Добірка наукової літератури з теми "Спільна мета"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Спільна мета".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Спільна мета"
1
Нехай, В. В. "Протиріччя та спільна мета логістики і маркетингу". Вісник Національного університету "Львівська політехніка", № 714 (2011): 114–19.
Знайти повний текст джерела
2
Kleschukov, Volodymyr. "Взаємодія хореографа та концертмейстера як основа інтерпретаційного процесу". Музичне мистецтво і культура 23 (30 листопада 2016): 480–90. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2016-23-480-490.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. У статті аналізуються специфічні параметри творчої взаємодії концертмейстера та хореографа в репетиційному та концертно-виконавському процесі на основі спільних когнітивно-виконавських засад. Методологія дослідження полягає в застосуванні загальнонаукових підходів і принципів – системного, синергетичного, історичного, еволюційного підходів, принципу додатковості, а також компаративного, естетико-культурологічного, історичного методів, музикознавчого підходу. Наукова новизна роботи полягає в розширенні уявлень про феноменологічні аспекти спільної музично-хореографічної інтерпретації у мистецтвознавчому та виконавсько-теоретичному аспектах. Висновки. Осмислення спільності творчо-когнітивних, художньо-мовних, психологічних аспектів музично-інструментального та хореографічного мистецтв, виконавської специфіки концертмейстерської майстерності у хореографічному класі дозволяє виявити феноменологічний статус музично-танцювальної єдності як художньої цілісності навіть поза межами власне синтетичних жанрів. Це актуалізує значущість взаємодії хореографа та концертмейстера у необхідному процесі спільної інтерпретативної діяльності.Ключові слова: музика, танець, хореографічне мистецтво, інтерпретація когнітивно-виконавські властивості, хореограф, концертмейстер, музична інтонація, пластична інтонація, спільна інтерпретація.
3
Mykhaliuk, Nazar, та Anna Pitalova. "ОСОБЛИВОСТІ КОНСОЛІДАЦІЇ ДАНИХ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (4) (25 жовтня 2018): 49–62. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2018-02-49-62.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано та описано основні властивості поняття «консолідована інформація». Установлено, що ключовими аспектами поняття «консолідація» є об’єднання, захист, спільна мета, злиття, систематизація, уніфікація, взаємне співробітництво, комплексна інтеграція, зведення, злиття, систематизація, захист через об’єднання та ін. Також визначено дві істотні особливості консолідації інформації, такі як орієнтація на користувача й кооперація між прикладними фахівцями та фахівцями з інформатики. Зазначено, що прикладними завдання консолідації ресурсів є інтеграція інформації й даних, що відбувається під гаслом «інформація – це сервіс»; інтеграція бізнес-процесів, яка полягає в приведенні бізнес-процесів до компонентної структури; інтеграція-консолідація людей передбачає створення консолідованих баз даних про працівників і контрагентів (партнерів), споживачів, забезпечення доступу до інтегрованої інформації кожного окремого учасника бізнес-процесу, забезпечення спільної роботи учасників, віртуальних команд, спільних документообігу, календаря, електронної пошти, дошки оголошень, віртуальних конференцій; інтеграція програмних засобів є найскладнішим завданням, оскільки саме програмні засоби забезпечують інтеграцію решти складових частин; інтеграція апаратних засобів вирішується в комплексі з інтеграцією всіх ресурсів інформаційної системи (апаратури, програмного забезпечення, даних).
4
Левчик, В. В., В. С, Клименко та І. П, Козинець. "Врегулювання криз в рамках спільної політики безпеки і оборони ЄС: історичний аспект та актуальність для України". Воєнно-історичний вісник 38, № 4 (2 грудня 2020): 295–303. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2020-38-4-295-303.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглянуто проведення Європейським Союзом операцій та місій, як ефективного механізму з врегулювання криз в рамках Спільної політики безпеки і оборони ЄС та перспективи залучення до них визначених сил та засобів Збройних Сил України. Починаючи з 1999 року, в рамках Спільної політики безпеки та оборони, ЄС реалізовує місії та операції на суші та в морі, мета яких — створення безпекового середовища. В статті досліджуються правові підстави і практичні можливості ЄС здійснювати миротворчу діяльність у всіх її формах в рамках Статуту ООН. Для України, у розрізі її європейської та євроатлантичної зовнішньої політики, дана проблематика є актуальною і важливою. Ключові слова: Європейський Союз, Спільна політика безпеки та оборони, місії, операції, врегулювання криз, миротворча діяльність.
