Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Стабільність фінансова.
Статті в журналах з теми "Стабільність фінансова"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Стабільність фінансова".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Орлов, В. В. "ФІНАНСОВІ ДИСБАЛАНСИ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА СТАН ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ". Підприємництво та інновації, № 21 (30 грудня 2021): 84–90. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/21.14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено дослідження термінів «фінансові дисбаланси» та «глобальні фінансові дисбаланси», «структурні дисбаланси», «волатильність», «турбулентність», які безпосередньо мають відношення до фінансової системи. Детально розглянуто їх тотожність, а також зміст кожної з дефініцій та узгоджено з підходами, що сформовані в матеріалах міжнародних фінансових організацій та в українській науковій літературі. Надано авторське трактування концептуальних засад формування фінансових дисбалансів. Звернено увагу та те, що законодавча неврегульованість функціонування фінансової системи, а саме надто повільне реагування законодавства на технологічні зміни у фінансові системі, може суттєво стримувати розвиток як усієї фінансової системи, так і окремих фінансових установ. Ця ситуація може призвести до формування фінансових дисбалансів і перешкодити її подальшому ефективному розвитку. Проведений аналіз основних тлумачень, пов’язаних із фінансовими дисбалансами, такими як фінансова стабільність, фінансова стійкість, волатильність та турбулентність, дав змогу сформувати концептуальне розуміння фінансової стабільності системи через призму формування структурних фінансових дисбалансів, що знайшло своє відображення в авторському трактуванні, яке наведено у статті.
2
Rudenko, Z. M. "ФІНАНСОВА КРИЗА В УКРАЇНІ 2014-2015 РОКІВ: ПРИЧИНИ ТА ІНСТРУМЕНТИ РЕГУЛЮВАННЯ". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 7 (24 вересня 2015): 216–21. http://dx.doi.org/10.15421/40250733.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено кризові явища, які відбуваються в Україні у 2014-2015 рр., а також причини, які їх формують. Класифіковано чинники впливу на економічні, політичні та соціальні. Розглянуто поняття системної, фінансової та банківської кризи. Окрему увагу приділено фінансовій кризі в Україні та антикризовим заходам Національного банку України, які забезпечують цінову та фінансову стабільність, розбудову інституційної спроможності НБУ. Визначено інструменти регулювання, які класифіковано на фінансові, структурні та операційні.
3
Біла, О. Г. "Фінансове планування і фінансова стабільність підприємств". Фінанси України, № 4 (2007): 112–18.
Знайти повний текст джерела
4
Nebava, M. I., and Li Yanan. "DIRECTIONS AND STRATEGIC OBJECTIVES OF THE DEVELOPMENT OF UKRAINE’S BANKING SECTOR IN THE PERIOD OF ECONOMIC INSTABILITY." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, no. 93 (March 26, 2021): 114. http://dx.doi.org/10.31713/ve1202112.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі офіційних даних НБУ та висновків експертів банківського ринку досліджено напрямки та стратегічні цілі розвитку банківського сектору країни у період економічної нестабільності. З’ясовано, що поширення епідемії COVID-19 спричинило економічну нестабільність. На основі закордонного досвіду діяльності центробанків в умовах кризи виокремлено три напрямки антикризових заходів: монетарна політика; інструменти підтримки ліквідності; пруденційний нагляд. Здійснено характеристику умов та ризиків банківського сектору України в умовах кризи. Визначено стратегічні напрямки розвитку банківського сектору, зокрема: фінансова стабільність, макроекономічний розвиток, фінансова інклюзія, розвиток фінансових ринків, інноваційний розвиток. Встановлено, що кожен стратегічний напрям має свої стратегічні цілі. Визначено, що головним завданням Національного банку під час кризи є розробка рекомендацій та оприлюднення планів і намірів для учасників банківської системи на найближчий час. На основі проведених досліджень доведено, що на стабільність і розвиток банківського сектору України має вплив не тільки НБУ, а й інші учасники: Міністерство фінансів України; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку; Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг; Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Ці учасники забезпечують головну місію – сприяють підвищенню добробуту громадян через забезпечення ефективного акумулювання, розподілу та обігу фінансових ресурсів в національній економіці. Приведено перелік міжнародних організацій, які надають інформаційну підтримку щодо сприяння фінансової стабільності НБУ: BCBS – Базельський Комітет з питань банківського нагляду при Банку міжнародних розрахунків, ESRB – недержавна саморегульована організація, яка займається оцінкою і наступним присвоєнням рейтингу програмному забезпеченню (Entertainment Software Rating Board), норми CRR/CRD IV – закон ЄС, який регламентує зменшення ймовірності банкрутства банків. Виокремлено макроекономічні фактори, що в майбутньому визначатимуть розвиток банківського сектору: клієнтоорієнтованість, перегляд нормативної бази, управління технологіями, зниження рівня кіберризиків, фінтех-проєкти та великі ІТ-компанії, переосмислення трудових ресурсів.
5
Урсуленко, Г. В. "Фінансова стабільність ринку банківських послуг". Інвестиції: практика та досвід, № 2, січень (2014): 66–67.
Знайти повний текст джерела
6
Лютий, І. "Фінансова стабільність банків як основа розвитку ринку фінансових послуг". Вісник Національного банку України, № 4 (2005): 39–43.
Знайти повний текст джерела
7
Slyusarchuk , O. P., N. S. Kryshtof та I. I. Doronina . "Фінансова децентралізація у контексті реформування міжбюджетних відносин: кількісні виміри та індикатори". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (24 лютого 2021): 143–54. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.01.14.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальним проблемам розвитку процесів фінансової децентралізації в Україні та оцінці автономії місцевих бюджетів. Перед органами місцевого самоврядування постає питання щодо формування стійкої фінансової бази для забезпечення покладених на них функцій із задоволення потреб суспільства. Вирішення зазначеного питання можливо лише за умов утворення ефективної системи управління фінансовими ресурсами, яка би враховувала успішний досвід фінансової децентралізації зарубіжних країн. Визначено, що місцеві бюджети відіграють ключову роль у забезпеченні сталого соціально-економічного розвитку.Метою статті є характеристика сутності та призначення фінансової децентралізації, оцінка ступеню її розвитку за допомогою кількісних індикаторів, аналіз джерел формування фінансових ресурсів місцевих бюджетів в умовах децентралізації та надання загальної оцінки місцевих бюджетів.Наукова новизна полягає у визначенні стану фінансової децентралізації та виявленні зростання фінансової автономії місцевих бюджетів в Україні за період 2017–2019 рр. Зростання показника трансфертів з місцевих бюджетів до Державного (реверсна дотація) свідчить про зростання дохідної спроможності місцевих бюджетів, а зменшення показника трансфертів з Державного бюджету до місцевих (базова дотація та субвенції) вказує на підвищення їх самостійності. Висновки. Децентралізація владних та фінансових повноважень держави на користь місцевого самоврядування є однією з найбільш визначальних реформ з часів української незалежності. Результатом реформи стало підвищення зацікавленості органів місцевого самоврядування у збільшенні надходжень до місцевих бюджетів, пошук резервів їх наповнення, покращення ефективності адміністрування податків і зборів.Держава визначає модель взаємодії центральних і місцевих органів влади. Оптимальною вважається модель міжбюджетних відносин, що передбачає рівень фіскальної незалежності органів місцевого самоврядування за умови збереження бюджетної класифікації та порядку виконання. В державі відбувається процес пошуку ефективних форм взаємодії державних та місцевих фінансів, при яких буде гарантовано фінансову незалежність місцевих рад та ефективність використання фінансів. Визначено моделі фінансового забезпечення місцевого самоврядування. З’ясовано, що за показником співвідношення місцевих податків до ВВП в Україні діє ганноверська модель, де місцеві податки складають 1–2 % ВВП і близько 4–5 % усіх податків.Проаналізовано фінансову децентралізацію (як процес) за допомогою показників та індикаторів, а саме: частку місцевих видатків у видатках зведеного бюджету; частку місцевих доходів у доходах зведеного бюджету; співвідношення видатків місцевого бюджету до ВВП; частку доходів місцевих бюджетів у загальному обсязі доходів зведеного бюджету; частку міжбюджетних трансфертів у доходах місцевих бюджетів; співвідношення місцевих податків до ВВП.Для успішного здійснення реформи міжбюджетних відносин у контексті децентралізації, насамперед, потрібно забезпечити внутрішню політичну стабільність, враховувати об’єктивні закони суспільного розвитку та глобальні тенденції у світі.
