Статті в журналах з теми "Стабілізація економіки"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Стабілізація економіки.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Стабілізація економіки".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Богач, Олена, та Тетяна Клименко. "АНАЛІЗ І ОЦІНКА ІНФЛЯЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ". Молодий вчений, № 8 (96) (31 серпня 2021): 114–17. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-8-96-24.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження полягає в тому, що знецінення гривні підриває конкурентоспроможність економіки України. На сьогоднішній день рівень інфляції є одним з найважливіших показників розвитку економіки. Падіння курсу гривні щодо вільноконвертованих валют вже вплинуло на найбільш чутливі до коливань валют сегменти споживчого ринку. Інфляційні процеси призводять до глибоких змін і зачіпають всі сторони соціально-економічного розвитку країни. Зниження темпу інфляції сприяє нормалізації структури внутрішнього попиту, перетворюючи його в фактор розвитку вітчизняних підприємств замість скупки нерухомості, іноземної валюти, землі. Стабілізація купівельної спроможності гривні необхідна для зміцнення грошової системи як форми організації грошового обігу, поліпшення якості грошей і виконуваних ними функцій. В мінімізації інфляційних процесів окрему важливу роль відіграє Національний банк України. Його грошово-кредитна політика спрямована на стабілізацію валютного курсу.
2
Турянський, Ю. І. "ПОДАТКОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЯК МЕХАНІЗМ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 59 (18 червня 2020): 5–11. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-59-01.
Повний текст джерелаАнотація:
Низька ефективність податкового регулювання в Україні обумовлюється інституціональними деформаціями у всіх сферах суспільного життя. Поглибленого дослідження вимагають питання вибору пріоритетності цілей податкових трансформацій та обґрунтування інструментів реформування податково-го регулювання макроекономічних процесів. Структурні кризи економіки актуалізують нові завдання щодо вибору ефективних форм фіскального механізму макроекономічної стабілізації. Для вивчення особливостей українського податкового регулювання були використані системні та інституційні методи. Для оцінки окре-мих параметрів макроекономічного розвитку використовували метод відносних величин, а для аналізу динаміки статистичних даних застосовували метод тренд-аналізу. В Україні спостерігається стан макроекономічної нестабільності, спричинений насамперед значним податковим тиском, зростаючим дефіцитом платіжного балансу, несприятливим середовищем для розвитку підприємництва, низьким рівнем конкурентоспроможності економіки. Виявлені прогалини слід компенсувати розробкою механізмів стимулювання економіки, використо-вуючи досвід інших країн щодо забезпечення прозорості податкового законодавства і його гармонізації з євро-пейськими практиками оподаткування. Необхідно досягти повноцінного функціонування товарних ринків, усу-нення монопольних зловживань, рівності прав покупців і постачальників, забезпечення еластичності пропозиції на ринку. Важливо забезпечити державну підтримку українського експорту, щоб досягти постійного профіциту торгівлі України та накопичення валютних резервів. Макроекономічна стабілізація вимагає фор-мування збалансованої грошової системи, усунення адміністративного тиску на ліквідність банків, усунення прогалин та досягнення рівноваги між фінансовими ринками. Подальші дослідження повинні бути зосереджені на розробці фіскальних інструментів для боротьби з переміщенням капіталу в офшорні зони, стимулюванні створення робочих місць, збільшенні інвестиційної привабливості, збільшенні споживання та зміцненні фінан-сової системи України.
3
Kovalchuk, I. V., M. V. Slusar та I. I. Kovalchuk. "АНАЛІЗ СТАНУ МОЛОЧНОГО СКОТАРСТВА УКРАЇНИ, ЯК ПЕРСПЕКТИВНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 4(39) (23 грудня 2019): 63–67. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2019.4.9.
Повний текст джерелаАнотація:
Об’єктом досліджень була галузь молочного скотарства України. Метою роботи було проаналізувати стан галузі молочного скотарства в Україні, визначення проблем та шляхів подолання кризового стану. Галузь молочного скотарства в Україні характеризується скороченням поголів’я худоби, зменшенням загального обсягу виробництва молока. Втрата молочних корів – це втрата стратегічних ресурсів, відновлення яких у найближчому майбутньому досить проблематичне. Тому стабілізація поголів’я і розвиток молочного скотарства повинні стати важливим пріоритетом аграрного виробництва. Тенденції структури виробництва молока засвідчують поступове нарощування його обсягів великими сільськогосподарськими підприємствами, що є позитивним з точки зору якості молока, економічної ефективності його виробництва. Основними напрямами розвитком молочного скотарства є зосередження уваги на розширенні виробництва молока у великих господарствах. Для підтримання необхідного рівня виробництва молочної сировини молокопереробні підприємства продовжуватимуть ініціювати і фінансувати незалежність країни у даному сегменті національного агропродовольчого ринку, а також захист його від неякісної імпортної продукції; контролювати дотримання екологічних нормативів і протиепідеміологічних заходів, особливо крупними товаровиробниками, що, як правило, розміщують свої виробництва поблизу великих населених пунктів. Основу молочного скотарства повинні становити вітчизняні породи, які за генетичним потенціалом знаходяться на рівні кращих європейських аналогів, а за якістю молока, плодючістю, тривалістю продуктивного використання їх переважають. Кількість і якість молочної сировини, що виробляється сьогодні в Україні, не відповідає вимогам ринку. Основними причинами цього є дрібнотоварність виробництва молока, концентрація його переважно у господарствах населення, постійне скорочення молочного поголів’я, низька ефективність селекційної роботи, дефіцит коштів для впровадження передових технологій годівлі, утримання та відтворення стада, відсутність економічних і соціальних стимулів покращення організації праці у молочному тваринництві, зокрема, низький рівень заробітної плати, несприятливі умови праці на селі тощо. Подальше поліпшення ситуації у молочному скотарстві вимагає державного стимулювання виробників шляхом підтримки їх діяльності.
4
Маслова, Н. О. "СВІТОВИЙ ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ КОРОНОВІРУСУ COVID-19". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Економіка», № 1(57) (2 липня 2021): 121–26. http://dx.doi.org/10.24144/2409-6857.2021.1(57).121-126.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто проблеми, пов’язані з пошуком дієвих інструментів грошово-кредитної політики центральних банків, які зможуть забезпечити високу ефективність впливу на процеси стабілізації економік країн світу в умовах кризових явищ, спричинених пандемією короновірусу COVID-19. Проведено дослідження практики застосування інструментів грошово-кредитної політики, що дозволило узагальнити цей досвід для визначення найбільш ефективних з них з метою застосування центральними банками країн із розвиненими економіками та країн, економіки яких знаходяться на етапі розвитку та реформування.
5
Synyakevych, I. "«Зелена» економіка на шляху творення постринкової економічної системи". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 14 (14 січня 2018): 278–82. http://dx.doi.org/10.15421/411638.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто суть «зеленої економіки» та її значення для подолання глобальних екологічних загроз, що зумовлені деструктивною антропогенною діяльністю і призвели до порушення планетарних меж. «Зелену» економіку розглядають як інструмент на шляху творення постринкової економічної системи. Основні вимоги до «зеленої» економіки такі: збаланcування викидів антропогенних і природних парникових газів з можливостями їх поглинання екологічними системами з метою стабілізації клімату на Землі; розвиток «зеленої» економіки повинен передбачати підвищення глобальної біологічної продуктивності та вуглецепоглинальної спроможності лісових та інших екосистем Землі; використання лише природовідновлюваних екологічно доступних природних ресурсів; збереження біологічного та генетичного різноманіття; екологізація суспільного розвитку, яка повинна охопити економічну, екологічну, соціальну і духовну сфери земної цивілізації; усунення екологічних загроз на глобальному, національному, регіональному та локальному рівнях; оптимізація економічної діяльності за екологічними критеріями; використання безвідходних технологій виробництва і споживання; поглинання ключових ідей «синьої» економіки.
6
Korol’, V. S. "ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ: РЕГІОНАЛЬНА СПЕЦИФІКА". Actual problems of regional economy development 1, № 12 (11 квітня 2016): 91–98. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.12.91-98.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено особливості формування і функціонування системи національної екологічної політики. Отримано висновок, що екологічна криза є наслідком недосконалості механізмів соціально-економічної системи. Визначено роль екологічної складової у вирішенні політичних та економічних проблем. Проаналізовано проблеми реалізації сучасної національної екологічної політики. Обґрунтовано необхідність її подальшого удосконалення і визначено пріоритетні напрями її подальшого розвитку. Проведення у процесі реформування національної економіки політики збалансованого використання і відтворення природних ресурсів та об’єктів у межах усіх виробничо-територіальних комплексів України, що вирізнялися високою ресурсо- та енергоємністю, було пов’язане, в першу чергу, з необхідністю подолання еколого-економічних кризових явищ. В еколого-економічному аспекті розвиток України в 1992-2015 рр. можна розділити на два етапи: - загальна еколого-економічна криза з одночасним суттєвим скороченням використання головних природних ресурсів (1992—2000) - водних, мінерально-сировинних, частково земельних, зниження викидів у повітря тощо; - відносна стабілізація і початок відродження (з 2000р.) промислового та аграрного виробництв зі зростанням в окремих регіонах об’ємів скидання забруднених вод, викидів шкідливих речовин та ін.
