Добірка наукової літератури з теми "Стереотип мовний"

Стаття присвячена вивченню етнічного стереотипу, сформованого в народнопісенних текстах, що постає носієм ментальної інформації. Метою наукової публікації є вивчення фольклорного стереотипу української дівчини, простеження стабільності та динаміки досліджуваного образу в уявленні сучасного комуніканта. Психолінгвістичні методи дослідження дозволили отримати та проаналізувати унікальний фактичний матеріал, виражений засобами мови, що розкриває ментальні механізми функціонування стереотипів. Виявлення мовних одиниць, що репрезентують стереотипні образи, встановлення їхньої семантичної структури здійснене на основі описового методу та семантичного аналізу. Застосований метод асоціативного експерименту способом анкетування дав можливість отримати мовні реакції на фольклорні образи, що узагальнюють стереотип української дівчини. Результати дослідження вербального вияву асоціацій у мовній свідомості сучасних комунікантів стверджують стабільність і часову тяглість фольклорних образів. Змістові й образні складники фольклорного стереотипу позначені консервативністю, цілісністю відтворення, наявністю емоційно-оцінного компонента, що відображено у великій кількості типових позитивних реакцій респондентів. Динамічні процеси у сприйнятті фольклорного стереотипу дівчини засвідчують нове та нетрадиційне смислове наповнення фольклоризмів чи загалом нерозуміння народно-пісенного образу. Простежено механізм модифікації стереотипів, коли традиційні фольклорні образи у сприйнятті сучасних мовців змінюють свою конотацію, семантичне й стилістичне наповнення. Передбачено, що дослідження етнонаціональних стереотипів на міждисциплінарному рівні дозволить вивчити динамічні процеси сприйняття ментальної інформації, визначити чинники формування стереотипів.

Комунікація представників різних культур та конфесій зумовлює виникнення етнічних стереотипів, які є соціокультурними зразками груп певної раси чи національності, що формуються на основі оцінного сприйняття характерних відмінностей меншини від панівної більшості. Стереотипізація є соціальною категоризацією, яка відбувається за участю мовних засобів, які закріплюють стереотипи в колективній свідомості. Мовне оприявлення стереотипів відбувається за допомогою лексичних та ідіоматичних одиниць, стилістичних та риторичних засобів медіадискурсу. У статті висвітлюються результати дискурсивного аналізу мовних засобів репрезентації етнічного стереотипу американця азіатського походження в американському медіадискурсі XX століття. Цей етнічний стереотип реалізується в оціночних характеристиках зовнішньої та культурної відмінності меншини від домінантної етнічної групи. Формування стереотипу американця азіатського походження відбувалось у 20-ті роки XX століття з появою у країні перших китайських іммігрантів. За часи каліфорнійської золотої лихоманки до Сполучених Штатів заїжджають значна кількість робітників із Китаю, які видобували золото та виконували важку роботу. Американізація китайських іммігрантів зображається в медіадискурсі як шлях до успіху, але цей успіх сприймається як конкуренція. Зумовлене економічними чинниками змагання за робочі місця відобразилось у зневажливих назвах переселенців. Лексичні одиниці, які позначають цей стереотип, указують на негативне сприйняття етнічної меншини, що в медійному дискурсі відповідає риторичним прийомам, спрямованим на переконання в небезпечному характері іммігрантів з Азії. Відмінність зовнішнього вигляду і поведінки викликає непорозуміння і веде до ворожого сприйняття цієї расової групи. Рух за громадські права у 60–70-их роках XX століття змінює соціально- політичну ситуацію у країні. Відтоді політична коректність визнається принципом співіснування різних расових, релігійних, культурних та інших груп, що значно зменшує прояви мовленнєвої нетолерантності в американському суспільстві. Визнання працьовитості та наполегливості американців азіатського походження, які працюють у торгівлі та науці, впливає на виникнення позитивного стереотипу наприкінці XX століття.