5
Михайловська, О. В. "Наукові підходи до розуміння сутності поняття «взаємодія» в системі «влада-громадськість»". Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та адміністрування, № 2 (5 січня 2022): 71–75. http://dx.doi.org/10.54929/pmtl-issue2-2021-13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті узагальнено підходи науковців до розуміння сутності поняття «взаємодія» в системі публічного управління. Встановлено, що у наукових джерелах термін «взаємодія» часто використовують для опису взаємодії, що виникає в процесі спільної діяльності між співробітниками, службами, органами. З’ясовано, що погляди науковців щодо трактування дефініції «взаємодія» не суперечать один одному. Виокремлено спільні для багатьох визначень ознаки взаємодії: спільна діяльність; наявність декількох елементів; погодженість змісту завдань, що виконуються суб’єктами взаємодії. Наголошено, що взаємодія може відбуватись не внаслідок заздалегідь скоординованої діяльності чи регламентації в нормативному акті, а в результаті прояву ініціативи одного з суб’єктів взаємодії. Підкреслено, що мета різних елементів взаємодії може мати розбіжності, які характеризується складністю соціальних систем. Зазначено, що управлінська система – це єдине ціле, що існує і розвивається завдяки взаємодії його компонентів. За такого підходу взаємодію у широкому розумінні визначають як взаємозв’язок керуючої системи (суб’єкт управління) і тієї системи, якою керують (об’єкт управління). Доведено, що взаємодія у більшості випадків розглядається з точки зору процесного підходу. З’ясовано, що взаємодія є необхідною умовою підвищення ефективності та результативності системи публічного управління. Констатовано, що розвиток громадянського суспільства пов’язаний з координацією структурних елементів в системі публічного управління. Водночас завдання, які стоять перед органами публічної влади, не можуть бути реалізовані без використання сумісної діяльності з інститутами громадянського суспільства. Запропоновано авторське трактування таких понять як «взаємодія» та «публічно-партнерська взаємодія».
6
Федоров, В. А. "ЗНАЧЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНОГО ФОНДУ У ФОРМУВАННІ ЗОВНІШНЬОГО ДЕРЖАВНОГО БОРГУ СУВЕРЕННОЇ УКРАЇНИ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 20 (8 листопада 2019): 158–68. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v20i0.543.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується значення Міжнародного валютного фонду у формуванні зовнішнього державного боргу суверенної України. Основною метою державних зовнішніх позик є сприяння зміцненню економічного потенціалу, подоланню фінансових труднощів уряду країни-одержувача, надання продовольчої допомоги. Інституційна система міжнародних і валютно-фінансових відносин включає численні міжнародні організації. їх об'єднує спільна мета - розвиток співробітництва і забезпечення цілісності та стабілізації складного і суперечливого всесвітнього господарства.
7
Саковський, А. А. "НАДАННЯ ДОРУЧЕНЬ ЯК ФОРМА ВЗАЄМОДІЇ СЛІДЧОГО З ПРАЦІВНИКАМИ ОПЕРАТИВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ". Знання європейського права, № 1 (27 березня 2022): 110–13. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.331.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено наукові та практичні проблеми спільної діяльності слідчого з оперативними підрозділами під час виконання останніми доручень щодо проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, а також оперативно-розшукових заходів під час розслідування кримінальних проваджень. З’ясовано стан наукових досліджень проблем взаємодії слідчого з оперативними працівниками та висвітлено теоретичні передумови формування поняття взаємодії. Систематизовано наукові підходи до визначення основних критеріїв, які дозволяють схарактеризувати взаємодію як: спільну комплексну діяльність взаємно не підпорядкованих служб і підрозділів, спрямовану на вирішення загальних завдань; спільні погоджені дії на підставі нормативно-правових положень, спрямовані на запобігання або розкриття злочинів, а також розшук злочинців, що втекли або переховуються; спільну діяльність не підпорядкованих по службі оперативних підрозділів для максимальної концентрації спільних сил і засобів з метою найбільш ефективного вирішення тактичних завдань; спільні комплексні або узгоджені за часом та місцем дії оперативних підрозділів, спрямовані на вирішення спільними зусиллями завдань під час протидії злочинності; спільну концентрацію сил, засобів і методів для досягнення поставленої мети та здійснення відповідних спільних заходів. Проаналізовано нормативно-правові акти, які регламентують організаційно-тактичні засади взаємодії слідчого та працівників оперативних підрозділів під час розслідування та запропоновано найбільш ефективні шляхи оптимізації такої діяльності. Сформовано критерії, яким повинно відповідати доручення слідчого, а також окреслено законодавчі підстави взаємодії оперативних підрозділів з іншими суб’єктами під час документування правопорушень.