8
Камашева, Н. В. "Фінансова стабільність в Україні: основні проблемні питання". Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України, Вип. 22 (2007): 164–68.
Знайти повний текст джерела
9
Саврадим, В. М. "Фінансова стабільність: теоретичні обгрунтування й практичні підходи". Наукові праці НДФІ, Вип. 4 (65) (2013): 30–37.
Знайти повний текст джерела
10
Полозенко, Д. В. "Глобалізація економіки та фінансова стабільність в Україні". Економіка АПК, № 5 (235), травень (2014): 5–11.
Знайти повний текст джерела
11
Лазня, А. В. "Зв"язок поняття "фінансова стабільність" із категоріями економічної науки". Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України, Вип. 34 (2012): 218–25.
Знайти повний текст джерела
12
Лазня, А. В. "Зв"язок поняття "фінансова стабільність" із категоріями економічної науки". Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України, Вип. 34 (2012): 218–25.
Знайти повний текст джерела
13
Лазня, А. В. "Зв"язок поняття "фінансова стабільність" із категоріями економічної науки". Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України, Вип. 34 (2012): 218–25.
Знайти повний текст джерела
14
Гудіма, Т., та О. Чабан. "ЩОДО ДОЦІЛЬНОСТІ ПОСИЛЕННЯ ДИСКРЕЦІЙНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ". Financial and credit activity problems of theory and practice 4, № 39 (10 вересня 2021): 12–20. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.238589.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Проаналізовано функції Національного банку України і Банку Англії крізь призму викликів, що накладаються динамічним характером суспільства та процесами глобалізації. Висвітлено різний підхід України і Великобританії під час імплементації однакових положень Директиви (ЄС) 2015/2366 Європейського Парламенту і Ради від 25 листопада 2015 року про платіжні послуги на міжнародному ринку у внутрішнє законодавство. Доводиться, що наявність необмежених дискреційних повноважень у центрального банку може завдати негативного впливу на стимулювання фінансової стабільності й одночасне забезпечення функції наглядового органу, зокрема на ринку платіжних послуг. Обґрунтовано, що замість цього збалансована система, яка складається з низки повністю або частково незалежних один від одного фінансових установ та органів влади, повинна взаємодіяти за зрозумілими і прозорими правилами. Наголошується на невідповідності вітчизняних підходів правового регулювання діяльності центрального банку принципам, установленим європейськими вимогами, зокрема Директивою (ЄС) 2015/2366. Зокрема, законопроєкт «Про платіжні послуги» № 4364 від 12.11.2020 містить положення, які поєднують в особі Національного банку України повноваження регуляторного, наглядового органу та учасника ринку платіжних послуг. Крім того, широкі дискреційні повноваження центрального банку в Україні передбачають також деякі законодавчі функції. Зазначене не відповідає європейським принципам, правилу розподілу влади, несе загрози для фінансового ринку та фінансової стабільності країни в цілому. На підставі досвіду Великобританії аргументовано доцільність розмежування наглядових і регуляторних функцій, зокрема на ринку платіжних послуг, між різними інституціями та забезпечення їхньої постійної взаємодії. Саме такий підхід здатен урівноважити вплив центрального банку та інших органів на шляху до сприяння фінансовій стабільності економіки країни. Ключові слова: незалежність, платіжні послуги, дискреційні повноваження, імплементація, фінансова стабільність, нагляд, правове регулювання, європейські принципи. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 0; бібл.: 22.
15
Герега, О. В. "СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 61 (22 грудня 2020): 84–92. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає у визначенні проблемних аспектів, а також обґрунтуванні стратегічних орієнтирів управління потенціалом фінансово-економічної стійкості торговельних підприємств. Узагальнено сутнісні характеристики фінансово-економічної стійкості торговельних підприємств. Сформовано концеп-туальну структуру та послідовність формування потенціалу фінансово-економічної стійкості торговельного підприємства, основою чого визначені належний фінансовий стан та фінансова стійкість підприємства, ре-сурсозабезпеченість, ефективність використання, нарощування та розвиток потенціалу. Встановлено, що наявність у вітчизняній торгівлі тенденції до економічного розвитку підтверджується низкою ключових по-казників ефективності функціонування торговельних підприємств в Україні. Сформовано висновок про на-явність у більшій мірі позитивних аспектів відносно економічної компоненти передумов щодо посилення по-тенціалу фінансово-економічної стійкості підприємств торгівлі в Україні. Виявлено, що при оцінюванні фінан-сової складової є підстави до її трактування як значно менш забезпеченої. Такий висновок обумовлюється не-стабільністю низки показників фінансового стану та фінансових коефіцієнтів галузі торгівлі в Україні. Вста-новлено, що політика стратегічного управління потенціалом фінансово-економічної стійкості торговельних підприємств повинна реалізуватися за такими напрямами, як альтернативні форми формування фінансового результату, покращення фінансово-економічної привабливості підприємств, розподіл фінансово-економічних ризиків з виробничим сектором, реалізація підприємствами фінансового потенціалу внутрішнього ринку. Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад формування потен-ціалу фінансово-економічної стійкості торговельного підприємства, узагальнення даних економічної ефектив-ності, фінансової стійкості та ліквідності торговельних підприємств України у 2010-2019 рр., визначення об’єктів, напрямів та інструментарію стратегічного управління потенціалом фінансово-економічної стій-кості вітчизняних торговельних підприємств.
16
Gryshova, I. Yu, K. S. Nesterova , and M. Yu Shcherbata. "Development of «green» financial system in Ukraine." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 5 (October 2, 2021): 127–36. http://dx.doi.org/10.32886/10.32886/instzak.2021.05.14.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі розвитку «зеленої» фінансової системи в Україні відповідно до вимог європейського «зеленого» курсу та загальносвітових тенденцій економічного зростання. Обґрунтовано, що «зелена» економіка є інноваційним напрямком розвитку більшості країн світу внаслідок загострення глобальних проблем. Україна, проголосивши курс на євроінтеграцію, взяла на себе обов’язок з розвитку «зеленої» економіки, яка активно стимулюється та підтримується державами-членами ЄС. Доведено, що для ефективного розвитку біоекономіки має бути розроблена комплексна «зелена» фінансова система, під якою розуміється така форма організації фінансово-кредитних відносин між стейкхолдерами, яка сприяє перерозподілу та мобілізації капіталу до «зелених» секторів національної економіки. Саме така система забезпечить довгострокове економічне зростання, конкурентоспроможність національної економіки та реалізацію інтересів стейкхолдерів. Розглянуто структуру «зеленої» фінансової системи в Україні та стан розвитку її окремих елементів, які потребують удосконалення шляхом підвищення рівня ефективності їх державного регулювання.
Метою статті є обґрунтування розвитку «зеленої» фінансової системи в Україні в контексті її євроінтеграційного вибору.
Наукова новизна полягає у наданні рекомендацій щодо державного управління розвитком «зеленої» фінансової системи в Україні з урахуванням прогресивного світового досвіду.
Висновки. Необхідність відновлення економік у період кризи Covid-19 та водночас загострення кліматичних змін вимагають від країн розробки та реалізації інноваційної парадигми економічного розвитку, заснованому на забезпеченні «зеленого» курсу, сталого розвитку, соціальної відповідальності бізнесу та необхідності забезпечення інтересів стейкхолдерів. Аналіз продемонстрував, що для ефективного розвитку «зеленої» економіки в Україні потрібна масштабна трансформація різних галузей, сфер національної економіки, передусім фінансової системи, яка забезпечує економічну безпеку, суспільний добробут та стабільність, що обумовлює необхідність здійснення у ній докорінних змін з метою переорієнтації на принципи «зеленої» економіки. У статті надано визначення «зеленої» фінансової системи та її структури. Приділено значну увагу необхідності ефективної державної політики щодо розвитку «зеленої» фінансової системи шляхом розробки її стратегічного бачення, реалізації комплексу стимулюючих та регуляторних заходів.