У статті уточнено зміст понять «гендер», «гендерний стереотип», наголошено, що гендерні стереотипи впливають на сприймання, запам’ятовування й інтерпретацію людиною інформації відповідно до сформованих у її свідомості уявлень про маскулінне та фемінне. Здійснено огляд праць українських та зарубіжних науковців з проблем вивчення гендерних стереотипів, визначено актуальні аспекти досліджень. У роботі гендерний стереотип витлумачено як узагальнене в культурі уявлення про приписувані жінкам або чоловікам риси зовнішності, характеру, статусно-рольові ознаки тощо. Розглянуто різні підходи дослідників до класифікації гендерних стереотипів у мові ЗМІ. Визначено мовні засоби вираження гендерних стереотипів у мові українських ЗМІ. Зосереджено увагу на описі зовнішніх та професійних характеристик осіб жіночої та чоловічої статі, гендерних ролей чоловіків і жінок. Наголошено, що поданий у медійному дискурсі опис зовнішності осіб чоловічої та жіночої статі відображає не лише світогляд автора, а й соціокультурні стереотипні уявлення про їхні зовнішні дані та моральні якості, особливості поведінки тощо. У текстах ЗМІ зовнішність жінок описують докладніше, ніж чоловіків. Краса жінки полягає в її природності, доглянутості, впевненості у собі. Із зовнішністю пов’язана риса сексуальної привабливості жінки. У сучасних медіа акцентовано увагу на тому, що в суспільстві зберігається стереотипне уявлення про жінку-матір та дружину, яка насамперед виховує дітей, займається побутом. Сучасні соціальні та політичні події зумовили з’яву нових гендерних ролей, зокрема жінки-воїна, жінки-військовослужбовця. У мові ЗМІ також відображено професійні характеристики жінки. Відповідно до стереотипних уявлень керівні посади посідають чоловіки. Жінка-керівник вважається винятком. Усі динамічні процеси всередині гендерного концептуального простору відбуваються внаслідок трансформацій та нового перерозподілу гендерних ролей між чоловіками й жінками. Медійний дискурс дає широкі можливості для подальшого вивчення гендерних стереотипів на тлі світових процесів гендерного розвитку, це й може слугувати предметом нових наукових студій.

У статті проаналізовано особливості виявів ґендерних стереотипів української жінки різних періодів історії нашої країни на сторінках журнального періодичного видання «Радянська жінка» та «Жінка». Мета дослідження – описати мовну особистість української жінки радянських і пострадянських часів, виявити характерні ознаки першої та другої, а також проаналізувати мовний матеріал, що репрезентує ці мовні особистості на сторінках публіцистичних текстів. Предметом розгляду були особливості стереотипів, пов’язаних з українською жінкою радянської та незалежної України. Матеріал періодичних видань дає змогу зіставити «знеособлений» образ радянської жінки із нашою сучасницею в усьому розмаїтті її виявів як вільної представниці українства. Для виявлення специфічних значеннєвих моделей фемінних стереотипів, представлених в аналізованих джерелах, у роботі застосовано контекстуально-інтерпретаційний метод та контент-аналіз, а компонентний аналіз дав змогу висвітлити семантичну оригінальність кожного маркера стереотипізованих моделей мовної особистості української жінки. Результати аналізу особливостей мовної поведінки жінки уможливлюють зробити висновок про те, що провідною моделлю радянської жінки була знеособлена мовна особистість, орієнтована на трудові звершення на благо радянського суспільства; родина і жіноча природа внаслідок пропаганди залишаються на периферії. Сучасні жіночі видання намагаються показати мовну особистість української жінки у всьому розмаїтті її комунікативних, психоментальних, емоційних та інших виявів, і ця презентаційна полісемантичність відбивається і в мовному конструюванні, яке синтезує всі виражальні засоби національної мови та її впливовий потенціал.

Статтю присвячено дослідженню мотиваційного аспекту використання медіатексту під час навчання англійської мови майбутніх фахівців із початкової освіти. З’ясовано функціонування поняття «медіатекст» у науково-методичній літературі. Визначено домінантні ознаки медіатексту як навчального ресурсу. Окреслено практичну лінгвометодичну цінність медіатексту під час навчання іноземної мови. Особливу увагу звернено на те, що в інформаційному суспільстві XXI ст. медіатексти є найбільш поширеною формою існування сучасної мови. Робота з медіатекстами дає можливість говорити про формування медіаграмотності особистості, що володіє культурою спілкування з медіа, творчими, комунікативними здібностями, критичним мисленням, уміннями повноцінного сприйняття, інтерпретації та аналізу таких ресурсів. Окрім того, відзначено поширеність, доступність, практичність і велику кількість різножанрових медіатекстів у сучасному цифровому освітньому середовищі. Акцент зроблено і на тематичне розмаїття медіатекстів, безліч матеріалів, присвячених актуальним подіям сьогодення: економіці, політиці, науці й освіті, культурі та спорту, що становить інтерес для студентів і мотивує їх до іншомовної комунікації для обговорення запропонованих тем. Визначено, що іншомовний медіатекст – це джерело широкого кола національно-культурних мовних одиниць, що становлять особливу цінність для вивчення іноземної мови в контексті міжкультурної взаємодії: фразеологізмів, прислів’їв, національно-культурних стереотипів, ідіом, стилістичних фігур; звернення до прецедентних феноменів як одиниць когнітивної бази, що також сприяє взаєморозумінню під час міжкультурної комунікації. Медіатекст є важливим засобом для вирішення широкого спектру комунікативних і власне мовних методичних завдань. Використання медіатекстів під час навчання іноземної мови майбутніх фахівців із початкової освіти у виші сприяє заохоченню студентів до вивчення мови, бо такий медіаресурс являє собою цікавий («живий») мовний матеріал і привносять мотиваційний аспект в освітній процес, що відбувається через сприймання медіатексту як джерела лінгвістичного і навчального матеріалу.