8
Анатолійович, Хатнюк Юрій, та Гурковська Катерина Андріївна. "ЗМІСТ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВЗАЄМОДІЇ ПОЛІЦІЇ І НАСЕЛЕННЯ". Часопис цивілістики, № 43 (25 грудня 2021): 89–93. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i43.449.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті систематизовано сучасні наукові погляди на загальноправові засади взаємодії Національної поліції України і населення, зокрема зазначено, що ефективність організації та забезпечення охорони публічногопорядку і безпеки неможливі без допомоги й участі в цій справі громадськості. Важливі заходи, спрямовані назапобігання правопорушенням, не призведуть до суттєвого покращення ситуації доти, доки діяльність підрозділів національної поліції не отримає широку підтримку від населення.У дослідженні визначено взаємодію поліції з населенням як соціально обумовлену, спільно погоджену діяль-ність, виражену в тісній співпраці між суб’єктами взаємодії із застосуванням певних форм і методів для досяг-нення єдиної мети. Така співпраця заснована на законі, має спільну мету – підтримання належного стану публічного порядку, зниження рівня злочинності, залучення до спільних заходів дедалі більшої кількості громадськості та підвищення ефективності роботи поліцейських підрозділів. Зазначено, що повага у відносинах взаємодії і партнерства є умовою ефективної співпраці, а поліція в особі окремих працівників має її заслужити серед громадськості добросовісною працею, гідними вчинками, поведінкою; крім того, у професійній діяльності, а також поза нею кожен поліцейський зобов’язаний з повагою ставитися до будь-якої особи, незалежно від ситуації та інших чинників.Проаналізовано й узагальнено основні форми взаємодії національної поліції та населення, серед яких: спільнарозробка заходів, планування діяльності з протидії правопорушень; спільна організація і здійснення заходів ізохорони публічного порядку та безпеки і запобігання правопорушенням; взаємний обмін оперативною інформацією й якісне реагування на отриману інформацію; допомога населенню поліцейськими у здійсненні заходів із охорони публічного порядку і безпеки та боротьби з правопорушеннями; здійснення населенням правоохоронних заходів за ініціативою національної поліції; спільна діяльність громадських формувань з охорони публічного порядку і поліцейських; організація правової та спеціальної підготовки громадян, які мають бажання виконувати завдання з охорони публічного порядку і безпеки та боротьби з правопорушеннями; індивідуальні форми залучення громадськості (зокрема, співпраця під час провадження у справах про адміністративні правопорушення або під час кримінального провадження як понятих, свідків, перекладачів, фахівців, експертів); діяльність громадських помічників поліції (наприклад, волонтерів поліції чи позаштатних працівників) тощо.
9
Zamkovyi, R. V. "Співробітництво України з Міжнародною організацією зі стандартизації". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (27 лютого 2019): 103–9. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.01.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає у визначенні механізмів співробітництва України з Міжнародною організацією зі стандартизації.
Наукова новизна полягає в удосконаленні наукових підходів до впровадження організаційно-правового механізму співробітництва України з Міжнародною організацією зі стандартизації на засадах повноправного члена національного органу зі стандартизації та участі в реалізації Стратегії ISO 2016-2020 (ISO Strategy 2016-2020).
Висновки. Глобальна система стандартизації (тобто стандартизація на національному, регіональному та міжнародному рівнях) являє собою угоди про співпрацю між ISO, ІЕС та ITU на міжнародному рівні. ISO є незалежною неурядовою міжнародною організацією, у діяльність якої залучені національні органи зі стандартизації. Україна є повноправним членом в ISO; національним органом зі стандартизації є Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ»). Відповідно до умов членства у Міжнародної організації зі стандартизації механізмами співробітництва для України є участь у розробці стандартів ISO та стратегії розвитку, участь і голосування на технічних та політичних зустрічах ISO тощо. Відповідно до стратегічного плану ISO упродовж 2016–2020 років передбачена спільна діяльність у таких стратегічних напрямках: розробляти високоякісні стандарти через глобальне членство ISO, забезпечувати ефективне «залучення зацікавлених сторін та партнерів», міцний фундамент «розвитку людей та організацій», ефективне «використання технологій» та акцент на «комунікації» для досягнення кінцевої мети «стандартів ISO, які використовуються скрізь».
