Статті в журналах: "Співробітництво Україна"

1

Гороть, А. "Генезис формування договірної бази регіонального співробітництва України та Республіка Польща". Історико-правовий часопис 15, № 1 (18 лютого 2021): 29–34. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2020-1/6.

Повний текст джерела

Анотація:

Сучасні міжнародні відносини характеризуються інтенсивними інтеграційними процесами, серед яких важливу роль відіграє транскордонне, регіональне та міжрегіональне співробітництво. Україна, завдяки вигідному геополітичному положенню має великі потенційні можливості щодо його розвитку.Але потрібно відмітити, що процес формування цих відносин має ряд особливостей. За часи існування незалежної України регіональне співробітництво формувалося під впливом ряду чинників,як зовнішніх так і внутрішніх, які мали значний вплив на такі процеси. Саме, ретроспективний огляд цих стосунків показує, що їхнє становлення відбувалося як складний і суперечливий процес, хоч в ньому домінували тенденції до порозуміння, взаємозближення двох сусідніх держав. Нормативно-правова база регіональних зв’язків між Україною і Республікою Польща з другої половини 90-х років значно наблизилась до кращих європейських зразків. Хоч в Україні потрібно було багато зробити для завершення формування національної законодавчої бази, яка б у повному обсязі визначила правові засади та регулювала регіональне співробітництво. Зокрема, фактом є те, що й після 1996 р., коли єврорегіони «Карпати» і «Буг» почали функціонувати, жоден закон України не визначав категоріального апарату щодо регіонального співробітництва і особливостей функціонування прикордонного регіону на зовнішньому ринку. З політичної точки зору, підтримка високого рівня транскордонних відносин України і Польщі, а втім України і ЄС, загалом сприяло становленню проринкової, прозахідної орієнтації українського суспільства, що позитивно вплинуло на увесь європейський інтеграційний процес.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Venger, Vitalii. "ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ З РЕСПУБЛІКОЮ КОРЕЯ У ПРІОРИТЕТНИХ ВИДАХ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 5 (27 січня 2020): 4–17. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0101.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються перспективи розвитку співробітництва України з Республікою Корея у пріоритетних видах економічної діяльності. Проаналізовано українсько-корейські відносини та визначено напрями активізації двостороннього співробітництва. Виявлено, що Республіка Корея завжди розглядала Україну як стратегічного партнера через великий потенціал для сприяння взаємовигідному співробітництву і загальним інтересам. Україна ж розглядає Республіку Корея, насамперед, як важливого торговельного партнера. Двостороння співпраця між Республікою Корея та Україною триває понад 25 років. При цьому між країнами не існує питань політичного характеру, які б обтяжували двосторонні відносини. Проте у певних сферах залишаються питання, що вимагають вирішення та активізації двостороннього співробітництва. У Республіці Корея переконані, що подальше співробітництво між двома країнами має відбуватися з дотриманням трьох принципів, зокрема: орієнтуватися на цінності; орієнтуватися на глобальність; орієнтуватися на майбутнє. Доведено, що основними напрямами української зовнішньої політики на сучасному етапі розвитку двостороннього співробітництва мають стати: активізація політичного діалогу, інвестиційного та торговельно-економічного співробітництва з Республікою Корея. При цьому використання інвестиційних і технологічних можливостей Республіки Корея є додатковим шансом для модернізації та реіндустріалізації української економіки. Аналіз нормативно-правової бази показав, що з моменту встановлення дипломатичних відносин з Республікою Корея було підписано низку міжнародно-правових документів, які регулюють взаємовідносини між двома країнами у політичній, економічній, торговельній, науково-технічній, культурно-гуманітарній та інших сферах. На основі проведеного аналізу наукової літератури та нормативно-правової бази доведено, що пріоритетними напрямами економічного співробітництва у контексті українсько-корейських відносин є: розвиток торговельно-економічного співробітництва шляхом нарощування українського експорту для споживачів Республіки Корея; активізація інвестиційної діяльності шляхом усунення податкових та митних перепон для корейських інвесторів; активізація науково-технічного співробітництва шляхом залучення провідних освітніх та наукових установ Республіки Корея та створення спільних інститутів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Belousov, Alexander Sergeevich, Vitaliy Vitaliyovych Gaitan та Inna Borysivna Kryvdina. "ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНО-ЕСТОНСЬКИХ ВІДНОСИН У 1991 - 2021 РР." Філософія та політологія в контексті сучасної культури 13, № 2 (25 грудня 2021): 56–65. http://dx.doi.org/10.15421/352125.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність обраної тематики обумовлена важливістю поглиблення та подальшого розвитку двостороннього співробітництва між Естонією та нашою державою у таких сферах як політика, економіка, освіта, наука та культура. Естонська республіка має однакове радянське минуле з Україною й так само як й наша держава виборола собі незалежність від радянського ярма у кінці ХХ ст. це стало ключовою передумовою складання між двома державами дружніх дипломатичних відносин, які підтверджені чисельними двосторонніми договорами про співробітництво у суспільно-політичній, соціально-економічній, культурній та в інших сферах. Метою дослідження є дослідження особливостей становлення та подальшого розвитку україно-естонських відносин з 1991 року до 2021 року.Естонія є надійний партнер та союзник України. Естонія та Україна підписали 72 двосторонні угоди про співпрацю та дружбу.Ключовими напрямками співпраці між Естонією й Україною є: сприяння зміцненню демократії; розвиток торгівельних зв’язків; запровадження електронного урядування та належного врядування; розвиток цифровізації, кібербезпеки в нашій державі; підтримка бізнес-середовища; підвищення якості освіти; гуманітарна та військова допомога Україні.Естонія сприяє вступу України в НАТО та до Європейського Союзу. З метою підтримки демократичного розвитку в Україні Естонія підписала ряд двосторонніх договорів із іншими державами.Поглиблення тісної співпраці між Естонією й Україною та врахування естонського досвіду у сфері електронного урядування дозволило реалізувати в нашій країні проекти «Держава в смартфоні» та Trembita. Запровадження цих проектів в нашій державі сприяли прискоренню процесу впровадження електронних послуг; подоланню негативних проявів корупції при наданні публічних послуг; створенню умов для розвитку належного врядування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Ostapenko, V. O. "Співпраця України та ОБСЄ у сфері захисту прав людини на свободу совісті і віросповідання". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (27 лютого 2019): 62–71. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.01.07.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є аналіз основоположних документів НБСЄ – ОБСЄ та їх вплив на вітчизняне законодавство у сфері свободи совісті і віросповідання, а також співпраця нашої держави й ОБСЄ щодо захисту свободи совісті і релігійних прав людини та громадянина. Наукова новизна полягає в аналізі нормативної бази співпраці України й ОБСЄ щодо захисту прав людини на свободу совісті і віросповідання, відповідності національного законодавства нашої держави принципам і рекомендаціям ОБСЄ щодо захисту прав віруючих, а також реалізації двосторонніх проектів, які забезпечують демократичні перетворення у нашій державі. Висновки. Україна тісно співпрацює з ОБСЄ у сфері захисту прав людини і громадянина, у тому числі у сфері свободи совісті і віросповідання. Більша частина відповідних рекомендацій ОБСЄ імплементована в національне законодавство, розробляються нові законодавчі зміни, покликані врахувати рекомендації ОБСЄ щодо забезпечення прав віруючих і релігійних громад. Правовою основою двосторонньої співпраці додатково виступають Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України й Організацією з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) щодо створення нової форми співробітництва від 13 липня 1999 р., а також меморандуми про: взаєморозуміння між Міністерством внутрішніх справ України та Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ (БДІПЛ) від 5 липня 2012 р., співробітництво між Конституційним Судом України та Координатором проектів ОБСЄ в Україні від 16 липня 2014 р., співробітництво між Верховним Судом України та Координатором проектів ОБСЄ в Україні від 24 липня 2014 р. Ці правові акти стали основою для реалізації у 2015 – 2016 рр. проекту ОБСЄ/БДІПЛ «Зміцнення безпеки релігійних громад та інших груп в Україні». Активну діяльність провадять Координатор проектів ОБСЄ в Україні та Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ в Україні, які співпрацюють з Уповноваженим Верховної Ради з прав людини. Завдяки такій інтенсивній співпраці ОБСЄ й України удосконалюється не лише національне законодавство у сфері захисту прав людини на свободу совісті і віросповідання, а й судова практика, що є гарантією демократичних перетворень у нашій державі

