Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Статус педагога.
Статті в журналах з теми "Статус педагога"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Статус педагога".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Шаруева, Екатерина Викторовна. "Социальное признание как фактор формирования профессионального имиджа учителя". Вопросы журналистики, педагогики, языкознания 40, № 4 (11 лютого 2022): 476–85. http://dx.doi.org/10.52575/2712-7451-2021-40-4-476-485.
Повний текст джерелаАнотація:
В настоящее время система образования предъявляет новые требования не только к профессиональной деятельности современного учителя, которые не только направлены на модернизацию профессиональной деятельности педагога, но и вносят качественные изменения в его профессиональный статус. Таким образом возникает противоречие между потребностью государства в повышении статуса учителя и ограниченными социальными возможностями формирования его положительного профессионального имиджа. Несмотря на большое количество публикаций по данной тематике, социальное признание как фактор его формирования не был достаточно изучен. Цель данного исследования – подтвердить гипотезу: ведущим социальным фактором, оказывающим значительное влияние на формирование профессионального имиджа учителя и отражающее его социальный статус, выступает социальное признание его педагогической деятельности участниками образовательных отношений. Исследование проводилось на основе контент-анализа нормативно-правовых документов, регламентирующих профессиональную деятельность учителя, и анализа педагогического состава Самарской области. В результате исследования были выявлены уровни и виды социального признания представителя педагогической профессии, направленные на повышения статуса учителя и формирующие положительный профессиональный имидж. Полученные данные доказывают влияние социального признания на формирование профессионального имиджа учителя, что способствует повышению статуса педагога. Результаты исследования вносят вклад в развитие теории социального признания в контексте педагогической науки, и могут быть использованы при построении кадровой политики образовательного учреждения.
2
Хоружа, Людмила, та Марина Новак. "ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ У ПРОЦЕСІ РОЗВ’ЯЗАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАДАЧ". Молодий вчений, № 10 (98) (31 жовтня 2021): 296–98. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-10-98-61.
Повний текст джерелаАнотація:
Етика – це є наука, яка вивчає мораль, суспільні норми поведінки, звичаї, а також сукупність моральних правил певної суспільної чи професійної групи. Сьогодення вимагає від педагога багато уваги до вирішення проблем, але можливості для вивчення подолання проблем не так багато як би хотілося. Педагоги дотримуються етики у будь-якій ситуації, але нажаль більшість людей у різних сферах діяльності забувають про етику спілкування, етику поведінки, а з цих двох складових і складається суспільство яке нас оточує. Ми живемо в той час коли розвивається і набуває обертів нова епоха. Це епоха комп’ютеризації. Кожна спеціальність і спеціалізація пристосовується до нових змін. Ці зміни не оминули і педагогічну діяльність. У статті розглянуто вимоги сучасного суспільства до освіти, рівня кваліфікації педагогів та якості їх професійної підготовки, оволодіння загальними і фаховими компетенціями. Серед них – етична складова діяльності педагога при розв’язанні педагогічних задач. Важливою є професійна етика і у багатофункціональній діяльності викладача вищої школи. Оскільки, завдяки рівню педагогічної підготовленості, сформованості педагогічної етики викладача відбуваються певні трансформації у культурі і свідомості студента, його соціальний та професійно-особистісний розвиток. У статті викладені результати опитування викладачів щодо удосконалення етичних норм. Опираючись на результати опитування викладачів, у статті викладено основні вимоги до викладачів, та методи розв’язання педагогічних ситуацій. Також дане дослідження проводилося ґрунтуючись на аналізі досліджень публікацій великих педагогів минулих і теперішніх часів. Опрацювавши напрацювання видатних педагогів, можна виокремити головну складову сучасних спеціалістів, а саме професійної етики. Педагог, не залежно якого рівня кваліфікації, не має права забувати про професіоналізм. А професіоналізм на сам перед складається з етики спілкування та поведінки. Педагог в першу чергу має бути взірцем не лише для тих кого він навчає, а і для всього суспільства загалом.
3
Тищенко, Лілія. "Формування взаємостосунків учасників освітнього процесу на засадах педагогіки партнерства". New pedagogical thought 105, № 1 (17 травня 2021): 70–75. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-105-1-70-75.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито сутність поняття «педагогіка партнерства», окреслено його принципи та засади. Педагогіку партнерства представлено як чинник формування ефективних взаємостосунків всіх учасників освітнього процесу – учнів, педагогів та батьків. Відповідно до Концепції «Нова українська школа» педагогіку партнерства представлено на різних рівнях, зокрема «педагог – учні», «учень – учень», «педагог – батьки». Особливу увагу зосереджено на соціалізації, адаптації та налагодженні відносин, визначенні спільних цінностей, розвитку комунікативних навичок здобувачів освіти, організації суб’єкт-суб’єктних взаємин на рівних умовах. Розкрито роль безпечного освітнього середовища для створення комфортної атмосфери розуміння, підтримки, поваги, толерантності під час ранкових зустрічей та організації групової діяльності здобувачів освіти. Обґрунтовано підходи і способи організації педагогіки партнерства на засадах взаєморозуміння, взаємоповаги, балансу прав, обов’язків та відповідальності, зокрема подано орієнтовну тематику батьківських зборів й особливості їх проведення з метою ефективної партнерській взаємодії педагога та батьків.
4
Шапошников, Л. Е. "В.В. РОЗАНОВ О НЕОБХОДИМОСТИ ДЛЯ РОССИИ «НАЦИОНАЛЬНОЙ ШКОЛЫ»". Гуманитарные исследования в Восточной Сибири и на Дальнем Востоке 57, № 3 (2021): 104–8. http://dx.doi.org/10.24866/1997-2857/2021-3/104-108.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье рассматриваются взгляды В.В. Розанова на проблемы национальной школы. Ориентация отечественного образования на западные стандарты, по его мнению, несет угрозу потери национальной идентичности. Обращение к базисным ценностям отечественной духовной традиции должно стать необходимым элементом школьного обучения. Более того, на качество образовательного процесса неизбежно влияет и статус педагога, в связи с чем в своих работах В.В. Розанов формулирует систему мер по его повышению, а также последовательно критикует политику бюрократизации образования. Автор подчеркивает важность и актуальность идей В.В. Розанова в современных российских реалиях. Ключевые слова: В.В. Розанов, философия образования, образовательная система, национальные традиции
5
Шалівська, Юлія Василівна. "ПРОБЛЕМА ПРОФЕСІЙНОЇ АДАПТАЦІЇ МОЛОДИХ ПЕДАГОГІВ У НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ". Інноватика у вихованні 2, № 11 (30 травня 2020): 187–94. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i11.225.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасна освіта, що безперервно перебуває в режимі реформування, потребує фахівців, здатних не лише пристосовуватись до таких умов, а й уміти навчатись упродовж життя, критично мислити, ставити цілі та досягати їх, працювати в команді, швидко реагувати на зміни, що відбуваються в суспільстві на кожному етапі його розвитку. Традиційний розрив в теорії і практиці під час підготовки майбутніх учителів у закладах вищої освіти призводить лише до часткового усвідомлення молодими фахівцями сутності виконання різних видів професійної діяльності. Відтак, педагоги – вчорашні випускники потребують обов’язкового проходження професійного навчання безпосередньо на робочому місці, підтримки й допомоги колег, досвідченого педагога-наставника, тобто професійної адаптації до нового соціального статусу й нових умов, застосування й удосконалення сформованих компетентностей для здійснення продуктивної педагогічної діяльності. Питання професійної адаптації не є новими, однак залишаються об’єктом розгляду багатьох науковців. У статті проаналізована проблема професійної адаптації молодих педагогів у наукових дослідженнях. У результаті психолого-педагогічного аналізу літературних джерел з’ясовано сутність понять «молодий педагог», «адаптація», «професійна адаптація», виділено сутнісні ознаки цього феномена, розглянуто етапи та структурні компоненти професійної адаптації. Особлива увага звертається на необхідність розробки системи організаційно-педагогічних заходів не лише з боку закладів середньої, а й вищої освіти.
6
Петрова, И. В. "РАЗМЫШЛЕНИЯ ПЕДАГОГА ОБ ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКОЙ СОСТАВЛЯЮЩЕЙ В ЭКОЛОГО-БИОЛОГИЧЕСКОМ ДОПОЛНИТЕЛЬНОМ ОБРАЗОВАНИИ ШКОЛЬНИКОВ. ИСТОРИЯ И СОВРЕМЕННОСТЬ". Биосфера 7, № 1 (30 березня 2015): 113. http://dx.doi.org/10.24855/biosfera.v7i1.51.
Повний текст джерелаАнотація:
Исследовательская деятельность школьников - одно из приоритетных направлений в эколого-биологическом образовании. Его реализация на базе учреждений дополнительного образования недостаточно оценена и осмыслена, поэтому не отрегулированы условия для более продуктивной и комфортной работы педагогов. Существует множество формальных помех нормальной отчетности о работе, педагог оказывается в бюрократической ловушке, которую администрация может использовать (например, против неугодных), а может и не использовать. Требуется придать особый статус исследовательским группам школьников в учреждениях дополнительного образования, делающий возможными занятия малыми группами, смешанный контингент обучаемых и непрерывность программы. Перенос исследовательской деятельности в школы, наблюдаемый в последние годы, не вполне оправдан, так как служит причиной отвлечения учителей от основной работы. Кроме того, они недостаточно компетентны в этой области. Помощь представителей научного сообщества города - это мощный стимул для развития и совершенствования ученических исследований, она держится на связях и взаимопонимании сторон. В последние годы прослеживается тенденция к сокращению числа эколого-биологических центров в стране. Так, в 2007 г. самостоятельное учреждение биологической направленности «Петербургская усадьба» было присоединено к профессиональному лицею - по существу ликвидировано. Его закрытие нарушило сложившиеся традиции в конкретном месте и для определенной части населения, что для нашей страны симптоматично и требует осознания и корректировки. Одной из причин закрытия Усадьбы явилось общее непонимание значения и особенностей исследовательской деятельности для широкого круга школьников. С закрытием Усадьбы был утрачен природный потенциал «музея под открытым небом», созданный здесь за многие годы.
7
Коврігіна, Лілія. "ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ПЕДАГОГА ІНКЛЮЗИВНОГО КЛАСУ". New pedagogical thought 100, № 4 (13 лютого 2020): 80–84. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2019-100-4-80-84.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена пошукам методологічних підходів і теоретичних основ формування та розвитку педагогічної майстерності педагога інклюзивного класу. Висвітлено стан дослідження проблеми педагогічної майстерності в розвідках українських та зарубіжних науковців. Уточнено та конкретизовано сутнісний зміст поняття «педагогічна майстерність», визначено поняття «педагогічна майстерність педагога інклюзивного класу» в контексті розвитку професійної компетентності педагогів в закладі післядипломної педагогічної освіти. Обґрунтовано структуру означеного феномену, сформульовано узагальнений ряд важливих компонентів у структурі педагогічної майстерності педагога інклюзивного класу, визначений сучасними педагогами й психологами, серед яких основна увага звертається на здібності педагога інклюзивного класу, які є основою його професійної компетентності в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. Визначено шляхи розвитку педагогічної майстерності педагога інклюзивного класу в умовах інституту післядипломної педагогічної освіти.