10
Анохін, Едуард. "Система проведення змагань у кіберспорті". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 3 (2 лютого 2022): 3–7. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.3.3-7.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. На сучасному етапі розвитку спорту кіберспорт виступає як соціальне явище в широкому розумінні цього визначення і як спорт що містить спільні риси, притаманні іншим видам спорту. Мета. Дослідити та визначити особливості системи проведення змагань у кіберспорті. Методи. Аналіз літературних джерел та даних мережі Інтернет; опитування; узагальнення. Вирішення поставлених завдань здійснювали на базі кафедри інноваційних та інформаційних технологій у фізичній культурі і спорті Національного університету фізичного виховання і спорту України, м. Київ, Федерації кіберспорту України. Результати. Особливістю системи змагань у кіберспорті є виключення елементу випадковості. Визначено специфічні особливості системи змагань та змагальної діяльності в кіберспорті: наявність мережі Інтернет, спільна взаємодія зі змагальним середовищем, неможливість відриву від змагального середовища в процесі змагання, реальний час та відсутність контакту між гравцями і командами. Організатором міжнародних змагань виступає фірма-розробник ігор. В наявності обмежена рухова діяльність гравців. Спільними рисами системи змагань, характерними як традиційним видам спорту, так і кіберспорту, визначено: наявність команд, гравців, матеріально-технічна база та оснащення, наявність правил змагань, система та спосіб змагань, призовий фонд, система суддівства, облаштування місць змагань, вболівальники. Для системи змагань у кіберспорті характерними є такі способи: коловий, олімпійський з вибуванням, олімпійський з вибуванням після двох поразок, швейцарський, змішаний. Гра через локальну мережу Інтернет забезпечує особисту присутність усіх учасників і глядачів, достатню та однакову для всіх пропускну здатність. Доведено припущення щодо обґрунтування кіберспорту як виду спорту, якому притаманні спортивна складова, методика підготовки, система змагань та всі елементи тренувального процесу, як і традиційним видам спорту, та наявність специфічних ознак.
Ключові слова: кіберспорт, система змагань, змагальна діяльність, спорт.
Дисертації з теми "Спільна мета"
1
Саппа, Ганна-Марія Миколаївна. "Командоутворення в організаційному управлінні: основні моделі команд". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/46462.
Повний текст джерелаКниги з теми "Спільна мета"
1
Пода, Н. В. У братньому союзі - до спільної мети. Київ, 1988.
Знайти повний текст джерелаТези доповідей конференцій з теми "Спільна мета"
1
Галан, Оксана. "ВЗАЄМОДІЯ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ІЗ СЛУЖБАМИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ЯК ЗАПОРУКА ДОСЯГНЕННЯ СПІЛЬНОЇ МЕТИ". У INTEGRACIÓN DE LAS CIENCIAS FUNDAMENTALES Y APLICADAS EN EL PARADIGMA DE LA SOCIEDAD POST-INDUSTRIAL, chair Любов Кравець. European Scientific Platform, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/24.04.2020.v4.08.
Повний текст джерелаЗвіти організацій з теми "Спільна мета"
1
Мінтій, І. С., та Т. В. Придача. Використання Google Forms у роботі майбутнього класного керівника. ЧДТУ, травень 2018. http://dx.doi.org/10.31812/0564/2243.
Повний текст джерелаАнотація:
У проведеному дослідженні на основі аналізу визначено, що актуальним є питання підготовки майбутніх учителів до використання хмарних технологій у навчально-виховному процесі, зокрема при виконанні обов’язків класного керівника. Мета дослідження полягає у представленні досвіду окремих методичних аспектів навчання майбутніх учителів (класних керівників) прийомам роботи з хмарним сервісом Google Forms, зокрема його використанню у роботі з батьківським та учнівським колективом. Об’єкт дослідження – процес підготовки майбутніх учителів до професійної діяльності. Предметом дослідження є підготовка майбутніх класних керівників з використанням Google Forms. В процесі дослідження були використані загально наукові методи дослідження, а саме аналіз, порівняння, узагальнення. Дослідження показало, що педагогічно виважене і методично обґрунтоване поєднання традиційних і хмарних технологій у роботі класного керівника сприятиме формуванню особистостей учнів, їх наукового світогляду, розвитку їх здібностей і нахилів, залученню батьків до виховання учнів, до спільних з ними творчих справ, налагодженню контакту між ними тощо.