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Venger, Vitalii. "ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКО-КИТАЙСЬКОГО СПІВРОБІТНИЦТВА У ПРОМИСЛОВІЙ СФЕРІ: ІНТЕРЕСИ КИТАЮ ТА МОЖЛИВОСТІ УКРАЇНИ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій, № 1 (11 жовтня 2018): 4–13. http://dx.doi.org/10.32750/2018-0101.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто існуючий стан українсько-китайського співробітництва. Виявлено, що на сучасному етапі українсько-китайські відносини зазнають певного випробування. За період незалежності України ці відносини, загалом, розвивалися по висхідній та досягли найвищої точки розвитку у грудні 2013 р., коли був підписаний Договір про дружбу та співробітництво. Наразі політичні зміни, що відбулися в Україні дещо призупинили розвиток двосторонніх відносин. Розкрито основні напрями співпраці КНР з іншими країнами в контексті проекту "Один пояс, один шлях". У цьому контексті виявлено, що Китай є свідомим прихильником української євроінтеграції та завжди визначав Україну як «важливу державу в Європі». Зокрема, керівництво Китаю вітало підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС та розглядає залучення України до розбудови «Нового економічного поясу – Великий шовковий шлях», що є особистою ініціативою голови КНР. У разі успішної реалізації амбітного китайського плану – Україна матиме принципово нове геополітичне місце «першої європейської країни на Шовковому шляху». Проаналізовано можливості та переваги України у разі залучення її до проекту "Один пояс, один шлях". До них належать: активізація торговельно-економічної співпраці шляхом збільшення обсягів торгівлі товарами з високою доданою вартістю та продукцією сфери високих технологій; реалізація великих проектів; розширення взаємних інвестицій; поглиблення співпраці в сферах високих технологій, таких як, авіація, суднобудування, біоінженерія, розробка нових матеріалів тощо. Визначено перспективні напрями українсько-китайського співробітництва. Доведено, що найпотужнішу і довготривалу базу для співробітництва між Україною та КНР становлять наука і технологія. В умовах необхідності швидкої та ефективної модернізації української економіки, налаштування її на рейки сучасного світового ринку інвестиційні, виробничі та науково-технологічні можливості КНР можуть стати для України вагомим ресурсом розвитку та модернізації відповідних галузей економіки, поштовхом до відновлення позицій нашої держави на світових ринках технологій. Також це дає можливість китайському бізнесу зайняти відповідні ніші на українському ринку, що нині інтегрується з ЄС. Серйозні перспективи відкриває взаємодія України і КНР у такій структурно утворювальній сфері як прокладання транспортних коридорів та постачання азійських товарів до країн Європи. Окреслено потенційні загрози від активізації двостороннього співробітництва у промисловій сфер, що полягають, насамперед, у можливій зміні цільового призначення інвестицій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Kostiuk, O. A. "Відносини Україна–НАТО у російській суспільно-політичній думці у 1990-х рр." Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, № 10(138) (26 січня 2017): 106. http://dx.doi.org/10.15421/1716113.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню ставлення російської суспільно-політичної еліти до військово-політичного співробітництва України та НАТО впродовж 1990-х років. Розглядаються питання, що стосуються внутрішньополітичної дискусії, яка виникла в РФ навколо політичного та військового співробітництва України з Північноатлантичним альянсом. Визначено, що Україна та Російська Федерація після розпаду СРСР налагоджували політичні контакти з НАТО з метою взяти участь у формуванні системи колективної безпеки в Європі. Для України співпраця з Північноатлантичним альянсом також давала можливість посилення національної безпеки. Визначено, що ставлення російського політикуму до співпраці України з НАТО змінювалось та залежало від участі України в інтеграційних проектах, ініційованих Російською Федерацією. Небажання України брати участь у спільних із Росією силових структурах у рамках СНД, на тлі співпраці з НАТО, більшість російського політикуму розцінювали як елемент ворожої політики сусідньої держави. Доведено, що політика розширення НАТО на терени Центрально-Східної Європи здійснювала вплив на перебіг українсько-російських відносин. Обґрунтовано тезу про те, що політика зближення України з НАТО стала одним із головних аргументів противників підписання українсько-російського двостороннього Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією. Проведення спільних військових навчань, поглиблення політичної співпраці України з НАТО у російському політикумі розцінювались як прямий виклик безпеці Росії. Робляться висновки про те, що політичні контакти України з НАТО постійно перебували на порядку денному українсько-російських відносин та викликало особливий інтерес з боку суспільно-політичного середовища РФ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Меншун, В. "Україна - Лівія: співробітництво розширюватиметься". Трибуна, № 7/8 (2001): 45.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Меншун, В. "Україна - Лівія: співробітництво розширюватиметься". Трибуна, № 7/8 (2001): 45.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

МИНЮК, Дмитро, та Ірина БАСОВА. "МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНЬОГО СЕРЕДОВИЩА". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки 60, № 1 (23 лютого 2022): 31–35. http://dx.doi.org/10.32689/2522-4603.2021.1.6.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню міжнародно-правової бази у сфері охорони навколишнього природнього середовища та віднаходженню шляхів з удосконалення національного законодавства у цій сфері. Метою даної статті є дослідження міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього природнього середовища крізь призму міжнародної правотворчої діяльності, а також внесення пропозицій щодо її удосконалення. Визначення міжнародних органів та установ, до повноважень яких входить забезпечення охорони навколишнього природнього середовища. Опрацювання основних міжнародно-правових актів у цій сфері загалом та міжнародних договорів, стороною яких є Україна. З’ясування основних принципів, на яких має будуватися національна нормативно-правова база та екологічна політика держави. Методологічну основу даної статті склали, насамперед, порівняльно-правовий метод та методи аналізу та синтезу. Наукова новизна. Чинне законодавство України з охорони навколишнього природнього середовища потребує удосконалення, зокрема у частині приведення його окремих положень до міжнародних стандартів. Удосконалити систему управління відходами України згідно з положеннями проєкту Європейського Союзу «Управління і регулювання відходами – Інструмент Європейського добросусідства і партнерства – Схід», стороною якого є Україна. Як висновок, аналіз міжнародно-правової бази з питань з охорони навколишнього природнього середовища свідчить, що українське законодавство загалом побудоване на нормах міжнародно-правових актів. Водночас варто визнати, що існує коло проблемних питань, що підлягають удосконаленню.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Зацепило, А. "Україна - Німеччина: співробітництво в контексті євроінтеграції". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 74, ч. 2 (2008): 30–31.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Зацепило, А. "Україна - Німеччина: співробітництво в контексті євроінтеграції". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 74, ч. 2 (2008): 30–31.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Romaniuk, Nataliia. "ВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ ТА КАНАДИ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (4) (25 жовтня 2018): 137–46. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2018-02-137-146.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено особливості співробітництва України й Канади у військово-технічній сфері у період військового конфлікту на Сході України. Відповідно до мети поставлено та виконано такі завдання: проаналізовано статистичні дані й виявлено особливості співробітництва двох держав у військово-технічній сфері; дано оцінку нормативно-правовим документам, які сприяють військово-технічній співпраці України та Канади; визначено основні фактори, які впливають на співробітництво двох держав у цій сфері на сучасному етапі; охарактеризовано основні заходи з боку обох країн для реалізації проектів у військово-технічній сфері. Визначено, що базовим документом співробітництва обох держав у цій сфері є українсько-канадська оборонна угода, яка передбачає допомогу Україні у військовій освіті, логістиці, розробці нових видів озброєння, закупівлі озброєння, військово-технічному співробітництві. Канада є у четвірці лідерів країн, які надають іноземну військову допомогу для України у формі військової техніки та підготовки солдатів. Канада підтримує особливе партнерство між Україною й НАТО та допомагає в запровадженні та дотриманні стандартів Альянсу, надаючи допомогу у формі тактичного тренування та стратегічного консультування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Шергін, С. "Україна - Туркменістан: співробітництво в контексті зовнішньополітичних пріоритетів". Зовнішні справи. Політичні науки, № 3 (2015): 24–27.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Шергін, С. "Україна - Туркменістан: співробітництво в контексті зовнішньополітичних пріоритетів". Зовнішні справи. Політичні науки, № 3 (2015): 24–27.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Zamkovyi, R. V. "Співробітництво України з Міжнародною організацією зі стандартизації". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (27 лютого 2019): 103–9. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.01.11.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті полягає у визначенні механізмів співробітництва України з Міжнародною організацією зі стандартизації. Наукова новизна полягає в удосконаленні наукових підходів до впровадження організаційно-правового механізму співробітництва України з Міжнародною організацією зі стандартизації на засадах повноправного члена національного органу зі стандартизації та участі в реалізації Стратегії ISO 2016-2020 (ISO Strategy 2016-2020). Висновки. Глобальна система стандартизації (тобто стандартизація на національному, регіональному та міжнародному рівнях) являє собою угоди про співпрацю між ISO, ІЕС та ITU на міжнародному рівні. ISO є незалежною неурядовою міжнародною організацією, у діяльність якої залучені національні органи зі стандартизації. Україна є повноправним членом в ISO; національним органом зі стандартизації є Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ»). Відповідно до умов членства у Міжнародної організації зі стандартизації механізмами співробітництва для України є участь у розробці стандартів ISO та стратегії розвитку, участь і голосування на технічних та політичних зустрічах ISO тощо. Відповідно до стратегічного плану ISO упродовж 2016–2020 років передбачена спільна діяльність у таких стратегічних напрямках: розробляти високоякісні стандарти через глобальне членство ISO, забезпечувати ефективне «залучення зацікавлених сторін та партнерів», міцний фундамент «розвитку людей та організацій», ефективне «використання технологій» та акцент на «комунікації» для досягнення кінцевої мети «стандартів ISO, які використовуються скрізь».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Хорошенко, С. І. "Україна - Естонія: співробітництво в галузі культури, освіти та науки". Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія". Філософія, філософія права, політологія, соціологія, № 4 (14) (2012): 198–206.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Хорошенко, С. І. "Україна - Естонія: співробітництво в галузі культури, освіти та науки". Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія". Філософія, філософія права, політологія, соціологія, № 4 (14) (2012): 198–206.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Tymechko, I. R. "ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ СПІВРОБІТНИЦТВА ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД В ТРАНСКОРДОННОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ I ЄС". Actual problems of regional economy development 1, № 13 (25 квітня 2017): 208–15. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.13.208-215.