17
Tkachenko, Nataliia, та Myroslava Khutorna. "КОМПОЗИЦІЙНА БУДОВА ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ У СИСТЕМІ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 3(23) (2020): 110–19. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-3(23)-110-119.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначено історичність виникнення дефініції «фінансова безпека» та уточнено її змістовий взаємозв’язок із фінансовою стійкістю та фінансовою стабільністю. Здійснено деталізацію цих понять у розрізі таких критеріїв: час, змістове «ядро» поняття, детермінанти економічного змісту поняття та фундаментальні передумови забезпечення. На основі критичного огляду наукової бази подано контент-аналізу поняття «фінансова безпека», що дозволило виділити два основних підходи до ідентифікації фінансової безпеки. Сформульовано параметри характеризації фінансової безпеки підприємства. Схематично представлено сукупність основних внутрішніх і зовнішніх загроз фінансової безпеки підприємств. Визначено основні елементи в системі управління фінансовою безпекою підприємства та представлене авторське бачення змістовності досліджуваного поняття.
18
Жукова, Т. О. "Фінансова стійкість та стабільність банків в умовах кризових явищ у банківській системі України". Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки, № 3, т. 1 (2016): 164–67.
Знайти повний текст джерела
19
Клепанчук, О. Ю. "Інституційні реформи фінансового ринку України". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 2 (29 квітня 2021): 63–67. http://dx.doi.org/10.36930/40310210.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано можливості конкурентного зростання внутрішнього фінансового ринку, зокрема його властивості формувати фінансову систему держави, зменшувати ризикованість інвестицій, створювати прозорий інформаційний супровід. Відзначено, що завдання фінансового ринку полягають у мобілізації та перерозподілі фінансових ресурсів з подальшим їх перетворенням у фінансові активи. Виявлено системні проблеми фінансового ринку, зокрема значну частку проблемних кредитів у банківській системі, недостатність власного та регулятивного капіталу банків, відсутність первинних публічних розміщень акцій українських компаній на місцевих і закордонних біржах, недосконалість українського фондового ринку. Визначено, що необхідність інституційного регулювання зумовлюється забезпеченням загальнонаціональних пріоритетів соціально-економічного розвитку та взаємовпливом інтересів учасників ринку. Окреслено стратегічні пріоритети реформування ринку, а саме розбудову конкурентоспроможного ринкового середовища відповідно до стандартів Європейського Союзу. Виявлено стратегічні цілі реформування: стабільність фінансового сектору, інституційна спроможність регуляторів, захист прав споживачів та інвесторів. Виявлено позитивні наслідки реформування для споживачів ринку: зростання коштів бізнесу, приріст вкладів фізичних осіб, страхових платежів, операцій чинникингу, договорів лізингу, споживчого кредитування внаслідок пом'якшення монетарної політики і зниження облікової ставки. Причиною вразливості фінансового ринку визначено функціональні прогалини податкової системи України, якими зумовлюється недовиконання планових надходжень до бюджету, використання схем мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від податків. Виявлено, що інноваційні підходи до державного нагляду банківських установ дали змогу посилити вимоги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, запровадити систему оцінювання банків за європейською методологією і ризик-орієнтований підхід до банківського нагляду. Реформування потребують процедури використання електронних платіжних засобів, розвиток інфраструктури ринку, запровадження інноваційних технологій, поширення віртуальних каналів обслуговування, персоніфікація фінансових послуг, розвиток відкритого банкінгу, співробітництво з FinTech-компаніями, розвиток фінансової грамотності.
20
Tkachenko, Nataliia, та Myroslava Khutorna. "НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ БАНКІВ З ПОЗИЦІЇ СУЧАСНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 4(24) (2020): 112–20. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-4(24)-112-120.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено особливості прямого та зворотного підходу до дослідження фінансової стабільності. Виявлено межі континуумів станів фінансової стабільності, фінансової крихкості та фінансової нестабільності. Представлено змістовність базових заходів із формування системи забезпечення фінансової стабільності банків. Наочно подано місце стратегічної «пастки» банків за умови одновекторності їхніх цільових орієнтирів. Акцентовано увагу на напрямах управління банківською установою та забезпечення її фінансової стабільності – функціональному, ситуаційному та процесному. Систематизовано вимоги щодо управління банком у контексті забезпечення його фінансової стабільності та на цій підставі сформовано функціональність системи управління фінансовою стабільністю окремого банку.
21
Поліщук, Є. А. "Проблеми оцінки впливу небанківських фінансових установ на стабільність фінансової системи". Формування ринкових відносин в Україні, № 12 (151) (2013): 29–33.
Знайти повний текст джерела
22
Сторонянська, І., та Л. Беновська. "ФІНАНСОВІ ТА ІНВЕСТИЦІЙНІ ДЕТЕРМІНАНТИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ". Financial and credit activity problems of theory and practice 4, № 39 (10 вересня 2021): 521–32. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241439.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Метою дослідження є оцінка фінансових та інвестиційних детермінант розвитку українських регіонів в умовах економічної нестабільності, зумовленої пандемією COVID-19. Проаналізовано вплив рестриктивних і стимулювальних інструментів державної політики на національному і регіональному рівнях на сучасний стан регіональних економічних систем, зокрема в контексті таких складових, як стабільність цін, залучення інвестицій, поліпшення ділового клімату, кредитування, капіталовкладення, прозорість адміністрування бюджетоутворюючих податків і стабільність державних фінансів. Цісекторинайбільшчутливі до заходівдержавноїполітики, особливо в умовах суспільної турбулентності. Аналіз фінансових детермінант регіонального розвитку в умовах короновірусної кризи сприяв окресленню таких негативних тенденцій: значне падіння інвестицій в економіку регіонів і зниження частки нових інвестиційних проєктів є найбільш негативними наслідками, які суттєво вплинуть на темпи економічного зростання в наступні періоди; погіршення ділового клімату, падіння обсягів позик, що надаються суб’єктам господарювання, і зростання частки короткострокових позик вплинули на нові інвестиційні рішення; невиконання запланованих показників податкових доходів місцевих бюджетів (ПДФО, місцеві податки), вплинуло на обсяги доходів місцевих бюджетів, включаючи інвестиційні; зменшення трансфертів до місцевих бюджетів від державного вплинуло на фінансування програм регіонального розвитку; відплив іноземного капіталу, який відбувся не лише через погіршення ділового клімату в країні, а й унаслідок впливу психолого-емоційних факторів поведінки інвесторів в умовах невизначеності. Економічні, фіскальні та соціальні наслідки COVID-19 територіально диференційовані. Різніризики пандемії багато в чому зумовлені економічними та просторовими особливостями регіонального розвитку. Водночас паніка, спричинена поширенням COVID-19, що призвела до ухвалення низки нераціональних рішень фінансово-економічними суб’єктами на різних рівнях управління, є важливою причиною загострення визначених проблем. Значне зменшення інвестицій в економіку регіонів і падіння частки нових інвестиційних проєктів є найбільш негативними наслідками, які суттєво вплинуть на темпи економічного зростання в наступні періоди. Ключові слова: регіональний розвиток, економічна невизначеність, COVID-19, фінанси, інвестиції, детермінанти. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 3; бібл.: 15.
23
Яциковський, Б., А. Чинчик, С. Голубка, С. Яремчук та Є. Буряк. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СТРАТЕГІЧНОГО ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В КООРДИНАТАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ". Financial and credit activity problems of theory and practice 6, № 41 (10 січня 2022): 300–306. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251460.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Сучасний стан української економіки свідчить про те, що процес розроблення і реалізації ефективної стратегії розвитку є дуже важливим, оскільки стратегії сталого економічного розвитку України — один із найважливіших документів, що характеризують довгострокові цілі та напрями соціального розвитку України — економічний розвиток, розвиток, досягнення. Варто зазначити, що в європейських країнах такій стратегії приділяється більше уваги, вона дуже детальна. Досліджено стратегічне бачення сталого соціально-економічного розвитку України до 2030 року. Воно демонструє реформування цінностей народу України з метою досягнення балансу між економічним, соціальним та екологічним розвитком. Розвиток вітчизняної економіки є одним із пріоритетних завдань у трансформаційних умовах нашої країни. Україна має стати країною із сильною економікою та інноваційними інноваціями. Для цього потрібно, перш за все, відновити макроекономічну стабільність, забезпечити стійке економічне зростання шляхом проекологічних дій, створити сприятливі умови для економічної діяльності та створити прозору податкову політику. Досліджено цілі сталого розвитку, а саме: боротьба з бідністю і голодом, міцне здоров’я, якісна освіта, гендерна рівність, хороша санітарія і чиста вода, поновлювана енергія, гідна робота та економічне зростання, інновації та інфраструктура, зменшення нерівності, сталий розвиток міст і громад, відповідальне споживання, боротьба зі зміною клімату, збереження морських і наземних екосистем, мир і справедливість, партнерство задля сталого розвитку. Проведено дослідження щодо місця України в міжнародних рейтингах, аналіз динаміки основних показників індексу глобальної конкурентоспроможності України, досліджено динаміку індексу економічної свободи України за 2019—2020 року. За дванадцятьма категоріями економічної свободи Україна належить до країн світу: права власності — 123, свобода від корупції — 154, свобода оподаткування — 100, державні витрати — 161, свобода заснування — 111, свобода ринку праці — 146, грошова свобода — 184, свобода торгівлі — 54, свобода інвестування — 165, фінансова свобода —160. Результати мають визначити частку кожної з чотирьох груп в індексі економічної свободи. Ключові слова: сталий розвиток, економіка, індекс, конкурентоспроможність, стратегія, національна, розвиток. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 3; бібл. 10.
