Статті в журналах з теми "Співвідношення доходів"

У статті проаналізовано окремі аспекти кримінологічної характеристики злочину, передбаченого ст. 209 Кримінального кодексу України, – легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Розкрито особливості спеціально-кримінологічної профілактики легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, її співвідношення із загальносоці-аль ною профілактикою злочинів у сфері економіки, що дозволило сформулювати певні перспективи вдосконалення заходів запобігання зазначеному злочину.

Стаття присвячена актуальним проблемам розвитку процесів фінансової децентралізації в Україні та оцінці автономії місцевих бюджетів. Перед органами місцевого самоврядування постає питання щодо формування стійкої фінансової бази для забезпечення покладених на них функцій із задоволення потреб суспільства. Вирішення зазначеного питання можливо лише за умов утворення ефективної системи управління фінансовими ресурсами, яка би враховувала успішний досвід фінансової децентралізації зарубіжних країн. Визначено, що місцеві бюджети відіграють ключову роль у забезпеченні сталого соціально-економічного розвитку.Метою статті є характеристика сутності та призначення фінансової децентралізації, оцінка ступеню її розвитку за допомогою кількісних індикаторів, аналіз джерел формування фінансових ресурсів місцевих бюджетів в умовах децентралізації та надання загальної оцінки місцевих бюджетів.Наукова новизна полягає у визначенні стану фінансової децентралізації та виявленні зростання фінансової автономії місцевих бюджетів в Україні за період 2017–2019 рр. Зростання показника трансфертів з місцевих бюджетів до Державного (реверсна дотація) свідчить про зростання дохідної спроможності місцевих бюджетів, а зменшення показника трансфертів з Державного бюджету до місцевих (базова дотація та субвенції) вказує на підвищення їх самостійності. Висновки. Децентралізація владних та фінансових повноважень держави на користь місцевого самоврядування є однією з найбільш визначальних реформ з часів української незалежності. Результатом реформи стало підвищення зацікавленості органів місцевого самоврядування у збільшенні надходжень до місцевих бюджетів, пошук резервів їх наповнення, покращення ефективності адміністрування податків і зборів.Держава визначає модель взаємодії центральних і місцевих органів влади. Оптимальною вважається модель міжбюджетних відносин, що передбачає рівень фіскальної незалежності органів місцевого самоврядування за умови збереження бюджетної класифікації та порядку виконання. В державі відбувається процес пошуку ефективних форм взаємодії державних та місцевих фінансів, при яких буде гарантовано фінансову незалежність місцевих рад та ефективність використання фінансів. Визначено моделі фінансового забезпечення місцевого самоврядування. З’ясовано, що за показником співвідношення місцевих податків до ВВП в Україні діє ганноверська модель, де місцеві податки складають 1–2 % ВВП і близько 4–5 % усіх податків.Проаналізовано фінансову децентралізацію (як процес) за допомогою показників та індикаторів, а саме: частку місцевих видатків у видатках зведеного бюджету; частку місцевих доходів у доходах зведеного бюджету; співвідношення видатків місцевого бюджету до ВВП; частку доходів місцевих бюджетів у загальному обсязі доходів зведеного бюджету; частку міжбюджетних трансфертів у доходах місцевих бюджетів; співвідношення місцевих податків до ВВП.Для успішного здійснення реформи міжбюджетних відносин у контексті децентралізації, насамперед, потрібно забезпечити внутрішню політичну стабільність, враховувати об’єктивні закони суспільного розвитку та глобальні тенденції у світі.

Стаття присвячена дослідженню питання обміну інформацією як основної форми координації діяльності правоохоронних органів із фінансовими установами під час їх взаємодії у сфері протидії легалізації злочинних доходів. Наголошено, що координаційна діяльність сприяє ефективній і результативній взаємодії між означеними суб’єктами, узгодженості їх дій, є передумовою попередження фактів легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Доведено, що ключову роль у координаційній діяльності відіграє така форма координації як обмін інформацією. Уточнено понятійно-категоріальний апарат, зокрема щодо поняття «координація», а також з’ясовано співвідношення понять «взаємодія» та «координація», на підставі чого зроблено висновки стосовно сутності координації. З урахуванням теоретичних напрацювань вітчизняних учених і наявної законодавчої бази визначено, що Державна служба фінансового моніторингу України є суб’єктом, який здійснює координацію діяльності правоохоронних органів з фінансовими установами під час їх взаємодії в означеній сфері. Встановлено сутність категорії «форма координації» та надано авторське бачення поняття «форми координації» як способу організації та здійснення певними суб’єктами спільної діяльності з метою вирішення завдань, що покладені на них. Доведено, що покладення на Держфінмоніторинг функції координації діяльності правоохоронних органів із фінансовими установами під час їх взаємодії у сфері протидії легалізації злочинних доходів зумовлено об’єктивними причинами. Окреслено коло нормативно-правових актів, які регламентують обмін інформацією між досліджуваними нами суб’єктами. Наведено статистичні дані, що стосуються обміну інформацією з цього питання. Зроблено висновок щодо головних особливостей координаційної діяльності в досліджуваній сфері.

Мета. Метою роботи є огляд та порівняння основних показники ефективності діяльності банків, визначення факторів, що на них впливають, виявлення ключових факторів ефективності найбільших за рівнем рентабельності активів банків України, визначення ролі управління витратами в управлінні ефективністю діяльності банку, а також надання практичних рекомендацій з управління та оптимізації витрат банку. Методика. Ефективність в загальному розумінні визначається як співвідношення результату до витрат на його отримання. Тому в роботі була проаналізована структура доходів та витрат банківської системи України за період з 2008 р. по жовтень 2020 р. Також для визначення впливу доходів чи витрат на ефективність діяльності банку були розраховані показники прибутковості та інші фінансові коефіцієнти сорока п’яти найбільших за розміром активів банків України. Виходячи з отриманих результатів, був проведений аналіз впливу окремих факторів на ефективність діяльності обраних банків. Результати. В роботі визначені тенденції зміни структури доходів та витрат банківської системи України, розраховані та проаналізовані два показника ефективності ROA та CIR за даними діяльності сорока п’яти банків України за 2019 рік, визначені ключові фактори ефективності та зазначений основний спосіб підвищення ефективності діяльності банку на даному етапі розвитку банківської системи України. Також в роботі запропоновані рекомендації з побудови витратного менеджменту для підвищення ефективності діяльності банку. Вказані результати мають практичне значення для використання в діяльності банків.

У статті проведено аналіз стану солідарної системи пенсійного забезпечення – першого рівня пенсійної системи України. Визначено існуючі у країні фактори, що негативно впливають на дієздатність солідарної системи. З’ясовано, що у державі активно відбувається процес старіння населення та співвідношення пенсіонерів та працюючих становить фактично 1:1, що є критичною межею для функціонування солідарного рівня. Проаналізовано вплив досить високих рівнів тіньової зайнятості, безробіття та трудової міграції населення за кордон на рівень доходів Пенсійного фонду. Розглянуто види пенсій, що виплачуються Пенсійним фондом, та їх доцільність. З’ясовано розміри та рівень заміщення виплачуваних пенсій. Надано рекомендації задля вдосконалення функціонування та збереження дієздатності солідарного рівня пенсійної системи.

У статті висвітлено питання мінімальної заробітної плати в контексті юридичної гарантії оплати праці. Мінімальна заробітна плата є базовою юридичною гарантією оплати праці. Важливою умовою стимулювання економічного розвитку країни є ефективна політика регулювання доходів населення. Визначено, що ресурсом праці є робоча сила, вартість ресурсу праці наскрізно пов’язана із заробітною платою, оскільки вона є її ціною. Автор зазначає, що під робочою силою або здатністю до праці ми розуміємо сукупність фізичних і духовних здібностей людини, які використовуються нею у процесі виробництва життєвих благ. Вартість робочої сили визначається вартістю життєвих засобів, необхідних для нормального існування працівника і його сім’ї. Проаналізовані визначення заробітної плати. Вказані основні елементи заробітної плати. Зроблено висновок, що система забезпечення мінімальних гарантій у сфері оплати праці є відправним пунктом для визначення ступеня підвищення нижніх меж заробітної плати і перешкодою для її зниження. Зазначено нормативну базу, на якій базується механізм формування прожиткового мінімуму в Україні. Вказується, що прожитковий мінімум – це вартісна оцінка споживчого кошика, а також обов’язкові платежі та збори. А споживчий кошик – це мінімальний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, необхідних для збереження здоров’я людини і забезпечення її життєдіяльності. Принципи встановлення прожиткового мінімуму, які є загальними для всіх країн, визначені конвенцією Міжнародної організації праці, таким чином, під час встановлення прожиткового мінімуму приймаються такі основні потреби сімей працівників, як продукти харчування, їх калорійність, житло, одяг, медичне обслуговування та освіта. Проаналізовано досвід зарубіжних країн із порушеного питання. Акцентовано увагу на тому, що мінімальна заробітна плата як юридична гарантія оплати праці має виступати найважливішим фактором реальної диференціації заробітної плати, впливаючи як на співвідношення мінімальної і середньої заробітної плати, так і на співвідношення за основними кваліфікаційними групами.

У статті розвиток регіонального туризму розглядається як соціально-економічний феномен єдиної, цілісної соціально-економічної системи, де економіка і соціологія є її основними підсистемами. Під час дослідження організаційно-економічного механізму управління індустрією туризму в регіонах застосовано системний підхід. Визначено, що організаційно-економічні процеси в туристичній індустрії в регіонах є рухом елементів соціальної системи, її підсистем, будь-якого соціального об'єкта та здійснюються під дією внутрішніх і зовнішніх умов; на побудову організаційно-економічного механізму управління в туристичній індустрії регіону впливають соціальні зміни в динаміці. Кожен організаційно-економічний механізм у туристичній індустрії регіону складається з декількох стадій, що розрізняються за змістом і механізмами, способами взаємозв'язку компонентів, що визначає його напрям і темпи на даній стадії. Означено характерні риси організаційно-економічних процесів у туристичній індустрії регіону, які дають змогу вважати його ядром, центральним моментом соціокультурної ситуації в регіоні. У теоретичному аспекті якісні зміни, вироблені організаційно-економічними процесами в туристичній індустрії регіону, розмежовано на горизонтальні і вертикальні рівні. На підставі розглянутої методології організаційно-економічних процесів у туристичній індустрії регіону сформовано визначення організаційно-економічних процесів у туризмі та розглянуто систему чинників впливу організаційно-економічних процесів (соціальної системи) на розвиток туристичної індустрії і туристичної галузі регіону в цілому. Обґрунтовуючи туризм як категорію соціальну та масовості, визначено основні численні чинники, вплив яких може визначати рівень туристичного попиту: загальноекономічні (добробут суспільства і збільшення вільного часу); соціально-демографічні (вікова структура, структура сім’ї, рівень доходів та освіти населення, співвідношення міського і сільського населення); чинники культурного і суспільно-психологічного характеру.

Статтю присвячено обґрунтуванню теоретичних положень та поданню практичних рекоменда-цій щодо визначення впливу комплексу маркетингу та окремих його елементів на вдосконалення діяльності під-приємства в умовах посилення конкуренції для отримання ним конкурентних переваг на ринку. Актуальність дос-ліджуваної теми пов’язана з тим, що в умовах сьогодення можливості маркетингової діяльності суб’єктів еко-номіки суттєво залежать від їхнього вміння якісно формувати маркетинг-мікс і підбирати окремі його складові для забезпечення швидкого реагування на конкурентне середовище. На основі узагальнення наукових публікацій і з врахуванням прикладних умов реалізації стратегічних підходів підприємств на засадах конкуренції виявлено, що вона є потужним інструментом формування цивілізованих ринків і змушує підприємців розширювати власне ви-робництво, покращувати якість продукції, знижувати собівартість товарів, орієнтуватися на соціально-економічні запити сучасного споживача. Зазначено, що саме комплекс маркетингу розглядають як основу органі-зації управління підприємством і прийняття зважених рішень з орієнтиром на врахування ринкового попиту і стану конкурентної боротьби. Доведено, що для забезпечення цілісного характеру маркетингового впливу на ринкове становище фірми потрібно розглядати предмет конкуренції з позицій товару (послуги) і з погляду спо-живача, чим обумовлений вибір різних методів конкурентної боротьби для привернення потенційної клієнтури. Обґрунтовано, що зважені рішення про структуру та наповнення маркетингового комплексу базуються на кра-щому розумінні потреб цільового споживача і тих критеріїв, якими він керується, приймаючи рішення про вибір однієї з конкуруючих пропозицій. Серед критеріїв вибору товару клієнти аналізують економічні та психологічні параметри, які напряму пов’язані з формуванням конкурентного маркетинг-міксу. Вказано на необхідність роз-робки товарної політики фірми з орієнтацією на набір товарів і послуг, які пропонуються цільовому ринку; їхню якість, кількість і відповідність потребам споживачів; додаткову користь, яку вони пропонують клієнту на противагу товарам-конкурентам; частоту оновлення номенклатури, упаковку і бренд продукції загалом. Запро-поновано враховувати рівні “товарної цибулини” при виборі маркетингової стратегії продукту для узгодження стратегічних рішень і тактичних дій щодо визнання товару цільовим ринком і забезпеченні його конкуренто-спроможності. Процес визначення ціни на товар як елементу маркетингу необхідно узгоджувати зі стратегіч-ними цілями діяльності підприємства, попитом на його продукцію, ціновою політикою основних конкурентів, рівнем доходів населення й іншими важливими чинниками оточуючого середовища. Особлива увага приділяється типу конкурентного ринку, що визначає специфіку цінової поведінки на ньому і стає основою розробки комплексу маркетингу. На цій основі рекомендовано формувати маркетингову політику ціноутворення та використовува-ти ціновий фактор як ефективний засіб конкурентної боротьби. Показано вагомість місця як складової комплек-су маркетингу, що забезпечує систему збуту товарів і гарантує доступність продукції для потенційних спожи-вачів. Запропоновано створення такого виду корисності для цільової клієнтури, як зручність місця купівлі това-ру, що забезпечить реалізація маркетингової стратегії розподілу та збуту на більш високому рівні в порівнянні з фірмами конкурентів. Доведено доцільність проштовхування продукції підприємства на основі інформування, переконання і впливу на рішення про купівлю, з фокусуванням на її перевагах над конкуруючими товарами. В скла-ді маркетингової стратегії просування потрібно враховувати співвідношення її важливих елементів, а саме: реклами, заходів із стимулювання збуту, персонального продажу і пропаганди. Окремо розглянуто вплив на кон-курентні позиції підприємства рекламування товарів як важливого засобу комунікації з цільовою аудиторією. Визначено специфіку застосування різних засобів стимулювання збуту, особистого продажу і PR-заходів із вра-хуванням потреб споживачів і рівня їхньої прихильності. Вказано на важливість забезпечення балансу всіх скла-дових комплексу маркетингу в діяльності підприємства, що є підґрунтям для сильних позицій підприємства і формування конкурентних переваг, що має практичну цінність. Запропоновано поєднувати методи цінової і неці-нової конкуренції в маркетинговій діяльності.

Розглядаються питання впливу демографічних процесів в Україні на необхідність реформування вітчизняної пенсійної системи. Аналізуються тенденції в демографічній сфері протягом останніх десятиріч, характеризуються її основні показники, досліджується їх вплив на доходи громадян пенсійного віку. Особлива увага приділяється вивченню демографічного навантаження в пенсійній системі України протягом останніх десяти років, розглядається співвідношення між громадянами працездатного віку і пенсіонерами, як воно впливає на фінансування пенсійної сфери, досліджено зміни коефіцієнта заміщення за досліджуваний період. Проведена оцінка фінансового стану національної пенсійної системи за допомогою основних показників, які дозволяють зробити відповідні висновки щодо подальшого проведення пенсійної реформи в Україні.

Анотація. Присвячено оцінюванню довгострокової стійкості пенсійної системи України з метою з’ясування ефективності виконання нею основної функції — захисту від бідності літніх громадян і заміщення доходу після виходу на пенсію. Для цього в динаміці розраховано дев’ять субпоказників, які відображають вплив демографічних (очікувана тривалість виплати пенсій, коефіцієнти народжуваності й залежності від старості, участь населення пенсійного віку в робочій силі та ін.), структурних (фактичне функціонування рівнів пенсійної системи України та їхній внесок у забезпечення добробуту пенсіонерів), економічних (частка приватних пенсійних активів у ВВП, співвідношення державного боргу до ВВП, реальний темп економічного зростання) факторів. Результати аналізу показали, що показник стійкості пенсійної системи поступово зростав протягом 2016—2020 рр., досягнувши свого максимального значення 2019 року на рівні 39,94 зі 100 можливих (середнє значення для 39-ти країн становить 49,9). Це свідчить про недостатньо ефективне функціонування пенсійної системи щодо забезпечення адекватного потребам людей похилого віку доходу. Диспропорційна структура пенсійної системи, за якої майже все фінансове навантаження щодо виплати пенсій зосереджено в солідарній системі, не сприяє її стійкості, особливо в довгостроковому періоді. Перспективи розвитку пенсійної системи України пов’язані з пошуком шляхів збалансування солідарного рівня (поступове підвищення пенсійного віку відповідно до зростання очікуваної тривалості життя, заохочення пенсіонерів до участі в робочій силі, ширше залучення працездатного населення до солідарної пенсійної системи) як необхідної передумови впровадження обов’язкового накопичувального рівня, стимулювання участі громадян у приватних пенсійних планах. Установлено, що стійкість пенсійної системи слабко корелюється з показником ВВП на душу населення, тобто економічні чинники не мають вирішального впливу. Ключові слова: довгострокова стійкість, показник стійкості, пенсійна система України, солідарна система, приватні пенсійні активи, структурні диспропорції, демографічні й економічні фактори. Формул: 0; рис.: 1; табл. 8; бібл.: 30.

Стаття присвячена полікритеріальній маркетинговій діагностиці ринку приватних медичних послуг в Україні та визначенню впливу маркетингового середовища на перспективи його розвитку. Виявлено, що низька конкурентоспроможність державного медичного сектору, неефективне маркетингове управління, хронічний дефіцит коштів на модернізацію і створення нових медичних закладів сприяють розвитку в Україні сегменту приватних медичних послуг. Показано, що ринок приватних медичних послуг в Україні розвивається за різновекторними тенденціями. Аналізуються перешкоди якісного розвитку соціально-орієнтованого ринку приватних медичних послуг в Україні. Визначено, що основними з них є: фінансова непрозорість ведення бізнесу, відсутність державних стимулів, низький рівень охоплення добровільного медичного страхування; низькі реальні доходи населення; відсутність належного законодавчого регулювання ринку приватних медичних послуг; відсутність гарантій для вітчизняних і закордонних інвесторів; маркетингові принципи фінансування галузі охорони здоров’я загалом; непрозорість ринку. Сьогодні відсутній системний підхід та маркетингові стратегії щодо побудови бізнесу в сфері приватних медичних послуг. Важливими складовими успішної діяльності приватного медичного закладу як бізнесу є торгова марка (бренд) та інша інтелектуальна власність; команда фахівців; нерухомість (власна чи орендована); договори з ключовими клієнтами; сучасне обладнання. Показано, що тільки постійний моніторинг співвідношення попиту і пропозиції, регулярна маркетингова оцінка власної бізнес-моделі дозволяє приватному медичному закладу оцінити позицію на ринку та необхідним чином адаптовуватись до змін маркетингового середовища. Запропоновано для покращання свого становища на ринку медичних послуг приватним медичним закладам ретельно розробляти стратегію інтегрованих маркетингових комунікацій, підвищувати культуру надання медичних послуг, покращувати сервіс, впроваджувати новітні технології медичного обладнання і новизну медичних протоколів, дотримуватись корпоративної етики та клієнтоорієнтованості.

У статті узагальнено теоретичні погляди на сутність оплати праці як правової категорії, на підставі чого зроблені відповідні висновки. Зазначено, що, незважаючи на існування чималої кількості теоретичних і емпіричних напра-цювань науковців у сфері оплати праці, не всі аспекти зазначеної проблематики розроблені повною мірою. Зокрема, реалії сьогодення потребують поглибленого вивчення й уточнення сутності оплати праці як правової категорії з урахуванням її специфіки в різних галузях, оскільки економічні процеси, які нині відбуваються в країні, докорінно змінюють теоретичні погляди на сутність оплати праці як правової категорії. Зроблено висновок, що як правова категорія оплата праці розкриває конкретні права й обов'язки учасників трудових правовідносин із приводу оплати праці, виступає однією з істотних умов трудового договору. Вона є інститутом галузі трудового права, являючи собою систему юридичних норм, що регулюють відносини у сфері організації оплати праці. Звернено увагу на терміни «оплата праці» й «заробітна плата», зокрема, зроблено висновок щодо їх чіткого визначення, розмежування й наповнення конкретним змістом. У підсумку зазначено, що оплата праці є одним із важливих складників організації діяльності будь-якого підприємства, оскільки від оптимальної системи оплати праці залежить не лише життєвий рівень працівників, а й результати господарської діяльності підприємства загалом. Природа оплати праці багатогранна, оскільки для роботодавця вона виступає витратами виробництва, які зазвичай він намагається мінімізувати, а для працівника - доходом, і він, відповідно, намагається її максимізувати, домовляючись про доволі високий рівень оплати праці. Тому правильна організація оплати праці, дотримання справедливих пропорцій, співвідношень, обліку розмірів заробітної плати з умовами й результатами праці слугують могутнім чинником стимулювання продуктивності праці, зацікавленості працівника в підвищенні результативності й якості роботи.

Становлення та функціонування радянської бю-джетної системи в УСРР у 1920-ті рр. було немож-ливим без грошової реформи, а її здійснення у 1922–1924 рр. сприяло організаційно-функціональному впо-рядкуванню бюджетної системи, формуванню ста-лих показників дохідної і видаткової частин держав-ного та місцевих бюджетів, інакше – так званоготвердого бюджету. Показано, що під кутом зорубюджетного фінансування основне навантаженняпротягом 1921–1924 рр. узяв на себе радянський знак,тобто гроші державної скарбниці. Радянський знакнавіть охороняв червінець від знецінення в період йо-го запровадження як нової грошової одиниці. Тому,визначаючи вплив грошової реформи на бюджетнийпроцес, слід брати до уваги всі стадії грошової рефо-рми та співвідношення довоєнного рубля й так звано-го товарного, умовного золотого рубля. В умовахутвердження твердої валюти – червінця – для стабі-лізації бюджетної системи і бюджетних відносинважливо було запобігти знеціненню, унеможливитивід ролі емісійного засобу. Для цього необхідно булоуникати емісії в бюджетних доходах, економно ви-користовувати бюджетні видатки, відповідальноставитися до бюджетного планування, ретельнорозглядати фінансові джерела. Formation and functioning of the soviet budgetary system in Ukrainian SSR in the 1920th was impossible without monetary reform, and the realization of this reform in 1922-1924 promoted to organizationally - functional arrangement of the budgetary system, forming of permanent indexes of profitable and expendable parts, state and local budgets, that the so-called fixed budget. It is shown that from the point of view of the budgetary financing, a soviet banknote («sovznak»), that is money of treasury, undertook the basic load during 1921–1924. A soviet banknote even guarded tchervonets from depreciation in the period of introduction as new monetary unit. Therefore, determining influence of monetary reform on a budgetary process, it should to take into account all stages of monetary reform and correlation of pre-war rouble of and so called trade, conditional gold rouble. In the conditions of statement of fixed currency – tchervonets – for stabilizing the budgetary system and budgetary relations it was important to protect tchervonets from depreciation, to prevent the role of emission mean. It was necessary to avoid emission in budgetary profits, to use budgetary expenditures economically, to plan the budget responsibly, to consider financial sources carefully.

У статті досліджено місце інноваційної діяльності у процесі життєвого циклу підприємства. Наведено особливості побудови управлінського обліку в сільськогосподарських підприємствах із використанням інновацій. Визначено місце інноваційної діяльності в процесі провадження господарської діяльності сільськогосподарським суб’єктом господарювання. Установлено, що між управлінським облік та інноваційними агротехнологіями існує взаємодія, побудована на основі двостороннього взаємозв’язку та безпосереднього впливу один на одного. Розроблено блок-схему побудови та функціонування управлінського обліку у взаємодії та взаємозалежності з усіма компонентами підприємства як єдиного цілісного механізму, яка дозволяє визначити особливості впровадження інноваційних агротехнологій. Графічно зображено схематичне співвідношення доходів і витрат при впровадженні інноваційних агротехнологій. Запропоновано класифікацію доходів і витрат за рядом ознак щодо упровадження інноваційних агротехнологій, виходячи з особливостей середньостатистичного сільськогосподарського суб’єкта господарювання.

Анотація. Системи пенсійного забезпечення в багатьох країнах світу проходять реформування, що пов’язано здебільшого з демографічними змінами населення. Солідарна система не в змозі забезпечити як гідну пенсію, так і бездефіцитність пенсійного фонду. Впровадження в дію обов’язкового накопичувального рівня потребує економічних передумов та аналізу можливих варіантів розвитку. Метою роботи є моделювання впливу структури системи пенсійного забезпечення України, проведення аналізу впливу альтернативних структур пенсійного забезпечення на економічні показники в залежності від демографічної та економічної ситуації в країні. Для досягнення поставленої мети спершу визначаються економічні показники, на основі яких можна приймати рішення щодо оптимальної структури пенсійної системи. Це сумарний дохід людини протягом життя, коефіцієнт заміщення останньої зарплати пенсією, середня різниця між доходами та видатками солідарного пенсійного фонду за весь період, видатки роботодавця на пенсійне забезпечення. Структура державної обов’язкової пенсійної системи країни визначається співвідношення накопичувальної та розподільчої системи та розподілом обов’язків між роботодавцем і найманим працівником. Дані аналізу показують, що лише солідарний рівень пенсійної системи забезпечує недостатній коефіцієнт заміщення. При всіх альтернативах існує дефіцит солідарного пенсійного фонду. Для збільшення доходів важливий коефіцієнт участі населення у солідарній системі. Відрахування у накопичувальну систему у розмірі 7% здатне збільшити коефіцієнт заміщення до майже 50% при 6% доходності. Дана система показників може бути використана при прийнятті рішень щодо параметрів структури пенсійної системи. Сценарний підхід дає змогу проаналізувати різні варіанти розвитку економічних та демографічних подій та приймати рішення у змішаних стратегіях. Також демографічні вхідні показники моделі дають змогу проаналізувати показники при зміні пенсійного віку, що теж є актуальним в період реформування. Ключові слова: пенсійна система, структура пенсійної системи, коефіцієнт заміщення, пенсійний фонд.

Анотація. У статті розкрито сучасний стан системи пенсійного забезпечення в Україні, зокрема охарактеризовано його три рівні. На першому рівні пенсійна система України є державною солідарною та розподільчою. Визначено коефіцієнт демографічного навантаження та його зв’язок із першим рівнем пенсійної системи. Проведено розподіл пенсіонерів за видами та розмірами призначених пенсій (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; у разі втрати годувальника; за вислугу років; соціальні пенсії). Проаналізовано джерела надходжень та видатків коштів Пенсійного фонду та фактори, що на них впливають. Фінансові можливості солідарної пенсійної системи суттєво залежать від співвідношення кількості пенсіонерів та кількості платників страхових внесків, що у свою чергу, є залежним від таких факторів як: коефіцієнт демографічного навантаження на населення працездатного віку; рівень зайнятості працездатного населення; питома вага платників страхових внесків у загальній кількості зайнятих. Значну увагу в роботі приділено аналізу другого та третього рівнів пенсійної системи. Другий рівень передбачає загальнообов’язкову накопичувальну пенсійну систему кошти якої акумулюються на персональних пенсійних рахунках громадян. Третій рівень передбачає накопичення коштів на персональних пенсійних рахунках громадян у добровільному порядку та в недержавних страхових компаніях. Визначено переваги цих рівнів та зазначено можливі ризики. За реформованої пенсійної системи громадяни зможуть отримувати не одну, а три пенсії, які виплачуватимуться з різних рівнів, розмір яких залежить від суми коштів, що накопичені кожною особою на власних пенсійних рахунках. Нова пенсійна система України потребує доопрацювання багатьох складових соціально-економічного розвитку, тому окреслено принципи її формування та впровадження, такі як системність; динамічність та адаптація до виявлених змін; обов’язковість солідарної складової пенсійного забезпечення з метою перерозподілу доходів на користь низькооплачуваних працівників; відповідальність держави за створення пенсійної системи; комплексний підхід до пенсійного забезпечення. Визначено основні проблеми функціонування пенсійної системи та запропоновано заходи її реформування. Ключові слова: пенсія, пенсійне забезпечення, пенсійна система, рівень пенсійної системи, соціальний захист.