Повний текст джерела

Анотація:

Прикордонні територіальні громади отримали додаткові фінансові можливості в умовах євроінтеграції. Метою статті є обґрунтування фінансових інструментів співробітництва територіальних громад в транскордонному просторі України та ЄС. Виявлено, що співробітництво територіальних громад в транскордонному просторі відрізняється за розміром, сфери діяльності, консолідації чи інституціоналізації, коливаючись між проведенням консультацій або вибіркового співробітництва (конкретне питання) і програмами та створення спільних інститутів (комітети, асоціації, робочі групи тощо). Запропоновано виокремити співробітництво в транскордонному просторі як транскордонне співробітництво, як транснаціональне співробітництво, як міжрегіональне співробітництво. Європейський Союз здійснює фінансову підтримку транскордонного співробітництва шляхом використання ряду ініціатив, програм та проектів, а саме: INTERREG, PHARE CBC, TACIS CBC, PHARE CREDO, MEDA, CARDS, LACE. Європейський інструмент сусідства та партнерства як інструмент сприяння економічному та більш глибокому політичному співробітництву, надання допомоги для використання специфічних можливостей та вирішення проблем територій, що мають єдиний кордон з країнами ЄС або географічно близько знаходяться до країн-сусідів ЄС.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Hultai , M. M. "Проблеми імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду у національне законодавство крізь призму досвіду зарубіжних держав та України". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 5 (2 жовтня 2021): 137–39. http://dx.doi.org/10.32886/10.32886/instzak.2021.05.15.

Повний текст джерела

Анотація:

Прийняття Римського статуту Міжнародного кримінального суду під егідою ООН у Римі 17 липня 1998 р. стало результатом тривалої співпраці держав і міжнародних організацій на універсальному рівні. Так, світове співтовариство давно прагнуло до створення постійно діючого міжнародного судового органу, покликаного притягти до відповідальності осіб, які винні в скоєнні найтяжчих злочинів: геноциду, агресії, злочинів проти людяності, воєнних злочинів й ін. Це фактично перший в історії постійно діючий міжнародний кримінальний суд, пов’язаний із системою ООН, що доповнює національні органи кримінальної юрисдикції. Сучасні наукові пошуки, включаючи рецензовану монографію, базуються на різноманітних галузевих і міжгалузевих дослідженнях, нормативних і доктринальних джерелах, що розкривають основні конституційно-правові, кримінально-правові, кримінально-процесуальні, кримінально-виконавчі, міжнародно-правові аспекти заявленої проблематики. Загалом авторами здійснено комплексний аналіз теоретичних і практичних проблем, пов’язаних із забезпеченням процесу імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду. На жаль, на сьогодні відсутні ґрунтовні дослідження останнього в Україні, що і зумовлює актуальність теми роботи. Погоджуємося, що з огляду на підписання Україною Римського статуту в 2000 р., приєднання до Угоди про привілеї та імунітети Міжнародного кримінального суду 2002 р., а також Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони 2014 р., Україна зобов’язана ратифікувати й імплементувати в національне законодавство норми Статуту, а також пов’язані з ним документи. Водночас у зв’язку зі змінами й доповненнями, внесеними до ст. 124 Конституції України (частина четверта), передбачено, що Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених Римським статутом Міжнародного кримінального суду. Ця норма набрала чинності з 30 червня 2019 р., породжуючи відповідні правові наслідки та зобов’язання для Української держави. Приєднання держави до Римського статуту МКС передбачає значне реформування та удосконалення не лише національного законодавства, а й усієї правової системи, активізацію співпраці з МКС, взаємодію міжнародних і національних органів кримінальної юрисдикції, вивчення зарубіжного досвіду у цій сфері тощо. Таким чином, питання правових наслідків приєднання до Римського статуту лежить в теоретичній і законодавчій, а також правозастосовній площинах. Монографія містить три розділи, в яких вперше комплексно розглянуто забезпечення імплементації Римського статуту на конституційно-правовому рівні в Україні, пострадянських і європейських країнах. Сформульовані висновки, рекомендації та пропозиції у цій сфері. Перший розділ «Теоретико-правовий аналіз природи Римського статуту Міжнародного кримінального суду та його імплементації» присвячено розкриттю доктринальних джерел дослідження Римського статуту Міжнародного кримінального суду, передумов його прийняття та правової природи, а також визначенню поняття та форми його імплементації. У розділі другому «Конституційно-правові засади імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду на національному рівні» авторами досліджено засади імплементації норм Римського статуту Міжнародного кримінального суду у національне законодавство пострадянськими країнами, а також відповідний європейський досвід. У третьому розділі «Проблеми конституційно-правового забезпечення імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду в Україні» звернуто увагу на поняття, суб’єкти і зміст конституційно-правового забезпечення імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду, а також проблеми та перспективи імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду у національне законодавство України на сучасному етапі. Варто відзначити комплексність проведеного дослідження, обґрунтування низки концептуальних підходів, висновків та пропозицій. Так, згідно з авторським розумінням імплементації Римського статуту – це організаційно-правова діяльність держави в особі уповноважених суб’єктів, що реалізується в законодавчо визначеному порядку та складається з послідовних законодавчих й інших процедур, спрямованих на забезпечення здійснення юрисдикції МКС стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини у порядку, визначеному Римським статутом. Виокремлено тенденції конституційно-правового забезпечення імплементації Римського статуту у зарубіжних країнах. Наголошено, що класифікація моделей та способів імплементації Римського статуту у практиці зарубіжних країн зумовлена такими основними підходами: 1) прийняття законодавчого акта, спрямованого на здійснення імплементації, який буде мати пріоритет над національними законами та іншими нормативно-правовими актами при виникненні суперечностей стосовно юрисдикції МКС; 2) внесення змін та доповнень до конституції й інших нормативно-правових актів; 3) внесення змін і доповнень до відповідних законодавчих актів, що супроводжується прийняттям спеціального законодавства про співпрацю з МКС. Безперечно, перевагою монографії є визначення оптимального для України способу імплементації Римського статуту на конституційно-правовому рівні, пов’язаного з прийняттям спеціального законодавства про співпрацю з МКС, що супроводжується внесенням змін і доповнень до відповідних законодавчих актів. Запропоновано прийняття спеціального законодавства про співпрацю України з МКС, в якому будуть визначені компетентні державні органи влади України, відповідальні за співробітництво з МКС (Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України, Міністерство закордонних справ України, Конституційний Суд України, Міжвідомча комісія з імплементації міжнародного гуманітарного та кримінального права в Україні, інші органи), а також форми надання взаємної правової допомоги у процесі такого співробітництва. Слід акцентувати і на пропозиції щодо прийняття Закону України «Про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду», удосконалення положень Конституції України та інших законодавчих актів на шляху імплементації Римського статуту Україною. Розроблено проект Закону України «Про співробітництво між Міжнародним кримінальним судом та Україною». У цілому можна позитивно їх оцінити, зауваживши про потребу подальшого вивчення цієї проблематики, здійснення громадського та експертного обговорення тощо. Монографія буде корисною для науковців, посадових осіб органів законодавчої, виконавчої, судової гілок влади, прокуратури, експертних організацій, громадськості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Рапагіна, О. "Співробітництво в трикутнику Польща-Німеччина-Україна в процесі європейської інтеграції". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 97, ч. 2 (2011): 63–67.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Малиновська, О. "Міжнародне співробітництво у сфері захисту біжінців: УВКБ ООН та Україна". Наукові записки інституту політичних і етнонаціональних досліджень. Політологія і етнологія, Вип. 21 (2002): 220–30.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Яковенко, Є. О., та В. С. Смирнова. "Зовнішньоекономічна торгівельна політика України під час запровадження карантинних обмежень". Актуальні проблеми держави і права, № 85 (14 серпня 2020): 265–70. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i85.1878.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджена зовнішньоекономічна торгівельна політика України; проведений аналіз митних режимів України, зокрема сучасний стан імпорту та експорту в режимі карантинних обмежень. Зовнішньоекономічна торгівельна політика держави є цілеспрямованою діяльністю щодо здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави шляхом застосування механізмів державного управління, які спрямовані на ефективне співробітництво в системі світового господарства з дотриманням національних економічних інтересів і безпеки громадян. Державна митна політика є системою принципів та напрямів діяльності держави у сфері захисту митних інтересів та забезпечення митної безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі, захисту внутрішнього ринку, розвитку економіки України та її інтеграції до світової економіки. У роботі описано митні режими та здійснено поглиблений аналіз режимів: імпорту та експорту. Досліджено статистичні показники імпорту та експорту за січень-лютий 2020 року та проведено їх зіставлення з показниками попереднього року, внаслідок чого виявлено скорочення імпорту товарів на 265,1 млн дол. (3,0%). Проведено аналіз динаміки імпорту товарів серед регіонів України, встановлено, що найбільший негативний внесок у динаміку імпорту товарів за 2 місяці 2020 року спостерігається в місті Києві (-1,9%). Установлено, що до найбільших країн-парт-нерів в імпорті товарів до України належать: Європейський Союз (42,1%), Китай (15,7%), Російська Федерація (9,5%), США (6%), Білорусь (5,4%), Туреччина (4,4%), Японія (1,8%), Індія (1,7%), Швейцарія (1,5%) та інші. Висвітлено вплив упровадження карантинних заходів на економіку України, зокрема закриття агропродовольчих ринків до 11 травня 2020 року. Доведено, що, підтримуючи іноземних виробників та здійснюючи зовнішньоекономічну торговельну політику, Україна втрачає якісний внутрішній ринок, до того ж, маючи проблеми на зовнішньому ринку. Як приклад, у роботі описується імпорт картоплі, яблук та молока. Описується ситуація на внутрішньому та зовнішньому торгівель-них ринках України, зміни в міжнародному торгівельному співробітництві, спровоковані коронаві-русом, та можливі ризики. Пропонуються заходи, спрямовані на стабілізацію зовнішньоекономічної торгівельної політики України після виходу з карантинного режиму.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Kochut, I. I. "Транскордонна співпраця України та Польщі в енергетичній сфері". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 4 (26 квітня 2018): 83–87. http://dx.doi.org/10.15421/40280415.