24
Hrubliak, Oksana, Nataliia Kholiavko та Artur Zhavoronok. "ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ДЕФІЦИТОМ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 3(23) (2020): 130–41. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-3(23)-130-141.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено дослідження теоретичних аспектів бюджетного дефіциту. Основну увагу акцептовано на з’ясуванні необхідності управління дефіцитом державного бюджету. Охарактеризовано сутність бюджетного дефіциту та визначено особливості дослідження цього явища в економічній науці. З’ясовано, що бюджетний дефіцит – це особливе економічне явище, яке характеризується в різних аспектах і не обов’язково є чимось надзвичайним та негативним, оскільки причини виникнення, форми прояву та економіко-політичні наслідки дефіциту в кожній державі мають свої особливості. Саме тому управлінцям сьогодні потрібно більшу увагу звернути на ефективне використання залучених ресурсів, ніж на абсолютне збалансування державного бюджету. Обґрунтовано, що управління дефіцитом державного бюджету нерозривно пов’язано з такими категоріями, як доходи і видатки державно-го бюджету, державний борг, валовий внутрішній продукт. Актуальність обраної теми підтверджується тим, що розбалансованість бюджету спричинена неефективною видатковою політикою уряду, яка повинна бути нерозривно пов’язана із фінансовими можливостями бюджету. Непослідовність у проведенні соціально-економічних змін, перманентні політичні суперечності й несприятлива економічна кон’юнктура загострили проблеми в системі державних фінансів. Залучення значного обсягу додаткових фінансових ресурсів призвело до накопичення державного боргу, який переважно характеризує стабільність фінансової системи України на внутрішньому ринку і міжнародному рівні. Саме тому дослідження в цьому напрямку стимулюватимуть якісне оновлення підходів до розуміння сутності цього явища й формування новітніх принципів бюджетного менеджменту у сфері управління дефіцитом державного бюджету. Доведено, що проста відмова від дефіцитності бюджету в умовах кризових явищ в державі не призведе до стабілізації системи державних фінансів та економічного зростання.
25
Папуша, А. "Стабільність системи - надійна протидія фінансовій кризі". Вісник Національного банку України, № 1 (155) (2009): 8–9.
Знайти повний текст джерела
26
Meparishvili, K. N. "Впровадження механізмів державного управління водними ресурсами за принципами інтегрованого управління". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (27 лютого 2019): 118–28. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.01.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає у визначенні та впровадженні механізмів державного управління водними ресурсами на засадах спільної політики України з ЄС, побудованих на принципах інтегрованого управління водними ресурсами.
Наукова новизна полягає в удосконаленні наукових підходів щодо впровадження механізмів державного управління водними ресурсами на засадах спільної політики України з ЄС за принципами інтегрованого управління, а саме: басейнове управління, міжгалузева і вертикальна координація управління водними ресурсами, прозорість та участь громадськості, забезпечення сталого використання водних ресурсів, включаючи захист екосистем, фінансова стабільність управління водними ресурсами та використання економічних інструментів, які є міжнародно визнані та втілені у відповідному законодавстві ЄС, зокрема в Рамковій Директиві ЄС про воду та Конвенції Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК) про захист і використання транскордонних Водотоків та міжнародних озер та її Протокол про воду та здоров’я, а також у керівництві, наданому Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), перетворити ці принципи на ефективні інструменти політики.
Висновки. Важливу роль у сприянні переходу до принципів інтегрованого управління водними ресурсами відіграють міжнародні рамки, що сприяють розвитку, включаючи Водну рамкову директиву ЄС та Конвенцію про воду ЄЕК.
Таким чином, необхідно багато чого зробити для встановлення правових та інституційних механізмів басейнового управління та перетворення їх у практику інтегрованого управління водними ресурсами. Необхідність координації між різними секторами з питань використання водних ресурсів повинна відображатися в національному законодавстві. Горизонтальні координаційні органи та механізми, як правило, є частиною національного законодавства; однак їх ефективне функціонування залишається проблемою. При цьому досягнення інституційної стабільності є однією з передумов для досягнення плідної вертикальної та горизонтальної координації, забезпечення безперервності реформ, фінансової стабільності та адекватних людських ресурсів для цього. Участь громадськості та залучення зацікавлених сторін до процесу прийняття рішень з питань управління водними ресурсами залишається проблемою, але доступ до інформації про воду в цілому краще організований. Участь громадськості в управлінні водними ресурсами передбачена у національному законодавстві. Проте правила, що встановлюють практичні процедури для участі громадськості, значною мірою відсутні. Охорона водних екосистем і захист якості води є слабкими. Для захисту екосистем річок необхідно забезпечити мінімальний екологічний потік. У напівзасушливих районах спостереження за мінімальним потоком залишається складним. Системи моніторингу якості води недостатньо фінансуються і необхідно запровадити нові галузі, такі, як екосистемний та біологічний моніторинг. Економічні інструменти (включаючи збори за видобуток, збори за забруднення та тарифи на послуги водопостачання) можуть стимулювати ефективне використання води та допомагати виділяти воду там, де вона створює найбільшу цінність для громади, що сприяє (зеленому) зростанню. Таким чином, вони можуть знизити потребу у збільшенні пропозиції та інвестувати в нову інфраструктуру. Вони також можуть генерувати доходи для постачальників послуг. Хоча такі інструменти, як правило, згадуються в національному законодавстві країн, вони будуть здійснюватися лише за умови належного проектування та ефективного впровадження. Це вимагає посилення спроможності здійснювати моніторинг використання води та дотримання водної політики регулювання. Питання доступності є серйозною проблемою у всіх країнах. Їх краще вирішувати через цільові соціальні заходи, ніж через дешеву воду для всіх.
Краще зрозуміти і застосовувати принципи інтегрованого управління водними ресурсами поступово, а також розширити горизонтальну співпрацю шляхом регулярних обговорень між учасниками для розробки та вдосконалення національної водної політики, а також транскордонного водного співробітництва.
27
Камінська І.М., Мишко О.А. та Шишка Д.С. "МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА". Економічний форум 1, № 4 (13 жовтня 2020): 107–13. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено системне дослідження методичних підходів до аналізу фінансового потенціалу підприємства.
Обґрунтовано сутність, мету, завдання, предмет, об’єкт та інформаційне забезпечення аналізу фінансового потенціалу підприємства.
Встановлено, що комплексний, деталізований та усесторонній аналіз фінансового потенціалу підприємства повинен охоплювати різноманітні підходи, методи та прийоми аналізу.
На основі розгляду сучасних методичних підходів до аналізу фінансового потенціалу підприємства встановлено, що відсутній єдиний і універсальний методичний підхід до його аналізу. У статті розглянуто зміст і особливості основних методичних підходів до аналізу фінансового потенціалу підприємства.
Базуючись на проведеному дослідженні, запропоновано наступний алгоритм аналізу фінансового потенціалу підприємства:
1 етап – аналіз забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами, що полягає у організації горизонтального (трендового) і вертикального (структурного) аналізу балансу підприємства;
2 етап – аналіз фінансових результатів підприємства, що засвідчує результативність використання фінансових й інших ресурсів підприємства;
3 етап – аналіз фінансового стану підприємства, що у свою чергу охоплює такі напрями аналітичного дослідження: 1) аналіз майнового стану суб’єкта господарювання; 2) аналіз ділової активності суб’єкта господарювання; 3) аналіз ліквідності та платоспроможності суб’єкта господарювання; 4) аналіз фінансової стійкості суб’єкта господарювання; 5) аналіз рентабельності діяльності суб’єкта господарювання;
4 етап – узагальнююча оцінка рівня фінансового потенціалу підприємства за такими критеріями:
достатність власних фінансових ресурсів підприємства;
відповідність обсягів довгострокових позикових фінансових ресурсів обсягам оборотних активів;
інтенсивність нарощення обсягу інвестицій;
стабільність фінансового стану підприємства.
