньому тексті. Для виконання завдання потрібно з’ясувати найпотужніші прийоми, які використовує автор, і ґрунтовно пояснити наміри автора під час створення психологічного портрету головного героя або героїв роману.Методи. Перелік методів, що використовуються у дослідженні, різноманітний. Серед найбільш ефективних є метод індукції та метод синтезу. Контекстуальний аналіз мовних одиниць розглядається як надзвичайно важливий. Це дослідження має важливе значення з точки зору його практичного та теоретичного значення. Дослідження може бути практично використано для лінгвостилістичного аналізу художньої літератури.Результати. Майстерно зображені автором психологічні портрети протагоністів допомагають зрозуміти глибоку психологічну суть самого роману. Головною ідеєю твору є мотив дружби, на якому ґрунтується опис персонажів. Створюючи харак-теристики літературних образів, автор використав засіб опису середовища та емоцій головних героїв. Таким чином, психологічний портрет образу Джорджа та Ленні був створений за допомогою лінгвостилістичних засобів та поетичних прийомів. Щодо останніх, вони включали дискретний груповий портрет та опис природи, щоб підкреслити схожість характерів героїв, а також показати вражаючий контраст у їх зовнішності. Найчастіше використовуються лінгвостилістичні засоби: порівняння, персоніфікація, епітети, метафори та зооморфне порівняння.Висновки. Мовно-стилістичні засоби відіграють важливу роль у створенні психологічного портрета літературного персо-нажа. Мовна виразність і яскравість висловлювань досягається не лише завдяки виразним стилістичним та оцінно-стилістичним компонентам, а й тому, що слова і словосполучення можуть набувати переносних значень, бути частиною стилістичних фігур, що провокують створення образного значення. Для створення психологічного портрета використовуються різні мовно-стилістичні засоби, такі як епітет, метафора, метонімія, оксиморон та інші, які допомагають розкрити суть персонажів, роз-пізнати їхній внутрішній світ та спосіб їхнього мислення та дій.Ключові слова: психологічний портрет, літературний текст, стилістичні засоби, поетична мова, літературний герой. Introduction. The philological analysis of verbal and artistic descriptions of the characters’ emotional state can help profoundly identify those qualities that contribute to the characterization of the literary character and the main idea of the work as a whole.Purpose. The research aims to shed some light on the linguistic and stylistic means that will contribute to creating the psychological portrait of the main character in the literary text. To accomplish the task we need to figure out the most powerful techniques the author uses and thoroughly explain the intentions of the author while creating the psychological portrait of the personage.Methods. The list of methods used in the research is diverse. Amongst the most efficient are the method of induction and the method of synthesis. The contextual analysis of linguistic units is viewed yet as one of paramount importance. This study is important in terms of its practical and theoretical value. The research can be practically used to deal with linguostylistic analysis of the literature.Results. Skillfully written psychological portraits have been used to focus on deep psychological meaning of the novel “Of Mice and Men”. The main idea of the novel is the motive of friendship, on which the description of characters is based. Meanwhile, creating the personages’ characteristics, the author used the means of identifying the description of the environment and emotions of characters. Thus, the psychological portraits of the images of George and Lenny were created with the help of linguo-stylistic means and poetic devices. Regarding the latter, they included a discrete group portrait and a description of nature to emphasize the similarity of the characters of the heroes, as well as to show a striking contrast in their appearance. The most commonly used linguo-stylistic means are: comparison, personification, epithets, metaphors, and zoomorphic comparison.Conclusions. Linguistic and stylistic means play an important role in creating a psychological portrait of a literary character. Linguistic expressiveness and brightness of utterances are achieved not only due to expressive stylistic and evaluative-stylistic components, but also due to the fact that words and phrases can acquire figurative meanings, be part of stylistic figures that provoke the creation of figurative meaning. To create a psychological portrait, various linguistic and stylistic means are used, such as epithet, metaphor, metonymy, oxymoron and others, which help to reveal the essence of the characters, recognize their inner world and the way they think and act.Key words: psychological portrait, literary text, stylistic means, poetic language, literary personage.

У статті йдеться про називні уявлення засіб експресивного синтаксису. Увагу звернено на стилістичні функції згаданих конструкцій. Обґрунтовано думку, що називний уявлення є особливим різновидим номінативних речень, який відзначається художньо-зображальною місткістю, експресивним забарвленням.

The article considers and summarizes the main groups of phraseology in view of their ability to create a stylistic effect in the texts of different functional styles of the German language/ Attention is focused on such types of phraseological inversions as phraseologies that have the feature of a group of words, which include idioms, double forms, and inversions that have the characteristics of sentences, which include proverbs, sayings, aphorisms, winged expressions, sentences and slogans. It is emphasized, that, mainly, phraseology serves in the stylistic arrangement of texts of certain functional styles to express the image-emotional assessment of objects and phenomena. An important aspect is the definition of stylistic functions of phraseology, as they depend on various factors. By areas of use, functional-colored phraseology (phraseology of scientific style, non-terminological phraseology, official-business phraseology) is distinguished. According to the functional style, type of text, stylistic color and other connotations, phraseology can have the following functions: 1) enhancement of clarity and emotionality; 2) expression of personal attitude; 3) strengthening pragmatic influence; 4) euphemistic function. Emotionally expressively colored phraseological units are widely used on oral and written speech, in all functional styles. Phraseology is an effective means of artistic representation. The ability of phraseological units to perform one or another pictorial function is based on their connotative meaning. Phraseologisms are characterized by great imagery, emotionality, expressiveness, stylistic color, potential ability to modify. All this contributes to the dynamism of phraseology, defines them a certain place in the texts of fiction. As a result of the processed material it was found, that neutral phraseology is used in different functional styles, and a group of expressive-phraseological units is used mainly in everyday speech, as well as in texts of fiction and non-fiction.

У статті досліджено вплив барокової естетики на драматургію В. Шекспіра. У п’єсі «Буря» застосовано бароковий інструментарій на рівні вибору сюжету, драматичних емоцій і концепції героїв. Використання прийомів бароко розглядається як засіб вільного віддзеркалення мінливості та динамічності життя, суперечностей та антиномій епохи. Бароко зароджується в надрах пізнього Відродження і відображає світ в усій своїй складності, багатогранності виявів, безмежності й мінливості. П’єса «Буря» маніфестує різні засоби відтворення й перетворення дійсності, у якій поєдналися ілюзія і реальність, прекрасне і жахливе, жага щасливого життя і трагізм. Художній простір та стилістика п’єси відтворюють суперечливість світу і самого буття, що в уявленні автора є суцільним лабіринтом, де особистість зіштовхується з різними силами й постійно випробовується на духовну стійкість.

Мета статті — вивчити дискурсивні особливості оксюморона в романах І. Ільфа та Є. Петрова «Дванадцять стільців» і «Золоте теля». Об’єкт аналізу — оксюморон як риторичний прийом. Предмет дослідження — оксюморон як ефективний засіб реалізації іронічної модальності у творах письменників, як засіб негативної оцінки персонажів. У роботі використано такі методи: дискурс-аналіз, компонентний аналіз, контекстуальний аналіз. Результат дослідження — проаналізовано структурно-семантичні особливості оксюморонів у романах І. Ільфа та Є. Петрова, показано їхні дискурсивні особливості. Висновки. У романах І. Ільфа та Є. Петрова простежуються всі типи оксюморона. В аспекті мови та мовлення переважають оказіональні (мовленнєві) оксюморони. Стосовно походження вони «живі», образні. Якщо трапляються стерті кліше-канцеляризми, то вони мають іронічну конотацію. За приналежністю до певного рівня мовної системи це оксюморони-слова, оксюморони-словосполучення, оксюморони-напівпредикативні конструкції, оксюморони-речення. Здебільшого у творах І. Ільфа та Є. Петрова представлені оксюморони-словосполучення. З урахуванням способів морфологічного вираження компонентів опис оксюморонів-словосполучень здійснено за п’ятьома моделями: а) координативна «ім.+ім.», б) ад’єктивно-субстантивна, в) підрядна субстантивно-субстантивна, г) дієслівно-адвербіальна, д) кількісно-іменна. Основна стилістична функція — засіб іронічної характеристики персонажів. Практичне застосування результатів дослідження можливе у розв’язанні питання оптимізації процесів навчання стилістики російської мови та лінгвістичному аналізі художнього тексту, а також у фундаментальних дослідженнях у галузі лінгвопоетики.