Повний текст джерела

Анотація:

Обґрунтовано теоретичні засади транскордонної співпраці країн у сучасних умовах. Основою для подальшого окреслення стратегічних напрямів розвитку співпраці визначено підходи, сформульовані у Європейській рамковій конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними громадами. Розкрито зміст та особливості проектів, реалізованих у рамках транскордонної співпраці України і Польщі у сфері енергетики. Проведено SWOT-аналіз сильних та слабких сторін у транскордонному співробітництві між Україною та Польщею в енергетиці. Обґрунтовано потенційні можливості та загрози його розвитку у стратегічній перспективі. Аргументовано, що врахування окреслених на основі проведеного аналізу можливостей України й Польщі на базі використання сильних сторін має бути підґрунтям для налагодження українсько-польського співробітництва в енергетичній сфері у контексті нових його реалій після активізації євроінтеграції. Узагальнено чинні нормативно-правові основи транскордонної співпраці та визначено потенціал реалізації стратегій підвищення її ефективності. Доведено, що важливим завданням для інтенсифікації транскордонної співпраці має бути активна співпраця між органами місцевої влади Польщі та України. Запропоновано напрями інституційно-організаційного забезпечення вирішення назрілих проблем та пріоритети стимулювання співпраці між Україною та Польщею в енергетичній сфері.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Губерський, Л. В. "Вітальне слово [учасникам конференції "Україна - Польща: співробітництво в умовах політики сусідства ЄС"]". Актуальні проблеми міжнародних відносин. Європейські дослідження, Вип. 69, ч. 1 (2007): 3.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Мирович, Т. "Транскордонне співробітництво у рамках трикутника Україна - Польща - Білорусь: сучасний стан, проблеми та перспективи". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 95, ч. 1 (2011): 48–49.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Семенишина-Фіголь, Б. М., та В. В. Микoлюк. "Міжнародне співробітництво у кримінальному провадженні". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(30) (13 липня 2020): 205–8. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).546.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто поняття і сутність міжнарод-ного співробітництва в кримінальному провадженні. Висвітлено стан дослідження проблеми міжнародного співробітництва в кримінальному провадженні. Проа-налізовано основні нормативно-правові акти, що регу-люють сферу міжнародного співробітництва в кримі-нальному провадженні, а також визначають порядок та зміст такого співробітництва. Стаття присвячена визначенню поняття міжнародного співробітництва, місця міжнародного співробітництва в кримінально-му процесуальному праві. Проводиться аналіз деяких форм міжнародної правової допомоги, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, ін-ших нормативно-правових актів. У статті проаналізовано підходи до визначення по-няття та змісту міжнародного співробітництва в кримі-нальному провадженні. Здійснено аналіз зіставлення міжнародного права та міжнародного співробітництва в кримінальному провадженні. Розкрито особливості міжнародного співробітництва на рівні різних країн та співтовариств.Висвітлені особливості інституту міжнародної пра-вової допомоги під час кримінального провадження, процесу видачі осіб, які вчинили кримінальне право-порушення, перейняття кримінального провадження. Зазначено правове підґрунтя регулювання міжнарод-ного співробітництва в кримінальному провадженні. Наведений аналіз деяких положень Кримінального процесуального кодексу України, Інструкції про поря-док здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва в кримінальному проваджен-ні під час судового провадження з нормами відповідних міжнародно-правових актів, що регулюють міжнарод-не співробітництво в кримінальному провадженні. Пропонуються шляхи вирішення проблемних питань, пов’язаних із міжнародним співробітництвом у кримі-нальному провадженні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Юдін, В. Ю. "ЦИФРОВА ПЛАТФОРМА ЯК ОДИН ІЗ НАПРЯМІВ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ І ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЇЇ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences, № 9 (9 серпня 2021): 13–22. http://dx.doi.org/10.36477/2616-7611-2021-09-02.

Повний текст джерела

Анотація:

У XXI столітті інформаційно-комунікаційні технології стануть провідним фактором, який суттєво вплине на розвиток суспільства. Багато країн вже усвідомили переваги свого розви- тку та розповсюдження. Сьогодні в Україні існує відчутна потреба в нормалізації нових відносин, що виникають у зв’язку зі стрімким розвитком комп’ютерних технологій. Одним із пріоритетних напрямів побудови та подальшого розвитку інформаційного суспільства в нашій країні є створення нормативної бази, яка регулює інформаційні відносини на законодавчому рівні. Законодавчі відносини, пов’язані з інформацією та інформаційно-комунікаційними технологіями, визначені як пріоритетні. Так, Угода між Україною та ЄС про науково-технічне співробітництво (4 липня 2002 р.) Визначає технології інформатизації суспільства серед одинадцяти напрямків співпраці. Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» серед семи і п’ятих пріоритетів визначає нові комп’ютерні засоби та технології для інформатизації суспільства. За останнє десятиліття Україна прийняла низку законів та нормативних актів, які складають основу правового регулювання у сфері інформаційних відносин, зокрема електронного документообігу. Правова база побудована на принципах відкритості та свободи інформації, гарантованої інформа- ційної безпеки особистості, суспільства, держави відповідно до Конституції України. Законодавство регулює суперечності між потребами особистості, суспільства та держави у розширенні вільного обміну інформацією та певними обмеженнями щодо її розповсюдження. Розвиток зв’язків з громадськістю став загалом вимогою до розробки, вдосконалення та оновлення нормативної бази України, створення спеціальних правових норм та норм, що регулюють сферу інфор- маційних відносин. Вирішення проблем реформування економіки України та інтеграції національного ринку у світову економічну систему вимагає впровадження сучасних інформаційних систем та технологій у діяльність вітчизняних компаній. Стан та розвиток електронної комерції значною мірою визначають темпи під- ходу країни до побудови інформаційного суспільства, створюють основу для прискорення інтеграції її економіки у світ. Тому проблема розвитку електронної комерції та її впровадження за допомогою цифрових платформ в Україні є безперечно актуальною. У зв’язку із цим була проаналізована чинна нормативна база, що регулює діяльність компаній елек- тронної комерції, які використовують цифрові платформи та їх облік для визначення сфер подаль- шого вдосконалення. У ході дослідження були використані методи систематизації та узагальнення під час розгляду низки нормативно-правових актів, що регулюють діяльність підприємств електро- нної комерції, що працюють на цифрових платформах в Україні. Крім того, у статті проаналізовано такі структури, як цифрові платформи, та розкрито еко- номічну суть такого явища, як цифрові платформи, та основні підходи до правового регулювання їх використання комерційним законодавством. На сьогодні цифрові платформи є найбільш актуальним і важливим напрямком розвитку цифрової економіки та її найбільш очевидним проявом. Цифрові плат- форми – це механізм, за допомогою якого здійснюється перехід до цифрової форми більшості сфер економічної та соціальної діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Aliksiychuk, Alexey Vasilyevich. "АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ МІЖПАРЛАМЕНТСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНИ ТА ЄС". Філософія та політологія в контексті сучасної культури 13, № 2 (25 грудня 2021): 26–34. http://dx.doi.org/10.15421/352121.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджуються тенденції розвитку міжпарламентської взаємодії України та ЄС для формування демократичної держави з метою підвищення ефективності діяльності парламенту як одного із важливих структурних елементів забезпечення ефективного функціонування суспільства в сучасних умовах. Проаналізовано міжпарламентську взаємодію України та ЄЄ, яка базується на діяльності Комітету парламентського співробітництва Україна-ЄС, Комітету парламентської асоціації Україна-ЄС, Комітету з питань інтеграції України до ЄС, Верховної Ради України та Європейського парламенту, які забезпечують дотримання законодавства для розвитку сучасного парламентаризму в Україні та забезпечення інституційної та процедурної європеїзації українського парламентаризму. Встановлено, що у період з 1998 по 2014 рік європейські та українські законодавці проводили засідання Комітету парламентського співробітництва загалом 16 раз, які дали можливість сторонам підвести підсумки співпраці між Україною та ЄС, визначити пріоритети співпраці найближчим часом, обговорити розвиток подій в Україні та ЄС та узгодити актуальні міжнародні проблеми. Визначено, що з початку діяльності Комітету парламентської асоціації до 2021 року було проведено 11 засідань, щодо імплементації Угоди про асоціацію Україна-ЄС, ситуації з безпекою на Сході України та щодо процесу реалізації реформ в ключових сферах України (реформування судової та виборчої систем, забезпечення процесу децентралізації, реформування державного управління та подолання корупції в країні). Встановлено, що законопроектна робота Комітету з питань інтеграції України до ЄС полягає в аналізі тих законопроектів, що належать до сфери, яка регулюється актами права ЄС та Угодою про асоціацію; складанні висновків, щодо відповідності цих законопроектів європейському праву та положенням Угоди про асоціацію; перевірці інших нормативно-правових актів та проектів законів України на їх відповідність acquis ЄС, для того щоб недопустити ратифікацію законодавчих актів, які суперечать законодавству ЄС та Угоді про асоціацію.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Севост’яненко, Д. O. "ВІЙСЬКОВО-ТВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК НЕВІДДІЛЬНА ЧАСТИНА ГЛОБАЛІЗАЦІЙНОГЕВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК НЕВІДДІЛЬНА ЧАСТИНА ГЛОБАЛІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЛЮДСТВАХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК НЕВІДДІЛЬНА ЧАСТИНА ГЛОБАЛІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЛЮДСТВА". Знання європейського права, № 1 (27 квітня 2021): 103–12. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.181.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто поняття і сутність військово-технічного співробітництва у контексті невпинного глобалі- заційного розвитку людства, визначено його сучасну структуру та обґрунтовано суспільну значущість такого процесу. Заради глибшого вивчення означених питань розроблено гіпотезу глобалізаційного розвитку людства (зміст, початок розвитку, основні історичні етапи, сьогодення, а також прогнози подальшого розвитку), яка є дотичною до сучасної міждисциплінарної теорії самоорганізації систем. Встановлено, що головною рушійною силою глобалізаційного розвитку людства є співробітництво між тими чи іншими формами людських спільнот в залежності від етапу їх становлення. З огляду на це, процес військово-технічного співробітництва можливо розглянути як один із найважливіших інструментів інтеграції у світову спільноту, який характеризується низкою переваг, серед яких варто виділити: поглиблення відносин між державами; можливість приєднання країн до міжнародного ринку товарів, робіт та послуг оборонного призначення; кооперація у науковій, дослідно-конструкторській та технологічній сфері. Визначено головну внутрішньодержавну мету військово-технічного співробітництва, що полягає у забезпеченні державного суверенітету та безпеки життєдіяльності населення, включно із захистом держави від загроз воєнного та невоєнного характеру та захистом громадянських прав і свобод. Розроблено концепцію теоретичної диференціації процесу військово-технічного співробітництва на чотири складники, що відрізняється від усталених поглядів вітчизняних науковців. Такий розподіл було теоретично обґрунтовано та підкріплено емпіричними фактами. Надалі дослідження та розвиток концепції теоретичної диференціації військово-технічного співробітництва сприятиме формуванню додаткових можливостей держави щодо удосконалення управління вказаним процесом та відіграватиме значну роль у формуванні практичних кроків реалізації національної політики щодо військово-технічного співробітництва, що особливо актуалізується в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України. Ключові слова: глобалізаційний розвиток, державний суверенітет, військово-технічне співробітництво, правове регулювання військово-технічного співробітництва, управління військово-технічним співробітництвом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Криштанович, Мирослав. "ҐЕНЕЗА УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКОГО СПІВРОБІТНИЦТВА В ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ В 1995–2005 РР." Litopys Volyni, № 23 (20 квітня 2021): 138–42. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.23.24.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено українсько-польське співробітництво в зовнішній політиці, де зазначено, що саме з моменту проголошення незалежності України розпочалась постановка питань пріоритетного розвитку українсько-польського співробітництва. 26 серпня 1991 року в польському урядовому часописі “Przegląd Rządowy” із цього приводу було вміщено заяву К. Скубішевського. У цьому документі стверджувалося, що Польща прихильно ставиться до прагнень України стати незалежною державою, визнавалося право на здійснення самостійної як внутрішньої та зовнішньої політики. Ще через кілька днів схвальні постанови з приводу цього рішення Верховної Ради України від 24 серпня прийняли Сенат та Сейм Республіки Польща. За таких обставин керівництво української держави виступило з ініціативою, реалізація якої мала підняти двосторонні відносини на новий рівень. Зокрема, 3 вересня 1991 року офіційний Київ звернувся до Польщі із пропозицією встановити дипломатичні відносини. Логічним завершенням надзвичайно високої дипломатичної активності у першій половині 1992 року ста- ло підписання у Варшаві 18 травня президентами Л. Кравчуком та Л. Валенсою «Договору між Україною і Республікою Польщею про добросусідство, дружні відносини і співробітництво». Цей документ став фундамен- том, на якому базується практично вся інституційно-правова база українсько-польських міждержавних відносин у різноманітних сферах. Ключовим у документі є стаття 1, в якій зазначалося: «Сторони зобов’язуються в нових політичних умовах розвивати відносини в дусі дружби, співробітництва, взаємної поваги, взаєморозуміння, довіри і добросусідства на основі міжнародного права, в тому числі принципів суверенної рівності, незастосу- вання сили або погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності, мирного врегулювання спорів, невтручання у внутрішні справи, самовизначення народів, поваги прав людини і основних свобод, сумлінного виконання міжнародно-правових зобов’язань». Співробітництво України з Польщею в зовнішній політиці набуло характеру стратегічного партнерства й співробітництва. Його формальним закріпленням став Меморандум про стратегічне партнерство Польщі і України від 21 червня 1996 року.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Діденко, Є. "Відносини України та Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерполу)". Юридичний вісник, № 5 (8 грудня 2020): 137–43. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i5.2012.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджуються положення щодо співпраці Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу та правоохоронних органів України. Інтеграція України у європейське співтовариство, активне міжнародне співробітництво в усіх сферах суспільного життя, зокрема й у напрямі протидії організованій злочинності, є одним із головних завдань розроблення дієвих механізмів здійснення міжнародної взаємодії у сфері кримінальної юстиції. Сучасний рівень організованої злочинності, її професійний та організований характер, а також набуття нею транскордонних і транснаціональних форм зумовлюють необхідність консолідації зусиль правоохоронних органів різних держав у здійсненні спільних заходів, спрямованих на протистояння цьому антисуспільному явищу. Інтерпол забезпечує співробітництво поліцейських відомств на світовому рівні. Мета Інтерпо-лу - «забезпечення розгалуженого співробітництва між зацікавленими органами кримінальної поліції в межах чинного національного законодавства країн - учасниць Інтерполу та суворій відповідності положенням Загальної декларації прав людини, створення і розвиток органів, необхідних для ефективної боротьби зі злочинністю». Основні завдання Укрбюро Інтерполу такі: координація діяльності правоохоронних органів країни у боротьбі зі злочинністю, що має транснаціональний характер або виходить за межі країни; забезпечення взаємодії з Генеральним секретаріатом та відповідними органами держав - членів Інтер-полу в боротьбі зі злочинністю; оцінка рівня поширення в Україні злочинності, що має транснаціональний характер, і загрози злочинної діяльності громадян України за кордоном». Досліджувані питання свідчать, що практичне значення міжнародного співробітництва України в галузі боротьби із кримінальними злочинами стрімко набуває національного характеру. У сучасних умовах таке співробітництво має особливе значення. Необхідні постійне вдосконалення й оновлення форм і засобів взаємодії органів кримінальної поліції країн-спів-робітників в рамках Інтерполу, створення ефективної оперативної інтегрованої бази даних, удосконалення засобів доступу та передачі інформації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Гайтан, В. В. "Транскордонне співробітництво в контексті децентралізації місцевого самоврядування: політико-правовий аспект". Актуальні проблеми політики, № 66 (18 січня 2021): 43–49. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i66.706.