Доведено, що аналіз фінансового потенціалу підприємства є важливим інструментом з’ясування поточного його рівня й визначення адекватних напрямів його нарощення в майбутньому. Визначено, що результати такого аналізу є вихідним моментом розробки на підприємстві перспективних планів і заходів із підвищення фінансової спроможності, конкурентоспроможності й ефективності виробничо-господарської діяльності, досягнення максимальних кінцевих результатів, забезпечення економічного розвитку і подальшого успішного функціонування суб’єкта господарювання.
28
Клименко, О. В. "Стійкість і стабільність ринків небанківських фінансових послуг України". Економіка України, № 7 (668) (2017): 49–63.
Знайти повний текст джерела
29
Сапачук, Ю. М. "Еволюційний розвиток фінансів та стабільність сучасного фінансового ринку". Наукові записки Національного університету "Києво-Могилянська академія" 1, вип. 1 (2016): 154–58.
Знайти повний текст джерела
30
Сапачук, Ю. М. "Еволюційний розвиток фінансів та стабільність сучасного фінансового ринку". Наукові записки Національного університету "Києво-Могилянська академія" 1, вип. 1 (2016): 154–58.
Знайти повний текст джерела
31
Ващенко, І. "До питання про фінансову стабільність як складову економічної безпеки держави". Банківська справа, № 5 (2003): 68–75.
Знайти повний текст джерела
32
Лупак, Р. Л., Т. Г. Васильців, О. В. Рудковський та Я. П. Березівський. "ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ, ПРІОРИТЕТИ ТА ЗАСОБИ ЗМІЦНЕННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ". Підприємництво і торгівля, № 28 (5 лютого 2021): 49–55. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-07.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає у визначенні проблемних аспектів, а також обґрунтуванні стратегічних пріоритетів та засобів державної політики посилення фінансово-економічної безпеки суб’єктів малого підприємництва України. Узагальнено теоретично-методичні підходи до сутнісного трактування поняття «фінансово-економічна безпека». Надано авторське трактування поняття фінансово-економічної безпеки суб’єктів малого підприємництва. За результатами аналізу обґрунтовано, що стан фінансово-економічної безпеки суб’єктів сектору малого підприємництва в Україні недостатній. Виявлено проблемні аспекти фінансово-економічної безпеки суб’єктів сектору малого бізнесу в Україні. Обґрунтовано мету, стратегічні пріоритети, завдання та засоби державної політики посилення фінансово-економічної безпеки суб’єктів сектору малого підприємництва в Україні. Зокрема, основна мета відповідної політики полягає у створенні належних умов підприємницької діяльності, забезпеченні належного рівня захищеності підприємницького сектору від внутрішніх та зовнішніх загроз, посиленні ролі суб’єктів підприємництва в мінімізації ризиків безпеки держави, забезпеченні інноваційного складника конкурентоспроможності національної економіки. Визначено операційні цілі, засоби реалізації та засоби контролю ефективності державної політики забезпечення фінансово-економічної безпеки малого підприємництва в Україні. Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні методичних засад моніторингу як процесу збору, формування та узагальнення даних та діагностики як установлення діагнозу і визначення методів та засобів поліпшення стану фінансово-економічної безпеки суб’єктів малого підприємництва. Методика базується на інформаційному забезпеченні, сформованому зі значень індикаторів безпеки, підібраних за такими групами параметрів, як: фінансово-економічна незалежність; стабільність та стійкість, ефективність функціонування; захищеність фінансово-економічних інтересів; захищеність від зовнішніх та внутрішніх загроз; здатність суб’єктів малого підприємництва до розвитку.
33
Полях, С. С. "Взаємозв"язок між фінансовою залученістю населення та фінансовою стабільністю країни: теоретико-методологічний аспект". Економічний вісник Національного гірничого університету, № 2 (66) (2019): 74–81.
Знайти повний текст джерела
34
Алекперов, Эльгар. "ХАРАКТЕРНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ПРАВОСУБЪЕКТНОСТИ МЕЖДУНАРОДНЫХ ФИНАНСОВЫХ ОРГАНИЗАЦИЙ". Прикарпатський юридичний вісник, № 2 (31 серпня 2021): 102–6. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.883.
Повний текст джерелаАнотація:
Алекперов Э. Характерные особенности правосубъектности международных финансовых организаций. - Статья.
Основная цель исследования. Обзор и анализ основных характеристик правосубъектности международных финансовых организаций, а также обобщения рекомендаций и предложений по их дальнейшей деятельности.
Методы. В исследовании применялись методы системного и сравнительного анализа. В статье использованы методы обобщенного анализа, а также различных теорий по проблематике правосубъектности международных финансовых организаций.
Новизна в статье. В работе анализируется специфика правосубъектности международных финансовых институтов. Рассматриваются понятие и содержание международной правосубъектности - характеристики, свойственные субъектам международного права. Автор считает, что механизм неотвратимости ответственности как государств, так и ведущих международных финансовых институтов за полное соблюдение общепринятых стандартов в области международной
финансовой деятельности должен и дальше совершенствоваться, а также нужно продемонстрировать полную объективность в применении этого механизма.
Выводы. Таким образом, международные организации стали наделяться особой правосубъектность, отличной от правосубъектности государств. Правовая природа международных финансовых институтов основана на общих целях и интересах государств-членов. Эти цели согласованы в договоре о его создании. Другими словами, правовая природа международных финансовых организаций определяется тем, что они действуют как юридические лица, объем которых зависит от учредительных документов этих организаций. По своей правовой природе международными финансовыми организациями являются международные межправительственные организации, которые: отражают единство государств; создаются на постоянной основе; устанавливаются договором; стремятся обеспечить стабильность международных валютных и финансово-кредитных отношений и развивать сотрудничество в этой области; имеют свободу воли, органы управления и правосубъектность в целом; пользуются определенными привилегиями и иммунитетами; несут ответственность в пределах, определенных учредительными документами.
В исследовании также рассмотрены вопросы, связанные с определением понятия и содержания международной правосубъектности - характеристики, присущие субъектам международного права. Таким образом, международные финансовые учреждения как субъекты международного финансового права имеют право заключать не только правоприменительные акты, но и международные соглашения. В статье рассматриваются особенности этого и других юридических качеств.
Ключевые слова: международные финансовые организации, международная финансовая деятельность, правовой статус, правосубъектность, права и обязанности.
Анотація
Алекперов Е. Характерні особливості правосуб’єк- тності міжнародних фінансових організацій. - Стаття.
Основна мета дослідження. Огляд та аналіз основних характеристик правосуб’єктності міжнародних фінансових організацій, а також узагальнення рекомендацій і пропозицій щодо їхньої подальшої діяльності.
Методи. У дослідженні використовувалися методи системного й порівняльного аналізу. У статті застосовані методи узагальненого аналізу, а також різних теорій із проблематики правосуб’єктності міжнародних фінансових організацій.
Новизна в статті. У роботі аналізується специфіка правосуб’єктності міжнародних фінансових інститутів. Розглядаються поняття та зміст міжнародної пра- восуб’єктності - характеристики, властивої суб’єктам міжнародного права. Автор вважає, що механізм невідворотності відповідальності як держав, так і провідних міжнародних фінансових інститутів за повне дотримання загальноприйнятих стандартів у галузі міжнародної фінансової діяльності повинен і далі вдосконалюватися, а також потрібно продемонструвати повну об’єктивність у застосуванні такого механізму.
Висновки. Таким чином, міжнародні організації стали наділятися особливою правосуб’єктністю, відмінною від правосуб’єктності держав. Правова природа міжнародних фінансових інститутів заснована
на спільних цілях та інтересах держав-членів. Цілі узгоджені в договорі про його створення. Іншими словами, правова природа міжнародних фінансових організацій визначається тим, що вони діють як юридичні особи, обсяг яких визначається установчими документами цих організацій. За своєю правовою природою міжнародними фінансовими організаціями є міжнародні міжурядові організації, які: відбивають єдність держав; створюються на постійній основі; встановлюються договором; прагнуть забезпечити стабільність міжнародних валютних і фінансово-кредитних відносин і розвивати співробітництво в цій галузі; мають свободу волі, органи управління та правосуб’єктність в цілому; користуються певними привілеями й імунітетами; несуть відповідальність у межах, визначених установчими документами.