Мета статті полягає у визначенні методологічного апарату, який сприяє виявленню та опису етно- та лінгвокультурного змісту мовних одиниць на прикладі російської діалектної фраземіки Півдня України. Предмет дослідження становлять кодові простори й лінгвокультурні коди, планом вираження яких є культурно значущі мовні одиниці, зокрема фразеологізми, що існують у російських говірках Півдня України. Методологічною основою дослідження стали сучасні розробки й основні положення лінгвосеміотики, лінгвокультурології, етнолінгвістики, концептології, діалектології, фразеології. Як спосіб виявлення, систематизації та подальшого опису культурного знання запропоновано класифікацію, яка передбачає виокремлення трьох кодових просторів: антропного, природного та ірраціонального — і лінгвокультурних кодів, що їх наповнюють. Класифікацію проілюстровано конкретними прикладами; відзначено перетини лінгвокультурних кодів і кодових просторів. Результатом дослідження стали висновки, згідно з якими фразеологічна, мовна, концептуальна картини світу можуть бути реконструйовані за допомогою кодових просторів і лінгвокультурних кодів, що їх наповнюють. Складовими лінгвокультурних кодів є знаки культури, закріплені в мові: архетипи, концепти, стереотипи, еталони, символи.

У статті на матеріалі трилогії Томаса Стоппарда «Острів Утопії» визначено основні фрагменти англомовної картини світу, представленої лінгвістичними особливостями етнокультурного аспекту в мовній об’єктивації російського етносу британською лінгвокультурною спільністю. Увагу зосереджено на спробі дослідження етнічних стереотипів, які існують у пізнанні людиною навколишнього світу іншого народу, є етнономінаціями та створюють своєрідний етнокультурний образ багатонаціонального світу, що впливає на організацію міжетнічної комунікації: на вибір відповідних номінативних одиниць та стратегічне розгортання спілкування. Дослідження та сприйняття іншої культури завжди проходить крізь призму своїх національних цінностей та властивостей характеру, відповідно, сприймання росіян, зокрема, англійцями дає багатий матеріал для вивчення англійського менталітету. Автор аналізує стереотипні уявлення англійців про національний характер та особливості національного менталітету російської етнічної спільноти. Виявляється, що росіянам потрібен сильний жорсткий лідер, оскільки вони звикли до беззастережливого підпорядкування владі та авторитету. У результаті аналізу виявлено, що позитивна оцінка факту, дії або явища надає об’єкту, що описується, характеристик «свого»: за норму, ідеал, щось позитивне сприймаються суспільством лише свої культурні надбання. Те, що оцінюється негативно, належить до класу «чужого». Таким чином, все, що оцінюється позитивно, є характеристикою «свого» та береться за правило; все, що оцінюється негативно, описується як чуже і тому зазнає відторгнення. Саме екстралінгвістичні фактори (політична, соціально-економічна ситуація) визначають, якої форми набуде контакт двох націй: діалогу чи конфлікту. Постулюється ідея, що домінантні риси національного характеру представників інших культур складаються в англійців у певний стереотип, який є стійким утворенням та таким, що не завжди відповідає дійсному стану речей. У ситуаціях міжетнічного спілкування процес комунікації відбувається на основі стратегій ототожнення та дистанціювання. Відповідні стратегії в міжетнічній взаємодії визначають спрямування комунікативних дій мовців із можливим наданням експліцитної або імпліцитної оцінки чи характеристики.