Повний текст джерела

Анотація:

Визнання місцевого самоврядування в якості інституту громадянського суспільства та основи демократичного устрою держави довело існування більш зручного механізму захисту основних прав і свобод людини та громадянина крізь місцеві органи влади. Розуміння світових і національних державно-політичних процесів призвело до нового трактування ролі інституту місцевого самоврядування в контексті розбудови України як демократичної, правової, соціальної держави. Усвідомлення своїх основних векторів міжнародної співпраці, прагнення до членства в Європейському Союзі вимагає від України вироблення відповідних підходів і змін на концептуальному та законодавчому рівнях. Перетворення в територіальному державному устрої шляхом укрупнення територіальних громад і децентралізації влади були впроваджені в більшості демократичних країн світу. Світовий досвід і міжнародні стандарти моделювання місцевого самоврядування показують переваги його зарубіжної моделі побудови перед українською моделлю, що обґрунтовується практичним збільшенням економічної результативності, покращенням у соціально-культурній, кадровій та управлінській сферах. 1 квітня 2014 року в Україні була прийнята Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, яка заклала основу проведення багатоступеневої територіальної реформи та суттєві зміни в державному управлінні й розподілі державно-владних повноважень, прийняття низки нормативно-правових актів, які не завжди повільно сприймаються суспільством, а іноді мають примусовий характер. Транскордонне співробітництво як один із пріоритетних напрямів реалізації зовнішньополітичних відносин залежить від обрання правильного шляху впорядкування органів місцевого самоврядування та територіально-адміністративного устрою України. Згідно Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2016-2020 роки нині транскордонне співробітництво здійснюється як на міждержавному рівні, так і на рівні територіальних громад, їх представницьких органів, місцевих органів виконавчої влади. Таке співробітництво сприяє соціальній та економічній конвергенції прикордонних регіонів і створенню нових можливостей для їх розвитку, в тому числі розвитку економічних, соціальних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших відносин, обміну досвідом, що у світлі обраного Україною шляху державотворення набуває особливої актуальності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Duzhych, Serhii, та Mykola Herasymuk. "Військово-технічне співробітництво між Україною та Російською Федерацією в період військовополітичної кризи на Сході України". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (29 травня 2017): 109–16. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2017-01-109-116.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – дослідити особливості та наслідки розриву військовотехнічного співробітництва України та Російської Федерації, що склалося в період військово-політичної кризи на Сході України. Застосовано такі теоретичні методи наукового дослідження: аналіз, функціональний аналіз та узагальнення; практичні методи – порівняння, опис, вимірювання. Підсумовано основні зміни у військово-технічному співробітництві між зазначеними суб’єктами, установлено критичні сфери співробітництва, які зазнали змін. Визначено основні проблемні галузі військово-промислового комплексу, що постраждали від розриву кооперації

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Сергєєва, Т. "Запровадження міжнародних антикорупційних стандартів у національне законодавство України". Юридичний вісник, № 4 (30 жовтня 2020): 132–38. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1982.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню законодавства України у сфері протидії корупції. Виявлено, що чинне законодавство лише частково враховує положення міжнародних антикорупційних договорів, стороною яких є Україна. Ряд питань залишаються лише частково врегульованими або взагалі неврегульованими. Зазначено, що корупція деструктивно впливає на розвиток суспільства. Спонукає нашу країну до активної боротьби з корупцією здійснення міжнародного співробітництва у цій сфері. Зроблено акцент на співпраці України з Радою Європи й структурами Організації Об'єднаних Націй у сфері боротьби з корупцією. Підкреслено значення для України Цивільної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією та проаналізовано основні моменти виконання Україною положень міжнародної угоди. Зазначено, що з метою виконання та імплементації норм міжнародного права щодо протидії корупції в Україні впроваджується та вдосконалюється власна система антикорупційного законодавства. Проаналізовано норми щодо вдосконалення адміністративної та кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення. Закони й підзаконні акти в цій сфері значним чином зазнали змін внаслідок міжнародного впливу на Україну міжнародних організацій із приводу впровадження антикорупційних заходів та їх виконання. Приділено увагу захищеності господарської діяльності й створенню сприятливого середовища для ведення підприємницької діяльності у світлі добросовісного виконання приписів антикорупційного законодавства всіма суб'єктами різних видів правовідносин. Запропоновано використати досвід зарубіжних країн щодо створення дієвого національного механізму протидії корупції. Варто створити в Україні єдиний централізований орган із боротьби з корупцією, який не дублюватиме функції ряду державних органів із протидії корупції. Доцільно, щоб такий орган займався питаннями розслідування фактів корупції, ускладнених іноземним елементом. Зазначено, що нині українське антикорупційне законодавство ще має бути переглянуте у світлі базових положень міжнародних документів, що удосконалить чинне законодавство.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

MALIUTA, Olga. "МІЖНАРОДНЕ ЕКОНОМІЧНЕ Й ПОЛІТИЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ ТА КОРОЛІВСТВА ДАНІЇ (1919–1921 РОКИ)". Наукові зошити історичного факультету Львівського університету / Proceedings of History Faculty of Lviv University, № 21 (3 листопада 2020): 71–101. http://dx.doi.org/10.30970/fhi.2020.21.3104.

Повний текст джерела

Анотація:

На підставі вперше введених до наукового обігу матеріялів автор висвітила діяльність Надзвичайної дипломатичної місії Української Народної Республіки в Королівстві Данія протягом 1919–1921 рр., проаналізувала економічне й політичне співробітництво УНР та Данії. Вивчено двосторонні контакти представництв в Україні та Данії, інформаційну діяльність голови місії УНР у Данії Д. Левицького, також інших співробітників. Інформаційна діяльність місії УНР в Данії створювала позитивний імідж Україні. Визначено пріоритети діяльности місії УНР у Данії, її вплив на те, що Данія та інші країни визнали УНР. Данія мала величезний інтерес до України як до торгово-економічного партнера. Відстежено основні напрями, пріоритети міжнародного економічного й політичного співробітництва УНР та Данії. Міжнародна економічна і політична співпраця УНР та Королівства Данії в 1919–1921 рр. сприяла утвердженню України в світі, проте не давала можливости визволитись від окупантів. Основні напрями цієї співпраці швидко стали пріоритетами для впровадження у вільній Україні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Chepelenko , A. "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ". Theory and Practice of Public Administration 3, № 70 (30 жовтня 2020): 154–61. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.03.18.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто зміст поняття “міжнародне співробітництво”, визначено форми його реалізації органами місцевого самоврядування, наведено приклади міжнародного співробітництва великих міст України з містами-партнерами та міжнародними організаціями. Розкрито сучасні підходи до організації міжнародного співробітництва в умовах диджиталізації та на прикладі подолання світової пандемії COVID-19.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Богуцький, П. П. "Військово-морське співробітництво України в Чорному морі та його вплив на забезпечення регіональної безпеки". Наука і оборона, № 4 (24 лютого 2022): 17–25. http://dx.doi.org/10.33099/2618-1614-2021-17-4-17-25.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються актуальні проблеми організаційно-правового забезпечення військово-морського співробітництва України в Чорному морі в контексті захисту національних інтересів держави в умовах агресії Російської Федерації проти України. Визначено напрями військово-морського співробітництва, які поряд з реалізацією стратегічних питань розвитку Військово-Морських Сил України дають змогу забезпечити національну безпеку України на морі. Встановлено, що державна політика міжнародного військового співробітництва України в Чорному морі передбачає реалізацію двосторонніх угод з Організацією Північноатлантичного договору, з державами Альянсу, серед яких пріоритет надається регіональному співробітництву з Туреччиною та посиленню взаємодії зі стратегічними партнерами – Сполученими Штатами Америки, Великою Британією – в рамках укладених договорів, які стосуються військово-морського співробітництва в Чорному морі та мають виключно оборонний характер, маючи на меті протидію агресії РФ проти України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Корнелюк, О. А., та В. В. Матюшок. "ТРАНСКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО РЕГІОНІВ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ". Підприємництво та інновації, № 20 (29 жовтня 2021): 18–24. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/20.2.