У дослідженні також розглянуті питання, пов’язані з визначенням поняття та змісту міжнародної пра- восуб’єктності - характеристики, властивої суб’єктам міжнародного права. Таким чином, міжнародні фінансові установи як суб’єкти міжнародного фінансового права мають право укладати не тільки правозастосовні акти, але й міжнародні угоди. У статті розглядаються особливості такого й інших юридичних якостей.
35
Чернишова, Ольга, Дарія Степанова та Михайло Філон. "ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВАЛЮТНОГО РИНКУ В УКРАЇНІ". Підприємництво та інновації, № 23 (29 квітня 2022): 138–43. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/23.23.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена пошуку ефективних механізмів організації роботи валютного ринку України у період післявоєнної відбудови. Аналіз особливостей розвитку валютного ринку дозволив визначити переваги та недоліки процесів лібералізації та регулювання валютних ринків. Визначено фактори впливу на валютні ринки, коливання курсів валют та їх безпосередній вплив на фінансово-економічні процеси. Запропоновано впровадити у валютну систему України заходи щодо її лібералізації при частковому впровадженні регуляторних механізмів Національним банком України, що дозволить знизити коливання курсів валют у післявоєнний період, забезпечити інвестиційну активність та стабільність роботи фінансово-економічних систем. Проведено моделювання перспектив розвитку валютного ринку України шляхом визначення факторів впливу як зовнішніх, так і внутрішніх з метою пошуку оптимальних підходів до управління та регулювання валютного ринку в умовах нових соціально-економічних викликів.
36
Кочетков, В., Н. Трусова, and І. Демченко. "INFLUENCE FACTORS ON THE PAYMENT BALANCE TA FINANCE STABILITY OF UKRAINE." Scientific papers OF TAVRIA STATE AGROTECHNOLOGICAL UNIVERSITY (ECONOMIC SCIENCES) 39 (2019): 29–34. http://dx.doi.org/10.31388/2519-884x-2019-39-29-34.
Повний текст джерела
37
Кудріна, О. Ю., та Н. В. Руденко. "Проблема удосконалення засобів публічного управління розвитком економіки". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 6(262) (23 грудня 2020): 63–70. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-262-6-63-70.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено ретроспективний аналіз еволюції теорії публічного управління. Досліджено базові принципи в ієрархії публічного управління інноваційним розвитком. Розглянуто необхідність формування і розвиток регіональних кластерів як ефективний механізм публічного управління.Досліджено європейські моделі публічного управління, які враховують історичні управлінські традиції (принципи, функції та структуру системи управління) і особливості соціально-економічного розвитку (ресурсний потенціал, економіко-політичну стабільність, фінансову забезпеченість, рівень життя і сформованість демократичного суспільства, характер конкурентних переваг). Проаналізовано суб’єкти управління у сфері економіки, проведено діагностику сучасного стану публічного управління у сфері економіки.
38
Козюк, В. "Загальнотеоретичні проблеми зв"язку між монетарними процесами та глобальною фінансовою стабільністю". Наука молода, Вип. 12 (2009): 75–81.
Знайти повний текст джерела
39
Poliakh, S. S. "Methodical bases of an estimation of interrelation between financial involvement of the population and financial stability." BULLETIN OF KHARKIV NATION AGRARIAN UNIVERSITY NAMED AFTER V.V.DOKUCHAYEVA. SERIES "ECONOMIC SCIENCES", no. 2 (2018): 300–309. http://dx.doi.org/10.31359/2312-3427-2018-2-300.
Повний текст джерела
40
Радіонов, Ю. Д. "ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВИДАТКІВ БЮДЖЕТУ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ". Підприємництво і торгівля, № 29 (16 квітня 2021): 53–60. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-29-09.
Повний текст джерелаАнотація:
Діюча система управління бюджетними видатками є недосконалою та не відповідає сучасним запитам суспільства щодо підвищення рівня життя та добробуту населення. Водночас, в умовах економічних перетворень, першочерговим завданням залишається забезпечення зростання національної економіки, нарощування обсягів виробництва, ВВП, завершення бюджетної децентралізації, впровадження енергоощадливих технологій тощо. В цій ситуації актуальним залишається питання ефективного управління та використання бюджетних видатків. Автором розроблено практичні рекомендації з оптимізації структури видатків бюджету, підвищення їх ефективності для забезпечення сталої динаміки соціально-економічного розвитку країни. Розкрито економічну сутність видатків бюджету, економічні складові їх формування, класифікацію за ознакою головного розпорядника коштів, бюджетними програмами, функціональним призначенням. Дано загальну характеристику видатків зведеного бюджету за 2016-2020 роки за функціональною класифікацією. Проведений аналіз засвідчив, що стабільно високими темпами зростають видатки на економічну діяльність, а також видатки на охорону здоров’я та оборону країни у зв’язку з подіями на сході країни. Проте, на охорону навколишнього середовища та житлово-комунальне господартсво у 2020 році виділено майже на 7,0 відсотків менше (по кожній галузі) ніж у попередньому 2019 році, що є свідченням недостатньої уваги з боку уряду до цих питань. Наголошено, що структура бюджетних видатків змінюється в залежності від їх ролі в економіці, нарощуванні економічного потенціалу країни, обсягу завдань, які постають перед країною на відповідному етапі її суспільного розвитку. Враховуючи міжнародний досвід країн з ринковою та трансформаційною економікою, запропоновано практичні заходи щодо підвищення ефективності видатків бюджету, оптимізації їх структури. Це дасть можливість проводити виважену фінансово-бюджетну політику, підвищувати кількісні та якісні показникм соціально-економічного розвитку країни, рівень добробуту населення, забезпечувати стійкість фінансової системи, стабільність суспільного розвитку.
41
Pelekhatyy, A. "Методологічні засади управління процесами формування та реалізації бюджетної політики розвитку територій". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 3(81) (30 вересня 2019): 64–70. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.3.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується сукупність теоретичних і методологічних засад управління процесами формування та реалізації бюджетної політики розвитку територій. Розглянуто механізми бюджетної політики розвитку територій. Проаналізовано послідовність формування та реалізації бюджетної політики розвитку територій, яка містить шість етапів: підготовчий, дослідницький, цільовий, функціональний, оцінювальний, підсумковий. Визначено напрями управління процесами розроблення бюджетної політики розвитку територій. Передбачено сукупність заходів, які координують та супроводжують бюджетну політику як на етапі її формування, так і реалізації: стратегічне бюджетне планування, транспарентність бюджетного процесу, стабільність інституційного забезпечення, фінансове стимулювання і санкції, внутрішній контроль інституцій, електронний портал бюджетної системи “Електронний бюджет”, бюджетна децентралізація, бюджетний моніторинг та програмно-цільовий метод (ПЦМ). Запропоновано заходи для удосконалення механізмів управління бюджетними відносинами місцевих органів влади.
42
Zymovets, Vladyslav, and Galina Yershova. "SHORT-TERM DEBT OF THE CORPORATE SECTOR AND ITS IMPACT ON THE STABILITY OF THE FINANCIAL SYSTEM OF UKRAINE." Ekonomìka ì prognozuvannâ 2021, no. 2 (June 29, 2021): 69–84. http://dx.doi.org/10.15407/eip2021.02.069.