У статті проаналізовано роль мовних кліше у структуруванні фрагментів інформаційної дійсності, концептуалізації інформації в новітньому медіадискурсі. Мову медіакомунікації осмислено в контексті глобальної клішованості, оскільки завдяки багатовекторності інформаційного простору світ втрачає національні кордони, інформація не має обмежень у часі і просторі. Констатовано, що лінгвалізація інформаційних процесів формує медіаобраз сучасної дійсності, а мовні кліше виступають в ролі конструктів медійного простору, інтерпретація подій структурує фрагменти медіакартини світу, перетворюючи інформаційні потоки на ідеологічні стереотипи.

Людське мовлення існує як особливий вид діяльності – чітко структурований, організований, впорядкований, що регулюється суспільством, у якому ми живемо, його нормами та традиціями. Проте детермінованість комунікації суспільними відносинами залишає індивідові певний простір для особистого вибору тих чи інших мовленнєвих актів та мовних одиниць у відповідності до його попереднього досвіду, який безперечно базується на індивідуальній картині світу, створеній у мозку завдяки багатоманітній взаємодії з оточуючим світом. Саме соціальні відносини і є своєрідною засадою комунікативної діяльності будь-якого представника цього суспільства. Мова та культура (а саме: сукупність традицій, уявлень, звичок, знань та правил поведінки, що зафіксовані у значеннях мовних одиниць) нерозривно позв’язані та дозволяють передавати досвід від однієї генерації до іншої, закріплюючи й певні стереотипи. Отже, здатність мови впливати на ставлення людей до речей, фактів, подій цілком зрозуміла, що й дозволило активістам запропонувати мовну реформу у 70-і роках ХХ століття. Спочатку феміністки проголосили необхідність мовних змін у жіночих номінаціях, потім ця течія стала загальнонаціональною у багатьох країнах світу і торкнулася представників інших меншин, отримавши назву політичної коректності. Наразі цю течію називають соціальною коректністю, оскільки вона опікується злагодою усіх членів суспільства. Запропоновані зміни вважалися соціально та культурно бажаними й корисними через припущення, що зміни в мові людей призведуть до змін у їхньому ставленні до певних явищ та життя в цілому. Зважаючі на останні події у Сполучених Штатах Америки, слід зауважити, що сучасний інтерес до “політично коректної” мови не вщухає, а й далі набирає обертів. Цікавим видається прослідити соціо-культурні витоки та засади цього явища, а також його лінгвістичне відображення.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04 – “Філософська антропологія, філософія культури”. Кафедра теорії культури та філософії науки Харківського національного університету ім. В. Н.Каразіна. - Харків, 2003. У дисертації виділено та розглянуто систему культурних стереотипів як одного із провідних чинників, що формують і зберігають особливості українського етносу, його ментальну специфіку. Дослідження проводилось на текстах народних казок, які записані в різних регіонах України та належать до різних історичних періодів. Для досягнення більшої валідності результатів проведено порівняльно-зіставний аналіз із залученням текстів казок інших етносів. У виборі текстів, які порівнювались, використано таку схему: порівняно тексти казок етносів, які мають спільні історичні та мовні корені, спільну територію існування і тексти етносів, які не мають спільних історико-мовних коренів і не мали (мають) спільного територіального середовища. Аналіз проведено за чотирнадцятьма основними категоріями-константами (“друг/ворог”, “свій/чужий” і та ін.), внаслідок чого виявлено здатність фольклорних текстів накопичувати культурні стереотипи, підтверджено їх стійкість до впливу часу та культурних стереотипів інших етносів, а також здобуто цікаві наукові результати стосовно етнічних особливостей культурних стереотипів українців, їхньої ідентичності.
Thesis for the degree of the Candidate of Philosophy on speciality 09.00.04 - “Philosophical anthropology, philosophy of culture”. The Department of the theory of culture and philosophy of science of the Kharkiv National University hamed after V.N.Karazin. - Kharkiv, 2003. The thesis has marked out and considered the system of cultural stereotypes as one the leading factors of forming and keeping of the peculiarities of Ukrainian ethnos and its mentality. The investigations were carried out on the texts of the popular folk tales that were written down in different regions of Ukraine and had a rather wide historical gap. To achieve the validity of the results the comparative analysis with the texts of other ethnoses' tales was made. The analysis was carried out in the following way: there were compared the texts of the ethnoses having common historical roots, common linguistic roots, common territory of existence and the texts of the ethnoses having no common historical – linguistic roots and common territorial environment. The analysis is made on fourteen main categorial constants (“friend/enemy”, “home/foreign” and so on) As the result it was found out not only the ability of folk texts to accumulate cultural stereotypes and proved their stableness to the influence of time and other ethnoses, but also there were achieved interesting scientific results as to the ethnic peculiarities of the cultural stereotypes of the Ukrainians, their identity.