8
Коврігіна, Лілія. "ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ПЕДАГОГА ІНКЛЮЗИВНОГО КЛАСУ". New pedagogical thought 100, № 4 (13 лютого 2020): 80–84. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2019-100-4-80-84.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена пошукам методологічних підходів і теоретичних основ формування та розвитку педагогічної майстерності педагога інклюзивного класу. Висвітлено стан дослідження проблеми педагогічної майстерності в розвідках українських та зарубіжних науковців. Уточнено та конкретизовано сутнісний зміст поняття «педагогічна майстерність», визначено поняття «педагогічна майстерність педагога інклюзивного класу» в контексті розвитку професійної компетентності педагогів в закладі післядипломної педагогічної освіти. Обґрунтовано структуру означеного феномену, сформульовано узагальнений ряд важливих компонентів у структурі педагогічної майстерності педагога інклюзивного класу, визначений сучасними педагогами й психологами, серед яких основна увага звертається на здібності педагога інклюзивного класу, які є основою його професійної компетентності в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. Визначено шляхи розвитку педагогічної майстерності педагога інклюзивного класу в умовах інституту післядипломної педагогічної освіти.
9
Скоромна, Маріанна. "РОЛЬ ОСОБИСТОСТІ ПЕДАГОГА У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, № 8(102) (27 жовтня 2020): 383–91. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.08/383-391.
Повний текст джерелаАнотація:
У даній статті викладено основний зміст науково-педагогічного дослідження, пов’язаного з вивченням проблеми взаємозв’язку особистісних якостей учителя та процесу формування особистості його учнів. Актуальність дослідження визначається важливістю такого аспекту педагогічної взаємодії як вплив особистості вчителя молодших класів на формування особистісних якостей дітей молодшого шкільного віку, на формування соціально прийнятних навичок, набутих дітьми під керівництвом педагога. Ураховуючи особливі відносини педагогів із дітьми молодшого шкільного віку, а саме наслідування поведінки дорослих, бажання демонструвати схвалювані педагогом вчинки, ми звертаємо увагу на особистісні особливості педагогів, їх психологічне здоров’я. У нашій статті ми намагаємося довести, що особистість педагога має вплив на формування особистості дитини, який можна спостерігати в якостях особистості учнів, які найбільш часто будуть зустрічатися в даному класі і відповідатимуть основним рисам особистості вчителя даного класу. Ми вважаємо, що враховуючи велику кількість часу, яку діти проводять зі своїм учителем у період активного формування їх особистості, основним об’єктом для наслідування поведінки та характеру спілкування є саме вчитель.
10
Сорочинська, Тетяна. "Ідеал учителя: порівняння освітніх ідей радянського періоду та сучасності". New pedagogical thought 106, № 2 (5 липня 2021): 12–15. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-106-2-12-15.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено спробу порівняльного аналізу ідеалу вчителя та освітніх ідей радянського періоду і сучасності. Висвітлено педагогічну концепцію освітнього ідеалу повоєнних років. Схарактеризовано основні складові та вимоги до професійної майстерності сучасного фахівця. Обґрунтовано ідею самовиховання як необхідну передумову набуття і збереження професіоналізму вчителя, зокрема розглянуто основні характеристики педагога-початківця та педагога-майстра, окреслено, як майбутній учитель з об’єкта виховного впливу («Я – студент, нехай мене вчать») перетворюється на суб’єкт організації власної життєдіяльності («Я – майбутній педагог, готую себе до педагогічної діяльності щоденно»). Використовуючи педагогічний досвід відомих педагогів, розкрито сутність професійної індивідуальності вчителя та педагогічної культури як вирішального елемента формування його педагогічної майстерності. Доведено, що індивідуальна педагогічна культура виявляється у професійній поведінці педагога. У контексті розкриття проблеми представлено погляд на вчителя з високим і низьким рівнем педагогічної культури, обґрунтовано поняття «педагогічного безкультур’я» як неуцтва та обмеженості педагога. Зосереджено увагу на гуманістичній установці вчителя, що визначає стратегію і тактику освітнього процесу, а також на духовно-моральній складовій як основі педагогічної діяльності майбутнього фахівця.
11
Shamsutdinova, I. I. "STATUS AND ROLE OF HIGHER SCHOOL TEACHER IN ASSESSMENTS OF TEACHERS AND STUDENTS IN CONDITIONS OF DIGITALIZATION OF EDUCATION: SOCIOLOGICAL ANALYSIS." Kazan socially-humanitarian bulletin, no. 2 (2022): 52–55. http://dx.doi.org/10.26907/2079-5912.2022.2.52-55.
Повний текст джерела
12
Токарева, Марина Александровна, and Ольга Геннадьевна Холодкова. "PREPARING A FUTURE TEACHER FOR INNOVATIVE ACTIVITIES IN A PRESCHOOL EDUCATIONAL ORGANIZATION." Pedagogical Review, no. 3(31) (June 21, 2020): 75–84. http://dx.doi.org/10.23951/2307-6127-2020-3-75-84.
Повний текст джерелаАнотація:
В современной России меняется новая образовательная парадигма. Человек, его интересы и потребности, потенциальные возможности и способности оказываются в центре внимания исследователей и педагогов-практиков. Изменение приоритетов российского образования, его структуры и содержания с учетом введения новых образовательных стандартов, в том числе профессионального стандарта «Педагог», направлено на смену роли «транслятора» знаний в профессиональной деятельности педагога – будущего специалиста на роль наставника, партнера, собеседника. В связи с этим обновляется статус образования, предъявляются новые требования к его уровню и качеству. Представлены результаты рабочей программы учебной дисциплины «Инновационные технологии в дошкольном образовании» для студентов педагогического вуза. Реализация разделов программы в структуре ее содержания обеспечивает результативность освоения студентами видов инновационной деятельности, ее этапов в ходе лекционных, самостоятельных занятий, использования активных методов обучения, что формирует их уверенность, мобильность, творческий потенциал, позитивное взаимодействие в условиях готовности профессии. Результаты проведенного исследования свидетельствуют об эффективности содержания данной программы, что подтверждается активным участием студентов в ходе педагогических практик на базе дошкольной образовательной организации, их самостоятельной разработкой инновационных проектов, мероприятий, мини-программ для детей дошкольного возраста. Результатом реализации программы является представленный процесс комплексной готовности будущих специалистов дошкольного образования к инновационной деятельности и профессиональному становлению. In modern Russia, a new educational paradigm is changing: a person, his interests and needs, potential opportunities and abilities are the focus of attention of researchers and practical teachers. The changing priorities of Russian education, its structure and content with the introduction of new educational standards, including the professional standard “Teacher” aimed at changing the role of “translator” of knowledge in professional activity of a teacher, the future expert on the role of mentor, partner, companion. In this regard, the status of education is updated, new requirements are made to its level and quality. The results of the work Program of the discipline «Innovative technologies in pre-school education» for students of pedagogical Universities are presented. The implementation of the Program sections in the structure of its content ensures the effectiveness of students’ development of innovative activities, its stage-by-stage processes during lectures, independent classes, and the use of active learning methods, which forms their confidence, mobility, creativity, and positive interaction in the conditions of professional readiness. The results of the study indicate the effectiveness of the content of this Program, which is confirmed by the active participation of students in the course of pedagogical practices on the basis of a preschool educational organization, their independent development of innovative projects, events, miniprograms for preschool children. The actual result of the Program implementation is the presented process of complex readiness of future specialists of preschool education for innovative activities and professional development. The materials of the article can be used in the practice of departments that train future specialists of preschool educational organizations in the system of secondary and higher professional education.
13
Тарчинська, Юлія. "ТВОРЧИЙ ПОЧЕРК ПЕДАГОГА-ПІАНІСТА НАТАЛІЇ ШИПУНОВОЇ". Молодий вчений, № 7 (95) (30 липня 2021): 19–21. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-7-95-6.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено першу спробу систематизувати методичні погляди знаного в Україні педагога фортепіанного класу Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету – Шипунової Наталії Олександрівни. Орієнтовне окреслення особливостей її фахової діяльності охоплює педагогічний та концертний аспекти творчого шляху мисткині. Аналіз педагогічного і виконавського стилю Н. Шипунової дозволив дійти висновку про те, що педагог розвивала музично-виконавську культуру майбутніх учителів мистецтва (музичного мистецтва) у кращих традиціях вітчизняної та європейської фортепіанних шкіл, що забезпечують сприятливі умови для ефективного фахового зростання здобувачів вищої музичної освіти. Н. Шипунова творчо втілювала фортепіанно-педагогічні засади видатних вітчизняних і зарубіжних педагогів-піаністів, професійна діяльність яких визначила розвиток української фортепіанної школи.
14
Яцула, Т. В. "Філософські аспекти розуміння смислу життя в підготовці майбутнього педагога". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 27 (6 квітня 2021): 65–70. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i27.923.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто філософські та психологічні аспекти розвитку смисложиттєвої позиції педагога. Автором обґрунтовано важливість розвитку в педагогів сприйняття педагогічної діяльності як смисложиттєвої цінності власного життя. Для сучасного педагога важливо не тільки усвідомити структуру педагогічної діяльності, її основні компоненти, педагогічні дії, професійно важливі вміння і свої психологічні якості, але й «увійти» в простір педагогічної взаємодії на основі усвідомлення його сенсу у своєму саморозвитку, самовдосконаленні, самоактуалізації та у розвитку людини як смислоутворювального компонента свого життя. Завдяки усвідомленню сенсу педагогічної діяльності студентами закладів вищої освіти сприймаються цінності, цілі, мотиви, функції взаємодії з людиною, яка навчається. Знання, уміння, навички набувають статусу життєво необхідного потенціалу компетентності педагога. Сенс мети дії та дії загалом залежить від того, якому мотиву вона слугує, задоволенню якої потреби сприяє. Якщо педагог особистісний сенс педагогічної діяльності, взаємодії вбачає в розвитку людини, підтримці її становлення, то й сенс професійної діяльності набуває гуманістичного характеру. Для особистості такого педагога зрозумілий сенс його життя, він збігається із сенсом педагогічної діяльності. Представляючи одне з головних утворень свідомості, особистісний сенс є індивідуалізованим відображенням дійсного ставлення особистості до об’єктів, заради яких розгортається її діяльність, усвідомлюваним як «значення для мене». Цінності педагогічної діяльності, її особистісні сенси мотивують студентів під час навчання у закладах вищої освіти на саморозвиток, самовдосконалення. Процес поширення значущості змісту навчання відбувається послідовно від одного об’єкта до іншого за обов’язкової умови наявності зв’язку між ними. У результаті цього виникають ланцюжки сенсу, а саме ланцюжки поширення значущості. Ланцюжок смислів – це відповіді на вічні питання діяльності людини «Навіщо?», «Чому?, «Для чого?» тощо. Освітній процес у закладі вищої освіти має бути насичений особистісно розвивальними засобами, які б дали змогу майбутньому педагогові орієнтуватись у смислах взаємодії зі школярами, студентами, смислах педагогічної діяльності як смислоутворювального складника сенсу власного життя.