Повний текст джерелаАнотація:
The article deals with the economic essence of accounts payable. It is determined that in the process of deformations in the structure of business capital, it acquires the characteristics of a surrogate source of business financing, which in turn creates risks for the stability of Ukraine’s financial system. The authors describe the main trends in the dynamics and structure of accounts payable and define its impact on the growth of debt burden of non-financial corporations in Ukraine at the aggregate level. A comparison of the volume and growth rates of accounts payable in Ukraine and the EU countries is made, which allows to confirm the hypothesis of the introduction of a distorted model of business financing in Ukraine’s corporate sector. The authors point out that one of the reasons for the abnormally high debt dependence in the NFC sector at the aggregate level is the replacement of equity with other current liabilities (including financial loans from associated physical and legal entities), which allowed to establish such a flexible capital structure, which can help rapidly withdraw assets abroad in the event of macro-financial destabilization or other threats of capital loss related to the insecurity of property rights and the prevalence of fiscal voluntarism in Ukraine. The authors conclude that with the overload of balance sheets with short-term debts against the background of a significant reduction in equity leads to a rapid loss of financial stability. At the same time, under the influence of restrictions on activities and other concomitant barriers to doing business due to the global coronavirus pandemic, the financial depletion of the non-financial corporations sector could lead to a wave of corporate bankruptcies. It is concluded that under the influence of narrowing business access to capital in the financial market there is a rapid increase in lending to domestic business by nonresidents, which gives grounds to conclude that in this way domestic business lends itself, using funds previously withdrawn abroad. Further development of these trends not only can be a catalyst for financial imbalances at the level of individual enterprises, but can also provoke a crisis in the foreign exchange market. The authors substantiate that one of the ways to reduce the volume of current debt obligations is to assist the government in transforming the companies’ short-term liabilities into long-term ones. This can be done by converting the companies’ current liabilities into long-term bonds on a voluntary basis using simplified procedures for registration of their issue, and by registering current liabilities to suppliers (for goods and services) as long-term promissory notes.
43
Люльов, О., Т. Пімоненко, Г. Швіндіна та Д. Пудрик. "МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ: ФІНАНСОВІ, СОЦІАЛЬНІ І ЕКОНОМІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ". Financial and credit activity problems of theory and practice 4, № 39 (10 вересня 2021): 452–74. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241415.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Дослідження зосереджено на виявленні взаємозв’язків між показниками зростання міграції та показниками економічного розвитку і спрямовано на перевірку тверджень про те, що мігранти переміщуються до країн із високим рівнем урбанізації, високим експортно-імпортним і бюджетним потенціалом, соціальним, економічним та інфраструктурним розвитком, високими темпами інновацій, із доступною та ефективною системою охорони здоров’я, фінансовою стабільністю. Попередні дослідження у сфері міграції були детально проаналізовані і їхні результати стали відправною точкою для вибору параметрів, які можуть вплинути на зростання міграції. Статтю розроблено як кількісне дослідження, засноване на моделюванні нечітко-логічних когнітивних карт (FCM), що дозволили віднайти параметри дев’яти систем (концепцій) національного економічного розвитку, які впливають на зростання міграції. Були розраховані матриці причинно-наслідкових зв’язків і напрями впливу параметрів 9 концепції та 53 підконцепцій на зростання міграції, а також візуалізовано когнітивні карти причинно-наслідкових зв’язків між зростанням чистої міграції та вибраними параметрами національного розвитку. Було виявлено, що найвищий рівень позитивної взаємодії існує між зростанням чистої міграції і такими показниками, як «Міжнародний туризм», «Дохід», «Загальні державні витрати», «Народжуваність», «ВВП на душу населення». Було виявлено негативну взаємодію між зростанням міграції і ризиком непокриття витрат на хірургічну допомогу, включаючи катастрофічне непокриття витрат на медичну допомогу, і рівнем смертності. Були запропоновані рекомендації щодо подальшого вдосконалення міграційної політики, соціальної політики та політики бюджетування. Ключові слова: міграція, зростання чистої міграції, національний розвиток, нечіткі когнітивні карти, моделювання FCM, детермінанти. Формул: 3; рис.: 11; табл.: 17, бібл.: 45.
44
Бессонова, Г. П. "ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ". Підприємництво і торгівля, № 29 (16 квітня 2021): 10–14. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-29-02.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено актуальним питанням організації бухгалтерського обліку на підприємствах України. Досліджено сучасний стан і заходи підвищення якості організації бухгалтерського обліку в Україні, виділено можливі напрями вдосконалення організації бухгалтерського обліку в Україні. Зміни законодавства у сфері бухгалтерського обліку, перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та фінансової звітності (МСФЗ) зумовили необхідність удосконалення організації бухгалтерського обліку в Україні. Організація бухгалтерського обліку є важливим елементом ефективного функціонування підприємства. Інформаційне забезпечення системи управління має місце на всіх етапах організаційної системи бухгалтерського обліку та є його невід`ємною частиною. Стабільність, прозорість та достовірність інформації – ці завдання передбачають комплексне вирішення керівництвом підприємств таких питань, як кадрове забезпечення, раціональне використання активів, забезпечення мобільності виробництва продукції. Щоб досягти вказаних результатів, необхідно створити умови для організації бухгалтерського обліку господарської діяльності, які б були надійним джерелом інформації для проведення контролю та аналізу.
45
Shuplat, O. M. "СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ НЕБАНКІВСЬКОГО МІКРОКРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ". Actual problems of regional economy development 1, № 15 (4 листопада 2019): 105–12. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.15.105-112.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – визначити проблеми та обґрунтувати шляхи розвитку сектору ринку небанківського мікрокредитування в Україні.У роботі застосовано сукупність методів наукового пізнання, серед яких методи наукової абстракції та логіко-діалектичний (у дослідженні змісту мікрокредитування); статистичний та графічний аналіз – для аналізу, порівняння і наочного відображення статистичних даних (у процесі дослідження сучасних тенденцій національного ринку мікрокредитування) та емпіричні методи досліджень.Уточнено сутнісні характеристики мікрокредитування та визначено його роль у споживчому кредитуванні. Виокремлено основні чинники, що негативно впливають на створення дієвого та якісного ринку небанківського мікрокредитування в Україні та запропоновано державні важелі щодо збільшення привабливості, прозорості та зниження ризиків ринку небанківського мікрокредитування. В свою чергу це позитивно впливатиме на розвиток економіки країни, соціальний добробут та приватну фінансову стабільність населення.У роботі на тему “Сучасний стан та тенденції небанківського мікрокредитування в Україні” обґрунтовано основні напрями регулювання небанківського мікрокредитування у споживчому кредитуванні суб’єктів господарювання в умовах соціально-економічної нестабільності. Це дозволить сформувати сприятливе нормативно-правове та інституційне забезпечення ринку небанківського мікрокредитування.
46
Karnaushenko, Alla, Viktoriia Petrenko, Natalia Tanklevska, Liubov Borovik та Marharyta Furdak. "Перспективи молодіжного аграрного підприємництва в Україні". Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 6, № 4 (20 грудня 2020): 90–117. http://dx.doi.org/10.51599/are.2020.06.04.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Мета статті – проаналізувати перспективи молодіжного аграрного підприємництва в Україні, визначити фактори, які стримують молодь в організації власної справи, та надати практичні рекомендації щодо активізації підприємництва серед молоді.
Методологія / методика / підхід. У дослідженні використано такі методи: порівняльного аналізу (при визначені проблеми й цілі регулювання молодіжного аграрного підприємництва в Україні), метод опитування й анкетування (соціологічне опитування щодо молодіжного підприємництва та ставлення молоді до організації власної справи), абстрактно-логічний (при теоретичному узагальненні та формулюванні висновків). Соціологічне дослідження проведено у два етапи: І етап проводився в період листопад – грудень 2017 р.; об’єкт дослідження цього етапу – здобувачі вищої освіти другого (магістерського) рівня другого року навчання віком від 21 до 23 років (400 осіб). ІІ етап: січень – лютий 2020 р.; об’єкт дослідження цього етапу – випускники 2017 р., які пройшли перший етап анкетування (350 осіб).
Результати. У процесі вивчення економічних аспектів молодіжного аграрного підприємництва в Україні встановлено, що це питання законодавчо неврегульоване та потребує вирішення, зокрема щодо визначення вікових меж молоді. Автори запропонували додати до нормативних актів такі визначення: «молодіжне підприємництво», «молоді підприємці» та «молодіжне аграрне підприємництво». На основі комплексного соціологічного опитування молоді виявлено, що є відмінності в результатах дослідження одних і тих самих респондентів, проведеного у 2017 р. та 2020 р.; за рахунок цього встановлено основні стримуючі фактори організації власної справи та проблеми, з якими стикаються молоді підприємці. На основі отриманих результатів розроблено практичні рекомендації щодо активізації розвитку молодіжного аграрного підприємництва в Україні.