Звернення до особливостей представлення гендерних стереотипів у субстандарті німецької мови зумовлено антропоцентричними тенденціями сучасної лінгвістики, актуальністю питання співвідношення мови та мислення, проблемами впливу соціальних факторів на мовний код. Чоловічі та жіночі якості та відношення до них у суспільстві знайшли своє відображення у лексичному значенні слова.

Вивчення стереотипів у сучасній лінгвістиці є актуальним для філології. Особливо важливим стає у контексті вивчення українсько-польських взаємозв’язків. Порівняльні аспекти стереотипу чоловіка та жінки в українській та польській мовах є важливими для використання під час вивчення полоністичних дисциплін. Відповідно основними завданнями стала характеристика впливу ментальності та культури на формування мовних стереотипів, з’ясування суті гендерних стереотипів у мовній картині світу, розкриття стереотипу чоловіка та жінки в польській та українській мовах, а також у свідомості українців і поляків у рамках лінгвокультурних відносин.

В час масштабної глобалізації, вивчення національної специфіки того чи іншого народу набуває все більшого значення. Фразеологізми відображають позамовну дійсність, називають предмети та явища навколишнього середовища, фіксують зміст, який стосується умов життя народу – носія тої чи іншої мови, вони є дзеркалом національної культури. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/30483

Медведєв А. В. Репрезентація етнічних стереотипів у німецькомовному побутовому анекдоті : кваліфікаціїна робота магістра спеціальності 035 "Філологія" / наук. керівник С. Ю. Вапіров. Заполріжжя : ЗНУ, 2020. 63 с.
UA : Магістреська робота: 63 стор., 67 джерел. Об’єктомдослідження є німецький побутовий анекдот етнічної тематики. Метадослідження полягає у вивченні мовних засобів репрезентації регіонального представника у німецькому побутовому анекдоті. Теоретико-методологічні засади: теорія комічного (Л.М. Пєсоріна, І.°Е.°Сніховська) теорія стереотипів (І.Реш, Ю.Є. Прохоров, У. Аммон). Отриманні результати: Анекдот як жанр виконує не тільки викривальну функцію (мається на увазі політичний анекдот), а й розважальну. Анекдот відбиває всі значущі сторони буття суспільства, у ньому вербалізуються найважливіші етнічні та культурні стереотипи. Розглянуті нами стереотипи регіональних пред¬ставників німецько¬мовно¬го етносу, а саме швабів, швейцарців, баварців, австрійців, східних фризів мають лінгвокультурну значущість і не тільки у плані розуміння характеру зазначених регіональних представників, але й у плані вивчення гумористичного сприйняття ними самих та інших етнічних груп. Було з’ясовано, що етнічні стереотипи будуються навколо уявлень про інтелектуальні здібності та риси характеру етнічних груп (останні обумовлюють до того ж поведінку їх представників). Гумористичний ефект/гумористична конотація визначається тематикою, аксіологією, спрямованістю комунікації, зорієнтованої на виявлення невідповідностей або ж алогічних суперечностей у реальному житті, що зумовлюють виникнення сміхового ефекту. Серед найважливіших засобів створення комічного ефекту слід назвати: мовну гру слів або значень (полісемія, омонімія), мовні відхилення на діалектному рівні, антропоніміка, метафоричність, алогізм тощо.