Діюча в Україні система показників оцінки екологічного стану навколишнього середовища та використання природних ресурсів значною мірою ґрунтується на параметрах статистичної звітності 70-х років. Для зміни даної методики оцінки варто зосередити увагу на наступних напрямах щодо формування засад збалансованого використання і відтворення природних ресурсів: - наукового обгрунтування внутрішніх потреб України в різних видах природних ресурсів; - прискореного впровадження заходів щодо попередження незворотних порушень екологічного стану середовища в гірничодобувних регіонах та промислово-міських агломераціях, забезпечення його стійкого покращання та екологічно врівноваженого стану; - виконання екологічно обґрунтованих оцінок питомої забезпеченості населення різними видами природних ресурсів, у тому числі життєзабезпечуючими; -удосконалення економічних важелів регулювання природоохоронної діяльності.
Україна належить до числа країн, розвиток яких значною мірою залежить від збалансованості використання наявної бази природних ресурсів, у першу чергу, життєзабезпечуючих (земельних, водних, мінерально-сировинних). Дослідження й аналіз підтверджують, що, незважаючи на успадковані проблеми розвитку, Україна має власні можливості їх вирішення, насамперед шляхом ефективного використання всіх видів природних ресурсів.
Якщо виходити з того, що промислова структура є ядром національної економіки, її динаміки і природоресурсомісткості, то пріоритетним завданням є вдосконалення структури промисловості у напрямі підвищення її технологічності та надання переваг тим галузям і виробництвам, які випускають кінцеву екологічно немістку і екологічно чисту продукцію. Це проблема великої стратегічної мети, на яку має спрямовуватися державна політика.
Таким чином, найбільш активним рівнем еколого-економічних систем є регіональний, оскільки регіон (область) є одночасно об’єктом управління, на цьому рівні формуються екологічні проблеми суспільства, ставляться вимоги до екологізації виробництва і раціонального природокористування. Саме регіон поєднує конкретні пункти розміщення продуктивних сил, підприємства-забруднювачі і підприємства- природокористувачі, які є елементами його економічної структури. Структура і масштаб регіонального виробництва визначають характер і обсяги забруднень, інтенсивність впливу на природне середовище.
Отже, розвиток національної економіки вимагає враховувати принаймні три обставини: по-перше, природоресурсний потенціал національної території, який в Україні, як і у кожної країни, має свої обмеження, зокрема, коли йдеться про окремі базові елементи довкілля (воду, лісові ресурси тощо); по-друге, розвиток економічної, зокрема промислової структури, зорієнтованої на мінімізацію затрат природних ресурсів; по-третє, економне видобування і використання природних ресурсів, бо воно не тільки пов’язане з ефективністю економіки, але передусім із забрудненням повітряного басейну, водоймищ тощо. Чим потужніше природні ресурси залучаються у процес виробництва, тим більші можливості погіршення якості довкілля шкідливими промисловими і непромисловими викидами.
7
Коць, О., та П. Ільчук. "ОСОБЛИВОСТІ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ЛІКВІДНОСТІ НА МАКРО- ТА МІКРОРІВНЯХ". Financial and credit activity problems of theory and practice 6, № 41 (10 січня 2022): 32–42. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251389.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Об’єктом дослідження виступають процеси регулювання ліквідності банків. Ліквідність банківської системи визначає і рівень ефективності діяльності банків, і їхню спроможність виконувати взяті на себе зобов’язання. Сьогодні забезпечення ліквідності банків є однією із ключових проблем функціонування банківської системи України. Регулювання ліквідності банківської системи — одна із трьох сфер монетарного регулювання, тому дослідження теоретичних та практичних особливостей регулювання банківської ліквідності на макро- і мікрорівні є актуальним сьогодні. У процесі дослідження проаналізовано динаміку рівня ліквідності як для банківської системи України, так і для окремого банку (АТ «БАНК ФОРВАРД») на основі різних показників, що використовуються Національним банком України. Було виявлено наявність надлишкової ліквідності та необхідність її зниження. Запропоновано перелік заходів щодо зниження ліквідності, які можуть бути застосовано на макро- і мікрорівні. Удосконалення регулювання ліквідності банківської системи має відбуватися відповідно до вимог нового режиму монетарної політики — відповідно до вимог та умов інфляційного таргетування. Схематично підхід до оптимізації регулювання ліквідності банківської системи можна представити як два етапи. На першому етапі має відбутися перехід від домінуючого використання операцій постійного доступу, що має місце сьогодні, до дискреційної монетарної політики, що передбачає стимулювання кредитування економіки та підтримання ліквідності на оптимальному рівні. На другому етапі базовою ціллю є стабілізація інфляції відповідно до таргету і сприяння стійким темпам економічного зростання. Також у дослідженні зазначено, що з метою регулювання ліквідності банківської системи під час різних фаз фінансового циклу доцільно застосовувати різні інструменти і наведено перелік актуальних сьогодні інструментів. За умови реалізації загроз регулюванню банківської ліквідності доцільно зосереджуватися на заходах мікрорівня, стимулюючи банки до самостійного збалансування рівня їхньої ліквідності. Ключові слова: банк, ліквідність, банківська система України, макрорівень, мікрорівень, заходи. Формул: 0; рис.: 3; табл.: 2; бібл.: 28.
8
Наумова, Л. Ю. "Бюджетний механізм фінансової стабілізації економіки". Фінанси України, № 4 (2003): 19–28.
Знайти повний текст джерела
9
Кміть, В. "Податкова політика як фактор стабілізації економіки". Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. Серія економічна, Вип. 34 (2005): 88–100.
Знайти повний текст джерела
10
Volodymyrivna, Menso Iryna. "LEGAL REGULATION OF E-COMMERCE IN THE EUROPEAN UNION." Часопис цивілістики, no. 41 (August 6, 2021): 61–65. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i41.424.
Повний текст джерелаАнотація:
На підставі законодавства ЄС проведено аналіз поняття «електронна комерція», визначені правовідносини, які становлять це поняття, досліджено поняття та використання електронних документів та електронних підписів.
У ЄС на законодавчому рівні закріплені положення щодо застосування новітніх інформаційних технологій, що забезпечують використання електронних документів і електронних цифрових підписів, метою яких є гармонізація інтересів країн-членів ЄС, юридичних осіб, громадян. Директиви ЄС у сфері електронної комерції покликані забезпечити максимальний захист права на інформацію і гарантувати інформаційну безпеку задля нормального розвитку інформаційного суспільства та стабілізації економічного життя.
Поступово у діловій і правовій практиці з'явилося і закріпилося нове поняття «електронна комерція», проте правова база для регулювання відносин електронної комерції у країнах світу лише починає створюватися. На рівні міжнародних організацій і законодавства окремих країн світу лише з 90-х рр. ХХ ст. почалася робота із прийняття комплексних нормативно-правових актів, присвячених регулюванню відносин, котрі виникають при вчиненні правочинів через мережі електрозв'язку, що пов'язано зі складністю та новизною правовідносин електронної комерції.
Швидкий технологічний розвиток і глобальний екстериторіальний характер мережі Інтернет є засадами ідеології відкритості до різноманітних технологій і послуг, що належать до встановлення відповідності даних оригіналу, в т. ч. за допомогою засобів електроніки.
Сучасна світова економіка нині перебуває на стадії становлення інформаційного суспільства під впливом розвитку інформаційних технологій, новітніх засобів зв'язку, просування глобальної мережі Інтернет. Електронна (комерція) торгівля пов'язана з укладанням комерційних договорів у режимі онлайн із використанням електронних засобів зв'язку. Йдеться насамперед про просування товару чи надання послуги на ринку за допомогою глобальної мережі Інтернет, а також здійснення розрахунків за допомогою електронних платіжних систем. Електронна економіка (веб-економіка) оперує з цифровими даними та включає в себе способи отримання прибутку із використанням мережі Інтернет. Складовою частиною електронної економіки (веб-економіки) є: Інтернет-магазини, Інтернет-ЗМІ, онлайн-реклама, онлайн-розваги та ін.
11
Chaus, V. S. "РЕГУЛЯЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ РОСІЙСЬКОГО ТЕРОРИЗМУ ПРОТИ УКРАЇНИ". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 7 (24 вересня 2015): 121–26. http://dx.doi.org/10.15421/40250719.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано сучасну модель державного регулювання національної економіки та визначено її особливості в нинішніх екстремальних умовах. Запропоновано шляхи і заходи формування принципово нової моделі економічної політики, яка забезпечить високі та стабільні темпи економічного розвитку держави. Проаналізовано досвід регулювання економіки зарубіжних країн, який передбачає вдале раціональне поєднання високого рівня державного втручання із тактикою дерегулювання. Обґрунтовано заходи регуляції національної економіки, спрямовані на стабілізацію ситуації, забезпечення військової та економічної безпеки держави в умовах російської агресії.
12
Радкевич, Валентина Олександрівна. "Енергоефективність у професійній підготовці майбутніх фахівців будівельного профілю". New computer technology 8 (22 листопада 2013): 58–60. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v8i1.167.