Оригінальність / наукова новизна. Набули подальшого розвитку теоретичні положення щодо регулювання молодіжного підприємництва в аграрній сфері. Базуючись на результатах опитування, проведеного у 2017 р., щодо перспективи здійснення підприємницької діяльності молоді, та аналізуючи результати опитування, яке проведено на початку 2020 р., оцінено важливість фінансової підтримки молодіжного підприємництва, ділове середовище здійснення діяльності, стабільність і рівень корупції в країні та інші стримуючі фактори розвитку. Запропоновано основні шляхи активізації молодіжного аграрного підприємництва, враховуючи результати проведеного дослідження.
Практична цінність / значущість. Практична цінність наукового дослідження полягає в тому, що отримані авторами результати сприятимуть формуванню уявлення щодо проблем, із якими стикається молодь під час організації власної справи, та способів їх вирішення. Результати опитування випускників можуть сприяти вирішенню проблемних питань щодо фінансової та підприємницької грамотності серед молоді, рівня доступу до фінансових ресурсів та інших проблем, пов’язаних із молодіжним підприємництвом. Крім того, внесені пропозиції щодо активізації молодіжного підприємництва дадуть змогу державним органам запровадити ефективні методи стимулювання молоді до підприємницької діяльності.
47
Slavkova, O., та M. Hordiienko. "Державна політика детінізації економіки: податковий аспект". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 3(81) (30 вересня 2019): 3–7. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.3.1.
Повний текст джерелаАнотація:
Однією зі складових суспільного розвитку держави є стабільність економічної системи, а негативні прояви, які несе в собі тіньова економіка зумовлюють дестабілізацію та знижують авторитет органів влади, що створює додаткові перешкоди на шляху до сталого розвитку. В статті зроблено огляд характерних ознак тіньової економіки в Україні. Систематизовано чинники появи та поширення тіньової діяльності й тіньових процесів, відображено деструктивний вплив тіньового сектора економіки на фінансово-економічну сферу.
Зроблено висновок щодо необхідності розробки ефективної політики детінізації національної економіки та комплексної програми заходів, які необхідно реалізувати. Детінізація економіки повинна охоплювати в першу чергу питання оподаткуванням. Акцентується увага на необхідність удосконалення системи адміністрування податків.
На основі системного аналізу причин тінізації економіки зроблено висновок про необхідність розробки комплексу взаємопов’язаних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для легальної господарської діяльності, запровадження яких значно покращить соціально-економічний стан країни.
В статті охарактеризовано роль детінізації у створенні сприятливих умов для економічного розвитку. Визначено напрями державного регулювання у сфері оподаткування, які необхідні для детінізації економіки за рахунок покращення системи адміністрування податків. Конкретизовано заходи, які необхідно реалізувати з метою детінізації національної економіки.
48
Bondar, O. A., M. M. Klymchuk, V. V. Shovkivska, A. A. Klochko та R. Yu Malik. "ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ ЕНЕРГОКЛАСТЕРУ З УРАХУВАННЯМ СУЧАСНИХ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИХ ТРЕНДІВ". Actual problems of regional economy development 1, № 15 (4 листопада 2019): 27–35. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.15.27-35.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено теоретичні аспекти прогнозування розвитку енергокластеру, оскільки саме енергокластер має створювати умови для базового, комплексного розвитку в рамках цільової функції, спрямованої на активізацію його технологічного, науково-технічного, виробничо-комерційного та кадрового потенціалу, а також упередження, мінімізацію активних і пасивних економічних загроз, пов'язаних, наприклад, з фрагментарною державною політикою в сфері підтримки функціонування інтеграційних утворень.Актуалізовано проблематику формування нових моделей організації спільної діяльності підприємств, а саме енергокластеру як одного з інструментарію створення інноваційно-високотехнологічної економіки та залучення інвестицій. Проведено групування підходів щодо економіко-математичного розвитку енергокластеру, де виокремлено переваги та недоліки груп моделей інноваційного розвитку економіки в вигляді векторної задачі лінійного програмування, моделей, заснованих на одному або групі критеріальних показників чи на концепції балансу, а також в основі яких покладено аналіз структури економічного об'єкта. Запропоновано організаційно-економічнe системe елементів енергокластеру при якому забезпечується стабільність його функціонування, досягнення фінансово-комерційного успіху, прогресивний науково-технічний та соціальний розвиток з урахуванням діючих тенденцій світових економічних, виробничих і наукових трансформацій. Представлено комплекс факторів розвитку енергокластеру та принців адаптації, впровалдення яких сприятиме ефективному вирішенню проблем раціонального використання енергоресурсів в рамках інтеграційного утворення.
49
Бойчук, І. В. "СПРЯМОВАНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ НА МАРКЕТИНГОВУ КОНЦЕПЦІЮ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 64 (7 жовтня 2021): 103–7. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-16.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена обґрунтуванню доцільності спрямування діяльності підприємств на концеп-цію маркетингу та внесенню відповідних адаптаційних змін у систему управління для вдосконалення їх функціо-нування в умовах швидких змін оточуючого середовища. Зазначено, що маркетингову концепцію доцільно розгля-дати як наукову систему поглядів на випуск товарів і надання послуг, які забезпечують взаємну вигоду виробни-кам, продавцям і кінцевим споживачам. Доведено, що вибір концепції залежить від багатьох чинників, тому за-вданням для підприємств є кваліфікований перегляд різних концепцій і визначення найбільш ефективних для за-стосування. Вказано на необхідність врахування типу ринку та зміни умов діяльності підприємств при організа-ції маркетингу. Обґрунтовано, що в сучасних умовах маркетингова концепція розглядає його як окрему функцію і як філософію бізнесу, як спосіб мислення і напрям дій щодо досягнення визначеної мети і ринкових завдань. На цій основі рекомендовано вважати концепцію маркетингу сучасною системою організації управління, головними перевагами якої є стабільність прибутків, вміле використання ресурсів підприємства і можливостей ринку, об’єднання всіх структурних підрозділів для задоволення потреб споживачів і досягнення визначеної підприємст-вом ринкової мети. Вказано на важливість стимулювання творчого характеру в маркетинговій діяльності, для чого на підприємстві необхідно забезпечувати систематичне і комплексне вивчення ринкової ситуації, створення відповідної інформаційної бази, розроблення стратегічних планів і забезпечення їхнього виконання за умови під-кріплення якісним розподілом повноважень і фінансових ресурсів. Запропоновано також застосування системи обґрунтування рішень на рівні вищого керівництва з використанням прикладів світового досвіду та теорії прий-няття рішень.
50
Fedchenko, Konstantin Anatoliiovych. "АНАЛІЗ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ КРАЇНИ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 2(18) (2019): 85–96. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-2(18)-85-96.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Останніми роками економіка України характеризується нестабільністю фінансово-економічних показників її розвитку, суттєвим впливом факторів зовнішнього середовища та мінливістю політичної ситуації в країні. Це призводить до зниження темпів економічного розвитку, соціальної напруженості в країні та загострення економічної кризи. В цих умовах важливого значення набуває постійний моніторинг динаміки зміни основних показників, що визначають стан економічного розвитку, своєчасне застосування превентивних заходів по мінімізації негативного впливу основних її дестабілізуючих факторів. Постановка проблеми. Відсутність ефективного інструментарію забезпечення макроекономічної рівноваги в країні та повного набору індикаторів її оцінювання зумовлює потребу в розробці інтегрального показника макроекономічної стабільності та його використання в подальшій державній економічній політиці. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі аспекти оцінювання рівня макроекономічної стабільності досліджені в наукових працях О. І. Барановського, О. С. Білоусова, І. А. Канцір, Г. П. Клімова, О. Д. Рожко та інших. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. На сьогоднішній день питання оцінювання рівня макроекономічної стабільності потребують більш системного та ґрунтовного дослідження. В науковій літературі наявна значна кількість підходів до оцінювання окремих аспектів макроекономічної стабільності, в той час ґрунтовні комплексі підходи до визначення її інтегрального значення відсутні. Постановка завдання. Основним завданням дослідження є порівняльний аналіз існуючих підходів до визначення макроекономічної стабільності. Виклад основного матеріалу. В роботі наведені основні показники макроекономічної стабільності країни, проведений їх горизонтальний аналіз. Висновки. За результатами дослідження зроблено висновок про те, о стабільність національної економіки є комплексним поняттям ґрунтовне дослідження якого має вирішальне значення на етапі стратегічного та тактичного планування ключових факторів розвитку національної економіки. Зроблено висновок про вагомий вплив макроекономічної стабільності на обсяг ВВП в країні.