15
Довженко, Т. О., І. А. Небитова та В. О. Шишенко. "РОЛЬ МЕНТОРСТВА У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ". Теорія та методика навчання та виховання, № 51 (2021): 77–87. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.51.08.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито роль менторства у професійній підготовці майбутніх учителів початкової школи. Метою дослiдження є теоретичне обґрунтування ролі менторства у професійній підготовці майбутніх учителів початкової школи. Використано загальнонаукові (аналіз, узагальнення), порівняльно-зіставний і прогностичний методи наукового пізнання. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури визначено суть понять: «наставництво», «менторство», «ментор», «менти», «коуч», «тьютор», «фасилітатор». Зазначено ступені наставництва: I ступінь – педагог-ментор; II ступінь – педагог-тьютор; III ступінь – педагог-коуч; IV ступінь – педагог-фасилітатор. Проаналізовано закордонний досвід впровадження менторства в систему освіти. Визначено переваги менторства для педагога-ментора у ЗВО а саме: менторство допомагає досвідченому викладачеві побачити й окреслити нові перспективи в сфері власної педагогічної діяльності; при успішному здійсненні цих функцій ментор відчуває свій внесок у систему професійної адаптації менти, отримує задоволення від спілкування; справжній педагог завжди має прагнути до самовдосконалення; виконання функцій ментора може допомогти в розвитку професійної кар’єри педагога, підвищення його кваліфікації, сприяє зростанню довіри до нього в педагогічному колективі ЗВО. Охарактеризовано найбільш оптимальні моделі взаємодії, до яких повинен прагнути ментор у професійній підготовці майбутніх учителів початкової школи: спілкування-корекція (спрямоване на виконання діагностичної функції ментором); спілкування-підтримка (доречне у ситуаціях, коли необхідно допомогти підопічним у вирішенні складних ситуацій); спілкування – зняття психологічних бар’єрів (передбачає володіння ментором технологією спілкування на досить високому рівні). Визначено роль менторства у професійній підготовці майбутніх учителів початкової школи під час педагогічної практики. Окреслено переваги і недоліки застосування методу менторства у ЗВО. Доведено, що менторство позитивно впливає як на освітній процес, так і на професійну підготовку майбутніх педагогів. Дружні стосунки, психолого-педагогічна підтримка, стимул до професійного розвитку і самовдосконалення є запорукою успішних менторських взаємин.
16
Мосякова, І. Ю. "РОБОТА ІЗ ПЕДАГОГАМИ БАГАТОПРОФІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ЩОДО СТВОРЕННЯ ІННОВАЦІЙ: ЗАПОБІГАННЯ РИЗИКІВ В ОСВІТНЬОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (12 листопада 2021): 176–80. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-28.
Повний текст джерелаАнотація:
Керівники багатопрофільних закладів позашкільної освіти працюють над підвищенням рівня педагогів щодо створення інноваційного культурно- освітнього простору. У роботі аналізується становлення нового напряму освітнього менеджменту – ризик-менеджменту, наведено характеристики поняття «ризик», що неоднозначно сприймається у науці – і як дія, і як діяльність. У статті вказано на те, що у тому разі, якщо інновації у позашкільній освіті будуть мати великий вплив на вихованців закладів, за якість наданих освітніх послуг відповідальність несе педагогічний колектив на чолі із керівником. Автор наголошує на тому, що у відкритому світі позашкільна педагогіка збагачується новими цифровими технологіями, чим покращує виховне середовище, наповнюючи його новими принципами, формами, змістом та методами роботи. У статті доведено, що розповсюдження інновацій у позашкільних закладах освіти залежить від того, що відчувають, що роблять і про що мріють творчі педагоги. Розглянуто, як сприйняття педагогами інновацій може вплинути на їх участь у творенні інноваційного культурно-освітнього простору у багатопрофільних закладах позашкільної освіти. Наведено основні показники готовності педагогів до змін, яка включає когнітивну, психолого- педагогічну, організаційно-функціональну складові частини, а саме: знання концептуальних положень циклу інновацій, володіння знаннями про методи творення інновацій, знання основних положень педагогіки творчості, креативне мислення; обізнаність педагогів про важливість творення інновацій у закладах позашкільної освіти і супровід ризиків інноваційної діяльності, мотивація до творення інновацій, схильність до провадження змін із врахуванням законодавчих положень, толерантність до невизначеності; здатність застосовувати методи створення інновацій і враховувати ризики, що можуть з’являтися у закладах позашкільної освіти, здатність проводити аналіз інновацій у сфері позашкільної освіти, здатність планувати впровадження інновацій та проводити моніторинг оцінки впливу інновацій на процес надання освітніх послуг. Доведено, що у закладах позашкільної освіти має бути організовано цілеспрямовану підтримку ініціативних педагогів, повинні проводитися дискусії, тренінги з питань апробації новітнього педагогічного досвіду відповідно до кожного з наявних профілів.
17
Заячківська, Надія. "Формування готовності викладачів закладів вищої освіти до використання сучасних освітніх технологій у професійній діяльності". New pedagogical thought 103, № 3 (15 грудня 2020): 36–40. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-103-3-36-40.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто проблему оперативної та якісної підготовки педагогів в умовах застосування сучасних освітніх технологій завдяки активізації процесу інформатизації системи освіти. Охарактеризованокомпоненти традиційного й новітнього підходів до підготовки педагога у підвищенні фахового рівня, описано класифікації технологій навчання, виокремлено моделі розгортання хмарних технологій. Проаналізо-вано сучасні освітні технології, в основу яких покладено інформатизацію освітнього процесу. Обґрунтовано поняття «готовність» як цілісний прояв рис індивіда у контексті традиційних трьох складових: пізнавальної,емоційної, мотиваційної. Визначено сутність окреслених складових готовності педагогів (мотиваційна, когнітивна, діяльнісна). Наведено приклади використання сучасних освітніх технологій з авторськогокурсу (освітні технології в їх історичному розвитку, проєктна технологія, ігрові технології навчання, інформаційно-комунікаційні технології навчання). Зроблено висновок, що, крім знань про освітні технології,педагоги мають по-новому підійти до викладання програмового матеріалу, органічно включаючи ці знання у свою практичну та наукову діяльність, що призводить до покращення системи викладання загалом.
18
Коляда, Наталія, Оксана Кравченко та Алла Войтовська. "ГЕНДЕРНЕ ВИХОВАННЯ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО". New pedagogical thought 99, № 3 (11 лютого 2020): 157–60. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2019-99-3-157-160.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті в гендерно-освітньому дискурсі представлено психолого-педагогічні погляди Василя Олександровича Сухомлинського, а також конструювання гендерних орієнтацій у дітей та молоді. Проаналізовано гендерні ідеї освіти та виховання у навчально-виховному процесі. Виявлено, що «гендерна матриця» українського педагога-гуманіста є підґрунтям для сучасних стандартів рівноцінності статей, розширення егалітарного світогляду батьків та педагогів, формування гендерної компетентності майбутніх учителів та гендерної культури в підростаючого покоління.
19
МАЛИШЕВСЬКИЙ, Олег. "ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕНЕЗИСУ ПОНЯТТЯ “ПРОФЕСІЙНА МОБІЛЬНІСТЬ”". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 60–69. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-60-69.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена історико-філософському аналізу поняття “професійна мобільність” у контексті підготовки майбутніх інженерів-педагогів комп’ютерного профілю. Встановлено, що зростання і складність соціальної, економічної і професійної інформації вимагають від інженера-педагога умінь оперативно поновлювати свої знання, бути успішним і потрібним, готовим до будь-яких змін у професійній діяльності, уміти швидко й ефективно адаптуватися до нових умов ринку праці, тобто бути мобільним. Окреслено понятійне поле професійної мобільності, до якого віднесено дефініції (професія, професіоналізм, мобільність та інші), що об’єднуються з досліджуваним поняттям спільним змістом, метою і функціональною подібністю. Вони обумовлюють формування професійної мобільності інженерів-педагогів комп’ютерного профілю, дозволяють глибше зрозуміти її сутність і визначити шляхи розвитку в умовах університетської освіти. Розглянуто історико-філософські та педагогічні підходи до визначення феномену професійної мобільності у світлі підготовки майбутніх інженерів-педагогів комп’ютерного профілю. З’ясовано, що сьогодні мобільність визначається з позиції не тільки соціальної філософії та соціології, а й в економічному, психологічному та педагогічному аспектах. Доведено, що професійна мобільність визначається соціальними відносинами, установками, цінностями, цілями та іншими мотиваційними факторами, що реально детермінують поведінку суб’єкта в суспільстві. Вона тісно пов’язана із соціальними змінами, обумовлюється ними і впливає на них. При формуванні професійної мобільності майбутнього інженера-педагога в галузі комп’ютерних технологій акцентується увага на необхідності аналізу якісної сторони цього феномена, дослідженні ціннісних прагнень і системи особистісно значущих характеристик майбутнього фахівця, які дадуть можливість успішно реалізувати себе в різних формах взаємодії й самовдосконалення, проявити себе у професійній діяльності і досягнути вищого щабля власного професійного розвитку. Ключові слова: професійна освіта, мобільність, професійна мобільність, інженери-педагоги комп’ютерного профілю, підготовка інженерів-педагогів комп’ютерного профілю.
20
Золотухіна, С. Т. "ТРАДИЦІЇ ТА НОВАЦІЇ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ". Теорія та методика навчання та виховання, № 50 (2021): 65–74. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.50.06.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі аналізу наукової літератури, досвіду роботи у закладі вищої освіти, результатів досліджень педагогічного спрямування розкрито взаємозв’язок традицій і інновацій у педагогічній діяльності. Підкреслено, що підготовка фахівців нової формації залежить від органічного творчого поєднання традиційних та інноваційних форм, методів навчання і виховання в освітньому процесі. Розкрито суть традицій як перевірений часом педагогічний досвід, як механізм накопичення специфічних норм, цінностей, прикладів постановки і розв’язання проблем, які дозволяють за певних умов отримати гарні результати. Підкреслено, що педагогічна традиція як складне явище вміщує багато компонентів, виконує різні функції, має різні види і знаходить свій вираз у значній кількості педагогічних форм, засобів, технологій, методик. У статті показано ставлення видатного українського педагога В. О. Сухомлинського до педагогічних традицій як скарбниці, «куди кожне покоління кладе свій маленький коштовний внесок». У тексті наведено аргументи на користь реалізації інноваційних заходів у педагогічному процесі, а саме: інтенсивний розвиток ІКТ, інтеграційних процесів; особливості сучасної студентської молоді; зміна ролі і функцій викладача вищої школи. Розкрито місце і значення інновацій у діяльності викладача, зокрема, підкреслено їх роль у забезпеченні діяльної позиції суб’єктів освітнього процесу, у вивченні досвіду обговорення проблем, набутті самостійності, формуванні активно-позитивної мотивації, спрямуванні особистісного розвитку, сприянні розвитку пізнавального інтересу, введенні здобувачів у дослідницьку сферу. На основі аналізу наукової літератури узагальнено погляди дослідників щодо вагомого «внеску» інноваційності в стимулювання академічної і професійної мобільності здобувачів на основі самоосвіти, їх ціннісних орієнтирів і життєвих смислів. У статті представлено у систематизовану вигляді вимоги до викладача вищої школи, як головного реалізатора інновацій у професійній діяльності. Підкреслено, що викладач, який здатний творчо, результативно працювати, бути конкурентоспроможним в умовах сьогодення, виступає «творцем», ініціатором конкретних нововведень, може мати статус інноваційної особистості. Подано різні точки зору науковців щодо визначення «інноваційної особистості». Отримано висновок про доцільність розумного поєднання традиційних і інноваційних форм та методів, про процес взаємоперетворення інновацій у традиції та народження нових інновацій із традицій, про їхній взаємозв’язок і взаємодоповнення.
21
Міщенко, С. П. "МІСЦЕ КРЕАТИВНОСТІ У ПРОФЕСІЙНОМУ ЗРОСТАННІ ПЕДАГОГА-МУЗИКАНТА". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 1 (7 вересня 2021): 210–14. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-32.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті актуалізоване розуміння, що сьогодні одними з важливих напрямів реформування вищої освіти в Україні є гуманізація освітньої діяльності та спрямування навчально-виховного процесу ЗВО на формування творчої особистості майбутнього фахівця, створення умов для розкриття здібностей, талантів та обдарувань студентів. У ході вирішення проблеми пошуку місця креативності у професійній підготовці педагога-музиканта автор звертається до історичних основ виникнення цього поняття, досліджує перехід його з психології до педагогіки, аналізує існуючі концепції на наукові погляди на трактування поняття креативності. Автором доведено, що творча особистість – це креативна особистість, яка внаслідок впливу зовнішніх чинників набула необхідних для актуалізації творчого потенціалу додаткових мотивів, особистісних утворень, здібностей, що сприяють досягненню творчих результатів в одному чи кількох видах творчої діяльності. У публікації зроблено висновок про те, що специфіка діяльності педагога-музиканта у своїй основі має креативний зміст. Творча діяльність педагога-музиканта зумовлює наявність у його структурі креативності як особистісної якості. Відомим є той факт, що педагог-музикант відноситься до категорії творчих особистостей, а тому його креативність можна трактувати як невід’ємну особистісну властивість, що дає йому змогу реалізувати творчий потенціал у практичній діяльності (музикуванні, співі, учителюванні тощо). Визначено, що креативність займає чільне місце в структурі особистості педагога-музиканта та є важливою для його педагогічної діяльності. Проаналізовані концепції і підходи до вивчення феномена креативності дали змогу вибрати серед професійних якостей педагога-музиканта креативність як одну з провідних та важливих. Автор наголошує, що педагогічна діяльність педагога-музиканта у своїй сутті є творчою, адже відзначається різноманітністю, складністю і специфікою предмета, що викладається. Вона має вміщувати вмотивованість до вибраної діяльності, розвинуті спеціальні здібності, інтелектуальну ініціативність та креативність як особистісну якість, що дасть змогу педагогу-музиканту самореалізуватися у творчості.
22
Lemko, Galyna, та Mykhailo Hundiak. "Психокорекційна робота з соціально дезадаптованими підлітками". Освітній простір України, № 16 (16 вересня 2019): 156–66. http://dx.doi.org/10.15330/esu.16.156-166.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена одній з актуальних проблем соціальної педагогіки – проблема психокорекційної роботи з дезадаптованими підлітками. На основі теоретичних та соціально-психологічних досліджень розкриваються ті важливі значення, які харак-теризують психокорекційну роботу з соціально дезадаптованими підлітками. В роботі досліджено та проаналізовано особливості психокорекційної роботи соціального педагога з соціально дезадаптованими підлітками, визначено сутність та завдання соціально-педагогічної роботи з дітьми різної форми дезадаптованої поведінки. Соціальному педагогу, який прaцює в cиcтeмі ocвіти, кoнcультaтивних службах, реабілітаційних центрах, чacтo дoвoдитьcя прoвoдити психокоригуючу роботу. Meтoю діяльнocті coціaльнoгo пeдaгoгa є дoпoмoгa в усуненні перешкод, що заважають успішному самостійному рухові підлітка у світі. Прaвильнo організована coціaльнo-пeдaгoгічнa діяльніcть cпрямoвуєтьcя на надання комплексної дoпoмoги у рoзв’язaнні ocoбиcтіcних прoблeм тoгo чи іншого клієнта.Пcихoкoрeкційнa робота з підлітками зacнoвaнa нa таких жe принципaх, щo й з дітьми, однак, дoдaютьcя нoві компоненти, що відповідають віку. Приcтупaючи дo рoбoти, соціальний педагог та пcихoлoг зaвжди пoвинні пaм’ятaти, що головне у віднocинaх з підліткoм – цe взaємoпoвaгa й довіра.Прoвeдeний aнaліз іcнуючих підхoдів дo вивчення проблеми психологічної кoрeкції ocoбиcтocті coціaльнo дeзaдaптoвaних нeпoвнoлітніх пoкaзaв, щo важливим фактором корекції дeзадаптованої пoвeдінки є coціaльний кoнтрoль. Сутніcть coціaльнoгo контролю в тому, щo він пeрeдбaчaє зуcилля нaйближчoгo coціaльнoгo oтoчeння, спрямовані на попередження дeзадаптованої пoвeдінки, пoкaрaння дeвіaнтів у рaзі вчинeння ними свідомих асоціальних дій, пcихoлoгічнe кoригувaння їхньoї пoвeдінки, ocoбиcтіcних відхилeнь.Результати дослідження будуть цінними у роботі соціального педагога. Це дає можливість соціальному педагогу підібрати адекватні засоби впливу для налагодження взаємовідносин між підлітками, що мають схильність до дезадаптованої поведінки.
23
Білавич Г.В. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ НА УРОКАХ ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ ТВОРІВ ДЛЯ ДІТЕЙ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 49 (30 жовтня 2021): 69–75. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.253.
Повний текст джерелаАнотація:
Багатоаспектна творча спадщина В. Сухомлинського становить 48 книг, 500 наукових статей, понад 1500 казок та оповідань. Творчий здобуток педагога-гуманіста активно перевидається: тільки на початку ХХІ сторіччя вийшло 65 творів В. Сухомлинського загальним накладом понад 15 млн. примірників. Твори вченого перекладено 59 мовами світу. До його вагомих здобутків належать «Духовний світ школяра», «Сто порад учителеві», «Праця і моральне виховання», «Батьківська педагогіка», «Листи до сина», «Книга про любов», «Павлиська середня школа», «Серце віддаю дітям» (побачила світ 1969 р., видана 32 світовими мовами, має 55 видань) та ін. Провідною в педагогічній спадщині В. Сухомлинського є проблема виховання всебічно розвиненої особистості. Цю ідею учений уперше в історії педагогіки радянської доби обґрунтував у вигляді авторської концепції. Її педагог-новатор успішно реалізував у діяльності Павлиської середньої школи. В. Сухомлинський актуалізує проблему виховання моральних почуттів. У творчій спадщині видатного українського педагога велике місце посідають літературні казки та оповідання, присвячені моральному вихованню особистості. Є велика потреба в глибокому аналізі цих художніх творів для дітей як чинника навчання та морального виховання особистості. Казки та оповідання директора Павлиської школи стоять понад часом, вони присвячені вічній проблемі людства – збереженню духовності. В основі морального виховання педагог називає турботу/піклування/опіку людини про людину, відповідальність людини за людину. В. Сухомлинський виводить поняття «моральність» на високий (духовний) щабель його розуміння, а це дає підстави стверджувати, що моральне виховання дитини вчений підносить на рівень християнської моралі, в основі якої – любов до ближнього та добрі справи людини. Твори для дітей органічно вкраплені в ґрунтовних працях В. Сухомлинського. До прикладу, у книзі «Серце віддаю дітям» (1968, 1969), яка налічує близько 40 художніх текстів, дещо менше – у праці «Народження громадянина» (1970) та ін.У статті виокремлено педагогічні умови підготовки майбутніх учителів до використання на уроках позакласного читання творів для дітей Василя Сухомлинського.
24
Nechitaylo, I. S., та A. V. Minko. "«Невидимі» бар’єри соціальної нерівності: передумови відтворення у дошкільній і початковій освіті". Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, № 9 (12 жовтня 2018): 41–46. http://dx.doi.org/10.15421/1718113.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено розгляду бар’єрів соціальної нерівності, що відтворюються в освіті, зокрема на її початкових рівнях. Встановлено, що результати більшості сучасних соціологічних досліджень свідчать про те, що успіхи в освіті та соціальний статус, що досягається через деякий час після закінчення навчання, залежать від соціального походження індивіда. Зауважується, що така залежність свідчить про недієвість легальних механізмів соціальної мобільності, зокрема тих, що закладені в основу функціонування інституту освіти. Оцінено вплив факторів нерівності, що є мало вивченими в соціології. З опорою на праці зарубіжних соціологів, виявлено «бар’єри», що мають місце в системі освіти, сприяють відтворенню соціальної нерівності і перешкоджають вертикальній соціальній мобільності. Особливу увагу приділено науковому осмисленню одного з них, який пов’язаний із відмінностями у мовних і когнітивних кодах, носіями яких є діти – вихідці з різних соціальних прошарків. Надаються авторські тлумачення термінів «мовний код» і «когнітивний код». Наводяться результати досліджень, проведених за участю авторів у 2013–2015 роках, що підтверджують наявність і розкривають механізм дії зазначеного бар’єру. За результатами досліджень доведено, що ступінь розвиненості когнітивних кодів, хоча і залежить від фактору соціального походження, зокрема від роду професійної діяльності матері як найважливішого агенту первинної соціалізації, все ж таки стиль роботи педагога значною мірою впливає на розвиток когнітивних кодів. Робиться заключний висновок про те, що дотримання вчителями демократичних засад спілкування і діалогічності освітнього дискурсу, спрямованість викладацьких методик, перш за все, на когнітивний розвиток учнів (а не на завантаження їх пам’яті інформацією) дозволить зняти один із фундаментальних бар’єрів нерівності в освіті, що закладається ще на перших освітніх сходинах – на рівні загальної дошкільної та початкової шкільної освіти.
25
Волченко, Лариса, та Сергій Гарькавець. "Фасилітація та розвиток професійних компетентностей сучасного педагога". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T1 (2019): 53–63. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-53-64.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається взаємозв’язок між фасилітацією та розвитком професійних компетентностей сучасного педагога. Встановлено, що педагогічна фасилітація є багатовимірним, багатокомпонентним і динамічним утворенням, що інтегрує в собі різні прояви особистості, які визначають можливість ефективного виконання суб’єктом педагогічної діяльності, своїх функцій. Фасилітація виступає умовою розвитку професійних компетентностей учителя, його готовності до педагогічної діяльності відповідно до вимог сучасного освітнього середовища. З’ясовано, що формування та розвиток фасилітативної компетентності особистості пов’язані з функціонуванням таких компонентів її психічної активності як когнітивний, афективний та конативний. Визначено, що ефективні фасилітативні впливи стають можливими за наявності комунікативної та конфліктологічної компетентності педагога. Суттєве значення має невербальна активність суб’єкта діяльності, його спроможність викликати атракцію у інших. Наголошено, що жести, міміка, пантоміміка, проксеміка, ольфакторика можуть справляти як фасилітативний, так й інгібіційний впливи, а тому педагогу треба зважати на власну невербальну активність та відповідну активність учнів, щоб ця своєрідна форма спілкування сприяла одночасному полегшенню та стимулюванню процесу навчання, а не ускладнювала його. Обґрунтована необхідність розробки технологій розвитку фасилітативних якостей педагогів, як необхідної умови здійснення ними професійної діяльності, що відповідає потребам часу.
26
Гомеля, Ніна, Віта Данькевич та Ольга Штапір. "ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ ФОРМУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 20, № 2 (23 листопада 2021): 203–11. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(20).2021.203-211.
Повний текст джерелаАнотація:
В оглядовій статті автори здійснюють історико-педагогічний аналіз формування підприємницької компетентності майбутніх педагогів професійного навчання. Виявлено стан розробленості проблеми формування підприємницької компетентності майбутніх педагогів професійного навчання в теорії та практиці вітчизняної і зарубіжної освіти. Зокрема, розглянуто ідеї поєднання праці з навчанням у педагогічній науці ХХ століття та деталізовано досвід Антона Макаренка щодо організації трудової діяльності вихованців, яка ґрунтується на ціннісній основі і сприяє творчій та професійній реалізації потенціалу особистості.У статті проаналізовано ключові компетентності педагога професійного навчання та обґрунтовано необхідність формування підприємницької компетентності для педагогічної діяльності і всебічного розвитку особистості майбутніх організаторів професійної підготовки закладів професійно-технічної освіти. Розглянуто теоретичні основи і узагальнено практичний досвід формування підприємницької компетентності загалом та запропоновано напрями формування підприємницької компетентності майбутніх педагогів професійного навчання задля успішної особистісної та професійної самореалізації здобувачів освіти закладів вищої та фахової передвищої освіти.Автори переконливо доводять, що вирішення проблеми розвитку підприємливості у підростаючого покоління можливе через впровадження в освітній процес підприємницького змісту як у ході викладання навчальних дисциплін, так і в позаурочний час. З цією метою охарактеризовано вибіркову дисципліну «Основи підприємницького успіху», яка спрямована на формування підприємницької компетентності.Акцентовано увагу на тому, що сформована підприємницька компетентність майбутніх педагогів професійного навчання стане підґрунтям для їх професійного саморозвитку, усвідомленою потребою в неперервному самовдосконаленні, ставленні до навчання та буде реалізуватись через освітню діяльність, розвиваючи соціально-значимі якості своїх учнів.
Ключові слова: підприємницька компетентність; педагог професійного навчання; професійне та особистісне зростання; заклади фахової передвищої освіти.
27
Джус, О. В., Т. В. Потапчук, С. О. Покутнєва та Н. В. Труш. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ ДО ПРОФЕСІЙНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ У ЗВО". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 98, № 5 (1 грудня 2020): 63–73. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-98-5-63-73.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню стану підготовки майбутніх магістрів спеціальної освіти до професійного самовдосконалення у ЗВО. Акцентовано увагу на тому, що таку підготовку має забезпечувати вищий заклад освіти, який сьогодні повинен відповідати не тільки індивідуальним потребам особистості щодо навчання, а й соціальним запитам. Оскільки сучасна вища освіта в Україні спрямована на забезпечення фундаментальної наукової, практичної, загальнокультурної підготовки конкурентоспроможних фахівців та формування інтелектуального потенціалу країни. Тому сучасні вимоги до освіти в Україні, необхідність запровадження нових наукових підходів і гуманістичних концепцій навчання та виховання актуалізують проблему якісного поліпшення підготовки майбутніх спеціальних педагогів та майбутніх магістрів спеціальної освіти у закладах вищої освіти.
У статті наголошується, що студент стане справжнім магістром спеціальної освіти тільки тоді, як він сам працює над своєю особистістю та проявляє активність щодо оволодіння науковими знаннями і вміннями, наскільки цілеспрямовано, свідомо та наполегливо працює над розвитком у собі тих дрібниць, що формують особистість сучасного фахівця. У спеціальній педагогіці й спеціальній психології така робота має назву самовиховання і саморозвитку.
У статті зазначено, що професійне самовдосконалення майбутніх магістрів спеціальної освіти пов’язане із самопошуком і самоздійсненням професійного вибору системи «спеціальний педагог» як сукупності взаємопов’язаних елементів, що сприяє розвитку нових якостей та властивостей означеної системи, та усвідомленням себе та власної значущості як спеціального педагога у професійно-педагогічному світі, який здатний взаємодіяти з іншими суспільними системами.
28
Matsuk, Liudmyla. "Психолого-педагогічні передумови підготовки майбутніх педагогів до правового виховання молодших школярів". Освітній простір України, № 11 (16 жовтня 2017): 81–87. http://dx.doi.org/10.15330/esu.11.81-87.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті окреслено психолого-педагогічні передумови підготовки майбутніх педагогів до правового виховання молодших школярів. Зокрема підгрунтям для дослідження порушеної проблеми розглядаємо сформульовані вченими завдання перед сучасною вищою педагогічною школою України – виховувати нове покоління молодих педагогів, здатних правильно сприймати й адекватно діяти. Узагальнення результатів досліджень різних аспектів професійної підготовки майбутнього педагога дає підстави стверджувати, що їх консолідуючим стрижнем була і є особистість такого педагога, який би на підставі вищих цінностей добра, істини, краси тощо регулював життєдіяльність своїх вихованців.
29
Щербина, Віталій, та Олена Чабан. "Формування емоційного світу дитини в педагогічній творчості Василя Сухомлинського". New pedagogical thought 108, № 4 (6 січня 2022): 146–51. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-108-4-146-151.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз проблеми формування емоційного світу дитини в педагогічній творчості Василя Сухомлинського. Схарактеризовано основні праці педагога («Серце віддаю дітям», «Павлиська середня школа», «Методика виховання колективу»), в яких викладено та доведено на практиці положення про те, що від активності особистості дитини залежить формування її емоційного світу. Доведено, що в різні періоди вікового розвитку дитини основою її розвитку виступає різноманітність видів діяльності (гра, навчання тощо), від яскравості та насиченості якої залежить формування емоційного світу дитини.
Окреслено, що в Павлиші видатним педагогом була розроблена й зреалізована чітка цілеспрямована освітня система, всі складники якої (форми, методи, прийоми, засоби) ґрунтувалися на народно-педагогічних і гуманістичних засадах, а також мали дитиноцентричний характер. Мету окресленої вище системи педагог убачав у формуванні радісного й позитивного ставлення дитини до життя. У зв’язку з цим поряд із традиційними підходами В. Сухомлинський застосовував нові авторські методики, як-от складання казок, етичні бесіди, культуру бажань та ін.
Розкрито творчі ідеї педагога стосовно зв’язку емоційно-вольової складової у формуванні особистості школярів із прагненням до самовиховання. Визначено напрями та засоби актуалізації емоційно-вольових передумов становлення особистості дитини як суб’єкта виховання. Описано можливість урахування виявлених вікових та індивідуальних особливостей особистості школяра як суб’єкта виховання в сучасній школі.
30
Біличенко, Ганна, та Олена Міхєєва. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНА ПІДГОТОВКА ВИХОВАТЕЛІВ ДО ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ". Гуманізація навчально-виховного процесу, № 1(100) (3 грудня 2021): 139–51. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.1002021.245408.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі вдосконалення педагогічної майстерності вихователів дітей дошкільного віку, що базується на необхідністі реалізації тенденцій демократизації та гуманізації сучасного освітнього простору, особистісно-зорієнтованого підходу, забезпечення ефективного педагогічного супроводу особистісного зростання суб’єктів освітнього процесу.
На основі аналізу наукової літератури «комунікативна культура» розглядається в сукупності з суміжними й підпорядкованими поняттями одного проблемного кола: «спілкування», «культура спілкування», «комунікація», «міжособистісна взаємодія», «комунікативні здібності», «комунікативні якості особистості», «комунікативні вміння», «комунікативна компетентність», «культура мовлення».
Надано визначення комунікативної культури як динамічного поліструктурного інтегративного утворення особистості, що включає сукупність взаємопов’язаних компонентів (ціннісно-мотиваційного, інформаційно-когнітивного, емоційно-вольового, мовленнєво-діяльнісного), детерміновано зовнішніми умовами (соціальна ситуація розвитку особистості) і внутрішніми чинниками (комунікативні здібності та якості особистості) та забезпечує гармонійну соціалізацію особистості через взаємодію з реальним соціальним середовищем і самим собою.
Констатуються результати розвідувального дослідження рівня потреби педагогів у реалізації позиції педагогічного супроводу розвитку особистості дітей в закладах дошкільної освіти та особливостей комунікативної культури педагогів, що показали недостатній рівень сформованості зазначених параметрів та визначили необхідність організації цілеспрямованого впливу на розвиток комунікативної культури та зміну педагогічної позиції педагогів.
Визначено зміст дослідницької роботи, що була організована в межах постійно діючого семінару «Комунікативна культура педагога: проблеми, пошуки, рішення», індивідуальних та групових занять-консультацій, інноваційного здійснення засідань педагогічних рад, проведення науково-практичної конференції «Комунікативна культура педагога як вимога сучасності».
У статті розкрито предмет вивчення семінару «Комунікативна культура педагога: проблеми, пошуки, рішення», його основні завдання, програма проведення та різні форми педагогічної взаємодії; проблематика занять-консультацій; зміст проведення педагогічних рад, щодо актуалізації комунікативного потенціалу соціокультурного середовища ЗДО; поетапне методичне наповнення науково-практичної конференції.
Отже, у статті визначено підсумки дослідження та перспективні напрями подальших наукових розвідок.
31
Kravec, Svitlana. "Актуальність розвитку проектної культури педагогів професійного навчання в умовах інноваційного поступу суспільства". Освітній простір України, № 10 (17 травня 2017): 59–64. http://dx.doi.org/10.15330/esu.10.59-64.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті заявлено про актуальність розвитку проектної культури педагогів професійного навчання; уточнено суть поняття «проектна культура педагога професійного навчання»; окреслено завдання наукового пошуку, реалізація яких сприятиме досягненню позитивної динаміки у підвищенні показників розвитку проектної культури педагогів професійного навчання в умовах інноваційного поступу суспільства.
