Добірка наукової літератури з теми "Стабільність фінансова"

У статті проведено дослідження термінів «фінансові дисбаланси» та «глобальні фінансові дисбаланси», «структурні дисбаланси», «волатильність», «турбулентність», які безпосередньо мають відношення до фінансової системи. Детально розглянуто їх тотожність, а також зміст кожної з дефініцій та узгоджено з підходами, що сформовані в матеріалах міжнародних фінансових організацій та в українській науковій літературі. Надано авторське трактування концептуальних засад формування фінансових дисбалансів. Звернено увагу та те, що законодавча неврегульованість функціонування фінансової системи, а саме надто повільне реагування законодавства на технологічні зміни у фінансові системі, може суттєво стримувати розвиток як усієї фінансової системи, так і окремих фінансових установ. Ця ситуація може призвести до формування фінансових дисбалансів і перешкодити її подальшому ефективному розвитку. Проведений аналіз основних тлумачень, пов’язаних із фінансовими дисбалансами, такими як фінансова стабільність, фінансова стійкість, волатильність та турбулентність, дав змогу сформувати концептуальне розуміння фінансової стабільності системи через призму формування структурних фінансових дисбалансів, що знайшло своє відображення в авторському трактуванні, яке наведено у статті.

Досліджено кризові явища, які відбуваються в Україні у 2014-2015 рр., а також причини, які їх формують. Класифіковано чинники впливу на економічні, політичні та соціальні. Розглянуто поняття системної, фінансової та банківської кризи. Окрему увагу приділено фінансовій кризі в Україні та антикризовим заходам Національного банку України, які забезпечують цінову та фінансову стабільність, розбудову інституційної спроможності НБУ. Визначено інструменти регулювання, які класифіковано на фінансові, структурні та операційні.

У статті на основі офіційних даних НБУ та висновків експертів банківського ринку досліджено напрямки та стратегічні цілі розвитку банківського сектору країни у період економічної нестабільності. З’ясовано, що поширення епідемії COVID-19 спричинило економічну нестабільність. На основі закордонного досвіду діяльності центробанків в умовах кризи виокремлено три напрямки антикризових заходів: монетарна політика; інструменти підтримки ліквідності; пруденційний нагляд. Здійснено характеристику умов та ризиків банківського сектору України в умовах кризи. Визначено стратегічні напрямки розвитку банківського сектору, зокрема: фінансова стабільність, макроекономічний розвиток, фінансова інклюзія, розвиток фінансових ринків, інноваційний розвиток. Встановлено, що кожен стратегічний напрям має свої стратегічні цілі. Визначено, що головним завданням Національного банку під час кризи є розробка рекомендацій та оприлюднення планів і намірів для учасників банківської системи на найближчий час. На основі проведених досліджень доведено, що на стабільність і розвиток банківського сектору України має вплив не тільки НБУ, а й інші учасники: Міністерство фінансів України; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку; Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг; Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Ці учасники забезпечують головну місію – сприяють підвищенню добробуту громадян через забезпечення ефективного акумулювання, розподілу та обігу фінансових ресурсів в національній економіці. Приведено перелік міжнародних організацій, які надають інформаційну підтримку щодо сприяння фінансової стабільності НБУ: BCBS – Базельський Комітет з питань банківського нагляду при Банку міжнародних розрахунків, ESRB – недержавна саморегульована організація, яка займається оцінкою і наступним присвоєнням рейтингу програмному забезпеченню (Entertainment Software Rating Board), норми CRR/CRD IV – закон ЄС, який регламентує зменшення ймовірності банкрутства банків. Виокремлено макроекономічні фактори, що в майбутньому визначатимуть розвиток банківського сектору: клієнтоорієнтованість, перегляд нормативної бази, управління технологіями, зниження рівня кіберризиків, фінтех-проєкти та великі ІТ-компанії, переосмислення трудових ресурсів.