Повний текст джерелаАнотація:
Стратегічним завданням Уряду нашої держави є стабілізація економіки, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва на основі його глибокої модернізації. Однак заплановане створення в різних регіонах України нових технологічних укладів, модернових виробництв, перспективних секторів економіки неможливе без наявності компетентних кваліфікованих робітників, яких покликана готувати система професійно-технічної освіти. Саме тому ця система потребує державної підтримки й інвестицій в напрямі модернізації усіх її підсистем, приведення у відповідність до вимог сучасного енергоефективного виробництва.У зв’язку з цим, актуальним є оновлення змісту і засобів професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників, спрямованих на оволодіння сучасними виробничими технологіями, що уможливлять їх здатність працювати на високотехнологічному обладнанні, використовувати в професійній діяльності енергоефективні матеріали.Зазначимо, що проблема заощадження енергетичних ресурсів України обговорюється політиками, науковцями, роботодавцями протягом 16 років. Однак у професійно-технічній освіті і до сих пір відсутні навчальні дисципліни, які б забезпечували формування у молодих робітників культури енергоефективної діяльності.З огляду на це в Інституті професійно-технічної освіти НАПН України було започатковано новий напрям досліджень, що стосується впровадження питань енергоефективності у первинну професійну освіту і професійне навчання кваліфікованих робітників на виробництві. Створений з цією метою Центр енергоефективності спрямовував свої зусилля на розробку інноваційного навчального курсу «Основи енергоефективності».Підґрунтям створення цього навчального курсу стали результати аналізу практики діяльності підприємств галузей народного господарства, в тому числі й будівельної, а також змісту навчальних планів і програм за якими здійснюється підготовка кваліфікованих робітників.Виявилося, що на підприємствах гальмується забезпечення заходів щодо: впровадження енергозберігаючих технологій, енергоефективного обладнання; зменшення енергоємності продукції; скорочення витрат ресурсів; контролю й управління витратами паливно-енергетичних ресурсів; участі робітничих кадрів у планових заходах підприємств з енергозбереження.Аналіз змісту професійно-технічної освіти показав, що недостатньою є популяризація і пропагування економічних, екологічних і соціальних переваг енергозбереження серед учнівської молоді ПТНЗ і виробничого персоналу підприємств. Було запропоновано до змісту професійного навчання кваліфікованих робітників вводити навчальний матеріал з енергоефективних технологій. Наприклад, для фахівців будівельного профілю доцільно вводити навчальний матеріал, що стосується комплексних енергосистем, вітроенергетики, сонячної енергетики, гідроенергетики, біоенергетики, геотермальної енергетики тощо. Цінною навчальною інформацією для учнів ПТНЗ є сучасні технології будівництва будинків із низькою енергетичною потребою, будинків типу «нуль енергії», будинків «плюс», пасивних будинків тощо.Енергозберігаюче будівництво потребує від кваліфікованих робітників широких компетенцій і знань інтегрованого характеру стосовно: будівельної фізики, систем опалення, вентиляції та акліматизації, технологій сонячної енергії, енергозберігаючої техніки тощо.Розуміючи, що енергозбереження є важливою народногосподарською проблемою, а отже має ґрунтуватися на науковій основі з використанням системного підходу, методів моделювання економічної доцільності використання енергоефективних технологій, матеріалів і обладнання у виробництві, а також альтернативних джерел енергії відбір змісту навчального курсу «Основи енергоефективності» здійснювався з урахуванням досягнень фундаментальної та галузевих наук. У даному випадку підґрунтям відбору змісту навчального матеріалу, що розкриває потенціал енергоефективності й енергозбереження слугували об’єкти, поля й види професійної діяльності кваліфікованого робітника будівельного профілю.У структуруванні навчального матеріалу використовувався модульний підхід, що дозволило утворити п’ять модулів:Загальний, у якому розглядаються питання щодо необхідності енергоресурсів для забезпечення якісного життя як окремої людини, так і суспільства в цілому; обґрунтовується актуальність розв’язання проблеми підвищення енергоефективності на основі економного використання енергоресурсів.Галузевий, у якому розглядаються характерні особливості енергоспоживання в галузі й, відповідно, розв’язання проблем заощадження енергоресурсів.Виробничий, у якому питання підвищення енергоефективності вирішується на рівні підприємства.Професійний, у якому питання підвищення енергоефективності вирішуються в межах професійного поля діяльності, на робочому місці.Побутовий, у якому розглядаються питання енергозбереження в побуті (в умовах ПТНЗ, дома).На вивчення цього курсу розробники відвели 20 годин, з них 6 годин на лабораторно-практичні роботи.Вивчення кваліфікованими робітниками будівельного профілю навчального курсу «Основи енергоефективності» сприятиме формуванню у них енергозберігаючої свідомості, активної громадянської позиції щодо прийняття екологічно й енергетично грамотних рішень у професійній діяльності.
13
USIK I.,. "МОДЕЛЮВАННЯ СТРУКТУРНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ КРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 83, № 2 (8 листопада 2019): 117–29. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2019.83-2-13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито основи моделювання структурноїтрансформації економіки країни в умовах глобалізаційних викликів.Побудована система економетричних моделей розвитку економікикраїни за такими видами економічної діяльності: промисловість, сільськегосподарство, будівництво, транспорт та зв'язок та сфера послуг.Формування системи економетричних моделей за кожним видомекономічної діяльності здійснювалося на основі даних за 2001−2018 рр. затакими параметрами: доходи бюджету країни; інвестиції в основнийкапітал; обсяг основних фондів в галузі виробництва; чисельністьзайнятих; випуск товарів та послуг за галуззю виробництва. На основісистеми економетричних моделей розвитку економіки країни здійсненопрогнозування структури економіки на 2019−2022 рр., проведена оцінкаструктурної трансформації та виявлено, що в економіці України з2010 р. намітилася тенденція до збільшення частки валового випуску всфері послуг. Прогнозна структура економіки країни дозволяє розробитизаходи державної політики щодо стабілізації економіки від наслідківможливої структурної трансформації.
The article describes the basics of modeling of the structuraltransformation of the country's economy in the context of globalizationchallenges. A system of econometric models of the country's economydevelopment based on the following types of economic activity: industry,agriculture, construction, transport, communications and services. Theformation of a system of econometric models for each type of economic activitywas carried out on the basis of data for 2001−2018 according to the followingparameters: budget revenues of the country; investment in fixed assets; thevolume of fixed assets in the field of production; number to take; production ofgoods and services for the production industry. On the basis of the system ofeconometric models of the country's economy development, the forecasting ofthe structure of the economy for 2019−2022 was carried out, an assessment ofthe structural transformation was carried out, and it was found that in theUkrainian economy since 2010 there was a tendency to increase the share ofgross output in the service sector. The predicted structure of the country'seconomy allows developing state policy measures to stabilize the economyfrom the effects of a possible structural transformation.
14
Шило, Ж. С. "Основні напрями стабілізації банківської системи в умовах ризикової економіки". Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Економічні науки, вип. 1 (85) (2019): 191–202.
Знайти повний текст джерела
15
Shуlo, Z. S. "ОСНОВНІ НАПРЯМИ СТАБІЛІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В УМОВАХ РИЗИКОВОЇ ЕКОНОМІКИ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, № 85 (24 липня 2019): 191. http://dx.doi.org/10.31713/ve1201920.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто економічну сутність поняття «стабільність банківської системи», визначені основні характерні ознаки стабільної банківської системи, наведені особливості та недоліки функціонування сучасної банківської системи, проаналізовані показники стійкості комерційних банків на прикладі вітчизняної банківської системи. Запропоновані напрями вдосконалення підвищення рівня стабільності банківської системи для забезпечення зростання економіки в цілому.
16
Ковальчук, Н. І., та В. М. Ковальчук. "ІСТОРИЧНІ ТА СУЧАСНІ АСПЕКТИ СПІВПРАЦІ УКРАЇНИ З МІЖНАРОДНИМ ВАЛЮТНИМ ФОНДОМ". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 1 (23 червня 2019): 125–44. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1.2019.125-144.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті охарактеризовано етапи, механізми, сучасний стан, проблемита переваги співпраці Україниз Міжнародним валютним фондом,окреслено цілі та тенденції розвитку відносин з МВФ, розкрито підстави щодо подальшого їх вдосконалення. З викладеного матеріалу можна зробити висновки, що подальше співробітництво України з Міжнародним валютним фондом повинно базуватися на проведенні глибоких структурних реформ і сприятиме стабілізації економіки,що відмова відкредитних послуг МВФ згубно вплине на стабільність української економіки.При виборі інструментів взаємовідносин з МВФ необхідно враховувати особливості сучасної економіки нашої країни і спиратисья на накопичений власний досвід і досвід інших держав.
17
Коляда, Т. А., та А. В. Ковалюк. "СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ПОДАТКОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СТАБІЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 2 (27 листопада 2018): 135–53. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.2.2018.135-153.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель статьи заключается в определении сущности, значения и влияния инструментов бюджетно-налоговой политики на процесс обеспечения стабилизации национальной экономики. В результате исследования было доказано, что налоговые инструменты, как перспективное направление воздействия на экономические процессы в стране, является важной составляющей в сфере бюджетно-налоговой политики, направленной на стабилизацию негативных тенденций и устранения дальнейших угроз спада экономики страны. Проанализирована динамика изменения размеров налоговых поступлений в бюджеты, тенденции изменения уровней налоговых ставок и факторы социально-экономического воздействия на такие изменения. Обоснована необходимость выделения и законодательного закрепления системы градации налоговых ставок, как одного из главных инструментов налогового регулирования государства в условиях неблагоприятных долгосрочных тенденций посткризисного развития экономики. Доказана необходимость внедрения контроля по уплате налоговых платежей в разрезе такой градации налоговых ставок.