У фокусі нашої наукової розвідки – художнє діалогічне мовлення як форма комунікації, яка традиційно виступає невід’ємною частиною текстової тканини епічного твору, важливий засіб реалізації естетичної, стилістичної функцій тексту, ефективний спосіб творення самохарактеристики персонажів. Предметом нашого розгляду стали синтаксичні структури у структурі діалогів як лінгвокультурологічні виразники художньої картини світу. Проведений нами науковий пошук ґрунтується на дослідженнях В. Кухаренка, який аналізував діалогічне мовлення на лексичному рівні. У результаті узагальнень, на рівні синтаксису ми виокремили три яруси синтаксичних елементів, що становлять мовленнєву партію того чи іншого персонажа. Перший ярус, основу діалогічного мовлення становлять загальнорозмовні, широковживані синтаксичні структури розмовного мовлення. Другий ярус становлять соціально-групові й інші (професійні, гендерні, вікові тощо.) елементи, що визначають суспільне обличчя персонажа та є характерними для певної групи. Над ними надбудовується третій ярус, який відображає неповторну індивідуальність мовленнєвої системи (синтаксису, зокрема) конкретної особи. Як приклади наповнення першого ярусу діалогічного мовлення назвемо: використання простих за структурою синтаксичних конструкцій, еліптичне усічення фрази, зменшення її довжини, різке скорочення вживання дієприкметникових, дієприслівникових зворотів, стягнуті заперечні форми, прямий порядок слів у разі утворення питальних фраз тощо. До другого ярусу ввійшли стилістично забарвленні синтаксичні структури (різного роду повтори, синтаксичний паралелізм, градація, риторичні звертання, риторичні питання, вигуки тощо), незначні порушення синтаксичної норми. До третього – індивідуалізаційного – синтаксичні елементи, що максимально наслідують, імітують усне мовлення, зберігають тон невимушеності, неофіційності, безпосередності, простоти. Проведене дослідження засвідчило, що діалогічне мовлення у структурі художнього тексту реалістичної прози загалом базується на основі першого та другого ярусів синтаксичних елементів. Діалоги літератури реалізму мають здебільшого книжково-літературний характер, підпорядковані законам розвитку літературного письмового мовлення. Обґрунтовано, що у структурі художнього діалогу реалістичної прози зв’язність синтаксичних структур є прямим чи опосередкованим відображенням основних тенденцій антропоцентричної художньої картини світу.

The article is devoted to the functional-semantic aspect of obsolete vocabulary, which is widely used in poetic texts of Serhiy Zhadan. The traditional approach to the classification of obsolete vocabulary is revealed, among which archaisms and historicisms are distinguished. Groups of archaisms – lexical, lexical-word-forming, lexical-phonetic, morphological, lexical-semantic are considered. It is noted that historicisms, in contrast to archaisms, have no synonymous equivalents in modern Ukrainian language. They perform proper nominative function in historical texts, reproducing facts, events and phenomena of past epochs.It was found that Serhiy Zhadan introduced outdated words, which he has organically inserted into the artistic fabric of poetic works. In poetic texts of the artist (the collections of poems “Templars”, “Antenna”, “List of ships” were taken as the source base of the study) among obsolete vocabulary lexical archaisms, lexical-phonetic and lexical-word-forming were found. The following semantic groups of archaisms: names of body parts; names of diseases; names of individuals by profession, occupation, etc.; names of military items, ammunition, concepts, etc.; names of family relations; names of numbers are distinguished.In Serhiy Zhadan’s poetic texts archaisms give the language a solemn sound, express the author’s attitude to the depicted, convey his feelings and enhance the emotionality of poetic works.Historicisms in poetic texts of the artist outnumber archaisms. The following semantic groups of historicisms are revealed in his creative works: geographical names; words that characterize the social status, place of an individual in society; names of former professions, occupations; names of extinct nations; names of historical epochs; names of household items, women’s jewelry, etc.; names of buildings or their parts; names of various scientific studies, directions, etc.A detailed analysis of Serhiy Zhadan’s poetic language made it possible to identify the main functions performed by obsolete words in poetic texts: realistic depiction of the events of certain historical epoch; strengthening of solemnity, pathos of the depicted; creation of strong perceptual effect; expression of author’s opinion, etc.Key words: archaisms, historicisms, semantic groups, stylistic means, expressive function, nominative function. Стаття присвячена функціонально-семантичному аспекту застарілої лексики, що широко вживається в поетичних текстах Сергія Жадана. Розкрито традиційний підхід до класифікації застарілої лексики, серед якої виділяють архаїзми й історизми. Розглянуто групи архаїзмів – лексичні, лексико-словотвірні, лексико-фонетичні, морфологічні, лексико-семантичні. Зауважено, що історизми на відміну від архаїзмів не мають у сучасній українській мові синонімічних відповідників. Вони виконують власне номінативну функцію в історичних текстах, відтворюючи факти, події, явища минулих епох.З’ясовано, що Сергій Жадан широко послуговується застарілими словами, які органічно вводить у художню тканину поетичного твору. У поетичних текстах митця (джерельною базою дослідження послужили збірки поезій «Тамплієри», «Антена», «Список кораблів») серед застарілої лексики виявлено лексичні архаїзми, лексико-фонетичні й лексико-словотвірні. Виділено такі семантичні групи архаїзмів: назви частин тіла; назви хвороб; назви осіб за професією, родом занять тощо; назви військових речей, амуніцій, понять тощо; назви родинних стосунків; назви чисел.У поетичних текстах Сергія Жадана архаїзми надають мові урочистого звучання, виражають авторське став-лення до зображуваного, передають його почуття, переживання, підсилюють емоційність віршованого твору.Історизми в поетичних текстах митця кількісно переважають над архаїзмами. У його творчому доробку виявлено такі семантичні групи історизмів: географічні назви; слова, що характеризують соціальний стан, місце людини в суспільстві; назви колишніх професій, роду занять; назви зниклих народів; назви історичних епох; назви предметів побуту, жіночих прикрас тощо; назви будівель, їх частин; назви різноманітних наукових учень, течій, напрямів тощо.Детальний аналіз поетичної мови Сергія Жадана дав змогу виділити основні функції, що виконують застарілі слова у віршових текстах: реалістичне зображення подій певної історичної епохи; підсилення урочистості, пафосу зображуваного; створення сильного перцептивного ефекту; увиразнення авторської думки тощо.Ключові слова: архаїзми, історизми, семантичні групи, стилістичний засіб, експресивна функція, номінативна функція.

Stylistic synonymy or hendiadys (Latinized from Old Greek έν διά δυοȋν «one through two») is an important feature frequently detected in Ottoman Turkish literary standard texts. Simultaneously several scholars found it as a prominent feature of the Bible language, precisely in Old Testament. Thus, it is not surprising to find it in the fragment of Book of Daniel in Krymchak manuscript, Yosif Gabai’s jonk, dated to the early 20th century, which is in the possession of the Crimean Ethnographic Museum. As linguistic data proves, Book of Daniel probably was translated much earlier in Ottoman period and represents Hebrew-Turkic translation literature. The translator employed hendiadys by using different strategies of combination, but usually they are two nouns, or two verbs connected by a conjunction. Phrases composed by Turkic and foreign words of the same meaning or synonymic loanwords with Turkic suffixes, expressing one notion. Stylistic figures found in the manuscript are represented by following types: Turkic-Hebrew, Hebrew-Arabic, Arabic-Persian, Persian-Turkic, Arabic-Mongolian, Arabic-Turkic. Some of them could be treated as religious hendiadys. Hendyadyoin is not attested in folklore texts of Yosif Gabai’s Krymchak jonk, but in religion texts, which are variety of standard.

В статті підсумовано й узагальнено думки мовознавців про просторічну лексику, проаналізовано й виявлено функційно-прагматичний потенціял розмовно-просторічних слів, які з позиції літературної форми мови не є нормативними, однак досі зберігають тенденції, що діяли qй діють в українській мові як на попередніх, так і на сучасному етапах її розвитку. Крім того, в запропонованому дослідженні простежено тісний взаємозв’язок між лексико-стилістичними засобами мови.