32
Ivaniuk, Hanna, Olena Goroshko та Іnna Melnyk. "Психосемантичний зміст поняття «педагог» у мовній свідомості студентів педагогічних спеціальностей". PSYCHOLINGUISTICS 28, № 1 (8 листопада 2020): 59–82. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2020-28-1-59-82.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. У статті представлено результати емпіричного дослідження психосемантичного змісту поняття «педагог» у мовній свідомості студентської молоді.
Мета дослідження полягала у вивченні та порівнянні психосемантичного наповнення поняття «педагог» у мовній свідомості майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти та вчителів початкових класів.
Методи. Дослідження проводилось методами вільного асоціативного експерименту та семантичного диференціала зі студентами першого курсу бакалаврського освітнього рівня педагогічних спеціальностей.
Результати. За результатами дослідження встановлено, що у мовній свідомості студентів педагогічних спеціальностей асоціації на поняття-стимул «педагог» мають психосемантичний зміст, що характеризується емоційним та інтелектуальним наповненням. Асоціативне поле поняття «педагог» у мовній свідомості студентів спеціальностей «Дошкільна освіта» та «Початкова освіта» має деякі відмінності. Відповідно до результатів проведення семантичної інтерпретації отриманих асоціативних реакцій, розподілених нами за тематичними категоріями (емпатійні, інтелектуальні, діяльнісні, експресивні, креативні, вольові), визначено, що психосемантичний зміст поняття «педагог» у мовній свідомості майбутніх учителів початкових класів порівняно з майбутніми вихователями закладів дошкільної освіти має більш сильне інтелектуальне забарвлення. Результати аналізу центру і ближньої периферії асоціативних реакцій майбутніх вчителів початкових класів вказують на те, що вони схильні сприймати педагога як людину, яка насамперед спрямована на навчання дітей, вміє добре організувати навчальний процес і креативно діяти, є достатньо розумною та освіченою. Натомість студенти спеціальності «Дошкільна освіта» у поняття «педагог» вкладають психосемантичний зміст, що вказує на емоційне сприйняття ними професії педагога. Відповідно до аналізу центру і ближньої периферії асоціативних реакцій майбутні вихователі закладів дошкільної освіти схильні сприймати педагога як людину, яка спрямована на розуміння внутрішнього світу дітей, їхнє виховання.
33
Дупак, Надія. "МЕТOДOЛOГІЯ ДІАГНOСТИКИ ПРOФЕСІЙНO-ПЕДАГOГІЧНИХ КOМПЕТЕНТНOСТЕЙ МАЙБУТНІХ ПЕДАГOГІВ ПРOФЕСІЙНOЇ OСВІТИ У КОНТЕКСТІ НOВOГO СТАНДАРТУ ВИЩOЇ OСВІТИ". Інноватика у вихованні 1, № 11 (30 травня 2020): 108–15. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i11.264.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Статтю присвячено теоретичному аналізу концептуальних засад проблеми діагностики професійно-педагогічних компетентностей майбутніх педагогів професійної освіти. Обгрунтовано актуальність прoблеми діагнoстики рівнів сфoрмoванoсті ключoвих кoмпетенцій у майбутніх педагогів професійної освіти у світлі нового стандарту вищої освіти, проведено аналіз наукових досліджень з проблеми. Базуючись на даних наукових публікацій, у статті проаналізовано поняття «кoмпетенція» й «кoмпетентність» , визначено сутність понять «кoмпетентний» й «кoмпетентнісний підхід». Проаналізовано закономірності функціонування системи вищої освіти, розглянуто проблему критеріїв визначення педагогічних кoмпетенцій. У кoнтексті фoрмування прoфесійнoї кoмпетентнoсті майбутньoгo педагoга прoфесійнoї oсвіти, визначено її складові; розлянуто професійно-педагогічні компетенції, зазначені серед прoграмних результатів навчання за новим стандартом вищої освіти. Розкрито сутність формування професійно-педагогічної компетентності у процесі навчально-пізнавальної діяльності за новим стандартом вищої освіти. Проаналізовано зміст oцінної кoмпетентності, сутність оцінних вмінь педагoга прoфесійнoї oсвіти, розкрито специфіку модульного навчання. Обгрунтовано необхідність рoзрoбки нового діагнoстичнoгo інструментарію oцінки кoмпетенцій майбутніх фахівців, педагoгів прoфесійнoї oсвіти.
34
Вoрoн, Oльга. "Аcпeкти впрoваджeння пeдагoгiки партнeрcтва в Нoвiй українcькiй шкoлi". New pedagogical thought 107, № 3 (6 грудня 2021): 70–76. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-107-3-70-76.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано аспекти впровадження педагогіки партнерства як системи ефективної взаємодії здобувачів освіти, педагогів і батьків із метою особистісного розвитку учасників освітнього процесу, становлення компетентної особистості, формування цінностей в Новій українській школі.
Нові освітні можливості тісно пов’язані із Концептуальними засадами реформування освіти «Нова українська школа» та переносять поняття «педагогіка партнерства» як один із основних аспектів ефективної синергії його учасників із проєкції у нормативно закріплену площину.
В основі педагогіки партнерства – спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками. Педагог має бути помічником, коучем, а родина залучена до побудови освітньої траєкторії дитини. У статті аналізується, як забезпечити вмотивовану плідну співпрацю вчителів, батьків, здобувачів на засадах взаємної довіри й поваги, як досягти рівності прав, обов’язків і відповідальності у трикутнику дитина – педагоги – батьки?
Нова українська школа сприяє створенню освітнього середовища, де найповніше розкриваються та розвиваються здібності й можливості здобувачів освіти на засадах педагогіки, що ґрунтується на партнерстві між усіма учасниками освітнього процесу.
В основі педагогіки партнерства – формальне і неформальне спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем, батьками та громадою.
Переконані, що саме така взаємодія учителів, батьків та учнів дозволить досягти якості освіти. Отже, в основі партнерства вчителя та учня – спілкування, взаємодія, співпраця, спільні цілі та прагнення. Учителі, батьки та учні є добровільними й зацікавленими спільниками, рівноправними учасниками освітнього процесу і відповідають за його результат. Це партнерство засноване на повазі, довірі, рівності, відповідальності, добровільності учасників. Концепція Нової української школи сприяє розкриттю та розвитку здібностей і можливостей дитини на основі педагогіки, що ґрунтується на партнерстві. Аналіз досліджуваної проблеми доводить її актуальність та необхідність подальшого вивчення.
35
Варгата, Оксана, та Анна Цимбалюк. "ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПЕДАГОГІВ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ". Psychology Travelogs, № 1 (7 червня 2021): 39–50. http://dx.doi.org/10.31891/pt-2021-1-4.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито сутність інноваційного потенціалу педагогів. Досліджено необхідність розвитку інноваційного потенціалу педагогів, від яких залежить ефективність впровадження інновацій у навчальну діяльність. Уточнено сутність понять: інновація, потенціал, інноваційний потенціал, творчий потенціал, критичне мислення,інновації в освіті, інноваційне навчання, інноваційна професійна діяльність педагога.
Визначено, що інноваційний потенціал – це інтегральна характеристика особистості педагога, яка виявляється у здатності генерувати нові ідеї або вдосконалювати вже існуючі, використовуючи творчі можливості, результатом чого є ефективна педагогічна діяльність з використанням інноваційних методів і технологій навчання. Приділено увагу творчому потенціалу особистості та наголошено на важливості створення необхідних умов для його розвитку. Визначено сутність критичного мислення, що виявляється у здатності аналізувати, продукувати та організовувати, порівнювати, оцінювати різні явища та факти, що є надзвичайно важливим у професійній діяльності педагога. Розглянуто поняття інноваційного навчання, як процесу, що забезпечує емоційне включення та сприяє формуванню стійкого інтересу, що спонукає особистість до самоосвіти.
Висвітлено результати емпіричного дослідження інноваційного потенціалу педагогів закладів освіти за розробленим нами авторським опитувальником «Дослідження інноваційного потенціалу педагогів», за результатами якого визначається високий, середній та низький рівень інноваційного потенціалу. За результати дослідження визначено, що у переважної більшості педагогів середній рівень інноваційного потенціалу у професійній діяльності. Перспективою подальшого дослідження вбачаємо у розробці та впроваджені технологій розвитку інноваційного потенціалу педагогів.
36
Ушакова, Наталья Михайловна, та Валерия Валерьевна Степчук. "ВЛИЯНИЕ СРЕДСТВ МАССОВОЙ ИНФОРМАЦИИ НА РАЗВИТИЕ МОЛОДЫХ ПЕДАГОГОВ". Bulletin of Toraighyrov University. Pedagogics series, № 4.2020 (11 січня 2021): 522–32. http://dx.doi.org/10.48081/tpks5526.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье рассматривается влияние одного из социальных институтов – средств массовой информации на развитие молодых педагогов, анализируются телевизионные информационные материалы. В работе приводятся теоретические основания учёных и исследователей, занимающихся разработкой рекомендаций по развитию педагогов в профессиональной деятельности и положительному влиянию средств массовой информации на профессиональное развитие молодых педагогов, а также описываются функции средств массовой информации, которые могут этому способствовать. В статье также описываются факторы, воздействующие на профессиональное развитие молодых педагогов и условия, при которых может происходить данный процесс. В исследовании анализируется молодёжная информационно-развлекательная передача «Жастар KZ», где в одном из выпусков представлены два молодых педагога. Учителя имеют большие достижения в профессиональной деятельности, занимаются самообразованием и на постоянной основе повышают свой уровень педагогического мастерства. Помимо передачи анализируется и новостной сюжет программы «Ertis aqparat», где темой стал Закон «О статусе педагога». В сюжете описываются основные положения закона, которые могут заинтересовать молодых специалистов. Оба телевизионных материала способствуют развитию педагогических кадров в профессиональном плане.
37
Voloshina, Oksana. "Компонентна структура, критерії сформованості професійної майстерності майбутніх педагогів". Педагогічний дискурс, № 29 (20 жовтня 2020): 19–23. http://dx.doi.org/10.31475/ped.dys.2020.29.03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті порушено проблему виокремлення компонентної структури, визначення критеріїв сформованості професійної майстерності майбутніх педагогів. Для виокремлення компонентної структури сформованості професійної майстерності майбутніх педагогів визначено функції професійної діяльності сучасного вчителя, що реалізуються в цілісній структурі особистісної компетентності, а саме перцептивну, адаптивну, координаційну, рефлексивну функції. Розкрито професійно-значущі особистісні якості педагога, які розглядаємо як компоненти здатності педагога до професійної майстерності: емпатія (сприяє реалізації перцептивної функції), самоконтроль (основа для реалізації адаптивної функції), організаторські здібності (сприяє реалізації координаційної функції) і рефлексія (є основою для реалізації рефлексивної функції). Охарактеризовано критерії визначення рівня сформованості педагогічної майстерності: мотиваційний; когнітивний; функціональний.