18
Кабанов, В. Г. "Активізація фінансових інвестицій як складова стратегії стабілізації та зростання економіки". Фінанси України, № 5 (173) (2010): 39–47.
Знайти повний текст джерела
19
Кабанов, В. Г. "Активізація фінансових інвестицій як складова стратегії стабілізації та зростання економіки". Фінанси України, № 5 (173) (2010): 39–47.
Знайти повний текст джерела
20
Богуш, Л. Г. "СФЕРА ЗАЙНЯТОСТІ В УМОВАХ МАСШТАБНИХ ПРОТИЕПІДЕМІЧНИХ ЗАХОДІВ: ЗДОБУТКИ, ПРОБЛЕМИ, НЕДОЛІКИ РЕГУЛЮВАННЯ". Підприємництво та інновації, № 21 (30 грудня 2021): 76–83. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/21.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються здобутки, проблеми, недоліки регулювання сфери зайнятості та ринку праці України в умовах масштабних заходів, спричинених пандемією COVID-19. Визначено пріоритети узгодження відповідної державної політики в напрямі підвищення її ефективності задля соціального забезпечення і захисту найманих працівників та самозайнятих, стимулювання кризостійкості та конкурентоспроможності вітчизняної економіки, підтримання суспільно прийнятного рівня життя та національної безпеки. Перспективи стабілізації сфери зайнятості України у посткарантинний період тісно пов’язані із системними заходами щодо: диверсифікації та інноваційної модернізації економіки; підвищення мінімального рівня оплати праці, безпосередньо узгодженого із соціальним прожитковим мінімумом; реалізації адресних програм підтримки безробітних, активних програм стимулювання зайнятості та самозайнятості.
21
Гавриш, О. М., Т. В. Капелюшна та В. П. Пильнова. "ПЛАНУВАННЯ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ НА МІЖНАРОДНИХ РИНКАХ". Підприємництво і торгівля, № 27 (17 листопада 2020): 21–25. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-27-03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто різні підходи до визначення сутності поняття «планування». Установлено, що торгівля є найважливішою сферою формування та стабілізації споживчого ринку, координуючою ланкою в системі секторальних, регіональних та кластерних зв’язків, дієвим механізмом задоволення соціальних потреб і недопущення соціальної напруженості в суспільстві. Особливо важливим є процес планування торговельної діяльності підприємств на міжнародних ринках. Під час виходу на міжнародні ринки кожне торговельне підприємство з метою отримання стабільного успіху повинне уявляти можливі результати своєї діяльності, критично оцінювати свої можливості, правильно розділяти цілі за часом, ефективно використовувати ресурси й отримувати конкурентні переваги. Установлено, що в Україні, відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності, торгівля належить до секції G й має назву «Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів». Досліджено динаміку прямих інвестицій (акціонерного капіталу) як в економіку України, так і з економіки України за видами економічної діяльності. Установлено, що найбільше прямих інвестицій в економіку України протягом останніх років спостерігається від промисловості, оптової та роздрібної торгівлі, ремонту автотранспортних засобів і мотоциклів та від операцій із нерухомим майном. Наведено динаміку зовнішньої торгівлі товарами та послугами, яка свідчить про зростання як експорту, так й імпорту. Установлено, що вагомим чинником, який впливає на планування торговельної діяльності, є розмір підприємства. Так, у малих за розмірами підприємствах вищі керівники самостійно визначають весь процес планування, тоді як у великих та середніх за розмірами підприємствах розроблення стратегічних, поточних і календарних планів проводиться з урахуванням прийнятої організаційної структури, розподілу обов’язків між колективами певних служб, супідрядності управлінців, контролю й координації всіх функцій організації як єдиного цілого. Схематично зображено перелік залежностей структури планування торговельної діяльності на міжнародних ринках від параметрів підприємства.
22
Федишин, М. П. "Роль міжнародних організацій у забезпеченні макрофінансової стабілізації України". Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління, № 2 (27 листопада 2021): 9–16. http://dx.doi.org/10.54929/pmt-issue2-2021-2.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто основні теоретичні аспекти функціонування міжнародних організацій, визначено їх роль у забезпеченні макрофінансової стабілізації України. Визначено, що реформування національної економіки в умовах глибокої економічної та політичної кризи неможливе без залучення зовнішніх фінансових ресурсів, однак активізація міжнародної інвестиційної діяльності гальмується низкою як об’єктивних, так і суб’єктивних причин, що обумовлює необхідність концентрації зусиль на формуванні ефективних форм та методів міжнародної кредитної діяльності. Запропоновано основні напрями забезпечення макрофінансової стабілізації України через стратегічні напрями подальшого партнерства України з міжнародними фінансовими інститутами, які полягають у наступному: Україна повинна зайняти більш активну позицію і виявити наполегливість у всьому комплексі питань, що стосуються утвердження нового міжнародного порядку, який базувався б не виключно на економічній силі, а на принципах реального співробітництва вільних і рівноправних націй.
23
Ніколаєва А.М., Іщук Л.І., Пиріг С.О. "СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ У СИСТЕМІ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ". Економічні науки. Облік і фінанси 1, № 15 (57) (17 грудня 2019): 140–46. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2707-8701-2018-15/57-17.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті виявлені обмеження, що стримують розвиток регіональної сфери фінансових послуг, досліджено важелі впливу на ситуацію на регіональному ринку фінансових послуг з боку місцевих органів влади. Визначено стимули для розвитку регіональної сфери фінансових послуг.
24
Корнєєв, В. "Інституційна роль банків розвитку у формуванні кредитних передумов стабілізації економіки України". Вісник Тернопільського національного економічного університету. Економічні науки, вип. 1, січень - березень (2016): 99–109.
Знайти повний текст джерела
25
Яковенко, Є. О., та В. С. Смирнова. "Зовнішньоекономічна торгівельна політика України під час запровадження карантинних обмежень". Актуальні проблеми держави і права, № 85 (14 серпня 2020): 265–70. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i85.1878.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджена зовнішньоекономічна торгівельна політика України; проведений аналіз митних режимів України, зокрема сучасний стан імпорту та експорту в режимі карантинних обмежень. Зовнішньоекономічна торгівельна політика держави є цілеспрямованою діяльністю щодо здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави шляхом застосування механізмів державного управління, які спрямовані на ефективне співробітництво в системі світового господарства з дотриманням національних економічних інтересів і безпеки громадян. Державна митна політика є системою принципів та напрямів діяльності держави у сфері захисту митних інтересів та забезпечення митної безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі, захисту внутрішнього ринку, розвитку економіки України та її інтеграції до світової економіки. У роботі описано митні режими та здійснено поглиблений аналіз режимів: імпорту та експорту. Досліджено статистичні показники імпорту та експорту за січень-лютий 2020 року та проведено їх зіставлення з показниками попереднього року, внаслідок чого виявлено скорочення імпорту товарів на 265,1 млн дол. (3,0%). Проведено аналіз динаміки імпорту товарів серед регіонів України, встановлено, що найбільший негативний внесок у динаміку імпорту товарів за 2 місяці 2020 року спостерігається в місті Києві (-1,9%). Установлено, що до найбільших країн-парт-нерів в імпорті товарів до України належать: Європейський Союз (42,1%), Китай (15,7%), Російська Федерація (9,5%), США (6%), Білорусь (5,4%), Туреччина (4,4%), Японія (1,8%), Індія (1,7%), Швейцарія (1,5%) та інші. Висвітлено вплив упровадження карантинних заходів на економіку України, зокрема закриття агропродовольчих ринків до 11 травня 2020 року. Доведено, що, підтримуючи іноземних виробників та здійснюючи зовнішньоекономічну торговельну політику, Україна втрачає якісний внутрішній ринок, до того ж, маючи проблеми на зовнішньому ринку. Як приклад, у роботі описується імпорт картоплі, яблук та молока. Описується ситуація на внутрішньому та зовнішньому торгівель-них ринках України, зміни в міжнародному торгівельному співробітництві, спровоковані коронаві-русом, та можливі ризики. Пропонуються заходи, спрямовані на стабілізацію зовнішньоекономічної торгівельної політики України після виходу з карантинного режиму.