У статті окреслено ряди спільнокореневих слів, які використовують у різних тематичних групах соціальної реклами, визначено роль семантичних лексико-словотвірних полів у досягненні іллокутивної мети соціорекламної комунікації. Як основні методи дослідження застосовано методи аналізу та синтезу на етапі членування текстів соціальної реклами на окремі лексеми з однаковими коренями й групування їх за певними ознаками. Крім того, послуговувалися функційним методом з метою з’ясування ролі сем у текстотворенні відповідно до комунікативної мети й завдань соціальної реклами. Зроблено висновки, що в проблематиці лінгвістики рекламного тексту не можна відділити мовний аспект від психологічного. Аналіз рекламного тексту дав змогу виявити мовні засоби, які використовують рекламісти задля впливу на підсвідомість і свідомість людини. З’ясовано, що не лише лексеми впливають на реципієнта, а й семи, що шляхом повторення створюють ефект психолінгвістичного програмування. Використання споріднених лексем підсилює емотивно-логічний вплив на реципієнта за рахунок повторення в споріднених словах, які відрізняються між собою семантичним наповненням і стилістичним забарвленням, спільної семи. Центри словотвірних полів і, відповідно, самі ряди споріднених слів тематично марковані: у рекламі гармонізації людини як фізичної та духовної цінності пріоритетними є спільнокореневі лексеми зі значенням ризиків для здоров’я та життя людини; у рекламі гармонізації міжособистісних стосунків – безпеки на дорозі та сімейних цінностей; у рекламі гармонізації людини як члена суспільства – поведінки особи як законослухняного громадянина; у рекламі гармонізації ставлення людини до довкілля – небезпеки забруднення навколишнього середовища.

У статті проаналізовано приклади вільного непрямого дискурсу (ВНД) в романі О. Солженіцина «У колі першому», що характеризують образи персонажів. Розглянуто визначення цього типу оповіді та його мовленнєвого реалізатора – невласне прямого мовлення (НПМ). Відзначено монологічну природу такого дискурсу в межах діалогічного мікротексту, його поліфонію, що складається з окремих голосів персонажів-оповідачів під контролем автора, який втручається в чужу оповідь через філософські вставки, афористичні репліки, предметні ремарки, часто марковані іронічними елементами. Акцентується також на концептуальному компоненті ВНД, репрезентанти якого відповідно до авторських інтенцій та стратегії оповіді виявляються в НПМ героїв роману. Поряд із цим з’ясовується, що в межах лінгвостилістичного аналізу роману «У колі першому» відзначаються такі складники, як автобіографічний, тематичний, персонажний, концептуальний, текстологічний (мовленнєвий). Вони досліджуються з метою не лише розкриття специфіки словесно-естетичної та структурно-стилістичної організації твору, але й більш повного й точного розуміння його ідейно-художнього змісту. Це пов’язано й з авторською орієнтацією на розуміння читача та його асоціативне сприйняття, що ставить роман цього автора в коло найвидатніших у російській літературі. Зроблено висновок, що форма НПМ характеризує не лише внутрішній світ персонажа-оповідача, але й авторську стратегію оповіді та загалом ідіостиль письменника.

Стаття присвячена структурному та семантичному аналізу складних іменників у німецькій лексиці молоді. Словоскладання є продуктивним шляхом формування нових лексичних одиниць німецької мови загалом та її підсистем зокрема. Автор досліджує словниковий запас молоді, зафіксований у сучасних лексикографічних джерелах. Більшість аналізованих складних іменників є двоосновними. Також зафіксовано лексичні одиниці, утворені складанням трьох основ. У процесі утворення складних іменників у молодіжній лексиці використовується незначна кількість словотвірних моделей. Це зумовлено вторинністю аналізованої мовної підсистеми. Характерною для словоскладання є метафоризація. Остання розглядається як зручний засіб для реалізації креативності та оригінальності. Метафоризовані слова мають позитивне чи негативне семантичне забарвлення і вживаються для вербальної самоідентифікації. Таким чином, молодіжна лексика протиставляється розмовному та літературному варіантам німецької мови. Морфологічна структура складних іменників також може включати словотвірні морфеми. Їх найпродуктивнішим типом є суфікси. Вони зазвичай підкреслюють суб’єктивне ставлення молоді до повсякденного світу. Низка досліджуваних основ характеризуються стилістичною зниженістю, демонструючи потребу молодих людей у неповторності та протиставленні. Виокремлено найпоширеніші типи семантичних відношень між основами. Встановлено позамовну детермінованість цих відношень. Значну частину аналізованого вокабуляра становлять англо-американізми. Вживання цих слів визначається субкультурним впливом. Ці лексичні одиниці можуть бути утворені поєднанням англійських та німецьких основ. Для їх утворення притаманна метафоризація. Соціальні, вікові та субкультурні чинники відіграють важливу роль у формуванні німецької молодіжної лексики. Молоді люди прагнуть вираження суб’єктивної оцінки, іронії. Вони також схильні до вербальної самоідентифікації серед інших представників німецькомовної спільноти. Тому досліджуваний вокабуляр характеризується прагматичною ефективністю і часто використовується для привернення уваги комунікативних партнерів.

Ораторська мова політичних діячів – це спосіб прояву мовної особистості. Слово – це головна зброя політика. Політична діяльність є діяльність мовною. Політик звертається до виборців під час виборчої кампанії або до громадян із приводу якоїсь суспільної проблеми чи нагального питання. Перемагає той, хто може переконати, висловлюючи думки вдало, впевнено, захоплююче, застосовуючи стилістичні, лексичні та граматичні мовні засоби, що роблять публічні виступи особливо ефектними й ефективними. Емоційно-експресивні засоби служать для створення ефекту на реципієнта. Вони можуть виконувати естетичну функцію, тобто стосуватися прекрасного, або аргументовану функцію – маніпулювати простими громадянами, тобто тими, хто створює громадську думку і є потенційним виборцем. Часто передвиборча промова характеризується розривом, віддаленістю від реальності, від очікувань громадян. Орієнтуючись на ідеологію, роблячи політичні ставки, оратор прагне отримати владу. Дійсно важко передбачити політичну боротьбу без політичного дискурсу, але у більш широкому розумінні до політичного дискурсу можна підходити досить просто, як до публічного виступу про державні справи. У цьому сенсі будь-яка форма вираження поглядів, яка бере за об’єкт режим управління державними установами, політичними діячами, різними повноваженнями держави, питаннями, що становлять суспільний інтерес у суспільстві, є політичним дискурсом. Така промова свідчить про стурбованість людини щодо управління країною, народом. Ми розглядатимемо політичну промову як засіб впливу, метою якого є змусити публіку діяти, думати та повірити. Ораторська трибуна постає як місце боротьби за голоси громадян, за прихильність політичних партій. Театральність, володіння ораторським талантом, мистецтво переконання є запорукою успіху політичного промовця. Дослідження прийомів досягнення експресивності стає необхідним етапом аналізу політичного дискурсу, оскільки емоційно-експресивне оцінне навантаження суспільно-політичної лексики публічних виступів допомагає окреслити думку автора та здійснити вплив на аудиторію.

У статті розглянуто мовчання як невербальний засіб комунікації. Вербальні та невербальні засоби комунікації у структурі драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» взаємопов’язані та залежать один від одного, тому словесна інформація без урахування її невербальних складників деформує рецепційне навантаження та звужує горизонт читацьких сподівань. Акцентована увага на поетичному мовчанні. Центральним продуцентом поетичного мовчання виступає природа, допоміжними компонентами є природні явища, фауна, людина і Бог. У статті розмежовано модуси поетичного мовчання на модус емотивного плану, який виражає емоційне ставлення автора до об’єкта дослідження, модус волятивного плану, який висловлює бажання автора твору, і модус сенсорного плану, який висловлює чуттєве сприйняття насамперед автора, а вже потім читача. Проаналізовано модус емотивного плану, що вказує на емоційну забарвленість творів Лесі Українки, зокрема унікальне поєднання лексичних елементів, використання тропів і стилістичних фігур, що сприймає читач. Модус волятивного плану, у якому природа – головний комунікант. Природа виступає невід’ємною частиною твору, яка тісно пов’язана з життям і вчинками героїв. Зміна настрою дій відповідно до змін природи, гармонійне чергування реальних персонажів із фантастичними, багатство руху, світла, музики, діалоги, мінлива ритміка – все це робить драму-феєрію особливо сценічною. Модус сенсорного плану. Поетичні образи мовчання корелюють як із зоровими, так і зі слуховими органами сприйняття. У «Лісовій пісні» композиційно початок і кінець зведені в замкнене невербальне коло – початок, коли із величі тиші старезного пралісу народжується музика, за якою йде слово, та кінець, коли слово плавно переходить у музику, у голос сопілки, а відтак, знову у мовчання на тлі тихого та беззвучного налипання снігу. У статті проаналізовано режим існування поетичного мовчання, що передбачає осмислення основних комунікантів невербальної дії мовчання і аналізу модусів їх спілкування. Невербальність комунікування у творі Лесі Українки художньо та композиційно оформлена, а простір тексту візуалізований і сконцентрований на необхідності як споглядання, так і вслуховування.

У статті проаналізовано експресивно марковані контексти з інверсією та їх роль у творенні образно-стилістичної канви англійського художнього тексту, шляхи їх адекватного відтворення цільовою мовою та збереження індивідуально-авторських рис художнього стилю О. Гаслі. Інверсія як граматично-стилістична категорія є вагомим засобом, який використовують задля досягнення належного естетичного ефекту. У поєднанні з іншими засобами різних мовних рівнів, а також через використання інших тропів інверсивне зміщення виконує ряд функцій у тексті оригіналу: (а) наголошення семантично й концептуально значущих і часто стилістично маркованих компонентів висловлювання. У певних контекстах ці елементи створюють ефект антитези; (б) емфаза певного елементу речення, що «консолідує» наративну структуру наведеного уривку, сприяє змістовому розкриттю та емоційно-оцінній характеристиці персонажів; (в) подання художньої деталі; (г) передання динамічності дії, яка вказує і на емоційне напруження героя твору, і на складний характер зображуваної у контексті ситуації; (д) засіб передання настрою та афективного стану персонажа. Емотивний колорит перекладного дискурсу твориться завдяки збереженню у його структурі експресивно маркованих засобів різних мовних рівнів, а також завдяки розкриттю асоціативної конотації мовних одиниць, що у поєднанні творять образну канву цільового тексту. Література References Анджапаридзе Г. (1976) Предисловие. Huxley A. Crome Yellow: A Novel – M.: ProgressPublishers. С. 3–32.Andzhaparidze, G. (1976) Predisloviye [Preface] // Huxley A. Crome Yellow. Moscow:Progress Publishers, 3–32. Болотнова Н. (2009) Коммуникативная стилистика текста: словарь-тезаурус. – М. :Флинта; Наука.Bolotnova, N. (2009) Kommunikativnaya stilistika teksta: slovar’-tezaurus [CommunicativeStylistics of text]. Moscow: Flinta; Nauka. Бредбері М. (2011) Британський роман нового часу / Переклад з англ. В. Дмитрука. –К.: Ксенія Сладкевич.Brudbery, M. (2012) Brytans’kyi roman novoho chasu [The Modern British Novel]. transl. byVictor Dmytruk. Kyiv: Kseniya Sladkevych. Гальперин И. (1976) О принципах семантического анализа стилистическимаркированных отрезков текста. В кн. Принципы и методы семантическихисследований. – М.: Наука (Сс. 284–289).Galperin, I. (1976) O printsipakh semanticheskogo analiza stilisticheski markirovannykhotrezkov teksta [On principles of Semantic Analysis of Stylistically Marked Parts of Text] In:Pritsipy i Metody Semanticheskikh Issledovanii. (pp. 284–289). Moscow: Nauka. Ilek B. (1970) On Translating Images. In: The Nature of Translation. Essays on Theory andPractice of Literary Translation (pp. 135–138). J. C. Holmes. (ed.). Bratislava: PublishingHouse of Slovak Academy of Sciences. Засєкін С. Психолінгвістичні універсалії перекладу художнього тексту. – Луцьк: Волин.нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2012.Zasiekin, S. (2012) Psykholingvistychni Universalii Perekladu Khudozhnyoho Textu[Psycholinguistic Universals in the Translation of Literary Text]. Lutsk: Volyn NationalUniversity. Кухаренко В. Інтерпретація тексту. – Вінниця: Нова книга, 2004.Kukharenko, V. (2004) Interpretatsiya tekstu [Interpretation of Text]. Vinnytsya: NovaKnyha. Leech, G., Short, M. (2007) Style in Fiction. A Linguistic Introduction to English FictionalProse. L.& N.Y.: Longman Pearson. Lyons, J. (1995) Linguistic Semantics An Introduction. NY: Cambridge University Press. Норман Б. Когнитивный синтаксис русского языка. – М.: ФЛИНТА, 2013.Norman, B. (2013) Kognitivnyi sintaksis russkogo yazyka [Cognitive Syntax of Russianlanguage]. Moscow: Flinta. Пелевина Н. Стилистический анализ художественного текста. – М.: Просвещение, 1980.Pelevina, N. (1980) Stilisticheskii analiz khudozhesvennogo teksta [Stylistic Analysis ofBelles-letters Text]. Moscow: Prosveshchenie. Ревуцкий О. Анализ художественного текста как коммуникативно обусловленногосвязного целого. – Минск: НИО, 1998.Revutskiy, O. (1998) Analiz khudozhestvennogo teksta kak kommubikativno obuslovlennogosviaznogo tselogo [Analysis of Belles-lettres Text as a Communicatively Determined CoherentUnit]. Minsk: NIO. Сдобников В. Теория перевода. – М.: АСТ: Восток – Запад, 2007.Sdobnikov, V. (2007) Teoriya perevoda [Theory of Translation]. Moscow: AST Vostok –Zapad. Селіванова О. О. Методи дослідження тексту в сучасній лінгвістиці. В кн. СелівановаО.О. Світ свідомості в мові.– Черкаси: Ю. Чабаненко, 2012. – C. 327–346.Selivanova, O. (2012) Metody doslidzhennya tekstu v suchasnii lingvistytsi [Methods of TextAnalysis in Contemporary Linguistics]. In: Svit Svidomosti v Movi, O. Selivanova, (Ed.). (pp.327–346). Cherkasy: Yu. Chabanenko. Селіванова, О. O. Проблема моделювання перекладацького процесу // Світ свідомості вмові. – Черкаси: Ю. Чабаненко, 2012. – С. 445–454.Selivanova, O. (2012) Problema modeliuvannia perekladatskogo protsesu [Problem ofTranslation Process Modelling] In: Svit Svidomosti v Movi, O. Selivanova, (Ed.). (pp. 445–454). Cherkasy: Yu. Chabanenko. Селіванова О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми. – Полтава: Довкілля-К, 2008.Selivanova O. (2008) Suchasna lingvistyka: napriamy ta perspektyvy [ContemporaryLinguistics: Trends and Prospects]. Poltava: Dovkillia-K. Сучасна українська літературна мова. Стилістика. /за заг. ред. І. К. Білодіда. – К. : Наук.думка, 1972.Suchasna Ukrains’ka Literaturna Mova. Stylistyka (1972) [Modern Ukrainian LiteraryLanguage. Stylistics] I. Bilodid. (Ed.). Kyiv: Naukova Dumka. Sukhorolska S., Fedorenko O. (2006) Methods of Linguistic Research. Lviv: Lviv IvanFranko National University Publishing Center. СУМ: Словник української мови: В 11-ти т. – К.: Наук. думка, 1970–1980.SUM (1970–1980) Slovnyk Ukrains’koi Movy. Kyiv: Academy of Sciences of Ukraine. SOED (1975) The Shorter Oxford English Dictionary on Historical Principles. C. T. Onions,(Ed). NY.: Oxford University Press. Sources Гакслі О. Жовтий Кром / Переклад з англ. В. Вишневого. – К.: Українськийписьменник, 2011.Huxley A. (2011) Zhovtyi Krom [Crome Yellow]. transl. by V. Vyshnevyi. Kyiv: UkrainskyiPys’mennyk. Huxley A. (1976) Crome Yellow. Moscow: Progress Publishers.

У статті проаналізовано психолінгвістичні особливості англомовного перекладу газетно-журнальних текстів. Виявлено актуальність публіцистичного стилю у державному та міжнародному масштабах та його вплив на формування суспільних відносин. Описано причини необхідності використання лексичних трансформацій, подано основні тези щодо іх вживання при перекладі. Проаналізовано, що застосування лексичних трансформацій залежить від особливостей мовних систем та їх стилістичних характеристик. У статті продемонстровано аналіз перекладу як процес когнітивної обробки інформації та висвітлено етапи когнітивних процесів, якими послуговується перекладач під час перекладацької діяльності. Доведено, що застосування лексичних трансформацій вимагає соціокультурної перекладацької компетенції, наявність екстралінгвістичних або фонових знань культури та мови обох народів, які безпосередньо впливають на формуванні свідомості та підсвідомості особистості. Окреслено, що з психологічно го погляду перекладач також здійснює мовну діяльність, створюючи текст перекладу. Мова як засіб комунікації містить у собі важливий механізм та посідає вагоме місце у когніції людини, тому сутність природи перекладу полягає у створенні додаткових зв’язків між встановленням відповідності лінгвістичних та психологічних складових двох мов. Література References Alekseeva, I. S. (2001). Professionalnyi Trening Perevodchika. [Professional Training of Translator]. S.-Petersburg: Soyuz. Arnold, I. V. (2002). Stilistika. Sovremennyi Angliyskiy Yazyk. [Stylistics. Modern English]. Moscow: Flinta. Bakhtin, M. M. (1979). Estetika Slovesnogo Tvorchestva. [Aesthetics of Verbal Creativity]. Moscow: Iskusstvo. Zasiekina, L., Zasiekin, S. (2002). Vstup do Psykholingvistyky. [Introduction to Psycho­linguistics]. Ostroh: Ostroh Academy. Karaban, V. I. (2001). Pereklad Angliyskoyi Naukovoyi i Tekhnichnoyi Literatury. [Translation of Scientific and Technical Literature]. Vinnyntsia: Nova Knyha. Maksimov, S. (2010). Praktychnyi Kurs Perekladu [Practical Course of Translation]. Kyiv: Lenvit. Retsker, Ya. (1973) Posobie po Perevody s Angliyskogo Yazyka na Russkiy. [Translation Manual from English into Russian]. Leningrad: Prosveshcheniye. Sources https://tyzhden.ua/Politics/147037 https://ukrainianweek.com/Columns/50/150213 https://tyzhden.ua/Politics/217683 https://ukrainianweek.com/Politics/217874 http://tyzhden.ua/publication/215060 https://ukrainianweek.com/Politics/215969 tyzhden.ua/publication/218333 https://ukrainianweek.com/World/218772 https://tyzhden.ua/World/45554 http://ukrainianweek.com/World/46045 https://tyzhden.ua/World/218615 http://ukrainianweek.com/World/219714 http://tyzhden.ua/History/216348 http://ukrainianweek.com/History/218867

Статтю присвячено проблематиці дисфемізмів як засобів виразності мови в сучасному молодіжному англомовному романі The Host (С. Майєр), а також їх ідентифікації та класифікації в системі мови. Дисфе- мізми розглянуто з урахуванням як лінгвістичних (семантичних і прагматич- них), так і екстралінгвістичних чинників з увагою на психологічну та соціальну характеристику мовців. Авторка поділяє традиційне визначення дисфемізмів як слів чи виразів, протилежних за функціями до евфемізмів, свідоме викори- стання грубих, вульгарних, стилістично знижених, часто нецензурних слів та виразів із метою передачі різкої негативної оцінки або створення експресії в тих випадках, де є така необхідність, та підтримує й новаторський підхід до трактування дисфемізмів, не обмежений лексичною площиною як когнітив- ного процесу концептуалізації певної реалії та більшою мірою відповідний дис- курсивній діяльності процесу дисфемізації. Такий підхід є доповненням до тра- диційного та в сукупності дає змогу значно ширше описати явище дисфемії. Дисфемія трактується як прояв вербальної агресії, як можливий потен- ційно маніпулятивний мовний засіб. Негативний комунікативний намір мовця, негативні емоційні реакції адресата на дисфемістичні висловлювання та неузгодженість змісту висловлювання, характеру вербальної комунікації і психологічної й мовної особистості адресата визначено як основні мотиви, що спонукають мовця до використання дисфемізмів. Прояви вербальної агре- сії, виражені через дисфемію, призводять до виникнення конфліктів та/або їх ескалацій, суперечать соціально-прийнятій комунікативній поведінці. Із пси- хологічного погляду дисфемізми слід розглядати як показник внутрішніх кон- фліктів у психіці. У статті стверджено: для дисфемії характерною рисою є збереження денотата, тобто процес зміни відбувається в конотативному компоненті, коли денотат може бути негативним або нейтральним; за семантичною при- родою дисфемізми поділяються на усталені та контекстуально зумовлені, а семантичний зсув є тим лексико-семантичним способом, що веде до утворення дисфемізмів; оцінність є однією з підстав розгляду функціонування дисфеміз- мів як лексичних засобів виразності мови. Ці чинники показують належність дисфемізмів до пейоративного пласту лексики, адже майже завжди це є пейоративи з грубими емосемами. Прагматична функція дисфемізмів дає найбільш великий потенціал для ретельного розгляду й аналізу властивих їм прагмалінгвістичних та дискур- сивно-мовних функцій. Особливо цікавим є дослідження дисфемізмів із пози- цій психології особистості й культурології, що може допомогти розкрити прагматичну природу дисфемізмів і зробити внесок у наукове обґрунтування мотивів, які спонукають до вживання дисфемізмів у мові. Тож особливості функціонування дисфемізмів залишаються малорозкритими й потребують подальшого вивчення та вимагають детального аналізу.

Purpose. The purpose of the article is to analyze the use, functions and differences in the use of reduplicates in different areas of speech. In accordance with the goal, the following tasks are set: to consider reduplication as a subject of study in linguistics; explore the classifications of reduplicates proposed by different linguists; identify the relationship between the method of formation of reduplicates and their stylistic color.Methods. The main scientific results are obtained using a set of general and special research methods, namely: analysis, generalization and systematization of scientific and educational literature on literary studies, psychology and linguistics; theoretical generalization, analysis and synthesis, as well as comparison, descriptive and analytical, as well as the method of random sampling for the selection of language material. Results. In linguistics there is no single approach to reduplication as a linguistic phenomenon. Terminology needs to be refined, a clearer approach to the criteria by which the scope of use of a term with its clear definition will be determined. Despite the differences in views on unambiguous definitions and the lack of a universal classification, reduplication is widely studied in the linguistic literature. All the studied sources note such functional features of reduplication as a means of artistic expression (aesthetic and expressive function), a means of communication that carries an emotional color (communicative and emotional function). The range of reduplication is very wide.Conclusions. Reduplication as word formation is inherent in the speech of children and adults. It is inherent in many styles of speech: conversational, artistic, journalistic, epistolary. Less distribution of reduplicates is characteristic of the scientific style. In this area, they act as terms devoid of low stylistic color, typical of use in other areas of communication. In the scientific style, such words have a neutral emotional function. We could not find examples of reduplicates in official business and confessional styles. We can assume that this fact is evidence of a specific stylistic coloring of reduplicates (contempt, sometimes familiarity, humiliation, contempt, irony and ridicule), which may not be appropriate in such areas of communication. Most words formed by reduplication refer to colloquial speech and slang. Key words: reduplication, reduplicate, word formation, speech styles, classification. Мета. Мета статті – проаналізувати застосування, функції та різницю використання редуплікатів у різних сферах мовлення. Відповідно до мети поставлено такі завдання: розглянути редуплікацію як предмет вивчення в лінгвістиці; дослідити класифікації редуплікатів, запропоновані різними лінгвістами; виявити зв’язок між способом утворення редуплікатів та їх стилістичним забарвленням.Методи. Основні наукові результати отриманні із використанням комплексу загальних та спеціальних методів дослі-дження, а саме: аналізу, узагальнення та систематизації наукової та навчальної літератури з літературознавства, психології та мовознавства; теоретичного узагальнення, аналізу та синтезу, а також порівняння, описового та аналітичного, а також мето-ду довільної вибірки для відбору мовного матеріалу.Результати. У мовознавстві не існує єдиного підходу до редуплікації як мовного явища. Термінологія потребує доопрацювання, більш чіткого підходу до критеріїв, за якими буде визначено сферу використання того чи іншого терміна з його чітким визначенням. Незважаючи на розрізненість поглядів щодо однозначного визначення та відсутність універсальної класифікації, редуплікація в лінгвістичній літературі широко досліджується. В усіх опрацьованих джерелах відзначаються такі функціональні особливості редуплікації, як засіб художньої виразності (естетична та експресивна функція), засіб спілкування, який несе емоційне забарвлення (комунікативна та емотивна функція). Діапазон використання редуплікації дуже широкий. Висновки. Редуплікація як словотворення властива мовленню дітей та дорослих, притаманна багатьом стилям мовлення: розмовному, художньому, публіцистичному, епістолярному.Менше поширення редуплікатів характерне для наукового стилю. У цій сфері вони виступають в ролі термінів, позбавле-них низького стилістичного забарвлення, характерного для використання в інших сферах спілкування. У науковому стилі такі слова мають нейтральну емоційну функцію.Нам не вдалося знайти приклади редуплікатів в офіційно-діловому та конфесійному стилях. Можемо припустити, що цей факт є свідченням специфічного стилістичного забарвлення редуплікатів (зневажливого ставлення, подекуди фамільярності, приниження, призирства, іронії та висміювання), що не може бути доречним у таких сферах спілкування.Більшість слів, утворених шляхом редуплікації, відносяться до розмовного мовлення і сленгу. Ключові слова: редуплікація, редуплікат, словотвір, стилі мовлення, класифікація.

Володіння кримськотатарською мовою передбачає знання не тільки певного мінімуму слів. Правильне розуміння кримськотатарського мовлення як в усній, так і в писемній формі, вільне спілкування цією мовою зовсім неможливі також без опанування достатньої кількості фразеологічних зворотів, особливо таких, які входять у фразеологічне ядро кримськотатарської мови, які є частотними і надають кримськотатарському мовленню особливої привабливості, жвавості й образності, а тексту – емоційну забарвленість.Фразеологія – це прикраса будь якої мови, могутній стилістичний засіб з чіткого та доступного передавання думок. А фразеологізми відображають національну специфіку мови, її самобутність.

У статті проаналізовано авторський ономастикон (імена, прізвища, прізвиська, нікнейми) у прозі для підлітків української письменниці Олени Рижко. Визначено стилістичне навантаження, функціональний потенціал антропонімів. Розглянуто їх як засіб характеристики героїв та комунікування з юним читачем. Зауважено, що у повістях «Дівчина з міста», «Знає тільки Мару», «Король Даркнету», «Мишоловка» використано кілька моделей презентації онімів.

В статті проаналізовано підходи до вибору алюзій, що слугують засо-бами творення авторської іронічної інтенції, окреслено їхню роль в тексті як світоглядних, стилістичних, національних маркерів, подано можливі шляхи до трактування смислового навантаження, яке вони несуть. Дискурс роману проаналізовано за допомогою методів компаративістики (зіставлен-ня алюзії, втіленої в художньому образі авторського тексту та можливому джерелі даного засобу), історично-порівняльного підходу (аналіз конкретних історичних реалій, зображених у романі, прийомів творення тексту, притаманних даній епосі та польській культурі), рецептивної поетики та методу читацького відгуку (можливості відчитування іронічних інтенцій, культурних знаків, розуміння роману на рівні ідеального реципієнта), пост-структуралізму та деконструктивізму (аналіз кожного художнього прийому пошарово, виявлення внутрішньої структури алюзій), біографічного підхо-ду (щоденникові записи самого С. Дигата, спогади сучасників, друзів, донь-ки дали можливість виявити можливе смислове навантаження, приховане в конкретній алюзії). Наукова вартісність дослідження полягає в конкретизації розуміння алюзії як засобу, що здатен творити іронічну інтенцію, дозволяє підійти до визначення поняття «іронія» відповідно до світоглядних, літературозначих та культурних норм епохи. В ході дослідження з’ясовано, що С. Дигат використовував алюзію як найбільш продуктивний засіб формування іронічної інтенції. За допомогою даного засобу письменник акцентував увагу на проблемах відсутності кри-тичного мислення сучасників, інфантилізації суспільства, фікційності національних дискурсів та художніх підходів в літературі, кіно. Алюзія провокує реципієнта до активного процесу читання, співтворення нових смислів, гри із знаками літератури і культури в цілому; застосовуючи іронію, автор прагне відокремити симулякри від смислово, онтологічно наповнених знаків. Іронічна гра, яку забезпечує використання алюзії, перетворює текст на діалогічну, поліфонічну структуру.

У статті висвітлено фразеотвірні можливості релігійних фразеологізмів української мови (і тих, що не потребують декодування, і тих, які функціонують в узагальнено-образних значеннях). Ступінь відтворюваності мотивувальних ознак внутрішніх форм фразеологізмів із узагальнено-образним значенням висока. Аналітичним релігійним термінам, крилатим бібліїзмам, народним прислівʼям і приказкам, формулам мовного етикету і божби, власне фразеологізмам ‒ усім фразеологічним одиницям, що містять релігійний компонент і видозмінені за формою чи за семантикою, притаманні підвищена експресія, образність, стилістична маркованість та оцінність. Ключові слова: релігійна лексика, релігійна фразеологічна одиниця, трансформація / усічення / нарощення / компонентна заміна фразеологізму. Покликання Список використаних джерел Великий тлумачний словник сучасної української мови, за ред. В. Т. Бусла. Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. Жайворонок, Віталій. Знаки української етнокультури: словник‑довідник. Київ: Довіра, 2006. Коваль, Алла. Спочатку було Слово: крилаті вислови біблійного походження в українській мові. Київ: Либідь, 2001. Словник української мови, за ред. В. В. Жайворонка. Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2012. Словник української мови, за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Київ: Наукова думка, 1970–1980. Словник української мови, за ред. В. М Русанівського. В 20 т. Київ: Наукова думка, 2010‒2018. Пуряєва, Наталія. Словник церковно-обрядової термінології. Львів: Видавничий відділ «Свічадо» Монастиря Монахів Студитського Уставу, 2001. Українські приказки, прислів’я і таке інше, укл. М. Номис. Київ: Либідь, 1993. Фразеологічний словник української мови, укл. В. М. Білоноженко, В. О. Винник, І. С. Гнатюк та ін. У 2 кн. 2-ге вид. Київ: Наукова думка, 1999. Список використаної літератури Арутюнова, Нина. Метафора и дискурс. Москва: Прогресс, 1990. Бабич, Надія. Богословський стиль української мови у контексті стилістичної науки. Чернівці: Букрек, 2009. Богдан, Світлана. «Біблеїзми в системі епістолярного автопортретування Лесі Українки». Волинь філологічна: текст і контекст, вип. 17, 2014, с. 15‒36. Васильченко, В’ячеслав. «Відображення українськими обрядовими фразеологізмами статусної зміни зовнішності людини». Українська мова, № 1, 2010, с. 67–81. Денисюк, Василь. «Варіантність фразеологічних одиниць (на матеріалі східнослов’янської середньовічної історіографії)». Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету: Філологічні студії, вип. 16, 2017, с. 87‒95. Івченко, Анатолій. Українська народна фразеологія: ареали, етимологія. Харків, 1996. Колоїз, Жанна. «Біблійна алюзія як засіб вираження авторської інтенції в романі В. Шкляра «Залишенець. Чорний Ворон»». Науковий вісник Чернівецького національного університету: Романо-слов’янський дискурс, вип. 659, 2013, с. 3‒9. Куза, Анжела. Українська релігійна фразеологія: особливості функціонування в сучасному мовному просторі. Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Львів, 2016. Кузь, Г. «Вплив християнського світогляду на компонентний склад та функції вигукових фразеологізмів». Біблія і культура, вип. 1, 2000, с. 233–7. Мацьків, Петро. Концептосфера Бог в українському мовному просторі. Київ ‒ Дрогобич: Коло, 2007. Мойсієнко, Анатолій. «Aктуалізація фразеологічних одиниць у художньому тексті». Українська лексикографія в загальнослов’янському контексті: теорія, практика, типологія: матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої пам’яті проф. Л. Г. Скрипник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011, с. 115‒21. Мокиенко, Валерий. Славянская фразеология. Москва: Высшая школа, 1989. Німчук, Василь. «Християнство й українська мова». Українська мова, № 1, 2001. с. 11‒30. Огієнко, Іван. Українське монашество. Київ: Наша культура, 2002. Осінчук, Юрій. Історія української богослужбово-обрядової лексики. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2009. Піддубна, Наталія. Формування номенклатури назв релігійних споруд в українській мові: автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Харків, 2000. Потебня, Олександр. Из лекций по теории словесности. Басня. Пословица. Поговорка. Харьков: Госиздат Украины, 1930. Селіванова, Олена. Нариси з української фразеології (психолінгвістичний та етнокультурний аспекти). Київ ‒ Черкаси: Брама, 2004. Скаб, Марія, Скаб, Мар’ян. «Біблійні фразеологізми як об’єкт мовної гри в сучасній українській літературі». Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации, т. 25 (64), № 2 (1), 2012, с. 232–7. Скаб, Марія. «Фразеологізми з релігійним компонентом в українських словниках». Українська лексикографія в загальнослов’янському контексті: теорія, практика, типологія: матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої пам’яті проф. Л. Г. Скрипник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011, с. 107–14. Скрипник, Лариса. Фразеологія української мови. Київ: Наукова думка, 1973. Слонов В. «Біблія на уроках української мови». Урок української, № 2, 2002, с. 37–42. Сулима, Віра. Біблія і українська література. Київ: Освіта, 1998. Телия, Вероника. Типы языковых значений. Связанное значение слова в языке. Москва: Наука, 1981. Ткач, Л., Шепетюк, І. «Євангелійні мотиви в українській народній фразеології та в дискурсі української мемуаристики початку ХХ ст. (за щоденниками С. Єфремова)». Науковий вісник Чернівецького національного університету: Слов’янська філологія, вип. 87, 2000, с. 109–127. Ужченко, Віктор, Ужченко, Дмитро. Фразеологія сучасної української мови. Київ: Знання, 2007. Царьова, Ірина. «Обрядофраземи північноукраїнських і східнослобожанських говірок». Волинь-Житомирщина, № 22(II), 2010, с. 289‒95. Ципердюк, Оксана. «Біблійні алюзії в поетичних текстах Василя Герасим’юка». Науковий вісник Чернівецького національного університету: Романо-слов’янський дискурс, вип. 772, 2016, с. 110‒5.

У статті проаналізовано функціювання топонімів у сучасній українській художній прозі та встановлено їхню участь в оформленні текстової категорії регулятивності, яка контролює адекватне сприйняття художньої інформації. З’ясовано, що регулятивність топонімів залежить від макро- чи мікропозиціювання їх у текстовому просторі, формування на їхній основі мережі стилістичних прийомів, спеціального впорядкування топонімних сигналів регулятивними способами – повтором, конвергенцією, винесенням топоназви в сильну позицію, контрастуванням, мовною грою. Ключові слова: топонім, категорія регулятивності тексту, регулятивна функція, регулятема, спосіб регулятивності. Покликання Список використаних джерел Андрухович, Софія. Фелікс Австрія. Львів : Видавництво Старого Лева, 2015. Андрухович, Юрій, Дереш, Любко, і Жадан, Сергій. Трициліндровий двигун любові. Харків : Фоліо, 2008. Андрухович, Юрій. Рекреації. Харків : Фабула, 2017. Винничук, Юрій. Цензор снів. Київ : Довженко Букс, 2016. Вдовиченко, Галина. Бора. Харків : Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2011. Вдовиченко, Галина. Пів’яблука. Інші пів’яблука. Львів : Видавництво Старого Лева, 2019. Гранецька, Вікторія. Абонентська скринька. Львів. Кава. Любов. Харків : Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2015. Гримич, Марина. Варфоломієва ніч. Львів : Кальварія, 2002. Даниленко, Володимир. Газелі бідного Ремзі: Любовні послання мудрого й правовірного кримського хана Хаджи Селіма Герая І своїм сорока жінкам із країни гяурів. Львів : ЛА «Піраміда», 2008. Дашвар, Люко. Мати все. Харків : Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2011. Дашвар, Люко. Село не люди. Харків : Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2014. Денисенко, Лариса. Сарабанда банди Сари. Київ : Нора-Друк, 2014. Забужко, Оксана. Музей покинутих секретів. Київ : Факт, 2009. Карпа, Ірена. З роси, з води і з калабані. Харків : Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2012. Карпа, Ірена. Піца «Гімалаї». Харків : Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2013. Кожелянко, Василь. Дефіляда в Москві. Львів : Кальварія, 2000. Курков, Андрій. Остання любов президента. Харків : Фоліо, 2019. Матіос, Марія. Містер і місіс Ю в країні укрів. Mr. & Ms. U in country UA. Львів : Літературна агенція «Піраміда», 2006. Медвідь, Ганна. «Велосипед». Медвідь, Ганна. На струнах душі. Львів : ЛА «Піраміда», 2014, с. 196–201. Мельничук, Богдан. «Брудно ви живете». Літературна Україна, 8 вересня 2016, (№ 34), с. 12. Найдич, Ніна. «Таємниця маленького міста». Найдич, Ніна. Казки та історії для дорослих, які були дітьми. Київ : Гамазин, 2016, с. 169–172. Положій, Євген. Іловайськ: розповіді про справжніх людей. Харків : Фоліо, 2015. Роздобудько, Ірен. Мандрівки без сенсу і моралі. Київ : Нора-Друк, 2011. Санченко, Антон. Нариси бурси. Київ : Темпора, 2011. Шкляр, Василь. Елементал. Харків : Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2014. Список використаної літератури Бут, Сергій. Листи з того світу. Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2015. Вінтонів, Тетяна. Реальна онімія як засіб образності в історичній оповіді. Дис. ...канд. філол. наук: 10.02.15. Донецьк, 2008. Горбач, Олена. Ономастикон українських сатирично-гумористичних текстів кінця ХХ – початку ХХІ століття. Дис. ...канд. філол. наук: 10.02.01. Кам’янець-Подільський, 2017. Калинкин, Валерий. «От литературной ономастики к поэтонимологии». Логос ономастики, № 1, 2006, с. 81–9. Карпенко, Юрій. Літературна ономастика. Одеса: Астропринт, 2008. Максимюк, Марта. «Особливості функціонування топонімів у романі В. Кожелянка «Дефіляда в Москві». Логос ономастики, №1, 2006, с. 97–103. Мельник, Світлана. «Прагматичні функції іншомовних вкраплень в українській прозі кінця ХХ – початку ХХІ століть». Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна», вип. 52, 2015, с. 177–9. Мороз, Оксана. «Топоніми як компоненти художнього тексту (на матеріалі роману «Сонячна машина» В. Винниченка)». Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства, вип. 15, 2011, с. 351–5. Немировская, Т. В. «Некоторые проблемы литературной ономастики». Актуальные вопросы русской ономастики. Киев : УМКВО, 1988, с. 112–22. Серебрякова, Валерія. Концептуалізація поетонімосфери циклу романів С. Мейер «Сутінки». Дис. ...канд. філол. наук: 10.02.04. Одеса, 2016. Хрептулов, А. А. «Топонимическая стратификация художественного произведения». Шоста Республіканська ономастична конференція. Т. 1. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. Одеса, 1990, с. 167–8.