Ященко Ю. М. Стилістика гумору в анекдотах професійної тематики : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 035 "Філологія" / наук. керівник С. Ю. Вапіров. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 62 с.
UA : Дипломна робота - 62 стор., 63 джерела. Об’єктом дослідження є німецький побутовий анекдот професійної тематики, а предметом є мовні засоби репрезентації представника певної професії у німецькому побутовому анекдоті. Мета роботи: вивчення мовних засобів репрезентації представника таких професій, як поліцейський, юрист, політик, лікар, програміст, у німецькому побутовому анекдоті. Теоретико-методологічні засади: ключові положення теорії комічного, (М.М. Бахтин, І.Е. Сніховська та ін.), теорії стереотипів (О.В. Бєлова О.В., Е. Бартминський, І. Панасюк) та гумористичного дискурсу (В.І. Карасик, В.В. Химик та ін.). Отримані результати: Розглянуті нами стереотипи пред¬ставників 5 професій, а саме поліцейсь¬кого, юриста, політика, лікаря, програміста мають лінгвокультурну зна¬чущість і не тільки у плані розуміння їх типових характеристик, але й у плані вивчення гумористич¬ного сприйняття їх образів. Більшість визначених нами стереотипних харак¬теристик є негативними. Гумористичний ефект/гумористична конотація визначається тематикою, аксіологією, спрямованістю комунікації, зорієнтованої на виявлення невідпо-відностей або ж алогічних суперечностей у реальному житті, що зумовлю¬ють виникнення сміхового ефекту. Серед найважливіших засобів створення комічного ефекту слід назвати: мовну гру слів або значень (полісемія, омонімія), метафорика, елементи мовного алогізму та чорного гумору (найменування, що викликають первинну реакцію зворотну сміховій) тощо. Ключові слова: побутовий анекдот, стереотип, ефект несподіва-ності, ефект комічного, мовна гра, каламбур.
DE : Die vorliegende Diplomarbeit bezieht sich auf die Problematik der Berufsstereotype unter komischem Gesichtswinkel. Die Aktualität des erforschten Themas ist durch ein hohes Interesse der modernen Linguistik zum Phänomen des Komischen, sowie zu komplizierten Prozessen der Stereotypisierung des deutschsprachigen regionalen Vertreters zu erklären. Das läßt sich anhand einer meist standhaften und zugleich flexiblen Gattungen wie der Witz ausführen. Der Witz widerspiegelt die wichtigsten professionelle und kulturelle Stereotype. Die festgestellten und analysierten Vorstellungen der Deutschen über Polizisten, Juristen, Politiker, Ärzte und Programmierer sind nicht nur aus landeskundlicher Sicht wichtig, sondern sie lassen auch die Besonderheiten ihrer komischen Wahrnehmung begreifen. Die meisten erforschten Charakteristika der Berufsvertreter sind negativ. Anhand dieser Stereotype werden solche menschliche Eigenschaften, wie Intelligenz, Charakter charakterisiert. Der Humoreffekt, der in der Witzsituation entsteht, hängt von der Thematik des Witzes, sowie von der Ausrichtung der Kommunikation ab. Die letzte ist auf die Enthüllung der alogischen Widersprüche orientiert. Unter den wichtigsten Mitteln, die für den Humoreffekt dienen, ist das Wortspiel zu nennen, das auf der Polysemie oder Homonymie gründet. Das Wortspiel kann nicht nut auf der lexikalischen Ebene zum Vorschein kommen, es kann auch phonetischgraphischen und morphologische Natur haben. Die Abweichungen auf der dialektalen Ebene, Antroponymik sind im Witz auch von Bedeutung.

Кузьменко Д. К. Негативні етнономінації як маркери мови ворожнечі та їх відтворення при перекладі українською мовою (на матеріалі американського варіанту англійської мови) : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 035 «Філологія» / наук. керівник С. І. Прус. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 62 с.
UA : Дипломна робота – 62 стор., 58 джерела. Об’єкт дослідження: маркери мови ворожнечі, як негативно забарвлені етнономінації на позначення представників «чужих» спільнот, які проживають на території Америки. Мета роботи: комплексне вивчення феномену «мова ворожнечі», її чинників та маркерів та особливостях їх перекладу українською мовою. Теоретико-методологічні засади: ключові положення про «мову ворожнечі», сформульовані та досліджені науковцями, як в зарубіжній (Lewis I., Herbert C., Walker S.) так і в вітчизняній науці (Дубровский Д., Акифьева Р., Грищенко А. И., Байбурін А. К., Березович Е. Л., Голубовська І. О., Додонов Р. О., Зацний Ю. А., Юнацька Г. Б.), Питання, пов’язані з даною проблемою, розглянуті в соціолінгвістичному і в лінгвістичних руслах. Отримані результати: в ХХ-ХХI ст. в світі посилилися міжетнічні конфлікти, що в свою чергу, зумовило зростання інтересу науковців (соціологів, етнологів, психологів) до феномену мови ворожнечі. Під мовою ворожнечі (англ. “hate speech” або “political incorrectness”) в широкому смислі розуміється, будь - яке самовираження з елементами заперечення принципу рівності всіх людей у правах. Співіснування та взаємодія різних етнокультурних спільнот на рубежі XX-XXI століть спричинило те, що практично не залишилося монокультурних співтовариств, навіть ті нечисленні, які збереглися, лише умовно можна назвати монокультурною. В світлі змін, що відбуваються на світовій арені, відзначається також зростання інтересу до проблеми ідентифікації та самоідентифікації, прагнення етносів зберегти свою самобутність, підкреслити унікальність своєї культури та світосприйняття. На перший погляд ці проблеми здаються зовсім не пов’язані одна з іншою, але це не так, оскільки мова завжди тонко реагує на зміни в житті суспільства та переосмислення багатьох сторін його життя неминуче призводить до відображення цих змін у мові. Одним з найважливіших мовних засобів формування мови ворожнечі є лексика. Безсумнівно, до найбільш значущих ознак мови ворожнечі відносяться такі лексичні одиниці, які відображають релевантність для мовців опозиції «свій – чужий». Головними екстралінгвістичними чинниками мови ворожнечі в номінаціях етнічної приналежності виступають саме стереотипи та базова фундаментальна опозиція людської свідомості «свій – чужий». Опозиція «свій – чужий», є одним з фундаментальних базових протиставлень людської свідомості і тому здавна привертала увагу вчених. Наступним фактором функціонування одиниць мови ворожнечі виступає стереотип або етностереотип. Для нашого дослідження є доцільними саме етноніми з негативною конотацією, які і слугують маркерами мови ворожнечі. Переклад негативно забарвлених етнономінацій можна ототожнювати з перекладом сленгу, так як це дуже схожі поняття та НЗЕ з одного боку є складовою сленгової системи. При перекладі одиниць з експресивною номінацією потрібно враховувати такі види перекладацьких трансформацій: калька, лексико-семантична заміна, генералізація, транскрипція та транслітерація. При перекладі НЗЕ або сленгу на українську мову обов’язково виконується тільки одна задача – знайти еквівалент денотативного значення одиниці сленгу. Згідно досліджень, американські негативно забарвлені етнономінації є невід’ємною частиною щоденного життя сучасних американців, підтримуючи расизм та дискримінацію, незважаючи на політкоректність, що широко пропагується. У створенні й розповсюдженні нових негативно забарвлених етнономінацій велику роль відіграють ЗМІ та літературні твори. Оскільки НЗЕ володіють різноманітним емоційним забарвленням та мають пейоративний відтінок, то їхніми основними соціопрагматичними функціями є нанесення образів, дегуманізація та актуалізація негативних якостей етносу, що стереотипізується.
EN : The paper focuses on the study of “hate speech” phenomenon and functioning of name, denoting different ethnic groups in present American English. The actuality of the problem, which led to the choice of the research topic, is in the fact that the problem of "hate speech" is quite new, especially in Ukrainian science world. It is the fact that there is not enough research in this field in Ukraine. We analyzed the phenomenon of hate speech, comparing this with political correctness, also due to elaboration of the extralinguistic factors. We discovered that the phenomenon of “hate speech” is linked with political correctness. That is why, in our opinion, it would be appropriate to simultaneously consider two phenomena - political correctness and hate speech. The extralinguistic factors are presented through the main opposition of the human consciousness – “domestic-foreign” and stereotypes. Opposition “domesticforeign” is one of the fundamental basic oppositions of human consciousness and therefore has long attracted the attention of scientists. Throughout the history of scientific research, this opposition has been the subject of research in various sciences: philosophy, psychology, sociology. The concept of stereotype in modern humanities is interdisciplinary. Initially developed on the basis of sociology and social psychology, the concept of stereotype later became the subject of analysis of such sciences as ethnology, history, philosophy, cognitive linguistics, ethnolinguistics and psychology. We analyzed the causes of ethnophaulisms appearance, and the main methods of translation. The translation of ethnopholisms can be equated with the translation of slang, as these are very similar concepts and ethnic slurs on the one hand are part of the slang system. We presented the results of ethnophaulisms translation or so-called ethnic slurs from American English into Ukrainian.

Проаналізовано формули мовного етикету як функціонально автономні комунікативні стереотипи в синтаксичній структурі сучасної української мови. З’ясовано, чому етикетні формули мають контекстно автономний зміст і форму: їх призначення специфічне, вони мають у зв'язку з цим усталену форму і закріплений за нею зміст, вони відтворювані мовленнєві структури. Це комунікативні стереотипи. Якщо ж ці контекстно автономні формули потрапляють у лінійне речення, то вводяться як цитата або як пряма мова, що підкреслює їх первісну функціональну автономність

Проаналізовано формули мовного етикету як функціонально автономні комунікативні стереотипи в синтаксичній структурі сучасної української мови. З’ясовано, чому етикетні формули мають контекстно автономний зміст і форму: їх призначення специфічне, вони мають у зв'язку з цим усталену форму і закріплений за нею зміст, вони відтворювані мовленнєві структури. Це комунікативні стереотипи. Якщо ж ці контекстно автономні формули потрапляють у лінійне речення, то вводяться як цитата або як пряма мова, що підкреслює їх первісну функціональну автономність

Хрестоматія містить наукові статті учасників фундаментального проекту «Лінгвальний простір духовного коду», які свого часу були опубліковані в різних виданнях, однак не завжди є доступними для наукової спільноти, зокрема й для студентства. Зібраний науковий доробок репрезентує мову (слово) як найважливіший чинник національної свідомості, що забезпечує комфортне існування людини в суспільстві, дає змогу виробити систему загальнонародних, національно зумовлених уявлень, пізнати національний характер. Запропоновані читачеві праці поглиблюють теоретичні відомості про семантичну структуру лінгвем у контексті національно-мовної картини світу. Дослідження лінгвального простору духовного коду ґрунтується передусім на осмисленні мовних знаків в системно-структурній та антропоцентричній (когнітивно-дискурсивній) парадигмах, що сприяє з’ясуванню когнітивних механізмів формування найважливіших соціокультурних стереотипів, виявленню культурно зумовлених компонентів мовних значень, інтерпретованих системою моральних норм, поведінки і принципами виховання і т. ін. Книжка стане в нагоді передусім студентам-словесникам під час вивчення навчальної дисципліни «Етнолінгвістика».

Завдяки збільшенню кількості студентів з інших країн освітній простір України характеризується зростанням етнокультурного різноманіття, що призводить до ускладнення стосунків між студентами (як іноземними, так і українськими). Задля попередження негативних проявів у спілкуванні необхідно виокремити психологічні чинники, які впливають на ефективність міжкультурної комунікації, що передбачає рівність всіх культур, толерантне ставлення до культурного різноманіття, особливостей інших народів тощо. Серед психологічних чинників здебільшого виокремлюють: мотиви, цілі, упереджене ставлення, стереотипи.

Життєва реальність людини не може бути осягнена тільки за допомогою раціональних методів. Знання може розглядатися як «стереотипна конфігурація» комунікативних та соціальних практик, результат мовних ігор з їх множинними логіками. У такому представленні формальна раціональність не гарантує дійсної раціональності, що охоплює реальність у модусі цілісності та системної впорядкованості.

Роботу присвячено питанню вибору перекладацького відповідника під впливом гендера перекладача на матеріалі роману Дж. Р. Р. Мартіна "Гра престолів" та двох його перекладів українською мовою, виконаних Н. Тисовською та В. Бродовим. Робимо висновок, що на вибір перекладацьких відповідників часто впливає гендер перекладача: жіночий переклад є м‘яким, мітігованим, евфімістичним, чоловічий – різким, прямолінійнім, зниженим. У жіночому перекладі використані форми, що створюють атмосферу витонченості, піднесеності, краси та затишку, у чоловічому – акцент на функціональності, простоті, примітивності. У перекладах можна спостерігати відбиток загальнокультурних та мовних гендерних стереотипів.

У статті йдеться про культурно-національну специфіку номенів, що позначають емпіричний час в українській мові (у порівнянні з білоруською і російською). Семантика емпіричних номінативних одиниць інтерпретується з позицій ціннісних установок і стереотипів, властивих ментальності тієї чи іншої нації. Увага акцентується на лексемах з семою «календарний місяць року», в яких закодовано інформацію про своєрідну мовну картину світу.

У статті аналізуються фразеологічні одиниці української та російської мови, в яких визначено невербальну поведінку мовців; розглядається лінгвокультурна складова стійких виразів, здатність мовних засобів передавати особливості менталітету нації, стереотипи поведінки, мати етнокультурний зміст.