Стаття присвячена актуальним проблемам розвитку процесів фінансової децентралізації в Україні та оцінці автономії місцевих бюджетів. Перед органами місцевого самоврядування постає питання щодо формування стійкої фінансової бази для забезпечення покладених на них функцій із задоволення потреб суспільства. Вирішення зазначеного питання можливо лише за умов утворення ефективної системи управління фінансовими ресурсами, яка би враховувала успішний досвід фінансової децентралізації зарубіжних країн. Визначено, що місцеві бюджети відіграють ключову роль у забезпеченні сталого соціально-економічного розвитку.Метою статті є характеристика сутності та призначення фінансової децентралізації, оцінка ступеню її розвитку за допомогою кількісних індикаторів, аналіз джерел формування фінансових ресурсів місцевих бюджетів в умовах децентралізації та надання загальної оцінки місцевих бюджетів.Наукова новизна полягає у визначенні стану фінансової децентралізації та виявленні зростання фінансової автономії місцевих бюджетів в Україні за період 2017–2019 рр. Зростання показника трансфертів з місцевих бюджетів до Державного (реверсна дотація) свідчить про зростання дохідної спроможності місцевих бюджетів, а зменшення показника трансфертів з Державного бюджету до місцевих (базова дотація та субвенції) вказує на підвищення їх самостійності. Висновки. Децентралізація владних та фінансових повноважень держави на користь місцевого самоврядування є однією з найбільш визначальних реформ з часів української незалежності. Результатом реформи стало підвищення зацікавленості органів місцевого самоврядування у збільшенні надходжень до місцевих бюджетів, пошук резервів їх наповнення, покращення ефективності адміністрування податків і зборів.Держава визначає модель взаємодії центральних і місцевих органів влади. Оптимальною вважається модель міжбюджетних відносин, що передбачає рівень фіскальної незалежності органів місцевого самоврядування за умови збереження бюджетної класифікації та порядку виконання. В державі відбувається процес пошуку ефективних форм взаємодії державних та місцевих фінансів, при яких буде гарантовано фінансову незалежність місцевих рад та ефективність використання фінансів. Визначено моделі фінансового забезпечення місцевого самоврядування. З’ясовано, що за показником співвідношення місцевих податків до ВВП в Україні діє ганноверська модель, де місцеві податки складають 1–2 % ВВП і близько 4–5 % усіх податків.Проаналізовано фінансову децентралізацію (як процес) за допомогою показників та індикаторів, а саме: частку місцевих видатків у видатках зведеного бюджету; частку місцевих доходів у доходах зведеного бюджету; співвідношення видатків місцевого бюджету до ВВП; частку доходів місцевих бюджетів у загальному обсязі доходів зведеного бюджету; частку міжбюджетних трансфертів у доходах місцевих бюджетів; співвідношення місцевих податків до ВВП.Для успішного здійснення реформи міжбюджетних відносин у контексті децентралізації, насамперед, потрібно забезпечити внутрішню політичну стабільність, враховувати об’єктивні закони суспільного розвитку та глобальні тенденції у світі.

Диссертация посвящена теоретическому обобщению сущности финансовой стабильности развития банков и разработке методических подходов и практических рекомендаций, направленных на усовершенствование анализа деятельности банков и определения оценки их функционирования. На основе анализа существующих подходов к определению понятия финансовой стабильности банка предложено авторское его уточнение. Проведенный анализ сущности и содержания финансовой стабильности развития банков позволил обобщить разновидности такой стабильности. Рассмотрены и обобщены индикаторы финансовой стабильности банков. Проведенный анализ позволил определить расхождения в существующих определениях индикаторов относительно исследований отечественных и зарубежных ученых, сформулировать отдельные задачи дальнейшего исследования, ключевой среди которых является определение важности рассмотрения полноты и качества системы индикаторов финансовой стабильности банка. Проведено обобщение методических основ анализа финансовой стабильности банков. Это способствовало не только установлению наличия разных подходов относительно проведения такого анализа, но и позволило определить преимущества и недостатки по каждому отдельному подходу, установить наличие взаимосвязи между отдельными разновидностями анализа финансовой стабильности банка. Раскрыты основные тенденции развития отечественных банков. Представлена обобщенная оценка финансовой стабильности развития отечественых банков по итогам 2004–2009 годов, которая определена как стабильное осуществление основных функций и стабильное позитивное развитие (за исключением 2009 года). Обобщена согласованность движения входных и выходных финансовых потоков банков. Данный анализ показал недостаточную сбалансированность движения входящих и исходящих финансовых потоков большинства из банков, где определяющим фактором является структура привлеченных ресурсов. Показано, что сбалансированность движения входящих и исходящих финансовых потоков отдельных банков отвечает разной финансовой стабильности их развития и является зависимой от воздействия совокупности разнообразных факторов влияния. Установлено действие факторов влияния на стабильность развития отечественных банков. С целью определения оценки финансовой стабильности развития банка обобщен методический подход, который базируется на методах непараметрической статистики и оценки эвклидового расстояния в многомерном пространстве. Сущность такого подхода заключается в обобщении оценки развития банка по критерию Вилкоксона. Отличием предложенного подхода являются объединения графических и аналитических подходов к определению финансовой стабильности развития банка. С целью раскрытия прикладных аспектов внедрения предложенного подхда относительно определения оценки финансовой стабильности развития банка раскрыты методические рекомендации относительно обобщения финансовой стабильности развития группы банков. Сущность таких рекомендаций заключается в обобщении модифицированного представления размаха вариации исследуемых показателей банковской деятельности, векторного представления оценки финансовой стабильности развития банков и ее интегрального определения. Целесообразность беспрерывного отслеживания развития банков определила необходимость обобщения подхода к раскрытию кризисных признаков их функционирования. Сущность предложенного подхода состоит в определении скользящих оценок финансовой стабильности развития банков на основе учета фактора времени, с точки зрения которого раскрывается динамика того или иного исследуемого показателя банковской деятельности. Разработанные подходы и рекомендации, направленные на усовершенствование инструментария анализа стабильного развития банков, могут быть использованы в практической деятельности с учетом специфики их функционирования.
The dissertation is devoted to the theoretical specification of the essence of financial stability of banks’ development and elaboration of methodical approaches and practical recommendations aimed at improving the analysis of the activity of banks and the assessment of their functioning. The dissertation determines the essence of financial stability of banks’ development. It specifies the indicators of the financial stability of banks. It studies the methodical foundations for the analysis of the financial stability of banks. It demonstrates the main tendencies in the development of domestic banks. It carries out an analysis of the movement of incoming and outcoming financial flows of banks. It studies the factors, which influence the stability of development of domestic banks. The dissertation offers the methodical approach to the assessment of financial stability. It offers recommendations regarding the specification of financial stability in the development of banking groups. It develops a scientific and methodical approach to the definition of crisis features in the development of banks.