Повний текст джерела

Анотація:

Участь регіонів України в транскордонному співробітництві сприяє прискоренню євроінтеграційних процесів України та є ефективним інструментом досягнення Цілей сталого розвитку. Важлива роль у розвитку транскордонного співробітництва належить створенню і реалізації програм сусідства. Зокрема, це стало одним з ефективних способів залучення фінансів ЄС. Аналіз соціально-економічного розвитку регіонів України свідчить про недостатнє використання ними потенціалу транскордонної співпраці, у зв’язку з чим постає необхідність активізації транскордонного співробітництва. Необхідною умовою досягнення перспектив сталого просторового розвитку регіонів є розроблення ефективної стратегії транскордонного співробітництва. Поширення пандемії також сформувало потребу в удосконаленні існуючого механізму співпраці.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Попко, С. М. "РЕФОРМУВАННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ТА ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА (1991–2020 рр.)". Воєнно-історичний вісник 37, № 3 (30 вересня 2020): 173–90. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2020-37-3-173-190.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізуються місце, зміст і форми міжнародної співпраці Збройних Сил України у різні періоди їх реформування протягом 1991–2020 рр. Міжнародне співробітництво Збройних Сил України (ЗСУ) проаналізовано за окремими напрямами: військово-політичне співробіт- ництво, військово-технічна співпраця, досягнення оперативної сумісно- сті зі збройними силами держав — членів НАТО та ЄС, верифікаційна діяльність. Розглядаються суть та особливості періодизації як одного з основних методологічних аспектів наукового дослідження, наводиться аналіз різних підходів вітчизняних науковців до періодизації історії Збройних Сил України та їх міжнародного військового співробітництва протягом 1991–2020 рр. Ключові слова: Збройні Сили України, Міністерство оборони України, періодизація, методологія, міжнародне військове співробітництво.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Яценко, І. І. "Судова експертиза як об’єкт адміністративно-правового регулювання міжнародного співробітництва". Law and Safety 78, № 3 (30 вересня 2020): 96–102. http://dx.doi.org/10.32631/pb.2020.3.12.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено судову експертизу як об’єкт адміністративно-правового регулювання міжнародного співробітництва. Проаналізовано та визначено такі базові категорії статті, як «експертиза», «судова експертиза», «адміністративно-правове регулювання», «міжнародне співробітництво». Охарактеризовано правове регулювання здійснення судових експертиз і судово-експертної діяльності в Україні. Підкреслено значення міжнародно-правових документів, які регламентують питання міжнародного співробітництва в судово-експертній діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Шестаковська, Т. Л. "ВПЛИВ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ НА РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 1-2 (4 грудня 2020): 354–69. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1-2.2020.354-369.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджуються тенденції та перспективи розвитку економічних відносин між Україною та ЄС із використанням сучасних методів оцінки. Окреслено геополітичні пріоритети інтеграційної стратегії України, визначено правові аспекти відносин між Україною та ЄС, проаналізовано основні напрямки співпраці між Україною та ЄС. Обґрунтовано особливості розвитку економічної політики України в контексті інтеграції до ЄС, підтверджуючи те, що в сучасному глобальному суспільстві відбуваються трансформаційні процеси, в яких Україна бере та повинна брати участь. Також аналізуються сучасні проблеми національних стратегій інтеграції в контексті основних аспектів розвитку ЄС. Запропоновано використання економетричного методу для прогнозування ефективності співробітництва між ЄС та Україною у контексті розвитку економічної політики.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

ГАЛИЦЬКА, Наталія. "ЗАСТОСУВАННЯ ПРОЕКТНОГО ПІДХОДУ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ В СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління 59, № 1 (24 лютого 2022): 14–20. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4625-2020-1(59)-3.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначено, що міжнародні програми та проекти у сфері вищої освіти варто розглядати у двох аспектах – забезпечення участі учасників освітнього процесу з України у міжнародних освітніх програмах та проектах в рамках міжнародної академічної мобільності і забезпечення реалізації міжнародних програм та проектів на території України. Виявлено, що наразі в Україні найчастіше діють міжнародні освітні програми та проекти грантового характеру. Однак, не всі вони за своїм змістом відповідають вектору розвитку України, цінностям, культурі, традиціям, проблемним питанням, які потребують першочергового вирішення, в окремих випадках, вони не реалізуються на взаємовигідних умовах. Тому наукова проблема залишається актуальною й потребує пошуку шляхів її вирішення. Встановлено, що міжнародне співробітництво у сфері вищої освіти є важливим елементом діяльності як держави, так і учасників освітнього процесу. Одним із ключових факторів міжнародного співробітництва є міжнародні програми та проекти у сфері вищої освіти, які сприяють обміну інформації, знаннями, кращими практиками, міжкультурній комунікації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Vonsovych, O. S. "Зовнішній вимір безпекової політики України". Grani 18, № 10 (27 липня 2015): 69–73. http://dx.doi.org/10.15421/1715197.

Повний текст джерела

Анотація:

Дослідження зовнішнього виміру безпекової політики України обумовлено необхідністю аналізу сучасного стану відносин з такими організаціями як Організація з безпеки та співробітництва в Європі та Організація договору про колективну безпеку, а також відносин в рамках Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони Європейського Союзу. Європейська інтеграція України означає включення її в світовий простір безпеки з країнами, з якими вона поділяє спільні цінності та принципи, не виключаючи при цьому співпраці в тому обсязі, що відповідає базовим національним інтересам України з країнами, які входять до інших систем колективної безпеки. Доведено, що діяльність Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ є важливим внеском в процес мирного вирішення конфліктних протиріч, а також допомагає розвивати демократичні принципи та засади зовнішньої політики. Визначено, що подальший розвиток конструктивного співробітництва нашої держави з Консультативною Місією ЄС в рамках СЄПБО надасть можливість покращити та підвищити рівень захищеності національних кордонів від зовнішніх викликів та загроз, а також допоможе пришвидшити процес інтеграції до європейського простору безпеки. Акцентовано увагу на тому, що на сьогоднішній день (з огляду на стан відносин з Росією) подальше співробітництво з ОДКБ може негативним чином позначитись на загальній безпековій ситуації в Україні і призвести до ще більшої напруженості у відносинах з Російською Федерацією.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Оверченко, Ю. А. "Особливості взаємодії оперативних підрозділів Державної прикордонної служби України у сфері конфіденційного співробітництва з іншими суб’єктами". Науково-теоретичний журнал «Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка» 2, № 86 (3 липня 2019): 294–304. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.86.294-304.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено особливості взаємодії оперативних підрозділів Державної прикордонної служби України у сфері конфіденційного співробітництва з іншими суб’єктами оперативно-розшукової діяльності. Проаналізовано поняття «конфіденційне співробітництво», а також принципи, на яких воно базується. Розглянуто питання щодо вирішення завдання одним суб’єктом оперативно-розшукової діяльності за рахунок іншого в разі застосування на свою користь його конфідентів. Зроблено висновок, що в процесі взаємодії оперативних підрозділів ДПС України у сфері конфіденційного співробітництва з іншими суб’єктами оперативно-розшукової діяльності відсутнє достатнє підґрунтя для прямої передачі конфідентів від одного суб’єкта ОРД до іншого. Окреслено напрями та межі доцільності у взаємодії оперативних підрозділів ДПС України та оперативних підрозділів органів і установ виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Shtyrov, Oleksandr, та Svitlana Verba. "Державне управління процесами міжнародного співробітництва України в сфері інформаційних відносин". Public Administration and Regional Development, № 9 (8 вересня 2020): 889–914. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.09.10.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються особливості державного управління процесами міжнародного співробітництва України у сфері інформаційних відносин, зокрема характеристика процесів міжнародного співробітництва у сфері інформаційних відносин, аналіз державної політики у сфері міжнародних відносин до шляхів удосконалення механізму державного управління сферою інформаційних відносин. Міжнародне співробітництво у сфері інформаційних відносин відбувається в процесі міжнародної інформаційної діяльності між двома або більше країнами на світовому ринку послуг. Основою є надання громадянам, державним органам, підприємствам, установам та організаціям офіційної інформації (у документальному вигляді або публічно оголошеною) про різні події та явища на міжнародному рівні. Це може бути, наприклад, зовнішньополітична діяльність України, події в інших країнах, а також цілеспрямоване розповсюдження за межі України інформації про нашу країну. Міжнародні інформаційні відносини є доволі новим поняттям на світовому просторі, але за досить короткий час стали важливими та впливовими на загальний економічний, політичний, соціальний стан країн-учасниць. Міжнародна просвітницька діяльність полягає у наданні всім учасникам (наприклад, громадянам, державним органам, бізнесу) інформації про зовнішньополітичну діяльність України, яка офіційно задокументована або публічно оприлюднена, а також цілеспрямовано поширювати вичерпну інформацію за межами країни про Україну через, наприклад, засоби масової інформації, державні установи та громадян. Встановлено, що в умовах сучасного стану розвитку суспільного розвитку, а також враховуючи ситуацію українського та міжнародного інформаційного простору, необхідно посилити роль держави у забезпеченні доступу громадян України до оперативної інформації та гарантувати захист і достовірність національного інформаційного простору.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Єрмакова, О. "МЕХАНІЗМИ ПРОВАДЖЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ІННОВАЦІЙНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА НА ОСНОВІ СТИМУЛЮВАННЯ ПОПИТУ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ІННОВАЦІЙ". Science and Innovation 18, № 2 (30 квітня 2022): 16–29. http://dx.doi.org/10.15407/scine18.02.016.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Регіони мають потужний потенціал інноваційного розвитку. В умовах реформування місцевого самоврядування для України особливо актуальним є питання формування регіональної інноваційної політики, оскільки забезпечення інноваційної складової є необхідною передумовою економічної спроможності громад.Проблематика. Світовий досвід свідчить, що інноваційний розвиток регіонів потребує формування регіональних інноваційних систем та взаємозв’язків між усіма їх учасниками. В умовах реформи децентралізації в Україні співробітництво регіонів стає одним із інструментів їхнього соціально-економічного та інноваційного розвитку. Водночас цей інструмент недостатньо використовується в сфері інноваційної діяльності.Мета. Розробка методичних і прикладних засад впровадження механізмів інноваційного співробітництва на основі стимулювання попиту та пропозиції інновацій в регіонах України.Матеріали й методи. Інформаційною базою дослідження стали аналітичні матеріали ОЕСР, інноваційні брокерські платформи підприємств та регіонів країн світу, наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених, даніДержавної служби статистики України, вивчені методами теоретичного узагальнення, аналізу та синтезу, системного та економіко-статистичного аналізу.Результати. Запропоновано концептуальні засади організації процесу взаємодії суб’єктів попиту та пропозиції інновацій, здійснено систематизацію відповідних механізмів, діагностику стану інноваційного співробітництва між суб’єктами попиту та пропозиції інновацій в регіонах України, класифіковано ключові характеристики механізмів регіонального брокериджу в сфері інновацій та їх варіації для об’єднаних територіальних громад, розроблено механізм регіонального брокериджу, орієнтований на стимулювання суб’єктів інноваційного попиту до співробітництва.Висновки. Механізми регіонального брокериджу сприяють посиленню інноваційної спроможності регіонів шляхом подолання фрагментарності їхніх інноваційних систем.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Ігнат, Олександр Володимирович. "СПІВРОБІТНИЦТВО ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД У СФЕРІ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ: ПОЗИТИВНІ ЕФЕКТИ, ФОРМИ ТА ДОКУМЕНТОВАНІ ПРОЦЕДУРИ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 4 (9 грудня 2021): 40–44. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.4.8.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті вивчено позитивні ефекти, отриманню яких сприяє співробітництво територіальних громад у сфері адміністративних послуг, визначити пріоритетні форми співробітництва та особливості відповідних документованих процедур. Надано загальний опис сучасного стану співробітництва територіальних громад в Україні. Акцентовано на тому, що за допомогою інструментів міжмуніципального співробітництва територіальні громади можуть зміцнити свою спроможність у забезпеченні надання адміністративних послуг, зокрема отримати додаткові ефекти. Визначено, що до основних ефектів співробітництва територіальних громад у сфері адміністративних послуг, які отримають ключові стейкхолдери, належать: забезпечення безперервності надання послуг на власній території; розширення реєстру послуг; досягнення більш амбітних цілей; заощадження ресурсів. Наведено співставлення форматів співробітництва територіальних громад у сфері адміністративних послуг, відповідних прикладів і можливих результатів / ефектів для ключових стейкхолдерів. За результатами аналізування норм чинного законодавства у сфері адміністративних послуг та з урахуванням матеріалів щодо кращих вітчизняних практик і рекомендацій Програми ЄС «U-LEAD з Європою» здійснено обґрунтування можливості застосування наявних форми співробітництва територіальних громад у сфері надання адміністративних послуг в Україні. Зроблено висновок, що саме другу форма співробітництва територіальних громад – Реалізацію спільних проектів – може бути застосовано, і вона є найбільш прийнятною та надає можливість громадам-партнерам реалізувати значну чисельність конфігурацій спільної діяльності у сфері адміністративних послуг. Визначено, що налагодження процесів міжмуніципального співробітництва у сфері адміністративних послуг також має супроводжуватися упровадженням сучасних моделей управління на основі якості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Verbovska, L. S., та M. I. Lugova. "АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ ІНСТРУМЕНТІВ В КОНТЕКСТІ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА". Actual problems of regional economy development 2, № 13 (26 червня 2017): 195–201. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.13.195-201.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена проблемам ефективного функціонування транскордонного співробітництва як головного фактора впливу міжнародної співпраці у питаннях розвитку територій, які входять до Карпатського єврорегіону. За результатами дослідження встановлено, що транскордонне співробітництво має стратегічне значення, адже проекти та програми міжнародної технічної допомоги є реальним ресурсом та інструментом, які допомагають транскордонним територіям в даний момент часу бути спроможними і сприяють підвищенню ефективності роботи органів влади, інфраструктуро - просторовому плануванню, поліпшенню соціального захисту населення, оздоровленню депресивних територій та інтегрований регіональний розвиток територій. Розглянуто варіанти участі прикордонних територій України в реалізації проектів транскордонного співробітництва в рамках Європейського інструменту сусідства і партнерства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Dubovich, І., O. Shvayka, K. Vasylyshyn та Т. Fomicheva. "Особливості транскордонного економіко-правового співробітництва України з Європейським Союзом у сфері екологічного туризму". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 16 (31 травня 2018): 115–22. http://dx.doi.org/10.15421/411813.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто особливості виникнення та формування екологічного туризму. Поява екологічного туризму пов’язана з пошуком належних підходів щодо охорони навколишнього природного середовища та створення умов для реалізації концепції сталого розвитку. Розглянуто важливість розвитку екологічного туризму на прикордонних територіях України та держав-сусідів ЄС. Акцентовано увагу на потенціалі розвитку екологічного туризму в прикордонних регіонах України та ЄС з урахуванням чинника децентралізації управління та самостійності територіальних громад. Обґрунтовано, що транскордонне співробітництво України з державами ЄС у галузі екологічного туризму спрямоване на: підвищення іміджу прикордонних регіонів України і ЄС; поглиблення партнерських відносин між туристичними підприємствами та організаціями не тільки на рівні прикордонних регіонів, але й на рівні України та держав-сусідів загалом; вивчення та впровадження досвіду сусідніх держав для регіонального економіко-правового регулювання та стимулювання екологічного туризму; налагодження контактів з іноземними представництвами, громадськими організаціями тощо. Розроблено пропозиції щодо належного співробітництва на транскордонному рівні між Україною та країнами ЄС у сфері екологічного туризму. Наголошено, що екологічний туризм відіграє важливу роль для соціально-економічного розвитку і підвищення рівня добробуту населення в прикордонних регіонах України та сусідніх держав ЄС. Запропоновано розробити нормативно-правові акти, які би повністю регулювали економіко-правові аспекти розвитку екологічного туризму.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Мельник, О. Г., та Р. Б. Приведа. "ФОРМИ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА В УКРАЇНІ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ". Підприємництво та інновації, № 12 (3 липня 2020): 30–36. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/12.5.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті подано та охарактеризовано форми транскордонного співробітництва в Україні, такі як транскордонні кластери, транскордонні промислові парки/зони, єврорегіони, об’єднання єврорегіонального співробітництва, європейське об’єднання територіального співробітництва, транскордонне партнерство, прикордонна торгівля й транскордонні проєкти. Виокремлено особливості функціонування в транскордонному просторі. Виявлено переваги та недоліки їх функціонування, оцінено сучасний стан розвитку транскордонного співробітництва на території України. Проведено аналізування теоретико-методологічних та практичних аспектів проблематики транскордонного співробітництва та його форм функціонування в наукових працях вітчизняних авторів. У роботі також представлено принципи, на базі яких функціонують нові форми транскордонного співробітництва, закони та нормативно-правові акти, що регулюють їх діяльність. В результаті дослідження авторами виокремлено найефективніші та перспективні форми транскордонного співробітництва на території України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Співробітництво Україна"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями