Статті в журналах з теми "Співпереживання"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Співпереживання.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-31 статей у журналах для дослідження на тему "Співпереживання".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Федосій, О. О. "Роль почуттів співпереживання у виховному процесі сучасної школи". Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Вип. № 19 (2009): 248–52.
Знайти повний текст джерела
2
Dolynska, Larysa. "Дитяча тема та образність в хоровій музиці: художньо-комунікативний аспект." Музичне мистецтво і культура, № 21 (25 грудня 2015): 159–66. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2015-21-159-166.
Повний текст джерелаАнотація:
Питання про дитячу тему та її образні складові розглядається в широкому пізнавальному діапазоні, дозволяє зачіпати відомості про історичний генезис і соціокомунікативні призначення хорової традиції. Використовуються поняття співпричетності — партиципації, співпереживання — емпатії. У контексті вивчення хорової традиції нове значення надається категорії «дитячості». Ключові слова: дитяча творчість, дитяча тема, хорова традиція, партиципація, емпатія.
3
Дерев’янко, Н. З. "РОЛЬ ІНКЛЮЗИВНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ РОЗВИТКУ ПРОСОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ". Психологія: реальність і перспективи, № 12 (3 листопада 2019): 50–54. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi12.46.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено теоретичний аналіз понять «інклюзія», «інклюзивна освіта», «інклюзивне освітнє середовище», «просоціальна поведінка». Розкрито тлумачення, принципи та засади інклюзивного освітнього середовища. Здійснено аналіз потенціалу інклюзивного освітнього середовища для розвитку просоціальних поведінкових стратегій учасників освітнього процесу. Зроблено припущення, що здорові діти в умовах інклюзивного навчання проявляють більше співчуття, співпереживання, розуміння, і допомоги один одному, що тим самим сприяє розвитку про соціальних стратегій.
4
ЯКУБОВСЬКА, Марія, та Романа МИХАЙЛИШИН. "ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ: КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ". Освітні обрії 50, № 1 (29 квітня 2020): 89–93. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.50.1.89-93.
Повний текст джерелаАнотація:
Автором порушено проблеми інноваційних особистісно-орієнтованих технологій у формуванні особистості студента. За концептуальними засадами акад. І. Беха, науково-теоретичні засади особистісно орієнтованих технологій культурологічного характеру базуються на основі створення емоційно збагачених виховних ситуацій, особистісного розвивального спілкування, використання співпереживання особистості та системного аналізу вчинків.
На прикладі аналізу науково-мистецького доробку акад. В. Рябчука досліджується культурологічний аспект процесу самоусвідомлення та самовиховання особистості та його роль в утвердженні якісних інноваційних процесів педагогічної взаємодії у системі формування основ екологічної безпеки нашого суспільства. У статті накреслюється алгоритм системних процесів формування культурологічного мислення сучасності, формування культурологічної компетентності, системне еволюційне осмислення дискурсу сучасної освіти та забезпечення варіативних технологій культурологічної освіти студентів; частково аналізуються тенденції особистісно гуманітарної технології викладання культурологічних дисциплін у закладах вищої освіти.
5
Husiev, Ihor. "Особливості взаємодії з медіа в процесі адаптації спільноти до умов і наслідків воєнного конфлікту". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 43(46) (15 липня 2019): 72–81. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi43(46).26.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено результати емпіричного дослідження, яке виявило базові особливості взаємодії спільноти з медіа. Виокремлено п’ять психологічних особливостей взаємодії спільноти з медіа, які мають різний рівень прояву залежно від віку, матеріального забезпечення, найбільш використовуваного медіа тощо. “Патерналістсько-негативістська” особливість взаємодії з медіа характеризується негативним ставленням до споживаного медіаконтенту і перекладанням відповідальності за нього на державу, тоді як “униклива” особливість спирається на бажання особи свідомо обмежити себе у використанні медіа, аби уникнути натрапляння на медіаконтент, пов’язаний з воєнним конфліктом. Прояв таких особливостей більшою мірою притаманний спільнотам з низьким рівнем матеріального забезпечення, які віддають перевагу російському телебаченню і використовують соціальні мережі “Вконтакті” і “Однокласники”. Такі особливості взаємодії з медіа, як “раціонально-емпатійна” і “споглядальна”, характеризуються оперуванням широким масивом медіаконтенту, раціональним оцінюванням споживаної інформації або її накопиченням для формування подальшого ставлення. Ці особливості частіше проявляються в спільнотах із середнім і високим рівнем матеріального забезпечення, де провідними медіазвичками є використання інтернету для пошуку новин, соціальних мереж Facebook і Twitter, а також онлайн-перегляд телебачення. “Емоційно-інтуїтивна” особливість спирається на сталі звички застосування медіа, які продукують емоційні реакції на споживаний медіаконтент у вигляді прояву жалю, співчуття, співпереживання. Ця особливість притаманна спільноті, яка використовує загальнонаціональне телебачення і не має життєвого досвіду взаємодії з вразливими групами населення (внутрішньо переміщеними особами, учасниками бойових дій тощо). Визначено базові вектори адаптації спільноти до умов і наслідків воєнного конфлікту в процесі взаємодії з медіа: продуктивний вектор, який характеризується раціональним використанням медіа та емпатійним ставленням до внутрішньо переміщених осіб, а також споглядальною позицією, що проявляється у використанні різноманітних медіа для накопичення інформації та в нейтральній оцінці медіаконтенту, що споживається; вектор адаптації з деструктивними проявами, зміст якого визначається патерналістським ставленням до медіаконтенту, його хаотичним споживанням, негативним ставленням до переселених осіб і перекладанням відповідальності на державні інституції; проміжний адаптаційний вектор, особливістю якого є емоційно-інтуїтивна позиція, що виявляється в інтуїтивному пошуку інформації і взаємодії з медіаконтентом, а ставлення до соціально-політичних подій у країні ґрунтується на емоційних факторах (співпереживання, співчуття, жалість).
6
Ганаба, Світлана. "ЕМПАТІЯ У ФЕНОМЕНОЛОГІЇ Е. ШТАЙН: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ У ПРОГРАМАХ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 13, № 2 (20 лютого 2020): 54–67. http://dx.doi.org/10.32453/5.v13i2.165.
Повний текст джерелаАнотація:
У наш час питання емпатії набули особливої актуальності. Їх релевантність пов’язана із загостренням світоглядних, етнокультурних, освітніх тощо проблем, втратою під впливом стрімких науково-технічних новацій міжособистісної й комунікативної здатності людини. В умовах українських реалій питання емпатії отримують особливу значущість з огляду на військові події, які відбуваються на сході країни. У статті розглянуто засадничі ідеї філософині Едит Штайн щодо можливостей використання феномену емпатії у програмах соціально-сихологічної адаптації й реабілітації. Засадничими є ідеї про те, що емпатія (вчування) не має характеру зовнішнього спостереження,але дає нам можливість проникнення до внутрішніх станів. Вчування – це вид інтуїтивного розуміння через аналогію, це посилання на пам’ять мого Я про певне моє переживання. Моє Я співчуває з іншою людиною, тобто “співвідчуває”. У статті авторка підкреслює, що (вчування) емпатія – це розуміння почуттів та психологічних станів людини шляхом співпереживання й співпроживання. Вона виявляється у формі відгуку однієї людини на почуття У наш час питання емпатії набули особливої актуальності. Їх релевантність пов’язана із загостренням світоглядних, етнокультурних, освітніх тощо проблем, втратою під впливом стрімких науково-технічних новацій міжособистісної й комунікативної здатності людини. В умовах українських реалій питання емпатії отримують особливу значущість з огляду на військові події, які відбуваються на сході країни. У статті розглянуто засадничі ідеї філософині Едит Штайн щодо можливостей використання феномену емпатії у програмах соціально-психологічної адаптації й реабілітації. Засадничими є ідеї про те, що емпатія (вчування) не має характеру зовнішнього спостереження, але дає нам можливість проникнення до внутрішніх станів. Вчування – це вид інтуїтивного розуміння через аналогію, це посилання на пам’ять мого Я.У статті авторка підкреслює, що (вчування) емпатія – це розуміння почуттів та психологічних станів людини шляхом співпереживання й співпроживання. Вона виявляється у формі відгуку однієї людини на почуття і стан Іншого. Через емоційний відгук люди долучаються до внутрішнього стану Іншого. Емпатія заснована на вмінні правильно уявляти собі, що відбувається з внутрішнім світом іншої людини, що вона й як переживає, яким чином оцінює навколишню дійсність. Емпатія – соціально позитивна якість особистості, вона підтримується суспільними нормами, життям, але все ж таки має вибірковий, індивідуальний характер.
7
Косарєва, Галина Миколаївна. "ФОРМУВАННЯ ТОЛЕРАНТНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ У МАЙБУТНІХ ЛОГОПЕДІВ". Інноватика у вихованні, № 10 (7 листопада 2019): 176–82. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.165.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті з метою мотивації дослідження проблеми формування толерантного ставлення до дітей з особливими потребами у майбутніх логопедів розкрито сутність педагогічної толерантності як характеристики професійної діяльності майбутнього фахівця спеціальної освіти. Визначена роль професійної компетентності майбутнього педагога у формуванні зазначеної якості. Зазначено, що цінності та толерантність майбутнього педагога становлять фундамент професійної компетентності, а предметним полем формування цінностей та толерантності є культура. Проаналізовано досвід зарубіжних дослідників та різні підходи вітчизняних науковців щодо формування у майбутнього логопеда милосердя, терпимості, смиренності, чесності, доброти, гуманності та ставлення до дитини з особливими потребами, в якому немає осуду, але є співчуття, співпереживання, розуміння цінності людської особистості та бажання допомогти. Висвітлено значення педагогічної толерантності для сучасної педагогічної науки. Визначено місце толерантності в системі гуманістичних цінностей, виокремлено головні риси толерантного педагога. На основі узагальнених результатів дослідження виокремлено професійні та особистісні риси майбутнього логопеда, що впливають на формування толерантного ставлення до дітей з особливими потребами.
8
Гончар, Людмила. "ГУМАНІСТИЧНІ ІДЕЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО ЩОДО ФОРМУВАННЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВЗАЄМИН У СІМ’Ї". Інноватика у вихованні, № 14 (17 листопада 2021): 43–50. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.400.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. У статті закцентовано увагу на ідеях педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського щодо формування гуманних взаємин між батьками і дітьми молодшого шкільного і підліткового віку в сучасній сім’ї. Шляхом аналізу наукових джерел уточнено поняття «гуманні батьківсько-дитячі взаємини» як такі двосторонні динамічні суб’єкт-суб’єктні міжособисті зв’язки, основою яких є синтез моральних знань, мотивів, почуттів, що зумовлює усвідомлене обопільне емоційно-ціннісне ставлення батьків і дітей, яке стійко виявляється в реальній поведінці.У структурі гуманних взаємин між батьками і дітьми виокремлено такі базові якості, як: любов, доброта (сердечність), чуйність, турботливість, милосердя, співчуття, співпереживання. Проаналізовано зміст окреслених моральних якостей у співвіднесенні з гуманістичними настановами В.О. Сухомлинського.
З’ясовано, що гуманістична система виховання В. О. Сухомлинського ґрунтується на гуманістичних принципах, глибокій повазі до особистості дитини та передбачає створення досконалих умов для її індивідуального і творчого розвитку, а також передбачає не лише цілісний підхід до дитини як особистості, але й прийняття і вихователем, і вихованцем самоцінності один одного.
9
Polishchuk, O. S. "Довіра як умова утворення колективної дії". Grani 18, № 2 (12 січня 2015): 21–26. http://dx.doi.org/10.15421/1715033.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто довіру як соціально-філософський феномен, що сприяє формуванню та ефективності колективної дії. Доведено, що вона демонструє характер розвитку соціального партнерства як на рівні суспільства, так і окремих його сфер міжособистої, міжгрупової взаємодії, що забезпечує узгодженість та стійкість колективної дії у досягненні мети. Довіра виступає продуктивною соціальною конструкцією взаємодії, і недооцінка цього фактора взаємодії призводить до неефективності колективної дії, до її непередбачуваності ризикам, до зниження ідентифікаційного процесу. Проаналізовано основні концепти, в яких розкривається суть поняття «довіра». Доведено, що воно є суто сучасним поняттям, яке формувалося протягом усього періоду існування людства і в кожному етапі набувало нових значень. Встановлено, що дане явище, з антропологічної точки зору, є важливим складовим елементом колективної дії, який виконує роль «клею». Тобто завдяки їй відбувається згуртування індивідів у процесі досягнення мети. З’ясовано, що довіра проявляється в діяльності, а звідси стає зрозумілим, що її формами, в рамках діяльності особистості, індивіда, будуть солідарність, співпереживання, допомога, співпраця людини з людиною тощо. Відзначається роль довіри у забезпеченні соціального капіталу.
10
Богуш, Алла. "ЧИННИКИ ЕМОЦІЙНО-ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО". Інноватика у вихованні, № 14 (17 листопада 2021): 6–15. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.412.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу педагогічної спадщини відомого українського вченого Василя Олександровича Сухомлинського з проблеми емоційно-духовного розвитку дітей. Проблема емоційно-духовного розвитку дітей є однією із центральних у педагогічній спадщині вченого. Емоційний розвиток В. Сухомлинський розглядав як інтегрований феномен, складниками якого є: емоційні стани, емоційні відчуття і сприймання, емоційне ставлення, емоційне співпереживання у взаємовідносинах з іншим, емоційні ситуації, емоційні стимули, емоційна оцінка, й самооцінка, емоційна чутливість, емоційна культура. У дослідженні емоційно-духовний розвиток розуміємо як набуту якісну характеристику особистості, що передбачає засвоєнння загально-людських цінностей (моральні, етичні, естетичні, спеціально-громадянські) усвідомлення себе, свого «Я» у взаємозв'язку зі Всесвітом, з іншими людьми, втілення і реалізація набутих цінностей у своїй поведінці, своїх духовних вчинках. Духовний розвиток дитини Василь Сухомлинський розумів як її духовне життя, як виховання душі і серця дитини, її сердечності, щиросердності, людяності, поваги і любові до людини, жити і діяти для інших, розділяти з ними радість і горе. За результатами педагогічних творів Василя Сухомлинського було сформульовано «Педагогічні заповіді молодим педагогам».
11
Feldman, O. B. "Альтруїзм у поетично-філософській творчості Тараса Шевченка". Grani 18, № 3 (12 лютого 2015): 113–17. http://dx.doi.org/10.15421/1715069.
Повний текст джерелаАнотація:
Формування української модерної ідентичності відбувалось у час колоніального становища України. Українська душа в умовах російського колоніалізму стала предметом особливої уваги Тараса Шевченка. Творчість Тараса Шевченка генетично й ментально закорінена в українській національній традиції. Український пророк Тарас Шевченко «запрограмував» українську душу на любов, милосердя, співчуття, солідарність. Альтруїстичний тип свідомості українців у Тараса Шевченка відображають поняття душа та любов. Альтруїстична любов є любов до матері, до України, до людей, до Бога; любовспівчуття, любовкохання. У поетичному доробку Т. Шевченка набуває особливе значення семантика душі. Вона постає як глибоко внутрішня сутність української людини, що має індивідуальну своєрідність і схильність до переживання та співпереживання. Душа в Шевченка є складним поняттям, що залежно від контексту, міняється цілим спектром значень. Підкреслюється безсмертя та космічність душі, бо душа жива; особливої ваги в контексті шевченківського світобачення набуває зв’язок Богадушідобра,серцядушікайданів. Душа української людини, що репрезентує альтруїзм чи егоїзм на індивідуальному рівні дає взнаки роздвоєння, виступає місцем драми екзистенційного вибору.У Шевченка мотив самотності протиставлений таким мотивам, як єднання, приязнь, дружба. Слово душа розширює і поглиблює символічне значення альтруїзму, конкретизує його: душалюбов, душастраждання, душамилосердя, душаспівчуття. У віршах та повістях Шевченка альтруїстичні вияви має образ кобзаря.
12
Пащенко, А. О. "ОСОБИСТІСНІ ПРЕДИКТОРИ АЛКОГОЛЬНИХ ІНЦИДЕНТІВ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ НГУ". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 3 (17 лютого 2022): 64–70. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.3.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, яке полягає у визначенні основних психологічних предикторів алкогольних інцидентів військовослужбовців Національної гвардії України. На матеріалі дослідження 100 військовослужбовців Національної гвардії України визначено індивідуально-психологічні особливості особистості військовослужбовців Національної гвардії України, які допустили алкогольні інциденти на службі. Виявлено особливості рис характеру таких військовослужбовців строкової та контрактної служби, як-от переважання гіпертимного, демонстративного та застрягального і найнижчі показники тривожно-боязкого та неврівноваженого типів акцентуацій. Підсумовуючи дослідження акцентуацій характеру військовослужбовців Національної гвардії України, зазначимо, що характерологічними рисами, які потенційно вирізняють тих, хто вживає алкоголь на службі, є використання алкогольного сп’яніння для задоволення дефіциту спілкування та співпереживання, створення умов душевного тепла, радощів та можливість отримати глибокі, щирі почуття. Визначено особливості вияву дезадаптивних рис особистості військовослужбовців строкової служби, як-от низькі показники афективності, максималізму та часткової перспективи, та військовослужбовців контрактників, як-от високі показники демонстративності, афективності, унікальності, неспроможності, соціального песимізму, часової перспективи та антисуїцидального фактора. Підсумовуючи, зазначимо, що особливості емоційно-вольової сфери, які впливають на формування суїцидальних установок у групи військовослужбовців за контрактом, майже за всіма шкалами методики О.Г. Шмельова, крім шкал «Злам культурних бар’єрів» та «Максималізм». Так, можливо припустити, що збільшені показники субшкальних діагностичних концептів впливають на схильність до вживання алкоголю.
13
Миропольська, Н. Є. "МУЛЬТИЛІГВІЗМ ЯК УВЕДЕННЯ В СВІТ ХУДОЖНІХ ЦІННОСТЕЙ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 91, № 4 (30 вересня 2019): 88–99. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-91-4-88-99.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті запропоновано новий ракурс дослідження проблем освоєння мультилінгвізму учнівською молоддю. У розвідці наголошується, що ця проблема на порядку денному багатьох країн світу, оскільки пов’язана з об’єднанням народів різних культур. Тому навчальні предмети гуманітарного циклу в школі і вищих навчальних закладах мають передбачати органічне поєднання рідного та інонаціонального, їх вільного сполучення.
Це глибинна стратегія людського буття, що визначає внутрішню основу особистості, спрямовану як на вироблення власного погляду на світ і слідування власному покликанню, так і здатність до поваги і співпереживання іншому.
У статті відзначається, що новий підручник «Мистецтво» (10-11 класи), одним з авторів якого виступає дописувач статті, представляє як спільні, так і відмінні риси мистецького доробку України і світу, а завдання спрямовані на виховання у школярів прихильності вершинним загальнолюдським надбанням, не втрачаючи естетичну і етичну прихильність до свого рідного. Паралельно введено вправи, пов’язані з використанням іноземних мов. Це стимулює необхідність занурення в контекст світових культуротворчих процесів і дозволяє виявити нові аспекти донесення до учнів естетико-художніх паралелей між культурно-історичними нормативами цінностей і мов.
У статті також розглядається методика створення ситуацій мовно-мистецьких перетинів на уроках мистецтва (10-11 класи), серед яких описано такі методи, як діалог культур, біографічний, горизонтально-вертикальна подача матеріалу, що спрямовані на виховання мотивації до освоєння мов як потреби в знаходженні гармонії і вищих смислів буття.
Ключові слова: методика, мистецтво, мультилінгвізм, художні цінності, учнівська молодь.
14
Korchakova, Natalia. "РЕПУТАЦІЯ ГРУПИ ЯК МОТИВ ДИТЯЧОЇ ПРОСОЦІАЛЬНОСТІ". Психологія: реальність і перспективи, № 13 (26 грудня 2019): 48–56. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi13.122.
Повний текст джерелаАнотація:
Обговорюються питання виникнення і розвитку у дітей стратегічної просоціальної поведінки. Як відомо, просоціальна поведінка це система переживань і дій спрямованих на Благо іншої людини. Вона має багато різновидів: практична допомога, дарування, справедливий розподіл ресурсу, співчуття і співпереживання, психологічне сприяння, заступництва. Кінцевою метою цих особистісних стратегій є задоволення потреб Іншого, відповідно до його інтересів, намірів та станів. Все ж гуманістична ідея може здійснюватися людиною на основі різних особистісних спонук. Їх модальність знаходиться у широких межах дихотомічного ряду «альтруїзм – егоїзм». Соціально ціннісний вчинок може зумовлюватися певними корисливими цілями, спрямованими у майбутнє. Одним із таких різновидів сприяння є стратегічна просоціальна поведінка. Її диспозиційними основами є три основні спонуки: мотиви реципроктності, репутації та самопрезентації. Два останні мотиви зумовлені прагненням особистості до отримання соціального визнання та утвердження власної значущості.
Репутаційна мотивація просоціальної поведінки виокремилася у самостійну лінію пізнання нещодавно. У її аналізі простежуються дві лінії: вивчення впливу на просоціальну поведінку індивідуальної репутацію та вивчення дії репутації групи. Кожен із цих напрямків зосереджений не лише на аналізі зрілих поведінкових форм, а й вивченні онтогенетично ранніх проявів цих тенденцій. У дослідженні аналізуються вікові особливості розуміння і використання дітьми старшого дошкільного віку мотиву репутації групи у ситуаціях із потенційним просоціальним контекстом. Зазначається, що старші дошкільники здатні виконувати систему дій, зорієнтованих на підвищення репутаційного потенціалу групи, та простежувати і контролювати поведінку однолітків з метою покращення результатів діяльності.
15
Конаржевська, В. І. "СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД ЯК ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІСТИЧНОЇ СКЛАДОВОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ МАЙБУТНЬОГО ОФІЦЕРА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 100, № 1 (28 квітня 2021): 115–24. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-100-1-115-124.
Повний текст джерелаАнотація:
Згідно назви, у статті аналізується важливість застосування синергетичного підходу для фахової підготовки майбутніх офіцерів, особливо для соціально-гуманістичної складової їхнього професійного становлення. Окреслена мета статті має за ціль визначити основні характеристики синергетичного підходу для навчального процесу військового вишу щодо формування ціннісних соціально-гуманістичних орієнтацій курсантів. Надається основна інформація про дослідження науковців в області синергетики, а саме її трансформування у соціальну сферу як базової ідеї теорії самоорганізації. Встановлено, що синергетика розкриває особливості соціальних, когнітивних і комунікативних ситуацій та дозволяє особистості синергетично мислити, бути критичним до особистих формулювань, вимагати кардинальних самозмін. Обґрунтовано, що синергетичне мислення сприяє організації інформаційного суспільства, перебуває у тісному взаємозв’язку з оточенням, розуміє його та дозволяє особистості розуміти свій духовний світ на підставі самоспостереження, усування, вживання, співпереживання. Досліджено, що синергетичний підхід знайшов своє поширення і у сфері педагогіки. Аналіз наукової літератури дозволив дійти висновку про відсутність єдності погляду дослідників щодо однозначності тлумачення та осмислення синергетичного підходу в педагогіці, що демонструє багатогранність цього явища. Проте у висновках дослідників просліджується єдність думок стосовно характеру принципів самоорганізації цієї системи з множинними структурами. Зосереджено увагу на характеристиці синергетики як «нового світобачення», «універсальної метамови», засобу гуманітаризації освіти, що поєднує гуманітарний та природничо-науковий компоненти задля результативності освітнього процесу. Доведено, що синергетичний підхід може бути використаний як теоретико-методологічне підґрунтя вищої військової освіти для створення соціокультурного освітньо-інформаційного середовища курсантів, формування їхньої цілісної картини світу, підвищення ефективності пізнавальної діяльності.
16
Потапчук, Тетяна, Марія Клепар та Ольга Фабрика-Процька. "МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНО-ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ". Інноватика у вихованні, № 14 (17 листопада 2021): 100–107. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.346.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначення статусу мистецтва, зокрема, музичнoго, та рoзуміння діяльнісної перспективи впливу музики на мoральність та духoвність учня, допоможе розв’язати основне питання музично-педагогічної освіти, постулатом якої стає становлення особистості (інтелектуальне та художнє) як pезультат її самopoзвитку і poзвитку її твopчих пoтенцій, що забезпечить всебічну підгoтoвку молодшого шкoляpа.
Відомо, що музичне мистецтво має властивість не лише формувати емоційний досвід, але й просвітлювати, очищати людські переживання. Цей очищувальний вплив - катарсис - є доказом зв’язку музичної творчості з вищими людськими цінностями.
Музичне мистецтво перш за все мистецтво емоцій, проте це мистецтво здатне впливати на інтелектуальну сферу особистості, збагачуючи її знання про морально-духовні цінності. В цьому випадку музичний твір є джерелом інформації про художній світогляд певного періоду, напряму, національної школи митця.
Впливаючи на людину насамперед через переживання, музичне мистецтво володіє унікальною здатністю активізувати емоційну сприйнятливість, збагачувати досвід почувань, а, отже, всебічно розвивати особистість, її ціннісні установки, загальну культуру.
Завдяки морально-духовним цінностям, музичне мистецтво, особливо духовна музика, дає людині можливість пережити чуже життя як своє, збагатитися досвідом багатьох поколінь, зробити його фактом свого буття. Мистецтво спонукає до співпереживання (емпатії), співчуття, здатності зрозуміти емоційний стан іншої людини (синтонії), сприяє формуванню людських відносин, зокрема й морально-духовних цінностей.
Із усіх мистецтв, музика найбільш яскраво виражає сутність внутрішнього, особистісного життя людини, а значить і життя взагалі, оскільки самоспостереження є взагалі єдиним джерелом пізнання глибин буття.
17
КРАМАРЕНКО, Алла. "ВПЛИВ БІО(ЕКО)ЕТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ТА ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА НА ОЦІНКУ ВЛАСНОЇ ПОВЕДІНКИ: ПРАКТИЧНІ ОРІЄНТИРИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 322–29. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-322-329.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зазначається, що біологічна етика сприяє досягненню важливої практичної мети: зберегти життя на планеті Земля в чистоті і цілісності, забезпечити оптимальне відродження життєвих ресурсів. Сьогодні людство повинно сформувати нові етичні принципи, правила поведінки у біосфері, які б сприяли глобальним інтересам існування біоти на планеті. Саме тому особлива роль закладів освіти полягає у формуванні біостичної свідомості, яка потребує створення нової парадигми біологічної освіти та виховання. У роботі пропонується авторський курс “Біо(еко)етична діяльність учителя початкової школи та практичного психолога” й практичні завдання до них. Предметом вивчення дисципліни є методичні засади формування готовності магістрантів до впровадження у цілісний освітній процес ЗВО технології біо(еко)етичної діяльності. Зазначається, що під час передачі і засвоєння біо(еко)етичних знань та відповідних переконань у. процесі навчальних занять з природознавства доцільно впливати на мотиваційну сферу молодших школярів (викликати співпереживання, без яких не може формуватись переконання), наводити необхідні аргументи, враховувати психічний стан молодших школярів. Вирішуючи виховні завдання, використовувати весь арсенал методичних прийомів і засобів, різні типи і види уроків. При цьому пріоритет повинен бути відданий проблемним урокам. Автор підкреслює, що необхідно допомогти учням з боку вчителів початкової школи та практичних психологів глибоко осмислити отримані знання, систематизувати їх, співвіднести з особистим досвідом, перетворивши їх в спонукальний мотив до дії, тобто набути статус переконань, оскільки мотиви забезпечують єдність свідомості та поведінки учнів. Ключові слова: біо(еко)етична діяльність учителя початкової школи, біо(еко)етика, майбутні фахівці початкової освіти, молодші школярі, практичний психолог, поведінка молодшого школяра.
18
Доніна, А. О., та К. А. Лут. "МОВНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ГЕРОЇВ У РОМАНІ СТІВЕНА КІНГА «КЛАДОВИЩЕ ДОМАШНІХ ТВАРИН»". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 82–86. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячується вивченню специфіки передачі емоцій мовними засобами в романі Стівена Кінга «Кладовище домашніх тварин». У лінгвістиці все більше уваги приділяється розгляду особливостей взаємозв’язку мови й емоцій. Визначення індивідуально-авторських способів вираження емоційних станів людини в романах жанру жахів актуальне для дослідження. Стівен Кінг є одним із найвідоміших американських письменників, чиї твори змушують кров стигнути в жилах. Приналежність роману «Кладовище домашніх тварин» до жанру хорор літератури детермінує домінування негативних емоцій. Розглядаючи емоції жаху, страху, тривоги й невизначеності як основні жанротвірні елементи, було виявлено, що їх реалізація в художньому тексті відбувається крізь призму описів емоційних станів персонажів. Також було визначено основні прояви досліджуваних емоцій і проілюстровано їх мовне вираження в романі. Ми з’ясували, що вираження емоційного стану героїв твору Стівена Кінга досягається комплексом лінгвостилістичних засобів. Описуючи характерні психофізіологічні емоційні реакції, письменник використовує епітети, метафори, персоніфікації, повтори, паралелізм, умовчання, риторичні питання. Найчастіше Стівен Кінг експлікує емоційний стан персонажа твору через такі фізіологічні зміни, як заціпеніння, прискорене серцебиття, підвищення потовиділення, похолодання кінцівок, поява сирот тощо. Крім того, було виявлено широке використання соматизмів. Лінгвостилістичні засоби відіграють неабияку роль у творі, адже за їх допомогою автор майстерно зображує почуття та переживання героїв твору. Вони створюють психоемоційне тло твору, а також дозволяють читачеві переживати події разом із його героями, глибше пізнаючи кожного з них. Опис емоційного стану героїв допомагає досягти емпатії з боку реципієнта. Автор залучає читача до активного співпереживання героям, відбувається емоційне включення читача в текстову дійсність.
19
ОРДІНА, Л. Л. "ВПЛИВ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА НА РОЗВИТОК ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, № 3 (17 листопада 2021): 46–50. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.2.7.
Повний текст джерелаАнотація:
У наш час, коли національні чинники зумовлюють розвиток освітянської справи, не викликає сумніву необ- хідність ґрунтовного опрацювання надбань українського мистецтва у вищій школі. У статті розглянуто змістовні характеристики розвитку естетичної культури студентів у закладах вищої освіти, що зумовлюють гармонізацію національного і міжкультурного підходу до опанування українського мистецтва. Окреслено художні переваги тво- рів українських авторів, що впливають на активізацію естетичного сприймання, оцінку, творчу інтерпретацію у навчально-виховному процесі. У статті проаналізовано способи впливу українського мистецтва на розвиток естетичної культури студентів у закладах вищої освіти: творче опанування надбань національної художньої куль- тури, що передбачає застосування художньо-порівняльних підходів як шлях отримання теоретичних відомостей про твори українських митців; пізнання стильових засад українського мистецтва в системі усвідомлення студен- тами образного мислення українських авторів; національно-вартісна орієнтація естетичного самовизначення сту- дентів, що дозволяє оцінювати світову культуру через призму національного бачення, зберігати і розповсюджу- вати цінності українського мистецтва. Зазначено, що фундаментальною проблемою педагогічного забезпечення процесу пізнання творів національного мистецтва є визначення естетичних орієнтирів відбору художнього мате- ріалу, в процесі опрацювання і засвоєння якого має відбуватись естетичний розвиток особистості. Моделювання діяльності викладача передбачає різноманітні пошукові завдання в галузі інтерпретації, що опосередковуються його естетичними орієнтирами, спонукання студентів до якомога ширшого осягнення художніх надбань україн- ського мистецтва та подолання нейтрального до них ставлення. У статті визначено сутність історико-стильового підходу, який дозволив проаналізувати художні стилі на історичній основі. Фольклорна семантика, образні засади виразової героїчної тематики, що визначають своєрідність українського мистецтва, створюють умови для виник- нення ефекту співпереживання змісту художніх творів.
20
Янковська, Дорота. "ОСВІТА ДЛЯ МИРУ – ОСВІТА В ДІАЛОЗІ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 1, № 15 (20 січня 2020): 55–66. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(15).2019.55-66.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обгрунтовано актуальність порушеної проблеми. Автор звертає увагу на зростання значення освіти для миру у XXI столітті. Доводить, що доцільно освіту для миру розглядати у поєднанні із освітою у діалозі. Для обґрунтування цієї тези було проведено лексичний аналіз термінів «мир» та «діалог». З’ясовано, що категорія миру зустрічається у різних значеннях: мир суспільний (зовнішній та внутрішній, що розглядається з точки зору стану суспільної угоди між членами груп, партій, націй, тобто мирне співжиття, протилежністю якого є війна, конфлікт, смута тощо) та мир індивідуальний (психологічний та духовний спокій, протилежністю якому є внутрішня тривога, страх, дисгармонія, незадоволення). Виокремлено також кілька важливих конотацій - термін діалог: інформаційний діалог, діалог перемовин, діалог, що поглиблює розуміння (герменевтичний) та особистий діалог. Автор показала, що для кожного із значень, наданих слову «мир», можна вказати відповідний (служить миру) тип діалогу.
У цьому контексті віднайдено загальні сфери освіти для миру та освіти у діалозі. Зокрема, освіта для миру вказує на гуманістичний підтекст цінності миру, багатоаспектність його прояву в житті людей та суспільства. В освітніх взаємостосунках навчання в діалозі передбачає партнерство і виступає проти демонстрації сили. У навчанні на основі діалогу суть освітніх взаємодій полягає у створенні ситуацій, які приведуть учня до діалогу з тими цінностями, які йому подаються. Він не обов’язково мусить їх прийняти, але завжди повинен розуміти їх значення, враховувати, чи служать вони людині та національній культурі, членом якої вона є. Виховання в діалозі розвиває повагу до інших - людей, товариств, культур, відкритості та співпереживання.
Ключові слова: мир суспільний, мир особистий, діалог, освіта для миру, освіта в діалозі.
21
Kravchuk, Svitlana. "Концептуалізація феномену прощення в міждисциплінарному дискурсі". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 47(50) (3 липня 2021): 32–48. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi47(50).210.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження є концептуалізація прощення як соціально-психологічногофеномену, виокремлення критеріїв прощення шляхом аналізу, систематизації та узагальненнянаукових поглядів вітчизняних та зарубіжних учених на цей феномен. В емпіричномудослідженні використовувались опитувальник «Шкала прощення як риси характеру» (автори– Дж. В. Беррі, E. Л. Уортінгтон, Л. Е. О’Коннор, Л. Парротт, Н. Г. Уейд (Berry et al., 2005));методика «Діагностика депресії та тривоги» (автор – Л. Р. Дерогатіс (Derogatis, 2001));методика «Діагностика рівня емпатійних здібностей» (автор – Бойко В. В.); методикадослідження соціального інтелекту Дж. Гілфорда (в адаптації О. Михайлової). Зробленовисновок, що феномен прощення є багатовимірним та різнорівневим явищем, яке маєбагатокомпонентну структуру та містить у собі когнітивний, афективний, конативний,мотиваційний компоненти. Визначено критерії прощення: 1) подолання негативних афектів ісуджень щодо кривдника, тобто відмова скривдженої людини від гніву та образи, ненависті,обурення, суму; 2) заміна негативних почуттів до кривдника на більш нейтральні і, нарешті,позитивні, зокрема терпимість, прояви емпатії у вигляді співчуття, співпереживання,милосердя. Доброзичливість до кривдника є позитивним виміром прощення; 3) відмова відмстивої поведінки щодо кривдника; 4) подолання мотивації уникнення щодо кривдника.Прощення може виконувати різні функції, може мати різні умови свого розвитку, різні види,різну модальність, рівні усвідомленості, різні предметні змісти, різний вплив на особу.Натомість непрощення є більш складним конструктом, ніж просто протилежністю прощення.Так, злочини проти людяності не піддаються прощенню. Здатність до прощення визначаєтьсярозвиненістю ряду механізмів соціального пізнання (соціального та емоційного інтелекту,емпатії щодо кривдника). Прощення пов’язане з рефлексивною менталізацією, свідомоюпереробкою і перебудовою свого ставлення до кривдника і ситуації образи. Перспективиподальшого дослідження вбачаються у визначенні низки соціально-психологічних чинниківпрощення залежно від його предметного змісту, рівня усвідомленості, видів та модальності.
22
Bahan, Myroslava, Maryna Navalna та Alla Istomina. "Індивідуальні вербальні коди спонтанної емоційної психорегуляції сучасної української молоді". PSYCHOLINGUISTICS 31, № 2 (10 березня 2022): 6–32. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2022-31-2-6-32.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Проаналізувати способи вербальної емоційної регуляції сучасної української молоді та окреслити шляхи підвищення її психолінгвогігієни. Для досягнення поставленої мети виконано такі завдання: (1) з’ясовано типові вербальні реакції сучасної української молоді на стресогенні подразники; (2) виявлено особливості молодіжного спонтанного реагування на стрес порівняно з узвичаєними в українській лінгвокультурі формулами психологічного самозахисту.
Методи і методики. Дослідження виконано за допомогою методів аналізу, синтезу, індукції, дедукції, описового, анкетування, комунікативно-прагматичного аналізу, зіставного методу (для порівняння різних вербальних реакцій опитаних, зокрема українськомовних і англійськомовних) та методу кількісних підрахунків (для визначення домінантних форм емоційного реагування молоді). Застосовано комплексну методику: моніторинг наукових джерел, експериментальне моделювання стресових ситуацій, опитування студентів, аналіз їхніх спонтанних реакцій, апробацію різних форм впливу на молодіжні емоційні вербальні реакції, формулювання висновків.
Результати. На основі проведеного анкетування зафіксовано переважно несвідоме ставлення сучасної української молоді до форм емоційного реагування, адже її спонтанне мовлення демонструє широке вживання ненормативних, стилістично знижених одиниць та обмежене – традиційних емоційних вигуків, паремій або іронічних висловів. Установлено вищий вияв емпатії і турботи у психологічній регуляції близьких людей, ніж себе. Рекомендовано культивувати у молодіжному середовищі комунікативні тактики підтримки, надихання, окреслення позитивної перспективи, емоційного співпереживання і пояснювати неефективність тактик знецінення, корегування поведінки адресата через заперечення.
Висновки. Обґрунтовано важливість формування емоційної компетентності сучасної української молоді в закладах вищої освіти, урізноманітнення й осучаснення навчального матеріалу, надання більшої уваги тактикам і стратегіям живого спілкування та аналізу віртуальних форм комунікації. Наголошено на потребі розвивати у студентів осмислене ставлення до власного мовлення та застосовувати активно-креативний підхід до пошуку експресивних і водночас прийнятних кодів емоційного самовираження. Подано практичні рекомендації щодо відучування студентів від вульгарних та ненормативних емоційних реакцій.
23
Скнар, О. М. "СІМЕЙНА ВЗАЄМОДІЯ В РАКУРСІ РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДІ: ПОКАЗНИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ". Problems of Modern Psychology, № 2 (16 лютого 2021): 222–30. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-24.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню та окресленню показників дослідження взаємодії у сім᾽ї як чинника розвитку громадянської компетентності особистості, що зростає. Актуальним завданням для сучасної науки визначено дослідження соціально-психологічних чинників, що сприяють формуванню готовності молодих людей до компетентної громадянської поведінки, завдяки якій вони зможуть продуктивно діяти в суспільно-політичному просторі, приймати самостійні рішення й відповідати за них, колективно вирішувати спільні проблеми, зважаючи на соціальні наслідки своїх дій й довгострокову користь для суспільства тощо. Обґрунтовано доцільність дослідження особливостей впливу взаємодії в сім᾽ї (в підсистемі «батьки – діти») на подальший розвиток громадянської компетентності молоді. Виходимо з розуміння ролі сім᾽ї як такої, що визначає не лише розвиток дитини, а й врешті-решт – всього суспільства. Сімейне середовище розглянуто як майданчик для засвоєння настанов та правил і норм, опанування навичок взаємодії, яке може сприяти / перешкоджати розвитку компетентності дитини, а в подальшому – компетентної поведінки громадянина в суспільстві. Визначено показники для оцінювання середовища сімейної взаємодії. Конкретизовано індикатори для кожного показника, за якими буде оцінюватись розвивальний потенціал сімейної взаємодії: зовнішні і внутрішні кордони (наявність і визнання норм і правил взаємодії, готовність їх дотримуватись; відповідальне ставлення до власних обов’язків; право на власну думку; право на участь у прийнятті рішень; готовність добровільно об’єднуватись з іншими заради спільної мети); ієрархія (баланс домінування – підпорядкування у взаємодії; здатність визнавати авторитет влади; контроль прийняття рішень; здатність підпорядковувати власні наміри, дії спільним інтересам); гнучкість норм і правил (змінюваність правил взаємодії при зміні ситуації у сім᾽ї (спільноті); відкритість переговорів щодо норм і правил; можливість зміни ролей в разі необхідності); згуртованість (образ «Ми», здатність до емпатії, співпереживання, спів-причетності та розуміння потреб й інтересів Інших, баланс автономності – емоційної зв’язаності).
24
Бугайова, Наталія, та Ірина Андрющенко. "Розвиток емпатії студентів-психологів як складової майбутньої професійної діяльності". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(55) (2021): 5–17. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-55-2-5-17.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено аналіз наукової літератури з проблеми вивчення емпатії. Надано визначення поняттю «емпатія». Розглянуто структурні компоненти емпатії. Представлено результати емпіричного дослідження розвитку емпатії студентів-психологів як складової майбутньої професійної діяльності. Графічно відображено результати дослідження за методиками психологічної діагностики емпатії. Показано, що в процесі опанування психологічними знаннями, вміннями та навичками здобувачі вищої освіти набувають досвід щодо майбутньої професійної діяльності. Дані нашого дослідження розвитку емпатії як складової майбутньої професійної діяльності свідчать про зв’язок між формуванням емпатійності і навчанням у закладі вищої освіти, а також саморозкриттям, саморозвитком. Протягом навчання здобувачі беруть участь в наукових семінарах, конференціях, соціально-психологічних тренінгах, виховних заходах, де оволодівають навичками ефективної комунікації, вчаться відчувати інших людей, будувати взаємодію, розрізняти якості та стани власного «Я», розвивають здібності щодо ефективної професійної діяльності, зокрема, емпатію. Високоемпатійні студенти свої невдачі в навчанні, міжособистісній взаємодії схильні пояснювати внутрішніми причинами, тоді як студенти з низькими показниками емпатії дають їм екстернальну оцінку. Емпатія є суттєвим психологічним елементом цілісної, системної навчальної діяльності. Збагачена відповідними інструментальними можливостями, емпатійна взаємодія у навчальному процесі дозволяє викладачеві створювати оптимальні психологічні умови для розвитку здобувача як унікального суб'єкта навчальної діяльності та поведінки. Емпатію можливо формувати та розвивати у процесі професійного навчання здобувачів при проходженні виробничих практик, за спеціально розробленими програмами, що передбачають опанування відповідною технологією взаємодії як в повсякденному житті так і в професійній діяльності. Емпатія як психічне особистісне утворення, досягнувши своєї вираженості саме у період студентства, є надалі стимулятором до самореалізації та саморозкриття, побудови професійної, моральної поведінки, необхідної при взаємодії в професійній діяльності в системі «людина-людина». Запропоновано рекомендації щодо розвитку емпатії здобувачів вищої освіти – майбутніх психологів. Ключові слова: взаємодія, емпатійні здібності, емпатійне сприйняття, емпатія, здобувач вищої освіти, ідентифікація, комунікація, моральність, навчальна діяльність, особистість, професійна діяльність, співпереживання, співчуття, тренінг.
25
Rusyn, Halyna. "ВПЛИВ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ВИХОВНИХ КОНЦЕПЦІЙ РОДИННОЇ ЕТНОПЕДАГОГІКИ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 23 (24 листопада 2020): 70–74. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.23.70-74.
Повний текст джерелаАнотація:
Авторка розглядає народну педагогіку як один із основних чинників створення виховної системи в сучасній українській школі та її подальшого розвитку, формування високоосвіченої, духовно багатої і морально стійкої особистості, вихованої на народних цінностях, звичаях, традиціях, рідній культурі, що є найголовнішим для молоді під час її етноідентифікації та входження в український соціум. Автором окреслено, що саме сім’я виступаєсферою формування ідеалів, світогляду, інтересів, первинних ціннісних орієнтацій та розвиває соціальні спрямування дитини. Завдання сучасної освіти – підготовка педагогічної культури батьків, забезпечення їх знаннями, володінням ефективними засобами і методами розвитку свідомості і поведінки дитини. Найпершим засобом регулювання взаємин є встановлення емоційно-ціннісного спілкування в сім’ї. Міжособистісне спілкування в сім’ї допомагає утверджувати доброзичливі, правдиві і щирі стосунки з дітьми, розвивати і збагачувати сімейні традиції і звичаї, виховувати дітейна позитивних прикладах родини. Водночас сім’я задовольняє і найважливіші особистісні потреби, значення яких постійно зростає. Серед них – потреба в довірливому спілкуванні, співпереживанні, співучасті. Саме підвищення педагогічного рівня батьків дасть змогу перетворити сімейне виховання на цілеспрямований, успішний процес, що повноцінно розв’яже завдання розвитку і виховання дитини.
26
Зозуля, Наталія, та Юрій Палеха. "СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ГУМАНІЗАЦІЇ ТА ГУМАНІТАРИЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ІНФОРМАЦІЙНОЇ, БІБЛІОТЕЧНОЇ ТА АРХІВНОЇ СПРАВИ". Society Document Communication, № 14 (5 травня 2022): 84–99. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2022-14-84-99.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто тенденції функціонування вищої освіти в галузі соціальних комунікацій, насамперед зосереджено увагу на питаннях гуманізації та гуманітаризації професійної підготовки в кризових умовах пандемії. З’ясовано, що у зв’язку з провідними тенденціями в сучасній освітній сфері система професійної підготовки фахівців з інформаційної, бібліотечної та архівної справи потребує відчутної оптимізації, зміни педагогічної парадигми, реалізації ефективного навчально-виховного процесу підготовки висококваліфікованих фахівців.
Науково обґрунтовано необхідність гуманізації та гуманітаризації професійної підготовки майбутніх фахівців інформаційної, бібліотечної та архівної справи. Особлива увага звертається на забезпечення формальної та неформальної онлайн-освіти, що повинне відповідати таким викликам нового тисячоліття: антропоорієнтованому, який заснований на усвідомленні внутрішньої потреби і одночасно об’єктивній необхідності мобільного саморозвитку, умінні адекватно і динамічно контактувати з навколишніми і з самим собою. Гуманізоване онлайн-навчання гарантує, що некогнітивні компоненти навчання розглядаються через стосунки між викладачем і студентом, а також спільнотою, сприяючи спілкуванню та співпереживанню, стимулюючи зацікавленість вдосконалюватись.
Встановлено, що гуманізація пропонує чіткі, практичні стратегії навчання для онлайн-навчання, які створюють інклюзивний клімат онлайн-курсу, здатний краще підтримувати когнітивні та афективні відмінності, що співіснують у рамках курсу закладів вищої освіти. Відносини між викладачем та студентом лежать в основі гуманізації, виступаючи сполучною ланкою між студентами.
Визначено, що гуманітаризація освіти актуалізує проблему вдосконалення організаційної та управлінської культури майбутніх фахівців на основі розробки особистісно орієнтованих технологій, забезпечує умови особистісного розвитку студента, його самореалізації у професійній діяльності, сприяє підвищенню розумового потенціалу, формування світогляду, духовних зразків поведінки
27
Гурнік, Людмила. "ФОРМУВАННЯ ДУХОВНО-МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ У ДОШКІЛЬНИКІВ". Інноватика у вихованні 2, № 11 (30 травня 2020): 102–8. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i11.256.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі формування духовно-моральних цінностей дошкільників. Проаналізовано погляди вітчизняних та зарубіжних вчених щодо змістового наповнення понять «духовність», «цінності». З’ясовано, що духовно-моральні цінності пов’язані із сформованими гуманістичними якостями, зокрема, любов’ю, повагою, гідністю, турботою про інших, співпереживанням, взаємодопомогою, добром, дружбою, взаємопідтримкою, толерантністю, непримиренністю до проявів зла тощо. Цінності є продуктом духовної культури, вони формуються і створюються в ході розвитку людської цивілізації, тому вони є загальноприйнятими і зберігаються в загальній культурній традиції. Вони виступають у якості орієнтира діяльності та існують у свідомості людини. Показником сформованих цінностей служать дії і вчинки, а не існуюча дійсність, і виявити їх можливо лише в дії.
Розглянуто освітньо-виховний процес закладу дошкільної освіти з позиції упровадження педагогіки підтримки зростаючої особистості, в основі якої - ціннісне ставлення до навколишньої дійсності та самого себе, що в свою чергу спонукає до нового осмислення ролі педагога в освітньому процесі на основі суб’єкт-суб’єктної взаємодії, що передбачає діалог, спільну участь в організації освітньо-виховного процесу, орієнтацію на кожну дитину як ціннісно зорієнтованої, життєво компетентної особистості.
Виокремлено мету, завдання, форми роботи з дошкільниками з формування в них духовно-моральних цінностей, що розкриваються у контексті реалізації напрямів виховання «Я і сім’я», «Я і природа», «Я і країна». Запропоновані форми і методи виховання відповідають віковим та індивідуальним особливостями дошкільнят, мотивовані на їх гуманізацію, ураховують особистий життєвий досвід дитини дошкільного віку, підвищують їх бажання до активної співпраці і спрямовані на засвоєння духовних цінностей, норм і правил моральної поведінки у взаємодії з собою та іншими.
28
Соколова, Г. Б., П. І. Тодоров та О. Г. Коханець. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТРЕНЕРІВ ЄДИНОБОРСТВ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ СПОРТСМЕНІВ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 4 (7 квітня 2022): 129–33. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.4.25.
Повний текст джерелаАнотація:
Потужний потенціал українських дефлімпійців і паралімпійців доводить, що для спортивних звершень особливого значення набуває психологічний, особистісний складник, зокрема центральна фігура в спортивному житті – тренер. Особливого значення та складності набуває тренерська робота з єдиноборцями, які мають порушення слуху. Ось чому дослідження психологічних особливостей особистості тренера єдиноборств, який виховує спортсменів з порушеннями слуху, є актуальним. До категорії унікальних особистісних утворень, що сприяють ефективній роботі тренера єдиноборств зі спортсменами, які мають порушення слуху, належить емпатія, яка може виконувати функцію внутрішнього особистісного гаранта проведення повноцінних, ефективних тренувань зі спортсменами єдиноборств, які мають особливі потреби. За результатами проведеного емпіричного дослідження в групі тренерів найбільше представлений раціональний канал емпатії, завдяки якому спортсмен стає цікавим не тільки за результатами на змаганнях, а й своєю буттєвістю, що дає змогу тренеру об’єктивно виявляти його сутність. Найменш розвинений у тренерів єдиноборств, які виховують спортсменів з порушеннями слуху, емоційний канал емпатії. Серед модеруючих чинників найбільш вираженою в групі тренерів єдиноборств, які виховують спортсменів з порушеннями слуху, є проникаюча здатність до емпатії. Найслабше в структурі емпатії тренерів єдиноборств виражена ідентифікація, унаслідок чого їм буває складно зрозуміти своїх вихованців на підставі співпереживань або постановки себе на їхнє місце. Крім того, у структурі особистості тренера єдиноборств, який виховує спортсменів з порушеннями слуху, зафіксована статистично значуща кореляція інтуїтивного та емоційного каналів, що підтверджує наявність у тренерів здатності емоційно резонувати з єдиноборцями, які мають порушення слуху. Вивчення взаємозв’язків між чинниками, що модерують розвиток емпатійних проявів у структурі особистості тренера єдиноборств, доводить, що між ідентифікацією й установками, які сприяють емпатії, є статистично значуща позитивна кореляція. Це важливо, оскільки на тлі здатності до ідентифікації як базової характеристики особистості тренера єдиноборств, який працює зі спортсменами з порушеннями слуху, формуються такі професійно важливі властивості, як прагнення до розширення особистих меж, суб’єктивна переконаність у допустимості прояву цікавості до своїх вихованців з особливими потребами.
29
Розман, Ірина, та Ірина Западинська. "ПЕДАГОГІЧНА БІОГРАФІСТИКА: ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ". Молодь і ринок, № 9/195 (9 листопада 2021). http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2021.243895.
Повний текст джерелаАнотація:
Зосереджено увагу на необхідності розвитку творчого потенціалу майбутніх педагогів на основі педагогічної біографістики. Наголошено, що, використовуючи різноаспектні джерела щодо вивчення біографій відомих і маловідомих особистостей, майбутні педагоги виховують у собі цілеспрямованість, гнучкість, розвивають когнітивні й емоційні співпереживання.
Обґрунтовано потребу в необхідності поетапно, але системно розвивати творчий потенціал майбутніх педагогів, звертаючи увагу на креативність та систематичну мотивацію у творчості.
Закцентовано на значенні особових фондів дослідження персоналій, спогадовій літературі.
Зауважено, що творчі надбання яскравих особистостей, які зуміли не тільки виявити, а й розвити свій потенціал, мають великий вплив на сучасне молоде покоління.
30
Pshuk, N. H., та A. O. Kaminska. "КОНЦЕПТИ КОМУНІКАТИВНОГО РЕСУРСУ У ХВОРИХ НА РЕКУРЕНТНИЙ ДЕПРЕСИВНИЙ РОЗЛАД ТА ЇХ РЕФЕРЕНТНИХ РОДИЧІВ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 2 (26 вересня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2017.2.8105.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета – визначення особливостей комунікативних ресурсів у хворих на рекурентний депресивний розлад (РДР) та їх референтних родичів в контексті їх соціального функціонування.Матеріали і методи. В якості психодіагностичного інструментарію дослідження використані методика Дж. Гілфорда та М. Саллівена (російськомовна адаптація Михайлової Є. С.) та методика вимірювання емоційної емпатії А. Mehrabian. За умови інформованої згоди було обстежено 45 сімей, в яких проживає хворий на РДР, та, відповідно, 45 пацієнтів. Контрольну групу склали 35 сімей, в яких немає психічно хворих.Результати. Показники емпатичної та аффіліативної тенденцій були достовірно нижчими, а за шкалою «чутливість до знехтування» – достовірно вищими в групі хворих на РДР, порівняно з респондентами контрольної групи (р<0,001). Композитне оцінювання рівня соціального інтелекту свідчить про те, що у референтних родичів пацієнтів з РДР адаптаційні ресурси особистості в міжособистісній взаємодії знижені (РДР (3,66±0,2), КГ (4,43±0,6) P<0,05).Висновки. 1. Труднощі у розумінні та прогнозуванні поведінки людей пов’язані з особливостями комунікативного ресурсу особистості, до концептів якого можна віднести емпатично-аффіліативний статус та рівень соціального інтелекту.2. У пацієнтів з РДР виявлено знижену здатність до співпереживання ситуації, зменшення потреби в активному спілкуванні, звуження кола інтересів, погіршення міжособистісної комунікації. На фоні недостатньо розвинених емпатично-аффіліативних тенденцій відзначається підвищений рівень сенситивності до знехтування у спілкуванні, що може бути предиктором формування дезадаптивних поведінкових паттернів.3. Наявність низького комунікативного ресурсу як у хворих з РДР, так і у їх референтних родичів значно ускладнює стосунки у сім’ях хворих, знижує можливості соціальної адаптації членів комунікативного процесу та порушує гомеостаз сімейної системи, що необхідно враховувати при створенні відповідних психоосвітніх та психокорекційних програм.
31
Tolokova, T. I. "ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ". Медична освіта, № 1 (12 червня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2018.1.8618.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Стаття присвячена вивченню особливостей емоційної сфери медичних працівників. Зміни в емоційній сфері медиків пов’язані з емоційними та етичними перевантаженнями в професійній діяльності. У медичній освіті необхідно акцентувати увагу на тренінгу адаптаційних можливостей емоційної сфери.Основна частина. У статті окреслена проблематика пов’язана з факторами ризику, сильною емоційною напругою, відсутністю достатніх умов для відновлення сил, недостатністю психологічного супроводу у практиці системи охорони здоров’я, що несприятливо впливають на медичних працівників. Однією з найважливіших якостей медичного працівника є емоційна стійкість. Ключовим виявом емоційного стану особистості є настрій. Емоційне відчуття або настрій – це своєрідний акумулятор всієї інформації, яка сприймається і переробляється індивідом за відповідний час. Внаслідок цього настрій стає тривалим емоційним станом, що створюється зовнішніми впливами на особистість залежно від її індивідуальних особливостей і темпераменту. Нестабільність настрою медичного працівника, як правило, пов’язана не лише безпосередньо з тією або іншою конкретною медичною ситуацією, а й з комплексом найрізноманітніших вражень від зовнішніх чинників, роздумів і переживань. На настрій будь-якої особистості впливають ті чи інші життєві турботи, занепокоєння, викликані певними надзвичайними обставинами, ображене самолюбство, докори сумління. Будь-яка з цих емоцій або їхнє поєднання можуть бути помітні пацієнтам і заважати нормальній діяльності фахівця. І якщо медичний працівник не в змозі подолати такий настрій, то це може спричинити прийняття неправильного рішення, здійснення хибних медичних дій, створення напружених відносин iз пацієнтами.Висновки. Виникла необхідність сформувати у майбутніх медичних працівників готовність до емоційного співпереживання і співчуття стосовно проблем у сфері здоров’я пацієнтів. Розглянуто основні характеристики і встановлено чинники, які зумовлюють порушення емоційної сфери у медичних працівників. Вивчення емоційної сфери – важливе теоретичне і практичне завдання, що вимагає поглибленого дослідження, зорієнтованого на практику, що потребує подальшої розробки.