Проблема забезпечення фінансової стабільності є однією з найбільш актуальних в сучасній економіці. Зростаюча взаємозалежність світових фінансових ринків вимагає розробки ефективних методів моніторингу фінансової стабільності державĖĊ регіонів та окремих фінансових інститутів з метою своєчасного відстеження моменту можливого настання фінансової кризи, здійснення ефективних заходів для виходу з неї та прийняття рішень щодо стратегії подальшого розвитку. Концептуально оцінка фінансової стабільності передбачає моніторинг макроекономічних, політичних, ринкових, правових, соціальних та інших факторів, які можуть досить суттєво впливати на економічну стратегію учасників ринку.

Мета магістерської дипломної роботи полягає в узагальненні і поглибленні теоретико-методичних засад щодо забезпечення належного рівня фінансової стабільності банківських установ та розробка науковопрактичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення та покращення стабільності функціонування банків як складової безпеки банківської діяльності. Об’єктом дослідження є процеси забезпечення фінансової стабільності банків в умовах посткризового періоду. Предметом дослідження є науково-методичні підходи до аналізу, оцінки та покращення фінансової стабільності, забезпечення оцінки та підтримання фінансової стабільності банків в сучасних умовах розвитку банківської системи України.

Виникає доцільність проведення нових досліджень щодо визначення сутності та змісту поняття “стабільність банку”.
It is expedient to carry out new studies on the definition of the essence and content of the concept of "bank stability".

Автор розглядає вплив інформаційного каналу поширення інфікування на фінансову стабільність держави.
The author examines the impact of information distribution channel transmission to the financial stability of the state.

Спалах і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) у світі значно впливає на психологічний стан та порушує психічну рівновагу різних груп населення, що підтверджено низкою емпіричних досліджень. Своєчасна та ефективна психологічна й психотерапевтична допомога в цей особливий період є нагально необхідною, задля забезпечення чого дослідження реального досвіду практиків, їх потреб та складнощів, що виникають в цей період, є вкрай актуальним. Мета. Проаналізувати потреби та складнощі, з якими стикаються фахівці з надання психологічної та психотерапевтичної допомоги на перших етапах поширення пандемії COVID-19, а також запропонувати стратегії їх подолання з урахуванням світового досвіду. Методи. Відповідно до мети, було розроблено та проведено аналіз даних анонімного онлайн-опитування фахівців сфери психічного здоров’я з країн Східної Європи; на основі отриманих результатів проведено літературний огляд і систематизація практичних рекомендацій щодо надання психологічної і психотерапевтичної допомоги в умовах пандемії COVID-19. Результати. Респонденти (n=145), переважно жінки (90,3%), з досвідом роботи психолога/психотерапевта від 1 до 27 років (M=8.1, SD=6.02), що працюють як в приватній практиці (77,9%), так і у фахових організаціях, в переважній більшості (75.2%) повідомили, що осмислюють те, які зміни в організації своєї роботи у разі погіршення становища з коронавірусною хворобою їм слід запровадити, а 35.9% вже відстежили або імплементували певні зміни. Це готовність до змін у сеттингу, перегляду фінансових домовленостей та потреби у додаткових знаннях чи супервізії. Висновки. Неминучі зміни через пандемічну ситуацію викликають відповідні модифікації в організації психологічної та психотерапевтичної підтримки, основне завдання яких – максимально зберегти стабільність терапевтичного сеттингу та продовжити надання необхідної допомоги пацієнтам у таких складних умовах як карантин, фінансові втрати, неможливість зустрічей віч-на-віч і дотримання графіку тощо. Практики, більшою мірою покладаються на власний досвід впровадження необхідних змін, однак відзначають нагальну потребу в додатковому навчанні та підтримці з боку професійної спільноти, в тому числі у форматі супервізій та інтервізій.