38
Зубарєва, Олена. "АРТ-ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОФЕСІЙНОМУ СТАНОВЛЕННІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, № 16 (9 грудня 2021): 131–41. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.16.2021.246371.
Повний текст джерелаАнотація:
Автором статті приділяється особлива увага арт-супроводу професійної підготовки студентів педагогічних університетів – майбутніх вчителів. Метою даної статті є висвітлення необхідності створення арт-педагогічного простору як інноваційного середовища для творчого розвитку і професійної підготовки студентів педагогічних вишів. У статті представлена проблема підготовки вчителів до реалізації цілей і завдань педагогіки, здатністю застосовувати арт-технології у професійній діяльності. Оволодіння майбутніми педагогами арт-методами забезпечує можливість контакту з дитиною і спирається на різні види візуальної, пластичної, аудіо комунікації. Аналіз наукової літератури, педагогічного досвіду у статті дозволяє зазначати актуальність і перспективність впровадження в освітній процес підготовки студентів вузів арт-технологій, синтез мистецтва і педагогіки, заснованої на взаємодії особистості з різними видами мистецтва і галузями художньої творчої діяльності. У підготовці майбутніх вчителів необхідна науково-методична і теоретична основа використання арт-технологій. Автором статті охарактеризовані технології і методики, які використовуються у власному педагогічному досвіді та дозволяють майбутнім педагогам набути компетенції для майбутньої професійної діяльності в школі, розглянуті питання професійної підготовки педагогів та їх професійного становлення.
39
Середа, Ірина Валеріївна, Наталія Володимирівна Савінова, Ніна Василівна Стельмах та Олена Геннадіївна Білюк. "РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГІВ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ". Information Technologies and Learning Tools 74, № 6 (30 грудня 2019): 56–70. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v74i6.2984.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено результати дослідження рівнів інформаційно-комунікаційної компетентності педагогів загальноосвітнього навчального закладу. Здійснено аналіз сучасного досвіду використання інформаційно-комунікаційних технологій у практичній діяльності педагогів України та світу. Співставлено існуючі вітчизняні і світові підходи до оцінювання ІК-компетентності педагогів. Наведено результати емпіричного дослідження рівнів інформаційно-комунікаційної компетентності педагогів загальноосвітнього навчального закладу. Визначено критерії ІК-компетентності педагогів: інформаційний (обізнаність із ІКТ, розуміння їх сутності та ролі в навчальному процесі); мотиваційний (інтерес та потреба впровадження); діяльнісний (уміння використовувати їх на своїх уроках та при підготовці до них, здатність самостійно створювати відповідну інформаційну та навчально-методичну продукцію та системно застосовувати у своїй професійній діяльності). Критерії відображено в 3-х рівнях: базовому, технологічному, творчому. Сучасний стан використання ІКТ у роботі педагога виявив значні потенційні можливості для ефективної модернізації шкільної освіти на основі оновлення технічного арсеналу засобів навчання, оптимізації виконання існуючих державних програм, спрямованих на інформатизацію, комп’ютеризацію та оновлення матеріально-технічної бази шкіл, надання їм вільного доступу до мережі Інтернет. Встановлено, що в процесі використання сучасних ІКТ на уроці підвищується зацікавленість учнів до предмета, мотивація пізнавальної діяльності та активність на уроці. Підвищення рівня ІК-компетентності педагога виступає важливою передумовою забезпечення якості освіти, сприяє формуванню ІК-компетентності учнів. Інструменти та механізми оцінювання ІК-компетентності педагога дозволяють впливати на зміст, форми і методи методичної підготовки вчителів. Це створює можливість оптимізації використання ресурсів навчального середовища та підвищення ефективності професійної діяльності педагога відповідно до вимог інформаційного суспільства.
40
Тюска, Валентина. "СТАНОВЛЕННЯ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ В УМОВАХ КЛУБНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Інноватика у вихованні, № 10 (7 листопада 2019): 252–57. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.182.
Повний текст джерелаАнотація:
. У статті висвітлено можливості клубної діяльності, як одного із засобів, що сприяє розвитку культури майбутнього фахівця. Розкрито поняття культура та професійно – педагогічна культура педагога як основних чинників творчого становлення студентів. У дослідженні зосереджено увагу на становленні педагогічної культури майбутнього педагога. Представлено досвід студентського клубу «Дозвілля – Soft Skills», який діє при кафедрі культурології та музеєзнавства РДГУ. Запропоновано дозвіллєву діяльність як засіб формування комплексу надпрофесійних навичок Soft Skills за трьома ключовими функціональними напрямами : навички людей, соціальні навички та особисті кар’єрні уміння. Діяльність клубу спрямовується на розвиток у студентів якостей творчої особистості, які роблять їх спроможними до активної участі у навчанні, а у майбутньому і у професійній діяльності. Зокрема, прищеплюється членам клубу культура мислення, формується абстрактне, понятійне, творче мислення. Проаналізовано методику організації емоційно – образних ситуацій, ситуацій – інсценізацій. За допомогою інноваційних форм роботи клубу майбутні педагоги оволодівають методами абстрактного мислення, прийомами творчої уяви, інтуїції. Студенти тренують логічне, абстрактне мислення та розвивають пам`ять, уяву, творчу інтуїцію, винахідливість, кмітливість, увагу, майстерність планування та прийняття оптимального рішення у складних ситуаціях. З’ясовано, що сучасні форми роботи збагачують клубну діяльність професійним змістом, сприяють формуванню у студентів готовності до професійної діяльності. Сьогодні використання технологій розвитку надпрофесійних навичок майбутніх педагогів є невід’ємною передумовою діяльності закладів вищої освіти. Упровадження клубної діяльності в освітній процес дозволяє розширити можливості студентів, зокрема, їх рівень педагогічної культури.
41
Волинець, Юлія, та Дар`я Дорохова. "ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ В ДЕРЖАВНИХ ЗАКЛАДАХ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ". Молодий вчений, № 4 (92) (30 квітня 2021): 194–97. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-4-92-40.
Повний текст джерелаАнотація:
Кожна інноваційна педагогічна технологія обов’язково впливає на внутрішнє середовище закладу дошкільної освіти, і вимагає адаптації до змін як самого закладу, так і самих дошкільних педагогів. Стаття присвячена аналізу актуального питання сьогодення впровадження інноваційних технологій навчання в державних закладах дошкільної освіти та розкриває сутність інноваційної педагогічної діяльності як особливого виду творчої діяльності дошкільного педагога. У статті висвітлюється та теоретично обґрунтовується проблема розкриття теоретичних основ важливості даної проблеми. Розкрито основні поняття «інновації», «інноваційні технології навчання», проаналізовано особливості інноваційних процесів у закладі дошкільної освіти. Здійснено аналіз інноваційних технологій організації методичної роботи в закладі дошкільної освіти.
42
БОРИН, Г. В. "ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ ДО ХУДОЖНЬО-КОНСТРУКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, № 3 (17 листопада 2021): 180–86. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.1.27.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті охарактеризовано особливості професійної підготовки студентів до художньо-конструктивної діяль- ності з дітьми дошкільного віку засобами педагогічної практики. Основну увагу зосереджено на тому, що резуль- тативність означеної підготовки залежить від організації практик у різновікових групах закладу дошкільної освіти. Здійснено аналіз методико-педагогічного аспекту підготовки майбутнього вихователя закладу дошкільної освіти до творчого розвитку дітей засобами художньої праці. Наголошено на тому, що зміст художно-конструктивної підготовки майбутніх педагогів містить такі основні компоненти: інтелектуально-змістовий (сформованість необ- хідних знань із основних і вибіркових навчальних дисциплін щодо роботи з дітьми в означеному руслі); органі- заційно-діяльнісний (сформованість належних умінь і навичок щодо художньо-конструктивної діяльності); цін- нісно-орієнтаційний (сформованість необхідних особистісних якостей, які забезпечують успішність в означеній професійній діяльності); мотиваційно-особистісний (освітні та професійні мотиви, що спонукають до належного засвоєння відповідних знань і набуття умінь та навичок щодо керівництва художньо-конструктивною діяльністю дітей). Чималу увагу зосереджено на тому, що під час підготовки майбутніх педагогів до проходження педагогіч- ної практики в означеному руслі значна роль належить організації освітнього процесу, в якому би студент висту- пав як суб’єкт, котрий усвідомлює цінність художно-конструктивного досвіду та його реалізації на практиці. Таку підготовку слід супроводжувати співвіднесенням індивідуальних можливостей і здібностей майбутнього педагога з вимогами змісту й умовами майбутньої професійної діяльності з погляду успішного її виконання. Неабияке зна- чення має побудова освітнього процесу на основі суб’єкт-суб’єктних відносин викладача зі студентами, що поля- гає у забезпеченні належних умов для реалізації потенційних можливостей майбутнього педагога, формуванні його творчої індивідуальності й особистісного розвитку.
43
Chzhensiuan, Fan. "Формування ціннісних орієнтацій майбутнього педагога-музиканта як суб’єкта музично-просвітницької діяльності". Освітній простір України, № 13 (28 вересня 2018): 132–38. http://dx.doi.org/10.15330/esu.13.132-138.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена обґрунтуванню необхідності формування ціннісних орієнтацій майбутнього педагога-музиканта як основи професійної готовності фахівця до музично-просвітницької діяльності. Музично-просвітницька діяльність розглядається як один із різновидів професійної діяльності педагога-музиканта, що реалізується з педагогічною метою засобами музичного мистецтва та забезпечує здійснення популяризаторської, культуро-творчої, виховної функцій. Визначено специфіку ціннісної сфери майбутнього педагога-музиканта як суб’єкта музично-просвітницької діяльності. Висвітлено цінності і пріоритети, що складають основу професійної готовності педагога-музиканта до музично-просвітницької діяльності.Досліджено процес формування ціннісних орієнтацій педагогів-музикантів, що залежить від наявності в них професійної мотивації, спонукання до дії, інтересу до музичного просвітництва як педагогічного феномену.