26
Карпенко, Є. О. "ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ 1917–1921 РР." Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 4 (15 квітня 2022): 61–67. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.4.9.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено дослідження історичних умов реалізації публічного управління у сфері захисту економіки України у період національно-визвольних процесів і українського державотворення 1917–1921 років. Проведена історична реконструкція особливостей публічного управління у сфері захисту української національної економіки та здійснена аналітична інтерпретація механізму державного впливу на стан її захищеності в умовах воєнної агресії проти України у досліджуваний період. Основними методами проведеного дослідження є історично-правовий, який дозволив виявити історичні закономірності формування інституціоналізації публічно-адміністративних механізмів на українських землях у досліджуваний період; метод моделювання, який надав можливість оцінити дієвість управлінських впливів урядів на систему захисту економіки, внутрішніх механізмів функціонування органів публічної влади щодо посилення економічної спроможності промисловості, аграрного сектору та торгівлі; системний метод, за допомогою якого здійснено дослідження комплексної проблеми формування системи механізмів публічного управління у сфері захисту економіки у часи національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. Результатом дослідження став висновок про те, що всі чотири державні формування: Українська Народна Республіка (часів президентства М.С. Грушевського), Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава (часів гетьмана П.П. Скоропадського), Українська Народна Республіка (часів Директорії С.В. Петлюри) здійснювали консолідацію у сфері економічної діяльності з метою її стабілізації. Проведений аналіз інструментів впливу надав можливість допустити, що головним вектором централізації була аграрна сфера, на яку спрямовувалися законодавчі ініціативи і спектр адміністративно-правових впливів. У результаті дослідження резюмовано, що недостатній рівень системності і контрольованості елементів публічного управління у сфері забезпечення захисту економіки України в умовах Національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. призвів до вразливості економіки, що в умовах воєнної агресії призвело до руйнування економічних інституцій і державності загалом.
27
Предборський, В. А. "Тіньова економіка як кризовий засіб санації, стабілізації процесів соціально-економічної структури". Формування ринкових відносин в Україні, № 9 (88) (2008): 45–48.
Знайти повний текст джерела
28
Бучнєв, М. М., Н. О. Держак та Р. В. Овчаренко. "Актуальні питання стратегічного управління пріоритетними напрямами розвитку регіону". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 6(262) (23 грудня 2020): 20–25. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-262-6-20-25.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто соціально-економічні проблеми розвитку регіону в умовах трансформаційних процесів, проблеми соціальної стабільності та розвитку населення, збереження навколишнього середовища. Визначені стратегічні напрями пріоритетного розвитку Луганської та Донецької області з урахуванням розроблених стратегій розвитку до 2027 року.
Глобальною метою соціально-економічного розвитку регіону є забезпечення повного матеріального добробуту та всебічного особистого розвитку населення регіону, що визначає стратегічні цілі та критерії за виділеними системами управління регіону.
Мета розробки стратегії розвитку регіону полягає в пошуку джерел ефективності та підвищення соціально-економічного розвитку регіону на основі зростання матеріального добробуту та всебічного особистого розвитку громадян.
Прогноз соціально-економічного розвитку регіону є складною науковою проблемою, яка до цього часу не доведена до оптимізації прийняття рішень на основі макроекономічних математичних моделей. Мета прогнозу полягає в науковому обґрунтуванні планів соціального та економічного розвитку регіону на основі поставлених глобальних цілей щодо соціальних нормативів якості життя населення та вибору раціональних варіантів, виходячи з наявних ресурсів. Запропоноване зниження податкового тиску та інституційне забезпечення є елементами механізму реалізації економічної стратегії.
Для забезпечення ефективності існування організації необхідно направляти фінансові потоки на розвиток тих напрямів, які є інноваційними. Також в рамках регіонального розширення слід дотримуватися диверсифікованих позицій, які включають в себе інноваційні рішення маркетингового, товарного, управлінського характеру, які дозволяють організації домогтися позитивних економічних результатів.
Залучення іноземних інвестицій в економіку регіону можливе за умови стабілізації економіки та фінансової системи, активізації євроінтеграційних процесів в Україні, забезпечення сталого соціально-економічного розвитку регіону та привабливих умов ведення бізнесу.
29
Нladchenko, A. Yu. "РЕГІОНАЛЬНО-ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРІОРИТЕТИ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ РІВНОВАГИ В УКРАЇНІ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 84 (24 липня 2019): 44. http://dx.doi.org/10.31713/ve420185.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті обґрунтовано доцільність інтенсифікації співпраці з міжнародними регіональними банками розвитку як досить результативної міжнародної інституції для забезпечення державного управління стабілізації та досягнення рівноваги в економіці України за допомогою кредитування, комбінування, консультування. Виявлено слабкі місця новітньої системи державних заходів в рамках реалізації інтеграційних процесів та запропоновано перспективні напрями їх інтенсифікації.
30
Борзих, Олександр, та Михайло Круть. "ІННОВАЦІЇ ЗАХИСТУ РОСЛИН – СТАЛОМУ РОЗВИТКУ АГРОСФЕРИ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 4 (14 травня 2021): 155–59. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.07.05.2021.028.
Повний текст джерелаАнотація:
Інститутом захисту рослин Національної академії аграрних наук України сформовано базу даних наукових розробок із захисту рослин в Україні, яка складається із 317 інновацій. Вони згруповані за такими напрямами: 1) прогнозування фітосанітарного стану агроценозів; 2) наукове забезпечення селекції сільськогосподарських культур на стійкість до шкідників та збудників хвороб; 3) біологічний метод захисту рослин; 4) вдосконалені екологічно безпечні технології захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів; 5) хімічний метод захисту рослин; 6) карантин рослин. Здійснення трансферу створених інновацій дає широкі можливості щодо забезпечення сталого розвитку агросфери і разом із тим успішному вирішенню державних завдань, спрямованих на стабілізацію розвитку аграрного сектору економіки країни та підвищення добробуту населення.
31
Zachоsova, Nataliіa. "DIRECTIONS FOR STABILIZATION OF THE ECONOMIC SECURITY’ FINANCIAL COMPONENT IN UKRAINE’S NATIONAL ECONOMY." Scientific Notes of Ostroh Academy National University, "Economics" Series 1, no. 8 (36) (March 29, 2018): 14–18. http://dx.doi.org/10.25264/2311-5149-2018-8(36)-14-18.
Повний текст джерела
32
DANYLYSHYN, Bohdan, Ivan BOGDAN, and Tetyana BOGDAN. "MODERNIZATION OF UKRAINE’S MONETARY POLICY IN THE CONTEXT OF ECONOMIC STABILIZATION AND POST-CRISIS GROWTH." Economy of Ukraine 2020, no. 6 (July 10, 2020): 3–19. http://dx.doi.org/10.15407/economyukr.2020.06.003.
Повний текст джерела
33
Rekova, Nataliia Yuriyivna, Hanna Volodymyrivna Telnova та Andrei Pavlovych Kislyuk. "СИСТЕМА ІНСТРУМЕНТІВ МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ ВОЛАТИЛЬНОСТІ ПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ УКРАЇНИ ДО 2020 Р." SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 3(15) (2018): 96–103. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2018-3(15)-96-103.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Економіка України нещодавно зазнала чергової рецесії, що обумовлює необхідність усунення структурних проблем, стабілізації або збільшення податкових надходжень. Постановка проблеми. Динаміка і структура вітчизняної податкової бази і об’єктів оподаткування стають все більш нестабільними та непередбачуваними. Подолання цього явища є науковою задачею, на вирішення якої мають спрямовуватися зусилля науковців. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розробці теоретичних та методологічних засад податкової статистики, які створюють підґрунтя виміру мінливості податкових надходжень, присвячені вітчизняні дослідження Ю. Бойко, О. Гірської та Г. Цегелик, М. Дєдушевої, К. Ілляшенка та Г. Левченка, Г. Кучерової, В. Лукіна та В. Савченко, В. Мартинюка, П. Чернова та інших вчених. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Термін «волатильність», під яким розуміється мінливість, рухливість, нестійкість показника, майже не застосовується вітчизняними дослідниками відносно податкових надходжень. Постановка завдання. Формалізація системи інструментів механізму регулювання волатильності податкових надходжень в розрізі окремих податків. Виклад основного матеріалу. У статті встановлено, що кожен податок має свою суттєву роль у виконанні функцій регулювання волатильності податкових надходжень. Фіскальна функція реалізується в основному через ПДВ та акцизний податок; розподільча – через ПДФО, регулююча стимулююча та дестимулююча – через податок на прибуток підприємств, економічна відновлювальна та превентивна – через податок на прибуток підприємств та ПДФО. Висновки. В процесі дослідження отримала подальший розвиток формалізована система інструментів механізму регулювання волатильності податкових надходжень до 2020 р., яка включає конкретні заходи з встановлення ставок податків, надання податкових пільг, регулювання податкового навантаження основних податків, враховуючи специфічні функції, що ними реалізуються. Наведене дозволить підвищити дієвість податкового регулювання з урахуванням поточної та майбутніх фаз економічного циклу в економіці України.
34
Cimpoies Liliana. "АГРОПРОМИСЛОВА ТОРГІВЛЯ ТА Е.С. РИНОК: МОЖЛИВОСТІ ТА ВИКЛИКИ МОЛДОВИ". Економічний форум 1, № 3 (16 грудня 2019): 8–13. http://dx.doi.org/10.36910/6765-2308-8559-2019-3-2.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою даного дослідження є оцінка розвитку потоків сільськогосподарської та продовольчої торгівлі Молдови на ринок ЄС. Таким чином, аналізуються основні зміни і тенденції в структурі агропродовольчої торгівлі і на ринках збуту. Дослідження засноване на аналізі вторинних даних, наданих Національним Бюро Статистики. Розглянуті дані відносяться до 2012-2017 рр. Позитивним результатом лібералізації торгівлі стало збільшення обсягів агропродовольчого експорту Молдови, особливо з точки зору спеціалізації і концентрації виробництва та диверсифікації географічного розподілу. Ще один позитивний результат - зниження залежності від традиційних ринків. Цей факт зумовив збільшення як якості, так і різноманітності товарів, що експортуються. Завдяки угоді про вільну торгівлю спостерігається збільшення торговельних потоків з ЕСю Агропродовольчий ринок важливий для стабілізації національної економіки, оскільки він вносить цінний внесок у ВВП. Таким чином, важливо, щоб уряд підтримував модернізацію агропродовольчого сектору та стимулювало залучення інвестицій, що сприятиме його подальшій орієнтації.
35
Плєхов, Д. О. "До питання правового регулювання дистанційної роботи в Україні: сучасний стан". Актуальні проблеми держави і права, № 90 (9 серпня 2021): 139–44. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i90.3218.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню нормативно-правового регулювання дистанційної роботи. Зазначено, що пандемія коронавірусу (COVID-19) позначила не тільки системні проблеми трудової сфери в Україні, пов’язані з масовим вивільненням працівників на період запровадженого урядом карантину й недотриманням мінімальних соціально-трудових стандартів, а й потребу негайного реформування трудового законодавства, пристосування його до викликів сучасності. Запровадження карантину та надзвичайної ситуації внаслідок поширення COVID-19 привернули особливу увагу до необхідності дистанційної роботи, масштаби і темп поширення якої в розвинених країнах дуже високі.
Проаналізовано законодавчі акти в розглядуваній царині, виокремлено як позитивні моменти, так і негативні. Зокрема, неврегульованими залишаються питання щодо захисту конфіденційної інформації (комерційної таємниці); безпеки працівника та ввіреного йому обладнання (шкідливе випромінення, втручання дітей, домашніх тварин, сторонніх осіб); обліку робочого часу та часу відпочинку працівника (наприклад, застосування заходів дисциплінарної відповідальності за прогул) та інших важливих аспектів.
Зроблено висновок, що дистанційна робота працівників є надзвичайно потрібною формою трудових відносин в умовах ринкової економіки. Дистанційна робота несе собою позитивні зміни як для окремих громадян, так і для суспільства в цілому, сприяє розвитку нових форм трудових відносин, стабілізації економіки, підвищує рівень життя населення. Водночас даний вид зайнятості потребує подальшого законодавчого врегулювання. Потрібно забезпечити належні умови захисту прав та свобод сторін віддалених правовідносин шляхом оперативного реагування законодавців на потреби сучасних ринкових відносин, що зростають, та виклики епідемічного або надзвичайного характеру.
36
Проскуріна, Марія, Олена Хлистун, Тарас Григорчук, Оксана Крупа та Владислав Каримов. "ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТА КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЙ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЙОГО КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ В УМОВАХ ТУРБУЛЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА". Financial and credit activity problems of theory and practice 2, № 43 (29 квітня 2022): 392–405. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.2.43.2022.3702.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасна форма глобалізації визначає нову площину, у якій культурні практики взаємодіють із інноваціями в глобальному масштабі, формуючи таким чином новий сектор економіки – креативні індустрії. Вони охоплюють економічну діяльність, пов’язану з отриманням, використанням, перетворенням, розповсюдженням та комерціалізацією інформації та знань, що мають значний економічний і соціальний вплив (наприклад, стимулювання сталого розвитку та створення інклюзивних робочих місць). Отже, креативні індустрії перетворюються на стабілізуючий елемент конкурентоспроможності країни. Метою роботи є визначення особливостей планування діяльності суб’єктів креативних індустрій в умовах турбулентності сучасного економічного середовища та виділення перспектив посилення їхньої конкурентоспроможності. Методологія цього дослідження вимагає дослідницьких практик, які узгоджуються з перетином креативної економіки, міжнародних відносин, макроаналізу та географії. Вона заснована на вивченні впливу креативного сектора на соціально-економічне середовище в Україні. Результати. Результати дослідження показують, що необхідна потужна підтримка креативних індустрій для посилення залучення їх у систему національного господарювання та процес цілеспрямованого створення доданої вартості. У зв’язку з цим існує гостра необхідність у критичному осмисленні творчої праці та вивченні її ролі в українському суспільстві, а також визначенні її організаційної структури. Підвищення обізнаності слід розпочати з вивчення, розробки та впровадження нових освітніх програм для професіоналізації нового сектору та стабілізації кар’єрних траєкторій. Для того щоб приймати обґрунтовані рішення, необхідно вивчити роль креативного класу в національній соціальній системі.
37
Radchich, S. O. "Дослідження механізмів антикризової політики федеральної резервної системи США та європейського центрального банку в період 2007-2009 років: практичні імплікації для сучасної Україні". Public administration aspects 5, № 10 (30 січня 2018): 39–50. http://dx.doi.org/10.15421/15201733.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто механізми регулювання банківських систем Європейського Союзу та Сполучних Штатів Америки в умовах фінансово-економічної кризи 2007 - 2009 рр. Проаналізовано принципи антикризової монетарної політики, що використовувалися Федеральною резервною системою США та Європейським центральним банком у період глобальної рецесії. Детально досліджено інструментарій політики «кредитного пом’якшення», застосований у США та ЄС. Наголошено на тому, що антикризова політика ЄЦБ та ФРС була якісно змінена із настанням другого етапу кризи, особливо щодо становлення низьких відсоткових ставок. Підкреслено особливості застосування механізмів операцій на відкритому ринку, дисконтного кредитування та зміни банківських резервів в аспекті стимулювання економіки під час кризових періодів. Зроблено акцент на причинах виникнення світової фінансово-економічної кризи та відповідними інструментами антикризового управління, застосованих у Сполучених Штатах Америки та Європейському Союзі. Досліджено перспективи застосування політики «кредитного пом’якшення» задля забезпечення стабілізації банківської системи сучасної України. Зроблено висновок щодо недоцільності застосування стратегії кількісного пом’якшення в умовах сучасної української фінансової системи.
38
Kramarenko, I. S. "Mechanisms of Formation of a Favorable Investment Climate - the Basic Basis of Stabilization of Regional Economy and Increase Investigation." BULLETIN OF KHARKIV NATION AGRARIAN UNIVERSITY NAMED AFTER V.V.DOKUCHAYEVA. SERIES "ECONOMIC SCIENCES", no. 1 (2020): 42–54. http://dx.doi.org/10.31359/2312-3427-2020-1-42.
Повний текст джерела
39
Levandivskyi, O. T., та S. D. Drebot. "ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ". Actual problems of regional economy development 2, № 15 (4 листопада 2019): 32–41. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.15.32-41.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є визначення ролі банківського кредиту у фінансовому забезпеченні сільськогосподарських підприємств, аналіз чинників, які перешкоджають розвитку кредитних відносин, опрацювання напрямів стабілізації механізму кредитування сільськогосподарських підприємств в Україні. У статті досліджено підходи до вивчення фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах господарювання. У ґенезі цієї проблеми показано основні підходи. Наголошується, що сучасне ведення сільського господарства тісно пов'язане з фінансово-кредитними інституціями. Обґрунтовуються окремі напрямки фінансового забезпечення. При цьому вважається що кредитування сільськогосподарських підприємств є важливим інструментом сталого розвитку держави та забезпечення її продовольчої безпеки. Однак в сучасних умовах питання організації фінансового забезпечення аграрного сектору економіки потребує нового підходу, вдосконалення розглянутих програм державної підтримки шляхом проведення активних заходів на рівні сільгосппідприємств, впровадження нових фінансово-кредитних структур. Наголошується, що при організації і веденні сільськогосподарського виробництва, а також при розробці заходів з вдосконалення його організаційно-економічного механізму необхідно враховувати, особливості сільськогосподарської діяльності без яких неможливо досягти високого рівня ефективності виробництва.
40
Shaposhnykova, I. V. "Зміни цінностей студентської молоді в умовах українських реалій". Grani 18, № 5 (24 березня 2015): 53–57. http://dx.doi.org/10.15421/1715098.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано взаємозв’язок під час формування трудових та професійних цінностей студентської молоді у процесі соціальної взаємодії із безпосереднім оточенням протягом періоду здобуття молодою людиною освіти. Автор розглядає гіпотези Р.Інгельхарта щодо радикальних змін цінностей, погляди С. Фланагана про існування не однієї, а двох ціннісних площин у суспільній свідомості, виокремлює низку проблем, котрі перешкоджають інтеграції молоді до соціальних структур та процесів. Звернено увагу на те, що процеси суспільної постмодернізації також поглиблюють диференціацію, що додатково посилює проблему трудової соціалізації та інтеграції. З огляду на це варто говорити про необхідність подолання дезінтегрувальних тенденцій і виходу з конфліктної ситуації в межах окремих соціальних груп (у першу чергу в міжпоколінському розрізі). Аналізуючи думки Т. Парсонса, констатовано, що повною мірою про інтеграційні процеси в такому разі говорити не можна, адже стан інтегрованості припускає наявність упорядкованих безконфліктних відносин усередині соціальної системи, основними найважливішими характеристиками якої визнається «стабільність» і «соціальний порядок» . Окреслені нами соціальні процеси навпаки поглиблюють конфліктність у соціальній системі (через скорочення попиту на працю в кризових економіках, до якої можна віднести економіку України). При цьому відсутність інтеграції взагалі унеможливлює конкуренцію молоді на ринку праці. Відтак вочевидь існують (або мають існувати) інші, відносно безконфліктні форми соціальної взаємодії, соціальної інтеграції до праці та трудової соціалізації. Відтак процеси суспільної постмодернізації також поглиблюють диференціацію, що додатково посилює проблему трудової соціалізації та інтеграції. Також значення набуває збереження цілісності й стабільності суспільства в цілому шляхом пошуку системоутворювальних інтегрувальних соціальних механізмів. Вочевидь дефіцитна праця (що стала дефіцитом унаслідок економічної кризи) таким ресурсом виступати не може. Тому основною детермінантою стабілізації має виступати керованість суспільних конфліктів (протиріч), яких уникнути неможливо. Констатовано,що зазвичай відповідальність за безуспішні інтеграційні процеси покладається на соціальний інститут освіти, що не створює достатніх умов для реалізації професійних можливостей молоді (дає неякісні знання, не забезпечує якісної практики тощо), перешкоджає її самореалізації, сприяючи тим самим її соціальному виключенню.
41
Копилов, О. В. "Азіатська криза: основні уроки та умови стабілізації валютно-інансового стану країни із транзитивною ринковою економікою". Зовнішня торгівля: право та економіка, № 2 (2006): 122–26.
Знайти повний текст джерела
42
Копилов, О. В. "Азіатська криза: основні уроки та умови стабілізації валютно-інансового стану країни із транзитивною ринковою економікою". Зовнішня торгівля: право та економіка, № 2 (2006): 122–26.
Знайти повний текст джерела
43
Пилипченко, А. В., та М. Б. Пісковий. "ЕКОНОМІЧНА ТА ЕКОЛОГО-ЕНЕРГЕТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ КОНОПЕЛЬ ПОСІВНИХ ЗА ТЕХНОЛОГІЯМИ ОРГАНІЧНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (26 березня 2021): 21–27. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.01.02.
Повний текст джерелаАнотація:
У виробника будь-якої продукції, зокрема і сільськогосподарської, та безпосередньо конопляної, головною метою є одержання стабільної врожайності культури, доробка і переробка продукції, яка б забезпечувала достатню рентабельність, давала змогу вести розширене відтворення галузі та конкурувати з іншими культурами, а також, не втрачаючи жодного з економічних показників, за-безпечувала екологічність продукції і відновлювала біологічну активність та родючість ґрунту. Зважаючи на досвід країн з розвинутою ринковою економікою, а також власний досвід останніх ро-ків щодо переходу від класичної, чи інтенсивної системи землеробства, до органічних технологій ве-дення сільськогосподарського виробництва, можна констатувати, що для реального розвитку галузі в майбутньому є перспективи, які зумовлені тим, що Україна має певні потенційні можливості та резерви для стабілізації стану й прискореного розвитку коноплярства. Порівняно із класичною тех-нологією вирощування конопель органічна система, з одного боку, знімає стресові ситуації (вплив мінеральних добрив та засобів захисту рослин), а з іншого, призводить до збільшення кількості ку-льтивацій покращує повітряний баланс ґрунту, що сприяє розмноженню та розвитку ґрунтової біо-ти. Дослідження, що проводяться у підприємствах групи компаній «Арніка» м. Глобине Полтавської області започатковані 2015 року. Отримані експериментальні дані дали змогу внести зміни в елеме-нти технології органічного вирощування конопель посівних і таким чином стабілізувати біологічну активність ґрунту, його структуру та відновлювальну здатність. Водночас відбулися суттєві зміни в затратній частині, зокрема економія коштів на придбання засобів захисту рослин та мінеральних добрив, їх внесення та техніки для виконання цих робіт, а також затрати на закупку борін та ку-льтиваторів для органічних технологій, що позитивно впливає на продуктивність конопель посівних при переході технологій вирощування від класичної до органічної системи землеробства. Дослідження показали, що є свої особливості, які ми маємо ще виявити під час подальшої роботи.
44
Гнатенко, Валерій. "ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ". Науковий вісник: Державне управління 1, № 7 (1 березня 2021): 66–82. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2021-1(7)-66-82.
Повний текст джерелаАнотація:
Найважливішою метою будь-якої економічної політики, в тому числі державної політики модернізації є забезпечення економічної безпеки країни. Визначено та проаналізовано основні складові економічної безпеки держави в сучасних умовах: фінансова, зовнішньоекономічна, макроекономічна, інвестиційно-інноваційна, інформаційна, науково-технологічна, енергетична, соціальна, демографічна, продовольча, виробнича та екологічна безпеки. Фінансова складова включає комплекс заходів по захисту економічних інтересів держави на макрорівні, фінансової діяльності господарчих суб'єктів на мікрорівні. Зовнішньоекономічна складова обумовлює створення умов для оптимального вростання національної економіки в міжнародний поділ праці. Макроекономічна складова передбачає досягнення збалансованості макроекономічних відтворювальних пропозицій. Інвестиційна-інноваційна складова визначає можливість держави отримувати, розміщувати та використовувати вітчизняні та іноземні кредити й інвестиції. Інформаційна складова являє собою умови і правила користування інформацією, що забезпечують загальну і економічну безпеку держави. Науково-технологічна складова обумовлює стан науково-технічного потенціалу країни. Енергетична складова передбачає забезпечення стабільності фізичних постачань енергоносіїв для внутрішнього споживання. Соціальна складова передбачає формування умов, що забезпечують прогресивний розвиток особистості, суспільства і держави. Демографічна складова проявляється в стабілізації чисельності населення України й формуванні передумов до подальшого демографічного росту. Продовольча складова передбачає забезпеченість економіки країни продовольством у розмірах, необхідних для ефективного функціонування національного господарства. Виробнича складова забезпечує ефективне використання наявних виробничих потужностей у країні. Екологічна безпека спрямована на запобігання або своєчасне вирішення протиріччя між суспільством і середовищем існування.
Всі складові економічної безпеки тісно взаємопов'язані й переплетені. Параметри кожної зі складових повинні забезпечити її збалансованість, а їхній рівень має бути достатнім для забезпечення належної стійкості системи до дії внутрішніх і зовнішніх загроз в поточному та довгостроковому періодах. Надійна економічна безпека держави можлива лише за комплексного і системного підходу до її організації.
45
Repushevska, Yu O. "ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ В УМОВАХ КРИЗИ". Actual problems of regional economy development 2, № 14 (27 липня 2018): 43–49. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.14.43-49.
Повний текст джерелаАнотація:
Структурні перетворення в економіці України супроводжуються змінами механізмів співпраці суб’єктів господарювання всіх форм власності як між собою, так і державою. Одним із напрямів регулювання відносин є формування системи антикризового управління, що встановлює якісно нові напрями узгодження цілей та інтересів організаційно-правових структур, які досі не можуть пристосуватися до жорстких умов зовнішнього середовища.Стаття спрямована на удосконалення теоретико-методологічних засад формування антикризових управлінських рішень та розробка науково-практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності господарювання підприємств в умовах кризи.Недостатня вирішеність завдань стосовно визначення та запровадження антикризових перетворень на підприємствах з метою їхньої реструктуризації з позицій відновлення та збереження капіталотворчої функції, зумовила вибір теми дослідження. Нами було поставлено задачу, яка полягає у визначені комплексу реструктуризаційних заходів, які забезпечують стабілізацію діяльності підприємства на основі узагальнення теоретичних засад управління підприємствами в умовах кризи. Проведений аналіз поняття «криза» та «банкрутство» підприємств. Запропоноване авторське визначення поняття «реструктуризація».
46
Дубінін, Є., Д. Клец та О. Полянський. "Підвищення надійності елементів системи «водій-машина-дорожні умови» при експлуатації шарнірно-зчленованих машин". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 1(15) (27 жовтня 2020): 109–16. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.1(15).109-116.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтований підхід до підвищення надійності системи «водій-машина-дорожні умови» при експлуатації шарнірно-зчленованих машин, що поліпшує взаємодію водія із системою забезпечення динамічної стійкості під час руху. Розроблений метод оцінювання надійності водія шарнірно-зчленованої колісної машини з використанням у якості діагностичного параметра критерію динамічної стійкості (КДС). Оцінювання параметра виконується за допомогою мобільного реєстраційно-вимірювального комплекса.Обгрунтування зон припустимих і неприпустимих значень критерію дозволяє визначити ступінь впливу водія на виникнення аварійних ситуацій, пов'язаних з перекиданням. Виходячи з того, що у водіїв відношення й мотивація до виконання транспортних операцій з дотриманням вимог з безпеки можуть бути різними, основний ефект для підвищення надійності при застосуванні розробленого підходу може бути отриманий за рахунок порівняння результатів об’єктивного контролю процесу руху за допомогою мобільного реєстраційно-вимірювального комплексу (МРВК) для різних водіїв у різних дорожніх умовах. Тобто програмно задається «зелена зона» поточних параметрів стійкості положення. Водій під час руху, враховуючи власні можливості, дорожні умови, питання економії палива тощо, обирає безпечний, на його погляд, режим руху. МРВК у процесі руху, демонструючи в режимі реального часу поточну величину критерію динамічної стійкості, підказує водієві щодо правильності обраного режиму. У разі високої інтенсивності зростання КДС, наприклад за значної швидкості руху, що не відповідає дорожнім умовам, водій не встигає втрутитися у процес стабілізації машини. Тому для забезпечення стійкості положення буде спрацьовувати МРВК. Якщо інтенсивність зростання КДС є середньою, то у водія є запас часу для стабілізації машини без підключення системи. Якщо ж інтенсивність зростання КДС є низькою, то водій повністю контролює процес руху, допомога МРВК у зазначеному випадку не потрібна.На підставі проведених досліджень і аналізу існуючого досвіду розроблені додаткові рекомендації з підвищення безпеки використання колісних шарнірно-зчленованих машин з врахуванням їх конструктивних особливостей. Результати дослідження можуть бути використані при експлуатації шарнірно-зчленованих колісних машин.
47
Dudchenko, Victoria Yuriivna. "НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ: СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 2(18) (2019): 177–83. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-2(18)-177-183.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. На сьогодні визначається значна роль центральних банків у подоланні наслідків світової фінансово-економічної кризи 2007-2009 рр. у забезпеченні стабільності національних фінансових систем. Центральні банки країн у посткризовий період змінюють свою комунікаційну політику, використовуючи зв’язки з громадськістю для стабілізації економіки. Крім того, поширення набули нетрадиційні заходи монетарної політики. Постановка проблеми. Важливим є оцінка світових тенденцій у підходах до розуміння незалежності центральних банків та оцінка глобальних тенденцій теорії та практики їх функціонування. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні питання незалежності центральних банків, їх вплив на стан макроекономічних показників досліджують вітчизняні та зарубіжні науковці, зокрема Степаненко А. І., Сухий Р., Миронович Ю. А., Карл Е. Волш. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. На сьогодні недостатньо дослідженими залишаються тенденції, що характеризують забезпечення незалежності центральних банків країн світу. Постановка завдання. Метою дослідження є узагальнення та характеристика існуючих тенденцій у розвитку теоретичних підходів до розуміння сутності незалежності центральних банків та практичного досвіду зарубіжних країн щодо забезпечення ознак незалежності центральних банків, прозорості та підзвітності їх діяльності на сучасному етапі. Викладення основного матеріалу. Стаття присвячена дослідженню світових тенденцій в питаннях теорії незалежності центральних банків, аналізу критеріїв та ознак незалежності центральних банків, дослідженню характерних сучасних рис прозорості та підзвітності центральних банків зарубіжних країн. Висновки відповідно до статті охарактеризовані світові тенденції показують збільшення рівня формальної незалежності центральних банків від уряду у сфері прийняття рішень з монетарної політики, узгодження монетарних стимулів з очікуваннями суспільства, посилення прозорості у проведені монетарної політики.
48
Hrubliak, Oksana, Nataliia Kholiavko та Artur Zhavoronok. "ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ДЕФІЦИТОМ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 3(23) (2020): 130–41. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-3(23)-130-141.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено дослідження теоретичних аспектів бюджетного дефіциту. Основну увагу акцептовано на з’ясуванні необхідності управління дефіцитом державного бюджету. Охарактеризовано сутність бюджетного дефіциту та визначено особливості дослідження цього явища в економічній науці. З’ясовано, що бюджетний дефіцит – це особливе економічне явище, яке характеризується в різних аспектах і не обов’язково є чимось надзвичайним та негативним, оскільки причини виникнення, форми прояву та економіко-політичні наслідки дефіциту в кожній державі мають свої особливості. Саме тому управлінцям сьогодні потрібно більшу увагу звернути на ефективне використання залучених ресурсів, ніж на абсолютне збалансування державного бюджету. Обґрунтовано, що управління дефіцитом державного бюджету нерозривно пов’язано з такими категоріями, як доходи і видатки державно-го бюджету, державний борг, валовий внутрішній продукт. Актуальність обраної теми підтверджується тим, що розбалансованість бюджету спричинена неефективною видатковою політикою уряду, яка повинна бути нерозривно пов’язана із фінансовими можливостями бюджету. Непослідовність у проведенні соціально-економічних змін, перманентні політичні суперечності й несприятлива економічна кон’юнктура загострили проблеми в системі державних фінансів. Залучення значного обсягу додаткових фінансових ресурсів призвело до накопичення державного боргу, який переважно характеризує стабільність фінансової системи України на внутрішньому ринку і міжнародному рівні. Саме тому дослідження в цьому напрямку стимулюватимуть якісне оновлення підходів до розуміння сутності цього явища й формування новітніх принципів бюджетного менеджменту у сфері управління дефіцитом державного бюджету. Доведено, що проста відмова від дефіцитності бюджету в умовах кризових явищ в державі не призведе до стабілізації системи державних фінансів та економічного зростання.
49
ПАХОЛЮК, О. В., Г. О. ПУШКАР, І. С. ГАЛИК та Б. Д. СЕМАК. "ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНИХ АСПЕКТІВ РОЗИТКУ НАНОНАУКИ, НАНОТЕХНОЛОГІЙ ТА РИНКУ НАНОПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ В ХХІ СТОЛІТТІ". Товарознавчий вісник 1, № 14 (13 березня 2021): 238–48. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2021-14-22.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. У даній роботі нами узагальнені результати досліджень деяких вітчизняних авторів і власних досліджень, присвячених успішному розвитку нанонауки, нанотехнологій та ринку нанопродукції в Україні за останні роки, що тісно пов’язані із економічним стимулюванням їх розвитку зі сторони держави. У даній роботі ми для прикладу дамо аналіз деяких літературних джерел? в яких розкривається роль економічних чинників у темпах розвитку даних галузей. На основі аналізу літературних джерел і узагальнення результатів власних досліджень метою роботи є обґрунтування доцільності державної підтримки пріоритетного розвитку перспективних нанотехнологій в Україні, які сприяють стабілізації економіки в Україні.
Методика. При проведенні досліджень використовували передбачені діючими державними стандартами методи. Виконали огляд джерел товарознавчої та економічної літератури, здійснили моніторинг і систематизацію отриманих даних.
Результати. Як свідчить зарубіжний досвід, розвиток текстильних нанотехнологій і окремого сегменту ринку нанотекстилю в Україні сприятиме:- необхідності державної підтримки усіх галузей нанотехнологій, товари і продукція яких є найбільш перспективними на світовому та національному ринку нанотехнологій;- доведена доцільність та вказані основні напрямки вдосконалення методики тестування нанопродукції та нанотоварів як нового товару на українському ринку, а також вдосконалення методики оцінки новизни, безпечності та рівня якості вітчизняної нанопродукції;- аргументована потреба державного регулювання розвитку нанотехнологій та ринку нанопродукції з метою руйнування ще існуючого відставання країни в деяких галузях розвитку нанотехнологій (а саме в галузі легкої промисловості).
Наукова новизна. Обґрунтована доцільність та сформульовані напрямки вдосконалення методики тестування нанопродукції як нового товару на ринку України, а також вдосконалення методики оцінки новизни, рівня якості та безпечності вітчизняної нанопродукції.
Практична значимість. Обґрунтована потреба державного регулювання розвитку нанотехнологій і ринку нанопродукції з метою ліквідації ще існуючого відставання країни в деяких галузях розвитку нанотехнологій (особливо в галузі легкої промисловості).
50
Варцаба, В. І., О. Г. Чубарь та В. О. Огородник. "ФІНАНСОВА ПІДТРИМКА БІЗНЕСУ: БАНКІВСЬКИЙ СЕКТОР VS «КОРОНАВІРУСНА» КРИЗА". Actual problems of regional economy development 1, № 16 (25 листопада 2020): 47–58. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.16.47-58.
Повний текст джерелаАнотація:
Негативні наслідки, породжені обмежувальними заходами щодо запобігання виникненню і поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, призвели до відчутного зниження ділової активності по всьому світу та виявили неготовність владних кіл до швидкого розв’язання питань такого масштабу. Метою даної публікації є дослідження можливостей надання фінансово-кредитної підтримки бізнесу за умов протидії «коронавірусній» кризі, що охопила весь світ і не оминула Україну.
У статті проаналізовано обсяги фінансових результатів бізнес-структур у 2020 році та встановлено, що збитки перевищили відповідні показники минулого року більш ніж втричі, а обсяг одержаних прибутків на 10% менший минулорічного показника. Також виявлено, що «коронавірусна» криза суттєво вплинула на економічні настрої українців, що проявилося у зниженні кожного компоненту індикатора економічних настроїв та індикатора споживчої впевненості.
Хоча органами державної влади запроваджуються певні антикризові заходи, авторами даного дослідження встановлено, що задекларовані форми державного стимулювання суб’єктів підприємництва та обсяги фінансово-кредитної підтримки не в змозі суттєво вплинути на стабілізацію ситуації, а можуть лише пом’якшити та згладити негативні тенденції.
У статті висвітлено окремі тенденції та особливості реалізації Програми «Доступні кредити 5-7-9%», за результатами чого зроблено висновок про антикризовий, а не інвестиційний, характер структури кредитів цієї програми, оскільки близько 80% кредитів спрямовуються на рефінансування існуючих заборгованостей.
Практична значущість проведеного дослідження полягає в тому, що як важіль подолання економічних наслідків, спричинених обмежувальними заходами, та стимулювання подальшого економічного зростання автори пропонують інтенсифікацію роботи банківського сектора, розширення програм пільгового кредитування за участі держави, метою яких має стати стимулювання фінансово-економічної активності через підтримку малого та середнього бізнесу, який відіграє ключову роль в економіці України.