The article draws on a broad interpretation of the invective as a non‑standard (non-literary) vocabulary known in linguistics as jargonisms, expletives, vulgarisms; foul, pejorative, negatively coloured, disparaging, slang, obscene, coarse, abusivу, taboo words and other lexical units that contain the meaning of an insult in their semic structure; less often the invective is understood as a codified (literary) vocabulary which acquires the insulting meaning in a context as an expression of the speaker’s communicative intention and pragmatic tactics of consciously offering a public affront to a specific addressee of communication. The aim of the research is the lexico-semantic and communicative-pragmatic characteristics of the invective vocabulary in a modern media discourse and social networks as a specific verbal means of a psychological impact on the consciousness of the recipients. By resorting to the method of free word association test, the authors have studied a conscious and/or subconscious reaction of Ukrainian females and males to pejorative by-words that stir up a feeling of insult. 100 people have been selected as respondents (50 people of each gender). All of them were Ukrainian native speakers including female and male lecturers and students of Lesya Ukrainka Eastern European National University (Ukraine) and Pereiaslav-Khmelnytskyi Hryhorii Skovoroda State Pedagogical University (Ukraine); choosing the stimuli, the authors proceeded from the frequency of their use in the texts of modern mass media (out of 300 detected nominations the authors used 100 units). According to the extent of the insult caused by the given words they were rated on a scale of 1 to 4 which made it possible to combine the analyzed stimuli into four groups with the following scores: 1) 2.65–2.93; 2) 1.67–2.31; 3) 1.03–1.54; 4) 0 (zero). The experiment gave a clear structure of the invective – a psycholinguistic category including a communicative-pragmatic intention of the insult. References Білоконенко Л. Пейоративна й інвективна лексика в міжособистісному конфлікті. Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. 2012. Вип. 7, Ч. 2. С. 119–127. Войцехівська Н. Інвективи в конфліктному діалогічному дискурсі. Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах. Київ, 2014. № 29. С. 322–332, https://doi.org/10.18372/2520-6818.29.8011. Гаврилів О. Непряма вербальна агресія. East European Journal of Psycholinguistics. 2019. Т. 6, № 2. С. 7–20. https://doi.org/10.5281/zenodo.3637704. Иссерс О. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. Москва : КомКнига, 2008. 288 с. Костусяк Н., Межов O. Префіксальні інновації як засіб психологічного впливу на свідомість реципієнтів. Psycholinguistics-Psiholingvistika. 2018. Вип. 24, № 2. С. 97–113. https://doi.org/10.31470/2309-1797-2018-24-2-97-113. Макаренко Н. Інвективна лексика як форма міжособистісного спілкування. Проблеми сучасної психології. 2013. Вип. 22. С. 336–347. https://doi.org/10.32626/22276246.2013-22.%p. Мамич М. Вульгаризація мови дитячого мультиплікаційного тексту як психолінгвістична проблема. Psycholinguistics-Psiholingvistika. 2019. Вип. 26, № 2. С. 260–277. https://doi.org/10.31470/2309-1797-2019-26-2-260-277. Навальна M. Пейоративи в мові української періодики. Psycholinguistics-Psiholingvistika. 2017. Вип. 22, № 2. С. 85–97. https://doi.org/10.5281/zenodo.1069544. Пирожков В. Законы преступного мира молодёжи (криминальная субкультура). Тверь : ИПП «Приз», 1994. Прищепа Г. «Мова ненависті» як лінгвістичний маркер «гібридної війни». Psycholinguistics-Psiholingvistika. 2017. Вип. 22, № 2. С. 98–112. https://doi.org/10.5281/zenodo.1069546. Сидоренко Е. Личностное влияние и противостояние чужому влиянию. В кн.: Психологические проблемы самореализации личности. Санкт-Петербург: СПбГУ, 1997. С. 123–142. Словник української мови: в 11 т. Київ : Наукова думка, 1970–1980. Ставицька Л. Арго, жаргон, сленг: Соціальна диференціяція української мови. Київ: Критика, 2005. Ставицька Л. Український жарґон /A Dictionary of Ukrainian Slang: словник. Київ : Критика, 2005. Судус Ю. Мовленнєві тактики реалізації стратегії дискредитації в дискурсі дипломатів США. East European Journal of Psycholinguistics. 2018. Т. 5, № 2. С. 70–82. https://doi.org/10.5281/zenodo.143636. Топчий Л. Засоби реалізації інвективної прагматики в публіцистичному дискурсі Ірини Калинець. Держава та регіони. Серія: Гуманітарні. науки. 2018. Вип. 1, № 52. С. 95–100. Форманова С. Стилістичні особливості інвективи в українській мові. Записки з українського мовознавства. Одеса, 2013. Вип. 20. С. 124–131. Холод O. Кореляція вербальної агресії інтернет-читачів і даних електронного декларування чиновників України (в період з 23 серпня по 7 листопада 2016 року). Psycholinguistics-Psiholingvistika. 2017. Вип. 21, № 2. С. 118–150. Retrieved from: https://psycholing-journal.com/index.php/journal/article/view/62. Шевченко Л., Дергач Д., Сизонов Д., Шматко І. Юрислінгвістика: словник термінів і понять. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2015. Giles, D. (2003). Media Psychology. Mahwah, New Jersey, London: Lawrence Erlbaum Associates, Publishers. Novick, Ja. M., Kim, A., & Trueswell, J. C. (2003). Studying the Grammatical Aspects of Word Recognition: Lexical Priming, Parsing, and Syntactic Ambiguity Resolution. Journal of Psycholinguistic Research, 32(1), 57–75. https://doi.org/10.1023/a:1021985032200. Tausczik, Y., & Pennebaker, J. W. (2010). The Psychological Meaning of Words: LIWC and Computerized Text Analysis Methods. Journal of Language and Social Psychology, 29(1), 24–54. https://doi.org/10.1177/0261927X09351676. References (translated and transliterated) Bilokonenko, L. (2012). Peioratyvna i іnvektyvna leksyka v mizhosobystisnomu konflikti [Invective and pejorative vocabulary in interpersonal conflict]. Filolohichni Studii. Naukovyi Visnyk Kryvorizkoho Derzhavnoho Pedahohichnoho Universytetu, 7(2), 119–127. Voitsekhivska, N. (2014). Invektyva v konfliktnomu dialohichnomu dyskursi [Invectives in Conflict Dialogical Discourse]. Humanitarna Osvita v Tekhnichnykh Vyshchykh Navchalnykh Zakladakh, 29, 322–332, https://doi.org/10.18372/2520-6818.29.8011. Havryliv, O. (2019). Nepriama verbalna ahresiia [Indirect verbal aggression]. East European Journal of Psycholinguistics, 6(2), 7–20. https://doi.org/10.5281/zenodo.3637704. Issers, O. (2008). Kommunikativnye Strategii i Taktiki Russkoy Rechi [Communicative Strategies and Tactics of Russian Speech]. Moscow: KomKniga. Kostusiak, N., & Mezhov, O. (2018). Prefiksalni innovatsii yak zasib psykholohichnoho vplyvu na svidomist retsypiientiv. [Prefixal Innovations as a Means of Psychological Impact on Consciousness of Recipients]. Psycholinguistics-Psiholingvistika, 24(2), 97–113. https://doi.org/10.31470/2309-1797-2018-24-2-97-113. Makarenko, N. (2013). Invektyvna leksyka yak forma mizhosobystisnoho spilkuvannia [Invective vocabulary as a form of interpersonal communication]. Problemy Suchasnoi Psykholohii, 22, 336–347. https://doi.org/10.32626/2227-6246.2013-22.%p. Mamych, M. (2019). Vulharyzatsia movy dytiachoho multyplikatsiinoho tekstu yak psykholinhvistychna problema. [The vulgarization of the language of a children’s multiplication text as a psycholinguistic problem]. Psycholinguistics-Psiholingvistika, 26(2), 260–277. https://doi.org/10.31470/2309-1797-2019-26-2-260-277. Navalna, M. (2017). Peioratyvy v movi ukrainskoi periodyky [Pejoratives in the language of Ukrainian periodicals]. Psycholinguistics-Psiholingvistika, 22(2), 85–97. https://doi.org/10.5281/zenodo.1069544. Pirozhkov, V. (1994). Zakony prestupnogo mira molodezhi (kriminalnaya subkultura) [Laws of The Criminal World of Youth (Criminal Subculture)]. Tver: Priz. Retrieved from: http://www.e-readinglib.org/bookreader.php/75561/Pirozhkov-Zakony_prestupnogo_mira_molodezhi.html. Pryshchepa, G. (2017). “Mova nenavysti” yak lingvistychnyi marker “Gibrydnoi Viiny» [“Hate Speech” as a Linguistic Marker of a Hybrid War]. Psycholinguistics-Psiholingvistika, 22(2), 98–112. https://doi.org/10.5281/zenodo.1069546. Sidorenko, Y. (1997). Lichnostnoe vliyanie i protivostoyanie chuzhomu vliyaniyu [Personal Influence and Opposition to Another’s Influence]. In: Psikhologicheskie Problemy Samorealizatsii Lichnosti. (pp. 123–142). S.-Petersburg: S.-Petersburg State University. Slovnyk Ukrainskoi Movy [A Dictionary of the Ukrainian Language]: 11 Volumes. (1970–1980). Kyiv: Naukova Dumka. Stavytska, L. (2005). Arho, Zharhon, Slenh: Sotsialna Dyferentsiatsiia Ukrainskoii Movy [Argot, Jargon, Slang: Social Differentiation of the Ukrainian Language]. Kyiv: Krytyka. Stavytska, L. (2005). Ukrainskyi Zhargon / A Dictionary of Ukrainian Slang: Slovnyk [Ukrainian Jargon = A Dictionary of Ukrainian Slang: Dictionary]. Kyiv: Krytyka. Sudus, Y. (2018). Movlennievi taktyky realizatsii stratehii dyskredytatsii v dyskursi dyplomativ SShA [Speech tactics of discrediting strategy in the U.S. diplomatic discourse]. East European Journal of Psycholinguistics, 5(1), 70–82. https://doi.org/10.5281/zenodo.143636. Topchyi, L. (2018). Zasoby realizatsii invektyvnoi prahmatyky v publitsystychnomu dyskursi Iryny Kalynets [Methods of implementing invective pragmatics in Iryna Kalynets’ journalistic discourse]. Derzhava ta Rehiony. Seriia: Humanitarni Nauky, 1(52), 95–100. Formanova, S. (2013). Stylistychni osoblyvosti invektyvy v ukrainskii movi [Stylistic Peculiarities of Invective in Ukrainian Language]. Zapysky z Ukrainskoho Movoznavstva, 20, 124–131. Kholod, O. (2017). Koreliatsiia verbalnoi ahresii internet-chytachiv i danykh elektronnoho deklaruvannia chynovnykiv Ukrainy (v period z 23 serpnia po 7 lystopada 2016 roku). [Correlation Between Verbal Aggression of Online Readers and Data of Electronic Incomes Declaration of Ukrainian Officials (during the period from August 23 to November 7, 2016)]. Psycholinguistics-Psiholingvistika, 21(2), 118–150. Retrieved from: https://psycholing-journal.com/index.php/journal/article/view/62. Shevchenko, L., Derhach, D., Syzonov, D., & Shmatko, I. (2015). Yuryslinhvistyka: Slovnyk Terminiv i Poniat [Juridical Linguistics: Dictionary of Terms and Concepts]. Kyiv: Kyivskyi Universytet Publishers. Giles, D. (2003). Media Psychology. Mahwah, New Jersey, London: Lawrence Erlbaum Associates, Publishers. Novick, Ja. M., Kim, A., & Trueswell, J. C. (2003). Studying the Grammatical Aspects of Word Recognition: Lexical Priming, Parsing, and Syntactic Ambiguity Resolution. Journal of Psycholinguistic Research, 32(1), 57–75. https://doi.org/10.1023/a:1021985032200. Tausczik, Y., & Pennebaker, J. W. (2010). The psychological meaning of words: LIWC and computerized text analysis methods. Journal of Language and Social Psychology, 29(1), 24–54. https://doi.org/10.1177/0261927X09351676.