44
Разумова, Олена, та Олена Резнікова. "Особливості розвитку професійної я-концепції сучасного вчителя". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)T.1 (2021): 161–71. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-1-161-171.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлені результати емпіричного дослідження проблеми особливостей розвитку професійної Я-концепції сучасного вчителя. Актуальністьпоставленої проблеми визначається протиріччям між необхідністю розвитку професійної Я-концепції педагога відповідно до соціальних очікувань і недостатньою визначеністю практики цього процесу.Мета статті: змістовний аналіз структурних компонентів професійної Я концепції сучасного вчителя і визначення на цій підставі критеріїв її позитивної спрямованості. У якості структурної основи дослідження виступила модель розвитку професійної Я-концепції педагога, що включає: когнітивну, оціночну, поведінкову, мотиваційну, духовно-ціннісну складові. Задля досягнення мети використовувалися методики «Хто Я?» М. Куна, Т. Макпартленда, методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі, методика «Моторна проба» Й. Шварцландера, методика «Індикатор копінг-стратегії» Д. Амірхана, методика діагностики мотивації професійної діяльності К. Замфір, методика діагностики ціннісних орієнтацій М. Рокіча. Проаналізовано особливості змісту і структурної організації професійної Я-концепції вчителя, її когнітивну, оціночну, поведінкову, мотиваційну, духовно-ціннісну складові. Визначено критерії позитивної Я-концепції вчителя: у когнітивній складовій – розвинений рівень рефлексії, професійно-орієнтовані ідентифікації, збалансованість модальностей Я-образів, їх внутрішня цілісність та загальний позитивний зміст; у оцінній складовій – адекватний рівень домагань та адекватна самооцінка; у поведінковій складовій – високий рівень розвитку стратегій розв’язання проблем, пошуку соціальної підтримки та виражені смисло-життєві орієнтації; у мотиваційна складовій – «оптимальний мотиваційний комплекс», спрямованість на особистісне зростання та здійснення внесків у суспільне життя; у духовно-ціннісній складовій – гармонійність структури термінальних і інструментальних цінностей. Окреслено перспективи розробки проблеми: зв’язати дослідження професійної Я-концепції педагогів із параметрами їх адаптованості, життєстійкості, самоактуалізації тощо. Ключові слова: педагог, професійна Я-концепція, рефлексія, ідентичність, образ Я, рівень домагань, мотивація, ціннісні орієнтації.
45
Рудь, Ольга. "Формування особистості майбутніх педагогів у Хрестовоздвиженському Трудовому Братстві Миколи Неплюєва". Освітній вимір 39 (21 листопада 2013): 331–37. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v39i0.3081.
Повний текст джерелаАнотація:
Рудь О. М. Формування особистості майбутніх педагогів у Хрестовоздвиженському Трудовому Братстві Миколи Неплюєва.
У статті проаналізовано систему навчання і виховання Миколи Неплюєва, виявлено особливості формування особистості майбутнього педагога у Хрестовоздвиженському Трудовому Братстві.
46
Соколовська, Олександра, та Ірина Січко. "Застосування інноваційних технологій у професійній підготовці майбутніх педагогів дошкільної та початкової освіти для роботи в умовах Нової української школи". New pedagogical thought 105, № 1 (17 травня 2021): 49–53. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-105-1-49-53.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто актуальні проблеми професійної підготовки майбутніх педагогів дошкільної і початкової освіти, зокрема їхню готовність до змін в умовах реалізації Концепції «Нова українська школа». Особливу увагу закцентовано на важливості професійного розвитку майбутнього педагога та його готовності до роботи в умовах Нової української школи. Схарактеризовано провідну роль дисциплін психолого-педагогічного циклу, окремих методик, умови ефективної професійної підготовки майбутніх педагогів. Проаналізовано наукові праці відомих українських дослідників стосовно понять «технології», «інноваційні технології». У ході наукового пошуку встановлено, що одним із найефективніших шляхів професійної підготовки майбутніх педагогів є використання інтерактивних форм і методів навчання, а також упровадження дистанційних технологій навчання, що неабияк підвищують якість підготовки в закладі вищої освіти. Доведено доцільність використання інноваційних технологій у практиці дошкільної та початкової освіти. Інноваційні технології розглянуто не тільки як технології навчання загалом, а й передусім як технології формування професійно успішного майбутнього педагога в умовах модернізації освітньої системи, що сприяє саморозвитку і самовдосконаленню особистості. Професійна успішність майбутніх педагогів представлена як процес і результат діяльності, що характеризується спрямованістю на професійний саморозвиток і професійні досягнення. Доведено, що інноваційні технології впливають на формування професійних якостей, розвиток мислення майбутнього педагога як успішної особистості, здатною конкурувати на ринку праці.
47
Ткачук, Надія, та Неля Кінах. "Професійний стандарт як вектор модернізації післядипломної педагогічної освіти". New pedagogical thought 106, № 2 (5 липня 2021): 21–28. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-106-2-21-28.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано нормативно-правову базу, що регламентує створення професійних стандартів; розглянуто окремі підходи та принципи із зарубіжного досвіду щодо стандартизації освіти; визначено сфери застосування професійного стандарту. Зазначено, що новий професійний стандарт учителя визначає загальні (громадянська, соціальна, культурна, лідерська та підприємницька) і професійні компетентності педагога (мовно-комунікативна, предметно-методична, інформаційно-цифрова, психологічна, емоційно-етична, педагогічне партнерство, інклюзивна, здоров’язбережувальна, проєктувальна, прогностична, організаційна, оцінювально-аналітична, інноваційна, рефлексивна, здатність до навчання впродовж життя), що є складовими загальної моделі професійної компетентності педагога. Проведено пілотне дослідження щодо ставлення педагогів до нового професійного стандарту в контексті забезпечення якості підвищення кваліфікації та особистого безперервного навчання. Обґрунтовано ставлення педагогів до нового професійного стандарту в контексті забезпечення якості підвищення кваліфікації та особистого безперервного навчання. Проаналізовано актуальність загальних і професійних компетентностей педагогів у структурі професійного розвитку, визначено пріоритетність трудових функцій у системі особистісного розвитку вчителя; зроблено акцент на важливості врахування нового професійного стандарту вчителя в проєктуванні професійного розвитку педагогів.
48
Гудовсек, Оксана Анатоліївна. "ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА В УКРАЇНІ". Інноватика у вихованні, № 9 (10 червня 2019): 145–52. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.144.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито деякі історіографічні аспекти проблеми підготовки вчителів образотворчого мистецтва в Україні. Проаналізовано базові поняття дослідження: «готовність», «підготовка», «підготовка педагога», «професійна підготовка педагога», «професійна підготовка вчителя образотворчого мистецтва». На основі аналізу науково-педагогічної літератури виокремлено педагогів, що розглядали проблеми професійної підготовки фахівців у системі вищої освіти, психологічні аспекти професійного становлення вчителя, теоретичні та методичні підходи професійного становлення педагога, підготовку учителів образотворчого мистецтва. Окреслено найбільш значущі проблеми щодо підготовки педагогів образотворчого мистецтва, яких торкаються у своїх дослідженнях науковці, зокрема готовність вчителів до викладання дисциплін мистецького спрямування; формування творчих здібностей майбутніх учителів галузі мистецтва; складники професійної готовності майбутніх вчителів у галузі мистецької освіти (мотиваційний, когнітивний, ціннісно-естетичний, діяльнісно-технологічний, особистісно-рефлексивний); готовність майбутніх учителів мистецьких спеціальностей до професійного саморозвитку; формування професійної культури майбутнього вчителя образотворчого мистецтва; компоненти професійна культура вчителя образотворчого мистецтва (професійна мотивація, професійні знання, професійна майстерність); педагогічні умови щодо підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва до виховання морально-естетичних почуттів учнів (культурна сфера, інтеграційний підхід); застосування народної художньої творчості у фаховій підготовці майбутнього вчителя образотворчого мистецтва; підготовка вчителів декоративно-прикладного мистецтва як складова підготовки педагогів образотворчого мистецтва.
49
Кальчук, Марія, Світлана Білохвощенко, Світлана Махиня, Галина Прус, Олена Борисполець та Олена Ярмак. "НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА КРІЗЬ ПРИЗМУ ІДЕЙ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО: «У КОЖНОЇ ШКОЛИ МАЄ БУТИ СВОЄ НЕПОВТОРНЕ ОБЛИЧЧЯ»". Інноватика у вихованні 1, № 12 (21 листопада 2020): 259–68. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.285.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито актуальність філософії Василя Сухомлинського в умовах Нової української школи та її значимість як для розвитку особистості молодшого школяра, так і для професійного зростання творчого вчителя. Відповідно до назви статті висвітлюється досвід та практичне застосування спадщини Великого педагога в навчально-виховному процесі Української спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 із поглибленим вивченням окремих предметів Київської області вчителями початкових класів. Авторами докладно описано назву та сутність впровадження обраних педагогічним колективом таких напрямів: національно-патріотичне виховання; виховання Людяності через вивчення особистості дитини; партнерство з батьками; книга як одне з найважливіших джерел збагачення мовлення, людської гідності та слово як відображення стану душі дитини. Велику увагу в змісті статті відведено розкриттю названих педагогічних ідей Василя Олександровича та практичного їх упровадження в початковій школі даного навчального закладу, а також розкрито шляхи їх реалізації в освітньому процесі.
Стаття зможе бути корисною педагогам, які прагнуть зробити початкову школу «Школою радості».
50
Shulga, L. M. "РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 1 (8 вересня 2021): 200–205. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-31.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз проблеми розвитку професійної компетентно- сті педагогів закладів дошкільної освіти в умовах дистанційного нав- чання. Констатовано, що віддалений режим навчання в умовах карантину 2020–2021 рр. зумовив повний перехід післядипломної педагогічної освіти на дистанційний формат, що дало змогу виявити проблеми, які перешкоджають забезпеченню якісного розвитку професійної компе- тентності педагогів закладів дошкільної освіти. Проаналізовано під- ходи до визначення професійної компетентності педагога. Охарактери- зовано професійну компетентність педагога закладу дошкільної освіти як комплексну систему, яка складається з гуманістичних ціннісних орі- єнтацій, віри в потенціал кожної дитини, сукупності психолого-педаго- гічної, технологічної, культурологічної компетентностей та професійно значущих особистих якостей. Зазначено, що дистанційний формат викликав у слухачів під час навчання на фахових спецкурсах труднощі, які пов’язані з виконанням операційних дій, набуттям технологічних умінь і навичок. Висвітлено результати опитування слухачів курсів підвищення кваліфікації щодо дистанційного навчання. Визначено та охарактеризовано форми творчої активності дистанційного навчання на фаховому спецкурсі художньо-естетичного напряму. Зазначено про вплив ігрових прийомів і вправ із розвитку асоціативного та дивергент- ного мислення, діяльнісного підходу у вирішенні проблемних питань, проєктної діяльності в сесійних залах платформи Zoom. Ефективною формою вдосконалення технологічного складника професійної компе- тентності педагогів закладів дошкільної освіти визначено вебресурс «Технопарк художньо-педагогічних ідей» із базою педагогічної інно- ватики практиків Запорізької області та виконання слухачами худож- ньо-творчої роботи під час самостійного опанування навчально-мето- дичного комплексу спецкурсу. Зроблено висновок щодо запровадження діяльнісного підходу в дистанційну форму викладання фахового спецкурсу та його впливу на підвищення комунікативної та худож- ньо-творчої активності слухачів курсів підвищення кваліфікації, удоско- налення професійної компетентності з реалізації практичного складника в опануванні арт-технології, прийомів художньо-творчого самовира- ження, використання традиційних і нетрадиційних технік зображення.